Academic literature on the topic 'Температура випалу'

За допомогою термометричного методу досліджено кінетику виділення тепла під час полімеризації композицій на основі 2-гідроксіетилметакрилату (ГЕМА) та полівінілпіролідону (ПВП), ініційованої пероксидом бензоїлу з одночасним відновленням Ni2+. Для відновлення Ni2+ використано окисно-відновну систему нікелю сульфат натрію гіпофосфіт у лужному середовищі. Оцінено вплив складу вихідної композиції, вмісту розчинника, початкової температури полімеризації, концентрації окисника та відновника на кінетичні параметри полімеризації – час початку гелеутворення, час досягнення максимальної температури екзотермії, область гель-ефекту та максимальну температуру екзотермії. Встановлено, що у випадку ГЕМА/ПВП композицій полімеризація у присутності пероксиду бензоїлу відбувається з високою швидкістю вже за температури 50°С. Доведено, що використання комплексного ініціатора, який складається з сульфату заліза (ІІ) та пероксиду бензоїлу, дає можливість здійснювати полімеризацію ГЕМА/ПВП композицій за кімнатної температури та з максимальною температурою екзотермії, яка забезпечує хімічне осадження металу. Виявлено, що температура, до якої нагрівається реакційне середовище, може бути достатньою для перебігу хімічної реакції відновлення Ni2+.

Розглянуто процеси теплообміну у каналах технологічного обладнання з навколишнім середовищем у випадках, які є найбільш розповсюдженими в машинах та апаратах хімічної та харчової промисловості. У першому випадку зовнішнє середовище вважається нескінченним тепловим резервуаром із заданою температурою. У другому випадку роль зовнішнього середовища виконує канал, у якому рухається теплоносій, при цьому температура теплоносія не вважатися заданою і змінюється уздовж довжини каналу. У рівняння теплообміну входять конвективні доданки та доданки з теплопровідністю при цьому теплообмін у каналі з неньютонівською рідиною відбувається при великих значеннях числа Пекле. Рух теплоносія в каналі вважається інерційним і теж відповідає великим значенням числа Пекле. У гідродинамічному аспекті неньютонівські рідини та теплоносій рухаються в різних режимах, а в тепловому аспекті – в одному. Сформульовано рівняння теплообміну при течії неньютонівських (в’язкопластичної та узагальнено-зрушеної) рідин. Наведені рівняння теплообміну, являють собою систему диферинціальних рівнянь першого порядку в кінцевих різницях для температури рідини в каналі. І в цьому полягає їх головна відмінність від розрахунків для випадків фіксованих температу на стінках прямого каналу та занурення прямого каналу в тепловий резервуар з фіксованою температурою. Показано, що температура рідини залежить від поздовжньої координати вздовж каналу. В цьому випадку залежність температури від геометричних характеристик каналу визначається площею поперечного перетину каналу та його периметром, а також відношенням геометрічних розмірів (ширини, висоти та довжини) каналу. Отримані вирази, при проведенні інженерних розрахунків дозволяють визначати відповідні коефіцієнти тепловіддачі і теплопередачі при течії неньютоновскіх рідин в каналах і з зовнішнім середовищем.

На основі оригінальної методики розрахунку термодинамічних параметрів генератора абсорбційного холодильного агрегату (АХА) виконаний аналіз його робочих параметрів з урахуванням результатів експериментальних досліджень типових виробничих аналогів. Отримані результати теоретичного дослідження дозволили зробити наступні висновки. По-перше, на відміну від чистих речовин, при роботі генератора на бінарних сумішах, зокрема, на водоаміачному розчині (ВАР), коефіцієнти подавання генератора залежать від величини підведеного теплового навантаження. Так, при збільшенні теплового навантаження від 40 до 80 Вт чисельні значення коефіцієнтів подавання знижуються приблизно в 3 рази. По-друге, залежність питомої кількості підведеного тепла має оптимум (мінімум) в діапазоні величин теплового навантаження від 40 до 80 Вт і температур кінця кипіння від 145 до 170 °С. Основним значимим результатом розрахункових досліджень можна вважати знайдену критичність енергетичної ефективності і температури кінця пароутворення (кипіння) ВАР в генераторі. Показано, що робота типового АХА з повітряним охолодженням теплорозсіювальних елементів при температурі навколишнього середовища 25 °С найбільш ефективна в діапазоні температур кінця кипіння від 147 до 155 °С. Зниження і зростання цієї температури за межами оптимального діапазону призводить до збільшення питомих енерговитрат при роботі АХА, відповідно до 9%, причому в першому випадку це пов'язано з невиправдано високим підігрівом рідкої фази, а в другому – зі збільшенням частки абсорбенту (води) в паровій суміші. Показано також, що наявність мінімуму енерговитрат при роботі генератора АХА пояснюється тим, що в досліджуваному діапазоні режимних параметрів термосифона (температура на вході в генератор від 87 до 112 °С, на виході – від 145 до 170 °С, тиск в системі 9 бар, масова частка аміаку в ВАР 0,34) досягається оптимальне співвідношення складу рідкої і парової фази на виході генератора. Детальне вивчення фізичної природи даного ефекту повинно проводитися на основі спільного моделювання теплових і гідравлічних характеристик генераторів

Підтримання стабільної температури продукту під час холодильного зберігання та транспортування є основним чинником, що впливає на його якість. Для захисту продукту від коливань температури запропоновано використання охолоджуваних ємностей – контейнерів, стінки яких мають високу теплову інерційність. Ці стінки є тепловим буфером на шляху теплового потоку між продуктом і повітрям холодильної камери, який забезпечує згладжування амплітуди його коливань. Для проектування таких контейнерів є необхідним виконання розрахунків з використанням теорії затухання температурних хвиль. Аналітичні методи цієї теорії добре розроблені для випадку плоских температурних хвиль в плоских стінках при гармонічних коливаннях температур. При цьому слід зазначити, що реальний характер коливань температури повітря в холодильних камерах істотно відрізняється від гармонічного. Для проведення теоретичних досліджень розроблена чисельна модель для розв'язання нестаціонарної нелінійної задачі теплообміну методом кінцевих різниць за явною квазілінійною схемою. Розроблена чисельна модель спочатку була використана для розрахунків загасання температурних хвиль при гармонічних коливаннях температур. Порівняння чисельних і аналітичних розрахунків показало хороші стійкість, збіжність та апроксимаційні властивості чисельної моделі, що робить можливим її подальший розвиток для розрахунків при негармонічних коливаннях температур. При чисельному моделюванні встановлено, що на результат загасання температурної хвилі має значний вплив інтенсивність променевого переносу тепла через повітряний прошарок між внутрішньою поверхнею стінки контейнера і поверхнею продукту. При зниженні інтенсивності променевого теплообміну загасання температурних коливань покращується. Виділення рослинними продуктами теплоти дихання не впливає на інтенсивність загасання температурних хвиль. Але при цьому додатково виникає градієнт між середньою температурою продукту і середньою температурою повітря холодильної камери, який необхідний як рушійна сила для можливості відведення тепла дихання від продукту до повітря камери

Проаналізовано результати огляду 52 постраждалих із політравмою та пошкодженням скелета, доставлених у Комунальну 8-му міську клінічну лікарню м. Львова у 2010–2015 рр. у весняно-літній та осінньо-зимовий періоди. Групи були сформовані за віком, статтю, механізмом травми та тяжкістю пошкоджень. Проаналізовано температурні показники на різних ділянках тіла. Відзначено розбіжність у зниженні температури в аксилярній ділянці на 1–2 градуси порівняно з температурою у пахвинній та ректальній ділянках, визначено більш об’єктивну вірогідність вимірювання температури в пахвинній та ректальній ділянках. У холодну пору року при тривалому періоді (понад годину) від настання нещасного випадку до доставлення в лікувальний заклад відзначається погіршення гемодинамічних показників (гіпотонія, брадикардія) з підвищенням поверхневої частоти дихальних рухів, що ускладнює роботу анестезіологічної бригади з корекції вітальних функцій організму.

Проведено експериментальні дослідження комбінованих холодильних агрегатів абсорбційного типу (АХА) з додатковою нагрівальною камерою (ДНК), яка забезпечує теплову та холодильну обробку харчових продуктів у побуті. Для забезпечення теплового зв'язку між теплорозсіювальними елементами АХА (дефлегматором) використовується двофазний випарний термосифон (ДФТС). Показано, що теплова потужність, яка відводиться у процесі проведення випробувань АХА з ДФТС, закріпленого на підйомній магістралі дефлегматора, не перевищувала 7 Вт, а в середньому становила 4...5 Вт; величини теплового потоку, що відводиться з дефлегматора АХА за допомогою ДФТС, достатньо тільки для підтримки в ДНК температури на рівні 50 °С; для підтримки у ДНК рівня температур 70 °С і 100 °С потрібні додаткові енерговитрати; величина додаткових енерговитрат для 70 °С становить 3,5 Вт, а для 100 °С – 8,7 Вт, при цьому добові енерговитрати холодильника зростуть відповідно на 4,9% і 12,3%; за повного використання теплоти дефлегмації для обігріву ДНК можливе гарантоване забезпечення її теплових режимів у діапазоні температур 50...100 °С; у разі використання у якості робочого середовища ДНК повітря виникають проблеми при теплопередаванні від конденсатора ДФТС до внутрішнього об'єму камери – у цьому випадку необхідно підтримувати перепад температур між нагрівальною панеллю і повітрям в ДНК близько 25...35 °С а величина панелі повинна становити не менше 0,200×0,285 м; у разі використання води у якості робочого середовища ДНК доцільно використовувати нагрівальні панелі заввишки 0,2 м, шириною 0,02...0,03 м, а для інтенсифікації процесів теплопередавання при нагріванні води нагрівальну панель необхідно розташовувати в нижній частині ДНК; у разі використання повітря в ДНК його охолодження через втрату тепла до навколишнього повітря йде в 32 рази швидше, ніж при використанні води при початковій температурі 50 °С і в 11 раз швидше при початковій температурі 70 °С

Вирощено кристали LiNH4SO4 α-модифікації та досліджено їх спектральні залежності показників заломлення і двопроменезаломлення. Виявлено перетин кривих ni(λ), що свідчить про наявність за кімнатної температури інверсії знака двопроменезаломлення (Δny = 0), яка знаходиться на довжині світлової хвилі λ0 ≈ 683 нм. У випадку підвищення температури ця точка зміщується в короткохвильову ділянку спектра. Досліджено температурну залежність кута між оптичними осями, показано зміну площини оптичних осей під час переходу в ізотропний стан.

Проаналізована коректність існуючих кількісних показників хімічного складу легкотопких глин для прогнозу кольорової гами продуктів їх випалу. Експериментально досліджені випалювальні властивості та колір 52 проб сировини, яка відноситься до сучасних родовищ легкотопких глин. Встановлено, що запропоновані ще у 20-сторіччі кількісні критерії Соколова Я.І. і Калантар Г.А. мають невисокий процент збігу реального кольору з прогнозованим і вузькі області використання. Критерій Соколова Я.І. певною мірою може бути застосований до карбонатвмісних клінкерних глин з температурою випалу 1100 – 1150 oC, критерій Калантар Г.А. – до штучних сировинних сумішей з температурою випалу не вище 1000 oC при отриманні лицьової кераміки світлих кольорів із застосуванням карбонатів кальцію. Запропоновано новий критерій кольорності Fe2O3/(СаО+MgO+Al2O3), який базується на статистичному аналізі мінерального складу легкотопких глин сучасного періоду, вивченні їх випалювальних властивостей і закономірностях зміни кольору продуктів випалу залежно від хіміко-мінерального складу глин і фазового складу матеріалів. Даний критерій враховує функціональну роль оксидів, що входять до складу термічно активних глинистих і домішкових мінералів і беруть участь в процесах фазо- і кольороутворення при випалі глинистих порід. Встановлені межі зміни значень цього критерію у взаємозв’язку з кольором випалених глин, що змінюється від бежевого до темно-брунатного. Розроблений критерій адаптований до сучасної сировинної бази стінової і фасадної кераміки і не менше ніж на 80 % узгоджується з реально отримуваним кольором матеріалів. Даний критерій має ширші межі використання і дозволяє прогнозувати колір випалених легкотопких глин різного типу (кислі, напівкислі, цегельно-черепичні і клінкерні супіски і суглинки). Розроблений критерій рекомендується до використання під час геолого-промислових і технологічних досліджень родовищ легкотопких глин для оцінки їх технологічної якості і є корисним для прогнозу кольорової гами керамічних матеріалів, який потребує визначення вмісту в глинах лише чотирьох оксидів.

Запропоновано континуальну модель фазового переходу першого роду, яка базується на уявленнях класичної теорiї фазових перетворень. За допомогою цiєї моделi виведено загальну формулу, яка пов’язує вiдносний об’єм початкової фази iз температурою, що змiнюється з часом. Вiдповiдну формулу одержано для випадку лiнiйного зростання температури. Запропоновано схему експерименту, проведення якого дозволяє визначити фрактальну розмiрнiсть агрегатiв нової фази та поверхневий натяг цих агрегатiв.

_____________________________________ Інформація про авторів: Гавриш Василь Іванович, д-р техн. наук, професор кафедри програмного забезпечення. Email: gavryshvasyl@gmail.com Лоїк Василь Богданович, канд. техн. наук, доцент кафедри пожежної тактики та аварійно-рятувальних робіт. Email: v.loik1984@gmail.com Синельніков Олександр Дмитрович, канд. техн. наук, доцент кафедри пожежної тактики та аварійно-рятувальних робіт. Email: o.synelnikov@gmail.com Бойко Тарас Володимирович, канд. техн. наук, доцент, заступник начальника інституту. Email: boykotaras@gmail.com Шкраб Роман Романович, асистент кафедри програмного забезпечення. Email: ikni.pz@gmail.com Цитування за ДСТУ: Гавриш В. І., Лоїк В. Б., Синельніков О. Д., Бойко Т. В., Шкраб Р. Р. Математичні моделі аналізу температур­них режимів у 3D структурах із тонкими чужорідними включеннями. Науковий вісник НЛТУ України. 2018, т. 28, № 2. С. 144–149. Citation APA: Havrysh, V. I., Loik, V. B., Synelnikov, O. D., Bojko, T. V., & Shkrab, R. R. (2018). Mathematical Models of the Analysis of Temperature Regimes in 3D Structures with Thin Foreign Inclusions. Scientific Bulletin of UNFU, 28(2), 144–149. https://doi.org/10.15421/40280227 Нерівномірне нагрівання − один із факторів, що спричиняють деформації та напруження у пружних конструкціях. Якщо з підвищенням температури ніщо не перешкоджає розширенню структури, то вона деформуватиметься і жодних напружень не виникатиме. Однак, якщо в конструкції температура зростає нерівномірно і воно неоднорідне, то внаслідок розширення формуються температурні напруження. Першим і незалежним кроком для дослідження температурних напружень є визначення температурного поля, що становить основну задачу аналітичної теорії теплопровідності. В окремих випадках визначення температурних полів є самостійною технічною задачею, розв'язання якої допомагає визначити температурні напруження. Тому розроблено лінійні математичні моделі визначення температурних режимів у 3D (просторових) середовищах із локально зосередженими тонкими теплоактивними чужорідними включеннями. Класичні методи не дають змоги розв'язувати крайові задачі математичної фізики, що відповідають таким моделям, у замкнутому вигляді. З огляду на це описано спосіб, який полягає в тому, що теплофізичні параметри для неоднорідних середовищ описують за допомогою асиметричних одиничних функцій як єдине ціле для всієї системи. Внаслідок цього отримують одне диференціальне рівняння теплопровідності з узагальненими похідними і крайовими умовами тільки на межових поверхнях цих середовищ. У класичному випадку такий процес описують системою диференціальних рівнянь теплопровідності для кожного з елементів неоднорідного середовища з умовами ідеального теплового контакту на поверхнях спряження та крайовими умовами на межових поверхнях. Враховуючи зазначене вище, запропоновано спосіб, який полягає в тому, що температуру, як функцію однієї з просторових координат, на боковій поверхні включення апроксимовано кусково-лінійною функцією. Це дало змогу застосувати інтегральне перетворення Фур'є до перетвореного диференціального рівняння теплопровідності із узагальненими похідними та крайових умов. Внаслідок отримано аналітичний розв'язок для визначення температурного поля в наведених просторових середовищах з внутрішнім та наскрізним включеннями. Із використанням отриманих аналітичних розв'язків крайових задач створено обчислювальні програми, що дають змогу отримати розподіл температури та аналізувати конструкції щодо термостійкості. Як наслідок, стає можливим її підвищити і цим самим захистити від перегрівання, яке може спричинити руйнування як окремих елементів, так і конструкцій загалом.

Дипломну магістерську роботу присвячено дослідженню теоретичних задач активації процесу перенесення термореактивних смол і гідрофобних розчинів по товщині оброблюваних полотнищ тканини та обґрунтуванню практичних напрямів забезпечення більш рівномірного розподілу речовини по перетину тканини і окремих її волокон у випадку одночасного контактного впливу на основі розробки математичних та програмних компонентів САПР. Запропоновано аналітичні залежності між довжиною контактної зони, швидкістю руху тканини і температурою контактної поверхні та основні напрями практичного удосконалення механізму прогрівання полотнища тканини з використанням ефекту градієнта температур на основі розробки математичних та програмних компонентів САПР з урахуванням малої довжини контактної зони, деформації тканини в зоні транспортуючих циліндрів, ізольованості поверхні полотнища тканини в місці її контакту з навколишнім повітряним середовищем. Результати дипломної магістерської роботи можна використовувати для підвищення ефективності прогрівання полотнищ вологих віскозних та бавовняних тканин при її контактній сушці на поверхні сушильних пристроїв, що дозволить заощадити електроенергію та підвищити продуктивність процесу сушіння.
Дипломная магистерская работа посвящена исследованию теоретических задач активации процесса переноса термореактивных смол и гидрофобных растворов по толщине обрабатываемых полотнищ ткани и обоснованию практических направлений обеспечения более равномерного распределения вещества по сечению ткани и отдельных ее волокон в случае одновременного контактного воздействия на основе разработки математических и программных компонентов САПР. Предложены аналитические зависимости между длиной контактной зоны, скоростью движения ткани и температурой контактной поверхности. Рекомендованы основные направления практического усовершенствования механизма прогрева полотнища ткани. Для чего использовался эффект градиента температур на основе разработки математических и программных компонентов САПР с учетом малой длины контактной зоны, деформации ткани в зоне транспортирующих цилиндров, изолированности поверхности полотнища ткани в месте ее контакта с окружающей воздушной средой. Результаты дипломной магистерской работы можно использовать для повышения эффективности прогрева полотнищ вискозных и хлопчатобумажных тканей при контактной сушке на поверхности сушильных устройств, что позволит сэкономить электроэнергию и повысить производительность процесса сушки.
The master's thesis is devoted to the study of theoretical problems of activation of the transfer process of thermosetting resins and hydrophobic solutions through the thickness of the processed fabric panels and the substantiation of practical directions for ensuring a more uniform distribution of matter over the cross section of the fabric and its individual fibers in the case of simultaneous contact action based on the development of mathematical and software components of CAD. Analytical relationships between the length of the contact zone, the speed of tissue movement and the temperature of the contact surface are proposed. The main directions of practical improvement of the mechanism for warming up the cloth panel are recommended. For this, the effect of the temperature gradient was used on the basis of the development of mathematical and software components of CAD, taking into account the small length of the contact zone, deformation of the tissue in the zone of the transporting cylinders, and the isolation of the surface of the cloth in the place of its contact with the surrounding air environment. The results of the master's thesis can be used to increase the efficiency of heating viscose and cotton fabrics during contact drying on the surface of drying devices, which will save energy and increase the productivity of the drying process.

Боришполець М. Ю. Аналіз процесу обжигу електродних заготовок : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 136 "Металургія" / наук. керівник О. Р. Бережна. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 93 с.
UA : В магістерській роботі представлена технологічна схема виробництва електродної продукції. Достатньо повно розглянуто властивості сировинних матеріалів та принцип роботи печей для випалу, схеми завантаження заготовок в печі та температурні режими випалу електродів. Дослідженно температурні поля при випалюванні електродів та визначено вплив температурного поля печі на зміну властивостей по довжині електрода. Досліджено способи обігріву електродних заготовок та вплив зовнішніх та внутрішніх обігрівальних стінок.
EN : The master's thesis presents the technological scheme of production of electrode products. The properties of raw materials and the principle of operation of kilns for firing, schemes of loading of blanks in the kiln and temperature modes of firing of electrodes are sufficiently considered. The temperature fields during firing of the electrodes were studied and the influence of the temperature field of the furnace on the change of properties along the length of the electrode was determined. Methods of heating electrode blanks and the influence of external and internal heating walls are studied.