Academic literature on the topic 'Телемедична система'

Мета: проаналізувати ступінь і необхідність розвитку телемедицини за сучасних умов. Матеріали і методи. Використовуючи метод системного аналізу, проведено вивчення стану та необхідності використання телемедицини в провідних країнах світу та Україні. Результати. Проаналізовано ступінь і необхідність розвитку телемедицини за сучасних умов. Розглянуто основні види телемедичних послуг, основні напрямки роботи телемедичних центрів. Оцінено впровадження телемедицини в областях України та в зарубіжних країнах. Оптимальним є створення регіональних центрів, навколо яких формується телемедична інфраструктура регіону і система поширюється до лікарських амбулаторій та фельдшерсько-акушерських пунктів. Телемедичні центри можуть створюватися на базі медичних закладів, навчальних чи наукових центрів, або як самостійні комерційні чи некомерційні організації. У військовій медицині телемедичні технології здатні спростити роботу лікарів, виконати ефективний менеджмент на етапах евакуації, систематизувати та стандартизувати якість надання медичної допомоги. Використання телемедицини дає позитивні результати як для пацієнтів, так і для медичних працівників. Для пацієнтів з’являється можливість проведення дистанційних консультацій, консиліумів (телеконференцій) вузькими спеціалістами в територіально віддалених медичних установах, зменшення термінів обстеження, прискорення передачі інформації про результати обстежень між різними спеціалізованими клініками без необхідності транс­портування хворого (особливо в невідкладних станах). Телемедичні технології можна застосовувати майже в будь-якій медичній сфері: в педіатрії, психотерапії, дерматології, неврології або реаніматології. За умов боротьби з COVID-19 все більше медзакладів України долучаються до формату дистанційних відеоконсультацій, що дозволяє зберегти здоров’я лікарів і пацієнтів, а також взаємодіяти лікарям із колегами в особливо складних випадках. Висновки. Використання телемедицини в сучасних реаліях набуло значного поширення у багатьох країнах світу незалежно від їх економічного розвитку. Запровадження телемедицини в Україні потребує нормативно-правової підтримки, навчання персоналу, інфор­ма­ційного забезпечення, а її матеріальне забезпечення лягає на державні органи влади та об’єднані територіальні громади.

Цель данной статьи заключается в формировании концепции развития телемедицинского сегмента посредством активизации предпринимательской инициативы за счет использования современных инструментов взаимодействия между предпринимательскими структурами и государством (частная финансовая инициатива). На основе исследования статистических и публицистических данных, показано, что в российской системе здравоохранения будет инициирован ряд реформ, которые откроют новые возможности для увеличения инновационно-ориентированной предпринимательской активности, которая должна быть направлена в том числе и на развитие сегмента телемедицинских услуг. Основные результаты исследования представлены в виде принципиальных схем структурного построения сегмента телемедицинских услуг, а также в виде концепта реализации частнопредпринимательской инициативы на основе государственных гарантий. Полученные результаты могут быть использованы как для разработки целевых программ развития национальной системы здравоохранения, так и для разработки предпринимательских моделей на основе диверсифицированного подхода к продвижению телемедицинских сервисов.

Мета: вивчити використання телемедицини як форми якісного надання медичних послуг в Україні та, зокрема, Полтавській області. Матеріали і методи. Чинні законодавчі та галузеві нормативні матеріали проаналізовано за принципом бібліосемантичного та структурно-логічного аналізу. Результати. У статті висвітлено значимість мережі віддаленого/дистанційного зв’язку (телекомунікації) для надання медичних послуг в Україні та, зокрема, Полтавській області. Доведено, що розвиток телемедицини особливо важливий в кардіології, оскільки небезпека серцево-судинних захворювань полягає в тому, що вони часто мають гострий несподіваний початок й атипову клінічну картину. Це не дозволяє самим пацієнтам, а часто і дільничним лікарям поліклінік, швидко й правильно оцінити ситуацію, що, у свою чергу, може призвести до смерті пацієнта. Широкого розвитку набула система дистанційної цілодобової невідкладної консультативної кардіологічної допомоги з можливістю безпосереднього передавання ЕКГ по телефонних лініях. Це дозволяє в 3–9 разів скоротити час із моменту появи перших симптомів захворювання до надання кваліфікованої медичної допомоги в повному обсязі, що в багатьох випадках допомагає зберегти життя й здоровʼя пацієнтів. Відповідно до наказу директора Департаменту охорони здоров’я Полтавської обласної державної адміністрації «Про взаємодію лікувальних закладів Полтавської області при наданні ургентної кардіологічної допомоги при гострих коронарних синдромах (ГКС)» прийнято рішення про надання медичної допомоги із застосуванням телемедичного (дистанційного) консультування з метою розмежування функцій між дистанційно-діагностичним (телемедичним) центром КУ «Полтавський обласний центр екстреної медицини та медицини катастроф» і телемедичним центром Полтавського обласного клінічного кардіологічного диспансеру на догоспітальному етапі ургентним хворим на ГКС та інші невідкладні стани. Висновки. Завдяки впровадженню телемедицини переваги отримують насамперед пацієнти. Ці переваги полягають в підвищенні ефективності та якості лікування; прискоренні передачі інформації про результати обстежень між різними спеціалізованими клініками без транспортування хворого (особливо у критичних випадках); проведенні дистанційних (телемедичних) консультацій вузькими спеціалістами у територіально віддалених медичних установах; проведенні лікарських консиліумів (телеконференцій) з фахівцями лікувальних закладів незалежно від місця їх розташування; уникненні помилок через нерозбірливий почерк лікарів; зменшенні термінів обстеження пацієнтів.

В умовах реформування системи охорони здоров’я в Україні є багато нововведень. Так, телемедицина – це зростаюча галузь медицини, яка дає змогу лікареві охопити пацієнта за допомогою електронних пристроїв, таких як переносні кутові мережі Wearable Body Area Networks (WBANs), мобільні телефони та інші пристрої інформаційних технологій. Телемедицина використовується переважно для надання допомоги при хронічному лікуванні пацієнта, дотримання рецептів і зіставлення показань пацієнта в режимі реального часу. Ці досягнення значною мірою допомагають підвищити оперативне реагування на проблему, зменшу ючи адміністративну неефективність, і покращити результати пацієнтів. Мінусом, однак, є те, що ці механізми забезпечують прибутковий дохід для хакерів. Метою статті є дослідження особливостей телемедицини з правової точки зору. Для її досягнення були поставлені такі завдання: проаналізувати історію розвитку телемедицини; дати авторське визначення телемедицини, враховуючи сучасні дослідження; виявити переваги запровадження телемедицини у сфері медичної діяльності; виявити недоліки впровадження телемедицини у сфері медичної діяльності. Застосовано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання. При дослідженні загальнотеоретичних аспектів цивільних правовідносин використано діалектичний метод пізнання правової дійсності. Метод системно-структурного аналізу дав змогу класифікувати цивільні правовідносини у сфері здійснення медичної діяльності, а структурно-функціональний – розглянути елементи структури цивільних правовідносин у сфері здійснення медичної діяльності. За допомогою формально-логічного методу досліджено законодавство у сфері договору надання медичних послуг (допомоги), практика його застосування, визначено понят тя медичної допомоги, лікарської таємниці, пацієнта, медичної діяльності. Метод конкретних соціологічних досліджень використовувався при дослідженні судо вої практики та виявленні правозастосовного значення цивільних правовідносин у сфері здійснення медичної діяльності. Перед впровадженням телемедицини, адміністрації закладів охорони здоров’я та постачальники повинні знати, які та як закони регулюють цю сферу. Крім того, вони мають проконсультуватися з експертами щодо необхідного обладнання та щоб сформувати базове розуміння того, чому саме воно потрібне передусім. Окрім обмеженого обсягу послуг, які можуть бути відшкодовані, існує також проблема, хто з лікарів практикуватиме телемедицину і хто даватиме дозвіл на її використання. Будь-який постачальник, який може виставити рахунок за послуги на місці, може також виставити рахунок за телемедицину. Також необхідна згода пацієнта, тобто лікарі зобов’язані її отримати, перед використанням телемедичних послуг. Неможливість отримати згоду пацієнта може призвести до того, що лікарі не отримуватимуть оплату. Враховуючи викладене вище, можна дати таке визначення телемедицини – це використання телекомунікаційних технологій та інформаційних технологій для клінічних, медичних послуг у різних районах країни, зокрема й віддалених, або для допомоги лікарям у разі екстреної ситуації зі швидкого реагування із визначенням правильного діагнозу.

Целью данной статьи является исследование потенциальной эффективности использования телемедицинских технологий в контексте цифровизации национальной системы здравоохранения. В рамках статьи на основе экономико-статических и контентных методов исследования изложены основные преимущества и ограничения использования цифровых технологий в здравоохранении, а также описана базовая концепция создания распределенной сети диагностико-клинических служб, которые представляют собой связующее звено между пациентом (потребителем) и лечебно-профилактическими учреждениями (поставщиками медицинских услуг). Также в статье показано, что такие диагностико-клинические службы должны не только осуществлять удаленный мониторинг состояния пациентов с целью упреждения критических состояний, но и кроме этого показана консалтинговая и просветительская роль таких структур, что соответствует общей тенденции когнитивизации экономического и социально-бытового сектора. На основе зарубежного опыта обоснована социальная и экономическая эффективность использования инновационных телемедицинских технологий на догоспитальном этапе ведения пациентов с кардиологическими заболеваниями.

Цель работы заключается в исследовании актуальных тенденций формирования и развития телемедицинской системы арктических территорий и выявлении особенностей и проблем ее функционирования на современном этапе. В качестве основных методов исследования были использованы сбор и обобщение достаточно разрозненной нестандартизированной информации, в т. ч. статистической отчетности и фактических данных о развитии телемедицины в регионах Арктической зоны Российской Федерации, систематизация которой позволила составить общее представление о формировании телемедицинской сети в Арктике, определить степень ее территориальной дифференциации, выделить ключевые особенности ее развития в каждом из регионов АЗРФ, а также выявить и обобщить наиболее актуальные и острые проблемы, сопровождающие процесс развития телемедицины в Арктике. В результате была выявлена высокая степень неравномерного распределения телемедицинской сети, как в целом в Арктической зоне Российской Федерации, так и внутри отдельных ее регионов. Данная особенность свидетельствует о том, что наиболее удаленные и труднодоступные территории Арктики, остро нуждающиеся в использовании телемедицинских технологий, слабо обеспечены данной возможностью ввиду практически полного отсутствия повсеместной устойчивой интернет-связи. В ходе исследования было выявлено, что телемедицина является инновационным фактором развития арктического пространства, который обеспечивает закрепление населения и повышение качества жизни людей на труднодоступных удаленных территориях, стратегически и экономически значимых для страны. Полученные результаты могут быть использованы при разработке стратегических направлений пространственного развития регионов российской Арктики на основе применения инновационных факторов территориальной динамики социально-экономических процессов, чтобы обеспечить нивелирование межрегиональных различий и территориальную дифференциацию в целях повышения качества жизни арктического населения.

Сьогоднішній розвиток вітчизняної економіки тісно зв’язано з використанням цифрових технологій у всіх її галузях. Стрімкому зростанню даного процесу сприяв карантин 2020 року. Корона вірус прискорив цифровізацію всіх процесів. Такі поняття як віддалена робота, дистанційне навчання, телемедицина стали буденними без особливого вибору, а сама ситуація, що склалася фундаментально змінила напрямки і швидкість розвитку економік світу. Якщо дивитися в бік стрімкого розвитку економіки спільного споживання, то при всіх зручностях і перевагах використання цифрових технологій сучасні продукти бізнесів, що працюють на нашому ринку оренди девайсів, залишаються не всім доступними за своєю вартістю. На заході широко поширений наступний термін DaaS (Device as a Service) або «девайс як послуга». Мається на увазі, що по суті, споживач купує не саму річ, а тільки її функціонал. Сьогодні населення великих міст успішно використовує продуктами систем підписок в сфері послуг (мобільні додатки, онлайн-кінотеатри і т.п.), зараз ця тенденція стрімко поширюється на фізичні товари.

Постановка проблеми. Розвиток сучасного суспільства неперервним чином залежить від розвитку інформаційних технологій, причому, як стверджують аналітики, технології йдуть вперед більш швидкими темпами порівняно з суспільством, яке їх намагається засвоїти та використати в повсякденному житті.Серед таких новацій виділяється відеоконференцзв’язок. На сьогоднішній день практично не залишилося області життєдіяльності, в якій не можна було б його використовувати: він знаходить застосування там, де необхідні оперативність в аналізі ситуації і ухваленні рішень, консультація фахівця, спільна робота над проектами в режимі віддаленого доступу тощо.Результати досліджень психологів показали, що у процесі телефонної розмови людиною в середньому сприймається близько 20% інформації, у ході особистого спілкування – 80%, а в ході сеансу відеозв’язку – 60%. Іншими словами, якщо до спілкування по звуковому (аудіальному) каналу додається візуальна невербальна мова (жести, міміка тощо), то у співрозмовників підвищується ефективність сприйняття інформації [3].Ці висновки були вдало використані компаніями зв’язку, які поряд з аудіальним каналом зв’язку почали забезпечувати і відеозв’язок. Вже у другій половині ХХ століття були запропоновані системи такої електронної взаємодії двох осіб у режимі реального часу.Аналіз актуальних досліджень. Велику частину наявних на сьогоднішній день систем відеоконференцій можна розбити на персональні, групові та студійні [1].Персональні відеоконференції – системи, що підтримують діалог двох чи більше учасників. Для проведення конференції необхідний комп’ютер із мультимедійними можливостями і канал зв’язку (наприклад, локальна мережа). Підключення до сеансу відеоконференції тут можна порівняти зі звичайним телефонним дзвінком. У процесі спілкування користувач має можливість бачити як свого співрозмовника, так і власне зображення, яке передається іншим учасникам.Групові відеоконференції забезпечують одночасний зв’язок між групами учасників. Вони вимагають використання спеціального оснащення і наявності спеціальних каналів зв’язку. При цьому можна одночасно обмінюватись і переглядати документи, відображення яких у персональних відеоконференціях є неможливим.Студійні відеоконференції – системи більш високого класу, що поєднують одного виступаючого з великою аудиторією. Вони вимагають високошвидкісних ліній зв’язку, високоякісного телеобладнання і чіткої регламентації сеансів.Західні дослідження показують, що найбільш бурхливо розвиваються групові і персональні відеоконференції, оскільки системи саме такого рівня призначені для вирішення завдань суспільства у різних сферах. Зокрема, серед них [2]:структури влади: практика селекторних нарад давно і міцно затвердилася в свідомості керівників всіх рівнів; відеоконференції значно розширюють можливості спілкування начальників і підлеглих, напрацювання і ухвалення спільних рішень, затвердження документів тощо;бізнес-структури: співробітники компаній значну частину свого робочого часу проводять у відрядженнях і переговорах, тому відеоконференції здатні істотно знизити витрати, пов’язані з оплатою відряджень і з вимушеним відривом від виробництва на час переїзду до місця ділової зустрічі; якщо необхідно розглянути кандидатури іногородніх претендентів на вакантні посади, співбесіду можна провести з використанням відеоконференції, що значно скоротить матеріальні витрати обох сторін;телемедицина: відеозв’язок між лікарками і пацієнтами дозволяє зменшити витрати, необхідні для постановки діагнозу та лікування жителів віддалених регіонів; при цьому істотно спрощується проведення наукових конференцій, консиліумів, демонстрацій новітнього обладнання; з’являється можливість дистанційного навчання новітнім технологіям в області практичної медицини і діагностики місцевих фахівців, а також тиражування досвіду провідних медичних центрів;торгівля і реклама: відеоконференції дозволяють демонструвати переваги нової продукції, різних видів товарів і послуг тощо.Серед сфер впровадження відеоконференцзв’язку не стоїть осторонь і освітня галузь. Оскільки системи відеоконференцій забезпечують можливості:особистого спілкування без витрат на переїзди;своєчасного обміну необхідною інформацією;спільної роботи над якою-небудь задачею віддалених один від одного учасників цього процесу (вони можуть знаходитися на різних поверхах одного будинку або навіть у різних точках земної кулі);то використання такого зв’язку є виправданим. Викладачі, користуючись відеоконференцзв’язком, можуть працювати одночасно з декількома аудиторіями слухачів, розташованими в різних точках земної кулі. При цьому встановлені камери надають можливість інтерактивного спілкування (слухачі можуть ставити запитання в режимі реального часу, є можливість приймати заліки та іспити через відеоконференцзв’язок тощо).Мета статті. Провести стислий аналіз програмного забезпечення, що надає можливість здійснити відеоконференцзв’язок.Виклад основного матеріалу. Завдяки розвитку інформаційно-комунікаційних технологій використання відеоконференцзв’язку стало можливим як в процесі навчання і підвищення кваліфікації фахівців, так і в реальній практиці наукового і професійного спілкування. Тому для ефективних публічних виступів при захисті власних проектів, участі у конференціях, в тому числі, відеоконференціях, під час навчання студентів необхідно розвивати у них нові соціально-психологічні, інформаційно-комунікаційні і науково-аналітичні компетенції. Досвід показує, що такі компетенції можуть бути сформовані лише в результаті практичної діяльності – безпосередньої участі у таких заходах, тому у Сумському державному педагогічному університеті імені А.С. Макаренка на базі кафедри інформатики було вирішено провести студентську відеокноференцію «Використання інформаційних технологій в навчальному поцесі» в рамках захисту власних курсових проектів студентами 4–5 курсів. Основною метою проведення такої конференції було набуття практичного досвіду як викладачами, так і студентами в організації відеоконференцзв’язку та отримання таких фахових компетенцій, як психологічні, інформаційні та аналітичні компетенції.Організація такого заходу вимагала попередньої підготовки: потрібно було визначитися з технічною підтримкою проведення конференції та її змістовим наповненням.Якість змістового наповнення забезпечувалася тематикою курсових робіт та відповідним ставленням студентів до власних курсових проектів.Технічна сторона вимагала певного аналізу наявного програмного забезпечення, що забезпечує відеозв’язок.Як показав аналіз, сьогодні існує достатня кількість програм для VoIP-зв’язку (Voice over IP). Серед них Skype, Sight Speed Business, ooVoo, Google Talk [4–7] тощо, а також ті, які постачаються з програмним забезпеченням виробниками web-камер. Ми зупинилися на двох з них – загальновідомій програмі Skype та програмі ooVoo [4–6].Як було з’ясовано, програму Skype спочатку було розроблено для аудіозв’язку, але в процесі розвитку інформаційних технологій програму було вдосконалено: система стала забезпечувати відеозв’язок, але без підключення сторонніх модулів інших виробників – вона і досі залишається двосторонньою.Компанія ooVoo розробила сервіс з більш широким спектром послуг, а саме: проведення web-конференцій, зустрічей on-line або презентацій через Інтернет у режимі реального часу.Однією з позитивних характеристик програми ooVoo (перед програмою Skype) є те, що ooVoo позиціонує себе як сервіс для проведення відеоконференцій, а це є зв’язок другого покоління (VoIP2), який дозволяє не використовувати комп’ютер користувача в якості проміжного вузла, як це здійснюється у програмі Skype. До того ж програма ooVoo використовує власну інфраструктуру для керування відеодзвінками.Ще одним плюсом ooVoo є більш широка карта відеоналаштувань, ніж у Skype – ви можете виставити кількість кадрів в секунду від 5 до 30 fps (Frames Per Second), змінити роздільну здатність та один з трьох рівнів якості передачі відео.Серед спільних характеристик цих програм можна виділити:відеодзвінок у реальному часі;миттєву передачу текстових повідомлень;передачу файлів;роботу на платформах PC, Mac OS, Linux.Програма ooVoo в свою чергу має додаткові характеристики, які відсутні у Skype:зберігання та перегляд матеріалів тривалістю до 1000 хвилин;відеоконференція з 6-ма співрозмовниками в режимі реального часу *;відео HD-якості *;запис відео дзвінків *;можливість посилати відеоповідомлення (тривалість до 5 хвилин), якщо співрозмовник знаходиться off-line, і, навіть, якщо не є клієнтом ooVoo (в цьому випадку посилання на повідомлення надходить на E-mail адресу одержувача, переглянути яке можна за допомогою «браузера»).У більшості випадків інтерфейси програм схожі, зручні та інтуїтивно зрозумілі, але інтерфейс ooVoo надає можливість показу відеокартинок у 3D просторі, що створює ефект віртуальної кімнати переговорів.До недоліків програми ooVoo слід віднести платні послуги (відмічені вище зірочкою *), але якщо висока якість зв’язку доступна і у безкоштовній версії, і при цьому вам не потрібний конференцзв’язок на 6 осіб, тоді цим недоліком можна знехтувати.У загальному випадку обидва ресурси дають змогу без особливих зусиль провести відеоконференцію, тому вибір програми можна залишити за користувачами, технічними можливостями комп’ютерів співрозмовників та шириною самого Інтернет каналу.Для реалізації відеоконференцзв’язку нами було використано комп’ютер із звуковою картою, мікрофон, Web-камеру і проектор та програмне забезпечення ooVoo, через яке було налагоджено зв’язок з аудиторіями.Побудова виступів була заздалегідь регламентована, тому наперед були підготовлені презентації та відповідне програмне забезпечення. Сама конференція пройшла згідно побудованого сценарію.Висновки.Використання програми ooVoo є можливим і доцільним для налагодження відеоконференцзв’язку.Проведення відеоконференції в педагогічному університеті є важливим заходом як для викладача, що його організовує, так і для студента, що є його безпосереднім учасником, оскільки він надає можливість:набути досвіду відеоспілкування каналами VoIP-зв’язку;навчитися студентам налагоджувати такі канали зв’язку;зберегти власний виступ для подальшого аналізу власної поведінки під час виступу (своїх рухів, висловів тощо), тобто глянути на себе збоку.

НЕІНВАЗИВНІ МЕТОДИ ДІАГНОСТИКИ МЕЛАНОМИ ШКІРИ - У статті описано методику неінвазивної діагностики з використанням спектрофотометричного аналізу (в програмі “Image- J”) цифрових зображень пігментних пухлин шкіри. Встановлено, що спектрофотометричні дані відображають характерні особливості спектральних графіків червоного, зеленого і синього кольорів для злоякісних і доброякісних пігментних пухлин шкіри. Проведено порівняльне зіставлення з іншими методами діагностики: дерматоскопією, SIA-скопією, дерма- тосонографією та ін. Ці неінвазивні, але контактні методи, не доцільно використовувати в скринінгових програмах. Запропонований спосіб спектрофотометричної діагностики цифрових зображень є неконтактним, неінвазивним і може бути реально використаний як скринінговий тест для пігментних пухлин шкіри в системі телемедичних консультацій.

Було розроблено телемедичну систему оцінки тремору рук з програмованим кінестетичним впливом, можливістю індивідуального налаштування для кожного пацієнта, спостереження в реальному режимі часу та збереження даних із використанням хмарних технологій, а також швидкий зворотній зв’язок в умовах дотримання карантинного режиму та дистанційних досліджень.

Впроваджено метод аналізу ієрархії в сферу телемедичних систем, шляхом створення програмного продукту.
Implemented hierarchy analysis method in the field of telemedicine systems by creating software product.

Работа посвящена возможностям применения телемедицинских сервисов в дерматологии. Предлагается использование телемедицины в качестве исследования некоторых патологий кожи, наблюдения за ходом лечения и постановка диагноза. Показаны особенности применения телемедицинского оборудования и технологий для исследования заболеваний кожи. Описывается телемедицинская система для применения в дерматологии. Анализируются возможности применения дерматологической мобильной телемедицины

В работе описывается метод телемедицинской медицины, который можно применять для исследования атопического дерматита. Раскрываются основные особенности приборов, которые должны входить в телемедицинскую систему. Рассматривается переход цветовой системы RGB в систему HSV.

Горбань М.А. Метод кодування електрокардіосигналів для телемедичних систем. – Рукопис. Кваліфікаційна робота магістра, Тернопільський національний технічний університети імені Івана Пулюя, Тернопіль, 2018. Кваліфікаційну роботу магістра присвячено розробці методу кодування електрокардіосигналів. В роботі запропонований метод стиснення, заснований на довгостроковому прогнозі з використанням кодової книги класів. Використання параметричної моделі дозволило знизити похибку відновлення вихідного сигналу. Ключові слова: електрокардіосигнал, параметрична модель, метод, кодування.

У кваліфікаційній роботі розглянуто дослідження ІоТ для використання в системах охорони здоров’я. Віддалений моніторинг є інтенсивним технологічним розвитком, тоді як телемедицина - це інтенсивний процес для людини та експертів; лікарі ставлять діагноз за допомогою своєї експертизи Зроблено огляд політики та правил електронного здоров’я та IoT на користь різних зацікавлених сторін, зацікавлених в оцінці медичних технологій на основі IoT. В роботі запропоновано структуру апаратно-програмного комплексу моніторингу життєдіяльності особи, що дозволяє пацієнтам самостійно відслідковувати життєво важливі показники свого здоров’я, а лікуючим лікарям – контролювати в реальному часі стан здоров’я своїх пацієнтів у режимі віддаленого доступу та проводити аналіз результатів спостереження за допомогою спеціальних мобільних програм-застосунків з метою своєчасного та ефективного корегування лікувальних та профілактичних заходів.
The qualification paper considers IoT research for use in health care systems. Remote monitoring is an intensive technological development, while telemedicine is an intensive process for humans and experts; doctors diagnose with the help of their examination An overview of eHealth policies and regulations and IoT for the benefit of various stakeholders interested in evaluating IoT-based medical technologies. The paper proposes a structure of hardware and software complex for monitoring a person's life, which allows patients to independently monitor vital indicators of their health, and physicians - to monitor in real time the health of their patients remotely and analyze the results of monitoring with special mobile application programs in order to timely and effectively adjust treatment and prevention measures.
Вступ 7 1 Телемедицина та віддалений моніторинг здоров’я 8 1.1 Телемедицина 8 1.2 Віддалений моніторинг здоров’я 9 1.3 Проблеми в дистанційному моніторингу здоров’я 11 1.4 Різниця між телемедициною та дистанційним моніторингом здоров’я 13 2 Мережі охорони здоров'я IoT 16 2.1 Топологія IoThNet 16 2.2 Архітектура IoThNet 19 2.3 Послуги і застосунки ІоТ 21 2.4 ІоТ застосунки догляду за здоров'ям 22 2.5 Тенденції та стан галузі охорони здоров'я ІоТ 29 2.6 Архітектура апаратно-програмного комплексу моніторингу в реальному часі стану організму людини 31 3 Безпека життєдіяльності, основи хорони праці 36 3.1 Негативний впливу гаджетів на зір людини, та методи його захисту 36 3.2 Фактори, що впливають на функціональний стан користувачів комп’ютерів 39 Висновки 42 Список використаних джерел 43

Лебеденко О. В. Напрями удосконалення надання державних послуг з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 281 "Публічне управління та адміністрування" / наук. керівник Н. П. Капітаненко. Запоріжжя : ЗНУ, 2021. 127 с.
UA : В кваліфікаційній роботі проаналізовано методологічні засади управління інформаційно-комунікаційними технологіями в державних закладах. Методологія дослідження включає принципи системного аналізу для структуризації процесів управління, що допомагають вирішити поставлені завдання з удосконалення надання державних послуг з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та висвітлюють сутність інформаційної системи організації, включаючи ключові аспекти умов її функціонування та обмежень. Досліджено стан інформаційно-комунікаційних технологій в сфері охорони здоров’я (на прикладі КНП «Міська лікарня №1» ЗМР). Визначено основні проблеми, що перешкоджають повноцінному розвитку даної сфери. Надано рекомендації щодо удосконалення надання послуг з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій та розроблено практичні рекомендації удосконалення надання державних послуг з використанням сучасних інформаційно-комунікаційних технологій.
EN : The methodological principles of information and communication technologies management in state institutions are analyzed in the qualification work. The research methodology includes the principles of systems analysis for structuring management processes, which help to solve the tasks of improving the provision of public services using modern information and communication technologies and highlight the essence of the organization's information system, including key aspects of its functioning and limitations. The state of information and communication technologies in the field of health care was studied (on the example of KNP «City Hospital №1» ZMR). The main problems that hinder the full development of this area have been identified. Recommendations for improving the provision of services using modern information and communication technologies and practical recommendations for improving the provision of public services using modern information and communication technologies.