Journal articles on the topic 'Тактичні завдання розслідування'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Тактичні завдання розслідування.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 21 journal articles for your research on the topic 'Тактичні завдання розслідування.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Новицька, Н. Б., and О. В. Полінкевич. "Організація і планування окремих слідчих (розшукових) дій і тактичних операцій під час розслідування злочинів у сфері інтелектуальної власності." Ірпінський юридичний часопис, no. 2 (February 26, 2020): 119–28. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.2.2019.119-128.
Full textAbstract:
У статті розкрито особливості розслідування злочинів у сфері інтелектуальної власності; розглянуто типові слідчі ситуації, які характерні для початкової стадії розслідування кримінальної справи категорії злочинів у сфері інтелектуальної власності незалежно від конкретного виду злочину. Розкрито специфічні завдання розслідування i відповідні тактичні операції у справах про порушення права інтелектуальної власності; розглянуто проблеми, які існують під час розслідування злочинів у сфері інтелектуальної власності, а саме: відсутність єдиних методик дослідження всіх наявних об’єктів права інтелектуальної власності, типові порушення й недоліки оперативних працівників під час проведення огляду місця події та складання протоколу цієї слідчої дії. Запропоновано удосконалення організації i планування окремих слідчих (розшукових) дій i тактичних операцій у сфері вчинення злочинів проти права інтелектуальної власності, а саме: створення єдиних методик експертного дослідження, встановлення можливості проведення огляду місця події до порушення кримінальної справи, вироблення єдиної методики проведення огляду місця події.
2
Гірук, В. В. "ДОПИТ МАЛОЛІТНІХ ПОТЕРПІЛИХ ВІД НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ: ТАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ПРОЦНСУАЛЬНІ ЗАСАДИ." Juridical science, no. 2(104) (July 15, 2021): 361–66. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-104-2.40.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що упродовж останніх років головним та визначальним у багатьох сферах розвитку суспільного жит- тя України є вектор європейської інтеграції. Прагнення України побудувати з Європейським Союзом відносини не лише на ґрунті партнерства і співро- бітництва, але і створити політичні асоціації та здійснити економічні ін- теграції, передбачають певну адаптацію та внутрішні реформи. В умовах таких трансформаційних процесів на євроінтеграційному шляху важливе місце займає нормативно-правовий захист прав людини та громадянина. Певну специфічну категорію в даному випадку становлять діти, оскільки внаслідок певних вікових особливостей розвитку вони не здатні самостій- но, в повному обсязі розуміти, користуватись та інформувати про випадки не дотримання їх прав та законних інтересів. Під час розслідування кримі- нальних правопорушень, вчинених відносно малолітніх осіб, перед слідчим також постає ряд проблем, пов’язаних із забезпеченням дотримання прав та законних інтересів досліджуваної категорії. Найчастіше такі проблемні аспекти виникають саме під час організації та проведення допиту мало- літнього. В такому випадку, перед слідчим, окрім основного завдання, яке полягає у отриманні від допитуваної особи найбільш повної інформації про подію злочину, постає проблема, яка стосується регулювання психоемо- ційного клімату у якому проходитиме допит. У статті досліджено окремі аспекти тактичних особливостей допиту малолітніх потерпілих від на- сильницьких злочинів. Проаналізовано можливості проведення допиту ма- лолітньої особи у режимі відеоконференції, процесуальні засади залучення психологів та педагогів. Визначено типові ознаки протидії розслідуванню, яка може виникати під час розслідування кримінальних проваджень у яких потерпілими виступають малолітні особи. Окреслено основні завдання, які постають перед слідчим на різних стадіях проведення допиту малолітніх потерпілих від насильницьких злочинів. Досліджено типові тактичні при- йоми, які застосовуються в під час допиту малолітніх потерпілих від на- сильницьких злочинів.
3
Фаєр, Ігор Васильович. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ КОРИСЛИВО-НАСИЛЬНИЦЬКИХ ЗЛОЧИНІВ, ВЧИНЕНИХ ЩОДО ІНОЗЕМЦІВ." New Ukrainian Law, no. 6 (December 27, 2021): 230–35. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.34.
Full textAbstract:
Під час розслідування корисливо-насильницьких злочинів, учинених щодо іноземців, слідчий проводить слідчі (розшукові) дії як головний засіб збирання доказів у кримінальному провадженні відповідно до вимог кримінального процесуального законодавства та згідно з розробленими криміналістичними рекомендаціями. Однак за такої слідчої ситуації варто враховувати і низку організаційно-тактичних особливостей. На їх висвітлення і спрямована наукова публікація. По-перше, під час проведення слідчих (розшукових) дій щодо іноземців треба брати до уваги їхній правовий статус і зумовлені цією обставиною особливі вимоги до проведення слідчих (розшукових) дій. По-друге, під час підготовки до проведення слідчих (розшукових) дій слідчому необхідно виконати такі організаційні завдання: забезпечити реалізацію права потерпілого іноземця на представника, перекладача та захисника; забезпечити можливість застосування технічних засобів тощо. Також слідчий повинен застосувати організаційні заходи для забезпечення участі спеціаліста, понятих, законного представника тощо. Запорукою успішного проведення слідчої (розшукової) дії є ретельне вивчення особи іноземця. По-четверте, необхідно застосувати комплекс організаційних заходів для виконання тактичного завдання – установлення психологічного контакту. Велике значення за даних умов мають низка чинників: комфортне приміщення для проведення слідчих (розшукових) дій, доброзичливе ставлення слідчого, інших учасників кримінального провадження. Зазвичай іноземець, який став жертвою злочину, перебуває у стані тривоги, роздратування, недовіри. Нерідко особі важко зрозуміти особливості вітчизняного кримінального провадження, що може спричинити негативне ставлення до правоохоронців. Слідчий повинен проявити тактичну майстерність за такої слідчої ситуації, застосувати тактичні прийоми роз’яснення, переконання. Слідчий може скористатися допомогою спеціаліста – знавця певного народу, етносу, нації. Він допоможе роз’яснити культурні та релігійні особливості, зважання на які може стати запорукою встановлення психологічного контакту.
4
Середа, Дарина. "ПОНЯТТЯ ТОВАРОЗНАВЧОЇ ЕКСПЕРТИЗИ, ЇЇ ЦІЛІ ТА ЗАВДАННЯ." Молодий вчений, no. 11 (99) (November 30, 2021): 319–22. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-70.
Full textAbstract:
У статті розглянуто найактуальніші проблеми проведення та використання судових експертиз у кримінальному провадженні. Висвітлено наукові, правові та організаційно-тактичні засади підготовки та призначення судових експертиз, проведення експертних досліджень, оцінки експертного висновку та використання результатів експертизи під час досудового розслідування та судового розгляду. Уточнено поняття спеціальних знань, предмета, об’єктів, критерій диференціації судових експертиз, компетентності експерта. Розглянуто процесуальний порядок судової діяльності та запропоновано зміни та уточнення щодо кримінально-процесуального законодавства. Охарактеризовано поняття та напрями використання судово-товарознавчих експертиз у судовому провадженні, зокрема при кваліфікації злочинів та під час проведення тактичних дій. Удосконалено визначення судово-товарознавчої експертизи як процесуальної дії, сутність якої полягає у проведенні, за завданнями сторін судового провадження і суду, науково обґрунтованого дослідження судовим експертом-товарознавцем товарів, робіт і послуг, з метою встановлення їх товарних властивостей та іншої споживчої інформації у ході вирішення завдань судового провадження, із застосуванням системи методів, яке оформляється у вигляді висновку експерта. Розроблено наукові рекомендації щодо призначення судово-товарознавчої експертизи у судовому провадженні. Виокремлено критерії, яким повинен відповідати висновок судово-товарознавчої експертизи: законності, незалежності, об’єктивності і повноти дослідження.
5
Ващук, О. П. "СКЛАДОВІ ЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ПОТЕРПІЛОГО ТА ЇХ ВПЛИВ НА ЙОГО ПОКАЗАННЯ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 16 (October 30, 2019): 335–41. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v16i0.427.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню складових емоційного стану потерпілого в кримінальному провадженні та його своєчасному діагностуванню з метою ефективного розслідування злочину. Проаналізовано окремі думки авторів щодо впливу емоційного стану людини на її поведінку. Визначено тактичні завдання слідчого під час проведення слідчих дій та інших заходів з огляду на емоційний стан потерпілого. Надано пропозиції щодо оптимізації слідчої діяльності в умовах негативних емоційних реакцій потерпілого.
6
Teplytskyi, B. "ОСОБЛИВОСТІ ЗАСТОСУВАННЯ ТЕХНІКО-КРИМІНАЛІСТИЧНИХ ЗАСОБІВ ПРИ ПРОВЕДЕННІ ОКРЕМИХ СЛІДЧИХ (РОЗШУКОВИХ) ДІЙ ПІД ЧАС РОЗСЛІДУВАННЯ ЗЛОЧИНІВ У СФЕРІ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННО-ОБЧИСЛЮВАЛЬНИХ МАШИН (КОМП’ЮТЕРІВ), СИСТЕМ ТА КОМП’ЮТЕРНИХ МЕРЕЖ І МЕРЕЖ ЕЛЕКТРОЗВ’ЯЗК." Juridical science, no. 6(108) (April 4, 2020): 248–55. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-108-6-1.30.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що на сьогодні розслідування злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку має доволі низьку ефективність, цьому сприяє безліч факторів. Одним із вагомих факторів є невикористання (повне або часткове) можливості застосування спеціальних знань та техніко-криміналістичних засобів під час розслідування взагалі і, зокрема, під час про ведення окремих слідчих (розшукових) дій. За часткового використання техніко-криміналістичних засобів використовується лише класично (фото-, відеозйомка тощо), і повністю нівелюються можливості застосування техніко-криміналістичних засобів в повному обсязі. Стаття присвячена розгляду особливостей застосування техніко-криміналістичних засобів при проведенні окремих слідчих (розшукових) дій під час розслідування злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку. Розглянуто процесуальні, тактичні і технічні вимоги застосування техніко-криміналістичних засобів під час проведення окремих слідчих (розшукових) дій. Визначено підходи (види) до розуміння техніко-криміналістичних засобів, які використовуються під час розслідування злочинів у сфері використання електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку, до яких належать: – апаратні засоби мобільної криміналістики; програмні засоби мобільної криміналістики; апаратні блокіратори запису; програмні засоби комп’ютерної експертизи; апаратні засоби відновлення даних; відкрите програмне забезпечення. З’ясовано, що завдання слідчого – професійно організувати роботу, правильно використовувати знання спеціалістів у сфері обчислювальної техніки та застосування техніко-криміналістичних засобів для ефективного пошуку інформації в комп’ютері, комп’ютерних мережах і мережах електрозв’язку та правильній її фіксації в криміналістичному плані. Техніко-криміналістичні засоби не лише покликані виконувати процесуальні вимоги фіксації під час проведення слідчих (розшукових) дій, але і допомагають у виявленні, дослідженні та вилученні речових доказів.
7
Завидняк, І. О. "Тактичні операції, спрямовані на подолання протидії розслідуванню кримінальних правопорушень, вчинених з використанням сучасних інформаційних технологій." Міжнародний юридичний вісник: актуальні проблеми сучасності (теорія та практика), no. 15 (December 24, 2019): 159–66. http://dx.doi.org/10.33244/2521-1196.15.2019.159-166.
Full textAbstract:
У статті розглядаються проблемні питання, які виникають у сфері протидії розслідуванню кримінальних правопорушень, вчинених з використанням сучасних інформаційних технологій. Звертається увага на методику розслідування цієї категорії правопорушень та форми протидії їх розслідуванню. Вказується на необхідність визначення завдань щодо подолання та нейтралізації протидії під час досудового розслідування кримінальних правопорушень, вчинених з використанням сучасних інформаційних технологій.
8
Клечановський, І. С. "Тактика проведення слідчих (розшукових) дій під час розслідування погрози або насильництва щодо захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1 (July 2, 2021): 94–97. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1.740.
Full textAbstract:
У статті досліджується тактика проведення слідчих (розшукових) дій та інших процесуальних заходів під час розслідування погрози або насильництва щодо захисника чи представника особи у зв’язку з діяльністю, пов’язаною з наданням правової допомоги. Розглянуто зміст та поняття тактичних прийомів під час здійснення слідчих (розшукових) дій. Наголошується, що одним із головних завдань науки криміналістики є розроблення організаційно-тактичних основ забезпечення діяльності слідчих, які під час виконання слідчих (розшукових) дій використовують певні тактичні прийоми з урахуванням тієї слідчої ситуації, що склалася. Констатується, що криміналістична тактика здатна розробляти такі наукові прийоми, які можуть бути використані під час проведення огляду, обшуку, допиту та інших процесуальних слідчих дій для того, щоб досягти максимального ефекту в отриманні фактичних даних про подію злочину.
Зазначається, що у кримінальних провадженнях погрози або насильництва щодо захисника чи представника особи найбільш розповсюдженими і дієвими слідчими (розшуковими) діями в процесі розслідування є огляд місця події, допит свідків та обшук, організаційно-тактичні особливості яких у статті детально проаналізовані. Автор зазначає, що такі дії можна визначити у трьох аспектах, таких як: лінія поведінки слідчого у процесі здійснення конкретних слідчих (розшукових) дій; спосіб впливу слідчого на учасників слідчих (розшукових) дій; наукова рекомендація щодо розслідування конкретного виду злочинів.
Наголошується, що особливість тактичних прийомів під час проведення таких слідчих дій проявляється у застосуванні нетрадиційної версії, постановці таких запитань під час допиту, що будуть спрямовані саме на розкриття мотиву злочину. Зазначається, що тактика розслідування цього виду злочинів ґрунтується на криміналістичній характеристиці. Звертається увага на застосуванні правильної тактики слідчим з метою унеможливити знищення або фальсифікацію доказів та попередити інші спроби протидії розслідуванню, а також на вдосконалені прийомів слідчої тактики на основі сучасних досягнень психології, що нині є одним із перспективних напрямів подальшого розвитку криміналістичної науки.
9
Шевчук, В. М. "РОЛЬ ТИПОВИХ ТАКТИЧНИХ ОПЕРАЦІЙ У РОЗРОБЛЕННІ КРИМІНАЛІСТИЧНИХ МЕТОДИК." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 19 (November 7, 2019): 437–44. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v19i0.487.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблеми дослідження ролі типових тактичних операцій у розробленні криміналістичних методик. Проаналізовано різні підходи до розуміння типових тактичних операцій, значення в окремих методиках розслідування злочинів, проведено їх критичний аналіз. Обґрунтовується необхідність розробки та застосування типових тактичних операцій у структурі криміналістичних методик як ефективних засобів вирішення тактичних завдань досудового розслідування. Дослідження типових тактичних операцій має здійснюватися з урахуванням виду злочину, етапності розслідування, слідчої ситуації й тактичного завдання.
10
Ф. М. Сокиран. "ЗАСТОСУВАННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО ВПЛИВУ В КРИМІНАЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ." Криміналістичний вісник 32, no. 2 (February 3, 2020): 15–21. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2019-32-2-15.
Full textAbstract:
Мета статті – подальше й усебічне, через важливість проблематики, дослідження питання застосування психологічного впливу в кримінальному судочинстві. У процесі розгляду теми надано визначення психологічного впливу. Доведено, що обов’язковою умовою розроблення питань психологічного впливу під час досудового розслідування є з’ясування його юридичного та загального змісту як неодмінного атрибута будь-якого акта правового регулювання. Обґрунтовано доцільність застосування психологічного впливу під час слідчої (розшукової) дії, а також застосування його як складової тактичного прийому чи як напряму діяльності слідчого при розв’язанні окремих завдань розслідування. Визначено, що головним напрямом психологічного впливу як під час досудового розслідування, так і судового провадження є отримання об’єктивно правдивої інформації законним шляхом зі встановлених законом джерел щодо розслідуваної події. Констатовано, що психологічний вплив є обов’язковим суттєвим елементом криміналістичної (слідчої) тактики, постійним джерелом формування тактичних рекомендацій і неодмінним структурним компонентом тактичних прийомів і операцій процесуального та допоміжного (оперативного) характеру. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено сукупністю методів філософського, загальнонаукового та конкретно-наукового рівнів, зокрема системно-структурним з’ясовано сутність досліджуваних категорій і правових явищ, зв’язків елементів психологічного впливу в кримінальному судочинстві з іншими категоріями криміналістики, кримінального процесу тощо; методом наукової абстракції сформульовано позиції щодо оцінки теоретичних, правових та організаційних засад застосування психологічного впливу в кримінальному судочинстві, удосконалення у зв’язку з цим норм законодавства та порядку його застосування; догматичний метод сприяв уточненню понятійно-категоріального апарату; моделювання – формулюванню висновків і загальних оцінок.Ключові слова: психологічний вплив; слідча тактика; тактичний прийом; досудове розслідування; криміналістика.
11
Ботнаренко, І. А. "ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО: ПОЧАТКОВИЙ ЕТАП РОЗСЛІДУВАННЯ." Криміналістичний вісник 36, no. 2 (December 13, 2021): 82–92. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2021-36-2-82.
Full textAbstract:
Мета статті – розкрити особливості початкового етапу розслідування кримінальних правопорушень, передбачених ст. 1261 Кримінального кодексу України, для оптимізації процесу їх розслідування сформувати певні рекомендації. Методологію дослідження становлять загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання, зокрема: формально-логічним виокремлено обставини, які підлягають встановленню на початковому етапі розслідування домашнього насильства; системно-структурним методом визначено завдання, які вирішуються на початковому етапі розслідування цієї категорії протиправних діянь. Загальні висновки викладено, ґрунтуючись на методі синтезу. Базисом для застосування всіх методів став діалектичний метод. Наукова новизна. Зроблено спробу виокремити особливості початкового етапу розслідування домашнього насильства через узагальнення обставин, які підлягають встановленню, і визначення системи тактичних завдань, що потребують розв’язання. На підставі цих особливостей сформовано відповідні рекомендації. Висновки. Початковий етап розслідування домашнього насильства спрямований, передусім, на отримання вихідних даних, зокрема оцінювання відомостей про обстановку вчинення, спосіб насильницьких дій, об’єкт злочинного посягання, особу потерпілого, особу кривдника.
12
Гришко, І. "Функціональне призначення тактичних операцій під час розслідування самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва." Юридичний вісник, no. 2 (August 26, 2020): 243–52. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1729.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню функціонального призначення тактичних операцій під час розслідування самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва. Запропоновано розглядати функціональне призначення тактичних операцій під час розслідування вказаного злочину як сукупність взаємопов'язаних функцій, оскільки під функціями тактичних операцій слід розуміти систему властивостей, що відбивають і зумовлюють роль та призначення цього тактичного засобу для оптимізації процесу досудового розслідування і вирішення тактичних завдань щодо певних слідчих ситуацій. Проведено аналіз наукових підходів до проблем визначення функцій тактичних операцій, висловлено авторське бачення цієї проблематики. Обґрунтовано, що пізнання сутності функціонального призначення тактичних операцій під час розслідування самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва забезпечить поглиблене дослідження функцій діяльнісної спрямованості. Визначено, що до функцій діяльнісної спрямованості тактичних операцій можна віднести: пізнавальну; прогностичну; регулятивну; організаційну; конструктивну; пошукову; профілактичну. Запропоновано функціональне призначення тактичних операцій під час розслідування самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва розглядати як відображення цих тактичних засобів через систему властивостей як надійного засобу організації, опти-мізації, підвищення ефективності розслідування з метою впливу на слідчу ситуацію для її зміни у сприятливий бік і вирішення конкретних тактичних завдань цього злочину. Розглянуто специфіку формування та реалізації тактичних операцій під час розслідування самовільного зайняття земельної ділянки та самовільного будівництва у контексті розглядуваних функцій. Визначено перспективні напрями подальших досліджень указаної проблематики.
13
Саінчин, О. С. "ТЕОРІЯ ТА ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ КРИМІНАЛІСТИКИ ЗА КОРДОНОМ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (July 22, 2020): 96–106. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.666.
Full textAbstract:
В умовах формування і становлення нових соціально-економічних відносин, реформування державних структур законодавчої, виконавчої і судової влади виникають завдання створення правової основи зміцнення законності і вдосконалення правоохоронної діяльності. Юридичні науки повинні розробляти та формувати правові основи державності й законності правозастосовної діяльності, спрямованої на надійне забезпечення захисту конституційних прав і законних інтересів громадян, суспільних формувань і державних структур України.
Криміналістика озброює співробітників правоохоронних органів ефективними методами й засобами розкриття та розслідування злочинів, що сприяє реалізації принципу невідворотності покарання, об'єктивному використанню кримінального закону та профілактичному впливу.
Останнім часом в Україні приділяється особлива увага вдосконаленню діяльності правоохоронних органів і зміцненню науково-технічної бази протидії злочинності взагалі й організованій зокрема. Сучасний рівень науки криміналістики та науково-технічний потенціал природничих і технічних наук, даючи змогу органам прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки та суду запобігати, припиняти й розслідувати дуже складні злочини, відповідно, сприяють розв'язанню одного з головних завдань - зміцнення законності та правопорядку в Україні.
Криміналістика - це юридична наука, яка виникла у надрах кримінального процесу у минулому столітті як сукупність технічних засобів і тактичних прийомів, а також способів їх використання для розкриття та розслідування.
У статті продовжено дослідження проблем теорії та історії розвитку криміналістики в деяких країнах Європи, США, та Англії. Загалом, метою цього аналізу було дослідити, яким чином іде розвиток криміналістики за межами нашої держави, які в них виникають проблеми, а головне - дійти висновку про необхідність перебудови (або достатність) системи криміналістичних методів та експертних досліджень.
Проведене дослідження стосується виключно теорії та історії розбудови наукових пізнань у криміналістиці за межами нашої держави, виокремлення позитивних рис її сучасного розвитку та екстраполяції на умови розвитку нашої науки, яка слугує певним інструментарієм у розслідуванні злочинів і встановленні осіб, які їх вчинили.
У наступному дослідженні планується запропонувати дискусію в середовищі науковців і практичних працівників, задіяних у розслідуванні злочинів, про можливу імплементацію сучасних досягнень наших колег-криміналістів за кордоном.
14
Саковський, А. А. "НАДАННЯ ДОРУЧЕНЬ ЯК ФОРМА ВЗАЄМОДІЇ СЛІДЧОГО З ПРАЦІВНИКАМИ ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ." Знання європейського права, no. 1 (March 27, 2022): 110–13. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.331.
Full textAbstract:
У статті досліджено наукові та практичні проблеми спільної діяльності слідчого з оперативними підрозділами під час виконання останніми доручень щодо проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, а також оперативно-розшукових заходів під час розслідування кримінальних проваджень. З’ясовано стан наукових досліджень проблем взаємодії слідчого з оперативними працівниками та висвітлено теоретичні передумови формування поняття взаємодії. Систематизовано наукові підходи до визначення основних критеріїв, які дозволяють схарактеризувати взаємодію як: спільну комплексну діяльність взаємно не підпорядкованих служб і підрозділів, спрямовану на вирішення загальних завдань; спільні погоджені дії на підставі нормативно-правових положень, спрямовані на запобігання або розкриття злочинів, а також розшук злочинців, що втекли або переховуються; спільну діяльність не підпорядкованих по службі оперативних підрозділів для максимальної концентрації спільних сил і засобів з метою найбільш ефективного вирішення тактичних завдань; спільні комплексні або узгоджені за часом та місцем дії оперативних підрозділів, спрямовані на вирішення спільними зусиллями завдань під час протидії злочинності; спільну концентрацію сил, засобів і методів для досягнення поставленої мети та здійснення відповідних спільних заходів. Проаналізовано нормативно-правові акти, які регламентують організаційно-тактичні засади взаємодії слідчого та працівників оперативних підрозділів під час розслідування та запропоновано найбільш ефективні шляхи оптимізації такої діяльності. Сформовано критерії, яким повинно відповідати доручення слідчого, а також окреслено законодавчі підстави взаємодії оперативних підрозділів з іншими суб’єктами під час документування правопорушень.
15
Федорчук, М. А. "Особливості проведення допиту під час розслідування кримінальних правопорушень, пов'язаних із рейдерським захопленням." Актуальні проблеми держави і права, no. 86 (September 23, 2020): 229–34. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2449.
Full textAbstract:
У статті піднімається питання використання засобів невербальної комунікації до підозрюваних осіб, які дають можливість слідчому у тій чи іншій невербально-комунікативній слідчій ситуації під час допиту підозрюваної особи оперативно обрати найбільш розумний, правильний напрям його процесуальної і тактичної діяльності. Також невербально-комунікативна ситуація в широкому її розумінні дає змогу слідчому оперативно вирішувати тактико-діагностичні і частково процесуально-діалектичні завдання.
Охарактеризовано таку першочергову слідчу розшукову дію, як допит, яка під собою розуміє інформаційний процес та має свою складну й багатоелементну структуру. Для досягнення цілей допиту необхідно правильно обрати тактику його проведення, що зводиться до використання певних тактичних прийомів, які сприяють одержанню більш докладної і повної інформації.
Автором проаналізовано, що у низці випадків неправдиві показання можуть бути пов'язані з обмовлянням або самообмовою. За підозри на обмовляння необхідно обов'язково виявити характер взаємостосунків, розбіжності інтересів. Так, якщо допитуваний викривається у брехні іншою особою, яка також є учасником провадження, то перш ніж використовувати ці показання, слід з'ясувати їхні стосунки: як вони познайомились, чи не було між ними неприязні, сварок, чи немає підстав для обмовляння. Якщо є, то слід поміркувати про доцільність пред'явлення цих показань, якщо ж скаже, що стосунки нормальні, то є менш імовірною заява про обмовляння.
Аргументовано, що поширеним випадком неправди з боку підозрюваного є повідомлення про своє алібі. Після того як допитуваний заявив про своє алібі, слідчий повинен конкретизувати його просторово-часові характеристики. З цією метою на стадії постановки запитань під час проведення допиту слідчому доцільно запропонувати підозрюваному самостійно записати до протоколу показання про алібі, скласти схему свого маршруту із зазначенням певних місць та часу, коли він там перебував. Під час допиту застосовується такий тактичний прийом, як деталізація показань. Підозрюваний, який заявив заздалегідь непідготовлене неправдиве алібі, зазвичай не має часу та можливості детально продумувати свої показання щодо узгодженості в деталях.
16
САМОЙЛЕНКО, ОЛЕНА. "Протидія кримінальним правопорушенням, учиненим у кіберпросторі, як новий напрям криміналістики." Право України, no. 2021/08 (2021): 131. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-08-131.
Full textAbstract:
Діяльність із розслідування кримінальних правопорушень потребує реалізації широкого кола завдань правоохоронних органів, серед яких одним з основ них завдань визнається протидія кримінальним правопорушенням. Сьогодні середовищем вчинення більшості останніх є кіберпростір. Телекомунікаційна мережа, комп’ютерна інформація та інші елементи такого середовища будуть предметом, знаряддям та/або засобом широкого кола злочинних посягань – від сфери національної безпеки до відносин власності. Десятиліттями в криміналістиці приділялася увага проблемам розслідування лише тих діянь, які докладно описані як кіберзлочини в Конвенції про кіберзлочинність, що, звісно, не відповідало умовам часу. Метою статті є дослідження протидії кримінальним правопорушенням, учиненим у кіберпросторі, як нового напряму криміналістичної науки. У статті визначені й описані складнощі, що виникають на шляху успішності теоретичних розробок, і перспективи дослідження окремих структурних одиниць визначеного наукового напряму. Встановлено, що структурно науковий пошук учених у цьому напрямі можна активізувати для вирішення двох груп завдань: 1) формування концептуальних засад протидії таким правопорушенням; 2) визначення структурних одиниць вказаного напряму, зокрема напрямів формування методик розслідування кримінальних правопорушень, учинених у кіберпросторі; відповідно, розроблення останніх. У результаті аналізу криміналістичної діяльності з протидії злочинності та на підставі наявних розробок у галузі філософії, кібернетики та телекомунікаційних технологій конкретизовані вихідні загальнотеоретичні положення у досліджуваному науковому напрямі криміналістики. По-перше, виокремлено два рівня злочинної діяльності у кіберпросторі, зокрема: 1) сукупність одиничних злочинів, що мають взаємозв’язок за розвитком; 2) злочинні технології. По-друге, криміналістичну класифікацію цієї множини правопорушень визнано підґрунтям розроблення комплексної методики (теоретико-методичних засад) розслідування кримінальних правопорушень, учинених у кіберпросторі. По-третє, обґрунтовано, що полімотивованість злочинної діяльності у кіберпросторі є принциповим підходом при розв’язанні питань оптимізації протидії відповідній категорії правопорушень. По-четверте, спільний аналітичний підхід до процесу протидії кібрзлочинам уповноважених на це суб’єктів і ситуаційну обумовленість визнано ключовими аспектами побудови та реалізації тактичних операцій при розслідуванні кримінальних правопорушень, учинених у кіберпросторі.
17
Кашпур, Анна Сергіївна. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТАКТИЧНІ ЗАСАДИ ВЗАЄМОДІЇ ДІЗНАВАЧА У ПРОЦЕСІ РОЗСЛІДУВАННЯ КРИМІНАЛЬНИХ ПРОСТУПКІВ, ВЧИНЕНИХ НЕПОВНОЛІТНІМИ." New Ukrainian Law, no. 6 (December 27, 2021): 207–13. http://dx.doi.org/10.51989/nul.2021.6.31.
Full textAbstract:
Досягнення завдань кримінального провадження залежить від належним чином організованої взаємодії дізнавача та інших компетентних суб’єктів – представників правоохоронних, державних органів, громадських організацій та окремих громадян. Основи взаємодії дізнавача з іншими компетентними суб’єктами під час досудового розслідування кримінальних проступків, вчинених неповнолітніми, регламентовані за змістом нормативно-правових актів. Обґрунтована важливість взаємодії під час розслідування кримінальних проступків, вчинених неповнолітніми, дізнавача із підрозділами ювенальної превенції, кіберполіції, дільничних офіцерів поліції Національної поліції України. Також дізнавач взаємодіє із такими уповноваженими службовими особами: інспекторами-криміналістами, слідчими, оперативними працівниками Національної поліції України, експертами Експертної служби МВС України. Спільне вирішення поставлених завдань відбувається за сприяння компетентних представників державних органів: Служби у справах дітей та сім’ї районної/обласної державної адміністрації, Національної соціальної сервісної служби України (Нацсоцслужби). З метою реалізації профілактичної функції корисною є взаємодія із громадськими організаціями, які опікуються інтересами дітей. Зокрема, відомою в усьому світі та Україні є «Ла Страда» – громадська правозахисна організація, котра покликана протидіяти торгівлі людьми, домашньому насильству та спрямована на забезпечення прав дітей. Взаємодію дізнавача з іншими компетентними суб’єктами – представниками правоохоронних, державних органів, громадських організацій та окремих громадян розглянуто як специфічну систему, об’єднану спільною метою – досягненням завдань кримінального провадження. Таку взаємодію класифіковано за підставами: за характером зв’язків (безпосередня й опосередкована); за часом (постійна і тимчасова); за етапами здійснення (організаційна і тактична); за функціями (оперативно-розшукова, кримінальна процесуальна, адміністративно-правова, організаційно-управлінська, виховна); за суб’єктами (відповідно до залучених органів, підрозділів, організацій, окремих громадян).
18
Марушев, А. "До питання про форми застосування спеціальних знань у процесі розслідування кримінального банкрутства." Юридичний вісник, no. 5 (December 8, 2020): 56–63. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.2002.
Full textAbstract:
У статті висвітлюються основні форми використання спеціальних знань під час розслідування злочинів, пов'язаних із кримінальним банкрутством. У процесі проведеного аналізу визначено, що організація використання спеціальних знань є комплексом управлінських, методичних, тактичних та кримінально-процесуальних засобів, прийомів та методів, спрямованих на вирішення завдань кримінального судочинства у процесі розслідування кримінального банкрутства.
Автором відзначається ефективність участі спеціаліста у проведенні таких слідчих (розшукових) дій, як слідчий огляд, огляд документів, обшук, залучення експерта для проведення економічних досліджень. Наголошується на обов'язковості залучення спеціаліста-економіста у процесі застосування заходів забезпечення кримінального провадження із кримінального банкрутства, особливо таких, як тимчасове вилучення майна, тимчасовий доступ до речей і документів, арешт майна.
Далі зосереджено увагу на перевагах консультацій, отриманих від спеціалістів, та їх необхідності для оперативного отримання інформації, важливої для з'ясування обставин учинення злочинів із кримінального банкрутства. Відзначається, що консультативна діяльність спеціаліста складається не тільки з усного роз'яснення, але й з отримання письмових довідкових даних, складання письмових висновків спеціаліста, які є джерелом орієнтуючої інформації для слідчого (оперативного працівника) у пошуку знаряддя злочину, злочинця у процесі розслідування кримінального банкрутства. Звертається увага на те, що організація використання спеціальних знань є комплексом управлінських, методичних, тактичних та кримінально-процесуальних засобів, прийомів та методів, спрямованих на вирішення завдань кримінального судочинства у процесі розслідування кримінального банкрутства.
У підсумку встановлено, що використання таких форм забезпечить об'єктивність, повноту та всебічність досудового розслідування, сприятиме оперативному й ефективному розкриттю злочинів, що спричинені неналежним виконанням професійних обов'язків працівника.
19
Antonyuk, O. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ТАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ СЛІДЧОГО ЕКСПЕРИМЕНТУ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ГРОМАДСЬКОГО ПОРЯДКУ." Juridical science 1, no. 5(107) (April 3, 2020): 130–36. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-1.16.
Full textAbstract:
Актуальність статті полягає в тому, що слідчий експеримент є найбільш складною слідчою (розшуковою) дією в розрізі як її організації та підготовки, так і тактичного забезпечення її проведення. На подальшому етапі розслідування кримінальних правопорушень проти громадського порядку виникає велика кількість конфліктних ситуацій, які потребують вирішення. Для їх вирішення і проводяться різноманітні слідчі експерименти за участю потерпілих, підозрюваних та свідків. Тому вивчення питань організаційного забезпечення, проведення окремих підготовчих заходів, а також використання певних тактичних прийомів та дотримання тактичних умов є важливим для нашого дослідження. Наукова стаття присвячена дослідженню деяких аспектів розслідування кримінальних правопорушень проти громадського порядку. Розглядається проведення слідчого експерименту під час розслідування зазначених протиправних діянь, а також формулюються пропозиції щодо застосування найбільш доцільних його видів. Автор зазначає, що з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. На основі опитування респондентів встановлено, що важливе значення має проведення повторного допиту, адже завдяки йому можливо: встановити обставини, які підлягають перевірці шляхом дослідів чи випробувань (91 %); актуалізувати пам’ять особи (76 %); визначити вид експерименту, що потрібно провести (49 %); окреслити коло завдань, що підлягають з’ясуванню (77 %); виявити мотиви погодження підозрюваних на участь у цій слідчій (розшуковій) дії (18 %); прийняти рішення щодо проведення слідчої (розшукової) дії (75 %). З’ясовано, що серед найбільш розповсюджених цілей слідчого експерименту в провадженнях досліджуваної категорії виділяються наступні: по встановленню можливості здійснення якої-небудь дії в певних умовах; по встановленню меж поінформованості особи про факти, що цікавлять слідство; по встановленню послідовності розвитку певної події та механізму злочину чи окремих його елементів; по встановленню можливості спостереження або сприйняття якого-небудь факту чи явища.
20
Шепітько, В. Ю. "ПРОБЛЕМИ ТИПІЗАЦІЇ ОКРЕМИХ КРИМІНАЛІСТИЧНИХ МЕТОДИК." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 19 (November 7, 2019): 445–51. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v19i0.486.
Full textAbstract:
Статтю присвячено проблемам формування та типізації окремих криміналістичних методик, визначенню їх змісту і структурних складників. Акцентовано увагу на необхідності застосування уніфікованих підходів до окремих криміналістичних методик та створення їх реєстру. Розроблення окремих криміналістичних методик має бути спрямовано на різних учасників та стадії кримінального провадження у змагальному процесі. Відстоюється позиція про доцільність віднесення до структури окремої криміналістичної методики типових тактичних операцій, які певним чином співвідносяться із постановленням та вирішенням стратегічних (перспективних) завдань. Оптимальність застосування окремих криміналістичних методик пов'язано із технологізацією процесу розслідування та судового розгляду.
21
Павлова, Наталя Валеріївна, and Богдан Олегович Антропов. "ДОПИТ МАЛОЛІТНЬОЇ ТА НЕПОВНОЛІТНЬОЇ ОСОБИ ПРИ РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ, УЧИНЕНИХ ШЛЯХОМ ОБМАНУ." Історико-правовий часопис 17, no. 2 (March 30, 2022): 157–63. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2021-2/22.
Full textAbstract:
У статті наголошується, що нині пріоритетним завданням держави є захист особи та суспільства від злочинних посягань. Під особливим захистом перебувають права дитини, які охороняються низкою міжнародних нормативно-правових актів, серед яких Конвенція про цивільно-правові аспекти міжнародного викрадення дітей, Європейська конвенція про здійснення прав дітей, Європейська конвенція про визнання та виконання рішень стосовно опіки над дітьми та про поновлення опіки над дітьми тощо. Зазначено, що в межах вітчизняного законодавства права дитини також захищаються низкою законів, а Кримінальний кодекс України забезпечує захист прав і законних інтересів дитини від злочинних посягань. Кримінальний кодекс налічує численну кількість складів, де кваліфікуючою ознакою є здійснення злочинних дій щодо малолітнього або неповнолітнього. Акцентується, що останнім часом почастішали випадки застосування обману щодо дітей, який злочинці використовують для досягнення злочинного умислу. Наводиться перелік статтей Кримінального кодексу, що передбачають обманні дії стосовно неповнолітньої та малолітньої особи. Наголошено на тому, що діти не здатні себе повноцінно захистити, а іноді навіть не розуміють, що з ними відбувається, або через страх не можуть правильно інтерпретувати перебіг подій. Тому правильна організація допиту таких осіб сприятиме встановленню об’єктивної істини у кримінальному провадженні. У статті здійснюється дослідження слідчої (розшукової) дії – допиту. На підставі наукових думок розкривається сучасна проблематика проведення допиту малолітньої та неповнолітньої особи під час розслідування кримінальних правопорушень, учинених шляхом обману. Надаються рекомендаціїї щодо встановлення психологічного контакту в умовах, коли допитувана особа надає неправильну або неправдиву інформацію або відмовляється надавати показання через страх помсти з боку кривдника. Зазначено важливість застосування додаткових сил під час допиту (запрошення спеціалістів різних напрямів), які мають психологічний і тактичний аспекти.