Journal articles: 'Сімейна система'

1

Потапчук, Євген, and Дар’я Карпова. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТРУКТУРИ УЯВЛЕНЬ МОЛОДІ ПРО СІМЕЙНІ РОЛІ." Psychology Travelogs, no. 1 (June 7, 2021): 15–29. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2021-1-2.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена дослідженню психологічної структури уявлень молоді про сімейні ролі. Результати теоретизації предмету дослідження дозволяють стверджувати, що найважливішою функцією уявлень є те, що вони служать інструментом пізнання. Тобто за допомогою уявлення ми спочатку описуємо, потім класифікуємо і, лише тоді пояснюємо об’єкти уявлень. Уявлення студентської молоді про сімейні ролі є складним психологічним феноменом, що формується на основі їхніх знань про рольовий розподіл у системі сімейно-шлюбних взаємин. Вони сприяють продуктивній поведінці сім’янина, далі орієнтують у моделях поведінки і, нарешті, мають важливе значення для адаптація до сімейного життя. Наявність таких уявлень спонукають молодь формувати звички до гармонійних моделей поведінки у майбутньому сімейному житті. Така манера поведінки стане нормою життя і буде сприяти формуванню відповідального сім’янина. Поняття «уявлення молоді про сімейні ролі шлюбних партнерів» відображає стійкі переконання молодої людини, які забезпечують типове реагування на ситуацію рольового розподілу сімейних обов’язків відповідно до сформованої в неї життєвої позиції. З’ясовано, що психологічна структура уявлень студентської молоді про сімейні ролі відображає три взаємопов’язаних компоненти: когнітивний компонент – система знань про сімейні ролі як моделі поведінки шлюбних партнерів (знання функцій сім’ї; знання сімейних ролей за інтелектуально-світоглядним чинником; знання сімейних ролей за морально-психологічним чинником; знання сімейних ролей за інтимно-сексуальним чинником; знання сімейних ролей за матеріально-фінансовим чинником; знання сімейних ролей за господарським чинником; знання патологізуючих сімейних ролей та причин їх появи); емоційно-оцінний компонент – ставлення до сімейного життя та обов’язків у майбутній сім’ї (сприймання та оцінка моделей поведінки батьків як шлюбних партнерів; емоційна ідентифікація з батьками; сприймання та оцінка моделей поведінки друзів як шлюбних партнерів; сприйняття та оцінка майбутнього шлюбного партнерства; сприйняття та оцінка свого ставлення до дітей; сприйняття та оцінка себе в ролі сім’янина; сприйняття стереотипних думок щодо ролі жінки та чоловіка у сім’ї); поведінковий компонент – ідентифікаційна поведінка в ролі майбутнього шлюбного партнера (вияви моделей поведінки, що відображають важливі сімейні ролі; розвиток свого шлюбного потенціалу; пізнання шлюбного потенціалу можливих майбутніх шлюбних партнерів).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Mushkevych, Myroslava. "КАЗКОТЕРАПІЯ ЯК МЕТОД ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ СІМЕЙ ІЗ ПРОБЛЕМНОЮ ДИТИНОЮ." Psychological Prospects Journal, no. 33 (June 9, 2019): 205–20. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-205-220.

Full text

Abstract:

У статті увагу акцентовано на системі психологічної допомоги сім’ї з проблемною дитиною. У плані представленого дослідження важливим є аналіз використання казкотерапії як складової частини психологічного супроводу сімей, які мають проблемних дітей дошкільного та раннього шкільного віку. Указано, що така форма роботи, як написання казки із сімʼєю, має діагностичне й психотерапевтичне значення. Зазначено, що казка допомагає виоремити особливості та стереотипи взаємодії й поведінки; сімейні правила та сімейний сценарій; сімейні міфи; життєвий сценарій; сімейні й індивідуальні межі; сімейну та життєву історію. Доведено, що спостерігаємо виражену позитивну динаміку за всіма емпіричними показниками, що змістовно визначають структуру психотипічного профілю батьків проблемних дітей після проведення казкотерапії. Виявлено, що програма супроводу з використанням казки стала важливим фактором якісної трансформації змістовно-структурних виховних елементів. Відбулася конструктивна трансформація стратегії потуральної протекції у сфері виховання дитини, ефективній корекції їхньої неконструктивної особистісної позиції. Констатовано, що, порівняно з традиційною програмою психологічної допомоги, упровадження казкотерапії до програми психологічного супроводу забезпечило більш ефективну корекцію неконструктивних особистісних настанов батьків проблемних дітей, а також достовірно вищий ступінь розвитку тих властивостей їх особистісної структури, які покладено в основу конструктивних патернів особистісного функціонування. Узагальнено дані порівняльного аналізу результативності формувальних заходів стосовно випробуваних експериментальної та контрольної груп за критерієм «рівень розвитку показників сімейного функціонування», які дають змогу констатувати, що зіставлення з традиційною технологією психологічної допомоги упровадження казкотерапії в програму психологічного супроводу забезпечило батьків проблемних дітей більш високим ступенем розвитку ефективних механізмів особистісно-сімейного функціонування, а також більш стійким рівнем сформованості особистісної настанови на конструктивне розвʼязання актуальних проблем.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Sknar, Oksana. "Взаємодія в сім’ї як чинник розвитку громадянської компетентності молоді." Проблеми політичної психології 22 (December 1, 2019): 74–88. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol22-year2019-35.

Full text

Abstract:

На основі теоретичного аналізу наукових джерел визначено основні поняття дослідження взаємодії в сім᾽ї як чинника розвитку громадянської компетентності сучасної української молоді. До таких понять віднесено компетенції, громадянську компетентність, взаємодію, сім᾽ю як систему, середовище сімейної взаємодії, батьківсько-дитячу взаємодію, умови середовища. З’ясовано, що громадянська компетентність виконує синтезувальну функцію, оскільки базується на опануванні ключових життєвих компетенцій. При цьому зауважено, що завдання створення умов для її становлення не вирішується засобами лише громадянської освіти – значну роль у цьому процесі відіграє сім᾽я, де середовище сімейної взаємодії є майданчиком для засвоєння настановлень, правил і норм, опанування навичок взаємодії, що може сприяти/перешкоджати розвитку громадянської компетентності, та являє собою «навчальний простір» для набуття, опанування різноманітних компетенцій соціальної взаємодії. Розширено уявлення про сім’ю як соціальну систему стійких взаємодій її членів, функціонування якої здатне сприяти розвитку громадянської компетентності дитини. Обґрунтовано припущення про зумовленість розвитку громадянської компетентності дитини особливостями сімейної взаємодії. Наголошено, що сімейне середовище є водночас умовою і джерелом розвитку соціально-психологічних компетенцій дитини: розвивальне сімейне середовище об’єднує умови, якість, тип взаємодії між членами родини, що закладають основу для саморозвитку, набуття та нарощування соціально-психологічних компетенцій, опанування яких сприяє зростанню громадянської компетентності. Проаналізовано батьківсько-дитячу підсистему взаємодії, визначено умови розвитку громадянської компетентності в сімейній взаємодії, до яких віднесено прийняття, довіру, любов, безпеку, здоровий контроль.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Zolotnyik, O. P. "Мікросоціологічне дослідження сімейних відносин: евристичний потенціал теоретичних засад." Grani 18, no. 4 (March 6, 2015): 47–53. http://dx.doi.org/10.15421/1715078.

Full text

Abstract:

У даній статті продемонстрований евристичний потенціал теоретичних засад мікросоціологічного аналізу одного з показників стану сім’ї – сімейних відносин. Теоретичний багаж аналізу інтеракції є доволі великим, але постає питання, чи дає він змогу описати ту специфіку відносин, що складається в сімейній взаємодії. Вивчення сімейних відносин вимагає комплексного підходу до осягнення багатьох супутніх компонентів:системи ціннісних орієнтацій членів подружжя, циклу сімейного життя, соціоекономічних умов проживання пари. Проте, акцентуація саме на діяльнісноповедінковому аспекті дозволяє робити припущення щодо кореляційних зв’язків між: успішністю сімейної взаємодії та мікрокліматом у родині; рівнем задоволеності міжособистісною взаємодією та загальною задоволеністю шлюбом, щільністю сімейної взаємодії та дітородними настроями подружжя тощо. Презентація теоретичних мікросоціологічних надбань буде здійснена на основі соціологічних шкіл, напрямків та їх представників, що є найбільш популярними і згадуваними в межах даного напрямку. Таким чином, у роботі представлені надбання прихильників теорії обміну, представники символічного інтеракціонізму, драматургічного та етнометодологічного підходу і теорія сімейних систем.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Ткачова, Н. О., and А. С. Ткачов. "СИСТЕМА ЦІННІСНИХ ІНДИКАТОРІВ ПОЛІПШЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Педагогіка та психологія, no. 61 (March 2019): 180–92. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.19.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено визначенню системи ціннісних індикаторів поліпшення якості вищої освіти. Доведено, що сьогодні вища освіта є важливим фактором реформування суспільства, тому визначення науково обґрунтованої системи ціннісних індикаторів поліпшення її якості є важливою передумовою успішної реалізації місії освіти. Установлено, що окремі аспекти досліджуваної проблеми розкрито в публікаціях І. Беха, О. Вишневського, А. Кірьякової та інших авторів, однак існує потреба в продовженні наукового пошуку в окресленому напрямі. Мета статті – визначити систему ціннісних індикаторів поліпшення якості вищої освіти. Завдання дослідження: розкрити суть поняття «ціннісний індикатор», висвітлити точки зору зарубіжних учених про визначення ціннісних пріоритетів сучасної вищої освіти, проаналізувати позиції вітчизняних українських дослідників щодо основних показників якості вищої освіти, запропонувати авторську систему ціннісних індикаторів поліпшення якості вищої освіти. У дослідженні використовувався комплекс таких методів: теоретичних (аналіз, зіставлення, узагальнення думок науковців щодо визначення основних показників (індикаторів) поліпшення якості вищої освіти); емпіричних (бесіди, анкетування, експертне оцінювання для систематизації висновків фахівців з порушеного питання). На основі аналізу наукової літератури визначено, що ціннісні індикатори в системі освіти являють собою певні аксіологічні імперативи, базові цінності, які, з одного боку, детермінуються наявною соціокультурною ситуацію на конкретному етапі розвитку суспільства, а з іншого боку, – значною мірою визначають подальші тенденції розвитку освіти зокрема та людства загалом. На основі врахування різних точок зору науковців та представленої в раніше опублікованих авторських наукових працях сукупності основних освітніх цінностей зроблено загальний висновок про те, що система ціннісних індикаторів поліпшення якості вищої освіти в Україні має включати такі складники: загальнолюдські цінності, демократичні цінності, академічні цінності, сімейні цінності й особистісні цінності. У публікації також визначено, що тільки системне використання зазначених ціннісних індикаторів поліпшення якості вищої освіти дозволить успішно виконати її місію

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Gumeniuk, Oksana. "Соціальний портрет радянської сім’ї." Eminak, no. 2(34) (July 1, 2021): 229–37. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2021.2(34).530.

Full text

Abstract:

Дослідження охоплює проміжок часу, обумовлений пануванням радянської влади на українських землях і (нерідко) у свідомості українців. Мета статті: визначення особливостей становлення сімейної політики радянської влади та співіснування приватного та загальнодержавного у побутовому просторі радянської сі’ї часів існування СРСР. Подано порівняльний аналіз існування радянських сімей у різні часи існування радянської системи. Проведено частково паралелі між традиційною українською родиною у дореволюційний період і сімейними нововведеннями радянського періоду. Вказано на особливе значення ролі партії у житті радянської людини, що нерідко стосувалося і сімейно-шлюбного життя.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Федяєва, Валентина. "НАУКОВА СПАДЩИНА ФРІДРІХА ФРЕБЕЛЯ (1782 – 1852) У СУЧАСНОМУ ПРОЧИТАННІ СІМЕЙНОЇ ПЕДАГОГІКИ." Інноватика у вихованні, no. 9 (June 10, 2019): 51–57. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.146.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтовано актуальність теоретичних ідей німецького вченого Ф. Фребеля в умовах сьогодення української системи дошкільної освіти та підготовки фахівців для цієї ланки освіти. Акцентовано увагу на необхідності та важливості використання його спадщини в сімейній педагогіці. Увага зосереджена на концептуальних засадах спадщини Ф. Фребеля щодо ролі батьків у формуванні особистості в родинному середовищі. Доведено, що вчений надавав питанням формування і розвитку дитини в сім’ї виключне значення. У пропонованій статті увага акцентується на положенні, що історично і в умовах сьогодення сім’я, сімейне виховання, педагогічна просвіта батьків об’єднували і об’єднують вчених різних країн та періодів розвитку дошкільної освіти. Основний меседж публікації – сучасні освітні завдання виконати неможливо без переосмислення педагогічного досвіду минулого, який збагачує сучасну педагогіку новими фактами, технологіями, концепціями і що на особливу увагу в цьому контексті заслуговує Концепція дошкільної освіти Ф. Фребеля яка включала: мету і завдання функціонування дитячого садка – на основі ігрової діяльності через навчальні ігри і використання дидактичного матеріалу («природніх дарів») наповнити освітній процес корисними пізнавальними вправами, формами роботи задля повноцінного розвитку дитини, становленню її як особистості. У статті обґрунтовано шляхи втілення педагогічних ідей, положень, концепцію дошкільної освіти Ф. Фребеля у сучасну практику. Розкрито важливість розуміння його вчення і використання крізь призму історичної ретроспективи. Науковий пошук дав можливість виокремити провідні напрями роботи в різних типах освітніх закладів: дошкільних, початковій школі, системі підготовки та перепідготовки педагогічних кадрів для дошкільної ланки освіти. При цьому ми наголошуємо, що в цій системі провідне місце посідає сімейна педагогіка.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Дракохруст, Т. "Адміністративно-правове регулювання міграції у Канаді." Юридичний вісник, no. 4 (February 5, 2020): 60–65. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i4.970.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто розвиток міграційного законодавства Канади. Автор зосереджує свою увагу натому, що сучасна міграційна політика Канади зосереджена переважно на бізнес-міграції. У статті розгля-дається також специфіка адміністративно-правового регулювання міграційного процесу в Канаді. Автор виокремлює, що Канада здійснює недискримінаційну та універсальну політику допуску в країну мігрантів та зазначає, що вони поділяються на три групи чи класи, кожен із яких відображає категорії, визначені в законі про імміграцію: сімейна категорія – члени сімей канадських громадян чи мігрантів, які вже знаходяться в Канаді; біженці – особи, які відповідають визначенню Конвенції 1951 р. чи визначені урядом Канади; самостійні мігранти – відібрані в силу їх кваліфікації, роду занять, професійної підготовки чи рівня освіти. Автор акцентує увагу на тому, що якщо особа здійснила кримінальний злочин чи становила потенційну загрозу безпеці Кана- ди, уже подавала клопотання про надання статусу біженця в Канаді, проте отримала відмову, або раніше була визнана біженцем в іншій державі, до якої могла повернутися, її клопотання до розгляду щодо надання статусу біженця не допускалося. Проте в канадському міграційному законодавстві передбачена можливість оскарження такого рішення в суді. Існуючі міграційні проблеми в державі розв’язуються як на федеральному, так і на провінційних рівнях. Чинне міграційне законодавство Канади передбачає поняття впорядкованого потоку мігрантів, а міграційна система включає в себе не лише контроль за чисельністю, але й за категоріями людей, які в’їжджають у країну. Йдеться, насамперед, про програму врегульованої, плано-вої міграції. Автор робить висновки про те, що з кінця ХІХ ст. уряд країни систематично і цілеспрямовано виробляв міграційну стратегію, яка вміло відображала особливості внутрішньополітичного та внутрішньоекономічного розвитку країни і була тісно з ними пов’язана. На сучасному етапі в центрі міграційної політики Канади перебуває залучення в країну бізнес-мігрантів, які своїми знаннями та капіталами сприяли б процвітанню канадської економіки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Vus, Viktor. "Терапевтичний потенціал малих груп у збереженні психічного здоров’я учасників бойових дій на сході України." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 43(46) (July 15, 2019): 95–106. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi43(46).28.

Full text

Abstract:

Актуальність дослідження зумовлена гострою потребою у підвищенні ефективності соціально-психологічної реабілітації постраждалих від воєнного конфлікту, особливо в умовах досить високого рівня недовіри суспільства до урядових та громадських ініціатив. Мета статті полягає у визначенні соціально-психологічних (групових, сімейних) ресурсів збереження психічного здоров’я учасників бойових дій та їхніх родин. Організація емпіричного дослідження в методологічному плані здійснювалася за двома напрямами: визначення “терапевтичного потенціалу” та ролі членів малих груп – родин – у процесі реабілітації; визначення аксіологічних “маркерів” підвищення ефективності реабілітаційних програм та програм особистісного розвитку. У результаті аналізу виявлено: проблемна ситуація характеризується актуалізацією родинних труднощів, що зумовлює зміни в сімейній самоідентифікації; погіршення самопочуття зумовлюють такі чинники, як когнітивний дисонанс у системі “Я – Інші”, розбіжність ціннісних орієнтацій особистості та соціуму. Визначено специфіку аксіосфери учасників бойових дій – протиставлення “мирному” суспільству як пошук нових значень, нових форм реалізації соціальної діяльності, як специфічно яскраве емоційне сприйняття життєвої діяльності, життєвих подій. Рекомендованими напрямами психологічного супроводу сімей постраждалих військовослужбовців є групові консультації для дружин з метою формування усвідомленості зав’язків “особистість – ситуація − проблема”; групові сімейні консультації для взаємоактуалізації адаптивних можливостей членів подружжя, переживання нового соціального досвіду. Також рекомендовані напрями розроблення аксіологічних засад реабілітаційних програм для військових – учасників бойових дій: якість сімейних стосунків та батьківські цінності є механізмами абілітації у військових – учасників бойових дій – культури перцепції соціальної взаємодії; гуртування учасників за аксіологічними позиціями дає змогу суттєво підвищити ефективність реабілітаційних впливів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

СЕМЕНЕЦЬ-ОРЛОВА, Інна. "ПРОБЛЕМА НАУКОВОЇ ДЕФІНІЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ СІМЕЙНОЇ ПОЛІТИКИ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління 59, no. 1 (February 24, 2022): 47–54. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2020-1(59)-8.

Full text

Abstract:

У статті досліджуються концептуальні засади сімейної політики як самостійного напряму соціальної політики. Проаналізовано історико-теоретичну ґенезу сімейної політики, охарактеризовано задачі в сфері захисту сім’ї та гарантування сімейного добробуту, з якими зіштовхувалися держави на різних етапах свого розвитку, здійснено аналіз концепцій, спрямованих на реалізацію заходів підтримки сім’ї у рамках моделей сімейної політики в ЄС, надано спробу їхньої оцінки за рядом критеріїв. Окреслено ідейно-теоретичні підвалини концептуальних напрямків модернізації сімейної політики, досліджено сучасний стан та визначено перспективи подальшого розвитку системи підтримки сім’ї в ЄС та Україні. Систематизовано зарубіжні підходи до визначення змісту дефініції «сімейна політика».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Zhdan, V. M., M. Yu Babanina, Ye M. Kitura, and M. V. Tkachenko. "ВПРОВАДЖЕННЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СТРАТЕГІЙ НАВЧАННЯ СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ НА КАФЕДРІ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ І ТЕРАПІЇ." Медична освіта, no. 2 (May 31, 2019): 86–89. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.9928.

Full text

Abstract:

У статті представлено досвід застосування системи Body Interact – clinical reasoning education, освітньої програми віртуальних клінічних сценаріїв, яка дає можливість у реальному режимі часу відтворити певну клінічну ситуацію з усім необхідним сучасним набором об’єктивних, лабораторних та інструментальних методів обстеження і провести лікування відповідно до сучасних протоколів європейських та американських медичних асоціацій. Для відпрацювання техніки серцево-легеневої реанімації лікарями-інтернами ми використовуємо манекен-систему GD/ALS10 750+ALS, яка забезпечує навчання щодо підтримки життєдіяльності і дотримується рекомендацій стосовно серцево-легеневої реанімації та невідкладної допомоги при серцево-судинних захворюваннях. Використання симуляційних технологій орієнтує лікаря на командну працю, вміння враховувати точку зору іншого спеціаліста, сприяє розвитку комунікативних навичок, формуванню інтелектуальної самостійності та професіоналізму.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Качур, О. Ю. "Задачі системи громадського здоров’я по формуванню у населення відповідального ставлення до особистого здоров’я." Україна. Здоров’я нації 1, no. 1 (February 8, 2022): 37–41. http://dx.doi.org/10.24144/2077-6594.1.1.2022.254634.

Full text

Abstract:

Матеріали та методи. Бібліосемантичний, структурно-логічного аналізу, соціологічний, статистичний. Соціологічним дослідженням охоплено 195 організаторів охорони здоров’я, 89 сімейних лікарів та 265 респондентів із числа дорослого населення. Статистичне опрацювання результатів опитування проводилося з використанням загальноприйнятих методів медичної статистики.Результати. Визначено зміст діяльності системи громадського здоров’я з формування у населення відповідального ставлення до особистого здоров’я. Найвищий рівень підтримки респондентів отримали наступні його складові: інформування населення про загрозливі для здоров’я та життя стани та такти дій при них; інформування населення про систему профілактичних оглядів; інформування населення про принципи первинної та вторинної профілактики захворювань; інформування населення про економічні переваги профілактики захворювань над лікуванням.Висновки. Використовуючи сучасні форми та методи діяльності система громадського здоров’я має можливість забезпечити формування у населення відповідального ставлення до особистого здоров’я.Ключові слова: населення, відповідальне ставлення, формування, система громадського здоров’я, задачі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Vasylkevych, Yaroslava. "ПРОБЛЕМА ЕФЕКТИВНОСТІ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЇ ГРАФІЧНИХ ПРОЕКТИВНИХ МЕТОДІВ СІМЕЙНОЇ ДІАГНОСТИКИ." HUMANITARIUM 42, no. 1 (November 14, 2019): 28–40. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-42-1-28-40.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано можливості застосування та проблеми ефективності проективних графічних тестів. Розглянуто основні принципи оцінки (інтерпретації) малюнка при проведенні психологічного обстеження, які необхідно враховувати практичному психологу. Описано графічні проективні методи сімейної діагностики, спрямовані на виявлення особливостей емоційних переживань дитини щодо її міжособистісної взаємодії та суб’єктивної сімейної ситуації. Наведено основні критерії детальної оцінки особливостей внутрішньосімейних стосунків за неструктурованим проективним тестом малюнку сім’ї (відсутність на малюнку одного з членів сім’ї; відсутність на малюнку самого автора; простір аркуша, заповнений малюнком; розміщення фігур на аркуші; зображення неживих предметів; розмір зображеного персонажу або предмету; розмір та особливості зображення окремих частин тіла персонажів; зображення на малюнку персонажів, які офіційно не належать до сім’ї; розміщення автора та інших персонажів на аркуші стосовно інших фігур; відстань між фігурами тощо). Подано систему кількісної оцінки тесту Кінетичний малюнок сім’ї, де виділено п’ять симптомокомплексів: 1) сприятлива сімейна ситуація; 2) тривожність; 3) конфліктність у сім’ї; 4) почуття неповноцінності; 5) ворожість у сімейній ситуації. Виділено три групи запитань для бесіди після малювання: 1) провокативні запитання, які схиляють дитину до відкритого обговорення почуттів; 2) соціометричні запитання для здійснення дитиною негативного і позитивного вибору; 3) запитання, спрямовані на вияснення смислу намальованої ситуації або певних деталей. Виділено модифікації тесту: використання кольорових олівців; малювання сім’ї, яка зайнята якоюсь справою; використання тесту для дорослих і всієї сім’ї загалом; малювання сім’ї в скрутній ситуації; сім’я у вигляді символів; сумісний малюнок сім’ї.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Smolynets, I., T. Gachek, M. Dorosh–Kizym, O. Dadak, B. Gutyj, and I. Hariv. "СУТНІСТЬ, ФУНКЦІЇ ТА ФОРМИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В СІЛЬСЬКОМУ ГОСПОДАРСТВІ." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 18, no. 2 (September 8, 2016): 141–50. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet6928.

Full text

Abstract:

В статті розглядаються сутність, функції та форми підприємницької діяльності в сільському господарстві. Сучасний розвиток виробничих об'єднань характеризується використанням таких юридичних форм, які зберігають основні характеристики сімейного фермерського господарства і водночас створюють сприятливі умови для організації виробничих структур, адекватних великим підприємствам, сімейної передачі господарств. Тобто колективні форми фермерської діяльності увіковічують особистий і сімейний характер сільського господарства, попереджують «пролетаризацію» селянства, зберігають його статус господаря сільської території. Саме такі тенденції у формуванні підприємницької діяльності у сільському господарстві з огляду на вітчизняні реалії повинні бути враховані в розробках щодо реструктуризації і трансформації вітчизняного аграрного виробництва. Типовий сільськогосподарський виробник, навіть коли володіє малим сімейним господарством, поєднує інвестора, управлінця і керівника у ньому. У дещо більших структурах, таких як наприклад сімейні ферми, може бути ще й бухгалтером, організатором праці, спеціалістом із догляду за рослинами і тваринами, механізатором тощо. Про успішну підприємницьку діяльність, на наш погляд, можна говорити, якщо:підприємство має дохід для оплати всіх необхідних витрат; підприємство має додатковий дохід необхідний для сплати кредитів, які можуть бути за інвестовані; виробнича спроможність підприємства і його потенціал не зменшуються, а бажано – розвиваються. Дотримання цих умов може стати однією з важливих причин успішного розвитку підприємницької діяльності. Незважаючи на певні переваги чи недоліки окремих форм підприємницької діяльності, слід розвивати різні організаційно–правові форми в сільському господарстві на ринкових конкурентних умовах. Але при цьому необхідно враховувати, що суспільні зміни впливають на систему організаційно–економічних і правових відносин у сільському господарстві. Суб'єкти підприємницької діяльності, що господарюють сьогодні в сільському господарстві, функціонуючи на основі різних форм власності, не лише мають право на існування, але й, конкуруючи один із одним, створюють умови для розвитку ринкових відносин, прибуткового ведення сільськогосподарського виробництва.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

ГОЛУБ, Олена, and Анжеліка ЛЕСИК. "ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ФОРМУВАННЯ СІМЕЙНИХ ЦІННОСТЕЙ В УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1, no. 1 (2020): 279–88. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-279-288.

Full text

Abstract:

У статті розглядається проблема підготовки майбутніх учителів до формування сімейних цінностей в учнів початкової школи. Розкриваються поняття «сімейні цінності», що стосуються структури, функції, ролі, поглядів та ідеалів сім’ї, які є цінностями-нормами, що виступають орієнтаційною основою й одночасно критерієм оцінювання дійсності та вибору відповідного вчинку і дії людини; «професійна готовність до педагогічної діяльності», «готовність до педагогічного процесу», «формування сімейних цінностей в учнів початкової школи» (цілісне утворення, що становить системну властивість всієї особистості дитини, характеризує її здатність зберігати і оптимально відтворювати, розвиватися, успішно діяти в різних життєвих ситуаціях, вирішувати складні життєві проблеми, а й допомагати в цьому всім членам родини), компоненти в структурі поняття «готовність майбутніх учителів початкової школи до формування сімейних цінностей в учнів»: когнітивний, емоційно-ціннісний, поведінково-діяльнісний компоненти, критерії та показники готовності майбутніх учителів до формування сімейних цінностей в учнів початкової школи, рівні готовності майбутніх учителів початкової школи до означеної діяльності (високий, середній, низький). Визначені оптимальні педагогічні умови підготовки майбутніх учителів початкової школи до формування сімейних цінностей в учнів молодшого шкільного віку: вивчення освітніх компонентів, проходження педагогічних практик, засвоєння дисциплін за вибором студентів «Формування сімейних цінностей у молодших школярів», що познайомить студентів із психолого-педагогічними проблемами, які виникають у процесі формування сімейних цінностей молодших школярів. Ключові слова: заклад вищої педагогічної освіти, сімейні цінності, формування сімейних цінностей в учнів початкової школи, підготовка майбутніх учителів до формування сімейних цінностей в учнів початкової школи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Вакуленко, С. М., and А. В. Маслова. "Соціальна робота з монобатьківськими сім’ями в контексті плюралізації шлюбно-сімейних відносин." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 29 (July 6, 2021): 59–64. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i29.961.

Full text

Abstract:

У статті розглядається система практичної соціальної роботи з монобатьківськими сім’ями та проблеми, що виникають у процесі її здійснення. В останні декілька десятиліть спостерігаються суттєві зміни, що відбуваються із сім’єю як соціальним інститутом. Сім’я в епоху постмодерну втрачає такі інституційні ознаки, як, наприклад, норми шлюбності, закононародженості дітей, сімейного способу життя. Натомість стверджуються й укріплюються неформальні витоки шлюбно-сімейних відносин. Нині в багатьох кранах світу спостерігається плюралізація форм сімейного життя, тобто виникнення різноманітних форм організації приватного життя замість однієї переважаючої моделі шлюбно-сімейних відносин. Розглядаючи сучасні моделі сім’ї, автори звертають увагу на такий її різновид, як монобатьківська сім’я. Оскільки у сучасних суспільствах спостерігається поширення такого типу сім’ї, як монобатьківська сім’я, зростає роль соціальних установ, системи заходів соціальної підтримки, спроможних врівноважити становище монобатьківських сімей у сучасному суспільстві. Соціальна робота з монобатьківськими сім’ями повинна бути спрямована на зміцнення й розвиток позитивних сімейних відносин, відновлення внутрішніх ресурсів, підтримання певного соціально-економічного становища, стабілізацію досягнутих позитивних результатів та орієнтацію на реалізацію їхнього соціалізуючого потенціалу. Наголошується, що проведення досліджень є важливим для з’ясування того, які проблеми виникають у повсякденній життєдіяльності такого типу сімей, яких видів допомоги та соціальних послуг вони найбільше потребують, як вони оцінюють діяльність соціальних служб. У статті представлені матеріали дослідження «Сучасна харківська сім’я у вимірі соціології», що було проведене в травні–липні 2020 року науковцями соціологічного факультету Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за участю авторів. Робиться висновок, що монобатьківська сім’я, хоча і стикається з низкою об’єктивних труднощів, але має достатній потенціал для повноцінного виконання своєї функції виховання дітей. Головна вимога для цього – не допускати, щоб ці об’єктивні труднощі монобатьківських сімей призводили до негативних наслідків.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Мірошніченко, В. І., and Т. Ю. Грузевич. "ФОРМУВАННЯ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКІВ НА ОСНОВІ СІМЕЙНИХ ТРАДИЦІЙ." Педагогіка та психологія, no. 61 (April 2019): 113–21. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.13.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена висвітленню ролі сімейних традицій у формуванні громадянської культури старшокласників. Автори констатують, що кожна сім'я має свої сімейні традиції. Автори розглядають такі чинники, які впливають на формування сімейних традицій: матеріальне та економічне забезпечення, соціальний статус та рівень освіти батьків, місце проживання (місто, село), звичаї та традиції в сім’ї, кількість членів сім’ї, ставлення до дітей тощо. Громадянська культура старшокласника в сучасних умовах розглядається як його готовність та здатність громадянина до активної участі в діяльності суспільства та держави на основі глибокого усвідомлення своїх прав та обов'язків. Запорукою національного відродження України є відновлення духовного багатства, збереження досвіду попередніх поколінь. І, навпаки, кожен незаповнений розрив у системі передачі етнокультурної інформації від одного покоління до іншого продовжуватиме вести до духовного зубожіння етносу, гальмуватиме розвиток патріотичних почуттів. У цьому практичний інтерес до вивчення та примноження українських народних звичаїв та сімейних традицій. Увага приділяється таким звичаям, як розумовий світогляд, втілений в рухах і діях, світосприйняття та відносини між індивідами. Зазначається необхідність проведення найважливіших державних свят у сімейних традиціях для формування громадянської культури старшокласників. Автори звертають увагу на те, що навчально-виховний процес у сім’ї організований педагогічно грамотно, якщо для всієї родини є важливими державні свята, події, історичні дати, а також сімейні традиції. Виокремлено такі напрями впливу сімейних традицій у формуванні громадянської культури старшокласників: інформаційний, емоційний, діяльнісний. Вплив сімейних традицій на формування громадянської культури старшокласників реалізується через них: інформаційний (оволодіння певними знаннями, ідеями, переконаннями щодо соціальних та громадянських цінностей); емоційний (позитивний чи негативний емоційний досвід, уточнення таких понять, як добро, зло, добродушність, грубість тощо); діяльнісний (залучення дітей до спільної суспільно корисної діяльності, надання їм можливості висловити власну громадянську позицію). Основними засобами впливу сім’ї на формування громадянської культури старшокласників є: особистий приклад, батьківський авторитет, духовний і моральний клімат сім’ї, виховні традиції, праця, сімейні звичаї, свята, національна символіка тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Piontkovska, O. V., and M. V. Markova. "Стан сімейної взаємодії як інтегральний критерій реабілітаційного ресурсу родин дітей з онкологічною патологією." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 7.61 (November 1, 2013): 63–67. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.7.61.2013.86066.

Full text

Abstract:

У роботі здійснено вивчення подружніх та дитячо-батьківських стосунків у аспекті функціональності сімейної системи, а також проведено оцінку реабілітаційного ресурсу сім’ї. Встановлено, що сімейне дисфункціонування в цілому характеризувалося порушенням міжособистісної взаємодії між подружжям, диспропорційним навантаженням матері, формуванням психологічної залежності від процесів, що відбуваються у сім’ї, зростанням сімейної конфліктності, порушенням контакту з дитиною у вигляді емоційного дистанціювання, надмірної концентрації на дитині. Виявлено, що порушення сімейного функціонування супроводжувалося зниженням реабілітаційного ресурсу родини, а сім’ї з низьким реабілітаційним ресурсом мають значимі проблеми в пристосуванні до стресогенної і психотравмуючої ситуації, у них виникають зриви адаптації, що супроводжуються подальшим поглибленням сімейного неблагополуччя.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Мукан, Н. В., Л. І. Гук, and М. В. Гаврилюк. "ЕГЕРТОН РАЄРСОН ТА ЙОГО ВПЛИВ НА РОЗВИТОК ОСВІТИ В КАНАДІ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 3 (April 29, 2021): 32–38. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-1-05.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто педагогічні погляди та специфіку управлінської діяльності видатного канадського педагога Егертона Раєрсона, який вва- жається засновником системи освіти провінції Онтаріо. Проведено ана- ліз науково-педагогічної літератури, що висвітлює різноманітні аспекти проблеми дослідження. Проведено ретроспективний аналіз соціоісто- ричних, культурних та освітніх чинників (сімейне виховання, соціальне середовище, освітнє середовище, священництво, журналістська та нау- ково-дослідна діяльність, саморозвиток та самовдосконалення) розвитку особистості Е. Раєрсона). Визначено основні періоди його життєвого та творчого шляху. Досліджено послідовність освітніх реформ, які були впроваджені у шкільну систему освіти у сферах: управління шкільною освітою, орга- нізація навчання (зокрема, компоненти освітнього процесу, серед яких цільовий (практична зорієнтованість освіти), контекстуальний (відповід- ність навчальних матеріалів цінностям канадського суспільства), опера- ційний (відповідність методів навчання), стимулювально-мотиваційний (запровадження похвальних листів), контрольно-регулюючий (запровадження нових критеріїв та оціню- вання), оцінно-результативний (практичне використання теоретичних знань), стандартизація освітніх про- грам (державне управління шкільним навчанням; реалізація принципів освіти (обов'язковості, доступності, практичного спрямування, релігійних та моральних засад навчання, загального особистісного розвитку); введення обов'язкових предметів; розвиток логіки організації навчання; використання різноманітних інди- відуальних, групових, усних, письмових метод оцінювання; організація навчання для дітей з особливими потребами). Досліджено реалізацію педагогічних поглядів Е. Раєрсона у системі підготовки вчителів (ство- рення Нормальної школи, визначення стандартів сертифікації вчителів, підняття заробітної плати, організа- ція пенсійного фонду для вчителів). Проаналізовано вплив педагогічних поглядів Е. Раєрсона та його управлінської діяльності на розвиток освітніх систем інших канадських провінцій та територій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Зозуль, Т. В. "ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ДЖЕРЕЛ І ЗАСОБІВ ФОРМУВАННЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО ЕРОТИЧНОГО КОДУ ОСОБИСТОСТІ." Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія: Психологія, no. 4 (April 7, 2022): 22–26. http://dx.doi.org/10.32782/psy-visnyk/2021.4.4.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено теоретичному аналізу феномену індивідуального еротичного коду особистості, визначенню його сутнісних ознак і взаємозв’язків із представленими у наукових доробках пошуками дослідників. Представлено вектори осмислення проблематики індивідуального еротичного коду особистості та надано його визначення. Визначено спільні та відмінні ознаки понять індивідуального еротичного коду особистості та понять культурного й еротичного коду людини, сексуальних сценаріїв і ставлення до власної тілесності. На основі узагальнення теоретичних джерел виявлено систему джерел формування індивідуального еротичного коду особистості, до яких ми відносимо культурні коди; вплив різних сфер соціалізації особистості; індивідуальний досвід людини; засвоєні зразки сімейної взаємодії; системи індивідуального трансформування кодів. Представлено систему засобів формування індивідуального еротичного коду особистості, до якої ми відносимо культурні ритуали; вплив мас-медіа; живе спілкування із представниками культурних традицій і норм; становлення канонів тілесності; символічні образи творчості. Узагальнено, що система засобів формування індивідуального еротичного коду людини відображає типові способи засвоєння культурологічної інформації, процес інкультурації особистості, засвоєння нею культурного досвіду та формування індивідуального еротичного коду на цій основі як результату. Система виявлених джерел і засобів формування індивідуального еротичного коду демонструє єдність культурних кодів особистості із її засвоєнням культурних ритуалів і символічних образів творчості, що також засвоюються засобами мас-медіа та спілкування з носіями культури. Вплив сфер соціалізації на формування індивідуального еротичного коду позначено як пов’язаний із впливом мас-медіа як транслятором цінностей культури певного часу, проте, істотно, що дане джерело пов’язане і з спілкуванням з носіями культури, і з ритуалами, і з образами творчості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Lytvynova, O. N., K. Yu Yuriiv, and Y. M. Petrashyk. "ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ ДЛЯ ЗДОРОВ’Я. ЯК ЗМІНЮВАТИМУТЬСЯ ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИКИ ЗДОРОВ’Я ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ РЕФОРМИ МЕХАНІЗМУ ОПЛАТИ ПРАЦІ СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (October 18, 2019): 89–93. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.2.10487.

Full text

Abstract:

Мета: показати пряму залежність в підходах до формування політики здоровʼя від фінансової складової на рівні первинної медичної допомоги. Матеріали і методи. Використовуючи методи системного аналізу проаналізовано механізми реалізації державної політики охорони здоровʼя через призму реформи механізму оплати праці сімейних лікарів. Результати. У статті на основі критичного вивчення та аналізу законодавчої бази показано особливості фінансування первинної ланки медичної допомоги. Виділено окремі моменти діяльності сімейних лікарів, які потенційно можуть впливати на стан здоровʼя населення і особливо чутливі до фінансових змін системи. Показано конкурентне середовище у відносинах між державними та приватними закладами, що надаватимуть первинну медико-санітарну допомогу (ПМСД) в Україні, впливають на стан громадського здоровʼя та роль фінансів у розвитку цих стосунків. Запропоновано шляхи стимулювання зацікавлення сімейних лікарів у розвитку превентивних заходів у ракурсі громадського здоровʼя. Висновки. Показано, що ключовою функціональною одиницею ПМСД на сьогодні є сімейний лікар, а гарантом забезпечення охорони здоровʼя та надання медичної допомоги населенню – головний лікар центру ПМСД. Саме на нього покладено налагодження системи надання допомоги, оснащення закладу, забезпечення сервісних умов для пацієнтів та сімейних лікарів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Шаров, С. В., Д. В. Лубко, and О. Г. Зинов’єва. "ВИКОРИСТАННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ СИСТЕМ У ТУРИСТИЧНОМУ БІЗНЕСІ." Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, no. 1 (April 8, 2022): 69–75. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2022.1.8.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено аналізу основних напрямів використання інтелектуальних систем у туристичному бізнесі. Зазначається, що в умовах пандемії пошук шляхів підвищення конкурентоспроможності серед туристичних операторів є дуже актуальною проблемою. Виявлено, що підвищення ефективності туристичного бізнесу досягається через введення в дію нових форм і видів туристичної діяльності (це, зокрема, віртуальні представництва, спеціалізовані маршрути, контекстний маркетинг тощо), упровадження сучасних програмних комплексів, вебсервісів, мобільних додатків. Їх використання дає можливість забезпечити цифровізацію туристичної галузі, сформувати єдиний туристичний інформаційний простір, розвинути e-туризм тощо. Здійснено огляд можливостей окремих типів інтелектуальних систем, що працюють на різних апаратних платформах. Їх використовують для формування екскурсійних маршрутів з урахуванням побажань різних категорій туристів, надання клієнтам релевантної інформації про туристичні об’єкти, місця проживання та харчування залежно від їх місцезнаходження, обчислення фінансових затрат на туристичний маршрут тощо. У такий спосіб забезпечується інформаційна підтримка кожного туриста, підвищується якість його обслуговування. Виявлено, що інтелектуальні системи використовують бази даних та бази знань для збереження інформації про вік, стать, сімейний стан туриста, його маршрут, відвідані ним туристичні об’єкти і їх кількість, обсяг витрачених ним грошей тощо. Проаналізовані дані використовуються для формування якісних рішень та відображення персоніфікованої туристичної інформації. Крім того, для підвищення функціональності в інтелектуальних системах використовуються сторонні вебсервіси (Google Maps, GPS-навігація). У перспективі передбачається сформувати вимоги до розроблення інформаційної системи оператора туристичного агентства та здійснити практичну реалізацію цього завдання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Бурлака, О. С. "ДЕРЖАВНІ СОЦІАЛЬНІ ПІЛЬГИ В СИСТЕМІ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ СІМ'Ї, ДИТИНСТВА, МАТЕРИНСТВА ТА БАТЬКІВСТВА В УКРАЇНІ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 16 (October 30, 2019): 410–17. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v16i0.436.

Full text

Abstract:

У статті визначено сутність поняття «соціальні пільги в системі соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства», визначено основні ознаки соціальних пільг, здійснено їх класифікацію. Також автор виділив систему пільг, які встановлюються для сімей з дітьми, багатодітних, неповних і малозабезпечених сімей, дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів з дитинства та дітей-інвалідів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Іванівна, Сафончик Оксана, and Шамота Олександр Володимирович. "ПРИНЦИП ТЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ ЗА СІМЕЙНИМ ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ." Часопис цивілістики, no. 41 (August 6, 2021): 18–22. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i41.416.

Full text

Abstract:

Проблематика забезпечення принципу тендерної рівності у сімейних правовідносинах і формування національного механізму щодо відповідності світовим політичним процесам і міжнародним зобов'язанням України, її європейському вибору та іншим чинникам має суттєве теоретичне та практичне значення для юридичної доктрини та державно-суспільного розвитку. У статті акцентовано увагу на тому, що поняття ґендерної рівності СК України можна охарактеризувати як прогресивний і доволі демократичний: він ліквідує юридичні підстави для дискримінації жінок і чоловіків у сфері сімейного, приватного життя. Гендерна експертиза сімейного законодавства передбачає аналіз правових норм, про те наскільки вони - дружина і чоловік - як рівноправні суб'єкти подружніх відносин можуть самореалізуватися в сімейному середовищі, настільки сімейне законодавство не є нейтральним у цьому, а гарантує гендерну рівновагу, усуває гендерну дискримінацію, сприяє розвитку паритетної демократії в сім'ї. Якщо «жіночий» підхід до сімейних відносин традиційно зосереджувався на захисті прав жінок, абсолютизував такий захист, то за гендерного підходу передбачається правовий аналіз сімейних відносин із погляду рівності у сім'ї дружини та чоловіка. Тільки гендерно справедливий підхід до законодавства може створити гендерно справедливі умови для самоутвердження рівноправності соціальних статей у сімейних відносинах. До системи принципів сімейного права України входить принцип гендерного балансу в сімейних правовідносинах. Аналіз національного законодавства показує наявність суттєвих прогалин щодо визначення самого поняття «гендерна рівність» загалом і її місце у сімейних правовідносинах зокрема, однак відзначаємо, що прийняття Сімейного кодексу України та низки законодавчих актів дало змогу більшою мірою врегулювати ці надскладні відносини з урахування інтересів, прав і обов'язків як жінок, так і чоловіків у непростих сімейних відносинах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

КРАСИЦЬКА, ЛАРИСА. "Сімейні особисті немайнові права в національній доктрині приватного права." Право України, no. 1/2019 (2019): 120. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-01-120.

Full text

Abstract:

У національній правовій доктрині сформовано підхід, що до окремих (спеціальних) особистих немайнових прав фізичної особи доцільно відносити особисті немайнові права фізичної особи у сфері сімейних відносин, які мають цивільно-правове походження, та запропоновано систему таких прав: а) особисті немайнові права, що виникають у фізичних осіб до створення сім’ї та пов’язані з таким створенням; б) особисті немайнові права, які виникають в осіб під час перебування в сім’ї; в) особисті немайнові права, що виникають після припинення (призупинення) сімейних відносин. Усталеною в доктрині приватного права є точка зору, що сімейні особисті немайнові права повинні регулюватися нормами сімейного права. Мета статті полягає у розгляді основних положень щодо розвитку вчення про сімейні особисті немайнові права в національній доктрині приватного права. З’ясовано, що в національній правовій доктрині сімейні особисті немайнові права стали предметом ретельного розгляду тільки у другій половині ХХ ст., причому переважно досліджувалися права та обов’язки батьків і дітей. До особистих прав та обов’язків батьків відносили: 1) вибирати при народженні дитини ім’я, по батькові та встановлювати прізвище; 2) виховувати, навчати і спілкуватися з дитиною; 3) представляти і захищати інтереси дітей. Аргументовано, що за суб’єктним складом можна виділити сімейні особисті немайнові права подружжя; сімейні особисті немайнові права матері, батька і дитини; сімейні особисті немайнові права усиновлювача або інших осіб, які взяли дитину на виховання в сім’ю, та усиновлених; сімейні особисті немайнові права інших членів сім’ї та родичів. Встановлено, що закріплення деяких особистих немайнових прав та обов’язків подружжя, зокрема права на материнство та права на батьківство, в окремій главі 6 Сімейного кодексу України викликало гостру критику серед правників. Доведено, що право на материнство, право на батьківство, право на повагу до своєї індивідуальності, право на свободу та особисту недоторканність не є суто сімейними особис тими немайновими правами подружжя. Запропоновано сімейні особисті немайнові права дитини залежно від свого призначення поділяти на: 1) права, пов’язані з індивідуалізацією дитини; 2) права, пов’язані з проживанням дитини в сім’ї та її вихованням; 3) право висловити свою думку і бути вислуханою з питань, що стосуються її особисто, та питань сім’ї; 4) право на захист і представництво прав та інтересів. У національній правовій доктрині визначено особисті немайнові права дитини при усиновленні як суб’єктивні права дитини, які виникають із початкової стадії усиновлення та діють на всіх його етапах, і спрямовані на задоволення інтересів дитини, передусім тих, які пов’язані з перебуванням у здоровому сімейному оточенні; за змістом особисті немайнові права інших членів сім’ї та родичів поділено на: а) особисті немайнові права у процесі здійснення права на виховання; б) особисті немайнові права щодо взаємного спілкування; в) особисті немайнові права щодо захисту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Шостак, Сергій Леонідович. "МЕХАНІЗМИ УПРАВЛІННЯ ВДОСКОНАЛЕННЯМ ДЕРЖАВНОЇ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я ДЛЯ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ В РАМКАХ ЄДИНОГО ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОГО ПРОСТОРУ." Public management 28, no. 3 (April 12, 2022): 96–106. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2021-3(28)-14.

Full text

Abstract:

Актуальність. У статті обґрунтовано проблемні питання превентивної (профілактичної) медицини у системі медичного забезпечення Збройних сил України (ЗСУ); розкрито сутність заходів здоров’язбережувальної реабілітації військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях. Запропоновано дискусійний характер розв’язання зазначеної проблеми, визначено шляхи налагодження співпраці медичної служби ЗСУ та системи охорони здоров’я цивільного населення в рамках єдиного здоров’язбережувального простору. Проведено аналіз досліджень і наукових публікацій з визначенням прогалин змістової сутності державних механізмів формування готовності державних службовців освіти до здоров’язбережувальної діяльності на міждисциплінарному рівні, здібностей до управління інноваційним розвитком медичної системи. Це дозволило зорієнтуватися в цілепокладанні стратегічного планування реабілітаційних процесів (орієнтація на цінності вітчизняної культури здоров’я й облік змін розвитку здоров’язбережувального простору) і тактичних цілей (оновлення змісту медичного забезпечення ЗСУ, реалізації особистісно орієнтованого, аксіологічного та культурологічного підходів і ін.).Мета статті полягає в обґрунтуванні необхідності вдосконалення механізмів державного управління з відпрацюванням певної системи міжвідомчої комунікації для побудови дієздатного та системного підходу до організації проведення реабілітаційних заходів та заходів превентивної медицини у системі медичного забезпечення військ Збройних сил України в рамках єдиного медичного простору охорони здоров’я цивільного населення України під час дії особливого періоду.Для досягнення зазначеної мети виникла необхідність визначення шляхів розв’язання наявної проблеми, що своєю чергою передбачає проведення досліджень з вирішенням таких завдань:– проаналізувати еволюцію заходів щодо організації медичного забезпечення ЗСУ під час особливого періоду в контексті реалізації державної політики України у сфері охорони здоров’я, виходячи з комплексного аналізу чинної нормативно-правової бази та наявних літературних джерел;– розкрити сутність і зміст концептуальних засад формування та реалізації державної політики України у сфері охорони здоров’я щодо забезпечення умов ефективної роботи комплексної системи збереження здоров’я військовослужбовців сил оборони Збройних сил України та членів їхніх сімей за рахунок створення ефективної системи реабілітації та проведення заходів превентивної медицини в рамках єдиного медичного простору охорони здоров’я цивільного населення та медичного забезпечення ЗСУ під час особливого періоду;– розробити концепт здоров’язбережувальної моделі провідних напрямів управлінського впливу на ефективну роботу механізмів медичного забезпечення військ щодо збереження здоров’я військовослужбовців та організації дієвої системи реабілітації військовослужбовців сил оборони Збройних сил України та членів їхніх сімей;– розкрити сутність та зміст заходів політики на найвищому урядовому рівні в напрямі профілактики та збереження здоров’я з урахуванням соціальних детермінант;– охарактеризувати роль підготовки військових фахівців з питань проведення профілактичних та реабілітаційних заходів як складника цілісної загальнодержавної системи охорони здоров’я;– окреслити рівень діючої системи медичного забезпечення військ щодо проведення заходів превентивної медицини та реабілітації військовослужбовців сил оборони Збройних сил України в контексті впровадження провідної методології НАТО.Методологія. Методологічною основою дослідження стали: законодавча та нормативна база, публікації та дослідження щодо системного підходу, який використовувався для розв’язання більшості завдань механізмів управління вдосконаленням системи охорони здоров’я України у контексті медичного забезпечення Збройних сил України в рамках єдиного здоров’язбережувального простору.Методи. Для вивчення законодавчих актів і нормативних документів застосовувалися системно-аналітичний метод та метод контент-аналізу. Використані у статті методи становлять поєднання наукових принципів, загальнофілософських, загальнонаукових, спеціальних методів і методологічних підходів до обґрунтування управлінських процесів щодо впровадження прогресивних перетворень медичного обслуговування військовослужбовців ЗСУ. У статті дотримані принципи об’єктивності, науковості, плюралізму, системності, послідовності, цілісності, комплексності та конкретності.Наукова новизна. Уточнено механізми впливу державного управління здоров’язбережувальним контентом комплексної реабілітації як організаційною умовою медичного забезпечення збройних сил України (ЗСУ); розкрито сутність заходів превентивної медицини та комплексної реабілітації військовослужбовців, які беруть участь у бойових діях. Запропоновано дискусійний характер розв’язання зазначеної проблеми на державному рівні, визначено шляхи створення системи міжвідомчої комунікації в рамках єдиного здоров’язбережувального простору України для побудови дієздатного та системного підходу до організації ефективної системи комплексної реабілітації військовослужбовців, залучених до участі в Операції Об’єднаних Сил, та членів їхніх сімей.Об’єкт дослідження – здоров’язбережувальний складник медичного забезпечення військ та система комплексної реабілітації військовослужбовців ЗСУ, які залучені до проведення бойових операцій, і членів їхніх сімей. Предмет дослідження – теоретичні засади механізмів управління медичним забезпеченням ЗСУ щодо створення дієздатної системи комплексної реабілітації та системи збереження здоров’я військовослужбовців.Висновки. Відповідно до Закону України «Про реабілітацію у сфері охорони здоров’я» (ВВР), 2021, № 8) визначено багатогранність (медичні, правові, організаційні та економічні засади проведення реабілітації особи з обмеженнями повсякденного функціонування у сфері охорони здоров’я з метою досягнення та підтримання оптимального рівня функціонування у її середовищі існування. Законодавство України про реабілітацію базується на Конституції України та складається з Основ законодавства України про охорону здоров’я.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Shevchenko, A. V. "Основні характеристики моделей та систем державного управління європейських країн – членів ЄС." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 2 (March 20, 2017): 186–91. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2017.02.29.

Full text

Abstract:

У статті описано системи державного управління, які існують у країнах ЄС. Розглянуто загальні риси «європейської» моделі державного управління та приклади систем державного управління в країнах англосаксонської й романо-германської правових сімей, а також у країнах Східної Європи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Rusyn, Halyna. "ВПЛИВ СОЦІОКУЛЬТУРНОГО СЕРЕДОВИЩА НА ФОРМУВАННЯ ВИХОВНИХ КОНЦЕПЦІЙ РОДИННОЇ ЕТНОПЕДАГОГІКИ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 23 (November 24, 2020): 70–74. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.23.70-74.

Full text

Abstract:

Авторка розглядає народну педагогіку як один із основних чинників створення виховної системи в сучасній українській школі та її подальшого розвитку, формування високоосвіченої, духовно багатої і морально стійкої особистості, вихованої на народних цінностях, звичаях, традиціях, рідній культурі, що є найголовнішим для молоді під час її етноідентифікації та входження в український соціум. Автором окреслено, що саме сім’я виступаєсферою формування ідеалів, світогляду, інтересів, первинних ціннісних орієнтацій та розвиває соціальні спрямування дитини. Завдання сучасної освіти – підготовка педагогічної культури батьків, забезпечення їх знаннями, володінням ефективними засобами і методами розвитку свідомості і поведінки дитини. Найпершим засобом регулювання взаємин є встановлення емоційно-ціннісного спілкування в сім’ї. Міжособистісне спілкування в сім’ї допомагає утверджувати доброзичливі, правдиві і щирі стосунки з дітьми, розвивати і збагачувати сімейні традиції і звичаї, виховувати дітейна позитивних прикладах родини. Водночас сім’я задовольняє і найважливіші особистісні потреби, значення яких постійно зростає. Серед них – потреба в довірливому спілкуванні, співпереживанні, співучасті. Саме підвищення педагогічного рівня батьків дасть змогу перетворити сімейне виховання на цілеспрямований, успішний процес, що повноцінно розв’яже завдання розвитку і виховання дитини.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Гуров, С. Ю. "ЕВОЛЮЦІЯ ДУХОВНО-МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ В АНТИЧНІЙ ЛІТЕРАТУРІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, no. 4 (September 30, 2019): 57–68. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-57-68.

Full text

Abstract:

Антична література близька сучасному читачеві своїм гуманістичним змістом. Поняття про цінність людини, гармонійний розвиток її духовних і фізичних сил, розуміння поєднання свободи людини і порядку в суспільстві, закон, який встановлює норми життя природи, людини і суспільства – всі ці поняття були створені європейською античністю. Антична Греція була колискою європейської цивілізації і культури, де були закладені духовно-моральні цінності, які знайшли свій розвиток у багатьох народів Європи, стала їхнім спільним надбанням і основою всієї європейської культури. Література Стародавнього Риму виникла значно пізніше давньогрецької і також мала свою неповторну своєрідність, вона збагатила якісно новими досягненнями і духовно-моральними цінностями світову літературу. Античні цінності в літературі почали приходити у все більшу суперечність з дійсністю, що призвело до остаточного розколу старої системи цінностей і появи нової, яка визначила нову мету і сенс життя. Пізньоантична література все більше і більше починає виражати сімейні цінності, тематику приватного життя і інтимних почуттів, побутових і сімейних відносин, відображаючи в творах цінності любові і дружби. Хоча християнство багато запозичило зі старої системи цінностей, вибрані ним елементи античного мислення отримали інший сенс, та відрізнялись від античної системи новим світорозумінням. Ключові слова: художня література, антична література, духовно-моральні цінності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Sopko, R. I. "Система потреб людей похилого віку (специфіка і сутність)." Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, no. 10(138) (January 26, 2017): 86. http://dx.doi.org/10.15421/1716110.

Full text

Abstract:

У представленій статті автором розглянуто основні потреби людей похилого віку. Вивчено думку людей похилого віку та членів їх сімей у Закарпатській області щодо можливостей задоволення потреб. Розглянуто потреби старшого покоління, також врахована думка членів сімей, які ведуть догляд за людьми похилого віку. Встановлено, які саме потреби старшого покоління є нагальними і до яких інституцій, звернуться представники старшого покоління. Встановлено закономірність, що на Закарпатті люди похилого віку надають перевагу сімейним формам догляду, так як вважають їх традиційними до даного регіону. Охарактеризовано закономірності діяльності служб системи соціального захисту населення поставлені, що зосереджені на догляді, забезпеченні можливостями здорового старіння та активного довголіття. Слід зазначити, що сьогодні мережа спеціалізованих закладів, сформована у попередні десятиріччя, коли проблема старіння не стояла так гостро, не відповідає демографічним реаліям, потребам людей похилого віку, а також сучасним стратегіям здорового старіння та активного довголіття.Враховуючи старіння населення та посилення інших демографічних проблем, держава повинна вже на сучасному етапі закладати необхідні механізми для їх пом’якшення. Адже в перспективі старіння населення призведе до збільшення чисельності клієнтів різних геріатричних закладів в країні і, відповідно, появи нових способів роботи з ними. Поряд з тим, держава буде ще більше зацікавлена в тому, щоб люди похилого віку залишалися активними як в економічному, так і в політичному та соціальному житті. Для цього покращувати рівень охорони здоров’я населення недостатньо. Потрібно створити умови, за яких люди похилого віку не тільки могли б, але і хотіли б залишатися активними учасниками суспільного життя. Наявна ж практика показує зворотне явище. Саме тому для держави актуальним завданням стає пошук можливих механізмів сприяння та стимуляції активності людей похилого віку, поряд з питанням покращення рівня охорони здоров’я та ін. Одним з перспективних ресурсів у вирішенні вказаних завдань є соціальна робота. Саме можливість професійного впливу соціальних працівників може дозволити державі досягнути глибинних змін у вирішенні згаданих проблем.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Бєлай, Сергій, Володимир Васищев, Іван Ліпатов, and Андрій Бубенець. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ СІМЕЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ В УМОВАХ ВИНИКНЕННЯ НАДЗВИЧАЙНИХ ОБСТАВИН." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 86, no. 4 (April 16, 2022): 22–35. http://dx.doi.org/10.32453/3.v86i4.932.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена вивченню актуальних проблемних питань соціального захисту сімей військовослужбовців, як одного з напрямів соціальної політики Збройних Сил України та Національної гвардії України. Представлені основні аспекти соціальної політики держави стосовно задоволення соціальних потреб, інтересів військовослужбовців та членів їх сімей. Визначені основні закони та інші нормативноправові акти, що регламентують питання соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей. Проаналізовано становлення системи соціального захисту з моменту набуття Україною незалежності, визначені проблемні питання, які мали місце до подій 2014 року, та зазначені ті позитивні зміни в соціальній політиці держави щодо питань соціального захисту військових, які відбулись після 2014 року. Автори звертають увагу на нові завдання, що має вирішувати система соціального захисту, в умовах збройного конфлікту в окремих регіонах Донецької та Луганської областей. Описана методика емпіричного дослідження, що проводилось влітку 2021 року на базі військових частин Східного та Південного територіальних об’єднань Національної гвардії України. Представлені результати опитування щодо визначення проблемних питань в організації соціального захисту сімей військовослужбовців в умовах кризових ситуацій техногенного, природного чи воєнного характеру. Опитування дозволило визначити основні проблемні питання системи соціального захисту сімей військовослужбовців: недостатній рівень соціальної захищеності родини під час довготривалих відряджень військовослужбовця; відсутність відчуття у членів сімей соціальної захищеності під час виконання військовослужбовцем службово-бойових завдань у відриві від пункту постійної дислокації; неволодіння інформацією процедури евакуації сім’ї військовослужбовця у разі виникнення на території регіону надзвичайних ситуацій техногенного, природного або воєнного характеру.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Yurchenko, Victoria, Maya Grishchuk, and Oksana Moroz. "SYSTEM DOMESTIC PSYCHOTHERAPY AS PRACTICAL MEAN OF WORK OF PSYCHOLOGISTS OF FORMATION SYSTEM OF UKRAINE." Scientific Notes of Ostroh Academy National University: Psychology Series 1 (June 25, 2020): 190–95. http://dx.doi.org/10.25264/2415-7384-2020-11-190-195.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Сохань, М. "Сучасний стан та ефективність системи соціальної допомоги особам із сімейними обов’язками в Україні." Юридичний вісник, no. 2 (August 26, 2020): 274–80. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1733.

Full text

Abstract:

У статті проаналізовано сучасний стан та ефективність системи соціальної допомоги особам із сімейними обов'язками в Україні, на підставі чого зроблено відповідні висновки. Зазначено, що система соціальної підтримки населення в Україні, зокрема такої категорії осіб, як сім'ї з дітьми, тільки стала на шлях трансформації за новітнім курсом, тому за останні декілька років із метою підвищення її ефективності відбувається активний перерозподіл ресурсів із надання соціальної допомоги за принципом універсальності та уніфікованості на надання соціальних допомог і послуг, котрі сприятимуть формуванню у громадян активної життєвої позиції. Спираючись на досвід світових практик та моделей організації систем соціальної підтримки, керуючись принципами та механізмами, покладеними в основу їх реалізації, модель соціальної допомоги має бути універсальною, рухливою, базуватись на засадах гуманізму та розвиненій суспільній свідомості. За міжнародними стандартами, головним завданням системи соціального захисту для країн із перехідною економікою, до яких належить й Україна, повинно бути пом'якшення негативного впливу факторів, що виникають під час здійснення соціальних та економічних реформ, на найбільш соціально незахищені категорії населення, до яких віднесено й осіб із сімейними обов'язками. Водночас акцентовано увагу на певній невпорядкованості відповідних видів соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства, оскільки норми, які визначають допомоги, послуги й пільги для сімей із дітьми, багатодітних, неповних та малозабезпечених сімей, дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, інвалідів із дитинства та дітей-інвалідів та встановлюють соціальні гарантії реалізації їх права на соціальний захист, розосереджені в багатьох підзаконних нормативно-правових актах, що ускладнює застосування їх на практиці, а також призводить до незнання громадянами своїх соціальних прав. У зв'язку із цим, підтримуючи інших науковців, унесена пропозиція щодо систематизації чинного законодавства у сфері соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства та прийняття єдиного нормативно-правового акта, який би регулював це питання - Кодекс соціального захисту сім'ї, дитинства, материнства та батьківства в Україні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Мальцев, Дмитро, and Інна Хрипко. "Потенціал оздоровчо-рекреаційних технологій при організації сімейного дозвілля." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 1 (July 3, 2021): 44–49. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.1.44-49.

Full text

Abstract:

Анотація. У статті розглянуто потенціал оздоровчо-рекреаційної рухової активності під час організації сімейного дозвілля. Мета. Вивчити доцільність та перспективність використання оздоровчо-рекреаційних технологій в організації активного сімейного дозвілля. Методи. Теоретичний аналіз даних спеціальної науково-методичної літератури, узагальнення, систематизація, абстрагування, синтез, аналогія, індукція, дедукція, логічний метод, соціологічні методи дослідження. Результати. Досліджено алгоритм організації оздоровчо-рекреаційної діяльності: визначення наявності оздоровчо-рекреаційних потреб у населення в контексті організації вільного часу; виявлення фізкультурно-рекреаційних уподобань населення, тих форм і видів активного відпочинку, які є цікавими як дітям і дорослим окремо, так і для обох вікових груп; визначення обізнаності дітей та членів їхніх сімей у сфері способів організації активного відпочинку і діяльність з їх фізкультурно-рекреаційної освіти; розробка системи залучення дітей та їхніх батьків до участі у фізкультурно-рекреаційних заходах і реалізація цієї системи; планування майбутньої фізкультурно-рекреаційної діяльності на основі попереднього аналізу відповідних потреб та інтересів учасників, розробка відповідних програм, сценаріїв тощо; визначення критеріїв ефективності фізкультурно-рекреаційної діяльності; забезпечення діяльності матеріальними, фінансовими, інформаційними, технологічними і кадровими ресурсами; контроль і координація діяльності. Ключові слова: сімейне дозвілля, оздоровчо-рекреаційна рухова активність, технології.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Васильченко, Р., and Д. Морквін. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ МЕДИЧНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАЦІВНИКІВ РАДЯНСЬКОЇ МІЛІЦІЇ." Юридичний вісник, no. 6 (February 16, 2022): 33–40. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2264.

Full text

Abstract:

Актуальність статті полягає в тому, що гідний рівень матеріально-технічного забезпечення, продумана система заходів соціального захисту, була важливими умовами формування кадрового корпусу міліції, здатного виконувати всі ускладнюються завдання по забезпеченню безпеки, боротьбі зі злочинністю. Тільки при таких умовах, можливо, виробляти більш ретельний відбір кандидатів на службу в органи правопорядку, які відповідають всім вимогам, що пред’являються, організувати їх навчання на рівні, що забезпечує професійне зростання кадрів, що, в кінцевому рахунку, підвищить ефективність роботи поліції. Завдання вдосконалення і зміцнення системи органів охорони правопорядку і боротьби зі злочинністю актуалізують як позитивний, так і негативний досвід її попередніх перетворень, зокрема, обумовлюють потребу в об’єктивному і комплексному дослідженні минулого чергової служби міліції. Мета статті полягає у комплексному історико-правовому аналізі фактичного матеріалу, нормативно-правових актів, що характеризують процес формування медичного забезпечення працівників радянської міліції, які розкривають її місце і роль в системі правоохоронних органів на досліджуваному історичному етапі. З’ясовано, що право на медичну допомогу та санаторно-курортне лікування надавалося звільненим у запас (відставку) по обмеженому станом здоров’я, скорочення штатів: особам начскладу в званні полковника міліції (внутрішньої служби) з вислугою 25 років і більше (в пільговому обчисленні), які досягли до дня звільнення 50-річного віку, та членам їхніх сімей; особам вищого начскладу, незалежно від вислуги літ та віку, та членам їх сімей. Зроблено висновок, що за період існування СРСР виконана величезна планова робота по відомчому медичному забезпеченню працівників міліції за рахунок лікувальних установ Міністерства внутрішніх справ СРСР та Міністерства охорони здоров’я СРСР, що включає:лікувально-профілактичну допомогу; організацію позалікарняної,швидкої, невідкладної та стаціонарної медичної допомоги і санаторно-курортного лікування співробітників міліції.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Sitnik, S. P. "Державна сімейна політика та механізми її реалізації на регіональному рівні." Theory and Practice of Public Administration 2, no. 65 (May 13, 2019): 172–77. http://dx.doi.org/10.34213/tp.19.02.21.

Full text

Abstract:

Досліджено основні напрями державної сімейної політики, зроблено аналіз основних принципів державної сімейної політики та pоль деpжави у цьому пpоцесi. Проаналізовані механізми державного управління, їх пріоритетні завдання у сфері сімейної політики, тенденцiї удосконалення системи державного регулювання розвитку державної сімейної політики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Lymar, L. V. "ОСНОВНІ КОМПОНЕНТИ СОЦІАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СІМЕЙНИХ ЛІКАРІВ В УКРАЇНІ." Медична освіта, no. 2 (May 17, 2019): 90–95. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10101.

Full text

Abstract:

Робота присвячена відносно новому в системі охорони здоров’я України поняттю соціальної компетентності сімейних лікарів. Соціальна компетентність сімейного лікаря є різновидом його професійної компетентності та становить сукупність знань, умінь та навичок взаємодії у медичному середовищі при здійсненні професійної діяльності. Соціальний характер роботи сімейного лікаря обумовлює необхідність розвитку його соціальної компетентності. В межах соціальної компетентності сімейного лікаря, який активно взаємодіє з іншим медичним персоналом, пацієнтами та їх родичами, виділено такі компоненти: мотиваційно-вольовий, організаційно-діяльнісний та когнітивний. Мотиваційно-вольовий компонент представлений мотивами сімейного лікаря до взаємодії з пацієнтом (які, у свою чергу, обумовлені мотивами вибору спеціалізації) та емоційно-вольовими характеристиками лікаря (навички самоспостереження, самокорекції тощо). Когнітивний компонент представлений системою сформованих знань про способи взаємодії з пацієнтами, норми соціальної взаємодії та стандарти деонтології. Організаційно-діяльнісний компонент представлений тим, як саме лікар втілює свої знання на практиці, який стиль взаємодії обирає, які стратегії спілкування тощо. Перспективне дослідження рівня сформованості компонентів у студентів – майбутніх сімейних лікарів та практикуючих фахівців. Соціальна компетентність є необхідним компонентом професійної компетентності сімейного лікаря. Корекція визначених трьох компонентів соціальної компетентності сімейного лікаря окремо та в цілому як єдиної структурної системи сприятиме покращенню сумарної соціальної компетентності сімейного лікаря, відтак якості взаємодії з пацієнтами та продуктивності роботи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Dukhovskyy, O. E. "MODERN APPROACHES TO MEDICAL AND PSYCHOLOGICAL SUPPORT OF FAMILIES WITH INFANTS WITH SEVERE CRANIOCEREBRAL TRAUMA." Inter Collegas 4, no. 3 (October 16, 2017): 142–45. http://dx.doi.org/10.35339/ic.4.3.142-145.

Full text

Abstract:

О. Dukhovskyy The study involved a comprehensive survey of 137 families (mother and father) of children with severe somatic disease aimed at the development and evaluation of the system of medical and psychological support of families with a somatically challenged child. The main group comprised 97 families participating in the program of medical and psychological support, and the control group included 40 families who did not receive psychological support. According to our findings, a serious disease of the child became a psychotraumatic situation for all the parents, resulting in the development of anxiety-depressive reactions and conditions. Psychodiagnostic examination showed that the parents had mild, moderate depressive and anxious episodes on the Hamilton Rating Scale; high levels of situational and personal anxiety according to the C.D. Spielberger Inventory, a high level of neuropsychic stress on T.A. Nemchin Scale. The couples under investigation noted tensions in family relationships, family conflicts, related to the treatment of the child and escalation of pre-existing interpersonal and marital problems that led to distancing and a decrease in internal family resource. Based on these data, we have developed a system of medical and psychological support of the families with somatically challenged child, which consisted of four consecutive phases and included the use of individual cognitive-behavioral therapy (Beck AT, 2006), family therapy (Eidemiller E. G., 2003), rational therapy (classic Dubois P., 1912) and psychological educational programs. Case monitoring in the main group following the employment of the proposed system of medical and psychological support showed a stable positive pattern of psychological state with a statistically significant total reduction of anxiety-depressive states and the harmonization of the marital relationship.Key words: Medical and psychological support, anxiety, depression, family interactions, infants with severe craniocerebral trauma. СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО МЕДИКО-ПСИХОЛОГІЧНОГО СУПРОВОДУ СІМ’Ї ДИТИНИ ПЕРШОГО РОКУ ЖИТТЯ З ВАЖКОЮ ЧЕРЕПНО-МОЗКОВОЮ ТРАВМОЮ.Духовський О.Є.У ході роботи з метою розробки та апробації системи медико-психологічного супроводу сім’ї дитини першого року життя з важкою черепно-мозковою травмою проведено комплексне обстеження 137 родини (мати та батько) дітей першого року життя які отримали важку черепно-мозкову травму. Основну групу склали 97 родин, які прийняли участь у програмі медико-психологічного супроводу, контрольну групу 40 родин, які не отримували психологічну підтримку. Як показали результати дослідження черепно-мозкова травма дитини стала психотравмуючою ситуацією для усіх батьків, яка приводила до розвитку тривожно-депресивних реакцій та станів. За даними психодіагностичного обстеження у батьків відмічалися легкій помірний депресивний та тривожний епізоди за шкалою Гамільтона; високі рівні ситуативної й особистісної тривожності за методикою Ч.Д. Спілбергера, високій рівень виразності нервово-психічної напруги по шкалі Т.А. Немчина. Обстежені родини відзначали наявність напруженості в сімейних відносинах, сімейні конфлікти, як пов’язані з лікуванням дитини, так і ескалації існуючих раніше міжособистісних та подружніх проблем, що призводило до дистанціювання та зниження внутрішньосімейного ресурсу. Базуючись на отриманих даних нами розроблена система медико-психологічного супроводу сімʼї дитини першого року життя з важкою черепно-мозковою травмою, яка складалася із чотирьох послідовних етапів та включла використання індивідуальної когнітивно-поведінкової терапії (Бек A. T., 2006), сімейної терапії (Ейдміллер Е. Г., 2003), раціональної психотерапії (класичний варіант Дюбуа П., 1912) та псих освітніх програм. Як показали результати динамічного спостереження, на фоні застосування запропонованої системи медико-психологічного супроводу в основній групі відзначена стійка позитивна динаміка психологічного стану з повною редукцією тривожно-депресивних та гармонізацією подружніх відносин.Ключові слова: Медико-психологічний супровід, тривога, депресія, родинна взаємодія, дитина з важкою черепно-мозковою травмою. СОВРЕМЕННЫЕ ПОДХОДЫ К МЕДИКО-ПСИХОЛОГИЧЕСКОМУ СОПРОВОЖДЕНИЮ СЕМЬИ РЕБЕНКА ПЕРВОГО ГОДА ЖИЗНИ С ТЯЖЕЛОЙ ЧЕРЕПНО-МОЗГОВОЙ ТРАВМОЙ.Духовской А.Э.В ходе работы с целью разработки и апробации системы медико-психологического сопровождения семьи ребенка первого года жизни с тяжелой черепно-мозговой травмой проведено комплексное обследование 137 семей (мать и отец) детей первого года жизни получивших тяжелую черепно-мозговую травму. Основную группу составили 97 семей, принявших участие в программе медико-психологического сопровождения, контрольную группу 40 семей, не получавшие психологическую поддержку. Как показали результаты исследования, черепно-мозговая травма ребенка стала психотравмирующей ситуацией для всех родителей, которая приводила к развитию тревожно-депрессивных реакций и состояний. По данным психодиагностического обследования у родителей отмечались легкой умеренный депрессивный и тревожный эпизоды по шкале Гамильтона; высокие уровни ситуативной и личностной тревожности по методике Ч.Д. Спилбергера, высокий уровень выраженности нервно-психического напряжения по шкале Т.А. Немчина. Обследованные супруги отмечали наличие напряженности в семейных отношениях, семейные конфликты, как связанные с лечением ребенка, так и эскалацией существующих ранее межличностных и супружеских проблем, чт приводило к дистанцированию и снижению внутрисемейного ресурса. Основываясь на полученных данных нами разработана система медико-психологического сопровождения семьи ребенка первого года жизни с тяжелой черепно-мозговой травмой, которая состояла из четырех последовательных этапов и включала использование индивидуальной когнитивно-поведенческой терапии (Бек AT, 2006), семейной терапии (Ейдмиллер Е. Г., 2003), рациональной психотерапии (классический вариант Дюбуа П., 1912) и психобразовательных программ. Как показали результаты динамического наблюдения, на фоне применения предложенной системы медико-психологического сопровождения в основной группе отмечена устойчивая положительная динамика психологического состояния с полной редукцией тревожно-депрессивных состояний и гармонизацией супружеских отношений.Ключевые слова: Медико-психологическое сопровождение, тревога, депрессия, семейное взаимодействие, ребенок с тяжелой черепно-мозговой травмой.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

A.M., Oberemok. "THE SYSTEM OF SOCIAL AND PEDAGOGICAL SUPPORT OF СO-DEPENDENT FAMILIES IN TERMS OF REHABILITATION CENTERS FOR DRUG ADDICTS." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 92 (January 29, 2021): 79–83. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2020-92-13.

Full text

Abstract:

Purpose. The article is devoted to the system of social and pedagogical support of сo-dependent families in terms of rehabilitation centres for drug addicts.The theoretical basis for the development of the studied system are described, the designation of the system and its components are presented.Methods. On the basis of the theoretical analysis of scientific researches it is proved social and pedagogical system’s components.Results. The components of the socio-pedagogical system are the target, content, technological, subject-object and environmental. The principles of the socio-pedagogical system are the principle of voluntariness and acceptance of assistance, confidentiality, self-help, interaction of individual and differentiated approach, consideration strengths, humanism and tolerance.The content component is through the following components of work: 1) with сo-dependent separately; 2) with drug-addicted children separately; 3) together with both сo-dependent and drug addicts.Such work also takes place both in rehabilitation centre environment and outside it.The subject of social and pedagogical support in rehabilitation centre environment are a social educator and an interdisciplinary team of specialists, outside the centre – social groups and social services is defined by the subject-object component. The objects are co-dependent and drug addicts, micro and macro environment of their interaction.The environmental component consists of such elements: the environment of the rehabilitation centre, socio environment, interfamily environment.Conclusion. The technological component of the studied system combines forms (training, flash mob, round table), methods (group, peer-to-peer, self-help), stages (diagnostic, stage of implementation, correctional, final) and means (information and communication, educational and methodical, material).Key words: system, socio-pedagogical system, socio-pedagogical support, drug addicts, сo-dependent, system’s components. Мета. Стаття присвячена обґрунтуванню системи соціально-педагогічного супроводу співзалеж-них сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркозалежних осіб. Розкрито теоретичні основи для розробки досліджуваної системи, подано визначення системи, розкрито її компоненти. Під системою соціально-педагогічного супроводу співзалежних сімей в умовах реабілітаційних центрів для наркоза-лежних осіб розуміємо множину взаємопов’язаних та взаємодетермінованих компонентів, об’єднаних метою подолання складних життєвих обставин у вигляді співзалежності і наркозалежності з подаль-шим навчанням ефективної взаємодії у сімейному і соціальному середовищі.Методи. На основі теоретичного аналізу були обґрунтовані компоненти соціально-педагогічної системи.Результати. Принципами соціально-педагогічної системи вважаємо принцип добровільності та при-йняття допомоги, конфіденційності, самодопомоги, взаємодії індивідуального та диференційованого підходу, врахування сильних сторін, гуманізму та толерантності.Змістовий компонент розкрито через такі складники роботи: 1)ізспівзалежними окремо; 2) з нар-козалежними дітьми окремо; 3) разом як із співзалежними, так і з наркозалежними. Така робота також відбувається як у середовищі реабілітаційного центру, так і поза його межами.Технологічний компонент досліджуваної системи поєднує форми (тренінг, флешмоб, круглий стіл), методи (групові, рівний-рівному, самодопомоги), етапи (діагностичний, етап реалізації діяльності, корекційний, підсумковий) і засоби (інформаційно-комунікаційні, навчально-методичні, матеріальні).Суб’єкт-об’єктним компонентом визначено, що суб’єктом соціально-педагогічного супроводу у середовищі реабілітаційного центру є соціальний педагог та міждисциплінарна команда фахівців, поза середовищем центру – соціальні осередки і соціальні служби. Об’єктами є співзалежні і наркоза-лежні, мікро- і макросередовище їх взаємодії.Середовищний компонент складається з таких елементів, як середовище реабілітаційного центру, соціальне середовище, внутрішньосімейне середовище.Результати. Компонентами соціально-педагогічної системи визначено цільовий (мета, принци-пи, результат), змістовий (зміст, напрями діяльності), технологічний (форми й методи, засоби, етапи), суб’єкт-об’єктний (суб’єкт, об’єкт) та інноваційний – середовищний (середовище партнерської взаємодії).Ключові слова: система, педагогічна система, соціально-педагогічний супровід, соціальне середовище, реабілітаційні центри, наркозалежні, співзалежні, компоненти системи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Gavlovsky, A. D., I. A. Golovanova, and N. V. Kharchenko. "АНАЛІЗ РЕАБІЛІТАЦІЇ УЧАСНИКІВ ОПЕРАЦІЇ ОБ’ЄДНАНИХ СИЛ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (October 18, 2019): 44–49. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.2.10479.

Full text

Abstract:

Мета. Аналіз соціально-психологічної реабілітації учасників операції об’єднаних сил. Матеріали і методи дослідження. Обстежено 1043 учасники ООС для визначення стресового розладу за Місісіпським опитувальником. Для узагальнення даних використовувався статистичний метод. Результати. Стаття присвячена психологічній допомозі, що включає в себе психологічну підтримку і психологічну реабілітацію. Психологічна допомога необхідна всім військовослужбовцям, котрі беруть участь у військових діях. Розглядаються види психологічних станів. Доведена орієнтовна тематика бесід із військовослужбовцями в контексті психологічної просвіти: етапи переживання травмуючої події, обставини, що впливають на переживання психотравмівної події, шкідливість вживання алкоголю у стресовій ситуації, способи покращення фізичного та психічного здоров’я військових, профілактика постстресових розладів, особливості адаптації до умов перебування в зоні бойових дій, та ін. Проаналізований розвиток реакції нормальної людини на небезпечну подію. Розглянуті діагностичні критерії дезадаптації особистості. Проаналізована командна робота фахівців, що включає висококваліфікованих психологів, що сертифіковані у різних модальностях психотерапії: гештальттерапія, символдрама, психодрама, психосоматика, сімейна системна психотерапія, які спільно складали сценарій щоденної роботи з учасниками АТО, відповідно до їх запитів. Така різноманітність у підходах до психотерапії дала змогу більш системно підійти до вирішення конкретних психологічних проблем військових, які мають різний ступінь травматизації та особистісної дезінтеграції. Приділена увага психологічній реабілітації, спрямованій на компенсацію втрачених професійних і соціально-адаптивних якостей. Розглянуті види фізичної реабілітації. Фізична реабілітація включає: лікувальну фізичну культуру, лікувальний масаж, фізіотерапію, механотерапію, працетерапію, кінезотерапію, егротерапію, консультування, мануальну терапію, рефлексотерапію, фітотерапію, гомеопатичну терапію, ароматерапію, природні фізичні чинники, загартування. Дано визначення соціальній реабілітації, що означає систему заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для повернення особи до активної участі у житті. Висновки. Після проходження вищеописаних заходів демобілізовані ветерани почували себе краще, при опитуванні, як зазначають респонденти, їх психологічний стан покращився.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Riabokon, S. S., M. O. Riabokon, N. Ye Romanjuk, L. M. Romanjuk, L. M. Migenko, and B. O. Migenko. "РОЛЬ ПЕРВИННОЇ ЛАНКИ В НАДАННІ СОЦІАЛЬНОЇ ПОСЛУГИ ПАЛІАТИВНОЇ ТА ХОСПІСНОЇ ДОПОМОГИ ПАЦІЄНТАМ ТЕРНОПІЛЬЩИНИ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 4 (March 17, 2020): 24–29. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.4.10944.

Full text

Abstract:

Мета: провести медико-соціальний аналіз і визначити організаційні аспекти сучасного стану та пріоритетні напрямки розвитку системи паліативної та хоспісної допомоги (ПХД) на Тернопільщині за умов реформування системи охорони здоров’я України. Матеріали і методи. Для досягнення поставленої мети у роботі використано загальнонаукові методи аналізу, синтезу та узагальнення. Результати. Несприятлива медико-демографічна ситуація в Україні вимагає обґрунтування, створення і розвитку доступної, якісної та ефективної системи ПХД, що потребує залучення до надання паліативної та хоспісної допомоги медичних працівників закладів охорони здоров’я (ЗОЗ) первинної медичної допомоги і спеціалізованих ЗОЗ, координації роботи закладів та установ, підпорядкованих різним міністерствам та відомствам, різних форм власності. На сьогодні в Тернопільській області продовжуються реформи медичної галузі з метою наближення доступності та покращення якості обслуговування населення, розширення спектра надання медичних послуг пацієнтам, які потребують паліативної та хоспісної допомоги шляхом залучення лікарів загальної практики – сімейної медицини до надання амбулаторної паліативної допомоги пацієнтам, у тому числі вдома. Висновки. Медико-соціальний аналіз демографічних показників, захворюваності і смертності свідчить про швидке скорочення чисельності та постаріння населення, високий рівень смертності від злоякісних новоутворень і тяжких ускладнень хронічних неінфекційних захворювань, що визначають високу потребу населення у ПХД. На основі оцінки розвитку паліативної та хоспісної допомоги та відповідності її світовим стандартам розуміємо, що система потребує подальшого розвитку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Гусар, Л. В. "Побудова пошукового портрета серійного злочинця." Прикарпатський юридичний вісник, no. 4(33) (November 25, 2020): 110–15. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i4.633.

Full text

Abstract:

Пошуковий портрет злочинців складається здебільшого під час розслідування серійних насильницьких злочинів - зґвалтувань, сексуальних вбивств, ритуальних вбивств. Криміналістична практика розробки і реалізації пошукових портретів серійних злочинців має багаторічну історію. Проте протягом багатьох років всі розшукові слідчі дії та виявлення й викривання злочинців базувались на практичному досвіді й «оперативному відчутті» тих, хто здійснював розслідування. Залежно від змісту й характеру отриманої інформації пошуковий портрет невідомого злочинця може містити такі дані: загальна характеристика особистості і формуюча мотивація поведінки; звички, схильності, навички та інші індивідуальні ознаки особистості; вікова група; район, де ймовірно проживає злочинець; район місця роботи, служби, навчання; рівень освіти й професійна діяльність; особливості родини та історія особистого життя; сімейний стан і наявність дітей; служба в армії, заняття спортом, робота з людьми; наявність судимості (кримінальна обізнаність); наявність психічної патології; антропологічна і функціональна характеристика. З метою підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів по розслідуванню серійних насильницьких злочинів пропонуємо такі рекомендації: 1) розробити принципово нову методику розслідування серійних насильницьких злочинів шляхом складання пошукових портретів злочинців; 2) створити інформаційну базу даних (інформаційно-пошукову систему) про серійних злочинців з урахуванням базових складників пошукового портрету злочинця (стать, вік, сімейний стан, освіта та інший); 3) запровадити нові експертні системи та системи підтримки прийняття рішень для роботи фахівців по складанню пошукових портретів злочинців (профілерів); 4) запровадити обов'язкову реєстрацію серійних злочинців, які мають певні відхилення психічного розвитку; 5) налагодити обмін інформацією про пошукові портрети злочинців зацікавленим відомствам, як в Україні, так і за її межами; 6) організувати відповідні наукові дослідження в галузі створення пошукових портретів злочинців.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Ткаченко, В. І., Я. А. Садовнік, О. В. Заремба-Федчишин, and І. Заставний. "Результати діяльності Українського руху молодих сімейних лікарів. Система підготовки та особливості роботи сімейних лікарів Нідерландів." Family Medicine, no. 3(71) (July 31, 2017): 12–14. http://dx.doi.org/10.30841/2307-5112.3(71).2017.115817.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Mosiychuk, Leonid. "ВИХОВАННЯ В МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ІНТЕРЕСУ ДО ЗАНЯТЬ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У СИСТЕМІ “ШКОЛА-СІМ’Я”." Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, no. 34 (February 5, 2020): 103–11. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.103-111.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – визначити комплекс психолого-педагогічних умов, що сприяють ефективному вихованню в молодших школярів інтересу до занять фізичними вправами та розробити методику їх реалізації в системі “школа-сім’я”. Методи й організація дослідження. Для реалізації поставленої мети були використані наступні методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення спеціальнихінформаційних джерел; педагогічне спостереження за активністю учнів на заняттях; анкетування школярів та їхніх батьків, педагогічний експеримент; методи математичної статистики. Педагогічний експеримент тривав шість місяців. Результати. Аналіз передової практики шкіл та численних наукових досліджень свідчить, що процес формування в учнів потреби у фізичному вдосконаленні починається ще у ранньому шкільному віці з виховання інтересу до фізичних вправ. Поряд з цим наявні методичні розробки не включають в себе реалізацію повного комплексу психолого-педагогічних чинників, що сприяють зацікавленості дітей до занять. Зокрема виявлено, що теоретики та практики не наділяють належної уваги позакласним та позашкільним формам фізичного виховання, в реалізації яких особливу роль відіграє сімейне оточення дитини. Висновок. Педагогічний експеримент показав, що комплексна реалізація відповідних психолого-педагогічних чинників при тісній співпраці школи та сім’ї сприяє значному підвищенню інтересу школярів до різних форм фізичного виховання та суттєво підвищує їхню активність на заняттях.Ключові слова: фізичне виховання, інтерес, молодші школярі, психолого-педагогічні умови, система “школа-сім’я”.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Бортнюк, Тетяна, and Світлана Бахомент. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ В СІМ’Ї." Інноватика у вихованні 1, no. 13 (June 15, 2021): 112–23. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i13.336.

Full text

Abstract:

У статті висвітлюються теоретичні аспекти формування моральності у сучасної молоді засобами сім’ї. Встановлено, що стансучасного суспільства відображається у цінностях та установках молоді, ародина і моральні цінності є найвищими життєвими орієнтирами у життіпідростаючого покоління. Визначено шляхи подолання проблем у подружньому житті, що сприяє формуванню особистості молодої людини.Обгрунтовано, що навчання і виховання мають вагоме значення для психічного розвитку дитини. Існує і зворотній зв’язок – просування в розвиткові має позитивний вплив на навчання і виховання. Біологічна програма розвитку мозку реалізується завжди в конкретному оточуючому середовищі, яке може сприяти чи заважати його розвитку.В історії завжди було загостреним, проте не завжди усвідомлювалося, питання зв’язку прогресу духовної культури особистості із соціальним розвитком. Історія національної самобутньої української культури віддзеркалює надзвичайну драматичність історичного буття українського народу.Cпираючись на основні положення науковців, ми дійшли висновку, що цінності сімейного життя – це головна складова становленняособистості сучасної молодої людини. Сьогодні, коли цінності сімейного життя, моральні норми сучасної сім’ї мають значний вплив на формування сучасних молодих людей, особливо гостро стоїть питання пропагандиспоконвічних духовно-моральних якостей як противаги насильству та вседозволеності.Результати дослідження дали змогу стверджувати, що сім’я є основоюрозбудови сучасного морально здорового громадянського суспільства. А майбутнє інституту сім’ї значною мірою залежить від системи загальнолюдських та сімейних цінностей. Тому важливо формувати умолодих людей правильне світосприйняття та життєві сімейні установки, орієнтовані на формування моральності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Babinets, L. S., and Yu Ya Kotsaba. "АКТУАЛЬНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ І ВЕДЕННЯ АМБУЛАТОРНОГО ПАЦІЄНТА З ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ (ЗА ДОСВІДОМ ХОРВАТІЇ ТА СЛОВЕНІЇ)." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 17, 2020): 59–64. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11311.

Full text

Abstract:

Через поширеність і хронічні ускладнення, що супроводжують цукровий діабет (ЦД), він є значною проблемою охорони здоров’я, а також фінансовим і організаційним тягарем для людей і держави. Вартість медичного супроводу пацієнта з ЦД 2-го типу в п’ять разів перевищує середні витрати на одного пацієнта в популяції. Мета – проаналізувати алгоритми діагностики і ведення пацієнта з цукровим діабетом 2-го типу за європейськими протоколами (Хорватії та Словенії) у цілому і на прикладі клінічної ситуації. Обговорення. Хворі на ЦД 2-го типу потребують всебічної допомоги із дотриманням принципів догляду за пацієнтами із хронічними захворюваннями в сімейній медицині. Керуючи хворим на ЦД, сімейний лікар виконує наступні важливі завдання: запобігти виникненню ЦД за допомогою заходів пропаганди здорового способу життя; виявити осіб з високим ризиком ЦД і намагатися відтермінувати початок хвороби; виявити ЦД шляхом раннього розпізнавання пацієнта з високим ризиком його виникнення; зменшити виникнення можливих ускладнень і смертність від ЦД шляхом адекватного раціонального лікування. Висновки. Цукровий діабет є важливою проблемою для громадського здоров’я через високий рівень захворюваності і все більшу поширеність. Лікування пацієнтів із діабетом – це командна робота. Вона вимагає узгодження багатьох зацікавлених сторін у системі охорони здоров’я. Сімейний лікар керує та координує догляд за пацієнтом, який, з усіма його очікуваннями, бажаннями та уявленнями про хворобу і життя з нею, є центром цього комплексу заходів. Ведення пацієнта з цукровим діабетом повинно відповідати наступним рекомендаціям: клінічна мета лікування хворих на діабет – метаболічна регуляція та профілактика хронічних ускладнень. Мета, орієнтована на пацієнта – це його якість життя і задоволеність наданою допомогою. Найважливішим є удосконалення способу життя, чого досягти найскладніше.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Kikinezhdi, Oksana. "CТАНОВЛЕННЯ Я-КОНЦЕПЦІЇ ЖІНКИ / ЧОЛОВІКА В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ." HUMANITARIUM 42, no. 1 (November 14, 2019): 77–90. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-42-1-77-90.

Full text

Abstract:

У статті представлено емпіричне дослідження розвитку гендерної ідентичності в юнацькому віці. У контексті гуманістичної, генетичної та когнітивної психології та згідно з авторською моделлю статеворольової ідентифікації особистості розглянуто становлення персоніфікованого образу Я як маскулінно-фемінно-андрогінного конструкту. З’ясовано, що специфіка розвитку ґендерної ідентичності дівчат та юнаків 15–17-річного віку полягає в статевій диференціації структури термінальних та інструментальних цінностей, різному співвідношенні Я-ідеальне/Я-реальне представників різної статі, їх взаємозв’язку зі стратегіями ґендерної поведінки, суб’єктивним контролем. Виявлено, що ціннісно-орієнтаційний портрет дівчат є досить подібним до юнацького, проте менш зорієнтованим на суспільне визнання, а тим більше – на переобтяження себе самоконтролем. Констатовано, що у структурі життєвих цінностей та орієнтирів майбутнього життя дівчат найбільш питому вагу займають сімейні ролі, а в атрибуції Я-концепцій у змісті наративів – здатність їх успішно виконувати; у юнаків, навпаки – суспільні, професійні, публічні ролі, за умови досягнення ефективності їх виконання. Досліджено, що соціально-психологічна структура сімейних цінностей обох статей характеризується внутрішньою суперечністю – традиційно-ґендерні орієнтири частіше очікуються від чоловіків, ніж від жінок. Встановлено, що референтна ґендерна ідентичність у дівчат та юнаків носить яскравий стереотипізований характер. Зроблено висновок, що ґендерна ідентичність постає узагальненим, систематизованим образом набутого статеворольового Я, розширеного значним впливом його розгортання в сфері міжстатевих взаємин; усвідомленим самовизначенням дівчат і хлопців у системі ґендерних орієнтацій, і характеризується збалансованістю реального та ідеального ґендерного Я, поглибленим рівнем саморефлексії, спрямуванням на різні моделі статеворольової поведінки, підпорядкованістю змісту ґендерної ідентифікації ширшому соціально-рольовому контексту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

N.D., Volodarska, and Karabaieva I.I. "INFLUENCE OF EMOTIONAL RELATIONSHIPS ON THE PSYCHOLOGICAL WELL-BEING DEVELOPMENT OF FAMILY." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 3 (October 22, 2021): 29–36. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-3-4.

Full text

Abstract:

Purpose ‒ is to study the influence of emotional ties in family relationships on development of children’s psychological well-being.Methods ‒observations, inquiries of parents and children, playing diagnostic tasks, methods of associative-sensual focus-reconstruction of experiences of life stories of an individual.Results ‒ results are presented of the empirical study of impact of emotional ties in the system of family relations on the psychological well-being development. Family relations are considered in the context of relationship between parents and children, as conditions for the psychological well-being development. The factors are analyzed of destruction of these ties, which create obstacles in the psychological well-being development. Peculiarities and tendencies are revealed of emotional ties of a modern young couple. Influence is found of manifestation of psychological defenses of the spouses on creation of obstacles in the psychological well-being development of a child.Conclusions. Summarizing manifestations of emotional ties of parents and children, importance was determined of communication in the family circle for a preschool child. Factors were identified that become obstacles to the psychological well-being development of a child. Among factors of the psychological well-being destruction of an individual were identified as follows: desire for maximum commitment of the partner in interaction (which destroys relationships with others), which violates personal boundaries of another person; inability to regulate own ambivalence of emotions and desires; fears of losing emotional intimacy in existing relationships (anxiety and guilt), which originates mechanisms of psychological protection of an individual; inability to change strategies for maintaining emotional ties in relationships: displacement, rationalization, projection in situations of own internal conflicts; lack of congruence in the relationship of an individual with other persons; strategy of manipulating power in the relationship between parents; lack of hierarchy in the interaction of family members of parents and children; repetition of old behavioral strategies, inability to renew them.Key words: emotional ties, family values, psychological well-being, family. Мета статті – дослідження впливу емоційних зв’язків у родинних стосунках на розвиток психологічного благополуччя дітей.Методидослідження – спостереження, опитування батьків, дітей, ігрові діагностичні завдання,методика асоціативно-чуттєвої фокус-реконструкції переживань історій життєвого шляху особистості.Представлено результати емпіричного дослідження впливу емоційних зв’язків у системі сімейних стосунків на розвиток психологічного благополуччя особистості. Сімейні стосунки розглянуті у контексті взаємин батьків із дітьми як умови розвитку психологічного благополуччя. Проаналізовано чинники руйнування цих зв’язків, що створюють перепони у розвитку психологічного благополуччя. Виявлено особливості та тенденції емоційних зв’язків сучасного молодого подружжя. Знайдено вплив прояву психологічних захистів подружжя на створення перепон у розвитку психологічного благополуччя дитини.Висновки: визначено, що сімейно-родинні цінності є основою формування психологічного благополуччя дитини. Узагальнюючи прояви емоційних зв’язків у батьків і дітей, окреслено значущість спілкування у родинному колі для дитини дошкільного віку. Було виокремлено чинники, що стають перепонами у становленні психологічного благополуччя дитини. Серед факторів, які впливають на руйнування психологічного благополуччя особистості, було виділено: бажання максимальної відданості партнера по взаємодії (яка руйнує взаємини з іншими), що порушує особистісні границі іншого; нездатність врегульовувати власну амбівалентність емоцій, бажань; страхи втратити емоційну близькість у наявних стосунках (тривогу і вину), які породжують механізми психологічних захистів особистості; неможливість змінити стратегії утримання емоційних зв’язків у стосунках: витіснення, раціоналізацію, проекцію у ситуаціях власних внутрішніх конфліктів; відсутність конгруентності у взаємостосунках особистості з іншими; стратегію маніпулювання владою у стосунках між батьками; відсутність ієрархії у взаємодії членів сім’ї батьків і дітей; повторення старих поведінкових стратегій, нездатність їх поновлення.Ключові слова: емоційні зв’язки, сімейні цінності, психологічне благополуччя, родина.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Ковтун, Н., Л. Шкіль, and Н. Венцель. "БЕЗУМОВНИЙ БАЗОВИЙ ДОХІД ЯК ФАКТОР НІВЕЛЯЦІЇ СОЦІАЛЬНИХ РИЗИКІВ В УМОВАХ МОДЕРНІЗАЦІЙНИХ ВИКЛИКІВ INDUSTRY 4.0." Вісник Житомирського державного університету імені Івана Франка. Філософські науки, no. 1(89) (September 3, 2021): 76–87. http://dx.doi.org/10.35433/philosophicalsciences.1(89).2021.76-87.

Full text

Abstract:

У статті розкрито вплив технологій четвертої індустріальної революції (роботизації, автоматизації, діджиталізації виробництва) на процеси соціального й матеріального розшарування в умовах постіндустріального суспільства, поляризацію у доходах між різними верствами населення у залежності від доступності для них інноваційних технологій, загрозу зростання масового безробіття як в країнах центру світ-системи, так і в країнах її периферії. Доведено ефективність використання механізмів безумовного базового доходу як чинника упередження і подолання технологічного безробіття, вирішення проблеми працюючих бідних, сповільнення прискореної поляризації у доходах між різними соціальними верствами, активізації купівельної спроможності громадян, подолання кризи пенсійних систем більшості країн світу, скорочення бюрократичного апарату в системі соціального захисту та ін. Особлива увага у дослідженні сконцентрована на аналізі практик впровадження безумовного базового доходу в таких країнах, як США, Норвегія, ОАЕ, де безумовний базовий дохід формувався з ренти за використання природних ресурсів. З’ясовано, що впровадження в цих країнах безумовного базового доходу стало ефективним механізмом справедливого перерозподілу матеріальних багатств і способом досягнення принципів соціальної справедливості. Поряд з цим у країнах, які розвиваються (Індія, Уганда, Намібія), введення механізмів безумовного базового доходу призвело до зростання рівня фінансової стабільності і фінансової безпеки серед його отримувачів та зумовило покращення якості боргових зобов’язань серед бідних верств населення. Встановлено, що введення механізмів безумовного базового доходу містить і ряд серйозних соціальних ризиків: зростання соціальної апатії, загальне зниження трудової активності, знецінення праці людини як такої. Водночас аргументовано, що введення безумовного базового доходу розвинутими країнами і обмеженість ресурсів на такі практики в країнах, які розвиваються, може ще більше поглибити вже існуючі диспропорції у їх соціально-економічному розвитку та зумовити стихійне зростання міграційних потоків з менш розвинутих країн у країни центру світ-системи. На основі аналізу диспропорцій у соціальному розвитку сучасної української держави з’ясовано, що в Україні вже склалися умови для впровадження механізмів безумовного базового доходу: значна кількість пенсіонерів і людей з обмеженими можливостями, порівняно з працюючими; реальна відсутність середнього класу і належність левової частки населення держави до категорії бідних; концентрація суспільного багатства в руках незначної кількості олігархічних сімей і, як наслідок, величезний запит в українському суспільстві на дотримання принципів соціальної справедливості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

M.I., Mykolaichuk, and Koretska N.V. "SUBJECTIVE MARITAL WELLBEING OF PERSONS WITH DIFFERENT LEVELS OF EMOTIONAL INTELLIGENCE." Scientic Bulletin of Kherson State University. Series Psychological Sciences, no. 2 (June 8, 2021): 126–33. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2312-3206/2021-2-15.

Full text

Abstract:

Purpose. The aim of the article is theoretical and empirical study of the indicators of marital satisfaction in young families in connection with the parameters of emotional intelligence.Methods. The following questionnaires were used for the research: the scale of family adaptation and cohesion (D. Olson, J. Porter, I. Lavi), the questionnaire “Satisfaction with marriage” (V. Stolin, T. Romanova, G. Butenko), the scale of marital satisfaction (D. Olson), the questionnaire “Emotional Intelligence” by D. Lucin and the questionnaire “Emotional Intelligence”, J. Mayer – P. Selovey – D. Caruso. Methods of processing empirical data were: descriptive analysis, Pearson’s correlation analysis, comparative analysis by Kraskel-Wallis.Results. The study involved 110 married people who are in the young family stage. It was found that the marital satisfaction of the subjects varies from medium to high. Relationships are characterized by mergers, loyalty, the desire for intimacy in the future, as well as the flexibility of the system of rules.It has been found that there is a significant correlation between subjective well-being in a marriage and the level of emotional intelligence. People who are better able to perceive, identify and evaluate emotions, as well as those who are able to recognize emotions, will have a higher level of marital satisfaction. Marital satisfaction rates are significantly higher in subjects with a medium level of emotional intelligence, but do not differ in subjects with low and high levels of EI.Conclusions. The study proved that the level of emotional intelligence is a significant correlate of marital satisfaction. Higher satisfaction rates are inherent in individuals who evaluate their own ideas about the ability to understand and manage emotions, both their own and others’, as average. It has been shown that influencing the emotional intelligence of young families can influence more realistic expectations of marital relationships and thus increase marital satisfaction, which is an important prognostic factor in maintaining a family.Key words: marital satisfaction, emotional competence, family adaptation, family cohesion, statistical analysis. Метою статті є теоретичне обґрунтування й емпіричне вивчення показників задоволеності шлюбом у молодих сім’ях у зв’язку з параметрами емоційного інтелекту.Методи. Для дослідження було використано такі методики, як шкала сімейної адаптації та згурто-ваності (Д. Олсон, Дж. Портер, І. Лаві), методика «Задоволеність шлюбом» (В. Столін, Т. Романова, Г. Бутенко), шкала подружньої задоволеності (Д. Олсон), опитувальник «Емоційний інтелект» Д. Люсіна та методика «Емоційний інтелект», Дж. Майєр – П. Селовей – Д. Карузо. Для оброблення емпіричних даних використано дискриптивний, кореляційний аналіз за критерієм Спірмена, порівняльний аналіз за критерієм Краскела-Уолісса.Результати. У дослідженні взяли участь 110 одружених осіб, котрі перебувають на етапі молодої сім’ї.Виявлено, що подружня задоволеність досліджуваних варіює від середньої до високої. Стосунки характеризуються злиттям, лояльністю, прагненням до близькості в майбутньому, а також до гнучкості системи правил.З’ясовано, що існує прямий значущий кореляційний зв’язок між суб’єктивним благополуччям у подружжі та рівнем емоційного інтелекту. Вищий рівень подружнього задоволення буде в осіб, які краще здатні сприймати, ідентифікувати й оцінювати емоції, а також тих, хто здатен розпізнавати емоції, що сприяють більш ефективному виконанню різних діяльностей.Показники подружньої задоволеності суттєво вищі у досліджуваних із середнім рівнем емоційного інтелекту, проте не відрізняються у досліджуваних із низьким і високим рівнем ЕІ.Висновки. Упроведеному дослідженні доведено, що показники емоційного інтелекту є корелятами подружньої задоволеності. Вищі показники задоволеності притаманні особам, які оцінюють власні уявлення про здатність до розуміння та керування емоціями, як власними, так і чужими, як середні.Доведено, що, впливаючи на розвиток параметрів емоційного інтелекту членів молодих сімей, можна вплинути на більш реалістичні очікування щодо подружніх стосунків, збільшити рівень задоволеності шлюбом, що є важливим прогностичним чинником збереження сім’ї.Ключові слова: подружня задоволеність, емоційна компетентність, сімейна адаптація, сімейна згуртованість, статистичний аналіз.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Сімейна система'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles