Journal articles on the topic 'Сфера побуту'

Стаття присвячена історії повсякденних практик міського населення Ніжина у повоєнне двадцятиріччя 1944–1964 рр. Сучасна історіографічнапарадигма дозволила авторці проаналізувати новітні праці зарубіжних і українських вчених, застосувати методи історичної реконструкції повсякденного життя ніжинців крізь призму архівних документів, друкованих джерел і матеріалів регіональної преси. Беручи до уваги розмаїтістьвизначень і поглядів на природу повсякденності, дослідниця прагнула дотримуватися інтегрованого характеру категорії повсякдення та максимально зберегти історичний контекст щоденного життя. Порівняльний аналіз життєзабезпечувальної сфери повсякденного буття містян Ніжина у період пізнього сталінізму (1944–1953 рр.) і добу хрущовської лібералізації (1954–1964 рр.) дозволив виявити як спільні, тотожні тенденції, так і певні соціальні особливості у вимірі повсякденності. Охарактеризовано динаміку відбудови матеріально-забезпечувальної сфери побуту, суспільні деформації та незавершені реформи, проблеми та труднощі повсякденного життя ніжинців. Авторка стверджує, що суспільний індикатор матеріального забезпечення українців – продовольчі картки (до 1947 р.), заробітна плата, харчовий раціон, промислові товари, а також громадянські емоції людей про "омріяну казку" на тлі ейфорії від перемоги – варто розглядати у контексті повсякденної історії діяльності органів радянської влади. На конкретних фактах і подіях регіональної історії повсякденного життя ніжинців маємо можливість моделювати типові картини, як влада УРСР втручалася у побут громадян, виховуючи та підтримуючи в суспільстві ті якості "тоталітаризму повсякденності", що були їй потрібні.

У статті досліджено один із напрямів статеворольової соціалізації дітей та підлітків, їх підготовки до сімейного життя – стабільність інституту сім’ї. Висвітлено основні діаметрально протилежні наукові підходи до тлумачення інституту сім’ї: консервативно-кризовий та ліберально-прогресивний; наведено аргументи на підтвердження можливості обох підходів. Ураховуючи зміни, що відбуваються з інститутом сім’ї (падіння народжуваності; дестабілізацію шлюбно-сімейних відносин, нестабільність сім’ї, конфлікти; виникнення альтернативних форм сімейних структур; зникнення патріархальної субординації; переважання емоційності у стосунках; зміну системи цінностей та ін.), більшість дослідників уважає, що цей процес є прогресивним, неминучим та вимагає відповідного пристосування, підготовки дітей ті підлітків до майбутнього подружнього життя шляхом проведення процесу статеворольової соціалізації. У статті окреслено види сучасного шлюбу, основні тенденції щодо трансформації чоловічих та жіночих ролей, розподілу домашніх обов’язків; питання співвіднесення соціальної та біологічної рівності між статями; питання маскулінізації жінок та фемінізації чоловіків, виконання ними соціальних функцій; особливості формування в дітей та підлітків статевотипізованої поведінки. Докладно розглянута проблема сімейних конфліктів та способи їх можливої профілактики. Виявлено деструктивні стилі спілкування; визначено фактори, що сприятимуть гармонії подружнього життя: сфери адаптації – духовна, психологічна, культурна, інформаційна, побутова, родинна, сексуальна; співвідношення домінантності в партнерів: найкраще являється домінування в різних сферах; фактори подружньої сумісності: рівень освіти, егалітарність у побуті, спільне дозвілля, уміння конструктивно вирішувати питання та конфліктні ситуації; виділення сфер застосування лідерських якостей: економічна, ділова, господарська, культурна, емоційна, педагогічна, комунікативна та ін.

Стаття висвітлює історію виникнення, розвитку та функціону­вання Королівського військового коледжу у м. Сандгерст (Велика Британія), на базі якого було створено сучасну Королівську військову академію. Розглянуто правила вступу, освітній процес, проаналізовано перетворення у сфері побуту та навчання кадетів, які відбувалися протягом XIX та першої половини XX століть. Встановлено, які дисципліни вважались пріоритетними, на що орієнтувалися викладачі при викладанні тактики. Виявлено, що справжнім здобутком випускники академії вважали не отримання знань та навичок у військовій сфері, а налагодження соціальних зв’язків, які сприяли їх подальшій кар’єрі в армії.

У статті розглядаються товстоплівкові нагрівальні елементи, електрофізичні властивості, особливості технології виготовлення, сфери використання в побуті та промисловості. Наведено порівняльний розрахунок теплової ефективності на прикладі електричних повітронагрівачів (калориферів).

Стаття присвячена дослідженню фразеологічних одиниць, які називають людину (жінку або чоловіка) із позиції векторного моделювання гендерно маркованих найменувань. Концептуальна картина світу не є стійкою й піддається постійним змінам, які пов’язані з впливом інших культур на мову, із технічним прогресом та посиленою фемінізацією. З появою нових предметів побуту, відкриттям нових живих організмів, космічних тіл тощо з’являються й нові найменування людини. Основою фразеологічного моделювання є когнітивні операції, націлені на взаємодію вихідного домену, який представляє таку сферу, з якої відбувається запозичення когнітивних ознак, і цільового домену – абстракції, що ідентифікується із залученням фразеологізмів.

У статті розглянуті основні фізичні засади прояву сил в різних сферах життя. Зроблено акцент на взаємодії фізики і техніки, наведені приклади прояву сил в техніці, побуті і житті. Стаття може знадобитися студентам фізичних та інженерних спеціальностей у вивченні додаткового матеріалу з фізики, і буде цікава широкому колу читачів, які цікавляться фізикою і технікою.

Стаття присвячена виявленню культурних тенденцій під час пандемії коронавірусу і карантину. Зокрема, увага звертається на сферу повсякденності, мінімалістичні стильові особливості сучасного дизайну та моди, що складаються під впливом дзен-буддистської естетики та критичного ставлення до споживацтва Розглядаються процеси трансформації у споживацькому середовищі, внаслідок якого формуються і розвиваються екологічна мода, усвідомлене і соціально відповідальне споживацтво, мінімалізм у дизайні та побуті, контрспоживацтво.

В статті досліджуються механізми виникнення концептосфери Інтернету «розумних» речей. Представлено розуміння процесів трансферу з ментального плану людини у простір культури концептів. Дослідження вказує на важливість еволюції ментального плану людини для процесів трансформації когнітивно перетворювальної практики людини. Такий феномен техніки, як ІРР, сформував нове ментальне середовище – концептосферу «ІРР», яка має важливе значення для формування ментального плану людини. Концептосфера «ІРР» має вплив у всіх сферах діяльності людини: науці, техніці, культурі, медицині, економіці, побуті тощо. Концептосфера «ІРР», як і сама техносфера ІРР, характеризується аутопоезисом та автономністю

Питання розвитку іспано-британських відносин після Першої світової війни досить побіжно досліджувалося як зарубіжними так і вітчизняними науковцями. Тому навіть на сучасному етапі у працях дослідників побутує така думка, що у міжвоєнний період відносини між двома країнами майже не розвивалися. З огляду на це, автори поставили собі за мету на основі іспанських та радянських періодичних видань того періоду, які були одним з важливих джерел інформації, проаналізувати іспано-британські відносини після Першої світової війни. У ході дослідження було встановлено, що протягом 20-30-х рр. відносини між Іспанією та Великою Британією були більше розвиненими у економічній сфері, але складними та суперечливими у політичному напрямку.

Перша літературна мова слов’ян – старослов’янська мова мала особливий вплив на літературні мови всіх слов’янських народів, однак її вплив на кожну з нових літературних мов слов’янських народів був суто індивідуальним, що знаходило свій вияв у часі, тривалості, причинах та формах такого впливу. В історії української мови тривалий час, особливо в період СССР, вивчення ролі старослов’янізмів перебувало на маргінесі наукових інтересів мовознавців. Натомість наше дослідження виявляє глибинний характер впливу старослов’янської мови, тісно пов’язаної з християнських віровченням. Приховані старослов’янські сліди в сучасній українській мові можна відшукати не лише у сфері церковно-обрядової лексики: побут, наука, навіть астрологія, з якою християнство споконвіку веде безкомпромісну боротьбу, мають чимало прихованих старослов’янізмів, більшість із яких фіксують уже перші старослов’янські пам’ятки української редакції.

У статті розглядається функціонування в сучасному медіатексті англіцизмів, які на початку ХХІ століття значно активізувалися, чому сприяють українсько-англійські мовні контакти в різних сферах діяльності: в економіці, у суспільно-політичній сфері, у засобах зв'язку, у побуті, культурі, політиці тощо. З’ясовано, що серед мовних причин входження іншомовної лексики в українську мову є поповнення словникового складу української мови, розширення засобів номінації, усунення багатозначності питомого слова, вищий ступінь термінологічної визначеності запозичуваної лексеми; потреба в нових одиницях номінації, необхідність розмежування понять певної терміносфери, тенденції до номінації цілісного поняття одним словом та соціально-психологічні причини. Визначено, що поповненню української мови запозиченнями сприяє і процес універсалізації та інтернаціоналізації словникового складу. Ці мовні тенденції виявлені через використання коротких та економних з погляду мовленнєвих зусиль форм. Досліджено, що англійські слова та словосполучення привертають увагу читача, а їхнє функціонування в тексті виконує конкретні цілі. Основна функція англіцизмів – номінативна, коли запозичена лексика називає слова, які не мають відповідників в українській мові. Рідше англіцизми називають вже існуючі поняття. Функціонування в мові англіцизмів виявляє активні динамічні процеси в сучасному українському лексиконі. При запозиченні англійських слів автори часто демонструють варіативність написання інновацій. Тоу нинім існує невпорядкованість особливостей графічної, фонетичної, граматичної чи семантичної адаптації запозичених слів. Доволі часто те саме друковане видання демонструє написання запозичення в різних варіантах. У розвідці проаналізовано, що одним із найбільш універсальних способів словотворення в українській та англійській мовах є словоскладання, особливо продуктивним воно є при творенні іменників. Творення цих слів представлене такими структурними типами: 1) іменник + іменник; 2) прикметник + іменник; 3) «іменник+дієслово». Зроблено висновки, що в мові друкованих ЗМІ лексико-семантична система продовжує розвиватися в руслі тенденції інтернаціоналізації, або глобалізації, засвідчена активним запозиченням іншомовної лексики, зокрема англіцизмів, що позначають сучасні реалії, пов’язані з наукою й технікою, суспільно‑політичними процесами та ін.

У статті розкрито проблеми застосування BYOD технологій в освітньому процесі. Надшвидкісний розвиток цифрових технологій впливає на сучасне суспільство, вносячи певні зміни в культуру не тільки соціальної сфери та побуту, а й освіти. У статті представлена схема цифрових технологій в освіті. Досліджено значення дефініцій «цифрові технології», «цифровий пристрій», «цифрове освітнє середовище», «цифрове навчання», «цифрова компетентність». Цифрове освітнє середовище дає можливість персоналізувати систему навчання. На основі експерименту, проведеного серед студентів першого курсу Національного університету «Запорізька політехніка», встановлено технічні можливості смартфонів студентів. Розкрито витоки походження терміну «BYOD». Визначено, що BYOD означає використання персонального цифрового обладнання для навчання, відповідальність за нього несе власник, який зацікавлений у його безперервній роботі. З’ясовано, що цифрові технології надають викладачам аналіз успішності кожного студента в реальному часі, забезпечують миттєвий зворотний зв’язок і можливість надати допомогу в усуненні прогалин у досягненнях студентів; студентам – покращення спілкування, розвивання співпраці та мотивації, зростання успішності та, як підсумок, сприяння формуванню культури самостійної роботи. Важливим чинником для успішної педагогічної діяльності викладача є врахування психологічних особливостей студентів «покоління Z». Розглянуто проблему сприйняття та несприйняття використання технології BYOD всіма учасниками навчального процесу. Ключові слова: цифрові технології; цифрове навчання; цифрове освітнє середовище; цифрова компетентність; технології BYOD; «покоління Z».

Актуальність статті полягає в тому, що до пріоритетних напрямів держави відноситься забезпечення якісним медичним обслуговування населення до рівня європейських країн у яких високо розвинутий цей напрямок. Щоб досягти якісного показника у державі повинна бути створена та діяти належна дієва нормотворча база від якої залежить дієвий механізм. На сьогодні, не дивлячись на те, що в Україні прийнятий Закон у сфері трансплантації, однак він є слабо дієвим та потребує певних доповнень та змін. Мета статті полягає в тому, щоб проаналізувати доктринальні положення, теорію адміністративного права, медичного права та чинного законодавства щодо публічного адміністрування трансплантації в Україні. У статті частково проаналізовані нормативно-правові акти щодо трансплантації в Україні. До пріоритетних напрямів держави відноситься забезпечення якісним медичним обслуговування населення до рівня європейських країн у яких високо розвинутий цей напрямок. Щоб досягти якісного показника у державі повинна бути створена та діяти належна дієва нормотворча база від якої залежить дієвий механізм. На сьогодні, не дивлячись на те, що в Україні прийнятий Закон у сфері трансплантації, однак він є слабо дієвим та потребує певних доповнень та змін. Наголошено, що суспільство і держава відповідальні перед сучасним і майбутніми поколіннями за рівень здоров’я і збереження генофонду народу України, забезпечують пріоритетність охорони здоров’я в діяльності держави, поліпшення умов праці, навчання, побуту і відпочинку населення, розв’язання екологічних проблем, удосконалення медичної допомоги і запровадження здорового способу життя. Основи законодавства України про охорону здоров’я визначають правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, регулюють суспільні відносини у цій галузі з метою забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності і довголітнього активного життя громадян, усунення факторів, що шкідливо впливають на їх здоров’я, попередження і зниження захворюваності, інвалідності та смертності, поліпшення спадковості. Зроблено висновок, що на сьогодні діє велика кількість нормативно- правових документів у сфері трансплантації, як у Європейському просторі так і в Україні, що на нашу думку викликає певні труднощі та тяганину при оформленні певних документів на проведення трансплантації, особливо за кордоном тому, необхідно створити чітку кодифіковану структуру.

Розглянуто реалізацію державної політики у сфері казначей- ського обслуговування бюджетних коштів в Україні в 2016–2020 рр. в умовах розвитку інформаційних технологій. Зазначено, що протягом останніх років відбувається багато змін у чинному законодавстві, які впливають на забезпечення прозорої, ефективної та результативної реалізації державної полі- тики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в Україні. Крім того, здійснено оцінку результативності пріоритетних напрямів діяль- ності Казначейства з реалізації державної політики у сфері казначейсько- го обслуговування бюджетних коштів за 2016–2019 рр., які кожного року затверджуються Міністерством фінансів України в особі Міністра фінансів України, а саме: виконання та запровадження комплексного обслуговуван- ня місцевих бюджетів на основі програмно-цільового методу в бюджетному процесі; участь у модернізації бухгалтерського обліку в державному секторі; розробку та запровадження модуля системи АС “Є-Казна” для автоматизації виконання судових рішень; впровадження повноцінної системи електронно- го документообігу Державної казначейської служби України (далі — ДКСУ) та її інтеграція із системою електронної взаємодії органів виконавчої вла- ди; впровадження механізму взаємодії інформаційно-телекомунікаційної системи ДКСУ з електронною системою закупівель та єдиним веб-порта- лом використання публічних коштів; побудова захищеної мережі передачі даних інформаційно-телекомунікаційної системи Казначейства та побудо- ва резервного центру обробки даних Казначейства; запровадження систе- ми дистанційного обслуговування “Клієнт казначейства — Казначейство” (далі — СДО) розпорядників (одержувачів) бюджетних коштів; запрова- дження централізованої моделі виконання дохідної частини бюджетів; під- вищення відкритості та прозорості у діяльності ДКСУ шляхом оптимізації офіційного веб-порталу Казначейства України. Визначено ключові пере- шкоди та узагальнено ряд пропозицій щодо усунення ризиків реалізації дер- жавної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів органами Казначейства.

Проаналізовано, що типологізація культури є розгляд культури та її специфічні культурологічні підходи відповідно до її внутрішньої динаміки та історичного розвитку, класифікаційні особливості, розподілу за типами культур людської цивілізації. Простежено, що процедура типологізації культур залежить від обраного критерію, тому теорія культури може запропонувати різноманітні варіанти класифікацій. Виділено такі типи культур: етнічна культура, з розглядом дефініції «етнічність». Показано, що етнічна культура найбільше виявляється у таких сферах, як природна, або національна, мова, а також в певному порядку побуту, у повсякденній поведінці, в традиціях, звичаях, віруваннях, типових ментально-психологічних рисах її носіїв. Зроблено висновок, що вищою формою етнічності в сучасному світі є нація і що на фундаменті етнічної спільності часто виникають національні культури. Доведено, що національна культура вміщує всю сукупність цінностей, норм, звичаїв, вірувань людей, що належать до однієї нації, тобто тих, хто має територіальну, господарську, ментальну і мовленнєву спільність. Простежено, що концептуальним підходом у типологізації культури є загальновизнана основа для об’єднання культур у групи, якою слугує поняття «культурна епоха». Зіставлено формалізаційний і цивілізаційний підходи у типологізації культур. Доведено, що цивілізаційний підхід у типологізації культур розрізняє окремі цивілізації за такими характерологічними критеріями, як історичний період, географічний простір, провідна технологія виробництва, політичні відносини, специфіка духовного життя. Проаналізовано, що загальновизнаною в теорії культури є історична типологізація культур, концептуальним підходом якої є класифікація за історичним типом із подальшими узагальненнями, виокремленнями типових груп і тенденцій розвитку.

У статті розглянуто основні наукові підходи до вивчення сутності прокрастинації як сучасної проблеми особистості. З’ясовано: це є комплексний, неоднорідний у психологічному плані феномен, який поширюється на багато сфер людської діяльності (навчальну, трудову, соціальну, побутову); у психологічній науці немає загальновизнаного трактування терміна й єдиного погляду на його природу.Узагальнюючи погляди на сутність прокрастинації у різних дослідницьких підходах, установлено: відкладання важливих для людини рішень та діяльності “на потім” призводить до усвідомленого ірраціонального страждання; прокрастинатори можуть виявляти таку стійку особистісну особливість, як ірраціональність. Прокрастинація може бути як рисою особистості, так і ситуативною характеристикою, але в основному описується дослідниками як стійка диспозиція. Вивчено основні детермінанти і негативні наслідки явища у дослідженніпредставленості прокрастинації у свідомості особистості пересічних громадян.

В статті за допомогою застосування методу аналізу та синтезу при вивченні авторських дефініцій поняття «сталий розвиток» визначено та досліджено концептуальні основи теорії сталого розвитку з метою забезпечення її ефективного застосування у глобальних економічних процесах. За результатами проведеного дослідження, до концептуальних основ теорії сталого розвитку відносимо: - екологізацію економіки; - екоінноваційний розвиток; - глобальну відповідальність за практичну реалізацію концепції сталого розвитку. Вважаємо, що ефективність реалізації концепції сталого розвитку буде визначатися наявністю трьох концептуальних основ, тобто залежатиме від ступеня екологізації економіки країн світу, від рівня їх екоінноваційного розвитку, а також від посилення глобальної відповідальності країн за практичні результати. При чому, наголошуємо тут на необхідності вдосконалення усіх концептуальних основ одночасно та забезпечення перманентності взаємозв’язків між ними. Адже, екологізація економіки (створення пунктів сортування сміття, застосування енергозберігаючих технологій у побуті, переробка відходів від заготівлі круглого лісу тощо) більшою мірою на громадських засадах без дієвої інноваційної політики, як відбувається у нашій державі, не спричинить бажаної якісної трансформації. Натомість, стрімкий розвиток інноваційної сфери, як показує досвід Індії, в силу об’єктивних причин не гарантує вирішення навіть внутрішніх проблем екологічного та соціального характеру. А за відсутності глобальної відповідальності за практичні результати реалізація концепції сталого розвитку взагалі втрачає свій сенс, адже вирішення глобальних проблем не під силу кільком країнам, а лише консолідованій світовій спільноті.

Резюме Постановка проблеми. У сучасному мовознавстві відчувається посилення інтересу до історичних досліджень мови, особливо в галузі функціонування термінологічної лексики. Подібний аналіз мовних одиниць є актуальним для всіх гуманітарних наук, його значущість можна пояснити тим, що саме в мові відбиваються найважливіші за своїми наслідками зміни, що відбулися у світогляді і житті східних слов’ян, зокрема у формі та змісті семантичного класу слів, об’єднаних загальнокатегоріальним значенням «податок». Проблеми оподаткування й організації ефективного державного податкового контролю цікавили людство з давніх часів, сьогодні вони стали предметом вивчення переважно економічної науки та історії (Р. Бобринев, М. Буланже, О. Василик, Б. Греков, Л. Ларионов, Н. Міллер, Н. Нечай, О. Толкушкін). Є окремі розвідки щодо історії формування терміносистеми російської мови в історичному аспекті (В. Гончаров), однак, наскільки нам відомо, номінації, що слугують на позначення податків, ще не отримали комплексного висвітлення в лінгвістичній літературі. Мета нашого дослідження – аналіз номінацій, що утворюють семантичний клас слів зі значенням «податок, мито, побори». Вивчення специфіки їхньої семантики й функціонування в словниковому контексті дозволить з'ясувати низку питань, пов’язаних з історією формування податкової термінології в цілому. Методологія дослідження. Основними методами дослідження – описовий та порівняльно-історичний, за допомогою яких ми прослідковуємо зміни в означеній групі лексичних одиниць, було застосовано також елементи кількісного аналізу. На матеріалі 313 лексичних одиниць (номінацій на позначення податків та пов’язаних з податковою сферою), відібраних методом суцільної вибірки зі словників проаналізовано історичні зміни, які відбулися із зазначеною лексикою в процесі розвитку. Хронологічні межі охоплюють XI-XVII століття. Основні результати дослідження. Дослідження історії розвитку податкової терміносистеми російської мови має як теоретичне значення – усвідомлення того, як віддзеркалюється навколишній світ і реалії у соціумі під впливом різноманітних факторів, а також і практичне застосування, оскільки цей прошарок лексики стосується різних сфер політичного, культурного, економічного життя й недостатньо описаний лінгвістами. Проаналізовані нами номінації, що позначають різні податки, побори, повинності, одиниці податкової сфери, найменування осіб і територій, оподатковуваних і не оподатковуваних даниною, уможливили виділити шість функціонально-тематичних груп номінацій податкової терміносистеми. Аналіз кожної з груп дозволяє зробити висновки, що окремі номінації мали не одне, а кілька термінологічних значень (наприклад, данина). Багаточисельними виявилися найменування, що відображають родо-видові номінації зборів, данини, пені тощо. Найчастіше ці номінації поєднують два значення: побору і повинності, мита та збору, податку і плати, що засвідчує неврегульованість у сфері податкової термінології і лексичної системи у цілому. Нами репрезентовано продуктивні і непродуктивні способи словотворення номінацій, виявлено, що морфологічний спосіб творення зазначених слів є найбільш продуктивним. В системі податкової термінології зафіксовано явище синонімії та антонімії. Двослівні (складені) назви замінюються однослівними субстантивами (возовое від «мито з воза»; носовоiе «мито з носа судна»). Висновки і перспективи. Отже, численні найменування податкової терміносфери не увійшли до словникового складу сучасної російської літературної мови. Лише деякі з них (дань, оброкъ) можна зустріти в літературних творах, в яких описано подібні реалії («Подорож із Петербурга до Москви» О. Радищева, «Мертві душі» М. Гоголя, «Кому на Русі жити добре» М. Некрасова та інші); інші (дача, даръ) взагалі втратили значення «данини, податку». Перспективи вбачаємо у дослідженні функціональної динаміки номінацій податкової терміносистеми, а також з’ясуванні їхньої ролі у російській мовній картині світу. Ключові слова: історія мови, лексика, номінації на позначення податків, семантика, словотворча модель.

Стаття присвячена дослідженню механізму розгляду запиту на інформацію. Виокремлено сутнісні ознаки запиту на інформацію: 1) метою подання запиту на інформацію є забезпечення права особи на інформацію; 2) суб'єктом подання запиту на інформацію є громадянин України (або особи, які не є громадянами України, однак законно перебувають на її території, якщо інше не передбачено міжнародними договорами), юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи; 3) предметом запиту на інформацію є публічна інформація, яка була отримана, створена під час реалізації правосуб'єктності конкретного розпорядника публічної інформації у межах наданої йому компетенції, яка не обов'язково має стосуватись суб'єкта, що звертається. Можливим є повторне подання запиту на інформацію, що стосується діяльності одного і того ж органу та подане від одного і того ж громадянина з одного і того ж питання. З'ясовано, що строки розгляду запитів на інформацію можна класифікувати на два види: 1) загальні, в межах яких усі запити на інформацію розглядаються у термін не більше 5 робочих днів від дня їх надходження; 2) спеціальні - встановлюються залежно від рівня складності розгляду та значення запитуваної інформації: а) протягом 48 годин з дня отримання запиту - щодо запитів на інформацію, які стосуються інформації, необхідної для захисту життя чи свободи особи, щодо стану довкілля, якості харчових продуктів і предметів побуту, аварій, катастроф, небезпечних природних явищ та інших надзвичайних подій, що сталися або можуть статись і загрожують безпеці громадян; б) не більше 25 днів - максимальний термін розгляду, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних. Встановлено, що процедура розгляду запиту на інформацію є регламентованим нормами права порядком дій у сфері публічного адміністрування, що спрямований на забезпечення права на інформацію. Виокремлено стадії процедури розгляду запитів на інформацію, а саме: стадію подання запиту на інформацію; стадію розгляду запиту на інформацію по суті; стадію прийняття рішення; стадію оскарження рішення.

Необхідність удосконалення системи медичної реабілітаційної допомоги в Україні, приведення її у відповідність до міжнародних стандартів, дефіцит кваліфікованих фахівців у сфері фізичної реабілітаційної медицини стали поштовхом до запровадження нових професій: “лікар фізичної та реабілітаційної медицини”, “фізичний терапевт”, “ерготерапевт”, “асистент фізичного терапевта”, “асистент ерготерапевта”, що дозволить сформувати мультидисциплінарну модель реабілітації, яка запроваджена в усьому світі. Це будуть професіонали в галузі охорони здоров’я з вищою освітою, які займаються не лише відновленням втрачених чи обмежених функцій руху та координації, але і заново навчать людину жити в нових для неї умовах, допомагаючи їй досягти максимальної самостійності та незалежності в побуті. Спеціальність “фізична терапія” відноситься до галузі охорони здоров’я, але впродовж двох десятиліть її формування в Україні відбувалося без участі Міністерства охорони здоров’я, розвивалася вона як окрема освітня та наукова спеціальність у галузі освіти і науки “Фізичне виховання та спорт”, що спричинило відставання професійного рівня фахівців від сучасних вимог реабілітаційної медицини. У зв’язку з цим перед науковою і педагогічною спільнотою постали принципово нові завдання щодо професійної підготовки фахівців нової, наближеної до європейського рівня генерації. У статті розкрито особливості професійної діяльності фізичних терапевтів у галузі охорони здоров’я, виокремлено їх професійні функції та кокретизовано аспекти клінічного та позаклінічного напрямів роботи. Розглянуто зміст загальних та спеціальних фахових компетентностей і результатів навчання майбутніх фізичних терпевтів згідно з вимогами Державного стандарту підготовки бакалаврів фізичної терапії, ерготерапії. Застосовано аналіз літературних джерел, інформаційних і законодавчих документів, аналіз та синтез, методи аналогій, абстрагування та узагальнення. Ключові слова: система медичної реабілітації, професія, фізичний терапевт, ерготерапевт, професійні функції, загальні та фахові комптентності.

У статті подано практичні рекомендації щодо проектування та розвитку належного рівня професійної компетентності майбутніх охоронців кордону. Акцентовано на необхідності одночасного і системного впливу щодо процесу проектування та розвитку професійної компетентності в усіх сферах життєдіяльності курсантів – майбутніх офіцерів-прикордонників: навчанні, побуті, несенні служби у добових нарядах, заняттях спортом; на впровадженні у навчально-виховний процес методики проблемного (активного) навчання із урахуванням психологічних механізмів проблемного навчання (механізму зворотного зв’язку (цей механізм є загальним для будь-якої системи замкненого зв’язку); механізму, що відбиває процес переходу від навчального впливу до учбової задачі – механізм довизначення учбової задачі; механізм динамічного розподілу функцій управління між педагогом (або комп’ютером, що виконує його функції) та суб’єктами навчання (курсантами – майбутніми офіцерами-прикордонниками). Наголошено на доцільності активного впровадження професійно-спрямованих проблемних ситуацій, які мають містити усі аспекти оперативно-службової діяльності: охорона державного кордону у звичайних умовах обстановки, посилена охорона кордону (проведення прикордонного пошуку, відбиття збройного вторгнення (агресії) тощо). При розробці професійно-спрямованих проблемних ситуацій необхідно враховувати ступінь конфліктності під час типових ситуацій з громадянами, які перетинають державний кордон України; на проведенні змістовного аналізу кожної навчальної дисципліни щодо чіткого розподілу емпіричної і теоретичної інформації. Окреслено щодо необхідності індивідуального підходу до кожного окремого курсанта та варіативного підходу до вибору навчальних засобів; розвитку в курсантів позитивної мотивації до майбутньої професії офіцера-прикордонника, на необхідності створення атмосфери «проблемності», на заохочуванні пізнавального характеру учбової діяльності; необхідності відповідного методичного супроводу кожної навчальної дисципліни; на використанні потенціалу усіх видів контролю якості навчального процесу курсантів.

В основу статті увійшли польові матеріали авторів, що були записані у 2017 році від жительки села Стовп’яги (Переяславщина) Марії Іванівни Данич. Вони містять безцінну інформацію про селянський побут, звичаї, обряди, календарну обрядовість, відомості про рідне село з погляду дитячих та юнацьких спостережень. Даний матеріал презентує факти, які не знайшли відображення в офіційних документах, але вони мають зна- чення як матеріали особового походження. У них відображений фактичний матеріал, «дух часу», насичений спостереженнями та роздумами респондента про описуванні події, подробиці життя людей та їхні настрої. Дослідження специфіки культурних явищ як минулих, так і сучасних поколінь українців базується на «живому» зв’язку записувача й опитуваного. Метод «опитування» є одним з основних методів збору первинної інформації про окремі структурні компоненти традиційно-побутової культури українців, їхнє функціонування як певної системи, застосування до осіб, які мають безпосередній досвід або знання предмета чи події. Сучасний дослідник ще має можливість спостерігати збережені в сучасному побутуванні елементи традиційного обряду та запи- сати спогади про реліктові явища від старшого покоління. Також це дає змогу зафіксувати масив унікальних спогадів, традицій, звичаїв, особливості побутового і господарського життя, що підлягають неодмінній передачі з покоління в покоління. Польові етнографічні записи – це найцінніші документи історії. Ґрунтовне знання свого краю, свого історичного регіону, своєї держави потрібне не тільки вчителям та викладачам, що базують педагогічний матеріал на краєзнавстві, не тільки кожному працівнику в культурній сфері, а і кожному свідомому громадя- нину нашої країни. Збір історико-етнографічних матеріалів має стати складовою частиною наукової роботи науково-дослідних та науково-освітніх установ.

В умовах тотальної інформатизації суспільства вплив Інтернет на особистість набуває глобальних масштабів. Особистість є передумовою й продуктом існування суспільства, держави. В історії розвитку людства відомо багато прикладів, коли людина за певних умов потрапляє в середовище звірів і під впливом інформації на рівні тваринного й рослинного оточення набуває ознак, характерних для представників тваринного світу. Це ще раз підтверджує науковий висновок, що особистість може бути сформована лише при наявності фізіологічних задатків та під впливом інформації, що поширюється в соціумі. Інформація – це відомості про осіб, предмети, технології, засоби, ресурси, події та явища, що відбуваються в усіх сферах діяльності держави, життя суспільства й в довкіллі, незалежно від форми їх надання; відомості, подані у вигляді сигналів, знаків, звуків, рухомих або нерухомих зображень чи в інший спосіб. Особистість постійно перебуває під впливом інформації, що поширюється в просторі цілеспрямовано або довільно.Під впливом комп’ютеризації змінюються особистісні схильності і інтереси, ціннісні орієнтації і життєві позиції, настрої і погляди. Нове середовище існування у віртуальному просторі, розширення сфери комунікацій, зміна інтелектуальних і емоційних ресурсів індивіда здійснюють вплив на процес виникнення нової форми ментальності, людина сучасної цивілізації.Комп’ютер сьогодні став важливим засобом спілкування, а в майбутньому може перетворитися на один із основних засобів комунікативної взаємодії. Якщо це дійсно відбудеться, то, пам’ятаючи, ще «The medium is the message» (засіб передавання повідомлення є саме повідомлення), логіка комп’ютерних мереж неминуче почне перетворюватися на логіку спілкування сучасної людини. Тим самим Інтернет як «мережа мереж», тобто сучасна технологічна база інформаційно-комунікаційних потоків, стає епіцентром розвитку сучасної особистості [1].Через множинність охарактеризованих рис Інтернет розповсюдження віртуального спілкування вкрай неоднозначне у своїх наслідках. До позитивних наслідків впливу на особистість Інтернету можна віднести, наприклад, розширення пізнавальних практик. Так, багато дослідників звертають увагу на те, ще з розповсюдженням Інтернету різко зростає значення візуального мислення. Останнє – це розумова діяльність, в основі якої лежить операція наочними графіками, просторово структурованими схемами. Треба думати, що Інтернет всебічно сприятиме взаємопроникненню і взаємопосиленню раціонального і поза раціонального способів освоєння дійсності. До того ж, Інтернет, зводячи всі життєві сфери у віртуальну площину, незрівнянно збільшує кількість взаємодій і саму кількість соціальних сфер, в яких відбуваються ці взаємодії, через що сукупна дія сколективізується і інтенсифікується.До негативних наслідків розповсюдження «віртуального» спілкування можна віднести: скорочення соціальної взаємодії, звуження соціальних зв’язків (аж до самоти), розвиток депресивних ситуацій, аутизація дітей і підлітків, формування неадекватності соціальної перцепції і так далі. «Люди місячного світла» спілкуються безпосередньо (не через ЗМІ), але це спілкування не можна назвати «живим».Дослідники відзначають, що Інтернет підсилює процес опосередкованого спілкування людей, учасники якого найчастіше мають поверхневі, неглибокі міжособистісні відносини. Виникаючі тут контакти часто носять сурогатний, неповноцінний характер. Це веде до скорочення впливу найближчого оточення на особистість як засобу соціального контролю, порушенню механізмів детермінації позитивного поводження. Більш того, можливість анонімної участі в мережевому спілкуванні нерідко формує в молодих людей представлення про вседозволеність і некараність будь-яких проявів у мережевому середовищі. На думку психологів, анонімність і відсутність заборон звільняють сховані комплекси (у першу чергу, пов’язані з тягою до насильства і сексуальності), стимулюють людей змінювати тут свій стиль поведінки, поводитися більш розкуто і навіть переходити деякі моральні межі.Інтернет здатний впливати навіть на психічне здоров’я особистості. Вченими відзначаються випадки хворобливої пристрасті до участі в мережевих процесах (так званої «Інтернет-залежності»). Дана залежність виявляється в нав’язливому бажанні необмежено довго продовжувати мережеве спілкування. Для підлітків, що одержують доступ до Інтернет, віртуальна середовище іноді здається навіть більш адекватним, чим реальний світ. Можливість перевтілитися в якусь безтілесну «ідеальну особистість» відкриває для них нові відчуття, що їм хочеться випробувати постійно або дуже часто. Фахівці відзначають, що до деякої міри зазначена залежність близька до патологічної захопленості азартними іграми, а її деструктивні ефекти схожі з виникаючими при алкоголізмі. Психологи виділяють кілька підтипів такої залежності, враховуючи те, до чого сформувалася пристрасть у конкретної особистості. Патологія виявляється в руйнуванні звичайного способу життя, зміні життєвих орієнтирів, появі депресії, наростанні соціальної ізоляції.Надмірна захопленість Інтернетом змушує багатьох людей проводити все більше часу в мережі. Термін «Інтернет-залежність» вперше був запропонований А. Голдбергом у 1995 р. Під цим поняттям він розумів непереборний потяг до Інтернету, що характеризується «згубною дією на побутову, навчальну, соціальну, робочу, сімейну, фінансову сфери діяльності». За ступенем відходу від реальності Інтернет-залежність дуже нагадує потяг до наркотиків, алкоголю, азартних ігор тощо. Інтернет-залежність виявляється в тому, що люди настільки віддають перевагу життю в Інтернеті, що фактично починають відмовлятися від свого «реального» життя, проводячи до 18 годин на день у віртуальній реальності не менше, ніж 100 годин в тиждень. Інше визначення Інтернет-залежності: нав’язливе бажання ввійти в Інтернет, знаходячись off-line, і нездатність вийти з Інтернету, будучи в on-line. Частково використовується ще й таке: «Інтернет-залежність  це нав’язлива потреба у використанні Інтернету, що супроводжується соціальною дезадаптацією та яскраво вираженими психологічними симптомами» [2] .На сьогоднішній день Інтернет-залежність не визнається особливим захворюванням. Але батькам слід контролювати дітей при користуванні ними Інтернетом. Старших дітей, які користуються Інтернетом самостійно, потрібно привчити розповідати про своє спілкування в чаті, повідомляти, якщо виникають конфліктні ситуації, або якщо діти чимось налякані. Контролювати діяльність дітей в Інтернеті можуть допомогти новітні програми, за допомогою яких можна побачити, які саме сайти самостійно переглядала ваша дитина. Слід навчити дітей не виказувати особистої інформації незнайомцям з Інтернету. І останнє правило, щодо обмеження часу перебування дітей у мережі задля збереження їхнього здоров’я та заради профілактики Інтернет-залежності. Чим менше дитина, тим менше повинен бути час її перебування в Інтернеті [3].Особливої уваги вимагає і проблема впливу на установки особистості розповсюджених у глобальних мережах ігор з елементами насильства. Дослідження показали, що жорстокі ігрові епізоди нерідко приводять до наростання агресивності поведінки молодих людей. Очевидно, з розвитком технологій зазначена проблема буде ускладнюватися, оскільки компанії-розроблювачі ігор постійно підвищують якість відповідності ігрового простору реальності, а це веде до зростання ступеня занурення особистості у віртуальне середовище.Складно прогнозувати вплив Інтернету на моральні цінності і психологічні установки особистості, її емоційну сферу. Самодостатність і самотність, заміна реального спілкування віртуальними контактами, можливість сховатися під маскою аноніма чи створити придуманий образ, вступити у гру і ухилитися від відповідальності – всі ці нові грані людських стосунків набули нового значення. В цих умовах виникають емоційні стреси, дисгармонії, драми і конфлікти, депресії і невпевненість у собі, страхи і нові комплекси. Зрозуміло, найбільш відчутно все це позначається на особистості.Таким чином, середовище, що формується в глобальній мережі Інтернет, здатне впливати на формування негативних психологічних установок у формуванні особистості. Більш того, при уважному вивченні в мережевому середовищі можна знайти прояв відомих механізмів соціальної детермінації злочинності: шляхом визначеного соціального формування особистості; шляхом давання їй розпоряджень протиправного або суперечливого характеру; шляхом постановки особистості в ситуації, що змушують і полегшують вибір злочинного варіанта поведінки.Безумовно, у сучасних умовах неможливо (та й неправильно) ізолювати молоду людину від використання мережевих ресурсів. Однак повинні бути продумані шляхи нейтралізації негативного інформаційного впливу Інтернет на особистість. Особливу роль у цьому процесі повинна грати родина. Зацікавлена участь дорослих, що дають об’єктивну оцінку інформації, що надходить, і здійснюють її фільтрацію, дозволить правильно зорієнтувати молоду людину в інформаційних потоках. Не повинна залишатися осторонь від розглянутої проблеми і держава. Назріла необхідність визначення твердих критеріїв допустимості розміщення в мережах певних видів інформації. Варто виробити працюючі механізми обмеження доступу до окремих сайтів для різних вікових категорій аудиторії Інтернету. Потрібно законодавчо закріпити відповідальність власників сайтів за зміст розташовуваних інформаційних матеріалів.

Переживаемый в настоящее время кризис, носит диалектический характер и заключается в том, что существует фундаментальное несоответствие формы и содержания. И прежде всего, это несоответствие обнаруживается в профессиональных действиях политических элит, где их высокий статус не согласует их крайне низкой профессиональной компетентности. Диагноз нашего времени заключается в том, что величие государства ограничивается бессилием элит и ничтожеством их национальных лидеров. В сущности – это кризис мирового лидерства (повсеместная деградация элитного качества в тех, кто призван осуществлять общее руководство своими нациями). В сферу объективной политической реальности активно вторгаются и подменяют ее карнавальные элементы. Политический карнавал выступает в роли скрытой антиреальности, подменяя объективность своей субъективностью, которая является проявлением эгоизма свободы воли действующих политиков, вышедших за рамки своей профессиональной компетенции и маскирующие явный дефицит своего профессионального образования. Современная политическая элита отказалась от решения серьёзных объективных проблем и с головой ушла в созданную ею параллельную реальность, которая все больше напоминает нам карнавал. Фейковые истории её занимают больше, чем истории реальной жизни. Поскольку с последними эти элиты справиться не могут, они предпочитают иметь дело с теми историями, которые сами же сочиняют и контролируют. Только в последнем случае они способны обеспечить себе победу. Столкновение же с объективной реальностью для них смерти подобно. Это показала история с пандемией Covid-19 в 2020 г. и введением повсеместного карантина.

The article is devoted to analyzing the Kherson Jewish community in the middle of the XIX century. The presentation is based on a comprehensive study of the two-volume work of Alexander Schmidt, "Materials for Geography and Statistics of Russia. Kherson province". Source criticism shows that the work contains a significant amount of reliable information on the history of individual ethnic groups of Kherson in the mid-nineteenth century, which allows us to consider it as a reliable historical source.The primary attention author pays to the issues of the demographic and social structure of the Jewish community. The number, sex component, population movement, social status were analyzed. The role of Jews in the city’s economy, especially in the functioning of a market economy, is highlighted. The article shows the peculiarities of the culture and way of life of the Kherson Jews, their interaction and relations with other ethnic groups.The author proves that the XIX century was the time of the highest rise, the acme in the history of the Jewish community of Kherson, and the Jews significantly determined the city’s face. Their number grew faster than other ethnic groups, they predominated among the wealthiest Kherson citizens, and their business activities contributed to the progress of Kherson.Key words: Kherson, the Jewish community, A. Schmidt, the interaction of ethnic groups. Стаття присвячена аналізу єврейської громади Херсона середини ХІХ ст. Виклад базується на комплексному дослідженні двотомної праці Олександра Шміта «Материалы для географии и статистики России. Херсонская губерния». Джерелознавча критика свідчить, що праця містить значний обсяг достовірної інформації з історії окремих етносів населення Херсона серед-ини ХІХ ст., що дозволяє розглядати її як надійне історичне джерело.Головну увагу приділено питанням демографічної та соціальної структури єврейської громади. Проаналізовано чисельність, статеву складову, природний і механічних рух населення, соціально-становий статус. Висвітлено роль євреїв в економіці міста, передусім у функціонуванні ринкового господарства. Показано особливості культури та побуту євреїв Херсона, їх взаємодія і стосунки з іншими етнічними групами.Доведено, що саме ХІХ ст. стало часом найвищого піднесення в історії єврейської громади Херсона, причому євреї у значній мірі визначали обличчя міста. Їхня чисельність зростала випереджаючими темпами порівняно з іншими етнічними групами, вони переважали серед найзаможнішого прошарку херсонців, а їхня діяльність у сфері бізнесу сприяла поступу Херсона. Ключові слова: Херсон, єврейська громада, О. Шміт, взаємодія етносів.

Розвиток сучасної української держави обумовлений пошуком оптимальної моделі керівництва суспільством і регулювання різноманітних суспільних відносин. Тому, поряд із орієнтуванням на європейські правові традиції та цінності, важливим є врахування досвіду українського державотворення у різні історичні періоди. Особливо цікавими і важливими у цьому сенсі є правові звичаї та традиції, які існували в Запорозькій Січі, де великою мірою формувався менталітет і характер української нації. Мета статті – з’ясувати вплив звичаєвого козацького права на правосвідомість українців у державотворчих процесах, а також визначити місце та роль Запорозької Січі в українському державотворенні у XVI–XVIII ст. З’ясовано, що звичаєве право у запорозьких козаків відігравало важливу роль у регулюванні різноманітних суспільних відносин. Воно мало переважно усний характер і передавалося з покоління в покоління. Визнання та дотримання його норм було однією з умов перебування та про живання у козацькому середовищі. Звичаєве право сприяло виробленню особливої козацької правосвідомості, яка ґрунтувалася на гострому відчутті справедливості, рівності, чесності. Військовий стан, у якому майже постійно перебували козаки, вимагав безумовного та чіткого правопорядку і виконання обов’язків кожним із них. До військового стану був підпорядкований і соціально-економічний уклад, який давав змогу забезпечувати козаків усім необхідним. Через це норми звичаєвого права використовувалися у різноманітних сферах регулювання правовідносин: у способах і формах управління козаками та створення управлінських органів, у відносинах козаків між собою та сусідніми народами, а також у громадському житті та побуті. Козаць ке звичаєве право стало важливим етапом українського державотворення і правотворення. Значним позитивом було те, що українці заявили про себе всьому світові як окрема нація, яка має право на власну державу; значно підвищився рівень національної свідомості тогочасного українського народу; українці здобули досвід державотворення, який міцно вкоренився в історичну пам’ять і став надбанням наступних поколінь борців за Українську державу. Закарбувавшись у людській пам’яті, запорозьке козацтво нагадувало наступним поколінням про славні сторінки наших предків і закликало до подальшої боротьби за національну українську незалежну державу.

У статті досліджено один із напрямів підвищення ефективності виконавчого провадження через зміну назв професії “державний” і “приватний виконавець” на більш відповідні до їхнього правового статусу (прав та обов’язків) таких суб’єктів. Розглянуто некоректне найменування цих професій як один із багатьох чинників, що призводять до неправильного розуміння повноважень виконавця учасниками виконавчого провадження і, як наслідок, їхньої деструктивної процесуаль ної поведінки. З метою всебічного вивчення розглянуто існуючий досвід у просторовій та часовій площині – закордонний та історичний. Наведено приклади назв професій, до повноважень яких у різні часи належали функції примусового виконання рішень. Назви таких професій відрізнялися семантично – залежно від особливостей їхніх функцій, місця у відповідній системі – тіун, вірник, мечник, ємець, отрок. У численних вітчизняних публікаціях, присвячених сучасному закордонному досвіду примусового виконання рішень судів та інших юрисдикційних органів, суб’єктів примусового виконання рішень називають переважно судовими виконавцями. Спростовано нав’язане формулювання і наведено приклади найменування відповідної професії у різних країнах світу: Франції – Huissier de justice – судовий офіцер, Німеччині – justizwachtmeister – судовий службовець, який здійснює нагляд, Італії – ufficiale giudiziario – офіційний судовий представник. У дослідженні розглянуто причини виникнення хибної назви професії приватного виконавця, яка з’явилася “на противагу” державному виконавцю, яка, зі свого боку, також є наслідком логічної хиби і містить слово “державний” тільки для доповнення надто вживаного у побуті слова “виконавець”. Окрім того, із посиланням на закордонний досвід, розглянуто перспективу наділення виконавців функцією констатації юридичних фактів, оскільки у сфері юстиції вона є доволі близькою за сутністю до тих функцій, що зараз покладено на виконавців. Запропоновано, що повноваження виконавців мають вийти за межісуто виконавчого процесу, однак залишитися у межах виконання функцій забезпечення правосуддя. З урахуванням трьох наведених аспектів зроблено висновок про неправильність сучасної назви професії “державний”, “приватний виконавець”, їхнього статусу, а також запропоновано змінити та уніфікувати назви професії на “офіцер юстиції”.

У статті розглянуто поняття «форма державного режиму», яке сформувалося під час суспільно-політичного розвитку та було роз-крите у результаті пізнавальної діяльності у багатьох поколіннях державознавців. Наявність різно-маніття самих поглядів щодо його дефініції й змісту на теперішньому етапі розвитку юридичної науки і свідчить про гносеологічну про-блемність і зокрема актуальність цього питання. Велике значення у статті має єдність як теоретич-ного, так і практичного у пізнанні форми державного режиму, адже зумовлене необхідністю комп-лексного дослідження його двох складників – юридичного та полі-тичного (фактичного). Також автором показано, що динаміка політичного життя та соціаль-но-практичні аспекти в організації і реалізації державної влади висту-пає предметом вивчення бага-тьох наук. Тому доцільно у межах цього дослідження звернути увагу на дискусійні питання в теоре-тичній площині з урахуванням як історичного, так і практичного аспектів, які дали змогу побуду-вати більш цілісне уявлення щодо форми державного режиму сучас-ної країни як історично зумовленої політико-правової владної цілої системи, що зовнішньо віддзерка-лює і зміст, і сутність держави та проявляється у його загаль-нотеоретичних, конституційних та політичних сферах. У статті теоретичного уточнення набуло дискусійне питання, пов’язане із виявленням місця та ролі форми державного режиму у системі елементів форми самої держави. Ретельному науковому аналізу та осмисленню, а також узагальненню піддалось питання, яке не охоплю-ються більш усталеними тради-ційними схемами та уявленнями. Дискусійним є питання катего-рії «форма державного режиму», для визначення якої автором роз-глянуто різноманітні погляди, оскільки у сучасній юридичній літе-ратурі немає його одностайності. Розглянуто класифікацію форм державного правління, яке теж має різне трактування. Здійснено установлення самої сутності та правових ознак сучасних різновидів форми державного режиму, його поняття, яке на рівні дефінітив-ного формулювання у теперішніх умовах вимагає суттєвого уточ-нення та узагальнення.

В статье анализируется и сравнивается практика соперничества между премьер-министрами и «генсеками» (1-ми секретарями) в политических реалиях Монгольской Народной Республики и Тувинской Народной Республики 1930–1940-х гг. Исследование базируется на документах, часть из которых остается неопубликованными, в частности на материалах РГАСПИ и АВП РФ. Рассматриваются наиболее наглядные, по мнению автора, примеры такого сосуществования и конкуренции: с одной стороны, период премьерства П. Гэндэна, а также относительное взаимодействие премьера Х. Чойбалсана и генсека ЦК МНРП Ю. Цэдэнбала, с другой — «эпоха» 1-го (затем генерального) секретаря ЦК ТНРП С. Токи. Борьба за власть проходила в условиях неустойчивой политической конъюнктуры, влияния СССР и Коминтерна и частого наложения одна на другую сфер обязанностей правительства и ЦК партии, прописанных в политических документах и нормативно-правовых актах того времени. По мнению автора, результат такой политической борьбы во многом зависел от силы характера персоналий. Если в МНР премьерам (в первую очередь Х. Чойбалсану, в меньшей степени и на меньший срок П. Гэндэну) удавалось удерживать в своих руках бразды правления, не уступая партийным функционерам, то в Туве, наоборот, победу одержал 1-й секретарь ЦК ТНРП. Решающим фактором в этих процессах также являлась степень советской поддержки того или иного политика, базировавшаяся, в первую очередь, на лояльности последнего к СССР.

У статті розглянуто основні наукові підходи до вивчення видів, типів, складників, детермінант, контексту, наслідків, класифікацій феномену «прокрастинація» задля створення загального уявлення та окреслення багатогранності феномену, що може суттєво впливати на побудову цілісної картини його структури. Узагальнюючи погляди на природу прокрастинації в різних дослідницьких підходах, виявлено: компоненти прокрастинації – поведінковий, емоційний, когнітивний, несвідомий, мотиваційний; детермінанти прокрастинації – перманентні й ситуативні; види прокрастинації – прокрастинація у виконанні завдань і прокрастинація в прийнятті рішень. Фундаментальні типи прокрастинації – розслаблена (пасивна) й напружена (активна). Прокрастинацію розглядають у конструктивному й у деструктивному контексті. Напрями вивчення феномену: дослідження ситуативних причин прокрастинації; виявлення індивідуально- особистісних особливостей самих прокрастинаторів; наслідки відкладання справ; соціально-культурні й демографічні відмінності прокрастинації. Встановлено що «прокрастинація» є комплексним, неоднорідним у психологічному плані феноменом, який поширюється на багато сфер людської діяльності (навчальну, трудову, соціальну, побутову); в психологічній науці немає загальновизнаного трактування терміну та єдиного погляду на його структуру. Запропоновано власне бачення структури й визначення феномену: «прокрастинація – це завжди ірраціональне відтермінування важливих рішень із супутнім відчуттям емоційного дискомфорту»; якісні характеристики: «ірраціональне»; «відтермінування»; «важливих»; «рішень»; «емоційний дискомфорт»; компоненти: когнітивний; часовий; ціннісний; поведінковий; емоційний. У структурі прокрастинації ми розглядаємо ціннісний, а не мотиваційний компонент, тому що феномен «прокрастинація» припускає взагалі невиконання дії, тобто відсутність мотивації. Цінності й динамічні смислові системи особистості, вважаємо, значною мірою визначають спрямованість особистості на реалізацію, відстрочення чи взагалі припинення певної діяльності.

The purpose is to identify the specificity of synonyms in the terminology system of the English language texts on economics and determine the most widespread patterns for the formation of synonymous pairs on the basis of the analyzed material.Methods. The following methods were employed in the research: general scientific (generalization, induction and deduction) and empirical-theoretical (analysis, synthesis) methods. The process of term-selection was performed with the method of continuous sampling. The descriptive method and the method of semantic-component analysis were used to distribute the synonymous terms into groups and identify the specificity of synonymous relationships. Results. Understanding the phenomenon of synonymy is an important precondition for improving language skills, since it implies the ability to choose the most accurate synonymous equivalent among a few variants of a certain concept and ensure the success of communication in this way. In spite of undesirability of terminological synonymy in scientific discourse, this phenomenon is especially widespread in the texts of economic orientation, since terms in this field of knowledge go beyond scientific use, enter social life and become a part of common vocabulary. Therefore, the emergence of variants and parallel functioning of several duplicates is caused by openness of this terminology system and its enlargement with common words. Since the area of economics covers a large number of participants, interacting at different levels, it is reflected –in a language dimension – in the scope of vocabulary designating the key concepts of this field and linguistic processes of the formation of terminology system. The most typical consequence of using the terminological apparatus by a large number of the native language speakers is a parallel functioning of a term and a common word (word combinations). Conclusions. The widespread synonymy in the terminology system of the English language texts on economics is explained by the specificity of this field of knowledge: the adjacency of economic concepts to everyday life that is reflected in the possibility of interaction between common and scientific vocabularies. The analyzed cases of synonymy show the pairs whose components have different stylistic marking: one of the components mainly belongs to bookish words, whereas the other one – to common vocabulary. Moreover, in the terminology system of the English language texts of professional orientation there are quasi-synonyms and relative synonyms. The most widespread ways of the formation of synonymous pairs is a combination of a common verb and a specifically economic term. The examples of syntactical synonyms represent the pattern with one verb component and the combination of a verb and a noun.Key words: scientific terminology, common words, synonymous pair, quasi-synonyms, relative synonyms, stylistic marking. Мета статті – виявити особливості синонімів у терміносистемі англомовних текстів економічного спрямування й визна-чити найбільш поширені моделі утворення синонімічних пар на основі проаналізованого матеріалу.Методи. У дослідженні було використано загальнонаукові (узагальнення, індукція і дедукція) та емпірико-теоретичні методи (аналіз, синтез). Процес відбору термінів проводився методом суцільної вибірки. Дескриптивний метод і методика семантико-компонентного аналізу використовувалися для інвентаризації і розподілу досліджуваних синонімічних термінів у групи та виявлення специфіки синонімічних відносин. Результати. Розуміння явища синонімії є важливою передумовою удосконалення мовленнєвих умінь, оскільки передбачає здатність добирати якомога точніший семантичний еквівалент з-поміж кількох варіантів відповідного поняття й забезпечувати в такий спосіб максимальну успішність комунікації. Попри небажаність явища термінологічної синонімії в науковому дискурсі, особливо поширеним воно є в текстах економічного спрямування, оскільки терміни цієї галузі виходять за межі суто наукового використання через проникнення у соціально-побутову сферу й частково стають загальновживаними. Відтак поява варіантів і паралельного існування кількох дублетів обумовлюється відкритістю даної терміносистеми та її поповнення загаль-новживаною лексикою. Оскільки сфера економіки охоплює величезну кількість учасників, що взаємодіють на різних рівнях, у мовному вимірі це відображається на масштабах функціонування лексики на позначення ключових понять цієї галузі й лінгвістичних процесах формування терміносистеми. Найбільш типовим наслідком активного використання термінологічного апарату значною кількістю носіїв мови є паралельне функціонування терміна та загальновживаного слова (словосполучення). Висновки. Поширеність явища синонімії в терміносистемі англомовних текстів економічного спрямування пояснюється специфікою галузі, а саме: дотичністю економічних реалій до побутової сфери, що на мовному рівні відображається в можливості взаємодії загальновживаної лексики з науковою. Проаналізовані випадки синонімії засвідчують наявність пар, складові частини яких мають різне стилістичне маркування: переважно один із компонентів належить до книжної лексики, тоді як другий – до загальновживаної. Крім того, в терміносистемі англомовних текстів фахового спрямування трапляються квазі-синоніми й умовні синоніми. Доволі поширеними способами утворення синонімічних пар, як показує опрацьований матеріал, є поєднання загальновживаного дієслова з вузькогалузевим економічним терміном. Випадки синтаксичної синонімії репрезен-тують модель з одним дієслівним елементом і сполученням дієслова та іменника.Ключові слова: наукова термінологія, загальновживана лексика, синонімічна пара, квазісиноніми, умовні синоніми, стилістичне маркування.

Статтю присвячено актуальним питанням запобігання корупції в Україні. Визначається, що в українському суспільстві діють подвійні стандарти відносно корупційних дій. Це проявляється у розподілові на притаманну елітам корупцію з одного боку, та побутову – з іншого. Якщо перша оцінюється доволі негативно, то друга виправдовується багатьма. Показовою є відчутна різниця між оцінками корупціогенної діяльності інших та поблажливе ставлення до власної поведінки. Розглядається антикорупційна культура як складова антикорупційної політики. Значна увага приділяється участі громадянського суспільства у вирішенні проблеми корупції, моральній та психологічній складовій цього питання. Існування корупції в країні ставить під сумнів спрямування влади на розбудову сучасної демократичної держави, тому варто акцентувати увагу на суперечливому ставленні до різних проявів корупції. Зазначається, що для подолання корупції необхідно не тільки стабілізувати економіку та створити систему правоохоронних та антикорупційних органів. Не менш важлива наявність політичної волі влади та бажання суспільства, оскільки корупційні дії втілюються не тільки у державно-владних відносинах, а й у суспільних. Визначається, що будь-яка діяльність антикорупційного характеру лежить у площині людської психології. Фактично боротьба з корупцією є боротьбою проти негативних якостей та вад індивіда. Різні корупційні дії з етичної точки зору оцінюються по різному: одні з них сприймаються як злочинні, інші в свою чергу вважаються лише аморальними, хоча з точки зору закону вони в однаковій мірі є злочинними. Відмічається, що одним з визначальних напрямів запобігання та протидії корупції в сфері державного управління загалом, соціальній політиці зокрема, є формування антикорупційної культури серед широкого загалу. Основоположним в цьому напрямку є забезпечення негативного ставлення серед громадськості до корупції та бажання протидіяти цьому явищу.

Глобалізація як тенденція сучас-ного цивілізаційного розвитку про-дукує якісно новий рівень взаємовід-носин між людиною та довкіллям. Загострення екологічних проблем, у тому числі перманентна зміна кількісно-якісного стану тварин-ного світу, деструктивний вплив господарської діяльності на сере-довища існування дикої фауни, руйнування природних та природ-но-антропогенних екосистем, вима-гає прийняття ефективних рішень і здійснення кардинальних дій, які забезпечать екологозбалансоване використання тваринного світу з перспективою його збереження для майбутніх поколінь. На думку автора, у вирішенні цього глобаль-ного завдання особлива роль нале-жить екологічному управлінню, яке за умови його належного стану пра-вового забезпечення та визначення основоположних цілей, завдань та засобів реалізації сприятиме побу-дові гармонійного співіснування людини та довкілля. Саме тому статтю присвячено визначенню концептуальних засад екологічного управління крізь призму висвітлен-ня науково-методологічних основ теорії управління, а також з’ясу-ванню сучасних проблем у досліджу-ваній царині. Для сучасного стану реалізації екологічного управління, у тому числі й у фауністичній сфе-рі, є характерною мультисуб’єк-тність, тому у процесі досліджен-ня автор акцентує на необхідності налагодження конструктивного діалогу, симбіозу та скоордино-ваної взаємодії всіх зацікавлених суб’єктів, діяльність яких пов’яза-на з охороною, використанням або відтворенням тваринного світу. Такі відносини повинні базуватися на принципі партнерства та усві-домлення взаємної відповідальності за наслідки своєї діяльності. Поряд із цим ефективна модель екологіч-ного управління передбачає усунен-ня негативних явищ у межах його кожного окремого виду: державно-го (шляхом чіткого розмежування повноважень органів екологічного управління), локального (за допо-могою запровадження інноваційних методик екологічного менеджмен-ту на підприємствах), громадського тощо.

Харитонов Євген Олегович, Харитонова Олена ІванівнаПРОБЛЕМИ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПТУ «ПРИВАТНЕ ПРАВО» В ПРОЦЕСІ РЕКОДИФІКАЦІЇСтаття присвячена дослідженню впливу концепту приватного права на концепції оновлення цивільного зако-нодавства України, визначенню шляхів його реалізації в процесі рекодифікації та впровадження її результатів уюридичний побут.У статті аналізуються категорії «концепт приватного права», «правова ідея», «правова реальність», «механізмправового регулювання відносин» і його елементи у сфері приватного права. Концепт «приватне право» розумі-ється як раціональне й емоційне сприйняття людиною права як частини світу, у якому існує ця людина, відчува-ючи себе частиною цього світу. При цьому основою розуміння сутності приватного права є характеристика йогояк феномена цивілізації, яким визначається статус людини як приватної особи.На підґрунті розуміння концепту приватного прав як ідеї права розглядаються питання реалізації цієї ідеї тапроводиться розмежування понять «механізм правового регулювання» й «механізм реалізації концепту приват-ного права». При цьому «механізм правового регулювання» визначається як система правових засобів (юридич-них норм, правовідносин, актів тощо), за допомогою яких здійснюється правовий вплив на відносини суспіль-ства. Зроблено висновок, що механізм реалізації концепту приватного права включає такі елементи: 1) джерела(природне право як підґрунтя, засади), 2) нормативну основу, 3) правовідносини (включаючи юридичні факти),4) акти реалізації прав та обов’язків (акти застосування), акти тлумачення норм права.Доводиться, що для забезпечення впровадження концепту приватного права в буття суспільства державамає здійснювати в межах правового поля комплекс заходів. Таким чином відбувається «об’єктивізація» концептуприватного права, перехід його з абстрактного цивілізаційного рівня на рівень цінностей, категорій, інституцій,правовідносин.Обґрунтовується висновок, що в процесі оновлення цивільного законодавства (рекодифікації) мають бути вра-ховані такі положення: приватне право має основою не нормативістську концепцію, а природне, соціально-при-родне підґрунтя. Це означає, що норми цивільного законодавства методологічною основою мають природнеправо, положення якого необхідно більш повно й чітко відобразити в переліку засад цивільного законодавства.Має бути врахованим також існування колізії інтересів (приватних одне з одним і приватних із публічними) танеобхідність їх залагодження в процесі оновлення цивільного законодавства. Крім того, доводиться, що важли-вим є впровадження концепту приватного права не лише в процесі оновлення цивільного законодавства, а й упрактику його застосування, що, у свою чергу, потребує вдосконалення механізму цивільного судочинства.

На основе материалов Государственного архива Российской Федерации и Российского государственного архива социально-политической истории показывается, что концепция русского народа как «старшего брата» имела исключительно большое значение для Советской Беларуси как в годы Великой Отечественной войны, так и в ходе послевоенного восстановления республики. Показываются конкретные меры, предпринимавшиеся Совнаркомом СССР по возрождению освобождённых от нацистской оккупации областей БССР. Автор показывает, как осуществлялась помощь в возрождении республики «снизу» - по инициативе рабочих коллективов городов РСФСР и других союзных республик. Ощущение братского единства, государства как семьи советских народов позволило не только одержать победу над нацизмом, но и в короткие сроки произвести восстановление разрушенных войной народного хозяйства и социальной сферы, благодаря сплочению людей для решения общегосударственных задач. The article, based on the materials of the State Archive of the Russian Federation and the Russian State Archive of Socio-Political History, shows that the concept of the Russian people as an «older brother» was extremely important for Soviet Belarus both during the Great Patriotic War and during the post-war reconstruction of the republic. The article shows the specific measures taken by the Soviet People's Commissar of the USSR to revive the regions of the BSSR liberated from the Nazi occupation. It also shows the assistance provided in the revival of the republic «from below» - at the initiative of the working collectives of the cities of Russia and other union republics. The sense of fraternal unity, of the state as a family of the Soviet peoples, made it possible not only to defeat Nazism, but also to restore the national economy and social sphere destroyed by the war in a short time, thanks to the unity of people to solve national problems.

Падалка Г. М. Соціокультурна диференціація і динаміка цінностей у сучасному інформаційному суспільстві. – Стаття.У статті було досліджено вплив науково-технічного прогресу (у рамках нового етапу цивілізаційного розвитку суспільства) на соціокультурний, побутовий простір сучасної людини та її ціннісні орієнтири (матеріальні та моральні). Так, було відзначено, що інформаційне суспільство характеризується новими матеріальними цінностями, які відрізняються від традиційних, такими як: вільне пересування за фінансами та роботапо всьому світу (машина та квартира в оренді, відсутність постійного кола друзів), робота (вільний графік робота онлайн і віртуально, швидка зміна у разі неможливості проводити багато часу із сім’єю, час для подорожей та екстремальних видів спорту). Також нова сучасність формує віртуальну реальність, поширення соціальних мереж і соціальних медіа. Вказане створює нові підходи до взаємовідносин між людиною – суспільством – владою через нові можливості контролювати дії влади та публічних людей через порівняння особистого життя та політичних (публічних) вчинків і поглядів. На сучасну людину здійснюється вплив через національну та глобальну інформаційні політики (через різні інформаційні та медіа проекти у сфері кіно, музики, ток-шоу), які формують нову соціокультурну, побутову та ціннісну реальність. Поєднання реальності та віртуальності створює таку складну конвергенту комбінацію, де людина втрачає можливість реально мислити та враховувати потоки інформації та дезінформації. Водночас цифрова реальність (глобалізація та віртуалізація) знищує традиційний поділ життєвого світу та людського буття на «свій» і «чужий» і на їх базі формує глобальний універсальний життєвий світ і людське буття. Постійне перебування у віртуальному світі (соціальних мережах і соціальних медіа) впливає на соціокультурний, побутовий і ціннісний простір людини, забирає у людини (блогера) її особисте і навіть інтимне життя, а підписники (фоловери) впливають на людину (блогера). Незважаючи на десятки тисяч підписників у віртуальному світі, у реальному людина залишається самотньою наодинці з собою, своїми почуттями, думками, проблемами, радощами.

Мета статті — аналіз ролі мімезису й пойесісу у формуванні мистецьких і дизайнерських компонентів сільського предметного середовища ХХ століття на слов’яно-романському пограниччі України. Методологія дослідження спирається на системно-аналітичний, мистецтвознавчий та порівняльно-історичний методи. Системно-аналітичний метод використаний для систематизації понять мімезису й пойесісу в історії формування дизайну предметного середовища. Мистецтвознавчий метод застосований для визначення особливостей культурно-етнічної та мистецької ідентифікації мешканців слов’янсько-романського прикордоння, а порівняльно-історичний — для конкретизації місця мімезису й пойесісу в історичній ретроспективі ХХ століття на слов’яно-романському пограниччі України. Наукова новизна дослідження полягає у визначені наукових концептів мімезису й пойесісу в розрізі як етнографії й краєзнавства, так і сфери дизайну й мистецтва; обґрунтуванні рівня наслідування і креативності в матеріальному побуті порубіжжя слов’янського світу з романським на території Південно-Західної України. Висновки. Встановлено, що мімезис та пойесіс — це поняття, що динамічно розвиваються в контексті етнографічного розвитку етнічних прикордонних регіонів України. В процесі формування сільського предметного середовища мешканці традиційної культури схильні до наслідування (мімезису). Водночас входження інноваційності в повсякденний уклад залишає місце творчості й нововведенням (пойесісу). Наскільки тісно вони переплетені — залежить не лише від регіону чи населеного пункту, а й від окремої сільської родини — української, румунської чи змішаної. Виявлено, що для нашої країни не були характерні політичні пограниччя, бо кордони в середині ХХ століття прокладалися без урахування етнічного чинника і перевага надавалася ідеологічним і безпековим засадам. Проаналізовано загальні тренди прагнення до наслідування й творчості у формуванні дизайну предметного середовища на українському пограниччі на прикладі україно- румунського (Буковина, Закарпаття) та україно-молдавського (Поділля, Одещина, Бессарабія) пограниччя. Окреслено специфіку культурно-етнічної та мистецької ідентифікації мешканців слов’янсько-романського прикордоння: православне віросповідання та використання української та румунської мов у повсякденному житті. Мімезисом зазначеної ситуації є те, що мова й мистецтво традиційно відрізняли українців від молдаван і румун (натомість релігія об’єднувала ці етноси). Пойесіс, очевидно, полягає в тому, що одним із найміцніших чинників національної належності в цьому регіоні є дизайн предметного середовища, який формувався під впливом як географії (Карпати, лісостеп, степ, близькість до моря), так і розуміння кожним етносом духовного розвитку й економічних чинників. Обґрунтовано, що зображені й розглянуті явища на українському пограниччі з Румунією й Молдовою детально відображають тренди, притаманні більшості подібних територій Центрально-Східної Європи, а також виражають достатню диверсифікованість та неоднозначність еволюції етнічних спільнот в умовах пограниччя, особливо коли мова йде про різні за історичним минулим народи — слов’янські та романські.

Ключові слова. побут, селянство, матеріальний добробут, інфраструктура, медицина, культура, освіта. Анотація У статті розглянуто особливості добробуту сільського населення у пострадянський період. Акцентується увага на забезпеченості населення необхідними для життя матеріальними благам. Насамперед, продуктами харчування, промисловими товарами, послугами та умовами, що задовольняють певну потребу людини і відповідають її інтересам. У не найкращому стані перебувала соціальна сфера, комунальне господарство і медицина. Кризові явища, якими супроводжувалися трансформаційні процеси в економіці, завдали відчутних збитків матеріальному забезпеченню селян. За результатами зібраних матеріалів доведено, що економічна криза, швидкі темпи інфляції, проблема дефіциту товарів, затримка коштів для виплати заробітної плати в 90-х рр. ХХ ст. ускладнювали матеріальне становище сільського населення України. Посилання Bakhovskyi, 2003 ‑ Bakhovskyi V. Tsiny na prodovolchi tovary i riven zhyttia naselennia [Food prices and living standards]. // Ekonomika APK. 2003. №12 S.81-87. [in Ukrainian]. Balanovska, 2000 – Balanovska T. Silskyi sektor Ukrainy na rubezhi tysiacholit [Ukraine's rural sector at the turn of the millennium]. T.1. : Potentsial silskoho sektora. Kyiv : Instytut ekonomiky NAN Ukrainy, 2000. 396 s. [in Ukrainian]. Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy, 1992‑2001 ‑ Derzhavna sluzhba statystyky Ukrainy: statystychna informatsiia [State Statistics Service of Ukraine: statistical information]. URL: http://www.ukrstat.gov.ua/ (data zvernennia 25.11.2021) [in Ukrainian]. Ihnatenko, 2009 ‑ Ihnatenko M. Ukrainske selianstvo: pobutova ta kulturno-osvitnia sfera (1991‑1997 rr.) [Ukrainian peasantry: household and cultural-educational sphere (1991–1997)]. // Osvita, nauka i kultura na Podilli: zb. naukovykh prats, prysviachenyi 90-richchiu Kamianetskoi doby UNR. Kamianets-Podilskyi : Opiium, 2009. T. 13. S. 386-394. [in Ukrainian]. Kasianov, 2008 ‑ Kasianov H. Ukraina 1999 – 2007: narysy novitnoi istorii [Ukraine 1999–2007: Essays on Recent History].Kyiv : Nash chas, 2008. 432 s. [in Ukrainian]. Kovpak, 2003 ‑ Kovpak L. V. Sotsialno-pobutovi umovy zhyttia naselennia Ukrainy v druhii polovyni KhKh st. (1945–2000 rr.) [Socio-living conditions of the population of Ukraine in the second half of the twentieth century (1945–2000)] Kyiv : Instytut istorii Ukrainy NAN Ukrainy, 2003. 250 s. [in Ukrainian]. Prokopa, 1996. ‑ Prokopa I. V. Sotsialna infrastruktura sela: formuvannia novoho mekhanizmu rozvytku [Social infrastructure of the village: formation of a new mechanism of development]. Kyiv : NAN Ukrainy, Instytut ekonomiky, 1996. 172 s. [in Ukrainian]. Riven zhyttia naselennia Ukrainy, 2006 ‑ Riven zhyttia naselennia Ukrainy [The standard of living of the population of Ukraine]. / za red. L. M. Cherenko. Kyiv : TOV «Vydavnytstvo «Konsultant», 2006. 428 s. [in Ukrainian]. Riven zhyttia naselennia Ukrainy, 2006 Derzhavnyi komitet statystyky Ukrainy: riven zhyttia naselennia Ukrainy [State Statistics Committee of Ukraine: living standards of the population of Ukraine]. URL: https://idss.org.ua/monografii/riven_juttya_naselennya%20krainu.pdf (data zvernennia 25.11.2021) [in Ukrainian]. Sabluk, 2002 ‑ Sabluka P. T., Orlatyi M. K. Materialnyi dobrobut silskykh zhyteliv [Material well-being of rural residents]. Kyiv : Instytut ahrarnoi ekonomiky UAAN, 2002. 369 s. [in Ukrainian]. Smolii, 2006 ‑ Smolii V. A. Istoriia ukrainskoho selianstva: narysy: v 2 t. [History of the Ukrainian peasantry: essays in 2 volumes]. Kyiv : Naukova dumka, 2006. T. 2. 653 s. [in Ukrainian]. Statystychnyi shchorichnyk Ukrainy, 2010 ‑ Statystychnyi shchorichnyk Ukrainy 2009 rik [Statistical Yearbook of Ukraine 2009]. / za red. O.H. Osaulenka. Kyiv : Derzhkomstat Ukrainy, 2010. 567 s. [in Ukrainian]. Statystychnyi zbirnyk, 1997 ‑ Sotsialno-ekonomichne stanovyshche silskykh naselenykh punktiv Ukrainy: statystychnyi zbirnyk [Socio-economic situation of rural settlements of Ukraine: statistical collection]. Kyiv : Derzhkomstat Ukrainy, 1997. 175 s. [in Ukrainian]. Zavalniuk, 2004 ‑ Zavalniuk O., Rybak I. Novitnia ahrarna istoriia Ukrainy [Recent agrarian history of Ukraine]. Kamianets-Podilskyi : Abetka-NOVA, 2004. 288 s. [in Ukrainian].

Декабрь 2021 г. отмечен двумя знаменательными для истории и экономики страны событиями. Первое – это 30-летняя годовщина распада СССР, оказавшего колоссальное влияние на социально-политические процессы во всем мире. Второе – подписание Президентом Указа «Об утверждении Основ государственной политики в сфере стратегического планирования в Российской Федерации»1.На взгляд автора, данные события тесно связаны и взаимообусловлены. В свое время при создании СССР как «первого в мире государства рабочих и крестьян» ставилась задача формирования общества равных возможностей на принципах социальной справедливости. В качестве главного пути достижения этой глобальной цели было определено развитие на основе целенаправленного планирования всех сфер и областей социально-экономической жизни. Жизнь показала, что такой подход неплохо работает. Но лишь в случае небольшого числа приоритетов и целей, преимущественно связанных с решением задач индустриализации в ее «классическом виде» – создании крупных производственно-технологических систем и комплексов, ориентированных на выпуск мало меняющейся со временем номенклатуры изделий. При решении же широкого комплекса вопросов и задач социального характера, а также при попытке учесть местные условия во всем их разнообразии всеохватывающее планирование оказывается скорее тормозом и, как выяснилось впоследствии, может стать непреодолимым препятствием.При этом, однако, долгосрочное планирование в форме согласования направлений развития социально-экономических систем, ориентации различных экономических агентов в руслеих возможного взаимодействия во все большей степени становится необходимостью быстро меняющейся реальности. Но сегодня речь уже не идет о всеохватывающем распределении общественных ресурсов исходя из заданных свыше ориентиров. Необходимо определение стратегических приоритетов и целей, на достижение которых будет выделена лишь малая часть имеющихся общественных ресурсов. Все остальное – «дело» рыночных взаимодействий самых разных экономических агентов, действующих в рамках определенных, очерченных законами и общественными нормами правил.Однако данная в целом понятная и ясная «картина» может претендовать на полноту и достаточность для решения задач комплексного устойчивого социально-эколого-экономического развития страны или отдельных ее территорий только при условии включения в нее, во-первых, реальных экономических агентов – субъектов экономических отношений, во-вторых, общественных институтов.Именно это обстоятельство является критически важным и для понимания экономических причин распада СССР, и тех проблем и затруднений, которые испытывает экономика суверенной России в XXI веке.Речь идет о необходимости блокирования действий «групп с особыми интересами», направленных на отстаивание и проведение в жизнь своекорыстных приоритетов. Количество таких групп, их состав и влияние на политические социально-экономические процессы отличаются от страны к стране и от эпохи к эпохе. Но далеко не всегда их узконаправленная деятельность становится непреодолимым препятствием на пути общественного развития. Как отмечал Мансур Олсон, «каждое лобби особых интересов, каждый картель, каждое предприятие-динозавр – лишь крошечное меньшинство электората. Каждый особый интерес может быть многократно забаллотирован, как только общественность поймет его природу, поймет, что происходит. Даже если только интеллигенция страны понимает происходящее, этого уже достаточно, чтобы ограничить давление особых интересов и блокировать картельное регулирование цен и заработной платы. Если общество избежит этих опасностей, то для процветания будет необходимо только одно – находящиеся под надежной защитой и четко установленные права собственности и контрактное право»2.В то же время « …коллективные действия трудны и проблематичны. К тому же при создании любой организации или новой модели кооперации существуют и особые стартовые издержки, включающие боязнь непривычного и сопротивление необычному»3.Пожалуй, именно отсутствие эффективных подходов к организации и практическому воплощению коллективных действий стало основной причиной распада СССР и внутренней отстраненности значительной части населения от трагических событий осени 1991 г.Симптомы и характер данного феномена были видны с самого начала, уже в 1920-х годах. Об этом писал, в частности, непосредственный свидетель процесса становления экономической системы СССР, норвежский профессор-славист Олаф Брок: «Бюрократическая махина была одним из тех элементов царского режима, которые большевики хотели устранить. И они яро взялись за дело, сметая и плохое, и хорошее, например, прославившуюся своей успешностью налоговую палату, которая во времена Витте состояла по большей части из чиновников с университетским образованием. Кто же пришел им на смену? Еще большее число бюрократов, только теперь это в основном необразованные и невежественные самодуры, которые доставляют огромные трудности самим властям. Кроме того, была учреждена совершенно новая единовластная бюрократическая система, эксплуатирующая экономику… Какая бы из сторон ни одержала политическую победу, потребуется несколько десятилетий серьезной нравственной работы, чтобы перепахать и расчистить почву общественной морали, хотя бы до того состояния, в котором она пребывала до революционного перелома»4.Итогом стало формирование в СССР убежденной в своей исключительности и правоте «группы с особыми интересами» из числа высшего аппарата КПСС и верхнего эшелона индустриально-промышленного руководства отраслями, крупными концернами и конгломератами. В данной оценке солидарны авторы тематической подборки настоящего номера, отмечающие догматизацию высшим руководством страны всеохватывающегопланирования (статья А. В. Алексеева и Б. Л. Лавровского), непродуманность экономических реформ в период перестройки 1980-х (статья В. И. Клисторина), нежелание видеть и понимать реальные особенности протекания экономических процессов (статья И. К. Лавровского).Упомянутая «группа с особыми интересами» совершенно не учитывала в то время уже ставшую для многих очевидной необходимость формирования эффективных процедур коллективных действий не только в своих узкокорпоративных рамках, но и в сфере взаимодействия с общественными институтами, не говоря уже об отдельных людях с их уникальным видением социально-экономических процессов.В числе первых трагизм отказа от обновления процедур коллективных действий ощутили на себе свидетели и сторонники Пражской весны 1968 г.5 Многие соображения, которые тогда высказывались, остаются актуальными и поныне. Так, по мнению Зденека Млынаржа, «… что представляет собой при социализме “интерес всего общества”, можно определить только при двух непременных условиях: во-первых, решение любой проблемы должно опираться на профессиональные знания, и во-вторых, общественность должна иметь право сама заявить о своих интересах… Коммунистическая партия является ведущей силой общества… и должна создать условия, при которых могут реализовываться такие интересы и потребности общества, какие она сама общенародными не считает. Партия должна убеждать в своей правоте. Партийные решения должны готовитьвысококвалифицированные специалисты. Приказными методами долго управлять невозможно. Кроме того, партия не может подменять государственные и общественные организации. Роль партии – это роль дирижера, а дирижер не может заменить собой весь оркестр»6.Читается как написанное только что – например, в рамках гипотетической общественной экспертизы упомянутого Указа Президента.Сохраняет актуальность и мнение Ота Шика, высказанное 30 лет назад: « …В отличие от либеральных экономистов я придерживаюсь следующего мнения: поскольку в капиталистическом рыночном хозяйстве отсутствует определение долгосрочных социально-экономических задач и плановая координация всех необходимых экономико-политических инструментов, именно поэтому там всегда могут снова в определенные периоды возникнуть массовая безработица и другие негативные процессы»7.Сумеем ли мы после стольких лет исканий и откровенных неудач найти в себе силы и возможности сформировать представительную систему коллективных действий в области как долгосрочного планирования, так и практической реализации этих планов? Права на ошибку и на следование в русле узкокорпоративных интересов у нас и у нашей экономики уже нет.1 Указ Президента РФ от 8 ноября 2021 г. № 633 «Об утверждении Основ государственной политики в сфере стратегического планирования в Российской Федерации» 8 ноября 2021 г. № 633. URL: http://www.kremlin.ru/acts/news/670742 Олсон Мансур. Возвышение и упадок народов: экономический рост, стагфляция и социальный склероз. / Пер. с англ. Новосибирск: «ЭКОР», 1998. 432 с. [С. 11].3 Олсон Мансур. Возвышение и упадок народов: экономический рост, стагфляция и социальный склероз. / Пер. с англ. Новосибирск: «ЭКОР», 1998. 432 с. [С. 11].4 Брок Олаф. Диктатура пролетариата. М.: Издательство им. Сабашниковых, 2018. 224 с. [С. 37, 39].5 Шинкарев Леонид И. Я это все почти забыл…: Опыт психологических очерков событий в Чехословакии в 1968 году. М.: Собрание, 2008. 447 с.6 Млынарж Зденек. Мороз ударил из Кремля / Пер. с чешск. М.: Республика, 1992. 287 с. [С. 66,67].7 Шик Ота. Весеннее Возрождение – иллюзии и действительность / Пер. с чешск. Вступит. ст. и общ. ред. Р. Н. Евстигнеева. М.: Прогресс, 1991. 392 с.[С. 348].

Державною цільовою програмою розвитку професійно-технічної освіти (ПТО) на 2011–2015 роки визначено, що її випереджувальний розвиток означає, насамперед, корінні зміни якості професійно-технічної освіти; підвищення її ролі в забезпеченні розвитку економіки. В українській науці та практиці управління досить широко наголошується на необхідності реформування управління розвитком ПТО (Н. Ничкало, В. Радкевич, Л. Петренко, В. Свистун, В. Супрун).Виходячи з розуміння системи управління як триєдності суб’єкта, об’єкта та механізму управління як рухомої ланки управлінського впливу, трансформація суб’єкта управління без модернізації управлінського механізму, що реалізується за допомогою управлінських технологій, на думку вчених (В. Геєць, В. Іванова, Л. Федулова та ін.) є малодієвим процесом, оскільки суперечить принципу комплексності й системності. Відомий вчений у галузі впровадження інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) в освіту М. Жалдак зазначає, що удосконалення і розвиток сучасних ІКТ як сукупностей методів, засобів і прийомів, використовуваних для збирання, систематизації, зберігання, опрацювання, передавання, подання все можливих повідомлень і даних, суттєво впливають на характер виробництва, наукових досліджень, освіту, культуру, побут, соціальні взаємини і структури [1, 76].Досягнутий нині рівень і проблеми розвитку ІКТ у системі ПТО визначають необхідність переходу від політики, спрямованої на розвиток інформатизації окремих ПТНЗ, до формування єдиного інформаційного простору, розвиток інформаційних ресурсів, баз даних і знань, якими можуть користуватися всі ПТНЗ регіону.Збалансована реалізація програмних заходів на рівні регіону можлива за такими пріоритетними напрямами: підвищення ефективності управління в умовах змін організаційно-правових форм діяльності ПТНЗ, що забезпечить результативність і підсилить їх відповідальність за кінцеві результати діяльності; удосконалення інформаційного обміну; запровадження моніторингу оперативності прийняття управлінських рішень на основі розроблення і впровадження критеріїв ефективної діяльності професійно-технічних навчальних закладів і виявлення їх впливу на якість ПТО. Це зумовлено тим, що особливості управління сучасною системою ПТО визначаються кардинальними змінами в нашому суспільстві, в результаті чого відбувається переусвідомлення цілей, завдань і змісту освіти, здійснюється пошук нових форм, методів і технологій підвищення її якості. За останнє десятиліття кількість ПТНЗ, які здійснюють підготовку робітничих кадрів, а також обсяги цієї підготовки значно скоротилися. Існує диспропорція в структурі зайнятості населення в реальному секторі економіки і структурі підготовки кадрів у ПТНЗ. Ефективна реалізація регіональної освітньої політики і підтримка конкурентоспроможності ПТНЗ висувають обов’язковою умову створення інформаційної інфраструктури. Для здійснення спостереження, оцінки, аналізу стану, прогнозу розвитку і розробки альтернативних варіантів регулювання діяльності ПТНЗ важливим є набір показників і критеріїв, що адекватно описують стан і розвиток об’єкта дослідження. На виконання Національного плану дій на 2011 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010–2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава», затвердженого Указом Президента України від 27 квітня 2011 року № 504 наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту від 22.11.2011 р. № 1336 затверджено критерії системи рейтингового оцінювання діяльності професійно-технічних навчальних закладів [2]. Електронну базу даних «Рейтингове оцінювання діяльності професійно-технічних навчальних закладів» планується запровадити на веб-порталі професійно-технічної освіти www.proftekhosvita.org.ua.У системі рейтингового оцінювання діяльності ПТНЗ передбачено п’ять груп критеріїв: 1) ефективність навчання і працевлаштування, 2) зміст навчання і навчально-методичне забезпечення, 3) педагогічні працівники, 4) фінансування і матеріально-технічне забезпечення, 5) доступність ПТО та впровадження гендерної рівності та соціальної справедливості (рис. 1). Можна вважати, що дана система відноситься до класу автоматизованих систем обробки даних, оскільки основними процесами, що реалізуються в ній, є транзакційні процеси з базою даних, процеси оперативної аналітичної обробки, процеси формування звіту. Для обчислення інтегрального показника – рейтингу ПТНЗ – слід визначити ступінь участі кожного критерію в системі рейтингового оцінювання діяльності ПТНЗ. Методика визначення важливості елементів системи полягає в наступному.Оцінка ступеню кожного елемента в групі кожного критерію може бути здійснена за значенням коефіцієнта важливості, що відображає значущість елемента системи [3]. Системне подання об’єкта дає можливість класифікувати різні типи оцінок важливості об’єктів, тобто кожному елементові присвоюється певний ранг важливості відповідно до шкали (табл. 1). Потім складається матриця рангів важливості.Таблиця 1Шкала ранжуванняСтупінь важливостіВизначенняПояснення0об’єкти непорівнянні порівняння об’єктів не має смислу1об’єкти однаково важливіоб’єкти мають однакові інформаційні відношення3об’єкт дещо важливіший іншогоє деяка перевага одного об’єкта перед іншим на певному рівні співставлення5один важливіший іншогоіснують вагомі основи того, що один об’єкт біль важливіший, ніж інший7один явно важливіший іншогоє незаперечні підстави, щоб надати перевагу одному об’єкту іншому9один абсолютно важливіший іншогопереваги одного з об’єктів настільки очевидні, що не може викликати найменшого сумнівуДля того, щоб матриця рангів важливості була врівноваженою, має виконуватися співвідношення:Для прикладу розглянемо матрицю рангів важливості для критерію 1 «Ефективність навчання і працевлаштування». Даний критерій має вісім показників, тому складається матриця з восьми елементів (табл. 2). Виконання співставлення необхідно для того, щоб, визначивши, у скільки разів один об’єкт важливіший від другого, можна було побачити, яку частку важливості складає другий об’єкт від першого.Таблиця 2Ранги важливості елементівi/jx8x7x6x5x4x3x2x1x8=351/31/31/51/71/3x71/3=3511/31/31x61/51/3=53131/3x531/51/5=1531x4311/31=531/3x35311/51/5=31x2731/31/31/31/3=3x13131311/3=У результаті обчислень таблиці 2 отримаємо матрицю (табл. 3).Таблиця 3Обчислення рангів важливості елементівi/jx8x7x6x5x4x3x2x1x8=350,330,330,200,140,33x70,33=3510,330,331,00x60,200,33=53130,33x530,200,20=1531x4310,331=530,33x35310,200,20=31x2730,330,330,330,33=3,00x13131310,33=Просумувавши значення рангів у кожному рядку, отримаємо наступний набір векторів ώ1=12,33; ώ2=14,33; ώ3=13,4; ώ4=13,67; ώ5=13,4; ώ6=12,87; ώ7=11,0; ώ8=9,34. Пронормувавши ώ за умовою Σώі=1, отримаємо числові значення міри важливості критеріїв, виражених коефіцієнтом важливості (табл. 4).Таблиця 4Значення коефіцієнтів важливості критеріїв (приклад)x1x2x3x4x5x6x7x8Кв0,120,140,130,140,130,130,110,09Пропонована методика оцінки коефіцієнтів важливості критеріїв має бути покладена в основу системи рейтингового оцінювання діяльності ПТНЗ, оскільки знання точних числових значень важливостей критеріїв в кінцевому підсумку сприяє прийняттю обґрунтованих рішень при організації управління ПТНЗ. При цьому значно підвищуються вимоги до кваліфікації та компетентності адміністративно-управлінського персоналу ПТНЗ, зорієнтовані на результат. Застосування ІКТ в управлінській діяльності ПТНЗ вимагає підвищення рівня професійних знань і умінь, які педагогічні працівники мають отримати безпосередньо на робочому місці, після закінчення інженерно-педагогічного навчального закладу.Як показав аналіз практики управління ПТНЗ України, матеріалів науково-практичних конференцій прогресивні ІКТ слабо впроваджуються, інформаційна підтримка в системі професійної підготовки та ухвалення рішень є недостатньою, експертні оцінки їх ефективності відсутні. Невідповідність між сучасним рівнем розвитку ІКТ та їхнім застосуванням у практиці управління ПТНЗ стримує процес становлення і розвитку ПТО, перешкоджає формуванню ефективної інфраструктури аналітичного управління. Однією з причин слабкого впровадження ІКТ у практику управління ПТНЗ є недостатня методологічна підтримка процесів інтеграції методів і підходів, розроблених у теорії управління, теорії складних соціальних систем, системному аналізі, теорії автоматизованих інформаційних систем. Ключову роль у прийнятті управлінських рішень незмінно відіграє інформаційний обмін, що формує в конкретному ПТНЗ і регіоні в цілому певний інформаційний простір, у рамках якого всі реальні фігуранти виконують певні інформаційні функції. Удосконалення процесів виконання інформаційних функцій за рахунок впровадження перспективних ІКТ, а також можливість прямої участі в інформаційних процесах безпосередньо керівників, методистів з ІКТ та інформаційно-аналітичної роботи ПТНЗ, будуть визначати основи модернізації системи ПТО України сьогодні й у найближчому майбутньому. Водночас, упровадження передових ІКТ в управління ПТНЗ стримує слабкий рівень організації інформаційних потоків, збирання, обробки, збереження і подання даних, їх аналізу та інтерпретації, ухвалення рішень. Тому зростає роль системи підготовки і підвищення кваліфікації в забезпеченні сучасного рівня знань та інформаційно-аналітичної складової педагогічних працівників ПТНЗ у власній професійній діяльності. Висновок. Проблема автоматизації процесів управління системою ПТО в регіоні може бути вирішена шляхом побудови інформаційно-аналітичної системи управління, в якій, крім обов’язкової мети управління всіма процесами, головною метою є забезпечення функції надання конкретних даних віртуальному суб’єкту, що має право доступу до цих даних і системи. Застосування засобів інформаційно-аналітичної системи управління (ІАСУ) для забезпечення технологізації інформаційно-аналітичної діяльності управління зумовлено тим, що достовірні й повні дані про об’єкт управління разом із швидкою реакцією адекватними рішеннями на постійно змінну ситуацію виступає умовою успіху професійної діяльності адміністративно-управлінського персоналу ПТНЗ. Поряд з цим застосування ІАСУ певним чином впливає на технологію управління, що зумовлює відповідні структурні зміни в змісті та організації робіт у цій сфері діяльності. Водночас, поширення та ефективна експлуатація ІАС визначається, насамперед, підготовленістю до сприйняття цієї системи з боку керівників і методистів ПТНЗ, які застосовують комп’ютери та інформаційні системи як своєрідні інструментальні засоби у своїй діяльності.

У статті проаналізовано словник «Гуцульська діалектна лексика та фраземіка в українській художній мові» як джерело моделювання гуцульської мовної картини світу в українській художній літературі. Основні положення статті ґрунтуються на тому, що засадничими компонентами мовної картини світу є слова як номінативні одиниці. У кожній національній мові означування (найменування) елементів концептуальної картини світу здійснюється передовсім за допомогою номінативних одиниць. Крім поняття загальнонаціональної мовної картини світу, існують регіональні мовні картини світу, лінгвальним підґрунтям яких є місцеві діалекти. Специфіка регіонально-мовної картини світу визначається діалектними мовними формами, оскільки вони називають реалії позамовної дійсності, для яких не знадобилось найменувань у загальнонаціональній мові поза діалектним ареалом. Каркас гуцульської мовної картини світу в її художній версії становлять ключові діалектизми в межах окремих тематичних пластів лексики, лексикографічно опрацьованих у згадуваному словнику. Лексичні елементи мовної картини світу в українській художній мові охоплюють найрізноманітніші сфери буття й життєдіяльності гуцулів: побут, виробничу сферу, матеріальну й духовну, культуру, вірування, демонологію, природу тощо. У словнику опрацьовано й стійкі словосполучення – фраземи, паремії, прокляття тощо, які суттєво доповнюють і збагачують художню версію гуцульської мовної картини світу. Словник в цілому подає обширну інформацію в семантичних характеристиках діалектних номінативних одиниць та в контексті їх використання у літературних текстах і в образно-стилістичних ремаркуваннях, яка дає змогу змоделювати гуцульську мовну картину світу крізь призму української художньої мови.

Стаття присвячена етимологічному, семантичному і функціональному аналізу когнітивної сфери вітання й побажання на матеріалі лексичних і фразеологічних засобів української та чеської мов з деякими паралелями в інших мовах. З такого погляду чеська та українська лексика і фразеологія ще не були предметом окремої студії. Цей аспект дослідження може бути корисним для вивчення проблем когнітивної семантики і лінгвістичної прагматики.У компаративному плані вивчаються етимологічні характеристики лексики української та чеської мов. Констатовано, що, незважаючи на спільне праслов’янське походження, іменники укр. поздоровлення та чес. pozdrav мають різні етимологічні версії. Для чеської мови вихідна мотиваційна модель слова pozdrav ‘вітання’ ґрунтувалася на понятті здоров’я, те саме виявляє українська мова стосовно слова поздоровлення на відміну від синоніма вітання, етимологічно пов’язаного з vytaty ‘жити’ й вітати ‘говорити, звертатися до когось’. В обох досліджуваних мовах первинні значення лексем семантичного поля «вітання, поздоровлення» (укр. вітати, поздоровляти, віншувати, здрастувати; чес. pozdravovat, gratulovat, blahopřát, vinšovat) виявляють ознаки суб’єктивної приязні, прихильності, симпатії до когось та детермінують модель мовної поведінки учасників комунікації.Побажання здоров’я – основний когнітивний складник вітання й поздоровлення. У статті проаналізовано також фразеологічні формули вітання і побажання: укр. Будьте здорові! і чес. Buďte v pohodě! На основі набору даних словника-тезауруса чеської мови, лексичної синонімії слова pohoda можна зробити висновок про те, що сучасна чеська формула побажання Buďte v pohodě! в семантичному відношенні є набагато глибшою, ніж класичне Buďte zdrávi!, оскільки у свідомості носія чеської мови понятійний простір слова pohoda охоплює не лише поняття здоров’я, але й близькі до нього щастя, радість, любов, комфорт, задоволення, добробут, які виражають цінності, значущі для кожного індивіда.Характерною особливістю чеської вітальної формули Buďte v pohodě! є те, що це фразеологічний неологізм, вперше зафіксований чеськими словниками наприкінці ХХ ст. У зіставленні з чеською мовою ми відзначаємо особливість української формули вітання Многії літа! Ця формула побажання пройшла багатовіковий процес інтеграції від церковного побуту до сфер суспільного життя. У цілому дослідження показало, що основні мотиваційні моделі для реалізації вітань і побажань лексичними і фразеологічними засобами сформовано мовною системою і дискурсивною практикою, в основі яких лежить мовленнєвий етикет або життєво значима подія, щодо якої адресат реалізовує комунікативні інтенції – висловлює увагу, повагу й добросердечне ставлення.The paper is dedicated to the etymological, semantic, and functional analysis of the cognitive sphere of greetings and wishes on the material of lexical and phraseological elements of the Ukrainian and Czech languages, using the data from other Slavic languages. From this point of view, Czech and Ukrainian vocabulary and phraseology have not yet been the subject of a separate study. This aspect of research can be useful for studying the problems of cognitive semantics and linguistic pragmatics.The etymological characteristics of Ukrainian and Czech vocabularies are studied in a comparative way. It is stated that despite their common Proto-Slavic origin, the Ukrainian noun поздоровлення and the Czech word pozdrav have different etymological history. For the Czech language, the initial motivational model pozdrav ‘greeting’ was based on the concept of health. The same is revealed by the Ukrainian language in relation to the word поздоровлення, in contrast with the synonym вітання, which is etymologically related to vytaty ‘live’ and вітати ‘speak, address someone’. In both languages, the primary meanings of the lexical items of the semantic field “greetings, congratulations” (pozdravovat ‘greet’, gratulovat ‘congratulate’, blahopřát ‘welcome’, vinšovat ‘salute’) show signs of subjective friendliness, affection, and fellow feeling for someone, and they determine the model of language behaviour of the participants in communication.Wishing good health is the main cognitive component of greetings and congratulations. The paper also analyzes the phraseological formulas of greetings and wishes: Ukrainian Будьте здорові! and Czech Buďte v pohodě! Based on the data set of the dictionary-thesaurus of the Czech language, we can conclude that in terms of semantics, the modern Czech formula Buďte v pohodě! is much deeper than the classical Buďte zdrávi! because in the mind of a Czech speaker, the conceptual space of the word pohoda implies the concepts of health, happiness, joy, love, comfort, satisfaction, and well-being, which include values that are important to every individual.A special feature of the Czech formula Buďte v pohodě! is that it is a phraseological neologism first recorded by Czech dictionaries in the late 20th century. In comparison with the Czech language, we can observe the peculiarity of the Ukrainian greeting Многії літа! This formula went through a centuries-long process of integration from church life into everyday social life. In general, the study demonstrates that the main motivational models in the lexical and phraseological implementation of greetings and wishes are formed by the language system and discursive practice, which is based on speech etiquette or a significant event to which the addressee expresses attention, respect, and warm-hearted attitude.