Journal articles: 'Сучасна українська історіографія'

1

Харченко, А. "Сучасна українська історіографія Голодомору: студії та дослідники." Історіографічні дослідження в Україні, Вип. 27 (2017): 187–219.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Ukhach, Vasyl. "Сучасна українська історіографія антипольського повстання ОУН (серпень-вересень 1939 р.)." Eminak, no. 2(30) (June 26, 2020): 229–37. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2020.2(30).428.

Full text

Abstract:

У статті здійснено історіографічний аналіз напрацювань сучасними українськими істориками передумов, особливостей підготовки, суті акцій партизанських загонів, здобутків, результатів і наслідків для оунівського підпілля антипольських виступів у період серпня-вересня 1939 р. Проаналізовано позиції сучасних українських істориків у питаннях розробки концепції та плану антипольського повстання; масштабів конфлікту; дискусійних питань термінології, кількісного складу оунівських загонів. Зроблено висновок, що зорганізувати широкомасштабне антипольське повстання з метою відродження Української держави ОУН не вдалося. Виокремлено перспективний перелік питань, що потребують подальших дослідницьких зусиль.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Булгаков, Ю. В. "Сучасна українська історіографія про аграрно-селянську політику уряду Української держави гетьмана Павла Скоропадського." Сторінки історії, Вип. 28 (2009): 86–93.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Коцур, В. "Сучасна українська історіографія про церковно-монастирську благодійність гетьмана Б. Хмельницького." Часопис української історії, Вип. 29 (2014): 91–99.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Пагор, В. "Конституція Пилипа Орлика в контексті національного державотворення: сучасна українська історіографія." Нові дослідження пам"яток козацької доби в Україні, Вип. 23 (2014): 330–35.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Надурак, Наталія. "ТВОРЕННЯ УВО В УКРАЇНСЬКИХ ДОСЛІДЖЕННЯХ: ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ОГЛЯД." Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", no. 32 (December 27, 2019): 159–69. http://dx.doi.org/10.15330/gal.32.159-169.

Full text

Abstract:

У статті аналізуються основні особливості та рівень дослідження українською історіографією процесу творення Української військової організації, покликаної продовжувати збройну боротьбу за українську державність. Автор визначає найбільш складні, дискусійні та найменш дослідженні питання процесу формування УВО та її діяльності у 1920–1923 рр., робить висновок, що саме українські зару- біжні дослідження стали базою всіх сучасних вітчизняних розробок цієї проблеми. З’ясовано, що сучасна вітчизняна історіографія здебільшого успадкувала від української зарубіжної тенденції до спрощеного викладу історії УВО. Автор доходить висновку, що вже від початку 2000-х років в Україні з’явилася низка досліджень, у яких розглянуто актуальні та малодосліджені питання часу та місця виникнення УВО, ролі Є. Коновальця у процесі формування організації, однак висновки авторів досить часто є дискусійними, отож, ці питання потребують подальшого більш детального дослідження.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Сорока, Ю. "Сучасна українська історіографія історії західноукраїнських земель 1940-х - 1950-х років." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Історія, Вип. 105 (2011): 48–52.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Ухач, В. "Сучасна українська історіографія антипольського повстання повстання ОУН (серпень-вересень 1939-р)." Емінак, no. 2 (30), квітень - червень (2020): 229–37.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Тарасюк, Марина. "ВОЛИНСЬКЕ ПОВСЯКДЕННЯ ЛИТОВСЬКОЇ ДОБИ В СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ." Litopys Volyni, no. 24 (July 9, 2021): 41–46. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.06.

Full text

Abstract:

Історія повсякденності є нині популярним напрямом наукових розвідок в українській історіографії. З’ясовано, що предметом історії повсякдення є все, що оточує людину щодня: гігієна, одяг, житло, харчуван- ня, дозвілля, виробнича практика та будь-які взаємодії з іншими членами суспільства. Студії охоплюють два рівні дослідження: матеріальне життя та нематеріальне (соціальне). Основне завдання напряму – це розгляд пересічних людей, які могли не впливати на глобальну історію, але, без сумніву, відчували на собі її тиск. Зокрема, напрям використовується під час вивчення середньовічного суспільства. У зв’язку з цим у статті зроблено спро- бу з’ясувати ступінь дослідження (у цьому разі волинського) повсякдення литовської доби та окреслити основні компоненти буденності, які висвітлені в новітній історіографії. Таке узагальнення дасть змогу визначити сфери щоденного, які вдається реконструювати, та такі, що залишаються науковою перспективою. З’ясовано, що з моменту становлення людинознавчої історії сучасна українська історіографія збагатилася дослідженнями таких компонентів повсякденного життя, як гардероб, житло, виробнича практика волинян (матеріальний вимір) та з історії взаємостосунків у громадському та приватному життях, контактів між миря- нами та церквою (нематеріальний вимір або, інакше кажучи, соціальний). Встановлено, що історія волинського повсякдення литовської доби та окремі його складники аналізуються, зокрема, в розвідках краєзнавчих археологів та соціальних істориків. Через незначну представленість у науковій літературі потребують більшої уваги вче- них дозвілля волинян, їхня система харчування, житлові умови. Після аналізу усіх компонентів буденності надалі вдасться сформувати цілісне уявлення науковців про цей відрізок часу, а це, зі свого боку, сприятиме розумінню середньовічного світу ізсередини.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Гаврилюк, О. Н. "Сучасна українська та польська історіографія діяльності музеїв західноукраїнського регіону в міжвоєнний період." Науковий вісник Волинського національного університету імені Лесі Українки. Історичні науки, no. 10 (235) (2012): 124–30.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Конта, Р. "Етнографічна збірка музею Наукового товариства імені Шевченка у Львові: сучасна українська історіографія." Вісник Книжкової палати, no. 2 (235) (2016): 34–38.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Конта, Р. "Етнографічна збірка музею Наукового товариства імені Шевченка у Львові: сучасна українська історіографія." Вісник Книжкової палати, no. 2 (235) (2016): 34–38.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Конта, Р. "Етнографічна збірка музею Наукового товариства імені Шевченка у Львові: сучасна українська історіографія." Вісник Книжкової палати, no. 2 (235) (2016): 34–38.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Байкеніч, Д. "Українські переселенці з Польщі на території східних областей УРСР у 1944-1947 рр. Сучасна українська історіографія." Наука. Релігія. Суспільство, no. 2 (2012): 71–74.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Байкеніч, Д. "Українські переселенці з Польщі на території східних областей УРСР у 1944-1947 рр. Сучасна українська історіографія." Наука. Релігія. Суспільство, no. 2 (2012): 71–74.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Brovko, A. G. "Сучасна українська історіографія про діяльність Ліги Націй як міжнародну організацію миру та співробітництва." Literature and Culture of Polissya 97, no. 12i (February 5, 2020): 270–81. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2019-12i-97-270-281.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Сокирська, В. "Сучасна українська та зарубіжна історіографія відносин між РСФРР та УСРР 1920-х рр." Емінак, no. 4 (24), жовтень - грудень, т. 2 (2018): 144–51.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Ігнатуша, О. М. "Сучасна українська історіографія відносин православної церкви та радянської держави (1920-1930-ті рр.)." Український історичний журнал, no. 2 (2006): 174–90.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Сухий, О. "Сучасна українська історіографія національно-визвольного руху періоду Другої світової війни: рецепції та виклики." Вісник Львівського університету. Серія історична, вип. 53 (2017): 19–57.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Коцур, Г. Г. "Сучасна українська історіографія (1991-2011 рр.) про кошового отамана Запорозької Січі Петра Калнишевського." Вісник Академії праці і соціальних відносин Федерації профспілок України, no. 4 (60) (2011): 105–10.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Великочий, В. "Сучасна українська історіографія про репресії щодо Української греко-католицької церкви в Галичині за доби Першої світової війни." Мандрівець, no. 3 ( 93 ) травень-червень (2011): 52–56.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Кузьменко, А. "Сучасна українська історіографія про становлення вітчизняної історичної науки кінця XVIII - першої половини XIX ст." Часопис української історії, Вип. 17 (2010): 70–77.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Романова, М. П. "Сучасна українська і зарубіжна історіографія про причини офіційного визнання України та окупації її Антантою." Соціальна історія, Вип. 2 (2007): 109–16.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Кизименко, І. "Державницька ідея середини ХVІІ ст. через призму політичних поглядівгетьмана Б. Хмельницького: сучасна українська історіографія." Часопис української історії, Вип. 29 (2014): 100–104.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Istomina, A. "TAX AUTHORITIES IN DNIPRO-REGION UKRAINE DURING THE POST-REFORM PERIOD: CURRENT UKRAINIAN HISTORIOGRAPHY." Bulletin of Taras Shevchenko National University of Kyiv. History, no. 141 (2019): 10–13. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2640.2019.141.2.

Full text

Abstract:

The liberal reforms carried out in the Russian Empire during the 1860's and 1870's markedly affected the financial sector of a gigantic country. They also had their peculiarities on the territory of the provinces inhabited by Ukrainians. Especially significant was the reformation of the tax service, which became more modern and copied the principles and methods of their work from similar structures of Western European states. In the middle of the nineteenth century іn the Dnieper Ukraine there was virtually no special tax authority. These functions were carried out by a number of government institutions, and the state-owned chambers carried out the coordination of their activities at the local provincial level. After the defeat of the Russian Empire in the Crimean War, its government was forced to carry out a series of systemic reforms. One of the directions of the reformation of the Romanov Empire was the reorganization of the sphere of public finances, in particular, of financial management and financial control. Over the past decades, Ukrainian historical science has paid special attention to the functioning of the tax authorities of the empire on the lands of modern Ukraine. In view of this, the article analyzes the contemporary Ukrainian historiography of the question of the functioning of the tax authorities of the Russian Empire in the Dnieper Ukraine in the second half of the nineteenth and early twentieth centuries. The main domestic researches of the activities of those power institutions that performed the functions of tax control in the Ukrainian provinces of the Russian Empire were considered. Particular attention is paid to the works, which highlighted regional features of the work of tax authorities. Perspective directions of further researches of this problem are outlined. The article states that the problems of the activity of tax authorities in the Dnieper Ukraine in the pre-reform period became the subject of the research of many modern Ukrainian scholars. One can even note the fact of formation of scientific schools on the problems of the history of financial policy in Ukraine. This is the Kyiv Historical School of Professor O. Reyent, the Kharkiv School of History and Law of Professor O. Golovko and the Kropyvnytsky School of Economic History of Professor V. Orlyk. However, there remain a number of aspects of the problem that require further in-depth study.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Diachok, Oleg. "The legal regulation of economic issues in the Grand Duchy of Lithuania: modern Ukrainian historiography." Ukraina Lithuanica. Studìï z ìstorìï Velikogo knâzìvstva Litovsʹkogo 2015, no. 3 (September 8, 2015): 332–48. http://dx.doi.org/10.15407/ul2015.03.332.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Malichyn, О. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПІДХОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПАРЛАМЕНТАРИЗМУ В УКРАЇНІ." Juridical science 1, no. 5(107) (April 3, 2020): 24–33. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-1.03.

Full text

Abstract:

Актуальність статті полягає в тому, що парламентаризм як явище від часу його зародження у далекому минулому пройшов нелегкий шлях, починаючи з подій реального життя і завершуючи спробами вироблення спільного погляду на минуле з метою кращого розуміння реалій сьогодення й перспектив парламентаризму в Україні. Якщо вести мову про парламентаризм в Україні, то ми маємо звернути перш за все увагу на проблеми національної та всесвітньої історико-правової науки. Метою статті є визначення особливостей наукової думки що становлення і розвитку інституту парламентаризму в Україні та його ролі в процесі вітчизняного державотворення. В статті розкриваються теоретико-методологічні засади аналізу еволюції парламентаризму Україні. Висвітлено особливості визначення поняття і змісту парламентаризму в концепціях та наукових дослідженнях видатних українських вчених та політичних діячів певних історичних періодів українського державотворення. Визначено, що діаспорна література стала сполучною ланкою для фахових розвідок різних часів. Ця її роль особливо помітна на тлі кризи радянської історіографії парламентаризму. Загалом у схему радянської історії України не висувалося саме поняття парламентаризму як історично зумовленої форми самоврядування, демократії українців, а також відмова від участі у формуванні наукової картини світу на користь класових інтересів. Навіть серйозне академічне видання – « Історія Української РСР» - послуговувалося пропагандистськими штампами в оцінці такого явища, як парламентаризм. Однак українська радянська історіографія також накопичувала історичні знання, в тому числі й про парламентаризм, котрі з допомогою сучасних інноваційних методів необхідно де ідеологізувати. На нашу думку, це потребує, окремого, методологічно вмотивованого вивчення. Інерція української радянської історіографії, зокрема в царині методології, особливо в перші роки відродження незалежної Української держави. З прийняттям Конституції України 1996 р. ситуація змінилася, зокрема загострився інтерес до проблем виборів, структури парламенту, його функцій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Гуржій, Андрій Миколайович, Наталія Валеріївна Бахмат, Валентин Олександрович Зайчук, Любов Андріївна Карташова, Ірина Іллівна Розман, and Тамара Михайлівна Сорочан. "ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ ЦИФРОВОЇ ІНФРАСТРУКТУРИ ОСВІТИ І ПЕДАГОГІЧНОЇ НАУКИ В УКРАЇНІ (КІНЕЦЬ 80-Х РР. ХХ СТОЛІТТЯ-ПОЧАТОК ХХІ СТОЛІТТЯ)." Information Technologies and Learning Tools 83, no. 3 (June 25, 2021): 26–48. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v83i3.4219.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто передумови, динаміку, тенденції, інституційну базу розвитку сучасної педагогічної біографії в Україні. Підкреслено, що на кінець 80-х років XX ст. – початок XXI ст. припадає зростання інтересу науковців до педагогічної біографії, а історіографія в цьому аспекті набуває актуальності. Акцентовано увагу на значному обсязі та різноманітності історіографічних матеріалів. За результатами аналітичного огляду встановлено, що досліджувані матеріали, представлені в трьох категоріях, презентують спробу персоніфікації розвитку української педагогічної думки та вивчення діяльності педагогічної спільноти України за межами держави. Доведено актуальність наукового дослідження життя і спадщини видатних українських педагогів, які визначали освітню політику та розвивали наукову педагогічну думку в різні історичні періоди державотворення. Зазначено, що бібліографія, і як галузевий ресурс, і як пошукова інфраструктура, зумовлює доцільність створення цифрової бібліографії, інших цифрових ресурсів як інноваційних інструментів пошуку біографічних відомостей про видатних українських педагогів та вчених світового рівня. Ефективність зазначеного підтверджена потужною системою біографістики зарубіжних країн, представленою в сучасному цифровому середовищі – Інтернеті. Підкреслено, що в більшості випадків автори наукових досліджень обмежуються стислим поданням біографії видатних педагогів відповідно до предмету конкретного дослідження. Уточнено, що в сучасній українській історико-педагогічній науці сформувався окремий міждисциплінарний дослідницько-персоніфікований напрям – педагогічна біографістика, яка в силу невпинного зростання масиву наукової, навчальної, науково-популярної, довідкової літератури та інших інформаційних джерел про педагогічні персоналії, безсумнівно, потребує відтворення, зберігання і використання саме в цифровому форматі. Отже, на часі персоніфікація історії освіти і педагогічної думки в Україні в інноваційному форматі цифрової інфраструктури, що не лише забезпечить сучасні форми партнерства і співробітництва вітчизняних дослідників персоналій із світовою спільнотою науковців, але й сприятиме подальшому науковому розвитку української педагогічної біографістики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Зленко, Алла. "МОЛОДІЖНІ ОРГАНІЗАЦІЇ РАДЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ 1920-30-Х РР.: СУЧАСНИЙ ІСТОРІОГРАФІЧНИЙ ДИСКУРС." Society. Document. Communication, no. 7 (August 11, 2019): 98–122. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-7-98-122.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено вивченню сучасної української історіографії діяльності громадських молодіжних організацій в УСРР 20-х – 30-х рр. ХХ ст. Здійснено аналіз теоретичних підходів, спрямованості досліджень та основних тенденцій в історіографії проблеми. Сучасний український молодіжний рух усе активніше заявляє про себе в алгоритмі суспільного життя країни як учасник формування та реалізації молодіжної політики. Представники молоді не лише складають найбільш масову групу учасників громадських подій, але й намагаються висувати свої прогресивні погляди щодо подальшої долі української держави та суспільства. З огляду на це постає необхідність вивчення та переосмислення досвіду та усталених стереотипів, засилля шаблонності передусім у радянській історіографії дослідження громадських молодіжних об’єднань УСРР 20-х – 30-х рр. ХХ ст. Метою статті є дослідження сучасної історіографії громадських молодіжних організацій у 20–30-і рр. ХХ ст. У зв’язку з цим потрібно розв’язати ряд завдань: проаналізувати тематику історіографічних праць, присвячених історії громадського молодіжного руху у 20–30-і рр. ХХ ст.; з’ясувати стан розробки теми; визначити підходи вітчизняних та зарубіжних авторів до вивчення цієї проблеми. В ході написання статті з’ясовано, що для історичних розвідок сучасного періоду характерна докорінна переоцінка всіх наявних історичних джерел із проблем молодіжних організацій як радянського походження (загальноісторичні, історіографічні, історико-партійні, історико-комсомольські та ін.), так і зарубіжної україніки. На зміну класовому підходу у вивчені громадських організацій прийшов цивілізаційний, який розглядає молодіжний рух 1920-х – 1930-х рр. у всьому розмаїтті суперечностей, взаємовпливів та багатофакторного розвитку. Головними напрямами сучасних досліджень стали як провладний комуністичний рух молоді, так і небільшовицькі молодіжні організації, зокрема національні меншини, релігійні групи тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Kutsaeva, T. O. "Науковий спадок академіка Вуан Федора Шміта – джерела для вивчення музейної соціології в Україні (1990-2000-і рр.)." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 2(142) (April 25, 2017): 66. http://dx.doi.org/10.15421/171727.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена дослідженню витоків актуального напрямку сучасної музейної діяльності в Україні – музейній соціології, що з поч. 1990-х рр. відображено у значному масиві публікацій із різних аспектів вивчення потреб, мотивацій, очікувань, типів поведінки, соціально-демографічного портрета та соціальних категорій аудиторії музеїв. За корпусом історіографії здійснено ретроспективний огляд здобутків музейної соціології й визначено певну періодизацію розвитку цього актуального напрямку музейної діяльності з поч. 1990-х рр. Відстежено приклади вивчення аудиторії українських музеїв і в інші історичні періоди (XVIII–ХХ ст.), узагальнено, що увага музейника до відвідувача має рамки, які виходять за 1990-ті рр. Задля розв’язання завдання статті проаналізовано наукову спадщину академіка ВУАН Шміта Ф. І. (1877–1937) та історіографію про нього, розпочато аналіз наукових праць ученого та окреслення кроків його практичної діяльності, які можна розглядати як певні підвалини української музейної соціології.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Semerhei, N. V. "Релігійно-церковний вимір українського національно-культурного відродження 1917–1921 років: концептуалізація наративу сучасної історіографії." Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, no. 7 (August 17, 2018): 63–69. http://dx.doi.org/10.15421/171895.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто стан сучасних історичних досліджень із теми українського церковно-релігійного життя у 1917–1921 роках. З’ясовано, що вчені-історики дійшли висновку, що релігійні мотивації українського національно-культурного відродження, які сформувалися в другій половині ХІХ століття, були вагомим складником національно-демократичної революції початку ХХ століття, а необхідність вирішення питання «національної церкви» обумовила інтерес усіх державних утворень того часу (Українська Центральна Рада, Українська Держава Павла Скоропадського, Директорія УНР) до процесів інституціювання церковно-релігійних організацій.Встановлено, що особливість історіографічного дискурсу порушеної теми полягає в її антологічності та синтетичності, масштабності та методологічності. На основі аналізу тематичного доробку вчених-істориків, виокремлено три групи досліджень, у яких запропоновано розв’язання тих чи тих питань релігійно-церковного виміру українського національно-культурного відродження 1917–1921 років. Перша група об’єднує наукові студії, у яких синтетично розглянуто зміст української церковно-релігійної історії 1917–1921 років. Це праці таких учених, як В. Ульяновський, Б. Андрусишин, В. Ганзуленко, М. Горяч, Б. Гудзяк, О. Турій, А. Колодний, О. Ігнатуша та інші. У другій групі об’єднано наукові праці, що присвячені висвітленню тогочасних державно-церковних відносин (Л. Бабенко, В. Єленський, А. Киридон, В. Пащенко, О. Саган, Л. Филипович, П. Яроцький та інші). Третю групу становлять персоналістичні дослідження, у яких вчені проаналізували внесок тогочасних релігійних діячів у побудову національної церкви, духовне та релігійне відродження України.Особливу увагу звернено на аналіз істориками впливу церковно-релігійного чинника на тогочасні суспільно-політичні процеси національно-демократичної революції. З’ясовано, що в сучасному історіографічному наративі висновується думка про те, що представлення церковно-релігійного питання в порядку денному українських державотворчих процесів 1917–1921 років відіграло вагому роль у розвитку концепту «національна церква» та духовно-культурному збагаченні української національної ідентичності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Карліна, Оксана, and Ганна Хлібовська. "ЛИСТОПАДОВЕ (ПОЛЬСЬКЕ) ПОВСТАННЯ 1830–1831 РОКІВ В УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ." Litopys Volyni, no. 24 (July 9, 2021): 151–58. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.24.

Full text

Abstract:

Представлено огляд української історіографії Листопадового (польського) повстання 1830–1831 років – однієї з важливих подій, яка суттєво вплинула на розгортання соціально-політичних і культурних процесів на українських землях у ХІХ столітті. Повстання охопило Королівство Польське і західні губернії Російської імперії. Зазначено, що українські історики обмежуються вивченням його перебігу та наслідків у південно-західних губерніях, тобто у Правобережній Україні. Ґрунтовні праці з історії з Листопадового повстання з’явилися у шістдесятих і сімдесятих роках ХХ століття на підставі опрацювання матеріалів, збережених в архівах і бібліотеках України. Відповідно до вимог тогочасної офіційної ідеології в них домінувала партійно-класова оцінка подій та явищ. У цих роботах розкривався економічний розвиток правобережних українських земель, аналізувались програмні цілі повстанців, досить докладно описувався перебіг повстання. Підкреслювалося існування соціальних проблем на Правобережжі; шляхту звинувачували в «обмеженості класових інтересів», що було причиною поразки повстання. Дослідники стверджували, що коли би в ході повстання не йшлося про відбудову Речі Посполитої в кордонах 1772 року, а селя- нам було обіцяно звільнення від кріпацтва, то основна маса українського селянства підтримала би повстанців. Подібні висновки містились також в узагальнюючих роботах з історії України ХІХ століття. У 1990-х роках в українській історіографії почали змінюватись методологічні засади дослідження мину- лого. Зросла зацікавленість науковців у вивченні соціальної історії Правобережної України. Появилось кілька праць, в яких представлена еволюція шляхти як окремого стану. Зменшення ареалу шляхетської землі внаслідок конфіскацій, переведення величезної маси дрібної шляхти в нижчі соціальні верстви, зміни в культурному і релігійному житті розглядаються як наслідки Листопадового повстання. Зауважено, що в останні десятиліття актуалізувалося багатоаспектне вивчення Листопадового повстан- ня та його наслідків на життя різних соціальних станів у південно-західних губерніях. Однак у руслі сучас- них методологічних і тематичних практик потребують повнішого дослідження проблеми гендерного чинника в повстанні, ментальних стереотипів, образу «чужого» у сприйнятті українців, поляків, росіян тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

ГОНЧАРЕНКО, Олексій, and Олександр ПОТИЛЬЧАК. "ПРОБЛЕМА ДІЯЛЬНОСТІ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО УПРАВЛІННЯ РАЙХСКОМІСАРІАТУ “УКРАЇНА” (1941 – 1944) У СУЧАСНІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ІСТОРІОГРАФІЇ." Східноєвропейський історичний вісник, no. 21 (December 24, 2021): 149–61. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.21.246911.

Full text

Abstract:

Метою статті є історіографічний аналіз досліджень вітчизняних вчених з проблематики діяльності установ місцевого управління цивільної адміністрації Райхскомісаріату “Україна” (далі – РКУ) у вертикалі органів нацистського окупаційного режиму, з’ясування головних напрямів цих студій, виявлення недостатньо вивчених питань та окреслення перспективних напрямів подальших досліджень цієї тематики. Методологія дослідження ґрунтується на наукових принципах історизму, об’єктивності, наступності, науковості та системності. Для студіювання історіографічного контексту проблеми автори застосовують методи історичної компаративістики, джерелознавчого, структурно-функціонального та ретроспективного аналізу. Наукова новизна дослідження полягає у системному аналізі основних здобутків і проблемних питань вітчизняної історіографії у сфері реконструкції однієї з маловідомих, назагал недостатньо вивчених і контроверсійних сторінок минулого України доби нацистської окупації 1941 – 1944 рр. Висновки. Проблематика особливостей функціонування органів місцевого управління, підпорядкованих німецькій цивільній адміністрації РКУ, в сучасній українській історіографії наразі розробляється доволі активно. У результаті цих досліджень з'ясовано основні напрями діяльності та повноваження районних, міських і сільських управ у соціально-економічній, культурно-освітній, комунальній та побутовій сферах. Об’єктивно сприяючи реалізації завдань окупаційної політики, ці низові управлінські структури паралельно працювали й на забезпечення в екстремальних умовах війни потреб місцевого соціуму. Достатньо вивченими виглядають регіональні аспекти функціонування органів місцевого управління РКУ. Авторами встановлено їх організаційну структуру, службові повноваження, з’ясовано взаємостосунки зі структурами німецької військової та цивільної окупаційної влади. Попри ці позитивні тенденції, напрацьований науковий наратив не позбавлений певної плутанини в понятійному апараті, особливо у сегменті ідентифікації цих органів як “самоврядних”, “українських” або ж “громадських”. Окремі дослідники гіперболізують участь осередків ОУН і національно орієнтованої української інтелігенції у створенні та діяльності інституцій місцевої влади, зокрема у період перебування окупованих українських земель під контролем тимчасової німецької військової адміністрації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Сергійчук, Б. В. "Сучасна турецька історіографія про українсько-турецькі зв"язки." Сходознавство, no. 48 (2009): 175–96.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Ладний, Юрій. "Етнополітика в Україні у 1917-1921 рр.: методологічні аспекти та історичні дискурси." Старожитності Лукомор'я, no. 3 (January 19, 2021): 45–55. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2020.3.35.

Full text

Abstract:

Публікація присвячена методологічним проблемам та історичним дискурсам дослідження етнонаціональної політики в Україні періоду Української національної революції 1917-1921 рр. Автором наголошується на актуальності та значущості проблеми, яка у сучасній українській історіографії не одержала комплексного компаративного аналізу. В статті наголошується на методах дослідження означеної проблеми, які носять міждисциплінарний характер і ґрунтуються на важливих пізнавальних принципах: науковості, історизму та об’єктивності. Застосування різноманітних загальних і спеціальних методів дозволило автору визначити траєкторію наукового пошуку для реальної реконструкції історичних подій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Бондаренко, Олександр. "РОЗВИТОК ТОРГІВЛІ В МІСТАХ НАДДНІПРЯНСЬКОЇ УКРАЇНИ В 1785-1917 РР.: СУЧАСНА ВІТЧИЗНЯНА ІСТОРІОГРАФІЯ." Society. Document. Communication, no. 11 (May 3, 2021): 75–90. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2021-11-75-90.

Full text

Abstract:

У статті зроблено спробу з’ясувати ступінь дослідження розвитку торгівлі в містах Наддніпрянської України в 1785-1917 рр. у сучасній вітчизняній історіографії. З’ясовано, що в історичній науці суттєво розширилося коло питань економічного розвитку міст, які сьогодні досліджуються українськими вченими. Зазначено, що крім традиційних аспектів вивчення порушеної проблеми, певна увага приділяється й таким важливим напрямам наукового пошуку як форми та методи внутрішньої та зовнішньої торгівлі в українських містах, приватне підприємництво в усіх сферах міської економіки тощо. Встановлено, що зазвичай розвиток торгівлі у містах розглядається у контексті аналізу економічних явищ в українських губерніях загалом або ж поміж інших проблем досліджень історії певних регіонів чи окремих міських поселень. Характерною рисою багатьох праць є перебільшена увага до нагромадження фактичних даних замість узагальнень і теоретичного осмислення досліджуваних процесів. До того ж, важливою особливістю сучасних наукових студій є те, що вивчення розвитку торгівлі в містах здійнюється нерівномірно як в регіональному так і в хронологічному вимірах. Адже більшість досліджень стосується пореформенного періоду та розвитку торгівлі в містах Півдня України і насамперед Одеси. У висновках визначено основні тенденції та окреслено здобутки й недостатньо досліджені питання, визначено основні напрями подальшого вивчення порушеної проблеми. Зауважимо, що, сучасна вітчизняна наука напрацювала достатній дослідницький матеріал, на основі якого актуальним є створення комплексної, синтетичної праці з історії розвитку торгівлі в містах Наддніпрянської України в 1785-1917 рр. з широким залученням компаративістського інструментарію.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

СТЕПАНЧУК, Юрій, and Тетяна МЕЛЬНИЧУК. "ЕВОЛЮЦІЯ ПОНЯТТЯ “УКРАЇНА” В РАННЬОМОДЕРНІ ЧАСИ У ВИСВІТЛЕННІ СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ІСТОРІОГРАФІЇ." Східноєвропейський історичний вісник, no. 18 (March 30, 2021): 229–38. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.18.226552.

Full text

Abstract:

Анотація. Мета дослідження полягає у вияві основних тенденцій сучасного наукового дискурсу щодо інтерпретації проблеми еволюції в ранньомодерні часи самоназви “Україна”. Методологія дослідження передбачає використання симбіозу методів компаративістики, контекстуального аналізу, сходження від абстрактного до конкретного і навпаки. Наукова новизна визначається тим, що з’ясовано основні закономірності сучасного наукового дискурсу в Україні, пов’язаного з осмисленням функціонування в ранньомодерній Україні самоназви “Україна” та похідних понять – “український народ”, “українці”. Простежено тематичний і концептуальний перегук між сучасними інтерпретаціями, виділено наукові новації, які з’явилися останнім часом, окреслено перспективні напрямки подальших досліджень. Висновки. У перші десятиліття ХХІ ст. спостережено поновлення дослідницької уваги до інтерпретацій функціонування в минулому самоназви «Україна», проте акцент зміщено з проблем походження та первісної семантики цього поняття до з’ясування особливостей його вживання в ранньомодерні часи. Зокрема, простежено обіг поняття в середовищі української шляхти та козацтва, місце самоназв “Україна”, “український народ”, “українці” у практиках еліти Гетьманщини до кінця 70-х рр. ХVII ст., розглянуто функціонування поняття “Україна” в козацьких наративах XVIII ст. Виділено дві важливі тенденції наукового дискурсу: еволюція самоназви “Україна” не вийшла за географічно-територіальні рамки; назва “Україна” перетворилася на політонім, а поняття “український народ” та “українці” стали маркером ідентичності еліти Гетьманщини. Ключові слова: Україна, українці, український народ, сучасна історіографія, науковий дискурс, концепція, ключові тенденції.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Кудлай, О. "Проблеми військового будівництва доби Української Центральної Ради у сучасній українській історіографії." Проблеми вивчення історії Української революції 1917-1921 років, Вип. 12 (2016): 261–319.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Футала, Василь. "ДЕРЖАВНИЙ ТЕРОР ЩОДО ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ У 1939–1953 рр.: ІСТОРІОГРАФІЯ ПРОБЛЕМИ." Problems of humanities. History, no. 8/50 (December 28, 2021): 215–42. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.8/50.240967.

Full text

Abstract:

Анотація. Мета дослідження – показати здобутки сучасної української історіографії у вивченні форм і методів терору сталінського режиму щодо західноукраїнської інтелігенції у 1939–1953 рр., персоніфікувати науковий доробок українських учених, передбачити перспективи подальших наукових пошуків. Методологія дослідження спирається на принципи історизму, системності, об՚єктивності, а також на методи історіографічного аналізу та синтезу. Наукова новизна полягає у тому, що на основі широкого кола історіографічних джерел, створених сучасними українськими дослідниками, простежено процес нагромадження історичних знань про перебіг і наслідки протистояння західноукраїнської інтелігенції радянському авторитаризму протягом 1939–1953 рр. Висновки. Сучасні вітчизняні дослідники на багатому ілюстративному матеріалі показали хід, складові і масштаби сталінських репресій щодо західноукраїнської інтелігенції у 1939–1953 рр. Автори сходяться на думці, що саме проти національно свідомих українців, чий опір утвердженню тоталітарного режиму на західних землях України набув у повоєнні роки масового і організованого характеру, спрямовувався головний удар з боку влади. Остання використовувала всі можливості для ідейного та інституційного тиску на творчу інтелігенцію, насадження нового історичного наративу, дискредитації українського національно-визвольного руху, а кожний вияв невдоволення такою політикою неодмінно розцінювався як прояв «українського буржуазного націоналізму» з усіма наслідками, що випливали з цього. Водночас аналізована проблема має перспективу розвитку. Зокрема, додаткових знань потребують ідеологічні чистки вчених природничих наук, морально-психологічний стан інтелігенції у контексті повсякденної локальної історії, формування інтелігенцією стандартів самопрезентації в умовах політики державного терору. Ця наукова проблема має перспективу дослідження крізь призму біографістики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Сустрєтов, Анатолій. "ФАЛЬШИВІ АСИГНАЦІЇ ДОБИ НАПОЛЕОНІВСЬКИХ." Society. Document. Communication, no. 10 (January 9, 2021): 105–27. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-10-105-127.

Full text

Abstract:

У статті досліджується історіографія питання розповсюдження в грошовому обігу фальшивих асигнацій, які привносили наполеонівські війська на українські землі у складі Російської імперії. Метою статті постає аналіз сучасного наукового доробку з окресленої проблематики. Висвітлення поглядів дослідників дозволить встановити наявні уявлення про цілі та завдання, які ставились Наполеоном щодо кампанії виготовлення фальшивих російських асигнацій, місця друку підробок, час та географію їх появи на землях Російської імперії, номінали такого роду асигнацій, методи запобігання розповсюдження підробок, відмінності в порівнянні зі справжніми асигнаціями, загальну суму таких грошових паперових знаків, а також окреслити проблематику, яка потребує подальшого вивчення. У дослідженні висвітлено, що серед сучасних українських досліджень особливо цінними є такі, що вводять до наукового доробку архівні матеріали з історії грошового обігу на території Наддніпрянської України у складі Російської імперії. Під час роботи над даним дослідженням було використано методи синтезу та аналізу, порівняння, узагальнення, завдяки яким досягнуто низки висновків, встановлено, що існують відмінності в поглядах дослідників щодо мети використання французькою владою під час наполеонівських війн фальшивих асигнацій, оскільки окремі автори вважають міфом завдання підірвати економіку Російської імперії таким чином. Проаналізовано науковий доробок з історії грошового обігу дослідників А. Алехова, О. Баюри, А. Бугрова, А. Бойко-Гагаріна, А. Денісова, В. Коцура, Л. Муравйової, П. Нікольського, В. Орлика, С. Орлик, І. Рязанцевої, О. Хітальського, Р. Шуста, К. Яковлева та Я. Яковлевої. Авторами називаються різні центри виготовлення подібних асигнацій, а також час, коли підробки потрапили до терен Російської імперії. Різняться в сучасному науковому доробку також погляди щодо номіналів, які французи використовували для друку підробок. Загалом, сучасна історіографія потребує подальшого залучення архівних документів з окресленої проблематики, вивчення регіональних особливостей історії обігу фальшивих асигнацій, котрі були виготовлені французами під час наполеонівських війн.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Kotsur, Victor Petrovich. "Історіографія українського скарбознавства." Ukrainian Numismatic Annual, no. 1 (December 21, 2017): 15–32. http://dx.doi.org/10.31470/2616-6275-2017-1-15-32.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто історіографію вивчення скарбів монет, пов’язаних з історією грошового обігу українських історичних регіонів. Сукупність знань щодо монетних скарбів, а саме: джерелознавча цінність монетних комплексів, їх класифікація, причини тезаврації, топографія знахідок, склад скарбів, скарбові ємності, методологія та джерела дослідження визначається поняттям скарбознавство. Дефініції поняття «скарб» досить повно та якісно наведені у нумізматичних словниках. Враховуючи те, що нумізматична наука суттєво збагатилася новими знаннями, вважаємо за необхідне внести доповнення у визначення поняття скарбу. Вивчення та детальний аналіз скарбів є одним із ефективних інструментів в уточненні окремих питань метрології монет, систем їх лічби, скарби тісно пов’язані з українським народним фольклором. У дореволюційній історіографії провідні вітчизняні дослідники приділяли увагу питанню надходження скарбів до збірки мюнц-кабінету Університету Св. Володимира, а також складання топографії знахідок монетних скарбів в окремих історичних регіонах України – Полісся, Волині, Північного Причорномор’я. У довоєнний період увага вітчизняних нумізматів у фокусі скарбознавства була акцентована головним чином на розширенні уявлень про топографії скарбів, знахідки монет Київської Русі та стародавнього Риму. Основи вітчизняного скарбознавства та основні аспекти методології наукового вивчення скарбів закладені М. Ф. Котляром. У період незалежності України продовжили наукову фіксацію скарбів та вивчення їх ролі як джерела у вивченні історії грошового обігу українських історичних регіонів. Вагомим джерелом у вивченні скарбознавчих аспектів є дані архівів, а також ресурсів мережі Інтернет. Враховуючи той факт, що численна кількість скарбів, що демонструють вже відомі «зрізи» грошового обігу тих чи інших історичних регіонів у різні історичні періоди, вже опублікована і достатньо широко вивчена, подальші дослідження сучасних науковців ми бачимо у вивченні скарбів із таким складом, який відрізняється за структурою від класичних, містить раніше невідомі у складі скарбів монети, уточнює або підкреслює роль монет окремих емітентів у грошовому обігу України та Східної і Центральної Європи на загал.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Ухач, В. З. "Сучасна історіографія ролі українських націоналістів у становленні Карпатської України." Архіви України, no. 3/4 (302/303), травень - серпень (2016): 48–57.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Yaremchuk, Vitalii. "UKRAINIAN SOVIET HISTORIOGRAPHY: CURRENT STATE OF RESEARCH." Naukovì zapiski Nacìonalʹnogo unìversitetu "Ostrozʹka akademìâ". Serìâ Ìstoričnì nauki 1, no. 27 (February 21, 2018): 242–49. http://dx.doi.org/10.25264/2409-6806-2018-27-242-249.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Svyaschenko, Zinaida. "Пореформене українське село в аграрних студіях науковців київської школи." Eminak, no. 2(30) (June 26, 2020): 220–28. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2020.2(30).422.

Full text

Abstract:

Проаналізовано науковий доробок представників Київської школи істориків-аграрників доби незалежності, присвячений висвітленню проблематики життєдіяльності пореформеного українського села. Здійснено історіографічний аналіз сучасної вітчизняної наукової літератури щодо розкриття малодосліджених аспектів аграрної історії другої половини ХІХ – початку ХХ ст. загалом та історії українського селянства, зокрема. Зроблено спробу систематизувати досягнення сучасної вітчизняної історіографії з даної проблематики.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Сухиий, О. "Український визвольний рух періоду Другої світової війни та післявоєнного часу в сучасній українській історіографії." Мандрівець, no. 4 (100) липень - серпень (2012): 17–27.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Сухиий, О. "Український визвольний рух періоду Другої світової війни та післявоєнного часу в сучасній українській історіографії." Мандрівець, no. 4 (100) липень - серпень (2012): 17–27.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Кравченко, В. "Україна, імперія, Росія... Огляд сучасної української історіографії." Український гуманітарний огляд, Вип. 10 (2004): 115–54.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Кравченко, В. "Україна, імперія, Росія... Огляд сучасної української історіографії." Український гуманітарний огляд, Вип. 10 (2004): 115–54.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Кизименко, І. "Гетьман Іван Скоропадський в сучасній українській історіографії." Часопис української історії, Вип. 28 (2014): 71–74.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Богдашина, О. М. "Д. І. Багалій у сучасній українській історіографії." Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Серія "Історія України. Українознавство: історичні та філософські науки", вип. 25 (2017): 98–107.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Сучасна українська історіографія'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles