Academic literature on the topic 'Сутність власного капіталу'

У статті розкрито та досліджено сутність власного капіталу підприємства та визначено його класифікацію. Згідно з назвою, в статті висвітлено також специфічні особливості елементів власного капіталу залежно від організаційно – правових форм підприємств, пр

Стаття присвячена формуванню етапів стратегії диверсифікації з метою підвищення ефективності діяльності підприємства. Розглянуто сутність та основні характеристики диверсифікації. Виокремлено основні чинники та принципи впровадження стратегії диверсифікації на підприємстві. Розглянуто особливості підходів до застосування диверсифікації. Досліджено види диверсифікації та їх основні характеристики. Застосування методу диверсифікації суб’єктами господарювання різних сфер діяльності та форм власності є ефективним шляхом, адже він дозволяє розширити спеціалізацію та види діяльності, поглибити вертикальну інтеграцію, відновити міжгалузеві зв'язки на підприємстві, стати поштовхом до виникнення нових раціональних ініціатив та рішень. Важливість диверсифікованого розвитку підприємств зумовлена вичерпністю внутрішніх джерел зростання ефективності виробництва в основних сферах бізнесу або навпаки збільшенням власного капіталу. Тому, диверсифікацію слід розглядати не тільки як засіб запобігання кризовому становищу підприємства, а й як стратегію його подальшого процвітаючого розвитку. Підприємства, які обирають стратегію диверсифікації, намагаються виробляти більше модифікацій продукції, щоб досягти якомога вищого ефекту масштабу. Стратегія реалізується за допомогою стратегії зростання (розширення товарного асортименту) і стратегії розширення ринку (освоєння нових ринків) або на основі комбінування елементів їх обох. Стратегія диверсифікації сприяє унезалежненню підприємства від одного стратегічного господарського підрозділу. З метою вибору найбільш оптимального виду стратегії розглянуті види диверсифікації та їх основні характеристики. В процесі вибору оптимального виду стратегії слід враховувати вплив факторів на діяльність підприємства. Фактори впливу, в свою чергу, слід розглядати і досліджувати з двох точок зору: зовнішнього середовища, тобто з боку макро- і мікрооточення, у якому діє підприємство; внутрішнього середовища самого підприємства, що складається з ряду ланок і сфер діяльності (ресурсів). Отже, аналізуючи існуючі види диверсифікації підприємство обирає найбільш оптимальний з найбільшою для себе вигодою і найменшим ризиком, тобто вибрати оптимальний варіант вкладення капіталу із максимально можливим прибутком і забезпеченням фінансової стійкості підприємства.

Неузгодженість поглядів на подальший розвиток корпоративного законодавства і відсутність у правовій доктрині усталених підходів до засадничих категорій корпоративного права є бар’єром для вирішення проблеми забезпечення належного рівня правового регулювання корпоративних відносин. Питання чіткого визначення кола суб’єктів корпоративних відносин, їх правової природи, сутнісних ознак залишаються недостатньо розробленими і потребують подальших наукових досліджень. Метою статті є огляд існуючих у правовій доктрині проблем щодо визначення суб’єктного складу корпоративних відносин для вироблення чіткого уявлення про коло основних суб’єктів таких відносин, особливості їх правового статусу і сутнісні ознаки, а також викладення власного бачення напрямів удосконалення законодавства з цих питань. Ключовою фігурою, з якою в юридичній літературі зазвичай пов’язують виникнення та існування корпоративних відносин, є корпорація. Корпорація – це господарська організація, утворена об’єднанням (обов’язкового або можливого) осіб на засадах участі (членства) і належних їм капіталів для здійснення господарської діяльності. Пропонується закріпити у корпоративному законодавстві новий термін, який би позначав поширене у юридичній літературі поняття “корпорація”, а також вичерпний перелік організаційно-правових форм, у яких можуть створюватися і діяти корпорації. Термін “власники корпоративних прав” є збірним поняттям для позначення осіб, які надали своє майно для формування статутного (складеного) капіталу або пайового фонду корпорацій і в обмін на свої вклади набули у власність корпоративні права. Надано визначення понять “засновники”, “учасники”, “члени”, “акціонери”, “вкладники”, “повні учасники”. З’ясовано особливості правового статусу власників корпоративних прав. При визначенні суб’єктного складу корпоративних відносин, які виникають у зв’язку з виконанням функцій органів корпорації, доречно говорити не про відносини між корпорацією та її органами, а про відносини між корпорацією і суб’єктами, які виконують функції її органів. До суб’єктів, які виконують функції органів корпорації, можуть бути віднесені учасники загальних зборів корпорації (власники корпоративних прав та їхні представники), а також посадові особи корпорації. Платформою для визначення суб’єктного складу корпоративних відносин варто обрати Господарський кодекс України, а в разі рекодифікації господарського законодавства – відповідний кодифікований акт, який його замінить.

У статті досліджено дефініції поняття «власний капітал» із точки зору різних науковців. Проана-лізовано найбільш розповсюджені трактування поняття «власний капітал» та визначено найбільш точ-ні з них на погляд авторів. Розкрито сутність, формування, функціонування та відтворення підприєм-ницького капіталу. Досліджено складові власного капіталу та можливості оцінки впливу фінансовоїструктури капіталу на рентабельність підприємства. Запропоновано згруповану структуру власногокапіталу. Розкрито значення облікової інформації про власний капітал підприємства для внутрішніх ізовнішніх користувачів. Розглянуто джерела формування власного капіталу на підприємстві. Розкритоособливості формування окремих складових власного капіталу. Досліджено природу власного капіта-лу через функції, які він виконує на підприємстві. Узагальнено теоретичні засади формування власнихфінансових ресурсів підприємства, що забезпечують його майбутній розвиток. Виявлено проблемиформування власного капіталу на підприємстві та надано пропозиції щодо їх удосконалення.

Стаття присвячена актуальним питанням обліку власного капіталу. У статті проаналізовані та систематизовані думки вчених-економістів щодо трактування терміну «власний капітал» й узагальнено дане поняття. Розглянуто порядок відображення інформації про власний капітал на рахунках бухгалтерського обліку і надані рекомендації щодо введення аналітичних рахунків, які забезпечать отримання своєчасної, повної, достовірної та актуальної інформації щодо складових власного капіталу та будуть використані при складанні фінансової звітності підприємства. Досліджено порядок відображення власного капіталу у різних формах фінансової звітності підприємства та розглянуто форми внутрішніх звітів з обліку складових власного капіталу підприємства, використання яких дасть можливість сформувати обліково-аналітичне забезпечення контролю та аналізу складових власного капіталу.