Dissertations / Theses on the topic 'Суб’єкт права'

Дисертаційна робота присвячена визначенню сутності та особливостей правового статусу податкового агента як суб’єкта фінансового права України, а також напрямків його удосконалення. Особлива увага приділена історико-правовому аналізу розвитку та становлення інституту податкового агента в Україні й відповідно визначенню місця податкового агента серед суб’єктів фінансового права на сьогодні. З’ясовуються принципи діяльності податкового агента, визначаються сутність, структура, особливості фінансово-правового статусу податкового агента України. Основний акцент зроблено на проблемі розмежування прав та обов’язків платника податків і податкового агента, юридичній відповідальності податкового агента. Виокремлюються види та форми взаємодії між податковим агентом та органами Державної фіскальної служби України. Визначаються напрямки вдосконалення правового статусу податкового агента в Україні, зокрема аналізується зарубіжний досвід визначення правового статусу податкових агентів та можливості його використання в Україні.
Диссертационная робота посвящена определению сущности и особенностей правового статуса налогового агента как субъекта финансового права Украины, а также основным направлениям его усовершенствования. Особенное внимание уделено историко-правовому анализу развития и становления института налогового агента в Украине, и соответственно определению места налогового агента среди субъектов финансового права на сегодня. Выделено три периода становления института налогового агента Украины, а также отмечено, что налоговый агент, которому присущи все признаки субъекта финансового, является самостоятельным в тех правоотношениях, субъектом которых он является. Определены принципы деятельности налогового агента, понятие, структура, а также особенности финансово-правового статуса налогового агента в Украине. Среди элементов структуры финансово-правового статуса налогового агента выделены: права и обязанности; законный интерес; принципы и гарантии деятельности налогового агента; юридическая ответственность. Главный акцент сделано на проблеме разграничения прав и обязанностей налогоплательщика и налогового агента. Сделан вывод об отличии прав и обязанностей налогового агента, и налогоплательщика, что подтверждается положениями Налогового кодекса Украины. Аргументировано что налоговый агент может быть субъектом финансовой, административной и уголовной ответственности. Установлено, что особенностью административной и уголовный ответственности налогового агента юридического лица является ответственность его должностных лиц, которые допустили правонарушение, несмотря на то что законодательством Украины предусмотрена возможность ответственности юридического лица в целом. Выделены виды взаимодействия между налоговым агентом и органом Государственной фискальной службы Украины. Сделано вывод что каждому виду такого взаимодействия присущи конкретные формы их реализации. Рассмотрены особенности медиации как перспективного способа решения возникшего между налоговым агентом и органом Государственной фискальной службы Украины спора на добровольной основе без привлечения третьей независимой стороны, например суда, а также возможность ее существования в законодательстве Украины. Анализируется опыт определения правового статуса налогового агента в зарубежных странах. Сделано вывод, что наиболее детально правовой статус налогового агента законодательством таких стран как Белоруссия, Казахстан, Российская Федерация, Азербайджан. Рассматривается возможность использования такого опыта в Украине. В связи с этим предлагается внести ряд конкретных изменений в Налоговый кодекс Украины с целью усовершенствования статуса налогового агента в Украине как субъекта финансового права.
The thesis is devoted to the essence and peculiarities of the legal status of the tax agent as a subject of financial law of Ukraine, as well as directions for its improvement. Particular attention is paid to the historical and legal analysis of the development and formation of the tax agent’s institution in Ukraine, and accordingly, to determine the place of the tax agent among the subjects of financial law for today. The principles of activity of the tax agent are clarified, the essence, structure, features of the financial and legal status of the tax agent are determined. The main emphasis is on the problem of determination of the rights and obligations of the taxpayer and tax agent, legal liability of the tax agent. The types and forms of interaction between the tax agent and the body of the State fiscal service of Ukraine are distinguished. The directions of improvement of the legal status of a tax agent in Ukraine are determined, in particular, the foreign experience of determining the legal status of tax agents and use of its in Ukraine are analyzed.

Дисертацію присвячено визначенню місця окружних адміністративних судів у системі суб’єктів адміністративного права та обґрунтуванню пропозицій щодо вдосконалення їх адміністративно-правового статусу. У науковій праці дістали подальшого розвитку історико-правові аспекти становлення та розвитку окружних адміністративних судів на території України, зокрема, виокремлено такі періоди: 1-й період – перебування українських земель у складі інших держав та усвідомлення необхідності створення суб’єктів, уповноважених розглядати публічно-правові спори; 2-й період (із 1917 р. на українських землях, які входили до складу Російської імперії, та 1918 р. на землях, що перебували в Австро-Угорській імперії, до 1920 р.) – реалізація ідеї створення самостійних адміністративних судів; 3-й період (із 1920 р. до 24 серпня 1991 р.) – становлення адміністративних судів за часів радянської влади; 4-й період (із 24 серпня 1991 р. до сьогодні) – розвиток системи адміністративних судів за часів незалежності України. Наголошується, що місце окружних адміністративних судів у системі судоустрою України визначається відповідністю їх організації та діяльності як важливої частини механізму державного захисту прав і свобод людини та громадянина принципам територіальності, спеціалізації та інстанційності, а в системі суб’єктів адміністративного права обумовлюється їх можливістю бути суб’єктом різних за метою й завданнями адміністративно-правових відносин. Дістали подальшого розвитку характеристика правового регулювання діяльності окружних адміністративних судів та місце адміністративно-правового регулювання в ньому. Класифікуються джерела адміністративно-правового регулювання діяльності окружних адміністративних судів: 1) за місцем актів, у яких вони закріплені в ієрархії національного законодавства, – закони, підзаконні акти, акти органів суддівського самоврядування та внутрішньо-оперативні акти; 2) за напрямками адміністративної діяльності окружних адміністративних судів на акти, що регламентують: а) організаційно-управлінські питання: створення та ліквідація окружних адміністративних судів; регламентування повноважень суддів, які займають адміністративні посади; б) кадрові питання; в) особистий прийом громадян; г) доступ до публічної інформації; ґ) здійснення контролю за законністю діяльності співробітників суду і забезпечення їх безпеки тощо. Акцентується на тому, що окружні адміністративні суди мають загальний правовий статус, що визначає їх правове становище безпосередньо як органу судової влади, і спеціальний правовий статус, що визначає положення останніх як суб’єкта адміністративних правовідносин. Крім того, окружні адміністративні суди наділені індивідуальним правовим статусом, яким є статус кожного окружного адміністративного суду. Пропонується під адміністративно-правовим статусом окружних адміністративних судів розуміти похідне та невід’ємне від основного правового статусу як органу судової влади правове становище окружного адміністративного суду в адміністративно-правових відносинах, що визначається сукупністю нормативно визначених, взаємопов’язаних і гарантованих державою елементів: метою, завданнями, функціями компетенцією, організаційною та внутрішньою структурою, юридичними гарантіями, юридичною відповідальністю окружного адміністративного суду, обумовлює межі його поведінки та взаємозв’язок з іншими учасниками таких відносин. Розмежовується адміністративна юрисдикція та компетенція окружних адміністративних судів. З’ясовано зміст поняття «компетенція окружних адміністративних судів» та виділено: 1) основну компетенцію – права та обов’язки безпосередньо суддів щодо вирішення публічно-правового спору та здійснення судового контролю; 2) допоміжну компетенцію – права та обов’язки голови суду, керівника апарату суду щодо організаційного, кадрового, фінансового забезпечення діяльності суду. Удосконалюється поняття «адміністративно-правові відносини в діяльності окружних адміністративних судів» та виокремлюються їх ознаки: 1) публічно-правовий характер відносин; 2) їх метою є організаційне забезпечення діяльності суду; 3) виникають, змінюються та припиняються на підставі норм адміністративного законодавства; 4) обов’язковим є додержання принципу незалежності та самостійності судів у таких відносинах; 5) можливість їх класифікації: а) за сферою виникнення: внутрішньоорганізаційні (внутрішньоапаратні) та зовнішньоорганізаційні відносини; б) за змістом: відносини щодо кадрового (публічно-службові відносини), фінансового, матеріально-технічного забезпечення діяльності судів, щодо розгляду звернень громадян; в) за характером взаємозв’язків між суб’єктами: субординаційні, реординаційні, координаційні; г) залежно від змісту владних повноважень суб’єктів: горизонтальні й вертикальні. Наводяться приклади кожного виду адміністративно-правових відносин у діяльності окружних адміністративних судів та наголошується, що одні й ті самі адміністративно-правові відносини можуть бути одночасно декількох видів. Класифікуються моделі організації та діяльності адміністративних судів у Франції, Німеччині, Італії, Великій Британії, Нідерландах, Фінляндії, Швейцарії, Австралії, Мексиці, США за: 1) наявністю судових і квазісудових адміністративних органів; 2) місцем органів адміністративної юстиції в механізмі держави; 3) кількістю рівнів адміністративних судів; 4) обсягом повноважень адміністративних судів; 5) спеціалізацією адміністративних судів тощо. Визначається, що юридичними гарантіями діяльності окружних адміністративних судів як суб’єктів адміністративного права є встановлені та забезпечені державою, за допомогою норм права, юридичні засоби, які визначають умови і порядок реалізації окружним адміністративним судом наданого йому адміністративно-правового статусу у відносинах з іншими суб’єктами з метою створення умов для відправлення адміністративного судочинства, а також всебічну охорону та захист адміністративно-правового статусу таких судів, зокрема: 1) належне організаційне, фінансове, матеріальне, інформаційне забезпечення їх діяльності; 2) створення умов для розвитку інформаційних технологій у їх діяльності; 3) впорядкування на законодавчому рівні взаємозв’язків між судом та іншими суб’єктами; 4) врегулювання процедури обрання суддів на адміністративні посади, звільнення з них і притягнення до відповідальності; 5) запровадження єдиного механізму оцінювання роботи суду без втручання у сферу управління правосуддям. Розкриваються особливості оцінювання роботи суду, яке має базовий та комплексний рівні оцінювання, показники яких визначені рішенням Ради суддів України, та аналізу діяльності суду, показники для проведення якого закріплені наказом Державної судової адміністрації України. Визначається, що недоліком оцінювання роботи суду за базовими показниками є відсутність серед них показників, які стосуються судового адміністрування, що наразі охоплюються комплексним оцінюванням. Наголошується на необхідності вдосконалити Методику аналізу діяльності судів, затверджену Наказом Державної судової адміністрації України № 286 від 07.06.2018 р. Сформульовано пропозицію доповнити зміст Закону України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 р. нормою про оцінювання роботи суду та аналіз діяльності суду, оскільки про жодну з них у зазначеному акті мова не йде. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що дисертація є однією з перших спроб комплексно, на основі вивчення та узагальнення наукових підходів, положень чинного законодавства України і практики його реалізації, визначити особливості окружних адміністративних судів у системі суб’єктів адміністративного права, існуючі недоліки правового регулювання діяльності останніх та напрямки їх усунення. Теоретична в практична цінність висновків та положень дисертації підтверджується тим, що вони можуть бути використані: 1) для подальшого вивчення місця окружних адміністративних судів у системі суб’єктів адміністративного права; 2) для вдосконалення практичної діяльності окружних адміністративних судів як суб’єктів адміністративного права; 3) під час проведення занять та підготовки навчально-методичної літератури з дисциплін «Адміністративне право», «Судові та правоохоронні органи».
The dissertation is devoted to determining the place of district administrative courts in the system of subjects of administrative law, as well as justification of proposals for improving their administrative and legal status. The historical and legal aspects of formation and development of district administrative courts on the territory of Ukraine were further developed in the scientific work, in particular, the following periods have been singled out: 1st period – stay of Ukrainian lands in other states and awareness of the need to create subject; 2nd period (from 1917 on the Ukrainian lands, which were part of the Russian Empire, and 1918 on the lands that were in the Austro-Hungarian Empire until 1920) – the implementation of the idea of creating independent administrative courts; 3rd period (from 1920 to August 24, 1991) - the formation of administrative courts during the Soviet era; 4th period (from August 24, 1991 to the present) – the development of the system of administrative courts since the independence of Ukraine. It is emphasized that the place of district administrative courts in the judicial system of Ukraine is determined by the compliance of their organization and activities as an important part of the mechanism of state protection of human and civil rights and freedoms, the principles of territoriality, specialization and instance, and in the system of subjects of administrative law is determined by their ability to be the subject of different administrative and legal relations in terms of purpose and tasks. The characteristic of legal regulation of activity of district administrative courts and a place of administrative and legal regulation in it has received further development in work. Sources of administrative and legal regulation of district administrative courts are classified: 1) by the place of acts in which they are enshrined in the hierarchy of national legislation – laws, bylaws, acts of judicial self-government and internal operational acts; 2) in the areas of administrative activity of district administrative courts on acts regulating: a) organizational and administrative issues: creation and liquidation of district administrative courts; regulation of the powers of judges holding administrative positions; b) personnel issues; c) personal reception of citizens; e) access to public information; d) exercising control over the legality of the activities of court employees and ensuring their safety, etc. Emphasis is placed on the fact that district administrative courts have a general legal status, which determines their legal status directly as a judicial body and a special legal status, which determines the position of the latter as a subject of administrative legal relations. In addition, district administrative courts are endowed with an individual legal status, which is the status of each district administrative court. It is proposed to understand the administrative and legal status of district administrative courts as a derivative and inseparable from the basic legal status as a judicial body, the legal status of the district administrative court in administrative and legal relations, determined by a set of normatively defined, interrelated and state guaranteed elements: purpose, tasks, functions, competence, organizational and internal structure, legal guarantees, legal responsibility of the district administrative court, specifies the limits of its behavior and the relationship with other participants in such relations. The administrative jurisdiction and competence of district administrative courts are distinguished. The meaning of the concept “competence of district administrative courts” is clarified and the following is singled out: 1) the main competence – the rights and responsibilities of judges directly in resolving public law disputes and judicial control; 2) auxiliary competence – the rights and responsibilities of the chairman of the court, the head/staff of the court regarding the organizational, personnel, financial support of the court. The definition of the concept of “administrative-legal relations in the activities of district administrative courts” is improved and their features are distinguished: 1) public-law nature of relations; 2) their purpose is to provide organizational support to the court; 3) arise, change and terminate on the basis of administrative legislation; 4) it is obligatory to observe the principle of independence and autonomy of courts in such relations; 5) the possibility of their classification: a) by area of origin of internal organizational (internal hardware) and external organizational relations; b) in terms of content: relations on personnel (public-service relations), financial, logistical support of courts, on consideration of citizens' appeals; c) by the nature of the relationship between the subjects: subordination, reordination, coordination; d) depending on the content of the powers of the subjects: horizontal and vertical. Examples of each type of administrative-legal relations in the activity of district administrative courts are given and it is emphasized that the same administrative-legal relations can be several types at the same time. Models of organization and activity of administrative courts in France, Germany, Italy, Great Britain, the Netherlands, Finland, Switzerland, Australia, Mexico, the USA are classified on: 1) the presence of judicial and quasi-judicial administrative bodies; 2) the place of administrative justice bodies in the mechanism of the state; 3) the number of levels of administrative courts; 4) the scope of administrative courts powers; 5) the specialization of administrative courts. It is determined that the legal guarantees of the district administrative courts as subjects of administrative law are established and provided by the state, with the help of law, legal means that determine the conditions and procedure for implementation by the district administrative court of its administrative and legal status in relations with other entities, in order to create conditions for administrative proceedings, as well as comprehensive protection and defense of the administrative and legal status of such courts, in particular: 1) proper organizational, financial, material, information support of their activities; 2) creating conditions for the development of information technology in their activities; 3) regulation at the legislative level of relations between the court and other entities; 4) regulation of the procedure for electing judges to administrative positions, dismissal from them and bringing to responsibility; 5) introduction of a single mechanism for court work evaluating without interfering in the field of justice management. The peculiarities of the court work evaluation, which has basic and complex levels of evaluation, the indicators of which are determined by the decision of the Council of Judges of Ukraine and court performance analysis, the indicators for which are fixed by order of the State Judicial Administration of Ukraine, are revealed. It is determined that the disadvantage of court work evaluating on the basis of basic indicators is the lack of indicators related to judicial administration, which are currently covered by a comprehensive evaluation. Emphasis is placed on the need to improve the Methodology of Analysis of Courts approved by the Order of the State Judicial Administration of Ukraine № 286 of June 7, 2018. A proposal has been made to supplement the content of the Law of Ukraine “On the Judiciary and the Status of Judges” of June 2, 2016 with a norm on the evaluation of the work of the court and analysis of court activities, as none of them is mentioned in this act. The scientific novelty of the obtained results is that the dissertation is one of the first attempts to comprehensively, based on the study and generalization of scientific approaches, provisions of current legislation of Ukraine and practice of its implementation, to determine the features of district administrative courts in the system of administrative law, the existing shortcomings of the legal regulation of their activities and ways to eliminate the latter. The theoretical and practical significance of the conclusions and provisions of the dissertation lies on the fact that they can be used: 1) for further study of the place of district administrative courts in the system of subjects of administrative law; 2) to improve the practical activities of district administrative courts as subjects of administrative law; 3) during classes and preparation of educational and methodical literature for the courses “Administrative Law”, “Judicial and law enforcement agencies”.

Вказано, що учасники відносин у сфері надання освітніх послуг є суб’єктами господарського права. Серед них власне навчальні заклади є підприємницькими або некомерційними суб’єктами господарювання. Указано, что участники отношений в сфере предоставления образовательных услуг являются субъектами хозяйственного права. Среди них именно учебные заведения являются предпринимательскими либо некоммерческими субъектами хозяйствования. Indicated that participants of relations in the sphere of educational services are subjects of economic law. Among them proper educational institutions are business or non-profit economic entities.

Вказано, що учасники відносин у сфері надання освітніх послуг є суб’єктами господарського права. Серед них власне навчальні заклади є підприємницькими або некомерційними суб’єктами господарювання.
Указано, что участники отношений в сфере предоставления образовательных услуг являются субъектами хозяйственного права. Среди них именно учебные заведения являются предпринимательскими либо некоммерческими субъектами хозяйствования.
Indicated that participants of relations in the sphere of educational services are subjects of economic law. Among them proper educational institutions are business or non-profit economic entities.

Дисертаційна робота присвячена визначенню сутності та особливостей адміністративно-правового статусу апеляційних судів України, а також визначенню напрямків його удосконалення. Особлива увага приділена історико-правовому аналізу розвитку та становлення апеляційних судів в Україні й відповідно визначенню місця апеляційних судів серед суб’єктів адміністративного права на сьогодні. З’ясовуються принципи діяльності апеляційних судів України, визначаються сутність, структура, особливості адміністративно-правового статусу апеляційних судів України. Основний акцент зроблений на визначенні адміністративних повноважень апеляційних судів України, юридичній відповідальності у діяльності апеляційних судів. Виокремлюються види адміністративно-правових відносин, суб’єктом яких є апеляційний суд. Аналізується досвід становлення та діяльності апеляційних судів в зарубіжних державах. Визначаються основні недоліки адміністративно-правового статусу апеляційних судів України та сформульовані пропозиції щодо його вдосконалення.
Диссертационная робота посвящена определению сущности и особенностей административно-правового статуса апелляционных судов Украины, а также основным направлениям его усовершенствования. Особенное внимание уделено историко-правовому анализу развития и становления апелляционных судов в Украине и соответственно определению места апелляционных судов среди субъектов административного права на сегодня. Выделено восемь этапов становления апелляционных судов Украины. Определены основные принципы деятельности апелляционных судов в Украине, среди которых выделены принципы территориальности, специализации, инстанционности, которые в совокупности определяют место апелляционных судов Украины в системе судоустройства. Также отмечено, что деятельность апелляционных судов регламентируется нормами административного права и неразрывно связана с внутренне- и внешнеуправленческими отношениями, на основании чего их можно отнести к субъектам административного права. Аргументировано, что правовое регулирование деятельности апелляционных судов осуществляется на конституционном, законном и подзаконном уровнях, каждому их которых присуща определённая специфика. Среди элементов структуры административно-правового статуса апелляционных судов выделены: порядок образования и структура апелляционного суда, порядок назначения судей, других должностных и служебных лиц апелляционного суда; задачи и функции апелляционного суда; полномочия апелляционного суда; принципы, гарантии организации и деятельности апелляционного суда; ответственность в деятельности апелляционного суда. Главный акцент сделано на административных полномочиях апелляционных судов Украины. Сделан вывод, что, кроме судебных полномочий, апелляционные суды осуществляют также исполнительно-распорядительную деятельность и деятельность по обслуживанию судебного процесса. Определено, что, хотя законодательство Украины прямо не определяет апелляционный суд субъектом юридической ответственности, за исключением гражданско-правовой ответственности, юридическая ответственность указанных субъектов включает положительную (перспективную) и негативную (ретроспективную) ответственность. Анализируется опыт становления и деятельности апелляционных судов в зарубежных странах, в частности, США, Канады, Германии, Франции, Португалии. Определены основные недостатки правового регулирования деятельности апелляционных судов как субъектов административного права. В связи с этим предлагается внести ряд конкретных изменений в законодательство Украины с целью усовершенствования административно-правового статуса апелляционных судов Украины.
The thesis is devoted to the definition of the essence and peculiarities of the administrative and legal status of the appellate courts of Ukraine, as well as to determine the directions of its improvement. Particular attention is paid to the historical and legal analysis of the development and formation of appellate courts in Ukraine and, accordingly, to determine the place of appelate courts among the subjects of administrative law for today. The principles of the activity of appelate courts of Ukraine are clarified, the essence, structure, peculiarities of the administrative and legal status of appellate courts of Ukraine are determined. The main emphasis is on determining the administrative powers of the appellate courts of Ukraine, legal liability in the activity of appellate courts. The types of administrative-legal relations, the subject of which is an appellate court, are distinguished. The experience of formation and activity of appellate courts in foreign countries is analyzed. The main disadvantages of the administrative and legal status of the appellate courts of Ukraine are identified and proposals for its improvement are determined.

Дисертація присвячена комплексному дослідженню теоретичних і практичних проблем діяльності господарського суду як суб’єкта адміністративного права. У роботі охарактеризовано роль та місце господарських судів у судовій системі та системі суб’єктів адміністративного права. З’ясовано поняття й ознаки адміністративних правовідносин за участю господарських судів. Проаналізовано правові засади діяльності господарських судів та визначено місце серед них адміністративно-правового регулювання. Визначено поняття та структуру адміністративно-правового статусу господарських судів. Розкрито завдання та функції господарських судів як суб’єктів адміністративного права. Встановлено адміністративні повноваження господарських судів. Окреслено поняття та види юридичних гарантій діяльності господарських судів як суб’єктів адміністративного права. Запропоновано шляхи вдосконалення юридичної відповідальності в діяльності господарських судів як суб’єктів адміністративного права.
Диссертация посвящена комплексному исследованию теоретических и практических проблем деятельности хозяйственного суда как субъекта административного права. В работе охарактеризованы роль и место хозяйственных судов в судебной системе и системе субъектов административного права. Определено, что административные правоотношения с участием хозяйственных судов представляют собой урегулированные нормами административного права общественные отношения, в рамках которых, путем реализации государственно-властных полномочий, решаются вопросы, связанные с надлежащим функционированием хозяйственных судов, выполнением их задач и функций. Определены основные характерные признаки административных правоотношений с участием хозяйственных судов. Проанализированы правовые основы деятельности хозяйственных судов и определено место среди них административно-правового регулирования. Административно-правовой статус хозяйственных судов предложено рассматривать как установленную в нормах административного права совокупность признаков, которые определяют правовое положение данных органов среди других субъектов административно-правовых отношений. Отмечено, что основными составными элементами административно-правового статуса хозяйственных судов являются их административная правосубъектность и компетенция. Раскрыты задачи и функции хозяйственных судов как субъектов административного права. Установлено, что административные полномочия хозяйственного суда представляют собой определенную на нормативно-правовом уровне, санкционированную и обеспечиваемую государством совокупность органически соединенных взаимообусловленных прав и обязанностей, которыми наделены хозяйственные суды для осуществления задач, связанных с организацией и обеспечением хозяйственного судопроизводства, исполнением управленческих и представительских функций. Под гарантиями деятельности хозяйственных судов как субъектов административного права предложено понимать определенную в положениях нормативно-правовых актов, устанавливающих правовые основы функционирования данных органов государственной власти, систему мер и условий, направленных на недопустимость незаконного вмешательства в их деятельность и в деятельность их должностных лиц – судей. Предложены направления совершенствования юридической ответственности в деятельности хозяйственных судов как субъектов административного права.
The thesis is focused on the comprehensive research of theoretical and practical problems of the activities of the commercial court as the subject of administrative law. The author of the paper has characterized the role and place of commercial courts within the judicial system and the system of subjects of administrative law. The concept and characteristics of administrative legal relations with the participation of commercial courts have been found out. Legal principles of the activities of commercial courts have been analyzed and the place of administrative and legal regulation among them has been defined. The concept and structure of the administrative and legal status of commercial courts have been determined. The tasks and functions of commercial courts as subjects of administrative law have been revealed. Administrative powers of commercial courts have been established. The concept and types of legal guarantees of the activities of commercial courts as subjects of administrative law have been outlined. The ways of improvement of legal liability within the activities of commercial courts as subjects of administrative law have been suggested.

На перший погляд, правовідносини із надання оплатних освітніх послуг закладами освіти є цивільно-правовими. Однак повністю із цим погодитися не можна. По-перше, ціллю надання освітніх послуг навчальними закладами приватної та колективної форми власності, а також державних і комунальних комерційних підприємств є отримання прибутку. Підприємницькі правовідносини як правовідносини, що спрямовані на задоволення як приватних, так і публічних правовідносин, виходять за межі цивільно-правових правовідносин, що є особистими немайновими та майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (стаття 1 ЦК України). На первый взгляд, отношения по предоставлению платных образовательных услуг учреждениями образования являются гражданско-правовыми. Но полностью согласиться с этим нельзя. Отношения, направленные на достижение как частных, так и публичных интересов, выходят за пределы гражданско-правовых отношений, определенных статьей 1 Гражданского кодекса Украины. At the first glance, the relationship for the provision of paid educational services by educational institutions are civil law relationship. But totally agree with this can not be. Relationship to achieve both private and public interests, beyond the civil law relationships, defined in the Article 1 of the Civil Code of Ukraine.

На перший погляд, правовідносини із надання оплатних освітніх послуг закладами освіти є цивільно-правовими. Однак повністю із цим погодитися не можна. По-перше, ціллю надання освітніх послуг навчальними закладами приватної та колективної форми власності, а також державних і комунальних комерційних підприємств є отримання прибутку. Підприємницькі правовідносини як правовідносини, що спрямовані на задоволення як приватних, так і публічних правовідносин, виходять за межі цивільно-правових правовідносин, що є особистими немайновими та майновими відносинами, заснованими на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (стаття 1 ЦК України).
На первый взгляд, отношения по предоставлению платных образовательных услуг учреждениями образования являются гражданско-правовыми. Но полностью согласиться с этим нельзя. Отношения, направленные на достижение как частных, так и публичных интересов, выходят за пределы гражданско-правовых отношений, определенных статьей 1 Гражданского кодекса Украины.
At the first glance, the relationship for the provision of paid educational services by educational institutions are civil law relationship. But totally agree with this can not be. Relationship to achieve both private and public interests, beyond the civil law relationships, defined in the Article 1 of the Civil Code of Ukraine.

Фінансова правосуб’єктність надає суб’єктам можливість брати участь у різних фінансових правовідносинах і визначається тим, що здійснення прав та виконання обов’язків суб’єктами фінансового права пов’язано безпосередньо з фінансовою діяльністю.
Финансовая правосубъектность предоставляет субъектам возможность участвовать в различных финансовых правоотношениях и определяется тем, что осуществление прав и выполнения обязанностей субъектами финансового права связано непосредственно с финансовой деятельностью.
Financial legal personality gives entities the opportunity to participate in various financial legal relations and is determined by the fact that the exercise of rights and duties by financial subjects is directly related to financial activities.

У дисертації на основі аналізу сучасних досягнень юридичної науки, адміністративного законодавства здійснено аналіз публічного адміністрування охорони права власності в Україні, а також запропоновано науково обґрунтовані пропозиції стосовно вдосконалення адміністративно-правових норм, які регулюють досліджувані відносини, загалом сформульовано теорію публічного адміністрування охорони права власності в Україні. З’ясовано юридичну природу права власності, як об’єкту публічного адміністрування. Визначено методологічні засади аналізу публічного адміністрування охорони права власності в Україні. З’ясовано сутність адміністративно-правової складової охорони права власності. Виявлено і узагальнено принципи публічного адміністрування охорони права власності. Визначено зміст публічного адміністрування охорони права власності в Україні. Здійснено класифікацію публічного адміністрування у сфері охорони права власності на види за визначеними критеріями. Визначено рівні здійснення публічного адміністрування охорони права власності в Україні. Розкрито поняття, систему та адміністративно-правовий статус суб’єктів публічного адміністрування охорони права власності в Україні. З’ясовано роль Кабінету Міністрів України, центральних та місцевих органів виконавчої влади у сфері публічного адміністрування охорони права власності в Україні. Розкрито адміністративно-правовий статус юстиції, як суб’єкта публічного адміністрування охорони права власності в Україні. З’ясовано юридичну природи та характерні риси правоохоронних органів з охорони права власності в Україні. Сформовано поняття, виявлено і описано правові елементи адміністративноправового механізму публічного адміністрування охорони права власності в Україні. З’ясовано систему джерел публічного адміністрування охорони права власності. Розкрито адміністративні інструменти публічного адміністрування охорони права власності в Україні. З’ясовано юридичну природу та процедуру державної реєстрації як способу охорони права власності. Охарактеризовано адміністративні процедури щодо охорони права власності в Україні. Проаналізовано доктринальні положення щодо зарубіжного досвіду публічного адміністрування охорони права власності. Удосконалено законодавство щодо охорони права власності в Україні. Визначено напрямки удосконалення сфери державної реєстрації щодо формування антирейдерських заходів в Україні.
В диссертации на основе анализа современных достижений юридической науки, административного законодательства осуществлен анализ публичного администрирования охраны права собственности в Украине, а также предложены научно обоснованные предложения по совершенствованию административноправовых норм, регулирующих исследуемые отношения, в общем сформулировано теорию публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Выяснено юридическую природу права собственности, как объекта публичного администрирования. Определены методологические основы анализа публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Выяснено сущность административно-правовой составляющей охраны права собственности. Выявлено и обобщены принципы публичного администрирования охраны права собственности. Определено содержание публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Осуществлена классификация публичного администрирования в сфере охраны права собственности на виды по определенным критериям. Определены уровни осуществления публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Раскрыто понятие, систему и административно-правовой статус субъектов публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Выяснена роль Кабинета Министров Украины, центральных и местных органов исполнительной власти в сфере публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Раскрыто административно-правовой статус юстиции, как субъекта публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Выяснено юридическую природу и характерные черты правоохранительных органов по охране права собственности в Украине. Сформировано понятие, обнаружено и описано правовые элементы административно-правового механизма публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Выяснено систему источников публичного администрирования охраны права собственности. Раскрыто административные инструменты публичного администрирования охраны права собственности в Украине. Выяснено юридическую природу и процедуру государственной регистрации в качестве способа охраны права собственности. Охарактеризованы административные процедуры по охране права собственности в Украине. Проанализированы доктринальные положения относительно зарубежного опыта публичного администрирования охраны права собственности. Усовершенствовано законодательство по охране права собственности в Украине. Определены направления совершенствования сферы государственной регистрации по формированию антирейдерских мероприятий в Украине.
In the dissertation on the basis of the analysis of modern achievements of legal science, administrative legislation an analysis of public administration of property rights protection in Ukraine was conducted, as well as scientifically substantiated proposals concerning the improvement of administrative and legal norms governing the investigated relations were formulated, the theory of public administration of property rights protection in Ukraine was formulated in general. The legal nature of property rights as an object of public administration is revealed. The methodological principles of the analysis of public administration of property rights protection in Ukraine are determined. The essence of the administrative and legal component of the protection of property rights is revealed. It is revealed and summarized that the principles of public administration of the protection of property rights in Ukraine are objectively divided into general and special. The content of public administration of the protection of property rights in Ukraine as the administrative activity of the subjects of public administration and the court is determined. Classification of public administration in the area of property rights protection by types according to certain criteria has been carried out. The level of implementation of public administration of property rights protection in Ukraine is determined. The concept, system and administrative and legal status of subjects of public administration protection of property rights in Ukraine as public persons acting members of the administrative and legal relations, endowed with powerful competence (with administrative duties and rights), within which exercises public administration (administrative, administrative and administrative activities are carried out) regarding the protection of property rights. The role of the Cabinet of Ministers of Ukraine, central and local executive authorities in the field of public administration of property rights protection in Ukraine has been clarified. The administrative-legal status of justice as the subject of public administration of the protection of property rights in Ukraine is revealed. The legal nature and characteristic features of law enforcement bodies for the protection of property rights in Ukraine, as well as the administrative-procedural bodies, which have the power of law enforcement to protect the protection of subjects of property rights from the most dangerous types of encroachment with the possibility of application to violators of property rights, are revealed. The concept was formed, legal elements of the administrative and legal mechanism of public administration of property rights protection in Ukraine were revealed and described. The system of sources of public administration of the protection of property rights, as officially disclosed forms of external expression and official consolidation of legal norms of administrative law, is revealed. The administrative tools of public administration of the protection of property rights in Ukraine are disclosed as external means (forms) and methods and methods of administrative activity of public administration actors, which constitute the mechanism of public administration. The legal nature and procedure of state registration as a way of protection of property rights are revealed. The administrative procedures for the protection of property rights in Ukraine are described. The doctrinal provisions concerning the international regulation of the protection of property rights have been further developed through the analysis and scientific synthesis of international rules of law that directly or indirectly regulate legal mechanisms for the protection of property rights. The doctrinal provisions concerning the foreign experience of public administration of property rights protection are analysed. The legislation on the protection of property rights in Ukraine has been improved by amending and supplementing existing legislation in order to increase the efficiency of administrative activities of public administration in the area of property rights protection in Ukraine. The directions of improvement of the scope of state registration as a means of protecting property rights through the implementation of anti-raider measures in an administrative manner regarding improving the accessibility and quality of administrative services, and establishing a mechanism to counteract the unlawful conduct of registration operations are identified.

Кожна людина має права, що закріплені у міжнародних документах та національних законодавствах більшості країн світу. Поміж загальнолюдських прав виділяють окрему групу прав – права дитини. Діти складають особливу групу та мають специфічні потреби. Наприклад, є потреба опіки дітей батьками або особами, що їх заміняють, потреба в іграх та розвитку.

Пантелієнко, Г. М. Працівники поліції як спеціальні суб’єкти трудового права : магістерська робота : 081 Право / Г. М. Пантелієнко; керівник роботи Литвиненко В. М. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра трудового права, адміністративного права та процесу. – Чернігів, 2019. – 86 с.
Трудова діяльність працівників поліції є однією з форм праці, право на яку закріплено у ст. 43 Конституції України. Вибір такої почесної професії завжди означав готовність до напруженої роботи на благо Вітчизни та відданість національним інтересам. Місія, що покладається на працівників поліції, є дуже відповідальною - служити суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. У межах реалізації нашою державою напрямку на європейську інтеграцію, надзвичайно актуальними сьогодні постали питання щодо реформування діяльності поліції в цілому, а також удосконалення правого регулювання статусу її працівників. Це стосується, зокрема, і трудоправового статусу працівників поліції. У розділі 1 роботи визначено сутність правового статусу працівника поліції як спеціального суб’єкта трудового права, поняття, зміст та основні риси його трудової діяльності, правові основи регулювання такої діяльності. Розділ 2 присвячений характеристиці основних принципів, завдань та функцій трудової діяльності працівників поліції. У розділі 3 досліджуються актуальні проблеми та напрями вдосконалення правової регламентації трудової діяльності працівників поліції. Наукова новизна роботи полягає в тому, що: 1) запропоновано внести зміни до ч. 5 ст. 91 Закону України «Про Національну поліцію», у якій йдеться про компенсацію роботи поліцейського у вихідні, святкові та неробочі дні шляхом надання йому іншого дня для відпочинку. Зокрема, необхідно передбачити як альтернативу можливість отримання грошової компенсації у подвійному розмірі при залученні його до роботи у такі дні, що у свою чергу узгоджувалося б зі статтями 72 та 107 Кодексу законів про працю України (с. 62-63); 2) дістало подальшого розвитку авторське тлумачення терміну «трудоправовий статус працівника поліції». Вбачається, що це закріплена Конституцією України, законами України «Про Національну поліцію», «Про державну службу», «Про запобігання корупції», Кодексом законів про працю України система прав, обов’язків, заборон, обмежень, заохочень та гарантій професійної діяльності працівника поліції, а також міра відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним службово-трудових обов’язків (с. 21-22). Основні положення і висновки роботи обговорювалися на міжкафедральному науково-практичному семінарі «Правові реформи в Україні: стан і перспективи розвитку» (м. Чернігів, 2019 р.). Основні результати проведеного дослідження викладені у 1 науковій праці.
The employment of police officers is a form of labor, the right of which is enshrined in Art. 43 of the Constitution of Ukraine. Choosing such an honorable profession has always meant a willingness to work hard for the good of the Fatherland and a commitment to national interests. The mission of the police is very responsible - to serve the community by ensuring the protection of human rights and freedoms, combating crime, maintaining public safety and order. As part of our country's pursuit of European integration, the issues of reforming police activity as a whole, as well as improving the right regulation of its employees' status, are extremely relevant today. This applies in particular to the employment status of police officers. Section 1 of the paper defines the essence of the legal status of a police officer as a special subject of labor law, the concept, content and main features of his employment, the legal basis for regulating such activity. Section 2 deals with the description of the basic principles, tasks and functions of the work of police officers. Section 3 explores the current issues and areas for improving the legal regulation of the employment of police officers. The scientific novelty of the work is that: 1) it is proposed to make changes to Part 5 of Art. 91 of the Law of Ukraine "On the National Police", which refers to the compensation of police work on weekends, holidays and non-working days by giving him another rest day. In particular, consideration should be given to the possibility of receiving double compensation when hired to work on such days, which in turn would be consistent with Articles 72 and 107 of the Labor Code of Ukraine (pp. 62-63); 2) the author's interpretation of the term "police officer's employment status" was further developed. It is believed that this is enshrined in the Constitution of Ukraine, the laws of Ukraine "On the National Police", "On the Civil Service", "On Corruption Prevention", the Labor Code of Ukraine system of rights, duties, prohibitions, restrictions, incentives and guarantees of professional activity of an employee police, as well as the degree of responsibility for their non-performance or improper performance of their official duties (pp. 21-22). The main provisions and conclusions of the work were discussed at the inter-departmental scientific-practical seminar "Legal Reforms in Ukraine: State and Prospects for Development" (Chernihiv, 2019). The main results of the study are outlined in 1 scientific paper.

В сучасних умовах функціонування ринкової економіки Україна невідворотно зіштовхується зі значною кількістю загроз. Їх вплив полягає в порушенні стабільності діяльності системи економіки, створенні перешкод для втілення у життя права власності, а також погіршенні інвестиційного клімату в країні. Серед цих загроз рейдерству виділено особливе місце і на сьогоднішній день саме йому має приділятися найбільша увага. Представники Українського союзу промисловців і підприємців провели підрахунки, згідно з якими в країні ведуть діяльність близько 50 рейдерських груп. Офіційна статистика вказує на те, що промислові об’єкти і об’єкти нерухомості є найбільш частими жертвами рейдерських захоплень. З кожним роком спеціальні органи фіксують значне збільшення кількості звернень підприємців, котрі повідомляються про намагання з боку рейдерів захопити їх майно. Об’єднавши дані Кабінету Міністрів України та різноманітних громадських організацій, ми отримуємо вкрай гнітючу статистику: рейдерство приносить щорічні втрати для економіки держави у розмірі від 20 до 65 млрд. гривень.

Конституція є особливим і єдиним законом з якого бере витоки вся правова система держави. В зв’язку з цим вона має найвищу юридичну силу і найширшу юридичну дію. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції і повинні їй відповідати. Ст. 3 Конституції України вказує на те, що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю [1]. Зміст і спрямованість діяльності держави визначають права і свободи людини та їх гарантії, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини оголошені головним обов’язком держави. Дана стаття, на нашу думку, є основою захисту прав і інтересів громадян України, в тому числі і у сфері банківської діяльності. Вона вимагає створення і застосування норм банківського законодавства, що відповідають уявленням про суспільну справедливість.

Красицька, Л. В. Проблеми здійснення та захисту особистих та майнових прав батьків і дітей : дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.03 / Красицька Лариса Василівна; Ген. прокуратура України, Нац. акад. прокуратури України. - Вінниця, 2015. - 496 с.
Дисертацію присвячено дослідженню відносин, що складаються у процесі здійснення та захисту особистих та майнових прав батьків і дітей. Визначено основні теоретико-методологічні засади здійснення та захисту прав батьків і дітей. Розроблено загальнотеоретичні положення та засади здійснення і захисту прав батьків і дітей, обґрунтовано діяльнісну концепцію здійснення та захисту особистих та майнових прав батьків і дітей. Визначено поняття «батьківські права», їхню правову природу для з’ясування особливостей їх здійснення та захисту. Обґрунтовано, що здійснення особистих та майнових прав батьків і дітей як процес реалізації правомочностей, що складають зміст сімейних прав, включає сукупність елементів, які складають механізм здійснення особистих та майнових прав батьків і дітей, факультативною стадією якого є захист прав батьків і дітей. Досліджено такі елементи механізму здійснення прав батьків і дітей, як юридичні факти як підстави виникнення прав батьків і дітей, суб’єктивні права матері, батька і дитини, форми здійснення, способи здійснення, суб’єкти здійснення, принципи здійснення, межі здійснення прав матері, батька і дитини. Розроблено доктринальне тлумачення основних правових категорій та понять механізму здійснення та захисту особистих та майнових прав батьків і дітей. Виявлено теоретичні та практичні проблеми здійснення та захисту прав батьків і дітей, запропоновано шляхи їх усунення. Визначено зміст особистих та майнових прав батьків і дітей і розглянуто особливості їх здійснення. Обґрунтовано положення щодо розвитку організаційноправових форм захисту прав батьків і дітей, з’ясовано основні способи їх захисту і розроблено пропозиції щодо удосконалення сімейного законодавства України у цій сфері з урахуванням процесів гармонізації та уніфікації сімейного законодавства України із відповідними нормами міжнародного права.
The doctoral thesis is dedicated to research on relations, which are having place during the process of execution and protection of the personal and property rights of parents and children. The main theoretical and methodological grounds of execution of the rights of parents and children are defined. The general theoretical issues and principles of execution and protection of the rights of parents and children are developed; the activity concept of execution and protection of the rights of parents and children is proved. The periods of the evolution of the Ukrainian legislation on the rights and obligations of parents and children are determined. It is defined the term of “parental rights” and its legal nature; it is specified the “sekundarnye” parental rights for the purpose of consideration of special features of execution and protection of the rights. The grounds for appearing of parental rights and rights of the children are analyzed, and it is proved that a difficult factual composition consisting of three jural facts (birth of the child, determination of the descent from mother and father, state registration of the descent of the child) is considered to be the general ground for appearing of rights and obligations of the mother, father and the child. Some amendments to the family legislation of Ukraine are recommended in order to develop the procedure of determination of the descent of the child and to protect the family rights of the mother, father and the child connected with the application of assisted reproductive technologies. The rights of parents and children are classified broadly and it is proved the extraction of parental right privilege. It is proved that execution of the personal and property rights of parents and children as a process of realization of the juridical competence, being the content of family rights, includes elements which constitute a mechanism of execution of the personal and property rights of parents and children, which subsidiary stage is protection of the rights of parents and children. Some elements of the mechanism of execution of the rights of parents and children are discovered, in particular jural facts as grounds for appearing of the rights of parents and children, subjective rights of the mother, father and the child, forms of execution, methods of execution, subjects of execution, principles of execution, limits of execution of the rights of the mother, father and the child. The doctrine of understanding of the main juridical categories and terms of mechanism of execution and protection of the personal and property rights of parents and children is developed. The problem of abuse of the right is discovered and it is proved that abuse of the mother’s, father’s rights or rights of the child is consider to be the execution of such rights with the violation of limits and principles of its execution. The theoretical and practical problems of execution of the personal and property rights of parents and children are discovered, some propositions of their removal are made. The content of the personal and property rights of parents and children is defined and special features of its execution are examined, in particular, rights of parents and children to contact, right of the child to free expression of its opinion and view on all issues affecting the child, right of the child to be kept by parents. Some recommendations on the development of the legislation are worked out in order to ensure the execution of right to change surname of the child, right to represent juvenile child etc. Issues of the development of organizational and juridical forms of the protection of the rights of parents and children, implementation of the mediation procedure of solving the family disputes of parents and children are proved. Issues of judicial, administrative, notary forms of protection of the rights of parents and children are specified, inter alia, special features of judicial form of the protection of the mother’s, father’s rights and rights of the child at national and international levels are defined pursuant to the practice of the European Court of Human Rights, it is recommended to increase the competence of the guardian bodies in the field of the protection of the rights and interests of parents and children. It is proved the admissibility of the self-defense of the family rights and interests and methods of the self-defense of the rights of parents and children are determined. The main methods of the protection of personal and property rights of parents and children are settled. Classification of the above mentioned rights is developed. Criteria of the classification of rights are specified. The problem issues of the practical application of some methods of the defense of the personal and property rights of parents and children are discovered, inter alia, recognition of paternity (maternity), taking the child from46 parents without deprivation of parental rights, collection of penalties for breaking terms of making the alimony’s payments. Some recommendations on the development of the family legislation of Ukraine in the sphere of parental and children’s rights protection are worked out in the scope of unification and harmonization of the family legislation of Ukraine with relevant norms of international law. It is proposed to broad the legal list of methods of the protection of family rights and interests with such methods as the limitation of parental rights and the suspension of parental rights.
Диссертация посвящена исследованию отношений, возникающих в процессе осуществления и защиты личных и имущественных прав родителей и детей. Определены основные теоретико-методологические начала осуществления и защиты прав родителей и детей. Разработаны общетеоретические положения и принципы осуществления и защиты прав родителей и детей, обоснована деятельностная концепция осуществления и защиты личных и имущественных прав родителей и детей. Определены понятие «родительские права», их правовая природа для установления особенностей их осуществления и защиты. Обосновано, что осуществление личных и имущественных прав родителей и детей как процесс реализации правомочностей, составляющих содержание семейных прав, включает совокупность элементов, которые составляют механизм осуществления личных и имущественных прав родителей и детей, факультативной стадией которого является защита прав родителей и детей. Исследованы такие элементы механизма осуществления прав родителей и детей, как юридические факты, основания возникновения прав родителей и детей, субъективные права матери, отца и ребенка, формы осуществления, способы осуществления, субъекты осуществления, принципы осуществления, пределы осуществления прав матери, отца и ребенка. Разработано доктринальное толкование основных правовых категорий и понятий механизма осуществления и защиты личных и имущественных прав родителей и детей. Выявлены теоретические и практические проблемы осуществления и защиты прав родителей и детей, предложены пути их устранения. Определено содержание личных и имущественных прав родителей и детей и рассмотрены особенности их осуществления. Обоснованы положения относительно развития организационноправовых форм защиты прав родителей и детей, установлены основные способы их защиты и разработаны предложения по совершенствованию семейного законодательства Украины в этой сфере с учетом процессов унификации и гармонизации семейного законодательства Украины с соответствующими нормами международного права.

Стаття присвячена комплексному аналізу механізму адміністративно- правового впорядкування публічного здійснення права власності на природні ресурси, визначенню сутності та правової природи адміністративно-правових засобів, за допомогою яких створюються умови для публічного здійснення (використання, розпорядження) права власності на природні ресурси відповідно до вимог законодавства і публічних інтересів.
The article is devoted the complex analysis of mechanism of administrative legal arrangements of public law of realization of right of ownership are on natural resources, to determination of essence and legal nature of administrative legal facilities by which terms are created for public realization (use, order) of right of ownership on natural resources in accordance with the requirements of legislation and public interests.

Створення в Україні державної системи охорони у сфері інтелектуальної власності, її розвиток та вдосконалення є неможливим без міжнародного співробітництва в даній галузі та запровадження нових методів управління, в тому числі й шляхом запозичення позитивного досвіду інших держав. Регулювання правовідносин у сфері інтелектуального права, його захист та впровадження заходів для їх захисту, здійснюється не лише на рівні національного законодавства кожної окремої держави, але й на рівні європейських та міжнародних нормативно-правових актів.
Creation of the state system of protection in the field of intellectual property in Ukraine, its development and improvement is impossible without international cooperation in this field and introduction of new methods of management, including by borrowing positive experience of other states. Regulation of legal relations in the field of intellectual law, its protection and implementation of measures for their protection is carried out not only at the level of national legislation of each state, but also at the level of European and international regulations.

Пивовар І.В., Пивовар Ю.І. Особливості визначення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду у пенсійних спорах з вини владного суб’єкта. Інноваційний розвиток правової науки в умовах модернізації суспільства: матер. Х Міжнар. наук.-практ. конф., м.Київ, Нац. авіац. ун-т, 28.02.2020. Т.1. Тернопіль: Вектор. С. 256-258.
Основним висновком виступу стало формулювання авторської позиції, що необмежений строк щодо захисту своїх порушених пенсійних прав з вини органів Пенсійного фонду України (строк на соціальний захист) може бути обмежений порушенням строку звернення до суду (шестимісячним строком). Cтрок відліку останнього має обраховуватися з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, про яке їй стало відомо з відповідного листа (листа-відповіді) від суб’єкта владних повноважень – Пенсійного фонду України або його територіального органу, в якому особа отримала відповідь на питання щодо відповідного розміру її пенсії та порядку (механізму) її нарахування.

Відносини власності є одними із основних у господарському праві. Невипадково майже усі політичні негаразди виникають через намагання тих чи інших осіб або суб’єктів господарювання змінити на свою користь структуру власності у країні, регіоні, місті. І саме через це відносини власності є одними із найбільш вразливіших, а тому потребують захисту. Останній може здійснюватися власними силами, а також за допомогою використання можливостей держави та незалежних служб безпеки.
Property relations are one of the major in economic law. Almost all political problems arise from efforts of certain individuals or economic entities change in their favor ownership structure in the country, region, city. Property relations are the most vulnerable and therefore need protection. Protection can be done on their own, and through the use of state and independent security services.

Зроблено висновок, що представники державної влади, які мають можливість безпосередньо впливати на визначення правового господарського порядку, повинні служити народу так, як це проголошено в статті 79 Конституції, а саме: дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, а отже, виконувати свої обовʼязки в інтересах усіх співвітчизників, про що вони складають присягу. Сделан вывод, что представители государственной власти, которые имеют возможность непосредственно влиять на определение правового хозяйственного порядка, должны служить народу так, как это провозглашено в статье 79 Конституции, а именно: заботиться о благе Отчизны и благосостоянии Украинского народа, а следовательно, выполнять свои обязанности в интересах всех соотечественников, о чем они принимают присягу. It is concluded, that members of the government who have the opportunity to directly influence the Legal economic order, should serve the people as enshrined in Article 79 of the Constitution, namely: provide for the good of the Motherland and the welfare of the Ukrainian people, and thus perform their duties in the interests of all compatriots what they oath.

Зроблено висновок, що представники державної влади, які мають можливість безпосередньо впливати на визначення правового господарського порядку, повинні служити народу так, як це проголошено в статті 79 Конституції, а саме: дбати про благо Вітчизни і добробут Українського народу, а отже, виконувати свої обовʼязки в інтересах усіх співвітчизників, про що вони складають присягу.
Сделан вывод, что представители государственной власти, которые имеют возможность непосредственно влиять на определение правового хозяйственного порядка, должны служить народу так, как это провозглашено в статье 79 Конституции, а именно: заботиться о благе Отчизны и благосостоянии Украинского народа, а следовательно, выполнять свои обязанности в интересах всех соотечественников, о чем они принимают присягу.
It is concluded, that members of the government who have the opportunity to directly influence the Legal economic order, should serve the people as enshrined in Article 79 of the Constitution, namely: provide for the good of the Motherland and the welfare of the Ukrainian people, and thus perform their duties in the interests of all compatriots what they oath.

Дисертацію присвячено комплексному аналізу змісту та особливостей адміністративно-правового забезпечення прав громадян, засуджених до кримінального покарання у вигляді позбавлення волі в Україні. Визначено зміст та особливості правового статусу осіб, що відбувають кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі. Здійснено історико-правовий аналіз правового забезпечення прав осіб, засуджених до позбавлення волі в Україні. Розглянуто сучасні правові засади забезпечення прав громадян, засуджених до позбавлення волі в Україні, та встановлено місце серед них адміністративно-правового регулювання. Встановлено систему суб’єктів забезпечення прав громадян, засуджених до позбавлення волі в Україні, визначено їх основні завдання, функції та адміністративні повноваження. Розкрито зміст і особливості сучасного стану адміністративно-правового забезпечення та реалізації прав і свобод громадян, які відбувають кримінальне покарання у вигляді позбавлення волі в Україні. Опрацьовано адміністративно-правовий механізм забезпечення прав засуджених, особливості їх нормативно-правових та організаційно- правових гарантій. Визначено зміст і види міжнародно-правових стандартів поводження з ув’язненими та можливості їх використання у національному законодавстві України. Узагальнено основні тенденції розвитку національного законодавства з питань регулювання правового статусу громадян, засуджених до позбавлення волі. Запропоновано напрямки удосконалення взаємодії між суб’єктами забезпечення прав і свобод громадян, засуджених до позбавлення волі в Україні.
В диссертационном исследовании осуществлён комплексный анализ содержания и специфики административно-правового обеспечения прав граждан, осуждённых к уголовному наказанию в виде лишения свободы в Украине. Определены общественные отношения, возникающие в связи с обеспечением прав и свобод и непосредственно относящиеся к административной сфере. Исследованы содержание и особенности правового статуса лиц, отбывающих уголовное наказание в виде лишения свободы. Осуществлён историко-правовой анализ процесса нормативно- правового обеспечения прав граждан, осуждённых к уголовному наказанию в виде лишения свободы в Украине. Рассмотрены правовые основы обеспечения прав граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, установлено место среди них административно-правового регулирования. Определены основные элементы нормативной базы регулирования и защиты прав граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, дан анализ их содержания и значения. Исследована система субъектов обеспечения прав граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, которую составляют органы государственной власти и местного самоуправления, общественные объединения и организации, а также лица, имеющие соответствующие задачи, функции и административные полномочия в данной сфере деятельности. Проанализированы структура и особенности административно-правового статуса индивидуальных и коллективных субъектов обеспечения прав лиц, осуждённых к лишению свободы в Украине, представлена характеристика его основных структурных элементов. Осуществлён анализ содержания и особенностей прав и свобод граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, как объекта административно-правовой охраны и защиты, исходя из их предметного разграничения по содержанию на физические (естественные), гражданско-политические, социально-экономические и культурные (духовные) конституционные, специальные и индивидуальные права и свободы граждан, осуждённых к лишению свободы. Исследована система обеспечения и защиты прав и свобод граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, представляющая собой совокупность нормативно-правовых и организационных мер, составляющих государственно-управленческий механизм обеспечения реализации данных прав в пределах и объёме, установленных законодательством. Определены основные пути усовершенствования административно-правового обеспечения прав граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине. Выделены основные разновидности международно-правовых стандартов в сфере обеспечения прав и свобод граждан, осуждённых к лишению свободы, дана характеристика их содержания. Проанализированы основные формы использования международно-правовых норм, принципов, правил и рекомендаций, посвящённых правовому статусу лиц, осуждённых к лишению свободы, в национальном законодательстве Украины, определены основные направления практического решения проблемы применения международных стандартов обращения с осуждёнными в пенитенциарной системе Украины. Исследованы основные направления усовершенствования административного законодательства, регулирующего обеспечение прав и свобод граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине. Установлены особенности современного периода реформирования национального законодательства по вопросам регулирования правового статуса осуждённых. Определены тенденции развития национального законодательства в сфере регулирования правового статуса граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине, проанализированы их содержание и особенности. Предложены возможные пути усовершенствования взаимодействия между основными субъектами обеспечения прав и свобод граждан, осуждённых к лишению свободы в Украине.
The dissertation is focused on a comprehensive analysis of the content and peculiarities of administrative and legal provision of the rights of citizens sentenced to criminal punishment in the form of imprisonment in Ukraine. The content and peculiarities of the legal status of persons serving a criminal punishment in the form of deprivation of liberty have been determined. A historical and legal analysis of legal provision of the rights of persons sentenced to imprisonment in Ukraine has been carried out. The modern legal principles of ensuring the rights of citizens sentenced to imprisonment in Ukraine have been considered; and the place of administrative and legal regulation among them has been established. The system of subjects providing the rights of citizens sentenced to imprisonment in Ukraine has been established, their main tasks, functions and administrative powers have been determined. The content and peculiarities of the current state of administrative and legal provision and the realization of the rights and freedoms of citizens serving the criminal punishment in the form of imprisonment in Ukraine have been revealed. Administrative and legal mechanism of ensuring the rights of convicts, features of their normative and legal, organizational and legal guarantees have been worked out. The content and types of international and legal standards for the treatment of prisoners and their possible application in the national legislation of Ukraine have been determined. The main tendencies of the development of national legislation concerning the regulation of the legal status of citizens sentenced to imprisonment have been summarized. The author has suggested the areas to improve the interaction between the subjects of ensuring the rights and freedoms of citizens sentenced to imprisonment in Ukraine.

Зроблено висновок, що використання у навчальному процесі посібника «Захист прав суб’єктів господарювання» допоможе сформувати у студентів навички роботи із загальними та спеціальними нормативно-правовими актами, уміння розв’язувати реальні правові ситуації, що виникають під час створення, функціонування, припинення діяльності суб’єктів господарювання, а також здатність реалізовувати правові норми у різних сферах правовідносин. Сделан вывод, что использование в учебном процессе пособия «Защита прав субъектов хозяйствования» поможет сформировать у студентов навыки работы с общими и специальными нормативно-правовыми актами, умение разрешать реальные правовые ситуации, возникающие при создании, функционировании, прекращении деятельности субъектов хозяйствования, а также способность реализовывать правовые нормы в разных сферах правоотношений. It is concluded that the use in the educational process of the manual "Protection of the rights of economic entities" will help to develop the skills of students with general and special legal acts, the ability to solve real legal situations that arise during the creation, operation, termination of activities economic entities, as well as the ability to implement legal norms in various spheres of legal relationships.

Складність правового захисту суб‘єктів господарювання у сучасних умовах складних взаємовідносин у корпоративній, інвестиційній, виробничій, комерційній та інших сферах господарювання зумовлена об‘єктивними чинниками (зокрема, динамізмом та різноманітністю господарських відносин), підвищує вимоги до майбутніх фахівців з правознавства щодо знань основ інвестиційно-інноваційного, корпоративного тощо права 99 та практичних навичок застосування норм господарського та господарсько- процесуального законодавства у повсякденній правозастосовній практиці, в регулюванні господарських відносин на локальному рівні, у врегулюванні різноманітних спорів та конфліктів між суб‘єктами господарювання. Важливе значення в якості захисту прав суб‘єктів господарювання набуває організація правової роботи на підприємстві (при розробці установчих документів, локальних корпоративних актів та інших документів, пов‘язаних із здійсненням корпоративного управління й контролю). Викладене обумовлює необхідність адекватного правового забезпечення захисту прав суб‘єктів господарських відносин, а також запровадження як обов‘язкового відповідного курсу в освітній процес для студентів як юридичних, так і економічних, управлінських та інших спеціальностей. Такий курс нами було розроблено кілька років тому. А на його основі видано навчальний посібник «Правове регулювання захисту прав суб‘єктів господарювання».

Основною метою пропонованого до вивчення курсу і, відповідно, підручників та навчальних посібників із захисту прав суб‘єктів господарювання, повинно стати формування системи правових знань у корпоративній сфері господарювання на основі базових категорій з теорії держави і права, цивільного та господарського права, інших галузевих і міжгалузевих правових дисциплін.
The main objective of the course and, consequently, textbooks and training manuals on the protection of the rights of economic entities, should be to form a system of legal knowledge in the corporate sphere based on basic categories in the theory of state and law, civil and commercial law, other industry and cross-sectoral legal disciplines.

Зроблено висновок, що використання у навчальному процесі посібника «Захист прав суб’єктів господарювання» допоможе сформувати у студентів навички роботи із загальними та спеціальними нормативно-правовими актами, уміння розв’язувати реальні правові ситуації, що виникають під час створення, функціонування, припинення діяльності суб’єктів господарювання, а також здатність реалізовувати правові норми у різних сферах правовідносин.
Сделан вывод, что использование в учебном процессе пособия «Защита прав субъектов хозяйствования» поможет сформировать у студентов навыки работы с общими и специальными нормативно-правовыми актами, умение разрешать реальные правовые ситуации, возникающие при создании, функционировании, прекращении деятельности субъектов хозяйствования, а также способность реализовывать правовые нормы в разных сферах правоотношений.
It is concluded that the use in the educational process of the manual "Protection of the rights of economic entities" will help to develop the skills of students with general and special legal acts, the ability to solve real legal situations that arise during the creation, operation, termination of activities economic entities, as well as the ability to implement legal norms in various spheres of legal relationships.

Принцип рівного захисту суб’єктів господарювання, захисту економічної конкуренції та захисту прав споживачів, принцип забезпечення господарського правопорядку та законності, принцип захисту економічної конкуренції, принцип поєднання публічних та приватних інтересів у сфері господарювання є важливими для того щоб примусити або спонукати порушника припинити дії, що порушують майнові права захисту суб’єктів господарювання, або попередити такі дії. Принцип равной защиты субъектов хозяйствования, защиты экономической конкуренции и защиты прав потребителей, принцип обеспечения хозяйственного правопорядка и законности, принцип защиты экономической конкуренции, принцип сочетания публичных и частных интересов в сфере хозяйствования важны для того чтобы заставить или побудить нарушителя прекратить действия, нарушающие имущественные права защиты субъектов хозяйствования, или предупредить такие действия. The principle of equal protection of economic entities, the protection of economic competition and the protection of consumer rights, the principle of ensuring the rule of economic law, the principle of protection of economic competition, the principle of the combination of public and private interests in the economic sphere are important in order to compel or induce the offender to stop actions that violate or prevent the property rights of the business entities protection.

У статті розглянуто поняття та роль правової комунікації в сучасному інформаційному просторі. Доведено, що правова комунікація – це сукупність процесів і суб’єктів, які забезпечують цілеспрямований обіг і поширення нормативно-правової інформації та правових знань в умовах становлення інформаційного суспільства. Зроблено висновок про те, що правова культура суб’єктів правової комунікації є необхідною умовою формування інформаційно-правового суспільства в Україні.

У роботі визначено, що необмежений строк щодо захисту своїх порушених пенсійних прав з вини органів Пенсійного фонду України (строк на соціальний захист) може бути обмежений порушенням строку звернення до суду (шестимісячним строком). Cтрок відліку останнього має обраховуватися з моменту, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, про яке їй стало відомо з відповідного листа (листа-відповіді) від суб’єкта владних повноважень – Пенсійного фонду України або його територіального органу, в якому особа отримала відповідь на питання щодо відповідного розміру її пенсії та порядку (механізму) її нарахування.

Однією з найактуальніших проблем побудови демократичної держави на основі верховенства права в Україні сьогодні є створення та гарантування ефективного функціонування незалежної системи судових органів, головним завданням яких є захист прав і свобод фізичних осіб. Виконання судом завдань, пов’язаних із захистом прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства та держави, потребує відповідного юридичного та організаційного забезпечення їх діяльності.
One of the most pressing problems of building a democratic state based on the rule of law in Ukraine today is the creation and guarantee of the effective functioning of an independent judiciary, whose main task is to protect the rights and freedoms of individuals. The court's performance of tasks related to the protection of the rights, freedoms and interests of individuals, the rights and interests of legal entities, the interests of society and the state, requires appropriate legal and organizational support for their activities.

У дисертації визначається сутність та розкриваються особливості адміністративно-правових засад здійснення контролю та нагляду за підприємницькою діяльністю, а також узагальнюються напрямки вдосконалення організаційних та правових засад здійснення контрольно- наглядової діяльності у відповідній сфері. Визначаються поняття та особливості підприємницької діяльності як об’єкта контролю та нагляду. Здійснюється класифікація видів контролю та нагляду за підприємницькою діяльністю. Надається характеристика правових засад контролю та нагляду за підприємницькою діяльністю та з’ясовується місце серед них адміністративно-правового регулювання. Встановлюються предмет, межі та система суб’єктів контролю та нагляду за підприємницькою діяльністю. З’ясовуються адміністративні форми та методи контролю та нагляду за підприємницькою діяльністю. Досліджуються адміністративні процедури контролю та нагляду за підприємницькою діяльністю. Визначаються напрямки удосконалення адміністративно-правових засад здійснення контролю та нагляду за підприємницькою діяльністю.
В диссертации определяется сущность и раскрываются особенности административно-правовых основ осуществления контроля и надзора за предпринимательской деятельностью, а также обобщаются направления совершенствования организационных и правовых основ осуществления контрольно-надзорной деятельности в соответствующей сфере. Определяются понятие и особенности предпринимательской деятельности как объекта контроля и надзора. Аргументировано, что предпринимательская деятельность, как объект контроля и надзора, представляет собой зарегистрированную в установленном законодательством порядке самостоятельную, инициативную, систематическую, осуществляемую на свой риск хозяйственную деятельность субъектов хозяйствования – предпринимателей, направленную на получение прибыли. Отмечается, что контроль и надзор за предпринимательской деятельностью направлены на проверку того, насколько поведение подконтрольных объектов соответствует установленным законодательством требованиям, правилам, стандартам и тому подобное. К особенностям предпринимательской деятельности, как объекта контроля и надзора, отнесены следующие: во-первых, субъекты осуществления такой деятельности должны быть зарегистрированы в установленном законом порядке, ими являются субъекты хозяйствования – предприниматели, в том числе юридические лица и физические лица- предприниматели, внесенные в Единый государственный реестр юридических лиц, физических лиц-предпринимателей и общественных формирований; во-вторых, предпринимательская деятельность должна соответствовать установленным законом признакам и принципам; в- третьих, предпринимательская деятельность должна быть такой, которая не запрещена законом, осуществляться в формах, способах и условиях, которые разрешены действующим законодательством; в-четвертых, в случае если осуществление определенного вида предпринимательской деятельности требует получения дополнительного разрешительного документа от уполномоченных государством субъектов, а именно лицензирования, сертификации и так далее, необходимо внедрение такой деятельности исключительно после получения соответствующих разрешительных документов. Осуществляется классификация видов контроля и надзора за предпринимательской деятельностью. Дается характеристика правовых основ контроля и надзора за предпринимательской деятельностью и выясняется место среди них административно-правового регулирования. Доказано, что правовые основы контроля и надзора за предпринимательской деятельностью определены, прежде всего, Конституцией Украины, международными нормативно-правовыми актами, согласие на обязательность которых предоставлено Верховной Радой, законами и значительным количеством подзаконных нормативно- правовых актов. Отмечено, что ключевое место в системе соответствующих нормативно-правовых актов принадлежит нормам административного права, ведь именно с их помощью определяется круг и правовой статус субъектов контроля и надзора за предпринимательской деятельностью, в частности их полномочия и гарантии функционирования, а также предмет и пределы такой деятельности. Устанавливаются предмет, пределы и система субъектов контроля и надзора за предпринимательской деятельностью. Выясняются административные формы и методы контроля и надзора за предпринимательской деятельностью. Исследуются административные процедуры контроля и надзора за предпринимательской деятельностью. Определяются направления совершенствования административно- правовых основ осуществления контроля и надзора за предпринимательской деятельностью.
The author of the dissertation has defined the essence and has revealed the peculiarities of administrative and legal principles of carrying out control and supervision over entrepreneurship; the author has also generalized the directions for improving organizational and legal principles of carrying out control and supervisory activity in the respective sphere. The concept and features of entrepreneurship as an object of control and supervision have been defined. Classification of the types of control and supervision over entrepreneurship has been carried out. The author has provided characteristics to legal principles of control and supervision over entrepreneurship and has clarified the place of administrative and legal regulation among them. The subject matter, limits and system of the subjects of control and supervision over entrepreneurship have been established. Administrative forms and methods of control and supervision over entrepreneurship have been clarified. Administrative procedures of control and supervision over entrepreneurship have been researched. The directions for improving administrative and legal principles of carrying out control and supervision over entrepreneurship have beendetermined.

Судовий захист прав громадян є одним із важливих та, зазвичай, дієвих заходів реагування держави на порушення, невизнання або оспорювання прав і (або) законних інтересів громадян України. Існування можливості такого виду захисту є однією з принципових передумов щодо фактичної демонстрації сприяння безперешкодної реалізації законодавчо передбачених прав і дотримання законних інтересів. Також реальна змога отримання належного судового захисту вже давно, у свідомості переважної більшості нинішнього суспільства, асоціюється з державою, орієнтованою на сприяння дотримання принципів законності та верховенства права.

Визначення правового механізму реалізації та захисту прав суб’єктів правовідносин належить до найбільш актуальних проблем в соціально-економічному й політичному житті суспільства. Зумовлено це тим, що в Україні на конституційному рівні закріплено як головний обов’язок держави утвердження і забезпечення прав і свобод людини. Ефективна діяльність держави залежить від ефективності функціонування механізму, в якому має бути досягнутий баланс інтересів суб’єктів фінансових правовідносин, а саме, з одного боку, держави, яку в фінансових правовідносинах представляють уповноважені органи державної влади та управління (для прикладу Державна податкова інспекція), а з другого – платників, наприклад, податків.

Робота обумовленна тим, одним з найбільш негативнинх чинників, що обумовлююнть низький стан оперативнності та якості розгляду спорів в адміністрнативних судах, а також недостатнньо ефективнинй судовий захист прав і свобод суб‘єктів фінансовинх правовіднносин є постійні зміни у структурі адміністрнативних судів та подекуди розмитістнь термінолонгічного апарату Кодексу адміністрнативного судочинстнва, що у свою чергу, ускладнює правозастносовну діяльністнь адміністрнативного суду. Крім того, недостатння розробленність теоретичнного підґрунтя організацнії адміністрнативного судочинстнва, здійсненння провадженння в адміністрнативному суді, недосконанлість правового регулюванння цієї сфери обумовлююнть актуальнінсть та важливістнь глибокого та всебічногно наукового дослідженння широкого кола питань, що стосуютьсня адміністрнативно-правового регулюванння діяльностні адміністрнативних судів як суб‘єктів захисту прав та законних інтересів учасників фінансовинх правовіднносин.

В роботі надана коротка характеристика реалізації права на пенсію в умовах пенсійної реформи. Так, авторка зазначила про те, що для реалізації свого права на пенсію особа стає суб’єктом пенсійних правовідносин. Вони характеризуються тим, що є одним із видів соціально-забезпечувальних правовідносин, наділені притаманними їм рисами, спрямовані на забезпечення гідного життя осіб, з якими стався пенсійний ризик, виникають у сфері державного соціального забезпечення, а тому належать до предмета права соціального забезпечення.
The paper provided a brief description of the right to a pension in terms of pension reform. Thus, the author noted that for the realization of their right to retirement pension a person becomes subject of legal relations. They are characterized by the fact that one of the species security and social relations, endowed with inherent it features designed to ensure a decent life for persons with whom there was a pension risk arising in state social security, and therefore are subject to social security law.

Буряк, О. В. Дотримання процесуальної форми доказування, як гарантія забезпечення прав та законних інтересів учасників кримінального провадження : магістерська робота : 081 «Право» / О. В. Буряк ; керівник роботи Сенченко Н. М.; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра кримінального права та правосуддя. – Чернігів, 2020. – 96 с.
Процесуальна форма належить до фундаментальних понять кримінальної процесуальної науки і є важливим критерієм допустимості доказів, що забезпечує виконання основного завдання кримінального провадження – охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження. В першому розділі досліджується поняття процесуальної форми, розкривається її зміст та значення, а також проаналізована еволюція в частині норм кримінального процесуального законодавства. В другому розділі досліджується поняття суб’єктів доказування та вибудовується їх класифікація. Обґрунтовується дотримання способів та умов одержання доказів під час кримінального провадження відповідними суб’єктами. Третій розділ присвячений наслідкам порушення процесуальної форми суб’єктами доказування у кримінальному провадженні, а також приділена увага міжнародно-правовим стандартам в даній сфері діяльності щодо дотримаяння прав та законних інтересів осіб, які залучаються до сфери кримінального процесу. Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що в роботі обґрунтовано положення, які складають критерії визначення доказів недопустимими, оскільки у відповідних нормах КПК вживаються оцінні поняття, застосування яких обумовлено конкретною доказовою ситуацією. Пропонуються зміни щодо доповнення КПК України відповідною нормою, яка визначатиме поняття суб’єктів доказування в кримінальному провадженні та їх поділ на відповідні групи. Робота виконана з використанням сучасних програмних засобів і компʼютерних технологій обробки інформації, а саме: оформлення текстової частини роботи виконано у текстовому редакторі MS Word; необхідні науково-теоретичні, статистичні та аналітичні матеріали частково отримані з мережі Internet. Основні положення і висновки роботи обговорювалися на міжкафедральному науково-практичному семінарі «Правнича наука: традиції та вектори розвитку» 23 квітня 2020 року. Основні результати проведеного дослідження викладені у одній науковій праці
A judicial form belongs to the fundamental concepts of criminal judicial science and is the important criterion of admission of proofs, that provides the basic job of criminal realization processing - guard of rights, freedoms and legal interests of participants of criminal realization. Аny violation of judicial form the subjects of finishing telling is founding for confession of proofs impermissible, and that is why by the inalienable criterion of admission of proofs. The concept of judicial form is investigated in the first division, her maintenance opens up and paid attention to the social value of judicial form, her connection with formalism in criminal realization and the analysed evolution in part of norms of criminal judicial legislation. In the second division the concept of subjects of finishing telling is investigated and their classification lines up. The observance of methods and terms of receipt of proofs is grounded during criminal realization by corresponding subjects. The third division is sanctified to the consequences of violation of judicial form by the subjects of finishing telling in criminal realization. Theoretical conceptions are examined in relation to confession of proofs impermissible, and also paid attention to the міжнародно-правовим standards in this sphere of activity. The scientific novelty of the results obtained is that the work substantiates the provisions that constitute the criteria for determining the evidence to be inadmissible, since the relevant norms of the CPC use appraisal concepts whose application is conditioned by a concrete evidence-based situation. It is proposed to amend the CPC of Ukraine by the relevant norm, which will define the concept of subjects of evidence in criminal proceedings and their division into relevant groups. Work carried out by using modern software technologies and computer information hrocessing, namely processing of textual works made in the text editor MS Word; necessary scientific and thejretical, statistican and analytical materialas are obtained from the Internet. The main provisions and conclusions of the work were discussed at the inter-departmental scientific-practical seminar "Legal Science: Traditions and Vectors of Development" on April 23, 2020. The main results of the study are outlined in one scientific paper

Суб’єкти цивільного права у переважній більшості мають приватні інтереси, суб’єкти адміністративного права – публічні. Суб’єкти інших галузей права, беручи участь у тих чи інших відносинах, можуть мати більший чи менший обсяг приватних та публічних інтересів. Кооперативи, які створюються значною кількістю людей і серед іншого мають на меті забезпечення інтересів своїх учасників, переслідують досягнення значної кількості і приватних, і публічних інтересів одночасно. Цим підтверджується змішаний правовий статус кооперативних організацій. І саме їх активна участь (на жаль, частіше в інших європейських та азійських країнах) у житті людей (споживчі, обслуговуючі) та господарській діяльності (виробничі), а також поєднання публічних і приватних інтересів мають стимулювати новітній активний розвиток кооперативного руху в Україні. Субъекты гражданского права в большинстве имеют частные интересы, субъекты административного права – публичные. Субъекты других отраслей права, участвуя в тех или иных отношениях, могут иметь больший или меньший объем частных и публичных интересов. Кооперативы, которые создаются большим количеством людей и среди прочего имеют целью обеспечение интересов своих участников, преследуют достижение значительного количества и частных, и публичных интересов одновременно. Этим подтверждается смешанный правовой статус кооперативных организаций. И именно их активное участие (к сожалению, чаще в других европейских и азиатских странах) в жизни людей (потребительские, обслуживающие) и хозяйственной деятельности (производственные), а также сочетание публичных и частных интересов должны стимулировать новейшее активное развитие кооперативного движения в Украине. Subjects of civil law in the overwhelming majority have private interests, subjects of administrative law – public. Subjects of other branches of law, taking part in one or another relationship, may have more or less private and public interests. Cooperatives that are created by a large number of people and, in particular, aim at securing the interests of their participants, pursue a significant amount of both private and public interests at the same time. This confirms the mixed legal status of cooperative organizations. And it is their active participation (unfortunately, more often in other European and Asian countries) in the lives of people (consumers, servicemen) and economic activity (production), as well as a combination of public and private interests, to stimulate the most recent active development of the cooperative movement in Ukraine.

Суб’єкти цивільного права у переважній більшості мають приватні інтереси, суб’єкти адміністративного права – публічні. Суб’єкти інших галузей права, беручи участь у тих чи інших відносинах, можуть мати більший чи менший обсяг приватних та публічних інтересів. Кооперативи, які створюються значною кількістю людей і серед іншого мають на меті забезпечення інтересів своїх учасників, переслідують досягнення значної кількості і приватних, і публічних інтересів одночасно. Цим підтверджується змішаний правовий статус кооперативних організацій. І саме їх активна участь (на жаль, частіше в інших європейських та азійських країнах) у житті людей (споживчі, обслуговуючі) та господарській діяльності (виробничі), а також поєднання публічних і приватних інтересів мають стимулювати новітній активний розвиток кооперативного руху в Україні.
Субъекты гражданского права в большинстве имеют частные интересы, субъекты административного права – публичные. Субъекты других отраслей права, участвуя в тех или иных отношениях, могут иметь больший или меньший объем частных и публичных интересов. Кооперативы, которые создаются большим количеством людей и среди прочего имеют целью обеспечение интересов своих участников, преследуют достижение значительного количества и частных, и публичных интересов одновременно. Этим подтверждается смешанный правовой статус кооперативных организаций. И именно их активное участие (к сожалению, чаще в других европейских и азиатских странах) в жизни людей (потребительские, обслуживающие) и хозяйственной деятельности (производственные), а также сочетание публичных и частных интересов должны стимулировать новейшее активное развитие кооперативного движения в Украине.
Subjects of civil law in the overwhelming majority have private interests, subjects of administrative law – public. Subjects of other branches of law, taking part in one or another relationship, may have more or less private and public interests. Cooperatives that are created by a large number of people and, in particular, aim at securing the interests of their participants, pursue a significant amount of both private and public interests at the same time. This confirms the mixed legal status of cooperative organizations. And it is their active participation (unfortunately, more often in other European and Asian countries) in the lives of people (consumers, servicemen) and economic activity (production), as well as a combination of public and private interests, to stimulate the most recent active development of the cooperative movement in Ukraine.

Дисертаційна робота присвячена дослідженню особливостей адміністративно-правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій у сферах електроенергетики та комунальних послуг. Встановлено поняття природних монополій та визначено правовий статус суб’єктів природних монополій. Розглянуто діяльність суб’єктів природних монополій як об’єкт адміністративно-правового регулювання. Запропоновано авторське визначення адміністративно-правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Встановлено ознаки, за якими діяльність суб’єктів природних монополій підлягає адміністративно-правовому регулюванню і виступає його об’єктом. Розглянуто систему державних органів, що здійснюють адміністративно-правове регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Визначено основні адміністративно-правові засоби регулювання діяльності суб’єктів природних монополій у сфері електроенергетики та комунальних послуг. Розглянуто ліцензійні умови здійснення господарської діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг. Встановлено, що ліцензування поєднує різні засоби правового регулювання. Визначено поняття публічного інтересу. Досліджено забезпечення публічного інтересу як принцип адміністративно-правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Встановлено, що суб’єкти природних монополій як суб’єкти господарювання забезпечують не тільки приватний, а й публічний інтерес. Проаналізовано практику Європейського суду з прав людини у сфері забезпечення справедливого балансу між публічними та приватними інтересами в регулювання діяльності суб’єктів природних монополій. Встановлено, що під час визначення публічного інтересу уряд користується певним полем розсуду. Також встановлено, що публічний інтерес має відповідати розумінню справедливості та законності. Досліджено можливість гармонізації адміністративно-правового регулювання діяльності суб’єктів природних монополій у сферах енергетики та комунальних послуг в Україні з правом Європейського Союзу.
Диссертация посвящена исследованию особенностей административно-правового регулирования деятельности субъектов естественных монополий в сферах электроэнергетики и коммунальных услуг. Установлено понятие естественных монополий и определен правовой статус их субъектов. Рассмотрена деятельность субъектов естественных монополий как объект административно-правового регулирования. Предложено авторское определение административно-правового регулирования деятельности субъектов естественных монополий. Установлены признаки, по которым деятельность субъектов естественных монополий подлежит административно-правовому регулированию и выступает его объектом. Рассмотрена система государственных органов, осуществляющих административно-правовое регулирование деятельности субъектов естественных монополий. Определены основные административно-правовые средства регулирования деятельности субъектов естественных монополий в сфере электроэнергетики и коммунальных услуг. Рассмотрены лицензионные условия осуществления хозяйственной деятельности в сферах электроэнергетики и коммунальных услуг. Установлено, что лицензирование сочетает различные средства правового регулирования. Определено понятие публичного интереса. Исследовано обеспечение публичного интереса как принцип административно-правового регулирования деятельности субъектов естественных монополий. Установлено, что субъекты естественных монополий как субъекты хозяйствования обеспечивают не только частный, но и публичный интерес. Проанализирована практика Европейского суда по правам человека в сфере обеспечения справедливого баланса между публичными и частными интересами в регулированиии деятельности субъектов естественных монополий. Установлено, что правительство определяет публичный интерес по своему усмотрению. Также установлено, что публичный интерес должен соответствовать пониманию справедливости и законности. Исследована возможность гармонизации административно-правового регулирования деятельности субъектов естественных монополий в сферах энергетики и коммунальных услуг Украины с правом Европейского Союза.
The thesis is devoted to a research of features of administrative and legal regulation of activity of subjects of natural monopolies in spheres of power and utilities. The concept of natural monopolies is established and legal status of subjects of natural monopolies is defined. Activity of subjects of natural monopolies as subject to administrative and legal regulation is considered. Author's definition of administrative and legal regulation of activity of subjects of natural monopolies is offered. Signs on which activity of subjects of natural monopolies is subject administrative legal to regulation and acts as its object are established. The system of the public authorities which are carrying out administrative and legal regulation of activity of subjects of natural monopolies is considered. The fixed administrative and legal assets of regulation of activity of subjects of natural monopolies in the sphere of power industry and utilities are defined. It is established that licensing combines various means of legal regulation. License conditions of implementation of economic activity in spheres of power and utilities are considered. The concept of public interest is defined. Ensuring public interest as principle of administrative and legal regulation of activity of subjects of natural monopolies is investigated. It is established that subjects of natural monopolies as subjects of managing provide not only private, but also public interest. Practice of the European Court of Human Rights in the sphere of ensuring fair balance between public and private interests in regulation of activity of subjects of natural monopolies is analyzed. It is established that the government defines public interest at discretion. It is also established that public interest has to correspond to understanding of justice and legality. The possibility of harmonization of administrative and legal regulation of activity of subjects of natural monopolies in spheres of power and utilities of Ukraine with the right of the European Union is investigated.

У дисертації досліджуються легалізація суб’єктів підприємницької діяльності як предмет правового регулювання, історія адміністративно-правового регулювання відносин легалізації суб’єктів підприємницької діяльності, аналізується законодавство України про легалізацію суб’єктів підприємницької діяльності зовнішньоекономічну діяльність. Розкривається адміністративно-правова сутність державного управління легалізацією суб’єктів підприємницької діяльності як частини державного управління легалізацію суб’єктів господарської діяльності, досліджуються принципи, функції, форми і методи державного управління легалізацією суб’єктів підприємницької діяльності та аналізується система та правовий статус органів державної влади, що його здійснюють. Розкриваються проблеми та перспективи вдосконалення державного управління та правового регулювання таких процедур легалізації суб’єктів підприємницької діяльності, як державна реєстрація, ліцензування, сертифікація та стандартизація та отримання дозвільних документів. Окрема увага приділена дослідженню адміністративно-правових засад гармонізації законодавства України в сфері легалізації суб’єктів підприємницької діяльності до законодавства Європейського Союзу та запозичення позитивного досвіду у даній сфері окремих країн-учасниць Європейського Союзу.
In the thesis the legalization of businesses as a subject of legal regulation, the history of administrative and legal regulation of the legalization of businesses and analyzes the law of Ukraine on the legalization of businesses foreign trade. Disclosed administrative and legal nature of government legalization of businesses as part of the government legalize business entities studied the principles, functions, forms and methods of government legalization of businesses and analyze the system and the legal status of public authorities, its exercise. Features of Public Administration, problems and prospects for improved governance and regulation of procedures for businesses. Special attention is paid to the study of the administrative and legal framework for the harmonization of legislation of Ukraine in the field of legalization of businesses with EU legislation and the adoption of best practices in this area of individual member states of the European Union.
В диссертации исследуется легализация субъектов предпринимательской деятельности как предмет правового регулирования, история административно-правового регулирования отношений легализации субъектов предпринимательской деятельности, анализируется законодательство Украины о легализации субъектов предпринимательской деятельности. В частности, уделяется внимание соотношению таких правовых категорий как «хозяйственная деятельность», «предпринимательская деятельность», « правовой статус субъекта хозяйствования» и «правовой статус субъекта предпринимательской деятельности». Проанализировано этимологию понятий «легализация субъектов предпринимательской деятельности» и «легитимация субъектов предпринимательской деятельности», в результате чего был сделан вывод о преимуществе употребления термина «легализация субъекта предпринимательской деятельности» по отношению к процессу создания субъекта предпринимательства, внутренней и внешней организации деятельности его учредителей, что включает в себя комплекс разрешительных процедур и получение разрешительных документов. Раскрывается административно-правовая сущность государственного управления легализацией субъектов предпринимательской деятельности как части государственного управления легализацией субъектов хозяйственной деятельности, исследуются принципы, функции, формы и методы государственного управления легализацией субъектов предпринимательской деятельности и анализируется система и правовой статус органов государственной власти, которые осуществляют данный вид управления. Раскрываются особенности государственного управления, проблемы и перспективы совершенствования государственного управления и правового регулирования таких процедур легализации субъектов предпринимательской деятельности, как государственная регистрация, лицензирование, сертификация и стандартизация и получение разрешительных документов. Отдельное внимание уделено исследованию административно-правовых основ гармонизации законодательства Украины в сфере легализации субъектов предпринимательской деятельности к законодательству Европейского Союза и заимствования положительного опыта в данной сфере отдельных стран – участниц Европейского Союза.

Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правового механізму забезпечення виборчих прав громадян Україні. В роботі характеризуються виборчі права громадян як об’єкт адміністративно-правового забезпечення. Визначається сутність та особливості адміністративно-правового механізму забезпечення виборчих прав громадян в Україні. Окреслюється структура адміністративно-правового механізму забезпечення виборчих прав громадян. Характеризуються особливості правового регулювання забезпечення виборчих прав громадян в України та з’ясовується місце в ньому адміністративного законодавства. Встановлюється коло суб’єктів забезпечення виборчих прав громадян в Україні та розкриваються особливості їх адміністративно-правового статусу. Окреслюється поняття та особливості притягнення до адміністративної відповідальності за порушення виборчих прав громадян в Україні. Систематизуються напрями взаємодії суб’єктів забезпечення виборчих прав громадян в Україні. Узагальнюється зарубіжний досвід забезпечення виборчих прав громадян та визначаються можливості його використання в Україні. Пропонуються напрями удосконалення адміністративно-правового механізму забезпечення виборчих прав громадян в Україні.
Диссертация посвящена анализу административно-правового механизма обеспечения избирательных прав граждан Украины. В работе характеризуются избирательные права граждан как объект административно-правового обеспечения. Определяется сущность и особенности административно-правового механизма обеспечения избирательных прав граждан в Украине. Обосновывается, что механизм обеспечения избирательных прав граждан, в первую очередь, влияет на управленческие процессы, которые формируются во время реализации и обеспечения избирательных прав граждан, включая непосредственный процесс организации выборов, референдумов, и определяются содержанием административно-правовых отношений и методов, применяемых для их урегулирования. Аргументируется, что административно-правовой механизм обеспечения избирательных прав граждан представляет собой определенную систему связанных элементов: основные (объект, субъекты, содержание) и вспомогательные элементы. Характеризуются особенности правового регулирования обеспечения избирательных прав граждан в Украине. Аргументируется, что административное законодательство занимает ключевое место в механизме правового регулирования обеспечения избирательных прав граждан в Украине, поскольку является составным элементом его механизма. В результате анализа национального законодательства делается вывод, что значительное количество нормативных актов содержат административно-правовые нормы, регулирующие управленческие и властно-распорядительные отношения по организации и проведению избирательного процесса, а также защиты избирательных прав граждан. Устанавливается круг субъектов обеспечения избирательных прав граждан в Украине и раскрываются особенности их административно-правового статуса. Определяется понятие и особенности привлечения к административной ответственности за нарушение избирательных прав граждан в Украине. Предлагается авторский подход к определению основных направлений взаимодействия субъектов обеспечения избирательных прав граждан: нормотворческий; правоохранительный; когнитивный; информационный. Обобщается зарубежный опыт обеспечения избирательных прав граждан и определяются возможности его использования в Украине. Предлагаются направления совершенствования административно-правового механизма обеспечения избирательных прав граждан в Украине: систематизация избирательного законодательства путем окончательного принятия проекта Избирательного кодекса Украины, дополнения главы 15-А Кодекса Украины об административных правонарушениях ст. 212-22 «Оскорбление или клевета на кандидата, участвующего в выборах Президента Украины, народных депутатов Украины, местных выборов»; создание условий для участия в избирательном процессе граждан Украины, проживающих на временно оккупированных территориях Донецкой и Луганской областей.
The dissertation is focused on the analysis of administrative and legal mechanism for guaranteeing electoral rights of the citizens of Ukraine. The author of the work has characterized electoral rights of citizens as an object of administrative and legal provision. The essence and peculiarities of administrative and legal mechanism for guaranteeing electoral rights of citizens in Ukraine have been determined. The structure of administrative and legal mechanism for guaranteeing electoral rights of citizens has been outlined. The author has characterized the peculiarities of legal regulation of guaranteeing electoral rights of citizens in Ukraine and has clarified the place of administrative law. The range of subjects of guaranteeing electoral rights of citizens in Ukraine has been established; and the peculiarities of their administrative and legal status have been revealed. The concept and features of bringing to administrative liability for violating electoral rights of citizens in Ukraine have been outlined. The directions of interaction between the subjects of guaranteeing electoral rights of citizens in Ukraine have been systematized. International experience of guaranteeing citizens’ electoral rights has been generalized and the possibilities of its application in Ukraine have been determined. The author has suggested the directions of improving administrative and legal mechanism of guaranteeing electoral rights of citizens in Ukraine.

Підняти Україну до провідних за рівнем розвитку економіки країн світу можливо шляхом розроблення й одночасного введення в дію норм господарського, цивільного, адміністративного і кримінального законодавства, спрямованих на одночасне стимулювання громадян та суб’єктів господарювання до економного користування енергетичними та іншими природними ресурсами і посилення відповідальності за їх надмірне споживання й застосування застарілих технологій і обладнання громадянами у побуті й суб’єктами господарювання в економіці, а також за порушення посадовими особами суб’єктів господарювання та громадянами України й іноземцями адміністративного і кримінального законодавства, більш суворого за чинне. Поднять Украину на уровень экономически развитых государств возможно путем разработки и одновременного введения в действие норм хозяйственного, гражданского, административного и уголовного законодательства, направленных на одновременное стимулирование граждан и субъектов хозяйствования к экономному использованию энергетических и других природных ресурсов и усиления ответственности за их чрезмерное потребление и применение устаревших технологий и оборудования гражданами в быту и субъектами хозяйствования в экономике, а также за нарушение должностными лицами субъектов хозяйствования и гражданами Украины и иностранцами административного и уголовного законодательства. Raise Ukraine's to the leading countries possible through the development and implementation the norms of economical, civil, administrative and criminal legislation designed to stimulate citizens and economic entities to economical use of energy and other natural resources and increased responsibility for their excessive consumption and use outdated technology.

Підняти Україну до провідних за рівнем розвитку економіки країн світу можливо шляхом розроблення й одночасного введення в дію норм господарського, цивільного, адміністративного і кримінального законодавства, спрямованих на одночасне стимулювання громадян та суб’єктів господарювання до економного користування енергетичними та іншими природними ресурсами і посилення відповідальності за їх надмірне споживання й застосування застарілих технологій і обладнання громадянами у побуті й суб’єктами господарювання в економіці, а також за порушення посадовими особами суб’єктів господарювання та громадянами України й іноземцями адміністративного і кримінального законодавства, більш суворого за чинне.
Поднять Украину на уровень экономически развитых государств возможно путем разработки и одновременного введения в действие норм хозяйственного, гражданского, административного и уголовного законодательства, направленных на одновременное стимулирование граждан и субъектов хозяйствования к экономному использованию энергетических и других природных ресурсов и усиления ответственности за их чрезмерное потребление и применение устаревших технологий и оборудования гражданами в быту и субъектами хозяйствования в экономике, а также за нарушение должностными лицами субъектов хозяйствования и гражданами Украины и иностранцами административного и уголовного законодательства.
Raise Ukraine's to the leading countries possible through the development and implementation the norms of economical, civil, administrative and criminal legislation designed to stimulate citizens and economic entities to economical use of energy and other natural resources and increased responsibility for their excessive consumption and use outdated technology.

Нестеренко Ю. В. Поняття юридичної помилки та її правове значення : магістерська робота : 081 «Право» / Ю. В. Нестеренко ; керівник роботи Пузирний В. Ф. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра кримінального права та правосуддя. – Чернігів, 2020. – 74 с.
Проблеми юридичної помилки та її правового значення розглядаються юридичною наукою вже протягом практично трьох століть. Втім, наявні дослідження не призвели до досягнення певного консенсусу у підходах до вирішення спірних питань. І хоча наукова дискусія і сприяє подальшому розвитку знань про кримінально-правове значення помилки, наявна ситуація не може бути визнана задовільною з точки зору практичних потреб. Одним з ключових аспектів знання про помилку в кримінальному праві, який викликає розбіжності між вченими і, відповідно, в подальшому – різні підходи до кваліфікації суспільно небезпечних діянь за наявності омани, є питання про поняття та значення юридичної помилки. У розділі 1 роботи досліджуються теоретико-правові основи інституту юридичної помилки, зокрема розглядаються питання поняття та значення юридичної помилки для кримінальної відповідальності, а також проблеми криміналізації та декриміналізації при виявлені юридичних помилок в кримінальному законодавстві України. Розділ 2 присвячений загальній характеристиці помилок у кримінальному праві України, зокрема сутності та видам помилок у кримінальному праві, окремо розглядаються питання законодавчих помилок у кримінальному праві, розмежування юридичної і фактичної помилки в кримінальному праві. У розділі 3 досліджуються окремі аспекти розуміння юридичної помилки, зокрема, питання інституту помилки у кримінальному праві зарубіжних країн, питання співвідношення та відмежування кримінально-правової фікції та помилки. Наукова новизна роботи полягає в тому, що: 1) у результаті проведеного дослідження визначено, що юридична помилка полягає в невірному уявленні особи про юридичні властивості вчиненого та його правову характеристику. Саме тому юридичну помилку ще інакше називають помилкою в праві (с. 25); 2) основним поділом кримінально-правової помилки є її поділ на юридичну та фактичну, законотворчу (с. 50); 3) запропоновано врахувати іноземний досвід правового регулювання помилки, що, беззаперечно, дозволить більш глибоко й детально підходити до встановлення особливостей кримінальної відповідальності для осіб, які вчинили певні діяння за умов фактичної або юридичної помилки (с. 63). Основні положення і висновки роботи обговорювалися на міжкафедральному науково-практичному семінарі «Правнича наука: традиції та вектори розвитку» (м. Чернігів, 23 квітня 2020 року).
The problems of legal error and its legal significance have been considered by law for almost three centuries. However, the available studies have not led to a consensus on approaches to resolving controversial situations. Although the scientific debate contributes to the further development of knowledge about the criminal value of the error, the current situation cannot be considered satisfactory in terms of practical needs. One of the key aspects of the knowledge of the error in criminal law, which causes differences between scientists and, consequently, different approaches to qualifying socially dangerous actions in the presence of deception, is the question of the concept and meaning of legal error. Section 1 of the paper explores the theoretical and legal foundations of the Institute of Legal Error, in particular, discusses the concept and meaning of legal error for criminal liability, as well as the problems of criminalization and decriminalization in the detection of legal errors in the criminal legislation of Ukraine. Section 2 deals with the general characterization of the errors in the criminal law of Ukraine, in particular the nature and types of errors in the criminal law, separately discusses the issues of legislative errors in the criminal law, the distinction between legal and factual error in the criminal law. Section 3 explores some aspects of understanding legal error, in particular, the question of the institute of error in the criminal law of foreign countries, the question of the correlation and delineation of criminal fiction and error. The scientific novelty of the work is that: 1) the result of the study revealed that a legal mistake is the wrong idea of a person about the legal properties of the offender and its legal characteristics. That is why a legal mistake is otherwise called a mistake in law (p. 25); 2) the main division of criminal law error is its division into legal and factual and law-making (p. 50); 3) it is proposed to take into account the foreign experience of legal regulation of the error, which will undoubtedly allow a more detailed and detailed approach to establishing the peculiarities of criminal liability for persons who have committed certain acts in the event of a factual or legal error (p. 63). The main provisions and conclusions of the work were discussed at the interdepartmental scientific-practical seminar "Legal Science: Traditions and Vectors of Development" (Chernihiv, April 23, 2020).