Academic literature on the topic 'Суб’єкти забезпечення безпеки держави'

Одним з аспектів забезпечення податкової безпеки держави є створення ефективної системи управління цим процесом. Система управління забезпеченням податкової безпеки включає такі елементи: суб’єкти управління відносинами у сфері податкової безпеки; нормативні правові акти, що регулюють галузь податкової безпеки держави; інформаційне забезпечення системи управління податковою безпекою України. Визначено сутність таких понять, як «податкова безпека держави» та «податкове навантаження». Проведено оцінку сучасного стану податкової безпеки України.

Надано дефініції поняттям “економічна безпека” та “дер- жавне регулювання”. Під економічною безпекою держави варто розуміти багатофакторну систему, головна мета якої — забезпечення сталого еко- номічного розвитку від негативного зовнішнього та внутрішнього впливу. Доведено, що державне регулювання економіки становить цілеспрямова- ний та активний вплив державних та наддержавних органів управління на функціонування та розвиток цілісної економічної системи. Визначено інституції державного регулювання, через які здійснюється вплив на економічну безпеку країни. Схарактеризовано основні принци- пи та методи державного регулювання. Встановлено, що принципи дер- жавного регулювання економіки реалізовуються через певні методи, які становлять сукупність конкретних регулюючих засобів впливу на заінтересований об’єкт для вирішення конкретно поставлених завдань. Методи мають певний статус обов’язковості для застосування і демонструють за- кономірності державно-регуляторних відносин. Крім того, наведено кла- сифікацію методів державного регулювання, яка включає прямі, непрямі, правові, адміністративні та економічні методи. Визначена правова основа здійснення державного регулювання в забезпеченні економічної безпеки держави, яка передбачає прийнят- тя законів і законодавчих актів Верховної Ради України, видання ука- зів Президента, а також вироблення механізму їх реалізації та контро- лю. Схарактеризовано нормативно-правове регулювання забезпечення економічної безпеки держави. Встановлено, що окрім методів державно- го регулювання протидії корупції у сфері економічної безпеки України присутні суб’єкти, які керуються відповідними нормативно-правовими актами. Досліджено роль державних органів у запобіганні корупції в Україні.

Стаття присвячена дослідженню економічної та інформаційної безпеки держави, їх теорети-ко-правовим, конституційно-правовим та іншим галузевим і прикладним аспектам. Проаналізовані нормативні визначення категорії «економічна безпека держави», висвітлена історія виникнення і роз-витку цього терміну у міжнародно-правовій практиці. Так само як і інформаційна безпека, економічна безпека є конституційною категорією, хоча зміст їх в Основному законі не розкривається. Аналіз наукових досліджень свідчить про використання різ-них підходів до з’ясування сутності економічної безпеки держави. (найбільш поширеними є статич-ний, динамічний, системно-структурний та комплексний підходи). Єдине її нормативне визначення регламентовано у наказі Міністерства економічного розвитку та торгівлі 2013 р., засноване саме на статичному підході. В юридичній площині економічну безпеку держави можна розглядати як право-відносини, що виникають при забезпеченні органами публічної влади стану захищеності національної економічної системи. Суміжним поняттям поряд з економічною безпекою держави є інформаційна безпека країни. Останню доцільно розглядати крізь призму правовідносин, що виникають при забезпеченні стану за-хищеності інформаційного простору.Економічна та інформаційна безпеки різняться за об’єктом (економічна система, інформаційний простір) та засобами забезпечення. Проте, вони мають і спільні риси: йдеться про одночасне визначен-ня складниками національної безпеки; їх забезпечення є найважливішою функцією держави; однако-ві рівні забезпечення (міжнародний, національний та локальний); схожі суб’єкти тощо.Економічна безпека держави, як і інформаційна безпека стали предметом вивчення різних галу-зей вітчизняної науки, включаючи насамперед юридичну науку. Отже, на сьогодні сформувалась їх належна доктринальна основа, проте беззаперечною є потреба вдосконалення нормативно-правової бази у сфері економічної та інформаційної безпек як складників національної безпеки України, забез-печення термінологічної визначеності, механізмів реалізації, гарантій захисту як у мирний час, так і в умовах конфліктів, гібридних воєн тощо.

У статті проаналізовано нормативне регулювання діяльності Бюро економічної безпеки України як органу, який здійснюватиме розслідування кримінальних правопорушень у сфері економіки, створення якого передбачене Законом України «Про Бюро економічної безпеки України». Актуальність описаної у статті проблеми пояснюється тим, що належне забезпечення економічної безпеки держави є ключовою умовою розвитку останньої, де правоохоронні органи виступають основними суб’єктами забезпечення економічної безпеки України, а створення Бюро економічної безпеки України безпосередньо спрямоване на підвищення ефективності розслідування злочинів, які посягають на економічну безпеку держави. Водночас метою роботи є аналіз потенційних недоліків у діяльності Бюро економічної безпеки як суб’єкта забезпечення економічної безпеки України із наступним визначенням перспектив його діяльності. Проаналізовано підходи до визначення поняття «економічна безпека держави», а також з’ясовано, що розуміють під забезпеченням національної економічної безпеки України. Зосереджено увагу на завданнях, повноваженнях і функціях, покладених на Бюро економічної безпеки України. Визначено проблемні питання про функціонування досліджуваного органу. Наголошено на перспективах та перевагах діяльності Бюро економічної безпеки України. Проаналізовано досвід зарубіжних країн щодо функціонування органів, які забезпечують економічну безпеку країни, та наголошено, що кожна держава застосовує різні методи для протидії злочинності у сфері економічної безпеки країни. Зроблено висновок, що Бюро економічної безпеки України має стати органом, який поєднає повноваження для розгляду всіх економічних злочинів. Однак невирішеними залишилися деякі проблемні питання, зокрема щодо застосування ризик-орієнтованого підходу і процедури передачі справ іншими органами до Бюро економічної безпеки України. Водночас указаний орган – це нова модель кримінальної розвідки у поєднанні із кримінальним аналізом. За умови його належного функціонування підвищиться рівень довіри до діяльності правоохоронних органів і збільшиться ефективність розслідування економічних злочинів.

Розкрито сутність поняття “інформаційно-економічна безпека” та її роль у забезпеченні стабільного розвитку держави. Економіка інформаційного суспільства (або інформаційна економіка) орієнтована на стрімке зростання інформаційних ресурсів, і не може розвиватися без широкого використання інформаційно-комунікаційних технологій. Суб’єкти ринкової економіки здійснюють свою діяльність в умовах, коли інформація, інформаційні взаємовідносини, тай взагалі, всі основні складові процесу інформатизації набувають все більшої значущості. Тому комплексна інформаційна безпека виступає запорукою забезпечення економічної безпеки. Вони органічно доповнюють одна одну і нерозривно пов’язані не тільки з практичної точки зору, але і в понятійному відношенні. Запропоновано розглядати в комплексі інформаційну компоненту економічної безпеки й економічний аспект інформаційної безпеки в якості єдиної сфери діяльності, що забезпечує безпеку в управлінській, енергетичній, фінансовій, техніко-виробничій, технологічній та інших областях, що мають істотний вплив на національну безпеку та забезпечують стабільний розвиток держави. Приведене визначення інформаційно-економічної безпеки: комплексна система, що забезпечує захист життєво важливих інтересів громадян, су- спільства та держави в економічній сфері від внутрішніх і зовнішніх інформаційних загроз. Останні в такому визначенні набувають статусу інформа- ційно-економічних загроз — сукупності умов, факторів і подій, що визначає ефективність внутрішніх і зовнішніх деструктивних інформаційних впливів на економічний стан країни, тим самим створюючи небезпеку економічно важливим інтересам особистості, суспільства і держави. Запропоновано сформувати нову міждисциплінарну галузь наукових знань, основним призначенням якої буде розробка шляхів і способів використання інформаційного середовища для вирішення завдань економічної безпеки. Теорія інформаційно-економічної безпеки має охоплювати не тільки опис інформаційних взаємовідносин в економіці, а й їх взаємозв’язок із національною безпекою.

Розглянуто проблеми реформування вітчизняної спецслужби як відповідального суб’єкта забезпечення державної безпеки України. Ви- значено актуальні питання реалізації державної безпекової політики з метою пошуку оптимальних шляхів підвищення ефективності системи державного управління у сфері державної безпеки. Аргументовано стратегічну мету та завдання реформування спецслужби як важливої складової сектору безпеки і оборони України. Деталізовано перспективи розбудови вітчизняної спец- служби з урахуванням надбань позитивного досвіду і кращих практик про- відних держав ЄС. Аргументовано необхідність функціональної модерніза- ції забезпечення державної безпеки, особливо в умовах агресивної політики Кремля. Особливої уваги надано питанням недопущення дублювання функ- цій правоохоронних органів між собою за результатами реформування сило- вого блоку. Узагальнено ключові пріоритети державної політики безпеки та на їх основі сформульовано шляхи удосконалення її концептів. Визначено заходи, практична реалізація яких дасть можливість сформувати позитивний імідж вітчизняної спецслужби як суб’єкта забезпечення державної безпеки в українському соціумі так і з боку європейської спільноти. Регламентовано стратегічні завдання реформування Служби безпеки України як державно- го органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, що за- безпечує державну безпеку. Підсумовано, що державна безпекова політика має містити комплекс основних заходів, спрямованих на створення ефектив- них, динамічних та гнучких в управлінні, фахових, забезпечених сучасними матеріальними і технічними засобами органів та підрозділів контррозвідки європейського рівня, приведення завдань, функцій і напрямів їх діяльності відповідно до сучасних потреб забезпечення національних інтересів, захисту прав людини і громадянина, суспільства і держави від зовнішніх та внутріш- ніх загроз; формування простору довіри до діяльності вітчизняної спецслуж- би у контексті державно-приватного партнерства, сприяння громадянських інституцій цьому процесу.

На сучасному етапі становлення перед Україною постали складні питання, пов’язані із серйоз- ними викликами її суверенітету, у зв’язку з чим актуалізувалася проблематика національної безпеки, шляхів та способів її забезпечення. Вирішення цих питань передбачає, насамперед, визначення по- няття, структури та функцій національної безпеки. Поняття «національна безпека України» позначає важливе суспільно-політичне явище зі складною організаційно-правовою структурою, отже, його не- обхідно вивчати з позицій системного підходу. Мета статті – розглянути національну безпеку України як систему, зокрема: провести аналіз наукових позицій щодо структури і функцій національної без- пеки та її забезпечення і виявити їх недоліки; викласти авторське бачення структури системи націо- нальної безпеки та її забезпечення. Системний підхід дозволяє розглянути національну безпеку та її забезпечення як систему – цілісність, єдність компонентів, серед яких: мета, завдання, принципи та функції відповідної діяльності; суб’єкти (державні й недержавні) забезпечення національної безпе- ки, їх повноваження і компетенції, взаємоузгоджена діяльність (взаємодія); об’єкт, на забезпечення безпеки якого й спрямована система, а саме – національні інтереси й цінності, для охорони від пев- них загроз і небезпек яких створюються уповноважені на те суб’єкти, а охорона цих об’єктів і стано- вить сутність діяльності із забезпечення національної безпеки; зміст такої діяльності як сукупність правових, організаційно-управлінських, інших заходів, засобів, форм, методів, технологій її здійснен- ня, інструментів і механізмів забезпечення національної безпеки.

Актуальність статті полягає в тому, що норми права регулюють майже всі сфери суспільного життя, в тому числі закріплюють основоположні права і свободи, що виникають у осіб у зв’язку з їх участю у різних видах правовідносин. В контексті викладеного сфера реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави не є виключенням, з огляду на те, що механізм забезпечення адміністративно- правових відносин, що функціонує в цій сфері, включає власні специфічні гарантії. Саме останні забезпечують стабільний розвиток адміністративно-правових відносин у сфері реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави, а тому їх встановлення є обов’язковим компонентом державної політики в зазначеній сфері. Зазначено, що правові гарантії набувають специфічних рис в залежності від виду правовідносин, учасниками яких є відповідні суб’єкти, а також від сфери, в якій такі правовідносини виникають. У зв’язку з чим виокремлено ознаки адміністративно-правових відносин щодо реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави. Під гарантіями прав учасників адміністративно-правових відносин щодо реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави запропоновано розуміти сукупність нормативно-закріплених положень, що забезпечують можливість уповноважених суб’єктів, які вступають у адміністративно- правові відносини в сфері забезпечення економічної безпеки держави, зокрема з приводу формування та реалізації державної політики, охороняти та захищати власні права та безперешкодно здійснювати професійну діяльність, отримувати належне матеріально-технічне забезпечення, приймати нормативні та управлінські рішення; здійснювати заходи організаційного характеру та звертатися за захистом свої прав до суду. Запропоновано класифікацію гарантій прав учасників адміністративно- правових відносин щодо реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави за такими критеріями: - сферою дії: загальні, якими користуються всі без виключення учасни- ки вказаних правовідносин, і спеціальні, які характерні для окремих суб’єктів (прийняття обов’язкових до виконання рішень, незалежність при здійсненні власної професійної діяльності та прийняття рішень тощо); - в залежності від суб’єкта, якому належить така гарантія: гарантії прав вищих органів державної влади, центральних органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, інституцій громадянського суспільства; - змістом (характером) юридичних гарантій: а) нормативні; б) організаційні; в) матеріально-технічні; г) правоохоронні.

Метою статті є аналіз нормативно-правових актів, які стосуються формування та реалізації воєнної політики України, а також вироблення пропозицій щодо вирішення проблем, що існують у сфері безпеки й оборони України, з урахуванням нинішньої геополітичної ситуації.Наукова новизна. Досліджено питання, які стосуються правового забезпечення державної безпеки України. Проаналізовано основні нормативно-правові акти, які регламентують державну політику у сфері воєнної безпеки. Аргументовано позицію про те, що формування та реалізація воєнної політики України тісно пов’язані з суспільними правовідносинами та є важливим елементом правової системи при забезпеченні національних інтересів держави. Систему забезпечення національної безпеки України охарактеризовано як складний державно-правовий механізм, в якому всі суб’єкти правовідносин виконують завдання та здійснюють функції із захисту життєво важливих інтересів людини, громадянина, держави в межах повноважень, визначених національним законодавством.Висновки. Нормативно-правове регулювання відносин у сфері воєнної політики України є широким та різновекторним, що, своєю чергою, потребує багато зусиль при розробці проектів та удосконаленні існуючих нормативно-правових актів України, які забезпечують належне функціонування сектору безпеки й оборони. За результатами проведеного аналізу вважаємо за необхідне висловити пропозиції щодо доцільності ухвалення змін та доповнень до Законів України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей», «Про Збройні Сили України», Стратегії воєнної безпеки України та інших нормативно-правових актів. Прийняття змін та доповнень до нормативно-правових актів у сфері безпеки й оборони засвідчило б активізацію державної політики та дало б поштовх для подальшого реформування оборонної сфери.

У статті досліджено еволюція регулятивного впливу держави на генезис митних відносин у контексті забезпечення митних інтересів. Здійснено логіко-гносеологічний аналізу взаємозв’язків між суб’єктами господарювання в процесі державотворення та зародження митних відносин, що дозволило відобразити казуальні зв'язки між ними у еволюційній ретроспективі. Встановлено, що до первопричин змін регулятивної поведінки держави та суб’єктів господарювання, варто віднести перегляд та переорієнтацію державних інтересів, які з позиції еволюційного розвитку відігравали роль ключового фактора економічної безпеки держави. В рамках дослідження зроблено припущення про давню природу митних інтересів, що стали одними із ключових чинників забезпечення економічних інтересів та безпеки держави. Розроблено періодизацію особливостей регулятивного впливу держави на розвиток митних відносин у контексті забезпечення митних інтересів.

Реформування системи правоохоронних органів України, пов’язане з переходом від ідеологічних концепцій радянського часу до європейських концепцій їх організації та діяльності, призвело до зміни повноважень низки правоохоронних структур, у тому числі тих, що захищають фінансову систему держави. На сьогодні в Україні функціонує декілька правоохоронних органів, які безпосередньо уповноважені захищати фінансово-економічні інтереси держави від протиправних посягань, а тому їх реформування відбувається більш повільно. Одним із таких суб’єктів є Служба безпеки України (далі - СБУ), яка має статус правоохоронного органу спеціального призначення, що вже вирізняє її з поміж інших правоохоронних структур, обумовлює актуальність дослідження специфіки адміністративно-правового статусу СБУ для формулювання висновків та пропозицій, які зможуть прискорити процес реформування спецслужби як суб’єкта захисту фінансової системи держави.

На сьогоднішній день розвиток вітчизняної економіки – одне з надважливих завдань української держави, яка вкотре стикнулась із низкою нових викликів, які, об’єктивно, гальмують її необхідний прогрес. Адже, саме від економічного розвитку напряму залежить питання інвестиційної привабливості країни, зростання кількості фінансових можливостей останньої, посилення її впливу та, що не менш важливо, політична стабільність в середині держави й сприяння незалежності ззовні.

У сучасних умовах обумовлених динамічними законодавчими змінами, посиленням перебігу глобалізаційних процесів та появою нових викликів перед державою виникає нагальна потреба створення сприятливого середовища для економічного розвитку держави. Не потребує доведення теза про важливість нормального перебігу всіх економічних процесів, особливо під час реалізації заходів євроінтеграційного курсу та «піковим» роком виконання боргових зобов’язань України перед міжнародними та іноземними інституціями. В цей складний період, безсумнівно, будь-який зайвий деструктивний тиск на національну економіку може призвести до катастрофічних наслідків, що, очевидно, передбачає потребу вжиття всіляких легальних заходів, націлених на її захист.

Дисертацію присвячено аналізу адміністративно-правових засад реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави. Охарактеризовано економічну безпеку держави як об’єкт адміністративно-правового регулювання. Визначено зміст, принципи та функції державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави. Проаналізовано правові засади реалізації такої політики та з’ясовано місце серед них положень адміністративного законодавства. Встановлено систему суб’єктів реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави. Визначено особливості діяльності загальних та спеціальних суб’єктів. З’ясовано роль та місце органів місцевого самоврядування та інституцій громадянського суспільства в механізмі реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави. Досліджено сутність та види форм і методів реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави. Розкрито особливості гарантій прав учасників адміністративно-правових відносин у сфері реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави. Сформульовано пропозиції щодо формування системи критеріїв оцінки ефективності реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки держави. Визначено шляхи удосконалення формування та реалізації державної політики у сфері забезпечення економічної безпеки, узагальнено зарубіжний досвід такого регулювання та опрацьовано можливості його використання в Україні.
Диссертация посвящена анализу административно-правовых основ реализации государственной политики в сфере обеспечения экономической безопасности государства. Охарактеризована экономическая безопасность государства как объект административно- правового регулирования. Определены содержание, принципы, функции государственной политики в сфере обеспечения экономической безопасности государства. Проанализированы правовые основы реализации государственной политики в сфере обеспечения экономической безопасности государства. Аргументировано, что, кроме принятия норм административно-правового характера, административно-правовое регулирование проявляется в реализации субъектами публичной администрации властных распорядительных полномочий (контрольных, инспекционных, организационных). Установлена система субъектов реализации государственной политики в сфере обеспечения экономической безопасности государства. Выделены признаки, которые присущи системе таких субъектов. Определены особенности деятельности общих и специальных субъектов. Выяснено место органов местного самоуправления и институтов гражданского общества в механизме реализации государственной политики в сфере обеспечения экономической безопасности государства. Исследована сущность форм реализации государственной политики в сфере обеспечения экономической безопасности государства. Комплексный подход к применению критериев классификации указанных форм позволил сформировать систему форм реализации указанной политики: правовые (нормотворческая и правоприменительная); неправовые (организационные). Определены методы реализации государственной политики в сфере обеспечения экономической безопасности государства. Раскрыты особенности гарантий прав участников административно-правовых отношений в сфере реализации обеспечения экономической безопасности государства. Предложена классификация гарантий по таким критериям: сфера действия; в зависимости от субъекта, которому принадлежит гарантия; содержание гарантий. По результатам обобщения мировой практики обеспечения экономической безопасности сформулированы предложения и рекомендации по повышению эффективности проведения финансового мониторинга, противодействия отмыванию денег, финансированию терроризма, осуществления производства по делам об экономических и финансовых правонарушениях, мониторинга закупок. Сформулированы предложения по формированию системы критериев оценки эффективности реализации государственной политики: эффективность внутренней управленческой деятельности; доверие населения к правоохранительным органам; показатели противодействия преступлениям и другим правонарушениям в сфере экономики, хозяйственной деятельности, коррупции. Определены пути совершенствования реализации государственной политики в сфере обеспечения экономической безопасности.
The dissertation is focused on the analysis of administrative and legal principles of implementing the state policy in the field of ensuring economic security of the country. The economic security of the country as an object of administrative and legal regulation has been characterized. The content, principles and functions of the state policy in the field of ensuring economic security of the country have been determined. The legal principles of implementing this policy have been analyzed and the place of administrative legislation provisions has been revealed among them. The system of subjects of implementing the state policy in the field of ensuring economic security of the country has been established. Specific features of the activity of general and special subjects have been determined. The author has characterized local self-government agencies as subjects that implement the state policy in the field of ensuring economic security of the country. The role and place of civil society institutions within the mechanism of implementing the state policy in the field of ensuring economic security of the country have been clarified. The essence and types of the forms and methods of implementing the state policy in the field of ensuring economic security of the country have been studied. Specific features of the guarantees of the rights of participants of administrative and legal relations in the sphere of implementing the state policy in the field of ensuring economic security of the country have been revealed. The author has formulated propositions for the formation of the system of criteria for assessing the efficiency of the state policy in the field of ensuring economic security of the country. The author has defined the ways of improving the formation and realization of the state policy in the field of ensuring economic security; has generalized international experience of such regulation; and has worked out the possibilities of its application in Ukraine.

Проблематика національної безпеки, в тому числі й економічної, для України на сьогодні в умовах військово-збройного конфлікту стоїть особливо гостро. Рівень економічних загроз на сьогодні на стільки високий, що питання економічної безпеки нашої держави потребує стратегічного вирішення. В рамках забезпечення виконання функцій держави одним із ключових напрямків на сьогодні є вирішення питань економічної безпеки. Зазначена проблематика досліджується вітчизняними науковцями з самого початку здобуття незалежності нашою державою, оскільки національна безпека, а економічна безпека як її складова, один із вагомих факторів незалежності та суверенітету. З цього випливає, що дослідження адміністративно-правових аспектів забезпечення економічної безпеки як особливого об’єкта адміністративно-правової охорони та захисту, зважаючи на специфіку владних повноважень Генеральної прокуратури України, як суб’єкта забезпечення економічної безпеки, і ефективності здійснення діяльності щодо забезпечення економічної безпеки є особливо актуальним. Проблема адміністративно-правового статусу Генеральної прокуратури України як суб’єкта, що забезпечує економічну безпеку держави на сьогодні особливо актуальна, оскільки від управлінських рішень та ефективності діяльності зазначеного органу залежить стан забезпечення економічної безпеки України. Проте зміни в законодавстві щодо забезпечення національної безпеки держави, зокрема втрата чинності Законом України «Про основи національної безпеки» та набрання чинності новим законом «Про національну безпеку України», в якому, на жаль, органи прокуратури на чолі з Генеральною прокуратурою не згадано як суб’єкт забезпечення національної, в тому числі й економічної безпеки, що породжує ряд проблемних питань, які потребують практичного вирішення.
Проблематика национальной безопасности, в том числе и экономической, для Украины сегодня в условиях военно-вооруженного конфликта стоит особенно остро. Уровень экономических угроз сегодня настолько высок, что вопрос экономической безопасности нашего государства требует стратегического решения. В рамках обеспечения выполнения функций государства одним из ключевых направлений сегодня является решение вопросов экономической безопасности. Указанная проблематика исследуется отечественными учеными с самого начала обретения независимости нашим государством, поскольку национальная безопасность, а экономическая безопасность как ее составляющая, один из весомых факторов независимости и суверенитета. Из этого следует, что исследование административно-правовых аспектов обеспечения экономической безопасности как особого объекта административно-правовой охраны и защиты, учитывая специфику властных полномочий Генеральной прокуратуры Украины, как субъекта обеспечения экономической безопасности и эффективности осуществления деятельности по обеспечению экономической безопасности является особенно актуальным. Проблема административно-правового статуса Генеральной прокуратуры Украины как субъекта, обеспечивает экономическую безопасность государства сегодня особенно актуальна, поскольку от управленческих решений и эффективности деятельности указанного органа зависит состояние обеспечения экономической безопасности Украины. Однако изменения в законодательстве по обеспечению национальной безопасности государства, в частности потеря силу Закона Украины «Об основах национальной безопасности» и вступления в силу нового закона «О национальной безопасности Украины», в котором, к сожалению, органы прокуратуры во главе с Генеральной прокуратурой не упоминается как суб объект обеспечения национальной, в том числе и экономической безопасности, порождает ряд проблемных вопросов, требующих практического решения.
The issue of national security, including economic, for Ukraine today is particularly acute in the context of the military-armed conflict. The level of economic threats is so high today that the issue of economic security of our country requires a strategic solution. In the framework of ensuring the fulfillment of state functions, one of the key areas for today is the solution of issues of economic security. This problem is being investigated by domestic scientists from the very beginning of gaining independence by our state, since national security, and economic security as an integral part of it, is one of the important factors of independence and sovereignty. It follows that the study of the administrative and legal aspects of the provision of economic security as a special object of administrative and legal protection and protection, taking into account the specifics of the authorities of the General Prosecutor's Office of Ukraine, as the subject of ensuring economic security, and the effectiveness of the activities to ensure economic security is especially relevant. The problem of the administrative and legal status of the General Prosecutor's Office of Ukraine as a subject ensuring the economic security of the state is especially relevant today, as the state of economic security of Ukraine depends on the administrative decisions and the effectiveness of the activity of the said body. However, changes in the legislation on ensuring the national security of the state, in particular the abolition of the Law of Ukraine "On Fundamentals of National Security" and the entry into force of the new Law "On National Security of Ukraine", which, unfortunately, the prosecutor's offices headed by the Prosecutor General's Office are not mentioned as sub The objective of ensuring national, including economic security, generates a number of problematic issues that require practical solutions.

На даний час Україна обрала та реалізовує стратегію європейської інтеграції, як основний напрямок у внутрішній та зовнішній політиці. Але перед країною постала проблема неналежного захисту національних інтересів в фінансовій сфері від внутрішніх та зовнішніх загроз. Звертаючи увагу на забезпеченні фінансової безпеки, як одної з основних складових внутрішньої безпеки держави зумовлюється тим, що конкурентна економіка України є надзвичайно важливою галуззю для держави, суспільства та особи в цілому. Тому саме фінансова безпека є одним із основних інструментів розвитку різних рівнів державного управління та відіграє важливу роль в становленні та розвитку конкурентоспроможної, правової держави.

Мостова, А. Д. Стратегія забезпечення продовольчої безпеки держави: теорія, методологія, практика : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.03 / А. Д. Мостова. - Чернігів, 2019. - 441 с.
Досліджено поняття стратегій економічного розвитку та обґрунтовано їх роль у забезпеченні економічної безпеки держави. Розкрито сутність продовольчої безпеки як об’єкта стратегічного макроекономічного планування. Удосконалено теоретичні підходи до формування й реалізації стратегії продовольчої безпеки. Обґрунтовано методологічні засади розробки стратегії продовольчої безпеки держави з використанням збалансованої системи показників. Розроблено теоретико-методологічні засади стратегічного аналізу продовольчої безпеки держави. Проведено дослідження наукового забезпечення формування й реалізації державних стратегій продовольчої безпеки на основі міжнародного досвіду. Проаналізовано основні тенденції забезпечення продовольчої безпеки держави та оцінено вплив глобалізаційних чинників. Узагальнено правове та інституційне забезпечення стратегій продовольчої безпеки України. Розроблено організаційно-економічний механізм формування й реалізації стратегії продовольчої безпеки держави. Розроблено методику оцінювання стратегічного рівня продовольчої безпеки. Визначено організаційні засади створення інформаційної системи моніторингу національної продовольчої безпеки. Обґрунтовано концептуальні засади гарантування продовольчої безпеки в системі реалізації Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року. Визначено стратегічні напрями забезпечення продовольчої безпеки України в умовах економічної інтеграції. Удосконалено напрямки управління розвитком інфраструктури агропродовольчого ринку в системі забезпечення продовольчої безпеки держави.
Исследовано понятие стратегий экономического развития и обоснована их роль в обеспечении экономической безопасности государства. Раскрыта суть продовольственной безопасности как объекта стратегического макроэкономического планирования. Усовершенствованы теоретические подходы к формированию и реализации стратегии продовольственной безопасности. Обоснованы методологические подходы к разработке стратегии продовольственной безопасности государства с использованием сбалансированной системы показателей. Разработаны теоретико-методологические основы стратегического анализа продовольственной безопасности государства. Проведено исследование научного обеспечения формирования и реализации государственных стратегий продовольственной безопасности на основе международного опыта. Проанализированы основные тенденции обеспечения продовольственной безопасности государства и выявлено влияние глобализационных факторов. Исследовано правовое и институциональное обеспечение стратегий продовольственной безопасности Украины. Разработан организационно-экономический механизм формирования и реализации стратегии продовольственной безопасности государства. Разработана методика оценки стратегического уровня продовольственной безопасности. Определены организационные подходы к созданию информационной системы мониторинга национальной продовольственной безопасности. Обоснованы концептуальные основы обеспечения продовольственной безопасности в системе реализации Целей устойчивого развития Украины на период до 2030 года. Определены стратегические направления обеспечения продовольственной безопасности Украины в условиях экономической интеграции. Усовершенствованы направления управления развитием инфраструктуры агропродовольственного рынка в системе обеспечения продовольственной безопасности.
The concept of economic development strategies is investigated and their role in ensuring the economic security of the state is substantiated. The concept of food security as an object of strategic macroeconomic planning is disclosed. Theoretical approaches to the formation and implementation of the state food security strategy have been improved. The structure of the food security strategy has been developed in accordance with the production, the formation of the internal market, the resource potential and the safety and quality of food, which will allow to establish common approaches and methodological bases for the development of the strategy as a state document. The classification of food security threats has been developed, which includes management threats at the level of public administration and at the level of agricultural producers; market threats at the level of foreign economic activity of the country and at the level of the internal market; social threats in the field of ensuring a high standard of living for population and in the field of product quality assurance; natural threats are unrelated and unrelated to the impact of human activity. The methodological bases of development of the state food security strategy with the use of balanced scorecard are substantiated, which allows to define strategic goals and targets in accordance with the financial support of agricultural policy; social security of the population; regulation and infrastructure of the internal market; government and food security resources. Theoretical and methodological foundations of the strategic analysis of the state food security on the basis of a comprehensive analysis of the external and internal environment using a system of indicators for the evaluation of agricultural production, the agrarian market, resources of the agrarian sector, food consumption. The research of scientific support for the formation and implementation of state food security strategies based on international experience has been conducted and the directions for improving the food security strategy based on the system of subsidies and compensation have been substantiated. The basic tendencies of providing food security of the state are analyzed and influence of globalization factors is revealed. The role of the agri-food sector of the economy and the formation of solvent demand in food security are investigated. Analysis of Ukraine's food security trends has shown that the main problems are imbalanced food consumption. The main reason for the deterioration of food security is the low purchasing power of the population. The high differentiation of the standard of living of the population by social groups and the economic inaccessibility of food due to the low and unstable incomes of the population, the growth of consumer prices for foodstuffs at a faster rate than the incomes, does not allow to ensure food security at a sufficient level for a qualitative and complete nutrition of the population. Unlike consumers in economically developed countries, Ukrainians are forced to spend most of their income on food. The legal and institutional support of Ukraine's food security strategies is generalized. The strategic priorities for improving the institutional security of Ukraine's food security and public policy measures have been identified. An organizational and economic mechanism for the formation and implementation of the state food security strategy has been developed, which takes into account the interaction of actors involved in the process of developing a food security strategy at the state level, information and analytical support for strategic planning, strategic analysis of trends and status of food security, methodological and methodological approaches to the diagnosis and monitoring of internal and external threats, methodical basis for strategy development state document, as well as a set of instruments and mechanisms of state agrarian policy. The organizational and economic mechanism will allow to identify the critical crises in the food security system, to apply appropriate levers and mechanisms and thereby strengthen the state food security. The method of estimation of the strategic level of food security on the basis of the developed system of indicators is developed on the basis of: the evaluation of production trends and its compliance with internal needs; the dependence of the country's food supply and the agricultural sector's resource supply on imported supplies; estimates of stock dynamics; assessing the quality and availability of food, nutritional balance, and integrated indices, which will help localize identified problems and concentrate public resources, increase the effectiveness of the implementation of the food security strategy. The organizational principles of creation of information system for monitoring of national food security, which will allow to systematize and optimize state information resources, to receive timely information for analysis and assessment of the state of food security from different sources, to objectively assess the state of food security in the reporting period, to formulate analytical reports, strategic plans and forecasts, respond promptly to possible food security threats and take corrective action to counteract the impact on food security. The conceptual bases of guaranteeing food security in the system of realization of the Sustainable Development Goals of Ukraine for the period up to 2030 are substantiated. economic accessibility for the food population. The strategic directions of ensuring food security of Ukraine under economic integration are defined, including the system of measures for improvement and development of the system of control over the quality and safety of agricultural products and food, directions of increasing food independence and self-sufficiency, strengthening of Ukraine's role in ensuring international food security, increasing quotas food imports into the EU, expansion of foreign markets for Ukrainian exporters, stimulation of exports, stimulating participation in the export of small and medium-sized enterprises. The directions of managing the development of the agro-food market infrastructure in the state food security system have been improved.

На різних етапах історичного розвитку будь-якої держави змінюється роль її спеціальних служб та їхнє місце у системі державних органів. Під терміном «спеціальні служби» у контексті цього дослідження розуміються державні органи, які відповідно до національного законодавства призначені здійснювати розвідувальну та контррозвідувальну діяльність, а також інші спеціальні функції з метою забезпечення державної безпеки. У цьому контексті СРСР посідає особливе місце, оскільки після розпаду Радянського Союзу на його території з’явилося 15 нових суб’єктів міжнародного права, у кожному з яких розпочалися власні процеси державотворення з формуванням національних спецслужб (тією чи іншою мірою на основі радянського спадку).

Досліджено проблеми забезпечення доступності енергії для населення, що є однією із найбільш актуальних аспектів досягнення Цілі 7 «Забезпечення доступу до недорогих, надійних, стійких і сучасних джерел енергії для всіх» серед Цілей сталого розвитку України на період до 2030 року. З огляду на євроінтеграційний вектор розвитку нашої держави, проаналізовано сучасні тенденції забезпечення доступності енергії для населення в державах-членах ЄС і Україні. Визначено інституціональні особливості виявлення та боротьби з енергетичною бідністю в державах-членах ЄС, ключові питання імплементації положень законодавства ЄС і впровадження зарубіжного досвіду в Україні щодо забезпечення доступності енергії для населення. Розраховано на експертів, науковців, фахівців у галузях державного управління, економіки, соціального розвитку і національної безпеки, державних службовців, представників громадських організацій та усіх, хто цікавиться проблемами забезпечення доступності енергії для населення та боротьби з енергетичною бідністю.

У статті представлено огляд регуляторних актів Республіки Мальта, що внормовують розвиток інклюзивного навчання. Указано, що навчання учнів з особливими освітніми потребами на Мальті, як і в більшості європейських країн, формувалося в межах медичної (обмежувальної) концепції. Аналіз національних систем інклюзивної освіти доводить, що обов’язковою базою для її запровадження та функціонування є система законодавчих актів, котрі декларують необхідні права і свободи та містять механізми забезпечення. Звернення до джерел з історії становлення інклюзивної освіти на Мальті дозволяє констатувати поступову реалізацію різноманітних моделей освіти для цієї категорії учнівства: моральна (пов’язується з ганьбою, упередженням та зневагою до осіб із вадами розвитку), благодійна (до основи якої покладено співчуття до осіб з обмеженими можливостями та надання їм допомоги), соціальна (спрямована на подолання соціальної дискримінації осіб з особливими потребами) та полікультурна (передбачає повагу до етнічного та культурного розмаїття в суспільстві). Зважаючи на те, що освітня політика Республіки Мальта в інклюзивному напрямі розвивається відповідно до загальноєвропейських тенденцій, які передбачають розуміння інклюзії як полікультурного явища, констатовано інтенсифікацію реалізації концепції інклюзивного навчання на Мальті (у його полікультурній моделі) після вступу країни до ЄС (2004 р.). Названо нормативно-правові документи Республіки Мальта, які визначають пріоритетні напрями розвитку інклюзивного навчання, схарактеризовано ті, що мали найбільший вплив на визначений процес. До пріоритетних напрямів розвитку інклюзивного навчання Республіки Мальта віднесено ствердження дефініції інклюзії в її розширеному – полікультурному – варіанті, створення та підтримку недискримінаційного освітнього середовища, взаємодію державних установ та громадських об’єднань, наукової, педагогічної та батьківської спільнот у розвитку інклюзивного навчання. Підкреслено значення для цього процесу взаємодії державного та громадського секторів, яка ґрунтується на надбаннях наукової та педагогічної спільнот. Зроблено висновок, що реалізація інклюзивної політики відбувається через побудову чіткої структури освітнього процесу, що передбачає запобігання дискримінаційному ставленню до учнів через будь-які ознаки та створення атмосфери прийняття, привітності та безпеки, що визнається та підтримується всіма суб’єктами навчального процесу та всім позашкільним середовищем.