Journal articles on the topic 'Стінка'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Стінка.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Стінка.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Томченко, М. Д. "Про можливість “сухого” тертя у надплинному Не4." Ukrainian Journal of Physics 56, no. 2 (February 16, 2022): 144. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe56.2.144.
Full textAbstract:
Запропоновано можливе мікроскопічне пояснення "виснаження" ρs гелію-II біля стінки при T > Tc ~ 0,5–1 K та передбачено можливість існування у He II "сухого" тертя при T ≤ Tc . Обидва ефекти пов'язані з тим, що енергія 2D-ротонів на 2 К менша за енергію 3D-ротонів, тому стінка є потенційною ямою для останніх.
2
Тамм, Т. І., В. В. Непомнящий, Е. А. Шакалова, Д. П. Полянський, and І. В. Івахно. "Обґрунтування раціональної антибактеріальної терапії при гострій непрохідності кишечника (експериментальне дослідження)." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Медицина 60, no. 2 (December 31, 2019): 23–30. http://dx.doi.org/10.24144/2415-8127.2019.60.23-30.
Full textAbstract:
Вступ. Гостра кишкова непрохідність (ГКН) займає, за даними як вітчизняної, так і зарубіжної літератури, – 3-5 місце серед гострих хірургічних захворювань органів черевної порожнини. Багато авторів відзначають, що в післяопераційному періоді розвивається велика кількість ускладнень: нагноєння ран, неспроможність анастомозів, перитоніт, пієлонефрит, пневмонії.Мета дослідження: вивчити ступінь накопичення антибактеріальних препаратів у стінці кишки вище місця перешкоди на моделі експериментального обтураційного ілеусу.Матеріали та методи. Експеримент проведено на 28 лабораторних тваринах (щури), у яких сформована модель обтураційного ілеусу. Контрольну групу склали 4 тварини, у яких не проводили антибактеріальну те-рапію. У 8 тварин антибактеріальну терапію проводили метронідазолом, у 8 – цефтріаксоном і 8 – ципрофлок-сацином. Тварин виводили з експерименту через 12, 24, 36 і 48 год. У ці терміни виконували забір двох біоп-татів кишки, які розташовані на 1 см вище місця перешкоди. Перший фрагмент відправляли для гістологічного дослідження, другий – для визначення кількості антибактеріального препарату в стінці кишки методом висо-коефективної рідинної хроматографії (ВЕРХ).Результати досліджень та їх обговорення. Згідно з хроматограмою, протягом доби відбувається кумуляція метронідазолу в стінці кишки вище місця перешкоди, досягаючи піку через 24 год експериментального обтура-ційного ілеусу, в подальшому концентрація метронідазолу в стінці кишки, незважаючи на продовження вве-дення, знижується і до 36 год. на хроматограмі препарат не визначається. Вивчення кількості цефтріаксону і ципрофлоксацину в стінці кишки на моделі обтураційного ілеусу показало так само зниження здатності запа-леної стінки до кумуляції цих препаратів у міру прогресування ілеусу. Слід зазначити, що в стінці запаленої кишки ці препарати знаходили навіть через 48 год в бактерицидних концентраціях. Встановлено, що через 12 год. існування обтураційного ілеусу у тварин, лікування яких здійснювали метронідазолом, стінка кишки була стоншена, і розміри її не перевищували 0,5 мм. Через 24 год. зміни в порівнянні з попередніми були незначні: товщина стінки залишалася 0,5 мм. Значні мікроскопічні зміни виникли через 48 год. Істотно збільшився на-бряк стінки, що зумовило її потовщення до 1 мм. Зміни відповідали флегмоні кишкової стінки, що підтвердже-но лейкоцитарною інфільтрацією у всіх її шарах. Через 48 годин в стінці кишки тварин, які отримували ципро-флоксацин і цефтриаксон, деструктивні зміни виявлялися однотипно у вигляді гнійного запалення.Висновки. У міру прогресування гнійного запалення в стінці кишки при обтураційному ілеусі відбуваєть-ся поступове зниження її здатності накопичувати цефтріаксон і ципрофлоксацин. Однак ці антибактеріальні препарати виявлені в бактерицидних концентраціях в стінці кишки через 48 год. Накопичення метронідазолу при обтураційному ілеусі в лікувальній концентрації відбувається в малозміненій стінці кишки протягом пе-рших 24 годин і носить короткочасний характер, що підтверджено результатами експерименту.Ключові слова: обтураційний ілеус, метронідазол, цефтріаксон, ципрофлоксацин, антибактеріальна терапія.
3
Івченко, Б. "Кулачні бої "стінка на стінку" в Харкові від XIX до XXI століття: традиції і трансформації." Матеріали до української етнології, Вип. 14 (17) (2015): 25–29.
Find full text
4
Bilonoha, Y. L., O. R. Maksysko, and I. G. Svidrak. "Вплив поверхнево-активних речовин на поверхневий критерій в ламінарному приграничному шарі." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, no. 75 (March 8, 2017): 8–12. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7502.
Full textAbstract:
Показано, що на межі потік теплоносія − стінка трубопроводу, тобто в межах ламінарного приграничного шару (ЛПШ), виникає потужне поле сил поверхневого натягу. Інтенсивність поверхневих сил характеризується поверхневим критерієм. Експериментально знайдено значення коефіцієнта поверхневого натягу , косинуса кута змочування та динамічного коефіцієнта в’язкості водних розчинів під впливом поверхнево-активних речовин (ПАР). До водних розчинів додавались найбільш поширені аніонна, неіонна та катіонна ПАР. Визначені оптимальні концентрації цих ПАР до «льодяної» води. Встановлено, що за оптимальних концентрацій ПАР значення поверхневого натягу є мінімальним. Обчислено середню товщину ламінарного приграничного шару за додавання до води оптимальних концентрацій досліджуваних ПАР. Встановлено, що зменшення коефіцієнта поверхневого натягу мінімізує товщини ЛПШ у системі стінка трубопроводу-вода. Показано, що середня швидкість в пристінних шарах за додавання оптимальних концентрацій досліджуваних ПАР зростає, і як наслідок така система здатна ефективніше передавати кількість тепла. Визначено числові діапазони поверхневого критерію для «льодяної» води за додавання різного виду ПАР.
5
Ликова, І. О., and Л. П. Харченко. "ЕКОЛОГІЯ ЖИВЛЕННЯ ТА МОРФО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ ТРАВНОЇ СИСТЕМИ КРЯЧКА ЧОРНОГО CHLIDONIAS NIGER (LINNAEUS, 1758)." Біорізноманіття, екологія та експериментальна біологія 2, no. 22 (2020): 82–90. http://dx.doi.org/10.34142/2708-5848.2020.22.2.09.
Full textAbstract:
У статті подано аналіз екології живлення крячка чорного Chlidonias niger (Linnaeus, 1758), проаналізовано кормовий раціон і стратегію живлення в різних біотопах України. За трофічної спеціалізацію чорний крячок Chlidonias niger відноситься до птахів з комахоїдним типом живлення. Досліджено морфометричні показники органів травної системи C. niger, визначено їх відносні показники, описано анатомічну будову відділів травного тракту, макро- мікроскопічну, гістологічну будову стінки травної трубки. Дослідження морфофункціональної організації травної системи C. niger свідчить про значне укорочення травного тракту відносно довжини тіла. Значне укорочення травного тракту, як одна з особливостей морфофункціональної організації травного тракту, пов’язана не тільки з типом живлення, а і з кормодобувним стереотипом (добування корму в польоті). Дослідження гістологічної будова стінки відділів травного тракту C. niger показали, що у цілому травний тракт має макро-, мікроскопічну та гістологічну будову, характерну для представників птахів з комахоїдним типом живлення. Стінка стравоходу має типову будову і вистелена багатошаровим епітелієм. Шлунок двокамерний, має еліпсоподібну форму. На поверхню слизової оболонки залозистого шлунку відкриваються отвори глибоких складних залоз, що виділяють пепсин. М’язовий шлунок має товсті стінки, а внутрішня поверхня вистелена міцною кутикулою. Кишечник укорочений і слабко диференційований на відділи. Рельєф слизової оболонки кишечнику – пластинчастий. По довжині травної трубки, як захисні структури, дифузно розташовані лімфоцити. Сліпі кишки рудиментарні. У задньому відділі травної трубки – пряма кишка – основа пластинок розширюється, у власній пластинці слизової оболонки крипти розташовані в один ряд. У складі поверхневого епітелію відмічено зміни співвідношення облямованих ентероцитів та екзокриноцитів у каудальному напрямку, що свідчить про інтенсивність всисних процесів у верхніх відділах тонкого кишечнику. Травні залози мають типову будову, характерну для представників класу Aves.
6
Мурасьова, О. В., and І. М. Уманець. "ЗАСОБИ ІНЖЕНЕРНОГО ЗАХИСТУ ТЕРИТОРІЙ ПОЛІГОНІВ ТВЕРДИХ ПОБУТОВИХ ВІДХОДІВ." Building production, no. 65 (May 15, 2019): 60. http://dx.doi.org/10.36750/2524-2555.65.60-64.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано заходи інженерного захисту територій, які можуть бути впроваджені при рекультивації полігонів твердих побутових відходів. Це — зміна рельєфів схилів до нормативних ухилів 1:3,2, регулювання стоку поверхневих вод; захист поверхонь схилів від інфіль- трації зливових і талих вод у ґрунт та ерозійних процесів, тобто влаштування багатофункціонал- ьного захисного шару (суглинок 25 см; газовий дренаж 30 см; геотекстиль 3,5 мм; геомембрани HDPE 1,5 мм; пісок 20 см; суглинок 20 см; родючий ґрунт 30 см; георешітка на укосах), дренажі для відводу фільтрату, підпірна стінка, стримувальні протизсувні споруди, агролісомеліорація. Запропоновано конструктивні рішення заходів інженерного захисту територій полігонів твердих побутових відхо- дів в декількох варіантах та технології їх влаштування.
7
Koval, Nelja, and Maksym Chumak. "Жуки-ковалики (Coleoptera, Elateridae) верхньої межі лісу Полонинського хребта Українських Карпат (в межах Ужанського національного природного парку)." Notes in Current Biology, no. 1 (1) (September 15, 2021): 75–84. http://dx.doi.org/10.29038/ncbio.21.1.75-84.
Full textAbstract:
Наведено результати досліджень видового складу і структури угруповань жуків-коваликів (Coleoptera, Elateridae) на верхній межі лісу гірських масивів Явірника та Стінки (Полонинський хребет Укра-їнських Карпат). ВМЛ тут представлена буково-яворовими деревостанами віком понад 150 років та ділян-ками криволісся бука з домішкою горобини. На вершинах цих хребтів – безлісі ділянки, полонини, які тут представлені чагарничковою рослинністю (чорничником та брусничником), яка чергується з багатими за флористичним складом гірськими луками. Для вивчення коваликових на обох хребтах було закладено по одній стаціонарній дослідній ділянці. Тут виявлено 25 видів елатерід, які належать до 3 підродин та 17 родів. Найчисельнішою за кількістю видів виявився рід Athous (5 видів). Інші роди представлені одним-двома ви-дами. Загалом склад і структура угруповань на досліджуваних дослідних ділянках відмінні, що зумовлено природними умовами та режимом природокористування. На хребті Явірник було зібрано та ідентифіковано до виду 490 екземплярів жуків-коваликів, які належать до 21 виду та 15 родів, і в домінантну складову ввій-шли такі види, як Dalopius marginatus (30,82%), Athous subfuscus (27, 76%), Agrypnus murinus (8,78%), Ctenicera pectinicornis (7,96%), Athous mollis (7,55%). На хребті Стінка зібрано та ідентифіковано до виду 195 екземплярів жуків-коваликів, які належать до 16 видів та 14 родів, у домінантну складову входять теж 5 видів: Athous mollis (27,69%), Athous subfuscus (22,56%), Dalopius marginatus (17,95%), Ctenicera pectini-cornis (10,77%), Denticollis linearis (6,67%). Угруповання Явірника характеризується вищими показниками як видового багатства, так і відносної щільності особин елатерід. Вперше для території Ужанського національ-ного природного парку наводиться 21 вид жуків-коваликів. З’ясовано, що верхню межу лісу ВМЛ Полонин-ського хребта населяють переважно представники коваликових європейсько-сибірського та європейсько-азіатського комплексів, за екологією – лісові і гірські види.
8
ЗЕЛЕНКО, Є. В., and О. М. ЛІСЕНИЙ. "РУЙНУВАННЯ СТІНИ ЦЕГЛЯНОЇ БУДІВЛІ У ВИГЛЯДІ ПОЗДОВЖНЬОГО РОЗКОЛЮВАННЯ. ПРИЧИНИ, МЕТОДИ ВИЯВЛЕННЯ ТА ПІДСИЛЕННЯ." Наука та будівництво 27, no. 1 (April 8, 2021): 24–31. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v27i1.4.
Full textAbstract:
Викладені основні результати натурного інструментального обстеження адміністративної будівлі в м. Києві. Первісна проектна документація на будівлю за давністю не збереглася. При обстежені виявлено розкол у товщі кладки вздовж несучої цегляної зовнішньої стіни в рівні 1-го поверху. Два простінки внаслідок пошкоджень повністю втратили несучу здатність, повне їх руйнування не відбувається тільки за рахунок перерозподілу зусиль на сусідні простінки, поперечні стіни, перегородки тощо. Простінки несучої зовнішньої стіни, які зазнали пошкоджень, складені з різних матеріалів (кладка з жовтої цегли і кладка з червоної цегли). Визначені показники міцності матеріалів комплексної кладки стін: жовта керамічна цегла в кладці обрамлення віконних прорізів за міцністю на стиск відповідає марці 75; червона керамічна цегла в кладці простінків – марці 35. Пошкоджена частина стіни має вигин в бік вулиці. Для визначення геометричних параметрів вигину зовнішньої поверхні стіни були виконані вимірювання поздовжнього профілю стіни в трьох рівнях. Виявлено, що у рівні над карнизом стіна практично прямолінійна. В той же час, безпосередньо під карнизом горизонтальні зміщення стіни назовні складають до 68 мм. На рівні цокольного пояска зміщення стіни назовні складають до 20 мм. Проведені розрахунки міцності елементів несучих стін, згідно з якими несуча здатність не забезпечується, значення коефіцієнтів перевантаження сягають до k = 1,402 > 1. Проаналізовані результати багаторічного моніторингу вертикальних осідань будівлі. Характер руйнування простінків і підкарнизної ділянки стіни 1-го поверху обумовлений конструкцією цієї стіни. Руйнування стіни в рівні 1-го поверху відбулося шляхом утворення вертикальних поперечних тріщин у простінках по межі кладки обрамлення вікон з жовтої цегли, а також утворення поздовжнього розриву простінків та надвіконної частини стіни з загальною орієнтацією між концентраторами напружень – кут над карнизом, де відбувається зміна товщини стіни, і підвіконними нішами. На підставі результатів обстеження та розрахунків встановлені причини аварійного стану стіни. Був зроблений висновок, що всі простінки стін 1-го поверху потребують підсилення, з врахуванням перевантаження за розрахунком, також рекомендоване підсилення простінків стін 2-го поверху. Надані рекомендації щодо підсилення несучих стін будівлі при пошкодженні у вигляді поздовжнього розколу.
9
Поліщук, Олександр Сергійович, and Василь Васильович Козяр. "ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРИОПЕРАЦІЙНОЇ КЕРАТОМЕТРІЇ ПРИ ІМПЛАНТАЦІЇ ІНТРАОКУЛЯРНИХ ЛІНЗ." Біомедична інженерія і технологія, no. 5 (May 12, 2021): 44–51. http://dx.doi.org/10.20535/2617-8974.2021.5.215783.
Full textAbstract:
Дана робота присв’ячена проектуванню та послідуючій технічні реалізації прилада, що придатний до використання в сфері офтальмології. Розроблений кератометр на який отримано патент UA 120893 та акт впровадження. Для реалізації прилада було залучено різні допоміжні засоби, такі як: середовища SolidWorks, LabView, 3Ds max та 3D принтер Anet A8. Перед вибором форми кілець для проекції, було проаналізовано три типи їх розміщення, а саме, площинне, від’ємне конусне та від’ємне параболоїдне розміщення. Програма 3Ds max застосована для просліддковування ходу променів світла після проходження концентричних кілець. В приладі міститься плата Arduino Micro на базі процесора ATmega32u4. Дана плата дає можливість приводити прилад в поступальний рух за допомогою джойстика. Рух по горизонталі передбачений для можливості фокусування камери, що міститься в приладі та для більш точного проведення діагностичної процедури. Кератометр дає змогу провести вимірювання передньої поверхні рогівки ока людини в різних меридіанах. Значення, які отримуються при цьому, оцінються в міліметрах та виводяться в спеціальне вікно програми. Інформацію зручно зберігати на будь якому інформаційному накопичувачу. Маючи дані про нормальну рогівку за допомогою розробленої програми в середовищі LabVIEW та маркерів, що проставляються на отриманому зображенні, можливо діагностувати стан передньої поверхні ока, а саме рогівки. Згідно дослідження, що було проведене на чотирьох добровольцях, отримано інформацію, що три з них мають певне відхилення від норми, а саме, астигматизм та кератоконус. Даний висновок був зроблений на основі експертного рішення та інформації отриманої від інших авторів в цій області. Прилад може бути використаним для проведення до та після операційної діагностики, а також, як засіб отримання даних, необхідних для підбору інтраокулярної лінзи. Слідуючими удосконаленнями, які плануються, має бути додання можливості діагностики інших структур ока людини. Такими структурами є задня стінка рогівки ока, райдужна оболонка та кришталик із задньою та передньою стінками капсули. Ключові слова: ІОЛ; інтраокулярна лінза; кератометр; астигматизм; катаракта; LabView; SolidWorks; 3D друкg.
10
Tuz, V., N. Lebed, and I. Lebed. "Гідродинаміка сепараційних пристроїв технологічного обладнання АЕС." Nuclear and Radiation Safety, no. 2(62) (June 10, 2014): 22–25. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2014.2(62).05.
Full textAbstract:
Наведено результати експериментального дослідження стійкості плівкової течії та впливу дійсного стану поверхні контакту сепараційних пристроїв на процес змочування. Отримано карту режимів для газорідинних систем на поверхнях сепараційних пристроїв із сітчастим екрануванням. Аналіз результатів показав, що область сталої течії плівки по стінках каналу із сітчастим покриттям значно розширена порівняно з каналами, які мають гладкі стінки.
11
Dzubanovsky, I. Ya, B. M. Vervega, S. R. Pidruchna, and N. A. Melnyk. "Морфологічна характеристика легенів тварин з експериментальним перитонітом." Klinicheskaia khirurgiia 86, no. 8 (August 29, 2019): 72–75. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.08.72.
Full textAbstract:
Мета. Вивчити та оцінити морфологічні зміни в легенях тварин з експериментальним гострим поширеним перитонітом.
Матеріали і методи. У цьому дослідженні використано 32 білих щури. Гострий перитоніт моделювали шляхом введення 0,5 мл 10% розчину захопленої фекальної суспензії в черевну порожнину досліджуваних тварин. Строки спостереження: 1-ша, 3-тя, 7-ма доби від початку моделювання перитоніту. Для гістологічного дослідження брали тканину легенів. Отримані шматочки органа фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну, а потім фарбували гематоксиліном і еозином.
Результати. Упродовж усього спостереження посилювалася ексудативно-запальна реакція судин, виникали дистелектаз, ділянки спадання та емфізематозного розширення альвеол, а також розширення та повнокров’я судин. Стінка бронхів потовщувалась переважно за рахунок клітинних інфільтратів, просвіти бронхіол були вільними від ексудату та клітинних елементів.
Висновки. Під час гістологічного дослідження тканини легенів тварин із змодельованим гострим поширеним перитонітом у порівнянні з інтактними щурами на 1-шу добу експерименту було виявлено ділянки спадання та емфізематозного розширення альвеол. На 3-тю добу більшість судин мала широкі повнокровні просвіти, відбувався еритродіапедез як у периваскулярні простори, так і в просвіт окремих альвеол. На 7-му добу спостерігали значне розширення вен та кровонаповнення артерій.
12
ХОХЛІН, Д. О., and К. В. ПОПОК. "ВИПРОБУВАННЯ ЦЕГЛЯНИХ БАЛОК-СТІНОК ПОСЛІДОВНОЮ ДІЄЮ ВЕРТИКАЛЬНИХ ТА ГОРИЗОНТАЛЬНИХ СИЛ." Наука та будівництво 12, no. 2 (May 10, 2019): 40–45. http://dx.doi.org/10.33644/scienceandconstruction.v12i2.79.
Full textAbstract:
В статті розглянуто результати випробувань цегляних балок-стінок послідовною дією вертикальних та горизонтальних сил, з тріщиною та без, а також відповідного скінчено-елементного моделювання та їх аналіз. Підтверджена тенденція щодо меншого опору цегляної балки-стінки на дію горизонтального перекосу за наявності вертикальних перекосів. Побудована нелінійна скінчено-елементна модель балки-стінки показала прийнятний рівень збіжності з експериментальними даними. Показана загальна адекватність пропонованої методики визначення залишкової несучої здатності простінків з одиночними тріщинами.
13
Бенедикт, В. В., and В. Р. Лісовський. "Безнатяжна модифікація герніопластики Десарда." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 2 (August 27, 2021): 100–102. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2021.2.12306.
Full textAbstract:
У статті наведено приклад розробленого та клінічно імплементованого способу хірургічного лікування пахових гриж, що заснований на концепції “tension-free”. В основу даної модифікації ліг відомий спосіб герніопластики за Десардом як один з найбільш фізіологічних та адаптованих до анатомії пахової ділянки. Дана модифікація дає можливість формувати укріплену задню стінку пахового каналу без натягу тканин, а також передбачає додаткову фіксацію сітчастого імплантату до задньої стінки, що ще більше знижує ризик розвитку рецидиву. Таким чином, її можна застосовувати в пацієнтів різних вікових груп.
14
Sirenko, U. M. "Частота серцевих скорочень та артеріальна гіпертензія: вплив на смертність та захворюваність." HYPERTENSION, no. 1.27 (February 1, 2013): 62–74. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.1.27.2013.86630.
Full textAbstract:
Артеріальна гіпертензія (АГ) — один із найсильніших факторів ризику атеросклерозу. Давно відомо, що АГ провокує атеросклеротичні зміни у стінках артерій та призводить до виникнення ускладнень. Через які патогенетичні механізми АГ може спричинити розвиток атеросклерозу? Найбільш очевидним є механічний вплив на артеріальну стінку. Як турбулентний кровотік, так і механічне пошкодження ендотелію відіграють певну роль у розвитку атеросклерозу. АГ провокує виникнення турбулентного току крові, а гемодинамічне навантаження впливає виключно на місця біфуркацій артеріального дерева. Турбулентний потік крові може викликати появу та прогресування атеросклеротичного ураження на внутрішній поверхні артерій.
15
Latifov, F. S., and D. S. Ganiev. "ВІЛЬНІ КОЛИВАННЯ ПІДПІРНИХ СТІНОК, ЩО СКЛАДАЮТЬСЯ З ПІДКРІПЛЕНИХ ОРТОТРОПНИХ ЦИЛІНДРИЧНИХ ОБОЛОНОК, КОНТАКТУЮЧИХ З НЕОДНОРІДНИМ В'ЯЗКОПРУЖНИМ ГРУНТОМ." Проблеми обчислювальної механіки і міцності конструкцій, no. 29 (April 27, 2019): 157–74. http://dx.doi.org/10.15421/42190013.
Full textAbstract:
Досліджено одну з динамічних характеристик міцності – частоту власних коливань підпірної стінки, що складається з двох ортотропних циліндричних оболонок, контактуючих з неоднорідним в'язкопружним грунтом і посилених дискретно розподіленими кільцевими стрижнями. Використовуючи варіаційний принцип Гамільтона – -Остроградського для знаходження частот коливань підпірних стінок побудовано частотне рівняння, знайдені його корені і вивчен вплив фізичних та геометричних параметрів, що характеризують систему. В якості контактних умов прийнято урахування спільної роботи на лінії контакту двох циліндричних оболонок.
16
Oros, M. M., and M. M. Oros Jr. "Венозна дисциркуляція та когнітивні порушення." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL 17, no. 6 (January 10, 2022): 43–50. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.17.6.2021.242235.
Full textAbstract:
У цій статті розглянутий вплив старіння на функціональну та структурну цілісність венозного кровообігу мозку з точки зору потенційних механізмів, що беруть участь у патогенезі нейродегенерації та когнітивного спаду. Повідомлялося про збільшення венозного колагенозу в мозку з явним лейкоареозом, що свідчить про те, що патологічна перебудова венозної стінки може сприяти ураженню білої речовини як при нормальному старінні, так і при хворобі Альцгеймера. Імовірно, що через вікове зниження розтяжності внутрішня яремна вена втрачає компенсаторну здатність збільшувати трансмуральний тиск і тим самим спричинює у венозній системі мозку венозну гіпертензію. Діосмін підвищує тонус венозних і лімфатичних судин, зменшує венозний і лімфатичний застій, зміцнює стінки капілярів і знижує їх проникність, виявляє протизапальний, протинабряковий і анальгезивний ефекти, покращує мікроциркуляцію і трофіку тканин, перешкоджає тромбоутворенню. Гесперидин сприяє зміцненню стінок дрібних судин, завдяки чому знижується їх проникність, що зумовлює зменшення набряків.
17
Мирончук, Ю. А., О. М. Томчик, and М. Г. Хмельнюк. "Математичне моделювання затухання температурної хвилі в контейнерах з підвищеною тепловою інерцією стінок при зберіганні і транспортуванні плодоовочевої продукції." Refrigeration Engineering and Technology 55, no. 4 (September 5, 2019): 196–204. http://dx.doi.org/10.15673/ret.v55i4.1632.
Full textAbstract:
Підтримання стабільної температури продукту під час холодильного зберігання та транспортування є основним чинником, що впливає на його якість. Для захисту продукту від коливань температури запропоновано використання охолоджуваних ємностей – контейнерів, стінки яких мають високу теплову інерційність. Ці стінки є тепловим буфером на шляху теплового потоку між продуктом і повітрям холодильної камери, який забезпечує згладжування амплітуди його коливань. Для проектування таких контейнерів є необхідним виконання розрахунків з використанням теорії затухання температурних хвиль. Аналітичні методи цієї теорії добре розроблені для випадку плоских температурних хвиль в плоских стінках при гармонічних коливаннях температур. При цьому слід зазначити, що реальний характер коливань температури повітря в холодильних камерах істотно відрізняється від гармонічного. Для проведення теоретичних досліджень розроблена чисельна модель для розв'язання нестаціонарної нелінійної задачі теплообміну методом кінцевих різниць за явною квазілінійною схемою. Розроблена чисельна модель спочатку була використана для розрахунків загасання температурних хвиль при гармонічних коливаннях температур. Порівняння чисельних і аналітичних розрахунків показало хороші стійкість, збіжність та апроксимаційні властивості чисельної моделі, що робить можливим її подальший розвиток для розрахунків при негармонічних коливаннях температур. При чисельному моделюванні встановлено, що на результат загасання температурної хвилі має значний вплив інтенсивність променевого переносу тепла через повітряний прошарок між внутрішньою поверхнею стінки контейнера і поверхнею продукту. При зниженні інтенсивності променевого теплообміну загасання температурних коливань покращується. Виділення рослинними продуктами теплоти дихання не впливає на інтенсивність загасання температурних хвиль. Але при цьому додатково виникає градієнт між середньою температурою продукту і середньою температурою повітря холодильної камери, який необхідний як рушійна сила для можливості відведення тепла дихання від продукту до повітря камери
18
Bogmat, L. F., and V. V. Nikonovа. "Ремоделювання серця та зміни загальної гемодинаміки в підлітків з артеріальною гіпертензією." HYPERTENSION, no. 1.33 (January 10, 2014): 14–19. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.1.33.2014.82660.
Full textAbstract:
Мета даного дослідження — встановлення особливостей ремоделювання серця та змін загальної гемодинаміки в підлітків з артеріальною гіпертензією залежно від маси тіла. Матеріали та методи. Проведено комплексне обстеження 102 юнаків 13–18 років з АГ, серед яких 32 підлітки з АГ та нормальною масою тіла, 23 — з АГ й надлишковою масою тіла (НМТ) та 47 — з АГ та ожирінням I–II ступеня. Фізичний розвиток дітей оцінювався з використанням антропометричних параметрів (зріст, маса тіла, окружність талії (ОТ) та стегон (ОС)) та обчисленням індексу маси тіла (ІМТ, кг/м2). ІМТ оцінювали за номограмами з урахуванням віку і статі. Нормальним вважався ІМТ, що знаходився на рівні між 15-м і 85-м перцентилем. Показники ІМТ між 85-м і 97-м перцентилем розцінювалися як надлишок маси тіла, а вище 97-го перцентиля — як ожиріння. Критерієм абдомінального ожиріння вважалася окружність талії, що дорівнювала 94 см і більше для юнаків віком понад 16 років і більше 90-го перцентиля для дітей до 15 років (IDF 2007). Функціональний стан серцево-судинної системи вивчався за допомогою ультразвукового дослідження серця в М- і В-режимах із використанням датчика 3,5 мГц на апараті Sonoline-SL1 фірми Siеmens за стандартною методикою, що рекомендована Асоціацією спеціалістів з ехокардіографії.Результати та їх обговорення. Єдиним антропометричним показником у підлітків виділених груп, за яким вони не розрізнялись між собою, був зріст. Середні значення ІМТ у пацієнтів з АГ і НМТ та АГ й ожирінням знаходилися в межах від 26,55 ± 0,35 кг/м2 до 31,98 ± 0,67 кг/м2 на відміну від хворих із АГ і нормальною масою тіла, у яких цей показник знаходився на рівні 22,21 ± 0,35 кг/м2 (р < 0,001). Установлено статистично значущу відмінність середніх показників індексу ОТ/ОС у пацієнтів з АГ та ожирінням та у хворих з АГ та НМТ (р < 0,001). Збільшення вище від норми показника ОТ понад 94 см для юнаків віком понад 16 років і більше 90-го перцентиля для дітей до 15 років виявлено у 20,0 ± 7,7 % випадків лише серед юнаків з АГ та ожирінням, ОТ в них знаходилася в межах від 93 до 128 см.При оцінці параметрів серця встановлено такі особливості: у групі юнаків з АГ та ожирінням порівняно з групою контролю відбувалось вірогідне збільшення діаметра кореня аорти (р < 0,05), розширення лівого передсердя (р < 0,05), дилатація порожнини лівого шлуночка (ЛШ) (р < 0,05). Задня стінка лівого шлуночка (р < 0,01) та міжшлуночкова перегородка (р < 0,01) також були вірогідно товщими, унаслідок чого відбувався приріст маси міокарда ЛШ (р < 0,05) та збільшення відносної товщини стінки лівого шлуночка (р < 0,05). У групі підлітків з АГ та НМТ зареєстровано вірогідне потовщення міокарда лівого шлуночка, як задньої стінки лівого шлуночка (р < 0,01), так і товщини міжшлуночкової перегородки (р < 0,01), у результаті чого відбувалось збільшення індексу маси міокарда лівого шлуночка (р < 0,1), вірогідний приріст відносної товщини стінки лівого шлуночка (р < 0,01) та істотне збільшення діаметра аорти (р < 0,05). Звертає на себе увагу розширення порожнини правого шлуночка як у групі з НМТ, так і в юнаків з ожирінням (р < 0,01; р < 0,01). У групі підлітків з АГ та нормальною масою тіла параметри серця мали лише тенденцію до збільшення, але не досягали рівня достовірності в порівнянні з групою контролю.При індивідуальній оцінці параметрів серця виявлено, що концентрична гіпертрофія лівого шлуночка зареєстрована в 1 (3,13 %) підлітка з АГ з нормальною масою тіла, у 4 (17,39 %) юнаків з АГ та НМТ та в 7 (14,89 %) — з АГ та ожирінням. Ексцентрична гіпертрофія лівого шлуночка виявлена у 3 (13,04 %) обстежених з АГ із НМТ та в 11 з АГ на тлі ожиріння (23,40 %). Дилатацію порожнини ЛШ виявлено в 9 (28,12 %) хворих з АГ з нормальною масою тіла, у 14 (60,88 %) — з АГ та НМТ та у 22 (46,80 %) юнаків з АГ на тлі ожиріння. Таким чином, у підлітків з АГ і НМТ відбувається бівентрикулярне ремоделювання серця з переважно концетричною гіпертрофією міокарда лівого шлуночка на відміну від підлітків з АГ і ожирінням, де ремоделювання серця відбувається з формуванням ексцентричної гіпертрофії, переважно за рахунок міжшлуночкової перегородки. Звертає на себе увагу формування в обох групах підлітків (із надмірною масою та ожирінням) ознак діастолічної дисфункції міокарда ЛШ та значна дилатація кореня аорти.
19
Albokrinov, A. A. "Небажані явища та ускладнення при різних видах регіонарної анестезії передньої черевної стінки в дітей." EMERGENCY MEDICINE, no. 7.70 (November 7, 2015): 119–24. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.7.70.2015.78741.
Full textAbstract:
Регіонарна анестезія є важливим методом анестезіологічного забезпечення в дітей, проте різні методики можуть розрізнятися профілем безпеки. Мета: вивчити частоту виникнення та характер небажаних явищ і ускладнень при різних видах блокад передньої черевної стінки в дітей. Матеріали та методи. Досліджено 156 пацієнтів, яким виконано поверхневі операції на передній черевній стінці в умовах анестезії пропофолом у поєднанні з однією з регіонарних методик (каудальна анестезія (n = 28), тораколюмбальна паравертебральна блокада (n = 49), блокада поперечного простору живота (n = 49), блокада клубово-підчеревного та клубово-пахвинного нервів (n = 39) 0,25% розчином бупівакаїну). Вивчалися частота виникнення та характер небажаних явищ і ускладнень регіонарних блоків. Результати. Спостерігались такі небажані явища та ускладнення, як аспірація крові, аспірація ліквору, необхідність повторного виконання блокади, виконання блокади не з першої спроби, депресія дихання, нудота/блювання, затримка сечовипускання, продовжений моторний блок. Найбільша кількість ускладнень спостерігалась у групі каудальної анестезії. Висновки. Периферичні регіонарні блокади передньої черевної стінки у дітей мають вищий рівень безпеки та супроводжуються меншою кількістю ускладнень порівняно з каудальною анестезією.
20
Hnatjuk, M. S., L. V. Tatarchuk, and S. O. Konovalenko. "Кількісна морфологічна оцінка структурної перебудови артерій яєчка при артеріальній гіпертензії в малому колі кровообігу." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 3 (November 4, 2019): 30–35. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.3.10544.
Full textAbstract:
Мета роботи: вивчити особливості структурної перебудови артерій яєчків при пострезекційній легеневій артеріальній гіпертензії.
Матеріали і методи. Морфологічними методами досліджено структурну перебудову артерій яєчок 45 щурів, які були розділені на 3 групи. 1-ша група включала 15 інтактних тварин, 2-га – 20 щурів з артеріальною гіпертензією у малому колі кровообігу і компенсованим легеневим серцем, 3-тя – 10 експериментальних тварин з легеневою артеріальною гіпертензією і декомпенсованим легеневим серцем. Пострезекційну легеневу артеріальну гіпертензію і легеневе серце моделювали шляхом виконання у щурів правосторонньої пульмонектомії. Через місяць від початку досліду здійснювали евтаназію щурів кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу. Проводили окреме зважування камер серця, їх планіметрію. З яєчок вирізали шматочки, які фіксували в 10 % розчині формаліну, проводили через етилові спирти зростаючої концентрації та поміщали у парафін. Мікротомні зрізи після депарафінізації фарбували різними барвниками. У лівому та правому яєчках вимірювали зовнішній і внутрішній діаметри артерій дрібного калібру, товщину медії, індекс Керногана, висоту ендотеліоцитів, діаметр їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах, відносний об’єм ушкоджених клітин. Кількісні показники обробляли статистично.
Результати досліджень та їх обговорення. Морфометрично виявлено, що при декомпенсації пострезекційного легеневого серця просвіт артерій дрібного калібру лівого яєчка зменшився на 12,6 %, індекс Керногана – на 11,7 %, а правого – відповідно на 9,5 та 9,9 %. Відносний об’єм ушкоджених ендотеліоцитів досліджуваних судин у лівому яєчку при правошлуночковій недостатності зріс у 11,6 раза, а правому – у 9,3 раза. Встановлено, що в умовах змодельованої патології виражено потовщується стінка, звужується просвіт досліджуваних артерій, пошкоджуються ендотеліоцити, порушується структурний клітинний гомеостаз, що ускладнюється їх дисфункцією, погіршанням кровопостачання органа, гіпоксією, дистрофічними, некробіотичними змінами клітин і тканин, осередками інфільтрації та склерозу. Структурні зміни артерій переважали у лівому яєчку та при декомпенсації легеневого серця.
21
Локес-Крупка, Т. П., Н. С. Канівець, Л. П. Каришева, О. Д. Соболєва, and Я. Р. Обідний. "РЕНТГЕНОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОБАКИ ЗА НАЯВНОСТІ РОЗШИРЕНОГО СТРАВОХОДУ (КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 25, 2021): 254–58. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.33.
Full textAbstract:
У статті наведений опис клінічного випадку мегаезофагусу у свійського собаки породи пекінес ві-ком 8 років, масою тіла 5 кг. Тварину досліджували за загальноприйнятою схемою, а саме збір анам-нестичних даних, клінічні дослідження (термометрія, пальпація, аускультація), рентгенографія стравоходу. Анамнестичні дані: пригнічення загального стану, неспокій, анорексія, часті ковтальні рухи, задишка, кашель, гіперсалівація, періодичне блювання після годівлі, або пиття. У собаки під час огляду виявили пригнічення загального стану на тлі неспокою, збільшення частоти дихальних рухів (29 рух./хв.), частоти скорочень серця (135 уд./хв.), температура тіла була в межах фізіологічних коливань і становила 38,3 С, за пальпації стравоходу болючості не виявлено. За результатами клі-нічних досліджень лікар ветеринарної медицини не встановив розвитку розширення стравоходу. Але слід відмітити, що відмічені у хворої собаки дані анамнезу вказували на дисфагію та були ознаками розширення стравоходу (мегаезофагусу). Наступним кроком були проведені рентгенологічні дослі-дження стравоходу (ділянки голови, шиї та грудного відділу) хворої собаки. На рентгенограмі мегае-зофагус візуалізувався як протяжне розширення стравоходу діаметром 26,79 мм, яке було заповнене як рідиною, так і газами. Водночас у грудній порожнині виявляли вогнища пневмонічної інфільтрації. Одержані дані рентгенологічного дослідження хворої собаки чітко візуалізують розширення стра-воходу (мегаезофагус), що спричинює порушення метаболізму. Кормовий ком, просочений слиною і частково пережований, надходить у стравохід, який починає скорочуватися. Скорочення останньо-го проходять за наявності м’язового шару, однак у разі патології стравоходу, зокрема розширення, стінка езофагусу розтягнута і напружена, тому м’язи не скорочуються. Кормова маса не може просуватися далі і починає загнивати. Утворені токсини гнильної мікрофлори отруюють організм собаки, спричиняють запалення стравоходу, носа, бронхів і навіть легень. Прогноз, як уже зазнача-лось, обережний і часто несприятливий. Отже, проведення обстеження собаки породи пекінес із засто-суванням рентгенологічного дослідження дозволило встановити остаточний діагноз – мегаезофагус.
22
Kalyuzhny, A. V., V. L. Kalyuzhny, and D. A. Kartamishev. "Холодне витягування з потоншенням сталевих порожнистих виробів." Обробка матеріалів тиском, no. 1(50) (March 31, 2020): 50–56. http://dx.doi.org/10.37142/2076-2151/2020-1(50)50.
Full textAbstract:
Калюжний О. В., Калюжний В. Л., Картамишев Д. О. Холодне витягування з потоншенням сталевих порожнистих виробів. Oбробка матеріалів тиском. 2020. № 1 (50). C. 50-56.
Приведені результати моделювання методом скінченних елементів процесу холодного штампування порожнистого виробу з маловуглецевої сталі з інтенсивним пропрацюванням пластичною деформацією стінки для набуття необхідних механічних властивостей. Штампування складається з двох переходів. В якості вихідної заготовки використана конусна чашка з виступами на донній частині з боку порожнини і на нижньому торці. На першому переході витягуванням із потоншенням через три послідовно розташовані матриці отримується порожнистий напівфабрикат з циліндричною зовнішньою поверхнею ы стінкою змінної товщини по висоті. На другому переході витягуванням із потоншенням через одну матрицю і доштампуванням донної частини отримані кінцеві форма і розміри виробу з фланцем. Для вибору обладнання і проектування штампового оснащення на кожному переході встановлені залежності зусилля деформування від переміщення пуансонів, розподіл питомих зусиль на деформуючому інструменті. Пропрацювання структури металу холодною пластичною деформацією оцінене за величиною інтенсивності деформацій та ступеню використання ресурсу пластичності. Встановлені ступені деформації для здійснення витягування із потоншенням без руйнування в послідовно розташованих трьох матрицях. Приведені розподіли температури здеформованого металу при витягуванні на першому переході та витягуванні і доштампуванні на другому переході. Виявлені кінцеві форма і розміри виробу. По величині інтенсивності деформацій і використанням діаграми істинних напружень виконане прогнозування напруження текучості здеформованого металу по висоті стінки і в місці переходу стінки у донну частину.
23
Кульчицький, Станіслав. "Берлінська стіна." Сучасність, no. 11 (2009): 192–209.
Find full text
24
Василенко, В. "Наша стіна." Український тиждень, no. 11 (383), 20-26.03.2015 р. (2015): 16–19.
Find full text
25
Yushchak, M. V., A. T. Televiak, P. R. Selskyy, O. M. Herman, B. P. Selskyy, and V. A. Protsiv. "СТРУКТУРНІ ЗМІНИ В АРТЕРІЯХ ЗАДНІХ КІНЦІВОК ЩУРІВ ПРИ ГОСТРІЙ ІШЕМІЇ-РЕПЕРФУЗІЇ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 2 (September 18, 2020): 75–80. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.2.11384.
Full textAbstract:
Резюме. Артеріальні турнікети широко застосовуються як у клінічній практиці (зокрема при ангіо- та артропластиках), так і у військовій медицині при пораненнях кінцівки. Після зняття турнікета і відновлення кровопостачання кінцівки виникає мультифакторне ішемічно-реперфузійне ураження як первинно ішемізованих, так і віддалених від місця ішемії тканин. Проте морфологічні зміни в стінці магістральних артерій при гострій ішемії-реперфузії у медичній літературі висвітлено недостатньо.
Мета дослідження – встановити особливості структурних змін стінок магістральних артерій задніх кінцівок щурів при гострій ішемії, спричиненій накладанням артеріального джгута.
Матеріали і методи. Проведено мікроскопічне дослідження гістологічних препаратів поперечних зрізів стегнової, підколінної та гомілкової артерії 30 щурів нижче від ділянки накладання джгута за умов експериментальної гострої ішемії. Гостру ішемію викликали шляхом накладання гумових джгутів SWAT на задні кінцівки тварин шириною 5–6 мм, на рівні пахвинної складки протягом 2 год під тіопенталовим знеболюванням, а реперфузію моделювали шляхом зняття турнікета. Під час експерименту тварин поділили на 5 груп дослідження по 6 щурів у кожній. Модель раннього постішемічного періоду була представлена групами тварин із реперфузійними змінами через 1 і 2 год та 1 добу після зняття турнікета, а модель пізнього реперфузійного періоду – групами тварин через 7 та 14 діб. Гістологічне дослідження проводили за загальноприйнятими методиками. Зрізи артерій забарвлювали гематоксиліном та еозином, резорцин-фуксином за Вейгартом, за ван Гізон та азаном за методом Гейденгайна, та вивчали за допомогою світлового мікроскопа.
Результати. Результати досліджень показали, що у ранньому реперфузійному періоді морфологічними критеріями ремоделювання артерій стегнової, підколінної та гомілкової ділянок є гістологічні зміни усіх структурних елементів їхньої стінки, які проявляються набряком і потовщенням усіх її оболонок, значним набряком та відшаруванням ендотеліоцитів із розвитком пристінкового мікротромбозу, нерівномірною гофрованістю та розривами базальної мембрани, порушенням цілості еластичних волокон, вакуолізацією саркоплазми лейоміоцитів, лейкоцитарною інфільтрацією м’язової оболонки та перивазального простору, а також периваскулярними діапедезними крововиливами. У пізньому реперфузійному періоді вираження вищезазначених змін різко зменшується, водночас відбувається розвиток грануляційної тканини у периваскулярному просторі магістральних артерій задніх кінцівок щурів.
Висновки. Результати морфологічного дослідження підтверджують ремоделювання стінок магістральних артерій задніх кінцівок щурів у результаті розвитку ішемічно-реперфузійного синдрому, яке проявлялося комплексом патоморфологічних змін усіх оболонок артерій, що досягали максимуму через 1 добу після зняття турнікета, і поступово зменшувалися у пізньому реперфузійному періоді через 7 та 14 діб.
26
Konoplytsky, V. S., R. V. Shavliuk, and V. M. Shavliuk. "Пілонідальна хвороба у дітей. Чи усі питання патогенезу вирішені?" Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 3 (November 5, 2019): 68–74. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2019.3.10549.
Full textAbstract:
Мета роботи: визначити можливі анатомічні чинники патогенезу пілонідальної хвороби в дітей.
Матеріали і методи. Проведено аналіз результатів клініко-морфологічних обстежень 37 дітей з діагнозом “пілонідальна хвороба”, пролікованих з 2010 по 2017 рік на базі Вінницької обласної дитячої клінічної лікарні. Середній вік пацієнтів складав (16,4± 0,4) року; хлопчиків було 26 та 11 дівчаток. Для порівняння морфологічної будови пілонідальної кісти із дорослими пацієнтами використовували 17 зразків видалених раніше тканин, які були на обліку в архіві обласного патанатомічного бюро.
Результати досліджень та їх обговорення. У 75 % препаратів у дорослих спостерігали відсутність епітеліальної вистилки, що є результатом тривалого рецидивного перебігу пілонідальної хвороби. Останнє сприяє швидкій хронізації запального процесу та виникненню гіалінозу судинних стінок у стінці кісти. Також майже в 94 % випадків у дорослих стінки пілонідальної кісти складались із грубоволокнистої сполучної тканини з вираженою лімфогістіоцитарною інфільтрацією, а у просвіті їх визначались деривати шкіри. Схожі морфологічні ознаки були виявлені лише у 30 % дітей, а у порожнині кісти були виявлені волосяні стрижні з ознаками часткового лізису, які були пов’язані із неатрофованими волосяними цибулинами, що чітко не свідчило на користь їх екзогенного трансдермального проникнення. У 41,66 % дітей при гістологічному обстеженні навколо куприкового ходу визначалась незріла мезенхімоподібна тканина. За рахунок щільної фіксації шкіри міжсідничної складки із оточуючими тканинами при рухах виникає її зміщення й розтягнення пор, в яких накопичуються секрети шкіри та її деривати, які ще більше її розтягують й при виникненні запалення сприяють її самовільному розкриттю. Тому пілонідальна хвороба – це поліетіологічне захворювання, однією із причин розвитку якої є підвищена локальна пітливість тіла, що зумовлює ряд додаткових провокаційних факторів утворення гострого абсцесу міжсідничної ділянки, підтримання хронічного запалення та рецидивного перебігу захворювання.
27
Фомін, М. В. "«УВАРОВСЬКИЙ» СКЛЕП-МАРТИРІЙ НА НЕКРОПОЛІ ХЕРСОНЕСА – ХЕРСОНА." Історія та географія, no. 57 (2020): 131–36. http://dx.doi.org/10.34142/2313-2345.2020.57.21.
Full textAbstract:
Херсонес-Херсон є унікальним археологічним комплексом на території якого велися системні дослідження з кінця ХІХ ст. Вивчення його пам'яток дозволяє простежити процес трансформації пізньоантичного міста в ранньосередньовічне. Особливе місце в цьому процесі займає поширення християнства. Серед пам'яток раннього християнства в місті виділяються Херсонеські ранньохристиянські розписні склепи. Вони є унікальною пам'яткою, що свідчить про процес формування християнської художньої та символічної традиції і можуть бути поставлені в один ряд з катакомбами Риму і фресками Дура - Европос. Зображення відображають етап формування ранньохристиянської художньої традиції та ілюструють уявлення про потойбічну долю і Раї. Склепи були створені в середині - кінці IV ст. Особливий інтерес представляє склеп-мартирій відомий в літературі як «Уваровський» або склеп 2114/1904 р. (1853 р). Він являє собою типовий для Херсонеського некрополя склеп з нішами, прямокутної форми. Його стіни зберегли сліди поліхромної розпису, одна з локул була поглиблена (подібно саркофагу). На її внутрішній стіні був зображений вінок переможця. Локула була закрита плитами із зображенням плодових дерев. Серед зображень на стінах - фігура зі свічками, фрагмент композиції з павичів, стеля прикрашена гірляндами і хрісмою. Особливості організації внутрішнього простору, система розпису свідчать про особливий статус похованого в склепі. Він міг бути місцево шанованим святим, загиблим під час антихристиянських репресій середини IV ст. Приміщення склепу могло використовуватися для специфічних богослужінь, пов'язаних з шанування святого.
28
Рудоманенко, Юлія. "СУТНІСТЬ ПРОКРАСТИНАЦІЇ ТА ЇЇ ПРЕДСТАВЛЕНІСТЬ У СВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, no. 2 (February 20, 2020): 213–31. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.176.
Full textAbstract:
У статті розглянуто основні наукові підходи до вивчення сутності прокрастинації як сучасної проблеми особистості. З’ясовано: це є комплексний, неоднорідний у психологічному плані феномен, який поширюється на багато сфер людської діяльності (навчальну, трудову, соціальну, побутову); у психологічній науці немає загальновизнаного трактування терміна й єдиного погляду на його природу.Узагальнюючи погляди на сутність прокрастинації у різних дослідницьких підходах, установлено: відкладання важливих для людини рішень та діяльності “на потім” призводить до усвідомленого ірраціонального страждання; прокрастинатори можуть виявляти таку стійку особистісну особливість, як ірраціональність. Прокрастинація може бути як рисою особистості, так і ситуативною характеристикою, але в основному описується дослідниками як стійка диспозиція. Вивчено основні детермінанти і негативні наслідки явища у дослідженніпредставленості прокрастинації у свідомості особистості пересічних громадян.
29
Котельніков, Валерій. "Сталому розвитку - стійка архітектура." Ландшафт и архитектура, no. 6 (2018): 16–17.
Find full text
30
Пахолюк, О. А., О. С. Чапюк, and Г. Ю. Журавська. "Вплив монолітних армованих елементів на теплозахисні властивості кладки з газобетонних блоків." Сучасні технології та методи розрахунків у будівництві, no. 16 (February 9, 2022): 135–42. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2410-6208-2021-6(16)-18.
Full textAbstract:
Проаналізовано варіанти монтажу залізобетонних перекриттів на стінах з газоблоків. Проведено математичне моделювання теплових процесів у вузлах спряження зовнішніх стін та перекриття при експлуатації та перевірку на відповідність вимогам ДБН В.2.6-31:2016 «Теплова ізоляція будівель».
31
Мунгуй, ІІ Наполеон. "Агроекологія як стійка система довкілля." Вісник Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва. Серія "Грунтознавство, агрохімія, землеробство, лісове господарство, екологія грунтів", no. 2 (2015): 138–42.
Find full text
32
Мунгуй, ІІ Наполеон. "Агроекологія як стійка система довкілля." Вісник Харківського національного аграрного університету імені В.В. Докучаєва. Серія "Грунтознавство, агрохімія, землеробство, лісове господарство, екологія грунтів", no. 2 (2015): 138–42.
Find full text
33
Rzasa, Mariusz, and О. Ye Serediuk. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ВИЗНАЧЕННЯ ЕКВІВАЛЕНТНОГО КОЕФІЦІЄНТА ТЕПЛОПРОВІДНОСТІ." METHODS AND DEVICES OF QUALITY CONTROL, no. 2(41) (December 1, 2018): 77–81. http://dx.doi.org/10.31471/1993-9981-2018-2(41)-77-81.
Full textAbstract:
Досліджується коефіцієнт теплопровідності як один із параметрів теплопередавання. Цей параметр є каталогізованим для більшості будівельних матеріалів. Це дозволяє легко визначити кількість тепла, що передається через будівельну перетинку. Набагато важче обчислити величину переданого тепла для приміщень, стінки яких виготовлені з різних матеріалів, що робить їх теплопровідні поверхні неоднорідними. Крім того, розрахунок ускладнюється, коли температура вздовж поверхні є неодиниковою. Запропоновано визначення еквівалентного коефіцієнта теплопровідності для визначеної камери. Коефіцієнт еквівалентної теплопровідності дозволяє розраховувати значення переданої теплоти шляхом множення її на загальну площу поверхні стін камери. Запрпоновано експериментальний метод визначення еквівалентного коефіцієнта теплопровідності. Здійснений теоретичний аналіз визначення похибки еквівалентного коефіцієнта теплопровідності на базі теорії невизначеності у вимірюваннях.
34
Нельсон, А. "Стібки." Всесвіт, no. 5/6 (1085/1086)/7/8 (1087/1088) (2019): 98–109.
Find full text
35
Кулинич, С. М., І. С. Дехнич, and Т. В. Звенігородська. "ВИКОРИСТАННЯ УЛЬТРАЗВУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЯК МЕТОДУ ДІАГНОСТИКИ ПАТОЛОГІЙ СЕЧОВОГО МІХУРА У ДРІБНИХ ТВАРИН." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 25, 2021): 229–35. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.29.
Full textAbstract:
В Україні ультразвукова діагностика у ветеринарній медицині набула широкого значення в останнє десятиліття. Все частіше власники ветеринарних клінік для дрібних тварин оснащують їх ультразвуковими апаратами, не завжди розуміючи можливості ультрасонографії в постановці діагнозу та необхідність певних умінь і навичок працівників для роботи з ультрасонографічним зображенням. Саме тому метою нашого дослідження було з’ясувати, які з патологій сечового міхура найчастіше реєструються при ультразвуковому дослідженні та яке місце вони займають серед патологій сечовидільної системи, а також визначити як ультрасонографічні зміни сечового міхура відповідають фізико-хімічному дослідженню сечі при постановці діагнозу. Для розв’язання завдань було відібрано 30 собак та 62 коти віком від 1 року до 15 років, у яких спостерігали такі клінічні ознаки: болючість при пальпації в області сечового міхура, гематурію, дизурію. Було виявле-но, що найпоширенішими патологіями, що виявляються при ультрасонографічному дослідженні сечового міхура у собак та котів є цистит та уролітіаз. Цистит часто проявлявся гіперехогенніс-тю стінок сечового міхура та їх потовщенням. У 60 % котів із потовщенням стінки сечового міхура було відмічено незначне потовщення, у 40 % котів потовщення було значне (до 3,7 мм при нормі до 1,7 мм). У всіх собак із потовщенням стінки сечового міхура потовщення було значне (3,4±0,4 мм). Уролітіаз проявлявся у вигляді гіперехогенного опалесціюючого завису у просвіті сечового міхура або гіперехогенних конкрементів, що давали чітку ехоакустичну тінь. Ультрасонографічні зміни були підтверджені лабораторно. При циститі у тварин відмічали зміну кольору, запаху, pH сечі, протеї-нурію, лейкоцитурію, гематурію, білірубінурію. Дослідження осаду сечі показало, що у 54,4 % котів з ультрасонографічними ознаками уролітіазу були виявлені урати та в 63,6 % собак виявляли струвіти.
36
N. M. Fialko, N. M., V. G. Prokopov, Yu V. Sherenkovskyi, N. O. Meranova, S. A. Aleshko, Т. S. Vlasenko, I. G. Sharaevskyi, L. B. Zimin, S. N. Strizheus, and D. P. Khmil. "ОСОБЛИВОСТІ ЗМІНИ ТЕПЛОФІЗИЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ НАДКРИТИЧНОЇ ВОДИ ПІД ЧАС ТЕЧІЇ В КРУГЛИХ ТРУБАХ, ЩО ОБІГРІВАЮТЬСЯ." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 3 (April 26, 2018): 117–21. http://dx.doi.org/10.15421/40280324.
Full textAbstract:
Для процесу течії надкритичної води в каналі, що обігрівається, проведено дослідження особливостей просторового розподілу фізичних властивостей води, зумовлених їх істотною температурною залежністю, характерною для надкритичних середовищ у ділянці псевдофазового переходу. На основі комп'ютерного моделювання розв'язано задачу тепломасоперенесення у вертикальній круглій трубі під час висхідного руху в ній води надкритичних параметрів. Показано, що характер розподілу властивостей теплоносія у поздовжньому перетині труби певною мірою визначається рухом в ньому фронту псевдофазового переходу. Проаналізовано вплив величини густини теплового потоку, що підводиться до стінки труби, на положення границь початку і кінця зони псевдофазового переходу і на пов'язані з цим особливості просторової зміни фізичних властивостей теплоносія. Наведено результати СFD моделювання з розподілу уздовж довжини труби, що обігрівається, таких властивостей надкритичної води, як густина, динамічна в'язкість, коефіцієнт теплопровідності і питома теплоємність. Виконано зіставлення особливостей розподілу зазначених властивостей, розрахованих за температурою на стінці труби і на її осі. Досліджено характер зміни питомої теплоємності по радіусу труби і проаналізовано вплив рівня теплового потоку, що підводиться, на положення максимуму теплоємності в різних поперечних перетинах каналу.
37
Gargin, V. V., A. V. Lupyr, V. V. Alekseeva, and N. O. Yurevych. "AGE FEATURES OF BONE TISSUE DENSITY IN THE POSTERIOR AND INFERIOR WALLS OF THE FRONTAL SINUS." Inter Collegas 6, no. 1 (April 23, 2019): 58–61. http://dx.doi.org/10.35339/ic.6.1.58-61.
Full textAbstract:
AGE FEATURES OF BONE TISSUE DENSITY IN THE POSTERIOR AND INFERIOR WALLS OF THE FRONTAL SINUSGargin V.V., Lupyr A.V., Alekseeva V.V., YurevychN.O.Chronic rhinosinusitis is a significant social, medical and economical problem. Elderly patients are unique among all groups of patients. The purpose of our study was to determine physiological variability of frontal sinus in the posterior and inferior walls and to compare it with variability in purulent-polypous rhinosinusitis. Subjects and methods: The study involved SCT examination of 40 male patients: 10 tomograms of patients aged 30-40 and 10 of patients aged 75-85. The tomograms of patients without ENT diseases were used for the control group. The study group included tomograms of patients aged 30-40 and 75-85 with chronic rhinosinusitis. Results. An average bone density of the posterior and inferior walls of the frontal sinuses was calculated. The bone density of the group aged 30-40 was 191.5±11.6ͦHu in the inferior wall, 176.6±21ͦHu in the posterior and 169.1±16.8ͦHu and 164±21ͦHu in the group aged 75-85 according to the above order. The study showed pronounced changes in the bone density in purulent-polypous frontal sinusitis. In the group aged 30-40 it was as follows: 120.1±8.3ͦHu, 162.1±24ͦHu in the inferior wall and 101.4±6.95ͦHu, 127.4.8 ±15.4ͦHu in the posterior wall. Conclusions: It can be assumed that the decrease in the bone density is associated with age. And it is more severe in case of chronic frontal sinusitis.Key words: Frontal sinus, CT, elderly, bone density. ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ЩІЛЬНОСТІ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ЗАДНЬОЇ ТА НИЖНЬОЇ СТІНКИ ЛОБНОГО СИНУСУАлєксєєва В.В., Гаргін В.В., Лупир А.В., Юревич Н.О.Хронічний риносинусит є значною соціальною, медичною та економічною проблемою. Пацієнти похилого віку займають особливе місце серед усіх пацієнтів. Метоюнашого дослідження стало визначення фізіологічної вікової мінливості задньої та нижньої стінок лобної пазухи та порівняння її з такою при хронічних гнійно-поліпозних фронтитах.Матеріали та методи. Ми дослідили результати 40 комп'ютерних томограм людей чоловічої статі: 10 томограм чоловіків 30-40 років та 10 - 75 - 85 років. без ознак ЛОР-патології та по 10 томограм пацієнтів віком від 30 до 40 років і 75 до 85 років з хронічним гнійно – поліпозним фронтитом. Результати. Була підрахована середня щільність кісткової тканини задньої та нижньої стінок фронтального синуса. Щільність кісткової тканинив групі чоловіків 30-40 років склала: в області нижньоїстінки 191,5 ± 11,6ͦHu. задньої - 176,6 ± 21ͦHu, а в групі чоловіків 75-85 років:. 169,1 ± 16,8ͦHu і 164 ± 21ͦHu. згідно до наведеного вище порядку. Ми відмітили також зміни щільності кісткової тканини при гнійно-поліпозному фронтальному синуситі. У віці від 30 до 40 років вона склала: в області нижньої стінки – 120,1 ± 8,3ͦHu, а задньої стінці - 162,1 ± 24ͦHu (група віком 30 – 40 років) та 101,4 ± 6,95ͦHu, 127,4,8 ± 15,4ͦHu відповідно (група чоловіків 75 – 85 років)Висновки: Можна припустити, що вік впливає нащільність нижньої та задньої стінки кістковоїтканини лобного синусу. В той же час наявність хронічного запального процесу (хронічного гнійно – поліпозного фронтального синуситу) посилює цей вплив.Ключові слова: фронтальний синус, CКT, старіння, щільність кісток. ВОЗРАСТНЫЕ ОСОБЕННОСТИ ПЛОТНОСТИ КОСТНОЙ ТКАНИ ЗАДНЕЙ И НИЖНЕЙ СТЕНКИ ЛОБНОГО СИНУСААлексеева В.В., Гаргин В.В., Лупырь А.В., Юревич Н.А.Хронический риносинусит является значительной социальной, медицинской и экономической проблемой. Пациенты пожилого возраста занимают особое место среди всех групп пациентов. Целью нашего исследования стало определение физиологической возрастной изменчивости задней и нижней стенок лобной пазухи и сравнение ее с таковой при хронических гнойно-полипозных фронтитах. Материалы и методы: мы исследовали результаты 40 компьютерных томограмм людей мужского пола: 10 томограмм мужчин 30-40 лет и 10 – 75 - 85 лет без признаков ЛОР-патологии и по 10 томограмм пациентов в возрасте от 30 до 40 лет и 75 до 85 лет с хроническим гнойно - полипозных фронтитом. Результаты. Была подсчитана средняя плотность костной ткани задней и нижней стенок фронтального синуса. Плотность костной ткани в группе мужчин 30-40 лет составила: в области нижней стенки 191,5 ± 11,6ͦHu. задней - 176,6 ± 21ͦHu, а в группе мужчин 75-85 лет:. 169,1 ± 16,8ͦHu и 164 ± 21ͦHu. согласно приведенному выше порядке. Мы отметили также изменения плотности костной ткани при гнойно-полипозных фронтальном синусите. возрасте от 30 до 40 лет она составила: в области нижней стенки - 120,1 ± 8,3ͦHu, а задней стенке - 162,1 ± 24ͦHu (группа в возрасте 30 - 40 лет) и 101,4 ± 6,95ͦHu, 127 , 4,8 ± 15,4ͦHu соответственно (группа мужчин 75 - 85 лет). Выводы: Можно предположить, что возраст влияет на плотность нижней и задней стенки костной ткани лобного синуса. В то же время наличие хронического воспалительного процесса (хронического гнойно - полипозного фронтального синусита) усиливает это отрицательное влияние.Ключевые слова: фронтальный синус, CКT, старение, плотность кости
38
Туль, О. І. "ПАТОМОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В ОРГАНІЗМІ КРОЛІВ В УМОВАХ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО СТАФІЛОКОКОЗУ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 26, 2020): 225–31. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.02.28.
Full textAbstract:
В інфекційній патології тварин етіологічна роль стафілококів значно зросла останнім часом. Ці мікроорганізми здатні вражати будь-які органи і тканини організму. Найчастіше трапляються ураження шкіри і підшкірної клітковини, абсцеси, сепсис та септикопіємія. Кролі дуже сприйнятли-ві до стафілококових інфекцій і тому їх широко використовують як лабораторних тварин для визначення патогенності збудника. Метою роботи було виявити патоморфологічні зміни в організмі кро-лів в умовах експериментального відтворення стафілококозу із застосуванням суспензії чистої ку-льтури Staphylococcus epidermidis, виділеної від ящірки прудкої. Дослідження проводились на 8 кліні-чно здорових кроликах з приватного господарства м. Полтави. Суспензію чистої культури S. epidermidis, виділену від ящірки прудкої, використовували для зараження лабораторних тварин. У результаті інфікування у тварин спостерігалися такі патоморфологічні зміни: гіперемія, білковий гепатоз, нефроз, міокардоз, геморагічний діатез оболонок серця, слизової оболонки трахеї та вели-ких бронхів, серозної оболонки стінки кишечнику. Було зареєстровано катаральний гастроентерит, помірно виражений метеоризм кишечнику, ділянки вогнищевої серозної пневмонії, дерматиту. У ре-зультаті гістологічного дослідження в печінці було виявлено розширення просвітів капілярних сину-соїдів, набряк стінки кровоносних судин середнього калібру з вакуолізацією ендотеліоцитів, утво-рення периваскулярних інфільтратів з гранулоцитів. У легенях спостерігали осередки серозної пнев-монії, катаральний бронхіт, периваскулярні набряки. Було зареєстровано інфільтрацію стінок аль-веол, бронхів та перибронхіальної сполучної тканини гранулоцитами, набряк строми з утворенням транссудату або серозного ексудату з домішками нейтрофілів та еозинофілів. У нирках відбувалось кровонаповнення судин різних калібрів, набряк та осередки некрозу строми кіркової зони. В селезінці та лімфатичних вузлах було встановлено вогнищеву гіперемію, підкапсулярні крововиливи, набряк червоної та білої пульпи, осередки мукоїдного набухання капсули та трабекул. Отримані результати досліджень свідчать, що у кролів в умовах експериментального стафілококозу відбувалась інтокси-кація організму продуктами метаболізму збудника, яка призвела до важких патологічних змін у па-ренхіматозних органах.
39
Гнатюк, М. С., C. О. Нестерук, Л. В. Татарчук, and Н. Я. Монастирська. "Кількісна морфологічна оцінка вікового ремоделювання венозного русла передміхурової залози." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 23, 2022): 19–22. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12755.
Full textAbstract:
Резюме. Відомо, що венозне русло відіграє важливу роль у дренуванні венозної крові від органів. При порушенні вказаної функції в органах виникає венозне повнокров’я, що ускладнюється гіпоксією, дистрофією та некробіозом клітин та тканин. Необхідно вказати, що вікові структурні зміни венозного русла передміхурової залози досліджені недостатньо.
Мета дослідження – за допомогою кількісних морфологічних методів вивчити особливості вікового ремоделювання венозного русла передміхурової залози.
Матеріали і методи. Досліджено венозне русло передміхурової залози 40 лабораторних білих щурів-самців, яких поділили на 2 групи: перша нараховувала 20 інтактних практично здорових тварин віком 8 місяців, які знаходилися у звичайних умовах віварію, друга – 20 білих щурів віком 24 місяці. Евтаназію тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу. З передміхурової залози виготовляли гістологічні мікропрепарати, на яких визначали діаметр закапілярних венул, венул, зовнішній та внутрішній, товщину стінки венозних судин, висоту ендотеліоцитів, діаметри їх ядер, ядерно-цитоплазматичні відношення в цих клітинах, відносні об'єми ушкоджених ендотеліоцитів, щільність мікросудин. Кількісні показники обробляли статистично.
Результати. Морфометрично встановлено, що з віком діаметр закапілярних венул передміхурової залози зріс на 7,4 %, венул – на 6,7 %, зовнішній діаметр венозних судин – на 5,8 %, внутрішній – на 11,9 %, відносний об′єм ушкоджених ендотеліоцитів – у 2 рази, товщина стінки вен зменшилася на 8,5 %, висота ендотеліоцитів – на 3,9 %, їх ядер – на 4,3 %. Щільність мікросудин та ядерно-цитоплазматичні відношення в ендотеліоцитах не змінювалися, що свідчило про вікову стабільність тканинного та клітинного структурних гомеостазів.
Висновки. Вікова структурна перебудова венозного русла передміхурової залози у лабораторних білих щурів характеризується розширенням венозної ланки гемомікроциркуляторного русла, венозних судин, зменшенням товщини їх стінок, атрофією ендотеліоцитів, зростанням відносного об’єму ушкоджених ендотеліоцитів при збереженій стабільності клітинного структурного гомеостазу. Ступінь вікової структурної перебудови венозного русла передміхурової залози домінує у закапілярних венулах та венулах.
40
Kuzyk, M. P., and M. F. Zayats. "Пасивна система сонячного теплопостачання." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 5 (May 30, 2019): 111–14. http://dx.doi.org/10.15421/40290522.
Full textAbstract:
Досліджено розрахунковим способом пасивне сонячне теплопостачання енергоощадного будинку в Чернівцях з розташованою в ньому стіною Тромбе-Мішеля, південна поверхня якої площею 8×2,7 м2 нахилена до площини горизонту під кутом 67 о і відділена від навколишнього середовища подвійним склінням. Будівля є одноповерховим двокімнатним приміщенням з опалювальною площею 50 м2 і опалювальним об'ємом 150 м3. У підвалі будинку розташовано тепловий щебеневий акумулятор, який здатний зберігати до 2 ГДж теплоти за температури 75 оС. Влітку для зарядки акумулятора прогріте в проміжку між стіною Тромбе-Мішеля та склінням повітря відбирається вентилятором, продувається через акумулятор тепла, нагріваючи цим самим його теплоакумулятивну насадку. У жовтні-листопаді забране вентилятором з кімнати повітря проходить через акумулятор і нагріте повертається у приміщення. Встановлено сезонну залежність сумарного добового приходу тепла з урахуванням радіаційних втрат і використанням закумульованого тепла. Наведено розрахунок ефективності пасивної системи сонячного опалення розглянутої будівлі у Чернівцях за вказаних її об'єму, розміру стіни Тромбе-Мішеля і ємності теплового акумулятора, визначено коефіцієнти заміщення, з яких видно, що ступінь підтримки теплопостачання в осінні та весняні місяці може становити, залежно від значень теплового навантаження γ (Вт/(м3∙град)), від 25 до 100 %.
41
Мальований, В. В., Л. Є. Війтович, and С. О. Нестерук. "ДОСВІД ХІРУРГІЧНОЇ СТАБІЛІЗАЦІЇ ПЕРЕЛОМІВ РЕБЕР." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (December 1, 2021): 112–14. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i3.12523.
Full textAbstract:
Еволюція техніки оперативних утручань пройшла шлях від накладання простих фіксуючих дротяних швів під час торакотомії до застосування спеціальних анатомічних металевих пластин. У зв’язку з цим розширювалися і дещо видозмінювалися показання до хірургічного лікування переломів ребер.
Мета – узагальнити досвід металоостеосинтезу ребер при травмі грудної клітки.
Матеріал і методи. На базі відділення торакальної хірургії КНП «Тернопільська університетська лікарня» ТОР за період 2015–2020 рр. проліковано 487 хворих з травмою грудної клітки.
Результати й обговорення. Багато дискусій виникає щодо термінів оперативного втручання для стабілізації переломів ребер. Важливим є детальне передопераційне планування. У 207 пацієнтів проведено МОС ребер за допомогою блокованих компресуючих пластин (LCP) та гвинтів. Ця методика сприяє ранній мобілізації пацієнтів, забезпечуючи стійку фіксацію уламків в умовах постійної рухомості грудної клітки. Контроль над болем та мобілізація грудної клітки є відправними точками у лікуванні ізольованої травми грудної клітки.
Висновки. Основними показаннями до металоостеосинтезу ребер є множинні флотуючі переломи ребер з порушенням каркасності грудної стінки, переломи ребер зі зміщенням уламків, з внутрішньоплевральними ускладненнями, вираженим больовим синдромом, дихальними розладами, а також деформації грудної клітки. Важливим є усунення загрози травмування легеневої паренхіми уламками ребер.
42
Cherniak, L. P. "ХІМІЧНО СТІЙКА КЕРАМІКА З ВИКОРИСТАННЯМ ЧЕРВОНОГО ШЛАМУ." Кераміка: наука і життя, no. 1(26) (March 31, 2015): 35. http://dx.doi.org/10.26909/csl.1.2015.3.
Full textAbstract:
Показана можливість використання відходів глиноземного виробництва – червоного шламу як техногенної сировини у технології хімічно стійкої кераміки для підвищення лугостійкості виробів. Розглянутий зв'язок цього ефекту із структурою матеріалу.
43
Вервега, Б. М. "ГІСТОЛОГІЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТОНКОЇ КИШКИ У ЩУРІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ МОДЕЛЮВАННІ ГОСТРОГО ПОШИРЕНОГО ПЕРИТОНІТУ НА ФОНІ СТРЕПТОЗОТОЦИНІНДУКОВАНОГО ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 2 (September 2, 2021): 11–15. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.2.12163.
Full textAbstract:
Резюме. Актуальність гострого поширеного перитоніту (ГПП) на тлі цукрового діабету зумовлена поширеністю ендокринного захворювання та високими показниками летальності при видозміненому перебігу запального процесу очеревини в результаті гіперглікемії. Тяжкість перебігу даної поєднаної патології зумовлена прогресуванням ентеральної недостатності, яка супроводжується вираженими морфологічними змінами в стінці тонкої кишки, та є вхідними воротами для бактерійної контамінації. Мета дослідження – вивчити морфологічні зміни тонкої кишки в щурів у динаміці експериментального моделювання гострого поширеного перитоніту на фоні стрептозотоциніндукованого цукрового діабету (СТД). Матеріали і методи. В експерименті використано 48 білих щурів-самців. Цукровий діабет у дослідних тварин моделювали шляхом одноразового інтраперитонеального введення стрептозотоцину (Sigma) з розрахунку 60 мг/кг, ГПП – введенням 0,5 мл 10 % профільтрованої калової суспензії у черевну порожнину. Контрольну групу склали білі щури (n=8), яким підшкірно вводили фізіологічний розчин 0,9 % NaCl (хлориду натрію). Проводили морфологічне дослідження тонкої кишки у тварин, виведених із експерименту на 1-шу, 3-ю та 7-му доби розвитку гострого запалення очеревини на фоні супутнього цукрового діабету. Результати. Розвиток ГПП на тлі гіперглікемії характеризується виникненням дистрофічних змін клітин слизової оболонки тонкої кишки, вираження яких зростає залежно від стадії розвитку перитоніту. Необхідно зазначити, що на 7-му добу експериментального моделювання даної поєднаної патології виявлено ознаки вакуольної дистрофії міоцитів, що свідчить про розвиток патологічного процесу в усіх оболонках стінки. Тенденція до зниження функціональної активності слизової оболонки (зменшення товщини та зниження висоти ворсин й глибини крипт) простежується упродовж усіх стадій розвитку гострого запалення очеревини. Дистрофічні зміни епітелію та м’язової оболонки, ексудативне запалення і порушення кровообігу створюють умови для порушення перистальтики й транслокації мікрофлори кишок у системний кровообіг. Висновки. Перебіг ГПП на тлі СТД характеризується виникненням дистрофічних змін клітин слизової та м’язової оболонок тонкої кишки. Зниження функціональної активності слизової оболонки тонкої кишки та прогресування в її стінці альтеративно-ексудативних змін призводять до парезу кишок та подальшої транслокації патогенної мікрофлори в системний кровообіг й черевну порожнину.
44
Ігнатов, С. В. "ДОСВІД ЗАКРІПЛЕННЯ ЗСУВНОГО СХИЛУ І РІШЕННЯ МІСТОБУДІВНИХ ЗАВДАННЬ." Ресурсоекономні матеріали, конструкції, будівлі та споруди, no. 36 (November 24, 2018): 263–70. http://dx.doi.org/10.31713/budres.v0i36.275.
Full textAbstract:
Стаття присвячена практичному досвіду зміцнення зсувних схилів і вирішенню комплексних містобудівних питань щодо збереження сформованої історичної забудови XIV-XX ст. в центральній частині міста Могильова. Так в процесі експлуатації крутого схилу, що має перепад по висоті більш ніж 27 метрів і розташованого між площею Орджонікідзе та вул. Велика Громадянська, складеного з поверхні насипними фільтруючими грунтами, що підстилаються глинистими водоупорами, почали проявлятися перші ознаки зсувних процесів. Рішення щодо посилення схилу повинно було гармонійно вписатися в існуючу територію. Таким рішенням стало будівництво многомаршевой сходи, і утримання схилу вздовж сходових маршів монолітними залізобетонними підпірними стінами з паль. Результати об'ємного розрахунку системи «підпірна стіна - сходовий спуск - основа» були підтверджені випробуваннями паль вертикальним навантаженням і геодезичним моніторингом за горизонтальними і вертикальними переміщеннями монолітних підпірних стін, що свідчить про можливість подальшої безпечної експлуатації зведеної споруди.
45
Галич, О. ""Стіна" Олександра Ірванця як новітній постмодерний роман." Літературознавчі студії, Вип. 3 (2002): 50–54.
Find full text
46
МИРОШНИК, М. А., and Н. Я. ЗАЙЧЕНКО. "Похибка неузгодженості мікрохвильового ваттметра на основі поглинаючої стінки." Інформаційно-керуючі системи на залізничному транспорті, no. 1 (February 28, 2017): 28–32. http://dx.doi.org/10.18664/ikszt.v0i1.95271.
Full text
47
Kaznacheevа, M. S. "МОРФОФУНКЦІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ЗМІН ШЛУНКОВОЇ СТІНКИ ПРИ МЕТАБОЛІЧНОМУ СИНДРОМІ." Scientific Issue Ternopil Volodymyr Hnatiuk National Pedagogical University. Series: Biology 76, no. 2 (July 26, 2019): 72–78. http://dx.doi.org/10.25128/2078-2357.19.2.12.
Full textAbstract:
The article discusses the histological component of the metabolic syndrome, reveals the main pathomorphological processes of the gastric wall that accompanies it. The histological features of changes of the microcirculatory channel and glandular epithelium of the gastric mucosa during metabolic syndrome are given. The histological changes of lymphoid formations and features of cellular immune response of gastric mucosal components in patients with metabolic syndrome are characterized. As a result of the analysis of literary sources the following conclusions were formed:
1) the most significant changes in the wall of the stomach during the development of MS are the mucous and submucosal membranes of the cardiac, fundal and portal sections, as the most active layers of the gastric wall in the functional plan;
2) endothelial cell swelling, destruction of superficial mucocytes, destruction of gastric holes, change of permeability and barrier function of the walls of microvessels, spasm and dilation of arterioles, reversible increase of permeability of venules and capillary walls are observed in MS;
3) the characteristic feature of MS is an increase in the number of macrophages and mast cells, which causes the release into the perivascular intercellular substance of plasmocytes and lymphocytes from the gaps of microvessels;
4) since the reaction of the glandular component of the gastric mucosa is a reflection of the compensatory-restorative mechanisms occurring in MS, the most characteristic is the decrease in the number of cardiac exocrinocytes and P-cells, an increase in the number of parietal and goblet cells, EC and EC cells. The reactive changes in exocrinocytes are reflected in the differences in the metric parameters of the external diameter of the gland, the diameter of the lumen, and the height of the epitheliocytes.
48
Заїка, С. С., Т. Ф. Кот, С. В. Гуральська, І. М. Сокульський, and З. В. Хоменко. "ГІСТОХІМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЯЄЧНИКІВ ВЕЛИКОЇ РОГАТОЇ ХУДОБИ, ВИРОЩЕНОЇ НА РАДІОАКТИВНО ЗАБРУДНЕНІЙ ТЕРИТОРІЇ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 27, 2019): 160–66. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.03.21.
Full textAbstract:
Перебування тварин на забрудненій радіонуклідами території, годівля кормами місцевого похо-дження піддає їх організм постійному зовнішньому і внутрішньому опроміненню. Зважаючи на це,надзвичайно важливою проблемою ветеринарної медицини є з’ясування впливу іонізуючої радіації на організмтварин. Метою наших досліджень є вивчення хімічної статистики й динаміки яєчників: розміщення іхарактер реакції на вміст нуклеїнових кислот, білків, ліпідів у великої рогатої худоби, яка народиласята постійно утримувалася в зоні малоінтенсивного іонізуючого опромінення. Про стан функціональ-ної активності яєчників тварин як залоз внутрішньої секреції чималу інформацію надає аналіз гіс-тохімічного виявлення ДНК та РНК у гістоструктурі органів. Результати наших гістохімічних дос-ліджень гістопрепаратів, зафарбованих за методом Браше, вказують на суттєву відмінність щодолокалізації та розміщення нуклеїнових кислот у тканинах кіркової речовини яєчників та пухкій воло-книстій сполучній тканині. Найбільшу концентрацію нуклеопротеїнів мають стінки кровоноснихсудин та примордіальні фолікули. Підвищення у клітинах інтенсивності гістохімічних реакцій навміст РНК збігається з накопиченням у них білкових речовин, тобто чинників, які впливають на ха-рактер їх обміну, спричинені змінами в обмінних процесах РНК. Розподіл «загальних» білків у яєчни-ках не рівномірний. Найбільше їх концентрується у стінках фолікулів та сполучній стромі, де до-сить щільно прилягають одне до одного колагенові та еластичні волокна. Значний інтерес стано-вить динаміка вмісту ліпідів у клітинах зернистого шару нормальних та атретичних фолікулів яєч-ників, оскільки існує певна кореляція між рівнем ліпідів та інтенсивністю екскреції стероїдів. У ба-зальному шарі фолікулярного епітелію фолікулів спостерігали надзвичайно виражену суданофілію.Водночас у великих фолікулах, які здатні до овуляції, вона майже відсутня. Характеризуючи функціїяєчників як органів репродуктивної системи та залоз внутрішньої секреції можна стверджувати,що вони регулюють та впливають на складні циклічні нейрогуморальні процеси в організмі, якіпідтверджуються гістохімічними дослідженнями. Водночас гістохімічні зміни, які відбуваються вних, залежать від віку тварин та функціонального стану організму.
49
Tarasenko, K. V., R. B. Lysenko, V. S. Drabovskiy, V. R. Lysenko, and K. V. PIkul. "Комбіноване лікування хворої з ендометріоїдною пухлиною передньої черевної стінки." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 9 (September 30, 2018): 77–78. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.09.77.
Full text
50
Куценко, І. "Стійка процедура інтерполяційної багатовимірної сплайн-функції на хаотичній сітці." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Кібернетика, вип. 8 (2008): 42–45.
Find full text