Journal articles on the topic 'Стібій'

Розроблені методи динамічної сертифікації будівельних конструкцій (БК). Методи включають: візуальне та вібродинамічне дослідження БК; рекомендації щодо ремонту та відновлення; подальша експлуатація БК. Визначення динамічних характеристик будівельних конструкцій для їх вільних коливань малої амплітуди, що порушуються впливом природних мікросейсмів, включає: реєстрацію коливань БК за допомогою високочутливих (у нашому випадку сейсмічних) датчиків; аналіз спектру Фур'є з метою виділення резонансних піків, що відповідають різним формам вільних коливань; отримання імпульсних реалізацій вибраних резонансних піків на кожній формі оптичних коливань конструкцій за допомогою інверсії Фур'є. Розглянуто приклад застосування сучасних нормативних вимог, щодо науково-технічного супроводу будівництва та моніторингу БК, для безпечного улаштування пальового фундаменту на зсувонебезпечній будівельній ділянці, в умовах ущільненої міської забудови в м. Києві, під час влаштування буронабивної палі Ø820 мм, згідно з планом пальового поля. Експериментально зареєстровані рівні віброприскорень на фундаментній стіні будівлі в вертикальному та горизонтальному напрямках не перевищують 0,015 м/с², що значно менше мінімально допустимих значень віброприскорень для фундаментів будівель з цегляними несучими стінами 0,15 м/с². При дослідженнях оцінювалась також наявність видимих ушкоджень в будівлі в доступних для цього місцях та їх можливий розвиток до і після влаштування палі. Стан гіпсового маяка на вертикальній тріщині в стіні будинку на 8-му поверсі, який був встановлений до початку будівельних робіт, після влаштування пальового фундаменту не змінився – він залишився неушкодженим.

Глобальне старіння населення, збільшення частки жінок пре- та менопаузального періодів і пов’язане з цим зростання частоти стійких дизуричних розладів складають серйозну медичну задачу. Актуальність дослідження обумовлена також і вкрай вираженим негативним впливом урогенітальних порушень на якість життя і працездатність цієї категорії жінок, що складає важливу соціально-економічну проблему. Мета – вивчити морфологічні характеристики слизової оболонки сечового міхура при дизуричних розладах у жінок в період менопаузи. Матеріал і методи. Обстежено слизову оболонку сечового міхура та досліджено біоптати слизової оболонки в ділянці трикутника та лівої бокової стінки у 62 жінок із стійкою дизурією віком від 48 до 72 років. Застосовані цистоскопічний та гістологічний методи дослідження. Результати. Встановлено, що в слизовій оболонці сечового міхура при дизурії у жінок менопаузального періоду виникають виразні розлади гемомікроциркуляції, дистрофічні та дегенеративні пошкодження, які супроводжуються запальними реакціями у власній пластинці та компенсаторними гіперпластичними і адаптивними процесами. Висновки. При стійкій дизурії у жінок в період менопаузи спостерігається суттєве ремоделювання усіх структурних компонентів слизової оболонки сечового міхура.

Стан поверхневих водойм залежить від кількісного та якісного складу стічних вод підприємств, поверхневих стоків з урбанізованих та сільськогосподарських територій. Розглянуто екологічні проблеми, які виникають внаслідок потрапляння у природні водойми недоочищених стічних вод птахівничих господарств, зокрема погіршуються органолептичні показники, відбувається механічне, хімічне та бактеріологічне забруднення водойми, порушуються процеси самоочищення та погіршення гідрохімічного режиму. Доведено необхідність модернізації застарілої технологічної лінії очищення стічних вод птахофабрики, оскільки скиди в річку Недра, як водойми рибогосподарського призначення, є об'єктом державного нагляду (контролю) щоквартально. Визначено основні джерела утворення стічних вод на птахівничому господарстві. Представлено середні значення концентрацій таких забруднювальних речовин: завислі речовини, біологічне споживання кисню, хімічне споживання кисню, загальний фосфор та амонійний азот. Зазначено недоліки в роботі існуючої технологічної лінії та обґрунтовано підбір обладнання для ефективного очищення стоків. Процес очищення відбуватиметься в кілька етапів: механічне очищення, усереднення, фізико-хімічне очищення (флотація), біологічне очищення та озонування. Доцільність застосування таких методів обґрунтовано концентраціями забруднювальних речовин у стічній воді птахофабрики, відібраними щомісяця протягом 2017 р. Якість очищеної стічної води відповідатиме розрахованим показникам гранично допустимих скидів за зазначеними вище забруднювальними речовинами.

Збільшення рівня форсування суднових дизелів наддуванням та їх агрегатної потужності привело до росту прокачування моторного мастила через систему змащення. Крім того, у зв’язку з використанням у підшипниках форсованих дизелів тонкостінних багатошарових вкладишів із твердою основою та достатньо тонкого шару полуди, вимоги до тонкості відсівання мастилоочисником зросли до 20-50мкм. Абразивні частки механічних домішок вище даних розмірів при впровадженні в полуду будутьвикликати порушення структури поверхні шийок колінчатого вала та сприяти їх підвищеному зношуванню. Проведений аналіз систем мастилопідготовки на суднах показав перспективність застосування саморегенеруючих фільтрів для повнопотокового тонкого очищення моторного мастила у суднових дизелях. Цим агрегатам немає альтернативи при повній автоматизації суднової енергетичної установки, форсуванні двигунів внутрішнього згоряння наддувом вище 1,6МПа, особливо з агрегатною потужністю більш 5тис. кВт та використанні в них низькосортних палив. Виконана класифікація саморегенеруючих фільтрів, яка підтверджує можливість використання в судновій енергетичній установці конструкцій як з безперервним, так і з періодичним циклом автоматизованого (механізованого) видалення відкладень з фільтрувального елементу для збереження протягом тривалого часу їх функціональних характеристик. На суднах в основному використовуються саморегенеруючі фільтри з протитоковою регенерацією шляхом створення протитоку фільтруємої рідини, яка подається на елементи за рахунок нагнітання, витиснення, створення розрядження в зоні очищення. Утилізація змиваних відкладень здійснюється фільтруванням у фильтрах-брудонакопичувачах, центрифугуванням (сепаруванням) та відстоєм (гравітаційним осадженням) у стічній цистерні.Ключові слова: експлуатаційні характеристики, мастилопідготовка, система змащування, судновий дизель, саморегенеруючий фільтр, фільтрувальний елемент.

Постановка проблеми. Проблема синдрому професійного вигорання без- посередньо пов’язана з розробкою та впровадженням психологічних засобів для оцінки і профілактики професійного стресу, як одного з основних джерел зниження ефективнос- ті праці та порушень психічного і фізичного здоров’я професіоналів. Медико-психологічна проблема професійного вигорання осіб, які працюють у сфері інформаційних технологій, є недостатньо дослідженою. Аналіз останніх досліджень і публікацій. В контексті теоретичного вивчення проблем професійного вигорання виділяють основні етапи: ви- явлення та опису окремих випадків вигорання, розуміння та узагальнення феномену ви- горання, дослідження вигорання та аналітичне вивчення його узагальненого концепту. Сучасний етап вивчення питання професійного вигорання характеризується появою но- вих напрямів досліджень, зокрема він характеризується різними сенсами, які зв’язуються з феноменом вигорання. Формулювання мети статті. Метою є теоретичне та експе- риментальне вивчення медико-психологічної проблеми професійного вигорання осіб, які працюють у сфері інформаційних технологій. Виклад основного матеріалу. В працівни- ків сфери інформаційних технологій виявлено високий (24,4%) і середній (35,5%) рівні ім- пульсивності, наявність сформованого синдрому професійного вигорання, високий рівень вразливості (46,8%), неадекватну або нестійку самооцінку, високий рівень потреб у задо- воленні, спокої, стійкій позитивній прихильності. Висновки та перспективи подаль- ших досліджень. В майже половини досліджуваних респондентів основної досліджуваної групи синдром професійного вигорання виявився сформованим. Серед досліджуваних рес- пондентів переважали особи з нестійкою самооцінкою, що можна вважати фактором ризику вірогідності розвитку професійного вигорання. Отже, слід звернути увагу на вдо- сконалення психокорекційних втручань, які б не лише підвищували, але й стабілізували самооцінку особистості.

Анотація. Визначено передумови і значущість формування системи забезпечення фінансової безпеки банківського сектору (ФББС) національної економіки. Виявлено недоліки сучасного висвітлення зазначеної проблематики. Висвітлено підходи до формування системи забезпечення ФББС. Критично проаналізовано погляди дослідників на забезпечення ФББС, що містяться в економічній літературі й дисертаціях із цієї проблематики. Виявлено, що нерозкритими залишаються питання з’ясування конкретних об’єктів забезпечення безпеки банківської діяльності; забезпечення ФББС часом обмежується лише формуванням, реалізацією і розвитком його стратегії, яка не враховує всю сукупність щільних зв’язків різних економічних агентів, їхніх різноманітних утворень і державних органів, секторів національної економіки, а також наявні розбіжності їхніх економічних / фінансових інтересів; не береться до уваги деструктивний вплив ендогенного середовища функціонування банківського сектору. Представлено авторське визначення системи забезпечення ФББС як: органічного поєднання забезпечувальних підсистем, що безперервно формуються на стійкій плановій основі суб’єктами системи для досягнення її цілей, виконання поставлених завдань концептуального / стратегічного характеру за об’єктно-орієнтованим підходом до забезпечення ФББС; комплексу оптимально альтернативних і скоординованих упереджувальних, поточних і коригувальних заходів. З’ясовано, чим визначається дієвість такої системи. Визначено, що формування й подальше функціонування системи забезпечення ФББС має здійснюватись на основі відповідної концепції, стратегії, політики, пріоритетів і поточних заходів, обґрунтованого визначення цілей і завдань такої системи, її предмета, об’єктів і суб’єктів, принципів формування й функціонування, механізмів, методів та інструментів забезпечення ФББС, визначення резервів підвищення її рівня; якісних забезпечувальних підсистем системи забезпечення ФББС. Наведено авторське бачення складових формування системи забезпечення ФББС. Ключові слова: фінансова безпека, система забезпечення фінансової безпеки банківського сектору, засади формування системи забезпечення фінансової безпеки банківського сектору, мета, завдання, об’єкт, суб’єкт, банківський сектор. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 0; бібл.: 12.

Херсонес-Херсон є унікальним археологічним комплексом на території якого велися системні дослідження з кінця ХІХ ст. Вивчення його пам'яток дозволяє простежити процес трансформації пізньоантичного міста в ранньосередньовічне. Особливе місце в цьому процесі займає поширення християнства. Серед пам'яток раннього християнства в місті виділяються Херсонеські ранньохристиянські розписні склепи. Вони є унікальною пам'яткою, що свідчить про процес формування християнської художньої та символічної традиції і можуть бути поставлені в один ряд з катакомбами Риму і фресками Дура - Европос. Зображення відображають етап формування ранньохристиянської художньої традиції та ілюструють уявлення про потойбічну долю і Раї. Склепи були створені в середині - кінці IV ст. Особливий інтерес представляє склеп-мартирій відомий в літературі як «Уваровський» або склеп 2114/1904 р. (1853 р). Він являє собою типовий для Херсонеського некрополя склеп з нішами, прямокутної форми. Його стіни зберегли сліди поліхромної розпису, одна з локул була поглиблена (подібно саркофагу). На її внутрішній стіні був зображений вінок переможця. Локула була закрита плитами із зображенням плодових дерев. Серед зображень на стінах - фігура зі свічками, фрагмент композиції з павичів, стеля прикрашена гірляндами і хрісмою. Особливості організації внутрішнього простору, система розпису свідчать про особливий статус похованого в склепі. Він міг бути місцево шанованим святим, загиблим під час антихристиянських репресій середини IV ст. Приміщення склепу могло використовуватися для специфічних богослужінь, пов'язаних з шанування святого.

Порівняльний аналіз ціннісних орієнтацій сучасних студентів (2019 р.) музичних спеціалізацій закладів вищої мистецької освіти та їх ровесників у 1996 та 2006 роках відображає зміни, що відбуваються в діяльнісній основі суспільства при переході до ринку як основи соціального устрою. Процес глобалізації усіх сфер суспільства виявляє вплив на становлення системи ціннісних орієнтацій студентів, який зводиться до того, що центральною ланкою в системі відповідальності за результати діяльності стає особистість. У результаті аналізу експериментальних даних виявлений ряд об'єктивних тенденцій в становленні системи ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців. Порівняльні дані про характер переваг у сфері мистецтва свідчать про підвищення інтелектуалізації процесу ціннісного орієнтування в надрах музики. Ця тенденція відображена у підвищенні духовної значущості для студентів класичної та народної музики, в критичному ставленні до рок-музики та естрадного шлягеру, у стійкій усвідомленості взаємозв'язку морального та естетичного в оцінці творів. Разом з тим, спостерігається тенденція до зниження культури читання літератури про мистецтво та української класики, що можна пояснити загальним зни­женням культури читання в суспільстві. Суперечливими виявились порівняльні дані про ціннісне ставлення студентів до діяльності навчальних музично-творчих колективів. Так, з одного боку, ці дані засвічують посилення цінності колективного виконавства та естетичного спілкування, що відображено, зокрема, в прагненні до натхненного, колективно-творчого процесу. З іншого боку, спостерігається тен­денція до зниження ціннісного престижу усвідомлення своєї діяльності як частки загальної справи та імперативності норм моралі на тлі посилення ділових та егоїстичних мотивів діяльності студентів у колективі. Загалом зниження суспільно-прогресивної спрямованості студен­тів, в якій гармонійно поєднуються суспільні та особисті інтереси і пере­важає прагнення проявити себе в суспільно-корисних видах діяльності – це результат складних і суперечливих соціокультурних змін в Україні, які по-новому ставлять проблему підвищення соціальної активності молоді, форм та методів її інтегрованості в житті суспільства. Ключові слова: порівняльний аналіз, ціннісні орієнтації, духовний потенціал, студенти, заклади вищої мистецької освіти.

Одним з ефективних способів захисту організму працівника від промислового пилу є пропускання запиленого повітря через фільтрувальний матеріал. Зазначений спосіб застосовують як в респіраторах, так і фільтрах для очищення повітря або промислових газів. Показниками, що характеризують роботу фільтрів є коефіцієнт проникності, ефективність, час захисної дії, опір вдиху та видиху (для респіраторів) та інші. У статті описані сучасні матеріали для фільтрації газів, в тому числі повітря, їх властивості, переваги та недоліки, особливості застосування. Для матеріалів на основі перхлор- вінілу, що раніше широко застосовувалися, знижується ефективність очищення за температури повітря вище 301 К і високої вологості. Замість них пропонуються філь- трувальні матеріали на основі ультратонких волокон сополімеру стиролу й акрилоні- трилу, а також одержаних з розплаву поліпропілену з нанесенням електростатичного заряду. Для тонкого очищення газів за підвищеної температури, застосовують фільтри з кераміки, тонковолокнистої вати з нержавіючої сталі, які мають високу міцність і стій- кість до змінних навантажень.

Актуальність теми дослідження. Сучасна харчова промисловість має вирішувати не лише завдання безпечності продукту, а й питання ролі продуктів харчування у профілактиці дефіциту йоду. Популяризація ролі харчування у профілактиці захворювань аліментарного характеру має своє відображення у стійкій тенденції збільшення об’ємів та розширенні асортименту харчових продуктів, збагачених біологічно активними добавками, зокрема йодом. Особливий інтерес і у виробників, і у споживачів викликають рослинні добавки. Постановка проблеми. Незважаючи на широту асортименту плавлених сирів, відбувається постійне його оновлення. Це зумовлено необхідністю задовольнити вимоги науки, зміною споживчого попиту, наявністю сировини, рентабельністю того чи іншого виду сиру. Підвищена зацікавленість до цієї продукції викликана її здатністю добре зберігати свої якості під час тривалого зберігання, можливістю поєднувати різні компоненти, зокрема немолочного походження, а в результаті отримати продукт високої харчової і біологічної цінності. Враховуючи наведені вище факти зауважимо, що розробка плавлених сирів із листям волоського горіха набуває важливого значення і є актуальною науково-практичною темою. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті сучасні публікації українських та закордонних науковців щодо шляхів вирішення проблеми дефіциту йоду шляхом введення в рецептуру продукту рослинної добавки. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Отже, для організації профілактики захворювань необхідне подальше вивчення та більш глибоке дослідження технологій харчових продуктів функціонального направлення. Враховуючи той факт, що плавлені сири є досить доступним продуктом для більшості населення України, вважаємо за доцільне розширити їх асортимент саме за рахунок внесення в рецептуру екстракту листя волоського горіха. Постановка завдання. Метою роботи була розробка рецептури та обґрунтування технології виробництва функціонального плавленого сиру з додаванням екстракту листя волоського горіха ТОВ «НВК Віларус», а також обґрунтування розширення асортименту плавлених сирів функціонального направлення. Виклад основного матеріалу. Розроблено рецептуру та обґрунтовано технологію виробництва плавлених сирів з рослинним компонентом. Експериментально досліджена якість та органолептичні характеристики. Розрахунковим методом встановлено кількість йоду, що буде містити розроблений продукт. Висновки відповідно до статті. Отримані результати органолептичних, фізико-хімічних та структурно-механічних досліджень дозволяють констатувати, що плавлений сир із додаванням 5 % екстракту листя волоського горіха ТОВ «НВК Віларус» є продуктом із бажаними споживчими характеристиками та підвищеним вмістом йоду. Це дозволить не лише розширити асортимент функціональних продуктів харчування, а й дасть змогу проводити профілактику дефіциту йоду.

Мета статті полягає у визначенні проблемних аспектів, а також обґрунтуванні стратегічних орієнтирів управління потенціалом фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств. Узагальнено сутнісні характеристики фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств. Сформовано концеп-туальну структуру та послідовність формування потенціалу фінансово-економічної стійкості торговельного підприємства, основою чого визначені належний фінансовий стан та фінансова стійкість підприємства, ре-сурсозабезпеченість, ефективність використання, нарощування та розвиток потенціалу. Встановлено, що наявність у вітчизняній торгівлі тенденції до економічного розвитку підтверджується низкою ключових по-казників ефективності функціонування торговельних підприємств в Україні. Сформовано висновок про на-явність у більшій мірі позитивних аспектів відносно економічної компоненти передумов щодо посилення по-тенціалу фінансово-економічної стійкості підприємств торгівлі в Україні. Виявлено, що при оцінюванні фінан-сової складової є підстави до її трактування як значно менш забезпеченої. Такий висновок обумовлюється не-стабільністю низки показників фінансового стану та фінансових коефіцієнтів галузі торгівлі в Україні. Вста-новлено, що політика стратегічного управління потенціалом фінансово-економічної стійкості торговельних підприємств повинна реалізуватися за такими напрямами, як альтернативні форми формування фінансового результату, покращення фінансово-економічної привабливості підприємств, розподіл фінансово-економічних ризиків з виробничим сектором, реалізація підприємствами фінансового потенціалу внутрішнього ринку. Практичне значення дослідження полягає в обґрунтуванні теоретико-методичних засад формування потен-ціалу фінансово-економічної стійкості торговельного підприємства, узагальнення даних економічної ефектив-ності, фінансової стійкості та ліквідності торговельних підприємств України у 2010-2019 рр., визначення об’єктів, напрямів та інструментарію стратегічного управління потенціалом фінансово-економічної стій-кості вітчизняних торговельних підприємств.

Формування інформаційного простору є необхідною умовою для входження країни до інформа-ційного суспільства. Метою даного дослідження є визначення проблем впливу на процес інтеграції України до світового інформаційного простору, аналіз становлення національного інформаційного простору з точки зору розвитку інформаційно-комунікаційних технологій, сформулювати пріоритетні напрями реалізації інформа-ційної політики як основи ефективної інформаційної інтеграції країни. Встановлено, що національний інфор-маційний простір переживає новий етап розвитку, пов’язаний із інтеграцією до світового та європейського інформаційного простору. У структурній побудові секторів інформаційного простору відбуваються різнопла-нові зміни, коли одні сектори (друковані засоби масової інформації, архіви) не відповідають європейським ста-ндартам і зазнають спадаючих тенденцій, а інші сектори, такі як мережа Інтернет, мобільний зв’язок, пока-зують стрімкі темпи зростання. Формування інформаційного суспільства опирається на новітні інформаційні та телекомунікаційні технології і засоби зв’язку. Саме нові технології призвели до бурхливого поширення гло-бальних інформаційних мереж, насамперед Інтернету, що відкриває принципово нові можливості міжнарод-ного інформаційного обміну. В зв’язку з цим здійснено аналіз функціонування національного інформаційного простору, досліджено проблеми національного інформаційного ринку, запропоновано ґрунтовні положення щодо розвитку інформаційного суспільства в Україні. Однією з необхідних умов подальшого дослідження має стати вивчення питання формування національного інформаційного простору та інтеграція України в глоба-льні інформаційні структури. Важливим у цьому напрямі є створення комплексної та ефективної протекціо-ністської політики держави, яка повинна базуватися на розвитку відповідних індустрій і забезпечити їх стій-кий розвиток.

Актуальність статті полягає в тому, що проблема шахрайства упродовж декількох десятиліть не втрачає своєї наукової актуальності та практичної значущості. Значна кількість наукових праць фахівців у галузі криміналістики, кримінології, кримінального права, кримінального процесу, юридичної психології, присвячена різним аспектам цього суспіль- но-небезпечного явища. Метою статті є створення типового портре- ту особи, яка вчиняє шахрайства під приводом проповідування віровчень та виконання релігійних обрядів, на підставі виявлення та дослідження криміналістично значущих ознак, які формують категорію «особа зло- чинця». У статті досліджено загальні аспекти стосовно формування криміналістичного «портрету» особи, яка вчиняє шахрайства під приво- дом проповідування віровчень та виконання релігійних обрядів, та можли- вості його використання під час здійснення кримінального провадження. Визначено категорії криміналістичнозначущої інформації, яка може бути використана в процесі вивчення особи злочинця, зокрема: демографіч- ні відомості про особу шахрая; соціальні та психологічні ознаки шахрая; відомості про фізичні та фізіологічні особливості шахрая. Проведено диференціацію шахраїв на певні види, залежно від обраної сфери діяль- ності та способу шахрайських дій та виокремлено наступні групи: шахраї, які представляють різні релігійні культи, вчиняють антисоціальні дії, шляхом провокації масових заворушень, з метою введення потерпілих в оману та заволодіння їх матеріальними цінностями; шахраї, які очолю- ють закордонні релігійні представництва та їх дії спрямовані на отри- мання та використання у своїх цілях не задекларованих пожертв грома- дян; шахраї, які є лідерами або адептами неорелігійних груп закордонного походження та, з метою отримання матеріальних цінностей, використо- вують психологічний інструментарій для формування у потерпілих стій- кої залежності від культу; шахраї, які дії яких, спрямовані на здійснення продажу адептам «неякісного товару» шляхом маніпулювання інформа- цією.

Дослідження сучасного стану популяцій бур'янів вагроценозах має суттєве значення для прогнозуванняподальшого їх розвитку й впливу на врожайність,якість і продуктивність сільськогосподарських куль-тур. На початку формування агрофітоценозу пше-ниці ярої найбільш чисельною групою бур’яновогокомпоненту були популяції ярих малолітніх бур’янів.Вони не складали конкуренції культурним рослинам,закінчуючи свій життєвий цикл раніше, тому не ма-ли істотного впливу на формування врожаю основноїкультури. Популяції коренепаросткових багаторіч-них бур'янів (будяк польовий, осот польовий, молочай,березка польова) у цей період формували найменшчисельну групу сегетальної рослинності, проте вонивідрізнялися високою екологічною стійкістю, показ-никами життєвості та високою здатністю конку-рувати з культурними рослинами, тому завдавалинайбільшої шкоди посівам пшениці ярової. Без прове-дення правильних і своєчасних агротехнічних заходівпопуляції цієї групи рослин набували екологічної стій-кості й мали значний вплив на формування агрофіто-ценозу і врожаю ярої пшениці. The study of the current state of weed populations in agrocenoses is important for predicting their subsequent development and effect on yield, quality and productivity of crops. At the beginning of the formation of the agrophytocenoses of spring wheat the largest groups of the weedy component were the populations of young weeds. They did not compete with the cultivated plants, finished their life cycle before, so did not have a significant effect on the formation of the yield of the main crop. The populations of the root-and-shoot perennial weeds (Cirsium arvense. Cirsium arvense. Convolvulus arvensis L.. ) in this period formed the least numerical segetal large group of plants. But they differed of high ecological stability, performances of vitality and high ability to compete with cultivated plants, that’s why they inflicted the most damage to crops of spring wheat. The populations of this group of plants acquired the environmental stability and had a significant influence on the formation of the agrophytocenoses and yield of spring wheat without conduction proper and timely measures.

У статті обґрунтовано та розкрито вирішення проблеми забезпечення селекційного процесу різноманітним за походженням і генетичною основою селекційним матеріалом як однієї з базових умов отримання результату зі створення сортів і гібридів з відповідними параметрами врожайних характеристик та показників їх стабільного прояву у змінних, часто контрастних, умовах середо-вища. Дослідження різноманітного селекційного матеріалу, його оцінка, опис і диференціація за пев-ними рівнями прояву ознак найбільш імовірна при роботі з колекційними зразками, складниками Національної колекції гречки в Україні. Не менш важливим є застосування оптимальних підходів до використання в роботі методик оцінки впливу факторів середовища та генетичного потенціалу самого сортового матеріалу. Комплексне застосування методик оцінки дає змогу значно оптимізу-вати процес пошуку вихідних форм. Дослідження за темою статті проводили протягом 20 років. Для аналізу отриманих даних вивчення урожайних характеристик застосовано методи оцінки стій-кості до дії абіотичних чинників з визначенням коефіцієнта лінійної регресії (bi), коефіцієнта диспе-рсії (S2i), стійкості сортів до стресу та генетичної пластичності, індексу стабільності, гомеоста-тичності та селекційної цінності. В результаті дослідження набору зразків загальною кількістю понад 200 штук було сформовано колекцію (39 зразків), на основі якої проаналізовано ефективність застосування на гречці тих чи тих методик, виявлено недоліки певних із них і рекомендовано кращі. Результатом оцінки є виокремлення із широкого набору географічно віддалених сортів кращих за параметрами стабільності – Володар, Детермінант 11, Аніта Бєлорусская, Ілія, Чаровніца, Лакнея, Уфімская, Пріморская 7, Батир, Мордовская 124, Ceska Krajova, Кетавасе, Арно, пластичності – Єлена, Подолянка, Роксолана, Популяція 7/07, Ольга, СИН 3/02, Софія, П-330, П-455, П-620, Ярославна, Сумчанка, Селяночка, Руслана, Слобожанка, Арєса, Ceska Krajova, селекційної цінності – Роксолана, Володар, П-332, П-455, Детермінант 11, П-485, Селяночка, Слобожанка, Аніта Бєло-русская, Ілія, Лакнея, Марта, Агідель, Уфімская, Батир, Мордовская 124, Ceska Krajova, Кетавасе і Арно.

Представлено результати досліджень із вивчення самозапилених ліній та ідентифікація за стій-кістю до основних хвороб та шкідників, виявлення детермінуючих ознак для розробки принципів під-бору батьківських пар при створенні гібридів кукурудзи, стійких до комплексу ентомо- та фітопа-тогенів, адаптованих до умов Правобережного Лісостепу України. За результатами дослідженнярівнів урожайності самозапилених ліній кукурудзи виявлено високу врожайність (> 2,5 т/га) ліній – В37, СМ 5-1-1, СО 91, СО 108, К 212, МА 22, Оh 43 Н.t., W 401, УХ 405, УХК 411, ХЛГ 42, ХЛГ 45, ХЛГ224, ХЛГ 562 i ХЛГ 1339. Результати градаційного групування свідчать, що серед самозапилених лі-ній робочої колекції 28,0 % мали високий, 50,0 % – середній та 22,0 % – низький рівні врожайності.Водночас, коли прості гібриди можна схарактеризувати тим, що 10,5 % з них належали до групи ізвисокою врожайністю, 54,6 % – до середньої, та 34,9 % – до низьковрожайної. Зважаючи, що середцих 10,5 % гібридних комбінацій, які мають рівень урожайності вищий за 5,5 т/га, присутні гібриднікомбінації з комплексною стійкістю до хвороб та шкідників саме на підставі виділених нами само-запилених ліній донорів стійкості до ентомо- та фітопатогенів, що вказує на підтвердження сфор-мульованих нами принципів підбору батьківських пар. До групи високоврожайних відносять, зокремапрості гібриди на основі таких цінних донорів комплексної стійкості до шкідників і хвороб, як УХ405, МА 22, УХК 409, СМ 5-1-1, F 502. Найбільш рівномірний розподіл зафіксовано до пошкодженнякукурудзяним метеликом, високу стійкість до якого мали 42,0% самозапилених ліній та 29,1 % – про-стих гібридів. Значна кількість самозапилених ліній мала високу стійкість до ураження пухирчас-тою сажкою (80,0 %) та летючою сажкою (54,0 %). Високостійких гібридних комбінацій до даниххвороб було менше: 45,3 та 43,0 %, відповідно. Стосовно успадкування гібридами стійкості доушкодження шведською мухою, то прослідковується сильний зв'язок між гібридами та обомабатьківськими формами (г = 0,890; 0,874), що також вимагає підбору обох високостійких допошкодження цим шкідником батьківських форм для отримання ідентичного гібридного потом-ства. Визначені джерела стійкості за проведеним кореляційним аналізом підтвердили свою зага-льну ефективність у гібридних комбінаціях. Окреслені самозапилені лінії, які віднесено до ціннихта перспективних з позиції подальшого використання в селекційній практиці для створеннястійких до ентомо- та фітопатогенів, будуть рекомендовані для перспективного вивчення і ви-користання.

Мета статті – перша (оцінна) спроба побудови хронологічної схеми карбування «борисфенів» усіх груп (та подолання альтернативи між двома найбільш поширеними хронологічними схемами П. О. Каришковського та В. О. Анохіна) шляхом виконання просопографічної інтерпретації диферентів. Методика дослідження – типові наукові методи у поєднанні з власними науковими розробленнями автора із синхронізації епонімного каталогу IPE I2 201 (календаря) та просопографії Ольвії. Наукова новизна. У першому наближенні досліджено історичний контекст, який містять диференти на «борисфенах», тобто виконано ототожнення деяких із них з реальними історичними особами. Відповідно, на цій основі побудована орієнтовна хронологічна модель карбування «борисфенів». Висновки. Диференти на «борисфенах» не мають епонімного характеру, однак приблизно 50–60 % із них позначають осіб – монетних магістратів, які згідно з античною традицією в суміжні роки обіймали епонімну посаду (це характерно і для емісій «Деметра-орел, дельфін» 360–330 рр. до н. е. тощо). Диференти (монограми, скорочення), як і імена, підпорядковані стійкій в античному суспільстві традиції родового наслідування. Зазвичай, диференти зазнавали спрощення не тільки упродовж року, але і в разі застосування їх особами з наступних поколінь, пов’язаних родинними узами (наприклад, ΣΩΚΡΣΩΚΣΩ та ΘΕΟΘΕ або ΑΘΗΑΘ, або ΕΥΒΙΟΕΥΒ, або ΒΟΣΠΟΡΙΒΟΣ тощо). Припущення В. О. Анохіна про належність диферентів із різних груп, що повторюються, до однієї особи, яка неодноразово брала участь у карбуванні, та, відповідно, про тривалість випуску «борисфенів» не більше двох-трьох десятиліть, суперечить античній традиції. Початок емісії «борисфенів» – 330 р. до н. е., завершення – орієнтовно 219 р. до н. е. Перша група «борисфенів» датується з 330 до 319 рр. до н. е. включно, друга – з 307 до 301 рр. до н. е. включно; третя – у діапазоні 290 – 271+12 р. до н. е.; четверта–шоста (37 рокових випусків) – орієнтовно з 270+12 до 234+12 рр. до н. е. включно. Також отримані орієнтовні датування сьомої–десятої груп у діапазоні 232+12– 219 рр. до н. е. Патроніми великої групи епонімів 220 – 208 рр. до н. е. корелюють із диферентами «борисфенів» другої половини випусків п’ятої групи, підтверджуючи, згідно з законом генеалогії, їхнє датування в діапазоні 250 – 240 рр. до н. е. За палеографією диферент № 92 не може бути датований раніше останньої третини III ст. до н. е. В. О. Анохін установив масовий характер зв’язку двох і більше диферентів спільними лицьовими штемпелями, на підставі чого головним висновком дослідника стало припущення про існування спеціальних колегій магістратів, які для I–VI групи налічували шість осіб, а для останніх груп – двох осіб, відповідно, тривалість випуску «борисфенів» складала не більше двох-трьох десятиліть. Схема В. О. Анохіна має протиріччя: збільшення об’єму емісії останніх груп майже у шість разів щодо перших супроводжувалося зменшенням кількості магістратів – із шести до двох. Застосування ж спільних штемпелів упродовж кількох років (не більше чотирьох) нами пояснюється не однорічною емісією групи магістратів, а реалізацією відомої в античній монетній справі технології, яка передбачала використання кількох однотипних лицьових штемпелів, розташованих поряд на ковадлі. Поява такої технології цілком зрозуміла з огляду на тривалість та інтенсивність випуску. Нам невідомі принципи, якими керувалися монетарії у разі використання того чи іншого лицьового штемпеля, але, ймовірно, така технологія забезпечувала умовно рівномірне їх зношування; своїм наслідком вона мала появу монет із різними комбінаціями диферентів, пов’язаними спільними лицьовими штемпелями, упродовж кількох років. Отже, із двох найбільш відомих хронологічних схем карбування «борисфенів» (П. О. Каришковського та В. О. Анохіна) ми однозначно віддаємо перевагу схемі П. О. Каришковського (з деякими уточненнями хронології останніх груп).Просопографічне дослідження диферентів на «борисфенах» усіх груп виконано вперше, тому його треба сприймати як оцінне та наближене. Цілком очевидна необхідність подальших досліджень з метою подолання альтернативних варіантів інтерпретації, уточнення та вдосконалення моделі у хронологічній лакуні епонімного каталогу. Також необхідна ревізія інтерпретації скарбів, вивчення нових варіантів диферентів, співвідношення «борисфенів» з іншими монетами, подальше дослідження особливостей родового наслідування монограм та співставлення результатів нумізматичних досліджень із просопографічними.

Підкреслено, що в сучасних умовах вибір раціональної держав- ної політики у сфері забезпечення безпеки населення і захисту критично важ- ливих об’єктів у надзвичайних ситуаціях передбачає дослідження основних теоретичних і практичних підходів до організації системи державного управ- ління в Україні. Зазначено, що аналіз й оцінка стану державного управління значно утруд- нені, оскільки вони тісно взаємопов’язані з державно-управлінською й еко- номічною ситуацією в Україні, невизначеністю низки суспільно-політичних та економіко-управлінських проблем, які безпосередньо впливають на всю систему державного управління. Особливо це актуально в сучасних умовах, коли фактори світового розвитку можуть розглядатись як такі, що гальму- ють розвиток, коли все більше країн замислюються над проблемою захисту національних цінностей (а в умовах пандемії коронавірусу COVID-19, що хопила весь світ, це стає світовою тенденцією). У зв’язку з цим у держав- ному управлінні велике значення в методологічному аспекті надається саме організаційним методам вирішення проблеми, за допомогою яких досягаєть- ся сформульована мета. Зазначено, що останнім часом значно посилилась увага науковців до питань, пов’язаних із системою організаційних механіз- мів державного управління національною безпекою держави. Серед них варто назвати таких авторів, як Т. Кравцова, Г. Калініченко, В. Воронкова, А. Оболенський, О. Коротич, А. Харчук, Р. Сукач та інші, які присвятили свої дослідження різним аспектам цієї проблематики. Однак сучасні дослідники зосереджують увагу переважно на окремих проблемах, при цьому питан- ня перетворення України на ефективну державу з точки зору забезпечення ефективної політики національної безпеки, особливо в питаннях цивільного захисту населення, ще не стали предметом всебічного науково-практично- го вивчення, що, своєю чергою, потребує системного аналізу ролі та місця цивільного захисту населення в державному управлінні громадською безпе- кою як частини забезпечення національної безпеки. Виходячи з цього, ме- тою статті є аналіз основних наукових підходів щодо організаційних механіз- мів державного управління цивільного захисту населення в державному та регіональному вимірі в перехідний період розвитку. Доведено, що в найза- гальнішому й приблизному вигляді можна вважати, що в сучасний період перед організацією державного управління України об’єктивно стоять такі завдання: 1. Модернізація всієї системи державного управління в Україні, подальша децентралізація державної влади, оптимізація діяльності існуючої системи виконавчої влади. 2. Розгортання й зміцнення суспільних інститутів, що забезпечують стій- кий демократичний розвиток суспільства та держави. 3. Формування й практичне здійснення державної політики, спрямованої на забезпечення безпеки населення і захист критично важливих об’єктів. 4. Забезпечення внутрішньої і зовнішньої безпеки суб’єктів державного управління на регіональному рівні, створення сприятливих мирних умов (в умовах ведення бойових дій на частині території України, що особливо акту- ально) для життєдіяльності регіону. 5. Досягнення гармонійного, збалансованого і взаємопов’язаного розвит- ку регіонів у взаємодії з центром на основі поглиблення процесів формуван- ня та функціонування загальнонаціонального ринку. Питання про зміст і структуру функцій державного управління у сфері забезпечення безпеки населення і захисту критично важливих об’єктів поля- гає у визначенні місця і ролі регіональних суб’єктів державного управління у певній сфері життєдіяльності. Саме місце і роль регіону визначають його зміст і форму, а потім функції управління та інші особливості. На основі проведених досліджень визначено структуру та основні напрями діяльно- сті щодо забезпечення системи безпеки, яку слід розглядати як сукупність структур у сфері державної влади України та суб’єктів управління на місцевому рівні, організацій і громадян, а також спеціально створюваних органів управління, сил і засобів, які здійснюють цілеспрямовану діяльність і беруть безпосередню участь у реалізації цілей і завдань забезпечення безпеки у сфе- рі цивільного захисту.

Всі реформи, яких зазнавала наша школа з 30-х років ХХ ст., не зачіпали основ традиційного гербартиансько-колективістського навчального процесу, що і зараз здійснюється за схемою: “вчитель навчає – учні вчаться – вчитель відповідає за їх навчаність”. Нинішня реформа в галузі освіти передбачає в кінцевому результаті (на нашу думку, це повинно статися вже в недалекій перспективі) корінну зміну навчального процесу в школі.Згідно Концепції реформи, школа повинна готувати підростаюче покоління до життя, в школі діти мали б навчатися не абстрактним, в одірваним від дійсності знанням, а тому, що їм буде потрібно в майбутньому реальному житті. Цінними рисами характеру і якостями розуму, що дуже потрібні людині і життєвих обставинах, є самостійність, здатність робити оптимальні вибори, здатність відповідати за свої вчинки. Щоб сформувати такі якості впродовж тривалого періоду, потрібно змінити навчальний процес. Його схема могла бути хоча б такою: “вчитель навчає – учні вчаться – вчитель індивідуально ставить проблеми (завдання, проекти) – учень самостійно їх виконує – учень відповідає за свою навченість”. Це дало б змогу: а) різко збільшити роль самої дитини у виборі прийнятної для неї системи знань і рівня її засвоєння; б) активізувати навчальну самостійну діяльність школярів на уроках і в позаурочний час; в) забезпечити набуття індивідуального досвіду самою дитиною; г) встановити відповідальність школярів за наслідки своєї учбової діяльності.Самостійність формується під час самостійної діяльності. Школяр у процесі навчання на уроках повинен систематично самостійно вчитися. Вчитель просто зобов’язаний організовувати навчальний процес, в якому постійно проходить самостійна навчальна діяльність школярів. Разом з тим, ми вважаємо, що самостійне учення школярів з математики організовується переважно вже після їхнього навчання в процесі пояснення вчителя і виконання ними домашнього завдання, тобто тоді, коли в учнів сформовані, хоч би на формальному рівні, математичне поняття і вивчення їх перші властивості.Під навчальною самостійною роботою на уроці будемо розуміти метод навчання, в якому переважає індивідуальна самостійна діяльність школяра, що здійснюється за наперед заготовленими завданнями під керівництвом вчителя і, в разі потреби, з його невеликою допомогою.Сформулюємо ряд вимог до організації навчальних самостійних робіт на уроках математики.1. Кожна навчальна самостійна робота будується, виходячи з мети уроку і потреб формування навчально-пізнавальної діяльності учнів.2. Самостійні роботи повинні бути переважно навчальними, а не контролюючими, тобто метою роботи є навчання школярів, а не контроль знань та вмінь. Це сприяє більшій свободі дій учнів під час виконання роботи.3. Завдання повинні ставитися так, щоб учні сприйняли його як власну пізнавальну мету і активно намагалися досягти її. Це створює мотив діяльності школярів.4. При організації самостійної роботи враховуються індивідуальні особливості дітей. З цієї причини завдання на самостійну роботу повинне бути здебільшого індивідуальними, а не спільними для всіх учнів. Якщо завдання індивідуальне, то дії і мислення учня не залежать від дій його товаришів, він знаходиться в автономних умовах зростає його активність бо відсутня установка на спільну роботу, дитина працює у відповідності з природним темпом роботи. Нами давно помічено, що коли ті, що вчаться, працюють за індивідуальними завданнями, то їх навчальна активність різко зростає.5. Учень не мусить виконувати всі задачі одержаного завдання і не повинен наводити розв’язання кожної задачі.6. Управління пізнавальною діяльністю учнів вчитель здійснює вербальними, дидактичними або технічними засобами.Зворотній зв’язок від учнів класу, зайнятих самостійною роботою, вчитель одержує, перебуваючи весь час серед них і постійно проводячи спостереження: одним він підказує, інших консультує, за третім слідкує, когось похвалить, комусь зверне увагу і т.д.Кожна навчальна самостійна робота триває від 15 до 45 хвилин уроку.Разом з тим самостійну роботу ми трактуємо значно ширше – як самостійне виконання школярем великого завдання, що має єдину мету і потребує значних пізнавальних або практичних зусиль з боку виконуючого. Таке завдання має назву проекту. Завданнями-проектами можуть бути розв’язання системи типових (базових) задач (в кількості 15-20) із значної теми, побудови серії графіків функцій, встановлення властивостей математичного поняття, складання опорного конспекту значної теми тощо. Розширена самостійна робота (виконання проектів) може тривати 2-3 уроки і завершуватись в позаурочний час. За виконаний проект учень звітується перед вчителем і товаришами по класу. Звіти можуть проходити в різній формі: учні відмічають у вивішаній на стіні класу таблиці номери розв’язаних задач напроти свого прізвища, як це робив В.Ф. Шаталов, урочистий захист виконаного завдання перед учнями класу, перевірка комісією, в яку входять вчитель і декілька учнів, представлених проектів тощо. Захищені проекту оцінюються, і оцінка є своєрідним допуском до модульно-тематичної атестації.В педагогіці відомий принцип позитивного емоційного фону навчання. Оскільки навчання перестає бути авторитарним, то цей принцип набиратиме все більшого значення.Суть його полягає в тому, що робота, якою людина захоплена, виконується нею швидше і дає кращий результат. І, навпаки, робота, яка супроводиться негативними емоціями, не мобілізує сили, а пригнічує їх і тому є мало ефективною. Без натхнення, писав В.О. Сухомлинський, навчання перетворюється для дітей в муку.Процес навчання, який в сучасній школі в основному впливає на мислення і пам’ять дітей, повинен також сильно діяти на їх почуття і уяву. Для цього в методиці математики застосовують, так званий, ефект яскравої плями: використання вчителем кольору, несподіваних прийомів, цікавих повідомлень, задач з цікавої математики тощо. В цьому ж ключі можуть використовуватись різні і різноманітні, доцільно підібрані методи навчання.Виходячи з принципу позитивного емоційного фону навчання, скажемо, що навчальні самостійні роботи, які застосовує вчитель математики на уроках, повинні бути різними і різноманітними.Аналіз педагогічної літератури, яка стосується самостійних робіт на уроках з різних предметів, опрацювання методичних джерел з питань ефективності навчання математиці, власний досвід роботи дають можливість описати основні види навчальних самостійних робіт, які застосовуються на уроках математики.1. Тренувальні роботи за зразком.Використовуються для закріплення знань і відпрацювання вмінь розв’язувати задачі певного типу.Загальна схема такого виду роботи: розв’язується фронтально задача, яка служить зразком, аналогічну або подібну задачу учні розв’язують самостійно.Змінювати будову самостійної роботи можна, виходячи із різних прийомів пред’явлення задачі-зразка: зразок залишається на дошці, запис зразка витирається, розв’язання задачі-зразка проводиться в розгорнутому виді, у згорнутому виді, дається лише план розв’язання.В залежності від способу пред’явлення зразка, від того, як його сприймають учні, маємо різні можливості побудови цього виду робіт. Розв’язання задачі-зразка виконуєтьсяЦе розв’язанняУчні1.1. вчителем;1.2. учнем2.1. в розгорнутому вигляді;2.2. в згорнутому вигляді;2.3. у вигляді плану або схеми.3.1. залишається на дошці;3.2. витирається;3.3. є в посібнику чи дидактичній картці.4.1. вивчають і записують зразок у зошитах;4.2. розгортають роз­в’язання задачі-зразка;4.3. згортають роз­в’язання задачі-зразка;4.4. розв’язують задачу-зразок на основі поданого плану;4.5. усно вивчають зразок і переносять спосіб розв’язання на аналогічну задачу.2. Напівсамостійні роботи.Ці роботи займають проміжне місце між фронтальною формою роботи і методом самостійної роботи.Схема організації напівсамостійних робіт: план розв’язання задачі знаходиться колективно під керівництвом вчителя, а саме розв’язання здійснюється учнями самостійно.І тут є різні можливості побудови роботи: план розв’язання задачі, наприклад, може бути знайдений вчителем в ході показових, відкритих міркувань, може бути знайдений одним або кількома учнями або колективно багатьма учнями. Одержаний план розв’язання задачі можна записати на дошці або обмежитися усним повторенням і т.д.Такий вид роботи корисно використовувати при опрацюванні задач, розв’язання яких приводить до одержання нових знань або нових способів дій.3. Пошукові роботи із вказівкамиВикористовуються для розв’язання пізнавальних задач, що містять нові знання для дітей, в результаті розв’язання цих задач вони відкривають для себе нову інформацію.Учням пропонується завдання, що містить 3-4 більш складні задачі. Бажано, щоб завдання було однаковим для всіх учнів класу. Учні пробують розв’язувати задачі самостійно, звертаються до вчителя за допомогою і одержують її у вигляді підказок, вказівок або рекомендацій.4. Варіативні роботи.Це роботи, які виконуються за варіативними завданнями, тобто такими завданнями, в яких змінюється умова, вимога або умова і вимога задачі одночасно.Прикладами таких завдань є: 1) як зміниться значення дробу , якщо: а) чисельник дробу збільшити в 2 рази; б) знаменник дробу збільшити в два рази; в) чисельник і знаменник дробу збільшити в 2 рази; г) чисельник збільшити в два рази, а знаменник зменшити в 2 рази?5. СпостереженняЦе метод навчання, при якому учень веде спостереження за досліджуваним об’єктом, не втручаючись у його природний стан.Спостереження організовується для самостійного висловлення учнями догадки про певну математичну закономірність, що має місце в спостережуваному об’єкті. Вчитель вказує учням мету, що і для чого спостерігати, дає певний план спостереження і збору інформації, пояснює, яку роботу потрібно виконати.Різновидності спостереження: 1) попереднє спостереження перед вивченням нової теми; 2) спостереження в процесі вивчення нової теми, коли учні відкривають і самі обґрунтовують (можливо, за допомогою підручника) нову для них закономірність; 3) узагальнююче спостереження. В цьому випадку розв’язується пізнавальна задача на основі співставлення і порівняння конкретного матеріалу, виділення ознак спільних для різних об’єктів, за якими можна узагальнювати.6. Дослід (експеримент)Тут учень втручається в спостережуваний об’єкт, змінюючи певним чином умови чи елементи об’єкту. Під час проведення досліду учні розглядають різні частинні випадки і на основі накопиченої інформації у них виникає догадка – відкриття математичної закономірності. Учні повинні розуміти, що цю догадку потрібно довести або спростувати.Різновидності досліду: 1) індукція. Наприклад, встановлення формули загального члена арифметичної або геометричної прогресії; 2) широкий дослід – всі учні класу розглядають велику кількість частинних випадків, а результати співпадають.Досліджувані об’єкти – математичні тексти, малюнки, динамічні моделі.7. Опрацювання тексту підручника (робота з підручником).Організовується при вивченні нового матеріалу, при повторенні. Самостійній роботі з підручником передує підготовчий етап, організований вчителем. Тут проводиться мотивація, ставиться мета, дається інструкція і система питань, на які учні повинні відповідати.Після опрацювання нового матеріалу вчитель організовує перевірку рівня засвоєності його шляхом усного відтворення, відповідей на питання, вміння розв’язувати тренувальні вправи.Різновидності роботи: 1) опрацювання нового матеріалу за підручниками вдома; 2) те ж на уроці.8. Оцінка тексту підручника або оцінка розв’язування задачі (коментування).Суть цього виду самостійної роботи полягає в поясненні учням певного тексту або розв’язання задачі з коментуванням своєї оцінки.Різновидності роботи: 1) коментування тексту підручника; 2) коментування способу доведення теореми або розв’язання задачі.9. Складання плану опрацьованого тексту або складання опорного конспекту.Після пояснення вчителем нового матеріалу або після самостійного опрацювання учнями тексту підручника їм пропонується скласти опорний конспект вивченої теми, схему доведення теореми або план опрацьованого тексту.Слід мати на увазі, що опорний конспект – це стислий виклад матеріалу даної теми, записаний певними символами і значками, з опорою на другу сигнальну систему, тобто на слово і символ. За таким конспектом, опираючись на засвоєні сигнали, учень може швидко розгорнути доведення теореми чи відтворити вивчений матеріал.10. Складання задач.Наведемо декілька прикладів організації такого виду робіт.1) Зразу після засвоєння учнями математичного поняття або його властивостей вчитель пропонує їм скласти задачі по цьому матеріалу. Розглядаються пропозиції учнів, вибираються найбільш вдалі зразки вправ і переходять до закріплення теорії задачами з підручника.2) Після закріплення вивченого теоретичного матеріалу задачами вчитель пропонує скласти учням свої задачі по аналогії.3) В кінці вивчення значної теми можна оголосити конкурс на створення або відшукання оригінальних задач по цій темі.11. Практичні роботи.Практична робота – це робота, спрямована на застосування набутих знань в практичній діяльності учня. Під час практичної роботи учні залучаються до виконання вимірювань, обчислень, малюнків фігур, виготовлення нескладних моделей тощо.Різновидності практичних робіт: 1) розв’язання на уроці задач практичного змісту; 2) виконання вдома завдань практичного змісту з використанням вимірювань, обчислень, креслень; 3) роботи на місцевості (вимірні роботи); 4) графічні роботи (виконання графіків, функцій, малюнків геометричних фігур у паралельній проекції); 5) виготовлення розгорток геометричних тіл та їх моделей.12. Повторення.Мета цих робіт – повторити раніш

Досліджено сучасні глобальні проблеми людства, попит на природні ресурси, ефективний розвиток сіль- ських територій, напрями підвищення конкурентоспроможності вітчизняного сільського туризму, переваги створення інноваційної кластерної моделі для розвитку регіонів. Визначено, що об’єднання у кластерні ме- режі дозволяє використати інноваційний потенціал регіону, удосконалити якість надання туристичних послуг. Проаналізовано переваги створення «Еко-центру у Стіні» в селі Стіна Вінницької області. Запропоновано проєктну модель взаємовідносин у туристично-рекреаційному кластері «Вінниччина», особлива увага зверта- ється на організацію відпочинку в домашніх умовах у сільській місцевості, виготовлення екологічної продукції та розвиток ремесел. У статті розглянуті проблеми та перспективи розвитку сільського зеленого туризму, види туристичних маршрутів, туристичні стежки, культура, звичаї та обряди.

Подано інформацію про ІІ Національний конгрес українських керамологів «Постмодерна українська керамологія: трансдисциплінарний і транскультурний діалог», який відбувся в Опішному (Полтавщина) впродовж 25-27 вересня 2019 року. Стисло охарактеризовано доповіді, виголошені під час наукового форуму. Подано відомості про заходи, які відбулися в рамках Конгресу: відкриття двох меморіальних дощок на Стіні гончарної слави України в Музеї мистецької родини Кричевських; круглий стіл «Сучасний показ керамологічних колекцій у музеях України: натуральний, діджитальний, дистанційний»; черговий Конгрес Громадської організації «Конгрес українських керамологів»; презентацію новітніх керамологічних видань; нагородження переможців XIV Національного конкурсу публікацій на теми керамології, гончарства, кераміки в Україні «КеГоКе» (за публікаціями 2017 року).

У статті розглядаються особливості формування естетичної культури майбутнього перекладача в закладах вищої освіти України в умовах глобалізації. Авторка аналізує сучасні зміни у парадигмі перекладу, досліджує різні моделі перекладу в аспектах їхніх естетичних складових та визначення ролі естетичної культури перекладача у процесі перекладу. Стаття висвітлює дві причини, які негативно впливають на сучасний процес формування естетичної культури перекладача: нестабільність вимог до професійних якостей перекладача в умовах глобалізації; відсутність наукового обгрунтування ролі естетичної культури для перекладачів, які займаються різними видами перекладу.Формування естетичної культури перекладача у статті інтерпретується як актуальна проблема, вирішення якої сприяє розвитку успішної особистості, здатної до активної творчої діяльності у сфері перекладу. Авторка підкреслює, що при формуванні естетичної культури майбутнього перекладача потрібно враховувати її сутність як системи компонентів духовного, культурологічного, особистісного і професійного характеру. Естетична культура майбутнього перекладача розглядається у статті в соціокультурному та професійно-особистісному контексті як система взаємодіючих компонентів естетичної свідомості, установок та якостей діяльності, що дозволяють йому залишатися на стійкій гуманітарній платформі в умовах глобалізації й поширення цифрових технологій на сферу перекладу. Для покращення педагогічної ситуації формування естетичної культури майбутнього перекладача авторка пропонує спиратись на його свідомість і розуміння ролі цієї культури саме в перекладацькому процесі.У статті обстоюється думка, що системний підхід до викладання іноземної мови в закладах вищої освіти України в сучасних умовах неодмінно має пов’язуватися з формуванням високого рівня естетичної культури студентів, особливо – майбутніх перекладачів.