To see the other types of publications on this topic, follow the link: Студенти вищих навчальних закладів.
Journal articles on the topic 'Студенти вищих навчальних закладів'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Студенти вищих навчальних закладів.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Грунтова, Тетяна Василівна. "Засоби мобільного навчання фізики у формуванні практичних умінь майбутніх фахівців з інформаційних технологій." New computer technology 15 (May 2, 2017): 176–79. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v15i0.651.
Full textAbstract:
Мета дослідження: теоретично обґрунтувати доцільність застосування технології мобільного навчання в освітньому процесі технічного вищого навчального закладу. Завдання дослідження: проаналізувати можливі способи формування практичних умінь студентів шляхом використання засобів мобільного навчання. Об’єкт дослідження: навчання фізики студентів вищих технічних навчальних закладів. Предмет дослідження: мобільне навчання як засіб формування практичних умінь студентів вищих технічних навчальних закладів у навчанні фізики. Наведено аналіз навчальних планів для студентів напряму підготовки 123 «Комп’ютерна інженерія». Зауважено, що відсутність практичних занять з фізики в навчальному процесі негативно впливає на рівень засвоєння теоретичного матеріалу та формування практичних умінь. Виділено основні переваги мобільного навчання. Запропоновано застосування мобільних засобів навчання для формування практичних умінь студентів. У результаті встановлено, що впровадження технології мобільного навчання в навчальний процес вищого технічного навчального закладу дає можливість забезпечити активне самостійне набуття студентами знань, формуванню практичних умінь та компетентної особистості майбутнього фахівця.
2
Гаргула, Т. І., and М. С. Гнатюк. "ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ ТА ІНТЕРАКТИВНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ У МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (April 29, 2021): 143–46. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i1.12005.
Full textAbstract:
Пандемія COVID-19 призвела до перебудови освітнього процесу і переходу вищих медичних навчальних закладів із традиційної на дистанційну форму навчання. Використання сучасних інформаційно-комунікаційних технологій сприяє ефективному впровадженню дистанційного навчання не лише завдяки стрімкому технологічному прогресу, покращенню якості і доступності Інтернет-мережі, а й формуванню професійно орієнтованих знань, умінь і навичок; створенню умов для самооцінки, покращення якості підготовки студента.
Мета – висвітлення використання інформаційно-комунікаційних технологій та інтерактивних методів навчання у вищих медичних навчальних закладах в умовах дистанційної форми навчання.
Матеріал і методи. У роботі використано емпіричні методи дослідження: спостереження, аналіз і узагальнення. Матеріалом дослідження був навчальний процес у Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевского МОЗ України в умовах дистанційної форми навчання.
Результати. Для проведення дистанційного навчання використовують навчальну онлайн-платформу Moodle. Вона дозволяє студентам отримувати доступ до лекцій, навчальних матеріалів, проходити тестовий контроль та підготовку до складання іспиту Крок-1, Крок-2. Використання онлайн сервісу Microsoft Teams дає можливість проводити відеолекції, заняття в режимі реального часу, забезпечує комунікацію між викладачем і студентами, проведення опитувань, диспутів, контроль самопідготовки, підвищує мотивацію підготовки до заняття, сприяє командній роботі студентів. Завдяки застосуванню інтерактивних методів навчання («мозковий штурм», дискусія, кейс-метод) у студентів розвиваються клінічне мислення, комунікативність, уміння працювати в команді, самостійність, підвищуються інтенсивність засвоєння навчального матеріалу та здатність до його аналізу. Використання сучасних інтерактивних методів навчання у вищих медичних навчальних закладах підвищує мотивацію та самостійність студентів, допомагає нівелювати негативний ефект відсутності клінічної практики студентів-медиків (спілкування із пацієнтами, розбір історії хвороби, участь у оперативних втручаннях тощо) в умовах карантинних обмежень.
3
Дігтяр, В. А., О. Г. Садовенко, and М. О. Камінська. "ФОРМУВАННЯ ПРАКТИЧНИХ НАВИЧОК СТУДЕНТІВ-ПЕДІАТРІВ У МЕДИЧНИХ ЗАКЛАДАХ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Медична освіта, no. 2 (August 5, 2021): 112–16. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.12271.
Full textAbstract:
Лікар-спеціаліст, закінчуючи вищий навчальний заклад, повинен мати високу конкурентоспроможність. Науково-дослідна робота (НДР) студентів є однією з форм підвищення рівня освіти у вищих медичних навчальних закладах. НДР студентів – це основна складова частина професійної підготовки майбутнього лікаря, що передбачає навчання студентів методик та методології наукового дослідження. Самостійна робота студентів поділяється на навчально-дослідницьку, яка включається в навчальний процес з дисципліни і проводиться в робочий час, і науково-дослідницьку, яка виконується у позанавчальний час. Найефективніше НДР реалізується в студентських наукових гуртках. Форми організації роботи гуртківців – це дебати, практикум, індивідуальна робота в клініці тощо. Особлива увага приділяється відпрацюванню практичних навичок студентами в кімнаті практичних навичок на кафедрі. Під керівництвом викладача або інтернів, старшокурсників є можливість студентів молодших курсів оволодіти виконанням основних практичних навичок, що не завжди доступно під час практичного заняття. Велику ефективність показала організація хірургічної школи на кафедрі, де одночасно мали можливість працювати інтерни, старшокурсники та студенти молодших курсів під керівництвом викладачів. Новою формою проведення студентського наукового гуртка є майстер-класи. За власним бажанням студенти виконують власні НДР під керівництвом викладача, результати яких доповідаються на секції «Хірургія» академії та інших конференціях, конгресах тощо. Багаторічний досвід кафедри свідчить про те, що студенти-гуртківці краще оволодівають теоретичними знаннями, практичними навичками та професійними вміннями, ніж ті, що не беруть участі у студентських наукових гуртках.
4
Тюріна, Діна Миколаївна. "Педагогічні умови формування вмінь моделювання у студентів вищих економічних навчальних закладів у процесі самостійної навчальної діяльності." Освітній вимір 47 (July 18, 2019): 60–65. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v47i0.2430.
Full textAbstract:
Тюріна Д. М. Педагогічні умови формування вмінь моделювання у студентів вищих економічних навчальних закладів у процесі самостійної навчальної діяльності.
У статті здійснено класифікацію вмінь моделювання економічних об’єктів відповідно до складових процесу моделювання; визначено педагогічні умови, що забезпечують ефективність формування вмінь моделювання у студентів вищих економічних навчальних закладів у процесі самостійної навчальної діяльності.
5
Тюріна, Діна Миколаївна. "Обґрунтування технології формування вмінь моделювання у студентів вищих економічних навчальних закладів у процесі самостійної навчальної діяльності." Освітній вимір 38 (May 16, 2013): 105–10. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v38i0.3180.
Full textAbstract:
Тюріна Д. М. Обґрунтування технології формування вмінь моделювання у студентів вищих економічних навчальних закладів у процесі самостійної навчальної діяльності.
У статті запропоновано та обґрунтовано технологію формування вмінь моделювання у студентів вищих економічних навчальних закладів у процесі самостійної навчальної діяльності, що передбачає визначення груп умінь моделювання та полягає в реалізації мотиваційно-пізнавального, тренувально-діяльнісного, рефлексивно-творчого етапів.
6
Євтушенко, Євгеній Григорович. "Розвиток змісту та структури фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах України у 1944–1991 рр." Освітній вимір 47 (July 23, 2019): 230–36. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v47i0.2475.
Full textAbstract:
Євтушенко Є. Г. Розвиток змісту та структури фізичного виховання у вищих педагогічних навчальних закладах України у 1944–1991 рр.
У процесі аналізу встановлено, що основними носіями змісту та структури фізичного виховання студентів ВНЗ були навчальні плани і програми єдиного державного зразка. У програмах зміст фізичного виховання диференціювався за спрямуванням, компонентами, рівнем підготовки студентів. З’ясовано, що протягом досліджуваного періоду до структури фізичного виховання студентів вищих навчальних закладів входили два види занять: обов’язковий та факультативний курси.
7
Лімбах, Федір, Оксана Головко, and Оксана Драч. "ВИКОРИСТАННЯ МЕТОДІВ КООПЕРАТИВНОГО НАВЧАННЯ З МЕТОЮ УДОСКОНАЛЕННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ГОВОРІННІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, no. 3 (February 1, 2020): 149–63. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.77.
Full textAbstract:
У статті проаналізовані кооперативні методи, які застосовуються для удосконалення іншомовної комунікативної компетентності студентів вищих навчальних закладів. Представлено найбільш поширені методи кооперативного навчання, а саме метод «Навчаємось разом» (Learning Together) Роджера Джонсона та Девіда Джонсона, метод «Пилка» або Jigsaw Еліота Аронсона, метод «Пилка-2» Роберта Славіна, метод «Пилка-3» Роберта Шталя, метод «Пилка-4» Холлідейя, метод «Зворотня пилка» Тімоті Гедіна, метод «Предметна пилка» Кемаля Доймуша, Метод Навчання у Команді (Student Team Learning) Роберта Славіна, Метод організації дослідної групової роботи студентів (Group Investigation) Йаєль Шарана та Шломо Шарана. Дані методи можуть бути ефективно використані для удосконалення іншомовної компетентності у говорінні студентів вищих навчальних закладів. Кооперативне навчання, що відбувається у невеликій групі, у якій кожному студенту відведена своя роль, створює рівні можливості говоріння для студентів з різним рівнем мовленнєвих навичок. Навчаючись спілкуванню у невеликому оточенні, студенти стають більш впевненими та готовими до широкої взаємодії з усією групою і викладачем. Крім того, завдяки застосуванню кооперативних методів у студентів формуються уміння співпраці, а саме: активного слухання, аргументування своєї точки зору, ефективного роз’яснення, переконання інших та уміння вирішувати конфлікти. Таким чином, групова взаємодія студентів на занятті стає підґрунтям для розвитку критичного мислення та самоусвідомлення. Беручи участь у спільних проектах, що використовують методи кооперативного навчання, студенти розвивають свої власні стратегії мислення, водночас цінуючи думку іншого, а отже, стають більш цілеспрямованими, готовими до вирішення складних завдань, оскільки, взаємодопомога та взаємопідтримка є базисом для самовдосконалення.
8
БЕХРУЗ, ХАШМАТУЛЛА. "Порівняльне правознавство як навчальна дисципліна у системі юридичної освіти України: занепад чи сподівання на оновлення?" Право України, no. 2019/03 (2019): 65. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-03-065.
Full textAbstract:
Порівняльне правознавство протягом тривалого періоду перебуває у стані трансформації та самоідентифікації, викликаної, перш за все, необхідністю проведення подальших досліджень, спрямованих на визначення його місця у системі юридичних наук. У цьому контексті велике значення має розвиток порівняльного правознавства як навчальної дисципліни і необхідного компонента професійної підготовки сучасних юристів. Мета статті – дослідити тенденції розвитку навчальної дисципліни “порівняльне правознавство” у контексті реформування системи освіти і науки та зарубіжного досвіду її викладання. Аналіз навчальних програм юридичних вищих навчальних закладів зарубіжних країн показує, що курси з порівняльного правознавства викладаються практично в усіх провідних вишах світу, що свідчить про визнання його необхідності у систе мі юридичної освіти. Значний досвід з розробки навчальних курсів, що включають проблематику порівняльного правознавства, накопичений у США, де провідні університети розробляють і впроваджують такі дисципліни, як “Міжнародне та порівняльне право” (наприклад, Гарвардський університет, Бостонський університет, Університет Джорджа Вашингтона, Каїрський Американський університет). Велика увага при підготовці навчальних програм у рамках курсів з порівняльного права приділяється у багатьох вищих навчальних закладах і юридичних факультетах Європи (наприклад, Юридична школа Единбурзького університету, Лондонський університет Королеви Марії). Розробляються курси з вивчення порівняльного права і у країнах азіатського континенту, наприклад, у Китайському університеті політичних наук і права. Існують розбіжності щодо структури порівняльного правознавства як навчальної дисципліни, проте більшість дослідників виокремлюють її Загальну та Особливу частини. Основна проблема стосується викладання його Особливої частини, що обумовлено декількома обставинами. По-перше, спостерігається невизначеність із приводу змісту цієї частини навчальної дисципліни, оскільки різні автори наповнюють її неоднаковим змістом. По-друге, існує нагальна потреба у розробці навчального та методичного матеріалу з її Особливої частини. Бурхливий розвиток порівняльно-правових досліджень в Україні у 90-х – на початку 2000 рр. призвів до появи значної кількості праць наукового та навчального характеру, що сприяло появі та закріпленню у навчальних програмах вищих навчальних закладів України навчальної дисципліни “Порівняльне правознавство”. Проводилися активні розробки галузевих порівняльно-правових навчальних дисцип лін: порівняльного конституційного права, порівняльного кримінального права, порівняльного трудового права, порівняльного екологічного права, порівняльного цивільного права та ін. Незважаючи на появу різноманітного наукового, навчального та навчальнометодичного матеріалу з порівняльного правознавства, розробленого вітчизняними ученими-компаративістами, доля цієї навчальної дисципліни останніми роками викликає занепокоєння, оскільки деякі навчальні дисципліни порівняльно-правового спрямування поступово виключається з навчальних програм. Принципово важливим є розуміння того, що порівняльне правознавство як наука та навчальна дисципліна може і повинна стати тією необхідною ланкою, яка поєднає наукові знання, що одержують студенти протягом здобуття вищої освіти, з динамікою змін суспільного життя, сприятиме вирішенню конкретних практичних завдань у межах здійснення юристами професійної діяльності.
9
Nesterova, Olha Yu. "РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ СТАНУ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ IНФОРМАЦIЙНОЇ КУЛЬТУРИ В КОНТЕКСТI ПIДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ПЕРЕКЛАДАЧІВ ДО ПРОФЕСIЙНОЇ ДIЯЛЬНОСТI." Information Technologies and Learning Tools 44, no. 6 (December 27, 2014): 72–82. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v44i6.1157.
Full textAbstract:
У статті викладено результати дослідження проблеми розвитку інформаційної культури майбутніх перекладачів у процесі професійної підготовки. Дослідження включало аналіз документів, що регулюють навчальну діяльність студентів-перекладачів, й анкетування студентів, науково-педагогічних працівників й абітурієнтів. У статті визначено, що розвиток інформаційної культури майбутніх перекладачів у вищих навчальних закладах є несистемним і недостатньо ефективним. Розглянуто і схарактеризовано підходи до інтеграції розвитку інформаційної культури до навчального процесу. Серед перспектив подальших досліджень названо пошуки шляхів інтенсифікації навчального процесу підготовки майбутніх перекладачів в умовах вищих навчальних закладів.
10
КОЗЬМЕНКО, ОЛЕНА. "ВИКОРИСТАННЯ ІНСТРУМЕНТУ ОЦІНКИ ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАННЯ Й УСПІШНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2 (2019): 216–24. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-2-216-224.
Full textAbstract:
У сучасному світі вища освіта надає людині можливість самореалізуватися і досягти успіху. Зі зміною перспективи успіх означає більше, ніж оцінки, і включає емоційний, соціальний, пізнавальний і академічний розвиток. Численні дослідження підтверджують багатокомпонентність поняття “успішність” в академічному середовищі і доводять факт впливу різноманітних чинників на досягнення успіху. На думку американських дослідників, існують три загальних компонентів, що впливають на успішність студентів. Вони включають: фактори здібностей (успадковані або раніше здобуті), фактори зовнішніх обставин та особистісні фактори. Усі три компоненти впливають на успішність різним чином. Але найважливіший вплив (до 40 %) мають особистісні фактори, тобто індивідуальні відмінності, які залежать від здатності людини впливати на них певним чином. У статті аналізується роль таких особистих змінних, як академічна самоефективність, уміння організовувати навчання та приділяти йому достатню увагу, стресостійкість та уміння організовувати час, рівень соціальної активності в межах університету, емоційне задоволення і уміння спілкуватися під час навчання. Саме ці фактори, на думку вчених, відіграють вирішальну роль у прогнозуванні успішності студентів. Для діагностики цих якостей і умінь у студентів дослідниками Канзаського державного університету (США) було розроблено у 2008 році “Опитувальник ефективності навчання у вищому навчальному закладі” (The College Learning Effectiveness Inventory (CLEI), який був побудований з використанням емпіричних підходів, заснованих на концептуальній моделі. Використання CLEI дозволяє отримати індивідуальний профіль студента з результатами сильних та слабких сторін за шістьма факторами, що може слугувати інструментом для подальшої розробки заходів щодо поліпшення академічних досягнень і успіху студентів. Ключові слова: успішність, студенти, компоненти успіху, особисті фактори, інструмент оцінювання, Опитувальник ефективності навчання у вищому навчальному закладі.
11
Цун, Чжоу. "Проблема дослідницьких умінь у студентів вищих педагогічних навчальних закладів." Освітній вимір 42 (November 13, 2014): 91–96. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v42i0.2802.
Full textAbstract:
Чжоу Цун. Проблема дослідницьких умінь у студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
У статті подано аналіз процесу формування дослідницьких умінь у студентів вищих педагогічних навчальних закладів. З’ясовано поняття «дослідницькі вміння» в науковій літературі.
12
Глоба, Тетяна Анатоліїна. "Пріоритетний вибір студентів вищих навчальних закладів різних регіонів України щодо видів рухової активності (видів спорту)." Освітній вимір 45 (June 25, 2015): 126–32. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v45i0.2601.
Full textAbstract:
Глоба Т. А. Пріоритетний вибір студентів вищих навчальних закладів різних регіонів України щодо видів рухової активності (видів спорту).
Розглянуто пріоритетний вибір студентів вищих навчальних закладів різних регіонів України щодо видів рухової активності (видів спорту). У дослідженні використано результати анкетного опитування 290 студентів вищих навчальних закладів різних регіонів України. Наведено аналіз публікацій науковців різних країн щодо вибору видів рухової активності студентів. На основі аналізу літературних джерел та проведеного анкетування з’ясовано ставлення студентів до пріоритетного вибору щодо видів рухової активності (видів спорту). Доведено актуальність і доцільність обраної проблеми дослідження.
13
Гушко, О. А. "Розвиток мотивації як умова організації пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів у процесі навчання гуманітарних дисциплін." Освітній вимір 35 (September 13, 2012): 8–16. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v35i0.3507.
Full textAbstract:
Гушко О. А. Розвиток мотивації як умова організації пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів у процесі навчання гуманітарних дисциплін.
Автор статті досліджує процес розвитку мотиваційної сфери студентів і виокремлює її як об’єктивну умову організації пізнавальної діяльності студентів вищих навчальних закладів.
14
Кіяновська, Наталія Михайлівна. "Упровадження комбінованого навчання у процес навчання вищої математики." New computer technology 13 (December 25, 2015): 333–36. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v13i0.924.
Full textAbstract:
Метою дослідження є здійснення аналізу процесу впровадження комбінованого навчання в процес навчання вищої математики студентів інженерних спеціальностей вищих технічних навчальних закладів. Задачами дослідження є аналіз існуючих підходів до побудови комбінованого навчання, формування вимог до організації комбінованого навчання, добір на підставі цих вимог ІКТ навчання для реалізації комбінованого навчання у ВНЗ. Об’єктом дослідження є процес навчання вищої математики студентів інженерних спеціальностей вищих технічних навчальних закладів. Предметом дослідження є використання комбінованого навчання в процесі навчання вищої математики студентів інженерних спеціальностей вищих технічних навчальних закладів. У роботі проведено аналіз, узагальнення та систематизацію досліджень з проблеми впровадження комбінованого навчання в процес навчання вищої математики студентів інженерних спеціальностей вищих технічних навчальних закладів. Виділено переваги та особливості використання комбінованого навчання у ВНЗ. Результати дослідження: провідним напрямом організації процесу навчання вищої математики у вищій технічній школі є інтеграція традиційного навчання і навчання за допомогою Інтернет та мультимедіа, що сприяє гармонійному поєднанню теоретичної та практичної складових процесу навчання.
15
Дубчак, Галина. "ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВІВ СТРЕСОВИХ СТАНІВ СУЧАСНИХ СТУДЕНТІВ ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ТА ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ." Psychology of Personality 10, no. 1 (February 20, 2020): 74–80. http://dx.doi.org/10.15330/ps.10.1.74-80.
Full textAbstract:
У статті представлені результати емпіричного дослідження особливостей стресових реакцій, які проявляються в навчальній діяльності сучасних студентів, що навчаються в закладах вищої та професійної освіти. Обґрунтовано актуальність вивчення проблеми навчального стресу сучасних українських студентів. Описано процедуру дослідження з використанням методики вивчення навчального стресу Ю. В. Щербатих та вибірку, яка нараховувала 600 студентів освітніх закладів міста Чернівці, серед яких студенти закладів вищої освіти склали 316 осіб, професійних училищ – 284. Серед досліджуваних було 283 чоловіків та 317 жінок. Вік досліджуваних студентів – від 15 до 45 років. На основі аналізу результатів емпіричного дослідження вивчено психологічні особливості проявів стресових станів сучасних українських студентів, що навчаються в закладах вищої та професійної освіти, визначено їхні спільні та відмінні особливості. З’ясовано, що за останнє десятиліття в загальній картині стресу зросла значущість проблем, пов’язаних з навчальною діяльністю та повсякденним функціонуванням студентів. Найбільш вираженими проявами навчальних стресів сучасних українських студентів є поведінкові, найменш вираженими – фізіологічні. Рівень екзаменаційного стресу студентів закладів вищої та професійної освіти є істотно вищим, ніж десятиліття тому (дослідження Ю. В. Щербатих, 2006). Рівень стресового навантаження студентів закладів вищої освіти є значно вищим, ніж в учнів професійних училищ. Дослідження дозволило виявити низку проблем, які потребують цілеспрямованої системної роботи, оскільки в усіх групах досліджуваних виявлено факт вживання частиною студентів алкоголю, наркотиків та паління сигарет. Саме ці особи, передусім, потребують психологічної допомоги фахівців щодо ефективних прийомів зняття стресового навантаження
16
Вакуленко, В. М. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ РОЗВИТКУ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УКРАЇНІ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 96, no. 3 (June 29, 2020): 103–11. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-96-3-103-111.
Full textAbstract:
Автор статті здійснює історіографічний аналіз проблеми розвитку вищої освіти в Україні, обґрунтовує основні етапи її розвитку на основі історичних особливостей країни та виявляє тенденції і зміст кожного з них.
На думку автора в історії розвитку вищої освіти Україні умовно на основі історичних подій можна виділити декілька етапів. Перший (1576–1805 рр.) – зародження вищої освіти, поява перших навчальних центрів; ІІ етап (1805–1850) організаційний – виникнення університетів на українській території, що перебувала у складі Російської та Австро-Угорської імперій, удосконалення змісту освіти; ІІІ етап (1850–1917) – спеціалізація вищих навчальних закладів з урахуванням сучасних перетворень в промисловості; ІV етап (1917–1991) − радянський період розвитку вищої освіти: зростання кількості вищих навчальних закладів і чисельності студентів, введення заочної форми навчання, покращення навчально-методичного забезпечення та якості навчання студентів; V етап (1991 до сьогодення) – утвердження незалежності України: реформування, децентралізація й демократизація вищої освіти, розширення прав вищих закладів освіти, надання академічної свободи у виборі форм і методів навчання, підвищення ролі самостійної роботи студентів, інтеграція у загальноєвропейську систему освіти.
17
Гашинова, К. Ю., В. В. Родіонова, and О. С. Хмель. "РОЛЬ ВІДЕОМАТЕРІАЛІВ У ВИВЧЕННІ ІМУНОПАТОГЕНЕЗУ БРОНХІАЛЬНОЇ АСТМИ." Медична освіта, no. 2 (August 5, 2021): 64–68. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.11932.
Full textAbstract:
Високі темпи розвитку медичної науки ставлять перед студентом-медиком завдання з пошуку актуальної і надійної інформації для підготовки до занять. Сучасне навчання у вищих навчальних закладах орієнтується на технології, що забезпечують розвиток індивідуальності, без чого прорив у підготовці конкурентоздатного фахівця практично неможливий. Викладачі постійно ведуть пошук шляхів оптимізації діяльності студентів і хочуть бачити в студентах активних розпорядників отриманих знань. Останніми роками, разом із традиційними формами навчання, організація роботи студентів створюється також на основі сучасних інформаційних та навчальних технологій. З метою підвищення знань студентів та покращення процесу підготовки до занять необхідно використовувати найбільш інформативні та легко зрозумілі матеріали навчання, зокрема й відеофільми. Студенти 5 курсу, що навчалися на кафедрі професійних хвороб та клінічної імунології з циклу «Клінічна імунологія та алергологія», загалом 86 студентів, проходили анкетування за темою заняття «Атопічні хвороби», де вони зображували схему імунної відповіді при бронхіальній астмі згідно з імунологічними стадіями, зазначивши клітини-учасники та головні цитокіни, а також патофізіологічні прояви. Потім студентам показували відеофільм «Імунопатогенез бронхіальної астми», створений на базі кафедри, та просили кольоровими ручками доповнити схему. За повноту опису студенти отримували бали, кількість балів визначалася за використанням студентом специфічних слів-маркерів. Згідно з отриманими даними, після перегляду фільму визначалося достовірне підвищення знань студентів з усіх імунологічних фаз бронхіальної астми. Використання навчальних матеріалів, зокрема візуальних, додатково до основного джерела навчання – підручників, може сприяти підвищенню рівня знань студентів з теми, що вивчається.
18
Таран, Юрій Миколайович, and Павло Филимонович Буланий. "Узгодження програм з фізики і математики в вищій технічній школі." Theory and methods of learning fundamental disciplines in high school 1 (April 2, 2014): 161–65. http://dx.doi.org/10.55056/fund.v1i1.425.
Full textAbstract:
Однією з умов успішної підготовки спеціалістів у вищому технічному навчальному закладі є взаємодія між кафедрами. Вона усуває дублювання курсів, забезпечує єдність позначень і понять різних величин, робить навчання послідовним і цілісним. Необхідність такого взаємозв’язку зумовлена також тим, що профільна навчальна дисципліна однієї кафедри є базовою дисципліною для іншої кафедри, а отже, курси дисциплін, що вивчаються, повинні бути скориговані відносно часу в обсягу предмета, що вивчається.У вищих технічних навчальних закладах гірничо-металургійного профілю найбільш тісна взаємодія між загальноосвітніми кафедрами повинна, очевидно, здійснюватися між кафедрами математики і фізики.Це зумовлене тим, що математична підготовка студентів значною мірою визначає ефективність навчання фізики. Так, зокрема, математичний апарат у фізиці застосовується для теоретичних узагальнень, обробки експериментальних даних, розв’язання наукових і прикладних задач [1]. Математика дає можливість встановити функціональний причинно-наслідковий зв’язок між фізичними величинами. Підвищення рівня математизації всіх галузей науки допомагає узагальнити накопичені експериментальні дані.В основі найважливіших розділів фізики, які вивчаються у вищих технічних навчальних закладах (розподіл Максвелла за швидкостями молекул, теореми про потік вектора напруженості електростатичного поля і його циркуляції в інтегральній і диференціальній формах, квантова механіка), лежать складні математичні теорії. Очевидно, що для успішного навчання студентів необхідний тісний зв’язок між цими кафедрами.Проаналізуємо діючі анотації чинних програм з математики і фізики і їх синхронізацію за часом на прикладі головного вищого навчального закладу металургійного профілю. Як правило, вивчення фізики починається з розділу “Механіка” в другому семестрі. В цьому розділі нема відносно складних математичних викладок. Однак у наступному розділі (“Молекулярна фізика”) студентів знайомлять з розподілом Максвелла за швидкостями молекул, який дозволяє розрахувати число молекул, абсолютні значення швидкостей яких лежать у заданому інтервалі. Із рівнянь Максвелла випливають визначення важливих фізичних величин: середньої арифметичної швидкості молекул, температури. Щоб опанувати цей розділ, студенти повинні бути вже ознайомлені з методами теорії імовірності, поняттям середнього значення, визначення невласного інтегралу з нескінченними межами. В цьому ж семестрі студентам читається розділ “Електростатика”, де їх знайомлять з теоремою про потік вектора напруженості електростатичного поля і поняттям циркуляції цього ж вектора. Аналогічні теореми і поняття застосовують при вивченні електромагнетизму. Для розуміння фізичного змісту таких важливих означень і теорем необхідні знання інтеграла по поверхні, криволінійного інтеграла, основних понять векторного числення: дивергенції, ротора, градієнта.Рівняння Максвелла, які є послідовним узагальненням основних законів електромагнетизму, базуються на цих поняттях і теоремах.У першому семестрі другого курсу при вивченні коливального руху і хвильових процесів студенти повинні мати відповідну підготовку для розв’язання лінійних диференціальних рівнянь другого порядку, диференціальних рівнянь в частинних похідних.При вивченні елементів квантової механіки, в основі якої лежить рівняння Шредингера, студенти мають бути ознайомлені з поняттям оператора Лапласа. густиною імовірності, теорією комплексної змінної та ін.Зіставимо в часі вивчення окремих розділів математики, на яких базуються вищевказані важливі розділи фізики. Так, елементи теорії імовірності читають студентам у першому або в другому семестрі другого курсу, коли стосовно фізики цей матеріал вивчався раніше. Для ряду спеціальностей вищого технічного навчального закладу в програмі з математики вивчення криволінійного інтеграла, інтеграла по поверхні, елементів теорії імовірності, функції комплексної змінної і ін. взагалі не планується. Хоча для більш глибокого розуміння фізики студентам необхідно мати відповідну математичну підготовку.Виникає, таким чином, проблема, коли студенти вивчають важливі розділи фізики без відповідної математичної підготовки. Це відбувається, можливо, з таких причин:– відповідні розділи математики ще не були їм прочитані до читання курсу фізики;– вивчення окремих розділів математики, необхідних для вивчення фізики, не заплановане взагалі.Крім того, для більш фундаментального вивчення фізики підготовка студентів з векторного числення повинна бути глибшою. Очевидно, треба погодитися з автором відомого посібника з курсу фізики Савельєвим І.Г., який вказує на те, що більш чіткий фізичний смисл рівняння Максвелла мають, наприклад, тоді, коли вони записані в диференціальній формі, тобто із застосуванням понять дивергенції і ротора. Однак у програму курсу математики у вищому технічному навчальному закладі розгляд понять дивергенції і ротора не входить.Помітна зараз тенденція до скорочення аудиторних годин з фізики утруднює вивчення необхідних питань з математики в процесі лекцій і призводить до поверхового знайомства з її найважливішими розділами. Недостатня фундаментальна підготовка студентів з фізики негативно впливає на їх теоретичну підготовку при вивченні курсів дисциплін на спеціальних кафедрах.Належний математичний рівень не завжди може бути досягнутий більшістю студентів при обмеженні аудиторного часу навчання. Отже, при недостатній математичній підготовці студентів вивчення фізики у вищому технічному навчальному закладі може звестися до повторення шкільного курсу. Це цілком очевидно, якщо порівняти кількість годин, відведених на вивчення фізики в школі і у вищому технічному навчальному закладі. Так, згідно з програмами для загальноосвітніх закладів [2] на вивчення фізики заплановано 750 навчальних годин, а у вищому технічному навчальному закладі – всього біля 150 навчальних годин, тобто в 5 разів менше.Проаналізувавши ситуацію, яка склалась, бачимо можливі шляхи розв’язання проблеми:1. Починати вивчення фізики на другому курсі. Очевидно, здійснити це в рамках традиційного навчання неможливо, оскільки у другому семестрі першого курсу вже починається вивчення дисципліни “Вступ до спеціальності”, для розуміння якої студенти вже повинні мати певну підготовку з фізики.2. Якщо формулювати важливі закони фізики без застосування складних математичних понять і теорем, які конче потрібні, то таке навчання взагалі позбавлене сенсу при підготовці спеціалістів і магістрів.3. Використовувати частину лекційного часу для пояснення необхідних математичних понять і теорем. Це скоротить час навчання фізики.4. Запропонувати студентам літературу для самостійного вивчення окремих математичних понять. Це може виявитись прийнятним тільки для окремих студентів, які добре встигають.5. Збільшити тривалість вивчення фізики до трьох семестрів. При існуючих навчальних планах це може призвести до збільшення навантаження на студентів.6. Перенести частину спеціальних розділів фізики на 8–9 семестри для навчання спеціалістів і магістрів. Для підготовки бакалаврів обмежитись курсом фізики, в який не входять питання, що потребують знань складних математичних понять. Це може бути попільним у зв’язку з тим, що зараз асоціацією вищих навчальних закладів гірничо-металургійного профілю обговорюється питання про скорочення терміну підготовки бакалаврів до трьох з половиною років.7. Подавати на лекціях з фізики необхідні складні математичні поняття, замінивши строгі доведення більш інтуїтивними відповідно до дидактичного принципу доступності і розуміння. Такий підхід буде сприяти формуванню у студентів сучасного світосприйняття і світорозуміння.Таким чином, підсилення кореляції міжпредметного зв’язку “математика–фізика” у вищому технічному навчальному закладі буде сприяти підвищенню рівня навчально-методичного процесу, дозволить підготувати спеціалістів більш високого рівня. Автори статті не претендують на абсолютну повноту висвітлення у статті проблеми міжпредметного зв’язку “математика–фізика” у вищому технічному закладі і вважають, що це, можливо, лише одні із варіантів її розв’язання.
19
Удовіченко, Ганна Михайлівна. "Сучасний контекст формування дидактичної компетентності студентів вищих педагогічних навчальних закладів." Освітній вимір 45 (June 25, 2015): 108–14. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v45i0.2593.
Full textAbstract:
Удовіченко Г. М. Сучасний контекст формування дидактичної компетентності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
У статті проаналізовано підходи науковців до визначення компетентнісного підходу, понять «компетентність», «компетенція», «дидактична компетентність». Підкреслюється важливість упровадження компетентнісного підходу в теорію та практику сучасної освіти, наголошується на потребі формування дидактичної компетентності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
20
Тюріна, Діна, and Лариса Макарова. "Теоретичні питання формування вмінь моделювання у студентів вищих економічних навчальних закладів." Освітній вимір 41 (May 8, 2014): 127–33. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v41i0.2880.
Full textAbstract:
Тюріна Д. М., Макарова Л. Г. Теоретичні питання формування вмінь моделювання у студентів вищих економічних навчальних закладів.
У статті розкрито науково-методичні засади процесу формуваннявмінь моделювання у студентів вищих економічних навчальних закладів: розкрито сутність поняття «уміння моделювання економічних об’єктів»; здійснено класифікацію вмінь моделювання економічних об’єктів відповідно до складників процесу моделювання; уточнено критерії, показники рівнів сформованості вмінь моделювання економічних об’єктів у студентів.
21
Mykhaylovska, N. S. "Сучасні аспекти підготовки лікарів загальної практики у вищих медичних навчальних закладах." CHILD`S HEALTH, no. 2.53 (April 5, 2014): 137–39. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.2.53.2014.75961.
Full textAbstract:
У роботі наведені сучасні аспекти викладання дисципліни «загальна практика — сімейна медицина» на додипломному етапі у вищих медичних навчальних закладах країни з урахуванням досвіду, набутого в Запорізькому державному медичному університеті. Розглянуті основні аспекти реалізації Наскрізної програми підготовки студентів медичних факультетів вищих навчальних закладів IV рівня акредитації та лікарів-інтернів для оволодіння практичними навичками та методиками, необхідними для роботи на посадах лікарів за спеціальністю «загальна практика — сімейна медицина».
22
ГЕВКО, Олена, and Наталія МАКОГОНЧУК. "ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ В КОНТЕКСТІ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 28, no. 1 (May 17, 2022): 85–98. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v28i1.978.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано основні інноваційні методи викладання навчального предмета “Історія України” в національних вишах в умовах дистанційного навчання. Зокрема актуалізовано на важливості модернізації методики викладання цього навчального предмета і як загальнообов’язкового для усіх здобувачів вищої освіти, і як основного фахового предмета для студентів-істориків. нинішні зміни ставлять перед собою завдання пошуку нових підходів, форм, методів, технологій у цій галузі. Виділено основні принципи інноваційного навчання: навчальний процес – це повноцінна взаємодія двох рівноправних її учасників – студента та викладача; основна мета – це розвиток особистості та мислення кожного студента; мету і завдання розробляють спільно викладач і студенти; позиція викладача спрямована на студента, переважають організаційна і стимулююча функції; демократичний стиль спілкування; у пізнавальній діяльності на перший план висуваються творчі і реконструктивні завдання; основні форми навчання – групова та індивідуальна; залучення до навчання власного досвіду студентів; основа мотивації студентів – досягнення успіху та самореалізації особистості. Наголошено на особливостях застосування навчальних платформ, телекомунікаційних технологій, онлайн курсів, що забезпечують інтерактивну взаємодію викладачів і студентів. Очевидними перевагами дистанційної освіти є: можливість поєднання роботи і навчання, гнучкий графік, можливість опанування додаткових компетенцій, хобі, курсів, підвищення мотивації у самоосвіті. Недоліками дистанційного навчання під час пандемії є: неможливість доступу до інтернету, технічні проблеми, низький рівень володіння викладачами і студентами інформаційними технологіями, складність засвоєння матеріалу самостійно. Розглянуто популярні платформи (системи) дистанційного навчання zoom, microsoft teams, google classroom та google meet. Майбутні наукові пошуки можливі у напрямі теоретичного обґрунтування важливості застосування міжпредметних зв’язків історії з іншими гуманітарними дисциплінами, зокрема українською мовою, філософією, соціологією.
23
Hlazunova, Olena H. "ПРИНЦИПИ ФОРМУВАННЯ «АКАДЕМІЧНОЇ ХМАРИ» СУЧАСНОГО УНІВЕРСИТЕТУ НА ОСНОВІ ВІДКРИТИХ ПРОГРАМНИХ ПЛАТФОРМ." Information Technologies and Learning Tools 43, no. 5 (September 18, 2014): 174–88. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v43i5.1096.
Full textAbstract:
У статті проаналізовані підходи до використання хмарних технологій у процесі навчання студентів вищих навчальних закладів, розкрито сутність концепції «академічної хмари», обґрунтовані її структурні елементи. Запропонована модель академічної хмари сучасного університету, яка функціонує на основі використання відкритих програмних платформ. Наведено приклади програмного забезпечення і функціональних платформ, які забезпечують потреби студентів у електронних навчальних ресурсах. Проаналізовані моделі розгортання хмаро орієнтованого середовища у вищому навчальному закладі: приватна хмара, інфраструктура як сервіс і платформа як сервіс. Здійснено порівняння вартості розгортання «академічної хмари» на базі власної інфраструктури навчального закладу й оренди інфраструктури у вендора.
24
Гаврилюк, О. О., and В. В. Іванова. "Особливості компетентнісного підходу в організації самостійної навчальної діяльності студентів з іноземної мови." Освітній вимір 36 (September 13, 2012): 524–28. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v36i0.3474.
Full textAbstract:
Гаврилюк О. О., Іванова В. В. Особливості компетентнісного підходу в організації самостійної навчальної діяльності студентів з іноземної мови.
У статті висвітлено зміст та значення компетентнісного підходу щодо організації самостійної навчальної діяльності студентів вищих педагогічних навчальних закладів. Розкрито поняття «ключова компетентність» та проаналізовано основні компоненти самостійної навчальної діяльності студентів.
25
Гавран, M. І., and Л. М. Кавяк. "ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ ІЗ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН У КАНАДІ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, no. 2 (November 15, 2021): 281–86. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-44.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз системи підготовки фахівців із міжнародних відносин у канадських закладах вищої освіти, досягнення яких у сфері підготовки висококваліфікованих спеціалістів та залучення все більшої кількості іноземних студентів є добре відомими. Обґрунтовано необхідність аналізу канадського досвіду для вдосконалення системи підготовки фахівців із міжнародних відносин у закладах вищої освіти України. Чітко визначено завдання проведеного дослідження. Наведено головні особливості підготовки фахівців із міжнародних відносин у канадських вищих навчальних закладах з огляду на години навчання, пропоновані навчальні дисципліни, міжнародні можливості. Автори аналізують навчальні програми для студентів спеціальності «Міжнародних відносини» у деяких університетах Канади, а саме університеті Маунт Еллісон та Університеті Британської Колумбії (UBC). Зазначається, що Канада має свої очевидні особливості у підготовці фахівців із міжнародних відносин, які в основному зумовлені різноманітністю університетів, цілями їх студентів, можливостями кар’єрного росту, культурною спадщиною. Виокремлено та охарактеризовано навчальні дисципліни спеціальності «Міжнародні відносини» відповідно до років навчання. Встановлено, що спочатку пропонуються вступні предмети спеціальності з поступовим збільшенням основних предметів, які чітко орієнтовані на професійний розвиток. Окрім основних дисциплін, студенти мають змогу вибирати факультативні предмети. Сформульовано пропозицію щодо впровадження навчальної дисципліни «Гендер та міжнародні відносини» в українських закладах вищої освіти, яка може розглядатися як основа для вдосконалення системи підготовки фахівців із міжнародних відносин, оскільки поглиблює їхню обізнаність у нерівності та гендерній несправедливості у світі політики, щоб запобігти подібних ситуацій у їхньому професійному досвіді. Зроблено висновок, що досвід канадських закладів вищої освіти варто враховувати з метою удосконалення системи підготовки фахівців із міжнародних відносин.
26
Гребеник, Тетяна. "Особливості мотивації до навчання студентів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації." Освітній вимір 41 (May 8, 2014): 36–42. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v41i0.2861.
Full textAbstract:
Гребеник Т. В. Особливості мотивації до навчання студентів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації.
У статті розглядаються питання мотивації до навчання студентів і визначається стан окресленої проблеми в теорії і практиці вищої школи. Автор наголошує на актуальності, значущості та гостроті окресленого напрямку діяльності педагогічних колективів, аналізує основні поняття, презентує результати дослідження та виокремлює особливості формування вмотивованості навчання студентів вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації.
27
Hylyun, O. V. "Якість вищої освіти в оцінках студентів університету." Grani 19, no. 4 (March 12, 2016): 84–87. http://dx.doi.org/10.15421/1716083.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі формування системи забезпечення якості вищої освіти в сучасній Україні. Звертається увага на дискусію щодо форм залучення студентів до оцінювання якості освітніх послуг у вищих навчальних закладах. Визначається, що важливим інструментом моніторингу якості освіти є комплексне вивчення громадської думки студентів щодо якості освіти в конкретних університетах. Соціологічні опитування дозволяють оперативно отримувати оцінки та пропозиції щодо освітніх послуг від їх безпосередніх споживачів, тобто студентів, які з середини здатні помітити ті недоліки навчального закладу, які непомітні для зовнішнього середовища. У статті підкреслюється, що якість освіти залежить не тільки від діяльності викладачів та співробітників університетів, але і від самих студентів. Одна з вимог Болонської декларації - залучення студентів до участі в оцінці організації і змісту освіти у вищих навчальних закладах . На основі аналізу результатів вибіркового репрезентативного соціологічного дослідження «Студенти ДНУ імені Олеся Гончара про якість освіти в університеті» зроблений висновок, що студенти спроможні оцінювати якість освіти в університеті. Більш точні оцінки та важливі практичні рекомендації щодо якості освітніх послуг в університеті можна очікувати переважно від старшокурсників. Але і студенти молодших курсів, які не мають ще достатнього академічного досвіду, за певних умов можуть також надавати цікаву для викладачів та керівництва університету інформацію. Залучення студентів до різних форм таких опитувань безумовно буде сприяти формуванню у них розвинутих освітніх мотивів, бажань компетентно брати участь в житті університету, зокрема в оцінюванні та контролі якості освіти.
28
Морозова, Ксенія Олександрівна. "Формування інформаційно-комунікаційних компетентностей студентів вищих навчальних закладів." Theory and methods of e-learning 3 (February 10, 2014): 200–202. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v3i1.341.
Full textAbstract:
Вивчення досвіду зарубіжних країн дає підстави стверджувати, що нині відбувається переорієнтація освітніх програм та педагогічних технологій на компетентісний підхід. Відомі міжнародні організації, що працюють у сфері освіти, активно досліджують питання компетентнісно зорієнтованої освіти, з-поміж них – ЮНЕСКО, ЮНІСЕФ, ПРООН, Рада Європи, Організація європейського співробітництва та розвитку, Міжнародний департамент стандартів тощо.У зв’язку з переходом до кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищій школі рівень інформаційно-комунікаційних компетентностей студентів вважається одним із головних чинників розвитку всієї системи освіти.Компетентнісний підхід визнаний ключовим положенням у реформуванні освіти країн Європейського Союзу і розглядається як базова конструктивна ідея безперервної освіти.Упровадження компетентнісного підходу в навчально-виховний процес вищої школи України є одним із провідних напрямів оновлення змісту освіти. Як зазначає І. Зязюн, головною метою вищої освіти має бути становлення цілісної і цілеспрямованої особистості, готової до вільного гуманістичного орієнтованого вибору та індивідуального інтелектуального зусилля, що володіє багатофункціональними компетентностями [2].Використання інноваційних технологій освіти у навчально-виховному процесі – одна з умов реалізації компетентісного підходу.Аналіз наукової літератури свідчить про те, що питання інформаційно-комунікаційних компетентностей привертає увагу багатьох дослідників (М. І. Жалдак, О. М. Спірін, Ю. В. Триус та ін.)Проте, незважаючи на достатньо широкий спектр публікацій, присвячених даній проблемі, полеміка навколо визначення шляхів формування інформаційно-комунікаційних компетентностей триває. Це пов’язано із тим, що формування інформаційно-комунікаційних компетентностей у студентів, зокрема у тих, що не зорієнтовані на інформатику як на фах, стає атрибутивною компонентою навчального-виховного процесу ВНЗ.Активізація процесу навчання прямо пропорційно пов’язана із розвитком інформаційних технологій та розширенням функціональних можливостей сучасної техніки, адже комп’ютери сьогодні широко застосовуються на усіх етапах навчально-виховного процесу.Ю. І. Машбиць виділяє такі позитивні аспекти використання комп’ютерної техніки в освітньому процесі:– розширення можливостей подання даних;– можливість посилити мотивацію навчання;– гнучкість керування навчальним процесом і, як результат, якісна зміна контролю за діяльністю студентів;– формування у студентів рефлексії своєї діяльності тощо [3].Застосування ІКТ у навчальній діяльності сприяє формуванню таких якостей особистості як гнучкість, структурність, креативність мислення. Це створює можливості нового, нетрадиційного сприйняття очевидних фактів, встановлення зв’язків між новими та старою інформацією, а також формуванню інформаційно-комунікаційних компетентностей.О. М. Спірін подає таке тлумачення поняття інформаційно-комунікаційної компетентності (ІКК): це підтверджена здатність особистості автономно і відповідально використовувати на практиці інформаційно-комунікаційні технології для задоволення власних індивідуальних потреб і розв’язування суспільно значущих, зокрема професійних, задач у певній предметній галузі або виді діяльності.П. Мерріл визначає інформаційно-комунікаційну компетентність («ICT competence») як готовність застосовувати на практиці засвоєні знання та навички в галузі інформаційних і комунікаційних технологій [4].І. О. Зимня виділяє поняття «компетентності в галузі інформаційних технологій», до якого входять: прийом, переробка, видача інформації; перетворення інформації, мультимедійні технології, комп’ютерна грамотність; володіння електронною, Інтернет-технологією [1].Зміст інформаційно-комунікаційних компетентностей науковці розуміють як володіння сучасними інформаційними технологіями загального призначення, вміння користуватись інструментарієм і продуктами інформаційних технологій загального вжитку, а також володіння технологіями пошуку, введення, обробки та виведення інформації.Проаналізувавши та узагальнивши різні визначення інформаційно-комунікаційної компетентності, запропоновані дослідниками, пропонуємо своє бачення даного поняття, а саме інформаційно-комунікаційна компетентність – це впевнене та раціональне застосування ІКТ для створення, зберігання, пошуку та обміну інформацією у навчально-дослідницькій діяльності, на роботі та дозвіллі.Структурними складовими ІК компетентностей визначено такі компоненти: мотиваційно-ціннісний (зацікавленість в ІКТ, схильність до діяльності у сфері ІКТ, усвідомлення мотивів і мети цієї діяльності); змістовно-проектувальний (теоретичні знання, уміння, навички, пізнавальна активність); когнітивно-операційний (ступінь освоєння ІКТ і науково-методологічними основами їх використання в професійній діяльності); особистісно-рефлексивний (власний стиль, здатність оцінювати власну діяльність та її результати, самоосвіта) [5].Зважаючи на велику кількість проектів та установ, що оцінюють ІК компетентність, у різних країнах європейського простору, у 2006 році за участю «Qualifications and Curriculum Authority» було створено єдині стандарти для оцінки ІКТ-компетентності. Вони містять у собі загальні розділи (теми), рівні та детальні дескриптори оцінки ІК компетентностей, а саме: використання ІК; знаходження та відбір інформації; використання ІК для комунікації.Якісне формування ІК компетентностей студентів ВНЗ буде можливим за умов:здійснення моніторингу рівня сформованості інформаційно-комунікаційних компетентностей;застосування інноваційних, особистісно зорієнтованих технологій навчання;наявності відповідної технологічної та методичної навчальної бази;комплексного використання різних форм та методів навчання.
29
Chaiuk, Tetiana A. "ОНЛАЙН ІНСТРУМЕНТИ ДЛЯ ОЦІНЮВАННЯ ІНШОМОВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД." Information Technologies and Learning Tools 73, no. 5 (October 22, 2019): 185–205. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v73i5.2501.
Full textAbstract:
У статті висвітлено проблеми формування та оцінювання іншомовної компетентності студентів вищих навчальних закладів; надано результати аналізу та характеристика основних міжнародних онлайн тестів для об’єктивного оцінювання рівня володіння англійською мовою студентами закладів вищої освіти. Такі тести можуть забезпечувати їхнє самонавчання та самооцінювання. Відтворено структури міжнародних онлайн тестів із англійської мови як іноземної та наведені приклади тестових завдань. Виокремлено, проаналізовано та схарактеризовано основні міжнародні онлайн тести для об’єктивного оцінювання рівня володіння англійською мовою студентами закладів вищої освіти. Виокремлено, проаналізовано та схарактеризовано основні міжнародні онлайн тести, що можуть забезпечувати самонавчання та самооцінювання, для об’єктивного оцінювання рівня володіння англійською мовою студентами закладів вищої освіти, а саме: тести Кембриджської шкали оцінки професійних компетентностей викладачів іноземної мови; тести Кембриджського екзамену, що містить у собі такі тести, як Ключовий тест з англійської мови; Попередній тест з англійської мови; Перший сертифікат з англійської мови; Сертифікат із прогресивним рівнем володіння англійською мовою; Сертифікат із майстерним рівнем володіння англійською мовою; Інтернет орієнтований тест з англійської мови як іноземної та Міжнародна тестова системи англійської мови. Аналіз цих тестів показав, що вони, загалом, складаються з чотирьох частин, таких як читання, слухання, говоріння, письмо, та базуються на Загальноєвропейських рекомендаціях з мовної освіти: вивчення, викладання, оцінювання. Ці тести є зручним інструментом у процесах викладання англійської мови та навчання мові, оскільки забезпечують такі функції: викладачеві – зручну швидку перевірку рівня володіння студентом англійською мовою, можливість переглянути типові помилки та обговорити їх зі студентами для корегування їхнього подальшого плану навчання, можливість підвищити рівень викладання іноземної мови завдяки використанню онлайн тестів; студенту – можливості неперервного навчання англійській мові та постійного підвищення свого рівня володіння мовою для отримання в подальшому необхідного сертифіката. Перспективами подальших досліджень є впровадження міжнародних онлайн тестів в освітній процес закладу вищої освіти для проведення оцінювання рівня володіння англійською мовою та аналіз впливу цих інструментів на рівень іншомовної компетентності студентів.
30
Чувасова, Н. О. "Розвиток операційного компонента пізнавальної активності студентів вищих педагогічних навчальних закладів." Освітній вимір 34 (January 13, 2012): 148–57. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v34i0.3591.
Full textAbstract:
Чувасова Н. О. Розвиток операційного компонента пізнавальної активності студентів вищих педагогічних навчальних закладів.
У статті розкрито структуру операційного компонента пізнавальної активності майбутніх учителів у вищому навчальному закладі та розглянуто шляхи та методи розв’язання проблеми розвитку операційного компонента пізнавальної активності.
31
Бугра, Аліна. "Індивідуалізація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих технічних навчальних закладів як актуальна дидактична проблема." Освітній вимір 39 (November 21, 2013): 33–38. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v39i0.3023.
Full textAbstract:
Бугра А. В. Індивідуалізація самостійної навчально-пізнавальної діяльності студентів вищих технічних навчальних закладів як актуальна дидактична проблема.
У статті здійснюється оглядовий аналіз еволюції педагогічних поглядів на проблему індивідуалізації навчання, обґрунтовується необхідність розроблення дидактичних засад реалізації принципу індивідуально-диференційованого підходу до студентів у процесі їх самостійної навчально-пізнавальної діяльності.
32
Boichuk-Tovsta, Oxana. "Соціальне здоров’я студентів вищих медичних навчальних закладів." Освітній простір України 17 (November 22, 2019): 45–52. http://dx.doi.org/10.15330/esu.1.45-52.
Full textAbstract:
Стаття присвячена питанням соціального здоров’я студентів-медиків. Соціальне здоров’я розглянуто з позиції культури здоров’я студентів, з міждисциплінарного характеру тощо. Розв’язання питань здоров’я вимагає врахування цілого ряду чинників, до яких належать правові, сімейні, освітньо-виховні,, медичні, юридичні, культурологічні, екологічні.
33
Сорокопуд, Марія Андріївна. "Хмарні засоби навчання фізики." New computer technology 12 (December 25, 2014): 317–21. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v12i0.727.
Full textAbstract:
Метою дослідження є огляд хмарних засобів, які можуть бути використані в процесі навчання фізики у вищій школі.
Задачами дослідження є аналіз основних варіантів використання хмарних технологій у навчальному процесі, класифікація хмарних засобів навчання фізики, вибір віртуальних фізичних лабораторій та моделюючих програмних засобів.
Об’єктом дослідження є процес навчання фізики у вищих навчальних закладах.
Предметом дослідження є використання хмарних засобів в процесі навчання фізики у вищій школі.
Використані методи дослідження: аналіз наукових публікацій.
Результати дослідження. В роботі виділено та розглянуто віртуальні фізичні лабораторії та моделюючі програмні засоби, за допомогою яких стає можливою візуалізація фізичних процесів та активізація навчальної діяльності студентів з фізики.
Основні висновки і рекомендації. Дослідження та впровадження в практику діяльності вищих навчальних закладів хмарних технологій надасть можливість створити освітнє середовище для студентів і викладачів.
34
Бурачек, Віктор Романович. "Проблеми та переваги дистанційного навчання при викладанні дисциплін математичного циклу." Theory and methods of e-learning 3 (February 5, 2014): 29–34. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v3i1.312.
Full textAbstract:
Одним з питань, яке на сьогодні активно вивчається всіма ланками вищої школи в Україні, є питання шляхів та методів впровадження дистанційної форми навчання. Дане питання викликане не стільки важливістю чи необхідністю існування вказаної форми навчання, скільки конкретними формами прояву дистанційного навчання в освітньому просторі України, а також тими проблемами, які при цьому випливають. Спробуємо розглянути основні з таких проблем та можливі шляхи їх подолання.Однією з основних проблем, на наш погляд, є недостатня кількість інформації щодо дистанційних курсів на українських теренах. Слабкий рівень ознайомленості користувачів з можливостями та правилами використання спеціалізованого програмного забезпечення, яке застосовується при дистанційному навчанні (саме навчанні, а не спілкуванні!), низька пропускна здатність мереж, відсутність активної промоції... І це – враховуючи терміни впровадження системи дистанційного навчання в державі [1]. Як показує досвід, в Росії вже давно функціонує віртуальний навчальний заклад INTUIT (Інтернет-університет інформаційних технологій), який на сьогодні дає можливість дистанційно отримати вищу освіту (рис. 1). Ще одним «каменем спотикання» є надзвичайна складність щодо узгодження навчальних планів для різних навчальних закладів. З одного боку, певні вимоги і нормативи відповідного міністерства, з іншого – індивідуальний підхід до змісту навчальних планів і програм. Це вносить певну напруженість у процес наповнення дистанційних курсів, оскільки зажди існує небезпека відхилення від програми.Але найсерйознішою проблемою є однотипність підходу до методичного забезпечення дистанційних курсів, тобто, вимоги щодо його структури. З точки зору змісту й ролі різних дисциплін в процесі оволодіння фахом такі вимоги повинні бути строго диференційованими. Навіть викладання однієї й тієї ж дисципліни студентам різних спеціальностей вимагає вибіркового підходу викладача до співвідношення між обсягами матеріалу різних тем і розділів (наприклад, при викладанні курсу «Математичка для економістів» для студентів спеціальностей «Маркетинг» і «Економічна кібернетика»).У жовтні минулого року на базі Чернівецького торговельно-економічного інституту КНТЕУ відбувся міжвузівський науково-методичний семінар на тему «Шляхи і методи впровадження дистанційної форми навчання при викладанні дисциплін математичного та інформаційного циклів». Як показало обговорення, для різних навчальних закладів характерним є власне бачення такого виду навчання. Однак, в загальному використовується шаблонний підхід, спрямований на пряме перенесення аудиторних методів роботи зі студентами на віртуально-електронне спілкування [2].В першу чергу, це проявляється у переліку форм подання матеріалу. Як правило, викладачі, які розробляють такі дистанційні курси, змушені:а) створити друкований формат конспекту лекцій, до якого додати:б) типові задачі та приклади для демонстрації практичного застосування теоретичного матеріалу;в) список основних питань для самоперевірки знань;г) перелік літературних джерел.По-друге, контроль знань студентів зазвичай набуває форм:а) комп’ютерного тестування;б) розв’язування нескладних задач та прикладів у заданому обсязі;в) контрольних робіт за матеріалом змістовного тематичного модуля.Всі інші засоби (електронна пошта, соціальні мережі, чати та ін.) є просто різними видами передачі інформації в обох напрямках (викладач студент).І найголовнішою проблемою, яка стоїть на шляху якісного й ефективного впровадження дистанційного навчання в Україні, є відсутність (у більшості випадків) переконливої особистої мотивації для нинішніх студентів щодо отримання ґрунтовних знань з більшості навчальних дисциплін, зокрема, й математичних.Висвітлені проблеми жодною мірою не повинні привести до висновку про недоцільність впровадження дистанційного навчання в українських навчальних закладах. І причин тому є кілька.По-перше, наявність спеціалізованого програмного забезпечення E-Learning (Atutor, Moodle), достатньо потужного, різноманітного і доступного з точки зору користувача, яке дозволяє застосувати широкий спектр засобів подачі матеріалу та перевірки знань студентів. Вагомим аргументом на користь деяких з платформ є їх безкоштовне поширення як Open Source-проектів.Інша перевага проявляється з урахуванням поширеної практики паралельного навчання студентів у кількох вищих навчальних закладах. Застосування дистанційного навчання в такій ситуації звільняє студента від необхідності вишукувати час на безпосереднє відвідування занять та спілкування з викладачем.З точки зору викладання дисциплін математичного циклу, то ту немає однозначного типового підходу до дистанційної форми навчання. Зупинимося на цьому детальніше.Вивчення курсу «Математика для економістів» логічно можна розбити на кілька етапів – «Вища математика», «Теорія ймовірностей і математична статистика», «Економіко-математичне моделювання».Враховуючи важливість чіткого і логічно виваженого подання основних фундаментальних понять, термінів, правил та способів їх застосування, курс «Вища математика» на сьогодні повинен викладатися суто аудиторно, коли викладач має змогу вже в ході лекції чи практичного заняття розібрати зі студентами основні позиції та незрозумілі питання. Орієнтація нинішньої базової середньої освіти на просте накопичення знань учнями та тестовий їх контроль призвели до втрати ними (у більшості випадків) здатності самостійно проаналізувати матеріал і зробити обґрунтовані висновки з вивченого. Тому викладачам вищих навчальних закладів на перших курсах приходиться формувати логічно-аналітичний апарат студентів, як кажуть, «з чистого аркуша». Тим більше, коли це стосується вміння студентів, наприклад, економічних спеціальностей, застосувати вивчений математичний апарат при розв’язуванні фахових задач.При вивченні курсу «Теорія ймовірностей і математична статистика», першого, так би мовити, прикладного розділу математики, викладач змушений сформувати у студента здатність абстрактно-логічної побудови процесу знаходження розв’язку та вироблення системи статистичної обробки числових даних. На цьому етапі особисте спілкування є також конче необхідним, враховуючи надзвичайну різноманітність задач та деяку нестандартність підходу до їх розв’язування в кожному конкретному випадку. Хоча проведення контролю, наприклад, модульного, вже допускає використання дистанційних засобів, особливо при вивченні статистичних методів.Та, як показує практика, стан справ тут далеко не такий втішний. Дослідження усереднених якісних показників успішності студентів кількох чернівецьких вузів впродовж 10 років показали (рис. 2), що тут спостерігається стійка тенденція до спадання (кількість студентських груп та навчальних закладів дозволяє вважати вибірку репрезентативною). Дещо інша ситуація формується, коли студенти переходять до вивчення третього розділу – «Економіко-математичного моделювання». Як правило, цей розділ вони вивчають або на другому, або аж на третьому курсі (залежно від навчального плану для різних спеціальностей), досягнувши при цьому певного рівня знань фахового характеру. Отримані знання в даному етапі вже дозволяють більшості студентів свідомо підійти до осмислення умови задачі, вибору потрібного математичного інструментарію та його застосування в задачі. Тому на цьому етапі безпосередня присутність викладача не завжди є обов’язковою, і серії очних консультацій буває достатньо для деталізації способів та правил отримання позитивного результату при обробці даних.В останні кілька років для студентів ЧТЕІ КНТЕУ кількох спеціальностей («Економіка підприємства» та «Міжнародна економіка») в навчальних планах освітньо-кваліфікаційного рівня «спеціаліст» та «магістр» з’явився достатньо цікавий і, на наше переконання, потрібний курс – «Статистичний аналіз та економіко-математичне моделювання в економічних дослідженнях». Цінність даного курсу можна сформулювати трьома позиціями:1. Студенти п’ятого курсу мають вже майже повний набір знань фахового характеру і досить вільно здатні розібратися в економічній постановці різноманітних практичних задач.2. Програма курсу, складена викладачами кафедри вищої математики та інженерно-технічних дисциплін ЧТЕІ КНТЕУ, дозволяє цілісно й повно розглянути перелік та основні правила застосування математичних методів обробки економічної інформації різного типу.3. Враховуючи необхідність проведення досліджень в рамках виконання дипломних робіт, перші два пункти суттєво полегшують роботу студентів, підвищуючи її ефективність.При викладанні даного курсу викладач може активно використати дистанційні засоби, даючи студентам практичні завдання комплексного характеру та контролюючи хід їх розв’язування та отримані результати, що допоможе виробити у студентів навички самостійного вибору оптимальних методів розв’язування, проведення комплексних обчислень, аналізу отриманих результуючих даних.В ході модульного контролю можна шляхом тестування перевірити знання студентами основних термінів і понять, типових алгоритмів розв’язування, а також правильність застосування цих алгоритмів для нескладних розрахункових задач.Висновки:1. Дистанційне навчання як сучасний спосіб отримання знань та їх контролю є прогресивною методикою, яка дозволяє використати віддалену передачу даних від викладача до студента та отримання результатів виконання завдань.2. Відсутність в Україні єдиної політики щодо шляхів впровадження дистанційного навчання (враховуючи методичне, змістове, мотиваційне, нормативне та матеріальне забезпечення) робить дистанційну освіту недостатньо популярною, позбавленою законодавчої підтримки.3. При вивченні дисциплін математичного циклу студентами вищих навчальних закладів різної спеціалізації застосування дистанційного навчання повинно бути диференційованим, з огляду на різний ступінь складності та важливості матеріалу та підготовки студентів.4. Суттєвим покращенням умов впровадження і використання дистанційного навчання може стати орієнтування базової загально-освітньої школи на вироблення в учнів здатності аналізувати отримувані знання, а не просте їх накопичення.
35
Потапова, Олександра. "Задачі як засіб формування критичного мислення у студентів технічних спеціальностей вищих навчальних закладів під час вивчення математичного аналізу." Освітній вимір 43 (December 11, 2014): 71–76. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v43i0.2730.
Full textAbstract:
Потапова О. М. Задачі як засіб формування критичного мислення у студентів технічних спеціальностей вищих навчальних закладів під час вивчення математичного аналізу.
У статті досліджуються шляхи та засоби формування критичного мислення в наукових і методичних джерелах під час навчання математичних дисциплін. Визначаються шляхи його розвитку у студентів технічних спеціальностей вищих навчальних закладів у процесі вивчення математичного аналізу. Доводиться, що основним засобом формування критичного мислення у студентів на заняттях із математичного аналізу є задачі спеціального виду та розглядаються види таких задач.
36
Каландирець, Н. М. "Поняття медіакультури студентів вищих навчальних закладів України." Теоретичні питання культури, освіти та виховання, no. 46 (2012): 50–53.
Find full text
37
Malyutina, N. V., S. I. Babak, L. V. Klymenko, and O. I. Pogorila. "АКТУАЛЬНІСТЬ СИМУЛЯЦІЙНИХ МЕТОДІВ НАВЧАННЯ НА ЕТАПІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ ВИПУСКНИКІВ ВИЩИХ МЕДИЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (January 28, 2020): 82–88. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10798.
Full textAbstract:
Згідно із сучасними світовими тенденціями та запитом вітчизняної медицини, найдоцільнішим способом оволодіння практичними навичками як студентами, починаючи з першого курсу, так і лікарями-практиками, є тренінги у симуляційних центрах.
Мета – визначення рівня компетентності випускників вищих медичних навчальних закладів щодо володіння переліком практичних навичок та умінь.
Матеріал і методи. Проведено анкетування за шкалою оцінки знань Королівського коледжу лікарів загальної практики у двох групах лікарів-інтернів першого року навчання зі спеціальності «Загальна практика – сімейна медицина» до та після практичного заняття у симуляційному центрі. До 1 групи увійшли лікарі-інтерни, які під час отримання освіти не мали практичного медичного досвіду за межами вищого навчального закладу (n=86); до 2 групи (n=16) – лікарі-інтерни, які під час навчання працювали у закладах охорони здоров’я на посадах середніх медичних працівників.
Результати. У результаті аналізу отриманих даних було встановлено, що лікарі-інтерни 1 групи оцінили свій рівень володіння практичними навичками, як такий, що потребує підвищення. Лікарі-інтерни, які під час отримання освіти у медичних вищих навчальних закладах працювали у закладах охорони здоров’я, мали достовірно вищий рівень показників володіння практичними навичками, що належать до компетенції середнього медичного персоналу.
Висновки. Тренінги щодо рівня оволодіння практичними навичками та уміннями при застосуванні симуляційних методів навчання є високоефективними, що доводять результати наших досліджень.
38
Козьменко, О. І. "АНАЛІЗ ВИЗНАЧЕННЯ УСПІХУ В СИСТЕМІ ВИЩОЇ ОСВІТИ США НА ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТТЯ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 92, no. 5 (November 29, 2019): 108–18. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-92-5-108-118.
Full textAbstract:
У статті аналізуються дослідження американських педагогів щодо визначення успіху в системі вищої освіти. Значне зростання кількості студентів наприкінці ХХ століття призвело до появи нового типу студентів, які відрізнялися за певними ознаками від «традиційних» американських студентів. Це суттєво вплинуло на політику університетів і змусило шукати нові форми і засоби навчання з урахуванням різноманіття етнічних, вікових та соціальних особливостей студентів, політичної та соціально-економічної ситуації в країні. Високі кількісні показники утримання і випуску студентів довгий час визначали успіх закладу вищої освіти, але увагу освітян на початку ХХІ століття привертають інші фактори успішності. У 2004 році Американська асоціація державних коледжів і університетів разом з організацією «Довіра до освіти» та Національною Асоціацією керівників системи освіти створила проєкт щодо вивчення та поширення позитивного досвіду успішності окремих закладів вищої освіти США. У цьому дослідженні було розкрито поняття успішності як сукупності факторів культури освітнього середовища та вдалого керівництва. У 2006 році Національне товариство закладів вищої освіти оприлюднило результати проєкту дослідження успіху студентів. У 2007 році було опубліковано звіт про роботу Симпозіуму з питань успішності здобувачів вищої освіти, в якому було продемонстровано різні підходи до визначення цього поняття з урахуванням багатьох факторів. Заради реформування умов навчання, модернізації освіти Американська федерація вчителів у 2010 році теж провела власне дослідження успіху студентів вищих навчальних закладів. Таким чином, на початку ХХІ століття поняття успішності набуло іншого значення, що спонукало науковців до подальших розвідок у цьому напрямку.
Ключові слова: успішність, вища освіта США, заклади вищої освіти, студенти, визначення успіху.
39
Машкіна Л. А. "ІННОВАЦІЙНА ПІДГОТОВКА МАЙБУТНІХ БАКАЛАВРІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 49 (October 30, 2021): 166–71. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi49.271.
Full textAbstract:
У статті розглянуто необхідність інноваційної підготовки фахівців,індикаторами якої є наступні елементи: попередні успіхи студентів у роки навчання в педагогічних навчальних закладах, інформованість про інновації і готовність до їх практичного втілення. Висвітлено зарубіжний досвід інноваційної підготовки майбутніх бакалаврів дошкільної освіти в системі вищих навчальних закладів Європи й Америки, структуру та особливості навчання і викладання в них. Проаналізовано зміст та методику підготовки до використання інноваційних технологій на практиці. Висвітлено новаторські методи роботи (коопероване навчання, методи критичної педагогіки, педагогічної антропології, аутентичної та етнічної бесіди, тощо), форми організації (кооперативне навчання, мікронавчання, моделювання, мінікурси, виїзні семінари, тощо) та інноваційні моделі навчання студентів-бакалаврів з пошуковою спрямованістю, способи і засоби їх введення у навчальний процес. Виділено необхідні компоненти для створення ефективних ситуацій кооперованого навчання: позитивна взаємозалежність, взаємодія підтримки «пліч-о-пліч», індивідуальна відповідальність, вміння спільно працювати в малій групі, групова обробка результатів. Розглянуто практичні уміння та навички викладача закладу вищої освіти (володіння пояснювальними та дослідницькими методами навчання), які необхідні для ознайомлення студентів із нововведеннями, формування у них стійкої зацікавленості до вивчення та використання в своїй професійній діяльності інновацій, також указано функції викладача у ході навчального процесу (координатор, партнер). Описано методи надпредметної пошукової навчальної діяльності, до якої входять дослідницька, комунікативно-діалогова, дискусійна, ігрова, моделююча діяльність. Висвітлено завдання які стоять перед викладачем закладу вищої освіти в процесі викладання дисципліни.
40
Чубукіна, Олена. "Організація діяльності клубних об’єднань вищих педагогічних навчальних закладів України." Professional Art Education 2, no. 1 (April 15, 2021): 60–66. http://dx.doi.org/10.34142/27091805.2021.2.01.08.
Full textAbstract:
У статті розглядається питання організації діяльності клубних об’єднань вищих педагогічних навчальних закладів України у другій половині ХХ століття. Надається оцінка такої діяльності. Охарактеризовано поняття клуб, клубна діяльність, клубні об’єднання тощо. Встановлено, що проблему молодіжного дозвілля вивчали багато науковців минулого та сучасності. Доведено, що дозвілля є специфічним та соціальним засобом регенерації потенціалу людини, та водночас є важливою сферою розвитку особистості студента, що сприяє формуванню наукового світогляду, політичної та моральної культури, естетичному погляду й смаку, моральним ідеалам й духовних цінностей. Визначено мету клубних об’єднань вищих педагогічних закладів України – виховання та самовиховання студентів на основі ініціативи, творчого прояву здібностей кожного. Завдання спрямовувались на організацію суспільно корисного дозвілля молоді, пошук нових форм та засобів культурно-масової роботи відповідно до інтересів та потреб молоді, залучення до культурно-масової дозвіллєвої діяльності, розвиток соціально-культурної творчості, забезпечення спілкування молоді в результаті спільної діяльності та культурного відпочинку.
41
Лотюк, Юрій Георгійович, and Олег Михайлович Богут. "Формування у студентів умінь та навичок проектування та моделювання комп’ютерних мереж." New computer technology 5 (November 7, 2013): 64–65. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v5i1.82.
Full textAbstract:
У вищих навчальних закладах студенти згідно вимог освітньо-професійної програми підготовки бакалавра [4], повинні вміти розробляти концепцію побудови локальних комп’ютерних мереж на основі стандартних протоколів і інтерфейсів, аналізуючи потреби замовника. Вибирати топологію комп’ютерної мережі, мережні протоколи, планувати мережну інфраструктуру, аналізуючи потреби користувачів, програмне і апаратне забезпечення, що використовується, фізичне розміщення користувачів, ділення мережі на сегменти тощо. Майбутні спеціалісти також повинні вміти розробляти логічну і фізичну структуру локальної комп’ютерної мережі, топологію і засоби прокладки кабелів, розміщення комутаторів та маршрутизаторів, вибирати необхідне програмне забезпечення комп’ютерних мереж за допомогою нормативно-довідкової інформації, використовуючи процедури аналізу типових проектних рішень.Дані вимоги поширюються як на лекційний курс, так і на лабораторний практикум. Однак не кожен вищий навчальний заклад має можливість проводити лабораторний практикум у повній відповідності до вимог освітньо-професійної програми [1].Більшість вищих навчальних закладів не має матеріальної бази для практичного розгляду питання побудови та діагностики мережі. Ці теми розглядаються переважно тільки теоретично, оскільки не завжди можна дати можливість студентам самостійно спроектувати мережу або ділянку мережі, і перевірити її дію.Тому на лабораторних заняттях студенти в основному працюють в уже спроектованій, діючій мережі, і лише досліджують її топологію та характеристики.Такий підхід суттєво знижує рівень практичних навичок майбутніх спеціалістів з інформатики, оскільки при реалізації на практиці конкретного мережного проекту майбутній спеціаліст може стикнутись з рядом задач до яких він підготовлений лише теоретично.Тому нами пропонується при вивченні теми проектування комп’ютерних мереж залучати спеціалізоване моделююче програмне забезпечення для візуального проектування, моделювання та дослідження комп’ютерних мереж.Такий підхід має переваги у вивченні даної тематики, однак зауважимо, що перед вивченням тематики проектування та дослідження мереж на емуляторі існує необхідність продемонструвати студентам реальне мережне обладнання та особливості його використання і тільки потім проводити лабораторний практикум на емуляторі.При такому підході забезпечується повне охоплення тематики проектування та моделювання мереж як на теоретичному так і на практичному рівні [2].Однією з основних переваг використання емуляторів при вивченні проектування та дослідження мереж є можливість розглянути такі задачі, які неможливо розглянути навіть з використанням наявного обладнання. Так, наприклад при використанні емуляторів є можливість розглянути на основі діючої моделі функціонування кампусної мережі, Wi-Fi мереж, використання супутникової технології зв’язку та інших технологій, що залишаються недоступними для студентів при стандартному підході.Однією з найбільш відомих програм-емуляторів є програма NetCracker [3]. Дана програма створена компанією NetCracker Technology Corporation, і є однією з найбільш широко вживаних у світі як при вивченні, так і при професійному використанні.Робота з NetCracker побудована на основі технології Drag and Drop, що значно спрощує навчання користуванню програмою, і дозволяє основну увагу приділити безпосередньо питанню побудови та дослідження характеристик мережі. База даних програми містить характеристики великої кількості реальних апаратних мережних засобів, і дозволяє емулювати мережу у максимальній відповідності до фізичного відповідника.
42
Щебликіна, Т. "Концептуальні засади моніторингу навчальних досягнень студентів вищих педагогічних навчальних закладів." Гуманізація навчально-виховного процесу, Вип. 70, ч. 1 (2014): 39–46.
Find full text
43
Фіногєєва, Т. Є. "Самостійна робота в навчальному процесі вищих інженерно-педагогічних навчальних закладів: сучасний стан та перспективи." Освітній вимір 36 (September 13, 2012): 590–96. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v36i0.3487.
Full textAbstract:
Фіногєєва Т. Є. Самостійна робота в навчальному процесі вищих інженерно-педагогічних навчальних закладів: сучасний стан та перспективи.
У статті на основі дослідження сучасних педагогічних праць здійснено аналіз системи самостійної роботи майбутніх інженерів-педагогів, її дидактичних умов та передумов. Автор пропонує шляхи удосконалення самостійної роботи студентів інженерно-педагогічних навчальних закладів.
44
Бакум, З. П. "Проектування в дослідницькій діяльності студентів вищих навчальних закладів." Освітній вимір 34 (January 13, 2012): 11–19. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v34i0.3571.
Full textAbstract:
Бакум З. П., Бабенко Т. П. Проектування в дослідницькій діяльності студентів вищих навчальних закладів.
У роботі з’ясовано поняття «проектна діяльність», «дослідницька діяльність», «дослідницька робота студентів ВНЗ», принципи та етапи проектування і дослідницької діяльності.
45
Kushnir, O., V. Pilipenko, and O. Yakovleva. "Пандемія та дистанційна освіта: на шляху до підприємницького університету." Herald of Kiev Institute of Business and Technology 44, no. 2 (August 31, 2020): 50–55. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2020.44.07.
Full textAbstract:
Особливості технологічного устрою суспільства впливають на розвиток закладів освіти, в тому числі і вищої. П’ятий технологічний устрій потребує від університетів інноваційно-технологічних практик, реалізації підприємництва, досліджень та проривних розробок. Проблему стагнації закладів освіти в Україні намагаються вирішити різними методами. Міністерство освіти і науки України перебудовою законодавчу та нормативну базу, філософія освіти шукає цінності, на яких має будуватись навчання майбутнього покоління, і кожен заклад освіти намагається реалізувати свій шлях становлення. Введення карантину у закладах вищої освіти спричинило переосмислення навчального процесу, призвело до необхідності застосування нових методів і форм роботи зі студентами. У статті здійснений аналіз джерел та висвітлена сутність підприємницького університету, визначено його особливості, а також охарактеризовано дистанційне навчання, показані відмінності дистанційного навчання від традиційного. Розглянуті зміни, які запроваджував наш інститут (Київський інститут бізнесу та технологій) для переходу в онлайн. Застосовані методи спостерігання, опитування, системного аналізу та дослідження операцій. У результатах ми подаємо дані аналізу переходу закладу вищої освіти на онлайн навчання за умов жорсткого карантину спричиненого COVID-19. Проаналізовано сильні та слабкі сторони процесу переходу. Вихід за рамки аудиторії надихнув проактивних викладачів змінити свої педагогічні методики, допомогти студентам максимально ефективно використовувати різноманітні навчальні матеріали, Інтернет, досвід інших. Інститут готовий до трансформації, до перебудови своєї організаційної структуру до побудови партнерський зв’язків і з приватними і з державними підприємствами. Чи готове українське суспільство до появи вищих навчальних закладів підприємницького типу?
46
Іванова, В. В. "Роль емоційного фактору в розвитку творчих здібностей майбутніх педагогів в умовах вищої школи." Educational Dimension 32 (November 25, 2011): 413–17. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4607.
Full text
47
Гавран, M. І., and М. І. Бусько. "РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОЇ ТА ПОЛЬСЬКОЇ НЕДЕРЖАВНОЇ ВИЩОЇ ОСВІТИ У ПРОЦЕСІ ДЕМОКРАТИЗАЦІЇ (З 1990 ПО 2010 Р.)." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, no. 2 (November 12, 2021): 9–14. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-01.
Full textAbstract:
Стаття присвячена порівняльному аналізу розвитку приватної вищої освіти в Україні та Польщі у період демократизації, а саме з 1990 по 2010 рік, часу, коли обидві країни зазнали трансформаційних процесів, які були зумовлені необхідністю створення нового демократичного законодавства та нових ринкових умов. Автори навели коротку компаративну характеристику історичних та соціальних передумов формування приватної вищої освіти в Україні та Польщі. Зазначено необхідність вивчення та аналізу польського досвіду розвитку приватних закладів вищої освіти. Вивчено та проаналізовано праці відомих польських та українських учених із цієї проблеми з метою обґрунтування теоретичних, методологічних та законодавчих засад розвитку приватної вищої освіти в обох країнах. Наведено динаміку розвитку українських та польських недержавних вищих навчальних закладів упродовж періоду демократизації, враховуючи кількість закладів вищої освіти та студентів, які там навчалися. Беручи до уваги кількісні показники, законодавчі зміни в системі освіти країн, їх соціальні та політичні особливості, автори визначили три різні етапи розвитку приватних закладів вищої освіти в Україні та Польщі та охарактеризували їх. Встановлено, що на останньому етапі система приватної вищої освіти в обох країнах була добре організована та стабілізована, досягнувши найвищих показників. Виокремлено не лише спільні, але й відмінні характеристики приватної вищої освіти у двох країнах протягом трьох визначних етапів розвитку. Наведено структурно-функціональні особливості приватних вищих навчальних закладів та охарактеризовано особливості приватних вищих навчальних закладів України та Польщі щодо типів навчальних закладів, кількості студентів, форм отримання освіти та напрямів підготовки фахівців. Сформульовано пропозиції щодо можливих шляхів адаптації польського досвіду приватної вищої освіти в Україні, висвітлено перспективні напрями розвитку недержавних закладів вищої освіти, а також надано пропозиції щодо майбутніх досліджень у галузі розвитку приватної вищої освіти.
48
Потапова, Олександра Миколаївна. "Математичний аналіз: розв’язування прикладних задач засобами ІКТ." Theory and methods of learning mathematics, physics, informatics 12, no. 2 (August 16, 2016): 3–54. http://dx.doi.org/10.55056/tmn.v12i2.564.
Full textAbstract:
Спецвипуск «Навчальний посібник у журналі» містить посібник О. М. Потапової з курсу математичного аналізу для студентів технічних спеціальностей вищих навчальних закладів. У посібнику наведено основні відомості, необхідні для розв’язування прикладних задач засобами ППЗ Gran1, СКМ Maxima і Scilab та подано систему задач з математичного аналізу, спрямовану на розвитку критичного мислення і умінь дослідницької діяльності.
49
Abramov, S. V., V. M. Baibakov, and L. V. Hryhorenko. "ОСОБЛИВОСТІ ПІДГОТОВКИ АНГЛОМОВНИХ СТУДЕНТІВ МОЛОДШИХ І СТАРШИХ КУРСІВ НА КАФЕДРАХ ГІГІЄНІЧНОГО ПРОФІЛЮ У ВИЩИХ МЕДИЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ." Медична освіта, no. 2 (August 15, 2019): 6–10. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.2.10336.
Full textAbstract:
У статті показано особливості підготовки англомовних студентів молодших і старших курсів на кафедрах гігієнічного профілю у вищих медичних навчальних закладах. Встановлено, що для англомовних студентів молодших курсів більш актуальним є проведення семінарів з обговореннями доповідей учасників, а для студентів старших курсів – розв'язання ситуаційних завдань із розбором нормативних документів за темою практичного заняття, оцінка факторів навколишнього середовища за допомогою приладів, ведення протокольних зошитів з тем практичних занять і СРС, проміжний і підсумковий контроль за тестами з бази «Крок 2», що обумовлено особливостями навчальної програми з гігієни для іноземних студентів 3 і 6 курсів за спеціальністю «Лікувальна справа». Анкетування, проведене серед англомовних студентів молодших курсів (40 респондентів) за розробленою нами власною анкетою, показало, що іноземні студенти на підготовку до практичного заняття з теоретичних дисциплін витрачають: менше 1 год – 6 респондентів (16,6 %); 1–2 год – 16 (44,4 %); 2–3 год – 9 (25 %); більше ніж 3 год – 5 (13,8 %). При підготовці до заняття з клінічних дисциплін англомовні студенти витрачають: менше 1 год – 3 (8,3 %); 1–2 год – 11 (30,5 %); більше ніж 3 год – 3 (8,3 %). Зокрема, 25 % респондентів (69,4 %) позитивно ставляться до проведення СРС, чверть опитаних – негативно (14 %). Відповіді на контрольні питання до тем СРС більшість студентів знаходить у матеріалах із мережі «Інтернет» (36 %) і в навчально-методичному посібнику (33,3 %), меншість користується підручниками (28 %), що зумовлено зниженням зацікавленості студентів до навчання.
50
Вовк, I. В., and Е. О. Мадяр-Фазекаш. "ФІЗИЧНА ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ СТУДЕНТІВ АГРАРНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ." Visnyk of Zaporizhzhya National University. Physical education and Sports, no. 1 (2020): 16–21. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2020-1-02.
Full text