Journal articles on the topic 'Структура полімеру'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Структура полімеру.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 24 journal articles for your research on the topic 'Структура полімеру.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Beloshenko, V. А., Y. Yu Beygelzimer, Yu V. Voznyak, and V. V. Chishko. "Модифікація полімерних матеріалів інтенсивною пластичною деформацією." Обробка матеріалів тиском, no. 1(48) (November 1, 2019): 94–103. http://dx.doi.org/10.37142/2076-2151/2019-94(48).
Full textAbstract:
Білошенко В. О., Бейгельзимер Я. Ю., Возняк Ю. В., Чишко В. В. Модифікація полімерних матеріалів інтенсивною пластичною деформацією // Обробка матеріалів тиском. – 2019. – № 1 (48). – С. 94–103.
Узагальнено результати досліджень та проведено аналіз впливу інтенсивної пластичної деформації, яка реалізується методами крутіння під високим тиском, рівноканальної кутової і багатокутової екструзії, Т-образної рівноканальної екструзії, гвинтової та плоскої гвинтової екструзії, на структуру і фізико-механічні властивості полімерних матеріалів різної архітектури. Показана ефективність застосування методів обробки, заснованих на використанні деформації простим зсувом, для модифікації структури полімерів і полімерних композитів. Інтенсивна пластична деформація дозволяє сформувати орієнтацію в блокових зразках полімерів, яка обумовлює унікальний комплекс властивостей. Зокрема, рівноканальна багатокутова екструзія допускає в склоподібних полімерах реалізацію структурного стану, що забезпечує підвищення їх деформаційно-міцнісних і ударних характеристик незалежно від напрямку навантаження. У разі аморфно-кристалічних полімерів призводить до багаторазового підвищення жорсткості і міцності при збереженні вихідної пластичності, «інварного ефекту», істотного поліпшення трибологічних характеристик. У полімерних композитів зміна структурних параметрів наповнювачів і полімерної матриці забезпечує додаткові можливості в управлінні їх морфологією і властивостями. Обговорюються фізичні механізми виявлених ефектів структурної модифікації
2
І. Ситар, Володимир, Іван М. Кузяєв, Костянтин М. Сухий, and Олег С. Кабат. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНІ ТА ТЕОРЕТИЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ПОРОУТВОРЕННЯ ПРИ ОДЕРЖАННІ ГАЗОНАПОВНЕНИХ ПОЛІМЕРНИХ МАТЕРІАЛІВ." Journal of Chemistry and Technologies 29, no. 2 (July 21, 2021): 279–300. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v29i2.222917.
Full textAbstract:
Проведено огляд експериментальних та теоретичних досліджень процесів пороутворення в процесі одержання газонаповнених полімерних матеріалів. Експериментальні дослідження багатьох авторів показали залежності динаміки зростаня, морфології та структури пухирів у розплавах полімерів, з яких утворюються пори в процесі створення газонаповнених матеріалів. Встановлено, що їх зростання у розплаві полімерів за постійної температури може тривати практично необмежено, що дозволяє ругулювати розміри пор за рахунок зміни часу їх створення. Визначено, що розміри пухирів у розплавах полімерів збільшуються за підвищення температури розплаву і форми, концентрації порофору та зменщується із збільшенням тиску й в’язкості розплаву. У теоретичних дослідженнях розглянуто основні теорії, що дозволяють моделювати й оптимізувати процеси утворення пор і структуру газонаповнених полімерних матеріалів, а також їх властивості, у тому числі, коефіцієнт теплопровідності й густину. Для аналізу поведінки газових пухирів, а саме, зміну радіусу пор і тиску всередині пухиря в якості оптимальної системи координат вибрали циліндричну, при цьому зв'язок між компонентами тензора напружень і компонентами тензора швидкостей деформацій (реологічні рівняння стану), залежно від реологічних властивостей матеріалів, описувався різними моделями (Де Вітта, Максвелла). Побудовано математичну модель динамічного поводження газового пухиря в полімерній матриці для двошарової схеми з метою досягнення необхідних розмірів газових пухирів.
3
Iurzhenko, M. V. "Аналіз виробництва та використання поліетиленових труб для будівництва трубопроводів різного призначення (огляд)." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 2 (March 28, 2019): 112–19. http://dx.doi.org/10.15421/40290223.
Full textAbstract:
Встановлено, що у виробництві поліетиленових труб різного технологічного призначення, наприклад для будівництва напірних водопроводів, газопроводів і т.ін., застосовують різні типи поліетиленової сировини. Наведено основні етапи розвитку поліетиленової сировини та видозміни її структури під час синтезу внаслідок використання різних методів і речовин для удосконалення її експлуатаційних властивостей. Встановлено, що трубні марки поліетилену ПЕ 32, ПЕ 63, ПЕ 80 та ПЕ 100 розроблені на основі напівкристалічного поліетилену високої густини HDPE. З'ясовано, що поліетилени трубних марок ПЕ 32, ПЕ 63, ПЕ 80 та ПЕ 100 відрізняються між собою як структурою макромолекулярних ланцюгів поліетилену, так і експлуатаційними характеристиками. Так, поліетилени ПЕ 32, ПЕ 63 та ПЕ 80 є мономодальними полімерами, тобто для них характерний один максимум на графіку молекулярно-масового розподілу їх макромолекул. Удосконалений поліетилен ПЕ 100 є бімодальним полімером, тобто має два максимуми на графіку молекулярно-масового розподілу, що свідчить, що в його структурі є макромолекули різних молекулярних мас. Це сприяє його підвищеній стійкості до руйнування, а отже, підвищеним експлуатаційним характеристикам. Наведено закордонні та вітчизняні нормативні документи, за якими виготовляють поліетиленові труби різного технологічного призначення. Проаналізовано ринок трубних марок поліетиленової сировини закордонного виробництва, оскільки власного виробництва поліетилену в Україні немає. Показано, що найбільший обсяг експорту має поліетилен ПЕ 100, який в разі великого виробництва труб дає змогу зменшити їх матеріаломісткість і, відповідно, собівартість.
4
Б.Б. Колупаєв. "МАТЕМАТИЧНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ТЕПЛОПРОВІДНОСТІ ЛІНІЙНИХ ГНУЧКОЛАНЦЮГОВИХ ПОЛІМЕРІВ." Наукові нотатки, no. 68 (January 30, 2020): 50–54. http://dx.doi.org/10.36910/6775.24153966.2019.68.7.
Full textAbstract:
На основі запропонованої моделі розроблено метод розрахунку коефіцієнта теплопровідності лінійних гнучколанцюгових полімерів. Модель грунтується на тому, що структура полімерів в конденсованому стані являє собою набір підсистем, які володіють обмеженою автономністю. Отримані результати дозволяють передбачити оптимальні умови виготовлення та експлуатації матеріалу в температурних і силових полях.
5
Ю. Євчук, Ірина, and Марія М. Жигайло. "УФ-ЗАТВЕРДЖЕНІ ПРОТОНОПРОВІДНІ ОРГАНО-НЕОРГАНІЧНІ МЕМБРАНИ НА ОСНОВІ АКРИЛОВИХ МОНОМЕРІВ ТА КРЕМНЕЗЕМУ, УТВОРЕНОГО ЗОЛЬ-ГЕЛЬ МЕТОДОМ." Journal of Chemistry and Technologies 29, no. 1 (April 26, 2021): 117–27. http://dx.doi.org/10.15421/082109.
Full textAbstract:
У даній статті описано синтез і властивості нових УФ-затверджених зшитих гібридних полімер-неорганічних мембран. Мембрани синтезували методом радикальної фотоініційованої кополімеризації in situ – на основі гідрофільних та гідрофобних акрилових мономерів з одночасним проведенням золь-гель процесу прекурсорів: 3-метакрилоксипропілтриметоксисилану (MAПTMС) та тетраетилортосилікату (TEOС), введених у полімеризаційну композицію допочатку гелеутворення. Склад вихідних композицій для полімерної матриці змінювали, варіюючи співвідношення гідрофільних та гідрофобних мономерів, тоді як вміст неорганічного компонента підтримували постійним. Методи FTIR, СEM використовувались для характеристики морфології та хімічної структури отриманих нових гібридних полімер-неорганічних мембран. Були виміряні основні характеристики синтезованих мембран: протонна провідність, окиснювальна стабільність, поглинання води та метанолу. Встановлено значну кореляцію між властивостями мембран та співвідношенням мономерів AMПК : AК, що дозволяє регулювати характеристики мембран. Отримані нові УФ-затверджені зшиті гібридні полімер-неорганічні матеріали можуть бути використані для розробки протонопровідних мембран паливних елементів.
6
П.П. Савчук, Д.М. Матрунчик, В.П. Кашицький, О.Л. Садова, and Г.Ю. Петрук. "СТРУКТУРУВАННЯ ЕПОКСИПОЛІМЕРІВ ПІД ВПЛИВОМ ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ПОЛЯ." Наукові нотатки, no. 68 (January 30, 2020): 91–95. http://dx.doi.org/10.36910/6775.24153966.2019.68.14.
Full textAbstract:
Досліджено вплив обробки епоксидних композицій в електромагнітному полі на процеси структурування, формування дефектної структури та міцність епоксидних полімерів. Визначено доцільність стадії охолодження епоксидних композицій після кожної обробки в електромагнітному полі. Встановлено оптимальну кількість циклів обробки, що включає стадії електромагнітного впливу та охолодження. Оптимізовано тривалість витримки на цих етапах.
7
Морозов, Андрій Сергійович. "Деякі структурні, економічні та екологічні аспекти переробки біорозкладальних полімерів." Технологія і техніка друкарства, no. 3(57) (December 4, 2017): 53–62. http://dx.doi.org/10.20535/2077-7264.3(57).2017.102204.
Full text
8
Морозов, А. С. "Деякі структурні, економічні та екологічні аспекти переробки біорозкладальних полімерів." Технологія і техніка друкарства, Вип. 3 (57) (2017): 53–62.
Find full text
9
МАРТИНЮК, Галина, Олена АКСІМЕНТЬЄВА, Микола ЯЦКОВ, and Оксана ГАКАЛО. "КІНЕТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СИНТЕЗУ Й ЕЛЕКТРИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ КОМПОЗИТІВ НА ОСНОВІ СПРЯЖЕНИХ ПОЛІАМІНОАРЕНІВ ТА ПОЛІАКРИЛОВОЇ АБО ПОЛІМЕТАКРИЛОВОЇ КИСЛОТ." Проблеми хімії та сталого розвитку, no. 3 (November 18, 2021): 30–38. http://dx.doi.org/10.32782/pcsd-2021-3-5.
Full textAbstract:
У статті наведені результати вивчення кінетичних закономірностей формування, структури, а також елек- тричних властивостей полімерних композитів на основі поліаміноаренових сполук, синтезованих окисною полі- меризацією аміноаренів (о-толуїдину або аніліну) у водних розчинах (гідрогелях) поліакрилової (ПАК) та поліме- такрилової кислот (ПМАК), методом in situ; з’ясовано нові можливості застосування таких систем. Досліджено вплив водорозчинних матриць поліакрилової або поліметакрилової кислот на кінетику окисної полімеризації аніліну, о-толуїдину. За допомогою методу ІЧ-спектроскопії вивчено будову та молекулярну структуру полімерних композитів ПАН−ПАК. На підставі вивчення електричних властивостей отриманих композитів з’ясовано, що концентраційна залежність питомої електропровідності від вмісту наповнювачів має перколяційний характер із «порогом пер- коляції», який залежить від природи полімерної матриці та поліаміноарену і становить 2,3−2,5% для композита ПоТІ−ПАК, 3−4% − для ПоТІ−ПМАК, 1,8% − для ПАН-ПАК і близько 2% − для ПАН−ПМАК. З’ясовано, що наявність іон-провідних матриць поліакрилової та поліметакрилової кислот суттєво змінює кінетику полімеризації аніліну та о-толуїдину, проте не впливає на напівпровідниковий характер електропровід- ності та оптичного поглинання, спряжених поліаміноаренів, що дозволяє використовувати утворені композити для виготовлення нових електропровідних полімерних матеріалів.
10
Krayushkina, Kateryna. "Моделювання роботи жорсткої аеродромної конструкції з шаром посилення із модифікованого бетону." Proceedings of the National Aviation University 86, no. 1 (April 15, 2021): 35–40. http://dx.doi.org/10.18372/2306-1472.86.15442.
Full textAbstract:
Метою даної статті є представлення результатів дослідження експлуатаційної придатності існуючого наведеного покриття аеродрому експериментальними та теоретичними методами. На основі аналізу результатів проведених досліджень було визначено, що матеріалом, який забезпечує експлуатаційні характеристики, а саме: тріщиностійкість, тривкість на розтяг, ударну в’язкість, опір стиранності – є модифікований бетон, тобто бетон з введенням добавок, які позитивно впливають на структуру і експлуатаційні властивості. В даній роботі приведені результати досліджень шару посилення, улаштованого із бетону з введенням найбільш поширених модифікаторів полімерної речовини (бетон полімер-цементний РСС – Polіmer Cement Concrete) та базальтового рубленого волокна – фібри (фібробетон базальтовий FRC – Fiber Reinforced Basalt concrete).
11
Сапронов, Олександр Олександрович, Тетяна Василівна Чернявська, Ганна Вікторівна Сапронова, Віталій Віталійович Соценко, and Антоніо Бертем Да Глорія Де Дауш. "ДОСЛІДЖЕННЯ СТРУКТУРИ МОДИФІКОВАНОЇ ФТАЛІМІДОМ ЕПОКСИДНОЇ МАТРИЦІ МЕТОДОМ ІЧ-СПЕКТРАЛЬНОГО АНАЛІЗУ." Scientific Journal "Metallurgy", no. 1 (July 22, 2021): 53–59. http://dx.doi.org/10.26661/2071-3789-2021-1-07.
Full textAbstract:
Для формування полімерних матеріалів як основний компонент для зв’язувача використовують епоксидний діановий оліґомер ЕД-20. Для зшивання епоксид- ного оліґомеру за кімнатної температури застосовують твердник поліетиленполі- амін ПЕПА. Підвищення властивостей епоксидної матриці досягали шляхом вико- ристання модифікатора фталіміду (ізоіндолін-1,3-діон) за вмісту q = 0,25 мас. ч. на q = 100 мас. ч. епоксидного олігомеру ЕД-20. Досліджували активність поверхні моди- фікатора методом ІЧ-спектрального аналізу. Встановлено присутність активних груп: -NН-, О-Н, С-Н, С-N у діапазоні хвильових чисел ν = 3202…1971 см–1, карбонільних С=О – за ν = 1759 см–1, амідних – у діапазоні хвильових чисел ν = 1604…1467 см–1, аміногруп – у діапазоні хвильових чисел ν = 648…794 см–1, що вказує на каталітичну активність модифікатора. Додатково проаналізовано динаміку змінювання інтенсив- ності пропускання, відносної площини смуг вихідної та модифікованої матриць, що дає змогу підтвердити попередні результати дослідження когезійної міцності полімерів.
12
ГОРДІЄНКО, Валерій, Анатолій КАСПЕРСЬКИЙ, Олександр КУЧМЕНКООлександр КУЧМЕНКО, Юрій НЕМЧЕНКО, and Павло МИКИТЕНКО. "SCIENTIFIC AND EXPERIMENTAL STUDY OF THE STRUCTURE AND PROPERTIES OF POLYMER-CARBIDE NANOSYSTEMS IN MATERIAL SCIENCE." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (December 27, 2019): 23–30. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2019-1-3-23-30.
Full text
13
Яворський, О. А., А. М. Ломакін, and В. П. Свєтлицький. "Ускладнення пункційної вертебропластики." Pain medicine 4, no. 1/1 (May 16, 2019): 14. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t2.11.
Full textAbstract:
Мета. Покращити результати пункційної вертебропластики як методу мінімально інвазивного лікування больового синдрому при травматичних та патологічних переломах хребта.
Матеріали та методи. Виконано аналіз результатів лікування хворих в Університетській клініці ОНМедУ за період з 2013 по 2018 рік. Загалом проаналізовано випадки лікування 134 хворих та виконання вертебропластики 214 хребців. З приводу гострої травми лікувалися 21 хворих (23 хребці), з приводу патологічних переломів на фоні остеопорозу проліковано 58 хворих (104 хребці), з приводу пухлинного ураження хребта – 55 хворих (87 хребців). Післяопераційний контроль виконувався інтра- та післяопераційно за допомогою флюороскопії з використанням С-дуги і, на наступний день після операції, методом комп`ютерної томографії. Виконано аналіз кількості й структури післяопераційних ускладнень та їх вплив на якість життя хворих за шкалами ВАШ (візуальна аналогова шкала болю) та FIM (functional independence measure scale). Також виконано порівняльний аналіз специфічності методів рентгенологічного контролю екстравертебрального розповсюдження полімеру (кісткового цементу).
Результати. Жодне з виявлених ускладнень не мало суттєвого клінічного впливу на перебіг захворювання. Кількість випадків екстравертебрального розповсюдження цементу, що не проявлялись клінічно, які були виявлені під час комп’ютерної томографії, значно перевищувала рентгенологічні дані. В порівнянні: 18,7 % та 4,7 % випадків ускладнень виявлені за допомогою комп’ютерної томографії та рентгенографії. Єдиний випадок емболії дрібних гілок легеневої артерії був виявлений випадково під час післяопераційного дослідження грудного відділу хребта.
Висновки. Аналіз літературних даних та власних отриманих результатів дозволяє пропонувати використання комп’ютерної томографії в післяопераційному періоді, як найбільш чутливого методу діагностики післяопераційних ускладнень пункційної вертебропластики.
14
Скачков, Віктор Олексійович, Ганна Володимирівна Карпенко, Тетяна Миколаївна Нестеренко, Олексій Геннадійович Кириченко, Володислав Ростиславович Румянцев, and Роман Миколайович Воляр. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНО-РОЗРАХУНКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСУ КАРБОНІЗАЦІЇ НИЗЬКОЩІЛЬНИХ ВУГЛЕЦЕВИХ КОМПОЗИТІВ ЗА ТЕРМОХІМІЧНОГО ЗМІНЮВАННЯ ЇХ КОМПОНЕНТІВ." Scientific Journal "Metallurgy", no. 1 (July 22, 2021): 45–52. http://dx.doi.org/10.26661/2071-3789-2021-1-06.
Full textAbstract:
Під час карбонізації вуглецевих композитів відбуваються складні фізико-хімічні перетворення в об'ємі полімерної матриці та утворювачів пор зі створенням коксо- вого залишку, а також виділення летких газоподібних речовин різного хімічного складу. Встановлено, що об'ємні та лінійні усадки феноло-формальдегідної смоли за карбонізації мають три характеристичні температурні інтервали. За карбонізації смоли до температури 673 К спостерігають незначне збільшення значень усадки, з підвищенням температури до 873 К зафіксовано різке збільшення її значень, а за наступного підвищення температури до 1073 К змінювання усадки має плав- ніший характер. Результати визначення модулів пружності волокнистих матеріалів і вспіненого порошку феноло-формальдегідної смоли показали, що його значення з підвищенням температури поступово зменшується і за температури 1200 К має практично постійну та мінімальну величину. Експерименти щодо визначення харак- теристик міцності компонентів суспензії дали змогу встановити, що з підвищенням температури відбувається поступове пониження зазначених характеристик, які за температури 1273 К стають достатніми для забезпечення міцності кінцевого мате- ріалу. Змінювання усадки низькощільного вуглецевого композиту зумовлено термо- хімічними перетвореннями, що відбуваються з його компонентами у процесі карбо- нізації. До температури 500 К відбуваються змінювання в матеріалах-утворювачах пор, з подальшим підвищенням температури починають виділятися газоподібні речо- вини як результат перетворення матричного матеріалу (феноло-формальдегідної смоли) на полімер сітчастої структури. Міцність композиту під час карбонізації різко змінюється за температури вище ніж 400 К і досягає свого максимального значення ~ 1,2 МПа за температури 900 К.
15
Фролова, Л. А., and І. С. Шунькін. "ХАРАКТЕРИСТИКА ГЛИНИСТИХ ПОРІД ПОЛОЗЬКОГО РОДОВИЩА." Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, no. 3 (November 2, 2021): 116–23. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2021.3.14.
Full textAbstract:
Природні глинисті мінерали з заданими характеристиками є перспективними матері- алами для вирішення широкого кола актуальних наукових завдань, пов’язаних з розробкою нових композитних матеріалів, каталізаторів і сорбентів в технологіях водоочищення. Природні шаруваті силікати володіють рядом унікальних властивостей, таких як здатність до іонного обміну, висока катіонно-обмінна ємність, мікро- і нанопорувата структура, наявність поверхневих активних центрів різної природи. Завдяки цим власти- востям вони широко використовуються, як високоефективні компоненти для відокрем- лення сполук різної природи й очищення стічних вод, насичених вуглеводнів, розділення гомогенних сумішей газів і рідин, для знешкодження радіоактивних ізотопів, у фармації і косметології. Особливістю шаруватих силікатів є здатність до інтеркаляції полярних рідин з роз- ширенням міжпакетного простору і подальшим розшаровуванням на окремі шари. Ця властивість активно використовується, наприклад, при розробці полімер-неорганічних нанокомпозитів. У роботі виконані дослідження фазового, елементного складу глинистих порід Полозького родовища за допомогою сучасних методів аналізу – рентгенофазового ана- лізу, електронної мікроскопії (електронний мікроскоп JSM-6390LV), ІЧ-спектроскопії (Фур’є ІЧ спектрофотометр Spectrum One (Perkin Elmer)), елементного аналізу (спек- трометр XSAM-800 Kratos). За допомогою елементного аналізу розраховано брутто формулу глинистого мінералу. ІЧ спектроскопічне дослідження показало, що в тетра- едричних і октаедричних позиціях каолініту присутні катіони Мg2 +, Fe3 + і Ti4 +. Ана- ліз ІЧ-спектрів глинистого мінералу дав змогу встановити наявність ОН-груп в меж- шаровому просторі, а також адсорбованих молекул води, які істотно впливають на технологічні властивості глини. Досліджуваний зразок містить переважно каолініт (98%). Рентгенофазовий аналіз підтвердив переважний склад глинистого мінералу – Àl4 (ОН)8 (Si4 О10 ). За отриманими результатами аналізу мікроструктури досліджувана глиниста порода є агрегатами каолініту з нерівномірно розподіленими оксидами феруму та титану.
16
Доманцевич, Н. І., Б. П. Яцишин, and Л. Василишин. "ВПЛИВ ФАКТОРІВ СТАРІННЯ НА ВЛАСТИВОСТІ ПОЛІЕТИЛЕНОВИХ ПЛІВОК ПАКУВАЛЬНОГО ПРИЗНАЧЕННЯ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Technical sciences, no. 24 (July 3, 2020): 5–13. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2020-24-01.
Full textAbstract:
У статті розглянуто теоретичні аспекти процесів старіння полімерних матеріалів, визначення термінів згідно з нормативними документами. Метою статті є вивчення теоретич- них аспектів проблеми старіння полімерних матеріалів та дослідження перебігу процесу старіння пакувальних поліетиленових плівок спеціального призначення з модифікуючими додатками. Пред- ставлено класифікацію основних видів старіння. Проведено аналіз факторів старіння поліетиле- нових плівок, що діють під час їх експлуатації як пакувального матеріалу. Представлено модельне зображення зміни властивостей полімерної плівки під впливом дії одного фактора протягом різних періодів часу. Показано особливості комплексної дії факторів старіння на властивості полімерних плівок пакувального призначення. Встановлено, що поєднання факторів впливу на полімерні мате- ріали, інтенсивність та тривалість їх дії у часі важко передбачити, проте розуміння загального механізму дії дає змогу покращити та зберегти властивості матеріалу. Визначено зміну власти- востей поліетиленових плівок пакувального призначення залежно від термінів та умов експлуатації. Встановлено вплив складових компонентів полімерних композицій на тривалість експлуатації та можливість їх подальшого використання як пакувальних матеріалів. Вказано на те, що процеси старіння відбуваються в полімерних матеріалах протягом усього життєвого циклу, починаючи з часу їх виготовлення до закінчення терміну експлуатації. Показано, що модифікація полімерних плі- вок інгібіторами, пластифікаторами та іншими складовими впливає на проходження процесів ста- ріння. При цьому відбувається зміна структури матеріалу, його кристалічності, забезпечується певна рухливість полімерних ланок. Подальші дослідження слід спрямувати на поглиблене вивчення механізму старіння полімерних плівок, встановлення кількісного зв’язку між впливом різних факто- рів на швидкість перебігу процесів старіння.
17
Makieiev, V., Ya Huniovskyi, V. Skalskyi, and R. Huniovska. "The study results of the surface structure of dental polymers for removable dentures by scanning microscopy method after treatment with various polishing pastes." SUCHASNA STOMATOLOHIYA, no. 1 (2020): 7. http://dx.doi.org/10.33295/1992-576x-2020-1-7.
Full text
18
О. А. МЕЛЬНИК, М. Д. МЕЛЬНИЧУК, and В. П. КАШИЦЬКИЙ. "ОТРИМАННЯ МІКРОВОЛОКОН ЦЕЛЮЛОЗИ З ТРЕСТИ ТЕХНІЧНОЇ КОНОПЛІ ТА ЛЬОНУ." Товарознавчий вісник 1, no. 15 (February 19, 2022): 317–27. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2022-15-28.
Full textAbstract:
Мета. Визначити оптимальний метод отримання мікроцелюлози з трести технічної коноплі та льону.
Результати. Останніми роками дослідження матеріалів, отриманих з відновлюваних природних джерел, помітно зросли. Прикладами таких матеріалів є композити на основі желатину, декстрину, полілактиду, пектину та казеїну. Як наслідок, постійно вдосконалюються знання щодо функціональних характеристик нові матеріалів та сфери застосування таких природних полімерів. Покращення властивостей композитів можна досягнути одержанням біокомпозиційних матеріалів армуванням природними волокнами. Відомі дослідження, присвячені розробці таких матеріалів, зокрема можливість формування кополімеру казеїну та метилцелюлози і одержання плівок. Відповідно, метою нашої роботи стала розробка методики отримання біорозкладнихмікроволокон. Для досягнення мети було поставлено такі завдання: отримати мікроцелюлозуз трести технічної коноплі, дослідити структуру та хімічний склад. У роботі було визначено методику отримання мікроцелюлози з рослинної сировини. Визначено оптимальний вміст хімічних реагентів та режими обробки. Вихід целюлози становив: 30% -для волокон технічної коноплі, далі «целюлоза-1» ; 35% - льон-довгунець (волокно льняне, довге з трести довгого мочіння), далі «целюлоза-2»; та 40% - волокон конопляних з трести росяного мочіння весняного періоду збирання, далі «целюлоза-3».
Встановлено, що EDS не є оптимальною методикою перевірки хімічного складу. Доцільно проводити додатковий аналіз органічних сполук методом інфрачервоної спектроскопії FTIR. Дослідження хімічного складу показало, що зразки мікроцелюлози не містять в своєму складі жодних шкідливих для навколишнього середовища компонентів та важких металів. Відповідно наповнювач є екобезпечним і може застосовуватися для виробництва біокомпозитів, наприклад, для виробництва харчової тари. В подальшому заплановано дослідження механічних та технологічних властивостей целюлози із трести волокон коноплі та льону.
19
Bigun, N., V. Vit, A. Maletskiy, and V. Dubkova. "Responses of the rabbit’s soft tissue of the orbit and periorbital area, and orbital bone structures to the introduction of the polymer composition implant and PFTE implant." Oftalmologicheskii Zhurnal 70, no. 6 (November 21, 2017): 57–64. http://dx.doi.org/10.31288/oftalmolzh201765764.
Full text
20
Pasichnyi, V. M., О. V. Khrapachov, A. I. Ukrainets, А. І. Marynin, N. P. Lohvynenko, and E. I. Kapitula. "Використання повторної пастеризації при виготовленні варених ковбасних виробів." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 20, no. 85 (February 27, 2018): 29–34. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8506.
Full textAbstract:
Питання безпеки продуктів харчування є чи не основним, якому приділяється широка увага в умовах сьогодення. Зберегти свіжість та якість продукту протягом терміну його зберігання та задовольнити вимоги споживача є основною метою виробників та торгівельних мереж. Варені ковбаси, сосиски, сардельки є дуже поширеною та популярною групою продуктів споживання. Але одночасно дані продукти мають порівняно невеликий термін зберігання, що дуже незручно за умов розгалуженого ланцюга логістики, до якого звикло більшість виробників м’ясопродуктів. Є декілька напрямків подовження термінів зберігання даної продукції, а саме: за рахунок використання газо- та паронепроникних оболонок, консервуючих речовин, пакування продукції в багатошарові полімерні матеріали тощо. Але для досягнення стабільних результатів під час виробництва, зберігання та реалізації продукції необхідно контролювати цілий ряд факторів, таких як: гігієна, температура, рН, активність води (aw), дія кисню та інші, оскільки вони впливають на споживчі характеристики продукту і за відсутності контролю – сприяють його псуванню. Істотним видом псування є мікробіологічне, що спричинене дією мікроорганізмів: бактерій, плісняви, дріжджів, вірусів і т.д. Відомо, що більшість мікроорганізмів розвиваються на поверхні продукту, особливо, якщо це стосується натуральних оболонок, що використовуються для виготовлення ковбасних виробів. Деякі науковці працювали над розробками, що пов’язані з інгібуючими властивостями екстрактів рослин, дією хітозану тощо, що використовували для покриття полімерних плівок, надаючи їм антимікробних властивостей. Однак недоліком використання полімерних плівок з асептичними властивостями є обмеження їх використання в промислових умовах. Враховуючи, що подовження термінів зберігання варених ковбасних виробів є актуальним питанням, для отримання стабільного та прогнозованого результату було запропоновано поєднати використання багатошарових полімерних матеріалів, призначених для пакування м’ясопродуктів, з наступним проведення короткочасної температурної обробки (пастеризації) готових, запакованих під вакуумом, ковбасних виробів, яке дає можливість пригнічити ріст мікроорганізмів, що присутні на поверхні продукту після первинного теплового оброблення. В процесі досліджень були виготовлені сардельки вищого та першого сортів, запаковані під вакуумом в багатошарові полімерні матеріали (плівки), з подальшим проведенням короткочасної пастеризації. Контрольними зразками слугували аналогічні за складом ковбасні вироби, що були виготовлені за відповідними до технічних умов вимогами і запаковані під вакуумом, але які не піддавались додатковій термічній обробці (пастеризації). Протягом терміну зберігання проводились органолептичні, мікробіологічні, фізико-хімічні дослідження, вимірювались: активність води, вологозв’язуюча здатність, вологоутримуюча здатність, амінокислотний складу продукту, структурно-механічні показники. За результатами досліджень позитивний результат щодо можливості зберігання пастеризовані сардельки як вищого, так і першого сорту показали до 75 доби, тимчасом як аналогічні продукти без повторної термічної обробки не відповідали вимогам нормативно-технологічної документації вже на 35-ту добу зберігання. В результаті проведених робіт розроблені рекомендації щодо збільшення термінів зберігання пастеризованих варених ковбасних виробів до 60 діб, з урахуванням коефіцієнту запасу, при використанні комплексу заходів за повторної теплової обробки (пастеризації), що сприяють отриманню якісного та стабільного за показниками безпеки продукту тривалого терміну зберігання без застосування консервуючих речовин хімічного походження.
21
Khudan-Tsilo, I. I., and M. M. Korda. "СТРУКТУРНІ ЗМІНИ ШКІРИ ПРИ КОНТАКТНОМУ НІКЕЛЕВОМУ ДЕРМАТИТОВІ ЗА УМОВ ПРИГНІЧЕННЯ iNOS." Здобутки клінічної і експериментальної медицини 1, no. 3 (November 2, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2017.v1.i3.8177.
Full textAbstract:
Пошук ефективних та безпечних методів лікування алергійних дерматозів залишається актуальною проблемою сучасної дерматології. В останні роки значна увага приділяється вивченню ролі оксиду азоту в регуляції функціонування різних систем організму, в тому числі при алергійних дерматитах та можливостей застосування нанотехнологій для лікування шкірних хвороб. Метою дослідження стало вивчення особливостей реорганізації структури шкіри при експериментальному контактному нікелевому дерматиті та його корекції препаратами високоселективного інгібітора індуцибельної NO-синтази N-(3-(Aмінометил)бензил)ацетамідину (1400W) у вільній та наноінкапсульованій формах. Матеріал і методи. Експеримент проведено на 35 статевозрілих білих щурах, яких було поділено на 4 групи: 1 – інтактні тварини; 2 – щури з модельованим контактним нікелевим дерматитом (КД); 3 – щури з КД, яким для корекції застосовували 1400W (КД + 1400W); 4 – щури з КД, яким наносили інкапсульовану 1400W (КД + нано-1400W). Полімерні хітозанові наночастинки з інкапсульованим 1400W готували за методикою Hussain Z. et al. (2013). Препарати для корекції наносили на уражені ділянки шкіри два рази на добу протягом 7 днів. Тварин виводили з експерименту на 20 добу дотримуючись усіх правил біоетики. Для оцінки структурних змін проводили гістологічне дослідження шкіри за загальноприйнятими методиками.Результати й обговорення. На мікроскопічному рівні встановлено, що у центральних ділянках шкіри при нікелевому дерматиті відбувається глибока деструкція епідермісу та дерми з вогнищевими виразковими пошкодженнями. Застосування вільної форми 1400W не призводило до покращення структур шкіри. При аплікації наноформи спостерігалася деяка активація процесів регенерації: мікроскопічно відмічався лише вузький новоутворений пласт клітин без пошарового диференціювання.Висновки. Застосування наноформи препарату 1400W забезпечує більш активну репарацію пошкоджених структур шкіри та стимулює крайову епітелізацію. Для подальшого вивчення є перспективним вивчення можливостей комбінування наноінкапсульованого препарату 1400W з іншими патогенетичними чинниками для лікування та корекції контактного алергійного дерматиту.
22
Галиш, Віта, and Олена Севастьянова. "Лігноцелюлозні залишки як носії лікарських засобів." Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", May 20, 2021, 123–25. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.232993.
Full textAbstract:
Нестероїдні протизапальні засоби - це особлива група препаратів, які можуть спричинити пошкодження слизової оболонки шлунку. Цю проблему можна вирішити шляхом іммобілізації ліків на різних носіях для більш ефективної та безпечної доставки ліків. Лігноцелюлозні комплекси, що складаються з лігніну, геміцелюлоз та целюлози в різних пропорціях, потенційно можуть розглядатися як ефективний носій препарату фарамцевтичних препаратів у композитних системах доставки. Цукрова тростина є важливою культурою в тропічних і субтропічних країнах, а багаса і солома є побічними продуктами переробки цукрової тростини. Запропоновано різні методи їх використання, наприклад, біоконверсія або виробництво целюлози. Іншим способом перспективної переробки залишків цукрової тростини є їх хімічна модифікація з метою отримання ефективних сорбентів різного складу та структури. Метою роботи було вивчення структурних, а також морфологічних та сорбційних властивостей лігніну, целюлози та лігноцелюлози, отриманих із цукрової тростини та соломи шляхом гідролізу та делігніфікації, як потенційних компонентів системи доставки лікарських засобів. Солома з цукрової тростини демонструє вищу щільність у порівнянні з багасою. Зразки лігніну мають більшу об'ємну щільність порівняно з іншими матеріалами. Спостерігається збільшення питомої поверхні та об’єму адсорбційних пор після отримання лігніну. Як зразки целюлози, так і лігноцелюлоза із соломи мають більшу структуру пор у порівнянні з вихідним матеріалом. Значення ефективності сорбції диклофенаку натрію корелюють зі значеннями питомої площі поверхні та об'єму пор для відповідних матеріалів. Лігнін із соломи цукрового очерету, який має більшу пористість, має також більші сорбційні властивості. Вивчалась можливість використання біополімерів як носіїв диклофенаку натрію. З цією метою рослинні полімери просочували спиртовим розчином диклофенаку натрію та досліджували процес десорбції. Зразок лігніну із соломи цукрової тростини має більш тривалий період вивільнення препарату, що свідчить про отриманий ефект пролонгації.
23
Khudan-Tsilo, I. I., and M. M. Korda. "НАНО-ФОРМА ПРЕПАРАТУ СУПЕРОКСИДДИСМУТАЗИ – ПЕРСПЕКТИВНИЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ КОНТАКТНОГО ДЕРМАТИТУ." Вісник наукових досліджень, no. 3 (November 1, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.3.8135.
Full textAbstract:
Значна поширеність дерматитів та часті загострення роблять надзвичайно актуальним пошук нових методів їх лікування. Відомо, що оксидативний стрес є невід’ємною ланкою патогенезу різних видів дерматитів. Враховуючи це, перспективним є застосування речовин та субстанцій з антиоксидними властивостями. Останніми роками для покращення біодоступності ліків та полегшення їх проникнення через stratum corneum у дерматології все частіше використовують наноносії.Мета дослідження – вивчити особливості реорганізації структури шкіри при експериментальному контактному нікелевому дерматиті та його корекції препаратами супероксиддисмутази (СОД) у вільній та нанокапсульованій формах.Матеріали і методи. Експеримент проведено на 35 статевозрілих білих щурах, яких було поділено на 4 групи: перша – інтактні тварини; друга – щури з модельованим контактним нікелевим дерматитом (КД); третя – тварини, які для корекції отримували вільну форму СОД (КД + СОД); та щури четвертої групи, які отримували наноформу СОД (КД + нано-СОД). Полімерні хітозанові наночастинки з інкапсульованою СОД готували за методикою Z. Hussain et al. (2013). Препарати корекції наносили на уражені ділянки шкіри два рази на добу протягом 7 днів. Тварин виводили з експерименту на 20 добу, дотримуючись усіх правил біоетики. Для оцінки структурних змін проводили гістологічне дослідження шкіри за загальноприйнятими методиками.Результати досліджень та їх обговорення. На мікроскопічному рівні встановлено, що у центральних ділянках шкіри при нікельовому дерматиті відбувається глибока деструкція епідермісу та дерми з вогнищевими виразковими ушкодженнями; змінюються ядра та цитоплазма кератиноцитів, фібробластів, руйнуються волокна сполучної тканини. Застосування вільної форми СОД не призводить до значного покращення. При аплікації її наноформи спостерігається активація процесів регенерації. У центральній ділянці шкіри гістологічно спостерігається закриття дефектів. Формується новоутворений пласт епітеліоцитів, у якому наявне диференціювання шарів. Зменшуються ознаки запалення у дермі.Висновки. Застосування супероксиддисмутази, інкапсульованої у хітозанові наночастинки, має ряд переваг порівняно із застосуванням звичайної її вільної форми. Спостерігається більш активна та якісна репарація ушкоджених структур шкіри. Використання наноформ препаратів з антиоксидними властивостями є перспективним напрямом для подальшого вивчення та впровадження у клінічну практику.
24
Bukhtiarova, T. A., V. D. Lukianchuk, I. Y. Seifullina, D. S. Kravets, O. E. Martsinko, D. F. Litvinenko, and V. A. Kozyr. "ПОРІВНЯЛЬНА ТОКСИКОМЕТРІЯ ГЕТЕРОМЕТАЛІЧНИХ КОМПЛЕКСІВ ГЕРМАНІЮ (IV) ТА 3d-МЕТАЛІВ НА ОСНОВІ ЛИМОННОЇ ТА ВИННОЇ КИСЛОТ." Вісник наукових досліджень, no. 4 (January 13, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.4.8165.
Full textAbstract:
У роботі вперше наведено результати порівняльного токсикометричного аналізу шести оригінальних координаційних сполук германію (КГС) із різними есенціальними мікроелементами (цинк, мідь, марганець) та біолігандами (лимонна та винна кислоти), які є потенційними препаратами з антигіпоксантною активністю.Мета дослідження – провести порівняльний токсикометричний аналіз нових координаційних сполук германію з есенціальними елементами на основі лимонної та винної кислот.Матеріали і методи. Досліди виконані на 132 самцях нелінійних білих щурів масою 170–190 г у відділі фармакокінетики ДУ “Інститут фармакології та токсикології НАМН України” відповідно до методичних рекомендацій з дотриманням усіх етичних вимог. У порівняльних токсикометричних дослідженнях використовували шість оригінальних координаційних сполук германію (КСГ) з різними есенціальними мікроелементами (цинк, мідь, марганець) та біолігандами (лимонна та винна кислоти) під відповідними лабораторними шифрами: манган (ІІ) біс(цитрато)германат (IV) – ОКАГЕР М-1; купрум (ІІ) біс(цитрато)германат (IV) – ОКАГЕР М-2; цинк біс(цитрато)германат (IV) – ОКАГЕР М-3; манган (ІІ) тартратогерманат (IV) – ОКАГЕР М-4; купрум (ІІ) тартратогерманат (IV) – ОКАГЕР М-5, цинк (ІІ) тартратогерманат (IV) – ОКАГЕР М-6. Усі сполуки синтезовані вперше у лабораторії кафедри загальної хімії та полімерів Одеського національного університету імені І. І. Мечникова під керівництвом д-ра хім. наук, проф. І. Й. Сейфулліної.Результати досліджень та їх обговорення. Експериментально доведено, що визначені за допомогою методу пробітаналі зу параметри токсичності (LD 16, LD 50, LD 84, LD 99) за умов однократного надходження в організм досліджуваних сполук мають суттєві відмінності залежно від наявності в їх структурі того чи іншого есенціального мікроелемента або біолігандів. Показано, що токсикофором у ряді гетерометалічних комплексів із різними біолігандами, що вивчаються, є саме метал, а не кислоти. За ступенем гострої токсичності (LD 50) досліджувані КГС можуть бути розташовані у наступному порядку (від більшого до меншого): ОКАГЕР М-5 (купрум(ІІ) тартратогерманат(IV))>ОКАГЕР М-2 (купрум (ІІ) біс(цитрато)германат (IV))>ОКАГЕР М-3 (цинк біс(цитрато)германат (IV))>ОКАГЕР М-6 (цинк (ІІ) тартратогерманат (IV))>ОКАГЕР М-4 (манган (ІІ) тартратогерманат (IV))>ОКАГЕР М-1 (манган (ІІ) біс(цитрато)германат (IV)). Встановлено, що при одноразовому внутрішньочеревному введенні дані сполуки є малотоксичними та помірно токсичними для ссавців, у тому числі й для людини за результатами екстраполяції експериментальних даних із використанням констант біологічної активності.Висновки. Отримані дані є експериментальним підґрунтям доцільності подальшого поглибленого фармакологічного вивчення найбільш перспективної сполуки ОКАГЕР М-4.