Journal articles: 'Структура мови'

1

ЗДОРОВЕЦЬ, Наталія. "СИНТАКСИЧНА СТРУКТУРА МОВИ: АНАЛІЗ РІЗНИХ МОВНИХ СИСТЕМ (УКРАЇНСЬКА, АНГЛІЙСЬКА, КРИМСЬКОТАТАРСЬКА)." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Філологія, no. 4 (9) (October 18, 2023): 10–18. http://dx.doi.org/10.32689/maup.philol.2023.4.2.

Full text

Abstract:

Стаття аналізує синтаксичні структури української, англійської та кримськотатарської мов. У цьому порівняльному дослідженні розглядаються унікальні особливості кожної мови, виявляються синтаксичні відмінності та подібності. Українська мова відзначається гнучкою синтаксичною структурою, завдяки багатій системі словозмін. Її сила полягає в можливості змінювати порядок слів у реченні, не втрачаючи смислу, що робить мову більш експресивною. Метою дослідження є виявлення унікальних аспектів кожної мови та розкриття синтаксичних відмінностей та подібностей між ними. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення низки завдань, як-от: 1) дослідити вплив культурних чинників на формування синтаксичних структур української та англійської мов, порівнявши їхні особливості; 2) проаналізувати еволюцію синтаксичних конструкцій української мови на різних етапах її розвитку; вивчити взаємозв'язок між синтаксичною структурою мови та її експресивними можливостями. Наукова новизна дослідження полягає в аналізі основних та похідних синтаксичних одиниць, такі як речення, словосполучення та складні конструкції. Аналізується, як ці одиниці маніфестуються в кожній мові, враховуючи їхню специфіку та роль у виразі мовного змісту. Розглядаються і периферійні синтаксичні одиниці, включаючи аналітичні та аналітико-пошукові елементи. Особлива увага приділяється функціональним і структурним характеристикам кожної мови, що допомагає розкрити нові перспективи для розуміння взаємодії різних мовних систем. Дослідження синтаксичних особливостей цих мов сприяє глибшому розумінню їхньої природи та багатства мовного світу. У висновках зазначимо, що українська мова відмінює іменники, прикметники та дієслова за числами, родами та відмінками. Також, вона використовує сполучники та вставні слова для структурування речень. Англійська мова, навпаки, має більш фіксований порядок слів, зазвичай «Підмет-Дієслово-Додаток» (Subject-Verb-Object). Вона спирається на синтаксичну прямоту для вираження смислових відносин, що робить її більш доступною для носіїв інших мов. Англійська також використовує артиклі та часові форми для вираження часових відносин у реченнях. Кримськотатарська мова, яка належить до тюркських мов, відзначається особливостями, такими як гармонія голосних та агглютинація. Гармонія голосних впливає на голосні звуки у словах і може впливати на синтаксичну структуру речень. Агглютинація передбачає додавання афіксів до кореня слова для вираження граматичних значень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Мизин, Тетяна Олексіївна. "ЛЕКСЕМИ «TOURIST / ТУРИСТ» В АНГЛІЙСЬКІЙ ТА УКРАЇНСЬКІЙ НАЦІОНАЛЬНО-МОВНИХ КАРТИНАХ СВІТУ." Слобожанський науковий вісник. Серія: Філологія, no. 5 (May 15, 2024): 39–43. http://dx.doi.org/10.32782/philspu/2024.5.7.

Full text

Abstract:

У статті розглядається відображення лексем «tourist / турист» в англійській та українській мовних картинах світу. Під картиною світу розуміється спосіб концептуалізації світу, бачення позамовного світу певними етносами й закріплення його вербальними засобами певних мов. Дослідження проводиться на матеріалі туристичних термінів, які виконують комунікативну функцію в професійному середовищі й обслуговують людей, які користуються послугами цієї сфери. Етимологічний аналіз досліджуваних лексем засвідчив їхнє походження зі старофранцузької мови. Зазначається, що в англійській мові запозичення з’явилося набагато раніше, ніж в українській мові. Порівняльний аналіз показує, що англійська одиниця “tourism” є полісемантичною; словники української мови фіксують однозначність лексеми «турист». Обидва слова є складовими словосполучень. Виокремлено сім структурних моделей словосполучень в англійській мові, найчастотнішою серед яких є структура N + N. Серед багатокомпонентних структур переважає модель N + N + N. Оскільки лексема «турист» не вживається в функції означення в українській мові, словосполучень із досліджуваним словом набагато менше. Зафіксовано єдину структурну модель: прикметник + іменник. Акцентується увага на тому, що в українській мові широким є використання похідних від лексеми «турист». В обох мовах зафіксовано складні слова – афіксальні деривати. Зміст лексем «tourist / турист» доповнено синонімами. Підкреслюється, що переважна більшість синонімів англійської мови є ідеографічними. Для української мови характерним є більш широке використання стилістичних синонімів. В обох мовах помітний пласт лексики становлять професійні жаргонізми. З’ясовано, що деякі лексичні одиниці були запозичені з англійської мови в українську, що свідчить про інтенсивність культурно-історичних контактів народів. Виявлено, що лексеми «tourist / турист» мають як спільні для обох мов характеристики, так і марковану специфіку відображення в англійській та українській лінгвокультурах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Кірковська, І. "ДІАХРОНІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ КАТЕГОРІЇ ФУТУРАЛЬНОСТІ В СУЧАСНІЙ ФРАНЦУЗЬКІЙ МОВІ." Journal “Ukrainian sense”, no. 2 (February 22, 2022): 82–92. http://dx.doi.org/10.15421/462121.

Full text

Abstract:

Анотація Постановка проблеми. Утворення майбутнього часу належить до однієї із центральних тем дослідження в галузі граматичної типології романських мов. Сама тема пов’язана з питаннями діахронічних джерел майбутнього часу та питаннями про його еволюцію, починаючи з класичної латини. Надважливу роль у формуванні КФ сучасної французької мови відіграла предикативна структура латинського речення, що визначила її мовний статус як окремої модусної категорії з окремими модальними значеннями. Мета статті – відстежити діахронічну перспективу процесу утворення категорії футуральності на рівні формування мовної системи сучасної французької мови від витоків до сучасності, а саме від латинської мови як джерела західно-романської підгрупи. Методи дослідження. У статті використано методи, що застосовуються до типологічних категорій середньоєвропейського мовного стандарту часу, – метод діахронічного аналізу, який дає змогу дослідити процес становлення КФ французької мови від латини до сьогодення, а також зіставний метод, який сприяє виявленню специфіки КФ у сучасній французькій мові, визначенню її структурно-системної індивідуальності серед інших мов західно-європейської підгрупи. Основні результати дослідження. Майбутні часи французької мови характеризовано докорінною зміною свого граматичного статусу у складі Indicatif, порівняно із семантикою майбутності в латинській мові, де вона була наявна у складі Conjunctīvus та Indicatīvus. В межах Conjunctīvus значення бажаності передається двома семантичними варіантами – Conjunctīvus optatīvus volitīvus (кон’юнктив із семантикою волевиявлення або бажаності) та Conjunctīvus prospectīvus (кон’юнктив із семантикою передбачення). Бажаність, що передається формами Conjunctīvus potentiālis, здебільшого пов’язана із семантикою умови потенційної або ірреальної. Бажаність, що передається наказовим способом (Imperatīvus), формально розмежовано на Imperatīvus presentis activi та Conjunctīvus imperatīvus із закріпленими за ними рядами модальних відтінків. Бажаність як ключова семантична з’єднувальна ланка, що утворює категорію футуральності в латинській мові, має схожі відтінки з КФ у французькій мові. Її відмінною рисою стало використання форми Conjunctīvus, що передавала так званий «проспектив». Проспектив латинської мови був носієм випереджальної семантики майбутнього так само, як і майбутні часи Indicatīvus, які виражали просте бажання мовця, позбавлене будь-якого оцінного забарвлення. Висновки і перспективи. Перспективний, планувальний характер майбутнього було закладено ще в латинській мові, а саме формою Conjunctīvus. Із плином часу французька мова, зазнавши дивергентного шляху розвитку власної граматичної системи, виробила зовсім інше «рішення», зберігаючи цю концептуальну ознаку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Томіліна, Анна Олександрівна, and Марина Вікторівна Малоіван. "Структура електронного навчального курсу з англійської мови у Moodle." New computer technology 12 (December 25, 2014): 225–32. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v12i0.715.

Full text

Abstract:

Електронний начальний курс складено з метою залучення ІТ у процес навчання англійській мові у вищій школі. Нами було поставлено завдання: розробити електронний навчальний курс з англійської мови для студентів другого курсу у межах Moodle. Об’єктом дослідження визначено процес навчання студентів англійській мові, предметом дослідження – прийоми використання електронного навчального курсу у межах Moodle у процесі навчання англійській мові. Були залученні наступні методи: вивчення методичної літератури з обраної дисципліни, дидактичне моделювання, педагогічне прогнозування для виявлення результативності застосованої методики навчання англійської мови. Результати дослідження. Електронний курс дисципліни забезпечує високу інтенсивність навчального процесу вивчення англійської мови на базі Moodle. Навчання англійській мові на базі електронного начального курсу забезпечує демократизацію спілкування учасників освітнього простору і розширює коло іншомовного спілкування. Дозованість і регулярність наповнення дидактичним матеріалом у межах електронного курсу формує у студентів дисциплінованість і системність в оволодінні іноземною мовою. Основні висновки. Складений електронний навчальний курс має завершену структуру, орієнтує студента на поступове засвоєння знань, умінь і навичок з дисципліни та систематичний контроль та самоконтроль.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Drach, I. D., A. Z. Mykolenko, and M. P. Tyshkovets. "МОВНА КАРТИНА СВІТУ У ПРОЦЕСІ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ В МЕДИЧНИХ УНІВЕРСИТЕТАХ." Медична освіта, no. 4 (February 14, 2020): 79–83. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2019.4.10864.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто поняття мовної картини світу та концептуальної картини світу як компонентів лінгводидактики. На сучасному етапі розвитку методики викладання іноземної мови та результатів її засвоєння провідним визначається прагматичний підхід, який передбачає набуття певних компетенцій – конкретних мовленнєвих навичок, які дають змогу виконувати чіткі дії. Водночас на практиці вивчення іноземних мов не може обмежитися ні граматикою та лексикою, ні прикладними вміннями, тому доводиться говорити про необхідність формування «вторинної мовної особистості». Цей рівень передбачає оволодіння фоновими знаннями типового представника певної картини світу, мова якого вивчається і забезпечується формуванням соціокультурної орієнтованості – однією з обов’язкових складових успішного вивчення мови. Комунікативно достатній рівень оволодіння іноземною мовою досягається лише в результаті набуття, принаймні на початковому рівні, здатності сприймати навколишнє середовище крізь призму представників іншомовного соціуму. Ця навичка є необхідною також під час вивчення прикладних та фундаментальних дисциплін, проходження навчальної практики в іншій країні. Концептуальна картина світу традиційно розглядається як подібна для більшості людей і глибша за змістом, ніж мовна картина світу, що пов’язано з обмеженими можливостями мови у вираженні власних думок. Водночас структура мови визначає структуру мислення та спосіб сприйняття навколишнього світу. Тісна взаємодія мови і культури на заняттях з української мови як іноземної, іноземної мови для українських студентів може розглядатися в рамках лінгвокраїнознавчого підходу. Аналіз понять концептуальної та мовної картин світу показав, що урахування соціокультурної нетотожності у сприйнятті світу може реалізуватися шляхом використання лінгвокультурознавчого підходу, який передбачає ряд визначених критеріїв підбору навчального матеріалу та використання методик, які не лише констатують, але вводять у контекст.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

ЛЯШЕНКО, Сергій. "СОЦІОКОМУНІКАТИВНИЙ ПІДХІД МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ У СУЧАСНОМУ СУСПІЛЬСТВІ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Педагогічні науки, no. 1(60) (June 17, 2024): 43–45. http://dx.doi.org/10.32689/maup.ped.2024.1.8.

Full text

Abstract:

У статті досліджується внесення феномену мовної особистості до предметної сфери соціальної філософії, що дозволяє виявити нові погляди на вивчення сутності особистості. У контексті нашого дослідження важливим є питання про релевантність поняття «мовна особистість» феномену «особистість» як об’єкта соціально-філософської рефлексії. Звісно ж, концепт «мовна особистість», що охоплює сутність особистості як носія здатності до мови, дозволяє узагальнити уявлення про особистість як носія мови (мов), національної картини світу та культурно зумовлених стереотипів мовної поведінки. Саме таке розуміння мовної особистості відображено у дефініції Е. Паніткової, яку ми вважаємо найбільш відповідною для цього дослідження: «Суб’єкт, потенційно чи актуально включений у взаємодію з іншими учасниками мовленнєвої комунікації, який засобами мови реалізує осмислення, концептуалізацію світу, комунікацію з іншими індивідами, а також самореалізацію тими засобами, які притаманні: 1) людській мові взагалі; 2) конкретній (національній) мові, мові національних меншин; 3) мові цього індивіда». Досліджуючи соціально-філософську сутність мовної особистості, основний інтерес являє структура прагматичної характеристики мовної особистості, виокремлена Ю. Карауловим, яка включає у себе три параметри: мотиваційний, когнітивний і функціональний. Центральним елементом є мотивація, природа якої може трактуватися по-різному. Аби не заглиблюватися в це питання, хотілося б пригадати низку тверджень теорії мотивації О. Леонтьєва і її розвитку Д. Леонтьєвим, методологічно значущих для подальшого осмислення дискурсу як виду соціальної дії. Визнання у загальній структурі мовної особистості такого інтеграційного елемента, як ціннісно-смислова картина світу, дозволяє несуперечливо пояснити, яким чином можлива єдність мовної особистості при тому розмаїтті дискурсів, яке виражає різні сторони соціального буття носія мови. Дійсно, залученість мовної особистості до виконання різних соціальних ролей не руйнує її цілісність. Це пов’язано з наявністю у структурі особистості екзистенційного ядра – уявлення про сенс життя, що впливає на вибір життєвих цінностей, ідеалів, установок. Наукова новизна. Проте у розглянутих моделях мовної особистості соціальність є вихідним постулатом, приймається як дане. Це припущення, цілком доречне в межах лінгвістичного або психологічного напрямів, вимагає додаткового обґрунтування у разі розгляду проблеми формування мовної особистості у соціально-філософській перспективі. Людина стає мовною особистістю в міру розвитку мовних здібностей. Наявність їх у індивіда як носія мови є необхідною, але не достатньою передумовою становлення мовної особистості. Онтологічну підставу для її актуалізації утворює мовна спільнота, до якої входять такі соціальні константи, як культура, мова та комунікація. Перетин двох сфер буття – інтерсуб’єктивності і життєвого світу окремого Я – задає способи їх взаємодії як єдності процесів інтеграції і диференціації, єдності колективного та індивідуального.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Семашко, Тетяна. "МОВНА СВІДОМIСТЬ, МОВНА КАРТИНА СВІТУ ТА СТЕРЕОТИПИ ЯК СЦЕНАРІЙ ЇХ ВЗАЄМОДІЇ." Теоретична і дидактична філологія, no. 36 (August 15, 2023): 187–200. http://dx.doi.org/10.31470/2309-1517-2023-36-187-200.

Full text

Abstract:

Фокусування сучасної лінгвістики на антропофакторі, який визначає характер знання, його вербалізацію та форму мовної реалізації, зумовило актуалізацію питань взаємодії мови і культури, мови і мислення; все більшого значення набуває фактор людини як активного суб’єкта пізнання, що має індивідуальний та соціальний досвід, систему знань про світ, відображену в його свідомості. На сьогодні особливого значення набувають дослідження феноменів культури і мови з використанням єдиної системи інструментальних категорій, які носять культурний і світоглядний характер. З огляду на означений ракурс потребують уточнення питання особливостей взаємодії категорій мислення: «мовна свідомість», «мовна картина світу» і місця в них стереотипу – вмістилища мовного досвіду носія етнічної свідомості. Спробу такого дослідження робить автор у пропонованій розвідці. Пізнаючи навколишній світ, людина формує загальні поняття, які об’єднуються у систему знань і уявлення про дійсність як результат її психологічної активності, що іменується картиною світу. На варті цих знань і уявлень стоїть мова, яка має здатність репрезентувати культурно-національну ментальність її носіїв, функціонуючи як інструмент свідомості. Заразом мова є засобом отримання нових знань про світ: в одиницях мови та їх властивостях матеріалізується структура та динаміка думки, тобто одночасно з розумовою здійснюється мовна концептуалізація дійсності. Це дозволяє розглядати категорію «мовна свідомість» як відображений у мові етноспецифічний спосіб інтерпретації світу, властивий лінгвокультурному співтовариству, а категорію «мовна картину світу» як сукупність уявлень про світ, що історично склалися у свідомості мовного колективу, цілісний образ світу, у формуванні якого беруть участь усі сторони психічної діяльності людини. Ланкою взаємодії явищ сприйняття, мислення, мови та культури виступають стереотипи, де особлива увага етнокультурним стереотипам, що складають ядро мовної картин світу. Етностереотипи є основним засобом категоризації мовного досвіду носія етнічної свідомості; вони входять у структуру ментально- лінгвального комплексу та відображають національні уявлення комунікантів; осмислюються як важливі інструменти пізнавального процесу, що виступають сценарієм взаємодії мовної свідомості та мовної картини світу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Khomytska, I. Yu, V. M. Теslyuk, and V. V. Beregovskyi. "Метод комплексного аналізу диференціації фоностатистичних структур стилів англійської мови." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 6 (June 27, 2019): 140–43. http://dx.doi.org/10.15421/40290627.

Full text

Abstract:

Розроблено метод комплексного аналізу диференціації фоностатистичних структур стилів англійської мови. Метод ґрунтується на поєднанні двох статистичних критеріїв перевірки гіпотези на однорідність вибірки: критерію Стьюдента і критерію Колмогорова-Смірнова. Поєднання даних критеріїв забезпечує підвищення ефективності диференціації стилів. На основі розробленого методу, побудовано статистичну модель визначення ступеня дії чинника авторської манери викладу. Модель дає змогу підвищити ефективність стильової та авторської атрибуцій тексту. Розроблені метод і модель програмно реалізовано мовою програмування Java. POST запити двох типiв: /process i /process/transcription. розроблено у програмi. За відсутності транскрипційного варіанта досліджуваного тексту, використовується перший запит, другий – за його наявності. Скоротити час роботи програми дає змогу другий запит. Вбудовану базу даних H2 написано мовою програмування Java. База даних H2 є відкритою, кросплатформною. Вона підтримує мову SQL, має добру інтеграцію із використовуваним фреймворком Spring Boot i не потребує додаткових інсталяцій. У структурі даних HashMap зберігається відповідь із сайту транскрипцiйного перекладу. Структура побудована на принципі ключ-значення i дає змогу уникати дублікатів. Якщо опрацьовується велика кількість даних, то зменшується кількість запитів у мережі Інтернет, що забезпечує незалежність і автономність програми. Малі затрати часу є характерними для роботи програми.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Mosold, M., Ye Meleshko, M. Yakymenko, and D. Bashchenko. "ПРОГРАМНЕ ІМІТАЦІЙНЕ МОДЕЛЮВАННЯ ЕПІДЕМІЙ ЗАСОБАМИ МОВИ PYTHON ТА ПАКЕТУ ІНСТРУМЕНТІВ EPIMODEL ДЛЯ МОВИ R." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 4, no. 70 (November 29, 2022): 108–13. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2022.4.108.

Full text

Abstract:

Метою даної роботи було створення програмного забезпечення для імітаційного моделювання епідемій та дослідження можливостей мови Python і пакету інструментів EpiModel для мови R при вирішенні даної задачі. Моделювання процесів поширення та прогнозування наслідків епідемій як інфекційних, так і інформаційно-психологічних є важливою науково-практичною задачею у наш час. Існують підходи та поради щодо моделювання епідемій, а також інструменти, за допомогою яких можна спростити шлях до досягнення потрібної мети. Епідемічні моделі поділяють на два основні види: стохастична модель та детермінована модель. Найбільш відомі математичні моделі епідемій – SI, SIR та SIS. Було розроблено програмну імітаційну модель епідемій засобами мови Python та пакету інструментів EpiModel для мови R. Тестувалася модель на прикладі поширення інфекційних захворювань, хоча також може бути використана для моделювання поширення інформаційно-психологічних впливів. Було досліджено можливості мови програмування Python та пакету інструментів EpiModel мови R для імітаційного моделювання епідемій. Дослідження показало, що дані мова програмування та пакет інструментів дають усі необхідні засоби для розробки програмної моделі епідемій. Python дозволяє швидко розробляти програми для аналізу даних, Qt Designer дає можливість створити зручний графічний інтерфейс користувача для застосунків на мові Python, а пакет інструментів EpiModel дозволяє реалізувати найбільш поширені математичні моделі епідемій, зокрема, SI, SIR та SIS. Структура соціальної мережі у даній моделі не генерувалася, а завантажувалася з частини віртуальної соціальної мережі, що прискорило розробку, а мова програмування Python дозволила за допомогою своїх інструментів та бібліотек створити парсер та взаємодію з API потрібного веб-ресурсу. Також було проведено серію експериментів з різними параметрами моделі для перевірки її працездатності та отримано очікувані результати моделювання.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Podanovska, Halyna. "СУТНІСТЬ ТА СТРУКТУРА КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ОСОБИСТОСТІ МОЛОДШОГО ШКОЛЯРА." Освітні обрії 49, no. 2 (December 27, 2019): 36–40. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.49.2.36-40.

Full text

Abstract:

У статті проведено теоретичний аналіз понять «компетенція», «компетентність» та, зокрема, «комунікативна компетентність» особистості молодшого школяра в науковій парадигмі. Виявлено багатогранність цих термінів, що пояснюється актуальністю та водночас складністю підходів до їх вивчення. Охарактеризовано структуру комунікативної компетентності. Встановлено, що навчання української мови, літературного читання потребує комунікативного спрямування, щоб діти у процесі навчально-мовленнєвої практики навчалися використовувати мову, засоби спілкування для побудови усних і писемних висловлювань у певному стилі, ураховуючи обставини мовлення.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Шпачинська, І. В., and С. М. Альбота. "ОСОБЛИВОСТІ ЛЕКСИЧНИХ ТА ГРАМАТИЧНИХ ТРАНСФОРМАЦІЙ В УКРАЇНСЬКОМУ ПЕРЕКЛАДІ РОМАНУ «СПОКУТА» ІЄН МАК’ЮЕН." Nova fìlologìâ 2, no. 81 (June 23, 2021): 211–16. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-81-2-31.

Full text

Abstract:

Праця зосереджена на дослідженні перекладацьких трансформацій як засобу досягнення еквівалентності в перекладі. Під перекладацькою трансформацією ми розуміємо зміну формальних або семантичних компонентів вихідного тексту в тексті перекладу за збереження інформації, що призначена для передачі. Лексичні трансформації становлять собою відхилення від прямих словникових відповідників та виникають здебільшого тому, що об’єми значень лексичних одиниць вихідної та мови перекладу не збігаються. До лексичних трансформацій відносимо конкретизацію значень, генералізацію значень, додавання, вилучення та перестановку. Важливо перекладати лексичний елемент у сукупності його контекстуальних зв’язків та функціональних характеристик. Основними причинами виникнення лексичних трансформацій, на думку таких дослідниць у лінгвістичній галузі, як Т. Левицька й А. Фітерман, є різна словосполучність, різні вживання одного слова, різниця у смисловому об’ємі, різні ознаки одного денотата в різних мовах. Поняття граматичної трансформації визначено тим, що у процесі перекладу згідно з нормами мови перекладу перетворюється сама структура речення. Англійська й українська мови належать до різних типів мов індоєвропейської родини, тому наявна розбіжність між ними як на рівні порядку слів у реченні, так і в категоріях числа, інших граматичних форм і структур. Основні характеристики, а саме – внутрішній та зовнішній поділ речення, зміна порядку слів та компенсація – відносимо до граматичних трансформацій. За допомогою порівняльного аналізу текстів оригіналу та перекладу проілюстроване використання лексичних та граматичних трансформацій на прикладі перекладу українською мовою роману Ієна Мак’юена «Спокута». У процесі перекладу автор частіше схилявся до використання лексичних трансформацій для кращого сприйняття та зацікавленості читачів, рідше використовувались граматичні трансформації. Засвідчено спробу перекладача зберігати послідовність у структурі речення. Крім цього, важливим аспектом у перекладі було те, що перекладач врахував особливості індивідуальної художньої манери письменника та специфіку культури адресата інформації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Перцова, Інна. "Структура навчального заняття з української мови як іноземної." International Science Journal of Education & Linguistics 1, no. 4 (October 1, 2022): 54–60. http://dx.doi.org/10.46299/j.isjel.20220104.04.

Full text

Abstract:

У статті виокремлені нерозв’язані методичні проблеми, що виникають у процесі викладання української мови іноземним студентам, та розглядається одне із ключових і актуальних питань – пошук оптимальної структури заняття, що буде сприяти ефективності навчального процесу та підготовці конкурентоздатних спеціалістів, спроможних вести професійну діяльність в сучасних умовах. Викладання предмету «Українська мова як іноземна» ґрунтується на педагогіці співпраці викладача і студента, формуванні мотивації, практичних навичок, визначення ролі учбового курсу у майбутній професійній діяльності. Викладання "Української мови як іноземної" як учбової дисципліни, (особливо на старших курсах) потрібно корелювати із загальними професійними і спеціальними професійними завданнями медичної програми підготовки студентів. У роботі запропоновано три основних структурних елементи заняття: актуалізація та систематизація опорних знань і чуттєвого досвіду студентів; формування нових знань, мовних умінь та навичок; застосування засвоєних знань і досвіду в теоретичній та практичній діяльності; запропоновано навчальні ситуації до кожного з них та різноманітні завдання для формування й покращення навичок говоріння українською мовою. Розглянута у статі концепція заняття, на думку автора, дозволить підвищити якість навчання студентів-іноземців, буде сприяти формуванню професійних компетенцій. Автор статті відзначає, що комунікативні навички відіграють найважливішу роль у формуванні мовної компетентності іноземних студентів, із чого витікає актуальність побудови заняття на комунікативно-мовній основі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Ніколаєнко, Л. "Еволюція переходу від соціолінгвістики до соціології мови (соціально-групова структура суспільства в дзеркалі соціальної структури мови)." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Соціологія, Вип. 3 (2012): 16–26.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Лимар, Л. В. "СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ АНГЛОМОВНОЇ АКАДЕМІЧНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ ГАЛУЗІ «ОХОРОНА ЗДОРОВʼЯ»." Медична освіта, no. 4 (February 2, 2022): 90–96. http://dx.doi.org/10.11603/m.2414-5998.2021.4.12491.

Full text

Abstract:

Освітньо-наукова програма навчання майбутніх докторів філософії спеціальності «Охорона здоровʼя» передбачає формування англомовної професійної комунікативної та академічної компетентності протягом навчання. Автором визначено англомовну професійну комунікативну та академічну компетентність як сукупність знань, умінь та навичок застосування загальної, медичної та академічної англійської мови при взаємодії в медичному та академічному середовищі, з метою досягнення комунікантом поставлених професійних та наукових цілей. Аналіз наявних структур та особистий досвід автора привели до формулювання структури англомовної академічної медичної комунікативної компетентності, в межах якої було визначено три підтипи компетентності: мовну (загальномовна компетентність), соціокультурну (академічна) та професійну (медична мовна). Кожний із підкомпонентів має три частини: когнітивну (знання компонента та способи його вивчення, представлене терміном знання), практичну (практичне застосування, представлене терміном уміння та навички) та індивідуальну (що являє індивідуальні особливості особи, які впливають на презентацію компонента). Визначено, що високий рівень розвитку англомовної академічної медичної комунікативної компетентності характеризується: високим рівнем (С1) сформованих знань, умінь і навичок застосування загальної, академічної та медичної англійської мови при фаховій та академічній комунікації, ефективній взаємодії комуніканта, обранням правильних стратегій комунікації, відповідно до існуючих етичних та біоетичних стандартів медичної та наукової взаємодії, позитивною комунікативною настановою, сформованою «Я-концепцією» себе як науковця і медика, здатністю до продуктивної взаємодії. Сформованість даної структури є метою вивчення майбутніми докторами філософії медичних спеціальностей курсу «Англійська мова академічного та медичного спрямування».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Осідак, В. "Структура тесту з граматики іноземної мови." Молодь і ринок, no. 7 (102), липень (2013): 82–86.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Яцук, М. М. "Структура буденної мови за Пітером Стросоном." Гуманітарні студії, Вип. 13 (2012): 98–104.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Алексєєва, Н. М. "Мотиваційна структура офіційного гіппонімікону англійської мови." Записки з ономастики, Вип. 21 (2018): 5–19.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Лучко, І. "Морфемна структура іменників сучасної перської мови." Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія філологічна, Вип. 54 (2011): 104–8.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Максимова, Анна Ярославівна. "ПРОЦЕСИ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ ТА ЗАВДАННЯ АНГЛІЙСЬКОЇ ФРАЗЕОЛОГІЇ." Слобожанський науковий вісник. Серія: Філологія, no. 4 (December 22, 2023): 28–31. http://dx.doi.org/10.32782/philspu/2023.4.6.

Full text

Abstract:

У статті окреслено процеси глобалізації та охарактеризовано його вплив на мовні процеси, формування мови міжнародного рівня. Виділено чотири етапи цивілізації, що впливали на розвиток американської англійської мови. Американська англійська та британська англійська мають багато чого спільного, що обумовило зрозумілість і легкість у використанні, а також сприяло ствердженню першої як міжнародної мови у світі. Обґрунтовано тезу: щоб будь-яка мова стала мовою глобального та ділового спілкування потрібно, щоб економіка країни здійснювала вагомий вплив на світовий економічний розвиток, мала потужний політичний вплив на глобальний розвиток. Охарактеризовано, що на політичному, економічному та культурному рівні створено передумови для запровадження американської англійської як глобальної мови. До завдань фразеології як лінгвістичної дисципліни входить всебічне вивчення фразеологічного фонду тієї чи іншої мови. Важливими аспектами дослідження цієї науки є: стійкість фразеологічних одиниць, системність фразеології і семантична структура фразеологічних одиниць, їх походження й основні функції. Лінгвокульторологічна цінність американських фразеологізмів англійської мови полягає у відображенні світобачення американців, їх цінностей, визначення місця нації в загальноцивілізаційному культурному розвитку. Саме у фразеології накопичений досвід багатьох поколінь зі своїми, тільки їм властивими особливостями, що становлять самобутність кожного народу. Вихідною тезою досліджень культурно-національної специфіки фразем є наявність у них своїх способів її відображення і засобів співвіднесення з нею. У парадигмі сучасної науки дослідження фразеологізмів передбачає здійснення лінгвокультурного та когнітивно-культурологічного аналізу. Американська англійська розвивалася під впливом глобалізаційних змін. У статті визначено, що глобалізаційний розвиток і поява міжнародної мови американської англійської стали нагальною потребою у ХХІ столітті з метою спрощення ведення ділової документації та комунікації між країнами. Потребу використання американської англійської як міжнародної пришвидшили воєнні конфлікти, революційні події, розвиток космічної галузі, медицини, інформаційних технологій. Глобалізаційний розвиток і поступове встановлення американської англійської як міжнародної мови пов’язані з першою масовою міграцією. Американські фразеологізми, що з’являються в цій мові, відображають емоції, образи, зацікавлення американського народу. Водночас фразеологізми англійської мови містять історію людства.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

МИХАЛЬЧУК, Н. О., Е. Е. ІВАШКЕВИЧ, and Л. В. ЛЯШЕНКО. "ЛІНГВІСТИЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ ПОНЯТТЯ ПРЕДИКАТИВНОСТІ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», no. 1 (June 7, 2024): 100–108. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2024.1.16.

Full text

Abstract:

Метою нашого дослідження було показати поняття предикативності в різних значеннях, таких як структурна ознака, основна ознака будь-якого речення чи висловлювання як мовленнєвого фрейму, ознака певного роду (або типу), яка пояснюється, насамперед, через форму дієслова, що, у свою чергу, характеризується специфічними категоріями часу, особи та способу; пояснити предикативність як синтаксичну модальність, особливу квазікомунікативну характеристику речення. Модальності, на нашу думку, відповідає предикативність. Показано, що сутність лінгвістичної трансформації полягає в тому, що під час застосування правила предикативності відбувається лінгвальна презентація вторинного присудка у структурі вторинної предикації, що у будь-якому випадку призводить до утворення окремої предикативної одиниці і, передусім, вказує на те, що речення з цими структурами містять кілька планів (або аспектів) предикації. Таким чином, аналізуючи об’єктно-предикативну структуру із використанням трансформаційного аналізу як об’єктно-інфінітивний комплекс, ми віднесли об’єктну предикативну структуру до структури вторинної предикації, яка: є бінарною структурою, що складається з вторинного підмета та вторинного присудка. Вторинний підмет виражається іменником в називному відмінку, або займенником в об’єктному відмінку. Вторинний присудок виражається неозначеною формою дієслова (інфінітивом, дієприкметником І, дієприкметником ІІ, герундієм) чи недієслівною частиною мови; залежить від структури первинної предикації, виконуючи в реченні функцію складного додатка.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

ДЕМЧЕНКО, В. М. "УРАХУВАННЯ В ДЕРЖАВНІЙ МОВНІЙ ПОЛІТИЦІ ЧИННИКІВ ОРГАНІЧНОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ." Вісник Херсонського національного технічного університету, no. 1(88) (May 1, 2024): 349–56. http://dx.doi.org/10.35546/kntu2078-4481.2024.1.49.

Full text

Abstract:

У статті досліджено риси органічності української мови, що присутні як у її літературній формі, так і в діалектній. Проведено паралель із явищем адаптації етранжизмів (запозичень) у народній мові, що виявляє її орієнтацію на редукцію (спрощення) та дотримання законів української мови, які мають бути актуальними й сьогодні – у часи реального захисту національної мови від мови-агресора, якою є російська – мова колишньої метрополії. Тобто принагідно досліджено також явище калькування, зокрема й форм цієї мови, які волюнтаристично було впроваджено в структуру української як місцевої. Аналіз здійснено відповідно до рівнів української мови – фонетичного, морфологічного, семантичного, лексичного та фразеологічного, на яких розглядаються як органічні діалектні одиниці, так і запозичення з інших мов, перероблені в народі задля комфортного їх використання. Спостережено принципову відмінність української мови від російської в сенсі виключної органічності першої, більшого наближення її до інших слов’янських мов саме у використанні зазначених органічних мовних форм. Зроблено висновок, що російськомовна калька в діловому стилі мови може мовцем і не усвідомлюватися як неорганічна одиниця через свою «штампованість», проте в діалектному / розмовному мовленні ознака органічності є домінантною, що й зберігає українську мову та національну ідентичність загалом. Так, у діалектній / розмовній мові іншомовні запозичення адаптуються з метою утворення зручної для мовлення форми (на зразок «дохтур», «радіво», «транвай», «юль» тощо), яка, можливо, й не логічна, але органічна за фонетичними законами певного діалекту. Акцентовано, що здатність народної мови адаптувати таким чином іншомовні елементи є ознакою її розвитку й сили, навіть незламності, що сьогодні актуально. Зазначено, що попри структурну міцність української мови більш важливим на сьогодні – у її державному статусі – є функційний розвиток, що ще більш посилився у воєнних умовах із колишньою метрополією.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Homeniuk, Olga. "ЗМІСТ І СТРУКТУРА ПІДРУЧНИКІВ З НІМЕЦЬКОЇ МОВИ ДЛЯ СЕРЕДНІХ ШКІЛ БУКОВИНИ (ПЕРША ПОЛОВИНА ХХ СТ.)." English and American Studies, no. 20 (June 23, 2023): 73–83. http://dx.doi.org/10.15421/382310.

Full text

Abstract:

Здійснено аналіз підручників з німецької мови для середніх шкіл Буковини у першій половині XX ст. В ході дослідження встановлено, що, в тогочасних підручниках, згідно з навчальною програмою, здійснювалася реалізація прямого методу навчання іноземних мов. Визначено, що на початковому етапі вивчення німецької мови метою навчання було формування навичок та вмінь правильного і вільного висловлювання в усній і письмовій формах у повсякденних побутових ситуаціях, а також розуміння культури німецького народу. У старших класах необхідно було вміти вільно читати твори художньої літератури, які пов’язані з історією, наукою та сучасною культурою німецького народу, вміти застосувати отримані знання німецькою мовою в усній та письмовій формах. Виявлено, що навчальні програми досліджуваного відрізка часу включали вимоги та рекомендації до укладання підручників.Проаналізовані підручники зазначеного періоду поділено на дві групи: підручники, які містили тексти, різні вправи та завдання; хрестоматії для читання, до яких входили уривки різножанрової художньої літератури провідних письменників.У процесі навчання іноземної мови у підручниках акцентували увагу на використанні пісенного матеріалу для формування вмінь правильної вимови. У навчальному виданні з німецької мови 1925 р. уперше виявлено виконання тестів, які полягали у виборі правильної відповіді серед запропонованих, а у підручнику 1929 р. з’являється додаток із методичними рекомендаціями для вчителя щодо виконання учнями завдань.Встановлено, що навчальні видання не містили фонетичного матеріалу. Для засвоєння лексичного матеріалу на початку вивчення іноземної мови використовувалась наочна семантизація, котру згодом замінили на вербальну. Пояснення граматичних явищ відбувалось на основі підібраних прикладів із текстів та вправ, а також рідною мовою учнів. Навчання говоріння здійснювалось за допомогою текстів, діалогів і вправ на розвиток усного мовлення. Читанню різножанрової літератури приділяли значну увагу. Для навчання письма використовувалися такі види вправ, як диктанти, переписування, творчі завдання тощо. Пропонувалось також ознайомлення з готичним шрифтом. Автори намагалися уникати перекладу, проте його все ж використовували під час пояснення граматичного матеріалу в молодших класах.Головна особливість хрестоматій з німецької мови полягала в наявності перекладених уривків румунських авторів, творів для позакласного читання, пояснень слів і виразів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Сорока, Т. "Семантична структура багатозначних аксіономенів сучасної української мови." Вісник Донбаського державного педагогічного університету. Філологічні науки, вип. 1 (2013): 43–51.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Колонюк, Сергій, and Т. Космеда. "КОНЦЕПТ TRAV EL JOURNEY ) У СУЧАСНІЙ АНГЛІЙСЬКІЙ МОВІ: СМИСЛОВА СТРУКТУРА СУБКОНЦЕПТІВ ROAD І W AY (НА МАТЕРІАЛІ ТЛУМАЧНИХ СЛОВНИКІВ)." Grail of Science, no. 31 (September 27, 2023): 346–48. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.15.09.2023.54.

Full text

Abstract:

Дослідження мовних засобів об’єктивації концептів є одним з найефективніших способів проникнення в концептосферу носіїв мови задля виявлення її специфічних рис, осмислення світорозуміння та поведінки людей певного етносу. Важливість виявлення смислової структури концепту TRAVEL (JOURNEY) в сучасній англійській мові сприятиме встановленню характерних ознак англійської лінгвокультури.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Буднікова, Леся. "ВІДОНІМНІ ЗАПОЗИЧЕННЯ В СЛОВАЦЬКІЙ МОВІ: СЛОВОТВІРНИЙ АСПЕКТ." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія 2, no. 46 (May 1, 2022): 19–23. http://dx.doi.org/10.24144/2663-6840.2021.2.(46).19-23.

Full text

Abstract:

У статті розглядається словотвірна структура відонімних утворень у словацькій мові та досліджуєть- ся адаптація таких запозичень на словотвірному рівні. Відонімні утворення – це слова, що мають своєрідну семантичну природу, зумовлену сутністю онімів-формантів. Інтеграція Словаччини до міжнародного інформаційного простору зумовила швидкий процес оновлення лексики су- часної словацької мови шляхом запозичень. Серед частин мови, які найчастіше запозичуються, переважають іменники, прикметники і дієслова. Процес адаптації запозиченого слова в мові частково реалізується на окремих мовних рівнях: фонетичному, морфологічному, морфемному, лексичному, семантичному, словотвірному, правописному та стилістичному. Так відбувається й із відонімними запозиченнями. Метою нашого дослідження є розглянути словотвірну структуру відонімних утворень та простежити адаптацію відонімних запозичень на словотвірному рівні. Відонімні запозичення в словацькій мові можна поділити на декілька семантичних груп: геологічні назви, на- зви фізичних одиниць, зоологічні та ботанічні назви, назви процесів, спортивні назви, політичні терміни, назви одягу, назви фільмів або книг, назви зброї, медичні терміни, назви з області харчової промисловості, технічні терміни. Такі назви переважно утворюються суфіксальним способом, декілька іменників утворено складанням. Найбільшу групу відонімних запозичень серед геологічних назв, утворених суфіксацією, становлять назви міне- ралів або корисних копалин, які утворюються додаванням суфікса -it до власної назви. Віоднімні утворення переважно мотивуються антропонімами, менше – топонімами. Геологічні назви, назви фі- зичних одиниць, ботанічні назви, назви процесів, спортивні назви, політичні терміни, назви фільмів та книг, назви зброї, медичні терміни, технічні терміни переважно генетично пов’язані з антропонімами, зоологічні назви, назви одягу та назви зі сфери харчової промисловості – з топонімами. Відонімні іменники найчастіше утворюються суфіксацією, меншою мірою – складанням.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Страшко, І. В. "ТЕКСТОВА БАЗА ДАНИХ FRANTEXT: СТРУКТУРА, ПАРАМЕТРИ, ПРИНЦИПИ ВИКОРИСТАННЯ." Collection of scientific works "Visnyk of Zaporizhzhya National University Philological Sciences", no. 2 (April 9, 2021): 126–33. http://dx.doi.org/10.26661/2414-9594-2020-2-18.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються стан, детермінативні характеристики та історія розроблення французької текстової бази даних Frantext. Frantext – це унікальне зібрання французьких і франкомовних синхронно-діахронічних текстових корпусів не тільки за репрезентативністю матеріалу, а й за глибиною представлення різних його аспектів. Ця текстуальна база надає широкий спектр мовної інформації, відображаючи використання французької мови в усій своїй різноманітності. Принципи побудови та збагачення її новими текстами ґрунтуються на балансуванні різних епох та жанрів. Frantext дає можливість користуватися наявними попередньо визначеними корпусами, створювати власні користувацькі корпуси і здійснювати широке коло пошукових завдань: за словоформою, лемою, граматичними категоріями, семантикою, сполученням лексичних одиниць тощо. Вибираючи корпус, комбінуючи команди і різні типи пошуку, користувач може диверсифікувати його застосування відповідно до своїх наукових інтересів і пріоритетів. Доступні опції експлуатації корпусних ресурсів дають змогу дублювання і видалення корпусу, редагування його назви та опису, створення власного корпусу за автором, датою, літературним жанром, додавання текстів, пошук метаданих для сортування та фільтрування творів. Серед інших можливостей, запропонованих текстовою базою Frantext, є створення, редагування та перегляд списків слів, які можуть створюватися за допомогою регулярних виразів або CQL і містити окремі слова або їх послідовності. Сьогодні управління текстовою базою здійснюється за допомогою програмного забезпечення Allegro, компоненти якого – індексатор, робоче середовище і сервер – забезпечують ефективну роботу користувачів із корпусами. Обсяг, хронологічні межі, текстове наповнення цієї бази свідчать про те, що вона неухильно розвивається, нарощується її ефективність, зростає поле її застосування, збільшується коло користувачів. Існування такого текстового ресурсу з інструментами для його використання у наукових дослідженнях мови становить інтерес для всіх, хто вивчає і викладає французьку мову як рідну або іноземну.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Заводна, Леся, and Мирослава Мазурок. "Новітні фемінітиви як відображення суспільних викликів сьогодення." New pedagogical thought 110, no. 2 (November 9, 2022): 57–62. http://dx.doi.org/10.37026/2520-6427-2022-110-2-57-62.

Full text

Abstract:

Статтю присвячено фемінітивам – назвам жінок за сферою діяльності, професією, посадою, соціальним станом, родинними зв’язками тощо. Доведено, що це явище в українській мові не нове, а навпаки, вважається питомою рисою української мови як системи. Обґрунтовано, що структура української мови має низку суфіксів, за допомогою яких утворюють фемінітиви, але на сьогодні найбільш продуктивними вважаються -к-, -иц-(я), -ин-(я), -ес-, -ш-, -ичк- (-ічк-), -их-, завдяки яким від іменників чоловічого роду утворюємо іменники на означення осіб жіночої статі. На відповідних прикладах детально проаналізовано моделі творення фемінітивів, зокрема продемонстровано, що суфікси -ш-, -их-, утворюючи фемінітиви, вносять до лексичного значення слова додатковий компонент (генеральша, директорша); одні форми слів жіночого роду із суфіксами -ичк- (-ічк-), -их(а) -ш(а) не відповідають нормам літературної мови, надаючи словам фамільярного або й зневажливого значення (керівничка, фізичка, професорша, дикторша), а інші утворюються лише завдяки заміні (колега – колежанка, посол – амбасадорка); неабиякою «родзикою» у творенні фемінітивів є «чарівне» слово пані (пані генерал, пані президент, пані міністр).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Мовчан, Д. В. "Ономасіологічна структура словотвірних антонімів-іменників сучасної німецької мови." Філологічні трактати 6, no. 3 (2014): 69–74.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Воробйова, Оксана, and Ангеліна Лазебник. "Телескопічні неологізми сучасної англійської мови: структура і семантика." Лінгвістичні студії 2, no. 40 (2020): 33–40. http://dx.doi.org/10.31558/1815-3070.2020.40.2.4.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Павліщева, Яна. "ЗАСОБИ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ КОМУНІКАТИВНИХ НАВИЧОК НА ЗАНЯТТЯХ З ІНОЗЕМНОЇ МОВИ." Молодий вчений, no. 9 (97) (September 30, 2021): 94–99. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-9-97-20.

Full text

Abstract:

В статті досліджено різні навчальні техніки на заняттях з іноземної мови, що сприяють ефективному розвитку комунікативної компетенції студентів. На думку автора, серед сучасних засобів активізації та опанування навичок комунікації англійською найбільш доречною є сукупність стратегій, що розроблені представниками лексичного підходу у поєднанні з регулярним використанням відеоматеріалів і залученням лінгвістичних ігор. У статті детально розглянуті особливості лексичного підходу, способи його реалізації на заняттях та комунікативні аспекти, що розвиваються в результаті. Також автор аналізує структурні елементи та засоби організації заняття з залученням лінгвістичних ігор й виділяє їх перспективу для удосконалення різних аспектів комунікації. Детально вивчається специфіка занять, що базуються на відеоматеріалах, аналізується їх структура та особливості опрацювання навчальних задач.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Кочан, І. М. "УКРАЇНСЬКА ЛІНГВІСТИЧНА ТЕРМІНОГРАФІЯ (хронологія, класифікація, структура)." Лінгвістичні дослідження, no. 56 (2022): 25–41. http://dx.doi.org/10.34142/23127546.2022.56.03.

Full text

Abstract:

У статті розглянуто шлях української лінгвотермінографії від перших фіксацій лінгвістичних термінів у спеціальних словниках до найновіших сучасних термінографічних видань. Репрезентовано наукову картину галузевої лексикографії: здійснено огляд праць про цю царину лексикографії української мови та її дослідників; описано особливості кожної лексикографічної праці; розглянуто наявні класифікації словників такого типу; детально схарактеризовано загальні словники лінгвістичних термінів, а також перекладні, комбіновані та вузькогалузеві.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Khomytska, I. Yu, V. M. Teslyuk, I. B. Bazylevych, and V. V. Beregovskyi. "Статистичні моделі та програмні засоби розмежування авторських стилів англійської прози." Scientific Bulletin of UNFU 30, no. 5 (November 3, 2020): 135–39. http://dx.doi.org/10.36930/40300522.

Full text

Abstract:

Проаналізовано наявні дослідження щодо встановлення авторства тексту, внаслідок чого з'ясовано, що підвищення достовірності авторської атрибуції тексту є актуальним завданням у контексті тенденції до збільшення загального обсягу текстової інформації в мережі Інтернет. Розроблено модель системи фоностатистичних структур стилів. Достовірність авторської атрибуції підвищено на основі побудованої моделі системи фоностатистичних структур досліджуваних стилів (художнього, розмовного, газетного, публіцистичного, наукового) англійської мови. Складовими компонентами моделі системи фоностатистичних структур досліджуваних стилів є вдосконалені статистичні моделі: модель стильової, підстильової й авторської диференціації текстів за методом гіпотез і ранжування та модель визначення стилерозрізняльної здатності груп приголосних фонем досліджуваних стилів. Перша статистична модель ґрунтується на визначенні ступеня встановлених істотних відмінностей за відношенням кількості груп приголосних фонем, за якими встановлено істотні відмінності між попарно зіставленими стилями до загальної кількості груп приголосних фонем. Істотні розходження визначено за кількістю груп приголосних фонем, за якими встановлено істотні відмінності за різницею значень середніх частот груп приголосних фонем та за різницею значень рангових показників середніх частот груп приголосних фонем. Друга статистична модель ґрунтується на визначенні авторорозрізняльної здатності групи приголосних фонем за відношенням кількості зіставлень, у яких встановлено істотні відмінності між текстами різних авторів до загальної кількості всіх зіставлень. Побудована модель системи фоностатистичних структур досліджуваних стилів англійської мови дала змогу встановити статистичні параметри авторського стилю Е. Бронте на матеріалі твору "Буремний перевал", а також статистичні параметри розмовного, газетного, публіцистичного і наукового стилів. Спрощено процес авторської та стильової атрибуції тексту шляхом зменшення кількості груп приголосних фонем до двох (група передньоязикових і група губних), що забезпечує вищий рівень автоматизації. Вдосконалені статистичні моделі реалізовано на мові програмування Java, що забезпечує платформонезалежність програмного продукту. Структура програми ґрунтується на модульному принципі, що дає змогу швидко модифікувати та вдосконалювати програму.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Павелків, Катерина. "ІНШОМОВНА КОМУНІКАТИВНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ: СТРУКТУРА ТА ЗМІСТ." Інноватика у вихованні, no. 9 (June 11, 2019): 193–202. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.126.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтовано необхідність іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери. Здійснено аналіз проблеми формування іншомовної компетентності фахівців різного профілю в різних аспектах: теорія, методологія і методика іншомовної підготовки фахівців. Висвітлено авторське опрацювання реалізації завдань діяльності закладу вищої освіти (за Законом України «Про вищу освіту») в іншомовній підготовці студентів. Акцентовано увагу на особливості структурування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери на підставі аналізу наукових джерел, що представляють методологію, теорію і методику формування означеної компетентності, особливості її розвитку у процесі навчання у закладі вищої освіти, специфіку структурування іншомовної комунікативної компетентності як науково-педагогічного об’єкта. Схарактеризовано підходи (компетенційний та функціональний) до структурування іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери з урахуванням методології, теорії і методики формування означеної компетентності: компетенційний (розглядає різні компетенції в складі іншомовної комунікативної компетентності), функціональний (за якого кожен компонент несе на собі різне смислове навантаження, виходячи з процесів, які його забезпечують). Визначено орієнтовну структуру іншомовної комунікативної компетентності майбутніх фахівців соціальної сфери у поєднанні чотирьох складників, як-то: мотиваційно-аксіологічний (мотиваційні чинники вивчення іноземних мов як важливої цінності для майбутньої професійної діяльності в соціальній сфері), когнітивний (сукупність знань з іноземної мови майбутніх фахівців соціальної сфери), діяльнісно-поведінковий (як процес навчання, засвоєння, відтворення знань з іноземної мови і як способи поведінки студентів в навчальній та квазіпрофесійній комунікативній діяльності іноземною мовою), рефлексивний (здатність студентів до адекватної самооцінки досягнутого рівня сформованості іншомовної комунікативної компетентності та інших само-процесів).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

I.K., Kobyakova, and Chaika T.Yu. "THE ISSUE OF PRESERVING THE TEXT DEEP STRUCTURE IN TRANSLATION (USING THE EXAMPLE OF ECONOMIC TEXTS)." South archive (philological sciences), no. 83 (November 4, 2020): 84–93. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2020-83-16.

Full text

Abstract:

Мета статті– уточнити основні положення класичної концепції глибинних структур речення в контексті перекладацьких трансформацій і перекладацької майстерності, виявити основні труднощі при використанні концепції глибинних структур під час перекладу і визначити оптимальні шляхи їх вирішення.Методи. У процесі дослідження були використані такі методи: аналізу і синтезу (визначення сутнісних характеристик поняття «глибинна структура»); зіставлень (дослідження моделей трансформації і їх особливостей у процесі перекладу тек-стів економічної спрямованості); системно-структурний (виявлення взаємозв’язків і взаємозалежностей глибинних та поверх-невих структур).Результати. Одна з найважливіших умов успішної перекладацької діяльності – максимально повне збереження змісту тексту в процесі перекладу. В умовах перетворення глибинної структури вихідного тексту на поверхневу структуру мовою перекладу перед перекладачем постає проблема вибору з безлічі допустимих поверхневих структур тієї єдиної, яка най-кращим чином здатна передати не тільки експліцитні, а й імпліцитні компоненти тексту. У процесі перекладу спеціальних галузевих текстів ця задача особливо актуальна. Так, ігнорування фонових знань про національно-культурні традиції ділового спілкування може привести до серйозного спотворення первинного сенсу тексту. А це своєю чергою може стати причиною невдачі ділових контактів. Концепція глибинних і поверхневих структур є досить корисним інструментом, який дає змогу успішно здійснювати перекладацьку діяльність при перекладі складних із семантичної і синтаксичної точок зору конструкцій. Збереження семантики вихідного тексту при максимально повному врахуванні імпліцитного контексту і фонових знань – першочергове завдання перекладача. Теорія глибинних і поверхневих структур є одним з інструментів, який здатен допомогти перекладачеві не тільки структурувати текст, але й максимально ефективно працювати з його семантикою, синтаксисом і фонологією.Суттєвою перекладацькою проблемою залишається пошук найбільш релевантного варіанту поверхневої структури, яка здатна зберегти глибинну структуру тексту-оригіналу з урахуванням усього масиву імпліцитних смислів. З огляду на це, тек-сти економічної спрямованості становлять певний інтерес, оскільки традиції ділового спілкування в різних культурах є свого роду додатковими фоновими знаннями, які необхідно враховувати у процесі перекладу.Висновки. Знання про особливості глибинних і поверхневих структур текстів тих чи інших жанрів дають пере-кладачеві змогу більш якісно здійснювати перекладацьку діяльність. Систематизація перекладацької діяльності в цьо-му контексті передбачає організацію роботи поетапно: спочатку аналізується поверхнева структура вихідного тексту, з використанням правил синтаксичних трансформацій перекладач описує глибинну структуру тексту, а потім з урахуван-ням специфіки мови перекладу переводить цю глибинну структуру в поверхневу структуру мови перекладу. Результати дослідження можуть бути використані в практичній перекладацькій діяльності для забезпечення більш чіткого уявлення про глибинну структуру і семантичної еквівалентності вихідного і цільового текстів. Результати дослідження сприяють удосконаленню практичних напрацювань щодо особливостей роботи з глибинними структурами перекладацьких текстів економічної спрямованості. Подальші перспективи дослідження можуть бути пов’язані з уточненням найбільш доціль-них у конкретних перекладацьких ситуаціях моделей трансформації глибинної структури вихідного тексту в поверхневу структуру тексту перекладу. Purpose. The paper intends to clarify basic provisions of the deep structure as a theoretical construct in the context of translation skills. The purpose of the article is also to identify the main difficulties in using the deep structures concept in the translation process and to determine the best way of addressing them.Methods. The following methods are used in the research process: analysis and synthesis (in determining the substantive characteristics of the concept “deep structure”); comparison (in studying models of transformation and their peculiarities in context of economic texts translating); systemic-structural (in identifying relationships between deep and surface structures).Results. One of the most important conditions for successful translation activities is the preservation of the content in translation. When transforming the deep structure of the source text into a surface structure in the target language, the translator is faced with the problem of choosing from the set of admissible surface structures the only one that is best able to convey not only explicit, but also implicit components of the text. This task is especially relevant when translating specialized industry texts. So, ignoring the background knowledge about the national and cultural traditions of business communication can lead to a serious distortion of the original meaning of the text. And this, in turn, can cause the failure of business contacts. The concept of deep and surface structures is a very useful tool for successfully translating complex semantic and syntactic constructions. Preservation of the original text semantics with maximum consideration of the implicit context and background knowledge is the first task of the translator. The theory of deep and surface structures is one of the tools that can help the translator not only structure the text, but also work as efficiently as possible with its semantics, syntax and phonology.Conclusions. Knowledge of the different genres text’s deep and surface structures peculiarities enables the translator to perform better translation activities. The systematization of translation activities in this context involves the organization of work in phases: first of all the source text surface structure is analyzed, then using the rules of syntactic transformations the translator describes the text deep structure, and then, taking into account the specifics of the translation language, translates this deep structure into the target language surface structure. The study results could be used in practical translation to provide a clearer understanding of the deep structure and to ensure semantic equivalence between the source and the target texts. The study results contribute to the improvement of practices, which are related to the peculiarities of working with deep structures of economic translations. Further prospects for the study could be related to the clarification of the most appropriate models in specific translation situations for transforming the underlying structure of the source text into a surface structure of the text.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Зимомря, Іван. "АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ ЛІНГВОКУЛЬТУРОЛОГІЧНОГО ВИВЧЕННЯ ФРАЗЕМІКИ." Науковий вісник Ужгородського університету. Серія Філологія 1, no. 47 (November 30, 2022): 161–66. http://dx.doi.org/10.24144/2663-6840.2022.1.(47).161-166.

Full text

Abstract:

Чинники утворення, значення, етимологія, історія та зв’язок із різними сферами діяльності людини продовжують привертати увагу нинішніх фразеологів. Вплив культури на формування й функціонування фразем вивчається нині в межах таких наук, як етнолінгвістика, лінгвокультурологія, когнітивна й контрастивна лінгвістика. Головною метою лінгвокультурологічного вивчення фраземного складу мови є виявлення культурномовної ком- петенції представників сучасної мовної спільноти на основі опису культурних конотацій, що містяться в концептуаль- ному змісті мовних знаків. Національна специфіка фраземи визначається співвідношенням її з елементом матеріальної або духовної культури окремої спільноти, її історії, вірувань і звичаїв, географією проживання народу. «Зообраз» як характеристика людини через тварину – те переносне значення, що фіксується словниками у відпо- відних статтях. Процес зоонімної номінації у цьому випадкові може відбуватися у двох напрямах: приписування твари- нам якостей, властивих людині, тобто шляхом антропоцентризму і наділення людини характеристиками, властивими представником тваринного світу – зооморфізму. Когнітивний підхід до значення антропоцентричний за своєю суттю. Когнітивна лінгвістика нині є напрямом, у центрі уваги якого знаходиться мова як спільний когнітивний механізм, у якому досліджуються тільки ті когнітивні структури і процеси, які властиві людині як homo loquens. Із токи зору когнітивної семантики аналіз значень лексичних одиниць здійснюється за допомогою базових категорій реалізації концепту. Концептуалізація є однією з найважли- віших характеристик пізнавальної діяльності людини. Саме через концепти («стереотипи свідомості») здійснюється зв’язок мови з мисленнєвою діяльністю людини. Концепт як базова категорія когнітивної семантики, позначається сло- вом. Із когнітивної точки зору концепт – це ідеальна сутність, ментальна структура інтегрованого й систематизованого значення суб’єкта про певний фрагмент дійсності. Прототипи – сутності соціально й культурно зумовлені, які часто змінюються й отримують нових представників. Вони дають змогу структурувати категорію, а значить і концепт, який є складним утворенням, ментальною репрезен- тацією, що визначає, як речі категоризуються і як пов’язані між собою. У мові концепт може бути вербалізований окремими словами, словосполученнями, фраземами й цілими текстами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

S.A., Omelchuk, and Stepanova M.O. "TRANSFORMING THE STRUCTURE OF A MODERN UKRAINIAN LANGUAGE LESSON IN THE CONTEXT OF DISTANCE LEARNING." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 97 (February 8, 2021): 12–21. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-97-2.

Full text

Abstract:

The purpose of the research is to study the process of transformation of the structure of a modern Ukrainian language lesson in the context of distance learning. To achieve this purpose, the following methodsare used: analysis of scientific linguistic and didactic literature, theoretical understanding and generalization of the scientific foundations of the problem under study; observation of the distance educational process in Ukrainian language lessons in gymnasiums and lyceums, analysis of distance lessons of the Ukrainian language. As a result of the study the definition of a distance Ukrainian language lesson as a form of organizing the process of online learning of the Ukrainian language is formulated, which provides for remote interaction between teachers and students in synchronous and asynchronous modes using remote technologies. It is proposed to distinguish this type of lesson from an online video tutorial of the Ukrainian language – a video of an informational and educational nature that simulates the process of teaching the Ukrainian language within an artificially created communicative space. The distinctive features of a video tutorial (YouTube lesson) and a distance (online) Ukrainian language lesson are determined according to the following criteria: accessibility, adaptability, duration, method of regulation, content, mode of conducting, availability of feedback. The main blocks of the distance lesson of the Ukrainian language are highlighted and characterized, which are the following: instructional, monitoring and diagnostic, motivational, informational, communicative and consulting, generalizing, control, final. A universal model of the distance lesson of the Ukrainian language is designed. Conclusions. The structure of the distance lesson of the Ukrainian language is not a replication of the traditional lesson structure, because it depends not only on the topic, type and purpose of the distance lesson, but also is regulated by the features of the use of digital technologies (interactive online didactic resources), adapted schedule and medical safety requirements (rules and regulations) regarding the educational environment for IGSE. Unlike a traditional Ukrainian language lesson, the elements of a distance lesson are not stages, but structural blocks, the content of which, on the one hand, is less situational compared to the stages of a traditional lesson, and on the other hand, is more variable than the content of an online video tutorial of the Ukrainian language. Conducting distance lessons in synchronous mode lasting 40–45 minutes leads to an overload of both students and teachers, which means that individual blocks of the distance lesson, depending on the content, must be organized in synchronous mode, and others – in asynchronous mode.Key words: distance learning, distance Ukrainian language lesson, online Ukrainian language lesson, distance lesson structure, distance lesson structural block. Мета розвідки – дослідити процес трансформації структури сучасного уроку української мови в умовах дистанційного навчання. Для досягнення мети використано такі методи, як: аналіз наукової лінгводидактичної літератури, теоретичне осмислення й узагальнення наукових засад досліджуваної проблеми; спостереження за дистанційним освітнім процесом на уроках української мови в гімназіях і ліцеях, аналізування дистанційних уроків української мови. У результаті дослідження сформульовано дефініцію дистанційного уроку української мови як форми організації процесу онлайнового навчання української мови, що передбачає віддалену взаємодію вчителя й учнів у синхронному й асинхронному режимах із використанням дистанційних технологій. Запропоновано відрізняти цей різновид уроку від онлайнового відеоуроку української мови – ролику інформаційно-пізнавального характеру, що імітує процес навчання української мови в межах штучно створеного комунікативного простору. Визначено відмінні ознаки відеоуроку (ютуб-уроку) й дистанційного (онлайнового) уроку української мови за такими критеріями, як: доступність, адаптованість, тривалість, спосіб регламентування, зміст, режим проведення, наявність зворотного зв’язку. Виокрем-лено і охарактеризовано основні блоки дистанційного уроку української мови: інструктивний, моніторингово-діагностувальний, мотиваційний, інформаційний, комунікативно-консультаційний, узагальнювальний, контрольний, підсумковий. Спроєктовано універсальну модель дистанційного уроку української мови. Висновки. Структура дистанційного уроку української мови не є реплікацією структури традиційного уроку, оскільки залежить не тільки від теми, типу й мети дистанційного уроку, а й регламентована особливостями застосування цифрових технологій (інтерактивними онлайновими дидактичними ресурсами), адаптованого розкладу та медичними вимогами безпеки (правилами й нормами) щодо освітнього середовища для ЗЗСО. На відміну від традиційного уроку української мови, елементами дистанційного уроку є не етапи, а структурні блоки, змістове наповнення яких, з одного боку, є менш ситуативним порівняно з етапами традиційного уроку, з іншого – більш варіативним, ніж наповнення онлайнового відеоуроку української мови. Проведення дистанційних уроків у синхронному режимі тривалістю 40–45 хвилин призводить до перевантаження як здобувачів освіти, так і вчителів, а отже, окремі блоки дистанційного уроку залежно від змістового наповнення необхідно організувати у синхронному режимі, а інші – в асинхронному.Ключові слова: дистанційне навчання, дистанційний урок української мови, онлайновий урок української мови, структура дистанційного уроку, структурний блок дистанційного уроку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Качайло, Ксенія Анатоліївна. "Особливості словотвірної структури назв птахів початку ХХ ст." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 6, no. 1 (October 16, 2011): 239–48. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v6i1.800.

Full text

Abstract:

У статті проаналізована словотвірна структура назв птахів початку ХХ ст. (на матеріалі «Словаря української мови» Б. Д. Грінченка), визначені основні способи творення цих зоолексем, встановлено їх словотворчі особливості та продуктивність словотвірних типів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Новак, В. "Структура дефініцій назв овочів у тлумачних словниках англійської мови." Типологія та функції мовних одиниць, no. 1 (2014): 212–21.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Сіроштан, Т. В. "Словотвірна структура абстрактних іменників української мови ХІ - ХІІІ ст." Вісник Запорізького національного університету. Філологічні науки, no. 2 (2018): 99–110.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

ОСТАПЕНКО, С. А., and Д. В. ЛІЩИШИНА. "ПРИКАЗКИ ТА ПАРЕМІЇ У СИСТЕМІ ФРАЗЕОЛОГІЇ АНГЛІЙСЬКОЇ ТА УКРАЇНСЬКОЇ МОВ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», no. 3 (December 25, 2023): 44–51. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2023.3.7.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена паремії як складової мови та культури кожного народу, що допомагає вивчати історію, культуру та мову народу, а також розширювати словниковий запас та розвивати мовні навички. Метою статті є дослідження приказок та паремій у системі фразеології англійської та української мов з метою виявлення їх ролі та значення в культурі та мовленні двох народів. Автори аналізують теоретичні аспекти особливостей утворення приказок та паремій в англійській та українській мовах; спільне та відмінне у використанні приказок та паремій в англійському та українському мовленні; досліджують роль та значення приказок та паремій у культурі та мовленні народів; визначають особливості використання приказок та паремій в різних жанрах літератури та мовленні різних соціальних груп та особливості їх перекладу. Основні наукові результати отримано із застосуванням комплексу загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, а саме: семантико-стилістичного аналізу, методу зіставлення, синтезу, індукції та дедукції. В своєму дослідженні автори розглядають паремію як особливий фольклорний жанр, що характеризується такими ознаками, як стійкість, відтворюваність, розповсюдження. Автори приходять до висновку, що у прислів’ях та приказках часто використовуються лексичні одиниці, які є характерними для певного народу та його культури. Вони ретранслюють картину світу, які притаманні даному народу та відображені в його мовній свідомості. Граматична структура англійських та українських прислів'їв та приказок має багато схожого, наприклад, граматичний час і спосіб дієслова, але відрізняється через відмінності у побудові двох мов. Кожна мова має свої типові граматичні конструкції, які її відрізняють. Образність прислів'їв досягається за допомогою стилістичних засобів, що містяться в їхніх образній основі. Серед основних стилістичних засобів можна зазначити метафору, метонімію, повтор.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Красовська, І. В. "АРХІТЕКТОНІКА ЗВУКОВИХ РЕПРЕЗЕНТАЦІЙ У МЕЖАХ КОГНІТИВНОГО НАПРЯМУ ФОНЕТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ." Nova fìlologìâ, no. 89 (May 18, 2023): 143–48. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2023-89-20.

Full text

Abstract:

У статті розглядається центральне та дискусійне поняття для сучасних фонетичних досліджень – звукова репрезентація. Обґрунтовано доцільність аналізу природи звукових репрезентацій у межах когнітивного підходу, основні засади якого орієнтують фонетистів на вивчення сегментної й надсегментної систем мови як невід’ємних складників мисленнєвої діяльності людини, що тісно взаємодіє з іншими когнітивними структурами та процесами: сприйняттям, увагою, пам’яттю. Природа звукових репрезентацій аналізується, спираючись на когнітивні операції, що забезпечують сприйняття та декодування звукового повідомлення. Представлено структурований огляд накопиченого у фонетиці матеріалу, що свідчить про наявність релевантних зв’язків сегментного й надегментного рівнів мови з ментальними процесами у свідомості мовця. Запропоновано класифікацію існуючих експериментально-фонетичних підходів до вивчення когнітивних процесів сприйняття звукової інформації: артикуляційний, акустичний та акустико-візуальний. Виокремлення зазначених підходів зроблено, ураховуючи когнітивні операції кодування та зберігання звукової інформації у свідомості мовця, які дослідники розглядають як фундаментальні для виникнення системи звукових репрезентацій у свідомості мовця з подальшим їх використанням для побудови власних висловлень під час мовленнєвої комунікації. Представлено узагальнену класифікацію різних підходів до архітектури звукових репрезентацій, які розглядаються як складова частина мисленнєвої діяльності людини, що виникають унаслідок взаємодії з когнітивними процесами мовця. З огляду обґрунтованої глибинної структури звукової репрезентації у межах зазначених підходів, вони поділені на дві укрупнені групи, а саме: одноформатні та поліформатні. Звукові репрезентації, які класифіковано як одноформатні, виникають у психоакустичному просторі завдяки активації вроджених акустичних ключів. Формування поліформатних репрезентацій розглядається як динамічний процес, що охоплює декілька стадій, на кожній із яких з’являється певна когнітивна структура, що відбиває синтез звукової інформації на цьому етапі когнітивної діяльності. Архітектоніка формування звукових репрезентацій представлена як рухливий процес, що розгортається у певному мовленнєвому контексті, активується акустичними ключами, у результаті чого у свідомості мовця поетапно з’являються ментальні структури зберігання звукової інформації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Гурко, О. В. "НЕОЛОГІЗМИ ТА ЇХНЯ ЕКСПЛІКАЦІЯ В АНГЛІЙСЬКОМУ МОВЛЕННІ." Nova fìlologìâ, no. 82 (August 10, 2021): 49–53. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-82-8.

Full text

Abstract:

Поява неологізмів зумовлена стрімкою активізацією суспільства та виникненням нових реалій, які потребують вербалізації в мові. Утворення нових лексем відбувається здебільшого з власного матеріалу через словотвірні моделі та на основі переосмислення наявних одиниць. У межах наукової розвідки неологізми трактуємо як лексеми, що виникли в англійській мові протягом останніх двох десятиліть та виокремлюємо п’ять теоретичних підходів до їх вивчення (стилістичний, денотативний, структурний, етимологічний і словниковий). У статті семантично диференціюємо групи англійських неологізмів, що вербалізують сферу розмовної лексики ХХІ ст., окреслюємо причини виникнення неологізмів та виявляємо найпродуктивніші царини вживання новітніх одиниць. Об’єктом вивчення є новітня розмовна лексика англійської мови ХХІ ст., а предметом наукового аналізу – семантична структура неологізмів початку ХХІ ст. Матеріалом дослідження слугували неологізми, вибрані з англо-українського словника нової розмовної лексики та фразеології за редакцією Ю.А. Зацного та А.В. Янкова та Oxford Online Dictionary. Основними сферами функціонування нових розмовних одиниць є комп’ютерні технології, громадське життя, генна інженерія, антропоцентрична, суспільно-політична та соціально-економічна. До домінувальних інноваційних одиниць уналежнено однослівні мовні лексеми, які здебільшого виражені іменниками, що свідчить про потребу носіїв мови називати явища або ситуації. Механізми продукування нових слів мають специфічну природу і їх використовують мовці як стратегії переборювання комунікативних труднощів. Задля економії власного часу користувачі Інтернет-простору вигадують чимало новотворів, що швидко підхоплюють і поширюють мовці та блогери. Неологізація стає дедалі більш поширеною, оскільки це зручний метод передавання інформації. Інтерактивний етап дослідження неологізмів засвідчив слабку кононативну обізнаність респондентів у представлених одиницях, проте, спираючись на контекст, інформанти з’ясували значення 90% наведених слів. Перспективу нових студій вбачаємо в компаративному вивченні новотворів різних мов.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Barabash, T. M., and O. P. Milevskiy. "Теоретико-методологічні засади структурованості досудового провадження в кримінальному процесі України." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 2 (April 25, 2019): 82–88. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.09.

Full text

Abstract:

Метою статті є висвітлення авторського бачення теоретико-методологічних проблем виокремлення досудового провадження як самостійної частини кримінального провадження. Наукова новизна пов’язана із фундаментальністю цього питання у науці кримінального процесуального права для формування концептуального цілісного уявлення про кримінальну процесуальну діяльність, а також розуміння того, що кожне явище розглядається як більш-менш складна система. У загальному вигляді структура представлена як система відносин об’єктивно існуючих елементів. На авторське переконання, традиційне розуміння кримінального провадження лише як сукупності взаємопов’язаних і послідовно змінюючих одна одну стадій, не охоплює усього різноманіття кримінальної процесуальної діяльності і кримінальних процесуальних правовідносин (зокрема, процесуальні дії з так званої «дослідчої» перевірки перебувають за межами законодавчо визначеної першої стадії кримінального процесу, що з теоретико-методологічної позиції структури кримінального провадження видається алогічним). Відсутність в кримінальному процесуальному законі поняття «досудове провадження» вказує на можливість оцінки його лише як номінативної одиниці мови і дискутування з приводу його змісту. Обґрунтовано поділ кримінального провадження на дві пов’язані структурні частини: досудове провадження і судове провадження, оскільки кримінальний процес є сукупністю правовідносин, які мають початок (виникають) і припинення. Висновки. Підсумовано, що досудове провадження визначається як специфічний пізнавальний цикл, який складають стадії кримінального провадження: попередня перевірка заяв, повідомлень та іншої інформації про кримінальне правопорушення і досудове розслідування. Досудовому провадженню властиві такі ознаки: 1) наявність безпосереднього завдання (розкриття кримінального правопорушення, виявлення осіб, які його вчинили); 2) специфічні методи вирішення цього завдання; 3) особливе, відмінне від інших частин кримінального провадження, коло учасників кримінального процесу; 4) тривалість у часі; структура.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Дьячок, Н., and В. Мараховська. "ТИПОЛОГІЯ ОНОМАСІОЛОГІЧНИХ ОЗНАК ВЕРБАЛЬНИХ РЕПРЕЗЕНТАНТІВ НОМЕМ З ДОМІНАНТОЮ-СЛОВОСПОЛУЧЕННЯМ." Journal “Ukrainian sense”, no. 2 (January 6, 2024): 40–49. http://dx.doi.org/10.15421/462316.

Full text

Abstract:

Постановка проблеми. Компресиви різного зразка з’являються в сучасних мовах внаслідок стрімкого розвитку суспільних явищ, актуальних подій, соціальних, політичних та інших процесів, які потребують первинного чи вторинного найменування в залежності від новизни чи традиційності тих чи тих об’єктів реальної дійсності. Ресурси сучасної української мови не є винятком. Це дає підстави для різнобічного дослідження таких одиниць з позицій сучасної теорії номінації. Наше дослідження є частиною серії досліджень, дотичних до аналізу сучасних процесів мовленнєвої компресії, одним з різновидів якого постає універбація, а її результатом – універби. Явище універбації можна вважати універсальним для індоєвропейських мов. Тому принципи його опису теж є спільними. Універби постають вербальним оприявненням номінативних одиниць – номем – з домінантою-словосполученням. Будь-яка номінативна одиниця має бути описана за допомогою ономасіологічного моделювання. Метою наукової розвідки є з’ясування ономасіологічних ознак універбів як вербальних утілень номем з домінантою-словосполученням. Завдання сформовано у відповідності до поставленої мети: 1) визначити статус універбів в українській мові; 2) спроєктувати ономасіологічну модель М. Докуліла на універби досліджуваного зразка; 3) продемонструвати типи ономасіологічних ознак досліджуваних одиниць. Методи дослідження. Дескриптивний, що покликаний описати ту чи ту ономасіологічну ознаку; прийом моделювання, за допомогою якого уможливлено формування ономасіологічних моделей; прийом диференціювання, який застосований задля виокремлення різниці між поняттями ономасіологічного базису та ономасіологічної ознаки в межах моделі. Основні результати дослідження. Структура ономасіологічної моделі внутрішньої мотивації відображає поєднання ономасіологічного базису та ономасіологічної ознаки з необхідними доповненнями в різних конкретних випадках. Загальний вигляд ономасіологічної моделі такий: [ономасіологічний базис] + [ономасіологічна ознака]. На відміну від ономасіологічного базису, який є незмінною величиною, ономасіологічна ознака є величиною змінюваною, що покликана конкретизувати або уточнювати ономасіологічний базис. Ономасіологічна ознака може бути як простою, так і складною. Це твердження доцільне з точки зору структури основи, омонімічної до похідної. Складна (складена) ономасіологічна ознака має подвійну структуру; вона може бути розширена ознакою дії або діяльності (пацієнсом, результатом, місцем, часом, способом, мірою тощо). Висновки і перспективи. Отже, опис універбів здійснюється згідно з такими ознаками:1) усі номеми, що становлять цю конкретну групу, є номемами з домінантою-словосполученням і вербальною реалізацією-універбом; 2) усі універби, що становлять конкретну групу, є або іменниками, або дієсловами, або дієприкметниками, або дієприслівниками, вкрай рідко – вигуками; 3) усі представники цих частин мови, становлячи окремі групи, мають інваріантне значення представлення, поняттєве значення (наприклад, група універбів-іменників), а також гештальтне значення (група універбів-дієслів), яке в фреймовий, скриптовий або комбінований спосіб репрезентує поняття, об'єкт, дію, ознаку дії тощо. Подані критерії є принциповими для об'єднання досліджуваних одиниць в ономасіологічні класи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Кміть, О. В. "Структура та зміст професійної компетентності вчителя англійської мови початкової школи." Вісник Чернігівського національного педагогічного університету. Педагогічні науки, Вип. 92 (2011): 138–40.

Find full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Фесенко, І. М., and О. М. Сивачук. "АНГЛОМОВНА КОМП’ЮТЕРНА ТЕРМІНОЛОГІЯ: СТРУКТУРНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА СПОСОБИ ТВОРЕННЯ." Nova fìlologìâ, no. 84 (December 30, 2021): 248–54. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-84-35.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена розгляду структурно-семантичних особливостей комп’ютерних термінів сучасної англійської мови й основних способів їх творення. На текучість комп’ютерної лексики впливають декілька чинників: науково-технічний прогрес, іманентна тенденція комп’ютерної лексики до швидкого оновлення, зміна актуальних тем для обговорення. На початку XXI століття постіндустріальна цивілізація вступила в еру електроніки й інформатики. Інтернет привів до революції в системах комунікації. Персональний комп’ютер став невід’ємною частиною роботи і відпочинку. Розвиток нової галузі знання приводить до розвитку та систематизації спеціальної термінології. У зв’язку із цим особливого значення набувають дослідження, спрямовані на виявлення специфіки комп’ютерної термінології, вивчення однієї із професійних підмов – підмови комп’ютерних технологій, що найбільш динамічно розвивається. У процесі дослідження було зроблено такі висновки. Термін є самостійною єдиною одиницею найменування, якій притаманна складна внутрішня семантична структура. Термін має спеціальне термінологічне значення, яке відображає основні, суттєві на даному етапі розвитку науки і техніки, ознаки певного поняття. Варто зауважити, що для створення термінів здавна використовуються відомі способи, серед основних такі: конверсія, словоскладання, афіксація, скорочення, телескопія. У досліджуваній терміносистемі більшість термінів утворені афіксальним способом. Прості терміни утворюються за допомогою суфіксації та префіксації. Терміни – складні слова проникають в англійську мову, оскільки значення складного слова завжди більш точне, ніж значення словосполучення. Серед термінів-словосполучень поширені поєднання іменника із прикметником, іменника з іменником у непрямому відмінку. Існують терміни-словосполучення, компонентами яких є самостійні слова, які можуть уживатись окремо, терміни-словосполучення, у яких один із компонентів – технічний термін, а другий – слово загальновживаної лексики, терміни-словосполучення, утворені на основі наявних у мові слів із новим значенням.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Денисова, Світлана, Оксана Кузьмич, and Ірина Ніколаєва. "МОТИВАЦІЯ ВИВЧЕННЯ ІНОЗЕМНИХ МОВ У ЗАКЛАДІ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Інноватика у вихованні 2, no. 13 (June 15, 2021): 232–39. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i13.335.

Full text

Abstract:

Стаття розглядає проблему мотивації навчальної діяльності, одну з найбільш теоретично розроблених у педагогіці і в той же час одну з найбільш складних в практиці навчального процесу. Здійснено опис і узагальнення основних різновидів мотивації, її структури і ролі в навчанні іноземній мові у вищій школі, розглянуто основні характеристики мотивації і їх зв`язок з процесом навчання. Мотивація розглядається, як управлінська діяльність під час навчання іноземної мови, як одна з головних проблем методики викладання. Іноземна мова як навчальна дисципліна має ряд специфічних особливостей, і одна з них – це оволодіння іноземною мовою шляхом навчання умінню спілкування на іноземній мові. В умовах сьогодення актуальність вивчення іноземної мови не підлягає сумніву, оскільки нова політична обстановка, розширення міжнародного співробітництва і міжнародних контактів, проведення у вищих навчальних закладах конференцій за участю іноземців вимагають від студентів більш глибокого знання іноземної мови. Досліджено проблему мотивації студентів до вивчення іноземних мов під час навчання у закладі вищої освіти. Проведено низку досліджень, які визначають, наскільки відносини викладача зі студентами впливають на формування мотивації до вивчення іноземної мови. Описано наявні види мотивації. Запропоновано різні способи створення мотивації. Подано результати проведених досліджень. Вказано на домінуючу роль мотивації у процесі вивчення іноземних мов студентами. Окремо розглянуто роль рівня педагогічної майстерності викладача, який сприяє мотивації студентів до вивчення іноземних мов. Розглянуто проблему мотивації під час вивчення іноземної мови, оскільки вивчення саме цього предмета вимагає від студента наявності певної бази і спеціальних комунікативних здібностей. Зазвичай це викликає у студентів певні труднощі і мотивація зменшується. Тому, якщо вважати мотивацію однією з найважливіших рухомих сил у вивченні іноземної мови, слід підкреслити, що мотиви відносяться до внутрішньої сфери особистості і визначаються її внутрішніми спонуканнями. Звідси усі труднощі щодо виклику мотивації ззовні, адже людина буде в змозі вивчити іноземну мову лише за умови, що сама відчуватиме необхідність у цьому, або, інакше кажучи, буде замотивована.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

ДУДОК, Христина. "ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ НЕОЛОГІЗМІВ В АНГЛІЙСЬКІЙ ТЕРМІНОСИСТЕМІ МОБІЛЬНИЙ ЗВ’ЯЗОК." Актуальні питання іноземної філології, no. 16 (July 20, 2022): 33–37. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2022-16-5.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена дослідженню способів творення неологізмів мобільний зв’язок у сучасній англійській мові. Об’єктом дослідження є неологізми у сучасній англійській мові, а предметом їх структура, семантика та функціонування у терміносистемі мобільний зв’язок. Неологізм, трактується як слово, що за єдністю форми і змісту порівняно з існуючими в словниковому складі мовними одиницями є новим і входить у використання в мові, тобто лексична одиниця, що сприймається як нова протягом деякого часу більшістю членів певної комунікативної спільноти. Доведено, що основу корпусу неологізмів склали лексеми на позначення людей як користувачів пристроїв комунікації, феноменів, які виникли у цій сфері, та процесів, які можна виконувати за допомогою пристроїв. Розглянуто такі регулярні словотвірні процеси як: конверсія, афіксація, компресія, тощо. Досліджувані неологізми поділено на кілька семантичних груп лексичні одиниці, що означають поняття пов’язані з мобільними телефонами та роботою на комп’ютерах, запозичення – як елемент чужої мови (слово, морфема, синтаксична конструкція та ін.), які було перенесено з однієї мови до іншої в результаті мовних контактів, семантичні неологізми, які набули нового відтінку значення у терміносистемі мобільний зв’язок – інформаційні неологізми, які виконують у мові виключно номінативну функцію, позначаючи поняття, словотвірні моделі. Серед найпродуктивніших способів виокремлено словотвірні моделі словоскладання, конверсію, скорочення, телескопію, тощо. Зроблено висновок про те, що для належного розуміння суті неологізму необхідно знати його морфологічну будову, семантичні особливості, що відрізняють його від загальновживаних слів та особливості контекстуального функціонування. Перспектива подальших досліджень вбачається у перманентному розвитку сфери мобільних технологій, появи у ній все більшої кількості неологізмів, які потребують нових наукових розвідок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Саяпіна, Світлана, and Наталія Гарань. "ЗМІСТ ТА СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «НАУКОВИЙ СТИЛЬ МОВЛЕННЯ» В СИСТЕМІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ ДОКТОРІВ ФІЛОСОФІЇ." Гуманізація навчально-виховного процесу, no. 1(101) (September 17, 2022): 7–16. http://dx.doi.org/10.31865/2077-1827.1(101)2022.264931.

Full text

Abstract:

У статті зазначено, що в умовах постійного зростання значення української мови в суспільстві проблема мовно-мовленнєвої підготовки здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки є актуальною. Констатовано, що це, так само, суттєво підвищує роль такої навчальної дисципліни, як «Науковий стиль мовлення», що покликана сприяти формуванню поглибленого розуміння специфіки наукового стилю сучасної української мови, системних знань про розвиток традицій наукової усної та писемної комунікації, використання фахових термінів, з’ясування основних вимог до оформлення результатів наукової діяльності, набуття здобувачами навичок і компетентностей щодо наукового стилю мовлення. Зазначено, що під час ознайомлення з навчальноюдисципліною «Науковий стиль мовлення» у здобувачів формуються цілісне уявлення про сутність наукового стилю сучасної української мови, навички аналізу та реферування наукових текстів, підготовки на основі опрацьованих власних робіт, вони отримують системні знання про розвиток традицій наукової усної та писемної комунікації, набувають практичного досвіду самостійного пошуку, опрацювання та коректного використання джерел, вироблення навичок наукового мовлення. Наведено приклади завдань до лекцій, практичних занять і самостійної роботи для засвоєння навчального матеріалу та поточного контролю. Наголошено, що означений курс сприяє набуттю теоретичних знань і практичних навичок щодо організації наукової роботи, із дотриманням наукового стилю сучасної української мови та правил академічної доброчесності й етичних норм, отриманню системних знань про розвиток традицій наукової усної та писемної комунікації; набуттю практичного досвіду самостійного пошуку, опрацювання та коректного використання джерел, виробленню навичок наукового мовлення, аналізу та реферування наукових текстів, підготовки на основі опрацьованих власних робіт; формуванню соціальних навичок, необхідних для здійснення професійної діяльності педагога-науковця з урахуванням сучасних тенденцій розвитку освіти. Наголошено, що набуті в процесі вивчення дисципліни загальні та спеціальні компетентності сприяють формуванню конкурентних професійних переваг затребуваних сучасним ринком праці.Ключові слова: здобувач третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти, доктор філософії (PhD), аспірант, освітня (освітньо-наукова) програма, робоча програма навчальної дисципліни, навчальна дисципліна «Науковий стиль мовлення».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Курбатова, Т. В., and О. Г. Ліхошерст. "ПОНЯТІЙНИЙ СКЛАДНИК КОНЦЕПТУ ПОЛІТИКА В СТРУКТУРІ СУЧАСНОЇ АНГЛІЙСЬКОМОВНОЇ КАРТИНИ СВІТУ." Nova fìlologìâ, no. 83 (November 10, 2021): 145–50. http://dx.doi.org/10.26661/2414-1135-2021-83-21.

Full text

Abstract:

У статті досліджена лінгвокогнітивна структура понятійного складника концепту ПОЛІТИКА в сучасній англомовній картині світу. Політика – одна з найважливіших сфер буття людини та суспільства. Як одиниця картинування свідомості вона представляє індивідуальний досвід людини, а також досвід усього суспільства, відбиваючи явища політичного життя в свідомості носіїв мови. Серед основних завдань у цій роботі визначаємо аналіз дефініцій мовних реперезентантів концепту в англомовних словниках з метою виокремлення понятійного складника та інтерпретації змісту концепту. Для досягнення цієї мети використовувалися методи дефініційного та компонентного аналізу. Об’єктом дослідження виступає концепт ПОЛІТИКА в сучасній англійськомовній картині світу. Предметом дослідження є структура понятійного складника концепту. Матеріалом дослідження виступають мовні одиниці, що репрезентують концепт ПОЛІТИКА. Дослідження проводилось із застосуванням комплексної методики концептуального аналізу. Це дозволило визначити основні уявлення про політику як такі, що зафіксовані у семантиці мовних одиниць, співвіднесених із політичною сферою діяльності носіїв сучасної англійської мови. Абстрактний характер цього поняття спричинює існування декількох лексичних одиниць, які активізують різні за змістом аспекти – politics, policy, political, politician, які утворюють ядерну зону концепту. У периферійній зоні знаходяться такі одиниці, як power, government, political activity, science, party, organization, state, country, leader, politician, the UN, globalization, crisis, human rights, global society, які конкретизують це поняття та виражають його різноманітні аспекти. Структура понятійного шару концепту ПОЛІТИКА характеризується високою лексико-семантичною щільністю. Це викликано абстрактним характером поняття, що є одним з базових в світосприйнятті людини.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Структура мови'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles