Relevant bibliographies by topics / Страхування соціальне / Journal articles
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Страхування соціальне.

Journal articles on the topic 'Страхування соціальне'

Author: Grafiati
Published: 30 May 2022
Last updated: 31 May 2022

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles

Select a source type:

Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Страхування соціальне.'

Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.

You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.

Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.

1

Сорока, О. "Поняття та ознаки соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві." Юридичний вісник, no. 3 (October 8, 2020): 363–68. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.1963.

Full text
Abstract:
У статті розглянуто поняття та характерні ознаки, притаманні загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві. Проаналізувавши наукові підходи, законодавче регламентування, категорію «загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві» запропоновано визначити як установлену і регламентовану державою систему гарантій, що передбачає матеріальне забезпечення, страхові виплати та надання соціальних послуг застрахованій особі в разі настання нещасного випадку та професійного захворювання на виробництві в процесі виконання такою особою своїх трудових обов'язків або пов'язаних із трудовими. До характерних ознак такого страхування віднесено такі: (а) є певним захистом від настання небажаних ризиків чи наслідків; (б) є гарантією закріпленого в ст. 46 Конституції України права на соціальний захист; (в) є державним страхуванням, тобто порядок, умови здійснення визначаються і регулюються державою та не можуть змінюватися на розсуд сторін, як це може бути в приватному; (г) охоплює конкретну сферу, а саме трудову діяльність. Страхування від нещасних випадків та професійних захворювань на виробництві невіддільне від трудової діяльності та може здійснюватися лише у разі впливу на працівника небезпечного виробничого фактору чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов'язків або пов'язаних із трудовими, унаслідок яких заподіяно шкоду здоров'ю або настала смерть; (ґ) переслідує певну економічну функцію, що полягає у створенні необхідних умов для відтворення трудових ресурсів; (д) обов'язковість, тобто особи, які визначені законом, повинні сплачувати внески на загальнообов'язкове соціальне страхування; (е) імовірний характер відносин, який передбачає неможливість визначення заздалегідь суб'єктного складу правовідносин, часу настання випадку, розміру виплат.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
2

Гнатенко, К. "До питання всезагальності права на соціальний захист." Юридичний вісник, no. 2 (August 21, 2020): 31–36. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i2.1700.

Full text
Abstract:
У статті проаналізовано один із ключових принципів права соціального забезпечення - всезагальність права на соціальний захист та його роль у розбудові моделі соціальної і правової держави. Зазначено, що існуюча вітчизняна система соціального захисту характеризується низкою суттєвих недоліків, серед яких доцільно вказати на неохопленність соціальним забезпечення всього населення країни, недосконалість системи державної соціальної допомоги, несправедливість розподілу державних соціальних трансфертів, низьку адресність під час надання соціальної підтримки та орієнтацію на екстенсивне охоплення нею населення, нерозвиненість системи соціального страхування, неефективність фінансового забезпечення заходів державного соціального захисту тощо. Невід'ємним складником процесів просування України на шляху до ЄС та розбудови соціально орієнтованої економіки є впровадження науково обгрунтованої соціальної політики, створення ефективної системи соціального захисту, поширення її на все населення країни, що потребує соціальної допомоги, як утілення принципу всезагальності (універсальності) системи соціального захисту. Водночас вітчизняна наука права соціального забезпечення недостатньо приділяє уваги громадянству як умові призначення державної соціальної допомоги, тоді як міжнародні стандарти соціального захисту закріпили право кожного на достатній життєвий рівень, тим самим гарантуючи надання соціальної допомоги не лише громадянам власної держави, а й іноземцям. Сформована в нашій країні система державного соціального забезпечення не відповідає сучасним соціально-економічним викликам, які постають перед нею в усе більших масштабах: демографічним тенденціям; структурним змінам в економіці та на ринку праці; характеру умов та організації оплати праці. Звернено увагу на неузгодженість вітчизняного законодавства з досліджуваного питання, що потребує внесення відповідних змін і доповнень. Адже соціальне забезпечення є правом людини, й усім людям незалежно від того, де вони живуть, має бути гарантований принаймні мінімальний рівень базового соціального захисту. Останній повинен бути все-загальним, базуватися на соціальній солідарності і бути спрямованим на соціальну інтеграцію.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
3

Червякова, О. В. "Розвиток національного законодавства у сфері соціального захисту населення." Bulletin of Alfred Nobel University Series "Law" 1, no. 1 (2020): 71–79. http://dx.doi.org/10.32342/2709-6408-2020-1-1-10.

Full text
Abstract:
Проаналізовано систему соціального законодавства України, що є достатньо розгалуженою, вона включає в себе акти загальної дії та акти спеціальної дії, які спрямовані на певні категорії та гру- пи соціально вразливих верств населення. Зокрема держава гарантує соціальний захист, передбаче- ний Конституцією України, право на соціальний захист гарантується загальнообов’язковим держав- ним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та ор- ганізацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі дер- жавних, комунальних та приватних установ для догляду за інвалідами. Зазначено, що потребує по- дальшого вдосконалення законодавство щодо соціального захисту мирного (цивільного) населення, яке постраждало внаслідок бойових дій чи збройних конфліктів. Водночас низкою підзаконних актів встановлюється порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; особливос- ті реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; по- рядок використання коштів, що надійшли від фізичних та юридичних осіб для надання одноразової грошової допомоги постраждалим особам та внутрішньо переміщеним особам; здійснення соціаль- них виплат внутрішньо переміщеним особам; питання фінансування бюджетних установ, здійснен- ня соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і органі- заціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Каз- начейства; перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здій- снюють свої повноваження.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
4

Сохань, М. Ю. "Загальнообов'язкове державне соціальне страхування як форма соціального захисту осіб із сімейними обов'язками." Прикарпатський юридичний вісник, no. 2(31) (September 3, 2020): 65–68. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i2(31).567.

Full text
Abstract:
У статті розглянуто загальнообов'язкове державне соціальне страхування як одну із форм соціального захисту таких суб'єктів соціального забезпечення, як особи із сімейними обов'язками, на підставі чого зроблено відповідні висновки. Зроблено висновок, що загальнообов'язкове державне соціальне страхування як форма соціального захисту осіб із сімейними обов'язками є основною матеріальною гарантією реалізації їхнього права на соціальний захист у разі тимчасової втрати ними працездатності. Це система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає надання соціального захисту осіб із сімейними обов'язками, що включає матеріальне забезпечення у зв'язку з вагітністю та пологами, а також у разі хвороби дитини, догляду за дитиною віком до 3 років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, котра доглядає за цією дитиною, втратою годувальника та соціальні послуги за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також бюджетних та інших джерел, передбачених законом. Його головна суть і призначення зводяться до отримання застрахованою особою в разі настання страхового випадку від страховика матеріального забезпечення і соціальних послуг за рахунок страхувальника. Зазначено, що важливою ознакою матеріального забезпечення та соціальних послуг у рамках загальнообов'язкового державного соціального страхування у сфері соціального захисту осіб із сімейними обов'язками є джерела їх фінансування, основними з яких відповідно до чинного законодавства є внески роботодавців і застрахованих осіб. Єдиним критерієм, від якого залежить розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності, законодавство визнає страховий стаж особи, причому вказаний розмір не залежить від тривалості непрацездатності. Визнаючи, що кожна людина має відповідні права на соціальний захист і охорону здоров'я, забезпечення їх належної реалізації є пріоритетним напрямом діяльності суспільства й держави.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
5

Савченко В.Ф. and Маклюк О.В. "ІННОВАЦІЙНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ УКРАЇНИ." Економічний форум 2, no. 2 (June 12, 2021): 154–63. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-2-20.

Full text
Abstract:
Метою статті є аналіз теоретичних положень, світового досвіду та ситуації в Україні щодо соціальної сфери, її показників, досягнень та недоліків, надання і обґрунтування пропозицій відносно шляхів розвитку, окреслення питань подальших наукових досліджень у даному спрямуванні. Методологічною основою дослідження є використання методів теоретичного узагальнення, системного підходу, аналізу, синтезу, загальнонаукових та спеціальних методів економічного спрямування. В результаті показано можливість вирішення протиріч між ефективністю економіки і соціальною справедливістю, використовуючи різні форми, методи та інструменти. Запропоновано інструментарій державної соціальної політики. Надано певний історичний екскурс щодо програмного вирішення соціальних проблем у країнах світу. Охарактеризовано метод планування і прогнозування організаційно-економічної форми регулювання, наведено приклади програм соціального розвитку, включаючи стратегії, довгострокові програми, а також документи регіонального характеру. Проаналізовано надання населенню субсидій за регіонами у 2019 році, де враховуються пріоритети діяльності, територіальне розташування, зусиль владних верхівок територій. Підкреслено важливість інноваційного інструментарію соціальної політики держави в умовах бюджетного дефіциту і водночас високого рівня бідності населення. Виділено такі складові соціального захисту як соціальна допомога, соціальні послуги, соціальне страхування та соціальне забезпечення. Наголошено на особливій важливості соціальної допомоги, під якою розуміється системи заходів, спрямованих на поліпшення матеріального стану певних груп населення через програми та діяльність соціальних закладів. Доведено, що необхідно впроваджувати принципи стандартизації суспільного життя, основою яких є мотивація людей до підвищення ефективності діяльності. Вказується на основні проблеми фінансування соціальної сфери та способи їх вирішення. З'ясовано взаємодію фіскальної та соціальної політики, коли фіскальна політика має стимулювати ділову активність, а її використання тільки на збільшення надходжень до бюджету призводить до напруження у суспільстві. Підкреслюється, що головними напрямками соціального страхування є захист фізичних осіб під час втрати роботи, здоров’я, засобів існування, працездатності та інше. Зазначається важливість вдосконалення роботи державної служби зайнятості для посилення ефекту від її діяльності, а саме професійної орієнтації пошукачів роботи, забезпечення доступності соціальних послуг, набуття працюючими індивідами додаткової кваліфікації для кар'єрного зростання. Наведені та достатньо аргументовані пропозиції щодо перспектив розробки інноваційного інструментарію соціальної політики нашої держави в умовах бюджетного дефіциту і водночас бідності основної частки населення для максимального забезпечення його захисту, підвищення темпів економічного зростання, коли отримаємо дотримання високих соціальних стандартів, а також інноваційних змін революційного характеру при розробленні соціальних програм, які можуть бути використані в управлінських структурах на всіх рівнях, на підприємствах і в установах соціальної сфери. Гострота проблеми соціального забезпечення всіх жителів країни, підсилена економічною і політичною нестабільністю протягом багатьох років і пандемією Covid 19 на даному етапі, а також недостатнє наукове і методологічне опрацювання даної проблеми провокують до послідовного вивчення, розробки та застосування у практичних діях зазначеної складової розвитку країни, особливо в частині комплексності, послідовності, реалізації кращих складових світового і багато в чому повчального вітчизняного досвіду.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
6

ПОЛЄХІНА, Вікторія. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФІНАНСОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ." Humanitas, no. 6 (February 23, 2022): 122–27. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.6.17.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена аналізу теоретичних основ щодо форм та витоків фінансування та фінансового забезпечення у системі соціального захисту. Визначено, що фінанси виконують вагому роль у частині забезпечення необхідних умов для формування, розподілу й використання ВВП у державі та забезпечення всіх суб’єктів суспільного відтворення грошовими коштами, достатніми для здійснення їхньої діяльності. Розкрито основні форми соціального захисту: соціальне страхування, що опирається на сформовані позабюджетні цільові фонди за рахунок особистих внесків учасників; соціальне забезпечення, що передбачає виплату універсальної соціальної допомоги чи послуг за рахунок загальнодержавних коштів, які збираються із бюджетів різних рівнів; соціальну допомогу, що надається як матеріальна допомога або послуга за умови перевірки потреби в ній, що фінансуються за рахунок державних та приватних коштів. З’ясовано, що основна мета соціального захисту – це створення та забезпечення сприятливих соціально-економічних умов для всебічного розвитку людини як культурного, економічного та соціального індивіду. Стратегія соціальної державної політики має бути спрямована на забезпечення стабільності життя населення, зниження рівня безробіття, зменшення класової фінансової нерівності, подолання бідності та посилення соціального захисту населення. Процес фінансового забезпечення можливо умовно поділити на два етапи: формування фінансових ресурсів та використання фінансових ресурсів. Визначено, що фінансове забезпечення соціального захисту розглядаємо як систему грошових відносин розподільчого характеру, у процесі яких за рахунок податків та спеціальних внесків формуються централізовані та децентралізовані фонди фінансових ресурсів, що в майбутньому будуть використовуватися для фінансування соціальних виплат.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
7

Козоріз, Г. Г. "Соціальне страхування як елемент державної соціальної політики." Регіональна економіка, no. 1 (79) (2016): 70–77.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
8

Єлісєєв, А. "Доступно про соціальне страхування." Податкове планування, no. 1 (2002): 47–50.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
9

Deneha, O. "ПРОБЛЕМИ ПОНЯТІЙНО-КАТЕГОРІАЛЬНОГО АПАРАТУ ДЕРЖАВИ ЯК СУБ’ЄКТА ПРАВА СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ." Juridical science 1, no. 5(107) (April 3, 2020): 246–51. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-1.30.

Full text
Abstract:
В Україні обов’язок щодо організації та надання населенню соціального забезпечення покладено на державу, адже у статті 3 Конституції України встановлено, що саме держава бере на себе виконання соціально-забезпечувальної функції, а соціальне забезпечення населення є складовою спрямованості держави на захист прав і свобод громадян та надання їм відповідних гарантій. Функціонування в України системи органів, які представляють державу у соціальному забезпеченні, прийняття системи нормативно-правових актів соціального законодавства, піклування Української держави про потерпілих від нещасного випадку на виробництві, осіб з інвалідністю, безробітних, пенсіонерів, осіб, які втратили годувальника, а також інших категорій населення, які зазнали негативного впливу соціальних ризиків, свідчать про те, що наша держава рухається у даному напрямку. Євроінтеграція в Україні призвела до реформування соціального захисту населення і, відповідно, збільшення повноважень суб’єктів права соціального забезпечення. Це відповідно до стандартами Ради Європи та Європейського Союзу про те, що соціальне забезпечення включено до системи, яка включає, окрім соціального забезпечення (через соціальне страхування), інші форми захисту, що передбачені суб’єктом право на забезпечення, зокрема державну соціальну допомогу, а також спеціальний та унікальний (додатковий) соціальний захист для певних категорій населення. Зроблено висновок, що ключова проблема на сьогодні являє собою відсутністю чіткого розуміння, яким чином держава реалізує свою компетенцію у соціальному забезпеченні. Встановлено, що вітчизняні дослідники, аналізуючи дане питання, переважно виділяють різні переліки органів, які представляють державу у соціальному забезпеченні, тому нами здійснено систематизацію існуючих підходів. У процесі аналізу проблем правового регулювання діяльності держави як суб’єкта права соціального забезпечення в умовах євроінтеграції України, ми прийшли до висновку, що у основі кожної із них перебуває недосконалість чинного законодавства: воно є застарілим, перенасиченим нормативно-правовими актами, неадаптованим до європейських стандартів, суттєво відрізняється від соціального законодавства європейських держав. Нами встановлено, що найбільш оптимальним шляхом для вирішення існуючих проблем є систематизація соціального законодавства України. Також запропоновано ратифікувати ряд європейських соціальних стандартів і тим самим завершити процес адаптації вітчизняного соціального законодавства до соціального законодавства Європейського Союзу.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
10

Антоненко, Т. "Соціальне страхування-в інтересах громадян." Людина і праця, no. 7 (2007): 8–9.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
11

Димніч, О. "Соціальне страхування у фінансовій системі країни." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 104 (2008): 37–40.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
12

Стожок, Л. "Соціальне планування в системі соціального страхування." Економічний дискурс, Вип. 3 (2017): 172–80.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
13

Galushchak, I. Ye. "РОЗРАХУНКИ З ОПЛАТИ ПРАЦІ З ОРГАНАМИ СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ У ЗВІТНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА." Actual problems of regional economy development 2, no. 15 (November 4, 2019): 46–52. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.15.46-52.

Full text
Abstract:
Метою даної статті є розглянути загальні правила та тенденції правового регулювання здійснення розрахунків з оплати праці з органами соціального страхування у звітності підприємства; особливості відображення розрахунків за виплатами працівникам у звітності підприємства; окреслити основні напрямки вдосконалення здійснення розрахунків з оплати праці з органами соціального страхування.У статті розглянуто особливості здійснення розрахунків з оплати праці з органами соціального страхування у звітності підприємства. Зазначено проблеми, які виникають при веденні обліку праці, нарахуванні та виплати заробітної плати. Окреслено основні напрямки вдосконалення при здійснення розрахунків з оплати праці з органами соціального страхування. Наведено відображення розрахунків за виплатами працівникам у звітності підприємства. Здійснено відображення у фінансовій звітності стану розрахунків по операціях з оплати праці. Дані про розрахунки за виплатами працівникам відображаються у фінансовій, статистичній, податковій та спеціальній звітності. Досліджено законодавчо-нормативне регулювання обліку та аналізу оплати праці і розрахунків з органами соціального страхування. Основним документом, який визначає економічні та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці є Закон України “Про оплату праці”. Він спрямований на забезпечення відтворювальної та стимулюючої функцій заробітної плати. Визначено, що основними формами оплати праці є відрядна та погодинна, а системи соціального страхування поділяються на добровільне та обов’язкове соціальне страхування.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
14

Сільченко, С. "Щодо поняття "загальнообов"язкове державне соціальне страхування"." Підприємництво, господарство і право, no. 6 (186) (2011): 87–90.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
15

Стожок, Л. Г. "Соціальне страхування як інструмент управління соціальними ризиками." Економіка. Фінанси. Право, no. 1/2 (2012): 35–39.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
16

Березіна, С. Б. "Соціальне страхування як інструмент соціального ризик-менеджменту." Економіка та держава, no. 7, липень (2018): 22–29.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
17

Швець, П. "Соціальне страхування в Україні: історія, практика, проблеми." Праця і закон, no. 3 (2007): 33–36.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
18

Колосок, Андрій Мирославович. "Соціальне страхування в контексті становлення соціального діалогу." Актуальні проблеми економіки, no. 3 (2008): 129–35.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
19

Солдатенко, Оксана. "Соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності як один із видів медичного страхування." Теорія і практика інтелектуальної власності, no. 2 (52) (2010): 85–90.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
20

Зеленко, Н. "Соціальне страхування в системі соціального захисту населення України." Формування ринкової економіки в Україні, Вип. 19 (2009): 249–55.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
21

Вальчук, О. І. "Соціальне страхування в СРСР (1922-1933 рр.): історіографічний огляд." Гілея, Вип. 88 (№ 9) (2014): 83–87.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
22

Покатаєва, О. В. "Правова природа єдиного внеску на загальнообов"язкове державне соціальне страхування." Держава та регіони. Право, no. 1(35) (2012): 86–90.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
23

Habor, V. S., and O. O. Badiuk. "ЕКОНОМІЧНА СКЛАДОВА СТРАХОВОЇ МЕДИЦИНИ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 2 (February 1, 2020): 84–86. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2019.2.10693.

Full text
Abstract:
Мета роботи. Проаналізувати витрати на охорону здоров’я населення й держави у сучасних реаліях страхової медицини. Матеріали і методи. Теоретичним та методологічним підґрунтям статті стали офіційні документи Міністерства охорони здоров’я, праці вітчизняних і зарубіжних науковців, Internet-ресурси. Дослідження проведено із застосуванням методів теоретичного узагальнення, порівняльного аналізу, аналізу та синтезу, що дозволило проаналізувати економічні витрати на охорону здоров’я. Результати й обговорення. Якщо розглядати здоров’я населення з позиції виробничої сили, то воно є невід’ємною частиною виробничого циклу, що є основою розвитку держави. Розуміння цього зумовлює великі витрати в економічно розвинутих країнах на охорону здоров’я. Чи можливо впровадити на даний час соціальне медичне страхування? Так, за умови розширення та доповнення законопроектів щодо медичного страхування, а також чіткого визначення процедур їх застосування. Проте особливої уваги потребує узгодження упровадження обов’язкового медичного страхування з українськими реаліями. Чи готова держава і роботодавці нести фінансову відповідальність за працівника? Питання дискутабельне. Висновки. Впровадження соціального медичного страхування є доцільним для забезпечення комплексного лікування, забезпечення медикаментами; конт­ролю якості лікування, відповідного рівня підготовки лікарів. Ефективне функціонування страхової медицини можливе при стабільній економіці. Витрати бюджету на охорону здоров’я в 2019 р. в Україні становили в середньому 51 % від загального обсягу.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
24

Шукатка, О. В., and І. В. Криворучко. "ІСТОРІОГЕНЕЗ РОЗВИТКУ ІДЕОЛОГІЇ ЗДОРОВ’Я В НОРМАТИВНО-ПРАВОВОМУ КОНТЕКСТІ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 2, no. 3 (April 29, 2021): 137–42. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2020-3-2-20.

Full text
Abstract:
У статті здійснено аналіз напрямів міжнародної та вітчизняної політики щодо збереження та зміцнення здоров’я молоді. Досліджено історію розвитку ідеології здоров’я, проаналізовано нормативно-правові документи та рішення світових конференцій щодо збереження здоров’я. Констатовано, що в Україні формується соціальна освітня політика з питань забезпечення здорового способу життя, яка б відповідала європейським та світовим стандартам. Проаналізовано, що в Україні існують певні недоліки, які перешкоджають реалізації напрямів соціальної політики у сфері охорони здоров’я. Вказано, що найголовнішими напрямами вирішення недоліків є створення максимальних можливостей для засвоєння та усвідомлення фізичного виховання відповідно до індивідуального потенціалу, фізичних особливостей студентів. Узагальнено, що в Конституції України та інших нормативно-правових документах вказані права на соціальне страхування, медичну допомогу та охорону здоров’я на основі рішень хартій, конвенцій та засідань Організа́ції Об’є́днаних На́цій та Всесвітньої організації охорони здоров’я. Проаналізовано рішення Оттавської хартії 1986 року як доказ того, що на міжнародній арені права на збереження здоров’я відіграють важливу роль у формуванні здорового способу життя молоді. Здійснено загальний аналіз філософських поглядів античних вчених, вчених Середньовіччя, Ренесансу щодо збереження і зміцнення здоров’я. Оцінено роль «медичної поліції» у формуванні санітарно-правових норм у провідних країнах Європи. Констатовано, що перші кроки у формуванні міжнародної політики збереження здоров’я були здійснені в середині ХІХ століття, а перші законодавчі акти були створені у 1948 році. Проаналізовано підсумки першої міжнародної конвенції в Парижі, Алма- Атинської та Оттавської конференцій. Підсумовано, що держава несе відповідальність за здоров’я кожного громадянина, надавши медичне та соціальне забезпечення, відповідні умови для правильно ведення здорового способу життя молоді, особливо студентів; що питання про збереження та зміцнення здоров’я молоді активно обговорюється в урядах країн, всесвітніх міжнародних організаціях, конференціях.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
25

Єпішева, А. О. "Соціальне страхування у порівняльному аналізі положень про комісію профспілок із соціального страхування (50-ті - середина ХХ століття)." Грані історії, Вип. 3/4 (2011): 46–54.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
26

Гаєвая Олександра Валентинівна. "ТЕОРЕТИЧНІ ПІДХОДИ ДО ДОСЛІДЖЕННЯ ПОЛІТИКИ ЩОДО ЛЮДЕЙ ПОХИЛОГО ВІКУ." Актуальні Проблеми Державного Управління 1, no. (59) (March 19, 2021): 186–93. http://dx.doi.org/10.34213/ap.21.01.20.

Full text
Abstract:
Систематизовано теоретичні підходи до стану людей похилого віку в суспільстві: теорію соціального визволення; теорію активності в літньому віці; доктрину природних прав і соціальної справедливості, доктрину правової держави і громадянського суспільства; доктрину солідарності. Проаналізовано еволюції теорій добробуту з метою пошуку найкращої моделі для практичного втілення в соціальну політику України. Визнано, що зародження і розвиток ідей добробуту забезпечує соціальний характер суспільних відносин людей похилого віку. Доведено, що застосування наукових теорій сприятиме виконанню державою комплексу соціально-захисних функцій, відповідальності уряду за забезпечення основних соціальних потреб громадян похилого віку. З’ясовано вплив теорії соціального страхування на модель соціального захисту людей похилого віку. Запропоновано поєднання трьох форм соціального страхування – (колективного, державного, змішаного), з метою створення синтетичної моделі соціального захисту людей похилого віку, де останні є агентами впливу публічної політики. Громадянське суспільство виступає ефективним механізмом побудови взаємовідносин на засадах демократичності, масового залучення до взаємодій практично всього населення, барометром соціального захисту всіх категорій населення.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
27

Луцький, Р. П. "Соціальне страхування, як форма здійснення соціального захисту державних службовців в Україні." Часопис Київського університету права, no. 4 (2007): 118–21.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
28

Міненко, В. В. "Свідоцтво про загальнообов"язкове державне соціальне страхування та порядок його видачі." Бюлетень Міністерства юстиції України, no. 7 (липень) (2011): 120–23.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
29

Тулай, О. "Єдиний внесок на загальнообов"язкове державне соціальне страхування: особливості, тенденції та проблеми." Світ фінансів, Вип. 4 (53 ) (2017): 24–34.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
30

Тулай, О. "Єдиний внесок на загальнообов"язкове державне соціальне страхування: особливості, тенденції та проблеми." Світ фінансів, Вип. 4 (53 ) (2017): 24–34.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
31

Тулай, О. "Єдиний внесок на загальнообов"язкове державне соціальне страхування: особливості, тенденції та проблеми." Світ фінансів, Вип. 4 (53 ) (2017): 24–34.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
32

Боднарук, М. І. "Загальнообов"язкове державне соціальне медичне страхування в Україні: правові аспекти становлення та розвитку." Науковий вісник Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича. Правознавство, Вип. 154 (2002): 70–75.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
33

Юріс, Л. "Правові основи та порядок видачі страхового свідоцтва про загальнообов"язкове державне соціальне страхування." Бухгалтерський облік і аудит, no. 8 (2007): 54–58.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
34

Трунова, Г. А. "Соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: тенденції розвитку правового регулювання." Право та інновації, no. 3 (19) (2017): 82–89.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
35

Levanda, O. M. "Social Insurance in the Countries of the World and Prospects for Ukraine." Business Inform 10, no. 525 (2021): 194–200. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2021-10-194-200.

Full text
Abstract:
The article is aimed at denfining the perspective approaches and evaluating the feasibility of using the world experience of social, in particular pension, insurance in Ukraine. On the basis of the analytical approach, the essence and content of social insurance are considered. In particular, social insurance schemes were studied, among which are distiguished the following: social security that covers all workers and is controlled and funded by the State authorities; scheme for the employed population – includes the relationship between the employer and the employee, which are provided as part of the conditions of employment; individual insurance scheme – concluded solely on the initiative of the insurer. It is determined that common schemes against the background of the COVID-19 crisis among the countries of the world (including Ukraine) are assistance in case of illness, unemployment benefits, pensions and disability payments, health insurance provision, social insurance contributions. It is proved that social insurance performs a protective function for society against external risks. In particular, in the context of the spread of coronavirus infection, thanks to the social insurance system, the degree of impact of the COVID-19 crisis on the income of vulnerable groups at the expense of public policy programs has been reduced. The experience of countries around the world as to social insurance programs, including pension schemes is researched along with their further consideration, namely: schemes with defined contributions (DC); schemes managed by non-governmental institutions; notional defined contributions (NDC) schemes; schemes managed by the public administration sector; schemes of defined benefits (DB); hybrid schemes that combine the characteristics of DC and DB pension schemes; schemes administered by an autonomous pension fund. It is determined that pension schemes are being implemented within terms of three systems: solidarity, accumulation and hybrid. In general, the results of the research indicate that the management of the social insurance system in the countries of the world in general and in Ukraine in particular is carried out under regulatory and legal control by the State, which acts as a guarantor of protection of the population in the conditions of national peculiarities of the economy.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
36

Khlivniuk, Tetiana P. "ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЧИННИК ДЕФОРМАЦІЇ КЛАСИЧНИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, no. 1 (July 24, 2021): 104–12. http://dx.doi.org/10.15421/352112.

Full text
Abstract:
Досліджуються соціальні зміни, зумовлені технологічним прогресом (Четвертою промисловою революцією), та їх вплив на інститут соціальної держави. Питання впливу технологізації на соціальну державу розглянуто з двох позицій: 1) як технологічний прогрес видозмінює модель соціальної держави і чи може призвести до «відмирання» цього інституту; 2) як технології модернізують наявні механізми функціонування класичних моделей соціальної держави. Аналізується вплив роботизації, зростання ролі штучного інтелекту на зайнятість населення (очікуване зростання безробіття). Висловлюється дослідницька гіпотеза, що технологічні новації можуть посилити фінансове навантаження на інститут соціальної держави, яка вже втратила свою стійкість з низки причин і потребує нагальної модернізації. Відтак авторка з’ясовує наявність/відсутність кореляції між технологічним прогресом та потребою реформування моделі соціальної держави з урахуванням соціальних змін на ринку праці та в інших сферах життєдіяльності. Констатована необхідність переосмислення змісту та форми соціальної держави з огляду на глобальні зміни останніх десятиліть. Підкреслено, що ці зміни спричинені цифровізацією, штучним інтелектом, зростанням незахищеності працівників, залучених до нестандартних форм зайнятості і не охоплені соціальним страхуванням. Водночас авторка відзначає невиправданість розгляду технологічного прогресу лише з позицій ризиків для класичних моделей соціальної держави, оскільки очевидними є й переваги, пов’язані зі спрощенням організації надання державами соціальної підтримки. Підкреслено, що технологічний прогрес відкриває як нові можливості, так і посилює наявні та спричиняє нові ризики для соціальної держави, стійкості державних фінансів. Авторка констатує: такі процеси вимагають зміни підходів до системи соціального забезпечення, інституційного «капітального ремонту» соціальної держави.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
37

Мельничук, О. "Загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок хвороби в Німеччині наприкінці XIX - початку XX ст." Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи, Вип. 3 (2012): 154–61.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
38

Мельничук, О. "Загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок хвороби в Німеччині наприкінці XIX - початку XX ст." Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи, Вип. 3 (2012): 154–61.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
39

Мельничук, О. "Загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок хвороби в Німеччині наприкінці XIX - початку XX ст." Проблеми історії країн Центральної та Східної Європи, Вип. 3 (2012): 154–61.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
40

Radkevych, Oleksandr. "ОСОБЛИВОСТІ ФІНАНСУВАННЯ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ В КРАЇНАХ СХІДНОЇ ЄВРОПИ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 16 (December 7, 2018): 175–82. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2018.16.175-182.

Full text
Abstract:
У статті розкрито децентралізований характер управління закладами професійної освіти в країнах Східної Європи у контексті підвищення відповідальності органів місцевого самоврядування щодо планування та управління, зміцнення зв’язків між закладами професійної освіти та соціально-економічним середовищем. Приділено увагу участі місцевих та регіональних громад щодо покриття поточних витрат студентів та капітальних видатків. Встановлено, що фінансування закладів професійної освіти забезпечується бюджетами держав, місцевими й регіональними органами влади, а також окремими особами та роботодавцями, що являє собою змішане фінансування. Урядом визначається базова вартість кожного календарного року. Означено, що професійні заклади освіти мають право змінювати або доповнювати конкретні навчальні програми в межах профінансованої групи освітніх програм (визначених стандартом професійної освіти і навчання) та формою навчання. З’ясовано, що податкова система не заохочує роботодавців інвестувати в професійне навчання. Відтак, тільки великі стабільні підприємства можуть дозволити собі навчальний бюджет для своїх працівників. Досліджено, що вартість підготовки одного кваліфікованого робітника в Литві включає асигнування на заробітну плату персоналу й соціальне страхування, підвищення кваліфікації педагогічних працівників та фінансування на придбання різних навчальних ресурсів, проведення практичних занять. Приділено увагу вивченню діяльності місцевих (локальних) служб зайнятості (бірж праці), котрі зобов’язуються виплачувати закладам професійної освіти кошти в межах вартості ваучера за підготовку/ перепідготовку осіб. Проаналізовано двосторонні договори про професійну підготовку між безробітним і місцевими службами зайнятості і тристоронні трудові договори (між безробітним, місцевими службами зайнятості (біржами праці) та роботодавцями).
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
41

Ткачук, А. І. "Особливості вивчення теми "Загальнообов"язкове державне соціальне страхування" при викладанні нормативної дисципліни "Охорона праці в галузі"." Наукові записки Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Серія: Проблеми методики фізико-математичної і технологічної освіти, вип. 12, ч. 2 (2017): 214–19.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
42

Ляховченко, Л. А. "Загальнообов"язкове державне соціальне медичне страхування як додаткове джерело фінансування галузі охорони здоров"я в Україні." Економіка та держава, no. 3 (2010): 93–97.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
43

Орловський, О. "Проблеми становлення та розвитку в Україні законодавства про загальнообов"язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття." Підприємництво, господарство і право, no. 9 (2003): 78–82.

Find full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
44

Підлипна, Р. П., and В. Ю. Смочко. "ТЕНДЕНЦІЇ ФОРМУВАННЯ БЮДЖЕТУ ПЕНСІЙНОГО ФОНДУ УКРАЇНИ ТА ФАКТОРИ ВПЛИВУ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 9 (November 3, 2021): 68–76. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2021.9.9.

Full text
Abstract:
У статті розглянуто особливості сучасного етапу розвитку пенсійної системи та її функціонування. На основі статистичних даних визначено основні тенденції у формуванні доходів та видатків бюджету Пенсійного фонду, проведено динамічний аналіз основних соціальних і демографічних показників, виявлено позитивні та негативні тенденції соціально-економічного розвитку та ймовірні фактори, що їх спричинили. Обґрунтовано необхідність модернізації солідарної пенсійної системи саме в напрямі солідаризації відповідальності роботодавців і працівників шляхом перерозподілу між ними внесків у пенсійне страхування. З’ясовано, що несвоєчасне впровадження накопичувальної системи загальнообов’язкового пенсійного страхування та нерозвиненість системи добровільного (недержавного) пенсійного страхування є небезпечними ознаками концептуальних прорахунків в урядовій програмі реформування системи пенсійного забезпечення та можуть стати джерелами майбутніх кризових явищ як у соціальній, так і в економічній сферах.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
45

Humeniuk, I. O. "Концептуальні проблеми трудового права України та їх вплив на розвиток законодавства про працю." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 6 (December 6, 2020): 6–12. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.06.01.

Full text
Abstract:
У вітчизняній науці трудового права дослідження предмету правового регулювання дають певне уявлення про онтологічні аспекти галузі, але не формують чіткого концепту реформи трудового законодавства й теорій, на основі яких вона має відбуватися. Критичного переосмислення феномену радянського трудового права у правовій науці так і не відбулося. Соціальне призначення норм трудового права необхідно посилювати через розвиток концепцій колективних трудових відносин та системи індивідуальних трудових відносин. Метою статті є окреслення ідей оновлення базової доктрини трудового права та визначення, на їх підставі, напрямків розвитку трудового законодавства. Наукова новизна визначається тим, що діалектичний зв’язок є базовим для визнання колективних трудових прав як юридичного механізму захисту індивідуальних інтересів у сфері праці. Наголошується, що реалізацію прав, які містять соціально-економічні гарантії працівників, відмінні від державних мінімальних, потрібно забезпечувати виключно через механізми соціального діалогу (партнерства). Механізм їх забезпечення в індивідуальному трудовому праві, у разі відсутності колективного договору – встановлюється за домовленістю сторін трудового договору. Можливість збалансованого поєднання методів правового та неправового впливу на трудові відносини потребує визнання трудового договору як джерела трудового права. Прогресуюча експансія норм цивільного законодавства на відносини, предметом яких є професійна праця, вимагає оновлення поняття й ознак трудових відносин. В рамках концепції системи трудових відносин це поняття може бути узагальненим, а його ознаки варіюватися в залежності від виду трудового договору. Вважаємо слушним під індивідуальними трудовими відносинами розуміти урегульовані нормами трудового права суспільні відносини, предметом яких є несамостійно-організована та оплачувана праця, яка виконується працівником особисто та із застосуванням, як правило, професійних навичок. Безстроковий трудовий договір і трудові відносини, що виникли на його підставі, мають залишатися пріоритетними, але за рахунок норм податкового законодавства та законодавства про соціальне страхування. Висновки. Монополія будь-яких правових ідей і концепцій стає небажаною, якщо не може більше застосовуватися без кардинальних змін і не забезпечує ролі права у вирішенні практичних проблем та у визначенні напрямків подальшого правового розвитку. Без оновлення парадигми галузі трудового права, яка б визнавалась переважною більшістю науковців і, відповідно, отримала б статус доктринальної, неможливо завершити процес нової кодифікації трудового законодавства. Поетапне прийняття нового Трудового кодексу, до структури якого входитиме Книга І «Індивідуальне трудове право» та Книга ІІ «Колективне трудове право», є найоптимальнішим способом кодифікації.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
46

Сорока, О. П. "Поняття і сутність моральної шкоди, завданої втратою здоров'я працівників унаслідок нещасних випадків та професійних захворювань." Актуальні проблеми держави і права, no. 86 (September 23, 2020): 210–16. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i86.2445.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена дослідженню поняття і сутності моральної шкоди, завданої втратою здоров'я працівників внаслідок нещасних випадків та професійних захворювань. Моральну шкоду, завдану втратою здоров'я працівників внаслідок нещасних випадків та професійних захворювань, запропоновано розуміти як сукупність моральних та/або фізичних страждань особи, яких вона зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; це втрати немайнового характеру, які породжують в особи, яка зазнала цих втрат, право на їх відшкодування. Моральна шкода, будучи негативним наслідком нещасного випадку чи професійного захворювання, виражається в моральних втратах потерпілого, порушенні його нормальних життєвих зв'язків, які вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під час визначення її характеру і ступеня необхідно виходити із суб'єктивних (індивідуальних) особливостей потерпілого і сприйняття ним негативних наслідків заподіяння такої шкоди. Зазначено, що відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей у зв'язку з внесеними змінами в Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» вже не є страховою виплатою, а Фонд соціального страхування України звільнено від відшкодування потерпілому моральної шкоди, яка отримала професійне захворювання з наступною втратою працездатності або була понівечена на виробництві. Наразі відшкодувати моральну шкоду, завдану працівникові внаслідок професійного захворювання на виробництві, зобов'язаний роботодавець. Обов'язок роботодавця відшкодувати моральну шкоду працівникові вважаємо логічним, адже саме він є гарантом безпечних та нешкідливих умов праці, відповідає за охорону праці на виробництві. При цьому тягар аргументації та формування доказової бази заподіяння моральної шкоди і її розміру лягає на працівника, якому така шкода була заподіяна. За умови доведеності заподіяння йому моральної шкоди суди задовольняють його вимоги і присуджують відшкодування завданої моральної шкоди. Хоча і до цього часу неврегульованими залишаються питання щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди, а в судовій практиці бракує єдиного підходу до нього.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
47

Khomenko, V. "Evasion of the Payment of a Single Contribution to Compulsory State Social Insurance and Insurance Contributions to Compulsory State Pension Insurance in the System of Tax Crimes." Naukovij vìsnik Nacìonalʹnoï akademìï vnutrìšnìh sprav 116, no. 3 (2020): 22–30. http://dx.doi.org/10.33270/01201163.22.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
48

Khomenko, V. "Evasion of the Payment of a Single Contribution to Compulsory State Social Insurance and Insurance Contributions to Compulsory State Pension Insurance in the System of Tax Crimes." Naukovij vìsnik Nacìonalʹnoï akademìï vnutrìšnìh sprav 116, no. 3 (2020): 22–30. http://dx.doi.org/10.33270/01201163.22.

Full text
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
49

Babinets, L. S., and Yu Ya Kotsaba. "ФОРМУВАННЯ АЛГОРИТМУ АМБУЛАТОРНОГО ВЕДЕННЯ ПАЦІЄНТА З ІНФЕКЦІЄЮ СЕЧОВИВІДНИХ ШЛЯХІВ З УРАХУВАННЯМ ПОТРЕБ ПРОФІЛАКТИКИ МОЖЛИВИХ УСКЛАДНЕНЬ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (January 28, 2020): 21–26. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i4.10788.

Full text
Abstract:
Висока розповсюдженість інфекцій сечовивідних шляхів (ІСШ), частий рецидивний характер, можливі ускладнення, зниження якості життя пацієнтів і значне медико-соціальне значення обумовлює важливість знання лікарями первинної медичної допомоги (ПМД) раціонального алгоритму ведення пацієнтів з вказаною патологією. Мета – проаналізувати основні актуальні у клінічній практиці положення Європейського клінічного протоколу (Хорватія) з ведення пацієнтів з інфекціями сечовивідної системи, створеного на засадах доказовості, на прикладі профільного пацієнта. Основна частина. Симптомна ІСШ лікується протимікробними препаратами. Безсимптомну інфекцію аналогічно лікують лише в випадках вагітності, еректильної дисфункції, в пацієнтів, які мають імунокомпроментацію або перенесли трансплантацію нирки. Однак є випадки ускладненої ІСШ. Антибіотик вибирають на основі досвіду з урахуванням національних рекомендацій, даних щодо бактеріальної резистентності, характеристик препарату (спектр його дії, ефективність, побічні ефекти, взаємодія з іншими лікарськими засобами, які приймає пацієнт, спосіб і частота введення, можлива алергія тощо) і положень медичного страхування, яке встановлює обмеження у призначенні антибіотиків. Висновки. Неускладнені інфекції сечовивідних шляхів є одними з найчастіших бактеріальних інфекцій, через які пацієнти відвідують свого сімейного лікаря. Важливими симптомами та ознаками є полакіурія та дизурія, відчуття неповного спорожнення сечового міхура і поява крові у сечі. Можливі ускладнення: хронізація процесу, еректильна дисфункція тощо. Найчастішим збудником інфекції є кишкова паличка. Ймовірність встановлення правильного діагнозу на основі лише клінічної картини і анамнезу висока, якщо клініка є типовою. Тому доцільно емпірично лікувати пацієнтів із цими характерними симптомами без будь-яких лабораторних аналізів сечі, дотримуючись вказівок ISKRA.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
50

Логінов, О. "ПРОБЛЕМНІ ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ СКЛАДОВИХ ГРОШОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИ ОБЧИСЛЕННІ ПЕНСІЙ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ." Юридичний вісник, no. 6 (February 16, 2022): 112–19. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2273.

Full text
Abstract:
Стаття присвячена одній із важливих проблем, що виникають у сфері пенсійного забезпечення військовослужбовців, а саме питанню визначення складових частин грошового забезпечення, яке враховується для обчислення військової пенсії. Автор на основі аналізу чинного законодавства, що регулює умови й порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців, а також матеріалів судової практики виокремлює низку аспектів означеної проблеми, які можуть негативно впливати на розмір майбутньої пенсії. Зокрема, досліджується структура грошового забезпечення, що враховується для обчислення пенсії, і робиться висновок, що вона відмінна від структури грошового забезпечення для поточної щомісячної виплати військовослужбовцям за окремими елементами. З’ясовано, що до таких елементів не належать одноразові додаткові види грошового забезпечення. Розглядаються види грошового забезпечення, з яких сплачується єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування як одна з умов їх урахування для обчислення пенсії. Робиться висновок, що базою нарахування єдиного внеску є повне нараховане військовослужбовцю грошове забезпечення. Окрему увагу приділено визначенню додаткових видів грошового забезпечення, що враховуються для обчислення пенсії. Підкреслюється, що їх перелік встановлюється постановами Кабінету Міністрів України, а також відомчими нормативно-правовими актами. Аналізується норма Закону № 2262-XII, в якій визначені додаткові види грошового забезпечення, з котрих обчислюється пенсія, а також судова практика, розглядаючи яку, автор звертає увагу на неоднакове тлумачення цієї норми, що вказує на її проблемний характер. У результаті проведеного дослідження сформульовано важливі висновки й пропозиції, які спрямовані на усунення наявних у законодавстві недоліків щодо визначення складових частин грошового забезпечення для обчислення пенсій військовослужбовцям.
APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles
You might also be interested in the bibliographies on the topic 'Страхування соціальне' for other source types:
Dissertations / Theses
We offer discounts on all premium plans for authors whose works are included in thematic literature selections. Contact us to get a unique promo code!

To the bibliography