Academic literature on the topic 'Страхові платежі'

Необхідність забезпечення сталого розвитку українського ринку страхування на основі інтеграції та гармонізації з країнами Європейського Союзу, запровадження у національне законодавство європейських стандартів, принципів і культури надання страхових послуг об’єктивно обумовлюють потребу удосконалення правового регулювання надання страхових послуг. Специфіка страхових послуг потребує поглибленого та комплексного наукового опрацювання різних аспектів цієї правової категорії з метою підвищення рівня страхового захисту, визначення сутності процесу надання страхових послуг у сучасних умовах господарювання. Метою статті є розкриття господарсько-правової природи страхових послуг як результату діяльності страховиків, проведення порівняльного аналізу існуючих у правовій доктрині господарського права визначень понять “страхування” і “страхова послуга”, “страховий продукт” та їх співвідношення. З урахуванням того, що у науковому середовищі існує доволі велика кількість теоретичних концепцій, коли страхова послуга розглядається як дія, діяльність, економічне благо, функції, економічні відносини, операція уточнено поняття страхової послуги як сукупності процесу та результату. Зазначається, що страхова послуга є складною правовою категорією, сутність якої має комплексний характер і може розглядатися в економічному та правовому аспектах. Акцентовано увагу на притаманності характеристик товару, який має цінову визначеність і вартісний характер. Обґрунтовано, що важливим проявом специфіки страхових послуг є єдність процесу надання послуги та її результату – задоволення потреб страхувальників у страховому захисті. На основі такого підходу запропоновано класифікацію страхових послуг, що передбачає виокремлення двох основних груп – основних і додаткових. Під основними послугами слід розглядати послуги з надання страхового захисту, тоді як інші послуги, що не передбачають надання страхового захисту, відносяться до додаткових. У результаті проведеного аналізу основних концепцій розуміння страхової послуги додатково аргументовано, що з урахуванням господарсько-правової природи страхування як виду господарської діяльності, страхова послуга не зводиться до самої дії або діяльності страховика, а може розглядатись як окреме явище, що має характер нематеріального блага та полягатиме у наданні страховиком страхувальнику страхового захисту у разі настання певних подій (страхових випадків). Відповідно, процес надання страхової послуги у господарсько-правовому значенні пропонується розглядати як комплекс фактичних та/або юридичних дій страховика (що мають значення юридичного факту, оскільки їхнє вчинення спричиняє правові наслідки для страхувальника), спрямованих на запобігання, подолання і відшкодування збитків, заподіяних конкретним об’єктам, матеріальним цінностям юридичних і фізичних осіб, життю і здоров’ю фізичних осіб тощо, і відбувається у певному порядку, визначеному відповідно до умов договору та/або вимог законодавства, і передбачає декілька етапів, зокрема й укладання договору та належне виконання своїх зобов’язань учасниками процесу. Автори обґрунтовують висновок про необхідність уточнення у господарському законодавстві поняття страхування як виду господарської діяльності з урахуванням класифікації страхових послуг на основні та додаткові. Відповідно, запропоновано розглядати страхування як діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб’єктів господарювання (страховиків), спрямовану на надання послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їхніх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються зі сплати страхувальниками страхових платежів, а також надання інших додаткових послуг (ремонт ушкодженого майна, юридичне сприяння, заміна пошкодженого майна, консультування тощо). Для забезпечення практичних аспектів у виробленні сучасних підходів до правового регулювання надання страхових послуг запропоновано внести зміни до чинного законодавства, зокрема Господарського кодексу України.

<p class="_1Vvodka">Пенсионные реформы в странах СНГ проводятся с 1991 г. Переход стран бывшего СССР к рыночной экономике и смена общественного устройства вызвали необходимость коренной трансформации всех базовых институтов и механизмов государственного социального обеспечения. Их итогом стало формирование системы социального и корпоративного страхования; законодательное введение страховых платежей работодателей и работников, повысившее сбалансированность бюджетов пенсионных фондов; формирование информационных систем для учета страховых прав и облегчения процедуры назначения пенсий. Во всех странах Содружества повышен пенсионный возраст, во многих из них введены институты накопительных, добровольных и корпоративных пенсий.</p><p class="_1Vvodka">В то же время формирование эффективно функционирующих институтов пенсионного страхования и государственного социального обеспечения еще не завершено. На конец 2017 г. пенсионным страхованием в странах Содружества охвачено не более 40–50% от общей численности экономически активного населения, что чревато возникновением кризисных последствий в области пенсионного обеспечения, которые, вероятно, придется купировать увеличением госрасходов на финансирование различного рода социальных выплат и пособий по нуждаемости. Все еще не решена проблема повышения размеров пенсий и обеспечения финансовой стабильности пенсионных систем. В статье рассматриваются вопросы системных преобразований в сфере пенсионного страхования, сделана попытка выявить типичные проблемы и предложить меры по их решению.</p>

Налоговая нагрузка выступает одним из главных критериев инвестиционной привлекательности, поэтому предметом данной статьи является налоговая нагрузка, а целью – рассмотрение влияния изменения законодательства Российской Федерации на налоговую нагрузку. В работе рассмотрены методики определения налоговой нагрузки, предложенные такими авторами, как М.Н. Крейнина, М.И. Литвин, Е.А. Кирова и др. Особое внимание уделяется показателям и порядку расчета налоговой нагрузки, разработанному Федеральной налоговой службой России. В статье подробно рассмотрены изменения налогового законодательства в 2018 г. по отдельным налогам, выявлено влияние этих изменений на налоговую нагрузку. Авторами доказано, что по налогу на прибыль, налогу на добавленную стоимость и страховым взносам вектор реформирования смещается в сторону усиления налоговой нагрузки. Изменение общей налоговой нагрузки происходит не путем изменения ставок налоговых платежей, а путем изменения норм бухгалтерского учета или введением новых обязательных платежей, являющихся по своей сути налогами или сборами. Авторы статьи предлагают для каждого этапа развития организации или консолидированной группы определять перечень факторов и финансовых показателей, позволяющих давать качественную оценку текущей деятельности компании, например: занимаемая доля рынка; объем реализации; значения операционной и чистой прибыли; доли инвестиционных вложений и дивидендных выплат от суммы чистой прибыли. В этом случае отношение общей суммы налоговых платежей к целевому показателю каждого этапа жизненного цикла может стать дополнительным критерием эффективности. Методика определения уровня фискальной нагрузки должна учитывать особенности процесса налогообложения, она также должна давать возможность сравнить тяжесть налогового бремени для предприятий, действующих в условиях одной налоговой системы, а также использующих разные налоговые режимы. Это позволит выстроить в организации оптимальную систему налогового планирования, а также определить факторы для оценки рисков, учесть все изменения законодательства.

Проаналізовано систему соціального законодавства України, що є достатньо розгалуженою, вона включає в себе акти загальної дії та акти спеціальної дії, які спрямовані на певні категорії та гру- пи соціально вразливих верств населення. Зокрема держава гарантує соціальний захист, передбаче- ний Конституцією України, право на соціальний захист гарантується загальнообов’язковим держав- ним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ та ор- ганізацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створення мережі дер- жавних, комунальних та приватних установ для догляду за інвалідами. Зазначено, що потребує по- дальшого вдосконалення законодавство щодо соціального захисту мирного (цивільного) населення, яке постраждало внаслідок бойових дій чи збройних конфліктів. Водночас низкою підзаконних актів встановлюється порядок надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, у тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; особливос- ті реалізації прав деяких категорій осіб на загальнообов’язкове державне соціальне страхування; по- рядок використання коштів, що надійшли від фізичних та юридичних осіб для надання одноразової грошової допомоги постраждалим особам та внутрішньо переміщеним особам; здійснення соціаль- них виплат внутрішньо переміщеним особам; питання фінансування бюджетних установ, здійснен- ня соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і органі- заціям Донецької та Луганської областей, а також інших платежів з рахунків, відкритих в органах Каз- начейства; перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здій- снюють свої повноваження.

Проаналізовано можливості конкурентного зростання внутрішнього фінансового ринку, зокрема його властивості формувати фінансову систему держави, зменшувати ризикованість інвестицій, створювати прозорий інформаційний супровід. Відзначено, що завдання фінансового ринку полягають у мобілізації та перерозподілі фінансових ресурсів з подальшим їх перетворенням у фінансові активи. Виявлено системні проблеми фінансового ринку, зокрема значну частку проблемних кредитів у банківській системі, недостатність власного та регулятивного капіталу банків, відсутність первинних публічних розміщень акцій українських компаній на місцевих і закордонних біржах, недосконалість українського фондового ринку. Визначено, що необхідність інституційного регулювання зумовлюється забезпеченням загальнонаціональних пріоритетів соціально-економічного розвитку та взаємовпливом інтересів учасників ринку. Окреслено стратегічні пріоритети реформування ринку, а саме розбудову конкурентоспроможного ринкового середовища відповідно до стандартів Європейського Союзу. Виявлено стратегічні цілі реформування: стабільність фінансового сектору, інституційна спроможність регуляторів, захист прав споживачів та інвесторів. Виявлено позитивні наслідки реформування для споживачів ринку: зростання коштів бізнесу, приріст вкладів фізичних осіб, страхових платежів, операцій чинникингу, договорів лізингу, споживчого кредитування внаслідок пом'якшення монетарної політики і зниження облікової ставки. Причиною вразливості фінансового ринку визначено функціональні прогалини податкової системи України, якими зумовлюється недовиконання планових надходжень до бюджету, використання схем мінімізації податкових зобов'язань та ухилення від податків. Виявлено, що інноваційні підходи до державного нагляду банківських установ дали змогу посилити вимоги до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, запровадити систему оцінювання банків за європейською методологією і ризик-орієнтований підхід до банківського нагляду. Реформування потребують процедури використання електронних платіжних засобів, розвиток інфраструктури ринку, запровадження інноваційних технологій, поширення віртуальних каналів обслуговування, персоніфікація фінансових послуг, розвиток відкритого банкінгу, співробітництво з FinTech-компаніями, розвиток фінансової грамотності.

В статье рассматриваются практические подходы к снижению степени дифференциации потребления медицинской помощи в современном российском обществе. Актуальность исследования продиктована необходимостью создания доступного и эффективного пространства здравоохранения в России. Новизна работы заключается в определении противоречия между явными функциями и реальными интересами различных агентов в системе здравоохранения. Особое внимание уделяется последствиям сокращения государственного участия в сфере здравоохранения. Доказывается, что в основном интересы государства и потребителей в сфере медицинского обеспечения сходятся. Однако общество до сих пор ожидает поддержки и заботы со стороны государства, а государство постепенно снижает степень своего участия. Автором выделены теоретические и методологические предпосылки социологического понимания социальных различий в сфере потребления медицинской помощи, а также определен комплекс мер позитивизации поведенческих стратегий акторов в контексте трансформации института здравоохранения в современной России. Сглаживание дифференциации потребления медицинской помощи зависит от функционирования регулирующего, интериоризирующего и воспроизводящего институциональных механизмов. Показано, что институциональный механизм – это система согласования и упорядочения интересов различных агентов посредством разработки и установления формальных и неформальных социальных норм в сфере здравоохранения с их последующей интериоризацией и социальным воспроизводством. Особое внимание уделяется анализу поведенческих и структурных измерений неравенства в доступности медицинской помощи. Обосновывается идея о том, что усиление государственного контроля − необходимая мера в сфере медицинского обеспечения, но стимулы к модернизации здравоохранения в бюджетно-страховой модели крайне слабы. Автор приходит к выводу о возможности сглаживания социального неравенства потребителей медицинской помощи посредством конкретизации гарантий бесплатной медицинской помощи и ответственности агентов, сокращения непосредственных платежей пациентов, интеграции процесса лечения, социального диалога и инфосоциализации агентов.

В статье рассматриваются практические подходы к снижению степени дифференциации потребления медицинской помощи в современном российском обществе. Актуальность исследования продиктована необходимостью создания доступного и эффективного пространства здравоохранения в России. Новизна работы заключается в определении противоречия между явными функциями и реальными интересами различных агентов в системе здравоохранения. Особое внимание уделяется последствиям сокращения государственного участия в сфере здравоохранения. Доказывается, что в основном интересы государства и потребителей в сфере медицинского обеспечения сходятся. Однако общество до сих пор ожидает поддержки и заботы со стороны государства, а государство постепенно снижает степень своего участия. Автором выделены теоретические и методологические предпосылки социологического понимания социальных различий в сфере потребления медицинской помощи, а также определен комплекс мер позитивизации поведенческих стратегий акторов в контексте трансформации института здравоохранения в современной России. Сглаживание дифференциации потребления медицинской помощи зависит от функционирования регулирующего, интериоризирующего и воспроизводящего институциональных механизмов. Показано, что институциональный механизм – это система согласования и упорядочения интересов различных агентов посредством разработки и установления формальных и неформальных социальных норм в сфере здравоохранения с их последующей интериоризацией и социальным воспроизводством. Особое внимание уделяется анализу поведенческих и структурных измерений неравенства в доступности медицинской помощи. Обосновывается идея о том, что усиление государственного контроля − необходимая мера в сфере медицинского обеспечения, но стимулы к модернизации здравоохранения в бюджетно-страховой модели крайне слабы. Автор приходит к выводу о возможности сглаживания социального неравенства потребителей медицинской помощи посредством конкретизации гарантий бесплатной медицинской помощи и ответственности агентов, сокращения непосредственных платежей пациентов, интеграции процесса лечения, социального диалога и инфосоциализации агентов.

Предмет. Пандемия COVID-19 стала испытанием не только для систем здравоохранения, повседневной жизни людей, но и организации столкнулись с новыми рисками и ограничениями, влияющими на их устойчивое функционирование и дальнейшее развитие. В настоящем исследовании рассматривается состояние организаций российского некоммерческого сектора в период распространения новой коронавирусной инфекции. Цель. Проводится описание рестрикций для развития организаций некоммерческого сектора и различных механизмов их преодоления в период введения целого ряда ограничений, вызванных распространением новой коронавирусной инфекции. Материалы и методы. Информационной базой исследования послужили статистические материалы, аналитические и отчетные документы негосударственных и государственных структур, а также результаты, полученные отечественными и зарубежными исследователями по данной проблематике. Применяются методы: вторичного анализа социологических опросов; контент-анализа официальных документов; систематизации и обобщения полученных данных. Выводы. Проведенный анализ показал, что российские некоммерческие организации в условиях распространения коронавирусной инфекции оказались в сложной ситуации, как и другие хозяйствующие субъекты экономики. Выявлены основные ограничения функционирования сектора, к которым относятся финансовые и организационные. Систематизированы меры государственной поддержки некоммерческих организаций в единый организационно-экономический механизм и проанализированы отдельные количественные показатели: льготные кредиты, субсидии на мероприятия по профилактике коронавирусной инфекции, освобождение от уплаты авансовых платежей и страховых взносов, результаты специального внеочередного конкурса Фонда президентских грантов по развитию гражданского общества Анализ количественных показателей свидетельствует о востребованности государственных антикризисных мер со стороны организаций некоммерческого сектора. Установлено, что совместно с государственными мерами преодоления трудностей, связанных с ограничительными мероприятиями создан и частный организационно-экономический механизм поддержки некоммерческих организаций за счет ресурсов бизнеса, который рассмотрен в исследовании на примере деятельности благотворительных фондов. В заключении отмечено, что пандемия COVID-19 усилила развитие межсекторного взаимодействия при решении общих проблем. Опора на консолидацию и партнерство в сложных экономических условиях позволит некоммерческим организациям расширить и выбрать наиболее подходящие способы поддержания своей деятельности.

Божко Т.В. - девичья фамилия Полозовой Т.В.
Предлагаемая методика позволит без привлечения существенных финансовых средств хотя бы ориентировочно оценить, какие риски для предприятия наиболее вероятны, а также разработать страховую программу с целью минимизации влияния этих факторов. Наличие такой программы в глазах потенциального инвестора будет свидетельствовать о том, что предприятие знает о возможных трудностях и заранее к ним готово.

У роботі розглядаються теоретичні аспекти обліку та контролю розрахунків за поточними зобов’язаннями. Проаналізовано основні показники господарської діяльності підприємства, фінансовий стан підприємства, стан розрахунків за поточними зобов’язаннями. Запропоновано шляхи вдосконалення обліку поточних зобов’язань.
The work deals with the theoretical aspects of account and control of calculations are in-process examined with current liabilities. Author analysis basic economic performance of enterprise indicators, financial state of enterprise, the status of settlements on current liabilities. Author offers ways to improve the accounting of current liabilities.