Journal articles on the topic 'Страхова продукція'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Страхова продукція.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 31 journal articles for your research on the topic 'Страхова продукція.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
ПОПОВА, АНАСТАСІЯ. "Професійна фінансова діяльність у сфері страхування." Право України, no. 2021/07 (2021): 30. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-030.
Full textAbstract:
Високий ступінь ризикованості надання страхових послуг і значне зростан ня господарських операцій щодо страхового захисту зумовлює доцільність дослідження професійної фінансової діяльності у сфері страхування та актуальність зазначеної статті. Метою статті є аналіз існуючих в економіко-правовій доктрині позицій щодо страхування як виду господарських правовідносин, страхової діяльності як виду професійної фінансової діяльності. Проаналізувати співвідношення категорій “страхова послуга”, “страховий продукт” і “страховий товар”, а також сформулювати визначення поняття страхового інтересу, страхової послуги. На підставі виділених ознак запропонувати визначення страхування і страхової діяльності та її види. Авторка розглядає господарський інтерес для споживачів як потреби учасників господарських відносин у певній продукції, роботах, послугах, що задовольняються суб’єктами господарювання у процесі здійснення своєї господарської діяльності. З огляду на це, поняття страхового інтересу визначається як господарський інтерес страхувальника у захисті своїх майнових інтересів, що задовольняється страховиками/перестраховиками у результаті здійснення своєї професійної фінансової діяльності у сфері страхування. У результаті проведеного дослідження зроблено висновок, що страховий продукт і страхова послуга мають різне значення, але є взаємопов’язаними категоріями, оскільки страхувальник не отримає страхову послугу, якщо не буде страхового продукту. Страхова послуга визначається як господарська операція, що здійснюється суб’єктами господарювання (страховиками/перестраховиками, товариствами взаємного страхування), з метою задоволення потреб споживачів (страхувальників) у захисті своїх майнових інтересів за рахунок спеціально створеного грошового фонду у разі настання страхових випадків. З огляду на це, пропонується в ст. 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” послуги у сфері страхування як вид фінансових послуг замінити на страхові послуги. Сформульовані такі визначення. Страхування – це вид господарських правовідносин, що виникають між страховиком і страхувальником у процесі здійснення страхової діяльності, пов’язаної з наданням страхових послуг. Пропонується уніфіку-вати визначення страхування, що міститься у різних нормативно-правових актах і закріпити термін “страхування” за видом господарських відносин, а також вживати похідні терміни “страхова діяльність” для позначення виду професійної фінансової діяльності у сфері страхування, “страхова послуга” – для виду фінансових послуг. Страхова діяльність – це професійна фінансова діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (страховиками/перестраховиками, товариствами взаємного страхування), з метою задоволення потреб споживачів (страхувальників) у захисті своїх майнових інтересів за рахунок спеціально створеного грошового фонду у разі настання страхових випадків. Здійснено поділ професійної фінансової діяльності у сфері страхування за предметною ознакою, за змістом і за формою страхування.
2
КЛАПКІВ, Ю. М., В. С. СВІРСЬКИЙ, and М. В. ФІГУРКА. "ДО ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНИХ ОСНОВ РИНКУ СТРАХОВИХ ПОСЛУГ." REVIEW OF TRANSPORT ECONOMICS AND MANAGEMENT, no. 5 (21) (June 17, 2021): 125–33. http://dx.doi.org/10.15802/rtem2021/243654.
Full textAbstract:
Мета. Розробка нових підходів до обґрунтування теоретико-методологічних засад формування ринку страхових послуг. Методологічну основа: діалектичні, гносеологічні й логічні методи, системно-функціональний метод та метод компаративістики при обґрунтуванні категоріально-понятійного апарату дослідження. Результати. Здійснено обґрунтування економічної природи страхової справи та визначення ознак страхової послуги у страховій системі, розкриття сутності та функціонального призначення ринку страхових послуг. Виділено основоположні принципи формування ринку страхових послуг, серед яких: конкурентність; вільний вибір страхувальником страховика; страховий ризик; страховий інтерес; принцип максимальної сумлінності; відшкодування в межах реально завданих збитків; франшиза; суброгація; контрибуція; співстрахування і перестрахування; диверсифікація. Окреслено функції ринку страхових послуг, що дозволило визначити його іманентні властивості. Виділено канали дистрибуції страхових послуг. Обґрунтовано, що сучасну концепцію інституціонального розвитку ринку страхових послуг України мають визначати поширення нових продуктів і видів страхування, в основі яких лежать технологічні та фінансові інновації. Наукова новизна. Запропоновано комплексний підхід до формування теоретичної концептуалізації ринку страхових послуг з урахуванням гносеологічних і емпіричних методів дослідження його сутності, як: складової фінансового сектору економіки з більшістю властивих йому характеристик, функцій і принципів; економічного простору, в якому взаємодіють інституційні одиниці з реалізації послуг страхування; сукупності упорядкованих грошових потоків між суб’єктами ринку страхових послуг на принципово нових засадах інноваційного поступу; результату гармонізації соціально-економічного, фінансово-гарантованого та життєво-безпекового аспектів взаємодії суб’єктів страхування. Практична значимість. Дослідження теоретико-методологічних та методичних аспектів формування ринку страхових послуг є основою для системного вирішення практичних проблем у даній сфері, розробки та вжиття заходів, спрямованих на досягнення прискореного поступального формування ринку страхових послуг для забезпечення соціально-економічного зростання.
3
Газизова, Алсу Идрисовна, and Олег Николаевич Ефимов. "Страхование крупного рогатого скота как эффективный инструмент защиты от потерь сельскохозяйственного предприятия." Аграрная Россия, no. 4 (April 29, 2018): 30–35. http://dx.doi.org/10.30906/1999-5636-2018-4-30-35.
Full textAbstract:
Экономическая стабильность всего сельскохозяйственного производства подвергнута влиянию кризисных явлений различного характера и стихийных бедствий. Самым лучшим и актуальным способом является страхование. При большом разнообразии схем сельскохозяйственного страхования, основанных на различных подходах, самым распространенным является страхование урожая сельскохозяйственных культур, животных и дохода. Страховая защита животноводства направлена, с одной стороны, на возмещение ущерба от падежа, гибели или вынужденного забоя животных как части основных и оборотных фондов сельскохозяйственных предприятий, а с другой — на уменьшение и компенсацию потерь животноводческой продукции от стихийных бедствий и других неблагоприятных событий. Рассмотрено страхование сельскохозяйственных животных, а именно крупного рогатого скота, с государственной поддержкой в Республике Башкортостан. Приведена последовательность этапов процесса страхования. Определены объект и риск страхования. Рассчитана экономическая выгода страхования для организации. Сделан вывод о том, что страхование является эффективным инструментом обеспечения финансовой устойчивости предприятия. Характерной чертой страхования как вида бизнеса является то, что премии, собранные со страхователей, должны идти на покрытие страховых случаев, а не на увеличение прибыли. Страховая организация, прежде чем начать оказание услуг, должна определить какую прибыль, какой доход она стремится получить. Если допустить, что у страховой компании только один клиент и с ним произойдет страховой случай, страховщику придется выплатить страховое возмещение, то компания окажется в убытке. Если же страховая компания застрахует много организации, то при грамотном статистическом расчете страховщик всегда останется в прибыли.
4
Ерастов, Василь, and Марія Михальчук. "АНАЛІЗ ЕФЕКТИВНОСТІ ВПРОВАДЖЕННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У СФЕРІ БАНКОСТРАХУВАННЯ." Молодий вчений, no. 4 (92) (April 30, 2021): 106–10. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-4-92-23.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості впровадження новітніх технологій в сфері банкострахування. Розкрито суть таких інноваційних технологій, як Big Data «великі дані», Інтернет-речей та нейронні мережі у сфері банкострахування, що відкривають значні можливості, як для банківської установи, так і для страхової компанії. Зазначено те, що впровадження систем телематики страховими компаніями, що займаються страхуванням автомобілів, дозволяє значно знизити рівень шахрайства, при реалізації страхових продуктів через банківські сайти та програмні додатки, оскільки страхова компанія має прямий доступ до інформації про функціонування автомобіля. Використання означених технологій, в умовах насичення класичних ринків аквізиції страхових послуг та загальної турбулентності ринкового середовища, дозволяє страховикам зменшити витрати, підвищити конкурентні позиції та покращити точність розрахунку страхових тарифів. Проведено аналіз ефективності використання банківських платформ та програмних додатків, що пов’язані не лише із грошовими потоками, а й з окремими напрямками маркетингової діяльності.
5
Шейко Ю.О., к.е.н., старший викладач. "ПРІОРИТЕТИ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТРАХОВИХ КОМПАНІЙ В УКРАЇНІ." Економічний форум 1, no. 2 (May 17, 2020): 106–12. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-14.
Full textAbstract:
Фінансові ресурси страхових компаній у розвинених країнах є потужним джерелом інвестування економіки, що зумовлене природою страхування і наявністю у розпорядженні страхових компаній значного обсягу страхових фондів. Тоді як в Україні прибуток від інвестиційної діяльності займає лише незначний відсоток сукупного прибутку страховиків. Це підтверджує актуальність проведення досліджень напрямків та механізмів залучення страхових компаній до процесів інвестування економіки.
У статті досліджено теоретичні засади та обґрунтовано важливість інвестиційної діяльності страхових компаній в економіці. Проаналізовано основні напрями інвестиційних вкладень вітчизняних страховиків. Визначено, що при здійсненні інвестиційної діяльності вони обирають менш ризикові напрями інвестування, що приносять гарантований дохід. Обґрунтовано, що сфера інвестиційної діяльності страховиків є досить монополізованою.
Обґрунтовано, що одним із напрямів активізації і підвищення ефективності інвестиційної діяльності страхових компаній є розвиток нових страхових продуктів, зокрема такого страхового продукту як інвестиційне «фондове страхування» або Unit-Linked, що передбачає поєднання класичного накопичувального страхування життя з інвестиційною діяльністю у вигляді вкладень у пайові та ETF фонди. Визначено, що хоча розвиток цього виду страхування ще стримують певні фактори (законодавчі обмеження щодо розміщення резервів, часові рамки визначення страхової суми, відсутність розроблених правил Unit-Linked страхування та правил роботи за цим страховим продуктом), даний вид страхування є досить перспективним і потребує прискіпливішої уваги з боку вітчизняних регуляторів і страховиків.
6
Kalchenko, Olga, and Nastia Lysytsia. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ БАНКІВСЬКО-СТРАХОВОЇ ІНТЕГРАЦІЇ В УКРАЇНІ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 1(13), no. 1(13) (2018): 131–39. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-1(13)-131-139.
Full textAbstract:
У статті досліджено сутність банківсько-страхової інтеграції, що полягає у взаємодії банків і страхових компаній з метою координації продажів, поєднання страхових і банківських продуктів, налагодження спільних каналів їх розповсюдження, розширення клієнтської бази та виходу на нові сегменти ринку. Обґрунтовано її необхідність і актуальність у сучасних умовах розвитку фінансового ринку й посилення інтеграційних процесів; визначено особливості взаємодії банківських установ та страхових компаній; наведено характеристику основних моделей банкострахування. На основі статистичних даних проведено аналіз сучасного стану банкострахування в Україні, виявлено актуальні проблеми розвитку, а також визначено перспективи подальшого функціонування. Здійснено аналіз переваг та недоліків банківсько-страхової інтеграції з позиції банків та страхових компаній.
7
Сомоев, Рамазан Гусейнович, and Юлия Махдиевна Махдиева. "ПОВЫШЕНИЕ ФИСКАЛЬНОГО ЗНАЧЕНИЯ СТРАХОВЫХ ВЗНОСОВ В РЕАЛИЗАЦИИ ПЕНСИОННЫХ ПРАВ ГРАЖДАН РОССИЙСКОЙ ФЕДЕРАЦИИ." Региональные проблемы преобразования экономики, no. 8 (December 29, 2020): 213. http://dx.doi.org/10.26726/1812-7096-2020-8-213-224.
Full textAbstract:
Цель работы. В статье рассматриваются роль страховых взносов в формировании бюджета Пенсионного фонда и реализации пенсионных прав граждан Российской Федерации и направления повышения их фискального значения. Методы проведения работы. В качестве методологической основы исследования использовались общенаучные диалектические методы познания: наблюдение, сравнение, анализ и синтез теоретического и практического материала, позволившие проанализировать фискальное значение страховых взносов в реализации пенсионных прав граждан РФ. Результаты работы. В работе обосновано, что в современных условиях эффективность реализации пенсионных прав граждан РФ зависит прежде всего от стабильной и крепкой взносооблагаемой базы страховых взносов и качественного их администрирования. Отмечается, что решение проблемы финансового обеспечения пенсионных расходов в РФ видится в росте облагаемой базы страховых взносов и налоговой базы. С учетом зарубежного опыта и современных проблем в социально-экономическом развитии РФ предлагаются пути повышения объема поступлений страховых взносов и усиления их регулирующей функции. При этом указывается на необходимость значительного сокращения общей ставки страховых взносов до уровня 20% и расширения перечня доходов и плательщиков, освобождаемых от уплаты взносов. Также предлагается по страховым взносам вместо налоговых расходов использовать термин «страховые расходы». Область применения результатов. Результаты исследования имеют перспективы применения в теории и практике государственных финансов, могут быть использованы органами власти при разработке программных документов, направленных на развитие пенсионной системы и ее дальнейшее реформирование. Выводы. Делается вывод, что финансовая устойчивость пенсионной системы в первую очередь зависит от достаточных и стабильных поступлений страховых взносов в бюджет Пенсионного фонда РФ, в связи с чем необходимо обеспечить рост доли заработной платы в себестоимости продукции, а также в структуре ВВП, снизив при этом размер общего налога на фонд оплаты труда, что позволит вывести серые зарплаты из тени и увеличить объем поступлений налога на доходы физических лиц и страховых взносов.
8
Shibaeva, Natalia, and Tetiana Baban. "Інституалізація агрострахування в Україні: чинники впливу та вектори розвитку." Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 6, no. 2 (June 20, 2020): 174–90. http://dx.doi.org/10.51599/are.2020.06.02.10.
Full textAbstract:
Мета. Метою статті є дослідження розвитку українського ринку страхових продуктів у сільському господарстві з виокремленням і класифікацією чинників, які впливають на динаміку основних показників ринку, та визначення на цій основі концептуальних напрямів розбудови ефективної системи агрострахування України.
Методологія / методика / підхід. Методологію дослідження становили положення неокласичної та інституційної теорій; використано методи узагальнення та систематизації (при визначенні сучасних тенденцій розвитку ринку агрострахування), періодизації (для визначення спільних рис і розбіжностей у становленні агрострахування в Україні), статистичного аналізу (для аналізу динаміки показників розвитку аграрної сфери, ринку агрострахування), факторний аналіз (для визначення чинників впливу на ефективність агрострахування); кореляційний і регресійний аналізи (при виявленні залежності показників розвитку ринку агрострахування від макроекономічних показників й обсягів державного фінансування), прогностичний (для формулювання висновків і пропозицій щодо концептуальних векторів розвитку агрострахування).
Результати. У результаті дослідження виявлено низький рівень проникнення страхування в сільське господарство України. Агрострахування здійснюється переважно у рослинництві. На ринку агрострахування України представлені сучасні страхові продукти, але їх асортимент є меншим у порівнянні з країнами з розвинутим агрострахуванням. Нормативно-правове забезпечення страхування продукції сільського господарства представлено значною кількістю документів, невиконання у повному обсязі окремих положень яких, наприклад, щодо державного субсидіювання страхових премій, перешкоджає розвитку агрострахування. Ми узагальнили та класифікували чинники розвитку агрострахування в Україні й використали математичну модель для виявлення основних функціональних чинників, які мають вплив на динаміку застрахованих площ. Ми встановили важливу залежність розвитку агрострахування від комплексу інституційних і функціональних чинників.
Оригінальність / наукова новизна. Отримав подальший розвиток системний підхід до дослідження агрострахування як складника умов сталого розвитку аграрної сфери. Визначено, що реалізації потенційних можливостей агрострахування, як складника забезпечення умов сталого розвитку аграрної сфери, перешкоджають висока вартість страхових премій, недостатні обсяги фінансування державних програм, непослідовність державної політики, відсутність при її розробленні та реалізації середньострокового планування; неповнота інформації з боку стейкхолдерів щодо необхідності, доступності агрострахування. Для розвитку агрострахування необхідно зменшити негативний вплив таких чинників.
Практична цінність / значущість. Інституалізації агрострахування, як однієї з передумов функціонування сільського господарства України на принципах сталого розвитку, будуть сприяти перехід від мультиризикового до індексного страхування, формування прозорого регуляторного середовища, запровадження середньострокового державного програмування, поширення інформації на державному рівні для стейкхолдерів щодо необхідності, доступності, доцільності агрострахування.
9
Rubtsova, N. M., N. H. Radchenko, and N. V. Trusova. "Insurance Protection of Agricultural Producers of Ukraine: A Review of Insurance Companies and Products." Business Inform 4, no. 519 (2021): 249–56. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2021-4-249-256.
Full textAbstract:
The article is aimed at analyzing the work of insurance companies in the agricultural insurance market, evaluating their services for insurance protection of agricultural producers and studying the State’s efforts in supporting farmers in the sphere of agricultural insurance. In the course of the study, it is defined that the current system of agricultural insurance is unsatisfactory, and every year regressive processes are observed in the agricultural insurance market. The low demand for agricultural insurance in Ukraine is associated with the high cost of the service, limited choice of counter-parties, complexity of the insurance mechanism. The carried out analysis of the work of insurers in the agricultural insurance market indicates their partial participation in this type of insurance: for example, out of 64 insurers licensed for agricultural insurance, only less than a third provide services in this direction. As a result of the study of the line of insurance products for agricultural insurance, it is determined that complex and index insurance and insurance of animals and poultry are in great demand. It is found out that the extanrt system of agricultural insurance with the State support, even under the conditions of its functioning, would not have gained much popularity. The main reasons are a complex insurance mechanism, a one-time payment of 100% insurance premiums and the insecurity of the agricultural producer in obtaining the entire amount of subsidies belonging to him further on. In the future, in order to improve the situation in this industry, it is necessary to make certain amendments to the current legislation, which will revitalize the domestic sphere of agricultural insurance while providing confidence to agricultural producers in the continuity and reproduction of their output.
10
Рудевська, Вікторія, and Олена Погоріла. "ДІАГНОСТИКА ЕКОНОМІКО-ІНСТИТУЦІЙНИХ СТРИМУВАЛЬНИХ ФАКТОРІВ РОЗВИТКУ АГРОСТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ." Вісник Університету банківської справи, no. 1(40) (May 24, 2021): 66–76. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x1(40)2021237617.
Full textAbstract:
Досліджено стан добровільного страхування агропромислового сектору економіки України. Проаналізовано необхідність і доцільність існування Аграрного страхового пулу і його вплив на обсяги страхування сільськогосподарської промисловості. Також проаналізовано роль державної підтримки страхування АПК за період 2017—2019 рр. та її вплив на конкуренцію на ринку страхових послуг. Доведено, що забезпечення державою і регулятором фінансового сектору ринкових умов для провадження діяльності виробниками сільськогосподарської продукції, а також іншими суб’єктами ринку сільськогосподарської промисловості може забезпечити розподіл ризиків між аграріями, страховими компаніями, банківськими установами і державою. Шляхом аналізу конкурсних засад отримання фінансової підтримки аграріями від держави, які передбачені бюджетними асигнуваннями і Стратегією державної підтримки аграрної галузі на 2021—2023 рр., зроблено висновок, що такі умови не є прозорими та вільно доступними для всіх фермерських господарств та інших організаційно-правових форм АПК України. Обґрунтовано необхідність установлення спеціальних вимог до страхувальників агропромислового сегмента з метою здешевлення страхових продуктів і вільного доступу до кредитних ресурсів для фермерських господарств.
11
Кулина, Г. "Інноваційні технології дистрибуції страхових продуктів." Світ фінансів, Вип. 1 (2016): 215–26.
Find full text
12
Герасимчук З.В. and Гасуха Л.О. "ПРОДОВОЛЬЧИЙ БАЛАНС ТА РЕГІОНАЛЬНИЙ СТРАХОВИЙ ЗАПАС ЯК ІНСТРУМЕНТИ МЕХАНІЗМУ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ РЕГІОНІВ." Економічний форум 1, no. 1 (February 26, 2021): 43–51. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-6.
Full textAbstract:
У публікації підлягають розгляду питання щодо особливостей застосування регіональних інструментів забезпечення продовольчої безпеки в умовах децентралізації влади. Пропонується власний підхід до формування страхових запасів продовольства в регіоні з метою гарантування продовольчої безпеки – одного з пріоритетних завдань регіональних органів управління в період сучасних трансформаційних процесів. На основі аналізу чинників щодо ситуації на ринку продовольства регіонів України можна констатувати, що причини впливу негативних факторів на рівень продовольчої безпеки мають виражений регіональний характер, тому саме територіальний аспект визначає ключові фактори регіональної політики за допомогою реалізації відповідного механізму продовольчого забезпечення. За єдиної для всіх регіонів мети – забезпечення належного рівня продовольчої безпеки, інструменти її досягнення будуть різними для різних груп регіонів в залежності від того, на якій стадії продовольчого забезпечення за кожним із індикаторів, що характеризує його рівень, перебуває той чи інший регіон. Аналіз споживання основних видів продукції в регіонах України за останні десять років свідчит, що населення споживало лише 66 відсотків раціональної норми м’яса та м’ясопродуктів, 55 – молока, 58 відсотків риби. Із продукції рослинництва недостатнім є споживання плодів, потреба в яких забезпечувалася лише на 60 відсотків. Головне завдання механізму продовольчого забезпечення – урегулювання відносин між учасниками ринку продовольства (виробниками, постачальниками та споживачами) для гарантування належного рівня продовольчого забезпечення населення регіону якісними й доступними за ціною продуктами харчування. Зроблено висновок, що застосування балансового методу дасть змогу не лише визначити відсоток забезпечення внутрішніх потреб власною продукцією, а й виявити шляхи забезпечення фондів споживання за рахунок внутрішніх чи зовнішніх джерел. Формування регіональних страхових запасів продовольства на основі балансового методу допоможе сформувати дієвий механізм продовольчого забезпечення на рівні регіонів в умовах децентралізації влади та передачі повноважень щодо забезпечення продовольчої безпеки із центрального на регіональний рівень.
13
Карлова, Н. "Сутність та роль управління продажем страхових продуктів." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Економіка, вип. 104 (2008): 47–51.
Find full text
14
ГОЛОВАЧОВА, АНАСТАСІЯ. "Суб’єкти посередницької діяльності у страхуванні та перестрахуванні: тенденції осучаснення правового статусу." Право України, no. 2021/07 (2021): 89. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-07-089.
Full textAbstract:
Сучасне законодавство України формується та змістовно оновлюється з урахуванням євроінтеграційних процесів і глобальної трансформації економіки. Основний нормативно-правовий акт у сфері страхування та перестрахування, Закон України “Про страхування”, був ухвалений 25 років тому і потребує нагального осучаснення. За останні 10 років було зареєстровано та розглянуто Верховною Радою України не один проєкт закону, що оновлював правове регулювання вказаної сфери господарювання. Проте жоден із них ще й досі не ухвалено в цілому. Останній законопроєкт, який пропонує нову редакцію Закону України “Про страхування”, зареєстрований у Верховній Раді України 29 березня 2021 р. Аналізуючи положення нової редакції Закону України “Про страхування” у порівняльному аспекті з чинними нормами, можливо встановити тенденції оновлення такого регулювання. А тому актуальним видається дослідження правового регулювання діяльності посередників у страхуванні та перестрахуванні і встановлення особливостей його осучаснення. Мета статті полягає в порівняльному аналізі чинного та перспективного законодавства, що регулює посередництво у страхуванні та перестрахуванні, теоретичному обґрунтуванні проблемних аспектів діяльності суб’єктів посередницької діяльності у вказаних сферах. Відповідно до поставленої мети у дослідженні вирішені такі завдання: визначено тенденції оновлення законодавства у сфері посередництва у страхуванні та перестрахуванні; встановлено особливості суб’єктного складу агентської діяльності у страхуванні; визначені проблемні аспекти діяльності страхових і перестрахових брокерів. Аналіз проєкту нової редакції Закону України “Про страхування” дав змогу розмежувати три форми провадження діяльності страховими агентами: діяльність страхового агента у класичному розумінні; діяльність субагента, який діє за дорученням страхового агента; діяльність інших суб’єктів господарювання, які реалізують страхові продукти як доповнення до товару (послуги), що реалізуються (надаються) ними в межах здійснення основного виду їхньої господарської діяльності. І залежно від обраної форми законодавець пропонує певні обмеження щодо можливості реалізації страхових продуктів за класами. Проведене дослідження тенденцій осучаснення правового регулювання посередництва у страхуванні та перестрахуванні дало змогу авторці сформулювати низку теоретико-практичних висновків.
15
Borysiuk, Olena. "DISTRIBUTION OF INSURED PRODUCTS AS AN IMPORTANT ELEMENT OF INSURANCE MANAGEMENT." Economic journal of Lesia Ukrainka Eastern European National University 14, no. 2 (2018): 131–37. http://dx.doi.org/10.29038/2411-4014-2018-02-131-137.
Full text
16
Vadym Polishchuk and Lesia Ishchuk. "СУТНІСТЬ ФІНАНСОВОЇ ІНКЛЮЗІЇ ТА ДОСТУПНОСТІ ДО ФІНАНСОВИХ ПРОДУКТІВ." Economic forum 1, no. 1 (March 13, 2022): 135–43. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2022-1-17.
Full textAbstract:
У статті досліджено сутність фінансової інклюзії та доступність до фінансових продуктів. Визначено зв’язок поняття фінансової інклюзії з концепцією стійких фінансів. Досліджено зв’язок фінансової інклюзії з фінансовою грамотністю щодо підвищення інвестиційної активності. Визначено особливості діджиталізації фінансової системи, зокрема сучасних технологій банківського та страхового секторів. Досліджено важливі напрями посилення фінансової інклюзії в Україні. Основною метою дослідження є систематичне дослідження сутності фінансової інклюзії та доступності до фінансових продуктів. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми полягає у тому, що нами проведений аналіз вітчизняних вчених, що давали різні підходи до тлумачення терміну «фінансова інклюзія», проте єдиного бачення ми не побачили. Актуальність вирішення даної наукової проблеми полягає в тому, що сутність поняття визначає передумови до проведення заходів практичного характеру щодо доступності фінансових продуктів (банківських та страхових послуг) у сучасних умовах розвитку. Дослідження теми фінансової інклюзії та доступності фінансових продуктів у роботі здійснюється в такій логічній послідовності: визначення терміну «фінансова інклюзія» на основі порівняльного аналізу, вплив фінансової грамотності на фінансову інклюзії, вплив COVID-19 на поширення фінансових продуктів в Україні, визначено основні передумови фінансової інклюзії, визначення доступності структурних підрозділів банківських установ в Україні та їх продуктів, дослідження впливу сучасних технологій на забезпечення фінансової інклюзії. Методологічним інструментарієм методів дослідження були останні кілька років досліджень. Об’єктом дослідження є процеси, пов’язані з поширенням фінансової інклюзії та фінансової грамотності, тому що саме вони забезпечать розвиток банківського та страхового секторів фінансової системи у найближчому майбутньому. У статті представлені результати емпіричного аналізу фінансової інклюзії та доступності до фінансових продуктів, зокрема, до депозитів, залучених депозитними корпораціями, та кредитів, наданих депозитними корпораціями, який показав, що доступність структурних підрозділів банківських установ в Україні має тенденцію до зменшення. Дослідження емпірично підтверджує та теоретично доводить, що розвиток фінансової інклюзії можливе лише в контексті розвитку діджиталізації фінансових процесів в частині впровадження інноваційних технологій для різних пристроїв. Результати дослідження можуть бути корисними для фінансистів-практиків, для державних службовців, для науковців, що займаються питаннями фінансових продуктів та банківського сектору, для здобувачів вищої освіти в галузі управління та адміністрування.
17
Ліпінська, Алла Володимирівна. "Місце стохастики серед інших дисциплін." New computer technology 5 (November 6, 2013): 62–63. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v5i1.81.
Full textAbstract:
На сучасному етапі зростає увага до стохастичних методів управління якістю продукції, що обумовлено необхідністю навчання елементів стохастики. Якщо спочатку в стохастиці розглядалися розв’язування задач, пов’язаних з азартними іграми і лотереями, то зараз, в міру розвитку природничої і технічної галузі, її предмет стає все ширшим та серйознішим.На думку В.Г. Кременя, “введення стохастичної лінії сприятиме розвитку саме тих якостей мислення, що є необхідними для нормальної соціалізації молоді, у ринкових умовах і відповідає світовим освітнім стандартам” [1].При першому ознайомленні з основними поняттями стохастики необхідно передбачити розумне поєднання життєвого досвіду учнів, строгості і доступності подання навчального матеріалу. При навчанні елементів стохастики доцільно починати з вивчення випадкових подій та їх статистичних ймовірностей, ознайомитися з розподілами статистичних ймовірностей та з їхніми числовими характеристиками. Учитель математики має бути впевненим, що починати ненав’язливе подання стохастичних ідей можна вже у середніх класах загальноосвітньої школи.Сучасне природознавство широко використовує елементи стохастики, як теоретичної основи під час опрацювання результатів спостереження у фізиці, механіці, астрономії, геодезії, медицині, біології, обчислювальній математиці, економіці, статистиці, військовій справі, при виявленні оптимальних каналів зв’язку, на транспорті, у виробництві. У зв’язку з широким розвитком підприємств, що випускають масову продукцію, стохастика використовується не лише для бракування продукції, а й для організації процесу виробництва (статистичний контроль). Сучасний науково-технічний прогрес і суспільство ставлять перед громадськістю країни досить високі вимоги до вміння аналізувати випадкові чинники, оцінювати шанси, висувати гіпотези, прогнозувати розвиток ситуацій і, нарешті, приймати рішення в умовах, які мають стохастичний характер.Відсутність стохастики в шкільному курсі математики перешкоджала формуванню природничого наукового погляду на світ, який абсолютно необхідний будь-якій людині в сучасному суспільстві, незалежно від того, ким вона стане і чим буде займатися в житті.Включення в шкільний курс математики елементів стохастики є одним з найважливіших аспектів модернізації змісту математичної освіти на сучасному етапі, коли в життя стрімко ввійшли референдуми і соціологічні опитування, кредити і страхові поліси, різноманітні банківські нарахування.На вивчення елементів стохастики в школі відводиться занадто мало часу, щоб ґрунтовно оволодіти знаннями й особливо вміннями з цієї теми, тому важливо правильно оцінити, які знання і способи діяльності потрібні сучасній людині у повсякденному житті та діяльності, що з них буде потрібне для вивчення інших предметів, для продовження освіти, для формування різних сторін інтелекту учня.Передбачений програмою обсяг матеріалу з “Елементів стохастики” є недостатнім і, якщо зміст програми не доповнити, то “Елементи стохастики” так і будуть існувати як стороння частина, яка буде тлумачитися як своєрідне продовження комбінаторики.Однією з причин нерозуміння місця елементів стохастики в шкільному курсі математики є недосконалість методичної системи навчання, і в першу чергу однієї з головних складових такої системи – змісту навчання. В основу змісту більшості навчальних посібників і методичних матеріалів покладалося так зване класичне означення ймовірності, що приводить до протиріч і численних некоректностей.У [2] вчителю математики запропоновано, як ввести означення ймовірності події на уроці в процесі вирішення проблем.Остаточно ж стохастика набула статусу математичної дисципліни завдяки аксіоматиці А.М. Колмогорова, з наукових досліджень якого і почала своє існування московська школа теорії ймовірностей. В означеній школі, починаючи з 20-х років ХХ століття, характер досліджень з теорії ймовірностей в багатьох випадках визначається ідеями теорії множин та теорії функції. В результаті цих досліджень виявилося, що між основними поняттями теорії ймовірностей та між основними поняттями теорії множин та теорії функцій можливе встановлення певних аналогій.Аксіоматизація теорії ймовірностей може бути проведена різними способами як у відношенні добору аксіом, так і добору основних понять і основних співвідношень. Якщо переслідувати мету можливої простоти як самої системи аксіом, так і побудови з неї подальшої теорії, то являється найбільш доцільною аксіоматизація понять випадкової події та її ймовірності. Існують також інші системи аксіоматичної побудови теорії ймовірностей, а саме такі, в яких поняття ймовірності не відноситься до числа основних понять, а саме виражається через інші поняття [3].
18
Грановська, Л. М., М. П. Малярчук, А. В. Томницький, А. С. Малярчук, and Л. С. Мішукова. "Вплив систем основного обробітку на фітосанітарний стан посівів та продуктивність сівозміни на зрошенні." Аграрні інновації, no. 10 (March 2, 2022): 17–22. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.10.3.
Full textAbstract:
Мета – визначення ефективності застосування різних способів і глибини основного обробітку на забур’яненість посівів, враження їх хворобами та пошкодження шкідниками на фоні органо-мінеральної системи удобрення з використанням побічної продукції сільськогосподарських культур 4-пільної зерно-просапної сівозміни. Методи: польовий; лабораторний, розрахунковий, візуальний, вимірювально-ваговий, біохімічний, статистичні (дисперсійний і кореляційний), порівняльно-розрахунковий із використанням загаль- новизнаних в Україні методик і методичних рекомендацій. Дослідження проводили в стаціонарному досліді відділу зрошуваного землеробства ІЗЗ НААН України протягом 2016–2021 років у зоні дії Інгулецької зрошувальної системи. Результати дослідження. У посівах культур сівозміни на час відновлення весняної вегетації найменша кількість бур’янів (8,4–15,7 шт./м2) спостерігалась у варіанті оранки. Чизельне розпушування на таку саму глибину призвело до підвищення забур’яненості на 2,4–14,1 шт/м2. За диференційованих систем основного обробітку кількість бур’янів була вищою, ніж на контролі, в 1,5 та 2,8 раза відповідно. Перед збиранням врожаю культур сівозміни закономірність, що відзначалася на початку вегетації та перед внесенням страхових гербіцидів, збереглася. За системи різноглибинного основного обробітку з обертанням скиби продуктивність сівозміни становила 8,4 т/га зернових одиниць, у варіантах безполицевих – різноглибинної та одноглибинної мілкої – вона знизилась до 8,1 та 6,5 т/га, або на 3,6 та 22,6% відповідно. За диференційованої-1 системи основного обробітку відзначено підвищення продуктивності сівозміни порівняно з контролем на 1,2%, а за диференційованої-2 – зниження на 7,1%. Висновок. Найвищу продуктивність за виходом зернових одиниць в розрахунку на один гектар сівозмінної площі забезпечила диференційована-1 система основного обробітку з одним щілюванням за ротацію сівозміни на глибину 38–40 см з показником 8,50 т/га з. о. на фоні використання побічної продукції культур сівозміни та дози мінеральних добрив N120P60, забезпечивши умовно чистий прибуток 20,4 тис.грн./га з рівнем рентабельності 110,1%.
19
Kudrytska, Natalia. "Methodological approaches to the formation of tariffs on maritime transport." University Economic Bulletin, no. 52 (March 18, 2022): 34–40. http://dx.doi.org/10.31470/2306-546x-2022-52-34-40.
Full textAbstract:
Актуальность темы исследования. Статья посвящена проблеме усовершенствования методологии формирования тарифов на морском транспорте, актуальность которой подтверждена в Национальной транспортной стратегии Украины на период до 2030 года, Стратегии развития морских портов Украины до 2038 года, Морской доктрине Украины на период до 2035 года. Анализ последних исследований и публикаций. Автором приведен обзор зарубежных научных исследований проблем тарифной политики, инвестиционных ограничений в секторе судоходства, определению транспортных расходов морских перевозок и их влияния на международные торговые потоки. Постановка задачи, цели исследования. Целью статьи является усовершенствование методологических подходов к формированию тарифов на морском транспорте. Выделение неисследованных частей общей проблемы. Несмотря на большое количество научных исследований проблем совершенствования тарифов на морском транспорте необходимо отметить недостаточность отечественных трудов методологического характера. Изложение основного материала. Автором определены факторы, влияющие на расходы: разница в капитальных затратах и затратах на рабочую силу; географическое положение, особенно расстояние перевозок; уровень страховых сборов; отдача от масштаба; развитие контейнерных перевозок; технологические изменения в транспортном секторе; качество наземной инфраструктуры; эффективность порта; политические мероприятия и инвестиционные ограничения, организованная преступность; определенный уровень государственного регулирования. Выводы в соответствии со статьей. В Украине необходимо внедрять методологические подходы к разработке тарифов, учитывающих стоимость перевозимого груза, затраты на производство, «ценность» продукции для конечного потребителя, интересы других участников перевозки (грузоотправителя, экспедитора груза, перевозчика, оператора терминала, грузополучателя).
20
Чвертко, Л. А., О. А. Вінницька, and Т. О. Корнієнко. "СТАН ТА ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ТУРИСТИЧНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ." Actual problems of regional economy development 1, no. 16 (November 25, 2020): 58–67. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.16.58-67.
Full textAbstract:
Метою статті є визначення й узагальнення існуючих підходів до організації страхового захисту від ризиків у сфері туризму та обґрунтування перспектив його розвитку.
Під час дослідження були використані діалектичний та абстрактно-логічний методи, методи системного підходу, порівняння, спостереження, аналізу, синтезу, індукції, дедукції та ін.
Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативно-правові акти, інформація Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, Державної служби статистики України, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, наукові публікації, інтернет-джерела.
Визначено сутність, види та значення страхування для забезпечення страхового захисту учасникам туристичного ринку. Обґрунтовано, що об’єктивна необхідність страхування у сфері туризму в Україні обумовлена не лише позитивною динамікою показників розвитку туристичної індустрії, а й урізноманітненням видів і форм ризиків, що супроводжують туристичну активність, та збільшенням кількості ризикоутворюючих факторів. Здійснено аналіз динаміки показників страхування медичних витрат, найбільшого сегменту на ринку туристичного страхування в Україні. Визначено проблеми, що виникають при страхуванні туристичних ризиків, запропоновано шляхи їх розв’язання. З огляду на значимість туристичного сегмента страхового ринку для економіки країни та ситуацію, що склалася на тлі пандемії COVID-19, окреслено напрями розвитку туристичного страхування в Україні; обґрунтовано необхідність оптимізації асортиментного ряду, поліпшення якісних характеристик та конкурентоспроможності наявних, а також розробки нових страхових продуктів.
Наукова новизна одержаних результатів полягає у вдосконаленні теоретичних засад механізмів страхового захисту учасників туристичної діяльності, оцінці стану страхування ризиків вітчизняної туристичної сфери та обґрунтуванні напрямів підвищення його результативності.
Практичне значення одержаних результатів полягає в можливості використання теоретичних висновків і практичних рекомендацій для подальшого розвитку страхування у туристичній галузі. Результати дослідження можуть бути корисними страховикам та суб’єктам туристичної індустрії для покращення показників їхньої діяльності.
21
Тищук, Н. О. "«Дрібні побутові правочини» як основний вид правочинів, які вчиняють малолітні особи." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(30) (July 13, 2020): 59–62. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).516.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз категорії «дрібний по-бутовий правочин», проблем зарахування правочи-нів, які реально вчиняються малолітніми особами, до зазначеної категорії; встановлено відповідності віку особи вчинених малолітньою особою правочинів «дрібним побутовим».Встановлено, що визначені в законодавстві харак-терні риси дрібного побутового правочину («побутові потреби», «відповідність розвитку особи», «невисока вартість») є доволі оціночними і в кожному окремому випадку можуть тлумачитися по-іншому. Не можна говорити про єдині вимоги (рівень) «побітових потреб» чи «відповідності розвитку особи» для дитини чоти-рьох, восьми, дванадцяти років, так само як і категорія «невисока вартість» не є універсальною і має співвід-носитись із доходом конкретної родини, а тому в кож-ному окремому випадку допустимий максимальний розмір грошового еквіваленту правочину має встанов-люватись окремо.Дрібні побутові правочини малолітня особа здійс-нює за рахунок коштів, що надані їй на ці цілі закон-ними представниками, і досить часто вони вчиняють-ся за присутності такого представника, що фактично свідчить про надання ним згоди на укладення відповід-ного правочину. Якщо ж мова йде про вчинення пра-вочину малолітньою особою самостійно (наприклад, купування обіду в школі, канцелярських товарів, або ж необхідних продуктів до дому), то кошти надаються законними представниками в необхідному обсязі та на конкретні цілі, де здебільшого дорослий буде бачити результат укладеного правочину.Перелік «побутових потреб» також напряму зале-жить від розвитку суспільства, а отже, з часом розши-рюється. Нині до побутових потреб можна зарахувати оплату послуг інтернет-провайдерів, мобільних опера-торів, купівлю та оплату товарів і послуг за допомогою інтернет-магазинів тощо. Перелічені правочини вчи-няють малолітні як сторона такого правочину. Також є група правочинів, які вчиняються не самими малоліт-німи особами, проте на їх користь (малолітня особа є вигодо набувачем). До правочинів можна зарахувати договір банківського вкладу, договір про страхуван-ня на користь третьої особи, договір про управління майном, договір купівлі-продажу нерухомості, інші види правочинів, які не передбачені актами цивільно-го законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства.
22
Пшик, Б., І. Тяжкороб, Н. Галайко, З. Лапішко, and О. Сідельник. "НАПРЯМИ ЗМІЦНЕННЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ ДОМОГОСПОДАРСТВ У ПРОЦЕСАХ ФІНАНСУВАННЯ ЖИТЛОВОГО БУДІВНИЦТВА." Financial and credit activity problems of theory and practice 1, no. 42 (March 31, 2022): 84–97. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3653.
Full textAbstract:
Анотація. Гарантування захисту фінансових інтересів інвесторів у житлове будівництво є актуальною проблемою для України, оскільки інвестиції громадян у житлове будівництво не захищені жодним економічним механізмом. Наявні законні шляхи фінансування будівництва об’єктів нерухомості нездатні повною мірою захистити інтереси громадян у цій сфері та забезпечити прозоре залучення коштів. Проведений аналіз динаміки обсягів упродовж 2012—2020 років дав змогу зафіксувати тенденцію до зниження обсягів будівництва житла, зумовленої зростанням цін на нерухомість, підвищенням процентних ставок за іпотечними кредитами, а найбільше — погіршенням фінансового стану населення внаслідок поширення коронавірусної пандемії COVID-19. У процесі аналізу виявлено суттєву різницю між обсягами введеного в експлуатацію і розпочатого будівництва житла, що свідчить не лише про зниження платоспроможного попиту на вітчизняному ринку житлової нерухомості, а також імовірність збільшення кількості недобудованого житла і поглиблення фінансових ризиків громадян, які вклали гроші в зазначене житло на початковому етапі його будівництва. Розроблено підхід до зміцнення фінансової безпеки громадян у процесі житлового будівництва, який базується на укладенні договорів інвесторами не із забудовником, а з фінансовою установою, яка контролює хід будівництва і перераховує кошти відповідно до графіка виконаних робіт. Обґрунтовано впровадження системи довгострокових житлових депозитів, що передбачає державне фінансове стимулювання їхніх власників у формі додаткових премій до процентної ставки. Це дасть можливість накопичувати житлові заощадження на рахунках, які будуть використані для поліпшення житлових умов. Сформульовано пріоритети державної політики, спрямованої на захист фінансових інтересів домогосподарств на ринку житлової нерухомості в Україні: формування бази даних із достовірною і прозорою інформацією про діяльність забудовників та її ретельний аналіз з метою недопущення виникнення проблемних об’єктів житлового будівництва; залучення банків, страхових компаній та інших фінансових посередників до участі у фінансуванні житлового будівництва шляхом розроблення відповідних депозитних, кредитних і гарантійних продуктів; упровадження системи довгострокових житлових депозитів, що передбачає державне фінансове стимулювання їхніх власників у формі додаткових премій до процентної ставки; створення гарантійних механізмів для виплат компенсацій інвесторам житлового будівництва в разі банкрутства забудовника; запровадження обов’язкового страхування відповідальності забудовників при фінансуванні об’єктів житлового будівництва; здійснення інвентаризації проблемних незавершених об’єктів житлової нерухомості та розроблення фінансових механізмів для забезпечення їх добудови і введення в експлуатацію; окреслення правових механізмів для гарантування державою майнових прав на об’єкти незавершеного будівництва та майбутні об’єкти нерухомості, у які вкладено кошти громадян. Ключові слова: домогосподарства, житлове будівництво, індивідуальні інвестори, фінансова безпека, фінансування житлового будівництва. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 3; бібл.: 17.
23
Маслійов, С. В., А. М. Шевченко, В. В. Степанов, and О. В. Бугайов. "Вплив різних агротехнічних прийомів на вирощування післяукісного соняшнику в умовах Луганської області." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 4 (December 28, 2018): 24–29. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2018.04.03.
Full textAbstract:
Проміжні культури є передусім важливим додатковим джерелом продукції сільського господарства. Вони дають змогу в сівозмінах інтенсивного землеробства значно підвищити коефіцієнт використання ріллі (КВР), який характеризує відношення площі посівів сільськогосподарських культур до загальної площі ріллі. З розширенням проміжних культур КВР зростає від 1 до 1,3. Залежно від термінів посіву основних культур, після прибирання яких обробляються проміжні культури, вони діляться на озимину, пожнивну, підсівну і післяукісні.
Післяукісні проміжні культури висіваються після скошування основної озимини і ярових культур на зелений корм. Вибір післяукісних культур визначається конкретними ґрунтово-кліматичними умовами і господарськими потребами. У ґрунтово-кліматичних умовах півночі Луганської області з тирвалим теплим періодом зростання за достатньої вологозабеспеченності рослин в якості післяукісних культур використовуються кукурудза, гречка, просо, соя, соняшник та інші.
У нашій роботі виявлено відмінності під час особливостей вирощування соняшнику в післяукісному посіві після озимого жита, прибраного на зелену масу. Досліди проводилися на дослідних ділянках Луганського національного університету ім. Тараса Шевченка в 2015–2017 роках.
Після збирання озимого жита сіяли ранньостиглий гібрид соняшнику Pioneer P63LE113 по оранці і по-верхневій обробці ґрунту на гербіцидному («Трефлан» 4–5 л/га, «Харнес» 2 кг/га) і безгербіцидному фонах. На обох способах посіву установлювали страхові надбавки 20, 40 і 60 % до оптимальної переджнивної густоті стояння соняшнику на рядовому посіві 70 тис./га, широкорядному – 50 тис./га. Боронували соняшник бороною БЗСС-1,0, а на широкорядному посіві додатково за необхідності проводили міжрядні обробки. Найбільш високі урожаї забезпечуються під час посіву суцільним способом і підтримці полів у чистому від бур'янів стані. При цьому виключаються міжрядні обробки.
Intermediate crops are primarily an important additional source of agricultural production. They allow crop rotation of intensive agriculture to significantly increase utilization rate of arable land (UR of AL), which characterizes the ratio of the area of crops to the total area of arable land. With the expansion of intermediate crops, the UR of AL increases from 1 to 1.3. Depending on the dates of sowing of the main crops, after harvesting of which intermediate crops are cultivated, they are divided into wintering, sowing and post-skeletal.
Post-skeletal intermediate crops are sown after cutting the main winter crops and spring crops on green feed. The choice of post-ear crops is determined by specific soil-climatic conditions and household needs. In soil-climatic conditions in the north of Luhansk region with a thriving warm period of growth with sufficient moisture supply of plants, post-crop crops use corn, buckwheat, millet, soya, sunflower, and others.
Our work revealed differences in the peculiarities of growing sunflower in post-crop sowing after winter rye, harvested on green mass. Experiments were conducted on experimental sites of Luhansk National University of Taras Shevchenko in 2015–2017. After harvesting of winter rye, an early-seeded hybrid of Pioneer P63LE113 sunflower was sown by rooting and surface treatment of the soil on herbicide (Treflan 4-5 l/ha, Harnes 2 kg/ha) and non-herbicide backgrounds.
On both methods of sowing, insurance premiums were set at 20, 40 and 60 % to the optimal density of sunflower stand on ordinary crops of 70 th/ha, and broad-row – 50 th/ha. Flours of sunflower with harrow BZSS – 1.0, but on wide-range crop additional, if necessary, inter-row processing. The highest yields are provided when sown in a continuous manner and the maintenance of fields in a pure state of weeds. It eliminates inter-row processing.
24
Мишко, Ольга. "ОСОБЛИВОСТІ ЦІНОУТВОРЕННЯ СТРАХОВИХ ПРОДУКТІВ У СИСТЕМІ ДОВГОСТРОКОВОГО СТРАХУВАННЯ." Економіка та суспільство, no. 22 (December 15, 2020). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2020-22-81.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сучасні особливості ціноутворення на страхові продукти в системі довгострокового страхування. При цьому найголовнішими елементами, які визначають конкретну ціну страхового захисту в структурі її собівартості є нетто-тариф, на основі якого визначається страхова премія, як конкретна ціна стра- хового продукту. Оскільки ціноутворення на страхові продукти базується на визначенні теперішньої вартос- ті зобов’язань страховика, то пропонується використання аналогічного підходу в процесі формуванні ціни страхових продуктів. Довгострокове страхування базується на страхуванні життя, то особливого значення набуває порядок ціноутворення на страхові продукти при довічному страхуванні. В такому випадку страхові премії, які являтимуть собою ціну страхового продукту, також сплачуватимуться довічно, що призведе до за- гальної трансформації поняття ціни у випадку купівлі цих полісів.
25
Татарин, Наталія, Ростислав Лопушанський, and Павло Лука. "МОДЕРНІЗАЦІЯ РИНКУ СТРАХУВАННЯ УКРАЇНИ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19." Економіка та суспільство, no. 25 (March 30, 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-25-48.
Full textAbstract:
Стаття присвячена тенденціям розвитку українського страхового ринку в реаліях пандемії COVID-19, який залишається важливою складовою фінансового ринку країни. Здійснено аналіз динаміки функціонування вітчизняного ринку послуг за попередні роки. Відображено вплив пандемії на кожну сферу страхування. Авторами зроблено дослідження поточної діяльності вітчизняних страхових компаній, їх оперативність застосування інструментів та нових продуктів як відповідь на вплив коронавірусу. Досліджено особливості програм, які забезпечують фінансову підтримку в разі захворювання COVID-19. Розглянуто позитивні та негативні наслідки впливу пандемії на розвиток страхового ринку в Україні. Висвітлено як саме відреагував український страховий ринок, наведено перспективні та пріоритетні напрямки його стабілізації.
26
Гмиря, В. П. "Проблеми функціонування ринку харчових продуктів у контексті забезпечення продовольчої безпеки України." Food Industry Economics 12, no. 1 (March 31, 2020). http://dx.doi.org/10.15673/fie.v12i1.1664.
Full textAbstract:
Проблема продовольчої безпеки є актуальною в усі часи, оскільки рівень харчування населен-ня характеризує рівень економічного розвитку країни, а рівень забезпечення населення продовольчи-ми товарами розглядається як найважливіший фактор і є визначальним критерієм оцінки соціальногожиття, життєздатності економічної структури і державного устрою країни в цілому. В науковому дослі-дженні розглянуто стан забезпечення продовольчими товарами населення України. Визначено основ-ні проблеми, які впливають на виробництво та забезпечення продуктами харчування населення краї-ни, серед яких ключовими є: економічна доступність продуктів харчування, рівень розподілу доходівнаселення, безпека харчових продуктів для здоров’я населення, забезпечення продовольчої безпекикраїни та створення необхідних страхових резервів, створення запасів страхових резервів продоволь-чих товарів. Запропоновано основні напрями виходу з кризи продовольчої безпеки країни, шляхомвизначення переліку основних продуктів харчування; розробити порогові значення показників продо-вольчої незалежності по найважливіших видах продовольства; визначити мінімальний рівень стратегі-чних резервів і запасів продовольчих ресурсів.
27
Єгоричева, Світлана, and Богдан Таранець. "ІННОВАЦІЙНИЙ РОЗВИТОК УКРАЇНСЬКОГО СТРАХОВОГО РИНКУ." Вісник Університету банківської справи, no. 3(39) (December 29, 2020). http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x3(39)2020225565.
Full textAbstract:
Досліджено зміст та особливості інноваційного розвитку українського страхового ринку. Підтверджено, що історичний розвиток страхування одночасно виступає процесом упровадження інновацій, що суттєво прискорився останнім часом. Визначено зміст та основні класифікаційні ознаки страхових інновацій. На основі інформації вебсайтів та управлінської звітності страхових компаній — лідерів вітчизняного ринку визначено основні тенденції їхнього інноваційного розвитку. Доведено, що основними видами інновацій, які впроваджуються, є продуктові, пов’язані з поліпшенням споживчих якостей страхових продуктів на основі комбінування покриття ризиків, кастомізації та диджиталізації. Найбільш інноваційним видом страхування на українському ринку визнано автострахування. Відмічено достатньо швидке реагування страхових компаній на нові види ризиків, пов’язаних із кібертехнологіями, пандемією COVID-19, розвитком малого і середнього бізнесу. Зазначено недостатнє використання страховими компаніями сучасних можливостей розвитку комунікацій із клієнтами, а також застосування інформаційних технологій для вдосконалення внутрішніх бізнес-процесів. Констатовано низький рівень розвитку InsurTech сегменту на страховому ринку України, а також використання цих технологій для інноваційного розвитку страхових компаній. Зазначено роль прогресивного державного регулювання для підвищення рівня інноваційності вітчизняного страхового ринку.
28
Demydenko, Mykhailo, and Ihor Pistunov. "INCREASING THE COMPETITIVENESS OF INSURANCE COMPANY PRODUCTS AND SERVICES USING ECONOMIC AND MATHEMATICAL MODELING METHODS." Scientific opinion: Economics and Management, no. 4(74) (2021). http://dx.doi.org/10.32836/2521-666x/2021-74-15.
Full textAbstract:
The competitiveness of an insurance company depends on the competitiveness of the products and services it introduces in the market. The competitive advantages of the insurance company are expressed in the attractiveness and competitiveness of insurance policies. An economic and mathematical model of increasing the competitiveness of the insurance company is proposed, which allows to calculate the integrated indicator of competitiveness of the insurance policy based on a comprehensive system of indicators characterizing the reliability of the insurance company, quality of its services, competitiveness, social activity. To analyze the impact of these indicators on the competitiveness of the insurance policy and identify areas for improving the efficiency and competitiveness of the insurance company. The competitiveness of an insurance company depends on the competitiveness of the products and services it introduces in the market. The assessment of the quality of insurance company services is compliance with the needs, requirements, and insurance interests of customers. This assessment is performed each time an individual client chooses to cooperate with an insurance company that meets his insurance interests and wishes. Therefore, the overall competitiveness of the enterprise depends on the competitiveness of products and services offered on the market. The competitive advantages of the insurance company are expressed in the attractiveness and competitiveness of insurance policies. The insurance market in recent years has shown consistently high growth, which makes it attractive for doing business. In these conditions, the task of modeling the activities of the insurance company in a highly competitive market environment becomes relevant. A mathematical model of increasing the competitiveness of the insurance company is proposed, which allows to calculate the integrated indicator of competitiveness of the insurance policy based on a comprehensive system of indicators characterizing the reliability of the insurance company, quality of its services, competitiveness, social activity. With the proposed model, insurance companies can objectively assess their weaknesses and strengths to ensure continuous growth and decent competition in a competitive market environment. The model allows you to select performance indicators and perform modeling and determine the consequences of changes in this indicator, analyze the impact of these indicators on the competitiveness of insurance policies and identify areas for improving the efficiency and competitiveness of the insurance company. By conducting such experiments, insurance companies can make more informed choices and decisions, analyze areas of competitiveness, and more efficiently allocate resources.
29
Федорущенко, Богдан. "СУТНІСТЬ I ДЕКОМПОЗИЦІЯ ФІНАНСОВОЇ БЕЗПЕКИ БАНКІВСЬКОГО СЕКТОРУ." Вісник Університету банківської справи, no. 3(39) (December 29, 2020). http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x3(39)2020225134.
Full textAbstract:
Наголошено на значущості забезпечення фінансової безпеки банківського сектору національної економіки. З’ясовано ступінь висвітлення зазначеної проблематики в економічній літературі. Наведено аргументацію значущості дотримання фінансової безпеки банківського сектору національної економіки та уточнено перелік чинників і передумов досліджень у цій сфері. Акцентовано на необхідності підвищення якості досліджень з визначення: сутності фінансової безпеки банківського сектору та її різновидів; викликів, внутрішніх і зовнішніх, одиничних та інтегрованих / агрегованих загроз фінансовій безпеці банківського сектору і ризиків у цій сфері, ідентифікації джерел виникнення таких загроз, сили їхнього впливу / завдання шкоди / збитків і способів їх виявлення, а також належних методів локалізації та нейтралізації такого впливу; її взаємозв’язку й взаємозумовленості з фінансовою безпекою комерційних банків, центрального банку, клієнтів / контрагентів комерційних банків, домогосподарств, регіону, держави, безпекою платіжних систем і фінансової системи держави загалом. Наведено авторське визначення фінансової безпеки банківського сектору і класифікацію її різновидів. Доведено, що з огляду на функціональне призначення банківського сектору правомірно говорити про такі складові фінансової безпеки банківського сектору, як: безпеки депозитної, кредитної, інвестиційної, платіжно-розрахункової, валютообмінної, страхової, брокерської, трастової діяльності, безпеки управління фінансовими потоками і форм банківського обслуговування, структурованих банківських продуктів.
30
Гораль, Ліліана, Світлана Король, and Ірина Федорович. "Шляхи диверсифікації розвитку промислових підприємств через призму їх технічної реструктуризації." Adaptive Management Theory and Practice Economics 9, no. 18 (December 1, 2020). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0654-9(18)-04.
Full textAbstract:
Анотація. У статті розкрито основні підходи до трактування реструктуризації промислових підприємств, зокрема і в контексті технічної реструктуризації. Визначено основну мету реструктуризації підприємств, яка полягає у максимально швидкій адаптивності до перманентних змін. Водночас виокремлено цілі задля її досягнення, що мають ознаки правових, управлінських, економічних, фінансових, виробничих, техніко-технологічних і структурних змін.
Проведено аналіз сучасного стану промислових підприємств. Визначено структуру валової доданої вартості за видами економічної діяльності, зокрема підприємств переробної промисловості, торгівлі, фінансової та страхової діяльності, транспорту тощо. Наведено індекси промислової продукції за окремими видами діяльності, що мають місце в умовах сьогодення, що дало змогу констатувати структуру доданої вартості як невиробничу і зменшення (чи відсутність) технологічного укладу промисловості. В розрізі аналізу виявлено наукоємні галузі, серед яких аерокосмічна; виробництво комп’ютерів і конторського обладнання; виробництво електронних засобів комунікацій; фармацевтична промисловість; постачання нафти, газу і електроенергії. Шляхом порівняння кількості осіб, зайнятих в науково-дослідних та дослідно-конструкторських роботах в Україні та світі, констатовано надзвичайно низьку їх кількість, що пов’язано із щорічним зменшенням фінансування НДДКР.
Значну увагу в роботі приділено лізинговим відносинам, які значно спрощують процес технічної реструктуризації. Загалом перманентні зміни породжують економічні перетворення, які виникають в результаті самоорганізації, цілеспрямованих зусиль та змін у зовнішньому середовищі, тому потребують періодичного проведення реструктуризації. Окреслено основні перешкоди у виборі шляхів диверсифікації розвитку промислових підприємств і запропоновано напрями їх вибору, що мають на меті модернізацію, реорганізацію, адаптацію та впровадження нововведень до повної реструктуризації з метою підвищення ефективності їх діяльності.
Ключові слова: реструктуризація, технічна реструктуризація, промислові підприємства, диверсифікація, розвиток.
31
Шертимова, К. Е., А. С. Тулеметова, Б. С. Бердиярова, K. Shertimova, A. Tulimetova, and B. Berdiyarova. "IMPROVEMENT OF THE ECONOMIC MECHANISM FOR INCREASING THE EFFICIENCY OF AGRICULTURAL PRODUCTION IN KAZAKHSTAN." Вестник Казахского университета экономики, финансов и международной торговли, no. 4(45) (February 10, 2022). http://dx.doi.org/10.52260/2304-7216.2021.4(45).23.
Full textAbstract:
В статье отмечается, что национальные конкурентные преимущества Казахстана по сравнению с другими странами при эффективной аграрной политике могут обеспечить его устойчивое развитие и значительный вклад в экономику страны. Для этого необходимо совершенствование экономического механизма повышения эффективности сельскохозяйственного производства Казахстана путем активного развития новых инструментов государственной поддержки, применения инновационных технологий, обеспечения доступности государственной поддержки всем субъектам АПК, достижение конечного результата и техническое и технологическое перевооружение отрасли.Авторами проведен анализ динамики инвестиций в основной капитал сельского хозяйства, показаны основные показатели финансово-хозяйственной деятельности предприятий АПК, размер субсидирования АПК за 2018-2020 годы, структура основных средств сельского хозяйства и др.Отмечается, что одним из направлений повышения устойчивого развития сельскохозяйственного производства должен стать перевод АПК на индустриально-инновационный путь развития на основе укрепления его материально-технической базы. Выделено, что одной из главных причин низкой эффективности сельскохозяйственного производства в Республике Казахстан является ухудшение состояния материально – технической базы.В качестве предложений говорится о необходимости использования ускоренной амортизации машин и оборудования, налоговых кредитов и скидки на прибыль для мелкого бизнеса, широкого применения системы льгот при использовании новой техники и новых технологий, использовании налоговых льгот на инвестиции в сельское хозяйство, резервные и страховые фонды.Ключевые слова: аграрный сектор, агропромышленный комплекс (АПК), валовый выпуск продукции, государственная поддержка, экономический механизм, инновации, инновационный потенциал, инвестици, износ, лизинг, материально-техническая база, эффективность, финансово-хозяйственная деятельность. The article notes that the national competitive advantages of Kazakhstan in comparison with other countries with an effective agricultural policy can ensure its sustainable development and a significant contribution to the country's economy. For this, it is necessary to improve the economic mechanism for increasing the efficiency of agricultural production in Kazakhstan through the active development of new instruments of state support, the use of innovative technologies, ensuring the availability of state support to all subjects of the agro-industrial complex, achieving the final result and technical and technological re-equipment of the industry.The authors analyzed the dynamics of investments in fixed assets in agriculture, showing the main indicators of the financial and economic activities of agricultural enterprises, the amount of subsidies to the agro-industrial complex for 2018-2020, the structure of fixed assets in agriculture.It is noted that one of the directions for increasing the sustainable development of agricultural production should be the transfer of the agro-industrial complex to an industrial and innovative way of development based on strengthening its material and technical base. It is highlighted that one of the main reasons for the low efficiency of agricultural production in the Republic of Kazakhstan is the deterioration of the material and technical base.The suggestions include the need to use accelerated depreciation of machinery and equipment, tax credits and discounts on profits for small businesses, widespread use of the system of incentives for the use of new equipment and new technologies, the use of tax incentives for investments in agriculture, reserve and insurance funds.