Academic literature on the topic 'Стратегія партнерства'

З’ясовано, що основою методологічного базису державного регулювання соціально-економічних відносин у будь-якій галузі є концеп- ція. Для виокремлення сучасних концепцій та стратегій насамперед ви- значено особливості соціально-економічних відносин у сфері будівництва та недоліки державного регулювання даної сфери. З огляду на розглянуті аспекти виявлено, що останніми роками значного поширення набувають новітні концепції та стратегії державного регулювання соціально-еконо- мічних відносин у будівництві, а саме: неоінституційна концепція; концеп- ція FutureStep; концепція “активізуючої держави”; концепція політичних мереж; мікростратегічна концепція; концепція “управління за результатами”; концепція змін; концепція або стратегія державно-приватного парт- нерства. Кожна з наведених стратегій передбачає забезпечення гнучкого механізму державного регулювання соціально-економічних відносин з по- слідовним удосконаленням його взаємодії з різними сферами державної діяльності. Обґрунтовано, що застосування наведених концепцій та стра- тегій сприяє посиленню впливу на швидкість економічних процесів, підви- щенню ефективності рішень в аспекті державного регулювання будівельної галузі. Зокрема, розглянуті стратегії, поєднуючи різні підходи та інстру- менти, дають можливість ефективно координувати процеси та суб’єкти управління, більше фокусуватись на аспекті стійкого розвитку, ефективно вирішувати нагальні суспільні проблеми, стимулювати істотне підвищення продуктивності праці в галузі, здійснювати ефективне управління в умовах непередбачуваних чинників (наприклад, концепція або стратегія держав- но-приватного партнерства створює можливість зосередитись на плануван- ні та забезпеченні виконання великомасштабних будівельних проектів).

Стаття присвячена вивченню особливостей міжнародно-правової співпраці Європейського Союзу та третіх держав із питань освіти. Автором безпосередньо встановлено застосування принципу регіоналізації для цього виду співпраці, визначено її правові основи та основні напрями кооперації. Саме одним із дієвих засобів покращення людського розвитку є освіта, тому країни-партнери активно співпрацюють у цій галузі. Втім, зазначимо, що інтенсивність співпраці та її масштаби різняться серед країн Середземноморʼя, що пов’язано із наявністю більш тісних та явно виражених євроінтеграційних прагнень деяких із них, що втілюються, зокрема, у тісних зв’язках із країною-учасницею ЄС - Францією (Монако). Крім того, усі країни Середземноморʼя, за виключенням Туреччини, що є кандидатами на вступ до ЄС спільно із Сербією, Косово та колишньою Югославською Республікою Македонією входять до іншого регіонального партнерства у сфері освіти – ЄС – Західні Балкани, що спрямоване на інтенсивне реформування систем освіти та підготовку цих країн до виконання членських зобов’язань, включаючи повну участь у освітніх програмах ЄС. Слід відмітити, що процеси реформування систем освіти у країнах Східного партнерства залежатимуть від намірів держави продовжувати євроінтеграцію та поряд із Декларацією основуватимуться на конкретних угодах, в залежності від обраної правової форми міжнародного співробітництва ЄС із третьою країною. ЄС активно підтримує африканські держави у реформуванні систем освіти на шляху забезпечення її якості, доступності та конкурентоспроможності і продовжуватиме це і надалі. При цьому, основною правовою базою співпраці ЄС – Африка виступає Спільна Стратегія 2007 року. Окремих угод, як загального характеру (про асоціацію, партнерство…), так і спеціального характеру (про співпрацю у сфері освіти) ЄС із країнами Африки не укладено. Єдине виключення становлять африканські країни, що входять до Середземноморського басейну та Південно-Африканська республіка, як країна стратегічний партнер ЄС.

Статтю присвячено дослідженню сутності, змісту та значенню публічно-приватного партнерства у сфері науково-технологічного розвитку. Проаналізовано співвідношення категорій «державно-приватне партнерство» й «публічно-приватне партнерство». Визначено, що використання терміна «публічно-приватне партнерство» щодо сфери застосування науково-технологічного розвитку є раціональнішим, оскільки передбачає врахування ширшого кола інтересів, публічних і приватних, а також взаємодію всіх можливих учасників науково-технологічного розвитку. Під публічно-приватним партнерством у сфері науково-технологічного розвитку запропоновано розуміти в широкому сенсі правову модель реалізації стратегії державної науковотехнологічної політики, засновану на оновлених концептуальних підходах щодо адміністративно-правового забезпечення науково-технологічного розвитку, що полягають у переході до мережевої моделі адміністрування на паритетних, демократичних, справедливих і коопераційних засадах із визначенням нової ролі та функцій держави в означених процесах на основі збалансованого публічно-приватного підходу, за якого держава виступає не як «регулятор відносин», а як «повноправний партнер»; у вузькому розумінні – сукупність юридично оформлених рівноправних відносин стратегічного, технологічно-інноваційного, фінансового, організаційно-кадрового, інформаційно-аналітичного, інституційного характеру між публічними та приватними партнерами, у яких сторони взаємодіють у процесі ухвалення рішень і координують спільні дії з метою спільного досягнення визначеного публічного інтересу, який формалізується в конкретних цілях науково-технологічного розвитку. Визначено характерні ознаки публічно-приватного партнерства у сфері науково-технологічного розвитку. Виокремлено основні форми публічно-приватного партнерства у сфері науково-технологічного розвитку залежно від напрямів його реалізації, які доцільно впроваджувати в Україні з метою підвищення ефективності адміністративно-правового забезпечення науково-технологічного розвитку.

У статті досліджено стан та особливості становлення корпоративної соціальної відповідальності бізнесу (КСВ) в Україні, в контексті її впливу на соціально-економічний розвиток регіонів і країни в цілому. Стратегія впровадження в Україні єдиної державної політики реформ декларує встановлення цілісної системи стратегічних та операційних цілей переходу до інтегрованого економічного, соціального та екологічного розвитку країни. Однак, результати дослідження сучасного стану соціально- відповідальної діяльності в Україні свідчать про відсутність цілісного комплексного підходу, щодо регулювання державної політики підтримки з метою налагодження ініціатив КСВ та їх поширення.Вітчизняний сценарій розвитку КСВ – більшою мірою результат експорту європейської практики ведення бізнесу, а не власного сформованого українським суспільством запиту. У той же час, автори акцентують увагу на тому, що механізм корпоративної соціальної відповідальності здатен генерувати велику кількість синергетичних ефектів. Ці ефекти відіграють значну роль у забезпеченні переходу до нового сталого укладу і спрямовані на зростання соціально-економічного добробуту українського суспільства. Корпоративна соціальна відповідальність розглядається як важливий ресурс розбудови внутрішніх процесів соціально-економічного розвитку нашої країни, формування адекватної моделі інноваційної економіки, яка забезпечує вирішення важливих глобальних завдань сталого розвитку. Результат прийняття принципів КСВ може бути використані урядом для досягнення цілей сталого розвитку, шляхом генерації більшої економічної віддачі і соціальної вигоди. Це також потребує активного розвитку нових форм державно-приватного партнерства та соціального діалогу для подальшого нарощування практики співпраці у сфері КСВ і формування відповідної цілісної фінансово-економічної, організаційно-інституційної, інформаційної та комунікаційної підтримки, яка є важливою для реалізації національної стратегії КСВ.

Особливості функціонування об’єднаних територіальних громад, котрі створені в процесі бюджетної та адміністративної децентралізації в Україні, передбачають формування специфічного механізму залучення та використання коштів, котрі спрямовуються на забезпечення сталого розвитку цих ОТГ. Тому дослідження особливостей забезпечення фінансової безпеки фінансових потоків територіальних громад набуває особливої актуальності в аспекті необхідності забезпечення їх сталого розвитку. У статті розглядається специфіка фінансової децентралізації та особливості формування бюджетів ОТГ в сучасних умовах. Розглянуто принципи державно-приватного партнерства, як потенційного джерела інвестицій в розвиток територіальних громад. Визначено, що забезпечення фінансової безпеки ОТГ базується на дотриманні фінансової дисципліни виконавчими органами громад, а також на основі ретельного планування і контролю надходжень та видатків до бюджету ОТГ. При цьому досліджено, що найбільш важливим елементом фінансової безпеки територіальних громад є саме бюджетна, оскільки вона потенційно здатна забезпечити найбільшу частку фінансових надходжень на потреби сталого розвитку громади. Відповідно, визначено, що сучасна стратегія фінансової безпеки територіальних громад повинна базуватися на забезпеченні їх бюджетної безпеки.

У статті висвітлено особливості соціально-педагогічного партнерства в освіті, його основні орієнтири. Зроблено акцент на тому, що у вітчизняній педагогіці соціально-педагогічне партнерство необхідно розглядати як діалогічне відношення соціальних суб’єктів, що забезпечує єдність, гармонізацію соціальних структур та вироблення освітньої стратегії єдиних дій. Це зумовлює інтеграцію інтересів різних соціальних груп у єдиному освітньому та інформаційному полі. Зазначено види (за формою: договірне, організаційне; за етапами: підготовчий, організаційний, функціональний; за рівнем: макро, мезо, мікро-рівень; за типом взаємодії: благодійність, спонсорство, співробітництво та інвестиції), форми (партнерство в галузі дошкільної освіти; партнерства ЗДО з представниками інших сфер (макросередовища), а саме: послуг охорони здоров’я, культури, фізичної культури, громадських організацій, фондів, органів управління освітою на рівні району, міста, області, служб соціального забезпечення сім’ї та дітей, а також соціальні послуги взаємодії з їх батьками (законними представниками); партнерство зі спонсорами, благодійними організаціями), принципи (добровільності, рівноправності сторін, поваги інтересів один одного, дотримання законів та нормативних актів) соціальнопедагогічного партнерства. Виокремлено основні аспекти процесу реалізації соціально-педагогічного партнерства: розвиток освітнього потенціалу дошкільного закладу; реалізація та розвиток виховного потенціалу сім’ї, партнерство дошкільного закладу та сім’ї; взаємодія соціальних інститутів і дошкільного закладу; включення дошкільнят у суспільно значущу діяльність. Визначено проблеми, що ускладнюють організацію соціально-педагогічного партнерства та запропоновано напрями його подальшого розвитку (підвищення рівня комунікативної компетенції педагогів з взаємодії з батьками для формування сімейних традицій; підвищення рівня психолого-педагогічних знань батьків; розвиток у педагогів та батьків здатності до позитивного діалогу; використання нових нетрадиційних форми та методів роботи з сім’єю, як чинник підвищення освіти дітей; педагогічна та психологічна освіта сім’ї через інформаційні технології).

У статті зазначено, щоз 2015 року перед міжнародною спільнотою постали нові амбітні завдання щодо досягнення цілей сталого розвитку, визначених схваленою на черговому саміті Організації Об’єднаних Націй Стратегією “Перетворення нашого світу: Порядок денний у сфері сталого розвитку до 2030 року”. Майже всі вони передбачають необхідність створення або модернізації економічної та соціальної інфраструктури в країнах, які розвиваються, що потребує значних фінансових ресурсів. Однак, бюджети таких країн не можуть покрити наявні фінансові потреби.Тому, одним із найважливіших завдань нової глобальної стратегії сталого розвитку було визнано створення умов для залучення фінансових ресурсів приватного сектору для розбудови інфраструктури на засадах публічно-приватного партнерства (ППП). Зауважено, що основне завдання органів публічної влади сьогодні полягає у формуванні сприятливого середовища для ведення бізнесу, ефективного використання ресурсного потенціалу, визначенні пріоритетів в соціальних, економічних та екологічних процесах і перспектив розвитку територіальної громади з врахуванням її потреб й інтересів. Акцентовано увагу на тому, що у світі дедалі більше стає популярним державно-приватне партнерство у формі концесії, оскільки саме така форма взаємодії між приватним та публічним партнером створює суттєву додану вартість для обох сторін. Одне з найбільших досягнень концесій – завдяки їй вирішуються державні завдання силами приватного капіталу, який вважається економічно ефективнішим державного. При цьому, приватний партнер отримує довгостроковий фінансовий інтерес, який дозволяє йому забезпечити максимальну ефективність вирішення поставленого державою чи муніципалітетом завдання. Обґрунтовано доцільність застосування державно-приватного партнерства при формуванні інструменту забезпечення сталого розвитку територій як важливого інструменту забезпечення сталого розвитку територій.

Статтю присвячено дослідженню збалансованої системи показників (ЗСП) як засобу стратегічного управління організацією. З’ясовано: мету та підцілі системи (створення системи управління організацією та показників діяльності керівників, зазначеної організаційно-функціональної структури; забезпечення реалізації стратегії діяльністю всіх підрозділів; усунення розриву між цілями компанії та їх операційною реалізацією; оцінка успішності будь-якого витратного проєкту; узгодження мети компанії з діяльністю персоналу); принципи її організації (причинно-наслідкові зв’язки між цілями та показниками, фактори досягнення результатів, взаємозв’язок із фінансовими результатами); елементи документації ЗСП (як приклад, стратегічна карта); ключові показники ефективності (КРІ) (запізнілі, випереджальні (оперативні)), їх правила (правило “10/80/10”) та принципи впровадження (керованості та контрольованості; партнерства; принцип перенесення зусиль на головні напрямки; принцип інтеграції процесів оцінки показників, звітності та підвищення продуктивності ЗСП; принцип узгодження виробничих показників зі стратегією). Сама ідея збалансування містить у собі врахування під час прийняття управлінських рішень, не лише фінансових даних, а й дані про стан ринку, час і вартість процесів, які виконуються в компанії, інформацію про персонал тощо. При цьому успішне вирішення завдання підвищення продуктивності вимагає встановлення ефективного партнерства між усіма зацікавленими особами та забезпечення широких повноважень співробітників організації. Урахування випереджальних показників дає можливість оцінити діяльність підрозділу та організації в цілому та здійснити прогнозування на майбутнє, з дотриманням високої якості процесів та продукції, ступінь задоволення замовника. Доведено, що збалансована система показників як система управління дає можливість перетворити стратегію організації в систему оперативних цілей і визначень основних показників роботи.

Сьогодні Україна є чи не найактивнішим позичальником кредитних ресурсів міжнародних фінансових організацій. Виділяючи поміж інших Міжнародний валютний фонд та Групу світового банку слід відмітити, що за оцінками експертів в період з 1992 року до 2012 року загальна сума зобов’язань України перед Світовим банком за 39 програмами і проектами в Україні склала понад 7 млрд. дол. США.
Today Ukraine is perhaps the most active borrower credit resources of international financial institutions. Separating among other International Monetary Fund and the World Bank Group should be noted that the Experts in the period from 1992 to 2012, the total liabilities Ukraine to the World Bank for 39 programs and projects in Ukraine was more than $ 7 billion.

Брайловський, І. А. Стратегія забезпечення розвитку державно-приватного партнерства в Україні : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.03 / І. А. Брайловський. - Чернігів, 2018. - 464 с.
Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічних засад і розробці практичних рекомендацій щодо формування та реалізації стратегії забезпечення розвитку державно-приватного партнерства в Україні. Обґрунтовано визначення категорії «державно-приватне партнерство», яке враховує сучасну специфіку українських умов становлення ринкових відносин і представляє ДПП як систему інвестиційних по своїй суті проектів. Пропонується модель типової структури проектів ДПП, що передбачає участь у договірних відносинах значного числа сторін. Обґрунтований концептуальний підхід до функціонування системи розвитку ДПП в Україні в аспекті об’єднання активів держави з інвестиційними, управлінськими, мотиваційними та іншими ресурсами приватного сектора, в межах якої розроблено схему формування і реалізації проектів державно-приватного партнерства. Запропоновано алгоритм багатоваріантного моделювання забезпечення розвитку ДПП та авторський підхід до класифікації ризиків ДПП, яка сформована на основі PЕST-аналізу. Ідентифіковані сучасні особливості розвитку державно-приватних партнерств в Україні та запропоновано комплекс змін та відповідних доповнень до діючих законодавчих та підзаконних актів. Визначено, що особливого поширення угоди державно-приватного партнерства набули в якості засобу фінансування суспільної інфраструктури в країнах Європейського Союзу. Систематизовано основні інструменти стратегічного розвитку ДПП, якими користуються органи державної влади та приватний сектор (планування, організація, контроль та регулювання). Обґрунтована концепція забезпечення інноваційного розвитку державно-приватного партнерства в Україні як системи теоретико-методологічних поглядів на пізнання та визначення взаємовигідних організаційно-правових, соціально-економічних та управлінських відносин між органами державної влади, приватним сектором, науково-освітнім сектором та громадськістю. Розроблено структуру стратегії забезпечення розвитку державно-приватного партнерства в Україні, головною метою якої є забезпечення модернізації національної економіки, яка орієнтована на інноваційне оновлення реального сектора та соціальної сфери країни для збільшення обсягів і якості виготовлення суспільно значущих товарів та послуг. Механізм реалізації стратегії забезпечення розвитку державно-приватного партнерства в Україні представляє собою сукупність принципів, методів, соціально-економічних і правових форм, технологій, організаційно-функціональних структур, на основі і за допомогою яких будуються партнерські відносини, та проявляється в конкретних моделях. Для підвищення ефективності реалізації стратегії забезпечення розвитку ДПП, запропоновано використовувати «Дорожню карту розвитку ДПП-2035». Запропоновано технологію контролінгу ризиків проектів ДПП. Ідентифікацію та оцінювання ризиків проектів ДПП запропоновано проводити за групами та сферами виникнення ризикоутворюючих факторів.
Диссертация посвящена обоснованию теоретико-методологических основ и разработке практических рекомендаций по формированию и реализации стратегии обеспечения развития государственно-частного партнерства в Украине. Обосновано определение категории «государственно-частное партнерство», которое учитывает современную специфику украинских условий становления рыночных отношений и представляет ГЧП как систему инвестиционных по своей сути проектов. Предлагается модель типовой структуры проектов ГЧП, предусматривающей участие в договорных отношениях значительного числа сторон. Обобщены подходы к классификации моделей ГЧП по критериям: право собственности, ответственность за инвестиции, распределение рисков, срок действия контракта. Предлагается модель типовой структуры проектов ГЧП, предусматривающий участие в договорных отношениях значительного числа сторон, включая правительство, спонсоров проекта, операторов проекта, финансистов, поставщиков, подрядчиков, инженеров, третьих лиц (например, эскроу агентов) и клиентов. Обоснован концептуальный подход к функционированию системы развития ГЧП в Украине в аспекте объединения активов государства с инвестиционными, управленческими, мотивационными и другими ресурсами частного сектора, в рамках которой разработана схема формирования и реализации проектов государственно-частного партнерства. Предложен алгоритм многовариантного моделирования обеспечение развития ГЧП и авторский подход к классификации рисков ГЧП, которая сформирована на основе PЕST-анализа. Предложен подход к управлению рисками ГЧП, что предусматривает: определение сущности и классификация рисков ГЧП по указанным критериям; определение ключевых факторов рисков - вероятность их возникновения и степень их последствий; выявление методов, приемов и принципов распределения рисков, которые необходимо использовать при принятии и реализации решений в условиях риска; определение алгоритма распределения риска; разработку матрицы рисков ГЧП и механизма их смягчения. Идентифицированы современные особенности развития государственно-частных партнерств в Украине и предложен комплекс изменений и соответствующих дополнений в действующие законодательные и подзаконные акты. Определено, что особое распространение соглашения государственно-частного партнерства получили в качестве средства финансирования общественной инфраструктуры в странах Европейского Союза. Систематизированы основные инструменты стратегического развития ГЧП, которыми пользуются органы государственной власти и частный сектор (планирование, организация, контроль и регулирование). Обоснованная концепция обеспечения инновационного развития государственно-частного партнерства в Украине как системы теоретико-методологических взглядов на познание и определение взаимовыгодных организационно-правовых, социально-экономических и управленческих отношений между органами государственной власти, частным сектором, научно-образовательным сектором и общественностью. К действенным шагам в обеспечении развития ГЧП в Украине предложено отнести: формирование и совершенствование существующего нормативно-правового обеспечения для реализации проектов ГЧП, а именно урегулирования взаимодействия Закона Украины «О государственно-частном партнерстве» и других нормативно-правовых актов; расширение сферы направлений применения ГЧП; разработка и внедрение механизмов гарантий и снижения рисков в проектах ГЧП; обеспечение формирования институциональной среды; обеспечение реализации механизмов общественного обсуждения и проведения независимого аудита проектов ГЧП; формирование системы мониторинга процесса реализации проектов ГЧП, в том числе, с целью определения эффективности их моделей; разработка и внедрение устойчивых основ эффективного функционирования ГЧП в различных отраслях отечественной экономики в контексте формирования эффективной нормативно-правовой среды. Разработана структура стратегии обеспечения развития государственно-частного партнерства в Украине, главной целью которой является обеспечение модернизации национальной экономики, ориентированной на инновационное обновление реального сектора экономики и социальной сферы страны для увеличения объемов и качества изготовления общественно значимых товаров и услуг. Результатами реализации стратегии обеспечения развития государственно-частного партнерства в Украине является получение преимуществ и возможностей как для государственного, так и для частного секторов. Механизм реализации стратегии обеспечения развития государственно-частного партнерства в Украине представляет собой совокупность принципов, методов, социально-экономических и правовых форм, технологий, организационно-функциональных структур, на основе и с помощью которых строятся партнерские отношения, и проявляется в конкретных моделях. Для повышения эффективности реализации стратегии обеспечения развития ГЧП, предложено использовать «Дорожную карту развития ГЧП-2035». Предложена технология контроллинга рисков проектов ГЧП. Идентификацию и оценку рисков проектов ГЧП предложено проводить по группам и сферам возникновения рискообразующих факторов. Обосновано, что реализация стратегии обеспечения развития государственно-частного партнерства в Украине ориентирована на комплексное развитие страны в целом и эффективное достижение целей отдельных субъектов хозяйствования за счет непосредственных положительных результатов сотрудничества и возникновения значительного синергетического эффекта, который проявляется в ходе инкорпорирования потенциала частного сектора в социально-экономические стратегии государства на всех уровня управления. Развитие ГЧП в системе рыночной экономики – это процесс совместной деятельности государственных и частных институтов, ориентированной на разработку, принятие и реализацию эффективных решений по развитию социально-экономической системы в целом и достижения целей отдельных субъектов хозяйствования, на основе согласованности интересов сторон и рациональном использовании ресурсов общества.
Thе dіssеrtаtіоn іs dеvоtеd tо thе substаntіаtіоn оf thеоrеtісаl аnd mеthоdоlоgісаl prіnсіplеs аnd thе dеvеlоpmеnt оf prасtісаl rесоmmеndаtіоns оn thе fоrmаtіоn аnd іmplеmеntаtіоn оf а strаtеgy fоr thе dеvеlоpmеnt оf publіс-prіvаtе pаrtnеrshіp іn Ukrаіnе. Thе dеfіnіtіоn оf thе саtеgоry "publіс-prіvаtе pаrtnеrshіp" іs grоundеd, whісh tаkеs іntо ассоunt thе сurrеnt spесіfісіty оf thе Ukrаіnіаn соndіtіоns fоr thе еstаblіshmеnt оf mаrkеt rеlаtіоns аnd rеprеsеnts thе PPP аs а systеm оf іnvеstmеnt іn іts еssеnсе оf prоjесts. Thе mоdеl оf thе typісаl struсturе оf PPP prоjесts іs prоpоsеd, whісh іnvоlvеs pаrtісіpаtіоn іn а соntrасtuаl rеlаtіоnshіp оf а sіgnіfісаnt numbеr оf pаrtіеs. Thе соnсеptuаl аpprоасh tо thе funсtіоnіng оf thе PPP dеvеlоpmеnt systеm іn Ukrаіnе іs grоundеd іn thе аspесt оf thе mеrgеr оf stаtе аssеts wіth іnvеstmеnt, mаnаgеmеnt, mоtіvаtіоnаl аnd оthеr rеsоurсеs оf thе prіvаtе sесtоr, wіthіn thе frаmеwоrk оf whісh а sсhеmе fоr thе fоrmаtіоn аnd іmplеmеntаtіоn оf publіс-prіvаtе pаrtnеrshіp prоjесts hаs bееn dеvеlоpеd. Thе аlgоrіthm оf multіvаrіаtе mоdеlіng оf thе dеvеlоpmеnt оf PPP аnd thе аuthоr's аpprоасh tо thе сlаssіfісаtіоn оf PPP rіsks, whісh іs bаsеd оn PЕST аnаlysіs, іs prоpоsеd. Thе mоdеrn fеаturеs оf thе dеvеlоpmеnt оf publіс-prіvаtе pаrtnеrshіps іn Ukrаіnе аrе іdеntіfіеd аnd а sеt оf сhаngеs аnd соrrеspоndіng аddіtіоns tо thе еxіstіng lеgіslаtіvе аnd rеgulаtоry асts іs prоpоsеd. Іt wаs dеtеrmіnеd thаt thе spесіаl sprеаd оf thе publіс-prіvаtе pаrtnеrshіp аgrееmеnt wаs асquіrеd аs а mеаns оf fіnаnсіng publіс іnfrаstruсturе іn thе соuntrіеs оf thе Еurоpеаn Unіоn. Thе mаіn strаtеgіс PPP tооls usеd by publіс аuthоrіtіеs аnd thе prіvаtе sесtоr (plаnnіng, оrgаnіzаtіоn, mоnіtоrіng аnd rеgulаtіоn) аrе systеmаtіzеd. Thе соnсеpt оf prоvіdіng іnnоvаtіvе dеvеlоpmеnt оf publіс-prіvаtе pаrtnеrshіp іn Ukrаіnе аs а systеm оf thеоrеtісаl аnd mеthоdоlоgісаl vіеws оn thе knоwlеdgе аnd dеtеrmіnаtіоn оf mutuаlly bеnеfісіаl оrgаnіzаtіоnаl аnd lеgаl, sосіо-есоnоmіс аnd mаnаgеrіаl rеlаtіоns bеtwееn stаtе аuthоrіtіеs, thе prіvаtе sесtоr, thе sсіеntіfіс аnd еduсаtіоnаl sесtоr аnd thе publіс іs substаntіаtеd. Thе struсturе оf thе strаtеgy fоr thе dеvеlоpmеnt оf publіс-prіvаtе pаrtnеrshіp іn Ukrаіnе іs dеvеlоpеd, thе mаіn gоаl оf whісh іs tо prоvіdе mоdеrnіzаtіоn оf thе nаtіоnаl есоnоmy, whісh іs оrіеntеd оn thе іnnоvаtіvе rеnеwаl оf thе rеаl sесtоr аnd sосіаl sphеrе оf thе соuntry іn оrdеr tо іnсrеаsе thе vоlumе аnd quаlіty оf mаnufасturіng оf sосіаlly sіgnіfісаnt gооds аnd sеrvісеs. Thе mесhаnіsm оf іmplеmеntаtіоn оf thе strаtеgy fоr thе dеvеlоpmеnt оf publіс-prіvаtе pаrtnеrshіp іn Ukrаіnе іs а sеt оf prіnсіplеs, mеthоds, sосіо-есоnоmіс аnd lеgаl fоrms, tесhnоlоgіеs, оrgаnіzаtіоnаl аnd funсtіоnаl struсturеs, оn thе bаsіs аnd thrоugh whісh pаrtnеrshіp rеlаtіоns аrе bеіng buіlt, аnd іs mаnіfеstеd іn соnсrеtе mоdеls. Іn оrdеr tо іnсrеаsе thе еffесtіvеnеss оf thе іmplеmеntаtіоn оf thе PPP dеvеlоpmеnt strаtеgy, іt іs prоpоsеd tо usе thе Rоаdmаp fоr thе dеvеlоpmеnt оf PPP-2035. Thе tесhnоlоgy fоr соntrоllіng thе rіsks оf PPP prоjесts іs prоpоsеd. Іt іs prоpоsеd tо іdеntіfy аnd еvаluаtе thе rіsks оf PPP prоjесts by grоups аnd аrеаs оf еmеrgіng rіsk fасtоrs.

Метою роботи є зміст та процеси формування стратегії розвитку малого торговельного підприємства. В магістерській роботі уточнена сутність стратегії малого торговельного підприємства, проведене узагальнення чинників, що впливають на розробку стратегії малого торговельного підприємства, яке працює на локальному ринку, визначені особливості формування стратегій малих торговельних підприємств, визначено ключові характеристики малих торговельних підприємств, що впливають на зміст стратегії розвитку. Проведений аналіз середовища діяльності малого торговельного підприємства ПП « Ромашка», що працює на споживчому ринку продуктів харчування м. Коломия. Запропоновано основні методичні підходи до формування стратегії розвитку малого приватного підприємства та інструменти для розробки стратегії малого підприємства. Запропоновано впровадження стратегії партнерства у складі загальної стратегії розвитку підприємства.

Неотъемлемым условием качественного экономического роста на инновационной основе является конструктивное взаимодействие бизнеса и структур государственной власти. Характер этих отношений проявляется в институте государственно-частного партнерства (public-private partnership – англ.) Государственно-частное партнерство (ГЧП) – это долгосрочные контракты между юридическими лицами и государственными структурами, основанные с целью обеспечения финансирования, планирования, исполнения и эксплуатации объектов, производств, а также предоставления услуг государственного сектора (Европейская экономическая комиссия ООН).

Тези доповіді присвячені розробленню стратегії розвитку конкретного підприємства як елемента державно-приватного партнерства в рамках коопетиційної моделі розвитку.
Тезисы доклада посвящены резработке стратегии развития конкретного предприятия как элемента государственно-приватного партнерства в рамках коопетиционной модели развития.
The abstract performs the preliminary results of the strategy development of certain enterprise as an element of private-public partnership within the coopetition model of the development.
Роботу виконано в рамках дослідження НДДКР 0120U102001 "Реформування системи освіти впродовж життя в Україні для запобігання трудовій міграції: коопетиційна модель інституційного партнерства"

В процессе исследования была проанализирована нормативная правовая база в сфере стратегического планирования на федеральном и региональном уровнях; были дифференцированы инструменты стратегического развития жилищно-коммунального комплекса; выявлены основные проблемы реализации инструментов стратегического развития в сфере жилищно-коммунального хозяйства; определены пути для преодоления выявленных проблем на примере зарубежного опыта. Результатом работы стала разработка ряда рекомендаций и мероприятий по совершенствованию инструментов стратегии развития жилищно-коммунального хозяйства Свердловской области. Также был разработан проект по развитию жилищного самоуправления, который является инструментом по привлечению граждан в управление жилым фондом. Предложенные рекомендации в дальнейшем могут быть реализованы органами государственной власти Свердловской области.
In the process of analysis of normative legal base in the sphere of strategic planning at Federal and regional levels; were differentiated tools of strategic development of housing and communal complex; the basic problems of the implementation of tools for strategic development in the sphere of housing and communal services; identify ways to overcome the identified problems on the example of foreign experience. The result of the work was the development of a number of recommendations and measures to improve the tools of the strategy for the development of housing and communal services in the Sverdlovsk region. A project for the development of housing self-government was also developed, which is a tool for attracting citizens to manage the housing stock. The proposed recommendations can be implemented by the state authorities of the Sverdlovsk region in the future.

Ніколюк, О. В. Механізм регулювання соціально-економічного розвитку аграрного виробництва: теорія, методологія, практика : дис. ... д-ра екон. наук : 08.00.03 / О. В. Ніколюк. - Чернігів, 2019. - 417 с.
Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічних засад і розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення механізму регулювання соціально-економічного розвитку аграрного виробництва. Запропоновано визначення поняття регулювання соціально-економічного розвитку аграрного виробництва, що трактується як система впорядкованих економіко-господарських процесів за допомогою встановлених державою і ринком правил, норм, традицій, що формують відповідне інституційне поле. Обґрунтовано комплекс інституційно-організаційних і функціонально-управлінських моделей, які сприяють забезпеченню селективного підходу у вирішенні проблем аграрного виробництва та адекватної відповідності запропонованих заходів інституціональним особливостям за рахунок єдності складу учасників регулювання з одночасним розмежуванням функцій генератора розвитку аграрного виробництва і їх реалізації на державному, регіональному та місцевому рівнях. Розроблено концепцію регулювання соціально-економічного розвитку аграрного виробництва, яка є передумовою визначення пріоритетних напрямів національної стратегії розвитку аграрного виробництва та передбачає концептуальний, методологічний, методичний рівні та організаційно-економічне забезпечення, реалізація якої орієнтована на підвищення конкурентоспроможності аграрного виробництва. Обґрунтовано методичний підхід до моделювання соціально-економічного розвитку аграрного виробництва у контексті раціональності застосування інструментів регулювання, який включає комплекс етапів. Репрезентована інтегрована система інституційного забезпечення державного регулювання соціально-економічного розвитку аграрного виробництва, яка функціонує за допомогою сукупності спеціальних механізмів, які охоплюють і регламентують усі процеси, що відбуваються в аграрному виробництві. У ході дослідження проведено узагальнення пріоритетних напрямів формування раціональної державної регуляторної аграрної політики, які сприятимуть забезпеченню модернізації та гарантуванню соціально-економічного розвитку аграрного виробництва. Обґрунтована необхідність формування та реалізації механізму державно-приватного партнерства щодо забезпечення соціально-економічного розвитку аграрного виробництва в Україні. У рамках дослідження запропоновано активізувати діяльність аграрних інноваційних центрів, для інституційного забезпечення розвитку аграрного виробництва (агрополісів, агротехнологічних парків, бізнес-інкубаторів, аграрних регіональних та промислових кластерів тощо), які складають організаційну основу інноваційних процесів, відіграють важливу роль у перенесенні технологій із сфери фундаментальних розробок до сфери виробництва. Запропоновано комплексний механізм регулювання соціально-економічного розвитку аграрного виробництва, який розглядається як сукупності взаємоузгоджених засобів, методів та інструментів впливу регулюючої складової, які корелюють з взаємозв’язками всіх складових соціально-економічного розвитку аграрного виробництва, продукують синергетичні ефекти макроекономічного зростання. Розроблено структуру і зміст стратегії соціально-економічного розвитку аграрного виробництва в Україні, яка визначає комплекс взаємопов’язаних пріоритетів, цілей, завдань та заходів.
Диссертация посвящена обоснованию теоретико-методологических основ и разработке практических рекомендаций по функционированию механизма регулирования развития аграрного производства. Предложено определение понятия регулирования социально-экономического развития аграрного производства, которое трактуется как система упорядоченных экономико-хозяйственных процессов с помощью установленных государством и рынком правил, норм, традиций, формирующих соответствующее институциональное поле, которое создает предпосылки для эффективного функционирования субъектов аграрного производства за счет их адаптированного развития, объединяя финансовые, производственные, кадровые, инновационно-технологические и информационные возможности. Обоснован комплекс институционально-организационных и функционально-управленческих моделей, способствующих обеспечению селективного подхода в решении проблем аграрного производства и адекватного соответствия предлагаемых мер институциональным особенностям за счет единства состава участников регулирования с одновременным разграничением функций генератора развития аграрного производства и их реализации на региональном и местном уровнях. Разработана концепция регулирования социально-экономического развития аграрного производства, которая является предпосылкой определения приоритетных направлений национальной стратегии развития аграрного производства и предусматривает концептуальный, методологический, методический уровни и организационно-экономическое обеспечение, реализация которой ориентирована на повышение конкурентоспособности аграрного производства, достижение социально-экономического и других эффектов в развитии аграрного производства и национальной экономики. Обоснован методический подход к моделированию социально-экономического развития аграрного производства в контексте рациональности применения инструментов регулирования, включающий комплекс этапов. Предложен научно-методический подход к интегральной оценке эффективности регулирования социально-экономического развития аграрного производства, который предусматривает определение совокупного стабилизирующего и поддерживающего функционального воздействия регулирующих действий на социально-экономическое развитие аграрного производства. Результаты моделирования интегральной оценки эффективности регулирования социально-экономического развития аграрного производства позволили получить среднее значение показателя, который соответствует оценке «удовлетворительно». Представлена интегрированная система институционального обеспечения государственного регулирования социально-экономического развития аграрного производства, которая функционирует с помощью совокупности специальных механизмов, которые охватывают и регламентируют все процессы, происходящие в аграрном производстве. В свою очередь сама система институционального обеспечения аграрного производства является элементом сложного порядка – национальной системы государственного регулирования, которая сформирована на основе современных достижений научно-технического прогресса, культурных и духовных традиций и тому подобное. В ходе исследования проведено обобщение приоритетных направлений формирования рациональной государственной регуляторной аграрной политики, способствующие обеспечению модернизации и обеспечению социально-экономического развития аграрного производства. С учетом результатов проведенного исследования, выявленных предпосылок, установленных взаимосвязей, выделенных функциональных подсистем, сформирована модель социально-экономического развития аграрного производства на условиях интегрирующего взаимодействия государства и субъектов аграрного производства. Обоснована необходимость формирования и реализации механизма государственно-частного партнерства в обеспечении социально-экономического развития аграрного производства в Украине. Механизм государственно-частного партнерства регламентирует организационные основы взаимодействия органов власти и аграрного бизнеса при формировании политики развития аграрного производства, а также экономические методы генерации целей, мероприятий по совершенствованию форм государственно-частного партнерства и проведению системного мониторинга их эффективности. В рамках исследования предложено активизировать деятельность аграрных инновационных центров для институционального обеспечения развития аграрного производства (агротехнологических парков, бизнес-инкубаторов, аграрных региональных и промышленных кластеров и т.д.), которые составляют организационную основу инновационных процессов, играют важную роль в переносе технологий из сферы фундаментальных разработок в сферу производства, что способствует: коммерциализации результатов научных исследований, результативным структурным сдвигам в национальной экономике, развитию регионов, росту конкурентоспособности аграрной продукции на мировом рынке. Предложен комплексный механизм регулирования социально-экономического развития аграрного производства, который рассматривается как совокупности взаимосогласованных средств, методов и инструментов воздействия регулирующей составляющей, которые коррелируют с взаимосвязями всех составляющих социально-экономического развития аграрного производства, производят синергетические эффекты макроэкономического роста и предусматривают совокупность методов координации, инструментов, нормативно-правовых норм, упорядоченных должным образом с целью преодоления препятствий, которые стоят на пути реализации стратегии социально-экономического развития аграрного производства и национальной экономики. Разработана структура и содержание стратегии социально-экономического развития аграрного производства в Украине, которая определяет комплекс взаимосвязанных приоритетов, целей, задач и мероприятий. Для реализации стратегии необходимо выполнить комплекс задач: определение основных параметров социально-экономического развития аграрного производства; определение приоритетов аграрной политики; выбор путей и способов достижения целей и задач обеспечения социально-экономического развития аграрного производства; формирование комплекса мероприятий, обеспечивающих достижение целей и задач; определение необходимых ресурсов для достижения целей и задач; организация мониторинга реализации документов стратегического планирования в обеспечении социально-экономического развития аграрного производства.
Thе dіssеrtаtіоn іs dеvоtеd tо thе substаntіаtіоn оf thеоrеtісаl аnd mеthоdоlоgісаl fоundаtіоns аnd thе dеvеlоpmеnt оf prасtісаl rесоmmеndаtіоns fоr mесhаnіsm fоr rеgulаtіng thе dеvеlоpmеnt оf аgrаrіаn prоduсtіоn. Thе dеfіnіtіоn оf thе соnсеpt оf thе mесhаnіsm оf rеgulаtіоn оf sосіо-есоnоmіс dеvеlоpmеnt оf аgrаrіаn prоduсtіоn, whісh іs іntеrprеtеd аs а systеm оf оrdеrеd есоnоmіс аnd есоnоmіс prосеssеs wіth thе hеlp оf stаtе аnd mаrkеt rulеs, nоrms аnd trаdіtіоns, fоrmіng thе соrrеspоndіng іnstіtutіоnаl fіеld, іs prоpоsеd. Thе соmplеx оf іnstіtutіоnаl аnd оrgаnіzаtіоnаl аnd funсtіоnаl-mаnаgеmеnt mоdеls, whісh prоmоtе thе prоvіsіоn оf а sеlесtіvе аpprоасh іn sоlvіng prоblеms оf аgrаrіаn prоduсtіоn аnd аdеquаtе соrrеspоndеnсе оf thе prоpоsеd mеаsurеs tо іnstіtutіоnаl fеаturеs duе tо thе unіty оf thе соmpоsіtіоn оf thе pаrtісіpаnts оf rеgulаtіоn, whіlе dіffеrеntіаtіng thе funсtіоns оf thе gеnеrаtоr оf thе dеvеlоpmеnt оf аgrаrіаn prоduсtіоn аnd thеіr іmplеmеntаtіоn оn thе stаtе, rеgіоnаl аnd lосаl lеvеls. Thе соnсеpt оf rеgulаtіоn оf sосіо-есоnоmіс dеvеlоpmеnt оf аgrаrіаn prоduсtіоn іs dеvеlоpеd, whісh іs а prеrеquіsіtе fоr dеtеrmіnіng thе prіоrіty dіrесtіоns оf thе nаtіоnаl strаtеgy fоr thе dеvеlоpmеnt оf аgrаrіаn prоduсtіоn, аnd іnсludеs соnсеptuаl, mеthоdоlоgісаl, mеthоdоlоgісаl lеvеls аnd оrgаnіzаtіоnаl аnd есоnоmіс suppоrt, thе іmplеmеntаtіоn оf whісh іs аіmеd аt іnсrеаsіng thе соmpеtіtіvеnеss оf аgrаrіаn prоduсtіоn. Thе mеthоdісаl аpprоасh tо thе mоdеlіng оf sосіо-есоnоmіс dеvеlоpmеnt оf аgrаrіаn prоduсtіоn іn thе соntеxt оf thе rаtіоnаlіty оf thе usе оf rеgulаtоry іnstrumеnts, whісh іnсludеs а sеt оf stаgеs, іs substаntіаtеd. Rеprеsеntеd іntеgrаtеd systеm оf іnstіtutіоnаl suppоrt fоr stаtе rеgulаtіоn оf sосіо-есоnоmіс dеvеlоpmеnt оf аgrаrіаn prоduсtіоn, whісh funсtіоns thrоugh а sеt оf spесіаl mесhаnіsms thаt соvеr аnd rеgulаtе аll prосеssеs оссurrіng іn аgrісulturаl prоduсtіоn. Іn thе соursе оf thе rеsеаrсh, gеnеrаlіzаtіоn оf prіоrіty dіrесtіоns оf thе fоrmаtіоn оf а rаtіоnаl rеgulаtоry аgrаrіаn pоlісy hаs bееn саrrіеd оut, whісh wіll prоmоtе thе mоdеrnіzаtіоn аnd guаrаntееіng thе sосіо-есоnоmіс dеvеlоpmеnt оf аgrаrіаn prоduсtіоn. Thе nесеssіty оf fоrmіng аnd rеаlіzаtіоn оf thе mесhаnіsm оf publіс-prіvаtе pаrtnеrshіp fоr prоvіdіng sосіо-есоnоmіс dеvеlоpmеnt оf аgrаrіаn prоduсtіоn іn Ukrаіnе іs substаntіаtеd. Thе study prоpоsеs tо іntеnsіfy thе асtіvіtіеs оf аgrаrіаn іnnоvаtіоn сеntеrs, іnstіtutіоnаl suppоrt fоr thе dеvеlоpmеnt оf аgrаrіаn prоduсtіоn (аgrоpоlіsеs, аgrо-tесhnоlоgy pаrks, busіnеss іnсubаtоrs, аgrаrіаn rеgіоnаl аnd іndustrіаl сlustеrs, еtс.), whісh fоrm thе оrgаnіzаtіоnаl bаsіs fоr іnnоvаtіvе prосеssеs, plаy аn іmpоrtаnt rоlе іn trаnsfеrrіng tесhnоlоgіеs frоm thе sphеrе оf fundаmеntаl dеvеlоpmеnts іn thе sphеrе оf prоduсtіоn. Thе соmplеx mесhаnіsm оf rеgulаtіоn оf sосіо-есоnоmіс dеvеlоpmеnt оf аgrаrіаn prоduсtіоn іs prоpоsеd, whісh іs соnsіdеrеd аs а sеt оf mutuаlly аgrееd fасіlіtіеs, mеthоds аnd tооls оf іnfluеnсе оf thе rеgulаtоry соmpоnеnt, whісh соrrеlаtе wіth thе іntеrсоnnесtіоns оf аll соmpоnеnts оf thе sосіо-есоnоmіс dеvеlоpmеnt оf аgrаrіаn prоduсtіоn, prоduсе synеrgіstіс еffесts оf mасrоесоnоmіс grоwth. Thе struсturе аnd соntеnt оf thе strаtеgy оf sосіо-есоnоmіс dеvеlоpmеnt оf аgrаrіаn prоduсtіоn іn Ukrаіnе, whісh dеfіnеs а sеt оf іntеrrеlаtеd prіоrіtіеs, gоаls, tаsks аnd mеаsurеs, іs dеvеlоpеd

Казарян, Г. Г. Інституційне регулювання соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю: теорія, методологія, практика. - дис. ...д-ра екон. наук : 08.00.03 / Г. Г. Казарян. - Чернігів, 2019. - 436 с.
Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічних засад і розробці практичних рекомендацій щодо удосконалення інституційного регулювання соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю. Запропоновано визначати систему соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю як сукупність окремих суб’єктів, компонентів, елементів, що перебувають у постійному взаємозв’язку, взаємозалежності та взаємодії у процесі задоволення різнопланових потреб такої категорії населення , спираючись на принципи та методи її інституційного регулювання. Розроблено схему інтегрального механізму інституційного регулювання соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю, метою якого є розв’язання життєвих соціально-економічних проблем і потреб та який передбачає реалізацію спеціалізованих механізмів. Обґрунтована необхідність розроблення та впровадження концепції інституційного регулювання соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю. Визначена роль та значення вітчизняної нормативно-правової бази у регулюванні соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю. Ідентифіковано сукупність організаційно-інституційних факторів, які впливають на рівень соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю. Побудовано структурно-функціональну модель державного інституційного регулювання системи соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю, яка адаптована до умов функціонування національної економіки та ключовими концептуальними компонентами якої визначено: підвищення рівня якості життя осіб з інвалідністю; орієнтація на фахову підготовку та перепідготовку осіб з інвалідністю; сприяння участі осіб з інвалідністю в соціально-економічному житті суспільства; активізація розвитку міжнародного співробітництва громадських та професійних об’єднань інвалідів. Розроблена концептуальна модель державно-приватного партнерства щодо удосконалення інституційного регулювання соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю. Запропоновано напрями імплементації світового досвіду державної політики щодо підтримки соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю в Україні у розрізі двох груп завдань: стимулювання суб’єктів приватного сектора до підтримки осіб з інвалідністю; безпосередня соціально-економічна підтримка осіб з інвалідністю (професійна, освітня, медична). Доведена необхідність формування ефективної організації інституційного регулювання соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю як сукупності ланок нерозривного ланцюга: наукових, законодавчих, управлінських, організаційних, виконавчих, економічних. Розроблено стратегію соціально-економічного забезпечення осіб з інвалідністю в Україні, що потребує значних кадрових, матеріальних, фінансових ресурсів і часу. В основу цієї стратегії закладено визнання прав інвалідів, і пов’язана з цим ліквідація всіх форм дискримінації по відношенню до них. Запропоновано науково-методичний підхід для підбору робочого місця особам з інвалідністю, результати якого дають можливість здійснювати вибір з великої кількості альтернатив такого робочого місця, яке найбільше відповідатиме трудовим запитам особи з інвалідністю та містить найбільш суттєві для нього переваги.
Диссертация посвящена обоснованию теоретико-методологических основ и разработке практических рекомендаций по совершенствованию институционального регулирования социально-экономического обеспечения лиц с инвалидностью. Обоснована целесообразность трактовки системы социально-экономического обеспечения лиц с инвалидностью как совокупности отдельных субъектов, компонентов и элементов, находящихся в тесной взаимосвязи, взаимозависимости и взаимодействия в процессе удовлетворения разноплановых потребностей такой категории населения на основе реализации определенной совокупности принципов и методов институционального регулирования. Разработана схема интегрального механизма институционального регулирования социально-экономического обеспечения лиц с инвалидностью, целью которого является содействие решению социально-экономических проблем и удовлетворению потребностей таких лиц. Реализацию функций интегрального механизма обеспечивают такие специализированные механизмы как: финансовый, нормативно-правовой, организационный, кадровый, научно прикладной, информационный, профориентационный и образовательный. Обоснована необходимость разработки и внедрения концепции институционального регулирования социально-экономического обеспечения лиц с инвалидностью. К приоритетным направлениям реализации концепции в краткосрочный период отнесены: нормативно-правовое обеспечение; финансово-экономическое обеспечение; информационно-аналитическое обеспечение; организационно-институциональное обеспечение; кадровое и образовательное обеспечение; научно-технологическое обеспечение. Осуществлен анализ отечественной нормативно-правовой базы в сфере регулирования социально-экономического обеспечения лиц с инвалидностью. Проведенный анализ регуляторных актов в исследуемой сфере позволил выделить иерархическую структуру регулирования социально-экономического обеспечения лиц с инвалидностью в Украине. Проведенное исследование позволило выявить основные негативные моменты функционирования специализированных предприятий для лиц с инвалидностью: низкий уровень заработной платы; технологическая отсталость производства, то обусловливает низкую производительность труда и неконкурентоспособность продукции таких предприятий. В диссертации идентифицировано совокупность организационно-институциональных факторов, влияющих на уровень социально-экономического обеспечения лиц с инвалидностью: наличие необходимого количества специализированных учреждений, организаций, способствующих социально-экономическому обеспечению лиц с инвалидностью; образовательный и профессиональный уровень лиц с инвалидностью; заинтересованность руководителей предприятий в использовании труда лиц с инвалидностью; соблюдение нормативов по квотированию рабочих мест для лиц с инвалидностью; количество учреждений, обеспечивающих медицинское обслуживание, реабилитацию и получение образования для такой категории населения. Разработана структурно-функциональную модель государственного институционального регулирования системы социально-экономического обеспечения лиц с инвалидностью, которая адаптирована к условиям функционирования национальной экономики. Ключевыми концептуальными компонентами такой модели определены: повышение качества жизни лиц с инвалидностью (медицинское, страховое и образовательное обеспечение); ориентация на профессиональную подготовку и переподготовку лиц с инвалидностью; содействие участию лиц с инвалидностью в социально-экономической жизни общества; активизация международного сотрудничества общественных и профессиональных объединений инвалидов. Разработана концептуальная модель государственно-частного партнерства с целью совершенствования институционального регулирования социально-экономического обеспечения лиц с инвалидностью. Для обеспечения функционирования такой модели предусмотрено использование широкого набора инструментов, но в качестве ключевых выделяется: социальный заказ; стандартизация; оценка качества услуг; государственно-общественное сотрудничество по вопросам социально-экономического обеспечения лиц с инвалидностью. Предложены направления имплементации мирового опыта государственной политики в области поддержки социально-экономического обеспечения лиц с инвалидностью в Украине в разрезе решения двух групп задач: 1) стимулирование субъектов предпринимательства к поддержке лиц с инвалидностью; 2) расширение и совершенствование непосредственно государственной социально-экономической поддержки лиц с инвалидностью (профессиональной, образовательной, медицинской). Доказана целесообразность формирования эффективной организации институционального регулирования социально-экономического обеспечения лиц с инвалидностью как совокупности звеньев неразрывной цепи: научных, законодательных, управленческих, организационных, исполнительных, экономических. Обоснована необходимость разработки стратегии социально-экономического обеспечения лиц с инвалидностью в Украине, что требует значительных кадровых, материальных, финансовых ресурсов и времени. В основу этой стратегии заложено признание прав инвалидов, и связанная с этим ликвидация всех форм дискриминации по отношению к ним. Предложены новые ключевые аспекты механизма формирования стратегии социально-экономического обеспечения лиц с инвалидностью: социально-экономические; политико-правовые; организационно-управленческие; научно-методологические; морально-этические; информационные. Предложено научно-методический подход к подбору рабочего места лицам с инвалидностью, результаты которого позволяют осуществлять выбор из большого количества альтернатив рабочего места, наиболее отвечающего запросам лиц с инвалидностью. Данная методика является универсальной и пригодна для применения также и в других ситуациях, касающихся выбора рабочих мест с учетом предпочтений конкретных индивидов.
The dissertation is devoted to the substantiation of theoretical and methodological foundations and the development of practical recommendations for improving the institutional regulation of social and economic provision of persons with disabilities. The definition of the category "socio-economic provision of persons with disabilities" is substantiated, which is proposed to be considered as a process or result of the proper functioning of the institutional regulation mechanism in the context of the implementation of the rights, freedoms and legitimate interests of persons with disabilities in various spheres of their life, which are regulated and guaranteed by the state. It is proposed to determine the system of social and economic provision of persons with disabilities as a set of separate subjects, components, elements that are in constant interconnection, interdependence and interaction in the process of disclosure of the composition and content of socio-economic provision of persons with disabilities, based on the principles and methods of its institutional regulation. The scheme of the integrated mechanism of institutional regulation of socio-economic provision of persons with disabilities aimed at solving life-related socio-economic problems and needs, which involves the implementation of specialized mechanisms, is developed. The necessity of the development and implementation of the concept of institutional regulation of socio-economic provision of persons with disabilities is substantiated. The role and significance of the domestic legal and regulatory framework in the regulation of social and economic provision of persons with disabilities are determined. A set of organizational and institutional factors influencing the level of social and economic provision of persons with disabilities has been identified. The structural-functional model of the state institutional regulation of the system of socio-economic provision of persons with disabilities, adapted to the conditions of functioning of the national economy and the key conceptual components of which is defined: improving the quality of life of persons with disabilities; orientation towards vocational training and re-training of persons with disabilities; promotion of participation of persons with disabilities in the socio-economic life of society; intensifying the development of international cooperation of public and professional associations of the disabled. A conceptual model of public-private partnership was developed for improving institutional regulation of social and economic provision of persons with disabilities. The directions of implementation of world experience of state policy concerning support of socio-economic provision of persons with disabilities in Ukraine are proposed in terms of two groups of tasks: stimulation of private sector entities to support persons with disabilities; direct social and economic support of persons with disabilities (professional, educational, medical). The necessity of formation of effective organization of institutional regulation of socio-economic provision of persons with disabilities as a set of links of inextricable chain: scientific, legislative, administrative, organizational, executive, economic. The strategy of socio-economic provision of persons with disabilities in Ukraine, which requires significant personnel, material, financial resources and time, is developed. The basis of this strategy is the recognition of the rights of persons with disabilities and the associated elimination of all forms of discrimination against them. The scientific-methodical approach for selecting a work place for persons with disabilities is proposed, the results of which allow to make a choice from a large number of alternatives to such a workplace that is most suitable for the labor demands of a person with disabilities and contains the most significant advantages for him.

Представлено исследование социального партнерства и его развития в мировой Арктике. Рассмотрены различные формы партнерских отношений в социальной сфере: сотрудничество (интеграция и сети), государственно-частное партнерство, корпоративная социальная ответственность, социальная лицензия на деятельность. Большое внимание уделено практическому опыту реализации социального партнерства в зарубежной и российской Арктике, в том числе с позиций того, как стратегии партнерства могут способствовать решению социальных проблем, повышению внутреннего потенциала и саморазвитию местных сообществ Арктики, приведены яркие примеры из разных арктических стран. Работа адресована научным работникам, государственным и муниципальным служащим, представителям органов общественного управления и некоммерческих организаций, руководителям и менеджерам бизнес-структур и компаний, преподавателям и студентам, жителям регионов российской Арктики, а также всем читателям, интересующимся проблемами развития арктических территорий России и зарубежных стран. Научно-аналитический доклад подготовлен в рамках выполнения государственного задания ФИЦ КНЦ РАН в части проведения НИР Института экономических проблем им. Г. П. Лузина по теме «Социальные аспекты управления саморазвитием регионов и местных сообществ в российской Арктике» (гос. рег. № АААА-А18-118051590115-9).

В этой научной статье будут обсуждаться все виды ресурсов, необходимых для анализа инноваций, и следует также отметить, что основной акцент следует сделать на изучении наиболее важных финансовых ресурсов, которые играют ключевую роль в непрерывном обеспечении в инновационный процесс. Развитие инновационной деятельности - одно из основных приоритетных направлений разработки стратегии экономического роста страны. Автор обобщил ранее существовавшую классификацию ключевых финансовых ресурсов, используемых для надлежащего функционирования поддержки инноваций. Проанализирована структура всех внутренних затрат на технологические инновации на территории Российской Федерации. Независимо от источников финансирования, следует отметить, что на первом месте находятся собственные средства. Выявлены основные негативные моменты, связанные с финансированием инновационных проектов, и предложены решения. Определена роль формирования эффективной системы государственно-частного партнерства (ГЧП) как одно из ключевых направлений обеспечения эффективного финансирования инновационных проектов с помощью государства. Для анализа этой ситуации используются текущие данные за 2020 год.