Academic literature on the topic 'Статистичний показник процесу'

Мета дослідження – вивчення взаємозв’язків між кількістю встановлених дентальних імплантатів та ймовірністю повторних операцій дентальної імплантації. Матеріал і методи. Нами був проведений ретроспективний аналіз бази даних зі стоматологічних закладів. Для полегшення процесу обліку даних ми ввели умовні визначення беззубих ділянок зубних рядів за їх протяжністю. Для стандартизації умов між групами у разі моделювання клінічних ситуацій розрахунки проводили у разі можливої втрати одного імплантату. Статистичний аналіз проводили за допомогою пакета статистичних програм Statistica версії 8.0. Для дослідження сили зв’язку між показниками було використано методи кореляційного аналізу (Пірсона, Спірмена, гамма) та метод множинної регресії для розробки прогнозної моделі. Різниця значень вважалася статистично значущою при p<0,05. Наукова новизна. Встановлені наукові дані залежності ймовірності повторних операцій у разі невдач першого етапу дентальної імплантації від кількості встановлених імплантатів. Зі зменшенням кількості встановлених імплантатів зменшується межа відносного показника втрати опор, за якого виникає необхідність у повторній установці. У разі втрати одного імплантату із 3 у дефектах зубного ряду довжиною в 3 та більше зубів відносний показник втрачених опор становив 33,3%; у ділянках імплантації за принципом N=X необхідності в реімплантації не виникало, однак у ділянках установки за принципом N=X–1 виникала необхідність у повторній імплантації. Між числом встановлених імплантатів у дефект зубного ряду та показниками кількості «втрачених» імплантатів, повторно встановлених імплантатів і повторних операцій встановлена зворотна статистично значуща кореляційна залежність (p<0,05) Висновки. Від кількості встановлених імплантатів залежить відносний показник втрати опори у разі дезінтеграції одного імплантату і, як наслідок, імовірність повторних операцій.

Актуальність. Опорно-руховий апарат людини відіграє важливу роль у формуванні й гармонійному її розвитку. Функціональний стан опорно-рухового апарату людини є своєрідним індикатором здоров’я. Аналіз літературних джерел засвідчує, що в дітей із вадами слуху показники функціонального стану опорно-рухового апарату відрізняються від аналогічних даних у здорових дітей. Мета дослідження – визначити та проаналізувати вікові зміни показників функціонального стану опорно-рухового апарату дітей середнього шкільного віку з вадами слуху. У процесі дослідження ми використовували такі методи: аналіз літературних джерел, відеометрія (програма «Torso») для визначення кутів нахилу тулуба й голови, педагогічне тестування для визначення статичної витривалості м’язів передньої частини тулуба та ніг і м’язів задньої частини тулуба й ніг, методи математичної статистики. Результати дослідження. У процесі досліджень установлено, що в період із 11 до 14 років у хлопчиків та дівчаток відбувається зростання досліджуваних показників та здійснюється цей процес неоднозначно. Так, у досліджуваний період показник статичної витривалості передньої частини тулуба й ніг статистично достовірно (р<0,05) зростає в хлопчиків на 9,2 с, у дівчаток – лише на 5,2 с; показник статичної витривалості задньої частини тулуба й ніг статистично достовірно (р<0,05) зростає, у хлопчиків – на 9,2 с, у дівчаток – на 6,2 с. Кут нахилу голови (a6) у період 11–14 років у хлопців і дівчат статистично достовірно (р<0,05) зростає на 0,6 град. Кут нахилу тулуба (a1) статистично достовірно (р<0,05) зростає в хлопців 0,18 град., у дівчат – 0,2 с. Приріст досліджуваних показників різний у хлопців і дівчат. Висновки. Отримані результати засвідчують, що в хлопців і дівчат відбувається статистично достовірно (р<0,05) зростання досліджуваних показників у віковому аспекті. При цьому у хлопців та дівчат досить низькі показники статичної витривалості передньої частини тулуба й ніг, дещо кращі, але все ж низькі показники статичної витривалості задньої частини тулуба та ніг. Показники кутів нахилу голови й тулуба також нижчі від нормативних.

В науковій статті обґрунтовано методику оцінювання ефективності виконання заходів, спрямованих на забезпечення кібернетичної безпеки об’єктів критичної інформаційної інфраструктури організацій. Дана робота є продовженням дослідження з попереднього опису “Майбутнє безпекове середовище 2030”, розширюючи наукові межі щодо реалізації невідкладних заходів державної політики з нейтралізації загроз кібербезпеки організацій. Необхідність статті обумовлена раціональним вибором та застосуванням заходів, спрямованих на забезпечення кібернетичної безпеки об’єктів інформаційної інфраструктури організацій. Встановлено, що на практиці оцінити ефективність виконання заходів, спрямованих на забезпечення кібернетичної безпеки можна через наступні показники (ймовірності): ризик кібернетичної безпеки, кіберзахищеність, функціональна працездатність системи об’єкта критичної інформаційної інфраструктури, кіберстійкість. Для застосування принципу наступності в статті під удосконалену онтологію кібербезпеки обрано показник (ймовірність) ризику кібернетичної безпеки. Методика оцінки ризику кібербезпеки об’єктів критичної інформаційної інфраструктури організацій базується на визначенні ймовірності реалізації кібератак, а також рівнів їх збитку. Методика включає наступні етапи: етап розробки системи показників оцінювання ефективності виконання заходів; етап планування процедур збирання вихідних даних для оцінювання ефективності виконання заходів; етап обчислення значення показника ефективності виконання заходів; етап інтерпретації значення показника ефективності виконання заходів, спрямованих на забезпечення кібербезпеки об’єктів критичної інформаційної інфраструктури організацій. Вихідні значення для розрахунку кіберзахищеності отримують за результатами аудиту об’єктів критичної інформаційної інфраструктури організацій. При розрахунку значень ймовірності кібератак, а також рівня можливого збитку слід скористатися статистичними методами, експертними оцінками або елементами теорії прийняття рішень. Наукова новизна одержаного результату полягає в тому, що вперше запропоновано методику оцінювання ефективності заходів кібербезпеки за показником (ймовірності) ризику кібербезпеки, яка доповнюватиме методику планування заходів кібербезпеки об’єктів критичної інформаційної інфраструктури організацій.

Формулювання проблеми. Сучасний вчитель математики та інформатики повинен мати високий рівень сформованості візуально-інформаційної культури, структурі якої з необхідністю виділяємо рефлексивний компонент, що характеризується здатністю до аналізу, прогнозування і рефлексії власної професійної діяльності з візуалізації навчального матеріалу з використанням засобів комп’ютерної візуалізації, яка забезпечує професійний саморозвиток і самовдосконалення. Матеріали і методи. Основою дослідження стали наукові розвідки вітчизняних і закордонних учених, які займаються вивченням питань підготовки майбутніх вчителів математики та інформатики. Для досягнення мети були використані методи теоретичного рівня наукового пізнання: аналіз наукової літератури, синтез, формалізація наукових джерел, опис, зіставлення та статистичний метод – t-критерій Стьюдента. Результати. Для визначення рівня сформованості візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики та інформатики виокремлено серед іншого рефлексивно-оцінювальний критерії, який характеризується здатністю до самоаналізу, оцінювання та рефлексивної інтерпретації результатів власної професійної діяльності щодо впровадження засобів комп’ютерної візуалізації в освітній процес. Статистичні розрахунки за показниками рефлексивно-оцінювального критерію (критичне ставлення до обраного засобу комп’ютерної візуалізації, до обраної технології візуалізації навчального контенту, усвідомлення типових помилок при впровадженні інформаційних технологій у освітній процес (Р1 «Здатність до самоаналізу»); потреба у самовдосконаленні, у оновленні і поповненні власних знань, умінь та навичок у галузі інформатико-математичних дисциплін та цифрових технологій (Р2 «Здатність до самовдосконалення») підтвердили статистичну відмінність обраних сукупностей: по кожній парі сукупностей ЕГ1 – КГ і ЕГ2 – КГ по кожному показнику отримано та статистичну однорідність по групам ЕГ1 – ЕГ2, оскільки по кожному показнику отримано . Висновки. За результатами впровадження системи формування візуально-інформаційної культури майбутніх учителів математики та інформатики студенти проявляли критичне ставлення до обраного засобу комп’ютерної візуалізації в ході написання конспектів уроків чи розв’язування професійних завдань, бажання обговорювати шляхи використання засобів комп’ютерної візуалізації при вивченні певних тем шкільного курсу математики, інформатики з подальшим аналізом та корекцією власної професійної діяльності, усвідомлення типових помилок при застосуванні інформаційних технологій в освітньому процесі, зацікавленість у поповненні власних знань у галузі когнітивної візуалізації за рахунок вивчення досвіду інших, опрацювання науково-методичної літератури.

У статті наведено результати аналізу євроінтеграційних процесів в Україні. Здійснено оцінку динаміки і структури показників зовнішньої торгівлі товарами України з країнами Європейського Союзу, а також їх порівняльний аналіз з іншими групами країн світу. Визначено інтенсивність структурних зрушень у географічній і товарній структурі експорту та імпорту товарів в Україні за допомогою інтегральних коефіцієнтів структурних зрушень. З використанням дисперсійного аналізу виявлено істотність впливу транскордонного чинника на показники зовнішньої торгівлі з ЄС у регіонах України.

Сьогодні перспективним напрямом у вирішенні проблеми підвищення ефективності процесу фізичного виховання підростаючого покоління є використання в цьому процесі таких видів спортивної діяльності, як футбол, який користується великою популярністю серед молоді. В учнів середнього шкільного віку простежується тенденція до зниження бажання займатися фізичними вправами, особливо на уроках фізичної культури. Тому варто розширювати секційні заняття, на яких учням дається можливість займатися тими спортивними вправами, які їм цікаві, від яких вони отримують задоволення. Але варто зазначити, що тільки за умов ретельного вивчення впливу секційних занять з різних видів спорту на показники фізичного стану організму школярів, систематичного проведення лікарсько-педагогічного контролю можлива ефективна побудова навчально-тренувального процесу. Мета дослідження – обґрунтувати ефективність використання засобів футболу для підвищення показників фізичного розвитку та функціонального стану дітей середнього шкільного віку. Об’єкт дослідження – навчально-тренувальний процес секційних занять з футболу. Методи дослідження – аналіз та узагальнення літературних джерел за темою дослідження, педагогічні спостереження, методи оцінки функціонального стану серцево-судинної системи й системи зовнішнього дихання, методи математичної статистики. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення літературних джерел (проведено пошук інформації й з’ясування обґрунтованості наукової проблематики дослідження); аналіз документальних матеріалів (вивчено структуру та зміст програми підготовки секційних занять із футболу); педагогічне тестування (установлено показники функціонального стану серцево-судинної системи й системи зовнішнього дихання); методи математичної статистики (використано для опрацювання емпіричних даних на етапах дослідження). Результати дослідження. На початковому етапі дослідження вихідні значення показників фізичного стану хлопців середнього шкільного віку досліджуваних груп не мали статистично вірогідної різниці. Під впливом секційних занять з футболу прикінцеві результати тестування функціонального стану серцево-судинної системи відповідали високому й середньому рівням, функціонального стану системи зовнішнього дихання класифікувалися як вище за середній і середній. Висновки. Доведено, що використання засобів футболу в процесі фізичного виховання хлопців середнього шкільного віку сприяло істотній оптимізації функціонального стану серцево-судинної системи й системи зовнішнього дихання та фізичного стану обстежених школярів. Результати дослідження рекомендовані для практичного використання в системі фізичного виховання дітей шкільного віку.

У відповідь на підвищення компресії обсягу, що зростає збоку радикулярних кіст на прилеглу кісткову тканину щелеп, у ній відбувається компенсаторна перебудова морфологічної структури губчастої речовини – її ущільнення, що є морфологічним проявом місцевої адаптаційної реакції організму. Однак при порушенні мінерального обміну (остеопорозі) в кістковій тканині відбуваються морфологічні зміни. В жінок у післяменопаузальному періоді на тлі дефіциту естрогену зменшується експресія лужної фосфатази, знижується інгібуюча активність цього гормону на остеокласти, що супроводжується зростанням активності кислої фосфатази і, як наслідок, збільшення резорбції кістки. Мета дослідження – провести порівняльну оцінку активності біохімічних показників кісткового метаболізму в ділянках нижніх щелеп, уражених радикулярними кістами, у хворих із різним станом мінерального обміну. Матеріали і методи. Усіх пацієнтів із радикулярними кістами нижньої щелепи залежно від стану мінерального обміну було поділено на дві клінічні групи: у першу клінічну групу увійшли 21 хворий (13 чоловіків та 8 жінок), в яких не було виявлено вікових порушень збоку мінерального обміну; в другу клінічну групу увійшло 19 хворих (14 жінок та 5 чоловіків), в яких виявлено вікові порушення мінерального обміну – остеопороз. У хворих визначали мінеральну щільність кісткової тканини за допомогою кісткової ультразвукової денситометрії. На ортопантомограмах лицевого скелета виявляли локалізацію та розміри радикулярних кіст. Стан мінерального обміну в нижніх щелепах оцінювали на рентгенограмах за мандибулярно-кортикальним індексом (MCI) за Е. Klemetti et al. Матеріали для біохімічного дослідження (визначення активності лужної і кислої фосфатаз, індексу мінералізації) отримували шляхом забору фрагментів кісткової тканини із ділянок, прилеглих до оболонок радикулярних кіст нижніх щелеп під час операцій цистектомій. Статистичну обробку отриманих результатів досліджень проводили за допомогою комп’ютерної програми статистичних обчислень Statistica 8. Результати досліджень та їх обговорення. У хворих, в яких не виявлено порушень мінерального обміну, в кісткових біоптатах, взятих із ділянок, уражених радикулярними кістами нижніх щелеп, встановлено статистично значуще (р<0,05) зростання активності лужної фосфатази (ЛФ), що прямо корелювало із розмірами цих пухлиноподібних новоутворень. Також виявлено статистично значуще зростання активності кислої фосфатази (КФ) в цих ділянках. При радикулярних кістах великих розмірів активність КФ була найбільшою – (0,82±0,09) МО/г (р<0,005). Однак процес остеогенезу переважав над резорбцією кістки. Індекс мінералізації у ділянках щелеп, які зазнавали хронічної компресії збоку пухлиноподібних новоутворень, зростав порівняно із інтактною кісткою. У хворих із остеопорозом в нижніх щелепах переважали процеси резорбції над остеогенезом. В уражених ділянках нижніх щелеп спостерігали статистично значуще зростання активності КФ. У кісткових тканинах, які зазнавали впливу радикулярних кіст великих розмірів, активність цього ферменту зростала в 2,4 раза порівняно з інтактними кістками – (1,27±0,13) МО/г (р<0,001). Активність ЛФ також збільшувалась, але менш інтенсивно порівняно з аналогічними клінічними випадками у хворих без порушень мінерального обміну. Індекс мінералізації кісткової тканини зростав лише в ділянках нижніх щелеп, прилеглих до радикулярних кіст малих розмірів. У кісткових тканинах, прилеглих до одонтогенних кіст середніх та великих розмірів, цей показник прогресивно зменшувався від (14,60±1,33) у.о. до (11,84±1,27) у.о., що, на нашу думку, свідчить про недостатній рівень адаптаційного потенціалу в щелепних кістках хворих із порушеним мінеральним обміном. Висновки. У хворих без порушень мінерального обміну в кісткових тканинах нижніх щелеп у відповідь на деструктивний вплив радикулярних кіст переважають процеси активації остеогенезу (статистично значуще зростання активності лужної фосфатази), що є місцевим проявом адаптаційної реакції організму при цьому захворюванні. У хворих на тлі остеопорозу в щелепних кістках відбувається зниження процесу остеогенезу, під впливом радикулярних кіст прогресують резорбційні процеси, статистично значуще зростає активність кислої фосфатази, що прямо корелює із розмірами цих пухлиноподібних новоутворень.

Сільське господарство є однією з найважливіших складових економіки країни. Воно виробляє продукти харчування для населення, сировину для переробної промисловості, задовольняє інші потреби суспільства. Ефективність роботи цього виду економічної діяльності завжди залишається актуальним питанням. Узагальнюючим показником економічної ефективності сільськогосподарських підприємств є показник рентабельності. Рентабельність означає доходність, прибутковість підприємства. У загальному вигляді її розраховують шляхом співставлення валового доходу або прибутку з витратами або ресурсами, що використовуються для його отримання. У статті розглянуто показники ефективності виробництва продукції рослинництва підприємствами України у 2015 та 2019 роках. У процесі дослідження було використано такі методи: аналізу та синтезу, узагальнення, статистичний, картографічний та математичний. Мета статті полягає в дослідженні ефективності розвитку галузей рослинницького комплексу сільськогосподарських підприємств України в розрізі адміністративних областей. Основну увагу у статті, ми приділили рівню рентабельності сільськогосподарських культур. У процесі дослідження, ми виявили, що у 2019 році, порівняно з 2015 роком ефективність виробництва усіх сільськогосподарських культур на підприємствах знизилася у декілька разів, а по деяких регіонах взагалі виробництво стало неефективним. Основними чинниками, які негативно вплинули на рослинницьку галузь є: зниження врожайності; застарілі технологічні процеси; екстенсивне землекористування; висока собівартість виробництва. Аналіз показує, що існує значний потенціал для збільшення врожайності сільськогосподарських культур за рахунок інтенсифікації виробництва. Особливе значення варто надати таким факторам виробництва як добрива чи посівний матеріал, які можуть значно вплинути на (витрати) ефективність, і тому вимагають відповідних технологій та управлінських рішень.

Предметом вивчення в статті є аналіз масиву експериментальних даних показника повітропроникності текстильних матеріалів партії десантних парашутних систем Д-5 серій 2 1973 та 1974 років виготовлення після їх тривалого зберігання з нульовим (невичерпаним) ресурсом. Метою є метрологічна оцінка процесу вимірювання повітропроникності тканини куполу основного парашута. Завдання: визначити ступінь впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на процес і результат вимірювання показника. Використовувалися наступні методи і устаткування. Вдосконалена методика відбору точкових проб досліджуваних зразків десантних парашутних систем Д-5 серій 2 для проведення лабораторних досліджень за визначенням повітропроникності. Об’єм партії склав 25 парашутних систем. Вимірювали повітропроникність тканин куполу основного парашута; всього 250 елементарних проб. Масив емпіричних даних був оброблений математико-статистичними методами пакету програм Описова статистика з надбудови Пакету Аналізу MS EXCEL. Отримані наступні результати. Розраховані відносні похибки результатів вимірювання повітропроникності тканини куполів основних парашутів, які склали: ± 5,6 % для 1973 року їх виготовлення та ± 4,4 % для 1974 року виготовлення парашутів. З урахуванням того, що прилад для вимірювання має похибку ± 2 % за паспортом, яку можна вважати систематичною, загальний рівень невизначеності є прийнятним для звичайних вимірювань у техніці. Висновки. Основними чинниками появи випадкових похибок у процесі вимірювання повітропроникності тканини куполу основного парашуту є зовнішні фактори, обумовлені станом поверхні тканини і умовами зберігання.

Резюме. Туберкульоз є глобальною проблемою системи охорони здоров’я як одна з 10 провідних причин смерті у світі. За даними ВООЗ, Україна належить до 27 країн світу, в яких зосереджено 85 % захворюваності на туберкульоз, і посідає 4 місце у світі за його поширеністю. Особливості епідемічної ситуації із туберкульозу загострили і зробили соціальнозначущою проблему хвороби на туберкульоз працівників закладів охорони здоров’я. Мета дослідження – провести порівняльний аналіз захворюваності на туберкульоз серед загального населення та працівників закладів охорони здоров’я в Україні та Дніпропетровській області. Матеріали і методи. Матеріалами з вивчення епідемічного процесу була державна статистична звітність: аналітично-статистичні довідники «Туберкульоз в Україні» Державної установи «Центр громадського здоров’я МОЗ України» та Державного закладу «Центр медичної статистики МОЗ України» за 2019 і 2020 рр. та звітно-облікові форми 8 і 33. Результати. Встановлено, що незважаючи на зниження показників захворюваності й смертності від туберкульозу за проаналізований п’ятирічний період часу (2015–2019 рр.) в Україні, епідеміологічна ситуація у Дніпропетровській області залишається напруженою, особливо за показником захворюваності на туберкульоз/ВІЛ (24 на 100 тис. населення у 2019 р. – друге місце в Україні) та випадками туберкульозу з множинною лікарською стійкістю (787 у 2019 р. – перше місце в Україні). Показники захворюваності на туберкульоз у працівників закладів охорони здоров’я як протитуберкульозних, так і загальнолікувальної мережі у Дніпропетровській області перевищують аналогічні дані в Україні. Аналіз захворюваності на туберкульоз працівників протитуберкульозних закладів у Дніпропетровській області показав, що найбільший середній показник захворюваності на 100 тис. населення спостерігався серед середнього медичного персоналу – 506,8. Висновки. Захворюваність на туберкульоз у працівників закладів охорони здоров’я як протитуберкульозних, так і загальнолікувальної мережі у Дніпропетровській області перевищує аналогічні дані в Україні. Найвища захворюваність на туберкульоз серед медичних працівників Дніпропетровської області спостерігається у середнього медичного персоналу. Це вимагає суворого дотримання принципів інфекційного конт­ролю та оптимізації підходів до виявлення, лікування та профілактики туберкульозу в медичних працівників.

Дисертація спрямована на вирішення питань забезпечення стабільного виконання вимог замовників продукції підприємств машинобудівної галузі шляхом удосконалення методів оцінювання результативності системи управління якістю (СУЯ) за рахунок введення кількісних статистичних показників її процесів. Для цього розроблено комплексний підхід до послідовного оцінювання процесів СУЯ, який відрізняється поступовим забезпеченням їх стабільності та зменшенням розсіювання значень їх показників. Запропоновано використовувати число скарг від замовників продукції для оцінки рівня виконання контрактних зобов’язань підприємства. Досліджено можливості методики внутрішнього аудиту (ВА) забезпечувати зменшення числа скарг від замовників та встановлено відмінність у оцінювані результативності процесів життєвого циклу продукції (ЖЦП) та допоміжних. Досліджено фізичну модель статистичного оцінювання результативності процесів ЖЦП, на основі якої розроблено методику їх кількісної оцінки. Удосконалено метод оцінки результативності коригувальних дій. Розроблено методику «Внутрішній аудит СУЯ», яка відрізняється спрощеною процедурою оцінювання при одночасному збереженні високої статистичної надійності висновків аудиту.

Дисертаційна робота присвячена подальшому розвитку теоретичних і методологічних засад статистичного аналізу заощаджень для забезпечення процесів управління ними в сучасних умовах господарювання. Обґрунтовано економічне значення поняття «заощадження» та з позиції системного підходу побудовано комплексну схему його статистичного дослідження у цілях підвищення ефективності процесів заощадження і розширеного відтворення. Запропоновано визначення поняття «заощадження» як об’єкта статистичного дослідження, проаналізовано динаміку і структуру заощаджень України, встановлено їх вплив на економічний розвиток країни, досліджено трансформацію заощаджень в інвестиції, проведено порівняльний аналіз норм заощадження країн із різними рівнями доходу, що дало можливість комплексно оцінити процес заощадження в Україні. Адаптовано модель множинної регресії до аналізу закономірностей формування заощаджень, яка ґрунтується на статистичних даних соціально-економічного розвитку країни.
Диссертационная работа посвящена исследованию теоретических и методологических аспектов статистического анализа процессов сбережения. В работе на основе статистических стандартов и литературных источников установлена взаимосвязь между понятиями «потребление», «сбережение», «инвестиции», предложен теоретико-методологический подход к определению экономической сущности этих категорий. Автором систематизирована информационная база исследования сбережений и определена ведущая роль системы национальных счетов, позволяющих осуществлять секторальный анализ экономики, обеспечивая арифметическое соответствие данных, полученных от предприятий, домашних хозяйств, статистики внешней торговли, а также осуществлять сопоставление показателей результатов деятельности на международном уровне. В диссертационной работе предложена комплексная схема статистического исследования сбережений, реализация которой способствует повышению научного уровня и обоснованности управленческих решений, принимаемых органами государственной власти в направлении повышения эффективности использования внутренних источников финансирования. Автором предложены направления анализа и оценки ситуации на внутреннем рынке сбережений. Для этого в диссертации разработана система статистических показателей сбережений. В основе ее формирования заложен системный подход, позволивший структурировать их по следующим блокам: показатели объемов, структуры, динамики сбережений, показатели влияния сбережений на экономический рост, трансформации сбережений во внутренние инвестиции, пропорциональности сбережений и потребления. Эта система послужила основой для проведения комплексного анализа ситуации на внутреннем рынке сбережений. В диссертации разработаны методологические подходы для оценки влияния сбережений на показатели результатов экономической деятельности страны. Автором адаптированы показатели эластичности для определения влияний изменения объемов сбережений на изменение объемов национального дохода. Предложен теоретико-методологический подход к оценке связи между сбережениями и инвестициями, с помощью чего оценивается и анализируется ситуация с дисбалансами между ними. В результате анализа разработаны предложения по усовершенствованию системы стимулирования субъектов экономики по сбережению полученных доходов в организованной форме. Автором разработан методический подход к определению эффективности трансформации сбережений во внутренние инвестиции, позволивший установить причину того, что Украина относится к странам с доходом ниже среднего при достаточно высоком удельном весе сбережений в ВВП. В диссертационной работе предложена классификация макроэкономических пропорций, на основе которой проанализированы соотношения основных макроэкономических показателей в контексте мировых тенденций. Результаты исследования позволили усовершенствовать подход к корреляционно-регрессионному моделированию процессов сбережения в Украине. Предложена экономико-математическая модель сбережений, основанная на статистических данных, характеризующих результаты экономической деятельности страны, объемы потребления институциональных секторов, социальных трансфертов. Применение методов регрессионного анализа при исследовании связи между сбережениями и ВВП позволило сделать вывод о том, что основную роль играет не размер сбережений, а направления их использования. В диссертации обоснованы направления макроэкономической стратегии формирования процесса сбережения, определены перспективные направления деятельности государственных органов в сфере активизации вовлечения сбережений в инвестиционный процесс Украины.
The thesis is devoted to the further development of theoretical and methodological foundations of statistical analysis of savings to ensure the processes of their effective transformation into investments and further use and management in the current economic conditions. The economic essence of the term «savings» is substantiated and from the perspective of the systematic approach, a comprehensive scheme of its statistical research is developed in order to enhance the efficiency of processes of savings and expanded reproduction. A comprehensive definition of «savings» as the object of statistical research is proposed, the dynamics and structure of savings in Ukraine are analyzed, their impact on the economic development of the country is determined, the transformation of savings into investment is studied, the comparative analysis of the savings standards of countries with different levels of income is conducted, which enabled to comprehensively assess the process of savings in Ukraine. The model of multiple regression for the analysis of patterns of formation of savings based on statistical data on social and economic development is adapted.

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної науково-технічної задачі щодо розроблення методів визначення статистичних характеристик процедур діагностування технічного стану наземних засобів аеронавігації з метою підвищення ефективності систем експлуатації наземних засобів аеронавігації. Удосконалено метод визначення рівня експлуатаційних витрат під час діагностування та відновлення працездатності наземних засобів аеронавігації, який на відміну від існуючого базується на використанні щільностей розподілу ймовірностей витрат експлуатаційних ресурсів, запропонованої оптимізаційної функції, використанні функціональної залежності додаткових витрат у випадках, коли запланований обсяг витрат на ремонт є недостатнім. Удосконалено метод знаходження ЩРІ часових витрат на діагностування та відновлення працездатності НЗА, що на відміну від існуючого методу: заснований на використанні матричного апарату представлення аналітичних співвідношень, на використанні ЩРІ часових витрат окремих контрольно-вимірювальних операцій та застосуванні аналітичних співвідношень, що дозволяють проводити оцінку ЩРІ вартісних та трудомісткістних витрат на основі часових витрат на діагностування та відновлення працездатності. У роботі вперше розроблено метод визначення оптимальних значень умовних ймовірностей помилок першого та другого роду за умов використання аналітичних співвідношень, що були отримані під час розроблення методу визначення статистичних характеристик часових, вартісних та трудомістких робіт діагностування НЗА, тобто базується на використанні відповідних ЩРІ показників ефективності процедур діагностування.
The thesis is devoted to the solution of the actual scientific and technical problem concerning methods development for determining statistical characteristics of p procedures for diagnostics of the technical condition for ground air navigation equipment for the purpose of efficiency increase for corresponding operation systems. Improved method for determining the level of operation costs when diagnosing and restoring ground air navigation equipment, which in contrast to the existing is based on the use of probability density function of operation resources, the proposed optimization function, the use of functional dependence of additional costs in cases where planned costs are insufficient. The method of finding the time costs of diagnosing and restoring the ground air navigation equipment, which in contrast to the existing method: based on the use of matrix apparatus for representing analytical equations, the use of time costs of individual control and measuring operations and the use of analytical ratios that allow to estimate probability density function of costs and labor-intensity based on time spent on equipment diagnostics and repair. For the first time, a method of determining the optimal values of conditional probabilities of errors of the first and second kind under the conditions of using analytical ratios obtained during the synthesis of the method of determining statistical characteristics for time, costs and labor-intensity is considered.

В результаті дослідно-аналітичної роботи розглянуто актуальну проблему формування готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до застосування засобів фізичної терапії в системі самоосвіти. Враховуючи результати моніторингу Інтернет-ресурсів, аналізу науково-методичної, спеціальної та довідкової літератури встановлено, що питанням розроблення та апробації прикладних програм (методик, педагогічних моделей, тощо) формування готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до застосування технік кінезіологічного тейпування у професійній діяльності (в системі багаторічної підготовки спортсменів) присвячено недостатню кількість науково-методичних праць, що потребує подальших наукових розвідок та підкреслює актуальність і практичну складову обраного напряму дослідження. Під час вирішення поставлених перед нами завдань були використані наступні методи дослідження (на емпіричному та теоретичному рівнях): абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, моделювання, математично-статистичні (кореляційного аналізу, факторного аналізу, шкалювання) тощо. У динаміці другого етапу дослідження членами науково-дослідної групи визначено сутність та структуру готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до професійної діяльності – особистісне утворення, яке формується шляхом акцентованого педагогічного впливу на формування у тренерів готовності до підтримання престижу українського спорту на міжнародній арені завдяки всебічній та якісній підготовці висококваліфікованих атлетів, до виконання навчально-тренувальних планів на різних етапах багаторічної підготовки спортсменів-одноборців у тому числі й на етапах їхньої фізичної терапії і ерготерапії та забезпечує узгодження ним знань про зміст та структуру професійної діяльності, а також вимог цієї діяльності до рівня всебічної підготовленості, а також психофізіологічного стану одноборців, сформованих компетентностей необхідних для організації збалансованої та конкурентоспроможної системи багаторічної підготовки спортсменів, які спеціалізуються в одноборствах зі сформованими та усвідомленими ними в процесі розвитку можливостями та потребами. Враховуючи результати низки теоретичних та емпіричних досліджень вважаємо, що структура готовності тренерів, які спеціалізуються в одноборствах до професійної діяльності містить наступні компоненти: мотиваційний, функціональний, прикладний та стресостійкий. В процесі дослідно-аналітичної роботи упродовж третього етапу дослідження нами виділені рівнозначні для тренерів, які спеціалізуються в одноборствах «критерії оцінювання»: мотиваційний, змістовий та аналітико-оцінний. Крім цього, вважаємо, що для будь-якого «критерію» характерним є наявність певних «показників», які відображають найбільш важливі та інформативні властивості «об’єкту», що забезпечує його існування. Відповідно до аналізу спеціальної науково-методичної та довідкової літератури членами науково-дослідної групи встановлено, що найбільш ефективними підходами для досягнення мети обраного напряму дослідження (з метою розроблення майбутньої «Програми формування готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування в системі самоосвіти») є: діяльнісний, особистісно-зорієнтований, комплексний, системний, а також структурний «підходи». Крім цього, відповідно до результатів низки емпіричних досліджень, а також враховуючи власний досвід організації системи багаторічної підготовки одноборців, нами пропонується до використання в системі оцінювання готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування наступних «рівнів»: високого, достатнього та задовільного. Варто також підкреслити, що для досягнення головної мети дослідження членами науково-дослідної групи планувалося використання наступних коригуючих технік кінезіологічного тейпування: лімфатична корекція «тунелювання»; зв’язкова-сухожильна корекція «тиск»; фасціальна корекція «утримання»; механічна корекція; послаблююча корекція «ліфтинг»; функціональна корекція «пружинування». Підсумовуючи результати аналізу науково-методичної та спеціальної літератури (Інтернет-джерел), членами науково-дослідної групи розроблено та апробовано програму формування готовності тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо до застосування засобів фізичної терапії (із акцентованим використанням технік кінезіологічного тейпування) в системі самоосвіти. Розроблена та апробована «Програма» є уніфікованою і може ефективно використовуватися в системі фізичної терапії представників інших повноконтактних одноборств (олімпійських та неолімпійських видів спорту). Результати дослідження впроваджені у систему самоосвіти (підвищення кваліфікації) тренерів, які спеціалізуються в одноборствах. Напрями подальших досліджень передбачають розроблення дихальних комплексів фізичних вправ, які забезпечують підвищення працездатності тренерів з одноборств (на прикладі тренерів, які спеціалізуються в боротьбі самбо та дзюдо) на етапі їхнього відновлення після лікування коронавірусної хвороби (COVID-19).