Journal articles: 'Стан шкіри'

1

Yershova, I. B., Yu Hlusko, and H. O. Mochalova. "Особливості імунного статусу і його корекції у підлітків із демодекозом шкіри." ACTUAL INFECTOLOGY, no. 4.09 (February 2, 2016): 47–50. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.4.09.2015.78829.

Full text

Abstract:

Демодекоз — паразитарне захворювання шкіри, що викликається кліщами роду Demodex. На даний момент ви-вчається стан імунного статусу в дітей із різними формами демодекозу. Обстежено 32 пацієнти 13–18 років. Хворі діти були розділені на три групи залежно від фонового стану шкіри. У результаті виявлено зниження маркерів CD3+, CD4+, CD8+ і підвищення CD22+, CD16+, CD25+, CD95+ і HLA-DR, що вказує на стадію відносної компенсації, характеризує певний тип імунної відповіді й може бути фактором розвитку демодекозної інвазії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Baybarak, M. V. "РАЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЯ КОСМЕТОЛОГІЧНОГО ДОГЛЯДУ ЗА ШКІРОЮ ПАЦІЄНТІВ ІЗ ВУГРОВОЮ ХВОРОБОЮ З УРАХУВАННЯМ РОЛІ СТРЕСОВОГО ЧИННИКА." Медсестринство, no. 3 (December 11, 2019): 9–11. http://dx.doi.org/10.11603/2411-1597.2019.3.10674.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Осієвська, В. В., Г. М. Михайлова, С. В. Галько, and Н. Б. Марчук. "РЮКЗАКИ: СТАН РИНКУ." Herald of Lviv University of Trade and Economics. Technical sciences, no. 26 (August 3, 2021): 17–23. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1221-2021-26-02.

Full text

Abstract:

У статті досліджено актуальні проблеми стану ринку рюкзаків в Україні. Також вивчено структуру світового ринку рюкзаків задля встановлення можливих напрямів розвитку екс- портно-імпортного потенціалу України. Саме так окреслено мету статті. В результаті аналізу встановлено, що протягом останніх декількох десятиліть світовий ринок сумок і багажних виробів, який включає рюкзаки, неухильно зростав. Йому сприяли зміна способу життя споживачів, зростання кількості міського населення, модні тенденції тощо. Водночас із 2013 по 2020 рр. виробництво рюк- заків та подібних речей, виготовлених із шкіри натуральної або композиційної, шкіри лакової, листів пластмаси, текстильних матеріалів, алюмінію та інших матеріалів, в Україні знизилось. Особливо стрімкий спад спостерігався у 2020 р. Виявлено, що імпорт рюкзаків та подібних речей із лицьо- вою поверхнею з текстильних матеріалів в Україну впродовж 2015–2019 рр. впевнено зростав, але у 2020 р. знову почав знижуватись. В досліджуваний період Україна збільшила експорт рюкзаків та подібних речей із текстильних матеріалів у 5 разів. Відзначено його незначне падіння у 2020 р. В результаті аналізу країн-експортерів та країн-імпортерів встановлено, що найбільшими ринками для українського експорту рюкзаків з лицьовою поверхнею з текстильних матеріалів є США, Угорщина та Італія. Угорщина демонструє найбільшу абсолютну різницю між потенційним і фактичним екс- портом у вартісному вираженні, залишаючи простір для реалізації додаткового експорту вартістю 62 тис. дол. США. Отже, вважаємо за доцільне переорієнтуватись на виробництво та ввезення рюк- заків з лицьовою поверхнею з текстильних матеріалів до США, Канади, Малайзії, Італії тощо. Спира- ючись на проведений аналіз експортного потенціалу, вважаємо, що варіантом українського експорту можуть бути рюкзаки з лицьовою поверхнею з текстильних матеріалів, потенційним споживачем яких виступає Угорщина, однак висока ставка їх ввізного мита (1,3%) має бути темою перемовин між нашими країнами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Ємченко, Я. О., К. Є. Іщейкін, І. П. Кайдашев, and Г. Ю. Мороховець. "СТАН МІКРОБІОТИ ШКІРИ ТА КИШКІВНИКА У ХВОРИХ НА ПСОРІАЗ." Medical and Ecological Problems 26, no. 1-2 (April 15, 2022): 26–31. http://dx.doi.org/10.31718/mep.2022.26.1-2.07.

Full text

Abstract:

Psoriasis is a chronic recurrent skin disease that affects about 2% of the world's population. Despite the fact that psoriasis is one of the most common immune-mediated inflammatory skin diseases, its exact driving factor remains unclear. In recent years, numerous scientific studies have detected significant dysbacteriosis of the skin and intestines in patients with psoriasis. Recent advances have highlighted the crucial role of microbiota in the pathophysiology of chronic inflammatory diseases as well as its impact on the efficacy of therapeutic agents. This literature review examines the microbiota of the skin and intestines and their role in the pathogenesis of psoriasis. In psoriasis-affected skin, a significant decrease in alpha-beta diversity of the microbiome was observed. Changes in the intestinal microbiome in psoriasis are similar to those observed in patients with inflammatory bowel disease. Changes in the microbiome associated with psoriasis can induce an inflammatory response by activating the cytokines IL-23, IL-17 and IL-22, as well as modulating gamma-interferon and inhibiting the production of T-regulatory cells. This leads to the uncontrolled growth of keratinocytes. Interactions between the microbiota and the immune system are important for establishing and maintaining host homeostasis. Modification of the composition of the microbiota can lead to a shift in the activation of the immune system and eventually to the development of inflammatory diseases. Disorders in the regulation of skin microbiota may become a new therapeutic target in patients with psoriasis, and the restoration of symbiosis may increase the effectiveness of existing treatments. Thus, the human microbiota plays a key role in various aspects of the disease, from its pathogenesis to response to treatment.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

КОЛЯДЕНКО, Катерина, Олександр ФЕДОРЕНКО, and Крістіан ДІЛ. "ВПЛИВ СУПЕРОКСИДДИСМУТАЗИ НА СТАН ШКІРИ І НА ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ПРИ МІСЦЕВІЙ ТЕРАПІЇ У ХВОРИХ НА БУЛЬОЗНИЙ ЕПІДЕРМОЛІЗ." Психологічне здоров’я, no. 1(6) (February 23, 2022): 102–11. http://dx.doi.org/10.32689/2663-0672-2021-1-12.

Full text

Abstract:

Анотація. Постановка проблеми. Бульозний епідермоліз (БЕ) належить до генетично та клінічно гетерогенних захворювань, які характеризуються утворенням на шкірі та слизових оболонках пухирів та ерозій внаслідок навіть дуже незначного механічного тертя або травми. За міжнародною класифікацією, ухваленою в 2008 р., БЕ має чотири форми залежно від рівня ураження епідермісу: простий, межовий, дистрофічний та синдром Кіндлера. Клінічні прояви БЕ вкрай негативно впливають на самооцінку якості життя маленького пацієнта та членів його родини не тільки у фізичному, але й у психологічному аспекті. Формулювання мети статті. Мета – оцінити ефективність місцевого використання ферменту супероксиддисмутази у вигляді крему на стан шкірних покривів та оцінку якості життя пацієнтів, хворих на бульозний епідермоліз. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Актуальним напрямком досліджень є пошук ефективних засобів покращення якості життя хворих на бульозний епідермоліз. Матеріали та методи дослідження. Робота була виконана на кафедрі дерматології та венерології з курсом косметології НМУ ім. О.О. Богомольця та за підтримки центру «Дебра-Україна». З метою об’єктивізації оцінок реального терапевтичного впливу супероксиддисмутази у хворих на бульозний епідермоліз було використано оцінку стану шкірних покривів та автоматизоване тестування якості життя в динаміці до та після застосування препарату. Результати дослідження. Проведено комбіноване дослідження терапевтичного впливу багатотижневого місцевого лікування уражених ділянок шкіри у хворих на БЕ препаратом Sodermix (компанія Life Science Investments). Обговорення результатів дослідження. Лікувальний ефект препарату забезпечується високим вмістом Супероксиддисмутази (СОД), яка знищує вільні радикали, що з’являються при фізіологічному метаболізмі, тим самим сприяючи покращенню стану шкірних покривів і суб’єктивних відчуттів пацієнтів. Висновки та перспективи подальших досліджень. Доведено, що лікування супероксиддисмутазою сприяє покращенню стану шкірних покривів хворих на бульозний епідермоліз, що опосередковує позитивний вплив препарату на якість життя цих пацієнтів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Chernyshova, L. I., Yu S. Stepanovsky, I. V. Raus, and O. V. Yurchenko. "Особливості розвитку ВІЛ-інфікованих дітей першого року життя зі швидким та повільним прогресуванням захворювання." ACTUAL INFECTOLOGY, no. 1.01 (November 1, 2013): 9–15. http://dx.doi.org/10.22141/2312-413x.1.01.2013.82574.

Full text

Abstract:

У роботі проаналізовано розвиток на першому році життя 83 перинатально інфікованих ВІЛ дітей зі швидким та повільним прогресуванням захворювання. Групу порівняння становили 52 неінфіковані дитини, які народжені ВІЛ-інфікованими матерями. Оцінено психомоторний розвиток, стан шкіри та слизових оболонок, а також лімфатичних вузлів, печінки та селезінки. Виявилось, що затримка психомоторного розвитку та орофарингеальний кандидоз є маркерами швидкого прогресування захворювання у ВІЛ-позитивних дітей першого року життя.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Tkachenko, Victoria, and Tetiana Komisova. "Віддалені наслідки пасивного куріння батьків на морфофункціональний стан тимуса в їхніх нащадків." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 3 (August 22, 2019): 148–53. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2019-387-148-153.

Full text

Abstract:

У дослідженні показано, що зміни в морфофункціональному стані тимуса в нащадків-щурів, виношених в умовах батьківського тютюнокуріння, проявляються залежно від обкурювання лише батька або батька й матері, а також від терміну зробленого надрізу шкіри. Мета дослідження – вивчити морфофункціональний стан тимуса нащадків, виношених в умовах батьківського куріння, яким нанесено механічну рану. Тварини підлягали інтоксикації тютюновим димом від цигарок «Ватра» без фільтру з умістом 0,8 мг нікотину та 15 мг смоли. Двомісячних нащадків із механічною раною на зовнішній поверхні правої задньої кінцівки, батьки яких підлягали пасивному курінню, виводили з експерименту через 24 і 48 год після зробленого надрізу. Виявлено збільшення абсолютної маси тимуса на 54 % (р0,01) у щуренят групи ВБ24, де обкурювався лише самець-«батько», а в нащадків групи ВМБ24, де обкурювалися самець-«батько» й самиця-«мати» – на 52 % (р0,01). Відносна маса тимуса в нащадків цих груп збільшується на 15 % (р≤0,01). Установлено збільшення площі ядер епітеліоцитів тимуса на 14 % (р≤0,01) у нащадків групи ВМБ24. Показано, що в мозковій речовині тимуса нащадків групи ВБ48 спостерігаємо проліферацію епітеліальних клітин. Мозкова речовина тимуса нащадків групи ВМБ48 характеризувалася зменшенням епітеліальних клітин та ознаками апоптозу. Виявлені зміни є специфічними проявами стресорної відповіді на загоєння ран у нащадків, батьки яких підлягали хронічному обкурюванню.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Tkachenko, Victoria, and Tetiana Komisova. "Віддалені наслідки пасивного куріння батьків на морфофункціональний стан тимуса в їхніх нащадків." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 3 (August 22, 2019): 148–53. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2019-387-3-148-153.

Full text

Abstract:

У дослідженні показано, що зміни в морфофункціональному стані тимуса в нащадків-щурів, виношених в умовах батьківського тютюнокуріння, проявляються залежно від обкурювання лише батька або батька й матері, а також від терміну зробленого надрізу шкіри. Мета дослідження – вивчити морфофункціональний стан тимуса нащадків, виношених в умовах батьківського куріння, яким нанесено механічну рану. Тварини підлягали інтоксикації тютюновим димом від цигарок «Ватра» без фільтру з умістом 0,8 мг нікотину та 15 мг смоли. Двомісячних нащадків із механічною раною на зовнішній поверхні правої задньої кінцівки, батьки яких підлягали пасивному курінню, виводили з експерименту через 24 і 48 год після зробленого надрізу. Виявлено збільшення абсолютної маси тимуса на 54 % (р0,01) у щуренят групи ВБ24, де обкурювався лише самець-«батько», а в нащадків групи ВМБ24, де обкурювалися самець-«батько» й самиця-«мати» – на 52 % (р0,01). Відносна маса тимуса в нащадків цих груп збільшується на 15 % (р≤0,01). Установлено збільшення площі ядер епітеліоцитів тимуса на 14 % (р≤0,01) у нащадків групи ВМБ24. Показано, що в мозковій речовині тимуса нащадків групи ВБ48 спостерігаємо проліферацію епітеліальних клітин. Мозкова речовина тимуса нащадків групи ВМБ48 характеризувалася зменшенням епітеліальних клітин та ознаками апоптозу. Виявлені зміни є специфічними проявами стресорної відповіді на загоєння ран у нащадків, батьки яких підлягали хронічному обкурюванню.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Korolenko, V. V., T. S. Gruzieva, and H. V. Inshakova. "АНАЛІЗ ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ ДЕРМАТОВЕНЕРОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ З УРАХУВАННЯМ ДУМКИ ПАЦІЄНТІВ ТА МЕНЕДЖЕРІВ ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 4 (March 19, 2021): 34–42. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2020.4.11907.

Full text

Abstract:

Мета: оцінити сучасний стан та проблеми надання дерматовенерологічної допомоги з позиції пацієнтів та менеджерів охорони здоров’я. Матеріали і методи. Застосовано бібліографічний, медико-статистичний, соціологічний методи. Науковою базою стали дані наукової літератури, дані власних соціологічних досліджень з вивчення думки пацієнтів та менеджерів охорони здоров’я щодо якості та доступності дерматовенерологічної допомоги. Результати. Соціологічним дослідженням встановлено проблеми доступності та якості дерматологічної допо-моги. Понад третина пацієнтів оцінила як недостатню територіальну (34,6±2,1 на 100 опитаних) та фінансову (31,3±2,0) доступність дерматовенерологічної допомоги, як низьку – 13,3±1,5 та 28,5±2,0 відповідно. Якість допомоги вважали недостатньою 27,3±2,0 на 100 респондентів. Виявлено причини проблем і шляхи підвищення доступності та якості дерматологічної допомоги, у тому числі удосконалення організації обслуговування, запровадження електронної охорони здоров’я, поліпшення ресурсного забезпечення, комунікації. Менеджери охорони здоров’я вказали на причини недостатньої ефективності дерматовенерологічної допомоги, у тому числі недостатнє медичне оснащення (71,9±3,9) та інформаційне забезпечення (40,7±4,2), брак комп’ютерного обладнання (57,8±4,3), незадовільну координацію діяльності з колегами, допоміжними підрозділами, брак міжгалузевої взаємодії, відсутність мотиваційних важелів тощо. Виявлено потребу в запровадженні дистанційних технологій – телемедицини, мобільної медицини, а також в поширенні практики використання цифрової дерматоскопії, ультразвукової діагностики шкіри, патогістології шкіри, лазерних та радіохвильових апаратних технологій лікування. Підтверджено думку пацієнтів та менеджерів охорони здоров’я про негативний вплив пандемії COVID-19 на доступність і якість медичних послуг. Висновки. Вивчення думки пацієнтів та менеджерів охорони здоров’я стосовно сучасного стану дерматовенерологічної служби, кадрового потенціалу, доступності та якості її послуг дозволило виявити низку організаційно-управлінських проблем та визначити пріоритети діяльності з подальшої розбудови системи дерматовенерологічної допомоги населенню за умов реформування охорони здоров’я, обґрунтувати концептуальні засади побудови її удосконаленої функціонально-організаційної моделі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Самогальська, О. Є., and З. П. Мандзій. "ПРОФІЛАКТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ Й ЕНДОГЕННОЇ ІНТОКСИКАЦІЇ У ХВОРИХ ІЗ ЛІМФОПРОЛІФЕРАТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (July 28, 2021): 127–33. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12228.

Full text

Abstract:

За даними сучасних епідеміологічних і статистичних досліджень, останнім часом в Україні значно зросла частота захворюваності на хронічну патологію печінки. Перебіг захворювання супроводжується виснаженням системи антиоксидантного захисту, на тлі чого розвивається хронічна інтоксикація з метаболічними порушеннями, які негативно впливають на функціональний стан печінки. Мета – вивчити ефективність комбінованого гепатопротектора «Гепаргін» у складі комплексної терапії хворих із гемобластозами. Матеріал і методи. Під нашим спостереженням перебували 42 хворих із лімфопроліферативними захворюваннями (6 – із гострими лімфобластними лейкеміями; 16 – із хронічними лімфоїдними лейкеміями; 9 – із неходжкінськими лімфомами: 7 – із неходжкінськими лімфомами з малих лімфоцитів, а 5 хворих – із неходжкінськими лімфомами з великих гранулярних клітин). Вік хворих становив від 34 до 68 років. Середня тривалість захворювання становила 4–7 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та визначали біохімічні показники функції печінки, а саме аланінамінотрансфаразу, аспартатамінотрансферазу, білірубін, лужну фосфатазу, тимолову та сулемові проби, ядерний індекс інтоксикації. Результати. Хворі скаржилися на загальну слабість, нездужання, тяжкість у нижніх кінцівках, запаморочення. Їх турбували тяжкість та відчуття розпирання у правому підребер᾽ї, нудота. Інколи відмічали жовтяничність шкіри та слизових оболонок. При УЗД ОЧП у 22 хворих спостерігали збільшення розмірів печінки. У середньому печінка була збільшена як за рахунок правої частки, так і лівої. У 19 хворих спостерігали підвищення АЛТ та АСТ, у 11 хворих також відмічали підвищення білірубіну за рахунок непрямої фракції. Активність процесу переважно відповідала середньому (58,7 %) та вираженому (21,3 %) ступеням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії, активність вираження токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказували печінкові проби. Так, показники АЛТ та АСТ підвищувалися, також спостерігалось підвищення лужної фосфатази, білірубіну за рахунок непрямої фракції. У 5 хворих із гемобластозами спостерігали жовтяничність шкіри та склер. Висновки. На основі комплексного лікування із застосуванням препарату «Гепаргін» відмічалась позитивна динаміка клінічного перебігу основного захворювання, яка проявлалася покращенням самопочуття хворого, загального стану, зникненням тяжкості в правому підребер᾽ї. Аналіз показників функціональних проб печінки під впливом терапії показав зниження активності запального процесу в гепатоцитах, на що вказували АЛТ, АСТ, білірубін, лужна фосфатаза, ядерний індекс інтоксикації. У хворих із мінімальною та середньою активністю ці показники поверталися до нормальних величин, а у хворих із вираженою активністю – зменшувалися. Також встановлений позитивний вплив препарату на білковий метаболізм, про що свідчить підвищення загального білка сироватки крові.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Samogalska, O. Ye, Z. P. Mandzii, H. H. Kmita, I. M. Markiv, V. F. Tyurina, L. V. Radetska, L. T. Kramar, A. V. Khomitska, R. Y. Vybyrana, and L. M. Skakun. "ВИКОРИСТАННЯ КОМБІНОВАНОГО ГЕПАТОПРОТЕКТОРА “ЛЕСФАЛЬ ВІТ” ДЛЯ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ЛІМФОПРОЛІФЕРАТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ." Вісник наукових досліджень, no. 4 (January 31, 2019): 33–37. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.4.9790.

Full text

Abstract:

За даними сучасних епідеміологічних і статистичних досліджень, останнім часом в Україні відмічено збільшення зростання частоти захворюваності на хронічну патологію печінки. Перебіг супроводжується виснаженням системи антиоксидантного захисту, на тлі чого розвивається хронічна інтоксикація з метаболічними порушеннями, які негативно впливають на функціональний стан печінки. Мета дослідження – вивчити ефективність застосування комбінованого гепатопротектора “Лесфаль Віт” у складі комплексної терапії у хворих на гемобластози. Матеріали і методи. Під нашим спостереженням перебувало 29 пацієнтів із лімфопроліферативними захворюваннями (5 – із гострими лімфобластними лейкеміями, 15 – із хронічними лімфоїдними лейкеміями, 9 – з неходжкінськими лімфомами: 6 – з неходжкінськими лімфомами з малих лімфоцитів, а 3 хворих – з неходжкінськими лімфомами з великих гранулярних клітин). Вік пацієнтів був від 32 до 67 років. Середня тривалість захворювання становила 5–6 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та біохімічні показники функції печінки, а саме, аланінамінотрансфарази (АЛТ), аспартатамінотрансферази (АСТ), білірубіну, лужної фосфатази, тимолової та сулемової проб. Результати досліджень та їх обговорення. Окрім скарг основного захворювання (а це загальна слабість, недомагання, тяжкість у нижніх кінцівках, головокружіння), пацієнтів турбували тяжкість та відчуття розпирання у правому підребер’ї, нудота. Інколи шкіра та слизові оболонки набували жовтяничності. При УЗД ОЧП у 22 хворих спостерігали збільшення розмірів печінки. У середньому вона була збільшена як за рахунок правої частки, так і лівої. У 19 пацієнтів спостерігали підвищення АЛТ та АСТ, в 11 хворих також підвищився білірубін через непряму фракцію. Активність процесу переважно відповідала середньому 58,7 % та вираженому 21,3 % ступеням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії активність вираження токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказували печінкові проби. Так, показники АЛТ та АСТ підвищувалися, також було збільшення лужної фосфатази, білірубіну через непряму фракцію. У 5 хворих на гемобластоз спостерігали жовтяничність шкіри та склер. Висновки. На основі комплексного лікування із застосуванням препарату “Лесфаль Віт” відмічали позитивну динаміку клінічного перебігу основного захворювання, що проявлалася поліпшенням самопочуття, загального стану, зникненням тяжкості в правому підребер’ї. Аналіз показників функціональних проб печінки під впливом терапії показав зниження активності запального процесу в гепатоцитах, на що вказували АЛТ, АСТ, білірубін, лужна фосфатаза. У хворих із мінімальною та середньою активністю ці показники повертались до нормальних величин. У пацієнтів із вираженою активністю дані показники зменшувались. Також встановлено позитивний вплив препарату на білковий метаболізм, про що свідчить підвищення загального білка сироватки крові.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Zykova, N. P., Z. M. Nebesna, S. B. Kramar, and S. O. Lytvynyuk. "ВПЛИВ ЕКЗО- ТА ЕНДОГЕННИХ ЧИННИКІВ НА МОРФОЛОГІЮ ПІДШЛУНКОВОЇ ЗАЛОЗИ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 25, 2021): 143–49. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11828.

Full text

Abstract:

Резюме. Стаття присвячена вивченню та детальному аналізу статей та наукової літератури щодо морфофункціональних особливостей ремоделювання підшлункової залози при різноманітних впливах на організм. Підшлункова залоза разом з іншими залозами беруть участь у регуляції функцій організму, тому порушення її діяльності під впливом різноманітних чинників є актуальною темою. Мета дослідження – вивчити і проаналізувати сучасні дані науковців щодо впливу різноманітних чинників на реорганізацію підшлункової залози та виокремити нові перспективні морфологічні погляди на дослідження органа. Матеріали і методи. Матеріалом для статті були наукові публікації за останні роки, що стосувалися впливу різноманітних чинників на морфологічні особливості підшлункової залози. Результати. У дослідженні розглянуто літературні дані впливу на підшлункову залозу солей важких металів, наркотичних і токсичних речовин, алкоголю, тютюнокуріння, голодування, ожиріння, гравітаційних навантажень, кисневого голодування, гіпероксигенації, гіпотермії, дегідратації, недостатньої кількості йоду, лікарських препаратів, вірусних інфекцій, а також при дії електричного струму. Проте невелика кількість наукових джерел присвячена впливу термічного фактора на стан підшлункової залози. Висновки. Згідно з аналізом літературних джерел, вивчено вплив значної кількості зовнішніх та внутрішніх чинників на підшлункову залозу. Проте вплив термічних опіків шкіри на морфофункціональний стан залози у сучасних наукових статтях практично не зустрічається, тому дана проблема потребує подальших досліджень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Гончаренко, М. С., Т. П. Камнєва, and В. П. Титар. "ВИВЧЕННЯ ВПЛИВУ ТАКТИЛЬНОГО КОЛЬОРОСПРИЙНЯТТЯ НА СТАН ЕНЕРГОІНФОРМАЦІЙНОЇ СКЛАДОВОЇ ЗДОРОВ’Я ДІТЕЙ З ПАТОЛОГІЄЮ ЗОРУ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, no. 4 (September 30, 2019): 27–43. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-27-43.

Full text

Abstract:

Сучасна людина активно користується телевізором, мобільним телефоном, комп’ютером, через що зростає навантаження на зоровий апарат. Це призводить до погіршення або втрати зору. Також зорові функції знижуються внаслідок перевантаження у школярів та студентів, а також у людей похилого віку. Тому дослідження особливостей функціонування зорового апарату людини у наш час є актуальними. У світі існує гіпотеза про наявність альтернативного каналу прийому та передачі інформації – так званого «шкірного зору». Співробітниками кафедри валеології та лабораторії радіо- та оптичної голографії Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна проведені роботи з дослідження стану енергоінформаційної складової здоров'я дітей з патологіями зору, які навчаються у гімназії імені В. Г. Короленка, а також вивчення впливу занять з пробудження тактильного шкірно-оптичного кольоросприйняття шляхом механічної взаємодії кінчиків пальців рук дітей з кольоровими паперовими листками однакової структури. Дослідження параметрів енергообміну дітей здійснювалося методом скринінгової енергоінформаційної адаптометрії голографічної матриці в початковому стані і після заняття. У статті наведені результати дослідження особливостей стану енергоінформаційної складової організму учнів з патологією зору, які вказують на наявність енергоінформаційного зв’язку між активними точками рук і зоровим центрами, про що свідчить активація лобного енергетичного центру під час механічного подразнення шкіри кінчиків пальців рук дітей з вадами зору. Дані дослідження підтверджують гіпотезу про наявність такого феномена як «шкірний зір. Дослідження виявило наявність гармонізуючої, оздоровчої дії заняття з пробудження тактильного шкірно-оптичного кольоросприйняття на організм, на інтелектуальні можливості дітей з вадами зору. Ключові слова: адаптація, діти з вадами зору, енергоінформаційна складова здоров’я, енергоресурс організму, енергообмін, енергетичний центр.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Бондаренко, Л. Б., Т. А. Карацуба, О. О. Хавич, Г. М. Шаяхметова, Н. І. Шарикіна, В. М. Коваленко, О. І. Харченко, Н. М. Сергійчук, and М. М. Калачінська. "Вплив 2-(3-аліл-4-оксо-3,4-дигідро-хіназолін- 2-іл-сульфоніл)-N-(2,6-дихлорфеніл)-цераміду на складові хроматину та стан антиоксидантної системи в саркомі 45 і незмінених тканинах шкіри щурів." Фармакологія та лікарська токсикологія 14, no. 1 (March 27, 2020): 15–23. http://dx.doi.org/10.33250/14.01.015.

Full text

Abstract:

Стрімке поширення онкологічних захворювань у ХХІ столітті в усьому світі зумовлює інтенсифікацію хіміотерапевтичного лікування даної патології зі застосуванням усе нових і нових цитотоксичних і цитостатичних агентів. Однак це зумовлює зростання й числа побічних ефектів і небажаних наслідків використання даних препаратів. Неспецифічна дія щодо всього організму пацієнта та висока токсичність даної групи лікарських засобів, зокрема, їхня кардіо-, нефро- та нейротоксичність, а також відсутність достатньої інформації щодо віддалених наслідків введення протипухлинних засобів на стан прилеглих тканин, які не були захоплені інвазією пухлини, зумовлюють нагальну потребу в системному вивченні біохімічних змін не лише в пухлині, але й поза її межами. У попередніх експериментах нами було проведене вивчення впливу протипухлинного похідного хіназоліну на складові хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов’язаних з білками SH-груп у карциномі Герена та незмінених тканинах матки й виявлено специфічність його впливу на низку показників виключно в тканині пухлини. У зв’язку з цим актуальним є з’ясування, чи є виявлена специфічність похідного хіназоліну характерною лише для тканини матки, чи вона поширюється й на інші тканини організму. Мета дослідження – вивчити вплив 2-(3-аліл-4-оксо-3,4-дигідро-хіназолін-2-іл-сульфоніл)-N(2,6-дихлорфеніл)-цераміду (АХДЦ) на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов’язаних з білками SH-груп у саркомі 45 і незмінених тканинах шкіри щурів. Тварини були розподілені на 3 групи по 6 тварин у кожній: 1 – інтактні щури; 2 – негативний контроль (саркома 45); 3 – саркома 45 + АХДЦ (29,93 мг/кг). Вивчення впливу АХДЦ на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов’язаних з білками SH-груп у саркомі 45 і незмінених тканинах шкіри показало, що дана сполука вірогідно змінювала більшість досліджуваних показників як порівняно з інтактними тваринами, так і з саркомою 45 без лікування. Специфічність впливу АХДЦ на клітини пухлин була найвираженішою щодо ДНК-фрагментації та змін вмісту РНК, співвідношень РНК/ДНК і РНК/НК. Щодо впливу на вміст SH-груп у тканині саркоми 45 і неуражених пухлиною тканинах шкіри, то в даному випадку ефект АХДЦ був протилежним за напрямком стосовно змін вмісту небілкових і пов’язаних з білками SH-груп.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Samogalska, O. E., and Z. P. Mandziy. "ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКА ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ У ХВОРИХ З ЛІМФОПРОЛІФЕРАТИВНИМИ ЗАХВОРЮВАННЯМИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (February 12, 2021): 140–45. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11765.

Full text

Abstract:

РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – вивчити ефективність комбінованого гепатопротектора гепаризин у складі комплексної терапії хворих із гемобластозами. Матеріал і методи. Під нашим спостереженням перебували 29 хворих із лімфопроліферативними захворюваннями (5 – з гострими лімфобластними лейкеміями, 15 – з хронічними лімфоїдними лейкеміями, 9 – з неходжкінськими лімфомами: 6 – з неходжкінськими лімфомами з малих лімфоцитів, а 3 – з неходжкінськими лімфомами з великих гранулярних клітин). Вік хворих становив від 32 до 67 років. Середня тривалість захворювання становила 5–6 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та визначали біохімічні показники функції печінки, а саме аланінамінотрансфаразу, аспартатамінотрансферазу, білірубін, лужну фосфатазу, тимолову та сулемову проби. Результати. Окрім скарг з приводу основного захворювання (а це загальна слабість, нездужання, тяжкість у нижніх кінцівках, запаморочення), хворих турбували важкість та відчуття розпирання у правому підреберї, нудота. Інколи відмічалась жовтяничність шкіри та слизових оболонок. При УЗД ОЧП у 22 хворих виявлено збільшення розмірів печінки. У середньому печінка була збільшена за рахунок як правої, так і лівої часток. У 19 хворих спостерігалось підвищення АЛТ та АСТ, у 11 хворих також виявлено підвищення білірубіну за рахунок непрямої фракції. Активність процесу переважно відповідала середньому (58,7 %) та вираженому (21,3 %) ступеням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії вираженість токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказували печінкові проби. Так, показники АЛТ та АСТ підвищувалися, також спостерігалося підвищення рівнів лужної фосфатази, білірубіну за рахунок непрямої фракції. У 5 хворих із гемобластозами спостерігалась жовтяничність шкіри та склер. Висновки. На основі комплексного лікування із застосуванням препарату гепаризину відмічалась позитивна динаміка клінічного перебігу основного захворювання, яка проявлялася покращенням самопочуття хворого, загального стану, зникненням важкості в правому підребер'ї. Аналіз показників функціональних проб печінки під впливом терапії показав зниження активності запального процесу в гепатоцитах, на що вказували показники АЛТ, АСТ, білірубіну, лужної фосфатази. У хворих із мінімальною та середньою активністю ці показники поверталась до нормальних величин, а у хворих із вираженою активністю вказані показники зменшувались. Також встановлено позитивний вплив препарату на білковий метаболізм, про що свідчить підвищення загального білка сироватки крові.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Taburets, O. V., V. V. Vereschaka, T. V. Beregova, and L. I. Ostapchenko. "INFLUENCE OF MELANINE ON MORPHOFUNCTIONAL INDICES OF RAT SKIN WITH CHEMICAL BURNER AND FULL-THICKNESS WOUND." Fiziolohichnyĭ zhurnal 63, no. 5 (September 20, 2017): 28–33. http://dx.doi.org/10.15407/fz63.05.028.

Full text

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Kosovska, T. M., and V. O. Kosovska. "ВИПАДОК ХВОРОБИ КРАББЕ В ПЕДІАТРИЧНІЙ ПРАКТИЦІ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (March 5, 2020): 10–14. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.2.10916.

Full text

Abstract:

Хвороба Краббе (глобоїдно-клітинна лейкодистрофія) – швидко прогресуюче демієлінізуюче дегенеративне захворювання центральної нервової системи. Тип успадкування – автосомно-рецесивний. В основі хвороби лежить зниження активності ферменту галактозилцерамід-β-галактозидази, який в нормі розщеплює галактоцереброзид до цераміду і галактози. Хвороба Краббе викликається мутаціями в гені GALC, який розташований на 14-й хромосомі (14q31). Внаслідок цієї мутації виникає дефіцит ферменту галактозилцерамідази. Залежно від віку, в якому проявилося захворювання, виділяють такі клінічні форми галактозилцерамідного ліпідозу: інфантильну, або класичну (розвиток хвороби починається з 3–6 місяців), пізню інфантильну (з 6–18 місяців), ювенільну, дорослу. Для діагностики використовують біохімічні тести (кров або клітини шкіри), які полягають у визначенні рівня ферменту галактоцерамідази або у виявленні підвищеного рівня психозину, зниження активності галактозилцерамід-β-галактозидази. Специфічне лікування не розроблено. На сьогодні лікування перебуває в стадії розробки – вчені вивчають можливість доставки Galc-гена в клітини хворого за допомогою вірусів (генна терапія), однак цей метод до кінця не вивчений. На ранніх стадіях захворювання або при повільно прогресуючих формах досить ефективним методом лікування є трансплантація кісткового мозку, отриманого з клітин пуповинної крові (гемопоетичних стовбурових клітин), яка дозволяє стабілізувати стан хворого і знизити прояви симптомів. У багатьох випадках трансплантація на ранніх етапах приводить до повного виліковування хвороби Краббе. Дане дослідження проведено на випадку з практики. У дитини діагностовано хворобу Краббе. Оскільки дана патологія належить до спадкових захворювань, єдиною можливою профілактикою є генетичний аналіз при наявності хвороби Краббе у близьких родичів. Для попередження народження другої дитини з аналогічним захворюванням найбільш раннім методом діагностики є молекулярно-генетичне обстеження (пренатальна діагностика), в процесі якого визначається активність ферменту галактоцереброзидази та галактозилцерамід-β-галактозидази в культивованих клітинах амніотичної рідини і ворсин хоріона.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Taryanyk, K. A., M. Yu Delva, T. Y. Purdenko, and L. A. Samarchenko. "Хронічний нейробореліоз із синдромом церебральної псевдопухлини (клінічне спостереження, обговорення)." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL 17, no. 6 (January 10, 2022): 57–61. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.17.6.2021.242237.

Full text

Abstract:

У статті описується клінічний випадок хронічного нейробореліозу із синдромом церебральної псевдопухлини в пацієнтки 30 років, яка звернулася зі скаргами на головокружіння, двоїння в очах, зниження гостроти зору на обидва ока, відчуття «туману перед очима», постійний головний біль (7–8 балів за візуальною аналоговою шкалою), порушення сну. За 5–6 місяців до початку захворювання, протягом літнього періоду, неодноразово були укуси кліщів із почервонінням шкіри, за медичною допомогою не зверталася. Хворіє упродовж останніх 1,5 місяця, коли без видимих причин з’явився головний біль, 1 місяць тому почала відмічати зниження зору, двоїння в очах. У неврологічному статусі: ураження лівого відвідного нерва. МРТ головного мозку — симптом порожнього турецького сідла, сплющення заднього полюса склер, звивистість зорових нервів. Окуліст: гострота зору правого ока — 0,3, лівого ока — 0,8, набряк диска зорового нерва обох очей. Аналіз ліквору: тиск 300 мм вод.ст. (при люмбальній пункції в положенні лежачи), загальний білок — 0,198 г/л, цитоз — 5 в 1 мкл (лімфоцити), протибореліозні IgG — 38,15 од/мл, IgM — 5,61 од/мл. Відразу після люмбальної пункції пацієнтка відмітила значне зменшення головного болю та двоїння в очах. Індекс лікворно-сироваткових протибореліозних IgG — 1,2. Установлений діагноз: хронічний нейробореліоз із синдромом церебральної псевдопухлини, з ураженням лівого відвідного нерва та зоровими порушеннями. Лікування: цефтріаксон, реосорбілакт, цитиколін, ацетазоламід, мелатонін, фенібут. Від повторних люмбальних пункцій пацієнтка відмовилась. За час стаціонарного лікування стан хворої покращився: зменшилися головні болі (до 3–4 балів за візуальною аналоговою шкалою), зникло двоїння в очах, відновилися в повному обсязі рухи лівого очного яблука, зменшився набряк дисків зорових нервів. Пацієнтка через 3 місяці телефоном повідомила про відсутність будь-яких скарг, окрім зниження зору. Таким чином, у пацієнтів із синдромом церебральної псевдопухлини серед потенційних етіологічних чинників захворювання необхідно виключати в тому числі і хворобу Лайма.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Regeda-Furdychko, M. M. "РОЛЬ ПРОЦЕСІВ ПЕРЕКИСНОГО ОКИСНЕННЯ ЛІПІДІВ ТА АНТИОКСИДАНТНОГО ЗАХИСТУ В ШКІРІ В ДИНАМІЦІ РОЗВИТКУ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО КОНТАКТНОГО ДЕРМАТИТУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (October 24, 2019): 124–28. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v.i3.10524.

Full text

Abstract:

РЕЗЮМЕ. Мета нашого дослідження – з’ясування стану прооксидантної і антиоксидантної системи в шкірі морських свинок у різні періоди формування контактного дерматиту. Матеріал і методи. Експериментальні дослідження проводили на морських свинках, поділених на 5 груп по 9 тварин у кожній. До І групи (контроль) увійшли інтактні морські свинки, до ІІ – тварини з експериментальним контактним дерматитом на 4-у добу, до ІІІ – морські свинки на 8-у добу модельного процесу, до ІV – тварини на 10-у добу та до V – тварини на 18-у добу контактного дерматиту. З метою детального аналізу та інтерпретації показників прооксидантної та антиоксидантної систем у різні доби експерименту умовно виділяли два періоди розвитку експериментального контактного дерматиту: ранній і пізній. Ранній період включав групу тварин на 4-у та 8-у доби експерименту. Пізній – групу тварин на 10-у та 18-у доби контактного дерматиту. Експериментальну модель контактного дерматиту відтворювали на морських свинках за методом В. А. Волковой (2010). Стан вільнорадикального окиснення ліпідів у шкірі визначали за вмістом дієнових кон’югатів за методом В. Г. Гаврилова, М. І. Мишкорудної (1989), вміст малонового діальдегіду – за методом Е. Н. Коробейникова (1989). Ступінь активності антиоксидантної системи оцінювали за вмістом ферментів – супероксиддисмутази за методом R. Fried (1975), каталази за методом R. Holmes, C. Masters (1970), глутатіонпероксидази – за методом О. Г. Архиповой (1988) та глутатіонредуктази – за методом В. М. Моїна (1986). Результати. У роботі встановлено поступове зростання продуктів вільнорадикального окиснення – дієнових кон’югатів та малонового діальдегіду – на усі доби формування експериментального контактного дерматиту. Виявлено початкове підвищення активності супероксиддисмутази, каталази, глутатіонредуктази та глутатіонпероксидази в шкірі на 4-у добу, з наступним зниженням цих ферментів з 8-ї доби експерименту, що свідчило про порушення рівноваги між прооксидантною та антиоксидантною системами, особливо на 10-у і 18-у доби дослідження, що посилює запальний процес в шкірі, а також запускає каскад інших механізмів пошкодження.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Soltani, R. E. "ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНО-ПОВЕДІНКОВИХ РЕАКЦІЙ У ЩУРІВ ПРИ МОДЕЛЮВАННІ В НИХ СИНДРОМУ АПНОЕ СНУ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 25, 2021): 63–68. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11811.

Full text

Abstract:

Резюме. Синдром обструктивного апное-гіпопное під час сну (СОАГС) – патологічний стан зупинки вентиляції легенів у хворих понад 10 с; при цьому протягом 7- годинного сну апное-гіпопное реєструється не менше 30 разів. Він зумовлений періодичною обструкцією верхніх дихальних шляхів на рівні горла; при цьому на тлі збереження дихальних зусиль призупиняється легенева вентиляція та понижується насиченість крові киснем; у пацієнтів виникає груба фрагментація сну та надмірна денна сонливість. У хворих спостерігається суттєве погіршення якості життя, зумовлене інсомнічними розладами, та розвивається при цьому симптомокомплекс органічних порушень. Для глибшого вивчення патогенетичних механізмів СОАГС доцільно використовувати експериментальні моделі на дрібних лабораторних тваринах. Мета дослідження – оцінити особливості емоційно-поведінкових реакцій у щурів при моделюванні в них синдрому апное сну. Матеріали і методи. Дослідження проведено на 42-х білих безпородних щурах-самцях, які перебували на звичайному харчовому раціоні віварію. Для виключення випадкових впливів усі тварини перебували в однакових умовах і брали їх для досліду в один і той же час. З метою усунення коливань гормонального фону для експерименту брали нелінійних білих статевозрілих щурів-самців, маса яких була (200±10) г. Тварин поділили на 3 групи: першу – щури, у яких під барбітуровим наркозом моделювали синдром обструктивного апное-гіпопное сну (21 тварина), друга – щури, яким проводили барбітуровий наркоз (14 тварин), третя – інтактні тварини (7 щурів). Забезпечували тваринам медикаментозний сон, вводячи їх у наркоз. Для цього використовували 1% розчин натрію тіопенталу. Анестетик у дозі 60 мг/кг вводили внутрішньочеревно у ділянку гіпогастрію. Тварини інтактної групи отримували внутрішньочеревно еквівалентну кількість ізотонічного розчину NaCl. Проводили дослідження фізіологічної активності щурів за тестом Буреша у відкритому полі. Досліджували особливості емоційно-поведінкових реакцій у тварин, яким моделювали синдром обструктивного апное-гіпопное сну. Для цього сконструювали пристрій, який за допомогою електромагнітного затвору викликає дозоване за часом змикання двох планок, між якими фіксується латексна тонкостінна муфта, одягнута на мордочки тварин, проксимальна частина яких щільно прилягає до шкіри голови. Тварини при цьому знаходились у медикаментозному сні. Дослідження проведено на 4; 12 і 18 доби. Результати. Під час моделювання інспіраторного апное внутрішньоплевральний тиск у них зростав у 5–6 разів. Досліджували емоційно-поведінкові реакції у 42 щурів за тестом «відкрите поле» з інтервалом у 3 дні, загальною тривалістю 18 днів. Виявили погіршення значень горизонтальної та вертикальної активності й показників вегетативного балансу на тлі проведеного наркозу та, особливо, при моделюванні у них синдрому обструктивного апное сну, що засвідчувало їхню здатність до погіршення адаптації, на відміну від інтактних тварин. Висновки. Для поглибленого вивчення феномену обструктивного апное-гіпопное сну доцільно застосовувати запропоновану експериментальну модель інспіраторного перекриття ротового та носових просвітів тварин на (2,2±0,2) с протягом кожної хвилини сну під час наркозу. При моделюванні обструктивного апное-гіпопное сну в щурів відбуваються функціональні зміни – пониження емоційно-поведінкових реакцій та вегетативного балансу, що вказує на виражені порушення адаптаційних механізмів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Волинчук Ю.В., к.е.н., доцент Нікітін Т.О., студент. "АНАЛІТИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РИНКУ ТОВАРІВ ЛЕГКОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ УКРАЇНИ." Економічний форум 1, no. 2 (May 17, 2020): 28–36. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-2-4.

Full text

Abstract:

У статті викладено авторське дослідження ринку товарів легкої промисловості України, актуальність проведення якого зумовлена суперечливістю цифрових даних, значною кількістю нелегального імпорту та тіньового виробництва товарів легкої промисловості. Проаналізовано географію та структуру експортно-імпортних відносин товарів легкої промисловості. В зовнішньоекономічній діяльності виокремлено та досліджено товари легкої промисловості за трьома групами, зокрема, шкури необроблені та шкіра вичинена; текстильні матеріали та текстильні вироби (найбільш вагома група); взуття, головні убори, парасольки та оброблені пух та пір’я. Висвітлено динаміку та товарну структуру роздрібного та оптового товарообороту, індекси фізичного обсягу роздрібного товарообороту підприємств роздрібної торгівлі за товарними групами в регіональному розрізі тощо. Стан ринку товарів легкої промисловості вітчизняного виробництва визначено як малорозвинутий. Водночас конкуренцію на ринку України можна оцінювати як високу, адже товари низького цінового сегменту значною мірою покриваються експортом з Китаю та Туреччини, а високого – брендовими виробниками з країн ЄС. Труднощі також зумовлені присутністю великої частки тіньового виробництва, торгівлею контрабандними товарами та активним споживанням населенням секонд-хенду. Доведено, що пандемія Covid-19 в українських реаліях засвідчила значний потенціал середнього та малого бізнесу в напрямку швидкої адаптації до новітніх потреб ринку (виготовлення масок, захисних костюмів тощо). Обґрунтовано, що для розвитку підприємствам слід активно співпрацювати в Українській асоціації підприємств легкої промисловості, інвестувати в оновлення власних виробничих потужностей та професійне навчання персоналу. Визначено, що з позицій держави, основними підтримуючими заходами в сфері розвитку виробництва та торгівлі товарами легкої промисловості повинні бути детінізація ринку, зменшення потоків вживаних речей, захист національних виробників тощо.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Peresypkina, T. V. "Динаміка стану здоров’я підлітків України." CHILD`S HEALTH, no. 1.52 (March 19, 2014): 12–15. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.1.52.2014.75600.

Full text

Abstract:

У роботі подано результати аналізу стану здоров’я підлітків України за період 2001–2012 рр. Було використано дані Центру медичної статистики МОЗ України. Мета роботи — надати оцінку показників стану здоров’я підлітків України, визначити тенденції щодо їх змін.Установлено неухильне збільшення показника поширеності захворювань, приріст якого від 2001 до 2012 р. становив 42,0 %. За аналізований період мали місце зміни у структурі захворювань. У 2012 р. провідними у структурі поширеності були хвороби органів дихання; органів травлення; кістково-м’язової системи та сполучної тканини; ока та придаткового апарату; хвороби ендокринної системи, розлади харчування та порушення обміну речовин; хвороби нервової та сечостатевої систем; шкіри та підшкірної клітковини. Динаміка змін показника оцінювалася за темпом їх приросту. Найбільший темп приросту відзначено за такими класами, як: новоутворення; вроджені аномалії; хвороби системи кровообігу; крові та кровотворних органів та хвороби органів дихання. Отримані дані доцільно використовувати для розробки цілеспрямованих програм профілактики та прийняття організаційних рішень для підвищення якості медичної допомоги, які повинні включати пріоритетні наукові дослідження, моніторинг стану здоров’я та чинників, що його формують, а також можливість міжгалузевого співробітництва.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Svyatenko, T. V., V. S. Hlushok, and T. S. Shkrobot. "ЕФЕКТИВНІСТЬ КОМБІНОВАНОЇ ПОСЛІДОВНОЇ ТЕРАПІЇ АКТИНІЧНОГО КЕРАТОЗУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (May 6, 2020): 165–72. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11083.

Full text

Abstract:

Мета роботи – оцінити ефективність використання комбінованої послідовної терапії актинічного кератозу (АК) шляхом порівняння з результатами терапевтичної ефективності монотерапії. Матеріал і методи. Розроблено триетапний алгоритм комбінованої терапії, спрямованої на послідовне видалення ділянок атипових проліфератів кератиноцитів, на зниження васкуляризації у наявних осередках АК і у потенційно можливих нових осередках на прилеглих ділянках шкіри, а також на покращення стану фотоушкодженої шкіри. Під спостереженням перебували 90 пацієнтів з АК, яких було рандомізовано у дві групи. Пацієнти 1-ої групи (58 осіб) отримували комбіновану терапію згідно з розробленою методикою, пацієнтам 2-ої групи (32 особи) було проведено лише кріодеструкцію рідким азотом. Результати та висновки. На основі проведеного аналізу скарг і клінічних даних у пацієнтів до і після лікування, доведено, що комбінована терапія забезпечує кращі клінічні й косметичні ефекти, порівняно з монотерапією. Висока терапевтична ефективність, добра переносимість, малоінвазивність процедур, доступність, зручність застосування дозволяють рекомендувати цю методику для лікування хворих на АК в Україні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Стоцька, Ольга Ігорівна. "МОНІТОРИНГ ХВОРОБ ШКІРИ СОБАК В УМОВАХ ПРИВАТНОЇ ВЕТЕРИНАРНОЇ КЛІНІКИ «АЛЬФА-ВЕТ», М. КОНОТОП." Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Veterinary Medicine, no. 2 (53) (January 27, 2022): 3–8. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.vet.2021.2.1.

Full text

Abstract:

В роботі був проведений моніторинг захворюваності собак на дерматити поліетіологічного походження. Дерматит – загальне визначення для будь-якого типу запалення шкіри. Цей термін, зазвичай, використовують для опису стану шкіри до досягнення конкретного діагнозу. Існує безліч причин запалення шкіри, включаючи зовнішні подразники, опіки, алергени, травми та інфекції (бактеріальні, вірусні, паразитарні або грибкові). Дерматит також може бути пов’язаний із захворюваннями внутрішніх органів Дослідження проводилися на базі клініки ветеринарної медицини «Альфа-вет» (м. Конотоп, вул. Красногірська 4а) в період 2020-2021 рр. Пацієнтами для проведення досліджень були хворі на дерматити собаки порід мопс, ягд-тер’єр, лабрадор, стафордширський тер’єр, німецька вівчарка, шарпей, такса, французький бульдог, різних вікових груп та статі. Всього клінічно за цей період було обстежено 730 собак. При постановки діагнозу враховували дані анамнезу, клінічні ознаки, результати мікроскопічних досліджень, клінічні та біохімічні показники крові, цитологічні дослідження. Саркоптичний дерматит був зареєстрований у восьми випадках, в яких, крім саркоптичних кліщів, також були помічені нейтрофіли, макрофаги та плазматичні клітини та ороговілі епітеліальні клітини. Гематологічними дослідженнями встановлена відносну нейтрофілія та легка еозинофілію. Важкого та генералізованого демодекозу, ускладненого бактеріями та Malassezia sp. також було зафіксовано у 28 випадках зараження. Гістопатологічно численні Demodex sp. було виявлено кліщів у різній стадії дозрівання, які пошкоджують волосяні фолікули разом із супутніми патологічними змінами та гранулемами стороннього тіла. Крім того, алергічний дерматит від бліх також спостерігався у 89 собак. Цитологія виявилася однозначно ефективною при діагностиці паразитарного дерматиту. Собак з атопічним дерматитом було зафіксовано 28 випадків. Однак виникнення нових випадків постійно зростає. Патогенетичні механізми цього захворювання до кінця не вивчені, проте доведено участь аномальних генів та змінених імунологічних процесів. У собак діагноз атопічного дерматиту ґрунтується на зборі анамнезу, клінічному обстеженні та диференційній діагностиці. Основну частину захворювань займають алергічні хвороби шкіри та бактеріальні захворювання шкіри собак. При проведенні моніторингу дерматитів у собак було встановлено, що алергічні дерматити складали 63,01 % випадків; паразитарні – 24,66 %, грибкові – 9,32 % та бактеріальні – 3,01% Найбільш складні у діагностуванні та лікуванні атопічний, контактний та алергічний дерматити.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Бас, О. А., and В. М. Гречин. "Реабілітаційне обстеження жінок з лімфостазом." Pain medicine 3, no. 2/1 (October 16, 2018): 10. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.27197.

Full text

Abstract:

Актуальність. Лімфостаз – гостре порушення лімфатичного відтоку, що супроводжується стійким набряком і збільшенням кінцівки в розмірі з подальшим фіброзом шкіри та підшкірної клітковини, утворенням виразок і розвитком слоновості. Набряк, який не лікується, може перейти в хронічну стадію і викликати обмеження рухливості, у важких випадках – злоякісні пухлини в ушкодженій ділянці (лімфангіосаркома). Якісне реабілітаційне обстеження дозволить розробити програму фізичної терапії для тривалого терапевтичного ефекту. Мета дослідження. розробити базове реабілітаційне обстеження жінок з лімфостазом. Матеріали та методи. Аналіз літературних джерел за темою дослідження. Результати дослідження та їх обговорення. Анкетування та збір анамнезу проводиться для визначення обізнаності пацієнток про захворювання, рівень рухової активності та функціональних порушень. Для визначення рівня якості життя рекомендовано опитувальник функціонального оцінювання FACT-B+4 (Functional Assessment of Cancer Therapy) та Lymphoedema Quality of Life ARM. Для виявлeння психоeмоційного стaну рекомендовано «Шпитaльну шкaлу дeпрeсії тa тривоги» (HADS). Діагностика болю включає локaлізaцію, інтeнсивність, хaрaктeр та мeхaнізм виникнeння, рекомендовано використовувати шкaлу болю ВAШ та опитувальник Мак-Гілла. Складовими фізикального обстеження є огляд: виявлeння порушeнь постaви, пaтологічних положeнь кінцівок і тулубa, локалізація набряку; наявність деформацій, шкірних складок, еритеми та інших змін на шкірі. Для визначення консистенції набряку та ознаки Стеммера проводиться пальпація.Обстеження стану опорно-рухового апарату включає вимірювання обхватів урaжeної кінцівки, гоніометрію. Для визнaчeння функціонaльності кінцівки рекомендовано тест Constant Score або Simple Shoulder Test. При змeншeнні сили м’язів рекомендовано проводити кистьову динaмомeтрію та мануальне м’язове тестування, при неврологічних порушеннях – тестування чутливості та рефлексів кінцівки. Висновки. За результатами аналізу літературних джерел та власних досліджень підібрано ефективні методи реабілітаційного обстеження, розроблено картку реабілітаціійного обстеження жінок з лімфостазом. Перспективи подальших досліджень. Розширення кількості методів обстеження для моніторингу за станом здоров’я жінок з лімфостазом.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Богач, М. В., І. Д. Юськів, О. М. Богач, and В. Д. Старків. "ПОШИРЕННЯ ТА ФОРМИ ПЕРЕБІГУ ДЕМОДЕКОЗУ СОБАК В УМОВАХ МІСТА ОДЕСИ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 25, 2020): 251–56. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.29.

Full text

Abstract:

Демодекоз собак – хронічне захворюваня, яке характеризується запаленням і десквамацією рого-вого шару шкіри, зниженням імунного статусу організму, вираженим виснаженням тварини. Demodex spp. вважаються патогенними, коли їхня кількість збільшується й уражає дерму. Демоде-коз собак – це захворювання, що виникає в результаті бурхливого розмноження і розселення демоде-козних кліщів, що призводить до локального або генералізованого запалення шкіри і супроводжуєть-ся випаданням шерсті, виникненням папул, пустул, потовщень і складок шкіри, призводить до ви-снаження, а іноді ‒ до загибелі тварин. Поширення інвазії супроводжується погіршенням загального стану уражених собак і клінічною картиною хвороби. Тому вивчення клінічного прояву демодекозу як одного з показників комплексної діагностики цього захворювання є актуальним. За результатами вивчення епізоотичної ситуації щодо акарозів собак на території м. Одеси зареєстровано три види саркоптіформних та тромбідіформних кліщів – збудників акарозів м’ясоїдних тварин: Demodех canis, Otodectes cynotis, Sarcoptes canis. У загальній акарозній патології собак в умовах м. Одеси ма-сова частка демодекозу складає 55,6 %, отодектозу ‒ 25,4 % та саркоптозу 19,0 %. Сприйнятли-вість собак до збудника демодекозу залежить від віку та статі тварин. Найчастіше хворіють со-баки віком від 6-ти місяців до 1 року (25,8 %), а також собаки 1‒2 річного віку (22,7 %). Самки ви-явились більш чутливими до збудника і склали 57,4 %. Найбільш уражені на локальну форму демоде-козу були собаки віком до 6-ти місяців (89,9 %), а на генералізовану – старше 10-ти років (72,4 %). Демодекозна інвазія максимально проявлялася восени (34,5 %) та навесні (29,1 %), дещо менше вліт-ку (23,9 %) та взимку (12,5 %).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Sapko, S. A. "Вивчення швидкості настання стану нокдаун, висоти підйому іксодових кліщів по обробленій тканині препаратами ПрофіЛайн краплі протипаразитарні та ПрофіЛайн нашийник протипаразитарний." Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, no. 2 (September 18, 2019): 120–26. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.16.

Full text

Abstract:

Визначено швидкість настання стану нокдауну, висота підйому кліщів по обробленій тканині препаратами ПрофіЛайн краплі протипаразитарні та ПрофіЛайн нашийник протипаразитарний. ПрофіЛайн краплі протипаразитарні містять в складі фіпроніл у комбінації з S-метопрен, ПрофіЛайн нашийник протипаразитарний – пропоксур. Препарат ПрофіЛайн краплі протипаразитарні представляють собою інсекто-акарицидний розчин, в практичних умовах застосовуються одноразово шляхом точкового нанесення на шкіру. ПрофіЛайн нашийник протипаразитарний призначений для постійного носіння твариною як профілактичний захист від ектопаразитів. Встановлено, що препарати, які тестуються, мають виражений нокдаун-ефект, час наставання стану нокдауну складає: у препарату ПрофіЛайн краплі протипаразитарні 1,46 хв, ПрофіЛайн нашийник протипаразитарний – 2,23 хв при середній висоті підйому, відповідно 10,6 та 15,64 см.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Tishyn, O. L., R. V. Khomiak, and Zh M. Perih. "Порівняльна оцінка препаратів на основі фіпронілу за інвазії собак і котів ектопаразитами." Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, no. 2 (September 18, 2019): 283–88. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.36.

Full text

Abstract:

У статті наведено дані щодо ефективності нового вітчизняного протипаразитарного препарату «Профілайн спот-он для собак та котів (краплі для зовнішнього застосування)» у порівнянні з препаратом «Інсектостоп для собак та котів (рідина нашкірна)» (діюча речовина препаратів фіпроніл) на собаках і котах різних порід при застосуванні їх із профілактичною та лікувальною метою за ектопаразитарних інвазіях. Інтенсивність інвазії блохами та вошами визначали шляхом підрахунку ектопаразитів на 10 см² площі шкіри тварини, а кліщів – за кількістю особин на тварині. За результатами проведених досліджень встановлено, стійку інвазованість усіх залучених для дослідження 17 собак і 15 котів блохами. У 14 собак та 8 котів виявлена змішана інвазія блохами і вошами і у 7 собак і 4 котів, поряд із змішаною інвазією виявлені ураження шкірного покриву іксодовими кліщами Ixodes ricinus. При цьому інтенсивність інвазії у собак та котів блохами становила від 5 до 8 особин та вошами – від 1 до 3 особин на 10 см² площі шкіри тварини, а інвазованість кліщами становила 2–7 особин на тілі тварини. На 2, 5, 7 доби після лікування, на оброблених тваринах виявлялись мертві блохи, воші та кліщі, а на 10 і 30 доби ектопаразитів на тілі тварин не було виявлено. Під час лікування ускладнень чи змін у клінічному стані не спостерігалось, а екстенсефективність (ЕЕ) препаратів за виробничих випробувань за ураження собак та котів блохами, вошами та кліщами становила 100 %.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Мандзій, З. П. "ДІАГНОСТИКА ТА ЛІКУВАННЯ ЗАЛІЗОДЕФІЦИТНИХ СТАНІВ У КЛІНІЦІ ВНУТРІШНІХ ЗАХВОРЮВАНЬ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (March 25, 2022): 107–14. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12808.

Full text

Abstract:

РЕЗЮМЕ. Мета дослідження – враховуючи статистичні дані обґрунтувати захворюваність та поширеність, причини виникнення, клінічні прояви, а також діагностичні критерії і принципи лікування залізодефіцитних станів (ЗДС) із використанням новітніх лікарських форм препаратів. Матеріал і методи. Систематичний аналіз, розгляд та вивчення науково-медичної літератури дали можливість розглянути сучасний підхід на проблему ЗДС як серед дорослого, так і серед дитячого населення з точки зору їх поширеності, причин виникнення, вивчення патогенетичих механізмів, формування клінічних проявів хвороби, а також аналіз сучасних методів лабораторної діагностики ЗДС. На основі вивчених даних зроблені висновки щодо комплексного лікування та профілактики дефіциту заліза в організмі людини. Результати. Найпоширенішими серед анемій є залізодефіцитні стани. Нестача заліза в організмі виникає внаслідок невідповідності між потребами організму в залізі, його надходженням і всмоктуванням. За даними ВООЗ, більше половини населення різних країн світу страждає на дефіцит заліза, який охоплює всі вікові групи населення, проте найчастіше трапляється у дітей, підлітків і вагітних жінок. Причинами залізодефіцитних станів (ЗДС) найчастіше є кровотечі різного генезу: з ран чи виразки, кровотечі із гемороїдальних вузлів, надмірні крововтрати під час місячних, міом матки, при виразкових колітах, злоякісних пухлинах, резекціях шлунка тощо. При таких захворюваннях депо заліза в організмі зменшується. Як свідчать статистичні дані вітчизняних та зарубіжних учених, а також ВООЗ, ЗДС спостерігаються у 20 % населення. Симптоми анемії – блідість шкіри, швидка втомлюваність, запаморочення, задишка, втрата свідомості, порушення функції серцево-судинної, дихальної, нервової систем тощо. Принципи лікування ЗДА полягають насамперед в усуненні причин кровотечі, призначенні дієти, збагаченої білками, залізом, вітамінами, мікроелементами. Соціальною проблемою у багатьох країнах є питання про запобігання та лікування анемії. Адже наявність залізодефіцитного стану може знижувати якість життя пацієнтів, порушувати їх працездатність, викликати функціональні розлади з боку багатьох органів і систем. Як для профілактики, так і для усунення причин залізодефіцитних станів у наш час застосовується група залізовмісних препаратів, асортимент яких безперервно поповнюється і оновлюється. Також вивчаються і обговорюються питання комплексного підходу до лікування ЗДС із використанням сучасних препаратів заліза, а саме ліпосомальної форми заліза «Поліфер». При наявності порушення мікробіоти в шлунково-кишковому тракті – застосування пробіотиків, зокрема євро-біотика КІДС. При діагностуванні ураження пацієнтів гельмінтами рекомендовано призначення нового протигельмінтного препарату альбензі, який має високу біодоступність і мінімум побічних ефектів. Висновки. Проаналізовано основні патофізіологічні стани, які призводять до розвитку дефіциту заліза в організмі, як при різних патологічних станах, так і при функціональних. Тому саме лікування ЗДС має бути спрямоване не тільки на усунення симптомів анемії, а й на ліквідацію дефіциту заліза, поповнення його запасів в організмі. Такого стану можна досягти завдяки прийому ліпосомальної форми препарату заліза «Поліфер».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Sokolova, L. K., V. M. Pushkarev, and M. D. Tronko. "Предіабет і метаболічний синдром. Характеристика і маркери." Endokrynologia 26, no. 2 (July 9, 2021): 179–87. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-2.179.

Full text

Abstract:

Метаболічний стан, що передує розвитку цукрового діабету 2-го типу (ЦД2) — предіабет, який характеризується резистентністю до інсуліну та первинною або вторинною дисфункцією β-клітин. У це поняття входять такі зміни вуглеводного обміну, як порушення глікемії натщесерце і порушення толерантності до глюкози. Біомаркерами предіабету є: рівні HbA1c та глікованого альбуміну; стан толерантності до глюкози; 1,5 ангідроглюцитол; фруктозамін. Нові маркери включають: адипонектин; фетуїн A; ліпопротеїн α; тригліцериди (ТГ); рівні ліпопротеїнів високої щільності (ЛПВЩ), низької щільності (ЛПНЩ) та дуже низької щільності; співвідношення ТГ/ЛПВЩ та ЛПНЩ/ЛПВЩ; загальний рівень холестерину; церамід; феритин; асоційовані з лектином серинові протеази; тромбоспондин 1; ацил-карнітини; мікроРНК; С-реактивний білок; фібриноген; інтерлейкін 18 (IL‑18). Фактори ризику розвитку предіабету: близькі родичі з ЦД2; етнічна приналежність; серцево-судинні захворювання (ССЗ); гіпертонія; вміст холестерину ЛПВЩ та ТГ; у жінок синдром полікістозних яєчників; фізична неактивність; наявність сильного ожиріння; чорний акантоз та/або папіломи на шкірі. Метаболічний синдром (МС) — це сукупність факторів ризику, які визначають схильність до розвитку ЦД2 та ССЗ. Визначено 5 факторів ризику МС: високий рівень ТГ; низький вміст ЛПВЩ-С; високий артеріальний тиск та висока концентрація глюкози натщесерце або раніше виявлений ЦД2. Додатковими чинниками є гіпертонія; наднизький рівень ЛПВЩ-С; центральне ожиріння; високе співвідношення талії до стегна та мікроальбумінурія. Пізніше були запропоновані, як можливі додаткові чинники МС: гіперурикемія, мікроваскулярна ангіна та підвищенийрівень інгібітора активатора плазміногену. Зважаючи на глобальність предіабету, високі показники прогресування ЦД2 та підвищений ризик мікро- і макроваскулярних ускладнень та смерті, зусилля, зосереджені на запобіганні прогресування діабету та його ускладнень мають вирішальне значення. Для профілактики та затримки діабету виявились ефективними активація способу життя і медикаментозна терапія.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Romaniuk, L. B., N. Ya Kravets, S. I. Klymniuk, V. S. Kopcha, and O. Y. Dronova. "АНТИБІОТИКОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ УМОВНО-ПАТОГЕННИХ МІКРООРГАНІЗМІВ: АКТУАЛЬНІСТЬ, УМОВИ ВИНИКНЕННЯ, ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ." Інфекційні хвороби, no. 4 (March 20, 2020): 63–71. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2019.4.10965.

Full text

Abstract:

Неправильне використання антибіотиків у медицині та застосування їх у різних галузях тваринництва прискорюють виникнення антибіотикорезистентності. Внаслідок цього лікування багатьох інфекційних захворювань, зокрема, респіраторних (пневмонії, бронхіти, бронхіоліти, навіть туберкульозу), стає важчим: подовжується період перебування хворих у стаціонарі, зростають витрати на лікування та збільшуються показники смертності від цих недуг. Полімедикаментозну стійкість, зазвичай, виявляють у патогенних бактерій, а також у коменсальних мікрорганізмів, які колонізують кишковий канал, верхні дихальні шляхи та шкіру людини. Формування антибіотикорезистентності у всіх випадках зумовлене генетично, внаслідок набуття нової генетичної інформації або завдяки зміні рівня експресії власних генів бактерійної клітини. Важливим фактором боротьби з поширенням антибіотикорезистентності є фармакодинамічне обґрунтування режимів дозування антибактерійних препаратів, використання лікарняного формуляру, що ґрунтується на локальних даних про розповсюдження антибіотикорезистентності конкретних мікроорганізмів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Бердник, В. П., А. І. Ракітіна, and М. Ф. Завалій. "КЛІНІЧНИЙ СТАН ТА ПОКАЗНИКИ КРОВІ КОРІВ, ХВОРИХ НА ПРИХОВАНИЙ МАСТИТ, ДО ТА ПІСЛЯ ЗАСТОСУВАННЯ РОЗЧИНУ ПОЛТАВСЬКОГО БІШОФІТУ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 1 (March 26, 2021): 262–68. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.33.

Full text

Abstract:

При обстеженні на мастит із застосуванням даних анамнезу, клінічних методів і досліджень проб молока в тестах з мастидином і відстоювання 261 корови ферми у 57 (21,84 %) виявили ура-ження запаленням молочних залоз. У 5-ти (1,92 %) корів були клінічно виражені форми маститу, а у 52 (19,92 %) – прихована форма. В досліді на 24-х коровах, хворих на прихований мастит, та 6 кліні-чно здорових (контроль) випробувано розчин Полтавського бішофіту шляхом застосування внутрі-шньо і шляхом втирання у шкіру ураженої запаленням частини вим’я та гель проти прихованого ма-ститу, виготовлений у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Лабораторія натуральних тех-нологій (м. Полтава). В період застосування препаратів у двох циклах, в кожному з яких по 7 разів із22–24-годинним інтервалом, та із 7-и добовим інтервалом між ними корови були клінічно здоровими.По три корови у групах, яким застосували препарати, не мали ознак прихованого маститу на сьомудобу досліду в першому циклі, а решта – лише на шосту-сьому добу – у другому. У корів, яким засто-сували розчин Полтавського бішофіту в першому циклі порівняно з контролем спостерігали вірогіднепідвищення у крові кількості еритроцитів (р<0,05–0,001) і гемоглобіну (р<0,05–0,01), а в сироватцікрові – іонів магнію (р<0,05). До застосування препаратів і після застосування їх у першому циклі укрові корів виявили вірогідно підвищену кількість лейкоцитів, яка перебували в межах норми лише удругому циклі. У всіх тварин досліду, включаючи і контролі, було порушеним співвідношення «кальцій: фосфор» через нестачу кальцію і надлишок фосфору. Можливо, що через це частині корів довелосязастосовувати РПБ у другому циклі. Найбільш зручним у використанні був препарат із РПБ у формігелю. Застосування РПБ і препаратів, виготовлених на його основі при прихованому маститі корівмає перспективу, але потребує подальшого випробування в господарствах із різними умовами годівлі,догляду і технологіями виробництва молока.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Титар, Володимир, Юлія Єльчіщева, Ольга Шпаченко, Алла Мельнікова, and Віктор Мізрахі. "ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТЕЙ, ЩО ВІДБУВАЮТЬСЯ У МОЗКУ СЛАБОЗОРИХ ЛЮДЕЙ ПІД ДІЄЮ НА ШКІРУ ДОЛОНЬ ЕЛЕКТРОМАГНІТНОГО ВИПРОМІНЮВАННЯ РІЗНИХ ДОВЖИН ХВИЛЬ ВИДИМОГО ДІАПАЗОНУ." Мiждисциплiнарнi дослiдження складних систем, no. 18 (2021): 15–39. http://dx.doi.org/10.31392/iscs.2021.18.015.

Full text

Abstract:

Проведено експериментальне дослідження впливу електромагнітного випромінювання різних довжин хвиль видимого діапазону на мозок слабозорих під час їх навчання шкірно-оптичному сприйняттю. В експериментах брали участь 12 слабозорих дітей (за їх бажанням та при наявності дозволу їх батьків). Вимірювання стану різних органів та систем досліджуваного проводилося за допомогою апарату «КСД» шляхом реєстрації та комп’ютерного аналізу електромагнітних коливань, що випромінюються його організмом. Порівняння контрольних вимірювань (до початку експериментів) з вимірюваннями, що проводилися під час навчання шкірно-оптичному сприйняттю, дозволило виявити низку закономірностей. Спостерігалася активація сітківки очей (які були закриті пов’язкою) при контакті долоні з папером всіх кольорів, крім чорного. При цьому також активувалися деякі ділянки зорової кори мозку. Було відзначено синхронне підвищення активності лобової частки мозку та бета-ритмів на всіх етапах експериментів, що може свідчити про підвищення уваги дітей до процесу навчання. Аналіз змін ритмів мозку показав, що вплив на шкіру долонь (при зав’язаних очах) синього кольору викликав посилення концентрації уваги, про що свідчило максимальне підвищення бета-ритму. Зелений колір при тих самих умовах діяв заспокійливо, що підтверджується високим рівнем активності тета-ритму. Рівень альфа-ритму перевищував рівень як дельта-, так і тета-ритмів при дії на шкіру долонь кольорів червоного та фіолетового (в спектрі якого спостерігалася червона компонента), що було ознакою активації центральної нервової системи. Експерименти також показали синхронне підвищення активності III пірамідального шару кори головного мозку у відділах, які беруть участь в обробці тактильної і зорової інформації (поля 3 та 17 за Бродманом). Отримані результати можуть бути підтвердженням наявності у людей механізмів, які забезпечують шкірно-оптичне сприйняття кольору, що потребує подальших ретельних й всебічних досліджень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Ґуляр, С. О. "ПРОФІЛАКТИКА ТА ДОПОМІЖНЕ ЛІКУВАННЯ ГОСТРИХ РЕСПІРАТОРНИХ ЗАХВОРЮВАНЬ ДІТЕЙ І ДОРОСЛИХ ЗА ДОПОМОГОЮ БІОПТРОН-ПАЙЛЕР-СВІТЛА." Medical Informatics and Engineering, no. 4 (June 4, 2020): 26–39. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.4.11016.

Full text

Abstract:

Огляд містить короткі відомості про нові аспекти фізіотерапії (фотобіомодуляції) із застосуванням поляризованого світла апарату БІОПТРОН. Палітра активних біофізичних чинників налічує 12 полі- та монохроматичних видів світла від галогенних і світлодіодних джерел. Їхня протизапальна, протибольова, репаративна та імунонормалізуюча ефективність доведена експериментально та клінічно. Серед основних показів є також різноманітні види патології шкіри та слизових оболонок, лікування ран і наслідків травм, оптимізація реабілітаційних процесів та інші стани, що підлягають фізіотерапевтичному лікуванню. Додаткові специфічні терапевтичні можливості виникають за рахунок створення монохроматичних (лазероподіб-них) діапазонів, модифікації світла фуллереном із тороїдною поляризацією та розширений діапазон із додаванням ближнього ультрафіолетового світла. ПАИЛЕР-світло впливає як місцево на клітини та світлочутливі молекули, нормалізуючи в них електромагнітний баланс, так і системно через дію на структури крові та точки акупунктури. Експериментально доведено бактерицидну та противірусну ефективність БІОПТРОН-світла. Під час холодного сезону безконтактна неінвазивна профілактика та лікування застудних захворювань із застосуванням БІОПТРОН-світлотерапії є суттєвою для зменшення негативних проявів без фармакологічного навантаження на організм. Наведено апробовані протокольні схеми профілактики та лікування гострих респіраторних захворювань. Серед засобів індивідуального захисту доцільно зменшення світлового навантаження та створення механічних перепон для захисту очей шляхом застосування окулярів з фуллереновими фільтрами. Головною особливістю ЦЕПТЕР-технологій у цілому є їхня здоров'я-зберігаюча сутність, реалізована шляхом багаторівневого антиоксидантного захисту. Все це є необхідним компонентом заходів, що застосовуються при гострих респіраторних захворюваннях.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Martsenyuk, V. P., I. V. Kachur, A. S. Sverstyuk, V. I. Bondarchuk, Yu V. Zavidnyuk, V. B. Koval, and O. M. Mochulska. "МОНІТОРИНГ СТАНУ ЗДОРОВ’Я ЗА ФУНКЦІОНАЛЬНИМИ ПОКАЗНИКАМИ ЗА ДОПОМОГОЮ СЕНСОРІВ У РЕАБІЛІТАЦІЙНІЙ МЕДИЦИНІ: СИСТЕМАТИЧНИЙ ОГЛЯД." Вісник наукових досліджень, no. 2 (April 16, 2019): 5–12. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2019.2.9971.

Full text

Abstract:

На сьогодні значно зростає потреба людей у швидких та ефективних реабілітаційних процесах. Людям з обмеженими функціональними можливостями необхідні сенсорні пристрої, які застосовують для реабілітації з метою покращення здоров’я людини та її повернення до належного рівня життя. Сенсорні пристрої використовують для системи моніторингу здоров’я людей, які поділяють на портативні та переносні. Адже реабілітаційного лікування потребують пацієнти різної вікової категорії із серцево-легеневою патологією, неврологічними розладами, ортопедичними порушеннями тощо. У статті висвітлено електромеханічні, електричні, оптичні та теплові сенсори, перетворювачі акустичних сигналів або сенсори, чутливі до маси, сенсорні датчики та їх застосування на різних етапах реабілітації. Мета дослідження – проаналізувати сучасну вітчизняну та зарубіжну літератури щодо видів сенсорів у реабілітаційній медицині. Матеріали і методи. У дослідженні застосовано бібліосистематичний та аналітичний методи в наступних електронних базах даних: Science Direct, PubMed, Scopus і Google Scholar. Під час пошуку статті проаналізовано анотації. Критеріями включення були такі: 1 – фізична та медична реабілітація і/або допоміжна система, яка підтримується сенсорами і комп’ютером, 2 – системи, розроблені для організму людини, і 3 – документи, написані англійською мовою. Якщо очікуваний критерій було знайдено, повний текст переглядали. Результати досліджень та їх обговорення. Під час виконання дослідження провели систематичний огляд та аналіз останніх публікацій, в основному зарубіжної наукової медичної, біологічної та технічної літератури щодо видів, принципів роботи, розробки та можливостей застосування сенсорів у реабілітаційній медицині. Сенсорні технології продовжують всебічно розвиватися і пропонують зручні можливості у використанні для поліпшення функціонального стану здоров’я. Широкий спектр досліджень, включених і відображених у цьому огляді, включав різні типи сенсорів. На сьогодні пристрої, що використовують для моніторингу фізичної активності, розділяють на сенсори, які вимірюють такі біологічні показники, як тиск, частоту серцевих скорочень, частоту дихання – пульсометр, тонометр, спірометр, та датчики руху – педометри, акселерометри, трекери активності. Деякими з найчастіших у використанні сенсорів у реабілітації є електроміографія, гальванічна реакція шкіри, електрокардіографія, електроенцефалографія та сенсорні датчики і системи, які контролюють рухову і фізіологічну активність людини. У статті для прикладів розглянуто: 1 – типовий алгоритм роботи пристроїв для моніторингу функціонального стану здоров’я людини, 2 – діагностичний прилад ALLADIN з сенсорами, який включає дев’ять компонентів. В електронних базах даних: Science Direct, PubMed, Scopus і Google Scholar не знайдено жодної роботи, раніше опублікованої, де б автори узагальнювали поєднання сенсорів із апаратними засобами, робототехнічними, комп’ютерними, системами для реабілітації пацієнтів різних вікових категорій. Висновки. При аналізі сучасної вітчизняної та зарубіжної літератур щодо видів сенсорів у реабілітаційній медицині вивчено й описано розвиток і застосування сенсорних приладів у фізичній та медичній реабілітації. В усіх публікаціях вказується, що сенсорні датчики прикріплюються до пристроїв, які дають змогу вимірювати функціональні показники стану здоров’я людини. Тому сенсорні технології у реабілітаційній медицині продовжують всебічно розвиватися і часто застововуються для діагностики, оцінки стану здоров’я людини та її реабілітації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Hladchuk, I. Z., Yu V. Herman, T. A. Lunko, and D. O. Hryhurko. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ УСКЛАДНЕНЬ ПІСЛЯОПЕРАЦІЙНОГО ПЕРІОДУ ПРИ КЕСАРЕВОМУ РОЗТИНІ ЗА M. STARK ТА МОДИФІКОВАНОЮ МЕТОДИКОЮ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (March 4, 2021): 69–75. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2020.2.11840.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – провести порівняльний аналіз особливостей перебігу післяопераційного періоду та частоти виникнення ускладнень при кесаревому розтині за M. Stark та при застосуванні модифікованої методики. Матеріали та методи. Проаналізовано перебіг післяопераційного періоду серед 205 випадків абдомінальних пологів, з них 108 пацієнток було прооперовано за модифікованим способом, 97 – за методикою M. Stark. Запропонована техніка кесаревого розтину (КР) базується на раціональній командній роботі хірурга та асистента. Головні відмінності методики абдомінального розродження полягають у використанні вдосконаленого способу входження до черевної порожнини та в одномоментному ушиванні рани на матці двома операторами, починаючи від кутів країв рани безперервним однорядним вікриловим швом з фіксувальним зашморгом на кожному з кінців двох ниток. За вищенаведеною аналогією виконується ушивання апоневроза та шкіри. Результати дослідження та їх обговорення. Враховуючи відсутність статистичної залежності між досліджуваними передопераційними предикторами серед пацієнток обох груп дослідження (р>0,05), можна припустити, що зниження кількості деяких післяопераційних ускладнень повʼязано із застосуванням модифікованої методики абдомінального розродження. При застосуванні вдосконаленої методики КР спостерігається зменшення загальної частоти післяопераційних ускладнень більш ніж в 2 рази – 14,8 % порівняно з технікою абдомінального розродження за М. Stark – 35,1 %. За рахунок швидкої ліквідації головного джерела кровотечі – ушивання матки обʼєм інтраопераційної крововтрати зменшується майже на 200 мл (р<0,05), що достовірно підвищує ефективність профілактики певних ускладнень (анемічного стану, гемотрансфузій, гістеректомій) в післяопераційному періоді (р<0,05). Покращення технічних аспектів КР дозволяє зменшити частоту діагностування субінволюції матки (р=0,032) та використання утеротонічних, антибактеріальних препаратів. Висновок. Отримані нами дані підтверджують ефективність застосування вдосконаленої методики абдомінального розродження для зменшення кількості деяких післяопераційних ускладнень.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Прокоп’єв, Р. "ОСНОВНІ ФАКТОРИ ДИФЕРЕНЦІАЦІЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ТРУДОВИХ ВІДНОСИН." Юридичний вісник, no. 6 (February 16, 2022): 129–37. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i6.2275.

Full text

Abstract:

Актуальність статті полягає в тому, що конституційний принцип рівності прав та свобод людини і громадянина беззаперечно стосується сфери трудових правовідносин, а тому саме Кодексом Законів про працю України закріплюється єдність трудового законодавства незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками тощо. Проте, окремим галузям господарства притаманні певні особливості щодо організації та функціонування своєї роботи, а отже мають місце реальні відмінності у нормативно-правовому регулюванні праці, відпочинку, охорони праці, заробітної плати тощо. Так, робота на підприємствах, пов’язаних з наданням транспортних послуг також має свої особливості та притаманні тільки їй риси нормативно-правового регулювання трудових правовідносин. Метою статті є чітке визначення основних факторів, які визначають диференціацію правового регулювання трудових відносин працівників транспорту. Для досягнення поставленої мети у статті вирішуються наступні завдання: здійснюється розгляд термінологічного розуміння «диференціація правового регулювання», визначаються суб’єктивні та об’єктивні фактори для здійснення такої диференціації. У статті здійснено з’ясування змісту поняття «диференціація правового регулювання праці». Наголошено на тому, що диференціацію правового регулювання трудових правовідносин пов’язують із певною галуззю господарства, в якій працюють особи. Зроблено висновок, що для працівників залізничного транспорту характерними є значна кількість суб’єктивних та об’єктивних факторів для диференціації правового регулювання трудових відносин працівників транспорту. Водночас наголосимо на тому, що розгляд таких факторів для диференціації має здійснюватися виключно в сукупності та розглядатися у тісному взаємозв’язку між собою. Саме таким чином, на нашу думку, можна досягнути найбільш повного розуміння правового регулювання не тільки суспільних відносин у певній галузі, а й правового статусу працівника відповідної сфери.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Андрейчин, Ю. М., І. В. Хоружий, and Ю. Б. Пасічник. "ПОСТТРАВМАТИЧНІ ПЕРФОРАЦІЇ БАРАБАННОЇ ПЕРЕТИНКИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (March 25, 2022): 191–93. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12820.

Full text

Abstract:

РЕЗЮМЕ. Посттравматичні перфорації барабанної перетинки вже впродовж тривалого часу займають перші позиції в рейтингу найчастіших травм ЛОР-органів. Особливо це актуально в дитячому віці. Закриття перфорації з відновленням цілісності барабанної перетинки вимагає вдосконалення [Гилифанов Е. А., Павлуш Д. Г.]. Мета – покращити ефективність лікування хворих з посттравматичними перфораціями барабанної перетинки шляхом використання ліофілізованого ксенодермотрансплантата для закриття дефекту. Матеріал і методи. Проведено дослідження 26 пацієнтів з посттравматичними перфораціями барабанної перетинки. З них чоловіків було 14, жінок – 11, у віці від 16 до 47 років. Тривалість захворювання коливалась від 1 до 5 днів. Результати. Запропонований метод закриття посттравматичної перфорації барабанної перетинки розміром до 10 мм із застосуванням ліофілізованого ксенодермотрансплантата товщиною 0,3–0,5 мм створював фізіологічні умови у середньому вусі для успішної регенерації барабанної перетинки, виключав ризик розвитку дифузного зовнішнього отиту, так як не потребував створення додаткового тиску в зовнішньому слуховому ході. Це сприяло покращенню загального стану та слуху у пацієнтів. Висновки. 1. Методика мірингопластики із застосуванням ліофілізованого ксенодермотрансплантата виключає ризик розвитку дифузного зовнішнього отиту, оскільки не потребує створення додаткового тиску на шкіру зовнішнього слухового ходу. 2. Закриття дефекту барабанної перетинки до 5 діб від травми шляхом використання ліофілізованого ксенодермотрансплантата забезпечує відновлення цілісності барабанної перетинки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

ЗАХАРЧЕНКО, ПЕТРО, and ОЛЕКСАНДР СИБІГА. "Державний статус української мови: спроба ліквідації завершення процесу уконституювання." Право України, no. 2019/12 (2019): 246. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-12-246.

Full text

Abstract:

Поява пропонованої широкому загалу статті спричинена багатолітнім протистоянням між прихильниками надання українській мові статусу державної і їхніми політичними опонентами. На підставі оприлюдненого тексту конституційного подання до Конституційного Суду України 51 народного депутата України від 23 квітня 2019 р., що поставили під сумнів конституційність окремих положень Зако ну України “Про забезпечення функціонування української мови як державної” (Закон № 2704-VIII), здійснено конституційно-правовий аналіз спірних положень цього Закону у зіставленні з нормами Конституції України. Мета статті полягає у правовому обґрунтуванні позиції щодо відповідності окремих положень Закону № 2704-VIII, яким здійснено законодавче забезпечення функціонування української мови як державної, приписам Конституції України. Приводом для конституційного подання слугували окремі норми Закону № 2704-VIII, які, на думку суб’єкта конституційного подання, дискримінують російськомовних громадян за мовною ознакою. Крім того, автори вважають, що права російської мови істотно порушуються в тій частині, що на підставі документа надана перевага кримськотатарській мові як мові корінного народу, англійській мові та іншим мовам Європейського Союзу, незважаючи на те, що в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської мови та інших мов національних меншин. Аргументовано, що законодавець, ухвалюючи Закон № 2704-VIII, не порушив основні приписи конституції в частині забезпечення прав корінних народів, націо-нальних меншин України, зокрема й російськомовної частини населення. Визнані маніпулятивними, надані суб’єктом конституційного подання статистичні відомості, про факти, пов’язані з кількістю носіїв російської мови, кількісним складом націй і національностей, що проживають на території України, та чисельністю представників найбільшої етнічної меншини. Зазначено, що прямий зв’язок між національною належністю і мовою користування відсутній. Зроблено висновок, що в ухваленому Законі № 2704-VIII відсутня дискримінація як за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, так і за мовними чи іншими ознаками.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Сак, Андрій, and Раїса Антіпова. "Профілактика ресорної функції стопи з урахуванням анатомічних особливостей її будови." Слобожанський науково-спортивний вісник 3, no. 83 (June 23, 2021): 47–52. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2021-3.007.

Full text

Abstract:

Мета: вивчення можливостей розширення консервативних способів корекції склепінь стопи з урахуванням анатомічних особливостей їх будови, оскільки на ранніх стадіях придбаних деформацій стопи її патологічна установка, зазвичай, зумовлена змінами м'яких тканин: шкіри, зв'язкового апарату та м'язів. Матеріал і методи: в експериментальному обстеженні брало участь 48 студентів ХДАФК віком від 18 до 20 років чоловічої статі. Проведено обстеження представників 4 спортивних спеціалізацій, по 12 спортсменів у кожній групі: «футбол», «важка атлетика», «баскетбол, волейбол», «дзюдо, самбо, тхеквондо». Проведено оцінку висоти стояння поздовжнього склепіння на основі розрахунку «подометричного індексу» (Індекс Фрідланда). Проведено оцінку стану поздовжнього і поперечних склепінь стопи методом плантометрії. Оцінка метричних показників стопи проводилася на початку обстеження та після навчання студентів методикам ручної корекції стопи: згідно з методикою релаксації м'язів стоп за K. Lewit [11] та за Г. Іванічевим [2]. При цьому проводилася ауторелаксація спазмованих м'язів стопи і гомілки з використанням методики «пальцевих вправ» впливу на точки болючих м'язових ущільнень (БМУ) підошовної та тильної поверхонь стопи. Результати: відзначено зміну склепінь стопи двох типів (різка та помірна плоскостопість) у спортсменів спеціалізацій: «футбол», «баскетбол, волейбол», «дзюдо, самбо, тхеквондо», та помірну плоскостопість у спортсменів спеціалізації «важка атлетика». Надані рекомендації щодо консервативних методів корекції порушень будови стопи. Висновки: отримані дані свідчать, що при консервативних способах корекції склепінь стопи відзначаються позитивні суб'єктивні зміни. Однак цього впливу недостатньо, щоб зберегти структуру стопи при постійних її перевантаженнях. Оскільки спортсмени мають розвинений м'язово-зв'язковий апарат, що міцно утримує склепіння стопи та забезпечує щільне прилягання кісток стопи одна до одної, особливо важливо застосування консервативних способів корекції склепінь стопи до 20-25-річного віку, тобто до часу припинення росту кісток. Ключові слова: склепіння стопи, ресорні конструкції стопи, плоскостопість.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

КРАВЧЕНКО, О. Л., and Н. М. ФЄДОТОВА. "СЕМАНТИКО-СТИЛІСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРАЗЕОЛОГІЗМІВ ІЗ СЕНСОНІМІЧНИМ КОМПОНЕНТОМ У РОМАНІ В. РУТКІВСЬКОГО «ДЖУРИ КОЗАКА ШВАЙКИ»." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ГУМАНІТАРНІ НАУКИ», no. 3 (February 15, 2022): 41–47. http://dx.doi.org/10.52726/as.humanities/2021.3.6.

Full text

Abstract:

У статті досліджуються семантико-стилістичні особливості фразеологізмів із сенсонімічним компонентом у романі В. Рутківського «Джури козака Швайки». З’ясовано, що автор активно використовує фразеологічні одиниці із соматичним компонентом око, ніс, вухо, язик, шкіра, слина. Найбільшу продуктивність мають сенсонімізми око і ніс, найменшу – слина, що мотивується ступенем важливості різних частин тіла для діяльності людського організму. Стійкі сполуки слів із сенсонімічним кодом уживаються автором на позначення переважно негативних емоційних станів персонажів (роздратування, провини, ніяковості, заціпеніння, обурення, страху, розпачу), їхніх настроїв і переживань, для опису поганого фізичного стану (нестачі кисню, запаморочення, втоми, непритомності, голоду). Стійкі сполуки слів із сенсонімізмами допомагають В. Рутківському лаконічно й експресивно окреслити ситуацію. Сталі сполучення слів сенсонімічного коду увиразнюють мову художнього твору, стаючи основою засобів художньої образності, як-от перифраз, гіперболізація, контраст, засоби комічного. Завдяки фразеологізму із соматичним кодом автор описує просторову модель світу тогочасної людини, розподіляючи на близьку, рідну й чужу, ворожу території. Соматизми в складі фразеологічних одиниць виконують характерологічну функцію, наголошуючи на істотній рисі героя (у Грицика нею є зіркі очі, а в діда Кібчика – гострий язик). Сталі звороти із сенсонімізмами є також елементом мовної характеристики персонажів, що окреслює негативні риси (жадобу до наживи, лють, відсутність емпатії в Іслам-бека і канівецького старости пана Кобильського, критичність у діда Кібчика).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Gontsaryuk, D. O., K. V. Ferfetska, F. V. Kuzik, and L. O. Pits. "АЛЕРГІЧНІ ПРОЯВИ ПРИ ХРОНІЧНОМУ ПАНКРЕАТИТІ (погляд на проблему)." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (September 20, 2019): 175–79. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i2.10449.

Full text

Abstract:

РЕЗЮМЕ. Алергію раніше вважали станом, що супроводжує хронічний панкреатит, але не має загальних механізмів розвитку. Згодом було з’ясовано, що такий механізм полягає у порушенні цитокінової ланки імунного захисту та мікроциркуляції. Було показано, що довготривале порушення кровообігу може зменшувати секрецію ферментів підшлункової залози, а порушення процесів травлення, у свою чергу, підтримує поступлення алергенів у організм, тим самим вказуючи на існування певного зв’язку між алергічними процесами та патогенезом хронічного панкреатиту. Проникнення алергенів може відбуватися інгаляційним, парентеральним шляхами або через шлунково-кишковий тракт. Одним із суттєвих факторів є реактивні дискінетичні та ферментативні порушення функції печінки та жовчовивідних шляхів. Підкреслюється, що алергічний синдром при ХП реєструється у 30 % випадків проявами харчової, медикаментозної алергії (кропив’янкою, екземою, алергічними синуситами). Найчастіше ХП проявляється «еозинофільним» панкреатитом зі збільшенням еозинофілів до 30–40 %. Є симптоми, на які повинен звертати увагу лікар і пояснювати їх значення для пацієнтів. Увагу слід акцентувати на тому, що будь-які червоні плями на шкірі, свербіж після споживання певного продукту, є алергічною реакцією. Зниження артеріального тиску і тахікардію при цьому слід розцінювати як прояви алергічної реакції. Свербіж у носоротоглотці та сухий кашель, бронхоспазм є прогностично негативними ознаками алергічної реакції. Пацієнтам із ХП (особливо із зовнішньосекреторною недостатністю) слід проводити діагностику стану клітинного та гуморального імунітету, визначення продуктів, які можуть викликати харчову алергію, та обов’язково – консультації з дерматологами й алергологами з метою вирішення питання тактики та стратегії терапії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Кравченко, С. О., В. В. Мельничук, Н. С. Канівець, and Т. Л. Бурда. "ОСОБЛИВОСТІ ЕПІЗООТОЛОГІЇ САРКОПТОЗУ СОБАК У МІСТІ ПОЛТАВІ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 25, 2020): 213–18. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.24.

Full text

Abstract:

Захворювання, спричинювані акариформними кліщами, стали справжньою проблемою для власни-ків домашніх тварин, зокрема й собак. Однією з таких хвороб є саркоптоз, що викликається саркоп-тіформним кліщем Sarcoptes scabiei var. canis, Gerlach, 1857. Незважаючи на значну кількість наяв-них лікарських засобів на ринку ветеринарних препаратів, що застосовуються для боротьби із сар-коптозною інвазією, кількість хворих тварин поступово збільшується, що свідчить про актуаль-ність вивчення окремих аспектів, пов’язаних із поширенням інвазії на певних територіях. Метою статті було з’ясувати рівень інвазованості собак саркоптозом на території м. Полтави. Робота виконувалася в умовах лабораторії паразитології кафедри паразитології та ветеринарно-санітарної експертизи та клініки ветеринарної медицини «ФОП Локес-Крупка Т. П.» при кафедрі терапії імені професора П. І. Локеса Полтавської державної аграрної академії. З метою встановлення діагнозу проводили акарологічні дослідження собак за методикою В. О. Євстаф՚євої та ін., згідно з якою для розм’якшення та просвітлення зішкрібків зі шкіри застосовували суміш, що складалася з «Бішофі-ту» та гліцерину у співвідношенні 1 : 1, у якій зішкреби витримували упродовж 1–2 хвилин. Загалом досліджено 11 різних порід собак (декоративні, службові, мисливські) а також метисів і безпород-них, яких розділили на чотири вікові групи: молодняк віком до одного року, тварини у віці від 1 до 4 років, від 4 до 8 років та старші 8-ми річного віку. Акарологічні дослідження свідчать, що на те-риторії міста Полтави собаки інвазовані збудником саркоптозу. Показник ураженості в середньому становив 18,20 %. Варто зазначити, що саркоптозна інвазія в собак мала певні особливості. Вста-новлено, що тварини різних порід неоднаково інвазовані збудником саркоптозу. Найбільш ураженими виявилися тварини мисливських порід та безпорідні й метиси (ЕІ=38,46 та 36,76 % відповідно). Найменшого інвазування зазнають тварини декоративних порід (ЕІ=3,92 %). Окрім того, показник інвазованості собак також залежав від віку тварин. Встановлено, що собаки у віці від 1-го до 4-х років та від 4-х до 8-и років виявилися найбільш ураженими збудником саркоптозу (ЕІ=45,81 та 42,94 %, відповідно). Отже, отримані дані мають важливе наукове та практичне значення, адже доповнюють відомості з приводу епізоотичного стану щодо саркоптозної інвазії собак на території м. Полтави.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Mykhed, T. V. ""Живи своїм життям": екоутопічні рефлексії Генрі Девіда Торо." Literature and Culture of Polissya 98, no. 14f (May 18, 2020): 131–41. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-14f-98-131-141.

Full text

Abstract:

Стаття присвячена аналізу екоутопічних ідей Г. Д. Торо, його спробам їхньої практичної реалізації під час Волденського експерименту, що був здійснений у контексті сучасних йому філософських рефлексій, які розробляли трансценденталісти на чолі з Р. В. Емерсоном. Утопічні проєкти, втілені у вигляді різного ґатунку комун, у випадку Торо прибрали виразу анархічного неприйняття цивілізації, самоізоляції та максимального наближення до природи, що розумілася ним як досконала модель, за якою формувалися людські дух і тіло. Ці ідеї Торо наснажувалися перекладеною ним "СутроюЛотоса", одна з головних тез якої – "ставати буддою, подібно до трави чи дерева", що означало вчитися, самовідбутися відповідно до своєї природи,незважаючи на чужі приклади чи зразки. Так ідея індивідуальної екоутопії отримала за основу, окрім національного пуританського концепту пошукувтраченого раю, Емерсонового / трансценденталістського покладання на себе, романтичного індивідуалізму та конфлікту унікальної особистості зсоціумом, ще й східні ментальні практики просвітлення й самостановлення як вирощування "плода будди". Емерсонів заклик "будувати свій власнийсвіт" Торо трансформував у так звану філософію "природного життя" (natural life), яку намагався втілити, експериментуючи з власним життям на березі Волденського ставка. Він говорив, що прагне зустрітися з фактами життя – життєво необхідними фактами, що були б феноменом чи реальністю, яку Господь хотів явити, – безпосередньо, лицем до лиця. Тому-то у День Незалежності, 4 липня 1845 року, Торо оселився в хатині наберезі Волденського ставка, прагнучи практикою підтвердити сповідувані ним принципи спрощення життя і продемонструвати особисту незалежність від економічної системи засуджуваного ним суспільного устрою. Торо провів на Волдені 2 роки і 2 місяці. Головним здобутком того часу став начерк книги "Волден, або Життя у лісі", яка вийшла друком 1854 року, а її інтелектуальний меседж залишається запитаним і сьогодні. Експеримент Торо з власним життям виявився суголосним ідеям сучасних екофілософів, екокритиків, зелених анархістів, хоч він, індивідуаліст і анархіст, ніколи не мав на меті формувати чи очолити загін послідовників. Торо вважав свідоме усамітнення благодатним для людини. Для нього – це шлях до самопізнання і самовдосконалення як необхідної передумови осягання істини божественної природи. Для Торо цінність людини не зводиться до її шкіри, щоби треба було безнастанно об неї тертися. Самотність, був переконаний Торо, долається гармонізованим світом, де людина ніколи не буває самотньою в оточенні природи і де почувається як удома, що й дозволяє плекати та увиразнювати свою індивідуальність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Фещенко, Ю. І., М. С. Опанасенко, О. В. Терешкович, and С. М. Шалагай. "Діяльність центру дитячої фтизіохірургії." Infusion & Chemotherapy, no. 2.1 (July 31, 2021): 30. http://dx.doi.org/10.32902/2663-0338-2021-2.1-25.

Full text

Abstract:

Обґрунтування. В Україні є відділення дитячої фтизіатрії, але не було жодного спеціалізованого дитячого фтизіохірургічного відділення. У 2019 р. в Національному інституті фтизіатрії і пульмонології (НІФП) створено центр дитячої фтизіохірургії. Мета. Представити власний досвід і результати хірургічного лікування дітей, прооперованих у центрі дитячої фтизіохірургії НІФП. Матеріали та методи. Повідомляється про результати хірургічного лікування 58 дітей, прооперованих із січня 2018 по січень 2021 р. Пацієнти були віком від 4 до 17 років, середній вік – 15,9±3,2 року. Діагнози, з приводу яких виконували операції: туберкульоз легень – 25 (43,1 %), периферичний лімфаденіт – 4 (6,9 %), саркоїдоз – 2 (3,4 %), внутрішньолегенева секвестрація – 2 (3,4 %), гістіоцитоз Х – 1 (1,7 %), гіперсенситивний пневмоніт – 1 (1,7 %), кістозна гіпоплазія частки легені – 1 (1,7 %), неспецифічний плеврит – 2 (3,4 %), специфічний плеврит – 2 (3,4 %), емпієма плеври – 1 (1,7 %), бульозна хвороба – 2 (3,4 %), лімфома з ураженням легені – 2 (3,4 %), ретенційні кісти – 1 (1,7 %), абсцес легені – 1 (1,7 %), новоутворення легені – 6 (10,3 %), новоутворення грудної стінки – 1 (1,7 %), стороннє тіло бронха – 1 (1,7 %), ентерогенна кіста середостіння – 1 (1,7 %), хвороба Кастлемана – 1 (1,7 %). Виконано 60 операцій відкритим і відеоасистованим (VATS) шляхом. VATS-операції: біопсія внутрішньогрудних лімфовузлів – 4 (6,7 %), біопсія плеври – 4 (6,7 %), парієтальна плевректомія – 2 (3,3 %), резекція верхньої частки – 2 (3,3 %), резекція нижньої частки – 3 (5,0 %), резекція S1-S2 – 1 (1,7 %), резекція S6 – 3 (5,0 %), часткова резекція S1 і S6 із булами – 1 (1,7 %), біопсія новоутворення легені – 3 (5,0 %), однопортова біопсія утворення грудної стінки – 1 (1,7 %), парієтальна плевректомія з резекцією верхівки легені – 1 (2,9 %), VATS праворуч із конверсією в торакотомію й субтотальним видаленням VI ребра та навколишніх м’яких тканин – 1 (1,7 %), санація плевральної порожнини – 3 (5,0 %), ревізія плевральної порожнини із заключним гемостазом – 1 (1,7 %). Відриті операції: пульмонектомія з приводу міофібробластичної пухлини легені – 1 (1,7 %), резекція нижньої частки – 4 (6,7 %), резекція верхньої частки – 2 (3,3 %), резекція базальних сегментів легені – 1 (1,7 %), резекція S1-S2 легені – 1 (1,7 %), резекція S6 – 1 (1,7 %), атипова резекція S8 – 1 (1,7 %), плевректомія – 3 (5,0 %), біопсія периферичного лімфовузла – 2 (3,3 %), встановлення імплантованої системи для тривалих інфузій – 5 (8,3 %), її видалення – 4 (6,7 %), дренування за Бюлау – 1 (1,7 %), біопсія аксилярного лімфовузла – 1 (1,7 %), видалення новоутворення кореня лівої легені з медіастинальною лімфодисекцією – 1 (1,7 %), біопсія шкіри – 1 (1,7 %), видалення кісти заднього середостіння з ушиванням стравоходу – 1 (1,7 %). Результати. Покращення клінічного стану й позитивна рентгенологічна динаміка спостерігалися в 57 (98,3 %) хворих. Рівень післяопераційних ускладнень становив 8,3 %. Інтраопераційні ускладнення: післяопераційна кровотеча – 3 випадки (5,0 %), пошкодження стравоходу – 1 (1,7 %), неспроможність кукси бронха – 1 (1,7 %). Висновки. Хірургічне втручання в дітей, хворих на туберкульоз та іншу легеневу патологію, є ефективним методом лікування. Спеціалісти центру на високому рівні виконують оперативні втручання з приводу як туберкульозу, так і онкології та вроджених вад. Використання мініінвазивних втручань є найприйнятнішим у дітей, імплантація внутрішньовенних порт-систем дає змогу покращити прихильність до лікування та зменшити фізичний і психологічний дискомфорт дитини.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Komar, V. S. "ОРГАНІЗАЦІЯ ВІДНОВНОГО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З ПАТОЛОГІЄЮ ШКІРИ ТА ПІДШКІРНОЇ КЛІТКОВИНИ В САНАТОРНИХ УМОВАХ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (November 28, 2016). http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2016.3.7004.

Full text

Abstract:

Мета: проаналізувати стан організації відновного лікування хворих із патологією шкіри та підшкірної клітковини в санаторних умовах.Матеріали і методи. Вивчалися статистичні дані про кількість і контингент хворих, які перебували на лікуванні в ДП «Санаторій «Немирів» у 2006–2014 рр., у т.ч. за класом «Хвороби органів шкіри та підшкірної клітковини». Методи: бібліосемантичний, системного підходу, структурно-логічного аналізу, медичної статистики, інформаційний.Результати. Протягом 2006–2014 рр. у санаторії пролікувалися 17858 пацієнтів, з них 18,79% – хворі із захворюваннями шкіри та підшкірної клітковини; найчастішою патологією був псоріаз (49,87%). У результаті проведеного лікування у всіх хворих, в т.ч. з патологією шкіри та підшкірної клітковини, відмічалося покращання стану, зменшилась кількість хворих з обмеженим самообслуговуванням, зросла здатність самостійно пересуватися.Висновки. Відновне лікування на санаторному етапі сприяє підвищенню ефективності лікування та зниженню втрати працездатності. Відновне лікування в умовах санаторію дає можливість через прискорення процесу відновлення основних функцій шкіри покращити імунний захист організму, нормалізувати стан нервової системи, очистити організм, поліпшити загальний стан пацієнта, сприяти зросту його функцій життєдіяльності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Цепколенко, В. О., and К. С. Карпенко. "КЛІНІКО-ГІСТОЛОГІЧНІ Й ІМУНОГІСТОХІМІЧНІ ЗІСТАВЛЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ УРАЖЕННЯ ШКІРИ У ХВОРИХ НА ВІТИЛІГО." Art of Medicine, October 7, 2020, 160–66. http://dx.doi.org/10.21802/artm.2020.3.15.160.

Full text

Abstract:

Резюме. Вітиліго – це придбане ідіопатичне захворювання, що характеризується наявністю чітко окреслених депігментованих плям у результаті прогресуючої втрати меланоцитів. Актуальність проблеми пов'язана з вираженим негативним впливом на психологічний стан пацієнтів, значною кількістю хворих молодого репродуктивного віку та відсутністю надійних терапевтичних алгоритмів. Мета роботи: вивчити гістологічні та імунно-гістохімічні зміни ураженої шкіри у хворих на вітиліго і виявити гендерні їх особливості. Методи. Під нашим спостереженням перебувало 107 хворих на вітиліго у віці від 19 до 65 років, з них 45 чоловіків і 62 жінки. Проведено морфологічні, імуногістохімічні і морфометричні дослідження ураженої шкіри у 107 хворих. Результати дослідження. Зіставлення проведених комплексних клініко-гістологічних та імуногістохімічних досліджень виявило відсутність або недостатню кількість меланоцитів в ділянках ураженої шкіри, дистрофічні зміни кератиноцитів, необхідних для регулювання росту і диференціації меланоцитів. Виявлені зміни служать обґрунтуванням використання в лікуванні хворих на вітиліго клітинних технологій, спрямованих на заповнення недостатньої кількості меланоцитів в ураженій шкірі та відновлення нормального функціонування кератиноцитів. Висновки. Проведені дослідження показали, що у хворих на вітиліго присутні зміни в епідермісі: гіперкератоз, акантоз, вогнищевий гранульоз; в дермі – помірні судинні реакції, вогнищеві лімфогістіоцитарні інфільтрати, характерним для яких було значне число CD3 клітин і переважання CD4 клітин над CD8. Показані гендерні особливості цих змін. Використання специфічного фарбування показало відсутність меланоцитів в епідермісі всіх досліджуваних випадків, що є характерним для вітиліго, і виявлення поодиноких клітин Лангерганса в дермальному інфільтраті.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Zykova, N., S. Kramar, N. Lisnychuk, A. Dovgalyuk, and Z. Nebesna. "Ultrastructural changes of capillaries of the rat exocrine pancreas at the late burn injury and the application of lyophilized porcine dermal xenograft." Cell and Organ Transplantology 9, no. 2 (November 30, 2021). http://dx.doi.org/10.22494/cot.v9i2.131.

Full text

Abstract:

Глибокі поширені опіки характеризуються не лише пошкодженням покривних тканин, а й викликають морфологічні та функціональні зміни всіх органів і систем організму, які об’єднуються нозологічним поняттям «опікова хвороба». Біологічні медіатори запальної реакції та нітрозо-оксидативного стресу при термічному ураженні негативно впливають на стан внутрішніх органів, зокрема підшлункової залози. Для корекції опіків застосовують ксенотрансплантати, виготовлені на основі шкіри свині шляхом кріоконсервування у рідкому азоті з наступною ліофілізацією та подрібненням. Мета роботи – дослідити ультраструктурні зміни гемокапілярів екзокринної частини підшлункової залози щурів у пізні строки після опікової травми шкіри та за умов її корекції ліофілізованими трансплантатами. Матеріали і методи. 46 статевозрілих аутбредних щурів було поділено на три групи: І – інтактні тварини, ІІ – з опіковою травмою ІІб ступеня, ІІІ – тварини з опіковою травмою, яким проводили некректомію та покривали рану подрібненим субстратом ліофілізованої шкіри свині. На 14 та 21 доби проводили електронномікроскопічне дослідження гемокапілярів підшлункової залози та визначали еритроцитарний індекс інтоксикації, рівні та коефіцієнт середньомолекулярних пептидів в крові. Результати. У І групі тварин стінка кровоносних капілярів була утворена ендотеліоцитами витягнутої форми, які лежали на базальній мембрані, у просвіті поодинокі еритроцити. Ендотеліоцити містили ядро витягнутої форми, в каріоплазмі переважав еухроматин, гетерохроматин у вигляді невеликих грудок мав маргінальне розміщення. Внутрішня поверхня ендотелію утворювала вирости цитоплазматичної мембрани, які збільшували обмінну поверхню капілярної стінки. Ядра перицитів містили еухроматин. У ІІ групі змінювалась ультраструктура гемокапілярів – їх просвіти розширені та містили скупчення формених елементів крові. Локально спостерігалось пошкодження цілісності їх стінки. Цитоплазма ендотеліоцитів просвітлена, набрякла, значно пошкоджені органели, поодинокі піноцитозні пухирці. Ядра були ущільнені з переважанням гетерохроматину, пікнотичні, мали глибокі інвагінації каріолеми з погано вираженим перинуклеарним простором. Перицити містили електроннощільні ядра, їх цитоплазма мала гомогенний вигляд та погано виражені органели. У ІІІ групі тварин стан стінки гемокапілярів був близький до норми. Мембрани плазмолем ендотеліоцитів чітко контуровані з численними виростами на люменальній поверхні, цитоплазма дещо просвітлена, містила піноцитозні пухирці та незначно змінені органели. Ядра ендотеліоцитів великих розмірів, в каріоплазмі переважав еухроматин. Оптично щільні перицити тісно прилягали до базальної мембрани капілярів. За даними біохімічних досліджень опікова травма супроводжувалась розвитком синдрому ендотоксемії, про що свідчило зростання концентрацій середньомолекулярних пептидів та підвищення проникності еритроцитарних мембран. Висновки. У пізні строки після опікової травми шкіри у шурів розвиваються значні деструктивні зміни гемокапілярів екзокринної частини підшлункової залози, що проявляється пошкодженням компонентів ядер та цитоплазми ендотеліоцитів. При проведенні ранньої некректомії та застосуванні подрібненого субстрату шкіри свині на 14 та 21 добу встановлено зниження вмісту токсичних катаболітів у крові, що створює необхідні умови для відновлення компонентів стінки гемокапілярів і нормалізації трансендотеліального обміну.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Бондаренко, Л. Б., Т. А. Карацуба, О. О. Хавич, Г. М. Шаяхметова, Н. І. Шарикіна, В. М. Коваленко, О. І. Харченко, Н. М. Сергійчук, and М. М. Калачінська. "Ефект етил 2-(хіназолін-4-іл-аміно)-4,5,6,7-тетрагідробензо[b]тіофен-3карбоксилат гідрохлориду на ДНК, РНК, білки хроматину та вміст небілкових і пов’язаних з білками SH-груп у саркомі 45 і незмінених тканинах шкіри щурів." Фармакологія та лікарська токсикологія 14, no. 2 (June 3, 2020). http://dx.doi.org/10.33250/14.02.097.

Full text

Abstract:

Врахування індивідуальних особливостей окремих організмів дає можливість одержувати якісно кращі рівні виліковування навіть тяжких патологій. На жаль, традиційні методи хіміотерапії пухлин не дозволяли дотепер досягати хоч якоїсь специфічності цитотоксичної дії застосовуваних препаратів. У попередніх експериментах нами було проведене вивчення впливу потенційного протипухлинного препарату етил 2-(хіназолін-4-іл-аміно)-4,5,6,7-тетрагідробензо[b]тіофен-3-карбоксилат гідрохлориду (ЕХТК) на складові хроматину, процеси фрагментації ДНК, стан антиоксидантної системи в клітинах карциноми Герена та незмінених тканинах матки й виявлено специфічність його впливу на досліджувані показники. Це зумовлює актуальність подальшого з’ясування, чи є ця специфічність ЕХТК характерною лише для тканини матки, чи вона поширюється й на інші тканини організму. Мета дослідження – вивчити вплив ЕХТК на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК і показники стану антиоксидантної системи в клітинах саркоми 45 і незмінених тканинах шкіри щурів. Тварини були розподілені на 3 групи по 6 тварин у кожній: 1 – інтактні щури; 2 – негативний контроль (саркома 45); 3 – саркома 45 + ЕХТК (24,37 мг/кг). Вивчення впливу ЕХТК на ДНК, РНК, білки хроматину, процеси фрагментації ДНК, вміст небілкових і пов’язаних з білками SH-груп у саркомі 45 і незмінених тканинах шкіри показало, що дана сполука вірогідно змінювала більшість досліджуваних показників як порівняно з інтактними тваринами, так і з саркомою 45 без лікування. Специфічність впливу ЕХТК на клітини пухлин була найвираженішою щодо змін вмісту фрагментів ДНК, РНК, білків хроматину, а також небілкових і пов’язаних з білками SH-груп. Порівняння впливу ЕХТК на саркому 45 і карциному Герена показало, що нормалізуючий вплив даного похідного хіназоліну на всі досліджені показники був більш вираженим на моделі саркоми 45, ніж у карциномі Герена.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Samogalska, O. Ye, Z. P. Mandzii, S. I. Kornaga, L. V. Radetska, T. V. Boyko, and V. A. Kaplun. "ВИКОРИСТАННЯ КОМБІНОВАНОГО ГЕПАТОПРОТЕКТОРА “ГЕПАДИФ” ДЛЯ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ТА ПРОФІЛАКТИКИ ТОКСИЧНОГО ГЕПАТИТУ В ПАЦІЄНТІВ ІЗ ГЕМОБЛАСТОЗАМИ." Вісник наукових досліджень, no. 3 (November 1, 2017). http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2017.3.8079.

Full text

Abstract:

За даними сучасних епідеміологічних і статистичних досліджень, останнім часом в Україні відзначено значне зростання частоти захворюваності на хронічну патологію печінки. Перебіг супроводжується виснаженням системи антиоксидантного захисту, на тлі якого розвивається хронічна інтоксикація з метаболічними порушеннями, що негативно впливають на функціональний стан печінки.Мета дослідження – вивчити ефективність комбінованого гепатопротектора “Гепадиф” в складі комплексної терапії у хворих із гемобластозами.Матеріали і методи. Під нашим спостереженням перебувало 33 хворих із гемобластозами (3 – гострими лімфобластними лейкозами, 5 – гострими мієлобластними лейкозами, 13 – із хронічними лімфоїдними лейкеміями та 11 пацієнтів із хронічними мієлоїдними лейкеміями) віком від 32 до 67 років. Середня тривалість захворювання становила 4–6 років. Усім хворим проводили ультразвукове дослідження органів черевної порожнини (УЗД ОЧП) та біохімічні показники функції печінки, а саме, аланінамінотрансферазу, аспартатамінотрансферазу, білірубін, лужну фосфатазу, тімолову та сулемові проби.Результати досліджень та їх обговорення. Окрім скарг основного захворювання (а це загальна слабість, недомагання, тяжкість у нижніх кінцівках, головокружіння), хворих турбувала тяжкість та відчуття розпирання у правому підребер’ї, нудота. Інколи була жовтяничність шкіри та слизових оболонок. При УЗД ОЧП у 17 пацієнтів спостерігалось збільшення розмірів печінки. У середньому вона була збільшена за рахунок як правої частки, так і лівої. У 27 хворих було підвищення АЛ Т та АС Т, в 11 пацієнтів також відмічалось підвищення білірубіну за рахунок непрямої фракції. Активність процесу переважно відповідала середньому – 67,7 % та вираженому – 22,3 % ступенням. У процесі отримання як моно-, так і поліхіміотерапії активність вираження токсичного впливу на стан функції гепатоцитів посилювалася, на що вказувало підвищення печінкових проб. Так, показники АЛ Т та АС Т підвищувалися, також спостерігалось збільшення лужної фосфатази, білірубіну за рахунок непрямої фракції. У 8 хворих із гемобластозами була жовтячність шкіри та склер.Висновки. У комплексному лікуванні хворих із гемобластозами обґрунтованим є застосування комбінованого препарату “Гепадиф”, що має широкий спектр фармакологічної дії, а саме, детоксикаційний, антигіпоксичний, протизапальний, метаболічний ефекти його компонентів. Такий широкий спектр фармакологічної дії препарату визначив можливість використання його в комплексному лікуванні хворих із гемобластозами як для лікування токсичних гепатитів, так і його профілактики. У пацієнтів, які отримували терапію гепадифом на тлі цитостатичної терапії, виявлено статистично достовірну нормалізацію біохімічних показників, які характеризували стан функції печінки. Корекція стану печінки дозволила провести в усіх хворих заплановане цитостатичне лікування. Після закінчення курсу моно- чи поліхіміотерапії у жодного пацієнта не відмічено погіршення функції печінки. У результаті проведеного дослідження встановлено, що в пацієнтів з онкогематологічними захворюваннями для попередження гепатотоксичності на тлі проведення хіміотерапії і для зменшення вираження вже розвинутих проявів гепатопатії необхідне долучення до протоколу лікування препаратів патогенетичної терапії синдрому цитолізу. Захисна дія комбінованого препарату “Гепадиф” дозволить зменшити кількість вимушених змін протоколів поліхіміотерапії, пов’язаних з ураженням печінки. У більшості хворих поліпшити переносимість моно- та поліхіміотерапії, підвищити якість життя пацієнтів у період лікування і реабілітації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Стан шкіри'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles