To see the other types of publications on this topic, follow the link: Сталь Ст3.
Journal articles on the topic 'Сталь Ст3'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Сталь Ст3.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Бондарская, Галина Алексеевна. "Стиль исследователя – стиль исследования." Демографическое обозрение 1, no. 2 (November 20, 2014): 160–62. http://dx.doi.org/10.17323/demreview.v1i2.1822.
Full text
2
Gaiko, G. V., V. P. Torchinsky, O. M. Sulima, V. M. Pidgayetsky, T. I. Osadchuk, O. V. Kalashnikov, T. V. Nizalov, A. A. Galuzynsky, and R. A. Kozak. "Помилки та ускладнення ревізійного протезування у хворих з асептичною нестабільністю ацетабулярного компонента ендопротезА кульшового суглоба." TRAUMA 15, no. 1 (January 15, 2014): 74–77. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.1.15.2014.81278.
Full textAbstract:
На основі комплексних досліджень 188 хворих, яким виконано ревізійне протезування кульшового суглоба, визначені вірогідні чинники раннього та пізнього виникнення нестабільності ацетабулярного компонента ендопротеза. Факторами, що призвели до повторної нестабільності компонентів ендопротеза, стали: використання ендопротезів без функціонального покриття та цементного типу фіксації ревізійного компонента; відсутність кістково-пластичного заміщення дефектів кульшової западини понад 50 см3, імплантація компонента в нерекомендованій позиції та з незначним, до 40 %, перекриттям кісткою; помилки при технічному виконанні кісткової пластики дефектів понад 150 см3, що не забезпечило контакт трансплантованої кістки з материнським ложем (до 50 %) та призвело до лізису трансплантованої кістки та вторинного зміщення компонента в перші три роки обстеження. Септична нестабільність ревізійного компонента стала наслідком контамінації мікроорганізмами кульшового суглоба та неналежної антибіотикопрофілактики цього ускладнення. Причиною вивихів голівки ревізійного ендопротеза стали імплантація ревізійного компонента в нерекомендованій позиції з перекриттям кісткою менше 40 %.
3
Геллер, О. Л. "Сто років неіржавіючої сталі." Металознавство та обробка металів. МОМ, no. 1 (2013): 58–62.
Find full text
4
Соломонов, Ю. В. "ЗВЕЗДЫ, ДОСТОЙНЫЕ ПАМЯТНИКА, "Земля и Вселенная"." Земля и Вселенная, no. 2 (2022): 95–104. http://dx.doi.org/10.7868/s0044394822020074.
Full textAbstract:
Мир звезд очень разнообразен и интересен. Например, Сириус ( Большого Пса) и Канопус ( Киля) – самые яркие звезды нашего неба, имеющие блеск –1.47 и –0.72, а «летящая» Барнада в Змееносце, наоборот, видна только в телескоп (9.57), но обладает самым большим собственным движением – 10.358 угловой секунды в год. Омикрон Кита (2.0–10.1) и R Гидры (3.21–11.0) выделяются своими регулярными сильно амплитудными изменениями блеска – в максимуме они легко видны невооруженным глазом, а в минимуме доступны только телескопам. Омикрон Кита (Мира) дала название целому классу переменных звезд – мириды, спутник Сириуса – Сириус В (8.5) стал первым открытым белым карликом, да и самое его обнаружение стало торжеством небесной механики, сравнимым по значимости с открытием Нептуна, а тот же Канопус был главной навигационной звездой в полетах советских автоматических межпланетных станций. Все эти звезды стали для истории астрономии путеводными. Но отдельным особняком среди этих звезд является самая яркая белая Вега из созвездия Лиры, находящаяся на расстоянии 25.3 св. года от Солнца. Это пятая по яркости звезда, сильно уступающая в блеске Сириусу и Канопусу, заметно Центавра (–0.27) и лишь немного Арктуру ( Волопаса; –0.04), вторая после Арктура в Северном полушарии, третья по яркости звезда после Сириуса и Арктура, которую можно наблюдать в России. Не зря астрономы называют ее второй, после нашего светила, самой изученной звездой, а популяризаторы науки предлагают поставить памятник. Впрочем, звезда 61 Лебедя, которая почти в сто раз слабее по блеску, чем Вега, расположенная относительно нее недалеко на небесной сфере, готова с ней за этот памятник побороться. В истории астрономии был случай, когда эти звезды были «соперницами» и, что интересно, изучали их одни и те же люди…
5
Палій, А. П., А. І. Завгородній, and І. М. Дегтярьов. "ФІЗИКО-ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ ДЕЗІНФЕКТАНТУ «ДЗПТ-2»." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 28, 2012): 123–25. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2012.02.25.
Full textAbstract:
Наведені результати визначення фізико-хімічнихвластивостей нового дезінфікуючого препарату«ДЗПТ-2». Встановлено, що даний дезінфікуючийпрепарат має менший поверхневий натяг, ніж во-да, й проявляє незначну корозійну активність назразки сталі СТ3, сталі нержавіючої Х25Т, сталіоцинкованої листової, алюмінію АД1М, дюралюмі-нію Д1, латуні Л80, міді М1 порівняно з препара-том-еталоном (3 % лужний розчин формальдегі-ду) й може застосовуватися для санітарноїобробки металевих конструкцій та обладнаннятваринницьких приміщень.
In the article are presented results of determination of physicaland chemical properties of new disinfectant preparation of«DZPT-2». It is established disinfectant preparation has a lesssurface-tension than water and shows insignificant corrosiveactivity standard steel ST3, stainless steel X25T, galvanizedsheet steel, aluminium AD1M, duralumin D1, brass L80, copperM1 by comparison to a preparation-standard (3 % alkaline solutionof formaldehyde) and can be used for the sanitization ofmetallic constructions and equipment of stock houses.
6
Hribinienko, Yuliia Oleksandrivna. "АВТОРСЬКА МОДЕЛЬ ПОЛІСТИЛІСТИКИ У ТВОРЧОСТІ В. СИЛЬВЕСТРОВА (НА ПРИКЛАДІ ЙОГО СОНАТИ ДЛЯ СКРИПКИ І ФОРТЕПІАНО “POST SCRIPTUM”)." Музичне мистецтво і культура 1, no. 31 (November 17, 2020): 120–31. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2020-31-1-10.
Full textAbstract:
Мета роботи – виявлення особливостей трансформації полістиліс- тичного методу в творчості Валентина Сильвестрова, розгляд механіз- мів стильових взаємодій у його сонаті для скрипки і фортепіано “Post Scriptum”. Методологія. У роботі застосовано комплексний підхід, який ґрунтується на поєднанні системно-історичного, жанрово-стильового, семантичного та порівняльно-аналітичного методів. Наукова новизна роботи полягає в поглибленні розуміння специфіки композиторського стилю В. Сильвестрова. Розгляд індивідуально-авторського типу сти- льового синтезу в творчості композитора залишається, як правило, на периферії дослідницьких інтересів. Однак саме цей підхід допомагає більш глибокому, всебічному розумінню унікальності композиторського стилю В. Сильвестрова. Саме він зумовлює якісно нову сферу образності, яка сформувалася в творчості автора, багато в чому завдяки використанню алюзивної техніки. Висновки. Сучасну ситуацію в музиці В. Сильвестров вважає передоднем, станом напередодні якогось всеосяжного універсаль- ного стилю. Цей стиль для нього – своєрідна постлюдія, збирання від- звуків, відповідь на вже сказане, коментар і до життя, і до музики. У спрямованості на цей універсальний стиль відкриваються деякі за- гальні властивості музики як звукової форми, як звучання. Інтерес до них багато в чому пояснює інтерес В. Сильвестрова і до конкретних композиційних форм, і до способів їх використання. Полістилістичний діалог у музиці В. Сильвестрова відбувається і як діалог «свого–чужого», здійснюючи який композитор прагне знайти нову близькість, новий сту- пінь тотожності; і як «зустріч» старого і нового – вже відомого, навіть традиційного, і несподіваного, індивідуалізованого у смислових значеннях і композиційно-стилістичної організації музичних образів. В. Сильве- стров створює свою модель полістилістики, робить свої висновки, що і є у формуванні глибинної ідеї полістилістики найважливішим факто- ром і дозволяє вийти на рівень естетичного узагальнення. З цих позицій ми можемо говорити про наявність нової лірики у В. Сильвестрова – деперсоніфікованої, але медитативно-поглибленої.
7
Kovalchuk, Nadiia, Volodymyr Saniuk, Tetiana Hnitetska, Nina Dedeliuk, Olha Roda, Svitlana Kalytka, and Iryna Tkachuk. "Еволюція масових гімнастичних виступів (кінець ХІХ ст. – початок ХХІ ст.)." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 1 (49) (March 31, 2020): 9–20. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-01-09-20.
Full textAbstract:
Актуальність. У 1882 р. відбулися масові гімнастичні виступи під назвою Всесокільські злети. Завдяки організаторам сокільського руху, який успішно розповсюдився на територіях інших країн, ідея масових гімнастичних виступів набула великої популярності серед молоді. Їх гедоністичне значення проявляється в естетичній видовищності, вони є потужним агітаційним засобом, піднімають патріотичний дух як учасників, так і глядачів, а також є об’єктом як внутрішнього, так і міжнародного туризму. Понад століття автори та творчі колективи шукають нові ідеї, розробляють технічне обладнання, створюють музичні та ритмічно-пластичні композиції для відображення тематики заходу, якому вони присвячені, та підвищення видовищності масових гімнастичних виступів. Мета дослідження – вивчити й узагальнити матеріали, які стосуються змін, що відбулися протягом століття в масових гімнастичних виступах. Методи дослідження – теоретичний аналіз та узагальнення навчальної, науково-методичної, довідникової літератури й матеріалів Інтернет-мережі з означеної проблеми. Результати дослідження. У досліджуваному історичному періоді фізкультурні свята, гімнастичні виступи досягли небувалого розвитку й перетворились у своєрідну нову форму масового фізкультурного видовища. У свій час на еволюцію масових гімнастичних виступів суттєво вплинули творчі ідеї спортсменів та митців Радянського Союзу. Саме ними започатковано тематичні виступи, уведено новий динамічний стиль без довгих перешикувань «на одному диханні», розроблено схему побудови композицій із піками уваги глядачів. Уперше почали вводити у виступи поточні рухи, розбірні металеві гімнастичні прилади та фонову трибуну. І сьогодні в масових гімнастичних виступах існує стандарт відстані між учасниками на полі 2,8 метра, який запропоновано М. Сєрим. Висновки. Масові гімнастичні виступи й до сьогодні не втратили своєї актуальності. Уже понад 130 років вони є засобом пропаганди спорту, виховання естетичних, моральних якостей та виконують гедоністичні функції. Сучасним рекордсменом проведення масових гімнастичних виступів стала Північна Корея.
8
ШИТОВ, В. Н. "ВЕКОВОЙ ЮБИЛЕЙ МЕЖДУНАРОДНОЙ ОРГАНИЗАЦИИ ТРУДА: ДОСТИЖЕНИЯ И НОВЫЕ ВЫЗОВЫ, "Энергия: экономика, техника, экология"." Энергия: экономика, техника, экология, no. 11 (2020): 34–42. http://dx.doi.org/10.7868/s0233361920110063.
Full textAbstract:
В2019 г. исполнилось сто лет Международной организации труда (МОТ) – уникальному международному институту и самому старому спецучреждению Организации Объединённых Наций (ООН). МОТ была создана в 1919 г. согласно разделу XIII Версальского договора, название которого – “Труд”, изначально как Международная комиссия для выработки конвенций и рекомендаций по вопросам трудового законодательства и улучшения условий труда. В том же году она стала автономной организацией при Лиге Наций.
9
Станкевич, Георгій Миколайович, Анфіса Карпівна Кац, and Сергій Володимирович Васильєв. "ХАРАКТЕРИСТИКА ФІЗИКО-МЕХАНІЧНИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ ЗЕРНА СПЕЛЬТИ." Scientific Works 2, no. 83 (December 28, 2019): 4–13. http://dx.doi.org/10.15673/swonaft.v2i83.1539.
Full textAbstract:
Анотація. В останні роки все більше уваги приділяється плівчастим пшеницям, які вирізняються підвищеним вмістом поживних речовин у порівнянні з традиційними видами пшениці і є перспективною сировиною для розширення асортименту продукції здорового харчування. До таких пшениць відноситься спельта, три сорти якої нині вирощують в Україні. Післязбиральна обробка зерна, транспортування та зберігання у зерносховищах різного типу базуються на його фізико-механічних властивостях і їх врахування дозволить підприємствам зменшити втрати зерна під час обробки та зберегти його якість.
Стаття присвячена дослідженню фізико-механічних властивостей зерна плівчастої пшениці – спельти. Предметом досліджень було не обрушене (з квітковими плівками) та обрушене (зі знятими плівками) зерно спельти сорту «Зоря України» 2017 року врожаю. Залежно від вологості не обрушеної та обрушеної спельти визначено низку фізико-механічних властивостей зерна — натуру, масу та істинний об’єм 1000 зерен, кути природного укосу та коефіцієнти зовнішнього тертя у спокої (по сталі, гумі, пластмасі) і в русі. Встановлено закономірності зміни досліджених властивостей спельти від вологості зерна та запропоновано емпіричні рівняння, що описують ці зміни.
Результати проведених експериментальних досліджень показали, що натура не обрушеного зерна спельти залежно від вологості в межах 11,6…23,7 % складає відповідно 364…342 г/л, що практично у 2 рази менше, ніж обрушеного зерна, яке за вологості 12,3…23,5 % має натуру відповідно 706…644 г/л. З підвищенням вологості зерна натура та співвідношення між її значеннями для обох форм спельти зменшуються.
Маса 1000 зерен не обрушеного зерна спельти знаходиться у межах 41,5…57,5 г, а у обрушеного 102…117 г, тобто зростає у 2,5…2,0 рази відповідно до вказаних вище діапазонів зміни вологості не обрушеного та обрушеного зерна. Пропорційно у стільки ж разів змінюється істинний об’єм 1000 зерен обох форм спельти, який складає у тих же діапазонах вологості відповідно 102…117 см3 та 41,5…57,5 см3. Порівняльні відмінності досліджених властивостей спельти обумовлюються наявністю квіткових плівок у не обрушеного зерна.
Кут природного укосу спельти, який характеризує її сипкість, для не обрушеного зерна в межах дослідженої вологості дорівнює 29…40°, а для обрушеної спельти знаходиться на рівні 28…39°, що пояснюється різним станом поверхні квіткових плівок та обрушеного зерна спельти. У досліджених межах вологості визначені також коефіцієнти зовнішнього тертя спокою не обрушеної та обрушеної спельти по поверхнях різних матеріалів (сталь, гума, пластмаса), а також коефіцієнти зовнішнього тертя в русі.
10
Ягубова, Светлана Сергеевна, Рита Ушеровна Островская, Татьяна Александровна Гудашева, and Сергей Борисович Середенин. "Дипептидный миметик фактора роста нервов ГК-2 сохраняет антидиабетическую активность при системном, в том числе пероральном, введении у мышей." Экспериментальная и клиническая фармакология 80, no. 8 (August 28, 2017): 23–26. http://dx.doi.org/10.30906/0869-2092-2017-80-8-23-26.
Full textAbstract:
Дефицит нейротрофинов является одним из основных патогенетических факторов снижения пролиферации и усиления апоптоза β-клеток при диабете. Способность фактора роста нервов (NGF) поддерживать функционирование β-клеток и стимулировать секрецию инсулина позволяет предположить, что NGF может быть полезным в лечении диабета 2 типа. Однако неудовлетворительные фармакокинетические свойства нативной молекулы препятствуют ее применению. Целью данной работы стало изучение влияния оригинального димерного дипептидного миметика фактора роста нервов ГК-2 на эффекты диабетогенного токсина стрептозотоцина (СТЗ). Эксперименты проведены на 44 мышах C57Bl/6, разделенных на 4 группы: пассивный контроль (мыши, которым вводили физиологический раствор); активный контроль (СТЗ 100 мг/кг внутрибрюшинно); опытная группа 1 (ГК-2 0,5 мг/кг внутрибрюшинно в течение 14 дней до и 16 дней после СТЗ); опытная группа 2 (ГК-2 5 мг/кг per os по той же схеме). Показано, что ГК-2 ослабляет гипергликемию (максимум на 59,65 % для внутрибрюшинного введения и на 42,57 % для перорального) и уменьшение массы тела (на 7,56 % для внутрибрюшинного введения и на 6,53 % для перорального), вызванные введением СТЗ, и этот эффект проявляется как при внутрибрюшинном, так и пероральном введении; выявлено последействие ГК-2 по обоим показателям антидиабетической активности — эффект сохранялся на протяжении всего периода наблюдения (44 дня после окончания терапии).
11
Хабарова, О. В. "ЗАЧЕМ СОЛНЦУ НАДО МАГНИТНОЕ ТОРНАДО?, "Земля и Вселенная"." Земля и Вселенная, no. 1 (2022): 22–35. http://dx.doi.org/10.7868/s0044394822010029.
Full textAbstract:
Магнитные торнадо – плазменные объекты, которые внешне очень похожи на торнадо в земной атмосфере, но наблюдаются на Солнце. Эти структуры были открыты почти сто лет назад, но стали предметом активных дискуссий в научной литературе лишь в последнее десятилетие. Растущие технические возможности наблюдений Солнца позволили разглядеть детали, необходимые для понимания природы магнитных торнадо. В статье обсуждается, откуда они берутся, как выглядят, как ведут себя и каким образом ученые исследуют свойства этих структур.
12
Belknap, Robert. "Dostoevsky in The Lives of Remarkable People." Slavic and East European Journal 60, no. 2 (July 1, 2016): 241–51. http://dx.doi.org/10.30851/60.2.006.
Full textAbstract:
В серии «ЖЗЛ» опубликованы четыре биографии Ф. М. Достоевского: Е.А. Соловьева (96 стр., 1891; перепечатана в 1890 гг., в 1912 и в 1922 гг.); Л.П. Гроссмана (525 стр., 1962; перепечатана в 1965 г); Ю.И. Селезнева (543 стр., 1981); и Л.И. Сараскиной (824 стр., 2011). Учитывая враждебное отношение Горького к Достоевскому, не удивительно, что после биографии Соловьева прошло семь десятилетий до появления на свет биографии Гроссмана. К концу 1950 гг. роман «Преступление и наказание» вошел в программу школьных чтений, и Достоевский был признан «замечательным». Исследования Гроссмана, его летопись жизни и творчества Достоевского и вышедшее под его общей редакцией десятитомное собрание сочинений Достоевского (1956) стали необходимыми научными источниками для ученых. Его биография в серии «ЖЗЛ» авторитетна, основательна и доступна пониманию любого образованного читателя (англ. перев. 1975 г.). В книге Селезнева патриотические и религиозные мотивы звучат настойчивей, чем у Гроссмана, и она имеет более продуманную литературную структуру. И Гроссман и Селезнев смело передают внутренние мысли Достоевского, как принято у писателей, обращающихся к общему читателю. Оба автора уделяют серьезное внимание находившемуся в немилости у советских властей роману «Бесы». Гроссман утверждает, что психология революционных героев романа передана глубоко и правдиво; Селезнев называет героем романа «Народ». По сравнению со своими предшественниками, превосходная биография Сараскиной является наиболее научной по форме и отличается обилием примечаний. Ее интерпретации романов Достоевского оригинальны, научно обоснованы и опираются на тщательно проверенные факты жизни писателя.
13
Матишов, Г. Г., Н. И. Булышева, А. В. Клещенков, Г. Ю. Глущенко, Е. А. Варченко, А. А. Гончаров, and А. В. Гладких. "ЭСТУАРИИ АЗОВСКОГО МОРЯ - УНИКАЛЬНЫЕ ПОЛИГОНЫ ДЛЯ ИССЛЕДОВАНИЯ БИОКОРРОЗИИ. ОПЫТ ПОСТАНОВКИ ЭКСПЕРИМЕНТА, "Наука Юга России"." Science in the South of Russia, no. 2 (2020): 63–75. http://dx.doi.org/10.7868/s25000640200207.
Full textAbstract:
С декабря 2018 г. в устьевой области р. Дон в зоне смешения речных и морских вод на стационарах Южного научного центра Российской академии наук - береговой научно-экспедиционной базе «Кагальник» и гидрометеопосту «Донской» - проводятся стендовые испытания по изучению совместного влияния климатических и биологических факторов на экспериментальные пластины, изготовленные из сталей марок 30ХГСА и СтЗ и алюминиевых сплавов марок АМгб и Д16. В этой акватории наблюдался достаточно агрессивный гидрологический режим, который характеризовался общим повышенным фоном солености (до 3-3,5 единиц практической солености) и низкими значениями температуры с частыми переходами через 0 °С с 20 декабря 2018 г. по 26 февраля 2019 г. и дальнейшим ростом температуры. В мае 2019 г. установился стабильный термохалинный режим. При исследовании формирования сообществ обрастания на экспериментальных пластинах для микроводорослей отмечен рост количественных характеристик с декабря по апрель, а затем его снижение. В течение всего периода наблюдений среди микрообрастаний доминировали диатомовые водоросли. Для макрообрастателей количественные показатели постепенно увеличиваются с декабря по июнь. Заселение пластин макробеспозвоночными началось со стали 30 ХГСА. По результатам трех месяцев испытаний наибольшая скорость коррозии отмечена на образцах всех марок на атмосферных стендах БНЭБ «Кагальник». При испытаниях в воде наибольшая скорость коррозии образцов сталей 30ХГСА и СтЗ была получена на станции БНЭБ «Кагальник», а наибольшая скорость коррозии образцов сплавов Д16 и АМгб - на станции ГМП «Донской». Оценка изменения твердости поверхности образцов металлических материалов показала наибольшее снижение данного показателя для образцов стали 30ХГСА - 17 % на атмосферном стенде, при испытаниях в воде снижение показателя составило 6,5 % независимо от станции экспонирования.
14
Прошутинский, Ю. С., Н. О. Дементьева, and З. А. Васильева. "Экспериментальное изучение отношения к собственному имени как элемента самоотношения." TIDINGS of the Baltic State Fishing Fleet Academy: Psychological and pedagogical sciences (Theory and methods of professional education) 3, no. 53 (September 25, 2020): 160–64. http://dx.doi.org/10.46845/10.46845/2071-5331-2020-3-53-160-164.
Full textAbstract:
Немаловажную роль в процессе становления самосознания играет и самоотношение, куда входит и отношение к собственному имени. Учитывая факт фундаментальной значимо-сти для человеческой личности имени, напрашиваются вопросы: «Может ли в таком случае отношение человека к собственному имени быть тождественным по отношению человека к самому себе», «можно ли через отношение человека к личному имени охарактеризовать отношение человека к своей личности в целом»? Поиск ответа на эти вопросы и стал основным курсом представленного в статье исследования и эксперимента
15
Вишневский, Анатолий Григорьевич. "Герберт Спенсер – забытый отец теории демографического перехода." Демографическое обозрение 6, no. 1 (April 1, 2019): 9–31. http://dx.doi.org/10.17323/demreview.v6i1.9110.
Full textAbstract:
Считается, что центральная идея современной теории демографического перехода как перехода от равновесия высоких к равновесию низких смертности и рождаемости была сформирована и стала общепризнанной в середине ХХ века. В статье показано, что эта идея была высказана и развита Гербертом Спенсером на сто лет раньше, хотя современные теоретики демографического перехода никогда не ссылаются на него как на своего предшественника.
Восстановление подлинной родословной теории демографического перехода – важная, но не единственная цель статьи. Ее главная задача привлечь аргументацию Спенсера к современным дебатам о настоящем и будущем низкой рождаемости, исходя из предпосылки, что эта аргументация не только не стала историческим раритетом, но и сегодня во многом опережает время. Главное внимание уделено различиям в понимании фундаментальных причин снижения рождаемости. В статье не отрицаются заблуждения Спенсера в понимании механизма снижения рождаемости в человеческом обществе, но что касается причин этого снижения, то, по мнению автора статьи, более высокий уровень обобщения, свойственный научному мировоззрению Спенсера, предопределил понимание этих причин, более глубокое, чем то, которое развивается современными демографами-теоретиками.
16
Mokrysheva, Natalia G., Julia A. Krupinova, and Svetlana S. Mirnaya. "Clinical, laboratory and instrumental methods of pre-surgical diagnosis of the parathyroid glands cancer." Endocrine Surgery 11, no. 3 (December 12, 2017): 136–45. http://dx.doi.org/10.14341/serg20173136-145.
Full textAbstract:
Обоснование. При выявлении у пациента манифестной формы первичного гиперпаратиреоза (ПГПТ) дифференциальная диагностика между доброкачественным и злокачественным новообразованиями околощитовидных желез (ОЩЖ), которые могут быть причиной заболевания, затруднительна. Дифференциальная диагностика злокачественной и доброкачественной опухоли до операции определяет объем хирургического вмешательства и дальнейшую тактику наблюдения.
Цель. Определить клинические и лабораторно-инструментальные предикторы рака ОЩЖ.
Методы. Проведено одноцентровое одномоментное ретроспективное исследование, в которое включено 385 пациентов с ПГПТ (273 с аденомами ОЩЖ, 66 с гиперплазиями и 19 пациентов с раком ОЩЖ), обследованных и прооперированных в ФГБУ “НМИЦ эндокринологии” с 2000 по 2014 г. Первичной конечной точкой исследования стало определение уровня ионизированного кальция (Са++), паратгормона (ПТГ) и объема опухоли ОЩЖ, характерных для злокачественных новообразований ОЩЖ. Уровень Са++ определялся ионоселективным методом, ПТГ – электрохемилюминесцентным методом на анализаторе фирмы Roche Cobas 6000. Объем ОЩЖ рассчитывался по формуле эллипса: V(см3) = (A × B × C) × 0,49 с помощью ультразвукового исследования аппаратом Valuson E8 фирмы GeneralElectric.
Результаты. В группе пациентов с раком ОЩЖ выявлено повышение уровня Са++ более 1,60 ммоль/л (р = 0,004) и ПТГ более 600 пг/мл (p = 0,03). Объем опухоли более 6 см3 встречался чаще в группе раков, чем в группе доброкачественных новообразований ОЩЖ (р = 0,01).
Заключение. В группу высокого риска наличия карциномы ОЩЖ среди пациентов с ПГПТ входят лица с сочетанием гиперкальциемии более 1,6 ммоль/л (Са++), повышением ПТГ более 600 пг/мл и размером опухоли более 6 см3.
17
Пивоваров, В. Ф., А. Н. Чупров, М. М. Тареева, and С. С. Пронин. "II МЕЖДУНАРОДНЫЙ ИНВЕСТИЦИОННЫЙ ФОРУМ «СТРАТЕГИЯ РАЗВИТИЯ ПИЩЕВОЙ ПРОМЫШЛЕННОСТИ И ИНВЕСТИЦИИ В ПРОИЗВОДСТВО ПРОДУКТОВ ПИТАНИЯ В УСЛОВИЯХ КРИЗИСА»(ИТОГИ, ПРИОРИТЕТЫ И РЕШЕНИЯ)." Vegetable crops of Russia, no. 4-1 (December 30, 2009): 23–26. http://dx.doi.org/10.18619/2072-9146-2009-4-1-23-26.
Full textAbstract:
Второй Международный инвестиционный форум «Стратегия развития пищевой промышленности и инвестиции в производство в условиях кризиса» состоялся 14 октября в«Экспоцентре». В это время здесь проходила выставка «Агропродмаш2009» и форум стал одним из сопутствующих мероприятий, привлекших внимание участников выставки и посетителей. В его работе приняли участие около ста руководителей и владельцев предприятий пищевой промышленности, специалистов и учёных, экспертов, а также представители федеральных органов власти, финансовых структур, страховых компаний. Организатором выступила компания «АгроМедиаГрупп». Форум прошёл приподдержке Министерства сельского хозяйства РФ, Торгово-промышленной палаты РФ, Ассоциации региональных банков России. Партнёры Форума - ОСАО «Ингосстрах», ООО«ИндастриПак».
18
Kartapova, T. S., O. R. Bakieva, E. M. Borisova, V. L. Vorobiyov, F. Z. Gilmutdinov, A. A. Kolotov, V. M. Vetoshkin, and S. M. Reshetnikov. "An investigation of the composition, structure, and electrochemical properties of carbon-nitrogen coatings on the surface of the carbon steel." Physics and Chemistry of Materials Treatment, no. 4 (2019): 27–35. http://dx.doi.org/10.30791/0015-3214-2019-4-27-35.
Full text
19
Довлетмурзаева, М. А., and А. А. Устерханова. "КОНСТИТУЦИОННО-ПРАВОВОЙ СТАТУС УПОЛНОМОЧЕННОГО ПО ПРАВАМ РЕБЕНКА СУБЪЕКТА РФ." ФГУ Science. Научный журнал, no. 1/21 (April 14, 2021): 66–73. http://dx.doi.org/10.36684/37-2021-21-1-66-73.
Full textAbstract:
В настоящее время результатом разви-тия общества стало повышение значи-мости и ценности прав человека. Первые исследования правозащитной деятельно-сти появились на фоне роста интереса к общественному мнению в конце 80-х – начале 90-х годов прошлого столетия. В последнее время среди правоведов ак-тивно ведутся дискуссии по вопросам злоупотребления права родителем, проживающим совместно с ребенком, а также о проблемах оставления судами неучтенными некоторых факторов при определении места жительства ребен-ка. Актуальность данной тематики подтверждается официальными стати-стическими данными, примерами судеб-ной практики. Необходимо сослаться на декларативный характер правил, за-крепленных в статье 66 Семейного ко-декса Российской Федерации, а также о необходимости их совершенствования ввиду неприменения в судебной практике.
20
Ермолаева, Татьяна Николаевна, Ольга Вячеславовна Фарафонова, and Екатерина Викторовна Носикова. "Электрохимический синтез и сорбционные характеристики полимеров с молекулярными отпечатками кленбутерола и рактопамина." Сорбционные и хроматографические процессы 20, no. 2 (May 12, 2020): 223–30. http://dx.doi.org/10.17308/sorpchrom.2020.20/2776.
Full textAbstract:
Исследованы условия электрохимического синтеза на поверхности электрода сенсора высоко-аффинного тонкопленочного покрытия на основе полимера с молекулярными отпечатками кленбуте-рола и рактопамина методом циклической вольтамперометрии с линейной разверткой потенциала в интервале -0.2-0.8 В, Электрохимический синтез ПМО проводили в трехэлектродной ячейке: в качестве рабочего электрода использовали пьезокварцевый резонатор АТ-среза, вспомогательного электрода – пластины из нержавеющей стали, электрода сравнения – хлоридсеребряный электрод. Описаны усло-вия получения пленок ПМО на основе метиленового синего или пиррола, сополимера пиррола и ани-лина, а также пиррола и разрыхляющих реагентов - гидрохинона, пирокатехина, резорцина. Для оценки качества электросинтезированного покрытия контролировали топографию поверхности (метод атом-ной силовой микроскопии); изменение массы пленки ПМО в процессе ее формирования, а также после удаления и повторного встраивания молекул темплата (метод пьезокварцевого микровзвешивания). Установлено, что формирование устойчивых полимерных пленок на основе полипиррола или полипи-ррола с гидрохиноном происходит в течение одного цикла полимеризации, полипиррола и анилина – двух циклов, а метиленового синего – 60 циклов полимеризации. Показано, что при получении пленок ПМО кленбутерола и рактопамина на основе пиррола и гидрохинона или метиленового синего проис-ходит образование структур, с высокой концентрацией устойчивых молекулярных отпечатков.Аналитический сигнал сенсора регистрировали относительно сенсора с неимпринтированным полимером (НИП) для исключения вклада в сигнал неспецифических взаимодействий на поверхности сенсора. Сенсоры на основе электросинтезированных слоев ПМО протестированы при анализе модель-ных растворов кленбутерола и образцов мяса. Градуировочные графики линейны в диапазоне 7.5-30 мкг/см3 (для сенсоров на основе полипиррола и гидрохинона) и 11.3-60.0 мкг/см3 (для сенсоров на базе метиленового синего), предел обнаружения кленбутерола равен (мкг/см3) 5.6 и 0.46 соответственно.
21
Boldyrev, K. A., A. V. Safonov, E. S. Abramova, N. A. Gladkikh, and D. V. Kryuchkov. "Research on the St3 Carbon Steel Corrosion in the Presence of Microorganisms Isolated from the Groundwater at the Yeniseyskiy Site." Radioactive Waste 16, no. 3 (2021): 103–13. http://dx.doi.org/10.25283/2587-9707-2021-3-103-113.
Full textAbstract:
The paper presents the experimental study exploring the corrosion of carbon steel St3 samples in the presence of a microbiological community sampled at the Yeniseiskiy site and the microbiota of bentonite clays. Depending on the conditions, an average 3—30-fold increase in the corrosion rate of steel was observed due to the biogenic and biogenic-mediated processes. The maximum steel degradation effect was observed at a temperature of 50°C in the presence of sulfate ions under conditions being considered optimal for sulfate-reducing bacteria. The developed steel corrosion model was used to determine the activation energy of the aerobic and anaerobic corrosion process.
22
Самойлова, Галина Владимировна. "Сравнение динамики толерантных-интолерантных установок курсантов при продольном и поперечном исследовании." Российский психологический журнал 5, no. 3 (September 30, 2008): 105–7. http://dx.doi.org/10.21702/rpj.2008.3.19.
Full textAbstract:
Последние сто лет истории человечества характеризуются не только бурным развитием техники, науки, образования и культуры, но и двумя мировыми войнами, огромным числом вооруженных конфликтов, геноцидами, у несшими миллионы жизней и показавшими огромную мощь и потенциал человеческой способности к разрушению. В условиях социальной напряженности в современном обществе явление толерантности привлекает все большее внимание исследователей. Вне всяких сомнений, проблема толерантности имеет огромную актуальность в связи с постоянным присутствием насилия в нашей жизни. В этой связи предметом нашего исследования стало изучение толерантных-интолерантных установок у курсантов военного института, которые получают профессиональное обучение в специфических условиях, связанных с казарменным положением. Таким образом, проявление толерантных-интолерантных установок у курсантов осуществляется в специфическом пространстве культуры военного института, и, как известно, нередко сопровождается так называемыми неуставными отношениями, за которыми стоят установки, связанные с насилием и интолерантностью.
23
Krykhovetskyi, І. "СЕЙМОВА ТА ПАРЛАМЕНТСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ УКРАЇНЦІВ ЯК ЧИННИК СТРУКТУРИЗАЦІЇ ПОЛІТИЧНОГО РУХУ ГАЛИЧИНИ НА МЕЖІ ХІХ-ХХ СТ." Juridical science 1, no. 5(107) (April 3, 2020): 16–23. http://dx.doi.org/10.32844/2222-5374-2020-107-5-1.02.
Full textAbstract:
У статті розкривається вплив сеймової та парламентської діяльності галицьких українців на процес партійного оформлення їх політичних течій. Встановлено, що формування політичних партій було результатом демократизації політичного життя державних утворень. Вони стали своєрідною ланкою, яка з’єднувала суспільство з верховною владою і засобом додаткового суспільного контролю. На середину – другу половину XIX ст. в українському політичному русі Галичини сформувалося три напрями: москвофіли, народовці й радикали. Формування української національної свідомості в Галичині було пов’язане з народовським рухом. Натомість москвофіли демонстрували толерантність до зв’язку з імперією Романових і нівелювали лібералізм народовців перед імперської владою. Радикали – представляли молоде покоління українських політиків, які зосередили свою увагу на соціальних питаннях. Першою політичною партією Галичини стала Русько-українська радикальна партія, яка виникла під впливом реалізованої у стінах Галицького сейму польсько-української угоди 1890-1892 рр. Програма Русько-української радикальної партії включала соціальні та демократичні положення (колективна власність на засоби виробництва, свобода зборів і товариств, загальне виборче право, культурний розвиток всіх народів). До початку XX ст. в суспільно-політичному житті Східної Галичини оформилося п'ять українських політичних партій. В цьому регіоні України була створена нова структура українського політичного руху, виникла партійна система, характерною рисою якої була наявність впливової центристської (Українська національно-демократичної партії), двох лівих (Української радикальної партія і Українська соціал-демократичної партії) і однієї консервативної (Католицький русько-народний союз) партій, а також москвофільської Руської національної партії. Три основні крайові політичні сили в особі націонал-демократів, радикалів і соціал-демократів виступили за політичну самостійність України. Всі основні галицькі національні партії були масовими, мали визначену організаційну структуру, власні статути і програми діяльності, проводили цілеспрямовану пропаганду своїх ідей і програмних завдань. Крім політичних партій в кінці XIX – на початку XX ст. в Галичині досить активно діяли такі політичні організації, товариства та об'єднання, як Народна Рада, Руська Рада, Національно-демократичне сторонництво, Головна українська рада та інші. Деякі з них, не називаючи себе партіями, фактично були організаціями такого типу.
24
Сухаревський, К. В. ""Цегляний стиль" в архітектурі університетських будівель України у другій половині XIX ст." Сучасні проблеми архітектури та містобудування, Вип. № 42 (2016): 115–19.
Find full text
25
Совтис, Наталія Миколаївна. "Українська мова в польській літературі ХVІ–ХІХ ст." Філологічні студії: Науковий вісник Криворізького державного педагогічного університету 9, no. 1 (October 16, 2013): 382–90. http://dx.doi.org/10.31812/filstd.v9i1.555.
Full textAbstract:
У статті досліджено вплив письменників, які походили з польсько-українського пограниччя, на розвиток польської літератури. Встановлено, що література польсько-українського пограниччя стала своєрідним підґрунтям для появи «української школи» в польському романтизмі. З’ясовано особливості використання української мови у польській літературі. Виявлено специфіку вживання українських запозичень та їх вплив на фонетичну систему та словниковий склад польської літературної мови.
26
Вовк, О. Й. "ЗАКОНИ ПРО СТАНИ ЯК ДЖЕРЕЛО МІСЬКОГО ПРАВА РОСІЙСЬКОЇ ІМПЕРІЇ ХІХ СТОЛІТТЯ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 4(39) (December 15, 2021): 3–9. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i4(39).905.
Full textAbstract:
Вовк О. Й. Закони про стани як джерело міськогоправа Російської імперії ХІХ ст. – Стаття.У дослідженні проаналізовано джерело місько-го права – Закони про стани, постанови яких булизосередженів ІХ томі Зводу законів Російської імперіїдругої третини XІХ ст. – початку ХХ ст. Визначено їхправовий вплив на розвиток міського самоврядуванняв містах держави зазначеного історичного періоду.В середині ХІХ ст. на території європейської части-ни та Сибіру Російської імперії налічувалося близько730 міст із правом самоврядування та органами управ-ління різного державного становища (губернські,повітові, штатні тощо). Міське право в усіх містахРосійської імперії загалом та в українських зокремана початку ХІХ ст. було не стандартним, а відрізня-лося в деяких із них своїми джерелами. Тобто на тойчас ще не була сформована єдина система міськогозаконодавства.Кодифікація загальноросійського законодавства,зокрема і міського, була започаткована 31 січня1826 р. виданням іменного указу «Про скасування Ко-місії складання законів і про заснування при Особистіййого імператорської величності канцелярії особливо-го Відділення для здійснення Уложення вітчизнянихзаконів». Нормативні акти про правове становищеокремих станів були зосереджені у томі ІХ Зводу зако-нів Російської імперії 1833 р. під назвою «Звід Законівпро стан людей у державі», що складався з двох книг,поділених на відповідні розділи та статті. Перевидан-ня Зводу законів Російської імперії здійснювалосявпродовж 1834–1915 рр. п’ять разів. У 1915 р. буловидане останнє за часів монархії об’єднане тритомневидання Зводу законів Російської імперії, у ІІ томі яко-го були зосереджені саме норми міського права.Основна увага в статті присвячена постановамІХ тому «Законів про стани» Зводу законів Російськоїімперії 1857 р., адже вони стали головною правовоюосновою під час підготовки нового збірника міськогосамоврядного законодавства та залишалися чиннимиу період проведення реформ органів міського самовря-дування.Правовими джерелами під час підготовки ІХ тому«Законів про стани», а саме: Книги І Розділу ІІІ «Проміських обивателів» та Книги другої Розділу ІІ Главитретьої «Про акти стану міських обивателів» Зводу1857 р., для укладачів стали: Інструкція магістратам1724 р.; Грамота на права та вигоди містам Російськоїімперії 1785 р.; Маніфест про встановлення нового ста-ну почесних громадян 1832 р.; Статути першої полови-ни ХІХ ст. (Статут про податки, Статут торговий, Ста-тут про міське господарство); іменні та сенатські укази,інструкції, положення, маніфести тощо.Структурно Розділ ІІІ «Про міських обивателів»Книги І тому ІХ «Законів про стани» Зводу 1857 р. скла-дався з п’яти глав, поділених на відділення та статті.Характеризуючи основні положення Розділу ІІІ «Проміських обивателів» ІХ тому «Законів про стани» Зво-ду 1857 р., потрібно вказати на важливість визначенняукладачами поняття «міський обиватель» у двох фор-мулюваннях: «загалом» та «в особливості». У відповід-них главах Законів про стани були розміщені норми, щовизначали докази міського стану, права міського станув складі міських громад, перехід із міського стану таприпинення його прав, надбання і зарахування статусупочесного громадянина та його права і переваги. Окре-мо Закони про стани вміщували норми про акти стануміських обивателів. Норми положень Законів про ста-ни впродовж ХІХ ст. були належним засобом правовогорегулювання суспільних відносин у містах Російськоїімперії у сфері міського самоврядування.
27
Добржанський, Сергій. "Розвиток повітових міст Буковини в другій половині ХIX – на початку XX ст." History Journal of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University 1, no. 51 (March 3, 2021): 17–24. http://dx.doi.org/10.31861/hj2020.51.17-24.
Full textAbstract:
Розвиток повітових міст на Буковині мало свою специфіку. Місто Чернівці, як коронне місто – не розглядається, оскільки вона мало зовсім інший статус та розвиток. На час приєднання Буковині до Австрії налічувалося лишень чотири міста. Це було показовим рівнем урбанізації краю. З окремим статусом були населені пункти – торгові села, які почали розвиватися, що давало можливість збільшувати кількість міст. Таким важливим кроком стало перетворення їх у повітові центри. ХІХ та початок ХХ століття стало знаковим для росту кількості жителів у повітових містах. Також протягом досліджуваного періоду відбувається зміна конфесійного та національного складу населення. Якщо раніше переважна більшість населення були євреї та німці, то перед Світовою війною суттєву частину міст складали українці та румуни. Остаточні правила управління повітовими містами були затвердженні 1862-1863 роках. Було визначено керівні органи: громадський виділ та громадська старшина, очолював місто – бургомістр.
28
Uryadnikov, A. A., A. A. Kostyakova, and A. A. Kamyshova. "EVALUATION OF THE KINETICS OF CORROSION PROCESSES ON THE STEEL St3 IN THE PRESENCE OF SUPERHYDROPHOBIC NANOCOMPOSITE COATINGS 0.5 M SOLUTION NaCl." Tambov University Reports. Series: Natural and Technical Sciences 22, no. 5-1 (2017): 1066–72. http://dx.doi.org/10.20310/1810-0198-2017-22-5-1066-1072.
Full text
29
Goncharenko, Maria, and Tetiana Parfinenko. "Методика формування здорового стилю життя студентів у процесі навчання основздоров’я." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 1 (45) (May 24, 2019): 37–44. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-01-37-44.
Full textAbstract:
Актуальність теми. Реформування системи освіти потребує впровадження інноваційних методів навчання в педагогічний процес, які б стимулювали й мотивували студентів до особистісного розвитку. Використання сучасних методик під час навчання основ здоровʼя дає змогу сформувати здоров’язберігальні компетентності в студентів, підвищити інтерес до предметів здоров’язберігального спрямування та змінити їхнє ставлення до власного здоровʼя й здоров’я навколишніх. Методика формування здорового способу життя студентів у процесі навчання основ здоровʼя націлена на пізнання та розвиток особистісних якостей, а також на розкриття творчого та фізичного потенціалів особистості. Мета роботи – розробка методики формування здорового стилю життя сту- дентів у процесі навчання основ здоровʼя. Методи – аналіз наукових публікацій, бесіда, анкетування. Резуль- тати. У роботі експліковано та визначено відмінності й особливості застосування категорій «здоровий стиль життя» та «здоровий спосіб життя». Розглянуто мету й завдання методики формування здорового стилю життя студентів у процесі навчання основ здоров’я, визначено методи навчання, обґрунтовано теоретико-методологічні підходи до формування здорового стилю життя, установлено результати сформованості здорового стилю життя студентів та уточнено критерії й показники: мотиваційно-ціннісний, когнітивно-теоретичний, операційно-техно- логічний, рефлексивно-оцінний. Методика формування здорового стилю життя студентів у процесі навчання основ здоровʼя підвищує в студентів пізнавальну й творчу активність, стимулює розвиток фізичного, морального та інтелектуального потенціалів, допомагає визначити стильові особливості особистості й формує нові поведінко- ві навички. Висновки. Реалізація цієї методики сприяє зростанню зацікавленості студентів проблемами здоровʼя, дає змогу оволодіти культурою здоровʼя, усвідомити неповторну цінність самого феномену «здоровʼя» та сформу- вати власний здоровий стиль життя.
30
Хахула, Любомир, and Василь Ільницький. "ВОЛИНЬ ТА ГАЛИЧИНА У ДІЯЛЬНОСТІ ПОЛЬСЬКИХ ЗЕМЛЯЦЬКИХ ТОВАРИСТВ (кінець ХХ – початок ХХІ ст.)." Problems of humanities. History, no. 8/50 (December 28, 2021): 364–85. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.8/50.240968.
Full textAbstract:
Анотація. Польські земляцькі об՚єднання переселенців зі сходу, їх нащадки та однодумці виражали інституційний вимір політик щодо історії, комеморативних і публіцистичних практик. Метою статті є критичний аналіз історичних дискурсів польських кресов՚яцьких товариств, зокрема щодо інтерпретації військово-політичного протистояння на Волині та в Галичині у 1943–1944 рр. на основі аналізу публікацій часопису «На рубєжи» («Na Rubieży»), друкованого органу Товариства увічнення пам՚яті жертв злочинів українських націоналістів, реконструйовано антиукраїнські історичні наративи кресов՚яків, виявлено рівень їхньої поширеності в польському суспільстві. Методологічною основою студії стала теорія спільнот пам՚яті, розроблена Морісом Гальбваксом, Яном Ассманом, Лехом Ніяковським. Згідно з нею, формаційними ознаками спільноти пам՚яті є історичний досвід, переконання у винятковості власних страждань, постійний культурний переказ. Наукова новизна статті полягає у критичному аналізі раніше не досліджених аспектів діяльності польських земляцьких товариств, зокрема публіцистичних наративів часопису «На рубєжи» щодо українсько-польського військово-політичного протистояння на Волині та у Галичині в 1943–1944 рр. Показано, що кресов՚яцька інтерпретація волинської трагедії охоплювала близько чверті польського суспільства і отримувала періодичну підтримку серед політичних сил та органів влади. Свідченням впливу земляцьких товариств стали державна фінансова підтримка їх видавничих проєктів, винесення проблематики протистояння на міжнародний рівень. У результаті проведеного дослідження зроблено висновки. Інституційна реалізація політик щодо історії польськими земляцькими середовищами кінця ХХ – початку ХХI ст. ґрунтувалася на особистому трагічному досвіді, а також міфології «східних кресів», як цивілізаційного рубежу та місця польської національної пам՚яті. Активним інституційним осередком кресов՚яків було Товариства увічнення пам՚яті жертв злочинів українських націоналістів із організаційним центром у Вроцлаві. Його суспільно-політична та комеморативна активність зосереджувалася навколо вшанування пам՚яті польських жертв міжнаціонального збройно-політичного протистояння на Волині та в Галичині у 1943–1944 рр. У часописі «На рубєжи» односторонньо засуджували політику ОУН-УПА, представляли їх у негативному образі та критикували спроби досягнення польсько-українського порозуміння. Ліберальні чи консервативні ініціативи українських й польських інтелектуалів, політиків щодо узгодження спільного бачення важких питань драматичного минулого не знаходили жодної підтримки у польських земляцьких середовищах. Політика щодо історії кресов՚яків, як спільноти пам՚яті, вміщувала Волинь та Галичину в рамках ностальгійного мнемонічного наративу з акцентом на винятковість польських страждань, незагоєну історичну травму та неможливість міжнаціонального порозуміння.
31
Сурілова, О. О. "СПІЛЬНА ТРАНСПОРТНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА РОЗВИТОК ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (July 22, 2020): 122–33. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.669.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблемні питання використання транзитного потенціалу України та поглиблення співпраці з Європейськім Союзом у транспортній сфері на взаємовигідній основі, оскільки створення й ефективна експлуатація транс'європейських транспортних мереж (TEN-T) відповідають інтересам обох партнерів. Міжнародне співробітництво в цій сфері розглядається як важливий напрям спільної транспортної політики ЄС, розвиток якої був закладений ще у договорі про Європейське об'єднання вугілля та сталі та прискорився з розвитком глобалізації, що посилює міжнародний характер транспорту. Проаналізовано цілі, об'єкти, зміст Спільної транспортної політики та запропоновано авторське визначення СТП як рішення, правила, заходи, прийняті та впроваджувані ЄС та державами-членами, які спрямовані на ефективне функціонування транспортної системи ЄС та транс'європейських транспортних мереж із метою підтримки цінностей та добробуту європейських народів, сталого розвитку Європи. зміцнення економічної, соціальної та територіальної згуртованості та забезпечення функціонування внутрішнього ринку Європейського Союзу. Пріоритетом СТП є відкриття ринків третіх країн у сфері транспорту, а також розроблення плану Єдиного європейського транспортного простору. Зокрема, створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною спонукало до розроблення механізмів підтримки транспортного сектору нашої країни, зокрема, шляхом розроблення проєктів транспортної моделі та майстер-плану України, а також низки проєктів Twinning, донором яких виступає ЄС. Сьогодні сформовано законодавче підґрунтя співпраці між Україною та ЄС в транспортній галузі, реалізуються інфраструктурні проєкти та проєкти технічної допомоги в межах, окреслених Угодою про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною. однак транспортне право України є не досить гармонізованим із транспортним правом ЄС та потребує реформування, яке має відбуватися шляхом прийняття Транспортного кодексу України, у структурі якого має бути розділ, присвячений транс'європейським транспортним мережам і співпраці з ЄС.
32
ЯЦУЛА, Тетяна. "РОЗУМІННЯ МАГІСТРАНТАМИ СМИСЛОЖИТТЄВОЇ ЦІННОСТІ ЗДОРОВ’Я ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ КУРСУ «ФІЛОСОФІЯ ЗДОРОВ’Я»." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 43 (November 29, 2021): 143–46. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.43.19.
Full textAbstract:
Мета статті – визначити основні характеристики здоров’я людини як смисложиттєвої цінності та запропонувати напрями її осмислення магістрами під час опану- вання курсу «Філософія здоров’я». Методологічними засадами дослідження стали принципи системності та аксіологічного підходу. Автор стверджує, що усвідомлена орієнтація людини на здоровий спосіб життя є важливим показником розуміння смислу свого життя. Здоров’я людини як індивідуальна і соціальна цінність дає їй можливість пройти життєвий шлях на максимальному рівні самоздійснення. Людині необхідно зрозуміти, у чому смисл подій, що відбуваються в її житті, які фактори сприяють успішності в досягненні мети тієї або іншої діяльності, а які можуть ста- ти перешкодою на життєвому шляху. Процес професійного становлення, досягнення професійних здобутків, повноти відчуття самореалізації неможливий без ціннісного ставлення людини до свого здоров’я як смислоутворювальної цінності життя. Визначено доцільність опанування теми «Здоров'я як смисл і цінність життя людини» у процесі здобуття знань із зазначеного курсу для формування відповідних умінь і навичок у студентів. Основними напрямами опанування курсу стали такі: цінність здоров’я як засіб досягнення мети; цінність здоров’я як результат подолання життєвих труднощів та перешкод; захисні механізми організму; гармонія розвитку особистості як умова самореалізація та усвідомлення смислу життя. Автор наводить приклади висловлювань майбутніх фахівців, які демон- струють результативність запропонованого напряму курсу. Наукова новизна полягає у практичній спрямованості курсу «Філософія здоров’я». Важливою його темою є «Здоров'я як смисл і цінність життя людини». Саме зазначена тема не тільки розкриває зміст основних категорій, а й мотивує майбутніх фахівців на самовдосконалення, на збереження власного здоров’я як умови самоздійснення в житті. Висновок. Спрямованість курсу «Філософія здоров’я» на особистісний розвиток май- бутнього фахівця та його успішність у професіональній діяльності вимагає не тільки ознайомлення з концептуальними основами філософського тлумачення здоров’я людини, суспільства, а й мотиву- вання на здоровий спосіб життя як смисложиттєву цінність.
33
Rybschun, Oleksandr. "Інституціоналізація української академічної соціології (друга половина 70-х рр. ХХ ст.)." Multiversum. Philosophical almanac, no. 7-8 (May 18, 2018): 179–89. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2015.7-8.18.
Full textAbstract:
У статті на основі раніше не публікованих джерел (звітних справ радянської доби Інституту філософії НАН України) аналізується розвиток вітчизняної соціології у період десятої радянської п’ятирічки (друга половина 70-х рр. ХХ ст.). Інтерес саме до цього періоду пояснюється фактичною соціологізацією наукової проблематики Інституту філософії. Означений час автор розуміє як надзвичайно успішний в плані інституціоналізації вітчизняної соціології, коли вже було подолано частину її ранніх труднощів (кадрову недостатність, теоретико-методологічну незрілість та ін.) і почали закладатися серйозні інституційні основи, що надалі стали опорними для Відділенні соціології і, врешті, – для самостійного академічного Інституту соціології.
34
Чубариков, Владимир Николаевич, Владимир Григорьевич Чирский, Елена Ивановна Деза, Юлия Николаевна Баулина, Лидия Владимировна Котова, Елена Валентиновна Неискашова, Валентина Сергеевна Ванькова, Николай Михайлович Добровольский, Ирина Юрьевна Реброва, and Алла Ленстовна Рощеня. "Василий Ильич Нечаев. К 100-летнему юбилею." Чебышевский сборник 21, no. 1 (April 9, 2020): 404–14. http://dx.doi.org/10.22405/2226-8383-2020-21-1-404-414.
Full textAbstract:
11 января 2020 года исполняется сто лет со дня рождения Василия Ильича Нечаева — известного советского математика, доктора физико-математических наук, профессора, ведущего научного сотрудника Математического института имени В. А. Стеклова Академии наук СССР (РАН), заведующего кафедрой теории чисел Московского педагогического государственного университета (МПГУ) с 1978 по 1999 годы.Василий Ильич Нечаев внес значительный вклад в развитие отечественной научной школы по теории чисел. Наиболее известны исследования профессора В. И. Нечаева и его учеников в области аналитической теории чисел и ее приложений.Неоценимы заслуги Василия Ильича Нечаева и в развитии высшего образования России. В. И. Нечаев много лет руководил научным семинаром по аналитической теории чисел в МПГУ, создал собственную научную школу. Многие его ученики стали кандидатами и докторами физико-математических или педагогических наук, активно работают в системе отечественного высшего образования, занимают высокие административные посты, проводят научные исследования по дидактике высшей школы в областях, связанных с преподаванием избранных вопросов теории чисел и ее приложений, воспитывают своих учеников.Василий Ильич опубликовал большое количество научных и методических работ, перевел на русский язык несколько фундаментальных научных монографий. Он долгие годы являлся членом редколлегии журнала ”Математические заметки“, был членом программных комитетов многих международных конференций по алгебре и теории чисел.
35
Власюк, Н. І. "ВПЛИВ МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ЧИННИКІВ НА ФОРМУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ ПРИБУТКУ ПІДПРИЄМСТВ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 62 (January 4, 2021): 68–74. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-09.
Full textAbstract:
У системі економічних показників фінансові результати, у яких відображені різні сторони ви-робничої, збутової, постачальницької і фінансової діяльності підприємства, посідають чільне місце. Сучасна практика засвідчує гостру необхідність досліджень формування та використання прибутку, підтвердженням чого є хронічна нестача коштів практично в усіх секторах фінансової системи України та незадовільний фі-нансовий стан значної частини суб’єктів господарювання. У зв’язку з цим гострою потребою стало всебічне і детальне вивчення прибутку, який займає центральне місце в загальній системі вартісних інструментів і ва-желів управління економікою. Це виражається в тому, що фінанси, кредит, ціни, собівартість та інші важелі прямо чи опосередковано пов’язані з прибутком. У статті обґрунтовано теоретико-методичні підходи сто-совно ролі держави та системи макроекономічних чинників впливу на фінансові результати діяльності суб’єктів господарювання. Проведено аналіз фінансових результатів (прибутку та рентабельності) підпри-ємств України за 2014-2018 рр. Висвітлено завдання комплексу першочергових інституційних перетворень, які сприятимуть у майбутньому зростанню прибутковості підприємств та посиленню активності держави у формуванні економічних і правових умов діяльності суб’єктів господарювання України. Проведені дослідження переконують у тому, що позитивний вплив макроекономічних (зовнішніх) факторів справляє вкрай важливий вплив на формування фінансових результатів діяльності підприємств. Зроблено висновок, що завдання держа-ви – максимізувати резерви підвищення прибутковості суб’єктів господарювання у царині державної фінансо-вої політики.
36
Краснодемська, Ірина. "РОЛЬ УКРАЇНСЬКИХ ХУДОЖНИКІВ У РОЗВИТКУ ЖИВОПИСУ В ФЕОДОСІЇ У XX СТ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 11 (January 20, 2022): 577–89. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.24.12.2021.111.
Full textAbstract:
В статті показано, що фундамент для розвитку кримської мальовничої школи в XX ст. був сформований найбільшими художниками М. Волошиним, К. Богаєвським та М. Самокишем. Революційні події 1917 р. не зупинила творчий процес, що набирав сили, запущений до життя великими майстрами. Висвітлюється діяльність феодосійських художників, учнів студії М. Барсамова – К. Богаєвського, М. Барсамова, С. Мамчича, В. Соколова, П. Столяренка, М. Шоріна. Саме вони продовжували традицію «кіммерійського пейзажу», приділяли велику увагу пошукам авторського стилю у живописі та графіці, втіленню образу кримського пейзажу в контексті історичної спадщини півострова. Стверджується, що методи навчання в художній школі-студі Миколи Степановича Барсамова були нерозривно пов’язані з вихованням в учнів людських якостей. Добре навчаючись, вони стали яскравими особистостями.
37
Popelniuk, Borys. "Вплив кризи полісної системи на характер і напрямок економіки давньогрецьких полісів V-IV ст. до н.е." Eminak, no. 3(27) (October 5, 2019): 171–80. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2019.3(27).320.
Full textAbstract:
У статті проаналізована криза полісної системи внаслідок греко-перських і Пелопоннеської війн, наслідки якої проявилися майже у всіх сферах життя давньогрецького суспільства. Доведено, що попри занепад певних галузей економіки, у цілому, дохід на душу населення виріс, покращилися й умови проживання, збільшилося кількість населення, яке стало більш урбаністичним, що, у свою чергу, вплинуло на розвиток торгівлі, особливо зовнішньої. Отже можемо стверджувати, що в Елладі у V-IV ст. до н.е. відбувається загальний економічний підйом.
38
Tomashina, Galina. "Напрями наукового забезпечення аграрного виробництва Кіровоградської області (ХХ ст. – початок ХХІ ст.)." Pereiaslav Chronicle, no. 15 (August 20, 2019): 114–26. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7732-2019-1(15)-114-126.
Full textAbstract:
У представленій статті, на основі дотримання принципів історизму та об’єктивності, проаналізовано зміну напрямів наукового забезпечення сільськогосподарського виробництва Кіровоградської області, форм та методів популяризації наукових досягнень і шляхів їх освоєння виробництвом протягом останнього століття. Встановлено, що у ХХ ст. - на початку ХХІ ст. провідними науково-дослідними установами, що впливали на розвиток аграрного сектору в зоні північного Степу України були: Аджамська сільськогосподарська дослідна станція, Українська науково-дослідна станція олійних культур, Кіровоградська державна сільськогосподарська дослідна станція, Кіровоградське НВО «Еліта», Кіровоградський інститут агропромислового виробництва НААН, що в ході ряду реорганізацій стали основою сучасного Інституту сільського господарства Степу НААН. Аналіз методів поширення наукових досягнень у сільськогосподарське виробництво регіону від початку ХХ ст. до сьогодення, дозволив встановити, що основними з них були: публікація результатів досліджень у спеціалізованих виданнях; семінари, наради, на яких інформували про досягнення аграрної науки; огляд на науково-демонстраційних полігонах нових сортів рослин та технологій їх вирощування; реклама наукової продукції у ЗМІ та ін. На території сучасної Кіровоградщини, протягом періоду, що досліджувався, першочерговими закладами із випробування та впровадження наукової продукції сільськогосподарського спрямування були: «колективні досліди», опорно-показові пукти, дослідні господарства. У періоди активізації заходів із популяризації, поширення та впровадження наукових досягнень у с.-г. виробництво Кіровоградської області спостерігалося досягнення високих показників виробничої продуктивності та економічної ефективності в агарній сфері регіону. Зменшення активізації наукового забезпечення с.-г. виробництва відповідало періодам із найнижчим рівнем основних виробничо-фінансових показників аграрного сектору Кіровоградської області.
39
Kryachok, Serhiy. "ВИЗНАЧЕННЯ СТАЛОЇ ВІДДАЛЕМІРА ЕЛЕКТРОННОГО ТАХЕОМЕТРА В ЛІНІЙНО-КУТОВІЙ МЕРЕЖІ." TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOG IES, no. 2 (12) (2018): 263–72. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2018-2(12)-263-272.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. В Україні нині широко застосовуються новітні методи створення геодезичних мереж із використанням супутникових технологій. Актуальним залишається побудова полігонометричних мереж із використанням електронних тахеометрів. Постановка проблеми. Для визначення відстаней, виміряних електронними тахеометрами, необхідно періодично визначати постійну поправку (сталу) віддалеміра електронного тахеометра. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті останні публікації у відкритому доступі, які присвячені висвітленню способів визначення сталої віддалемірів електронних тахеометрів. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Потребує подальшого розвитку розробка методик визначення сталої не як окремої вимірювальної процедури, а за результатами вимірювань у геодезичних мережах. Постановка завдання. Необхідно розробити методику визначення сталої віддалеміра електронного тахеометра за даними вимірювань у лінійно-кутовій мережі у вигляді трикутника з відомою базисною стороною. Виклад основного матеріалу. Розглянуто особливості методику визначення сталої віддалеміра електронного тахеометра за даними вимірювань у лінійно-кутовій мережі у вигляді трикутника з відомою базисною стороною, виміряними двома сторонами та виміряними щонайменше двома горизонтальними кутами. Виконано апробацію розробленої методики на конкретній лінійно-кутовій мережі з використанням електронного тахеометра Trimble 3305 та відбивача від електронного віддалеміра СТ5 «Блеск». Висновки відповідно до статті. Значення сталої дорівнює -44 мм, яке визначено із середньою квадратичною похибкою 4,7 мм. У результаті розрахунків встановлено, що точність визначення сталої за даними вимірів у наведеній лінійно-кутовій мережі в 1,9 раза вища за точність її визначення з використанням базисної відстані.
40
Rosinska, O. "Асоціативне поле концепту «інформаційна безпека» у дискурсі медіа-психологічної освіти студентів-журналістів." Communications and Communicative Technologies, no. 20 (February 20, 2020): 73–79. http://dx.doi.org/10.15421/292011.
Full textAbstract:
У статті представлено результати дослідження асоціативного поля концепту «інформаційна безпека». Теоретико-методологічною основою роботи стали новітні підходи до інформаційної безпеки як складової психологічної та інформаційної захищеності суспільства. Метою дослідження є виявлення асоціативного поля концепту «інформаційна безпека» за даними асоціативного експерименту з бакалаврами освітніх програм «Журналістика», «Міжнародна журналістика», «Реклама та зв’язки з громадськістю», «Видавнича справа та редагування», діяльність яких безпосередньо пов’язана з інформаційною сферою.Аналіз концепту «інформаційна безпека» як такого, що формується у свідомості споживача інформації через певне усвідомлення інформаційної та особистісної захищеності в площині соціальних комунікацій у мережі Інтернет, а також такого, що презентує мовну картину світу індивіда в інформаційну епоху, здійснювався на міждисциплінарному рівні.Зокрема, у дослідженні подано аналіз асоціативного поля концепту «інформаційна безпека» відповідно до отриманих логічних і граматичних реакцій ста вісімнадцяти респондентів. Аналіз за логічним компонентом виявив сім тематичних груп асоціацій: сфера захисту особистої інформації; сфера засобів масової інформації / соціальних мереж; сфера технологій; сфера державної інформаційної безпеки; соціальна сфера; психологічна захищеність; сфера захисту авторської інформації.Важливість поняття «інформаційна безпека» для цілої низки сфер інформаційної діяльності зумовлюється подальшим розвитком інформаційних технологій та технічних засобів обробки та захисту інформації, тому незаперечною є перспектива подальшого дослідження поняття в контексті виявлення рівня усвідомлення інформаційної безпеки як підґрунтя інформаційного та особистісного комфорту, а також для вивчення специфіки кореляції асоціативних полів концептів «інформаційна безпека», «інформаційна культура», «інформаційний комфорт», «інформаційний дискомфорт» тощо.
41
Lavrov, Leonid, Elena Molotkova, and Fedor Perov. "Морфотипы кварталов исторического центра Санкт-Петербурга." Scientific journal “ACADEMIA. ARCHITECTURE AND CONSTRUCTION”, no. 4 (December 24, 2019): 52–59. http://dx.doi.org/10.22337/2077-9038-2019-4-52-59.
Full textAbstract:
Отмечается, что в современном российском градостроительстве повысился интерес к потенциалу квартальной застройки, и в этой связи предлагается учесть опыт функционирования жилой среды этого типа в провинициальных городах, где она активно внедрялась со второй половины XVIII века. Самым крупным объектом исследования может стать сформированный по правилам «генетического кода» исторический центр Санкт-Петербурга, который сейчас рассматривается как единый «средовый район». Отмечается, что проводившиеся исследования исторического центра концентрировали внимание на эстетике, оставляя в тени внутриквартальные территории - в значительной степени из-за того, что активная градостроительная деятельность здесь прекратилась сто лет назад. Обращение к конкретному уровню отдельного квартала позволяет уточнить представление о «завершённости» исторической среды. Предлагается учесть объективные показатели сложившейся застройки и на этой базе провести дифференцирование огромной территории, выделить характерные морфотипы. Приводятся данные, которые позволяют выделить две основные зоны - бывший «город» и бывшие пригороды и предместья. Выявляются характерные показатели исторической застройки Санкт-Петербурга в зависимости от местоположения территориальной единицы. Приводятся примеры, которые позволяют заключить, что застройка, осуществлённая в Санкт-Петербурге во второй половине XIX - начале ХХ века, привела к формированию весьма разнообразной городской среды, и каждый из возникших кварталов обладает значительными функционально-планировочными особенностями. Отмечается, что при выделении признаков «петербургских морфотипов» целесообразно учитывать не только собственную пространственную организацию кварталов, но и характер их связей с городским транспортно-пешеходным каркасом.
42
Demidko, Olha O. "Зародження та становлення театрального мистецтва в Маріуполі протягом ХІХ ст." Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, no. 3 (April 20, 2018): 70–75. http://dx.doi.org/10.15421/10.15421/171840.
Full textAbstract:
Досліджено становлення театрального мистецтва в Маріуполі. Зроблено історичний екскурс, що дозволило проаналізувати та визначити особливості театральної культури Маріуполя протягом XIX ст. Виявлено, що протягом 40-х років XIX ст. вагомим чинником формування театральної культури в Маріуполі стає наявність мандрівних (пересувних) труп. Охарактеризовано виникнення першої професійної трупи в місті, загальні тенденції розвитку маріупольського театру, а також проаналізовано наявні проблеми в театральній культурі міста у зазначений період. З’ясовано, що особливе місце в театральному житті Маріуполя наприкінці XIX ст. посідав український музично-драматичний театр. Встановлено, що особливостями розвитку театрального мистецтва в Маріуполі в цей період стали постійна наявність у регіоні гастролюючих труп, музично-розважальна спрямованість багатьох вистав та розвиток аматорського руху. Оцінено вплив театрального мистецтва на мешканців міста і встановлено, що серед маріупольців театр користувався великим пошануванням.
43
Балух, Олексій. "Буковинські землі у контексті російсько-швецьких та російсько-турецьких конфліктів початку XVIII ст." History Journal of Yuriy Fedkovych Chernivtsi National University 1, no. 51 (March 3, 2021): 6–16. http://dx.doi.org/10.31861/hj2020.51.6-16.
Full textAbstract:
Початок XVIII ст. виявився досить напруженим для буковинських земель, які стали ареною протистояння могутніх держав – Швеції, Росії, Порти і Речі Посполитої. За час Північної та російсько-турецької війн 1710-1713 рр. територія Буковини неодноразово ставала ареною запеклих боїв. Для Росії вона була своєрідним вікном у Європу, а для Туреччини становила інтерес через свої оборонні споруди, а саме Хотинську фортецю. Таким чином, перебування шведських, козацьких, російських і турецько-татарських військ на території Буковині у 1709-1711 рр. негативно вплинуло на воєнно-політичне становище в краї, призвело до чималих демографічних втрат, запустіння населених пунктів, зубожіння місцевого населення та його переселення за межі Молдавії.
44
Bilichenko, Lidiia. "Каторжні тюрми України у контексті реформування пенітенціарної системи Російської імперії (друга половина ХІХ – початок ХХ ст.)." Eminak, no. 2(34) (July 1, 2021): 95–104. http://dx.doi.org/10.33782/eminak2021.2(34).518.
Full textAbstract:
У статті досліджено реформування системи каторжних тюрем у Російській імперії другої половини ХІХ – початку ХХ ст. Встановлено, що виникнення каторжних тюрем на території України пов’язано з пенітенціарною реформою імператора Олександра ІІ 1869 р., у результаті якої в Харківській губернії було створено Новоборисоглібський і Новобєлгородський каторжні централи. Доведено, що основною причиною відкриття каторжних тюрем в Україні стало зростання революційного руху та збільшення кількості засуджених осіб до каторжних робіт за революційну пропаганду. У результаті пенітенціарної реформи 1906-1907 рр. на території України було відкрито Харківську, Херсонську та Миколаївську каторжні тюрми.
45
Tkachenko, Olesia, and Tatiana Solovyova. "КИЇВСЬКА ГУБЕРНІЯ У ПЕРШІЙ ЧВЕРТІ ХІХ СТ. (СПОГАДИ ДЕКАБРИСТІВ)." Scientific notes on Ukrainian history, no. 46 (July 10, 2019): 43–49. http://dx.doi.org/10.31470/2415-3567-2019-46-43-49.
Full textAbstract:
У статті на основі аналізу опублікованих та архівних джерел, історіографічних здобутків розглядаються основні аспекти суспільного розвитку регіону, становище різних соціальних груп населення в структурі суспільства та їх господарська діяльність. Проаналізовано основні соціально-професійні групи населення Київської губернії, конкретизовано картину їхнього життя, і зроблено висновок, що у досліджуваний періодактивізувалися переходи із одного стану до іншого, що сприяло подальшим соціальним перетворенням в губернії. З’ясовано погляди декабристів на найвагоміші соціально-економічні чинники та історико- правовий розвиток Київської губернії. Зроблено спробу дати цілісну картину розвитку революційних ідей в регіоні, участі армійських офіцерів у революційній боротьбі. Висвітлено діяльність конспіраційних організацій, активними членами яких були П. Пестель, О. Юшневський, О. Барятинський, О. Поджио, М. Орлов, С. Муравйов-Апостол, М. Бестужев- Рюмін, А. Розен. Зазначено, що серед офіцерства не було єдності щодо методів досягнення поставленої мети і внутрішнього устрою майбутньої держави. Констатовано, що зародження і розвиток декабризму в опозиційному русі першої чв. ХІХ ст. стало закономірним явищем, обумовленим об’єктивними факторами та досліджено погляди декабристів на особливості соціально-економічного розвитку Київської губернії.
46
Печериця, Тетяна. "Родина Нікітіних в історії становлення подвижницького руху України у першій половині ХХ ст." Старожитності Лукомор'я, no. 3 (June 1, 2021): 60–68. http://dx.doi.org/10.33782/2708-4116.2021.3.77.
Full textAbstract:
Аналізується громадська, просвітницька та культурницька діяльність членів родини Нікітіних. Особливу увагу в статті приділено подвижницьким зусиллям у сфері національно-культурного пробудження місцевого населення України, зокрема, в Єлисаветграді (тепер Кропивницький) у першій половині ХХ ст. – Василя Нікітіна. В. Нікітін співпрацював з такими видатними представниками української інтелігенції того періоду як М. Кропивницький, М. Садовський, М. Заньковецька, Ю. Тобілевич, П. Саксаганський, М. Левитський, П. Михалевич, С. Єфремов тощо. Діти В. Нікітіна – Ф. Нікітін, Ю. Нікітін і Т. Нікітіна-Станіславська, які виховувалися у дусі любові до України, також стали на шлях проукраїнської подвижницької діяльності. Автор констатує, що родина Нікітіних відіграла вагому роль у подвижницькому русі України першої половини ХХ ст. та займає визначне місце у патріотичній боротьбі за українську державність.
47
Діденко, Катерина. "ДІЯЛЬНІСТЬ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИХ ОРГАНІЗАЦІЙ ЗАХИСТУ НАУКОВОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ У 1920-Х – 1932 РР." Litopys Volyni, no. 22 (March 16, 2021): 19–24. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2020.22.02.
Full textAbstract:
У статті досліджено досвід взаємодії державної влади та інтелігенції у 1920-х роках. Доведено, що форму- вання радянською владою нового суспільства спричинило втрату науковою інтелігенцією свого статусу, майна та елементарних засобів до існування. Для поліпшення матеріального та морального становища українських науковців було видано низку нормативних актів та створено організації. Установлено, що відсутність уваги з боку радянської влади до проблем і становища представників інтелектуальної праці змушувала останніх до самоорганізації із захисту своїх прав та інтересів. Майданчиками для вирішення матеріально-побутових проблем науковців стали ВУКСУ, секції наукових працівників та будинки вчених. Створенням ВУКСУ влада намагалася показати псевдотурботу про збереження науковців для подальшого їх залучення до соціалістичного будівництва. Питаннями поліпшення матеріального становища науковців у регіонах та організацією їхньої діяльності займалися секції наукових працівників. На прикладі Дніпропетровської секції наукових працівників досліджено їхню організаційну структуру, завдання та результати діяльності. Першочерговими на порядку денному ста- ли завдання матеріально-побутового забезпечення науковців, організації відпочинку та дозвілля. З’ясовано, що Дніпропетровська секція наукових працівників виступила ініціатором створення у місті Будинку вчених. Ключо- вим питанням у роботі правління Будинку вчених була турбота про перетворення установи на епіцентр науко- вого життя регіону. Із часом фактично через ВУКСУ, секції наукових працівників та будинки вчених радянська влада намагалася здійснювати «ідеологічне оздоровлення» науковців та сприяти їх радянізації. У зв’язку з політичними подіями кінця 1920-х років основний напрям роботи Будинку вчених починає змінюватися з культурно-освітнього на масово-політичний.
48
Slyusarevskyy, Mykola, and Lidiya Chorna. "Психологічний ста і громадянська ідентичність дітей-переселенців зі сходу України." Проблеми політичної психології 21 (December 6, 2018): 69–86. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol21-year2018-6.
Full textAbstract:
Переселенці зі сходу України, як дорослі, так і діти, перебувають під впливом травматичних подій, однак діти є особливо вразливою групою. Щонайменше три основні чинники гальмують їхню соціально-психологічну адаптацію та інтеграцію в українське суспільство, а саме: воєнні дії на сході України, свідками та учасниками яких переселенці стали, і велика ймовірність розвитку в них посттравматичних стресових розладів; складнощі адаптації переселенців на новому місці проживання; несформованість у багатьох переселенців як громадян України політичної ідентичності, проукраїнських поглядів на майбутнє держави, в якій вони проживають, що значно посилює їхні психологічні негаразди. Завдяки дослідженню суспільних настроїв учнів старших класів, серед яких були й переселенці, на звільнених від російської окупації у 2014 році територіях Донбасу виявлено закономірність: старшокласники, які вважають, що Україну можна зберегти як єдину державу, порівняно з їхніми опонентами переживають позитивні почуття у 2-3 рази частіше; проукраїнські погляди учнівської молоді істотно поліпшують її емоційне самопочуття, а протилежні – погіршують; подолання емоційних травм переселенців відбуватиметься швидше, якщо вони визначаться, громадянами якої держави вони є, та усвідомлять власну національну ідентичність. Водночас процес інтеграції мешканців сходу в українську спільноту має базуватися на вихованні дітей усіх регіонів України в дусі патріотизму – дорослі мають усвідомлювати необхідість такого виховання і дбати про створення відповідних умов для цього. Формування згуртованості українців може розпочинатися з реалізації соціально-психологічних проектів, які б показували необхідність такого єднання. Табори, де діти з різних куточків України могли б не тільки відпочивати, а й навчатися спільно розв’язувати життєві проблеми, виховуватись у національному дусі, – хороша можливість реалізації ідеї єднання українців. Психологічна допомога дітям-переселенцям має будуватися на комплексних засадах, з урахуванням соціально- та політико-психологічної складової процесу їхньої інтеграції в українське суспільство.
Ключові слова: внутрішньо переміщені особи, посттравматичні стресові розлади, соціально-психологічна адаптація, патріотичне виховання, громадянська ідентичність.
49
Muravskaya, Olga. "Роль византийского «образа мира» в становлении музыкальной и культурно-исторической традиции европы XVIII-XX ст." Музичне мистецтво і культура 23 (November 30, 2016): 9–24. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2016-23-9-24.
Full textAbstract:
Цель статьи ориентирована на освещение значимой роли генетически-исторически обусловленной культурной парадигматики христианского византийского Востока для всеевропейского ареала в виде патриархально-ортодоксальной идеи, оплодотворяющей религиозно-духовные культурные ценности и художественно-творчески осуществляющего идею духовного Преображения как символ и образ мира. Научная новизна. Статья посвящена вопросам влияния Византии, византийского «образа мира» на духовную, культурно-историческую и музыкальную традицию Запада различных эпох. Выводы. Духовно-теургическая миссия музыки и искусства в целом, в полной мере реализованная в культурно-исторической практике Византии, сохраняет свою значимость и в последующие эпохи в качестве базиса патриархально-ортодоксальной культуры, определившей духовные и жанрово-стилевые искания европейской музыкально-исторической традиции Нового времени и современности. Ключевые слова: Византия, византийская культура, патриархально-ортодоксальная культура, византийский стиль, модальность.
50
Olendarev, Anton. "Композиторські інструментальні стилі в музиці до драматичних вистав (на прикладі творчості вітчизняних композиторів другої половини хх ст.)." Музичне мистецтво і культура 23 (November 30, 2016): 290–301. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2016-23-290-301.
Full textAbstract:
Метою статті є встановлення закономірностей інструментального мислення І. Шамо, В. Рождественського, М. Скорика в музиці до драматичних вистав. Методологія: у статті застосовано аналітичний, жанровий, інтонаційний, стильовий та системний підходи. Наукова новизна: у статті вивчаються особливості інструментальних стилів провідних вітчизняних композиторів ХХ ст. – В. Рождественського, І. Шамо, М. Скорика – в контексті музики до драматичних вистав. Висновки: на основі зробленого аналізу можна стверджувати, що ці композитори проявили себе як майстри з чітко визначеним власними інструментальними стилями. Стрижнем цього слід вважати постійне намагання індивідуалізувати, перш за все, виконавський склад. Базою для того виступає великий симфонічний оркестр парного складу, «адаптований» для потреб і можливостей драматичного театру.Ключові слова: театр, музика, оркестр, інструментарій, інструментальний стиль, українські композитори.