To see the other types of publications on this topic, follow the link: Сталий розвиток підприємств.
Journal articles on the topic 'Сталий розвиток підприємств'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Сталий розвиток підприємств.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Sokil, О. H. "Методологічна основа обліково-аналітичного забезпечення формування звітності сільськогосподарських підприємств про сталий розвиток." Scientific Bulletin of the National Academy of Statistics, Accounting and Audit, no. 1-2 (March 20, 2018): 47–56. http://dx.doi.org/10.31767/nasoa.1-2.2018.05.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано світові тенденції підготовки звітності з корпоративної відповідальності сільськогосподарськими підприємствами. Запропоновано три варіанти звітів про сталий розвиток сільськогосподарського підприємства: звіт про сталий розвиток; альтернативний звіт; розширений фінансовий звіт. Розроблено матрицю оцінки рівня обліково-аналітичного забезпечення сталого розвитку сільськогосподарського підприємства, яка ілюструє вплив (сильний, суттєвий, незначний, відсутній) десяти аспектів сталого розвитку на рівень обліково-аналітичного забезпечення процесу формування фінансових результатів та їх відображення у звітності про сталий розвиток. Побудовано дерево рішень для визначення варіантів звітності про сталий розвиток залежно від розміру сільськогосподарських підприємств, їх самоідентифікації і усвідомлення впливу на еко-соціальне середовище.
2
Костирко, Л., Р. Костирко, О. Середа, and Е. Чернодубова. "ФІНАНСОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНИХ ІМПЕРАТИВ." Financial and credit activity problems of theory and practice 4, no. 39 (September 10, 2021): 87–98. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.241295.
Full textAbstract:
Анотація. Концепція сталого розвитку формує новітні принципи економічного, соціального та екологічного розвитку. Сталий розвиток підприємств реального сектору економіки стримується низкою чинників, серед яких пріоритетне значення має фінансове забезпечення та обмеженість щодо нарощування їхнього фінансового потенціалу. При формуванні стратегії сталого розвитку підприємств потрібно керуватися економіко-екологічними імперативами, що передбачає обґрунтування ефективних фінансово-економічних важелів регулювання екологічно орієнтованої діяльності, які забезпечують їхню інвестиційну привабливість. Запропоновано науково-методичний підхід до аналізу фінансового забезпечення сталого розвитку підприємств з урахуванням економіко-екологічних імператив, який інтегрує: аналіз стану і тенденцій розвитку екологічно орієнтованої діяльності; оцінку закономірностей впливу факторів на рівень фінансового забезпечення її розвитку та оцінку інвестиційної привабливості. Установлено, що впровадження системи екологічного менеджменту сприятиме створенню умов нарощування фінансового потенціалу сталого розвитку підприємств і підвищення конкурентоспроможності за рахунок: запобігання або пом’якшення негативного впливу на навколишнє середовище; поліпшення екологічних показників діяльності; ефективності використання ресурсів, отримання додаткових економічних, соціальних й екологічних вигід; підсилення ринкової позиції в результаті впровадження дій з охорони навколишнього середовища. На основі аналізу з’ясовано зв’язок між упровадженням системи екологічного менеджменту на підприємствах та фінансовими показниками результативності діяльності підприємств. Змодельовано інтегральний індекс оцінки інвестиційної привабливості підприємств, який поєднує дві групи показників — відкритого коефіцієнта фінансового стану і результатів екологічно орієнтованої діяльності. Результати дослідження можуть використовуватися практиками в різних галузях при розробленні фінансової стратегії сталого розвитку підприємств. Ключові слова: фінансове забезпечення, екологічно орієнтована діяльність, сталий розвиток, інвестиційна привабливість, екологічний менеджмент, економіко-екологічні імперативи, аналіз. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 3; бібл.: 22.
3
Hryshko, Volodymyr. "Сучасні концепції менеджменту та їх застосування в умовах діджиталізації економіки України." ЕКОНОМІКА І РЕГІОН Науковий вісник, no. 1(80) (March 25, 2021): 61–67. http://dx.doi.org/10.26906/eir.2021.1(80).2246.
Full textAbstract:
Проаналізовано основні теорії менеджменту, які є актуальними для сучасних підприємств та організацій. Визначено, що здобутки наукової та класичної школи менеджменту доцільно використовувати в умовах пандемії COVID- 19. Зокрема, врахування таких принципів як: розподіл праці, дисциплінованість, необхідність взаємодії між керівником і підлеглими, ініціативність та корпоративний дух, єдність влади, результати діяльності, стимулювання та винагорода працівників. Це дозволить структурувати всі процеси та взаємовідносини всередині підприємства для досягнення поставлених цілей та в умовах високого рівня невизначеності. Праці науковців школи людських відносин та поведінкових наук послугували основою розвитку сучасних моделей організаційного розвитку в умовах поширення цифрових технологій та діджиталізації економіки. Цифрові технології як створюють нові можливості для розвитку сучасних підприємств, так і формують нові виклики. Саме знання здобутків науковців та практиків з менеджменту дозволить сучасному менеджеру забезпечити сталий розвиток підприємств
4
Замула, Ірина Валеріївна, and Анна Олександрівна Іщенко. "Нефінансова звітність аграрних підприємств України." Економіка, управління та адміністрування, no. 2(96) (July 7, 2021): 54–60. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-2(96)-54-60.
Full textAbstract:
Значна частина підприємств на аграрному ринку недооцінюють інструменти звітності у формуванні бренда та створення додаткової вартості. Корпоративна соціальна відповідальність досі розглядається через призму благодійності й соціальних програм, покликаних на розподілення матеріальних та фінансових ресурсів компанії серед вузького кола соціально незахищених верств населення. Сталий розвиток і надалі залишається поза увагою. Нефінансова звітність належить до складу достатньо нового інструментарію управління та оцінки діяльності підприємств не лише в Україні, але й у міжнародному економічному просторі. Основною причиною її виникнення стала вимога стейкхолдерів розкриття інформації щодо діяльності підприємств, яка впливає на суспільство та навколишнє середовище. Тому дослідження спрямоване на визначення складу й форми представлення нефінансової звітності аграрними підприємствами України. Встановлено, що аграрні підприємства України формують значний перелік різних форм статистичної та фінансової звітності, проте вони не надають можливості зробити висновки щодо відповідності їх діяльності положенням концепції сталого розвитку. Низка аграрних підприємств України формують інформацію щодо основних напрямів своєї діяльності відповідно до Цілей сталого розвитку до 2030 року на своєму офіційному сайті у вигляді GRI-звіту, КСВ-звіту або Global Compact-звіту, або у довільній формі. У нефінансових звітах українських підприємств відсутні показники ефективності, що розкривають напрями діяльності підприємства згідно з Цілями сталого розвитку. Більшість нефінансових звітів містять тільки кількісні показники досягнень відповідно до визначених напрямів локальної соціальної відповідальності за поточний період, інколи порівняно з попереднім періодом. Підприємствам досить важко сформувати звітність щодо нефінансових показників своєї діяльності, оскільки, не існує єдиних показників та критеріїв щодо оцінки відповідності діяльності підприємства аграрного бізнесу положенням концепції сталого розвитку. Пріоритетом під час визначення складу інформації, що має міститися у нефінансовій звітності аграрного підприємства, є залучення стейкхолдерів до процесу, що не зважаючи на складність, позитивним чином впливає на ефективність діяльності підприємства.
5
Капліна, А. І. "АНАЛІЗ ФУНКЦІОНАЛЬНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОНТРОЛІНГУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ РОЗВИТКУ." Таврійський науковий вісник. Серія: Економіка, no. 11 (January 28, 2022): 40–45. http://dx.doi.org/10.32851/2708-0366/2022.11.6.
Full textAbstract:
Нині, в час глобалізації економки, підвищення невизначеності середовища функціонування підприємств, виникнення глобальної конкуренції, сталий розвиток господарюючих суб’єктів неможливий без стратегічного управління, що базується на нових підходах і принципах. У зв’язку з цим зростає інтерес до нової концепції управління – контролінгу. Наявність великої кількості спроб українських та зарубіжних учених описати функціонал категорії «контролінг» дає змогу проаналізувати та виявити найбільш важливі елементи управління, що забезпечують сталий розвиток сучасних підприємств з урахуванням специфіки поточного стану науки і навколишнього середовища. У статті проведено критичний аналіз наявних українських і зарубіжних наукових та практичних підходів до визначення функціональних особливостей контролінгу на сучасному етапі розвитку суспільства. На підставі аналізу виявлено основні функціональні відмінності української та зарубіжної моделі контролінгу, а також зроблено висновки щодо найбільш важливих функцій контролінгу, які повинні застосовуватися сучасними підприємствами та корпораціями для досягнення цілей сталого розвитку.
6
Grinenko, Sergiy. "ІНФОРМАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ІТ-ПІДПРИЄМСТВ." TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, no. 3(17) (2019): 140–45. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2019-3(17)-140-145.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Оскільки головним завданням діяльності будь-якого ІТ-підприємства є розробка та впровадження інформаційних систем та технологій, то всі процеси, які пов’язані з реалізацією цього завдання, повинні також використовувати принципи сталого розвитку. Постановка проблеми. На сьогодні залишається невирішеним питання сталого розвитку ІТ-підприємств, його складових, принципів та основних складових сталого розвитку. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Були розглянуті останні наукові публікації з предметної області за останні 11 років у відкритому доступі. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Незважаючи на те, що нині існує певна кількість досліджень, що присвячені сталому розвитку, немає робіт, в яких було б розкрито представлення сталого розвитку ІТ- підприємства, враховуючи специфіку цього домену. Постановка завдання. Метою цього дослідження є розробка інформаційної технології для представлення та забезпечення сталого розвитку ІТ-підприємства, що включає характеристику цього домену, а також формування складових інформаційної технології сталого розвитку відповідно до предметної області та наведено основні рекомендації щодо реалізації сталого розвитку в контексті ІТ-підприємств. Виклад основного матеріалу. У статті розглянуто питання сталого розвитку ІТ-підприємств, що включає в себе дослідження еволюції поняття сталого розвитку, подано авторське розуміння терміну «сталий розвиток ІТ-підприємств», наведено характеристики, принципи та основні складові сталого розвитку. Визначено інструменти забезпечення та реалізації сталого розвитку в контексті ІТ-підприємств. Висновки відповідно до статті. До головних результатів дослідження предметної області можна віднести авторське розуміння терміна «сталого розвитку ІТ-підприємств», та визначення інструментів забезпечення та реалізації сталого розвитку в контексті ІТ-підприємств відповідно до запропонованої інформаційної технології.
7
Ткаченко, Н., М. Хуторна, Р. Топазли, С. А. I. А. Еісай, and І. Трофименко. "МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ КАПІТАЛОУТВОРЮЮЧОЇ БАЗИ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЕКОНОМІКИ ЗНАНЬ." Financial and credit activity problems of theory and practice 6, no. 41 (January 10, 2022): 88–99. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251403.
Full textAbstract:
Анотація. Присвячена обґрунтуванню методологічних аспектів стратегічного планування капіталоутворювальної бази підприємств відповідно до об’єктивних особливостей економіки знань. Стосовно базового поняття наукової статті — «капітал» — запропоновано його тлумачити за фінансовим підходом, водночас у рамках управління підприємницькою діяльністю та забезпечення розвитку суб’єктів господарювання розглядати особливості формування капіталоутворювальної бази, зокрема, ураховуючи положення теорій інтелектуального (людського) та інформаційного капіталів. При цьому капіталоутворювальну базу підприємства пропонуємо розуміти як сукупність активів (фінансових, матеріальних і нематеріальних), які перебувають у його власності та/або розпорядженні, використання яких формує потенціал суб’єкта господарювання до розвитку в часі. При цьому формування капіталоутворювальної бази підприємства в умовах становлення економіки знань повинно базуватися на принципах комплексності, системності, стратегічності та інноваційності. До головних пріоритетів формування капіталоутворювальної бази підприємств віднесено: 1) забезпечення стабільного функціонування в часі шляхом створення достатнього запасу міцності; 2) акумулювання потенціалу до стійкого розвитку; 3) формування здатності підприємства до інноваційної трансформації. Стратегічне планування капіталоутворювальної бази підприємств запропоновано здійснювати на основі форсайт-підходу, щодо якого здійснено критичний аналіз його переваг і недоліків у контексті вирішення поставленого наукового завдання, а також розкрито змістове розмежування понять «прогнозування», «форсайт», «передбачення». Доведено, що ефективність форсайт-підходу стратегічного планування капіталоутворювальної бази окремого підприємства забезпечується логічним поєднанням п’яти факторів: 1) чіткістю формулювання цільових орієнтирів форсайту і варіантизацією їх здійснення; 2) обґрунтованістю і глибинністю розуміння підстав для ухвалення рішень усіма учасниками форсайту; 3) відображеністю цільових пріоритетів у конкретних дослідницьких, інвестиційних та інших проєктах; 4) самостійністю ідентифікування учасниками форсайту своїх позицій, окрім порядку взаємодії учасників (визначається організаторами форсайту); 5) можливою зміною позицій учасників залежно від початково прийнятих детермінант. Також реалізаційна здатність стратегічного планування на підприємстві безпосередньо залежить від наявності та якості розроблення стратегії розвитку відповідної галузі на рівні профільних державних інституцій. Методологічні особливості стратегічного планування капіталоутворювальної бази розглянуто на прикладі підприємств будівельної індустрії та як його фундаментальна основа сформовано контурні детермінанти драйверів інноваційної трансформації будівельної індустрії за такими змістовими напрямами: технологічні, екологічні, кадрові, економічні, управлінські. Своєю чергою, для стратегічного планування капіталоутворювальної бази підприємств будівельної індустрії виокремлено технологічний, соціальний, кадровий, фінансовий та управлінський компоненти, за кожним з яких сформульовано операційні заходи. Ключові слова: капітал, капіталоутворювальна база, підприємство, стратегічне планування, форсайт-підхід, сталий розвиток. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 2; бібл.: 25.
8
Матвіїшин, В. Є. "Сталий розвиток вітчизняних енергетичних підприємств: теорія і практика." Вісник Національного університету "Львівська політехніка", no. 720 (2011): 197–202.
Find full text
9
Скоробогатова, Н. Є. "ОЦІНЮВАННЯ СТІЙКОСТІ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНОЇ НЕСТАБІЛЬНОСТІ." Підприємництво та інновації, no. 15 (December 30, 2020): 75–81. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/15.16.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз теоретичних підходів до визначення сутності стійкого розвитку економічних суб’єктів, виокремлено сутнісні ознаки стійкого розвитку. Виокремлено принципові відмінності між теоретичними поняття сталий та стійкий розвиток. Проаналізовано динаміку зміни структури активів вітчизняних підприємств з виокремленням особливостей їх формування у великих, середніх та малих підприємствах. На основі аналізу статистичних даних щодо джерел формування господарських засобів підприємств протягом 2013 – 2019 років визначено диспропорції, що негативно позначаються на ефективності їх діяльності. Зокрема, високий ступінь залежності підприємств від зовнішніх джерел фінансування призводить до стійкої тенденції зменшення та нестачі робочого капіталу для підтримки стійкого розвитку на довгострокову перспективу. Водночас, доведено парадокс функціонування вітчизняного бізнесу, який за умови недостатності робочого капіталу демонструє зростання рівня рентабельності як операційної, так і всієї діяльності. Кореляційний аналіз статистичних даних підтвердив наявність прямого зв’язку між обсягами капітальних інвестицій підприємств та рівнем їх рентабельності, проте виявив зворотну залежність між обсягами робочого капіталу та капітальними інвестиціями. Виявлені залежності дозволили сформувати тезу про наявність системної проблеми в управлінні підприємствами – незбалансованість управління дебіторською та кредиторською заборгованостями, що в умовах нестабільної економіки, може призвести до загальної кризи через масову неплатоспроможність підприємств. З метою запобігання такої ситуації запропоновано низку заходів щодо забезпечення стійкого розвитку підприємств за рахунок управління їх кредиторською та дебіторською заборгованостями.
10
Поленкова, Марина В. "ОСОБЛИВОСТІ ВПЛИВУ ДІЯЛЬНОСТІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ НА СТАЛИЙ РОЗВИТОК РЕГІОНІВ." Bulletin of the Kyiv National University of Technologies and Design. Series: Economic sciences 151, no. 5 (March 30, 2021): 45–55. http://dx.doi.org/10.30857/2413-0117.2020.5.5.
Full textAbstract:
The article substantiates the relevance of sustainable development in modern business settings. The study provides calculation of indices of economic, environmental and social sustainability of regions in the 2017–2019 period along with suggesting an algorithm for a multifactor dynamic regression modeling method application. Within the scope of this research, the impact of agribusiness companies’ performances on economic, environmental and social sustainability of regions has been measured to integrate them as the key elements of aggregated indices of regional sustainable development. The greatest influence among the studied indicators on the economic, ecological and social sustainability of the region was revealed. To attain the research agenda, a methodological approach based on the calculation of indices and growth rates for relevant economic, social and environmental indicators has been employed. The findings reveal that the greatest impact on regional economic sustainability have the following indicators: total output of roots, tubers, vegetables and cucurbits produced by food manufacturing companies of all categories; the crop area for harvesting grain and grain legumes; total output of industrial crops; the area for forage crops harvesting. The greatest impact on environmental regional sustainability is attributed to the following indicators: the crop area for harvesting roots, tubers, vegetables and cucurbits; the area where the pesticides were applied. The greatest impact on social regional sustainability among all indicators under study has been demonstrated by the output of grain and grain legumes and the crop area for harvesting industrial crops. Based on the research findings, in the context of agribusiness strategic planning, the study provides a reasoned argument as to the critical need to adhere to the basic principles of sustainable development to ensure further socioeconomic growth in rural areas.
11
УСТИМЕНКО, ВОЛОДИМИР, and ТЕТЯНА ГУДІМА. "Міграція, монетарна політика та сталий розвиток: господарсько-правовий вимір." Право України, no. 2019/08 (2019): 31. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-08-031.
Full textAbstract:
Міграційні процеси в світі набирають обертів. Про це свідчать численні доповіді, прийняття стратегічних документів на рівні країн тощо. Водночас замало уваги приділяється аналізу впливу грошових переказів мігрантами в Україну, їхня роль у зміцненні економічних засад функціонування суспільства, зокрема становлення господарського правового порядку. Метою статті є більш глибокий аналіз сучасної правової політики України, дефек ти у творенні та реалізації якої обумовлюють незначний рівень реалізації заходів із державного прогнозування впливу грошових переказів мігрантів на економічний та соціальний розвиток країни. В умовах погіршення стану вітчизняної економіки, сальдо платіжного балансу країни, зниження рівня життя українців та посилення еміграційних процесів, цей вид фінансових інвестицій має справляти позитивний вплив на сталий розвиток держави-реципієнта. Сучасні дослідження надають неоднозначні результати такого взаємозв’язку зі сталим розвитком країни. Все більше даних свідчать про пастку грошових переказів, яка, навпаки, призводить не тільки до зниження темпів зростання, а й до ще більшого посилення еміграційних процесів. Зважаючи на неоднозначний вплив такого виду інвестицій на сталий економічний розвиток та з метою мінімізації можливих негативних наслідків від збільшення або, навпаки, скорочення їхньої кількості, державні органи мають здійснювати оцінку, прогнозування означених процесів та розробку стратегічних планів щодо них. Утім, сьогодні механізм застосування такої форми управління економікою є недосконалим. Перекази громадян значно перевищують обсяг прямого інвестування та становлять загрози для сталого економічного розвитку країни. А тому вирішення назрілих проблем у різних секторах економіки України має здійснюватися на програмно-прогнозній основі з урахуванням стратегічного курсу розвитку держави. З метою удосконалення законодавства у цій сфері доцільно доповнити його положеннями, які визначали б перелік учасників прогнозування, та розроблення програм економічного і соціального розвитку. Важливого значення у попередженні негативного впливу грошових переказів також набувають комплексні заходи, зокрема щодо підвищення якості матеріальної інфраструктури, вдосконалення системи освіти і скорочення витрат на ведення бізнесу, підвищення конкурентоспроможності галузей, які стикаються з іноземною конкуренцією. Монетарна політика Центрального банку України може відігравати активну роль у стимулюванні створення нових підприємств завдяки впровадженню пільгових кредитних програм, зокрема й шляхом спрямування переказів у відповідні галузі. Доцільним також є перегляд умов режиму таргетування інфляції та ефективне розподілення бюджетних коштів.
12
Сокіл, О. Г. "Концепція балансового методу обліково-аналітичного забезпечення звітності про сталий розвиток сільськогосподарських підприємств." Економіка та держава, no. 7, липень (2018): 44–49.
Find full text
13
Сокіл, О. "Концепція балансового методу обліково-аналітичного забезпечення звітності про сталий розвиток сільськогосподарських підприємств." Інститут бухгалтерського обліку, контроль та аналіз в умовах глобалізації, Вип. 1/2 (2018): 52–61.
Find full text
14
Vlasenko, I. V. "Регіональні особливості формування маркетингових заходів розвитку сільського зеленого туризму." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, no. 81 (October 1, 2017): 3–9. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8101.
Full textAbstract:
У статі розглянуто регіональні особливості формування комплексу маркетингу сільського зеленого туризму в умовах економічної нестабільності. Метою дослідження є розвиток теоретичних і методичних підходів до формування комплексу маркетингу туристичних підприємств сільського зеленого туризму у Вінницькому регіоні. Обґрунтовані теоретико – методологічні положення, науково-практичні рекомендації щодо просування послуг сільського зеленого туризму. Проаналізовано стан розвитку маркетингу сільського зеленого туризму в умовах розвитку ринкової економіки. Вказано на те, що сільський зелений туризм слід розглядати як невід’ємну складову програми комплексного соціально-економічного розвитку села та його відродження, а також, що за рахунок розвитку сільського зеленого туризму можна забезпечити сталий економічний, демографічний розвиток на селі. Показано просування туристичного продукту з використанням маркетингових заходів, які отримали назву «Сім Р». Вказані основні перешкоди власників агрооселі самотужки здійснювати маркетингові заходи із просування свого продукту на ринок. Показано, що маркетингова цінова політика продукту агрооселі на ринку ґрунтуються на основі трьох факторів: витрати, попит, конкуренція. В сучасних ринкових умовах лідером є цінова стратегія, яка базується на попиті: близько 54,2% менеджерів з маркетингу вважають її пріоритетною. Лише близько 15% туристичних підприємств області основним критерієм маркетингової цінової стратегії визначають конкуренцію. Ціни надавачі послуг сільського зеленого туризму публічно не розголошують, а посилаються на договірну ціну. Для подальшого розвитку сільського зеленого туризму в області розглянуто стратегією збалансованого регіонального розвитку Вінницької області на період до 2020 року. З’ясовано перелік проблемних питань, які перешкоджають розвитку сільського туризму, розв’язання яких вимагає спеціального нормативно-правового регулювання. Запропоновано сформулювати чітку маркетингову Стратегію управління розвитком туристичної галузі України на національному рівні, яка має узгоджуватися зі стратегіями та програмами розвитку туризму на регіональному рівні, що дасть можливість створити нові робочі місця, довести якість надання послуг і поступово поліпшити якість інфраструктурних складових (автомобільні дороги, агрооселі, музеї тощо), що забезпечуть комфортність споживання туристичних послуг іноземними та внутрішніми туристами.
15
Sliusareva, Liudmyla, and Valery Zhmailov. "Sustainable enterprise development: dualism of conceptual approaches." Actual problems of innovative economy, no. 4 (June 27, 2019): 87–92. http://dx.doi.org/10.36887/2524-0455-2019-4-15.
Full textAbstract:
The author 's approach to the formation of the definition of enterprise sustainable development is offered on the basis of generalization of existing approaches to its interpretation in the domestic scientific literature in the article. The need to improve the conceptual and categorical apparatus of the subject of study is due to differences in the scientific environment of common approaches to its interpretation. It is determined that the enterprise sustainable development should be formed in the environment, taking into account two essential principles: the formation of a balanced relationship in the triad of economy, ecology and social sphere, which means the optimal use in the interests of man and nature of the resources provided by economic development; solving production problems, based on the introduction of responsible innovations related to development not only at the present stage, but also taking into account the interests of future generations. The connection of economic, social and ecological components is described within the framework of socio-ecological-economic triad in the system of sustainable development. The authors consider the sustainable development of the enterprise as a systemic and complex process of strategic transformation of the business entity, which includes a system of socio-environmental values and is based on the introduction of responsible innovations under the influence of the competitive environment and external factors. It is determined that the management of the enterprise should make every effort, use all management functions in order to influence all potential stakeholders in order to create a sustainable environment for their activities. There is some contradiction in this, because, on the one hand, sustainable development can be a competitive advantage that will distinguish the producer from others, and on the other - constant demand must form an adequate consumer market, and this will lead to changing living conditions and new players on the market. Key words: sustainable development of the enterprise, socio-ecological-economic triad, responsible innovations, competitiveness of the enterprise.
16
Strapchuk, S. "Sustainable development of agricultural enterprises: economic dimension." Ukrainian Black Sea region agrarian science 111, no. 3 (2021): 12–19. http://dx.doi.org/10.31521/2313-092x/2021-3(111)-2.
Full textAbstract:
he relevance of the study is due to the need to diagnose the progress of economic pillar of sustainable development in agricultural sector. The indicators of relevant goals of sustainable development in the national system of SDG have been monitored. The dynamics of efficiency and intensity indicators of agricultural sector of Ukraine over several years has been studied. The results allow identifying current problems, determining the priority of solving the issues of economic policy in the field of agriculture at different levels.
17
Zaytsev, V. "Steady development of personnel of industrial enterprises: problems and decisions." Economic Herald of the Donbas, no. 2 (56) (2019): 206–14. http://dx.doi.org/10.12958/1817-3772-2019-2(56)-206-214.
Full text
18
Бричко, Аліна Михайлівна, and Ван Чженянь. "Цифрові технології економічного сталого розвитку в Китаї." Економіка, управління та адміністрування, no. 2(96) (July 7, 2021): 15–24. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-2(96)-15-24.
Full textAbstract:
Раніше довгий час існували традиційні підприємства, що мали великий успіх, але сьогодні, в умовах швидкого розвитку соціальної економіки, вони мають змінюватися, щоб краще впоратися з виникненням можливих проблем, а отже повинні використовувати інформації технології. Цифрові технології приносять більше заробітку, підприємствам необхідно поєднувати використання інформаційних технологій та управлінську діяльність. Сільське господарство є основою сталого розвитку національної економіки, необхідною вимогою людства та основою виживання людини. Управління економікою сільського господарства є важливою складовою економічної діяльності, тому побудова та застосування інформаційних технологій стали важливою темою дослідження в умовах сьогодення. Завдяки цьому дослідженню ми можемо краще зрозуміти, як поєднувати цифрові інформаційні технології з управлінням підприємством. Методи дослідження – уточнення і спрощення понять «цифрові технології» та «управління підприємством»; експертна оцінка, статистичний аналіз, групування та зведення даних, дослідження ситуації на ринку підприємств, виявлення та розвиток цифрових технологій; метод підвищення ефективності праці шляхом застосування цифрових технологій в управлінні.
Застосування комп’ютерних технологій призводить до діджиталізації інформації. Вся інформація, що генерується в процесі діяльності підприємств, така як: файли про персонал підприємства, інформація про ресурси клієнтів підприємства, фінансове становище бізнесу тощо, безсумнівно потребуватиме більших людських, матеріальних та фінансових ресурсів, а низька ефективність збільшить вартість роботи. Якщо комп’ютерні технології використовувати для обробки корпоративної інформації, це пришвидшить діджиталізацію інформації, полегшить її інтеграцію та підвищить ефективність роботи, і ця інформація буде дуже легко використовуватися, уникаючи марної витрати часу на пошук, та значно заощадить людські ресурси. Результати, проаналізовані авторами, є дуже корисними для проведення оцінювання розвитку китайських підприємств і навіть є вагомими в дослідженні стійкого економічного розвитку всієї країни, а також можуть дати рекомендації для подальшого розвитку й трансформації традиційних китайських підприємств. З огляду на це, стаття пропонує методи та контрзаходи сталого економічного розвитку в умовах швидкого економічного розвитку сьогодні. Запропонований авторами метод може сприяти розвитку економіки Китаю та надати значну допомогу для трансформації традиційних підприємств.
19
Rudenko M. "ЦИФРОВІЗАЦІЯ: КАТЕГОРІАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ТА СПЕЦИФІКА ТРАКТУВАННЯ." Economic forum 1, no. 4 (November 24, 2021): 3–13. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-1.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз категоріальних особливостей та специфіки трактування поняття «цифровізація». Виявлено відсутність єдиного однозначного тлумачення наведеної категорії, більшість науковців та практиків пов’язують вищенаведене поняття з теорію інформаційної економіки. Деталізовано розглянуто понятійне поле «цифровізації» в розрізі англомовної наукової літератури та вітчизняних джерел, оскільки досліджуване поняття насичене різними тлумаченнями та інтерпретаціями, в тому числі пов’язаними із перекладом трактування з англійської на українську мову.
Виявлено, що у вітчизняній науці дослідження проблем цифровізації економіки та трактування поняття «цифровізація» не має довгої передісторії, як то на заході. Проведений аналіз дозволяє стверджувати, що теоретичне обґрунтування, тлумачення та використання поняття «цифровізація» в межах вітчизняної науки та суспільства спирається здебільшого на етимологію запозичених закордонних, переважно англомовних, термінів.
Визначено, що здебільшого цифровізація розглядається закордонними та вітчизняними авторами як окремий сучасний науковий напрям, а основна частина досліджень сконцентрована на впливі цифровізації на сталий розвиток економічних систем в розрізі окремих країн, регіонів, галузей, підприємств.
Проведено групування поняття «цифровізація» та визначень науковців згідно технологічного, економічного, соціального, філософського та нормативного підходів з окресленням сутності трактування кожної групи, що дозволило систематизувати вектори визначення категорії «цифровізація» в умовах сучасного динамічного розвитку економіки та суспільства.
20
Жуков С.А. "ЕКОЛОГІЧНА ЕВОЛЮЦІЯ МАРКЕТИНГУ." Економічний форум 1, no. 4 (October 13, 2020): 86–92. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-11.
Full textAbstract:
Дана стаття посвячена дослідженню екологічної еволюції маркетингу, аналізу розвитку та зв'язку між різними етапами – екологічним маркетингом, зеленим маркетингом і сталим маркетингом. Представлене дослідження є науковим пошуком, направленим на встановлення впливу маркетингу на стан навколишнього природного середовища та здоров’я людей, у ході якого запропоновано екологічну еволюцію маркетингу представити у трьох послідовних етапах: екологічний маркетинг; зелений маркетинг; сталий маркетинг. З наведених понятійних категорій екологічний маркетинг переважає в дослідженнях українських і вітчизняних науковців, а зелений маркетинг є більш використовуваним поняттям серед науковців в світі.
Перша – екологічна концепція маркетингу характеризується непопулярністю серед підприємств, адже екологізація приводить до додаткових витрат, а відтак і підвищення ціни. Це і пояснює слабку ініціативність та інноваційність у напрямку екологічного менеджменту. Основними проштовхувачами екологічного напрямку на підприємствах виступають інженери та юристи, одні з яких удосконалюють виробництво, а інші – пристосовують його до екологічних правових норм і стандартів.
Зелений маркетинг – другий етап – вже торкнувся більшої кількості тих галузей, підприємства яких звертають увагу на вплив своєї діяльності на навколишнє природне середовище завдяки використанню інноваційних і більш екологічних виробництв. Як результат, задовольняються потреби (попит) екологічно орієнтованих споживачів у побутових товарах і послугах.
Третій етап – сталий маркетинг, звичайно, ототожнюється з концепцією сталого розвитку, і направлений на задоволення потреб споживачів і забезпечення ринків ресурсами, що компенсують усі витрати, пов'язані з охороною довкілля та формуванням збалансованої соціально-суспільної й еколого-економічної систем.
Для сучасного маркетингу на підприємстві актуальним є концепція побудови трьох складового бізнесу, що враховує крім прибутку, ще й соціальні та екологічні площини функціонування підприємства.
21
Hryhorak, Mariia, Nataliia Trushkina, and Kateryna Kitrish. "Удосконалення стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань промислових підприємств." Journal of Innovations and Sustainability 6, no. 1 (March 29, 2022): 01. http://dx.doi.org/10.51599/is.2022.06.01.01.
Full textAbstract:
Мета. Метою цього дослідження є розвиток теоретичних засад, обґрунтування науково-методичних положень і практичних рекомендацій щодо вдосконалення стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань промислових підприємств.
Результати. У статті поглиблено теоретико-методичні засади організації стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань промислових підприємств. З позицій інституціональної теорії розглянуто еволюцію концепції управління ланцюгами постачань, визначено вплив різних чинників на її розвиток та інтеграцію з концепцією сталого розвитку. Розвинуто понятійно-категоріальний апарат дослідження управління сталістю ланцюгів постачань у рамках теорії мереж і теорії стейкхолдерів. На прикладі металургійного підприємства запропоновано систему індикаторів та визначено стратегічні орієнтири за трьома сценаріями сталого розвитку. Розроблено організаційно-економічний механізм управління сталістю ланцюгів постачань у гібридній формі, що передбачає поєднання децентралізованого розроблення стратегій сталого розвитку на окремих підприємствах і в організаціях, які входять до ланцюга постачання, та централізовану координацію і моніторинг реалізації стратегій з боку фокальної компанії на базі цифрової платформи. Розглянуто напрями, за якими можуть застосовуватися різні цифрові технології в управлінні сталістю ланцюгів постачань.
Наукова новизна одержаних результатів полягає в розвитку теоретико-методологічних і науково-практичних положень щодо вдосконалення стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань промислових підприємств шляхом упровадження організаційно-економічного механізму управління, який базується на мережевому підході та залученні широкого кола зацікавлених сторін до взаємного узгодження стратегічних рішень, розроблення відповідних стандартів щодо сталого розвитку, з організацією подальшого моніторингу досягнення цих стандартів, періодичного оцінювання рівня сталості розвитку підприємств та організацій, які входять до єдиного ланцюга постачання, і використанням можливостей, що надають сучасні цифрові технології.
Практична цінність. Теоретичні та методичні положення цього дослідження доведено до практичних рекомендацій щодо вдосконалення стратегічного управління сталістю ланцюгів постачань. Результати дослідження використано Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України, Торгово-промисловою палатою України. Одержані практичні результати можуть бути використані на підприємствах різних галузей промисловості для формування системи стратегічного управління сталим розвитком їх ланцюгів постачань.
22
Хома, Дмитро, and Оксана Лопатовська. "БІЗНЕС-МОДЕЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМСТВА: СТРАТЕГІЧНІ АСПЕКТИ." MODELING THE DEVELOPMENT OF THE ECONOMIC SYSTEMS, no. 1 (April 28, 2022): 138–45. http://dx.doi.org/10.31891/mdes/2022-3-16.
Full textAbstract:
У дослідженні розкрито актуальність проблеми формування теоретико-методичних засад та розробки методико-прикладних аспектів бізнес-моделювання розвитку підприємства. Узагальнено теоретико-концепційні засади та стратегічні аспекти бізнес-моделювання розвитку підприємств. Розроблено алгоритм формування оптимальної структури капіталу стратегічного розвитку підприємства. Встановлено технологічний процес формування бізнес-моделі стратегічного розвитку досліджуваного підприємства та розроблено алгоритм формування і реалізації стратегії розвитку виробничо-господарської діяльності суб’єкта бізнесу. Розроблено альтернативну схему портфельного аналізу системи бізнесів підприємства. Обґрунтовано, що аналізованому підприємству необхідно змінити стратегічне положення Бізнес-одиниці 1 – найбільш популярні види будівельних матеріалів (попит на які є сталим протягом багатьох років та які продаються у найбільших обсягах), а зокрема переміститися у сегмент, для якого характерний широкий портфель товарів та широке географічне покриття. Щодо Бізнес-одиниці 2 – будівельно-ремонтні та послуги з проектування, попит на які збільшується – підприємству необхідно переміститися у сегмент, для якого характерний спеціалізований портфель послуг та вузьке географічне покриття.
23
Гречко, А. В., and О. В. Очеретяна. "ДОСЛІДЖЕННЯ ЕВОЛЮЦІЇ НАУКОВОЇ ДУМКИ В АСПЕКТАХ ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ «СТАЛИЙ РОЗВИТОК ПІДПРИЄМСТВА»." Підприємництво та інновації, no. 15 (December 30, 2020): 37–41. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/15.6.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сутність поняття «сталий розвиток», його трактування та особливості перекладу. Проведено ретроспективний аналіз еволюції та досліджено процес становлення поняття «сталий розвиток». Розглянуто та систематизовано різні підходи вітчизняних та зарубіжних науковців до визначення сталого розвитку підприємства. Особливе значення надається компонентам сталого розвитку підприємства, що розкривають його економічну сутність. Розкрито принципи побудови системи ефективного управління, на якій, власне, і ґрунтується сталий розвиток. Зроблено висновок про те, що поняття сталого розвитку переважно вживається у вузькому значенні й описує лише економічний розвиток підприємства. Однак у підприємництві особливо важливо зважати на всі компоненти сталого розвитку: окрім економічного, це ще екологічний та соціальний складники.
24
Решетник, Н. І., Н. В. Шульпіна, and О. А. Решетник. "ЖИТТЄСТІЙКІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА ЧЕРЕЗ ПРИЗМУ ФІНАНСОВОГО УПРАВЛІННЯ БІЗНЕС-ПРОЦЕСАМИ." Підприємництво та інновації, no. 13 (August 31, 2020): 63–67. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/13.12.
Full textAbstract:
У сучасній методиці управління бізнес-процесами особливої актуальності набуває проблема підбору показників фінансового та антикризового управління, яка забезпечить підприємству здійснення поточної діяльності у запланованих межах, дасть змогу швидко адаптуватися до змін в умовах ризику та кризових явищ, сформує бачення перспективи розвитку підприємства. Фінансове та антикризове управління є основою для забезпечення життєстійкості підприємства в умовах глобальної економічної кризи. Життєстійкість передбачає здатність підприємства протистояти загрозам і швидко відновлюватися у разі якщо ці загрози стали реальністю і завдали відчутної шкоди. Здійснюючи ефективне управління бізнес-процесами, підприємство здатне ставити адекватні цілі та їх реалізувати, своєчасно забезпечувати свою діяльність зовнішніми та внутрішніми ресурсами, ефективно управляти ризиками.
25
Романова, Л. В. "МАРКЕТИНГОВЕ УПРАВЛІННЯ ЯК СТРАТЕГІЧНА ІННОВАЦІЙНА СКЛАДОВА СУЧАСНОГО РОЗВИТКУ ПІДПРИЄМНИЦТВА НА ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВАХ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Економічні науки, no. 1(60) (April 30, 2021): 50–56. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4536/60-9.
Full textAbstract:
Метою написання даної статті є розробка основних інноваційних напрямків щодо вдосконалення управління маркетинговою діяльністю промислових підприємств в умовах інноваційної економіки. Основними методами дослідження стали системний підхід, ситуаційний, аналіз і синтез, діалектичний і логічний методи. Науковою новизною даної роботи є визначення маркетингового управління базовою складовою системи управління підприємствами і визначення концепції маркетингу як інноваційного напряму розвитку маркетингу на промислових підприємствах з метою забезпечення реальної клієнтоорієнтованості. Запропоновано нові принципи і технології маркетингу. Практична цінність досліджень полягає можливості реалізації запропонованих інноваційних рішень в маркетинговому управлінні промисловими підприємствами. У процесі досліджень визначено роль управлінських і маркетингових інновацій. Встановлено рівень інноваційної активності промислових підприємств України, запропоновано напрями трансформації маркетингового управління з метою забезпечення реальної клієнтоорієнтованості. Запропоновано сучасна класифікація інновацій, концепція маркетингу взаємин в маркетинговому управлінні промислових підприємств. Показані ті трансформації маркетингу, які зумовлюють зміну його ролі і місця в управлінні підприємством. Запропоновано нові технології маркетингового управління та принципи побудови маркетингу взаємовідносин.
26
Boiarynova, Кateryna Оlexandrivna. "Діагностика в оперуванні розвитком інноваційно орієнтованого підприємства в процесі функціонування: функціонально-параметричний підхід." European Journal of Management Issues 25, no. 2 (June 25, 2017): 55–63. http://dx.doi.org/10.15421/191708.
Full textAbstract:
Мета роботи – розробити методологічні положення функціонально-параметричного підходу до діагностики в оперуванні розвитком через центри відповідальності в процесі функціонування інноваційно орієнтованого промислового підприємства.
Дизайн/метод/підхід. В дослідженні використано функціонально-параметричний підхід, методи систематизації, конкретизації, абстрактно-логічний та причинно-наслідковий. Інформаційною основою дослідження стали монографічні праці та наукові публікації, Інтернет-ресурси.
Результати дослідження. Обґрунтовано доцільність застосування функціонально-параметричного підходу до діагностики в оперуванні розвитком інноваційно орієнтованого підприємства. Запропоновано трактування понять оперування розвитком та режим розвитку. Сформовано структуру завдань та наслідків оперування розвитком за функціональними центрами відповідальності. Запропоновано методологічні положення діагностики в оперуванні розвитком в процесі функціонування інноваційно орієнтованого підприємства на основі функціонально-параметричного підходу, які ґрунтуються на застосуванні показників рівня виконання економічних функцій й отримання економічної віддачі за динамікою результатів функціонування підприємства, передбачають функціональну залежність між діагностованими параметрами та включають комплекс діагностичних процедур.
Теоретичне значення дослідження. Розкрито трактування понять дослідження, запропоновано методологічні положення діагностики в оперуванні розвитком в процесі функціонування інноваційно орієнтованого підприємства.
Практичне значення дослідження. Практичним результатом застосування пропонованого підходу є поєднання управлінської та економічної діагностики, що дозволяє оперувати розвитком підприємства через центри відповідальності.
Оригінальність/цінність/наукова новизна дослідження. Новизна досліджень полягає в розробленні й обґрунтуванні методологічних положень функціонально-параметричного підходу до діагностики за оперування розвитком через центри відповідальності (забезпечення, відтворення, розширеного та інноваційного відтворення), відповідні функціонуванню інноваційно орієнтованого підприємства в режимі розвитку.
Перспективи подальших досліджень. Формування механізму оперування розвитком інноваційно орієнтованих підприємств в процесі функціонування.
Тип статті – теоретична.
27
Задёра, Ольга. "ЗАРУБЕЖНЫЙ И ОТЕЧЕСТВЕННЫЙ ОПЫТ ОЦЕНКИ ВЕРОЯТНОСТИ БАНКРОТСТВА (НА ПРИМЕРЕ ПАТ "АВТОКРАЗ")." Modern engineering and innovative technologies, no. 06-04 (December 29, 2018): 19–27. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2018-06-04-068.
Full textAbstract:
Оцінка фінансового стану підприємства необхідна для прийняття ефективних управлінських рішень та попередження фінансових проблем компанії. У сучасних умовах розвитку економіки стали поширеними фінансові ускладнення діяльності підприємств, що зумовлено як
28
Світлишин, Ігор Іванович. "Зростання інвестиційної активності підприємств." Економіка, управління та адміністрування, no. 4(98) (December 29, 2021): 18–27. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-4(98)-18-27.
Full textAbstract:
Наведено авторську позицію щодо теоретичного базису концепції інвестиційної активності підприємств. Запропоновано в основу концепції покласти теорії економічного розвитку суспільства, ключовими серед яких є: теорія стадій економічного розвитку, теорія структурних перетворень, теорія залежності, теорія сталого розвитку. Виходячи з положень зазначених теорій, мають визначатися напрями інвестування розвитку підприємств, формуватися орієнтири для удосконалення механізмів залучення реальних інвестицій в економіку. При цьому необхідним є створення певних умов для економічного, соціального розвитку та поліпшення екологічного середовища підприємств.
Для досягнення цілей інвестування визначено основні принципи здійснення інвестиційної діяльності. Дотримання цих принципів забезпечить формування підходу до інвестування як до законної, цілеспрямованої, системної та відповідальної діяльності, що базується на оптимальному та ефективному використанні інвестиційних ресурсів і спрямована на досягнення збалансованого економічного, соціального та екологічного розвитку підприємства.
Ідентифіковано потенційні партнери підприємств в інвестиційній діяльності. Ключову роль у даному процесі відведено персоналу підприємств та органам місцевої і державної влади.
Запропоновано систему реалізації концепції інвестиційної активності підприємств. Базисом такої системи на рівні підприємства є цілі, принципи та напрями інвестування, а також сформований потенціал. При цьому напрями інвестування повинні походити із функцій підприємства, а в основі потенціалу підприємства має бути людський капітал.
На прикладі підприємств сфери виробництва проведено дослідження дієвості системи реалізації концепції інвестиційної активності. Встановлено, що ефективність функціонування підприємств залежить від величини і структури інвестицій, вкладених у їх діяльність. При цьому виявлено, що збільшення інвестицій у людський капітал є одним із пріоритетних напрямів інвестування для підприємств, оскільки забезпечує суттєве підвищення економічної ефективності їх функціонування.
29
Кійко, С. Г. "Управління ризиками при реалізації енергетичної програми підприємства." Системи озброєння і військова техніка, no. 4(64), (December 17, 2020): 75–85. http://dx.doi.org/10.30748/soivt.2020.64.10.
Full textAbstract:
Сьогодні для авіабудування ПрАТ “Дніпроспецсталь” виплавляє більше ста марок сталей і сплавів з особливими експлуатаційними властивостями. Подальший розвиток підприємства та забезпечення конкурентоспроможності цієї та іншої продукції пов’язано з управлінням портфелем енергозберігаючих проектів, спрямованих на виконання таких завдань, як оптимізація енергетичного балансу, мінімізація споживання енергоресурсів, оптимізація енергоефективності та ін. На прикладі ПрАТ “Дніпроспецсталь” розглянуто основні етапи процесу управління ризиками для підприємств оборонно-промислового комплексу України. Акцент зроблено на розробці методів і моделей формування портфеля проектів енергозбереження з урахуванням стратегічних цілей обмеженості ресурсів і ризиків, яка дозволяла б здійснювати багатокритерійний вибір проектів, враховуючи при цьому: різноманітність вирішуваних завдань на металургійних підприємствах; планування реалізації проектів в різному часовому аспекті, що існують між проектами взаємозв'язку і координаційні узгодження, ризики, а також механізми фінансування. Розглянуто організаційні аспекти управління ризиками при реалізації проектів енергозбереження на металургійному підприємстві. В результаті реалізації процесів системи управління ризиками визначено перелік критичних ризиків і їх власників, проведена оцінка причин ризиків, розроблені заходи щодо їх управління. Розглянуто методи аналізу ризиків та невизначеності при управлінні портфелем проектів з використанням методів матриць взаємовпливу, векторного аналізу і багатокритеріальної експертної оцінки сукупного ризику. Практичне застосування такого підходу істотно підвищує можливість вибору найкращого проекту для реалізації з урахуванням сукупного ризику проекту в портфелі. Крім того, це дає можливість визначити і оцінити взаємовплив проектів через зміну сукупних ризиків проектів при їх одночасній реалізації. За допомогою запропонованого підходу і моделей оцінювання ризиків був сформований портфель проектів енергозбереження ПрАТ “Дніпроспецсталь”, куди увійшли перспективні до реалізації проекти у відповідності до енергетичної стратегії.
30
Кійко, С. Г. "Предиктивна адаптація при управлінні портфелем проектів енергозбереження на металургійному підприємстві." Наука і техніка Повітряних Сил Збройних Сил України, no. 4(41), (October 25, 2020): 133–44. http://dx.doi.org/10.30748/nitps.2020.41.16.
Full textAbstract:
Сьогодні для авіабудування ПрАТ «Дніпроспецсталь» виплавляє більше ста марок сталей і сплавів з особливими експлуатаційними властивостями. Подальший розвиток підприємства та забезпечення конкурентоспроможності цієї та іншої продукції пов’язано з управлінням портфелем енергозберігаючих проектів, спрямованих на виконання таких завдань, як оптимізація енергетичного балансу, мінімізація споживання енергоресурсів, оптимізація енергоефективності та ін. Запропоновано нову методологію управління портфелями проектів енергозбереження на металургійних підприємствах, яка формує парадигму предиктивної адаптації, що базується на взаємопов'язаних адаптивних системах планування, моніторингу і управління змінами та дозволяє на основі прогнозування енергоспоживання для складних технологічних процесів і виробництв, а також моделювання і оцінки якості паливно-енергетичного балансу, в умовах обмеженості ресурсів і ризиків здійснювати формування і відбір для реалізації проектів енергозбереження при узгодженні пріоритетів бізнес-стратегії і стратегії енергоефективності металургійного підприємства. Сформульовано основні вимоги до організації системи планування і управління портфелем проектів енергозбереження на металургійному підприємстві. Представлена структурна схема комп'ютерної системи планування і управління портфелем проектів енергозбереження на ПрАТ «Дніпроспецсталь». Ядром виступає корпоративна інформаційна система управління на базі SAP ERP (ECC 6.0). Для отримання точної та оперативної інформації про постачання і витрати енергоресурсів використовується кілька програмно-апаратних комплексів систем обліку, а саме, автоматизована система комерційного обліку енергоресурсів підприємства, автоматизована система технічного обліку електроенергії, автоматизована система обліку і балансу паливно-енергетичних ресурсів та інші. Розроблена система процесів енергозбереження повинна вбудовуватися в систему процесів підприємства, відповідати стратегічним цілям підприємства і особливостям виробничого процесу.
31
Editor, Editor. "УДОСКОНАЛЕННЯ СИСТЕМИ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ ПОСЛУГ ПІДПРИЄМСТВ." Товарознавчий вісник 1, no. 12 (November 29, 2019): 316–26. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2019-12-31.
Full textAbstract:
Мета. Аналіз та обґрунтування основних напрямів підвищення якості надання послугі розробка рекомендацій щодо ефективного управління процесом обслуговуванняспоживачів у спеціалізованому магазині «Дім Кави» (м. Херсон).Методика. Загальною методологічною основою дослідження стали науковінапрацювання вітчизняних і зарубіжних учених у сфері менеджменту якості. Удослідженнях використано низку загальнонаукових і спеціальних методів дослідження, якіпередбачені чинними міжнародними стандартами на системи управління якістю.Результати. Проблема підвищення рівня якості торговельного обслуговування єважливим завданням, вирішення якого забезпечує економічний розвиток вітчизнянихорганізацій, підприємств та забезпечення конкурентоспроможності й існування в умовахконкурентної боротьби. Дуже важливо підкреслити, що управління якістю послуг маєбагато рівнів, і, внаслідок цього, існує необхідність розподілу функцій управління міжрізними учасниками цього процесу і узгодження їхніх дій.Дослідження проводили на прикладі спеціалізованого магазину «Дім Кави», м. Херсон.«Дім Кави» – це мережа спеціалізованих магазинів з продажу кави, кавового обладнання здегустаційною залою. Проектування системи управління якістю обслуговування наторговельних підприємствах повинне будуватися з урахуванням умов діяльностіпідприємства та відповідно до рекомендацій стандартів ISO серії 9000.Проведено теоретичні дослідження сучасного стану роботи підприємств з наданняпослуг, тенденції розвитку ринку послуг. Встановлено, що якість обслуговуванняспоживачів – визначальний фактор конкурентоспроможності торговельногопідприємства. В роботі проведено аналіз стану виробничих процесів управління якістю,досліджено елементи системи управління якістю послуг у спеціалізованому магазині «ДімКави», м. Херсон та розроблено структурно-логічну схему взаємозв'язку елементівсистеми якості відповідно до вимог стандарту ISO 9001:2015. Розроблено рекомендаціїщодо підвищення ефективності функціонування системи управління якістю послуг. Наукова новизна. Наукова новизна одержаних результатів полягає в розкритті роліелементів системи управління якістю у підвищенні рівня обслуговування споживачівпродукції та послуг торговельного підприємства.Практична значимість За результатами досліджень було розроблено рекомендаціїщодо підвищення ефективності функціонування системи управління якістю послугторговельного підприємства, які буде використано у магазині «Дім Кави», м. Херсон.
32
Кузьміна, О. С. "Аналіз підходів до трактування поняття "сталий розвиток підприємства"." Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки, no. 5, т. 1 (2015): 13–21.
Find full text
33
Кузьміна, О. С. "Аналіз підходів до трактування поняття "сталий розвиток підприємства"." Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки, no. 5, т. 1 (2015): 13–21.
Find full text
34
Смачило, І. І. "Методи управління сталим розвитком підприємства." Економіка розвитку, no. 2 (62) (2012): 115–20.
Find full text
35
Khioni, Georgii. "УПРАВЛІННЯ МЕТОДИЧНИМИ ПІДХОДАМИ ДО ОЦІНОК ЕФЕКТИВНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙ У МАЙНОВІ ОБ'ЄКТИ АГРОБІЗНЕСУ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, no. 6 (December 23, 2020): 97–107. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0209.
Full textAbstract:
Здійснено аналіз факторів, що мають вплив на прийняття рішення щодо доцільності реалізації інвестиційного проєкту в агробізнесі. Запропоновані методичні підходи щодо оцінки потенціалу підприємств полягають у підготовці пропозицій власнику фінансово-нестабільного підприємства щодо його модернізації з метою підвищення ефективності його виробництва або щодо редевелопменту сільськогосподарської території чи невикористовуваного комплексу з метою подальшого продажу. Підготовка на замовлення власника інвестиційного проєкту щодо модернізації виробництва з метою залучення інвестицій є однією з основних стадій даного методичного підходу. За результатами узагальнення методичних підходів до оцінки інвестицій, запропоновано при розробці та реалізації інвестиційних проектів виділяти дві основні групи факторів: 1) фактори, що впливають на підвищення окупності інвестиційного проекту → фактори економічної ефективності інвестиційних проектів; 2) фактори, що впливають на прийняття рішення інвесторів, щодо доцільності вкладення активів у даний проект → інвестиційні фактори, фактори інвестиційної привабливості. Дістало подальшого розвитку алгоритм управління методичними підходами щодо ефективності залучення інвестицій в майнові об’єкти агробізнесу, що складається з наступних етапів: оцінки наявного стану підприємства, об’єкту; розробки стратегії модернізації підприємства, об’єкта (побудова дорожньої карти); проведення бізнес-діагностики; розробки бізнес-плану з модернізації підприємства, об’єкта; прийняття рішення щодо реалізації проекту; реалізація проєкту. Запропоновані методичні підходи щодо оцінки потенціалу підприємств полягають у підготовці пропозицій власнику фінансово-нестабільного підприємства щодо його модернізації з метою підвищення ефективності його виробництва або щодо редевелопменту сільськогосподарської території чи невикористовуваного комплексу з метою подальшого продажу. Підготовка на замовлення власника бізнес-плану щодо модернізації виробництва з метою залучення інвестицій є однією з основних стадій даного методичного підходу.
36
Klymova, T. V. "Алгоритм формування портфеля інноваційних проектів підприємства." Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, no. 6 (July 1, 2016): 78. http://dx.doi.org/10.15421/191608.
Full textAbstract:
Взаємозв’язок стратегії підприємства і факторів успішного впровадження проектів на підприємстві та в першу чергу сумісності параметрів проектів із внутрішнім середовищем підприємства апріорі необхідні. Процес формування портфеля проектів досить складний, тому доцільно розглянути загальну математичну постановку задачі формування портфеля проектів і визначити основні концепції, у межах яких слід виконувати основне завдання даного дослідження.Метою дослідження є отримання загальнодоступного алгоритму оптимального відбору проектів у портфель підприємства, які будуть задовольняти його загальну стратегію розвитку і не конфліктувати з тим набором ресурсів, який уже існує. У ході виконання поставлених завдань застосовано наукові методи: порівняння, узагальнення, математичного та системного аналізу, математичної подібності й моделювання. Інформаційною основою дослідження стали авторські доробки, що стосуються портфельного аналізу.Проаналізовано стан інструментів і механізмів стратегічного управління на виробництві в умовах конкурентної боротьби і розвитку підприємства. Виявлено, що на сьогоднішній день існує безліч методів відбору проектів, але, з одного боку, всі вони неповні, з іншого – мають досить складний математичний апарат, що робить його не доступним для широкого застосування, тому отримання простого підходу вкрай необхідне.Запропоновано алгоритм аналізу потенційних проектів з метою їх відбору у портфель підприємства і подальшої реалізації. Запропоновано враховувати існуючі ресурси підприємства і його поточні стратегії.Застосування даного алгоритму дозволяє послідовно аналізувати проекти із метою виявити можливості їх реалізації на конкретному підприємстві з урахуванням стану ресурсів підприємства, погоджувати план реалізації портфеля проектів із планами підприємства на різних рівнях планування, відбирати найперспективніші проекти для реалізації відповідно до певної стратегії розвитку.Новизна досліджень полягає в спробі розширити коло параметрів підприємства, які повинні бути включені у вимоги щодо відбору проектів і дозволять максимально точно відобразити початковий стан підприємства. На основі запропонованого алгоритму в подальшому заплановано розробити математичну модель формування портфеля, у якій будуть виділені основні параметри, необхідні для проведення комплексного аналізу та оцінки портфеля підприємства. Запропоновано параметри стратегії підприємства, які дозволяють системно оцінити можливість реалізації його портфеля. Із застосуванням даних показників оцінено реалізацію портфеля проектів на рівні планування діяльності функціональних підрозділів.
37
Галанець, Володимир, Ростислав Дзяний, and Юрій Дзюрах. "ПУБЛІЧНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ АПК В КОНТЕКСТІ СТРАТЕГІЇ СТАЛОГО РОЗВИТКУ УКРАЇНИ (АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД)." Public management 18, no. 3 (May 29, 2019): 128–43. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-128-143.
Full textAbstract:
АПК вважають локомотивом економіки України. Він забезпе- чує традиційно 15–20 % ВВП щорічно, генерує валютний виторг від експор- ту сільськогосподарської продукції, в умовах боргового навантаження на на- ціональну економіку є джерелом покриття поточних зобов’язань.
Головне завдання АПК: забезпечити продовольчу безпеку країни, а на- селення — якісною продукцією вітчизняного виробництва. Активна участь країни в міжнародних економічних відносинах є визначальним фактором розвитку економіки країни.
На зміну теорії економічного зростання виникла концепція сталого роз- витку. Нині в науковій літературі існує багато визначень сталого розвитку. Та- ка ситуація зумовлена двома факторами: складністю концепції, що включає в себе економічні, екологічні, соціальні та інші аспекти розвитку суспільства, а також розбіжністю поглядів вчених, підприємців і політиків. Для кращого розуміння цей термін варто розділити на дві частини. Поєднання термінів “сталий” і “розвиток” дає змогу посилити зв’язок упорядкованих змін системи світового господарства з урахуванням інтеграції різних за характером цілей, територій, часу.
Сталий розвиток АПК потребує державної підтримки. Окрім вирішення питання забезпечення продовольчої безпеки країни, сталий розвиток аграр- ного сектору є важливим з точки зору забезпечення зайнятості населення, нарощування експортного потенціалу країни.
Україна є одним із ключових гравців на світовому ринку сільськогоспо- дарської продукції. Брак інноваційних підходів до розвитку галузі спричиняє нестачу інвес- тицій, потрібних для її розвитку, сільські мешканці в пошуках роботи їдуть за кордон. В умовах існування об’єктивної загрози вичерпання природних копалин як джерел одержання палива для потреб людства, усе більшої актуальності набуває необхідність вирішення проблеми пошуку альтернативних джерел для покриття енергетичних потреб.
Біоенергетика могла б задовольнити значну частину енергетичних потреб житлово-комунального господарства України. Крім того, земля, яка унаслі- док забруднення стала непридатною для вирощування харчових рослин, мог- ла б використовуватись для вирощування енергетичних культур.
Аграрна сфера економіки має потужний потенціал, який можна активу- вати за умови реалізації Стратегії сталого розвитку України та архитипіки в публічному управлінні.
38
Батьковець, Н. О., and Г. А. Батьковець. "ЕМОЦІЙНИЙ ІНТЕЛЕКТ ЯК СКЛАДОВА РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ ТОРГОВЕЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 62 (January 4, 2021): 62–67. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-08.
Full textAbstract:
У статті розглянуто вплив емоційного інтелекту на ефективність виконання професійних функцій, наведено взаємозв’язок між вмінням працівника керувати емоційним інтелектом та результатом його праці. Визначено суб’єктивні та об’єктивні показники, які впливають на зародження різних типів емоцій. Наведено класифікацію зовнішніх та внутрішніх структуроутворюючих чинників емоційного інтелекту працівника. Розглянуто суб’єктивні та об’єктивні складові емоційного стану індивідуума, які формують реак-цію на стрес-фактори і рівень зрозумілості подразника. Визначено основні показники сталої поведінки працівників підприємства та її впливу на функціональну ефективність виконуваних обов’язків. Доведено, що вміння працівника керувати емоційним інтелектом впливає на результативність його праці та можливість кар’єрного росту чи ротації в організації. Наведено загальнонаціональний показник України у всесвітньому рейтингу щастя як базовий при формуванні емоційного фону населення. Доведено, що відсутність у моделі розвитку персоналу заходів, які дозволяють управляти емоційним станом працівника, може призвести до ряду негативних наслідків, які наведені у статті. Визначено, що професійний розвиток персоналу потрібно пла-нувати з врахуванням профільних та особистісних компетенцій. Сформовано модель професійного розвитку персоналу з врахуванням суб’єктивних (локально орієнтованих) компетенцій. Окреслено взаємозв’язок між ключовими факторами успіху та професіоналізмом кадрового складу через призму емоційної грамотності. Доведено, що емоційний стан працівників підприємств невиробничої сфери визначає стан купівельної поведінки та готовність споживача до товарообміну.
39
Глазкова, І. Д. "ІСТОРИЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ВИНИКНЕННЯ Й РОЗВИТКУ ДУАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ПРОФЕСІЙНОЇ ОСВІТИ НІМЕЧЧИНИ." Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, no. 53 (2019): 6–22. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2019.53.01.
Full textAbstract:
У статті розкрито актуальність упровадження в Україні дуальної форми професійного навчання та вказано на недостатність вітчизняного досвіду щодо цієї форми підготовки фахівців у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти. У зв’язку з модернізацією змісту, зміною формату вітчизняної освіти в контексті загальноєвропейських тенденцій обґрунтовано об’єктивну потребу вивчення й узагальнення характерних ознак дуальної системи професійної освіти Німеччини, яка історично стала загальновизнаним лідером у світі. Аналізуючи історичні дослідження щодо становлення й розвитку дуальної системи освіти в Німеччині, автор зазначає недостатню кількість наукових праць, у яких розкривалися б історичні передумови виникнення й розвитку дуальної системи професійної освіти Німеччини і проводить ретроспективний аналіз переламних етапів розвитку дуальної системи професійної освіти, визначають їх значення в розвитку дуальної системи професійної освіти Німеччини. Виявлено, що організована система професійної освіти Німеччини у вигляді учнівської ремісничої практики закладена у період раннього Середньовіччя. Розвиток практичної складової дуальної системи розпочався наприкінці ХІІ ст., а необхідність теоретичного навчання в учнівських майстернях, зумовлена стрімким культурним та технічним розвитком німецького суспільства, була усвідомлена впродовж ХІІІ–ХІV ст. Функціонування закладів професійної освіти Німеччини, які стали прообразом професійних шкіл, розпочалося в період XV–XVI ст. Масштабні реформи в системі професійної освіти Німеччини та становлення теоретичної складової дуальної системи навчання були спричинені індустріалізацією країни на початку ХІХ ст. Утвердження дуальної системи професійної освіти Німеччини пов’язано з прийняттям у 1897 році Закону «Про захист ремісників». Розроблення концепцій Г. Кершенштейнера, формування методичної складової освітнього процесу в закладах професійної освіти наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. дало поштовх підприємствам на відкриття власних професійних шкіл. Надання доступу до професійної освіти в сфері промисловості жінкам, спричинене участю Німеччини у Першій світовій війні, що спричинила збагатило дуальну систему навчання елементами гендерної рівності. Возз’єднання Німеччини наприкінці ХХ ст. та економічне зростання початку ХХІ ст. стали основою активного розвитку дуальної форми професійного навчання. Огляд історичних фактів щодо зародження та розвитку дуальної системи навчання дозволив авторці виявити вісім передумов, що суттєво вплинули на виникнення і розвиток цієї форми професійної освіти в Німеччині.
40
Перегуда, Ю. А. "АНТИКРИЗОВЕ УПРАВЛІННЯ В ТУРИСТИЧНІЙ ГАЛУЗІ." Індустрія туризму і гостинності в Центральній та Східній Європі, no. 3 (December 21, 2021): 33–38. http://dx.doi.org/10.36477/tourismhospcee-3-5.
Full textAbstract:
У статті проведено аналіз теоретичного підґрунтя антикризового управління діяльністю підприємств туристичної галузі в умовах протидії невизначеностям діяльності, спричиненим пандемією COVID-19. Авторкою підкреслено, що найбільш уразливою сферою є масовий міський туризм, який у 2020 р. зазнає все більших утрат через протипандемічні заходи міжнародної спільноти та урядів кількох країн. За результатами дослідження обґрунтовано необхідність формування та впровадження ефективної системи антикризового управління, що є ключовим питанням для підприємництва. Визначено, що реалізація антикризової стратегії диверсифікації діяльності компанії, яка передбачає взаємодію різноманітних методів, інструментів та технологій управління, забезпечуючи при цьому координацію, узгодженість функцій управління та мінімізацію втрат підприємства. Ідентифіковано основні інструменти антикризового управління фінансовим складником діяльності підприємства: бізнес-планування, лізинг, франчайзинг, бюджетування, стратегічні та дорожні карти, інноваційні моделі продажів та контролінг. Актуальність застосування цих інструментів управління автором пояснюється зміною цілей і завдань, які стоять перед фінансовими менеджерами. Глобальний характер нестабільності економіки на сучасному етапі, загрози та можливості, які вона породжує, вимагають зміни характеру антикризового управління та інструментів розроблення і реалізації його стратегії. У сучасній практиці антикризового менеджменту часто пріоритет надається механізмам та інструментам негайного реагування, які усувають та пом’якшують негативні наслідки кризи, але не створюють умов для розвитку. Особливості кризових процесів вимагають використання нових інструментів для розроблення та реалізації стратегії антикризового управління, здатної запобігти та пом’якшити не лише негативні наслідки кризи, а й використовувати свої можливості для функціонування підприємства після кризи. Установлено, що обґрунтування вибору антикризової стратегії диверсифікації діяльності підприємства та її розвитку передбачає врахування взаємозалежних, різноспрямованих зовнішніх і внутрішніх чинників та стадій життєвого циклу підприємства.
41
Рощина, Н. В., and Л. С. Борданова. "РЕТРОСПЕКТИВНИЙ АНАЛІЗ ІНФОРМАЦІЙНО-ТЕХНОЛОГІЧНОГО РИНКУ УКРАЇНИ." Підприємництво та інновації, no. 7 (December 30, 2019): 92–97. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/7.15.
Full textAbstract:
У сучасному світі розвиток інформаційно-технологічного ринку набирає усе більших обертів. ІТ-сфера динамічно інтегрується в усі галузі світової економіки, безпосередньо впливаючи на загальне зростання економічних та соціальних показників підприємств та організацій. Розуміння важливості інформаційних технологій для формування стійких конкурентних позицій організацій, розвитку всіх напрямів діяльності, підвищення якості товарів та послуг тощо приводить до стійкого попиту на ці технології. У такий спосіб відбувається взаємний вплив ІТ-сфери та інших економічних галузей у зовнішньому середовищі на транснаціональному масштабі. Для України ІТ-сфера має особливе значення, адже на фоні загальної економічної та політичної кризи вона здатна згладити ці явища за допомогою стрімкого розвитку, а також забезпечення функціонування багатьох суміжних галузей [1]. У статті проаналізовано склад інформаційно-технологічного ринку України, а саме розглянуто динаміку розвитку, склад та розподіл спеціалістів за містами, компаніями; проаналізовано напрями діяльності основних гравців на ринку. Все це дало основу для підбиття підсумків та складення прогнозів щодо ринку інформаційних технологій. Висновки не стали несподіваними, оскільки ІТ-сфера стрімко розвивається по всьому світі.
42
Fedicheva, Krystyna, Oleksii Kochetkov, Stanislav Honcharenko, Ruslana Levkina, and Maksym Bichevin. "Контролінг, моніторинг і діагностика в ідентифікації ефективної управлінської практики аграрних підприємств." Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 7, no. 2 (June 20, 2021): 200–218. http://dx.doi.org/10.51599/are.2021.07.02.11.
Full textAbstract:
Мета. Мета дослідження – зважаючи на функціональне навантаження системи контролінгу, моніторингу та діагностики, визначити методичний підхід до контролю результативності в процесі моніторингу виробничих параметрів функціонування аграрних підприємств і діагностики проблемних аспектів забезпечення фінансово-економічного результату з метою обґрунтування управлінських рішень при плануванні перспективних виробничих програм.
Методологія / методика / підхід. Дослідження проводили на основі використання загальнонаукових методів (при дослідженні теоретичного підґрунтя функцій контролінгу, моніторингу та діагностики управлінської діяльності в забезпеченні ефективності прийняття управлінських рішень при плануванні структури посівних площ), абстрактно-логічного (для узагальнення особливостей впливу ступеня використання інтенсивних культур на результативність зернового напряму аграрних підприємств), економіко-математичного (для ідентифікації оптимальної стратегії дії в умовах інформаційної невизначеності менеджменту аграрних підприємств, пов’язаною із наявністю слабоструктурованих проблем), статистичних методів (теорії статистичних рішень для моделювання механізму взаємовпливу сільськогосподарських культур у заданих умовах забезпечення природними ресурсами) та конструктивного (для визначення способу обґрунтування оптимальних потоків ресурсів і результатів діяльності з метою максимізації прибутковості діяльності за умови сталості ресурсної основи). Методологічним підґрунтям в опрацюванні матеріалу виступив діалектичний метод пізнання суспільно-економічних явищ.
Результати. У ході проведення наукового дослідження проаналізовано умови формування обґрунтованої системи землеробства суб’єктами господарювання та діагностовано передумови вироблення вірогідних управлінських дій у забезпеченні сталої прибутковості підприємств. Установлено, що в умовах Луганської області критичне підвищення частки соняшника в посівах є реактивною поведінкою управлінської практики менеджменту. Обґрунтовано за даними діагностичного аналізу відповідну залежність управлінських рішень щодо планування структури посівних площ від сприйняття сприятливості умов господарювання. Визначено основні параметри статистичного моделювання для реалізації діагностичних функцій з ідентифікації вірогідних управлінських дій у забезпеченні сталої прибутковості підприємств.
Оригінальність / наукова новизна. Наукова новизна представленого дослідження полягає в удосконаленні методичного підходу до реалізації функцій контролінгу, моніторингу та діагностики в процесі обґрунтування перспективної виробничої програми аграрного підприємства в зазначених умовах господарювання, який, на відміну від наявних, ґрунтується на використанні методології теорії ігор і дозволяє виявляти певні закономірності підтримки високої фінансово-економічної результативності в дослідженні інформації (параметрів) про технологічну дисципліну, що не має чіткого математичного (регресійного) зв’язку.
Практична цінність / значущість. У ролі перспективного завдання розвитку системи контролінгу, моніторингу та діагностики визначено формування механізмів програмування розвитку зернового господарства, як головного напряму спеціалізації в степових умовах господарювання Луганської області, на принципах галузевої конкурентоспроможності, що дозволить частково виключити реактивність системи менеджменту аграрних підприємств.
43
Hrosul, Viktoriia, Olena Kruhlova, Tatul Mkrtchyan, Serhii Zubkov, and Olha Timchenko. "Інтеграція підприємств і формування кластерних структур у сфері харчування." Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 7, no. 2 (June 20, 2021): 119–40. http://dx.doi.org/10.51599/are.2021.07.02.07.
Full textAbstract:
Мета. Метою дослідження є визначення перспектив формування та розвитку кластерів сфери харчування за регіонами України. Для досягнення цієї мети обґрунтовано науково-методичний підхід до оцінювання регіонів із точки зору формування кластерних структур сфери харчування, визначено види економічної діяльності, прийнятні для розвитку кластеру, розраховано коефіцієнти локалізації за регіонами України, обґрунтовано види економічної діяльності для формування ядра кластеру за регіонами, здійснено ранжування регіонів за перспективністю формування кластерних структур у сфері харчування.
Методологія / методика / підхід. Під час дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи дослідження, а саме: методи галузевого аналізу, узагальнення та систематизації – для визначення видів економічної діяльності, прийнятних для розвитку кластеру сфери харчування; багатовимірного статистичного аналізу – для групування регіонів за галузевою ознакою підприємств, які є ядром кластеру; багатокритеріальної оцінки – для визначення перспектив щодо формування кластерних структур сфери харчування за регіонами. Вихідною базою дослідження стали дані Державної служби статистики щодо розвитку регіонів України.
Результати. За результатами досліджень зроблено висновок про перспективність розвитку кластерних структур сфери харчування за регіонами України. Визначено, що найбільш перспективним для формування кластерів є створення інтегрованої структури на базі підприємств, основним видом економічної діяльності яких є сільське господарство. Ураховуючи значення коефіцієнтів локалізації за видами економічної діяльності, здійснено групування регіонів України за критерієм перспективності формування та розвитку кластерних структур сфери харчування. У результаті проведених досліджень зроблено висновок про значні перспективи формування кластерів за регіонами України: для 11 областей визначено високі, для семи областей – середні перспективи створення кластерних структур сфери харчування.
Оригінальність / наукова новизна. Удосконалено науково-практичний підхід до оцінювання регіонів за критерієм перспективності формування та розвитку кластерних структур сфери харчування, що ґрунтується на врахуванні рівня локалізації діяльності у сфері харчування та динаміки виробництва харчових продуктів за регіонами.
Практична цінність / значущість. Розвиток сільського господарства, торгівлі та виробництва харчових продуктів в Україні зумовлює доцільність створення кластерів сфери харчування в регіонах країни. Практична цінність застосування запропонованого науково-методичного підходу до оцінювання регіонів із використанням коефіцієнтів локалізації та зростання обсягів виробництва продуктів харчування полягає в можливості його використання для визначення найбільш перспективних регіонів України з точки зору формування кластерних структур сфери харчування.
44
Косолапов, А. Ф. "Управління сталим розвитком підприємства: оцінка рівня та стратегії змін." Бізнес Інформ, no. 5 (2018): 465–70.
Find full text
45
Косолапов, А. Ф. "Управління сталим розвитком підприємства: оцінка рівня та стратегії змін." Бізнес Інформ, no. 5 (2018): 465–70.
Find full text
46
Тарасенко, І. "Оцінка соціальної відповідальності бізнесу в управлінні сталим розвитком підприємства." Маркетинг в Україні, no. 5 (57 ) (2009): 54–60.
Find full text
47
Cherchyk L. and Burda A. "ПІДХОДИ ДО ФОРМУВАННЯ СИСТЕМ МЕНЕДЖМЕНТУ ЛІСОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ЗАСАДАХ СТАЛОГО РОЗВИТКУ." Economic forum 1, no. 4 (November 24, 2021): 109–15. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-4-15.
Full textAbstract:
У статті обгрунтовано необхідність змін у системі управління лісокористуванням на засадах сталого розвитку. Реалізація у дослідженні міждисциплінарного підходу переконливо свідчать про зростання значення лісу завдяки виконанню ним екологічних, економічних і соціальних функцій на місцевому, національному і глобальному рівнях. На основі аналізу наукових джерел та офіційних міжнародних документів узагальнено підходи до визначення сутності сталого (стійкого, усталеного) лісокористування, збалансованого розвитку лісового господарства, а саме як: 1) гармонійного поєднання екологічних, економічних та соціальних функцій лісів; 2) стабільного розвитку екосистем лісу та ландшафту загалом; 3) комплексного застосування заходів щодо користування, відтворення, формування, охорони та захисту лісів з урахуванням інтересів усіх зацікавлених сторін; 4) невиснажливого та раціонального використання ресурсів (потенціалу) лісу. Змістовне наповнення зазначених підходів обумовлює необхідність застосування відповідних систем менеджменту лісових господарств, у яких відображаються стратегічні цілі та пріоритети і застосовуються відповідні інструменти їх реалізації. А саме, при трактуванні сталого лісокористування згідно першого підходу доцільно застосовувати інтегровані системи менеджменту на основі міжнародних стандартів; якщо домінують акценти другого підходу – сталий лісовий менеджмент, екологічно орієнтований лісогосподарський менеджмент, екосистемний та екологічний менеджмент; при третьому підході – сталий лісовий менеджмент на основі стандартів SA 8000 (Social Accountability), соціальний менеджмент; при четвертому підході – екологічний менеджмент на основі стандартів ISO 14000, управління бізнес-процесами. Охарактеризовано сутність та особливості застосування зазначених систем менеджменту лісогосподарських підприємств
48
Lutsk national technical university, Lutsk national technical university. "ЕКОЛОГІЧНА СЕРТИФІКАЦІЯ ЯК ІНСТРУМЕНТ «ЗЕЛЕНОЇ» ЕКОНОМІКИ." Товарознавчий вісник 1, no. 11 (December 13, 2019): 125–32. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2018-11-14.
Full textAbstract:
Мета. Визначити приналежність та місце екологічної сертифікації в системідержавних сталих закупівель та екологічного управління.Методика. Загальний підхід до визначення змісту і структури роботиґрунтується на основі методу системного аналізу. Для підведення окремих підсумків уроботі використано методи аналізу та синтезу, індукції та дедукції, абстрагування тагрупування.Результати. Розглянуто питання використання екологічної сертифікації якінструмента екологічного маркетингу для ефективної реалізації концепції сталогорозвитку. Розглянуто доцільність використання результатів екологічної сертифікаціїпродукції вітчизняних підприємств у процесі сталих закупівель. Розкрита роль екологічноїсертифікації та екомаркування у формуванні конкурентоспроможності продукції.Обґрунтована доцільність широкого використання екомаркування як ефективногоінструменту його екологічного маркетингу. Перспективи подальших досліджень бачатьсяу напрямі розробки механізмів запровадження екологічної сертифікації та екомаркуванняу практику роботи вітчизняних виробників.Практична значимість. Встановлено, що орієнтуючись на вибір продукції зпокращеними екологічними характеристиками, органи державної влади, бізнесові та іншіорганізації можуть зробити свій важливий внесок у розвиток сталого споживання тавиробництва, тим самим стимулюючи розвиток в нашій країні екологічних інновацій,технологій більш чистого виробництва та поліпшення екологічних характеристикпродукції упродовж життєвого циклу.
49
TKACHUK, V. I., L. V. TARASOVICH, and D. O. DAVYDOV. "DIVERSIFICATION AS A TOOL OF ECONOMIC GROWTH OF AGRICULTURAL ENTERPRISES: THEORETICAL-APPLIED ASPECT." Herald of Kiev Institute of Business and Technology 42, no. 4 (December 23, 2019): 89–94. http://dx.doi.org/10.37203/kibit.2019.42.14.
Full textAbstract:
У статті доведено, що диверсифікація діяльності сільськогосподарського підприємства є дієвим маркетинговим інструментом забезпечення його економічного зростання, що сприяє підвищенню конкурентоспроможності та економічної безпеки, посиленню довгострокової позиції на ринку, нівелюванню ризиків виробничо-господарської діяльності у стратегічній перспективі. Визначено місце мотиваційної складової у конфігурації переваг диверсифікації діяльності підприємства та моделюванні очікуваних ефектів. Доведено, що механізм диверсифікації є основою побудови взаємозв’язків між елементами локальної системи (структурних підрозділів у межах конкретного підприємства), необхідними для узгодження всіх параметрів її функціонування (прогнозування споживчого попиту, готовності до диверсифікації, оцінки диверсифікаційного потенціалу тощо). Аргументовано, що реалізацію стратегії диверсифікації за відсутності дієвого механізму її формування слід вважати економічно невиправданим і стратегічно непередбачуваним управлінським рішенням, що супроводжується фрагментарністю та неузгодженістю. Це підкріплюється нівелюванням системного підходу до розробки та імплементації загальної стратегії розвитку суб’єкта господарювання на сталій основі. Обґрунтовано, що оцінка потенціалу диверсифікації та прогнозування ефективності цього процесу є своєрідними індикаторами побудови моделі розвитку підприємства. При цьому, механізм диверсифікації передбачає наявність відповідних маркетингових інструментів як стратегічних орієнтацій підприємства, що використовуються в чітко визначеній послідовності у процесі реалізації політики диверсифікації та здійснюється розрахунок економічного ефекту. Для оцінки стратегічних можливостей розвитку і розробки пропозицій щодо формування стратегії диверсифікації діяльності здійснено поваріантний прогноз показника обсягу реалізації готової продукції (на прикладі ТОВ «Овочевий комбінат «Станишівка»). Охарактеризовано етапи здійснення та визначено найдоцільніші напрями диверсифікації діяльності підприємства.
50
ДЗЮБИНСЬКИЙ, А. В., and О. В. ДЗЮБИНСЬКА. "ДЕЯКІ ПИТАННЯ МИТНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ПЕРЕМІЩЕННЯ ВІДХОДІВ." Товарознавчий вісник 1, no. 15 (February 18, 2022): 45–51. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2022-15-4.
Full textAbstract:
Мета. Дослідити існуючий стан та перспективи вітчизняних переробних заводів як на внутрішньому, так і зовнішньому ринках, а також оцінити вплив митної політики на їх розвиток.Методика. Методологічною базою роботи стали наукові доробки українських та іноземних фахівців у сфері переробки та державного регулювання переміщення відходів. Враховуючи появу великої кількості нової інформації, автори основну увагу приділили обробці матеріалів наукових збірників та журналів, а також даних інтернет ресурсів, в яких подана статистична інформація, думки провідних фахівців-практиків. При написанні статті були використані такі методи дослідження, як логічне узагальнення, системний підхід та теоретичний пошук, що ґрунтуються на пошуку та обробці інформації.Результати. Україна перебуває в рейтингу країн, що імпортують відсортоване сміття. Однак, приводу для оптимізму цей факт не додає. Якщо багато країн імпортують відходи після максимальної переробки власних, то у нас переважає практика захоронення сміття, а отже вітчизняної сировини для повноцінного функціонування тих небагатьох переробних підприємств катастрофічно не вистачає. Через це українські підприємства просто змушені імпортувати, а держава прикладати зусиль для стимулювання такого роду імпорту та контролю за експортом стратегічно важливих ресурсів. Для нормального функціонування переробної галузі в Україні не достатньо лише застосування ефективної митної політики. Першочергове завдання державних та місцевих органів влади має бути у організації роботи по виділенню ресурсоцінних компонентів зі сміття, а це в свою чергу не можливо без масштабного запровадження роздільного збору сміття, організації ефективної системи логістики та переробки. Розвиток галузі переробки може створити до 400 тис. додаткових робочих місць та забезпечувати щороку до 4-5 млрд. грн. ВВП. Крім цього, повторне застосування відходів суттєво знижує використання природних ресурсів та імпорт.Практична значимість. Отримані результати можуть бути використані в роботі вітчизняних підприємств, а також органів, що здійснюють регуляторну політику.