To see the other types of publications on this topic, follow the link: Спільна мета.
Journal articles on the topic 'Спільна мета'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Спільна мета.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Нехай, В. В. "Протиріччя та спільна мета логістики і маркетингу." Вісник Національного університету "Львівська політехніка", no. 714 (2011): 114–19.
Find full text
2
Kleschukov, Volodymyr. "Взаємодія хореографа та концертмейстера як основа інтерпретаційного процесу." Музичне мистецтво і культура 23 (November 30, 2016): 480–90. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2016-23-480-490.
Full textAbstract:
Мета роботи. У статті аналізуються специфічні параметри творчої взаємодії концертмейстера та хореографа в репетиційному та концертно-виконавському процесі на основі спільних когнітивно-виконавських засад. Методологія дослідження полягає в застосуванні загальнонаукових підходів і принципів – системного, синергетичного, історичного, еволюційного підходів, принципу додатковості, а також компаративного, естетико-культурологічного, історичного методів, музикознавчого підходу. Наукова новизна роботи полягає в розширенні уявлень про феноменологічні аспекти спільної музично-хореографічної інтерпретації у мистецтвознавчому та виконавсько-теоретичному аспектах. Висновки. Осмислення спільності творчо-когнітивних, художньо-мовних, психологічних аспектів музично-інструментального та хореографічного мистецтв, виконавської специфіки концертмейстерської майстерності у хореографічному класі дозволяє виявити феноменологічний статус музично-танцювальної єдності як художньої цілісності навіть поза межами власне синтетичних жанрів. Це актуалізує значущість взаємодії хореографа та концертмейстера у необхідному процесі спільної інтерпретативної діяльності.Ключові слова: музика, танець, хореографічне мистецтво, інтерпретація когнітивно-виконавські властивості, хореограф, концертмейстер, музична інтонація, пластична інтонація, спільна інтерпретація.
3
Mykhaliuk, Nazar, and Anna Pitalova. "ОСОБЛИВОСТІ КОНСОЛІДАЦІЇ ДАНИХ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 2 (4) (October 25, 2018): 49–62. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-02-49-62.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано та описано основні властивості поняття «консолідована інформація». Установлено, що ключовими аспектами поняття «консолідація» є об’єднання, захист, спільна мета, злиття, систематизація, уніфікація, взаємне співробітництво, комплексна інтеграція, зведення, злиття, систематизація, захист через об’єднання та ін. Також визначено дві істотні особливості консолідації інформації, такі як орієнтація на користувача й кооперація між прикладними фахівцями та фахівцями з інформатики. Зазначено, що прикладними завдання консолідації ресурсів є інтеграція інформації й даних, що відбувається під гаслом «інформація – це сервіс»; інтеграція бізнес-процесів, яка полягає в приведенні бізнес-процесів до компонентної структури; інтеграція-консолідація людей передбачає створення консолідованих баз даних про працівників і контрагентів (партнерів), споживачів, забезпечення доступу до інтегрованої інформації кожного окремого учасника бізнес-процесу, забезпечення спільної роботи учасників, віртуальних команд, спільних документообігу, календаря, електронної пошти, дошки оголошень, віртуальних конференцій; інтеграція програмних засобів є найскладнішим завданням, оскільки саме програмні засоби забезпечують інтеграцію решти складових частин; інтеграція апаратних засобів вирішується в комплексі з інтеграцією всіх ресурсів інформаційної системи (апаратури, програмного забезпечення, даних).
4
Левчик, В. В., В. С, Клименко, and І. П, Козинець. "Врегулювання криз в рамках спільної політики безпеки і оборони ЄС: історичний аспект та актуальність для України." Воєнно-історичний вісник 38, no. 4 (December 2, 2020): 295–303. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-38-4-295-303.
Full textAbstract:
В статті розглянуто проведення Європейським Союзом операцій та місій, як ефективного механізму з врегулювання криз в рамках Спільної політики безпеки і оборони ЄС та перспективи залучення до них визначених сил та засобів Збройних Сил України. Починаючи з 1999 року, в рамках Спільної політики безпеки та оборони, ЄС реалізовує місії та операції на суші та в морі, мета яких — створення безпекового середовища. В статті досліджуються правові підстави і практичні можливості ЄС здійснювати миротворчу діяльність у всіх її формах в рамках Статуту ООН. Для України, у розрізі її європейської та євроатлантичної зовнішньої політики, дана проблематика є актуальною і важливою. Ключові слова: Європейський Союз, Спільна політика безпеки та оборони, місії, операції, врегулювання криз, миротворча діяльність.
5
Михайловська, О. В. "Наукові підходи до розуміння сутності поняття «взаємодія» в системі «влада-громадськість»." Проблеми сучасних трансформацій. Серія: право, публічне управління та адміністрування, no. 2 (January 5, 2022): 71–75. http://dx.doi.org/10.54929/pmtl-issue2-2021-13.
Full textAbstract:
У статті узагальнено підходи науковців до розуміння сутності поняття «взаємодія» в системі публічного управління. Встановлено, що у наукових джерелах термін «взаємодія» часто використовують для опису взаємодії, що виникає в процесі спільної діяльності між співробітниками, службами, органами. З’ясовано, що погляди науковців щодо трактування дефініції «взаємодія» не суперечать один одному. Виокремлено спільні для багатьох визначень ознаки взаємодії: спільна діяльність; наявність декількох елементів; погодженість змісту завдань, що виконуються суб’єктами взаємодії. Наголошено, що взаємодія може відбуватись не внаслідок заздалегідь скоординованої діяльності чи регламентації в нормативному акті, а в результаті прояву ініціативи одного з суб’єктів взаємодії. Підкреслено, що мета різних елементів взаємодії може мати розбіжності, які характеризується складністю соціальних систем. Зазначено, що управлінська система – це єдине ціле, що існує і розвивається завдяки взаємодії його компонентів. За такого підходу взаємодію у широкому розумінні визначають як взаємозв’язок керуючої системи (суб’єкт управління) і тієї системи, якою керують (об’єкт управління). Доведено, що взаємодія у більшості випадків розглядається з точки зору процесного підходу. З’ясовано, що взаємодія є необхідною умовою підвищення ефективності та результативності системи публічного управління. Констатовано, що розвиток громадянського суспільства пов’язаний з координацією структурних елементів в системі публічного управління. Водночас завдання, які стоять перед органами публічної влади, не можуть бути реалізовані без використання сумісної діяльності з інститутами громадянського суспільства. Запропоновано авторське трактування таких понять як «взаємодія» та «публічно-партнерська взаємодія».
6
Федоров, В. А. "ЗНАЧЕННЯ МІЖНАРОДНОГО ВАЛЮТНОГО ФОНДУ У ФОРМУВАННІ ЗОВНІШНЬОГО ДЕРЖАВНОГО БОРГУ СУВЕРЕННОЇ УКРАЇНИ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 20 (November 8, 2019): 158–68. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v20i0.543.
Full textAbstract:
У статті досліджується значення Міжнародного валютного фонду у формуванні зовнішнього державного боргу суверенної України. Основною метою державних зовнішніх позик є сприяння зміцненню економічного потенціалу, подоланню фінансових труднощів уряду країни-одержувача, надання продовольчої допомоги. Інституційна система міжнародних і валютно-фінансових відносин включає численні міжнародні організації. їх об'єднує спільна мета - розвиток співробітництва і забезпечення цілісності та стабілізації складного і суперечливого всесвітнього господарства.
7
Саковський, А. А. "НАДАННЯ ДОРУЧЕНЬ ЯК ФОРМА ВЗАЄМОДІЇ СЛІДЧОГО З ПРАЦІВНИКАМИ ОПЕРАТИВНИХ ПІДРОЗДІЛІВ." Знання європейського права, no. 1 (March 27, 2022): 110–13. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i1.331.
Full textAbstract:
У статті досліджено наукові та практичні проблеми спільної діяльності слідчого з оперативними підрозділами під час виконання останніми доручень щодо проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій, а також оперативно-розшукових заходів під час розслідування кримінальних проваджень. З’ясовано стан наукових досліджень проблем взаємодії слідчого з оперативними працівниками та висвітлено теоретичні передумови формування поняття взаємодії. Систематизовано наукові підходи до визначення основних критеріїв, які дозволяють схарактеризувати взаємодію як: спільну комплексну діяльність взаємно не підпорядкованих служб і підрозділів, спрямовану на вирішення загальних завдань; спільні погоджені дії на підставі нормативно-правових положень, спрямовані на запобігання або розкриття злочинів, а також розшук злочинців, що втекли або переховуються; спільну діяльність не підпорядкованих по службі оперативних підрозділів для максимальної концентрації спільних сил і засобів з метою найбільш ефективного вирішення тактичних завдань; спільні комплексні або узгоджені за часом та місцем дії оперативних підрозділів, спрямовані на вирішення спільними зусиллями завдань під час протидії злочинності; спільну концентрацію сил, засобів і методів для досягнення поставленої мети та здійснення відповідних спільних заходів. Проаналізовано нормативно-правові акти, які регламентують організаційно-тактичні засади взаємодії слідчого та працівників оперативних підрозділів під час розслідування та запропоновано найбільш ефективні шляхи оптимізації такої діяльності. Сформовано критерії, яким повинно відповідати доручення слідчого, а також окреслено законодавчі підстави взаємодії оперативних підрозділів з іншими суб’єктами під час документування правопорушень.
8
Анатолійович, Хатнюк Юрій, and Гурковська Катерина Андріївна. "ЗМІСТ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВЗАЄМОДІЇ ПОЛІЦІЇ І НАСЕЛЕННЯ." Часопис цивілістики, no. 43 (December 25, 2021): 89–93. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i43.449.
Full textAbstract:
У статті систематизовано сучасні наукові погляди на загальноправові засади взаємодії Національної поліції України і населення, зокрема зазначено, що ефективність організації та забезпечення охорони публічногопорядку і безпеки неможливі без допомоги й участі в цій справі громадськості. Важливі заходи, спрямовані назапобігання правопорушенням, не призведуть до суттєвого покращення ситуації доти, доки діяльність підрозділів національної поліції не отримає широку підтримку від населення.У дослідженні визначено взаємодію поліції з населенням як соціально обумовлену, спільно погоджену діяль-ність, виражену в тісній співпраці між суб’єктами взаємодії із застосуванням певних форм і методів для досяг-нення єдиної мети. Така співпраця заснована на законі, має спільну мету – підтримання належного стану публічного порядку, зниження рівня злочинності, залучення до спільних заходів дедалі більшої кількості громадськості та підвищення ефективності роботи поліцейських підрозділів. Зазначено, що повага у відносинах взаємодії і партнерства є умовою ефективної співпраці, а поліція в особі окремих працівників має її заслужити серед громадськості добросовісною працею, гідними вчинками, поведінкою; крім того, у професійній діяльності, а також поза нею кожен поліцейський зобов’язаний з повагою ставитися до будь-якої особи, незалежно від ситуації та інших чинників.Проаналізовано й узагальнено основні форми взаємодії національної поліції та населення, серед яких: спільнарозробка заходів, планування діяльності з протидії правопорушень; спільна організація і здійснення заходів ізохорони публічного порядку та безпеки і запобігання правопорушенням; взаємний обмін оперативною інформацією й якісне реагування на отриману інформацію; допомога населенню поліцейськими у здійсненні заходів із охорони публічного порядку і безпеки та боротьби з правопорушеннями; здійснення населенням правоохоронних заходів за ініціативою національної поліції; спільна діяльність громадських формувань з охорони публічного порядку і поліцейських; організація правової та спеціальної підготовки громадян, які мають бажання виконувати завдання з охорони публічного порядку і безпеки та боротьби з правопорушеннями; індивідуальні форми залучення громадськості (зокрема, співпраця під час провадження у справах про адміністративні правопорушення або під час кримінального провадження як понятих, свідків, перекладачів, фахівців, експертів); діяльність громадських помічників поліції (наприклад, волонтерів поліції чи позаштатних працівників) тощо.
9
Zamkovyi, R. V. "Співробітництво України з Міжнародною організацією зі стандартизації." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 1 (February 27, 2019): 103–9. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.01.11.
Full textAbstract:
Мета статті полягає у визначенні механізмів співробітництва України з Міжнародною організацією зі стандартизації.
Наукова новизна полягає в удосконаленні наукових підходів до впровадження організаційно-правового механізму співробітництва України з Міжнародною організацією зі стандартизації на засадах повноправного члена національного органу зі стандартизації та участі в реалізації Стратегії ISO 2016-2020 (ISO Strategy 2016-2020).
Висновки. Глобальна система стандартизації (тобто стандартизація на національному, регіональному та міжнародному рівнях) являє собою угоди про співпрацю між ISO, ІЕС та ITU на міжнародному рівні. ISO є незалежною неурядовою міжнародною організацією, у діяльність якої залучені національні органи зі стандартизації. Україна є повноправним членом в ISO; національним органом зі стандартизації є Державне підприємство «Український науково-дослідний і навчальний центр проблем стандартизації, сертифікації та якості» (ДП «УкрНДНЦ»). Відповідно до умов членства у Міжнародної організації зі стандартизації механізмами співробітництва для України є участь у розробці стандартів ISO та стратегії розвитку, участь і голосування на технічних та політичних зустрічах ISO тощо. Відповідно до стратегічного плану ISO упродовж 2016–2020 років передбачена спільна діяльність у таких стратегічних напрямках: розробляти високоякісні стандарти через глобальне членство ISO, забезпечувати ефективне «залучення зацікавлених сторін та партнерів», міцний фундамент «розвитку людей та організацій», ефективне «використання технологій» та акцент на «комунікації» для досягнення кінцевої мети «стандартів ISO, які використовуються скрізь».
10
Анохін, Едуард. "Система проведення змагань у кіберспорті." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 3 (February 2, 2022): 3–7. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.3.3-7.
Full textAbstract:
Анотація. На сучасному етапі розвитку спорту кіберспорт виступає як соціальне явище в широкому розумінні цього визначення і як спорт що містить спільні риси, притаманні іншим видам спорту. Мета. Дослідити та визначити особливості системи проведення змагань у кіберспорті. Методи. Аналіз літературних джерел та даних мережі Інтернет; опитування; узагальнення. Вирішення поставлених завдань здійснювали на базі кафедри інноваційних та інформаційних технологій у фізичній культурі і спорті Національного університету фізичного виховання і спорту України, м. Київ, Федерації кіберспорту України. Результати. Особливістю системи змагань у кіберспорті є виключення елементу випадковості. Визначено специфічні особливості системи змагань та змагальної діяльності в кіберспорті: наявність мережі Інтернет, спільна взаємодія зі змагальним середовищем, неможливість відриву від змагального середовища в процесі змагання, реальний час та відсутність контакту між гравцями і командами. Організатором міжнародних змагань виступає фірма-розробник ігор. В наявності обмежена рухова діяльність гравців. Спільними рисами системи змагань, характерними як традиційним видам спорту, так і кіберспорту, визначено: наявність команд, гравців, матеріально-технічна база та оснащення, наявність правил змагань, система та спосіб змагань, призовий фонд, система суддівства, облаштування місць змагань, вболівальники. Для системи змагань у кіберспорті характерними є такі способи: коловий, олімпійський з вибуванням, олімпійський з вибуванням після двох поразок, швейцарський, змішаний. Гра через локальну мережу Інтернет забезпечує особисту присутність усіх учасників і глядачів, достатню та однакову для всіх пропускну здатність. Доведено припущення щодо обґрунтування кіберспорту як виду спорту, якому притаманні спортивна складова, методика підготовки, система змагань та всі елементи тренувального процесу, як і традиційним видам спорту, та наявність специфічних ознак.
Ключові слова: кіберспорт, система змагань, змагальна діяльність, спорт.
11
Sukmaniuk, V. M. "ЕКОНОМІКО-ПРАВОВА МОДЕЛЬ ДЕРЖАВНО-ПРИВАТНОГО ПАРТНЕРСТВА В ЗАЛІЗНИЧНІЙ ГАЛУЗІ УКРАЇНИ." Transport development, no. 2(7) (March 15, 2021): 17–29. http://dx.doi.org/10.33082/td.2020.2-7.02.
Full textAbstract:
Вступ. В умовах обмеженого фінансування, породженого складною еконо- мічною ситуацією в країні, зростає актуальність і важливість застосування будь-яких форм партнерства держави і приватних підприємств у галузях, які відносяться до державної монополії та виконують значне соціальне наванта- ження. Мета. Метою статті є уточнення сутності поняття «державно- приватне партнерство» з урахуванням його визначальних характеристик та розроблення підходу до формування економіко-правової моделі державно-при- ватного партнерства, що забезпечує прискорений та ефективний розвиток залізничної інфраструктури в умовах складної загальноекономічної ситуації в країні та обмеженого фінансування стратегічно важливих галузей. Резуль- тати. До трактувань дефініції «державно-приватне партнерство» внесено принципові доповнення, що характеризують відмінності такого партнерства від інших випадків взаємодії держави з інвесторами та приватними підпри- ємцями. Обґрунтовано доцільність застосування державно-приватного парт- нерства як єдиного шляху забезпечення прискореного розвитку стратегічних галузей та отримання позитивного ефекту від реалізації суспільно значущих проєктів. Здійснено варіантний аналіз і запропоновано економіко-правову модель розвитку залізничної галузі у формі державно-приватного партнерства шляхом ведення державним підприємством та інвестором спільної діяльності без створення юридичної особи. Підкреслено соціальну спрямованість проєкту з розвитку залізничної інфраструктури та досягнення балансу розподілення вигод і ризиків між його учасниками. Висновки. Запропонований варіант парт- нерства державного підприємства і приватного бізнесу, в основі якого лежить спільна діяльність без створення юридичної особи, дасть змогу залучити значні кошти вітчизняного інвестора для суттєвого збільшення провізної спромож- ності залізниці на перевантаженій дільниці, що матиме соціальний та низку інших позатранспортних ефектів, а також сприятиме отриманню очікуваних вигод кожним учасником спільного проєкту.
12
Liashenko, O. O. "Формування української політичної нації: етнополітичний контекст державотворення." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 6 (December 6, 2020): 60–70. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2020.06.07.
Full textAbstract:
Мета статті – розглянути шляхи та перспективи формування політичної нації в українському соціумі на сучасному етапі державного будівництва.
Наукова новизна. На основі аналізу наявних у світовій і вітчизняній етнополітичній науці теорій творення нації запропоновано бачення основних принципів формування української політичної нації на сучасному етапі державотворення й актуалізовано наявні етнополітичні виклики на шляху реалізації цієї мети.
Висновки. На відміну від більшості європейських та американських країн, де період формування націй збігся у часі з періодом становлення їх державності, в Україні формування нації відбувалося в умовах вікової бездержавності.
Особливістю сучасного етапу становлення української політичної нації є досягнення гармонії та взаємозалежності громадянської й етнічної ідентичностей українського суспільства. Відповідно до сучасних реалій в основу формування політичної нації повинні бути покладені такі засади. По-перше, необхідно змістити акценти із боротьби «проти» і «за» на творення «в ім’я» – держави, нації, людини на основі злагоди, толерантності, захисту національних інтересів. По-друге, в основу творення нації повинна бути покладена ідея поліетнічної, соціальної, політичної злагоди на основі загальноприйнятої мети. По-третє, держава у сучасній системі цінностей не самоціль, а інструмент досягнення мети, засіб самоствердження нації. По-четверте, Україна повинна бути найвищою цінністю для всіх її громадян як їхня спільна Батьківщина в існуючих кордонах. По-п’яте, повинна забезпечуватися правова рівність громадян України, їхня духовна та культурна цілісність і самобутність. По-шосте, повинна культивуватись як національна самоповага, так і культурна та психологічна сприйнятливість до прогресивних надбань інших націй. По-сьоме, громадяни України повинні усвідомлювати свій майбутній розвиток як результат співпраці у громадянському демократичному суспільстві. По-восьме, національну ідею слід позбавити ідеологічної забарвленості. По-дев’яте, громадянські та соціальні цінності повинні бути піднесені до рівня загальнонаціональних. Слід також пам’ятати, що українському етносу так само доводиться долати наслідки тоталітаризму і бездержавного існування, фактично відроджувати свою самобутність. А це не можна сприймати як спроби асимілювати інші народи, що є складовими частинами поліетнічного суспільства України.
13
Литвинова, Світлана Григорівна. "Віртуальні предметні спільноти як засіб управління нормативно-методичним забезпеченням діяльності вчителя ЗНЗ." Theory and methods of e-learning 3 (February 10, 2014): 162–66. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v3i1.334.
Full textAbstract:
З розвитком інформаційно-комунікаційних технологій (ІКТ) з’являються нові форми і програмні сервіси для зберігання та управління даними. В останні роки багато робиться для того, щоб використати досвід обміну знаннями і залучити учнів, студентів, вчителів та викладачів до участі в житті реальних предметних спільнот, де у рамках окремої спільноти усі учасники можуть обмінюватися повідомленнями, текстовими документами, відео та аудіо файлами, а також знаннями, які вони можуть використати у своїй діяльності.Актуальність дослідження обумовлена тим, що «Концепція Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року» визначає фундаментальну природничо-математичну освіту однією з основних факторів розвитку особистості, і потребує оновлення її змісту з урахуванням суспільних запитів, потреб інноваційного розвитку науки та виробництва, запровадження сучасних методів навчання, поліпшення якості підготовки та видання навчально-методичної літератури, удосконалення механізмів оцінювання результатів навчальної діяльності [5].Систематичне використання ІКТ під час навчання предметів природничо-математичного циклу у загальноосвітніх навчальних закладах спонукає вчителів до постійного і систематичного створення власних презентацій до окремих тем уроків, тестів, пошуку відео і аудіо фрагментів дослідів тощо. Виникає проблема збереження навчальних матеріалів їх оцінювання, обміну з колегами, використання під час атестації, конкурсів. Виникає потреба у створенні і розвитку динамічних віртуальних предметних спільнот.Наукові пошуки питання обумовлені широким використанням мережі Інтернет, як комунікаційного середовища з широким комунікаційним потенціалом. У зарубіжній науковій літературі дослідження віртуальних спільнот мають, в основному, описовий характер і орієнтовані на вирішення наступних завдань: формування визначення поняття «віртуальна спільнота» (А. Денніс, К. Рідінгз, Б. Уеллман, К. Фігалло, С. Хільц та ін.), розробку класифікації віртуальних спільнот (К. Портер, У. Долакіа, М. Вірнош, К. Джонс, С. Рафаелі, С. Кришнамерти, Л. Коміто, У. Маркус, Р. Багоззі, Б. Батлер, Дж. Прііс, А. Армстронг та ін.), визначення структурних властивостей віртуальних спільнот (К. Фігалло, К. Портер, К. Джонс, С. Кришнамерти, А. Бленкард, С. Харрісон та ін.), педагогічний підхід до вивчення віртуальних спільнот (Є. Д. Патаракін). Розвиток віртуальних спільнот розкрито у працях таких науковців, як: В. Ю. Биков, Р. О. Голощук, М. І. Жалдак, Н. Т. Задорожна, В. М. Кухаренко, І. Д. Малицька, Н. В. Морзе, В. В. Осадчий, С. А. Раков, О. М. Самойленко (Україна), О. О. Андрєєв, Є. Д. Патаракін, Є. С. Полат, А. В. Хуторський, Н. С. Чураєва (Росія), С. Віркус (Великобританія), Д. Боуден (США) та інших.Нові можливості, які відкриваються перед навчанням, пов’язані з розвитком «цифрової пам’яті». Це не тільки збереження даних, але і наявність сервісів, які полегшують можливість індивідуального та колективного їх використання.З розвитком мережі ми переходимо від індивідуального програмного забезпечення до мережних програм та управлінню колективною пам’яттю. Прикладом колективної пам’яті може слугувати Всесвітня глобальна павутина (World Wide Web), в якій усі ресурси зберігаються по універсальних адресах URL. «Цифрова пам’ять» не тільки вбудовується в усі об’єкти мережної культури але поступово вбирає в себе матеріали архіві, музеїв, бібліотек та дослідних інститутів, зазначає Є. Д. Патаракін [4, с. 18]Усі ці новітні підходи щодо «цифрової» і колективної пам’яті останнім часом реалізуються у різних віртуальних спільнотах, особливо у тих, які формуються і підтримуються освітянами.Втіленням інформаційної епохи сьогодні стала глобальна мережа Інтернет як ключова інформаційна технологія і універсальний засіб вільної комунікації в освіті. Досягнення у сфері ІКТ є підґрунтям для створення нової форми педагогічної комунікації, яка отримала назву віртуальних предметних спільнот.Важливим фактором у дослідженні віртуальних предметних спільнот є формування основних понять. Переклад англійських аналогів virtual community, online community, online group узагальнено у понятті «віртуальна спільнота».Спільнота – мала група або велика соціальна група людей, які активно спілкуються між собою як на професійні, так і на непрофесійні теми [4, с. 22-23].Спільнота – це група людей, які мають спільні інтереси, прагнення та цілі [8].Спільнота – це група людей які взаємодіють між собою, живуть у деякій близькості (просторі, часі, відносинах) [1].Віртуальна спільнота – соціальне об’єднання, яке виростає з мережі, коли група людей підтримує відкрите обговорення досить довго і по-людськи, для того, щоб сформувати мережу особистих відношень у кіберпросторі. [4, с. 8]. У середині спільноти обмін знаннями і досвідом здійснюється на основі електронної розсилки повідомлень, списку новин, дошки оголошень або віртуальних сайтів тощо. Всі заохочення взаємодії, іноді фокусуються навколо особливого інтересу, а іноді і просто спілкуванні.Віртуальна спільнота – це сукупність індивідів, об’єднаних спільними інтересами, цілями та звичаями, тривала взаємодія яких повністю, або у крайньому випадку, частково здійснюється засобами Інтернету і регулюється специфічними для нього засобами комунікації протоколами і нормами [6] .Всередині спільноти обмін знаннями і досвідом здійснюється у вигляді обміну професійними даними і відомостями.Віртуальна предметна спільнота це об’єднання вчителів-предметників, яке виростає з мережі, має спільні інтереси, прагнення та цілі, активно спілкується між собою як на професійні, так і на непрофесійні теми.У співробітництві з НАПН України компанією «Майкрософт Україна» було започатковано мережу «Партнерство в навчанні» [3], яка надає більше можливостей освітянам дізнатися про новітні ІКТ з метою покращання якості навчання. Призначення мережі – створювати професійні віртуальні спільноти, спільно працювати над розробкою уроків, навчальних і методичних матеріалів, обмін досвідом та ідеями, про що зазначає І. Д. Малицька [7].Розвиток та інтегрування ІКТ у системах освіти зарубіжних країн та України є одним з пріоритетних напрямів, тому у мережі «Партнерство в навчанні» було започатковано шість віртуальних предметних спільнот природничо-математичного циклу природничо-математичного циклу: математика (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/mathematics), фізика (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/physics), хімія (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/chemistry), біологія (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/biology_b), географія (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/geography), інформатика (ua.partnersinlearningnetwork.com/communities/informatic).Мета створення предметних спільнот: стійкий інноваційний розвиток та навчально-методичне забезпечення природничо-математичної освіти.Характерні особливості віртуальної предметної спільноти: 1) відсутність бар’єрів комунікації як психологічних, так і географічних; 2) інтерактивний характер взаємодії членів, які можуть ефективно обмінюватися корисною і цікавою інформацією; 3) можливість самопрезентації і самореалізації вчителів-предметників; 4) неформальна структура он-лайн спілкування; 5) структурований банк навчально-методичних матеріалів.Повідомлення, які розміщуються у спільноті можна розділити на п’ять основних груп:статичні з постійною адресою. До цієї групи відносяться різноманітні мережні публікації. Наприклад, статті, книги, фото тощо;динамічні без постійної адреси. Ця група формується на засадах дискусії, діалогу, обміну думками. Наприклад, електронна пошта, списки розсилки, форуми, чати;динамічні з постійною адресою. Прикладами можуть слугувати блоги, wiki-wiki;інтерактивні з постійною адресою. До цієї групи відносяться різноманітні мережні публікації (статті, книги, нормативні документи, розробки уроків, презентації, фото тощо) які формуються на засадах інтенсивного колективного використання, обговорення та поліпшення;он-лайн без постійної адреси. Ця група формується на засадах дискусії, діалогу, презентації, обміну думками в режимі реального часу. Наприклад, Adobe Acrobat Connect; COMDI; Dimdim; BigBlueButton, WiZiQ, V-class.ru, Glance Networks (англ.); IBM Lotus Sametime; InterCall (англ.); Microsoft Office Live Meeting; WebEx (англ.); WebTrain (англ.) тощо [2].Структура предметної спільноти включає наступні компоненти: оголошення, дискусії, події, посилання, спільні документи, відео матеріали, презентації, розробки уроків, фото матеріали, методичне забезпечення.Залучення вчителів до предметних спільнот здійснено за такими напрямками: електронна розсилка посилань з адресою предметних спільнот на електронні скриньки загальноосвітніх навчальних закладів; проведення он-лайн навчальних семінарів для вчителів-предметників; презентація предметних спільнот на науково-практичних семінарах та конференціях.Наповнення нормативно-методичних сховищ спільнот здійснено вчителями-предметниками, координаторами спільнот та методистами. Нормативно-методичні документи регламентують діяльність вчителя та включають інструкції (з техніки безпеки, протипожежної безпеки, безпека під час проведення екскурсій, лабораторних робіт тощо), навчальні плани, методичні рекомендації (щодо викладання предметів, проведення Всеукраїнських олімпіад), листи МОНмолодьспорт України, листи місцевих органів управління (ГУОН м. Києва, обласні управління освіти тощо), листи інститутів підвищення кваліфікації (графіки проходження курсів підвищення кваліфікації) тощо.Таким чином, створення та наповнення інформаційних сховищ віртуальних предметних спільнот слугує засобом управління нормативно-меточним забезпеченням діяльності вчителя-предметника загальноосвітнього навчального закладу.
14
Мойсеєнко, І. М. "НЕЙРОНАУКИ ЯК ПІДҐРУНТЯ ДО КОРЕКЦІЇ СЕНСОМОТОРИКИ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ АУТИЧНОГО СПЕКТРУ." Педагогіка та психологія, no. 61 (April 2019): 122–31. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.61.14.
Full textAbstract:
У сучасному науковому світі щодня з'являються різні напрями досліджень, що приводить до виникнення нових дисциплін. Здобутки нейропсихології, нейробіології та нейрофізіології є новим поштовхом для розвитку педагогічного напряму корекції психофізичних порушень у дітей з особливими освітніми потребами. Спеціальні педагоги встановлюють цілі та завдання розвитку дитини з розладами аутичного спектру (РАС), нейрології допомагають їх виконувати. Вирішення проблеми вимагає компетентності психологів, клініцистів, педагогів, які можуть забезпечити відповідну нейрокорекцію. Спільна робота вчених різних сфер діяльності – фізіологів, психологів, викладачів – допоможе зрозуміти та розробити нові методи допомоги дітям із РАС. Мета статті – висвітлити клінічні особливості функціональних порушень нервової системи дітей з РАС. У статті зроблено аналіз стратегій, технологій, емпіричних здобутків сучасних нейронаук та їхній вплив на розробку педагогічних технологій допомоги дітям з особливими освітніми потребами. На основі всебічного дослідження було визначено ряд питань. Діти з аутизмом мають неврологічні розлади. У галузі корекційної педагогіки виникають труднощі дітей з РАС у імітації, розподілі м’язового тонусу, рухи погано скоординовані, порушена орієнтація в просторі, відчуття тіла, звуків, фарб, форм навколишнього середовища. Неповна інтеграція рефлекторних моделей може спричинити функціональні та структурні проблеми в організмі. Нейрофізіологічною основою центральної нервової системи став початок нових підходів до діагностики та педагогічної допомоги дітям з РАС. Розробка авторської методики "Сенсомоторний розвиток" базується на знаннях нейрофізіології. На основі комплексного дослідження зроблений аналіз авторської методики, що спрямована на стимуляцію органів вестибулярної системи та пропріоцепцію дітей з РАС. Спеціальні вправи стимулюють мозочок, стовбур мозку, мієлінізацію нервових волокон. Теоретичні та експериментальні дослідження дали можливість розробити структуру діагностики сенсомоторних навичок. На основі результатів діагностики було розроблено авторську методику формування сенсомоторних навичок.
15
Hala, L. O. "МЕТОДОЛОГІЯ РОЗРОБКИ КОМПЛЕКСУ СТАНДАРТНИХ ОПЕРАЦІЙНИХ ПРОЦЕДУР В УМОВАХ УПРОВАДЖЕННЯ НАЛЕЖНОЇ АПТЕЧНОЇ ПРАКТИКИ." Фармацевтичний часопис, no. 3 (September 9, 2019): 60–66. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.3.10403.
Full textAbstract:
Мета роботи. Науково-прикладне обґрунтування підходів до розробки переліку типових стандартних операційних процедур (СОП) та визначення змістового наповнення їх складових для забезпечення належного виконання вимог стандартів Належної аптечної практики (GPP).
Матеріали і методи. У дослідженні були використані нормативно-правові акти України й інших країн світу, Спільна настанова Міжнародної фармацевтичної федерації та Всесвітньої організації охорони здоров’я «Належна аптечна практика: Стандарти якості аптечних послуг» (2011), а також системний та структурно-функціональний аналіз, зокрема моделювання процесів.
Результати й обговорення. На підставі вивчення досвіду використання національних стандартів GPP за основними напрямами фармацевтичної діяльності аптек у різних країнах світу та відповідних розробок вітчизняних науковців проведено типологію СОП. Запропоновано перелік найбільш розповсюджених типових СОП відповідно до ролей фармацевтичних працівників аптеки, які вони виконують у повсякденній діяльності. Керівництво аптеки самостійно вирішує питання щодо розширення зазначеного переліку залежно від спектра фармацевтичних послуг, що надаються.
За результатами проведеного дослідження, в основу якого були покладені системний, процесний та функціонально-рольовий підходи до організації фармацевтичної діяльності аптек, запропоновано вісім типів СОП: підготовчі, товарознавчі, виробничі, аналітичні, контролюючі, обслуговуючі, освітні й оціночні.
У зв’язку з відсутністю загально прийнятої процедури розробки СОП запропоновано орієнтовну типову структуру СОП для аптек та її змістове наповнення, враховуючи наступні вимоги GPP: актуальність, ясність, точність, доступність, зручний формат. Для забезпечення доступності подання матеріалу СОП не має дублювати основну інформацію стосовно вимог до фармацевтичної діяльності, що розміщена в стандарті GPP. Для забезпечення належного виконання вимог GPP запропоновано низку методологічних підходів до розробки СОП.
Висновки. Проведена типологія СОП та запропоновано вісім типів СОП: підготовчі, товарознавчі, виробничі, аналітичні, контролюючі, обслуговуючі, освітні та оціночні, а також перелік найбільш розповсюджених типових СОП за функціонально-рольовим підходом до розробки національних стандартів GPP та орієнтовну типову структуру СОП для аптек.
16
Холоденко, Василь. "ДІЯЛЬНІСТЬ АРХЕОЛОГІЧНИХ ЕКСПЕДИЦІЙ НАУКОВИХ УСТАНОВ НА СТОРІНКАХ ВИДАННЯ ПЕРЕЯСЛАВЩИНИ (1945-1991)." Society. Document. Communication, no. 10 (January 9, 2021): 182–215. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-10-182-215.
Full textAbstract:
Періодичні видання виходять через певні проміжки часу, мають заздалегідь визначену постійну щорічну кількість і назву нумерованих чи датованих, однотипово оформлених випусків, які не повторюються за змістом, мають однакову назву. Особливо цікаві для істориків, зокрема краєзнавців, регіональні видання. Такі видання містять низку різноманітної інформації. У статті мова йде про діяльність Інституту археології Національної академії наук України. Цей заклад є основною науковою установою щодо археологічних експедицій. Установа перебуває в структурі Національної академії наук України, що здійснює науково-дослідницьку діяльність у галузі вивчення археології та давньої історії України. Інститут археології входить до складу Відділення історії, філософії та права Національної академії наук України.
Мета статті – проаналізувати публікації 1945-1991 рр., виокремити тексти, що засвідчують діяльність археологічних експедицій наукових установ.
У статті для вивчення історії та розвитку видань Переяславщини використано як основні метод спостереження та описовий метод. На різних етапах дослідження послуговувалися методом функціонального аналізу для визначення тематичного навантаження періодичних видань. У процесі дослідження застосовано такі методи: метод аналізу та синтезу – на етапі членування текстів періодичного видання Переяславщини та групування їх за певними ознаками; метод квантитативного аналізу – задля визначення частотності використання рубрик і їх різноманітних форм на газетних шпальтах.
Зроблено висновок, що упродовж аналізованого періоду діяльність археологічних експедицій наукових установ висвітлювала газета Переяславщини з такими назвами: «Прапор Переяслав-Хмельницького», «Зоря комунізму» та «Комуністична праця». Усього нами зафіксовано одинадцять публікацій. Здебільшого їх авторами були працівники музеїв та члени експедиції, зрідка автори не зазначали свої посади. Стало відомо, що з кінця 1950-х років археологічне дослідження міста продовжила спільна експедиція Інституту археології АН УРСР та Переяслав-Хмельницького історичного музею. Найбільш визначним відкриттям були розкопки кам’яних воріт з надбрамною церквою Федора – так званих «єпископських». Унікальною була знахідка цивільної кам’яної споруди – єпископського палацу, розкопаного в 1962-1963 роках на вулиці Радянській, 26.
17
Моісеєва, Ю. А., М. І. Марущак, Н. В. Ліснянська, and О. М. Копаниця. "ЯКІСНА ОЦІНКА ВІДНОШЕННЯ ДО ХАРЧУВАННЯ ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ 2 ТИПУ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (May 22, 2021): 76–79. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.12090.
Full textAbstract:
Резюме. Однією із загальних цілей дієтотерапії при цукровому діабеті 2 типу (T2DM) є удосконалення знань про харчування, пов’язане з діабетом, щоб сприяти позитивним дієтичним практикам та підвищувати якість харчування.
Мета дослідження – оцінити відношення до харчування людей, хворих на цукровий діабет 2 типу.
Матеріали і методи. У дослідження включили 34 хворих на T2DM, які перебували на стаціонарному лікуванні в комунальному закладі «Міська клінічна лікарня № 4» Дніпровської міської ради. З кожним пацієнтом проводили бесіду тривалістю 30–60 хв, під час якої дослідник з’ясовував як діагноз цукрового діабету змінив відношення до харчування, роль харчування при діабеті, зокрема були поставлені наступні запитання: чи вважаєте ви харчування компонентом забезпечення нормального стабільного життя; як змінилося ваше харчування після виявлення цукрового діабету; чи змінилося у вас відношення до їжі після того, як ви дізналися, що у вас діабет; як навколишні відносяться до того, що ви відмовляєтесь від певної їжі через діабет; як ви оцінюєте свій емоційний стан у компанії за столом; як ви організували своє харчування в сім’ї; чи отримуєте ви позитивні емоції від харчування; чи пов’язуєте ви зростання глюкози з погрішностями в харчуванні.
Результати. При аналізі отриманих результатів встановлено, що більшість пацієнтів (61,76 %) розуміє, що харчування є вагомим компонентом забезпечення нормального стабільного життя, проте решта 38,24 % пацієнтів не задумується над якістю харчування для нормального функціонування їх організму. Практично усі хворі на T2DM змінили харчовий раціон після виявлення захворювання, при цьому 9 пацієнтів строго стежать за дієтою, 4 пацієнти зменшили тільки об’єм порцій, решта намагаються дотримуватися дієтотерапії. Після виявлення у хворих T2DM, в них також змінилося відношення до їжі, зокрема, у більшої частини пацієнтів підвищилося бажання з’їсти «шкідливі» для цієї категорії хворих продукти. Часто як пацієнти, так і навколишні почували себе незручно під час прийому їжі за одним столом.
Висновки. Модифікація харчування є необхідним заходом для ефективного керування цукрового діабету 2 типу пацієнтами. Спільна робота медичного персоналу з хворим на діабет дозволить виробити стратегії для конкретного пацієнта, що збалансує не тільки їх харчування, але й міжособистісні стосунки під час споживання їжі.
18
Артюшин, Леонід, Володимир Герасименко, and Володимир Коваль. "МЕТОД ФОРМУВАННЯ СПІЛЬНОЇ АВІАЦІЙНОЇ ГРУПИ." Сучасні інформаційні технології у сфері безпеки та оборони 40, no. 1 (June 9, 2021): 63–68. http://dx.doi.org/10.33099/2311-7249/2021-40-1-63-68.
Full textAbstract:
Сьогодні, все частіше з’являється інформація щодо спільних польотів пілотованої та безпілотної авіації для виконання єдиного завдання. Користь такого симбіозу полягає у підвищенні ефективності бойового застосування авіації, збереженні життя льотного складу, зниженні витрат на виконання завдання, зростанні можливостей щодо відновлення боєздатності тощо. Але постає проблема, яким чином керувати формуванням спільних авіаційних груп пілотованої та безпілотної авіації у польоті? Який математичний апарат існує сьогодні, що дозволить ефективно, відповідно до визначених критеріїв, керувати авіацією у складі спільних авіаційних груп?
Метою статті є розв’язання вищезазначеної проблеми шляхом застосування положень теорій класичної механіки та динаміки складних механічних систем. Актуальність проблематики пояснюється тим, що серед великої кількості задач, пов’язаних з управлінням складними механічними системами, задача формування потрібної (заданої) конфігурації є найбільш затребуваною та поліваріантною, залежною від початкових умов.
За кінцеву мету формалізації процесу формування спільної авіаційної групи вважатимемо формування конфігурації складної механічної системи шляхом двокритеріальної оптимізації за мінімальний час з мінімумом витрат енергії. При цьому рух кожного з елементів системи будемо описувати диференційними рівняннями.
Запропонований порядок розв’язання задачі оптимального управління конфігурацією спільної авіаційної групи пілотованої та безпілотної авіації складає основу методу формування спільної авіаційної групи, який з метою зменшення потрібного часу на розрахунки може бути реалізований у нейронній мережі, що підвищить загальну ефективність симбіотичного (спільного) бойового застосування пілотованої та безпілотної авіації.
19
Gorlo, N. V. "Іредентизм у контексті об’єднавчих етнополітичних рухів: сутність і специфіка." Grani 18, no. 7 (May 22, 2015): 57–62. http://dx.doi.org/10.15421/1715136.
Full textAbstract:
Мета дослідження полягає у з’ясуванні особливостей іредентизму, що здійснюється в процесі проведення порівняльного дослідження іредентизму з іншими формами об’єднавчих етнополітичних рухів – уніонізмом і паннаціоналізмом. Іредентизм розглядається як форма уніонізму, тому що спрямовується на об’єднання груп розділеного народу, і як один зі способів реалізації паннаціоналістичних ідей. Історичний огляд зародження іредентизму в Греції і Італії показує, що змістом іредентизму є такий варіант об’єднання розділеного народу, коли його більша частина вже створила національну державу і прагне приєднати інші групи розділеного народу, які перебувають під іноземним пануванням. Специфічною ознакою іредентизму є селективний характер чинників, на основі яких формується стратегія об’єднання розділеного народу: мова, спільні елементи культури або схожі уявлення про спільне минуле. Іредентизм має деструктивний потенціал, оскільки загрожує територіальній цілісності держави, в якій проживає іредента. За цією ознакою іредентизм відрізняється від етнічного уніонізму і паннаціоналізму, які найчастіше декларують об’єднання вже сформованих етнополітичних організмів. Серед способів боротьби з руйнівним впливом іредентизму на політичну стабільність в багатоетнічних державах є відкритий діалог між представниками різних етнічних груп і реалізація виваженої регіональної політики.
20
СЕМЕНОВА, Наталія, and Вікторія УДОТ. "ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНІ ОСНОВИ ВЗАЄМОДІЇ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ З РОДИНАМИ УЧАСНИКІВ БОЙОВИХ ДІЙ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 4 (November 26, 2021): 11–16. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.4.2.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано філософські, педагогічні, психологічні та соціологічні підходи до трактування поняття «взаємодія». Визначено поняття взаємодії як процесу двосторонньої діяльності, спрямованої на досяг- нення поставленої мети, заснованої на взаємному впливі учасників взаємодії один на одного. Виокремлено основ- ні ознаки взаємодії: ознака спільного об’єкта, завдяки якої взаємодія дістає свій функціональний (отримання спільного результату) та інтегративний смисл (поєднання учасників взаємодії з метою отримання спільного результату). Зазначено, що наявність спільного об’єкта перетворює суб’єкт-суб’єктні відношення на суб’єкт- об’єкт-суб’єктні. Розкрито сутність поняття «педагогічна взаємодія вихователів із родинами» як процесу погоджених впливів, гармонійних стосунків, що підпорядковані спільній меті, яка реалізується в спілкуванні «на рівних» та спільній педагогічній діяльності щодо виховання дітей дошкільного віку. Визначено поняття «педа- гогічна взаємодія вихователів із родинами учасників бойових дій» як процес двосторонньої, взаємної (спільної) діяльності вихователів ЗДО та членів родин, котрі є учасниками бойових дій, із метою повноцінного розвитку особистості вихованця. Охарактеризовано особливості взаємодії вихователя закладу дошкільної освіти з роди- нами учасників бойових дій. Виокремлено групи родин учасників бойових дій, які мають наявні проблеми, у зв’язку з їх специфікою у вихованні дітей дошкільного віку та взаємодії з вихователями. Визначено умови для повноцін- ного розвитку дитини в родині та в закладі дошкільної освіти. Окреслено вимоги для узгодженої роботи родини учасника бойових дій та вихователя як суб’єктів виховання. Проаналізовано принципи роботи вихователів із родинами учасників бойових дій. Визначено найбільш загальні недоліки роботи вихователів у процесі спілкування з такими родинами.
21
Свенцицька, Еліна. "Б. Шульц і І. Бабель: до типології тексту перехідного періоду." Sultanivski Chytannia, no. 9 (May 1, 2020): 20–33. http://dx.doi.org/10.15330/sch.2020.9.20-33.
Full textAbstract:
Мета. Статтю присвячено порівняльному аналізу двох повістей: «Цинамонові крамниці» Б. Шульца і «Кінармії» І. Бабеля. Мета роботи – зіставити ці повісті, показати близькість їхніх художніх світів в спільних ідеологічних моментах, в просторовій організації, у співвідношенні автора і героя. Дослідницька методика. Перш за все, використано порівняльно-типологічний метод, завдяки якому було визначено риси, які конституюють особливий тип тексту на межі художніх парадигм. Аналізуючи конкретні твори, ми користувалися методом цілісного аналізу, розробленим донецькою філологічною школою, а також методом герменевтичного аналізу, базуючись на положеннях Г.- Ґ. Ґадамера, вислов- лених статті «Істина і метод» – тобто, відтворення смислової перспективи, властивої даному авторові. Результати. Виявлено, що дані твори схожі за жанровою структурою. Також стало зрозуміло, що ці твори рефлектують спільні закономірності духовного життя – богозалишеність та її наслідки, відчуття зламу історичного часу. Повісті Б. Шульца і І. Бабеля пов’язані також подібним баченням простору. В описі природного простору один з головних мотивів – мотив надлишку сил природи, її життєвої повноти. Проведений аналіз показав, що в даних творах є спільні риси суб’єктної організації – тут автор розповідає про події не безпосередньо, а з точки зору головного героя. В обох творах цей герой-оповідач має дві іпостасі: з одного боку, герой як суб’єкт дії й переживання, з іншого – як призма і погляд збоку на зображуваний світ. Наукова новизна. У статті вперше здійснено порівняльний аналіз повістей Б. Шульца «Цинамонові крамниці» і І. Бабеля «Кінармія» крізь призму аналізу простору, часу та суб’єктної організації. Вперше виявлені особливості авторського погляду, характерні для тексту межової ситуації: це погляд вражений і це погляд зупинений. Практичне значення. Стаття може бути використана для подальшого вивчення типологічних рис творів Б. Шульца і І. Бабеля. Наукові результати можуть бути застосовані під час написання курсових та дипломних робіт.
22
СМОЛЮК, Світлана. "СУТНІСНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ» ВИХОВАТЕЛЯ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 14, 2022): 118–22. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.19.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано різні наукові проблеми щодо дослідження дефініцій міжособистісної взаємодії вихо- вателя закладу дошкільної освіти. На основі аналізу наукової літератури висвітлено сутнісний аналіз поняття «міжособистісної взаємодії» вихователя закладу дошкільної освіти. Автором проаналізовано різні підходи до визначення понять «взаємодія» та «міжособистісна взаємодія». З’ясовано, що поняття взаємодії застосовується, по-перше, для характеристики дійсних реальних контактів людей під час сумісної діяльності; по-друге, для опису взаємних впливів один на одного під час сумісної діяльності або в процесі соціальної активності. Під час взаємодії вихователь впливає на мотиви, цілі, прийняття рішень, на виконання і контроль дій, тобто на всі складові діяльності вихованця (партнера). Зокрема, автором досліджено, що до структури взаємодії входять: суб’єкти взаємодії, взаємний зв’язок, взаємний вплив один на одного, взаємні зміни суб’єктів спілкування. При цьому взаємодія складається з дій, які визначають: діючий суб’єкт; об’єкт дії чи суб’єкт, на який спрямовано вплив; метод дії чи спосіб використання засобів впливу; реакцію індивіда, на якого впливають, чи результат дії. Визначено, що взаємодія суб’єктів освітнього процесу є міжособистісною взаємодією – особистісним контактом двох і більше осіб, зумовлена потребою у спільній діяльності, наслідком якого є взаємні зміни у їхній поведінці, діяльності, установках. Це узгоджена діяльність задля досягнення спільних цілей та результатів, вирішення учасниками значущої для них проблеми чи завдання. Зокрема, виділено два основних типи (стратегії) міжособистісної взаємодії: співпрацю (кооперацію), коли просування кожного з партнерів до своєї мети сприяє або, як мінімум, не перешкоджає реалізації цілей інших, та суперництво (конкуренцію), коли досягнення мети одного з індивідів, що взаємодіють, ускладнює або виключає можливість досягнення цілей інших учасників спільної дії. Найбільш ефективною для розвитку вихованця та колективу є співпраця, для якої характерні знання та опора на позитивне в людині, доброзичливість, довірливість, активність обох сторін, діалог. Досліджено, що всі складові міжособистісної взаємодії характеризуються взаємністю і обіймають такі явища як взаєморозуміння, взаємовплив, взаємопізнання, взаємовідношення, сумісність та спрацьованість.
23
Скнар, О. М. "СІМЕЙНА ВЗАЄМОДІЯ В РАКУРСІ РОЗВИТКУ ГРОМАДЯНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МОЛОДІ: ПОКАЗНИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ." Problems of Modern Psychology, no. 2 (February 16, 2021): 222–30. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-24.
Full textAbstract:
Стаття присвячена теоретичному обґрунтуванню та окресленню показників дослідження взаємодії у сім᾽ї як чинника розвитку громадянської компетентності особистості, що зростає. Актуальним завданням для сучасної науки визначено дослідження соціально-психологічних чинників, що сприяють формуванню готовності молодих людей до компетентної громадянської поведінки, завдяки якій вони зможуть продуктивно діяти в суспільно-політичному просторі, приймати самостійні рішення й відповідати за них, колективно вирішувати спільні проблеми, зважаючи на соціальні наслідки своїх дій й довгострокову користь для суспільства тощо. Обґрунтовано доцільність дослідження особливостей впливу взаємодії в сім᾽ї (в підсистемі «батьки – діти») на подальший розвиток громадянської компетентності молоді. Виходимо з розуміння ролі сім᾽ї як такої, що визначає не лише розвиток дитини, а й врешті-решт – всього суспільства. Сімейне середовище розглянуто як майданчик для засвоєння настанов та правил і норм, опанування навичок взаємодії, яке може сприяти / перешкоджати розвитку компетентності дитини, а в подальшому – компетентної поведінки громадянина в суспільстві. Визначено показники для оцінювання середовища сімейної взаємодії. Конкретизовано індикатори для кожного показника, за якими буде оцінюватись розвивальний потенціал сімейної взаємодії: зовнішні і внутрішні кордони (наявність і визнання норм і правил взаємодії, готовність їх дотримуватись; відповідальне ставлення до власних обов’язків; право на власну думку; право на участь у прийнятті рішень; готовність добровільно об’єднуватись з іншими заради спільної мети); ієрархія (баланс домінування – підпорядкування у взаємодії; здатність визнавати авторитет влади; контроль прийняття рішень; здатність підпорядковувати власні наміри, дії спільним інтересам); гнучкість норм і правил (змінюваність правил взаємодії при зміні ситуації у сім᾽ї (спільноті); відкритість переговорів щодо норм і правил; можливість зміни ролей в разі необхідності); згуртованість (образ «Ми», здатність до емпатії, співпереживання, спів-причетності та розуміння потреб й інтересів Інших, баланс автономності – емоційної зв’язаності).
24
Hnatjuk, M. S., N. Ya Monastyrska, and L. V. Tatarchuk. "КІЛЬКІСНИЙ МОРФОЛОГІЧНИЙ АНАЛІЗ СТРУКТУРНОЇ ПЕРЕБУДОВИ ГЕМОМІКРОЦИРКУЛЯТОРНОГО РУСЛА СПІЛЬНОЇ ЖОВЧНОЇ ПРОТОКИ ПРИ РЕЗЕКЦІЯХ РІЗНИХ ОБ’ЄМІВ ПАРЕНХІМИ ПЕЧІНКИ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 3 (November 27, 2020): 32–36. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.3.11516.
Full textAbstract:
Резюме. Видалення великих об’ємів печінки призводить до портальної гіпертензії, кровотеч із варикозно розширених вен стравоходу, шлунка, прямої кишки, асциту, спленомегалії та структурної перебудови органів басейну ворітної печінкової вени і спільної жовчної протоки, в якій морфологія гемомікроциркуляторного русла при резекції різних обcягів печінки вивчена недостатньо.
Мета дослідження – морфометрично вивчити особливості структурної перебудови судин гемомікроциркуляторного русла спільної жовчної протоки при резекції різних об’ємів печінки.
Матеріали і методи. Дослідження проведено на 60 лабораторних статевозрілих білих щурах-самцях, яких поділили на 4 групи: перша – 15 інтактних тварин, друга – 15 щурів після видалення 31,5 % паренхіми печінки, третя – 15 тварин після резекції – 42,0 %, четверта – 15 щурів після видалення 58,1 % паренхіми печінки. Евтаназію тварин здійснювали кровопусканням в умовах тіопенталового наркозу через 1 місяць від початку досліду. Із спільної жовчної протоки виготовляли мікропрепарати, в частині спостережень гемомікроциркуляторне русло заливали туш-желатиновою сумішшю. Морфометрично визначали діаметри артеріол, передкапілярних артеріол, гемокапілярів, закапілярних венул, венул, щільність мікросудин, відносний об’єм ушкоджених ендотеліоцитів. Кількісні показники обробляли статистично.
Результати. Встановлено, що видалення 58,1 % паренхіми печінки призводило до розвитку пострезекційної портальної гіпертензії і структурної перебудови судин гемомікроциркуляторного русла спільної жовчної протоки, яка характеризувалася вираженим звуженням просвітів артеріол, передкапілярних артеріол, гемокапілярів, значним розширенням закапілярних венул та венул, зниженням щільності мікросудин, ушкодженням ендотеліоцитів.
Висновки. Виявлено, що резекція 58,1 % паренхіми печінки призводить до пострезекційної портальної гіпертензії, вираженого звуження артеріол, передкапілярних артеріол, гемокапілярів та розширення закапілярних венул і венул у спільній жовчній протоці. Розширення венозних судин гемомікроциркуляторного русла призводить до венозного повнокров’я, гіпоксії, ушкодження ендотеліоцитів, ендотеліальної дисфункції, перивазальних і стромальних набряків, дистрофії, некробіозу клітин, тканин, інфільтративних та склеротичних процесів у досліджуваному органі.
25
Dobrovolska, Rufina. "Реалізація інтеграції змісту професійної підготовки майбутніх учителів музичного мистецтва до організації музично-естетичного простору закладів загальної середньої освіти шляхом впровадження міжпредметних зв’язків як педагогічної умови." Освітній простір України, no. 16 (September 16, 2019): 70–78. http://dx.doi.org/10.15330/esu.16.70-78.
Full textAbstract:
На сучасному етапі реформування вищої педагогічної освіти, зміни, що відбуваються в суспільстві, пов’язані з інтеграцією України у світовий освітній простір, з комп’ютеризацією освіти. Це вимагає створення нових педагогічних умов і пошуку новітніх методик викладання, що забезпечать підготовку висококваліфікованих педагогів, вчителів музичного мистецтва. Для впровадження інтеграційного процесу в освітнє середовище потрібно дотримуватися таких дидактичних умов: спільної мети та завдань освітнього процесу; єдності спільних дидактичних принципів і методів навчання; уніфікованості системи понять; логічності засвоєння навчальної інформації. Головними завданнями інтеграції під час професійної підготовки майбутніх учителів музики до організації музично-естетичного простору закладів загальної середньої освіти є: оволодіти базовими педагогічними знаннями; набути вміння поєднувати навчальний матеріал профільних дисциплін; сформувати вміння використовувати міжпредметні зв’язки.
26
Горлачук, Н. В., Н. О. Зарівна, and Л. М. Мосула. "ВИЗНАЧЕННЯ ТІАНЕПТИНУ ТА МОРФІНУ В СЕЧІ ХРОМАТОГРАФІЧНИМИ МЕТОДАМИ." Medical and Clinical Chemistry, no. 3 (December 14, 2021): 68–73. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i3.12584.
Full textAbstract:
Вступ. В Україні та й у всьому світі спостерігають зростання використання психотропних речовин, які в основному впливають на центральну нервову систему. Відповідно до цього, підвищується кількість гострих отруєнь даними препаратами. З токсикологічної точки зору, найбільш значущими є трициклічні антидепресанти і наркотичні засоби. Причинами отруєння можуть бути застосування при суїцидах та з метою одурманення, передозування під час лікування та безконтрольне приймання препаратів для самолікування. Тому в останні роки помітно зростає науковий інтерес у токсикологічній практиці до вивчення антидепресантів та наркотичних речовин. Ситуація ускладнюється тим, що їх приймають спільно з наркотичними засобами або іншими психоактивними речовинами.
Мета дослідження – розробити методики ідентифікації тіанептину та морфіну в біологічних рідинах (сечі) при спільній присутності методами тонкошарової хроматографії, високоефективної рідинної хроматографії, газорідинної хроматографії з мас-спектрометрією.
Методи дослідження. Під час дослідження використано водні розчини стандартних зразків тіанептину і морфіну; хроматографічні системи: толуол – ацетон – 96 % етиловий спирт – 25 % розчин аміаку (45:45:7,5:2,5), етилацетат – метанол – 25 % розчин аміаку (85:10:5), етанол 96 % – метиленхлорид – 25 % розчин аміаку (57,5:40:2,5); реактиви Маркі та Драгендорфа; газовий хроматограф “Agilent 1100 2C/MSD SL”.
Результати й обговорення. Ідентифікацію тіанептину та морфіну здійснювали за допомогою реакцій ідентифікації, тонкошарової хроматографії. Оптимальною хроматографічною системою є етанол 96 % – метиленхлорид – 25 % розчин аміаку (57,5:40:2,5); проявник – реактив Маркі. Встановлено параметри ідентифікації речовин за даних умов: час утримування, спектральні співвідношення речовин, спектри поглинання в УФ-спектрах.
Висновки. Розроблено методику виявлення тіанептину та морфіну методом тонкошарової хроматографії на пластинках марки “Sorbfil ПТСХ”, методику визначення тіанептину і морфіну з використанням методу високоефективної рідинної хроматографії, методику ідентифікації тіанептину та морфіну методом газорідинної хроматографії з мас-спектрометрією. Визначено оптимальні умови ізолювання тіанептину та морфіну при спільній присутності з модельних сумішей біорідини (сечі).
27
Сичова, Я. А. "«МІСЦЯ ПАМ’ЯТІ» ЯК ЗАСІБ КОНСТРУЮВАННЯ КОЛЕКТИВНОЇ ІДЕНТИЧНОСТІ." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 32 (February 3, 2022): 158–62. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i32.1038.
Full textAbstract:
Сичова Я. А. «Місця пам’яті» як засіб конструювання колективної ідентичності. – Стаття. У статті розглядається концепція «місць пам’яті» французького дослідника П. Нора як засіб конструю-вання колективної ідентичності, формування та захист якої актуалізуються в умовах глобалізаційних викликів і загроз для національних спільнот (розмивання автономії та суверенітету традиційної держави-нації на користь наднаціональних структур, політика мультикультуралізму тощо). Суперечність між національним та наднаціональним, а також неоднозначність впливів останнього на ідентичність індивідів і груп спричиняють «всесвітнє торжество пам’яті», пов’язане з надлишковим зверненням до подій минулого («меморіальна індустрія»). Це своєю чергою несе загрозу політизації та інструменталізації історії і, як наслідок, мнемонічних битв – конфліктів, пов’язаних із пам’яттю та інтерпретацією минулого. У дусі конструктивістської парадигми наголошується на сконструйованості ідентичності й пам’яті, формування яких може спиратися як на реальні факти, так і на вигадку. Розкривається сутність поняття «місця пам’яті», його зв’язок із речовою та нематеріальною спадщиною національних спільнот. Наголошується на відмінностях між універсальною історією та плюралістичними пам’ятями, позаяк кожна спільнота має власну пам’ять та підтримує і захищає її (політика ідентичності), що несе в собі загрозу спотворень і маніпуляцій. Обґрунтовуються причини «обов’язку пам’ятати», з-поміж яких – прискорення історії (ризик втрати самобутності в умовах глобальних трансформацій) та загальна демократизація (боротьба меншин за утвердження власного минулого). З’ясовуються мета та види «місць пам’яті» як засобів реконструкції минулого, зо-крема музеї, архіви, меморіали, бібліотеки, щоденники тощо. Висвітлюється значення символізму «місць пам’яті» шляхом «переробки історії» – її інтерпретації під певним кутом зору, з огляду на що важливого значення в процесі формування «місць пам’яті» набуває міфологічна оповідь.
28
КАБАНЕН, Інна. "МИСТЕЦТВО ГОВОРИТИ ПО-ОДЕСЬКИ: ОДЕСЬКІ ФРАЗЕОЛОГІЗМИ ІСААКА БАБЕЛЯ ЯК «ФІКСОВАНІ ОДИНИЦІ МОВНОГО МИСТЕЦТВА» В ТЕЛЕВІЗІЙНО-КІНЕМАТОГРАФІЧНОМУ КОНТЕКСТІ." Мова, no. 35 (July 29, 2021): 102–10. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237844.
Full textAbstract:
Мета цієї статті — дізнатися про те, чи є певні фрази на так званій «одеській мові» в Одеських оповіданнях Ісаака Бабеля віддзеркаленням реальності, відображенням міфу або виключно художнім твором. Для досягнення мети у статті продемонстровано способи подання цих фраз у таких екранізаціях Одеських оповідань: «Беня Крик» (1926), «Мистецтво жити в Одесі» (1989), «Биндюжник і король» (1989) і «Захід» (1990). Новизна цього дослідження полягає в тому, що вищевказані фрази розглянуто як «фіксовані одиниці мовного мистецтва», які використовуються у фільмах як маркери і застосовуються в орнаментальному призначенні, а також як визначники місця дій оповідання, додаючи тексту одеський колорит. Спочатку проаналізовано основні характеристики кожного з фільмів, їх спільне і відмінне; далі показано, як цитати з творів І. Е. Бабеля занурено в екранізовані діалоги. Результати аналізу свідчать про те, що в більш сучасних екранізаціях фіксовані одиниці мовного мистецтва використовуються особливо часто, хоча сам розповідний текст значно змінений і наближений до норми російської літературної мови. Висновки констатують, що, незважаючи на те, що в фільмах «одеська мова» І. Е. Бабеля представлена як художнє мовлення і відображення міфу, не виключена можливість відображення нею місцевих міських мовних реалій першої чверті ХХ століття.
29
ІЛЬЇНА, Олена. "ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНОЛОГІЇ ПРОЄКТНОГО НАВЧАННЯ В НОВІЙ УКРАЇНСЬКІЙ ШКОЛІ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 3 (October 27, 2021): 63–68. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.3.10.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема використання технології проєктного навчання в Новій українській школі. Зазначено, що в Новій українській школі пріоритетом стає формування загальноосвітніх умінь і навичок, а також способів діяльності, рівень освоєння яких в значній мірі визначає успішність всього подальшого навчання. Метою статті є дослідження теоретичних основ та особливостей використання технології проєктного навчання в Новій українській школі. Під час аналізу поняття «проєктна технологія», було сформулюване робоче визначення проєктної технології молодших школярів як спільна навчально-пізнавальна, творча ігрова діяльність учнів, що має спільну мету, узгоджені способи діяльності, спрямовані на досягнення загального результату. З’ясовано, що в основі методу лежить розвиток пізнавальних інтересів учнів, умінь самостійно конструювати свої знання, орієнтуватися в інформаційному просторі, показувати свої знання в питаннях, пов’язаних з темою проєкту. Встановлено, що у процесі організації проєктної діяльності учнів учитель виступає в різних рольо- вих позиціях. Представлена класифікація проєктів: за тривалістю часу, за рівнем інтеграції, за способом переважної діяльності, за способом переважної діяльності учнів. Визначені етапи, відповідні структурі освітньої діяльності: мотиваційний, підготовчий, інформаційно-операційний, рефлексивно-оцінний. З метою оптимізації проєктної діяльності дітей запропонований алгоритм. Для прикладу був розглянутий проєкт по темі «Річки та водойми нашої місцевості», який створювався та реалізовувався на інтегрованому курсі «Я досліджую світ». Зроблено висновки, що цінність проєктної діяльності полягає в збагаченні суб’єктивного досвіду дітей новими знаннями і способами діяльності, а також використання проєктів дозволяє розвивати творчі здібності, логічне мислення, прагнення самому відкривати нові знання і вміння виявляти їх в сучасній дійсності.
30
Білик, Олег, and Христина Хіменес. "Особливості проведення змагань в кільцевих автоперегонах (на прикладі «Формула-1» та «NASCAR»)." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 4 (May 20, 2021): 7–12. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2020.4.7-12.
Full textAbstract:
Анотація. Популярність професійних автоперегонів постійно зростає, відповідно організатори подібних змагань прагнуть до удосконалення їх проведення. Важливим фактом є утримання глядацької уваги, а отже існує необхідність у забезпеченні непередбачуваності переможця таких змагань. Найуспішнішими моделями змагальних систем у класі кільцевих видів є Гран-прі змагань Формули-1 та суперсерія NASCAR. Мета. Виявити спільні та відмітні риси проведення змагань в автоперегонах «Формула-1» та «NASCAR». Методи. Аналіз та узагальнення даних наукової та методичної літератури, документальних матеріалів. Результати. У сучасному суспільстві професійні автоперегони характеризуються динамічністю, непередбачуваністю змагальної діяльності та водночас екстремальними, небезпечними, але економічно виправданими підходами до змагань. Виявлено загальні критерії для пошуку спільних та відмітних рис у системі проведення змагань «Формула-1» та «NASCAR», які включають кількість команд, пілотів, змістову частину гонок, систему нарахування очок, наявність «плей-офф», тривалість гонки, кількість та тривалість «пітстопів» за гонку, властивості змагального треку чи траси, гендерну ознаку, географію проведення змагань, участь «Grid girls». Відповідно було з’ясовано характерні особливості систем змагань у професійних автоперегонах за кожним з визначених критеріїв. Обґрунтовано компоненти економічної ефективності систем змагань, які включають середні витрати на сезон для команд, розподіл прибутків, відвідуваність, максимальну заробітню платню, вартість автомобіля та квитків. Зіставлення інформації про проведення змагань з професійних кільцевих автоперегонів дозволило виявити, що організатори «NASCAR» дотримуються більш традиційних підходів до формування системи змагань, а організатори «Формули-1» постійно актуалізують складові змагальної діяльності відповідно до високих технологічних вимог.
Ключові слова: система змагань, професійні автоперегони, «Формула-1», «NASCAR».
31
Haiduk, Maryna. "«Марс» Густава Холста та образно-інтонаційний типаж «сил зла» в сучасному кінематографі." Musicology of Kyiv, no. 59 (December 9, 2019): 141–55. http://dx.doi.org/10.33643/kmus.2019.59.11.
Full textAbstract:
Англійський симфонізм доби модернізму – це глибинне, усталене в музичній культурі ХХ століття, самобутнє явище, дослідження якого є актуальним музикознавчим завданням. Мета публікації – виявити спільний образно-інтонаційний типаж у симфонічних композиціях Г. Холста, Г. Ціммера, Дж. Вільямса. За допомогою феноменологічного методологічного підходу визначаються характеристики тематичного матеріалу обраних зразків музики. Компаративний метод сприяє виявленню рис подібності, які й формують спільний образно-інтонаційний типаж. Г. Холст, засвоївши досвід симфоністів-попередників, зумів створити музичний аналог негативістського образу «сил зла», на основі якого творили композитори наступних поколінь.
32
Кропивницька, Тетяна, and Юлія Луць. "Результативність участі збірних команд Італії та України на Всесвітніх іграх." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 3 (April 20, 2021): 26–30. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2020.3.26-30.
Full textAbstract:
Анотація. Головними змаганнями у неолімпійському спорті є Всесвітні ігри. Їх популярність невпинно зростає, а результати виступів збірних команд є критерієм розвитку цього напряму спорту в країні. Існують поодинокі дослідження співвідношення сил між країнамиучасницями Всесвітніх ігор, проте не розглядалися питання оцінки ефективності участі збірних команд у цих змаганнях. Мета. Оцінити ефективність виступів на Всесвітніх іграх збірних команд Італії та України. Методи. Аналіз літературних джерел, документальних матеріалів та інформації мережі Інтернет; синтез та узагальнення; порівняння; системний підхід; методи математичної статистики. Результати. Проведені дослідження свідчать про високий рівень функціонування неолімпійського спорту в Італії та позитивну динаміку його розвитку в Україні. Порівняльний аналіз успішності виступів збірних команд обох країн дозволив встановити спільні та відмінні риси. До спільних віднесено: подібні середні коефіцієнти ефективності участі збірних команд на Всесвітніх іграх у період з 2005 по 2017 р., високий рівень розвитку жіночого спорту, низький рівень розвитку командних ігрових видів спорту (за винятком каное-поло для Італії). Відмінні риси полягають у перевазі за такими показниками, як досвід участі у Всесвітніх іграх; кількість спортсменів, які представляли країну на змаганнях; видів спорту, в яких здобуто медалі; видів спорту з високими коефіцієнтами ефективності завоювання медалей. Визначено, що для утримання досягнутого Україною загальнокомандного результату на Всесвітніх іграх необхідно, щоб кількість учасників змагань становила не менше 2,4 % загального числа, які спромоглися б завоювати не менше 10 золотих медалей. Для конкуренції зі спортсменами Італії ці показники мають бути вищими 3,1 % загальної кількості учасників і 15 золотих медалей.
Ключові слова: неолімпійський спорт, Всесвітні ігри, збірні команди, командний залік.
33
Коструба, Наталія. "ПСИХОЛОГІЧНІ МАРКЕРИ РЕЛІГІЙНИХ НОВИН ЯК ФОРМИ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ." Psychological Prospects Journal, no. 36 (December 30, 2020): 113–23. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2020-36-113-123.
Full textAbstract:
Мета. Стаття має на меті емпірично визначити основні психологічні маркери релігійних новин.
Методи. Для реалізації мети дослідження ми використали комп’ютерне забезпечення Statistica 12 та Linguistic Inquiry and Word Count (LIWC2015). Матеріалом для дослідження ми обрали новини найчисельніших церков в Україні (православні, католики, протестанти). Для аналізу були використані усі інформаційні повідомлення за період з 27.11.-03.12. 2020, які були розміщені на офіційних інтернет-сайтах. Загалом, було проаналізовано 43 інформаційних повідомлення.
Результати. Серед усіх категорій стильових слів у опрацьованих повідомленнях домінують прийменники, сполучники і займенники. Аналіз змістовного наповнення релігійних новин продемонстрував, що найбільше текст стосується просторових зв'язків (7,03%), мотиваторів (drivers), які спонукають до дій (5,99%), когнітивних процесів (4,74%), соціуму та соціальних процесів (2,96%), приналежності (2,17%), релігійна термінологія (2,08%). Оцінка частотності використання слів у релігійних новинах виявила, що найбільше використовуються слова «українське», «церква», «храм». Змістовно новини часто стосуються відзначення знаменних дат чи вшанування пам’яті тощо. Це підтверджує часте використання слів «року» і «свят». Загалом, релігійні повідомлення закликають до єдності, постійно використовуючи слова «наш», «наше» і намагається згуртувати наш народ навколо української ідентичності. Також, часто у релігійних новинах використовують слова «орган» та «представник», тут мова йде про уповноважені органи влади.
Висновки. Релігійні новини здійснюють просвітницьку діяльність і соціальну рекламу єдності і взаємо підтримки, не лише на основі спільної віри, але й однієї нації та подолання складних часи для усієї аудиторії (зокрема, пандемія Covid-19). Релігійні новини апелюють не лише до віри, але і до розуму своєї аудиторії про що свідчить когнітивна складність тексту. Повідомлення спрямовані на оцінку і обговорення сьогодення, без прогнозів на майбутнє. Наскрізною характеристикою усіх повідомлень є зверненням до церковної залученості, закликами до молитов і читання релігійної літератури. Сучасні релігійні новини часто згадують органи державної влади, наголошують на їхній авторитетності.
34
Сізарєв, Kостянтин. "УЧАСТЬ КРИМСЬКОГО ХАНСТВА, КАРЛА XII ТА ПИЛИПА ОРЛИКА В АНТИМОСКОВСЬКІЙ КОАЛІЦІЇ 1710–1714 рр." Problems of humanities. History, no. 8/50 (December 28, 2021): 26–40. http://dx.doi.org/10.24919/2312-2595.8/50.242271.
Full textAbstract:
Анотація. Мета дослідження полягає у вивченні антимосковської коаліції впродовж 1710–1714 рр. за участі Кримського ханату, Карла XII й українських козаків на чолі з Пилипом Орликом. Адже саме в створенні антимосковської коаліції гетьманське оточення Пилипа Орлика вбачало головне завдання в боротьбі за визволення України. Зокрема зроблено спробу з’ясування обставин формування коаліції українських козаків-емігрантів під керівництвом Пилипа Орлика спільно з Кримським ханатом, Швецією на чолі з Карлом XII та за підтримки Оттоманської держави. Наголошено, що Пилип Орлик прагнув реалізувати свої проукраїнські державотворчі плани за підтримки Швеції, Кримського ханства, Османської імперії та деяких інших країн. Прослідковано, що Пилип Орлик тривалий час вів активні переговори з кримським ханом Девлет II Ґераєм щодо умов спільної боротьби з Росією. Методологія дослідження. Методологічні засади дослідження ґрунтуються на принципах діалектики. Своєрідність досліджуваної теми потребує використання комплексу методів, котрі взаємодоповнюють один одного. Також методологія спирається на загальнонаукові принципи історизму, об’єктивізму, системності та опори на історичні джерела. У статті застосовувались як загальнонаукові (аналізу, синтезу, індукції та дедукції, порівняння), так й спеціально-історичні методи (історико-порівняльний, проблемно-хронологічний, історико-генетичний, історико-системний тощо). Особлива роль належить компаративістському аналізу участі Кримського ханату, Карла XII, Пилипа Орлика та деяких інших суб’єктів в антимосковській коаліції 1710–1714 рр. Наукова новизна дослідження полягає у тому, що завдяки досить значному комплексу історіографічних джерел уперше охарактеризовано процес існування антимосковської коаліції Пилипа Орлика, Карла XII та Кримського ханства впродовж 1710–1714 рр. Висновки. Участь Кримського ханату, Карла XII та Пилипа Орлика в антимосковській коаліції 1710–1714 рр. призвела до цілої низки наслідків у геополітичному розкладі Європи. Кримський хан Девлет II Ґерай, з яким упродовж 1710 р. Пилип Орлик вів активні переговори щодо умов спільної боротьби з Росією, мав стати чи не найбільш реальним союзником у справі відновлення козацько-гетьманської держави. Підсумки переговорів між ними було узагальнено в підписаній у Бахчисараї в січні 1711 р. українсько-кримській угоді. Пилип Орлик прагнув реалізувати свої проукраїнські державотворчі плани за підтримки Швеції, Кримського ханства, Османської імперії та деяких інших країн. Головним завданням у боротьбі за визволення України гетьманське оточення Пилипа Орлика вбачало створення антимосковської коаліції.
35
Дмитренко, Олена. "КОАЛІЦІЙНА СПРОМОЖНІСТЬ НЕУРЯДОВОГО СЕКТОРУ В УКРАЇНІ." Litopys Volyni, no. 24 (July 22, 2021): 201–6. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.24.32.
Full textAbstract:
Дослідження присвячене вивченню коаліційної спроможності як однієї з невід’ємних характеристик, прита- манних третьому сектору. Натепер українські реалії показують, що об’єднання неурядових організацій (НУО) навколо спільної мети та їх спільна робота є більш результативними, ніж розрізнена діяльність в однаковому напрямі. Нині складно оцінити повною мірою рівень розвитку коаліційних спроможностей сектору неурядових організацій та ефективність таких об’єднань передусім через відсутність системи фіксації або висвітлення такої інформації. У даному дослідженні ми намагаємось дослідити вплив коаліційності на виконання сектором своїх основних функцій на прикладі однієї з діючих коаліцій неурядових організацій – спільноти громадського моніторингу публічних закупівель – “DoZorro”. Отримані результати дають можливість визначити розбудо- ву коаліцій як одну з ознак інституційної спроможності сектору й організаційної спроможності конкретної організації. Актуальність даного дослідження полягає в тому, що натепер питання коаліційності серед неурядових організацій досліджене не повною мірою, а отже, складно не лише прогнозувати долю третього сектору, але й оцінити сучасний етап його розвитку. Метою даної статті є підбір інструментарію, який дозволить досліджувати питання розбудови коаліцій серед неурядових організацій та відстежувати періодично наявний у цій сфері прогрес. Теоретичну основу даного дослідження становить інституційний підхід, а також загальнонаукові методи дослідження. Емпіричною базою дослідження стали набори відкритих даних, інформаційно-телекомунікаційні системи (сховища даних), а також інформація, яка автоматично фіксується на порталі спільноти “DoZorro” за результатами роботи організацій над громадським моніторингом публічних закупівель. Результати даного дослідження стануть у пригоді не лише в академічному середовищі, але можуть бути використані як елемент практичного рішення в середовищі неурядових організацій для промоції коаліційного способу діяльності, що особливо актуально для новостворених організацій.
36
ГОНЧАРУК, Ольга. "ФОРМУВАННЯ ОСНОВ ДУХОВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ У ПРОЦЕСІ ДОЗВІЛЛЄВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Acta Paedagogica Volynienses 2, no. 1 (April 14, 2022): 37–43. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.2.6.
Full textAbstract:
На сучасному етапі побудови українського суспільства надзвичайно актуальною є проблема формування духовності особистості. Духовність, представляючи внутрішній стан людини, що визначає і скеровує її життєдіяльність, формується протягом усього життя. Сприятливим для формування основ духовності є молодший шкільний вік. Системна спільна діяльність школи та сім’ї є важливим чинником формування основ духовності дитини молодшого шкільного віку. Провідне місце в системі формування духовності молодшого школяра посідає дозвіллєва діяльність. Метою статті є сутнісно-процесуальний аналіз формування основ духовності учнів початкової школи в процесі реалізації їх дозвілля. Для досягнення поставленої мети використано методи: аналізу та синтезу для розкриття сутнісних ознак духовності та особливостей її формування в молодшому шкільному віці, узагальнення, систематизації, абстрагування для визначення можливостей використання народних звичаїв, традицій та обрядів у формуванні основ духовності дітей. Спираючись на наукові психолого-педагогічні дослідження та педагогічний досвід, автором статті викладено основні положення формування основ духовності в молодших школярів з урахуванням вікових та психологічних особливостей. Наголошено, що дитяча дозвіллєва діяльність має бути педагогічно організованою, сприяти фізичній, емоційній, розумовій, соціальній активності; долучати дитину до соціальної взаємодії; формувати морально-етичні цінності і розвивати внутрішній світ (духовність) дитини; сприяти розвитку когнітивних процесів та інтересу до пізнання людини, природи, історії, звичаїв і традицій народу; формувати традиції класу, школи, родини. Розкрито можливості дозвіллєвої діяльності для формування «доброго серця» як одного зі складників внутрішнього світу особистості, використовуючи народний та християнський календарі. Наголошено на необхідності активізації спільної діяльності початкової школи та сім’ї з формування особистості дитини загалом і її внутрішнього духовного світу зокрема.
37
Ульянова, Г. О., and Д. О. Колодін. "КРИМІНАЛЬНО-ПОРІВНЯЛЬНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ І ФРН В СФЕРІ ЗАХИСТУ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ." Kyiv Law Journal, no. 1 (May 11, 2022): 163–67. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2022.1.25.
Full textAbstract:
Анотація. В роботі розглядається питання визначення особливостей кримінального законодавства у сфері захисту інтелектуальної власності Федеративної Республіки Німеччини та України, визначення їх спільних та відмінних характеристик у текстовій, функціональній та прикладній площині задля подальшого врахування позитивного досвіду іноземної держави у досліджуваній сфері для України. Загалом, кримінально-правова охорона об’єктів інтелектуальної власності передбачає створення та організацію державою інституцій, що мають на меті виявлення вчинення кримінальних правопорушень, здійснювати їх профілактику та вживати ефективні заходи для впливу на порушників, забезпечуючи власнику весь спектр змісту його права інтелектуальної власності відповідно до чинного законодавства. Вказана мета переслідується як в законодавстві України, так і в законодавстві Німеччини. Детальну увагу присвячено розгляду питання визначенню суспільно небезпечних наслідків порушення прав на об’єкти інтелектуальної власності як однієї з підстав кримінальної відповідальності. На основі аналізу національного законодавства і норм права Німеччини виявлено суперечливі та проблемні питання захисту прав інтелектуальної власності та запропоновано вжити заходи, а саме: впровадити позитивний іноземний досвід у законодавство України щодо термінології, способів захисту прав інтелектуальної власності та суб’єктів захисту. В тому ж числі сформульовано пропозиції з удосконалення механізму захисту в профільному законі та кодексах України. Зважаючи на ту обставину, що сучасний етап розбудови української державності спонукає виділити як одне з важливих завдань формування ефективного правового забезпечення та охорони інтелектуальної власності, а в демократичній правовій державі існує необхідність реального захисту прав інтелектуальної власності від протиправних посягань, важливо сформувати систему законодавства таким чином, щоб вказані цілі та мета була досягнута та сформувати єдині стандарти для забезпечення досліджуваних прав.
38
Сірант, М. "Мета та завдання державного екологічного нагляду у сфері поводження з відходами." Юридичний вісник, no. 5 (December 8, 2020): 88–97. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.2006.
Full textAbstract:
У статті розглянуто мету та завдання державного екологічного нагляду у сфері поводження з відходами. Проаналізовано чинне національне законодавство та нормативно-правові акти Європейського Союзу в зазначеній сфері діяльності. На підставі Положення про Державну екологічну інспекцію України визначено мету та завдання забезпечення дотримання законодавства у сфері поводження з відходами. Розглянуто завдання державного екологічного нагляду у сфері, що досліджується. Це постійний моніторинг нормативно-правової бази регіональних органів державної влади, органів місцевого самоврядування та вжиття заходів щодо узгодження її із законодавством, зобов'язаннями названих органів забезпечити правове регулювання відносин у сфері поводження з відходами; періодична оцінка повноти заходів, що вживаються органами державного екологічного нагляду щодо виявлення та припинення правопорушень у сфері поводження з відходами; постійний моніторинг стану законності у сфері поводження з відходами високих класів небезпеки; забезпечення засобами державного екологічного нагляду реалізації норм законодавства з упровадження маловідход-них технології.
Підкреслено, що кожен напрям державного екологічного нагляду робить свій внесок у вирішення спільних завдань. Обсяг і зміст вкладу визначаються спеціальними завданнями, що стоять тільки перед конкретним напрямом державного екологічного нагляду. Їхня суть випливає із загальних завдань і визначається компетенцією в кожному з напрямів державного екологічного нагляду. Рішення загальних і спеціальних завдань державного екологічного нагляду здійснюється у процесі наглядової діяльності шляхом застосування правових засобів. Під час застосування цих засобів ставлять конкретні завдання та вирішують їх. Такі завдання називаються приватними завданнями державного екологічного нагляду. Вони набагато різноманітніші та численніші, ніж загальні та спеціальні.
Вказано, що приватні завдання розрізняються залежно від напряму державного екологічного нагляду та виду застосовуваного правового засобу. У числі приватних завдань як приклад називають такі, як отримання повної інформації про порушення конкретного закону, витребування правових актів для перевірки відповідності закону або скасування незаконного акта в найкоротші строки після видання.
Акцентовано, що першочергові завдання державного екологічного нагляду за дотриманням екологічного законодавства випливають з основного завдання Державної екологічної інспекції - здійснення нагляду за дотриманням Конституції та чинних на території України законів юридичними та посадовими особами, з фактичного стану навколишнього природного середовища в регіонах та у країні, що відображає рівень дотримання екологічного законодавства. Пріоритетним завданням державного екологічного нагляду за дотриманням екологічного законодавства є зниження числа екологічних правопорушень.
39
Книжникова, Софія Володимирівна. "ВСТУПНІ ТИТРИ ДО ФІЛЬМІВ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ФОТОКІНОУПРАВЛІННЯ: СПЕЦИФІКА ХУДОЖНЬОЇ МОВИ ТА ІСТОРИКО-КУЛЬТУРНИЙ КОНТЕКСТ." Вісник КНУКіМ. Серія «Мистецтвознавство», no. 44 (June 25, 2021): 202–13. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1176.44.2021.235432.
Full textAbstract:
Мета статті – проаналізувати специфіку художньої мови вступних титрів до фільмів Всеукраїнського фотокіноуправління. Для досягнення поставленої мети було застосовано відповідні методи дослідження, зокрема історичний (дослідження архівів Всеукраїнського фотокіноуправління), культурний (вплив організації на розвиток такої галузі культури, як кінематограф) та мистецтвознавчий (аналіз художньої мови вступних титрів до фільмів фотокіноуправління). Наукова новизна. Уперше проаналізовано особливості художньої мови вступних титрів до фільмів 1920–1930-х рр. українського кіновиробництва. Висновки. Всеукраїнське фотокіноуправління здійснило значний внесок у розвиток кінематографа, внаслідок чого зросла популярність означеної галузі. Встановлено, що 80% стрічок компанії втрачено, але завдяки збереженим фільмам ми маємо уявлення про титри, які створювалися на території України в той час. З’ясовано, що вступні титри несли лише інформацію щодо назви стрічки, рідше йшлося детальніше про фільм, на відміну від сучасних титрів, котрі повідомляють не тільки назву та спеціалістів, які працювали над кінофільмом, але й мають особливий дизайн. Виявлено, що художня мова вступних написів до кінострічок Всеукраїнського фотокіноуправління відрізняється лише шрифтовою частиною. Зокрема, деякі титри мають спільні шрифти з агітаційними плакатами того часу, на інших – відчутний вплив західної культури. Усі титри виконані на чорному тлі білим шрифтом. До 1927 р. більшість написів займала всю площу екрана, наступні – мали менший за розміром шрифт. Привертає увагу мова, якою написані титри (наприклад, написи ялтинської кінофабрики виконувалися українською, тоді як інші кінофабрики послуговувалися російською мовою). Проаналізовано вплив історико-культурного контексту на створення титрів до фільмів фотокіноуправління та особливості їхньої художньої мови.
40
Zhao, Ziyuan, and Xiaoshuang Do. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК МУЗИЧНОГО ТА ВЕРБАЛЬНОГО РІВНІВ У КАМЕРНО-ВОКАЛЬНІЙ МУЗИЦІ ЯК ФАКТОР ХУДОЖНЬОЇ ЦІЛІСНОСТІ." Музичне мистецтво і культура 2, no. 32 (January 11, 2022): 137–48. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2021-32-2-11.
Full textAbstract:
Мета роботи – простежити взаємодію та взаємозумовленість музичного та вербального рівнів у камерно-вокальній музиці як фактор художньої цілісності. Такий ракурс розгляду проблеми дозволяє виявити передумови та шляхи вивчення явища художнього образу у музичному мистецтві. Методологія дослідження базується на поєднанні жанрово-стильового, текстологічного, семантичного та музикознавчого аналітичного підходів, які утворюють єдину методологічну основу дослідження відповідно до головної мети цієї роботи. Наукова новизна статті полягає у виявленні та суттєвому оновленні підходів до вивчення взаємозв’язків музичного та вербального рівнів у камерно-вокальній музиці у їхній взаємозумовленості з проблемами художньої та музичної творчості. Висновки. Порівнюючи характеристики вербального й музичного рівнів у камерно-вокальній музиці, треба відзначити, що загальний генезис музичної культури пов’язаний міцними стосунками з явищем мовної інтонації. На думку численних дослідників, саме з мовної інтонації починається більшість семантичних можливостей музики, що й пояснює близькість музики та мови в їхньому зовнішньому втіленні та на рівні принципів організації інтонаційного процесу. Проте, незважаючи на названі спільні риси, обидві системи, як засоби комунікації, отримали надалі автономні напрями розвитку. Якщо вербальна семантика рухалася шляхом фіксації результатів пізнання, то музика формує власні форми вираження пізнавальних процесів, які багато у чому пов’язані з психоемоційними оцінками та художніми параметрами. Розглядаючи специфіку співіснування вербального та музичного рівнів у камерно-вокальній музиці, треба визначити принципи існування кожного з них. Характеризуючи музичний рівень, треба виділити декілька важливих його параметрів, серед яких – здатність музичної інтонації через граничну її узагальненість та варіативне смислове значення викликати психоемоційні реакції.
41
Palahnyuk, Olha. "Соціальна солідарність в контексті пошуку шляхів досягнення і збереження цілісності суспільства: міждисциплінарний аналіз." Проблеми політичної психології 24 (December 30, 2021): 73–94. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol24-year2021-66.
Full textAbstract:
Актуальність статті визначається необхідністю поглиблення соціально-психологічних уявлень про соціальну солідарність, її структуризацію і особливості функціонування в умовах суцільних диференціацій, дизінтеграцій і конфліктів та пошуку шляхів досягнення й збереження цілісності суспільства.
Метою статті є вивчення структуризації соціальної солідарності з акцентуацією уваги на сучасних підходах та перспективах її розроблення в межах соціальної психології в умовах поглиблення соціальної диференціації і трансформаційних змін українського суспільства.
Методологія та наукові підходи: метатеоретична концепція діалогічної форми солідарності (Ю. Габермаса, 2000); положення теорії соціального порівняння, за яким утворення великих соціальних груп є основою ідентифікації як оцінювання їхніми членами точності своїх особистих переконань і поглядів (Л. Фестінгер, 1999); положення про соціальні трансформації, які виступають «наскрізною рамкою аналізу» (Н. Богомолова, 2002); положення про тотальну індивідуалізацію життя, становлення рефлексуючого суб’єкта (Бек, 2000); визначення спільнот як особистих мереж, які більше не обмежуються географічними районами і мають можливість надавати різні види підтримки, що виступають проявами солідарності (Wellman and Wortley, 1990).
Результати. Визначено, що соціальна солідарність – це специфічна властивість суспільства, що виникає стихійно або керовано на основі інтеграції особистісних потенціалів солідарності більшості його членів, завдяки чому відбувається конвергенція суспільних процесів на спільній меті та формується згуртованість на рівні великих груп. Встановлено, що солідарність як згуртованість великих груп уможливлює ефективне вирішення проблем та досягнення цілей сталого розвитку; що є потреба в новому погляді на поняття та механізми солідарності пов’язана з тим, що багато феноменів сучасних солідаризаційних процесів сьогодні неможливо пояснити виключно на засадах класичних теорій солідарності. Загальноприйнятим визначено поняття «нова солідарність», яке втрачає територіальну, класову заангажованість, перестає відтворювати постійну спільність інтересів, цінностей.
Висновки. Психологічне структурування соціальної солідарності уможливлює розмежування її особливостей на різних соціальних вимірах. Акцентування уваги на соціальній взаємодії, комунікації, ролі довіри, соціальної відповідальності та толерантності у процесах солідаризації розкриває специфіку різновекторної площини досягнення і збереження соціальної солідарності. Особистість формує своє усвідомлене ставлення до певних перспектив суспільного життя, психологічним осередком якого виступає «особистісний потенціал солідарності». Солідарність як згуртованість великих соціальних груп досягається за рахунок дії таких механізмів, як переживання співпричетності, полілогу спільнот, висхідної та низхідної ініціатив та динамічного балансу процесів конкуренції і кооперації спільнот.
42
Сухопара, Ірина, and Інна Мандибура. "ФОРМУВАННЯ ВМІНЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ СПІВПРАЦЮВАТИ З ІНШИМИ НА УРОКАХ «Я ДОСЛІДЖУЮ СВІТ»." Молодий вчений, no. 10 (98) (October 31, 2021): 68–72. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-10-98-18.
Full textAbstract:
Уміння молодших школярів співпрацювати з іншими визначено важливою навичкою Нової української школи і розглядається як здатність взаємодіяти разом для досягнення мети, результату спільної діяльності, обмінюючись інформацією, виявляючи активність, ініціативу, творчість, взаємовідповідальність, взаємопідтримку, взаємодовіру. Для формування таких умінь важливим є: створення мотивації; ознайомлення і засвоєння правил успішної спільної роботи; оволодіння вміннями співпраці в практичній діяльності; розвиток емоційної сфери, емоційного інтелекту молодших школярів. Спостереження, досліди, екскурсії, проекти, ігри, ситуації, ранкові зустрічі як основні форми організації вивчення інтегрованого курсу «Я досліджую світ» вимагають спільної роботи школярів, у ході якої формуються вміння співпрацювати з іншими.
43
ГЕВКО, Олена, and Наталія МАКОГОНЧУК. "ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИ ВИКЛАДАННЯ ІСТОРІЇ УКРАЇНИ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ В КОНТЕКСТІ ДИСТАНЦІЙНОЇ ОСВІТИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 28, no. 1 (May 17, 2022): 85–98. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v28i1.978.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано основні інноваційні методи викладання навчального предмета “Історія України” в національних вишах в умовах дистанційного навчання. Зокрема актуалізовано на важливості модернізації методики викладання цього навчального предмета і як загальнообов’язкового для усіх здобувачів вищої освіти, і як основного фахового предмета для студентів-істориків. нинішні зміни ставлять перед собою завдання пошуку нових підходів, форм, методів, технологій у цій галузі. Виділено основні принципи інноваційного навчання: навчальний процес – це повноцінна взаємодія двох рівноправних її учасників – студента та викладача; основна мета – це розвиток особистості та мислення кожного студента; мету і завдання розробляють спільно викладач і студенти; позиція викладача спрямована на студента, переважають організаційна і стимулююча функції; демократичний стиль спілкування; у пізнавальній діяльності на перший план висуваються творчі і реконструктивні завдання; основні форми навчання – групова та індивідуальна; залучення до навчання власного досвіду студентів; основа мотивації студентів – досягнення успіху та самореалізації особистості. Наголошено на особливостях застосування навчальних платформ, телекомунікаційних технологій, онлайн курсів, що забезпечують інтерактивну взаємодію викладачів і студентів. Очевидними перевагами дистанційної освіти є: можливість поєднання роботи і навчання, гнучкий графік, можливість опанування додаткових компетенцій, хобі, курсів, підвищення мотивації у самоосвіті. Недоліками дистанційного навчання під час пандемії є: неможливість доступу до інтернету, технічні проблеми, низький рівень володіння викладачами і студентами інформаційними технологіями, складність засвоєння матеріалу самостійно. Розглянуто популярні платформи (системи) дистанційного навчання zoom, microsoft teams, google classroom та google meet. Майбутні наукові пошуки можливі у напрямі теоретичного обґрунтування важливості застосування міжпредметних зв’язків історії з іншими гуманітарними дисциплінами, зокрема українською мовою, філософією, соціологією.
44
Havaliukh, Oleh, and Volodymyr Kharabara. "Аналіз досвіду організації об’єднаної (міжвідомчої) підготовки у провідних країнах світу." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 11, no. 1 (February 13, 2021): 3–12. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2021.11.1.1.
Full textAbstract:
Застосування військових частин та підрозділів Збройних Сил України спільно з військовими формуваннями інших відомств в антитерористичній операції та в операції об’єднаних сил на сході держави вказало на ряд недоліків підготовки складових сектору безпеки й оборони. Підготовки повинна забезпечувати набуття спроможностей як самостійно виконувати завдання за призначенням так і спільно в складі об’єднаних угруповань та тактичних груп.
Необхідність впровадження нових підходів до підготовки сил безпеки й оборони, потребують удосконалення організації об’єднаної підготовки. На основі аналізу організації об’єднаної (міжвідомчої) підготовки, визначити принципові напрями для підвищення ефективності підготовки підрозділів сектору безпеки й оборони держави.
Стаття висвітлює результати аналізу організації об’єднаної (міжвідомчої) підготовки в провідних країнах світу і має на меті оприлюднити необхідні напрямків розвитку підготовки складових сектору безпеки й оборони. Дозволить виділити головні напрямки, що в подальшому надасть можливість формувати необхідні рекомендацій з метою покращення функціонування системи підготовки складових сил оборони.
45
БОРИСОВА, Ольга. "ХТО ТАКІ ДАВНІ БУЛГАРИ – ЕТНОС ЧИ ВІЙСЬКОВА СПІЛЬНОТА?" Східноєвропейський історичний вісник, no. 21 (December 24, 2021): 18–30. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.21.246898.
Full textAbstract:
Актуальність проблеми. “Праболгарська проблема” є традиційною темою болгарської медієвістики, як і пов’язані з нею питання щодо етнічного походження болгар, місцезнаходження їхньої прабатьківщини, їх ранньої історії та ролі у становленні болгарської державності. Ці теми були і залишаються найбільш важливими у розвитку історичної свідомості болгарського народу, однак і донині залишається багато нерозв’язаних питань. Мета дослідження – висвітлити ті проблемні точки, які є в літературі з теми походження болгар, і аргументувати нашу точку зору, ким насправді могли бути давні булгари. Методологія дослідження. Нами використовувались як загальнонаукові методи (аналітичний, логічний), історичні (хронологічний, історико-порівняльний), так і джерелознавчі – евристичний, критичний. Наукова новизна визначається тим, що у статті обґрунтовується точка зору, що термін “булгар” не був у часи перебування давніх булгар на терені Східноєвропейських степів етнонімом, а позначав приналежність до певного соціального стану, а саме – військової еліти. Його визрівання в етнонім відбулося пізніше – коли булгари переселились на Балкани і започаткували процес власного державотворення. Подібні до середньовічного булгарського військово-станові формування існували також в інших народів і до часів Середньовіччя, і пізніше. Висновок. Результати нашого дослідження дали підстави для таких висновків. Давні булгари були не етнічним, а соціально-становим об’єднанням, військовим співтовариством; можна вжити термін “військовий орден”. Традиції створення таких військових орденських об’єднань були характерні для індоарійських племен та їхніх нащадків з давніх-давен і простежуються аж до кінця Середньовіччя у співтоваристві українського козацтва. Знищення Запорозької Січі російською владою у ХVІІІ ст. перервало цю стародавню традицію назавжди.
46
A. Pashov and I. Zharova. "Клінічні особливості порушення реципрокного гальмування лицьових м’язів-антагоністів як об ́рунтування для застосування програм реабілітації пацієтів з давнім невідновленим паралічем Белла." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (May 21, 2019): 92–98. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.1.92-98.
Full textAbstract:
Мета. Визначити порушення в реципрокному гальмуванні лицьових м’язівантагоністів як можливу причину їхніх спільних скорочень під час спонтанних та вільних мімічних рухів у пацієнтів з неповністю відновленим паралічем Белла, та обґрунтувати застосування програм реабілітації в процесі відновлення таких пацієнтів. Методи. Проаналізувати динаміку спільних скорочень у парах м’язів: м’яз – підіймач верхньої повіки – коловий м’яз ока (повікова частина), лобовий м’яз – коловий м’яз ока (очноямкова частина) і виличний м’яз – м’яз – опускач кута рота і підборідний м’яз. Дослідити порушення реципрокного гальмування м’яза – піднімача верхньої повіки як можливого фактора, що сприяє формуванню повіко-губної сінкінезії. Результати. Порушення реципрокного гальмування м’яза – піднімача верхньої повіки при спонтанному морганні і довільному заплющуванні очей у пацієнтів з неповністю відновленим паралічем Белла викликає надмірне посилення скорочувальних сигналів від кори головного мозку в напрямку колового м’яза (повікової частини) і часто призводить до неповного закриття очної щілини. Це порушення, ймовірно, також сприяє формуванню повіко-губної синкінезії.
47
Riabets, K. A. "Модель формування політико-правових засад публічного управління у галузі водного господарства України." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 6 (November 15, 2019): 80–85. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.06.09.
Full textAbstract:
Мета статті – обґрунтування змісту і структури теоретичної моделі формування політико-правових засад публічного управління в галузі водного господарства України.
Наукова новизна. Проблеми, що пов’язані із функціонуванням водного господарства, є об’єктом дослідження в межах технічних, економічних, юридичних та інших галузей наук. Вітчизняні вчені у контексті зазначених галузей наук розробляють моделі удосконалення функціонування водного господарства. Поряд із цим, науково-теоретична розробка моделі формування політико-правових засад публічного управління у галузі водного господарства України дотепер не здійснена, що й обґрунтовує наукову новизну проведеного дослідження. Доведено, що визначальним чинником рівня ефективності публічного управління водним господарством є його політико-правові засади. Сучасну систему публічного управління водним господарством України представлено сукупністю взаємопов’язаних елементів, які взаємодіють між собою для досягнення спільної мети шляхом виконання загальних завдань. Систему публічного управління водним господарством України поділено на цільову та структурну підсистеми. Платформою здійснення ефективного функціонування публічного управління у водному господарстві запропоновано публічний полілог, у сутність якого вкладено організоване спілкування усіх керуючих елементів (суб’єктів) публічного управління у водному господарстві, у процесі якого відбувається напрацювання напрямів публічної водної політики, обговорюються наявні водогосподарські проблеми та формулюються взаємоузгоджені пропозиції щодо їх вирішення.
Висновок. Запропонована модель формування політико-правових засад публічного управління в галузі водного господарства України відображає загальну послідовність управлінських дій у визначених законодавством напрямах та межах, метою яких є реалізація регламентованих нормами права напрямів публічної водної політики, що направлені на виконання поставлених перед водним господарством цілей та завдань.
48
Міхно, Олександр. "ІВАН СІКОРСЬКИЙ (1842–1919) ПРО ЗНАЧЕННЯ ХАРАКТЕРИСТИК УЧНІВ: ТЕОРЕТИЧНИЙ І ПРАКТИЧНИЙ АСПЕКТИ." Інноватика у вихованні, no. 9 (June 11, 2019): 183–92. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.125.
Full textAbstract:
Акцентовано, що розгляд проблеми характеристики учня у історико-педагогічному ракурсі ускладнюється змішанням двох суміжних, але по суті різних завдань – психологічного і педагогічного; спільна робота психологів і педагогів дає цінний матеріал для з'ясування психологічних принципів та методів складання характеристик і водночас визначає шлях до вирішення практичних педагогічних завдань. З’ясовано внесок Івана Сікорського у розроблення проблеми характеристики учня шляхом дослідження теоретичних поглядів та практичної діяльності вченого. Доведено, що виходячи зі своїх уявлень про гармонію в розвитку трьох сфер психіки – розуму, волі й почуття, І. Сікорський наполягав на їх всебічному і комплексному вивченні.
В узагальненому вигляді представлено науковий внесок І. Сікорського у розроблення проблеми характеристики у формі такого ланцюжка взаємопов’язаних дій ученого: проведення першого в світовій педагогіці психолого-педагогічного експерименту → визначення теоретичних основ вивчення учня → з’ясування мети складання характеристики з наголосом не лише на констатувальному, але й прогностичному її характері → розроблення плану вивчення дитини (структури майбутньої характеристики).
У формі таблиці подано теоретичні міркування І. Сікорського щодо мети, значення характеристики учня та план вивчення дитини, що водночас становить собою структуру майбутньої характеристики.
49
ЛІМОНЧЕНКО, Віра. "СТАНОВЛЕННЯ Я ЯК АНАГОГІЯ ІНДИВІДУАЛЬНОГО Й АПОЛОГІЯ ЗАГАЛЬНОГО." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 42 (June 4, 2021): 163–82. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.42.11.
Full textAbstract:
Мета. У статті розглядається становлення індивідуального Я як унікальної індивідуалізації загального, вод- ночас найбільш проблемною є підстава єдиної неповторності особистості, конституювання якої в реальному історичному часі відбувається як втеча від загального і реалізується у формі конкурентної боротьби зі світом і з іншими людьми. Методо- логія. За посередництвом критико-аналітичної експлікації інтелектуальних засобів цих проєктів і порівняльного аналізу їх у світлі традиційних для філософії проблем осмислення при- роди і свободи людини виявляється натуралістичний редукціо- нізм, обґрунтовується значущість активності людини. У центр потрапляє проблематика способу мислення, взятого не в інстру- ментально-технологічному вимірі, але в антропологічному ключі. Наукова новизна. Виділяються дві інтенції – у реальний світ за межі самого себе, і самосвідомість – рефлексивний рух, звернений на самого себе, але сам цей суперечливий і двосічний рух є таким, що породжує Я. Ф.Т. Михайлов ставить у центр феномен звернення, сутнісні параметри якого інтерпретують- ся як зустрічний рух діяльності та спілкування, через що обґрун- товується настанова діяльнісного персоналізму, коли активний стан дії, спрямованої предметно, обертається пасивним станом дії безпредметної, коли дія перетерплюється на собі і в собі – Я не фіксується як предмет, оскільки не «стоїть перед» як пред- мет, а охоплює і саме конституювання Я, що охоплює світ, висуває в центр феномен освіти як турботу про дитинство. Висновки. Логіка конкурентної боротьби зі світом, що робить акцент на індивідній унікальності, заводить у глухий кут без- силля – індивідуалізоване Я можливе як звернення до загального: як відновлення і відродження досвіду класичної спадщини думки і чуттів, як відповідальність кожного за спільну долю і викорі- нення досвіду зла і ненависті, які утримуються, за Г.В.Ф. Геге- лем, на вістрі одиничності.
50
Senyura, O. V. "Чинники трансформації соціального простору міста в соціологічному дискурсі." Grani 18, no. 8 (June 6, 2015): 81–88. http://dx.doi.org/10.15421/1715161.
Full textAbstract:
У статті розглянуто соціальний простір міста, що перебуває в процесі постійних трансформацій. Розглянуто місто як складний простір, який конструюється людиною та має фізичний і соціальний виміри, які перебувають у постійній взаємодії. Фізичний простір характеризується різноманітними типами забудови, транспортною мережею, натомість соціальний – формується завдяки спільнотам та об’єднанням індивідів. Важливою складовою соціальнопросторової структури є аналіз процесів творення та життєдіяльності міських спільнот, які виконують ряд функцій. Загалом, соціальний простір виступає як територія, на якій відбувається взаємодія спільнот, індивідів, яким притаманний міський спосіб життя та яких об’єднують колективні уявлення, йому властива цілісність та внутрішня диференціація. Проаналізовано основні напрацювання класиків соціологічної науки, що стали підґрунтям визначення загальних чинників трансформації соціального простору міста. Встановлено, що трансформація відбувається на різних рівнях – від мікро, індивіда, мезо – міських спільнот, макро – соціуму міста, до мега – глобальних механізмів змін, які перебувають у постійній взаємодії та при процесах трансформації мають більше чи менше значення.