Journal articles on the topic 'Співробітництво Україна – ЄС'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Співробітництво Україна – ЄС.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Співробітництво Україна – ЄС.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Гороть, А. "Генезис формування договірної бази регіонального співробітництва України та Республіка Польща." Історико-правовий часопис 15, no. 1 (February 18, 2021): 29–34. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/6.
Full textAbstract:
Сучасні міжнародні відносини характеризуються інтенсивними інтеграційними процесами, серед яких важливу роль відіграє транскордонне, регіональне та міжрегіональне співробітництво. Україна, завдяки вигідному геополітичному положенню має великі потенційні можливості щодо його розвитку.Але потрібно відмітити, що процес формування цих відносин має ряд особливостей. За часи існування незалежної України регіональне співробітництво формувалося під впливом ряду чинників,як зовнішніх так і внутрішніх, які мали значний вплив на такі процеси. Саме, ретроспективний огляд цих стосунків показує, що їхнє становлення відбувалося як складний і суперечливий процес, хоч в ньому домінували тенденції до порозуміння, взаємозближення двох сусідніх держав. Нормативно-правова база регіональних зв’язків між Україною і Республікою Польща з другої половини 90-х років значно наблизилась до кращих європейських зразків. Хоч в Україні потрібно було багато зробити для завершення формування національної законодавчої бази, яка б у повному обсязі визначила правові засади та регулювала регіональне співробітництво. Зокрема, фактом є те, що й після 1996 р., коли єврорегіони «Карпати» і «Буг» почали функціонувати, жоден закон України не визначав категоріального апарату щодо регіонального співробітництва і особливостей функціонування прикордонного регіону на зовнішньому ринку. З політичної точки зору, підтримка високого рівня транскордонних відносин України і Польщі, а втім України і ЄС, загалом сприяло становленню проринкової, прозахідної орієнтації українського суспільства, що позитивно вплинуло на увесь європейський інтеграційний процес.
2
Venger, Vitalii. "ПЕРСПЕКТИВИ УКРАЇНСЬКО-КИТАЙСЬКОГО СПІВРОБІТНИЦТВА У ПРОМИСЛОВІЙ СФЕРІ: ІНТЕРЕСИ КИТАЮ ТА МОЖЛИВОСТІ УКРАЇНИ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій, no. 1 (October 11, 2018): 4–13. http://dx.doi.org/10.32750/2018-0101.
Full textAbstract:
У статті розглянуто існуючий стан українсько-китайського співробітництва. Виявлено, що на сучасному етапі українсько-китайські відносини зазнають певного випробування. За період незалежності України ці відносини, загалом, розвивалися по висхідній та досягли найвищої точки розвитку у грудні 2013 р., коли був підписаний Договір про дружбу та співробітництво. Наразі політичні зміни, що відбулися в Україні дещо призупинили розвиток двосторонніх відносин.
Розкрито основні напрями співпраці КНР з іншими країнами в контексті проекту "Один пояс, один шлях". У цьому контексті виявлено, що Китай є свідомим прихильником української євроінтеграції та завжди визначав Україну як «важливу державу в Європі». Зокрема, керівництво Китаю вітало підписання Україною Угоди про асоціацію з ЄС та розглядає залучення України до розбудови «Нового економічного поясу – Великий шовковий шлях», що є особистою ініціативою голови КНР. У разі успішної реалізації амбітного китайського плану – Україна матиме принципово нове геополітичне місце «першої європейської країни на Шовковому шляху».
Проаналізовано можливості та переваги України у разі залучення її до проекту "Один пояс, один шлях". До них належать: активізація торговельно-економічної співпраці шляхом збільшення обсягів торгівлі товарами з високою доданою вартістю та продукцією сфери високих технологій; реалізація великих проектів; розширення взаємних інвестицій; поглиблення співпраці в сферах високих технологій, таких як, авіація, суднобудування, біоінженерія, розробка нових матеріалів тощо.
Визначено перспективні напрями українсько-китайського співробітництва. Доведено, що найпотужнішу і довготривалу базу для співробітництва між Україною та КНР становлять наука і технологія. В умовах необхідності швидкої та ефективної модернізації української економіки, налаштування її на рейки сучасного світового ринку інвестиційні, виробничі та науково-технологічні можливості КНР можуть стати для України вагомим ресурсом розвитку та модернізації відповідних галузей економіки, поштовхом до відновлення позицій нашої держави на світових ринках технологій. Також це дає можливість китайському бізнесу зайняти відповідні ніші на українському ринку, що нині інтегрується з ЄС. Серйозні перспективи відкриває взаємодія України і КНР у такій структурно утворювальній сфері як прокладання транспортних коридорів та постачання азійських товарів до країн Європи.
Окреслено потенційні загрози від активізації двостороннього співробітництва у промисловій сфер, що полягають, насамперед, у можливій зміні цільового призначення інвестицій.
3
Губерський, Л. В. "Вітальне слово [учасникам конференції "Україна - Польща: співробітництво в умовах політики сусідства ЄС"]." Актуальні проблеми міжнародних відносин. Європейські дослідження, Вип. 69, ч. 1 (2007): 3.
Find full text
4
Tymechko, I. R. "ФІНАНСОВІ ІНСТРУМЕНТИ СПІВРОБІТНИЦТВА ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД В ТРАНСКОРДОННОМУ ПРОСТОРІ УКРАЇНИ I ЄС." Actual problems of regional economy development 1, no. 13 (April 25, 2017): 208–15. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.13.208-215.
Full textAbstract:
Прикордонні територіальні громади отримали додаткові фінансові можливості в умовах євроінтеграції. Метою статті є обґрунтування фінансових інструментів співробітництва територіальних громад в транскордонному просторі України та ЄС. Виявлено, що співробітництво територіальних громад в транскордонному просторі відрізняється за розміром, сфери діяльності, консолідації чи інституціоналізації, коливаючись між проведенням консультацій або вибіркового співробітництва (конкретне питання) і програмами та створення спільних інститутів (комітети, асоціації, робочі групи тощо). Запропоновано виокремити співробітництво в транскордонному просторі як транскордонне співробітництво, як транснаціональне співробітництво, як міжрегіональне співробітництво. Європейський Союз здійснює фінансову підтримку транскордонного співробітництва шляхом використання ряду ініціатив, програм та проектів, а саме: INTERREG, PHARE CBC, TACIS CBC, PHARE CREDO, MEDA, CARDS, LACE. Європейський інструмент сусідства та партнерства як інструмент сприяння економічному та більш глибокому політичному співробітництву, надання допомоги для використання специфічних можливостей та вирішення проблем територій, що мають єдиний кордон з країнами ЄС або географічно близько знаходяться до країн-сусідів ЄС.
5
Aliksiychuk, Alexey Vasilyevich. "АНАЛІЗ ТЕНДЕНЦІЙ МІЖПАРЛАМЕНТСЬКОЇ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ ТА ЄС." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, no. 2 (December 25, 2021): 26–34. http://dx.doi.org/10.15421/352121.
Full textAbstract:
У статті досліджуються тенденції розвитку міжпарламентської взаємодії України та ЄС для формування демократичної держави з метою підвищення ефективності діяльності парламенту як одного із важливих структурних елементів забезпечення ефективного функціонування суспільства в сучасних умовах. Проаналізовано міжпарламентську взаємодію України та ЄЄ, яка базується на діяльності Комітету парламентського співробітництва Україна-ЄС, Комітету парламентської асоціації Україна-ЄС, Комітету з питань інтеграції України до ЄС, Верховної Ради України та Європейського парламенту, які забезпечують дотримання законодавства для розвитку сучасного парламентаризму в Україні та забезпечення інституційної та процедурної європеїзації українського парламентаризму. Встановлено, що у період з 1998 по 2014 рік європейські та українські законодавці проводили засідання Комітету парламентського співробітництва загалом 16 раз, які дали можливість сторонам підвести підсумки співпраці між Україною та ЄС, визначити пріоритети співпраці найближчим часом, обговорити розвиток подій в Україні та ЄС та узгодити актуальні міжнародні проблеми. Визначено, що з початку діяльності Комітету парламентської асоціації до 2021 року було проведено 11 засідань, щодо імплементації Угоди про асоціацію Україна-ЄС, ситуації з безпекою на Сході України та щодо процесу реалізації реформ в ключових сферах України (реформування судової та виборчої систем, забезпечення процесу децентралізації, реформування державного управління та подолання корупції в країні). Встановлено, що законопроектна робота Комітету з питань інтеграції України до ЄС полягає в аналізі тих законопроектів, що належать до сфери, яка регулюється актами права ЄС та Угодою про асоціацію; складанні висновків, щодо відповідності цих законопроектів європейському праву та положенням Угоди про асоціацію; перевірці інших нормативно-правових актів та проектів законів України на їх відповідність acquis ЄС, для того щоб недопустити ратифікацію законодавчих актів, які суперечать законодавству ЄС та Угоді про асоціацію.
6
Юдін, В. Ю. "ЦИФРОВА ПЛАТФОРМА ЯК ОДИН ІЗ НАПРЯМІВ ЦИФРОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ ЕКОНОМІКИ І ДЕЯКІ АСПЕКТИ ЇЇ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Law sciences, no. 9 (August 9, 2021): 13–22. http://dx.doi.org/10.36477/2616-7611-2021-09-02.
Full textAbstract:
У XXI столітті інформаційно-комунікаційні технології стануть провідним фактором, який суттєво вплине на розвиток суспільства. Багато країн вже усвідомили переваги свого розви- тку та розповсюдження. Сьогодні в Україні існує відчутна потреба в нормалізації нових відносин, що виникають у зв’язку зі стрімким розвитком комп’ютерних технологій. Одним із пріоритетних напрямів побудови та подальшого розвитку інформаційного суспільства в нашій країні є створення нормативної бази, яка регулює інформаційні відносини на законодавчому рівні. Законодавчі відносини, пов’язані з інформацією та інформаційно-комунікаційними технологіями, визначені як пріоритетні. Так, Угода між Україною та ЄС про науково-технічне співробітництво (4 липня 2002 р.) Визначає технології інформатизації суспільства серед одинадцяти напрямків співпраці. Закон України «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» серед семи і п’ятих пріоритетів визначає нові комп’ютерні засоби та технології для інформатизації суспільства. За останнє десятиліття Україна прийняла низку законів та нормативних актів, які складають основу правового регулювання у сфері інформаційних відносин, зокрема електронного документообігу. Правова база побудована на принципах відкритості та свободи інформації, гарантованої інформа- ційної безпеки особистості, суспільства, держави відповідно до Конституції України. Законодавство регулює суперечності між потребами особистості, суспільства та держави у розширенні вільного обміну інформацією та певними обмеженнями щодо її розповсюдження. Розвиток зв’язків з громадськістю став загалом вимогою до розробки, вдосконалення та оновлення нормативної бази України, створення спеціальних правових норм та норм, що регулюють сферу інфор- маційних відносин. Вирішення проблем реформування економіки України та інтеграції національного ринку у світову економічну систему вимагає впровадження сучасних інформаційних систем та технологій у діяльність вітчизняних компаній. Стан та розвиток електронної комерції значною мірою визначають темпи під- ходу країни до побудови інформаційного суспільства, створюють основу для прискорення інтеграції її економіки у світ. Тому проблема розвитку електронної комерції та її впровадження за допомогою цифрових платформ в Україні є безперечно актуальною. У зв’язку із цим була проаналізована чинна нормативна база, що регулює діяльність компаній елек- тронної комерції, які використовують цифрові платформи та їх облік для визначення сфер подаль- шого вдосконалення. У ході дослідження були використані методи систематизації та узагальнення під час розгляду низки нормативно-правових актів, що регулюють діяльність підприємств електро- нної комерції, що працюють на цифрових платформах в Україні. Крім того, у статті проаналізовано такі структури, як цифрові платформи, та розкрито еко- номічну суть такого явища, як цифрові платформи, та основні підходи до правового регулювання їх використання комерційним законодавством. На сьогодні цифрові платформи є найбільш актуальним і важливим напрямком розвитку цифрової економіки та її найбільш очевидним проявом. Цифрові плат- форми – це механізм, за допомогою якого здійснюється перехід до цифрової форми більшості сфер економічної та соціальної діяльності.
7
Шестаковська, Т. Л. "ВПЛИВ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ НА РОЗВИТОК ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ." Збірник наукових праць Університету державної фіскальної служби України, no. 1-2 (December 4, 2020): 354–69. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5940.1-2.2020.354-369.
Full textAbstract:
У статті досліджуються тенденції та перспективи розвитку економічних відносин між Україною та ЄС із використанням сучасних методів оцінки. Окреслено геополітичні пріоритети інтеграційної стратегії України, визначено правові аспекти відносин між Україною та ЄС, проаналізовано основні напрямки співпраці між Україною та ЄС. Обґрунтовано особливості розвитку економічної політики України в контексті інтеграції до ЄС, підтверджуючи те, що в сучасному глобальному суспільстві відбуваються трансформаційні процеси, в яких Україна бере та повинна брати участь. Також аналізуються сучасні проблеми національних стратегій інтеграції в контексті основних аспектів розвитку ЄС. Запропоновано використання економетричного методу для прогнозування ефективності співробітництва між ЄС та Україною у контексті розвитку економічної політики.
8
Dubovich, І., O. Shvayka, K. Vasylyshyn, and Т. Fomicheva. "Особливості транскордонного економіко-правового співробітництва України з Європейським Союзом у сфері екологічного туризму." Наукові праці Лісівничої академії наук України, no. 16 (May 31, 2018): 115–22. http://dx.doi.org/10.15421/411813.
Full textAbstract:
Розглянуто особливості виникнення та формування екологічного туризму. Поява екологічного туризму пов’язана з пошуком належних підходів щодо охорони навколишнього природного середовища та створення умов для реалізації концепції сталого розвитку. Розглянуто важливість розвитку екологічного туризму на прикордонних територіях України та держав-сусідів ЄС. Акцентовано увагу на потенціалі розвитку екологічного туризму в прикордонних регіонах України та ЄС з урахуванням чинника децентралізації управління та самостійності територіальних громад. Обґрунтовано, що транскордонне співробітництво України з державами ЄС у галузі екологічного туризму спрямоване на: підвищення іміджу прикордонних регіонів України і ЄС; поглиблення партнерських відносин між туристичними підприємствами та організаціями не тільки на рівні прикордонних регіонів, але й на рівні України та держав-сусідів загалом; вивчення та впровадження досвіду сусідніх держав для регіонального економіко-правового регулювання та стимулювання екологічного туризму; налагодження контактів з іноземними представництвами, громадськими організаціями тощо. Розроблено пропозиції щодо належного співробітництва на транскордонному рівні між Україною та країнами ЄС у сфері екологічного туризму. Наголошено, що екологічний туризм відіграє важливу роль для соціально-економічного розвитку і підвищення рівня добробуту населення в прикордонних регіонах України та сусідніх держав ЄС. Запропоновано розробити нормативно-правові акти, які би повністю регулювали економіко-правові аспекти розвитку екологічного туризму.
9
Корнелюк, О. А., and В. В. Матюшок. "ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО РЕГІОНІВ УКРАЇНИ В КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ МІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ." Підприємництво та інновації, no. 20 (October 29, 2021): 18–24. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/20.2.
Full textAbstract:
Участь регіонів України в транскордонному співробітництві сприяє прискоренню євроінтеграційних процесів України та є ефективним інструментом досягнення Цілей сталого розвитку. Важлива роль у розвитку транскордонного співробітництва належить створенню і реалізації програм сусідства. Зокрема, це стало одним з ефективних способів залучення фінансів ЄС. Аналіз соціально-економічного розвитку регіонів України свідчить про недостатнє використання ними потенціалу транскордонної співпраці, у зв’язку з чим постає необхідність активізації транскордонного співробітництва. Необхідною умовою досягнення перспектив сталого просторового розвитку регіонів є розроблення ефективної стратегії транскордонного співробітництва. Поширення пандемії також сформувало потребу в удосконаленні існуючого механізму співпраці.
10
Попко, С. М. "РЕФОРМУВАННЯ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ТА ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОГО СПІВРОБІТНИЦТВА (1991–2020 рр.)." Воєнно-історичний вісник 37, no. 3 (September 30, 2020): 173–90. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-37-3-173-190.
Full textAbstract:
У статті аналізуються місце, зміст і форми міжнародної співпраці Збройних Сил України у різні періоди їх реформування протягом 1991–2020 рр. Міжнародне співробітництво Збройних Сил України (ЗСУ) проаналізовано за окремими напрямами: військово-політичне співробіт- ництво, військово-технічна співпраця, досягнення оперативної сумісно- сті зі збройними силами держав — членів НАТО та ЄС, верифікаційна діяльність. Розглядаються суть та особливості періодизації як одного з основних методологічних аспектів наукового дослідження, наводиться аналіз різних підходів вітчизняних науковців до періодизації історії Збройних Сил України та їх міжнародного військового співробітництва протягом 1991–2020 рр. Ключові слова: Збройні Сили України, Міністерство оборони України, періодизація, методологія, міжнародне військове співробітництво.
11
Міхель Р.В. "ОЦІНКА ТРАНСКОРДОННОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ ПРИКОРДОННИХ ОБЛАСТЕЙ УКРАЇНИ." Економічний форум 1, no. 1 (February 24, 2021): 22–29. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2021-1-3.
Full textAbstract:
Прикордонне співробітництво є явищем глобального масштабу і є ключовим елементом політики Європейського Союзу щодо своїх сусідів. Воно підтримує сталий розвиток вздовж зовнішніх кордонів ЄС, допомагає зменшити диспропорції у рівні життя населення та вирішити спільні проблеми суміжних регіонів по обидва боки кордону. Роль транскордонного співробітництва у регіональному розвитку визначається його здатністю мобілізувати та ефективно використовувати наявний потенціал прикордонних районів та активізувати ресурси сусідніх прикордонних регіонів для пошуку рішення спільних проблем та сприяння співпраці у транскордонних регіонах.
У статті проаналізовано стан прикордонної спеціалізації областей України, що межують з державами-членами ЄС. Забезпечення ефективного використання можливостей транскордонного співробітництва для регіонального розвитку можливе лише при систематичному підході до організації управлінського впливу на процеси такої співпраці. Дуже важливо враховувати специфіку та індивідуальні особливості кожного прикордонного регіону. Для оцінки коефіцієнта прикордонній спеціалізації областей України автором запропоновано дослідити досліджено чотири сфери: інвестиційну, зовнішню торгівлю, туризм, міграційну сферу. На основі проведеного аналізу визначено області із найбільшим коефіцієнтом прикордонної спеціалізації та із найменшим. Результати розрахунку дозволили виявити для кожної області напрямки взаємодій з найбільш високим ступенем прикордонній спеціалізації, а також виокремили слабкі сфери реалізації прикордонної спеціалізації. Проаналізовано динаміку коефіцієнта прикордонної спеціалізації досліджуваних областей упродовж останнього десятиліття та доведено важливість транскордонного співробітництва для прикордонних областей України, що межують з державами-членами ЄС.
12
Vonsovych, O. S. "Зовнішній вимір безпекової політики України." Grani 18, no. 10 (July 27, 2015): 69–73. http://dx.doi.org/10.15421/1715197.
Full textAbstract:
Дослідження зовнішнього виміру безпекової політики України обумовлено необхідністю аналізу сучасного стану відносин з такими організаціями як Організація з безпеки та співробітництва в Європі та Організація договору про колективну безпеку, а також відносин в рамках Спільної європейської політики в сфері безпеки та оборони Європейського Союзу. Європейська інтеграція України означає включення її в світовий простір безпеки з країнами, з якими вона поділяє спільні цінності та принципи, не виключаючи при цьому співпраці в тому обсязі, що відповідає базовим національним інтересам України з країнами, які входять до інших систем колективної безпеки. Доведено, що діяльність Спеціальної моніторингової місії ОБСЄ є важливим внеском в процес мирного вирішення конфліктних протиріч, а також допомагає розвивати демократичні принципи та засади зовнішньої політики. Визначено, що подальший розвиток конструктивного співробітництва нашої держави з Консультативною Місією ЄС в рамках СЄПБО надасть можливість покращити та підвищити рівень захищеності національних кордонів від зовнішніх викликів та загроз, а також допоможе пришвидшити процес інтеграції до європейського простору безпеки. Акцентовано увагу на тому, що на сьогоднішній день (з огляду на стан відносин з Росією) подальше співробітництво з ОДКБ може негативним чином позначитись на загальній безпековій ситуації в Україні і призвести до ще більшої напруженості у відносинах з Російською Федерацією.
13
Derii, Zhanna, Tetiana Zosymenko, and Nataliia Shadura-Nykyporets. "ІМПЛЕМЕНТАЦІЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ЯК КЛЮЧОВИЙ ПРИНЦИП ГАЛУЗЕВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА Україна – ЄС." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 4(20) (2019): 9–18. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2019-4(20)-9-18.
Full textAbstract:
Реалізація Цілей сталого розвитку (ЦСР) має важливе значення для України, оскільки дозволяє досягти помітних результатів у пріоритетних сферах – здоров’я і благополуччя людей, мир і безпека, майбутнє дітей, економічний розвиток, соціальний захист і справедливість, стійка держава, розвиток громад та інше. Актуалізується питання сталого розвитку та досягнення ЦСР з огляду на підписання Україною Угоди про асоціацію. Виконання Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, надає змогу використати можливості економічного розвитку та зростання добробуту, сприяє залученню інвестицій в Україну, дає новий імпульс у розвитку громадянського суспільства, дозволяє дотримуватись високих екологічних стандартів та процедур й знизити ризики негативного впливу на довкілля. Галузева співпраця з Європейським Союзом передбачає дотримання вимог політик, які в умовах глобалізаційного світу повинні розроблятись з урахуванням засад сталого розвитку.
14
Сурілова, О. О. "СПІЛЬНА ТРАНСПОРТНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА РОЗВИТОК ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (July 22, 2020): 122–33. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.669.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблемні питання використання транзитного потенціалу України та поглиблення співпраці з Європейськім Союзом у транспортній сфері на взаємовигідній основі, оскільки створення й ефективна експлуатація транс'європейських транспортних мереж (TEN-T) відповідають інтересам обох партнерів. Міжнародне співробітництво в цій сфері розглядається як важливий напрям спільної транспортної політики ЄС, розвиток якої був закладений ще у договорі про Європейське об'єднання вугілля та сталі та прискорився з розвитком глобалізації, що посилює міжнародний характер транспорту. Проаналізовано цілі, об'єкти, зміст Спільної транспортної політики та запропоновано авторське визначення СТП як рішення, правила, заходи, прийняті та впроваджувані ЄС та державами-членами, які спрямовані на ефективне функціонування транспортної системи ЄС та транс'європейських транспортних мереж із метою підтримки цінностей та добробуту європейських народів, сталого розвитку Європи. зміцнення економічної, соціальної та територіальної згуртованості та забезпечення функціонування внутрішнього ринку Європейського Союзу. Пріоритетом СТП є відкриття ринків третіх країн у сфері транспорту, а також розроблення плану Єдиного європейського транспортного простору. Зокрема, створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною спонукало до розроблення механізмів підтримки транспортного сектору нашої країни, зокрема, шляхом розроблення проєктів транспортної моделі та майстер-плану України, а також низки проєктів Twinning, донором яких виступає ЄС. Сьогодні сформовано законодавче підґрунтя співпраці між Україною та ЄС в транспортній галузі, реалізуються інфраструктурні проєкти та проєкти технічної допомоги в межах, окреслених Угодою про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною. однак транспортне право України є не досить гармонізованим із транспортним правом ЄС та потребує реформування, яке має відбуватися шляхом прийняття Транспортного кодексу України, у структурі якого має бути розділ, присвячений транс'європейським транспортним мережам і співпраці з ЄС.
15
Pikula, Mykola. "Брекзіт і перспективи формування європейської політичної свідомості в Україні." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 2 (May 29, 2017): 150–61. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2017-02-150-161.
Full textAbstract:
У статті аналізуються сценарії подальшого розвитку ЄС. зокрема «Йдемо тим же шляхом», який має вирішити великі проблеми, зокрема формування внутрішнього ринку, цифрового єдиного ринку, енергетичного союзу, ринку капіталу і оборонного союзу; «Єдиний ринок – перш за все», що передбачає сприяння інноваціям, співробітництву у сферах безпеки, оборони та міграції; «Хто хоче більше – робить більше», який означає, що не всі держави-члени повинні рухатися в однаковому темпі; «Краще менше та краще» («Європа різних швидкостей»), що концентрує зусилля на імплементації певних політичних сфер, але зменшує рівень взаємодії в питаннях, які не приносять прогресу; «Робимо більше і разом», згідно з яким країни-члени передають більше влади, ресурсів і повноважень в прийнятті рішень певному органу. Тут охарактеризовані також основні сценарії власно Брекзіту – «Жорсткий» Брекзіт, «Жорсткий» Брекзіт без підписання угоди, «Відмова від Брекзіту», «Пізній Брекзіт», «Англійський Брекзіт», «М’який» Брекзіт. У статті аналізуються авторські прогнози щодо формування європейської політичної свідомості. Аналізуючи європейську політичну свідомість, автор виокремлює чотири основні перспективи її розвитку: внутрішньо позитивна (засвоєння нашими громадянами європейської культури, опанування спільної європейської історії, знайомство з системою управління ЄС та побудова Європи в Україні), зовнішньо позитивна (формування європейської політичної свідомості, що ґрунтується на паритеті національної та європейської ідентичності за зовнішнього збереження ментальної ознаки «європеєць»), нейтральна (обумовлена збереженням своєрідного статус-кво, коли Україна залишається у сучасному стані невизначеності, недореформованості економіки, політики і соціокультурної сфери, коли фактично слабко сформована як національна, так і європейська ідентичність) та негативна (передбачає погіршення відносин між Україною та ЄС, замороження діалогу щодо Угоди про асоціацію та євроінтеграційного процесу України в умовах поглиблення кризи ЄС). Тут зазначається, що залежно від сценарію подальшого розвитку ЄС та Брекзіту можливі різні наслідки для розвитку та динаміки європейської політичної свідомості на європейському континенті загалом та України зокрема.
16
Свиридюк, Н. П. "УКРАЇНА ТА КРАЇНИ БАЛКАНСЬКОГО РЕГІОНУ:АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ У СФЕРІЕКОНОМІЧНИХ ВІДНОСИН." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 4(29) (April 22, 2020): 165–68. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).456.
Full textAbstract:
Утвердження європейських цінностей і стандартів, зокрема в сфері економіки є запорукою суспільної ста-більності і сталого розвитку України. Вступ України до Світової організації торгівлі та створення поглибле-ної та всеохоплюючої зони вільної торгівлі між Укра-їною та країнами ЄС є невід’ємною складовою право-вої бази для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, частково робочої сили між Україною та ЄС, а також для регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки України до спіль-ного ринку ЄС. З урахуванням стратегічних намірів України щодо членства в ЄС, заслуговують на особливу увагу та посідають важливе місце у подальшому роз-витку економічних відносин між Україною та ЄС краї-ни балканського регіону.
Акцентується, що ефективним у торговельно-еко-номічних зв’язках з країнами балканського регіону вбачається географічна близькість країн, наявність транспортних комунікацій, наявність української етнічної меншини в новостворених південнослов’ян-ських державах, слов’янська спорідненість, схожість структури національних економік та існуючих про-блем у економічній сфері. Зазначені фактори значно підвищують інтерес України до цього регіону. Здійс-нено характеристику стану економічного розвитку України та окремих балканських держав за основними показниками та зроблено акцент на тенденції здійснен-ня експортно-імпортних операцій між Україною бал-канськими країнами.
Підводячи підсумок викладеному, вважаємо, що на сьогодні подальший розвиток відносин з країнами балканського регіону є взаємовигідним та всебічно корисним, відповідає національним інтересам Украї-ни та викликаний, перш за все, у частині визначення перспектив спільних інтересів та взаємин у сфері еко-номічних відносин, у тому числі потреб розширення двостороннього насамперед, торговельно-економічно-го співробітництва, подальшим зміцненням співпраці на міжнародній арені, передусім в процесі європей-ської та євроатлантичної інтеграції держав.
17
Іванова, Вікторія Миколаївна. "РОЛЬ БАЛТО-ЧОРНОМОРСЬКОГО СОЮЗУ У СИСТЕМІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ УКРАЇНИ." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 5 (February 1, 2022): 21–25. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.5.2.
Full textAbstract:
У статті досліджено сутність та роль Балто-Чорноморського союзу у системі забезпечення зовнішньоекономічної безпеки. Зокрема, встановлено, що Балто-Чорноморський союз – це потенційне інтегративне утворення країн Східної Європи, так звана ідея зовнішньополітичної інтеграції Естонії, Латвії, Литви, Польщі, Білорусі, України та ін. з метою співробітництва у економічній, воєнно-політичній, культурній та інших сферах. З’ясовано, що Балто-Чорноморський союз може стати дієвим механізмом забезпечення зовнішньоекономічної безпеки України у напрямі реалізації низки актуальних завдань (здійснення диверсифікації торговельних потоків, зниження рівня імпортозалежності економіки; зменшення кількості протекціоністських заходів, які застосовують іноземні держави до українських товарів тощо). Визначено основні завдання створення Балто-Чорноморського союзу: поглиблення міждержавного співробітництва у Балто-Чорноморському регіоні; сприяння гарантуванню стабільності і безпеки в регіоні, розвиток оборонного співробітництва; встановлення верховенства права, сприяння демократизації, захисту фундаментальних прав та свобод; економічне співробітництво та зближення з політиками ЄС; енергетична безпека, підтримка розвитку інфраструктури, гармонізація політик у сфері енергетики за стандартами ЄС; співпраця у сферах культури, освіти та науки, інформаційного суспільства, ЗМІ та громадянського суспільства. Зазначено, що країни Балтії та Чорного моря економічно співпрацюють один з одним, водночас створення Балто-Чорноморського союзу сприятиме реалізації багатосторонніх великомасштабних економічних проєктів. У статті зроблено висновок, що розвиток ідей створення повноцінного інтегративного утворення біля західних кордонів України має чинити позитивний вплив на позиціонування нашої країни у світі, чітко визначити її стратегічні інтереси та пріоритети у взаємодії з найближчими сусідами, забезпечити національну безпеку та зовнішньоекономічну зокрема.
18
Tsekhanovych, Viktor. "ЄВРОРЕГІОНИ: ХАРАКТЕРИСТИКА ТА ПРИНЦИПИ ФУНКЦІОНУВАННЯ." Economic journal of Lesya Ukrainka Volyn National University 2, no. 26 (June 30, 2021): 34–41. http://dx.doi.org/10.29038/2786-4618-2021-02-34-41.
Full textAbstract:
У статті досліджуються принципи функціонування та характеристика єврорегіонів. Форми реалізації транскордонного співробітництва можуть варіюватись від встановлення та розвитку взаємовигідних контактів між різними суб’єктами та укладення угод про транскордонне співробітництво в окремих сферах до створення міжнародних територіальних утворень. Міжнародні територіальні утворення, до яких на основі укладених угод входять прикордонні адміністративні одиниці сусідніх держав, отримали назву єврорегіонів. Єврорегіон-найвища форма транскордонного співробітництва, а їхні структури є найбільш комплексною і ефективною формою утворень, в рамках яких формуються і діють різноманітні коопераційні, координаційні та корпоративні механізми. Розробки і втілення принципово нових підходів до розвитку єврорегіонів в України в умовах розширення ЄС вимагають радикальні зрушення у геополітичній ситуації на європейському континенті та зміна геополітичного статусу єврорегіонів після масштабного розширення європейської спільноти.
19
Ігнат, Олександр Володимирович. "СПІВРОБІТНИЦТВО ТЕРИТОРІАЛЬНИХ ГРОМАД У СФЕРІ АДМІНІСТРАТИВНИХ ПОСЛУГ: ПОЗИТИВНІ ЕФЕКТИ, ФОРМИ ТА ДОКУМЕНТОВАНІ ПРОЦЕДУРИ." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 4 (December 9, 2021): 40–44. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.4.8.
Full textAbstract:
У статті вивчено позитивні ефекти, отриманню яких сприяє співробітництво територіальних громад у сфері адміністративних послуг, визначити пріоритетні форми співробітництва та особливості відповідних документованих процедур. Надано загальний опис сучасного стану співробітництва територіальних громад в Україні. Акцентовано на тому, що за допомогою інструментів міжмуніципального співробітництва територіальні громади можуть зміцнити свою спроможність у забезпеченні надання адміністративних послуг, зокрема отримати додаткові ефекти. Визначено, що до основних ефектів співробітництва територіальних громад у сфері адміністративних послуг, які отримають ключові стейкхолдери, належать: забезпечення безперервності надання послуг на власній території; розширення реєстру послуг; досягнення більш амбітних цілей; заощадження ресурсів. Наведено співставлення форматів співробітництва територіальних громад у сфері адміністративних послуг, відповідних прикладів і можливих результатів / ефектів для ключових стейкхолдерів. За результатами аналізування норм чинного законодавства у сфері адміністративних послуг та з урахуванням матеріалів щодо кращих вітчизняних практик і рекомендацій Програми ЄС «U-LEAD з Європою» здійснено обґрунтування можливості застосування наявних форми співробітництва територіальних громад у сфері надання адміністративних послуг в Україні. Зроблено висновок, що саме другу форма співробітництва територіальних громад – Реалізацію спільних проектів – може бути застосовано, і вона є найбільш прийнятною та надає можливість громадам-партнерам реалізувати значну чисельність конфігурацій спільної діяльності у сфері адміністративних послуг. Визначено, що налагодження процесів міжмуніципального співробітництва у сфері адміністративних послуг також має супроводжуватися упровадженням сучасних моделей управління на основі якості.
20
Margasova, Viktoriіa, and Olena Akymenko. "ВИХІД ВІТЧИЗНЯНИХ ПІДПРИЄМСТВ НА ЄВРОПЕЙСЬКИЙ РИНОК В УМОВАХ ПОСИЛЕННЯ ІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT 3(15), no. 3(15) (2018): 7–14. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-3(15)-7-14.
Full textAbstract:
У статті розглянуто правові засади підготовки до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Досліджено процес реалізації політичного курсу України, як європейської держави, що прагне рівноправного взаємовигідного партнерства з ЄС, на інтеграцію до ЄС та його впливу на зовнішньоекономічні зв’язки і зміцнення позицій у світовій системі міжнародних відносин. Доведено зв'язок особливого географічного розташування країни (між Європою і Азією) та багатовекторності зовнішньополітичної орієнтації (східний – країни СНД, західний – Польща, Західна Європа, США та південно-східний – Болгарія, Туреччина, країни Сходу), наведено аргументи на користь розвитку співпраці України з ЄС. Доведено, що поєднання поглибленого цільового регуляторного наближення з фокусом на участі в європейських ланцюгах створення доданої вартості, промислового аутсорсингу; ширшого залучення України до програм «Горизонт 2020» та COSME; обміну новітніми технологіями, є потенційними напрямами співробітництва України та ЄС.
21
Аніщенко, Олександр. "СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ ВІЙСЬКОВОГО СПІВРОБІТНИЦТВА ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ З НАТО ТА ЄС." Воєнно-історичний вісник 42, no. 4 (May 25, 2022): 117–33. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2021-42-4-117-133.
Full textAbstract:
Метою статті є встановлення сучасних тенденцій військового співробітництва Збройних Сил України з НАТО і ЄС за період 2014–2021 рр.
Для вирішення завдань дослідження використовувалися методи історичного і логічного аналізу, метод емпіричних досліджень.
Історична декомпозиція військового співробітництва Збройних Сил України з державам-членами НАТО і ЄС в період 2014–2021 рр. дозволила визначити сучасні тенденції вказаного співробітництва: 1) зростання рівня інтенсивності військової співпраці; 2) використання створених та формування нових механізмів і програм військової співпраці з урахуванням змін в безпековому середовищі, трансформацій у військовій сфері;
3) позитивна еволюція характеру воєнно-політичних відносин: від рівня партнерства до перспективи членства в НАТО; 4) активізація військового співробітництва у напрямках, які безпосередньо впливають на розвиток Збройних Сил України та наближення їх за рівнем сумісності до стандартів НАТО; 5) розширення сфер військового співробітництва в інтересах забезпечення обороноздатності України.
Ключові слова: воєнно-політична співпраця, Збройні Сили України, військові навчання, НАТО, ЄС, Rapid Trident, ORBITAL.
22
Пуховська, Людмила. "ПРОФЕСІЙНА ОСВІТА ТА ІННОВАЦІЇ: ДОСВІД КРАЇН ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 14 (October 1, 2018): 124–32. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2017.14.124-132.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано політику Європейського Союзу щодо інновацій у сфері професійної освіти і навчання. Охарактеризовано сучасні європейські ініціативи щодо реалізації положень стратегії «Європа 2020», спрямовані на зміцнення співробітництва та активне включення молоді в інноваційні процеси. Розкрито результати діяльності європейської тематичної мережі «Інновації в професійній освіті і навчанні» на базі європейського Центру розвитку професійної освіти і навчання (CEDEFOP). З‘ясовано головні напрями розвитку інновацій у системах професійної освіти і навчання в країнах ЄС: інновації, пов‘язані з використанням новітніх інформаційних технологій (цифрові інновації); інновації в сфері підготовки вчителів і тренерів для системи професійної освіти і навчання; інновації, пов‘язані з кваліфікаціями (зміст, стандартизація, процедура і правила надання); інноваційне викладання та інновації оцінювання; інновації в сфері курікулуму; системні ініціативи у сфері співробітництва (створення урядами нових освітніх інституцій на засадах партнерства з роботодавцями; міжнародне співробітництво; створення національних схем заохочення співробітництва між професійною і вищою освітою). Проведено огляд кращих інноваційних практик у системах професійної освіти і навчання в країнах ЄС. Розглянуто нові заклади професійної освіти і навчання: Центри управління, підготовки і зайнятості (Італія), Кампуси професій і кваліфікацій (Франція), Центри компетентності (Латвія) тощо. Окреслено шляхи стимулювання інноватики в професійній освіті на різних її рівнях, включаючи використання нових навчальних методів і нових технологій навчання, запровадження нових механізмів фінансування, посилення співробітництва між інституціями професійної освіти, вищої освіти, дослідницькими організаціями і підприємствами. Визначено головні ідеї позитивного європейського досвіду, що є цінними для розвитку сучасної інноваційної політики і практики професійної освіти в Україні.
23
Ткаленко, С. І. "Євроінтегральне співробітництво України та ЄС." Стратегія розвитку України, no. 1 (2015): 148–52.
Find full text
24
Ткаленко, С. І. "Євроінтегральне співробітництво України та ЄС." Стратегія розвитку України, no. 1 (2015): 148–52.
Find full text
25
Ткаленко, С. І. "Євроінтегральне співробітництво України та ЄС." Стратегія розвитку України, no. 1 (2015): 148–52.
Find full text
26
Kostyrya, Inna, and Alla Mishchenko. "УКРАЇНА В ОРБІТІ ГЕОПОЛІТИЧНИХ ІНТЕРЕСІВ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ." Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 4, no. 2 (December 25, 2021): 61–72. http://dx.doi.org/10.15421/342123.
Full textAbstract:
Стаття присвячена теоретичному дослідженню перспектив європейської та євроатлантичної інтеграції України крізь призму геополітичних інтересів Європейського Союзу. Метою дослідження було визначення геополітичного місця України в системі просування інтересів ЄС в регіоні та світі загалом. Для досягнення поставленої мети та завдань був застосований міждисциплінарний підхід, який дозволив різнобічно здійснити аналіз, використовуючи історичний, соціологічний, порівняльний та узагальнюючий методи. У результаті проведеного дослідження вдалося виокремити дві конкуруючі позиції щодо необхідності розширення ЄС на схід в позиціях вчених-геополітиків й консервативного крила європейської політичної еліти, які вбачають в східному векторі новий геополітичний концепт осмислення сучасного Європейського Союзу як регіонального лідера та світового актора, та громадської думки пересічних громадян, які орієнтуючись на російську інформаційну пропаганду в цілому негативно сприймають українські інтеграційні прагнення. Були охарактеризовані переваги, що посилюють значення України в просуванні геополітичних інтересів ЄС в регіоні власної могутності, зокрема: соціально-політична готовність українців стати європейцями, геоекономічна доцільність, енергетичне посередництво, технологічна й науково-дослідна спроможність, безпека східних кордонів, демографічна обумовленість зрілої нації. Також доведено, що будь-яке просування на Схід – це результат консолідації не лише держав-членів ЄС, а й оформлення цілісного культурного й ціннісного простору, які Україна сповідує, де рівність, політичний й економічний паритет є рівнозначними критеріями співробітництва. Через обґрунтування важливої геополітичної ролі України як простору, який перебуває в орбіті інтересів ЄС і Росії та провокує їх конкуренцію, було визначено стратегічну обумовленість необхідності інтеграції України до ЄС для побудови космополітичного суспільства, без права посягання на цей життєвий простір жодним національним суб’єктом, що зробить його максимально привабливим та прогресивним.
27
Чалий, В. "Україна - ЄС: до нового етапу співробітництва." Зовнішні справи, no. 10 (2007): 15–18.
Find full text
28
Чалий, В. "Україна - ЄС: до нового етапу співробітництва." Зовнішні справи, no. 10 (2007): 15–18.
Find full text
29
Копійка, Д. "Особливості економічного співробітництва України та ЄС." Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 59, ч. 2 (2006): 281–83.
Find full text
30
Корбут, Д. "Інституційні перспективи розвитку транскордонного співробітництва Україна - ЄС." Вісник Національної академії державного управління при Президентові України, no. 4 (2008): 175–83.
Find full text
31
Ivanova, Nataliia, and Oksana Minina. "ТРАНСКОРДОННЕ СПІВРОБІТНИЦТВО УКРАЇНИ ТА ЄС: МЕХАНІЗМ ВЗАЄМОДІЇ СТОРІН." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 2(22) (2020): 78–87. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2020-2(22)-78-87.
Full textAbstract:
У статті досліджено фактори, умови, принципи та інструменти взаємодії сторін при реалізації транскордонного співробітництва України з країнами ЄС. Формування організаційно-економічного механізму взаємодії учасників транскордонного співробітництва потребує від усіх сторін залучення значний потенціал для адаптації до специфічних рис взаємодії: бар’єрності та контактності. Як інструмент, який дозволяє певною мірою нейтралізувати вплив негативних факторів у процесі технологічного, соціального та економічного зближення регіонів, пропонується застосовувати інфраструктурний стандарт. Питання інфраструктурного забезпечення виступає на перший план у процесі реалізації механізму транскордонного співробітництва, яку рекомендується вирішувати через формування кластерних структур.
32
Присяжнюк, Ю. "Інтеграція Україниз ЄС через міжрегіональне співробітництво." Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія міжнародні відносини, Вип. 5 (2001): 222–32.
Find full text
33
Кременецький, Б. В. "Зовнішня та безпекова політика ЄС: військове співробітництво України з ЄС." Політологічний вісник, Вип. 47 (2010): 299–305.
Find full text
34
Будкін, В. "Співробітництво Західних областей України з країнами ЄС." Журнал європейської економіки 5, no. 4 (2006): 428–44.
Find full text
35
Величко, В. В. "Міжрегіональне співробітництво між Україною та ЄС від програм сусідства до програм прикордонного співробітництва (1996-2007)." Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 74, ч. 1 (2008): 166–67.
Find full text
36
Стрельченко, О. Г. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯМІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ ТА ЧОРНОГОРІЇ." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 4(29) (April 22, 2020): 177–81. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).459.
Full textAbstract:
У статті здійснено ґрунтовне дослідження міжна-родних нормативно-правових актів, якими врегульо-вано міжнародну економічну взаємодію України та Чорногорії. Встановлюючи та реалізовуючи власні пріо-ритети у відносинах із зарубіжними країнами, в тому числі й з Україною, Чорногорія впроваджує інтегра-цію до європейських та євроатлантичних структур та всіх регіональних ініціатив, контролює глобальні тенденції та прагне приєднати їх до своїх інтересів та можливостей, розвиває належні стосунки із сусідні-ми країнами, встановлює та підтримує доброзичливі стосунки із найрозвиненішими країнами світу, бере на себе міжнародні зобов’язання повністю втілювати у життя міжнародну економічну взаємодію України та Чорногорії тощо. Автором проаналізовано низку міжнародних та вітчизняних нормативних актів, які забезпечують та врегульовують міжнародну економіч-ну взаємодію України та Чорногорії. Основними з них є такі акти: Конституція Чорногорії, закони Чорногорії «Про іноземні інвестиції», «Про зовнішню торгівлю», Угода між Урядом України і Союзним Урядом Союз-ної Республіки Югославія про торгівлю та економічне співробітництво, Угода між Україною та Чорногорією про вільну торгівлю, Угода про асоціацію та стабілі-зацію між Чорногорією та ЄС, Договір між Кабінетом Міністрів України та Союзним Урядом Союзної Рес-публіки Югославія про уникнення подвійного оподат-кування стосовно податків на доходи і капітал, Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Чорно-горії про взаємну допомогу у митних справах, Угода про співробітництво між Федерацією роботодавців України та Федерацією роботодавців Чорногорії.
Визначено, що норми, які регулюють відносини у сфері міжнародної економічної взаємодії України та Чорногорії, містяться також у ряді інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, які склада-ють систему зовнішньоекономічного та інвестиційного законодавства Чорногорії.
37
Чернецький, С., А. Чечель, Н. Діденко, Д. Грицишен, and К. Малишев. "ФІНАНСУВАННЯ ПРОЕКТІВ ЕЛЕКТРОННОГО УРЯДУВАННЯ У КРАЇНАХ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА УКРАЇНІ." Financial and credit activity problems of theory and practice 4, no. 39 (September 10, 2021): 68–76. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v4i39.238799.
Full textAbstract:
Анотація. Визначено, що важливим напрямом реалізації сталого розвитку та реформи публічного управління є ефективний процес електронного урядування, який має бути забезпечений відповідним фінансуванням. Мета статті — визначення подальших можливостей фінансування електронного урядування України в рамках реалізації проєктів та реформи публічного управління з урахуванням досвіду країн Європейського Союзу для реалізації цілей сталого розвитку та цифровізації країни. Методичною базою дослідження є аналітичні дані ПРООН України, Національного агентства з питань державної служби України, Європейської Комісії, дослідження цифрового уряду Організації економічного співробітництва та розвитку. Визначено ключові фактори держави в напрямі цифрового суспільства і сталого демократичного урядування (права людини, прозорість і доброчесність, парламентська реформа, громадянське суспільство та робота з молоддю, реформа охорони здоров’я та підтримка державних закупівель, цифрова трансформація). Проаналізовано особливості фінансування Стратегії реформування державного управління України, найбільшу частку фінансування якої становить бюджетна програма «Підтримка реалізації комплексної реформи державного управління» і бюджетна підтримка ЄС. Визначено особливості фінансування електронного урядування у країнах ЄС. Обґрунтовано необхідність зовнішніх джерел фінансування цифрових проєктів в Україні через недостатнє їхнє фінансування. Визначено найбільші країни — донори з фінансування проєктів електронного урядування в Україні (Данія, Естонія, Великобританія, Швеція, Швейцарія, Німеччина і Польща). На основі дослідження європейського досвіду моделей фінансування проєктів розвитку електронного урядування визначено чинні інструменти фінансування для України (кошти спільної міждержавної стратегії розвитку, гранти, благодійність, державно-приватне партнерство) і перспективні інструменти фінансування, використання яких дозволить підвищити відкритість, прозорість та ефективність роботи державних органів і забезпечити розвиток відкритих даних. Ключові слова: електронне урядування, фінансування проєктів, цифрова трансформація, реформа публічного управління. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 2; бібл.: 14.
38
Kliuchuk, Iulia. "Зовнішня політика Республіки Польща щодо України в період президентства Л. Качинського крізь призму програми «Європейська політика сусідства»." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (3) (April 26, 2018): 3–11. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-01-03-11.
Full textAbstract:
Досліджено особливості зовнішньої політики Польщі щодо України в період каденції Л. Качинського (2005–2010 рр.). Як ніколи, відчувалася підтримка Республіки Польща, яка вже була членом Європейського Союзу та НАТО, а Україна, що перебувала в постреволюційному стані, лише прагнула до євроатлантичної інтеграції. Ці два факти сформували особливий інтерес Польщі до України та навпаки, оскільки такий вектор зовнішньополітичної орієнтації міг значно зміцнити позиції обох держав. За основу в зовнішньополітичних орієнтирах Польщі в східному напрямі в період президентської каденції Л. Качинського (2005–2010 рр.) взято програму «Європейська політика сусідства» На базі опрацьованих матеріалів та документів установлено, що східному вектору зовнішньої політики Республіки Польща в Україні надавали пріоритетного значення. Окреслено основні напрями співпраці, які є взаємновигідними для країн Євроатлантичного простору й України. З’ясовано, що програма «Європейська політика сусідства» спрямована на розвиток двосторонніх відносин між країнами-партнерами ЄС і її членами й сприяє можливому поступовому приєднанню до європейської політики та програм. Республіка Польща ініціює створення програми «Європейська політика сусідства», у рамках якої й здійснювалася реалізація східного напряму зовнішньої політики РП щодо України. Однак половинчасті дії українського політикуму стосовно демократизації суспільства, помірковані кроки на шляху до впровадження реформ та низка гучних заяв сприяли охолодженню відносин із Республікою Польща. А після трагічних подій 2010 р. під Смоленськом та зміною очільника України світова спільнота однозначно констатувала, що ера адвокатування українських інтересів польськими президентами закінчилась зі смертю Л. Качинського. Установлено, що зовнішня політика Республіки Польща щодо України у 2005–2010 рр. продовжила загальні тенденції, закладені у двосторонніх відносинах у попередні роки, відтак напряму залежала від рішень і дій президентів, чим і надалі підтримувала особливий простір польсько-українського співробітництва – президентський вимір.
39
Черешнюк, В. "Україна - ЄС: проблеми співробітництва та шляхи їх вирішення." Право України, no. 2 (2004): 137–40.
Find full text
40
Черешнюк, В. "Україна - ЄС: проблеми співробітництва та шляхи їх вирішення." Право України, no. 2 (2004): 137–40.
Find full text
41
Романенко, Ю. В. "Перспективи культурного співробітництва між Україною та ЄС." Актуальні проблеми міжнародних відносин, Вип. 63, ч. 2 (2006): 229–35.
Find full text
42
Стеблянко, І. О. "Напрями співробітництва України та ЄС в енергетичній сфері." Вісник Дніпропетровського університету. Серія "Менеджмент інновацій" 21, no. 10/3 (2013): 72–80.
Find full text
43
Hulai, Vasyl, and Vira Maksymets. "«ІНФОРМАЦІЙНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ» ЯК НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА ТА НАПРЯМ МІЖДИСЦИПЛІНАРНИХ СТУДІЙ." Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, no. 1 (5) (May 29, 2019): 86–95. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2019-01-86-95.
Full textAbstract:
На основі досвіду трансформації освітньої діяльності кафедри міжнародної інформації Національного університету «Львівська політехніка» автори обґрунтовують запровадження нового предмету «Інформаційна політика Європейського Союзу». Паралельно із вирішенням актуальних освітніх завдань реалізація стратегічного курсу на поглиблення співробітництва України з державамичленами Європейського Союзу та інституціями ЄС, інформаційна політика останнього потребує окремого наукового аналізу на засадах міждисциплінарного підходу. Цілком очевидною стала висловлена думка щодо інтенсифікації інформаційноаналітичного забезпечення реалізації цивілізаційного зовнішньополітичного вектору України – набуття в оптимальному часовому періоді повноправного членства в Європейському Союзі зокрема. Розвиваючи проблематику європейських студій, зокрема, висвітлення інформаційної політики Європейського Союзу та окремих держав-членів за останні роки кафедра міжнародної інформації Львівської політехніки провела дві міжнародні науково-практичні конференції із публікацією збірників матеріалів. Спираючись на вказані теоретико-методологічні засади розуміння сучасної інформаційної політики у межах пропонованої дисципліни «Інформаційна політика Європейського Союзу» доцільно зосередитися на аналізі спільної інформаційної політики й основних напрямків співробітництва країн Європейського Союзу в межах інтеграційного процесу, що дозволить виявити особливості формування сучасної європейської інформаційної політики та її відповідності стратегічним цілям і завданням політики ЄС.
44
Уберман, В., and Л. Васьковець. "Проблеми імплементації базових європейських екологічних понять у водне законодавство України." Юридичний вісник, no. 1 (August 6, 2020): 237–45. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i1.1617.
Full textAbstract:
У статті досліджено співробітництво України та ЄС із питань охорони навколишнього середовища, а саме проблеми імплементації в українське екологічне законодавство базових еколого-правових категорій і визначень законодавства ЄС. Проаналізовано перші кроки співпраці у сфері «якість води й управління водними ресурсами». Зазначено, що ця діяльність почалася не з гармонізації базових понять, до яких належать «забруднення», «забруднюючі речовини», «якість води», а одразу перейшла на рівень еколого-правових інститутів. Виявлено, що такий перехід ігнорує принципові відмінності в понятійних засадах, які можуть негативно вплинути на здійснення державної політики у сфері охорони вод, спричинити її дивергентний розвиток відносно європейських вимог. Стверджується, що подолання змістовних відмінностей згаданих понять є однією з головних наукових проблем апроксимації Водного кодексу України (ВКУ) та відповідних підзакон-них актів до Директиви 2000/60/ЄС (ВРД). Метою статті є виявлення правових відмінностей між ВРД і ВКУ щодо зазначених понять, а завданням - аналітичне порівняння їх застосування. Дослідження ґрунтувалося на тому, що норми стосовно забруднення та якості вод утворюють у водному законодавстві України та в екологічному законодавстві ЄС еколого-правові структури, європейським центром яких є ВРД. Доведено, що принципові відмінності між базовими поняттями водних законодавств ЄС й України щодо забруднення, забруднюючих речовин, якості вод і її регулювання визначаються різною цільовою спрямованістю цих законодавств, водоохоронною й господарською відповідно. Досліджено деякі наслідки розбіжностей, які негативно позначаються на законодавчому регулюванні скидання забруднюючих речовин. Зроблено висновок, що усунення відмінностей вимагає зміни парадигми української охорони вод з господарської на екологічну, яку слід починати з рецепції зазначених базових понять ЄС. Альтернативою глибокій зміні ВКУ може стати розроблення й прийняття спеціального Закону України «Про охорону вод».
45
Дракохруст, Т. В. "ОСОБЛИВОСТІ ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЕРЖАВНОЇ МІГРАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(26) (November 28, 2019): 128–34. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).25.
Full textAbstract:
У статті проводиться досить ґрунтовний аналіз правового забезпечення державної міграційної політики України в контексті поетапного розвитку міграційного законодавства України, який має бути спрямований на досягнення трьох головних цілей: управління міграційними процесами (обсягом та спрямованістю міграційних потоків) в Україні, у тому числі регулювання в’їзду та виїзду мігрантів, шляхом здійснення імміграційного контролю; внутрішньої адаптації та інтеграції іммігрантів на території України; моніторинг та попередження виникнення міграційних викликів та загроз у контексті розвитку глобалізаційних процесів у світі. Автор виділяє та характеризує конкретні етапи формування й становлення внутрішнього міграційного законодавства, а саме: до прийняття Конституції; після прийняття конституції, що включає період подальшої розробки, вдосконалення, систематизації та можливої кодифікації міграційного законодавства; у період гібридної війни Росії проти України; у контексті вступу України до ЄС. Акцентовано увагу на не менш важливому та складному періоді для ефективного здійснення реалізації міграційної політики України – періоді гібридної війни Росії проти України. Автор дійшов висновку, що відбувся справжній прорив в удосконаленні міграційного законодавства України, активізації міжнародного співробітництва. Виконання Плану дій з лібералізації візового режиму було вагомим чинником удосконалення міграційної політики України. Проте не всі проблемні питання до кінця розв’язано, серйозної законотворчої роботи вимагає узгодження з міграційним законодавством законів, які регулюють інші сфери суспільних відносин, а також розроблення підзаконних нормативно-правових актів, що мають забезпечити механізми реалізації задекларованих норм.
46
Meparishvili, Kh N. "Особливості держаного управління водними ресурсами України на принципах Спільної політики з ЄС." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 5 (October 30, 2018): 126–32. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.05.15.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасний стан державного управління водними ресурсами України та важливі аспекти інтегрованої політики співробітництва України щодо охорони та раціонального використання вод, впровадження інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом, реконструкції існуючих та будівництва нових міських очисних споруд, зменшення скиду недостатньо очищених стічних вод, зменшення рівня забруднення внутрішніх морських вод і територіального моря.
47
Копійка, В. В. "Еволюція співробітництва ЄС - Україна: від концепції "партнерства" до "стратегії сусідства"." Актуальні проблеми міжнародних відносин. Європейські дослідження, Вип. 59, ч. 1 (2006): 3–15.
Find full text
48
БЕРЕЗОВСЬКА, ІРИНА, and КСЕНІЯ СМИРНОВА. "Розвиток доктрини прямої дії міжнародних угод у праві Європейського Союзу." Право України, no. 2019/06 (2019): 19. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-06-015.
Full textAbstract:
Визнання Судом Європейського Союзу (Суд ЄС) прямої дії норм права Європейського Союзу (ЄС, Євросоюз) та його примату щодо внутрішнього права держав-членів стало основою для обґрунтування Судом ЄС концепції права Євросоюзу як нового (автономного) правопорядку та призвело до їх закріплення як фундаментальних принципів у системі права ЄС. Реалізація принципу прямої дії разом із принципом верховенства права Євросоюзу проявляється у можливості для фізичних і юридичних осіб посилатися на право ЄС і домагатися його реалізації через національні суди держав-членів. У своїй практиці Суд ЄС неодноразово звертався до питання прямої дії угод про асоціацію, укладених ЄС із третіми країнами, багатосторонніх угод та угод про партнерство і співробітництво. Істотною особли вістю принципу прямої дії в праві Євросоюзу є його диференційований характер: він має широке, але не всеохоплююче застосування. Визнання прямої дії за конкретною нормою права ЄС залежить, по-перше, від її змісту, а по-друге, від джерела, в якому вона закріплена. Започатковані у судовій практиці підходи в доктрині європейського права отримали назву “подвійного тесту”: спочатку аналізується положення угоди з метою перевірки, чи містить воно ясне, чітке та безумовне зобо в’язання, а потім перевіряється, чи такий висновок не буде скасовано внаслідок дослідження предмета й цілі угоди, в рамках якої має тлумачитися таке положення. Однак встановлені Судом ЄС підходи до прямої дії істотним чином змінювалися у разі, коли поставало питання щодо визнання прямої дії міжнародних багатосторонніх угод. Розвиток договірних відносин України з Євросоюзом вимагає врахування особливостей реалізації норм міжнародних угод у правопорядку ЄС. У широкому розумінні це питання охоплює принципи взаємодії між міжнародним правом і правом Євросоюзу (включаючи класичну дискусію щодо монізму та дуалізму в міжнародному праві). Натомість у більш вузькому розумінні йдеться про пряму дію положень міжнародних угод, укладених Євросоюзом, у правопорядках ЄС та його держав-членів. Саме на цьому зосереджена основна увага у дослідженні. Крім того, проаналізовано розвиток практики Суду ЄС щодо прямої дії міжнародних угод, що укладаються ЄС з іншими суб’єктами міжнародного права. Виокремлено проблему прямої дії в правопорядку ЄС положень Угоди про асоціацію з Україною.
49
Hrushko, O. O. "Сучасні аспекти транскордонної співпраці на прикладі функціонування Єврорегіону «Верхній Прут»." Grani 18, no. 9 (July 14, 2015): 38–44. http://dx.doi.org/10.15421/1715173.
Full textAbstract:
У статті на прикладі Єврорегіону «Верхній Прут» розглянуто сучасні аспекти транскордонної співпраці регіонів України в рамках ініціативи ЄС Східне партнерство. Дано ретроспективу становлення транскордонних зв’язків Чернівецької області з регіонами Молдови та Румунії, показано їхню еволюцію – від трьохстороннього єврорегіону до реалізації проектів у рамках програм ЄС, проаналізовано ефективність реалізації Спільної операційної програми «РумуніяУкраїнаРеспубліка Молдова 20072013» для українського боку кордону. Також проведено дослідження громадської думки щодо впливу на неї євроінтеграційних процесів та транскордонного співробітництва. Визначено, що реалізація проектів не тільки позитивно впливає на розвиток регіону, але й є дієвим механізмом формування громадської думки щодо руху України в напрямку ЄС. Зроблено висновок про те, що трансрегіональна співпраця сьогодні відзначається пошуком нових моделей розвитку національних інфраструктур, до яких включаються енергетичні системи, транспортні і комунікаційні мережі. До цього ж долучається розробка спільної політики в галузі техногенноекологічної безпеки, запобігання забруднення басейнів рік, а також розвиток рекреаційної діяльності і туризму, причому імплементація спільних стратегій має бути заснована і в тому числі на вирівнювання соціальноекономічного та політичного розвитку прикордонних регіонів.
50
Коваль, І. "Роль консалтингу в активізації інвестиційного співробітництва України з державами ЄС." Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Серія міжнародні відносини, Вип. 31 (2012): 275–83.
Find full text