Journal articles on the topic 'Способи литва'

Lithuanian loanwords describing human character and behaviour (based on the material of Polish dialects in Lithuania) The aim of the present article is to describe the vocabulary of Lithuanian origin that correlates with an individual’s psychology. The major attention in the article is given to the function of this lexical group in the present-day Polish dialects, as well as to the changes, which took place in the semantic structure of the borrowings in comparison to the original expressions. In this connection, the area of the usage of corresponding lexemes in Lithuanian dialects has been established, their semantic structure analysed, and stylistic marking regarded. Most of the analyzed material has been chosen from my personal collection of Lithuanisms, and it contains vocabulary used in various dialect regions of Lithuania. The Lithuanisms discussed in the article correlate to such individual’s qualities as loquacity, proneness to complain, moan, wail, frivolity, slowness, negligence, slyness and foolishness. Заимствования из литовского языка обозначающие черты характера человека и типичные для него способы поведения (на материале польских говоров в Литве)В статье рассматривается группа лексики литовского происхождения связанная с психической сферой жизни человека. Основное внимание обращено на способ функционирования заимствованных лексических единиц в польских говорах и на те семантические сдвиги, которые произошли в смысловой структуре заимствований по сравнению со словами-источниками. В связи с этим определена сфера употребления соответсвующих лексем-прототипов в литовских говорах, пpoанализирован их семантический объем, учтена стилистическая окраска. Основой исследования является диалектная лексика, собранная автором на различных польскоязычных ареалах Литвы. Анализируемая в статье заимствования касаются таких характерных для человека черт, как: болтливость, сварливость, плаксивость, легкомыслие, медлительность, нерасторопность, хитрость и смекалистость.

В статье анализируются нюансы изменений в советско-литовских отношениях после государственного переворота, осуществленного в декабре 1926 г. Приход к власти лидеров Союза литовских националистов (таутининков) А. Сметоны и А. Вольдемараса изначально способствовал возникновению ситуации неопределенности в двусторонних отношениях. В Москве были крайне озабочены стремлением Вольдемараса добиться обострения польско-советских противоречий с целью выгодного для Литвы решения проблемы Вильнюса. Советская сторона испытывала опасения, что Вольдемарас способен спровоцировать вооруженный конфликт с Польшей и что в этот конфликт неизбежно окажется втянут Советский Союз. С другой стороны, советская дипломатия была заинтересована в сохранении как в сохранении независимости Литвы, так и в поддержании некоторой напряженности в отношениях Польши и Литвы, поскольку такая ситуация создавала препятствия для распространения влияния Польши на весь восток Балтики. К концу 1920-х гг. для Москвы стало очевидным, что недовольство политикой Вольдемараса в Литве достигло своего апогея и что следует ждать в ближайшем будущем вытеснение Вольдемараса из политической жизни Литвы. В результате за несколько месяцев до отставки Вольдемараса политическое руководство СССР категорически высказалось против контактов с ним руководства Народного комиссариата по иностранным делам. The article analyzes the nuances of changes in Soviet-Lithuanian relations after the coup d'etat carried out in December 1926. The coming to power of the leaders of the Union of Lithuanian Nationalists (tautininkai) A. Smetona and A. Voldemaras initially contributed to the situation of uncertainty in bilateral relations. Moscow was extremely concerned about Voldemaras' desire to exacerbate the Polish-Soviet contradictions in order to solve the Vilnius problem in Polish-Lithuanian relations. The Soviet diplomats feared that Voldemaras could provoke an armed conflict with Poland and that the Soviet Union would inevitably be involved in the conflict. On the other hand, Soviet diplomacy was interested in maintaining both the Independence of Lithuania and the maintenance of some tension between Poland and Lithuania, as this situation created obstacles to Poland's spread of influence throughout the Baltic East. By the end of the 1920s, it became apparent to Moscow that dissatisfaction with Voldemaras' policy in Lithuania had reached its climax and that Voldemaras should be forced out of Lithuanian political life in the near future. As a result, a few months before Voldemaras' resignation, the political leadership of the USSR categorically opposed contacts with him by the leadership of the People's Commissioner for Foreign Affairs.

Изменение социолингвистической ситуации в Литве, а также определенные различия в зву- ковых системах русского и литовского языков позволяют предположить, что произношение носителей русского языка, хорошо владеющих литовским языком, несколько отличается от нормативного русского произношения. Одним из акустических коррелятов палатализа- ции смычных согласных является увеличение длительности их фазы взрыва сравнительно с соответствующими твердыми. В русском языке палатализация приводит к изменению способа образования смычного согласного, а именно, к появлению аффрицированной фазы, тогда как литовские смычные акустически не всегда противопоставлены по твердости- мягкости. Анализ спектральной картины смычных твердых [d], [b], [g] и мягких [d’], [b’], [g’] в соче- тании с гласными [i], [ы],[e], [a], [o], [u] показал, что в произношении носителей русского языка в Литве, так же, как и в нормативном русском произношении, наибольшее увеличение длительности взрыва характерно для мягкого переднеязычного согласного [d’] (сравнительно с [d] твердым). В отличие от нормативного русского произношения, в произношении носи- телей русского языка в Литве взрыв мягких [b’] и [g’] может совпадать по длительности со взрывом соответствующих твердых согласных или быть короче его.

Досліджуються проблемні питання встановлення у судовому процесі змісту норм іноземного права. Мета статті – теоретично осмислити та системно розглянути міжнародно-правові та внутрішньодержавні аспекти регулювання встановлення змісту іноземного права. Проаналізувати закріплені в законодавстві України способи встановлення змісту норм іноземного права на предмет наявності переваг і недоліків, окреслити пропозиції їх вдосконалення. Зокрема, автор аналізує положення як міжнародноправових актів (Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства), так і внутрішньодержавних нормативно-правових актів різних країн, які регулюють особливості встановлення змісту іноземного права, що підлягає застосуванню в тій чи іншій справі. Досліджує законодавство різних держав залежно від визначення їхніми правовими системами іноземного права як “права” (Естонії, Німеччини, Румунії, Австрії, Болгарії, Угорщини, Італії, Бельгії, Франції), як “факту” (Сполучене Королівство, Ірландії, Мальти, Люксембургу, Іспанії), а також тих, які дотримуються гібридної природи іноземного права (Латвії, Литви, Нідерландів). Увага акцентується на методах встановлення змісту іноземного права під час здійснення судочинства судами зазначених країн (запити суду до міністра юстиції або міністра закордонних справ, допит свідків, залучення експертів та подання експертних висновків, запит суду іноземним юристам тощо). Зроблено висновок, що способи встановлення змісту іноземного права залежать від правової природи іноземного права, яка підтримується в конкретній державі. Зазначається, що Україна належить до держав, які дотримуються правової концепції іноземного права. Проаналізувавши вітчизняне законодавство, виокремлено такі способи встановлення змісту іноземного права: звернення із запитом до Міністерства юстиції України щодо надання інформації про матеріальне право тієї чи іншої іноземної держави, яке підлягає застосуванню при вирішенні судового спору, залучення експерта з питань права, надання учасниками спору документів, що підтверджують зміст норм права іноземної держави, на які вони посилаються в обґрунтуванні своїх вимог або заперечень. Також додатково науковці виділяють такі способи: звернення у Торгово-промислову палату, висновки іноземних юристів, допиту ролі свідків спеціалістів з іноземного права з числа юристів і будь-яких експертів, звернення у наукові установи тощо.

Завданням вищих навчальних закладів є підготовка майбутніх фахівців до мінливого ринку праці. Але яких навичок навчити і у який саме спосіб є надзвичайно складним питанням. Уміння співпрацювати має вирішальне значення для успіху у професійній та освітній діяльності; завдання для викладачів іноземних мов полягає в тому, щоб переформатувати акцент під час навчання на питання, що стосуються розвитку навичок співпраці. Це також є гострою проблемою в науковій літературі з питань навчання англійської мови для конкретних цілей, оскільки дослідження в цій галузі були дещо обмеженими, тобто найчастіше вони досліджують співпрацю як спосіб розвитку взаємодії. Крім того, навчанням співпраці, а також включенням різноманітних завдань для вдосконалення співпраці дослідники часто нехтують. У цій галузі досліджень також не беруть до уваги виклики та можливості, з якими зіштовхуються студенти під час навчання співпраці під час занять англійської мови для конкретних цілей. Стаття має на меті набути більш глибокого розуміння феномену співпраці під час занять англійської мови для конкретних цілей, щоб полегшити діяльність викладачів мови, які більше не можуть нехтувати нагальною потребою розвивати співпрацю на своїх заняттях. Дослідження проводили в Латвії місцеві викладачі в двох технічних університетах на заняттях англійської мови для конкретних цілей для студентів інформатики. Для цього дослідження були відібрані студенти першого та другого курсів (56 студентів з Каунаського технологічного університету та 54 з Вільнюського технічного університету імені Гедиміна. Якісні дані, отримані за допомогою спостережень та співбесід, показали, що такі завдання можуть сприяти загальній успішності студентів для покращення знання мови, оскільки вони посилюють мотивацію та активність. Окрім навичок співпраці, вони сприяють розвитку багатьох інших життєво важливих навичок для роботи у ХХІ столітті.

Lithuanian borrowings denoting human states, dispositions and the ways of expressing frankness and unwillingness (based on the material of Polish dialects in Lithuania)The present article is a continuation of the previous studies (Rutkowska, 2009, 2010) dedicated to Lithuanian borrowings. Two previous articles have been related to human appearance and mental characteristics. The subject of the present article is Lithuanian borrowings which describe specific human dispositions and mental states, as well as the usage of epithets and the ways of addressing other people (terms of endearment). The lexical material of the article and vocabulary analyzed previously allows to state that the words referring to man make up a group of fairly large vocabulary of Lithuanian origin. It has been observed that words of such semantic categories as agriculture, weaving, fishery, construction are characterized nowadays as archaic because of the disappearance of a particular type of folk culture and changes in the field of rural activities. However, different ways of describing a person are still present in various dialect areas. A varying degree of adaptation of borrowed lexemes suggests that the penetration of such lexemes was a continuous process, which lasted throughout the period of the contact of Polish and Lithuanian dialects, and this process is continuing at the present day. The reason for the linguistic behavior of this type of Lithuanian words in Polish dialects is semantic capacity and expressiveness of these lexemes. Литуанизмы, обозначающие состояния и склонности человека, а также способы выражения им нежности или пренебрежения (на материале польских говоров в Литве)Данная статья является продолжением предыдущих исследований, посвященных заимствованиям из литовского языка, характеризующим человека (Rutkowska, 2009, 2010). Две предыдущих статьи были посвящены анализу лексики, определяющей внешний облик и черты характера человека. Предметом исследования в данной статье являются слова, связанные с типичными склонностями человека, а также афектонимы и прозвища. Лексика, представленная в трех очередных статьях, свидетельствует о многочисленности заимствований данной лексико-семантической группы и ее продуктивности. Если слова, принадлежащие к таким семантическим категориям, как земледелие, ткачество, строительство, характеризуются архаичностью в силу перемен, происходящих в сельскохозяйственной сфере жизни, то названия, определяющие человека, и в дальнейшем употребляются на разных диалектных ареалах Литвы. Различная степень адаптации данных лексем свидетельствует о том, что процесс проникновения заимствованной лексики был длительным и существовал на протяжениии всего периода контактирования польских и литовских говоров, активно подолжается и в настоящее время. Причиной сохранения в польских говорах данной лексики является ее антропоцентризм, семантическая наполненность и экспрессивность.

Проблема и цель. В осенний период времени накапливается опавшая листва в садах и парковых зонах. При этом распостраненные методы утилизации листвы, такие как запашка, мульчирование или транспортирование на свалку, являются недостаточно эффективными и не везде могут применяться, поэтому необходимо создать низкозатратный способ ее утилизации. Таким способом является преобразование листвы в удобрение путем ее экструдирования с добавлением специальных препаратов, которые способствуют быстрому разложению, насыщая почву полезными микроэлементами. Цель исследований – обоснование параметров экструдера для получения гранулированного органоминерального комплекса удобрений из опавших листьев. Методология. Был проведен анализ существующих видов прессов и подобран оптимальный тип рабочих органов для утилизации опавших листьев. Была изготовлена лабораторная установка в виде шнекового экструдера. С целью подбора наиболее подходящего препарата для добавления в экструзию был проведен сравнительный анализ свойств самых востребованных препаратов. Предложен состав изготавливаемого минерально-органического комплекса. Представлена методика расчета производительности предложенного шнекового экструдера. Результаты. Для исследований выбран оптимальный тип рабочих органов пресса, наиболее подходящий для утилизации листвы с помощью преобразования ее в экструзию. Шнековый экструдер способен обеспечить влажный способ прессования, что значительно облегчает процесс утилизации листьев, так как влажность исходного материала является значительным фактором. При прессовании исходная влажность смеси для прессования составляла 40-50 %, температура нагрева гранул менялась от 35 ºС до 44 ºС в зависимости от типа листьев. Удельные затраты энергии прессования колебались в пределах 0,123-0,156 кВт*ч/кг. Производительность экструдера составила около 14,5 кг/ час. Заключение. Из исходных продуктов – опавших листьев, удобрений и гуматов получали конечный продукт органоминеральный комплекс для восстановления плодородия почвы. Для лучшего разложения полученных гранул при экструзии измельченных листьев добавляли гуматы марки Экорост и азотные удобрения КАС-32. Problem and purpose. In the autumn, fallen leaves accumulate in gardens and park areas. At the same time, common methods of foliage disposal such as plowing, mulching or transporting to a landfll are not efective enough and cannot be applied everywhere, therefore it is necessary to create a low-cost way of its disposal. This method is the transformation of foliage into fertilizer, by extruding it with the addition of special preparations that promote rapid decomposition, saturating the soil with useful microelements. The purpose of the research is to substantiate the parameters of the extruder for obtaining a granular organic-mineral complex of fertilizers from fallen leaves. Methodology. An analysis of existing types of presses was carried out and the optimal type of working bodies for the disposal of fallen leaves was selected. On this basis, a laboratory installation was made in the form of a screw extruder. In order to select the most suitable drug for addition to extrusion, a comparative analysis of the properties of the most popular drugs was carried out. The composition of the produced mineral - organic complex is proposed. The technique for calculating the productivity of the proposed screw extruder is presented. Results. For research, the optimal type of working bodies of the press was selected, the most suitable for disposing of foliage by converting it into extrusion. The screw extruder is capable of wet pressing, which greatly facilitates the leaf utilization process, since the moisture content of the starting material is a signifcant factor. During pressing, the initial moisture content of the mixture for pressing was 40-50%, the heating temperature of the granules varied from 35 ° C to 44 ° C, depending on the type of leaves. Specifc energy consumption for pressing ranged from 0.123 to 0.156 kW * h / kg. The extruder capacity was about 14.5 kg / h. Conclusion. From the initial products: fallen leaves, fertilizers and humates, the fnal product, an organomineral complex, was obtained to restore soil fertility. For better decomposition of the obtainedgranules during the extrusion of crushed leaves, humates of the Ekorost brand and nitrogen fertilizers KAS32 were added.

An intensive abrasion of the coast of the most popular Lithuanian Palanga health‐resort necessitates consideration of the most effective ways of its stabilization. Based on the data of field investigations and literary sources, the possibilities of Palanga coastal zone regeneration using the sand dredged from the entrance channel of Klaipeda port are considered. Based on the current geodynamic trends of Palanga coastal zone and results obtained by comparative analysis of granulometric composition of sediments dredged from the entrance channel of Klaipeda Port, the optimal possibilities of using the dredged sand for coast regeneration were determined. It was established that formation of underwater sandbar (analogue of natural bar) in the surf zone of coastal sector between the Palanga Pier and Birute Mount at a depth of 3 m would be the best solution for coast regeneration under the current conditions. Santrauka Intensyvi populiariausio Lietuvoje Palangos kurorto jūros kranto arda verčia ieškoti efektyviu kranto stabilizavimo metodu. Pastaruoju metu (2003–2008 m.) atlikti apsauginio paplūdimio kopagūbrio tvirtinimo bei paplūdimio sanašu atsargu papildymo Palangos rekreacineje zonoje darbai leme tik trumpalaiki kranto apsaugos efekta. Straipsnyje, remiantis natūriniu tyrimu bei literatūros duomenimis, ivertintos smelio, iškasamo iš Klaipedos iplaukos kanalo, naudojimo Palangos kranto zonai regeneruoti galimybes. Atsižvelgus i dabartines Palangos kranto zonos geodinamines tendencijas bei atlikus šio ruožo ir iškasamo iš Klaipedos uosto iplaukos kanalo biriu sanašu sudeties lyginamaja analize, nustatytos optimalios iškasamo smelio panaudojimo kranto zonai regeneruoti galimybes. Esant dabartinei situacijai efektyviausias kranto zonos regeneravimo būdas ‐ povandeninio volo (gamtinio sekliaus analogo) 3 m gylyje kranto ruožo tarp Palangos tilto ir Birutes kalno gožos zonoje formavimas. Резюме Интенсивный размыв морского берега в рекреационной зоне самого популярного курорта Литвы – Палангe вынуждает искать эффективные способы его стабилизации. Выполненные за последнее время (2003–2008 гг.) работы по укреплению дюнного вала и попытка пополнить пляж наносами в береговой зоне г. Паланги дали лишь кратковременный берегозащитный эффект. На основе натурных данных в статье оценены возможности использования для регенерации береговой зоны Паланги песка, выкапываемого из подвходного канала порта Клайпеды. Учитывая полученные результаты исследований современных геодинамических тенденций береговой зоны г. Паланги, состав наносов подвходного канала порта г. Клайпеды и изучаемого участка, установлены оптимальные возможности использования добываемого песка для стабилизации береговой зоны г. Паланги. Установлено, что при нынешней ситуации самым эффективным способом регенерации береговой зоны является формирование подводного вала (аналог природного) в прибойной зоне на глубине 3 метров на участке между Палангским мостом и мысом горы Бируте.

У статті проаналізовано специфіку реалізації кон-ституційного права на відпочинок у Литві. Виведено особливості забезпечення цього права людини та гро-мадянина. Наведено обґрунтовані напрями запози-чення у національне конституційне законодавство. Вказано на спільні та відмінні ознаки забезпечення конституційного права на відпочинок в Україні та в Литві. Визначена необхідність доповнити Конституцію України новою нормою 45-1, яка повинна мати такий зміст: «Кожен, хто працює, має право на вільний час. Держава гарантує реалізація права на вільний час шляхом встановлення у законі соціальних, творчих відпусток, відпусток у зв’язку із підготовкою до зма-гань та/чи у зв’язку з навчанням». Таким чином, пра-во на відпочинок більше не суперечить самій меті щодо відновлення сил, однак через соціальні та інші відпуст-ки як спосіб проведення часу поза виконанням профе-сійних обов’язків є засобом соціалізації особи, а отже, стосується конституційних прав особи на свободу дій і думки. Таким чином, саме передбачення на рівні Кон-ституції України окремих видів прав, що використо-вують вільний від роботи час своєї реалізації, значно спрощує систему їх реалізації та тлумачення самих норм права для їх застосування. Крім того, включен-ня переліку відпусток до гарантій визначає обов’язок роботодавця щодо їх надання. У свою чергу, це вже впливатиме на самий рівень навантаження на особи, яка працює, а отже, і на її втомлюваність і потребу у відпочинку. Зроблено висновок щодо доцільності доповнити Ко-декс законів про працю України новою ст. 83-1 щодо можливості працівників самостійно реалізовувати право на відпочинок. Так, ця норма повинна мати та-кий зміст: «Працівник має право тимчасово на термін до двох місяців призупинити виконання трудового до-говору, в письмовій формі попередивши про це робото-давця за два тижні, якщо роботодавець більше півроку з моменту звернення не виконує обов’язок щодо надан-ня щорічної, додаткової, соціальної відпустки. Праців-ник звільняється від обов’язку виконувати свою трудо-ву функцію».

Висвітлено сучасне розуміння ефективності новітніх методів біотехнології відтворення свиней, які спрямовані на зменшення впливу негативних факторів промислового свинарства. Проаналізовано вплив стрес- факторів на репродуктивну здатність свиней та визначені ефективні способи за-побігання гальмуванню відтворювальної функції. Встановлено, що отримання високопродуктивних нащадків розпочинається з формування біологічно повноцінних гамет і нормального їх злиття, яке досягається завдяки застосуванню методу штучного осіменіння. Виявлено, що використання внутрішньоматкового методу дає змогу осіменяти свиноматок малими спермодозами, збільшуючи при цьому кількість запліднених свиноматок (відсоток заплідненості). З метою довготривалого зберігання генофонду високоцінних кнурів-плідників використовують метод кріоконсервації сперміїв. Успіхи від використання цього методу насамперед залежать від складу розріджувачів та програм заморожування, де перспективним залишається використання спермальної плазми та кріопротек-торів нового покоління. З’ясовано, що ефективна інтенсифікація відтворної здатності свиней мож-лива лише в разі застосуванні біотехнологічних прийомів ‒ стимуляції й синхронізації охоти та ову-ляції у свиноматок, що базуються на закономірностях зміни гормонального профілю залежно від їх фізіологічного стану. Для цього використовують біологічно активні речовини та фармакологічні засоби (гормональні препарати та комплекси вітамінів). Встановлено, що для забезпечення ритміч-ності виробництва свинини через синхронізацію опоросів використовують простагландини. Викори-стання методів синхронізації опоросів дозволяє, без шкоди для поросят і свиноматок, регулювати тривалість поросності, скоротити кількість мертвонародженого молодняка, зменшити вікові розбіжності між ними, витримувати крок ритму виробництва та звести до мінімуму трудові вит-рати. Визначено, що раннє та своєчасне відлучення поросят дає можливість підвищити інтенсив-ність використання свиноматок, знизити виснаженість організму та уникнути затримки статевої охоти. З метою зниження негативних факторів у період відлучення перспективним є використання підгодівлі поросят вітамінами антиоксидантної дії (вітаміни А,Е,С) та Селеном у вигляді кормових добавок, що підвищує функціональний стан печінки, резистентність організму та в подальшому скорочує період їх вирощування до забійних кондицій.

The paper analyses and assesses the operating expenses of freight Diesel locomotives 2M62, 2M62K, 2M62M and ER20CF, suggesting the ways of their reduction. Given the damages of the old locomotive M62 and the structure of its operating expenses, some methods of Diesel locomotives’ upgrading are offered. Service life of new generation Diesel locomotives SIEMENS ER20CF and the locomotives 2M62K, 2M62M after the upgrade are determined. The taxes on air pollution by the exhaust gases of Diesel engines are calculated for the locomotives of each series. The effectiveness of operation of freight Diesel locomotives is calculated by three multicriteria evaluation methods and the most efficient freight Diesel locomotive for Lithuanian Railways is determined based on a set of criteria. Basic conclusions are also given. Santrauka Straipsnyje analizuojamos ir vertinamos AB, Lietuvos geležinkeliai” 2M62, 2M62K, 2M62M ir ER20CF serijų prekinių šilumvežių eksploatavimo sąnaudos ir pateikiami būdai joms mažinti. Įvertinus senųjų 2M62 serijos prekinių šilumvežių gedimų ir eksploatavimo išlaidų struktūrą, siūlomos šilumvežių modernizavimo kryptys. Apskaičiuojamos modernizuotų šilumvežių (2M62K ir 2M62M) bei naujos kartos ER20CF serijos šilumvežių lyginamosios degalų sąnaudos ir mokesčiai už oro taršą dyzelių išmetamosiomis dujomis. Trimis metodais atliktas daugiakriterinis tiriamųjų šilumvežių veiksmingumo vertinimas ir pagal pasirinktus parametrus nustatytas racionaliausias AB, Lietuvos geležinkeliai” prekinis šilumvežis. Pateiktos pagrindinės išvados. Резюме Проанализированы и оценены эксплуатационные расходы грузовых тепловозов АО «Литовские железные дороги» серий 2М62, 2M62 K, 2M62M и ER20CF, представлены пути их уменьшения. В результате оценки структуры неисправностей и эксплуатационных расходов старых грузовых тепловозов серии 2М62 предложены способы модернизации упомянутых локомотивов. Рассчитаны удельные расходы топлива и налоги за загрязнение воздуха выхлопными газами дизелей модернизированных локомотивов (2M62 K и 2M62M) и тепловозов нового поколения серии ER20CF. Тремя методами выполнена много критериальная оценка эффективности использования исследуемых тепловозов. На основе выбранных параметров определен наиболее рациональный грузовой тепловоз АО «Литовские железные дороги». Представлены основные выводы.

Лакказы (К.Ф. 1.10.3.2) – ферменты из семейства медьсодержащих оксидаз, активный центркоторых содержит 4 атома меди. Лакказы способны окислять широкий спектр органический и неорганических соединений. Ферменты данного класса используют в биотехнологических целях (в целлюлозно-бумажной, текстильной, пищевой промышленности). В структурном отношении лакказыподразделяют на 2 группы: двухдоменные (2д) и трёхдоменные (3д) ферменты. Характерные особенности 2д лакказ – устойчивость к специфичным ингибиторам семейства медьсодержащих оксидаз, а также высокая термостабильность. Окислительно-восстановительный потенциал 2д лакказ ниже потенциала 3д ферментов. Однако он может быть повышен благодаря использованию редоксмедиаторов. Высокая термостабильность и устойчивость к действию ингибиторов – важные критерии отбора ферментов для нужд биотехнологии. Также важным критерием для биотехнологически значимых ферментов является стоимость их производства. Если получение фермента требует значительных затрат, а выход конечного продукта низок, то производство фермента нецелесообразно.Поэтому целью данной работы является оптимизация процесса получения двухдоменных рекомбинантных лакказ, экспрессируемых гетерологично в штамме Escherichia coli, с расчетами стоимости конечного продукта (на примере ферментов SgfSL, SvSL и SaSL, полученных в нашей лаборатории). Ранее три рекомбинантные двухдоменные лакказы были клонированы и экспрессированы в штамме Escherichia coli M15 (pRep4). В данной работе мы исследовали влияние различных факторов на максимальный выход лакказ: влияние ионов меди, концентрации индуктора, условий культивирования, оптической плотности культуры, и других условий. Было показано, что оптимальная концентрация ионов меди составляет 1 мМ, а оптимальная концентрация индуктора ИПТГ составляет 0,1мМ (при этом отсутствует эффект агрегирования и наблюдается высокий выход ферментов). Мы подтвердили выводы коллег о том, что для получения лакказ, максимально насыщенных ионами меди, необходимы микроаэробные условия культивирования. Без стадии микроаэробного роста удельная активность очищенных ферментов снижается в 2 раза. Было обнаружено, что слишком высокая скорость перемешивания клеток при индукции синтеза лакказ приводит к агрегации ферментов. Скорость перемешивания, при которой лакказы не агрегируют, составляет 50-100 об/мин.Выводы: был разработан и оптимизирован процесс получения двухдоменных бактериальныхрекомбинантных лакказ. Максимальный выход ферментов составил 180 мг белка с литра среды. Фер-мент имел низкую себестоимость (16-32 евро за 1 г белка). ЛИТЕРАТУРА 1. Baldrian P. // FEMS Microbiol Lett. 2006. Vol. 30. No 2. pp. 215-242.2. Claus H. // Arch Microbiol. 2003. Vol. 179. No 3. pp. 145-150.3. Otto B., Schlosser D. // Planta. 2014. Vol. 240. No 6. pp. 1225-1236.4. Lisov A.V., Zavarzina A.G., Zavarzin A.A., Leontievsky A.A. // FEMS Microbiol Lett.2007. Vol. 275. No 1. pp. 46-52.5. Thurston C.F. // Microbiology. 1994. Vol. 140. pp. 19-26.6. Sterjiades R., Dean J.F., Eriksson K.E. // Plant Physiol. 1992. Vol. 99. No 3. pp. 1162-1168.7. Endo K., Hosono K., Beppu T., Ueda K. // Microbiology. 2002. Vol. 148. pp. 1767-1776.8. Lu L., Zeng G., Fan C., Zhang J. et al. // Appl Environ Microbiol. 2014. Vol. 80. No 11. pp. 3305-3314.9. Minussi R.C., Pastore G.M., Duran N. // Trends Food Sci Tech. 2002. Vol. 13. No 6-7. рр. 205-216.10. Dominguez A., Couto S.R., Sanroman M.A. // World J Microbiol Biotechnol. 2005. Vol. 21. No 4. pp. 405-409.11. Couto S.R., Herrera J.L.T. // Biotechnol Adv. 2006. Vol. 24. No 5. pp. 500-513.12. Trubitsina L.I., Tishchenko S.V., Gabdulkhakov A.G., Lisov A.V. et al. // Biochimie.2015. Vol. 112. pp. 151-159.13. Tishchenko S., Gabdulkhakov A., Trubitsina L., Lisov A. et al. // Acta Crystallogr F Struct Biol Commun. 2015. Vol. 71. pp. 1200-1204.14. Lisov A.V., Trubitsina L.I., Lisova Z.A., Trubitsin I.V. et al. // Process biochemistry. 2019. Vol. 76. pp. 128-135.15. Durao P., Chen Z., Fernandes A.T., Hildebrandt P. et al. // J Biol Inorg Chem. 2008. Vol. 13. No 2. pp. 183-193.16. Gunne M., Urlacher V.B. // PLoS One. 2012. Vol. 7. No 12. pp. e52360.

Transport is one of the main factors causing soil pollution, since as much as 75% of the pollution is caused by this group in Lithuania. Lately the term “heavy metals” has been introduced into the science and agricultural literature as well. Heavy metals are classified as a group of chemical elements with the density of more than 5 g/cm3. In simple manner we can find heavy metals not in elements, but the salt or other structure forms. 80 of 100 or more elements can belong to the metal group, and ¾ of them belong to heavy metals’ group. The other metals are biologically important as well, for example cadmium, mercury, lead, zinc, chromium and copper. Soil’ impurity is a serious environment protection problem for the railway system. Railway transport can condition soil’ contamination with oil products or emit a negligible quantity of carcinogen and heavy metals into the ground. The prove the thesis, the experimental research has been carried out in the following railway sections: Vilnius ‐ N. Vilnia (Pavilnio regional park), Ignalina ‐ Švenčioneliai in the territory of Aukštaitijos regional park, in Radviliškis town and one in Melnrage village . Soil from the railway stations near Radviliškis (Pb compounds biggest allowable concentration overrun 1,8 times) and Pavilnys (Ni biggest allowable concentration overrun 1,9 times, Cu ‐ 1,85 and Zn ‐ 1,1 times) has lost its natural structure as the result of intensive anthropogenesis effect. Therefore, the soil from these places belongs to impure soil categories. Soil from Ignalina ‐ Švenčioneliai railroad section is low impurity soil (biggest allowable concentration of Cu and Pb is overrun by 1,17 for Cu and by 1,16 times for Pb. Background concentration is overrun for almost all heavy metals’, except Cr and Mn ). Santrauka Vienas iš pagrindinių dirvožemio teršiklių yra transportas. Jam Lietuvoje priskiriama 75 % teršalų. Pastaruoju metu mokslinėje ir žemės ūkio literatūroje itin dažnai minimi sunkieji metalai. Tai grupė cheminių elementų, kurių tankis didesnis kaip 5 g/cm3 . Paprastai sunkieji metalai aptinkami ne elementų, o druskų ir kitų junginių formos. Iš 100 ar daugiau elementų apie 80 galima priskirti metalams, o 3/4 jų – sunkiesiems metalams. Biologiškai svarbūs ir tirti metalai yra kadmis, gyvsidabris, švinas, cinkas, chromas ir varis. Dirvožemio užterštumas – tai rimta geležinkelių sistemos aplinkos apsaugos problema. Geležinkelio transportas gali turėti įtakos dirvožemio užtaršai naftos produktais, nedideliais kancerogeninių medžiagų kiekiais, sunkiaisiais metalais. Tyrimai atlikti geležinkelio ruožuose: Vilnius – Naujoji Vilnia (Pavilnio regioninis parkas), Ignalina – Švenčionėliai Aukštaitijos nacionaliniame parke, miško teritorijoje netoli Švenčionėlių, Radviliškyje ir vienas Melnragės gyvenvietės teritorijoje. Geležinkelio stočių ties Radviliškiu (Pb junginių didžiausioji leidžiamoji koncentracija (DLK) viršija 1,8 karto) ir Pavilniu (Ni DLK viršija 1,9, Cu – 1,85, Zn – 1,1 karto) teritorijose dirvožemio natūrali sandara ir savybės dėl intensyvaus antropogeninio poveikio yra pakitę. Šių vietovių dirvožemiai priskiriami užterštų dirvožemių kategorijai. Geležinkelio atkarpos Ignalina – Švenčionėliai dirvožemį galima galima laikyti mažai užterštu (Cu DLK viršija 1,17, o Pb – 1,16 karto, foninę koncentraciją viršija beveik visi metalai, išskyrus Cr ir Mn). Резюме Одним из основных загрязнителей почвы является транспорт. К этой группе в Литве относят 75% загрязнителей. В последнее время в научной и сельскохозяйственной литературе появился термин „тяжелые металлы“. Это группа химических элементов, плотность которых превышает 5 г/см3 . Обычно тяжелые металлы встречаются не в виде элементов, а в виде солей и других соединений. Из 100 и более элементов примерно 80 можно отнести к металлам, а 3/4 из них – к тяжелым металлам. Биологически важными и наиболее исследованными являются кадмий, ртуть, свинец, цинк, хром и медь. Загрязнение почвы – важная проблема железнодорожной системы по охране природы. Железнодорожная деятельность может способствовать загрязнению нефтяными продуктами, небольшим количеством канцерогенов, происходящие процессы в которых в большoй мере способны влиять на другие компоненты литосферы (аэрационные зоны, подземные воды), растительность и условия проживания людей. Исследования производились на отрезках железной дороги Вильнюс–Н. Вильня (территория парка района Павилънис); Игналина–Швенченеляй; в городе Радвилишкис и недалеко от города Мелнраге. Почва около железнодорожных вокзалов Радвилишкиcа, где содержание Pb в 1,8 раза превышает верхнюю допустимую величину концентрации, и Павилъниса, где содержание Ni в 1,9 раза, Cu – в 1,85 раза и Zn – в 1,1 раза превышает верхнюю допустимую величину концентрации, утратила естественную структуру из-за интенсивного антропогенного влияния. Почва у этих мест подвержена смешиванию категорий почв. Почва у железной дороги Игналина– Швенченеляй менее смешанна. Там Cu в 1,17 раза и Pb в 1,16 раза превышают предельно допустимую величину концентрации. Фоновую концентрацию превышают почти все тяжелые металлы за исключением Cr и Mn.

Стаття присвячена аналізу кроків та діяльності різних суб'єктів міжнародних відносин , спрямованих на вирішення воєнного конфлікту на Донбасі. Проаналізовано дипломатичні кроки, здійснені такими країнами як Франція, Канада, Німеччина, США з метою якнайшвидшого вирішення конфлікту. У статті показано, що лише Франція та Німеччина були дуже активними у миротворчому процесі, тоді як решта країн допомогли Україні іншим способом. Канада забезпечила Україну військовими інструкторами, які консультували та навчали українських солдатів. Спільно з Норвегією Канада намагалася вирішити проблеми гуманітарної сфери. Автор акцентує на тій допомозі, яку ці країни надавали цивільному населенню, що допомагало долати проблеми бойових дій. Автор аргументовано доводить, що Литва була єдиною країною, яка забезпечувала Україну летальною зброєю, переважно радянського виробництва. Це було зроблено через те, що Росія та Литва мають дуже напружені відносини, і остання хотіла допомогти Україні впоратися з російською агресією. Підкреслюється активність Франції у цьому напрямку в європейському регіоні та її готовність стати ініціатором переговорів між Україною та Росією. Поведінка Німеччини була ретельно проаналізована через те, що вона є лідером Європейського Союзу і багато що залежить від її позиції. Автор продемонстрував ставлення німецького уряду до українського конфлікту і довів, що воно змінилося через Північний потік - 2. Будучи зацікавленою у його розбудові, Німеччина пом'якшила свою позицію щодо Росії, і тепер ми можемо бачити, що він може бути навіть проросійською, ніж проукраїнською.

Статья посвящена особенностям комплектования государственного музейного фонда в первые годы советской власти. Методологию составили историко-правовой, формально-юридический методы, метод юридического толкования. Материалами явились нормативные акты советской власти, архивные документы, исследования юристов и историков права. Изучены национализация банковской сферы, передача культурных ценностей Украине, Польше и Литве. Исследованы вопросы комплектования музеев за счет изъятого церковного имущества. Проанализированы отдельные нормативные акты о национализации крупных собраний культурных ценностей и уникальных произведений искусства. Рассмотрены полномочия Наркомпроса, связанные с обращением культурных ценностей в пользу государства. Сделан вывод о том, что массовый экспорт этих ценностей, производившийся после 1922 г., способствовал возникновению лакун в собраниях музеев, что привело к перераспределению ценностей по структуре музейной сети, которое продолжалось в 1930-е гг. и позднее.The article is devoted to the study of the features of the acquisition of the state museum fund in the early years of Soviet power. The methodology included historical legal, formal legal methods, a method of legal interpretation combined with a set of methods used in historical science. The materials were the regulatory acts of the Soviet government issued in the period from 1917 to 1922 and related to the expropriation of cultural and other values, archival materials, studies of lawyers and historians of law. The starting point of the study was a detailed analysis of the definitions of forms and methods of expropriation of property, common in the early years of Soviet power. The factography of the events that make up the stages of the nationalization of the banking sector is disclosed, the actions of the Bolshevik leadership aimed at revising banking cells, mastering the reserves of precious metals are examined in detail. The transfer of cultural property to Ukraine, Poland, and Lithuania, which took place in the first years of Soviet power, was studied, and the range of values subject to such transfer was identified. The first steps of the Soviet government related to the acquisition of museums at the expense of seized church property are investigated, the categories of this property are determined, and the procedure for determining its value is considered. The content of individual regulatory acts on the nationalization of large collections of cultural property and unique works of art, in particular, art galleries, conservatories, private art collections, estates, individual valuable paintings, etc., has been studied in detail. The measures of the Soviet state on the nationalization of musical workshops, theater and circus property are described in sequence. Considerable attention is paid to the analysis of the powers of the Peoples Commissariat for Education in matters related to the turning of cultural property into the property of the state. The mechanisms of alienation of objects of art in the case of careless treatment or in the absence of proper protection are examined, measures regarding the registration of objects of art are analyzed. The actions of the state to identify objects of art that could be used for export purposes are analyzed. The author concludes that the massive sale of cultural property abroad, done after 1922, led to the appearance of gaps in museum collections. This caused a redistribution of values along the structure of the museum network, which continued into the 1930s and beyond.