To see the other types of publications on this topic, follow the link: Споруди очисні.
Journal articles on the topic 'Споруди очисні'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 40 journal articles for your research on the topic 'Споруди очисні.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Vdovenko, S. V., O. B. Grynyshyn та A. V. Vdovenko. "Характеристика стічних вод технологічних установок первинного перероблення нафти". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 1 (2019): 60–65. http://dx.doi.org/10.15421/40290113.
Full textAbstract:
Наведено розгорнуту характеристику стічних вод, що утворюються на різних технологічних установках первинного перероблення нафти (електродегідратори, атмосферна та вакуумна трубчатки), а також оцінено відповідність якісних характеристик стоків вимогам технологічних регламентів та чинних нормативних документів, що регулюють діяльність нафтопереробних заводів. Способом проведення моніторингу та виконання натурних замірів встановлено, що концентрації забруднювальних речовин у стічних водах технологічних установок первинного перероблення нафти часто перевищують встановлені внутрішньозаводські норми та не досягають показників якості найкращих доступних технологій і рекомендацій, зазначених у чинних нормативних документах. З'ясовано, що тотожні технологічні процеси навіть у межах одного нафтопереробного заводу під час перероблення однакової сировини досить сильно відрізняються за рівнем питомого водовідведення, що свідчить про недосконалість технологічних установок та необхідність їхньої модернізації, базуючись на "найкращих практиках" у нафтопереробній промисловості. Обґрунтовано, що існуючі технологічні процеси первинного перероблення нафти мають значний потенціал щодо зменшення кількості стоків та покращення рівня їхнього очищення і повторного використання. Отримані дані дають змогу оцінити вплив джерел скиду технологічних установок на якість води, що надходить на загальнозаводські очисні споруди та розробити реальні заходи, виконання яких допоможе найбільш економічним способом привести скид стічних вод нафтопереробних заводів відповідно до вимог законодавства та загалом підвищити економічні показники і рівень екологічної безпеки у нафтопереробній галузі.
2
Чугай, А. В. "Особливості техногенного впливу на довкілля Херсонської області". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 3 (2020): 60–65. http://dx.doi.org/10.36930/40300310.
Full textAbstract:
Херсонська область територіально належить до регіонів Північно-Західного Причорномор'я. Херсонщина має унікальний рекреаційний потенціал. При цьому промисловий комплекс регіону формують понад 200 підприємств різних галузей. В області існують певні екологічні проблеми, що призводять до виникнення несприятливих екологічних ситуацій (відведення земельних ділянок під полігони твердих побутових відходів, умови та стан зберігання непридатних для використання пестицидів; очисні споруди і каналізаційні мережі населених пунктів області тощо). Для оцінювання особливостей техногенного впливу на довкілля Херсонської області в роботі застосовано принцип розрахунку модуля техногенного навантаження. Розраховували окремі модулі на складники довкілля (повітряний басейн, водні об'єкти, геологічне середовище). За результатами аналізу з'ясовано, що в разі істотного зменшення кількості джерел значно збільшуються викиди забруднювальних речовин. У 2003–2011 рр. відзначено загальне збільшення рівня техногенного навантаження на повітряний басейн, з 2012 р. – зменшення зі збільшенням викидів від стаціонарних джерел. У разі загального збільшення водозабору відзначено зменшення скидів стічних вод. Рівень техногенного навантаження на поверхневі водні об'єкти істотно зменшився. Максимального техногенного впливу водні об'єкти регіону зазнають від діяльності комунального підприємства Херсона. Максимуми утворення відходів в регіоні зафіксовано у 2012–2014 рр. Переважну кількість у складі утворених відходів становлять відходи IV класу небезпеки. Збільшення нагромаджених відходів становить до 70 тис. т щороку. Кількість нагромаджених відходів останніми роками в 3 рази перевищує показники з утворення. За постійного збільшення нагромаджених відходів на території області рівень техногенного навантаження на геологічне середовище регіону щорічно зростає. Найбільшого навантаження Херсонська область зазнає за показниками скидів стічних вод і утворення відходів. Загалом з 2007 р. встановлено тенденцію до зменшення рівня техногенного навантаження на довкілля. Це зумовлено переважно зменшенням обсягів скидів стічних вод.
3
Mayorova, I. M., та V. P. Litvinenko. "КОНЦЕПЦІЯ ЕКОЛОГІСТИЧНОЇ МОДЕЛІ МОРСЬКОГО ПОРТУ В УМОВАХ ЦИРКУЛЯРНОЇ ЕКОНОМІКИ". Transport development, № 4(11) (14 січня 2022): 25–39. http://dx.doi.org/10.33082/td.2021.4-11.03.
Full textAbstract:
Вступ. Обрання морського порту як об’єкта, де використовується екологістичний підхід, пояснюється тим, що саме морські порти в будь-якій країні є її найпотужнішим і виробничим, і транспортним, і торгівельним потенціалом. Саме морські порти забезпечують транспортну незалежність країни, є найважливішою ланкою її зовнішньої торгівлі й несуть комерційні і стратегічні перспективи з використання її транзитного потенціалу. Адаптація морського порту до вимог циркулярної економіки дає змогу йому покращити власні стратегічні перспективи, розширити транзитні можливості й виступати в ролі форварда зовнішньої торгівлі регіону або країни в цілому. Мета статті – розробити концепцію екологістичної моделі морського порту, яка налічує й екологічні, й економічні, і соціальні компоненти, позитивно впливає на становище всіх трьох і покращує їх. Результати. Обґрунтовано необхідність розглядати морський порт не як окрему систему або об’єкт, а враховувати, що транспортна система морського порту нерозривно пов’язана з транспортною системою міста, регіону, має тісний контакт і залежність із транспортними системами вантажовласників, вантажоспоживачів, судноплавних і транспортних компаній, з магістральним транспортом. Розроблено авторську концепцію екологістичної системи морського порту, яка ґрунтується на екологічних, економічних і соціальних стратегіях, що змістовно розширюються для кожної зі стратегій, має власний вплив на кожну з них. Сформульовано вимоги до функціонування екологістичних моделей. Запропоновано доповнити наявні наукові розробки з екологістичних моделей, саме для морського порту, компонентами мобільності й безпечності. Висновки. Показано, традиційний прояв сучасних підходів до екологізації на рівні виробництва, а саме: очисні споруди, маловідходні технології, пристрої з переробки відходів, екологічні матеріали, мало забруднюючі технології тощо; на рівні мотиваційних заходів і принципів – принцип «забруднювач сплачує», ефективна форма його реалізації – наявні платежі за використання природних ресурсів і забруднення середовища є недосконалими та малоефективними. Розроблено екологістичну модель морського порту як транспортного об’єкта, яка дає змогу регулювати екологічну й логістичну ситуації й у морському порту, і в транспортних системах міста, регіону та зв’язаних із морським портом виробників вантажів, вантажоутримувачів. Розроблена екологістична модель морського порту визначається цілісністю й роздільністю, наївністю зв’язків, організацією, інтегрованими властивостями та являє собою взаємопов’язану сукупність її складників, їх функції й керівні впливи.
4
Khomko, N. Yu, та M. V. Ruda. "Оцінювання впливу "Львівводоканалу" на довкілля". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 5 (2018): 83–87. http://dx.doi.org/10.15421/40280518.
Full textAbstract:
Проаналізовано екологічні проблеми функціонування очисних споруд "Львівводоканалу". Досліджено каналізаційні споруди міста Львова, що складаються з двох технологічних ліній, які розташовані на правому і лівому берегах річки Полтва. Встановлено, що незадовільний стан систем водовідведення і пов'язане з цим забруднення водойм є однією з головних проблем навколишнього природного середовища України, що становить значний ризик для здоров'я населення. Наявні технічні споруди для відведення та оброблення стічних вод знаходяться на прогресуючій стадії фізичного розпаду. Оскільки провести значну заміну установок найближчим часом є нереалістично, терміново потрібно розробляти концепції і заходи з ремонту наявних установок, які покращують очистку стічних вод і можна їх використати в наступні роки. Проведено дослідження стосовно впливу очисних споруд на територію підприємства, визначено вміст важких металів у осаді первинних відстійників та у ґрунті, що знаходиться у межі зони впливу цього техногенного об'єкта. Підтверджено, що значні концентрації фенолу, формальдегіду та інших антисептиків спричиняють денатурацію білків протоплазми, а ефір і ацетон руйнують оболонку живих клітин. Встановлено, що на територіях (на захід та на північ від мулових майданчиків) є перевищено норми вмісту важких металів: кадмію, міді, нікелю, свинцю, хрому, цинку. Ці важкі метали належать до І та ІІ класів небезпеки. Не виявлено перевищень ГДК та фонових концентрацій з амонію обмінного, фосфору (рухомі форми), нітратів, сульфатів, хлоридів в об'єднаній пробі ґрунту на північ від мулових майданчиків.
5
Бриль, А. О., П. Ф. Васько та А. В. Мороз. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ В УКРАЇНІ ГІДРОЕНЕРГЕТИЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЗВОРОТНИХ ВОД ТЕХНОЛОГІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ЗА «ЗЕЛЕНИМ» ТАРИФОМ НА ГЕНЕРОВАНУ ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЮ". Vidnovluvana energetika, № 1(64) (30 березня 2021): 59–69. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.1(64).59-69.
Full textAbstract:
Гідроенергетичний потенціал малих річок України, з урахуванням природоохоронних обмежень на використання води стоку річки для виробництва електроенергії та використання територій для спорудження малих ГЕС, сягає рівня 375 МВт з річним обсягом виробництва електроенергії близько 1270 млн кВт·год/рік. Існують додаткові можливості збільшення потенціалу малої гідроенергетики в результаті використання скидного потенціалу зворотних вод технологічних процесів (водопостачання питної води, водовідведення, зворотні води гірничо-збагачувальних комбінатів, очисних споруд міст та підприємств). При цьому генерування електроенергії здійснюється за відсутності негативного впливу на флору і фауну, оскільки у зворотних водах відсутня риба, річкові тварини, рідкісні птахи, немає потреби в побудові греблі, нового водосховища, не затоплюються навколишні території. Будівництво малих ГЕС на введених в дію спорудах водопостачання та водовідведення сприяє модернізації існуючого об’єкта (ремонт або заміна окремих елементів) та підвищенню його надійності в результаті встановлення сучасної автоматизованої системи управління та моніторингу. Але в переважній більшості випадків, за винятком водопостачання питної води, зворотні води містять значну кількість домішок і хімічних сполук, що значно збільшує питомі витрати на обладнання. Експлуатація обладнання в агресивному середовищі зменшує рентабельність цих проєктів. Тому отримання «зеленого» тарифу на вироблену електроенергію такими малими ГЕС слугує майже єдиною мотивацією для приватних інвесторів. Проте в чинних нормативно-правових актах відсутнє однозначне трактування умов установлення «зеленого» тарифу для ГЕС на зворотних водах. У статті визначено нормативно-правові аспекти для встановлення «зеленого» тарифу на генеровану електроенергію при використанні гідроенергетичного потенціалу зворотних вод технологічних процесів. Наведено короткий опис реалізованого пілотного проєкту малої ГЕС на стічних водах міських очисних споруд на території України, для якої встановлено «зелений» тариф на вироблену електроенергію. Бібл. 17, табл. 2, рис. 1.
6
Ковальчук, В. А. "ВПРОВАДЖЕННЯ СУЧАСНИХ СПОРУД ДЛЯ ОЧИСТКИ СТІЧНИХ ВОД ПІДПРИЄМСТВ ХАРЧОВОЇ ПРОМИСЛОВОСТІ". Ресурсоекономні матеріали, конструкції, будівлі та споруди, № 36 (24 листопада 2018): 271–78. http://dx.doi.org/10.31713/budres.v0i36.276.
Full textAbstract:
У статті наведено приклади впровадження сучасних споруд, для очистки стічних вод підприємств харчової промисловості. Для очистки стічних вод застосовуються виготовлені з металу відстійники-флотатори, аеротенки-відстійники підвищеної гідравлічної висоти, фільтри з плаваючим завантаженням, які монтуються на майданчику очисних споруд.
7
Zagorodnyuk, K. Yu, V. G. Bardov, S. T. Omelchuk, et al. "Hygienic assessment of work conditions at waste water treatment plants, using biogenerator «Oxydol» (on example of waste water treatment plant of the urban settlement Gurzuf, AR Crimea)." Ukrainian Journal of Occupational Health 2015, no. 3 (2015): 57–70. http://dx.doi.org/10.33573/ujoh2015.03.057.
Full text
8
Игната, Игорь. "СОВРЕМЕННАЯ ХОЗЯЙСТВЕННАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ И ЕЕ ВЛИЯНИЕ НА СОСТОЯНИЕ РЕЧНОГО БАССЕЙНОВОЙ СИСТЕМЫ РЕКИ СТРИЙ". SWorldJournal, № 08-02 (31 травня 2018): 76–81. http://dx.doi.org/10.30888/2663-5712.2021-08-02-083.
Full textAbstract:
Забруднюючі речовини потрапляють у водойми не лише із зосередженими скидами промислових і сільськогосподарських підприємств чи очисних споруд міських стоків, але значна частина їх надходження обумовлена змивом полютантів з водозбірних територій.На Львівщ
9
Игната, Игорь. "СОВРЕМЕННАЯ ХОЗЯЙСТВЕННАЯ ДЕЯТЕЛЬНОСТЬ И ЕЕ ВЛИЯНИЕ НА СОСТОЯНИЕ РЕЧНОГО БАССЕЙНОВОЙ СИСТЕМЫ РЕКИ СТРИЙ". SWorldJournal, № 08-02 (31 травня 2018): 76–81. http://dx.doi.org/10.30888/2410-6615.2020-08-02-083.
Full textAbstract:
Забруднюючі речовини потрапляють у водойми не лише із зосередженими скидами промислових і сільськогосподарських підприємств чи очисних споруд міських стоків, але значна частина їх надходження обумовлена змивом полютантів з водозбірних територій.На Львівщ
10
Ротай, Т. М. "Підвищення рівня екологічної безпеки процесів деструкції водних полютантів в екосистемах очисних споруд". Вісник Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, Вип. 5 (100), ч. 2 (2016): 100–105.
Find full text
11
Pankivskyi, Yu I., та O. Ye Oshurkevych-Pankivska. "Оцінювання впливу водоканалізаційного господарства міста Мостиська на якість води у річці Вишня". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 5 (2018): 74–77. http://dx.doi.org/10.15421/40280516.
Full textAbstract:
Для оцінювання впливу каналізаційних очисних споруд міста Мостиська на річку Вишня розрахунковими методами визначено мінімальні розрахункові витрати води за лімітуючими сезонами року; на основі заміряних морфометричних характеристик русла розраховано швидкість руху води у річці; проведено гідрохімічні дослідження зворотних вод очисних споруд на випуску та природних вод у фоновому створі вище випуску і у розрахунковому створі нижче випуску; для літньо-осінньої та зимової межені на основі гідроморфометричних характеристик русла розраховано кратність розведення зворотних вод природними; за допомогою комп'ютерної програми "Гідросфера" спрогнозовано концентрації забруднювальних речовин у розрахунковому створі при фактичному скиді у лімітуючі сезони року з використанням математичної моделі динаміки концентрації речовини у водотоці; для визначення асиміляційної здатності річки-приймача зворотних вод виконано розрахунок максимальних допустимих концентрацій забруднювачів до скиду у водний об'єкт за лімітуючими сезонами року за умови досягнення гранично допустимої, або фонової концентрації у розрахунковому створі. Встановлено, що природний водний об'єкт здатний асимілювати забруднення в обсягах, що у кілька разів, а за окремими показниками у десятки разів, перевищують фактичний скид. Проте за основним забруднювачем – органікою, асиміляційна здатність річки вичерпана повністю.
12
Meparishvili, Kh N. "Особливості держаного управління водними ресурсами України на принципах Спільної політики з ЄС". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 5 (30 жовтня 2018): 126–32. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2018.05.15.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано сучасний стан державного управління водними ресурсами України та важливі аспекти інтегрованої політики співробітництва України щодо охорони та раціонального використання вод, впровадження інтегрованого управління водними ресурсами за басейновим принципом, реконструкції існуючих та будівництва нових міських очисних споруд, зменшення скиду недостатньо очищених стічних вод, зменшення рівня забруднення внутрішніх морських вод і територіального моря.
13
Skvortsova, D. V., та A. G. Trokhymenko. "Використання мікробіологічного препарату «Tамір» для очищення комунально-побутових стічних вод". Biosystems Diversity 20, № 1 (2012): 92–99. http://dx.doi.org/10.15421/011213.
Full textAbstract:
Використовуючи мікробіологічний препарат «Тамір» у процесі очищення комунально-побутових стічних вод, визначили оптимальну концентрацію препарату. Розглянуто чинники, які впливають на процес, а також динаміку зміни основних хімічних і бактеріологічних показників у відібраних зразках. Мікроорганізми здатні знищувати хвороботвірні бактерії у воді, яку вони очищують, дезодорують повітря, підвищують ефективність роботи очисних споруд. Передбачається, що використання «Таміру» буде економічно вигідним.
14
Dombrovskyi, Kostyantyn, and Petro Gvozdiak. "Periphyton of fibrous carrier «Viya» in the aeration treatment facilities." Vìsnik Zaporìzʹkogo nacìonalʹnogo unìversitetu. Bìologìčnì nauki 1 (2018): 76–83. http://dx.doi.org/10.26661/2410-0943-2018-1-11.
Full text
15
Zhuk, V. M., I. Yu Popadyuk та O. V. Verbovsky. "АНАЛІЗ ДОСВІДУ АНАЕРОБНОГО ЗБРОДЖУВАННЯ ОСАДІВ СТІЧНИХ ВОД У КОНТЕКСТІ ЙОГО ЗАСТОСУВАННЯ НА ЛЬВІВСЬКИХ КАНАЛІЗАЦІЙНИХ ОЧИСНИХ СПОРУДАХ". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 10 (2015): 162–65. http://dx.doi.org/10.15421/40251024.
Full textAbstract:
Наведено аналіз перспектив будівництва метантенків на Львівських каналізаційних очисних спорудах згідно з проектом, виконаним шведською компанією "Абанор АБ". Проаналізовано закладені в проекті технічні показники та виконано їх порівняння зі сучасними аналогами. Окреслено ризики реалізації проекту з урахуванням місцевих умов. Для перевірки ефективності процесу термофільного анаеробного зброджування осадів стічних вод на Львівських КОС запропоновано виконати натурні експериментальні дослідження на пілотній установці – фізичній моделі метантенка.
16
Гетманчук, О. В. "Використання статистичних характеристик для оцінки та поліпшення якості очищеної води на очисних спорудах". Студентський вісник Національного університету водного господарства та природокористування, Вип. 1 (9) (2018): 10–12.
Find full text
17
Iurchenko, V. O., and K. O. Tsytlishvili. "Composition and interspecies relations in immobilized nitrogen-transforming microbiocenoses of treatment facilities." Collected Works of Uman National University of Horticulture 1, no. 96 (2020): 355–68. http://dx.doi.org/10.31395/2415-8240-2020-96-1-355-368.
Full text
18
Dyshliuk, V. Y. "МІКРОБІОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСАДІВ СТІЧНИХ ВОД МІСЬКИХ ОЧИСНИХ СПОРУД ТА ОЦІНКА ЇХ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПРИДАТНОСТІ ДЛЯ ВИКОРИСТАННЯ В ЗЕМЛЕРОБСТВІ". Agriciltural microbiology 23 (29 червня 2016): 10–16. http://dx.doi.org/10.35868/1997-3004.23.10-16.
Full textAbstract:
Представлено результати досліджень ступеня фітотоксичності різних за технологієювиготовлення осадів стічних вод Бортницької станції аерації ВАТ АК «Київводоканал» і їхсумішей із сирими осадами, чисельності мікроорганізмів окремих еколого-трофічних груп.Встановлено, що за комплексом еколого-мікробіологічних показників термофільнозбродженіі аеробно-стабілізовані осади стічних вод є придатними для сільськогосподарської утилізації (пряме внесення, переробка на добрива). Суміші осадів стічних вод, що включають сиріосади, проявляють фітотоксичні властивості, в них не завершені мінералізаційні процеси, узв’язку з чим потрібні заходи для їх додаткового перероблення на біокомпости, удобрювальні композити тощо.
19
Biedunkova, Olga. "Генотоксичний моніторинг річки Стир у межах Рівненської області". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 7(332) (29 грудня 2018): 126–32. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2016-332-7-126-132.
Full textAbstract:
Представлено результати проведення генотоксичного моніторингу р. Стир у межах Рівненської області за допомогою мікроядерного тесту периферійної крові риб. З’ясовано, що найвищі рівні ядерних порушень характерні для плітки та окуня річкового, а найменші – для карася сріблястого. Ядерні порушення ляща, верховодки й краснопірки займали проміжне положення. Рівні ядерних порушень старших вікових груп риб були вищими, порівняно з однорічками, у середньому на 9,6 %. Перевищення рівнів спонтанних мутацій еритроцитів крові риб зафіксовані лише для плітки (5,62±0,59 ‰) та окуня річкового (4,73±0,78 ‰) нижче скиду з очисних споруд смт Зарічне, що свідчить про наявність мутагенних факторів у складі стічних вод. Загальний генотоксичний потенціал досліджуваної частини річки є незначним, що також може бути обу-мовлено високою адаптивною стійкістю досліджуваних видів риб.
20
Загоруйко, Неллі Вікторівна, Людмила Борисівна Ящук, Наталія Іванівна Свояк та Інна Сергіївна Конопацька. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ШЛЯХОМ ТЕХНІЧНОГО ПЕРЕОСНАЩЕННЯ ПІДПРИЄМСТВ ВІТЧИЗНЯНОЇ МОЛОКОПЕРЕРОБНОЇ ГАЛУЗІ". Вісник Черкаського державного технологічного університету, № 2 (22 червня 2021): 108–16. http://dx.doi.org/10.24025/2306-4412.2.2021.229701.
Full textAbstract:
В Україні виробництво молочної продукції часто здійснюється на застарілому обладнанні, через що екологічний тиск підприємств галузі на довкілля, особливо на водні ресурси, є значним. На прикладі Золотоніського маслоробного комбінату розглянуто можливості поліпшення екологічної складової виробництва молокопродуктів та проблеми, що виникають при технічному переоснащенні основних фондів вітчизняних підприємств. Золотоніський маслоробний комбінат з 2000-х рр. був головним забруднювачем річок Суха Згар та Золотоношка в Чер-каській області за рахунок скидів значного обсягу недоочищених стічних вод. У період 2015–2017 рр. значні капіталовкладення в переоснащення локальних очисних споруд підприємства, встановлення безвідходних технологічних ліній дало можливість привести стан стічних вод підприємства до нормативних показників і поліпшити ситуацію із забрудненням малих річок. Водночас через значні фінансові витрати та погіршення ситуації на ринках збуту для власників підприємства існують реальні загрози зниження конкурентоспроможності продукції та банкрутства.
21
Gavryschuk, Vladyslav, and Volodymyr Kaskiv. "Justification of expediency of designing the surface drainage systems as a component of a complex of treatment facilities on roads." Dorogi i mosti 2020, no. 21 (2020): 95–109. http://dx.doi.org/10.36100/dorogimosti2020.21.095.
Full text
22
Chub, I., and T. Shevchenko. "POSSIBILITIES OF MEMBRANE BIOREACTORS APPLICATION FOR THE CLEANING OF DOMESTIC WATER TREATMENT ON THE CANALIZATIONAL EDUCATIONAL SPIRITS OF UKRAINE." Municipal economy of cities 7, no. 146 (2018): 248–56. http://dx.doi.org/10.33042/2522-1809-2018-7-146-248-256.
Full text
23
Epoyan, S., V. Yarkin, and G. Sukhorukov. "DETERMINATION OF TECHNICAL AND ECONOMIC EFFICIENCY CORRIDOR-TYPE SEPTUM MIXER WITH IMPROVED DESIGN IN TREATMENT FOR DRINKING WATER SUPPLY." Scientific Bulletin of Civil Engineering 97, no. 3 (2019): 99–104. http://dx.doi.org/10.29295/2311-7257-2019-97-3-99-104.
Full text
24
Dzham, Olena, Olha Karaim та Nataliia Yukhimnyuk. "Екологічна оцінка якості поверхневих вод р. Пруднік". Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, № 2(390) (1 лютого 2021): 31–37. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2020-390-2-31-37.
Full textAbstract:
Внаслідок інтенсивного антропогенного навантаження на басейни річок спостерігається поступове погіршення їх якісного стану. Особливо вразливого впливу зазнають малі річки. Відслідковується зниження показників, які характеризують склад і властивості води, а також її придатність для конкретних цілей використання. У зв’язку з цим вирішення проблем якісного стану водних об’єктів є актуальним. Дослідження базується на визначенні за певними ознаками класів і категорій якості води згідно з «Методикою екологічної оцінки якості поверхневих вод за відповідними категоріями». У роботі здійснено екологічну оцінку стану поверхневих вод р. Пруднік вище та нижче очисних споруд міста Рожище за період 2014–2019 рр. Виконано структурування основних статистичних характеристик для досліджуваних хімічних показників води у створах. Проаналізовано динаміку фізико-хімічних показників русла річки. Проведено порівняльний аналіз концентрацій компонентів сольового складу води у затверджених створах. Визначено та досліджено вплив природних та антропогенних чинників на формування хімічного складу і якості поверхневих вод. Згідно з отриманими результатами дослідження найбільші перевищення нормативних значень ГДК для рибогосподарських водойм зафіксовані за вмістом розчиненого кисню, БСК5, ХСК, амонію сольового та нітритів, азоту нітритів, азоту амонійного, азоту загального, фосфатів, заліза загального. Відповідно до коефіцієнту забруднення р. Пруднік належить до «слабо забрудненої». За показниками комплексного екологічного індексу стан р. Пруднік характеризується від «відмінного» до «доброго», а ступінь чистоти – від «дуже чистої» до «чистої».
25
Zhuk, V. M., O. V. Verbovskiy, I. Yu Popadiuk та I. I. Matlai. "Основні технологічні параметри реалізації аеробного біокомпостування осадів стічних вод". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 11 (2018): 91–95. http://dx.doi.org/10.15421/40281117.
Full textAbstract:
Перспективним шляхом утилізації осадів стічних вод на каналізаційних очисних спорудах є їх аеробне біокомпостування з отриманням органо-мінеральної суміші. Представлено узагальнену математичну модель, що враховує геометричні розміри компостних буртів і товщину зони охолодження та дає змогу прогнозувати та оптимізувати основні технологічні параметри реалізації процесу аеробного компостування осадів. Показано, що без урахування технічних обмежень максимально досяжний відносний ефективний об'єм зростає зі збільшенням висоти бурту H, коефіцієнта закладання його відкосів m та відносної довжини бурту L/H. Для довгих буртів із L/H³20 впливом торцевих зон на значення відносного ефективного об'єму можна нехтувати. За сталого значення площі поперечного перерізу довгих буртів максимальні значення відносного ефективного об'єму відповідають коефіцієнту закладання відкосів m = 1. Розроблена модель дає змогу розв'язати оптимізаційну задачу для фіксованого об'єму компостного бурту за наявності технічних обмежень щодо максимального значення висоти Н. У практично вагомому діапазоні значень вихідних параметрів (Wtot = 50−500 м3; Нmax = 2 м; a = 0,3−0,5 м) максимальний відносний ефективний об'єм відповідає буртам невеликої довжини L/H<20 зі значеннями коефіцієнта закладання відкосів m>1. Це пояснено тим, що такі бурти мають мінімальну площу поверхні розділу з повітрям, що мінімізує об'єм зон охолодження за сталого об'єму і висоти бурту.
26
Тарельник, Вячеслав. "Нові технології виготовлення та ремонту шнеку технічних засобів видалення, переробки та екологічно безпечної утилізації гною на тваринницьких комплексах". Науковий жарнал «Технічний сервіс агропромислового лісового та транспортного комплексів», № 21 (7 грудня 2020): 126–38. http://dx.doi.org/10.37700/ts.2020.21.126-138.
Full textAbstract:
Представлено аналіз особливостей формування товстошарових комбінованих електроіскрових покриттів (КЕІП), отриманих на плоских і криволінійних поверхнях деталей з нержавіючої сталі 12Х18Н10Т. КЕІП наносили на поверхню зразків у вигляді товстостінної циліндричної труби. Зразки піддавалися цементації методом електроіскрового легування (ЦЕІЛ) на установці «Елитрон-52А» і алітуванню методом ЕІЛ на механізованій установці «ЕИЛ-9» при енергії розряду Wр = 3,4 Дж. На алітовану поверхню за допомогою цієї ж установки наносили покриття електродами з твердого сплаву Т15К6 при Wр = 0,9 і 3,4 Дж. Шорсткість КЕІП знижують обкаткою кулькою і нанесенням металополімерного матеріалу (МПМ), армованого порошком з твердого сплаву ВК6. Після чого від труби відрізають кільце з нанесеним покриттям. Кільце розрізають на окремі сегменти, методом пластичного деформування (ПД) розгинають на пресі до необхідних розмірів і прикріплюють механічним способом до ділянок деталі, що зношуються. Для практичного застосування запропоновано нову технологію відновлення плоских і криволінійних поверхонь деталей, що дозволяє формувати на сталі 12Х18Н10Т КЕІП в послідовності: ЦЕІЛ + ЕІЛ Al + ЕІЛ Т15К6 + ППД + МПМ (армований ВК6) + ПД, товщина до 1,3 мм, суцільність 100%, мікротвердість порядку 10500 - 11000 МПа і шорсткістю Rа ~ 1,0 мкм.
 Розроблена технологія пройшла промислову апробацію при ремонті шнека центрифуги з нержавіючої сталі ОГШ-631К-02, що використовується на очисних спорудах для обробки промислових та побутових стічних вод.
27
Клюс, В. П., C. В. Клюс та Н. О. Маслова. "ЗАСТОСУВАННЯ ОКИСНЮВАЛЬНОГО ПІРОЛІЗУ ДЛЯ ПЕРЕРОБКИ ОРГАНІЧНИХ ВІДХОДІВ". Vidnovluvana energetika, № 2(65) (28 червня 2021): 93–99. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.2(65).93-99.
Full textAbstract:
Виконано аналіз відомих методів переробки курячого посліду та осадів стічних вод. Запропоновано термічну переробку зазначених відходів методом окиснювального піролізу. Створено високотемпературну установку періодичної дії для проведення експериментальних досліджень. Вироблено гранули з посліду та осадів стічних вод. 
 В процесі окиснювального піролізу волога посліду перетворюється в пар, який взаємодіє з розпеченим вуглецем і активує його. Після переробки маса посліду зменшується в 2-3 рази, а вміст поживних речовин (Р2О5, К2О) збільшується в порівнянні з вихідним продуктом. Отриманий продукт не містить патогенної мікрофлори, має пористу структуру і достатню механічну міцність, що важливо для його транспортування.
 За результатами переробки посліду було отримано два продукти: карбонізований послід та горючий газ з теплотою згоряння 5,8…6,1 МДж/м3. Вміст поживних речовин в карбонізованому посліді становив: Р2О5 – (14,0…18,8 %); К2О – (7,8…11,1 %). Активність по йоду – 22,3…24,2 %. 
 Для переробки були відібрані дві партії мулу: мул тривалого зберігання (понад 20 років) очисних споруд м. Києва та свіжий мул (3 роки) м. Львова.
 В процесі переробки осаду стічних вод було встановлено, що при температурі 800 – 850 °С коксозольний залишок спікається, тому максимальну температуру було обмежено до 700 °С. Вміст Р2О5 в карбонізованому мулі становив 17,3…23 %. 
 Проведеними експериментами підтверджена гіпотеза про можливість термічної переробки посліду і мулу методом окиснювального піролізу в нетрадиційні органічні добрива, які містять фосфор і калій.
 Відповідно до Європейського зеленого курсу (European Green Deal), планується скоротити застосування мінеральних добрив і засобів захисту рослин на 20 % найближчого десятиліття. Замінити традиційні мінеральні добрива можна органічними: карбонізованим послідом і карбонізованим мулом
 Бібл. 11 , табл. 1, рис. 3.
28
Гаращук, О. В., та В. І. Куценко. "ДОМІНАНТИ ТА МЕХАНІЗМИ ПОДОЛАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ РИЗИКІВ ЩОДО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ СТАЛОГО РОЗВИТКУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 1 (26 березня 2021): 163–71. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.20.
Full textAbstract:
Провідною концептуальною ідеєю, яка за загальновизнаною світовим науковим співтовариством думкою має визначати напрям сучасної цивілізації, є сталий розвиток. Його сутність полягає в то-му, щоб задовольняти суспільні потреби в матеріальних благах, не загрожуючи здатності наступ-них поколінь задовольняти власні потреби. Сталий розвиток включає екологічний, економічний та соціальний складники. При цьому особливо актуальним є забезпечення екологічної безпеки, виявлення чинників, що впливають на подолання екологічних ризиків. Тому метою нашого дослідження є вияв-лення механізмів, успішна реалізація яких сприяла би покращенню екологічної ситуації та забезпе-ченню сталого розвитку. Екологічна безпека як частина національної безпеки посідає важливе місце серед її складників. Екологічні проблеми загострюються під час переходу до ринкових відносин. Ста-лий розвиток потребує оптимального поєднання ринкових механізмів і заходів державного регулю-вання соціально-економічного розвитку, спрямованих на створення екологічно безпечного середовища для проживання людини. Останнє значно підвищує роль соціальної сфери і, зокрема житлово-комунального господарства, функціонування якого негативно впливає на довкілля, що обумовлено зношеністю каналізаційних систем та недостатньою потужністю очисних споруд. У статті наво-диться перелік заходів, спрямованих на подолання зазначеної негативної ситуації. Також підкреслю-ється роль освіти, здатної здійснювати суттєвий вплив на екологічний стан у країні. Освіту можна назвати домінантою в досягненні сталого розвитку. Пропонується перелік заходів, спрямованих на підвищення ролі екологічної освіти в житті суспільства, зокрема у досягненні екологічної безпеки, подоланні екологічних ризиків, у підвищенні ефективності виробництва на засадах сталого розвит-ку. Обґрунтовується думка про те, що успішному подоланню екологічних проблем, динамічному ру-хові в напрямі сталого розвитку сприятиме впровадження інноваційного механізму, що має на меті оздоровлення природного середовища.
29
Сандлер, А. К., та О. С. Савчук. "Автоматизований засіб очищення повітря під час вантажних операцій з зерновими культурами у портах". Automation of technological and business processes 13, № 3 (2021): 34–38. http://dx.doi.org/10.15673/atbp.v13i3.2145.
Full textAbstract:
Забруднення повітря пилом промислового походження з початку сторіччя набуло характеру техногенної катастрофи. При цьому погіршення екологічного стану повітряного середовища чітко локалізується на тільки у промислових та транспортних районах, але й стало поширюватися на міста, селища й зони відпочинку. Обсяги шкідливих викидів зважених речовин становлять сотні тисяч кубічних метрів, і лише невелика їх частина проходить убезпечення в очисних спорудах підприємств. Внаслідок недосконалості технологічного й допоміжного очисного встаткування, недосконалості технологічних процесів перевантаження сипучі вантажі, у морських та річкових портах утворюються значні обсяги запиленого повітря. При цьому недостатньо висока ефективність очищення забрудненого повітря приводить до погіршення якості вантажів, надмірного зношування обладнання і різкому погіршенню екологічної обстановки. Одним з домінуючим фактором утворення забруднених зон є негативний вплив на здоров'я людей. Для боротьби з пиловим забрудненням використовують широкий спектр методів й засобів. Технічні засоби придушення пилу використовуються з різними фізико-хімічними властивостями, працюють у широкому діапазоні температур і концентрацій забруднюючих речовин. У той же час, внаслідок недосконалості відомих конструкцій і недостатнього розвитку теоретичних основ процесів, пилоочисні засоби нездатні ефективно вловлювати з газових потоків дрібні фракції пилу. В умовах, що склалися, доцільною стала розробка нового схемотехнічного рішення модифікатора. запропонований ротаційний пиловіддільник відрізняється тим, що корпус містить вихідні отвори та кришку у верхній частині, патрубок низьконапірного потоку та сопло високонапірного потоку, яке співвісне дифузору з лопатями, який сполучається з корпусом підшипниками та у верхній частині має отвори, що сполучаються з циліндричним фільтром, відокремленим від підшипників герметичним ущільненням.
30
Stankevych, V. V., and S. B. Tarabarova. "MODERN TECHNOLOGIES FOR TREATMENT OF RESIDENTIAL WATER AT SMALL SEWERAGE TREATMENT PLANTS WITH TREATMENT OF HARMFUL VENTILATION EMISSIONS AT OZONE AND SORPTION PLANTS." Hygiene of populated places 2019, no. 69 (2019): 79–82. http://dx.doi.org/10.32402/hygiene2019.69.079.
Full text
31
Korostova, Irina. "ЗВ'ЯЗОК ЗЕЛЕНОГО МАРКЕТИНГУ З ЕКОЛОГІЧНОЮ ПОЛІТИКОЮ ПІДПРИЄМСТВА". Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 2, № 6 (2020): 229–38. http://dx.doi.org/10.32750/2020-0221.
Full textAbstract:
У статті запропоновано власне тлумачення поняття «екологічний маркетинг», розглянута роль екологічного маркетингу, а також фактори, що впливають на його формування та розвиток в загальній управлінській структурі підприємства.
 Розкрито засади становлення та розвитку концепції екологічного маркетингу, розглянуті вигоди зеленого маркетингу для підприємства, а також рівень екологічної безпеки на рівні підприємства. Розробка та впровадження безвідходних та маловідходних процесів, удосконалення існуючих і створення нових очисних споруд, перепрофілювання та суттєва зміна інфраструктури та частини сформованих господарських зв'язків підприємств — все це кардинально вплине на такий показник, як собівартість. Він, в свою чергу, впливає на весь комплекс господарських об'єктів, а також на економічну і соціальну обстановку в цілому. На підставі вивченого матеріалу, автором пропонується власна розробка зовнішнього і внутрішнього зв’язку екологічного маркетингу на підприємстві.
 Доведено, що одним з сучасних методів, що сприятиме формуванню комплексної програми розвитку з урахуванням екологічних ризиків є впровадження системи екологічного маркетингу. Екологічний маркетинг виступає в якості заключного етапу менеджменту навколишнього середовища, своєрідною сполучною ланкою між економікою підприємства та екологією, значення якого посилюється при інтегруванні принципів сталого розвитку в загальну стратегію розвитку. З огляду на вимоги щодо підвищення відповідальності виробників перед споживачами і суспільством в цілому, за рахунок дослідження впливу зовнішніх і внутрішніх факторів на діяльність підприємства, отримали подальший розвиток складові екологічного маркетингу. Також автором розширено комплекс маркетингу до «8 Р». Така концепція екологічного маркетингу дозволяє підвищити конкурентоспроможність та сприятиме збалансованому поєднанню інтересів держави і бізнесу в області національного природокористування. Ефективність впровадження в компанії екологічних заходів і систем екологічного управління виражається в прямих вигодах, які пов'язані з можливістю розширити ринок збуту продукції, уникнути непотрібних витрат, знизити витрати, зберегти основні фонди, отримати потрібні інвестиції, і в непрямих, що включають поліпшення мотивації співробітників компанії, відносин з місцевим населенням, репутації компанії.
32
Кусняк, І. І. "Ефективність виготовлення фанери, склеєної термопластичною плівкою". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 2 (2020): 88–92. http://dx.doi.org/10.36930/40300216.
Full textAbstract:
Досліджено ефективність виготовлення фанери, склеєної термопластичною плівкою. Ефективністю виготовлення фанери вважали сукупність економічної та екологічної ефективностей за результатами економії грошових ресурсів способом порівняння затрат під час виготовлення фанери, склеєної термопластичною плівкою, замість традиційної фанери. Встановлено, що застосування термопластичної плівки у виробництві фанери збільшує затрати на фанерну сировину на 100,8 грн/м3 та клейовий матеріал на 1874,0 грн/м3. З'ясовано, що основними відмінностями під час виробництва досліджуваних видів фанери є затрати на потреби в електроенергії, у гарячій воді на дільницях приготування клею і нанесення його на поверхню шпону та збори за викиди небезпечних сполук у навколишнє середовище. Встановлено, що найбільше споживання потреби води здійснюється на дільницях приготування клею та нанесення його на поверхню шпону. Відповідно затрати електроенергії на цих дільницях теж є значними. З'ясовано, що одним з вагомих факторів у виробництві фанери є викиди небезпечних сполук у навколишнє середовище, причиною якого є застосування термореактивних клеїв. Застосування термопластичних плівок у виробництві фанери відкидає потребу у становленні очисних споруд та щорічному збору за викиди формальдегіду та аміаку. Порівняння статей затрат на фанерну сировину (кряж) та клейові матеріали у виробництві традиційної фанери та фанери, склеєної термопластичною плівкою ПЕНГ, показує, що затрати коштів збільшуються в 1,4 раза під час виготовлення фанери, склеєної ПЕНГ. Однак, враховуючи затрати на потреби в електроенергії та у споживанні гарячої води, економія коштів становить 492337,56 грн. Незважаючи на затрати виробництва на фанерну сировину та клейовий матеріал, виготовлення фанери, склеєної термопластичною плівкою, є економічно вигіднішим за виробництво традиційної фанери. Окрім цього, екологічність отриманого продукту підвищує його конкурентоспроможність над традиційною фанерою. Запропонований спосіб виготовлення фанери підвищує продуктивність виготовлення завдяки відсутності трудовитратних операцій, гарантує високий ступінь чистоти атмосферного повітря для забезпечення якісних умов роботи працівників та екологічність готової продукції, яка навіть під час експлуатації є нетоксичною, що цим самим розширює можливості подальшого застосування.
33
Nemenushcha, S., O. Fesenko та V. Lysiuk. "ПІДПРИЄМСТВА ПО ЗБЕРІГАННЮ ЗЕРНА: РИЗИК ВИНИКНЕННЯ ПОЖЕЖ". Scientific bulletin: Сivil protection and fire safety 1, № 1 (2019): 3–12. http://dx.doi.org/10.33269/nvcz.2019.1.3-12.
Full textAbstract:
В роботі проведено аналіз пожежної та вибухопожежної безпеки на зернових елеваторах в Україні за останні 11 років. Встановлено, що на зернових елеваторах починаючи з 2014 року щорічно спостерігається збільшення кількості випадків виникнення пожеж. Якщо у 2014 та 2016 роках зафіксовано відповідно по 3 пожежі, то у 2018 році зафіксовано вже 15. Тільки за 2 місяці 2019 року про такі надзвичайні ситуації на елеваторах повідомлялося 4 рази. Ідентифіковано місця локалізації ризику виникнення пожеж та вибухів на підприємствах. Локалізація пожеж відбувалася у 56,8% випадках в зернових сушарках. На другому місці фігурують пожежі у складах – 18,2%. Однакову кількість пожеж, по 4,5% від частоти виникнення, зафіксовано у норіях, на транспортних галереях та на трансформаторних підстанціях. Інколи, з імовірністю до 2,4% за кожним з випадків, загоряння були в результаті удару блискавки та чинників «людського фактору» (порушення технологічного регламенту, правил проведення вогневих робіт, підпалу). Проведена оцінка ризику виникнення пожеж на зернових елеваторах статистичним методом. Встановлено, що імовірність пожеж за останні 11 років становила R=18,9×10-4 на зерносушарках, а у складах - R=6,05×10-4. Ризик виникнення пожеж у норіях, на транспортних галереях та на трансформаторних підстанціях оцінювався відповідно R=1,5×10-4. Якщо причинами виникнення пожеж був «людський фактор», а саме порушення технологічного регламенту, правил проведення вогневих робіт та у результаті підпалу, то кожного разу ризик становив R= 7,5×10-5. З метою забезпечення пожежної та вибухопожежної безпеки на елеваторах пропонується: проводити заміну, реконструкцію або переоснащення технологічного обладнання, машин, механізмів тощо; перевіряти наявність розроблених технічних проектів, технологічних регламентів, іншої технічної документації для робіт підвищеної небезпеки, справності обладнання, інструменту, захисних пристроїв небезпечних зон машин і механізмів, пускових, запобіжних, гальмових і очисних пристроїв, систем блокування та сигналізації, вентиляції та освітлення, знаків безпеки, первинних засобів пожежогасіння, проведення на підприємствах паспортизації будівель, споруд, інженерних мереж; тощо.
34
H.M., Minaeva. "STRUCTURAL AND FUNCTIONAL CHARACTERISTICS OF PHYTOPLANKTON OF LOWER DNIPRO WATERFLOWS." Scientific Bulletin of Natural Sciences (Biological Sciences), no. 30 (June 30, 2021): 75–83. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2524-0838/2021-30-8.
Full textAbstract:
The study of waterflowsin the lower currentsof the Dniproin 2016–2020 showed that groups of plankton algae are quite rich in species composition and characterized by polydominant structure, and Chlorophyta, Bacillariophyta and Cyanophyta (in the amount of 82%)are the main structure-forming divisions. 145–261 WWs from 9 divisions were found in rivers and tributaries. The floristic spectrum of planktonic algaethereis similar and formed mainly by green (32%), diatoms (30%) and blue-green (20%) algae; The river Viryovchyna is an exception, in which the third place in terms of the number of WWsis occupied by the Euglenophyta division (14%), and the indicators of phytoplankton developmentare 2.3 and 5.7 times higher than the following indicators in the rest of the studied water bodies: 2.7 million. cells / dm3and 0.967 g / m3against 6.2 million cells / dm3and 5.537 g / m3due to the inflow of allochthonous organic matter with wastewater from urban treatment facilities. The dominant phytoplankton complex of waterflows is formed mainly by diatoms.The primary production of algae,during the research period,averaged 3.55 g O2/ m3× day and in different waterflowswas 1.6–2.0 times higher than the destruction. Destructive processes, similarly to the productive ones, took place most intensively in the river Viryovchyna, where in all seasons the p / p was not less than 6.19 g O2/ m3× day. Gross p / p in the lower Dnipro waterflows averaged 3.55 g O2/ m3× day during the study period and was 1.6–2.0 times higher than destruction.The destruction of organic matter (OM)in the studied water bodies averaged 2.06 g O2/ m3× day, net production -1.49 g O2/ m3× day, which indicates the accumulation of organic matter in the studied waterflows of the lower Dniproduring 2016-2020.In the river Viryovchyna,during all the seasons,the gross p / p was not less than 6.19 g O2/ m3× day.Key words:lower Dnipro, waterflows, structure of phytoplankton, primary products, destruction of organic matter. Антропогенне навантаження на річки, особливо ті, які протікають через міста, безумовно відбивається на видовому складі фітопланктону. Проведено дослідження річкової води біля міста Херсон. Особлива увага була приділена річці Вірьовчина, до якої відбувається скид води з очисних споруд міста. Дослідження водотоків нижньої течії річки Дніпра 2016–2020 роківпоказало, що угруповання водоростей планктону досить багаті за видовим складом і характеризуються полідомінантною структурою, а основними структуроутворюючими відділами є Chlorophyta, Bacillariophytaі Cyanophyta(усумі 82% флористичного спектру).Урічках і рукавах річки Дніпро виявлено 145–261 ввт з 9 відділів. Флористичний спектр планктонних водоростей в них схожий і формується переважно зеленими (32%), діатомовими (30%) і синьозеленими (20%) водоростями; виключенням є річка Вірьовчина, в якій третє місце за кількістю ввт займає відділ Euglenophyta(14%), а показники розвитку фітопланктону в 2,3 і 5,7 рази перевищують такі показники в решті досліджених водних об’єктів: 2,7 млн. кл/дм3 і 0,967 г/м3проти 6,2 млн. кл/дм3 і 5,537 г/м3за рахунок надходження алохтонної органіки зістічними водами міських очисних споруд.Зазначене явище являє собою підтвердження антропогенного забруднення стічними водами притоки річки Дніпро.Домінуючий комплекс фітопланктону водотоків формується переважно діатомовимиводоростями.Первинна продукція водоростей уперіод польових досліджень в середньому складала 3,55 г О2/м3×добу і в різних водотоках в 1,6–2,0 рази перевищувала деструкцію. Деструкційні процеси, аналогічно продукційним, найбільш інтенсивно проходили урічціВірьовчина, де в усі сезони п/п була не менше 6,19 г О2/ м3×добу. Валова п/п уводотоках нижнього Дніпра становила в середньому за досліджуванийперіод 3,55 г О2/ м3×добу і в 1,6–2,0 рази перевищувала деструкцію. Деструкція органічної речовиниудосліджених водних об’єктах в середньому становила 2,06 г О2/ м3×добу, чиста продукція –1,49 г О2/ м3×добу, що свідчить про накопичення органічної речовини в досліджених водотоках нижнього Дніпра протягом 2016–2020 рр. УрічціВірьовчина в усі сезони валова п/п була не менше 6,19 г О2/ м3×добу.Ключові слова: нижній Дніпро, водотоки, структура фітопланктону, первинна продукція, деструкція органічної речовини.
35
Popova, T. M., M. F. Loskutov, O. M. Karaban, T. Ye Petrenko, S. M. Filipchenko та L. I. Loboyko. "ПЕДАГОГІЧНІ ПІДХОДИ ВИКЛАДАННЯ КОМУНАЛЬНОЇ ГІГІЄНИ В СИСТЕМІ ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ОСВІТИ". Медична освіта, № 1 (11 травня 2017). http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2017.1.7519.
Full textAbstract:
Мета дослідження – висвітлення особливостей організації та проведення семінару-екскурсії на біостанції для санітарних лікарів.Матеріали та методи дослідження. Описані переваги використання семінару-екскурсії в процесі підвищення кваліфікації слухачів з комунальної гігієни. Об'єктом семінару-екскурсії для лікарів-гігієністів були очисні споруди каналізації (біостанції) м. Харкова. Результати й обговорення. Семінар-екскурсію проводять на біостанції м. Харкова, де санітарні лікарі послідовно спостерігають за роботою очисних споруд, починаючи з головної насосної станції (ГНС). За допомогою ліфтів екскурсанти спускаються у машинне відділення та відділення прийому стічних вод до відмітки –33 м (як 11-поверховий будинок) та знайомляться з роботою пульта дистанційного управління процесами на ГНС.На спорудах механічної та біологічної очистки стічних вод головний технолог підприємства розповідає про призначення та роботу споруд, викладач кафедри пояснює питання оцінки ефективності роботи споруд за відповідними показниками лабораторних досліджень, звертає увагу на можливі професійні шкідливості та засоби їх профілактики. Санітарні лікарі знайомляться з впровадженнями ефективних технологій підвищення експлуатаційного ресурсу інженерних мереж біостанції. Втілення наукових досягнень у роботу біостанції були відзначені Державною премією України в галузі науки і техніки у 2004 році. Співробітник міських очисних споруд та викладач кафедри в процесі екскурсії відповідають та обговорюють питання, що виникають у курсантів або свідомо додаються до обговорення.Після огляду всіх очисних споруд біостанції лікарі-гігієністи знайомляться з правилами відбору і дослідження проб стічних вод, осадів, активного мулу, результатами досліджень проб на різних етапах очистки.Висновки. Таким чином, семінар-екскурсія надає змогу лікарю-гігієністу ознайомитися на практиці з роботою як окремих споруд на всіх етапах очистки стічних вод, так і біостанції в цілому. Слухачі набувають знань з методів оцінки якості та складу стічних вод за результатами досліджень відомчих лабораторій біостанції, а також засвоюють практичні дії щодо дотримання санітарних та екологічних вимог нормативних документів стосовно відведення стічних вод після очистки у місцеві водні об’єкти.
36
Тягній, Людмила, та Олена Степова. "Аналіз джерел та видів забруднення р. Ворскли та її притоків (в межах Полтавської області)". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 77–79. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.232943.
Full textAbstract:
В роботі розглянуті джерела та види забруднення річки Ворскли та її притоків (в межах Полтавської області), а саме проведено оцінку сучасного стану річок від забруднення біогенними елементами, та досліджено зміни якості поверхневих вод за гідрохімічними показниками. Метою роботи є проведення оцінки сучасного стану річки Ворскли та її притоків (в межах Полтавської області). Коротко охарактеризовано природні умови в басейні річки Ворскли. Проаналізовано, що очисні споруди біологічного очищення стічних вод в Полтавській області, працюють вкрай неефективно, внаслідок чого є причиною забруднення природних водойм, процесів розвитку біоценозу, заростанням, а також пригніченням розвитку водних організмів, де активно розмножуються ціанобактерії, перетворюючи чисту водойму в дуже брудну. Біогенні речовини є ключовим фактором евтрофікації, що призводить до серйозного порушення водних екосистем і при цьому впливає на стан води в зонах масового купання. Пов'язано це в основному з розвитком промисловості і зростанням міст. Розглянуто у гідрогеологічному відношенні річка Ворскла та її притоки (в межах Полтавської області) та коротко дана характеристика джерел Полтавської області. Надходження у водойми величезної кількості забруднюючих речовин призводить до деградації, як окремих компонентів екосистеми, так і цілих груп в водоймі. На основі методологічного підходу досліджено якість води річки Ворскли, та її притоків, який базується на оцінці якості води водних об’єктів за гідрохімічними показниками. В ході аналізу було виявлено, що саме впливає на збільшення комплексного показника забруднення в даній річці, та містить такі забруднення як фосфат-іони, амоній-іони, нітрит-іони та органічні забруднення.
37
Жукова, Вероніка, Лариса Саблій та Людмила Єпішова. "Проблеми водовідведення та очищення стічних вод міст та промислових підприємств України". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 164–68. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.232831.
Full textAbstract:
Представлено технологію локального очищення стічних вод від антибіотиків, яка ґрунтується на послідовному використанні фізико-хімічних методів очищення та дозволяє видалити із стічних вод антибіотики і супутні їм речовини до вимог нормативних документів та відвести очищені стічні води в міську систему водовідведення. Для дослідження було використано модельні розчини цефуроксиму – антибіотика цефалоспоринового ряду, у дистильованій воді з концентрацією 25 і 35 мг/дм3. ХСК модельних розчинів, який становить, відповідно, 90 і 120 мг/дм3. Ефект зниження показника ХСК при коагуляції і відстоюванні стічних вод у випадку використання сульфату заліза ІІІ становив 79,2% і 75%, що вище на 4,2-6,7% ніж при застосування сульфата алюмінію. Встановлено зміну показника ХСК стічних вод фармацевтичного підприємства за етапами їх очищення: «аерація – коагуляція сульфатом заліза ІІІ – відстоювання – окиснення – фільтрування». Після фільтрації ефект зниження показника ХСК становив 95,8-100 % при початкових значення 120 і 90 мг/дм3 відповідно. Розроблено технології попереднього очищення стічних вод пральні та їдальні на локальних очисних спорудах машинобудівного заводу забезпечать ефективне очищення стічних вод від забруднюючих речовин, таких як жири, фосфати, СПАР, завислі речовини, ХСК та ін. та відповідність якості очищених стічних вод, які скидає підприємство в міську каналізаційну мережу, вимогам нормативних документів. Застосування підприємствами розроблених технології локального очищення стічних вод призведе до забезпечення вимог скиду виробничих стічних вод у міську систему водовідведення, до суттєвого зниження небезпеки впливу антибіотиків на мікроорганізми активного мулу біологічних очисних споруд міста, до зменшення експлуатаційних витрат на досягнення гранично-допустимих скидів (ГДС) стічних вод у природну водойму.
38
Шевченко, Володимир. "Глибоке видалення біогенних елементів зі стічних вод". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 85–87. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.232980.
Full textAbstract:
Найважливішими біогенними елементами є кисень, углець, водень, азот, фосфор, сірка, кальцій, калій, натрій, хлор. Всі перераховані елементи відіграють важливу роль в біологічних процесах, що відбуваються у навколишньому середовищі, в том числі й у воді. В практиці очищення стічних вод виділяють два основних біогенних елемента: азот (N) та фосфор (P). Метою роботи було розглянути методи глибокого видалення біогенних елементів із стічних вод. Найбільш проста схема розроблена в США для одночасного видалення сполук азоту та фосфору (найбільшою мірою фосфору) з стічних вод на високонавантажених очисних спорудах. Вона отримала назву А/О процесу (Anaerobic/Oxic-процесу). Найбільш відома, широко застосовувана в Європі схема очистки, що дозволяє ефективно видаляти сполуки азоту і фосфору на низьконавантажених спорудах, отримала назву за ім’ям розробника Bardenpho-процес. Модифікацією Bardenpho-процесу є Phoredox-процес. У світовій практиці біологічної очистки різних азотмістких стічних вод, широке застосування знайшли також біологічні реактори (аеротенки) циклічного типу наповнення. Очистка стічних вод за цією технологією здійснюється циклами і є однією з альтернатив загальноприйнятій очистці в реакторах проточного типу (в аеротенках). Основною перевагою SBR є в те, що всі процеси біологічної очистки (окиснення органічних і біогенних речовин, а також седиментація) здійснюється в одному реакторі, що дає змогу регулювати тривалість і послідовність фаз очистки в залежності від концентрацій стічних вод, які поступають на очистку при використанні автоматизованих систем управління. До недоліків відноситься складна система аерації, яка експлуатується в циклічному режимі і вимагає подачі кількості кисню в залежності від концентрації субстрату в реакторі. Отже, найпростішим і найдешевшим є А/О процес.
39
Nikolaichuk, V. І., M. М. Vakerich, J. М. Shpontak та М. К. Karpu’k. "Сучасний стан водних ресурсів Закарпаття". Biosystems Diversity 23, № 2 (2015). http://dx.doi.org/10.15421/011517.
Full textAbstract:
Закарпатська область розташована в центрі Європи, межує з чотирма Центральноєвропейськими країнами (Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією) та двома областями України (Львівською та Івано-Франківською). Закарпаття – один із найкраще забезпечених водними ресурсами регіонів України. Територія області перерізана густою мережею річок. Усього на території області протікає 9 429 річок, сумарна довжина яких становить 19 866 км. Із них ріки Тиса, Боржава, Латориця та Уж мають довжину понад 100 км кожна. Централізованими водозаборами питних підземних вод забезпечені практично 25 міст і селищ міського типу області. У сільських населених пунктах централізоване водопостачання практично відсутнє, воно здійснюється переважно за рахунок побутових колодязів чи свердловин. Прогнозні ресурси питних підземних вод в області становлять 1,109 млн м3/добу. Використання свіжої води за 2014 рік на одного мешканця склало 23,769 м3, що на 15% менше аналогічного показника 2009 року. Основні забруднювачі поверхневих вод – об’єкти житлово-комунальних підприємств області. За більшістю показників загально-санітарного аналізу та специфічних показників якість води відповідає санітарним правилам і нормам. Із загальної кількості водопроводів 19,0% не відповідають санітарним вимогам: через відсутність зон санітарної охорони – 14,2%, через відсутність необхідного комплексу очисних споруд – 1,9%, через відсутність знезаражувальних установок – 7,6%. Можливим шляхом запобігання виснаженню водних об’єктів є профілактичні водоохоронні заходи, спрямовані на запобігання або обмеження забруднення, засмічення та виснаження вод, а також екологічна просвітницька робота серед населення.
40
Довголап, Сергій, та Олена Іваненко. "Використання хром-феритного каталізатора для очищення димових газів металургійного виробництва". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 161–63. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.233098.
Full textAbstract:
В роботі представлені результати дослідження каталізатора конверсії монооксиду вуглецю на основі газобетону, модифікованого феритом хрому. В роботі також були описані екологічні аспекти негативного впливу СО на організм людини. Проаналізовано джерела викиду та описані існуючі шляхи зниження викидів СО в атмосферу. Сировиною для хром-феритного каталізатору може слугувати осад з очисних споруд гальванічного виробництва, після очищення стоків феритним методом. Процес отримання хром феритного каталізатора полягав в обробці природного матеріалу сумішшю розчинів 0,028М K2Cr2O7 та 0,332М FeSO4 протягом 1 год, після чого осад фериту хрому осаджували на цеоліті 25 % розчином NH4OH. Експеременти проводилися на установці що включала в себе термокамеру , в якій підтримувалася постійна необхідна температура на рівні 200-400°С. Об'ємна швидкість газового потоку складала 1–5 дм3/хв. Концентрацію продуктів реакції аналізували за допомогою газоаналізатора . Безпосередньо перед проведенням каталітичного експерименту зерно каталізатора піддавали термообробці за температури 450 °С протягом 2 годин. В результаті проведених досліджень було встановлено, що максимальна ступінь окислення СО при температурі 390°С склала 82,4%. Також спостерігався значний приріст ефективності окислення спостерігався з температури 275 °С до 325 °С, був різкий стрибок в окисленні при 275 °С з 55 % до 73 %, що вказує на оптимальний температурний режим використання хром-феритного каталізатора в діапазоні температур з 325 °С до 390 °С.В результаті досліджень було визначено, що хром-феритний каталізатор є ефективним для конверсії СО димових газів та підтверджує перспективність використання в якості каталізаторів феритів з наперед заданою ефективністю. Перевагами даного каталізатору є його інертність та стійкість у довкіллі, що не буде створювати проблем з утилізацією після використання.