Journal articles on the topic 'Соціокультурні фактори'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Соціокультурні фактори.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Соціокультурні фактори.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Ломака, І. І. "Трансформація релігійної свідомості: джерела, історичні умови, соціокультурні фактори." Держава і право, Вип. 50 (2010): 692–99.
Find full text
2
Pironkova, O. F. "Соціокультурні, політичні та економічні трансформації вербально-поведінкових соціальних практик взаємодії з психічно хворими." Grani 18, no. 3 (February 23, 2015): 93–97. http://dx.doi.org/10.15421/1715065.
Full textAbstract:
На формування вербальноповедінкових практик взаємодії з психічно хворими впливають наддержавні, державні та мікросоціальні фактори. Зараз Україна переживає період соціокультурних, політичних та економічних трансформацій. Ці процеси неминуче призводять до зміни вербальноповедінкових соціальних практик взаємодії між різними категоріями населення, в тому числі і з психічно хворими. Події останнього року: революційні та військові дії, перевибори президента та депутатів Верховної Ради значно прискорюють ці процеси. Кардинальні трансформації відбуваються в політичній сфері. Наразі керівництво країни декларує про проведення швидких реформ у сфері медичного та соціального сервісу. Вивчення трансформаційних процесів взаємодії з психічно хворими дозволить впливати на них та зробити їх більш контрольованими. Метою роботи стало дослідити соціокультурні, політичні та економічні трансформації, у т.ч. соціальнофармацевтичний маркетинг вербальноповедінкових соціальних практик взаємодії з психічно хворими. Для виконання поставленої мети застосовувалися такі методи дослідження, як аналіз, синтез, контентаналіз. В результаті дослідження нами виокремлено такі закономірності соціокультурних, політичних та економічних трансформацій: диспропорція в процесах трансформації вербальноповедінкових соціальних практик по відношенню соціуму до психічно хворих, а саме: випередження соціокультурних детермінант щодо політичних та економічних, поява практики в вигляді необов’язковості медичної допомоги, патерналістська вербальноповедінкова практика взаємодії з психічно хворими через обмеження працездатності та наданні соціальної допомоги, необхідності прийому саме медикаментозного лікування.
3
Вовк, М. В. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СТАНОВЛЕННЯ СУЧАСНОЇ СТУДЕНТСЬКОЇ СІМ'Ї." Educational Dimension 29 (May 19, 2022): 462–67. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4989.
Full textAbstract:
Розкрито особливості студентських шлюбів. З’ясовано соціокультурні фактори становлення студентської сім’ї. Обґрунтовано протиріччя професійних і сімейних ролей жінки. Узагальнено специфічні проблеми, характерні для більшості студентських родин. Рекомендовано для послаблення негативних аспектів сучасної української студентської сім’ї заподіяти всі позитивні ресурси інформаційного суспільства й посилити спільну комунікацію на відродження засадничих вартостей української родини.
4
Тульчинська, С. О., and О. С. Солосіч. "ПРИЧИНИ ТА ПОТЕНЦІЙНІ НАСЛІДКИ ВИНИКНЕННЯ РИЗИКІВ ДІЯЛЬНОСТІ КОМУНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ." Підприємництво та інновації, no. 8 (December 30, 2019): 76–80. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/8.12.
Full textAbstract:
У статті здійснено дослідження ризиків діяльності комунальних підприємств соціальної сфери м. Києва на прикладі Комунального підприємства «Промінь» задля якісного аналізу їх економічної сутності та шляхів мінімізації. В рамках дослідження обґрунтовано актуальність розгляду проблем управління ризиками на рівні комунальних підприємств соціальної сфери як необхідної складової частини їх повноцінного функціонування та безпечного розвитку. Надано загальну характеристику поточного стану комунальних підприємств м. Києва, проаналізовано фінансові показники їх діяльності в динаміці. Проаналізовано ключові проблеми в діяльності комунальних підприємств, що чинять стримуючий ефект на динаміку розвитку підприємства та рівень його безпекового стану. На основі виділеної проблематики вибрано основні види ризику, які є найбільшою загрозою для цього виду підприємств, а саме появу нових конкурентів з більшими фінансовими, організаційними та виробничими можливостями; несвоєчасну сплату розпорядниками бюджетних коштів за надані послуги; програш у тендері на надання послуг з організації дитячого харчування у Святошинському районі м. Києва; зміну державних підходів до організації шкільного харчування в бік комерціалізації цієї сфери та зниження підтримки підприємств державної та комунальної форм власності; несвоєчасну поставку продуктів харчування та недобросовісну роботу постачальників. Проведено поетапний якісний аналіз ризиків діяльності комунальних підприємств на прикладі КП «Промінь». Визначено причини та потенційні наслідки виникнення означених ризикових ситуацій. Розроблено комплекс факторів, що чинять вплив на ймовірність та рівень потенційної загрози виникнення ризику, основними з яких є фактори макроекономічного, локального, мікроекономічного рівнів та соціокультурні фактори. Запропоновано низку заходів щодо мінімізації ймовірності виникнення ризику та рівня негативних наслідків, що включають заходи щодо диверсифікації діяльності, оптимізації організаційно-адміністративної структури підприємств, підвищення рівня професійних компетенцій кадрового складу, ефективного використання резервних засобів.
5
Богдашина, О. М. "Соціокультурні фактори розвитку історичної науки на українських землях у другій половині XIX - на початку XX ст." Харківський історіографічний збірник, Вип. 10 (2010): 198–210.
Find full text
6
Semenova, Olga. "Формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів іноземної мови." Освітній простір України, no. 11 (October 16, 2017): 100–104. http://dx.doi.org/10.15330/esu.11.100-104.
Full textAbstract:
У статті зосереджено увагу на важливості соціокультурного аспекту у процесі вивчення іноземних мов. На основі аналізу наукових джерел автором розкрито сутність терміну “соціокультурна компетенція” та підкреслено необхідність залучення всіх компонентів соціокультурної компетенції у навчальному процесі. Зазначено, що у структурному плані соціокультурна компетенція є комплексним явищем і включає в себе набір компонентів, які відносяться до різноманітних категорій: лінгвокраїнознавчий, соціально-психологічний, культуро¬логічний компоненти. Стисло описано основні фактори впливу на формування та розвиток соціокультурної компетенції.Наголошується на доцільності культурологічної спрямованості навчання іноземним мовам. Подальше вивчення запропонованої теми стане корисним у пошуку нових, більш ефективних методів навчання іноземним мовам.
7
Пономаренко, Людмила. "МЕНТАЛЬНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА ТА ЇЇ ВПЛИВ НА СУЧАСНІ ПРОЦЕСИ ІНСТИТУЦІОНАЛІЗАЦІЇ (АРХЕТИПНИЙ ПІДХІД)." Public management 21, no. 1 (May 29, 2020): 266–77. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-1(21)-266-277.
Full textAbstract:
Розглянуто поняття ментальності українського суспільства, її особливості та роль у формуванні типових життєвих реакцій суспільства, що відображають етнопсихологічні та соціокультурні особливості українського соціуму. Проаналізовано вплив ментальності на розробку та ефективність впровадження внутрішньої та зовнішньої політики, керування внутрішніми соціальними процесами, культурним розвитком тощо. На прикладах пока- зано роль історичного досвіду у формуванні ментальності українського су- спільства.
Виокремлено окремі архетипи — трудівника, кочівника, вчителя, жертви та воїна як такі, що мали суттєвий вплив на формування української ментальності, а через неї мають безпосередній вплив на процеси інституціо- налізації в Україні, процеси державотворення та націєтворення. Зазначено, що через досвід попередніх поколінь українців значною мірою сформовано поведінкові та захисні реакції поколінь нинішніх, а також згенеровано певні страхи й комплекси у суспільстві.
Через архетип трудівника розглянуто стан та перспективи розвитку тру- дових ресурсів в Україні. У межах архетипу кочівника досліджено міграцій- ні процеси в українському суспільстві. Роль інтелігенції в державотворчих та націєтворчих процесах проаналізовано через призму архетипу вчителя. У контексті архетипу жертви вивчено особливості світосприйняття україн- ців як представників постколоніального суспільства. А через архетип воїна схарактеризовано найактивнішу, пасіонарну частину суспільства та її роль у розбудові держави та творенні нації.
Зазначено строкатість українського суспільства та фактори, які на це впливають. Визначено елементи, необхідні для формування здорового гро- мадянського суспільства та гармонійного розвитку держави, творення нації. Підкреслено зв’язок між ментальністю суспільства та лідерськими якостями перших осіб, яких таке суспільство обирає.
8
Atamanenko, I. B. "Культурні засади стратегічного управління бізнес-організацією." Grani 18, no. 7 (May 6, 2015): 20–26. http://dx.doi.org/10.15421/1715130.
Full textAbstract:
У сучасній соціології розуміння соціокультурних факторів стратегічної діяльності суб’єктів ринкової економіки досить обмежене та засноване на менеджеріальних уявленнях щодо взаємодії організацій із конкурентним середовищем. Внаслідок цього недостатньо уваги приділяється культурним та соціальним основам стратегії конкурентної боротьби, а також виключається з аналізу персонал як активний суб’єкт формування стратегічної політики організації. Крім цього, у вітчизняній науці розуміння ділових стратегій бізнесорганізації засноване на західних теоретичних моделях, які досить важко застосовувати для конкретних соціокультурних та економічних умов. Це стосується і вивчення корпоративної культури, уявлення про яку досі характеризуються фрагментарністю, що викликає потребу до синтезу розрізнених теоретичних побудов. Таким чином, у статті розглядаються соціокультурні основи ділових стратегій бізнесорганізацій. Здійснена спроба узагальнення основних типологій корпоративної культури. Пропонується класифікація ділових стратегій за типологічними ознаками корпоративної культури. Корпоративна культура бізнесорганізації розглядається, крім цього, не тільки як ефективний інструмент підвищення конкурентоспроможності сучасних господарських структур, але й як засіб підвищення інтелектуального та культурного капіталів бізнесорганізації. Узагальнення основних типологій корпоративної культури дозволяє виокремити найбільш ефективні у сучасних умовах організаційні цінності та напрями стратегічної діяльності. Застосовуючи соціологічний підхід, автор намагається подолати менеджеріальний та економічний редукціонізм у вивченні механізмів формування та реалізації ділових стратегій сучасних бізнесорганізацій, який полягає у абсолютизації суто ринкових факторів, що детермінують поведінку бізнесорганізації у зовнішньому середовищі. Таким чином, актуалізується важливість включення в аналіз ринкової поведінки господарських суб’єктів культурних та соціальних аспектів економічної діяльності. Таке розуміння дозволяє розглядати членів персоналу не лише в якості пасивного об’єкта управлінської діяльності, але й в якості активного соціального суб’єкта організаційних змін. Вивчення корпоративної культури як фундаментального фактора побудови і реалізації організаційної стратегії дозволяє розширити розуміння процесу управління сучасними господарськими утвореннями.
9
ХАЛО, З. П. "ФОРМУВАННЯ МІЖКУЛЬТУРНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ВЧИТЕЛЯ У ВИКЛАДАННІ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, no. 3 (November 17, 2021): 136–40. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.1.20.
Full textAbstract:
У статті розглядаються деякі аспекти актуальної проблеми сучасного стану викладання іноземних мов у про- цесі підготовки майбутніх фахівців до участі в міжкультурному діалозі. Зроблена спроба описати актуальність такої проблеми викладання іноземної мови, як розвиток міжкультурної компетенції, як одного зі складників іншомонвної компетентності студентів вузів. У статті проаналізовано проблему міжкультурної освіти в сучасному суспільстві, досліджено актуальність вивчення іноземної мови у цьому аспекті та необхідність формування соціокультурної компетентності вчителя у викладанні іноземної мови. З’ясовано такі поняття, як «міжкультурна комунікація» «міжкультурна компетенція»,«соціокультурна комунікація», «соціокультурна компетенція». Доводиться важлив- ність формувнання міжкультурної компетенції майбутніх вчителнів. Розкрито аспекти актуальної проблеми сучас- ного стану викладнання іноземних мов у процесі підготовки майбутніх фахівців до участі в міжкультурному діалозі. Зазначено, що «особливу важливість набувають фактори комунікабельності й толерантності, підвищення професій- ної кваліфікації та перепідготовка працівників, зростання їх професійної мобільності». Доведено, що тільки між- кулньтурна компетенція в її взаємозв’язку з іншомовною комунікативною компетненцією може виступнити одним із показнників сформованості іншомонвної компетентності студеннтів вузу. Розглянуто аспекти актуальної проблеми сучасного стану викладання іноземних мов у процесі підготовки майбутніх фахівців до участі в міжкультурному діалозі. Зазначено, що особливо важливими стають фактори комунікабельності й толерантності, підвищення про- фесійної кваліфікації та перепідготовка працівників, зростання їх професійної мобільності.
10
ДРОБІН, Андрій. "ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ «ПРИРОДНИЧИХ НАУК»: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2, no. 2 (2020): 50–59. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-50-59.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблему теоретико-методичних засад поняття освітнє середовище «Природничих наук». Зокрема проаналізовано підходи, висвітлені у дослідженнях провідних вітчизняних та зарубіжних науковців, змісту наукової категорії «освітнє середовище», яка розглядається через призму взаємопов'язаних елементів системи, що включає зовнішньо культурні та соціокультурні умови, предметно-просторове оточення, характер міжособистісної взаємодії та фактори навколишнього середовища. Встановлено, що поняття «освітнє середовище» має різні тлумачення, обумовлені підходами до визначення його змісту. Досліджено причини термінологічного різноманіття та варіативності поняття «освітнє середовище» у нормативних актах, науковій і педагогічній літературі та здійснено пояснення цього явища. Головним напрямом у статті є дослідження змісту поняття «освітнє середовище» в контексті запровадження експериментального інтегрованого курсу «Природничі науки» в закладах загальної середньої освіти та реалізації в ньому головного завдання освітньої галузі «Природознавство» – формування в здобувачів освіти природничо-наукової компетентності згідно з положеннями Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти. Запропоновано зміст та структуру освітнього середовища «Природничі науки» будувати на основі структурних елементів природничо-наукової компетентності та загальновизнаних наукових підходів до змісту наукової категорії «освітнє середовище». Структуру освітнього середовища «Природничих наук» у статті розглянуто через такі складники: інтегрований компетентнісний, який містить когнітивний, технологічний (діяльнісний), ціннісний та особистісний елементи; просторово-предметний та інформаційний. Структуру освітнього середовища «Природничих наук» представлено у вигляді схеми. Структуру освітнього середовища «Природничих наук» та її функціональність пов’язано зі сформульованими функціями, які воно має виконувати. Ефективність функціонування освітнього середовища «Природничих наук» пропоновано оцінювати за рівнем сформованості природничо-наукової компетентності здобувачів освіти як головної мети створення цього середовища. Ключові слова: освітнє середовище, навчальне середовище, «Природничі науки», освітнє середовище «Природничих наук», природничо-наукова компетентність, компетентність.
11
Потапчук, Т. В., М. В. Клепар, and Н. С. Кравець. "СОЦІАЛЬНО-ВИХОВНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ СОЦІОКУЛЬТУРНИХ ТА ДУХОВНИХ ЦІННОСТЕЙ СТУДЕНТІВ ВИЩИХ ЗАКЛАДІВ ОСВІТИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 96, no. 3 (June 29, 2020): 183–94. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2020-96-3-183-194.
Full textAbstract:
У статті особливе значення відведено процесу формування соціокультурних та духовних цінностей студентської молоді, що належить соціальному середовищу, соціально-педагогічним факторам. Здійснено теоретичне узагальнення й практичне розв’язання наукової проблеми формування соціокультурних та духовних цінностей студентів в умовах соціально-виховного середовища. Подано, що вихованню властиві всі складові елементи: наявність як мінімум двох індивідів, суб’єктів-об’єктів виховання, дії, вчинки, акти, за допомогою яких відбувається виховний вплив у вигляді прийомів, методів та засобів виховання, а також їхніх елементів у вигляді слів, дотиків, рухів, спрямованих на адресу один одного і таких, що впливають на їхню поведінку.
Соціальне середовище являє собою сукупність соціальних умов життєдіяльності людини (сфери суспільного життя, соціальні інститути, соціальні групи), що впливають на її свідомість і поведінку. Зазначено, що соціокультурні та духовні цінності мають практичне вираження у реальній поведінці студентів. Серед визначальних завдань соціально-виховного процесу у вищій школі постає забезпечення умов формування соціокультурних та духовних цінностей студентів. Кінцевим результатом педагогічної діяльності в університеті в цілому і кожного викладача зокрема є високодуховний випускник. Для того щоб уявити, якими якостями він повинен володіти у складному і багатоплановому процесі формування соціокультурних та духовних цінностей та орієнтацій, необхідно створити соціально-педагогічну технологію формування соціокультурних та духовних цінностей студентів.
Визначено базові функції соціально-виховного середовища: культурологічна, ціннісно-утворююча, адаптаційна, соціалізована, функція соціального контролю, нормативна, інтегративна.
12
Roma, Andrianna. "Соціокультурні детермінанти релігійного життя Давнього Риму." Multiversum. Philosophical almanac 1, no. 2 (August 20, 2020): 172–87. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2020.1.2.11.
Full textAbstract:
Життя соціуму нерозривно пов’язане з певною соціокультурною реальністю, детермінованою низкою різновекторних чинників. У Давньому Римі, як і в будь-якому іншому домодерному суспільстві, релігійний компонент відігравав важливу роль. По-перше, релігія постає одним із ключових культуротворчих факторів. По-друге, вона є важливим соціально-політичним чинником. По-третє, виконуючи регулятивну, світоглядну та компенсаторну функції, релігія стає ключем для розуміння світу глибинних людських переживань, основа яких навіть під впливом часу не зазнає значних трансформацій, а отже, їх дослідження виявляється актуальним й до нині. Загальноприйнятою є думка, що саме релігія впливає на формування культури, традицій та суспільства, проте важливо відзначити і зворотній вплив, а саме – дію соціальних та культурних чинників на становлення і розвиток релігійного життя. Дана стаття присвячена виявленню соціокультурних компонентів римського язичництва класичного періоду, що сприяє глибшому розумінню релігійної традиції давніх римлян.
13
Сергій. "ҐЕНЕЗА ГРОМАДСЬКОГО ХАРЧУВАННЯ ЯК СОЦІОКУЛЬТУРНОГО ЯВИЩА." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ), no. 31 (April 15, 2020): 182–85. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.vi31.277.
Full textAbstract:
Досліджено витоки виникнення та становлення громадського харчування як явища соціокультури, що водночас впливає та опиняється під впливом культурних та соціальних аспектів соціуму. Роль складових громадського харчування, як факторів впливу на трансформаційні процеси соціокультурного простору, розглянуто в ретроспективі, крізь призму умов конкретної історичної доби.
На основі історико-культурологічного аналізу громадське харчування показано як специфічне соціокультурне явище, що репрезентує кулінарну культуру, виконуючи роль життєзабезпечення людини та культуру споживання їжі, сприяючи посиленню соціальних зв’язків, формуванню етичних норм та утвердженню моральних цінностей.
Ключові слова: громадське харчування, соціокультурне явище, кулінарна культура, культура споживання їжі, національна гастрономічна традиція.
The sources of the emergence and formation of public catering as a phenomenon of social culture, which simultaneously affects and is influenced by the cultural and social aspects of society, are investigated. The role of the components of public catering as factors of influence on the transformation processes of the sociocultural space is considered in retrospect, through the prism of the conditions of a particular historical era.
On the basis of historical and cultural analysis, public catering is shown as a specific sociocultural phenomenon that represents a culinary culture, playing the role of human life support and a food consumption culture, contributing to the strengthening of social ties, the formation of ethical standards and the adoption of moral values.
Key words: catering, sociocultural phenomenon, culinary culture, food consumption culture, national gastronomic tradition.
14
Вишневська, Галина, and Наталія Булгакова. "МУЗЕЇ ПРОСТО НЕБА : СОЦІОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 39 (January 31, 2022): 81–86. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v39i.501.
Full textAbstract:
Розглядаються теоретичні та практичні питання діяльності музеїв просто неба, а також напрями розвитку цієї особливої групи музеїв у сфері туризму. Проаналізовано досвід європейських країн щодо можливостей використання потенціалу музеїв просто неба для реалізації освітніх і наукових програм, розвитку культурного туризму, збереження культурної спадщини. Виявлено динаміку розвитку музеїв просто неба та туристичної діяльності Київщини, визначені фактори, що впливають на привабливість музеїв просто неба і їх експозиції. Проаналізовано музейні практики, що дозволяють відтворити традиційне народне середовище. Розкрито залучення відвідувачів до участі в різноманітних видах діяльності: проживання в традиційному житлі, участі в традиційних обрядах, забавах, рольових іграх та майстер-класах традиційних народних ремесел.
15
Ларцев, В. "Соціокультурна спадщина в ролі фактора синергетичної еволюції людства та особистості." Філософські обрії, Вип. 7 (2002): 158–65.
Find full text
16
Бабенко, Т. "Соціокультурне середовище вищого навчального закладу як фактор розвитку конкурентоздатності фахівця." Наукові записки Кіровоградського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Серія: Педагогічні науки, Вип. 134 (2014): 42–46.
Find full text
17
Бадан, А. А. "Соціокультурна глобалізація як фактор універсалізації західних стандартів прав і свобод." Вісник Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна. Теорія культури і філософія науки, no. 615 (2004): 12–16.
Find full text
18
Іскакбаєва, Шолпан Оринтаєвна. "АСПЕКТИ ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО КАЗАХСЬКОГО ЕМПОРОНІМІЧНОГО ПРОСТОРУ (на прикладі торговельних об’єктів міста Нур-Султан)." Мова, no. 35 (July 29, 2021): 151–56. http://dx.doi.org/10.18524/2307-4558.2021.35.237842.
Full textAbstract:
У статті розглядаються проблемні питання застосування емпоронімів у міському інформаційному медіа просторі. Проаналізовано технології смислопородження і маніпулювання. Мета статті — вивчення емпоронімів Казахстану на сучасному етапі історичного розвитку казахського суспільства і держави. Об’єкт дослідження — емпороніми як одиниці-номінанти реалій сучасного міського простору. Предмет дослідження — особливості емпоронімов казахської мови. Матеріалом дослідження було обрано емпороніми-номінації найбільших торговельних об’єктів міста Нур-Султан. Одиниці для аналізу відбиралися методом суцільної вибірки, при якому вивченню підлягали лексеми і синтаксичні конструкції у відповідності до їхньої послідовності в поданні у дискурсі. Результати дослідження: виявлено особливості формування емпоронімічного простору сучасного Казахстану, специфіку формування емпоронімов під впливом трансформацій соціокультурної реальності. Висновки. Результати проведеного дослідження надають змогу зробити висновок, що система емпоронімов сучасної казахської мови формується під сильним впливом англійської мови. У той же час, на сьогоднішній день номінації міських об’єктів часто апелюють до історичного минулого казахів, відображають інтенцію до впливу на емоційну сферу реципієнта, містять відсилки до почуття патріотизму та історичної гордості. Результати дослідження можуть знайти своє практичне застосування у процесі подальшого вивчення змін казахської мови під впливом соціокультурних чинників, виявлення взаємозв’язків між лінгвістичними та екстралінгвістичними факторами. Результати можуть бути корисними у проведенні досліджень, виконаних у руслі медіа простору лінгвістики.
19
Shapoval, I. H. "Транспорт як модератор соціальних відносин: локуси напруги і фактори стабілізації." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 4(144) (July 11, 2017): 48. http://dx.doi.org/10.15421/171760.
Full textAbstract:
Громадський транспорт як функціональна система для задоволення найважливіших суспільних потреб утворює особливу сферу соціокультурних відносин зі своїми просторовими і часовими межами, обумовленими комплексом рольових очікувань і засвоєних цінностей. Повсякденна культура громадського транспорту являє собою ціннісну систему, синтез формальних правил і неформальних домовленостей, в рамках яких складаються статусні взаємодії споживачів і представників транспортної послуги, відтворюються дискримінаційні практики, формуються цінності і норми пасажирської та водійської спільноти, перетворюючись на зразки дій. Стаття присвячена аналізу вузлових моментів функціонування транспорту з соціологічної точки зору, визначаються основні перспективні напрямки подальших досліджень.
20
Костюченко, Олена, Людмила Дихнич, and Артур Крістовао. "Когнітивно-стильова складова навчання менеджера соціокультурної діяльності." Socio-Cultural Management Journal 4, no. 1 (June 27, 2021): 57–82. http://dx.doi.org/10.31866/2709-846x.1.2021.235689.
Full textAbstract:
Вступ. Актуальність дослідження обумовлена потребою у підготовці менеджерів із системною адаптивною здатністю до оперування технологіями, знаннями та інформацією, умінням змінюватися і пристосовуватися до нових потреб соціокультурної реальності в умовах інтеграції у світовий інформаційний простір. Мета і методи. Мета статті – визначення когнітивно-стильових особливостей особистості менеджера, обґрунтування їх ролі в його професійному становленні та розвитку в умовах навчання. Методологічною основою є принципи наукового пізнання (детермінізму, системності, розвитку), положення діяльнісного, системного та особистісно-орієнтованого підходів. Результати. Систематизовано наукові підходи до визначення когнітивних стилів як стратегії пізнання, когнітивно-стильового виміру особистості, що обумовлює способи постановки та розв’язання задач, прийняття рішення та цілепокладання. Обґрунтовано роль когнітивно-стильової складової навчання у професійному становленні та розвитку особистості менеджера. Виокремлені психологічні параметри та характеристики когнітивно-стильових особливостей, фактори когнітивно-стильового розвитку особистості менеджера в умовах навчання. Висновки. Наукова новизна полягає у визначенні поняття когнітивно-стильової складової професійного становлення та розвитку особистості менеджера; виокремленні оптимальних параметрів і характеристик когнітивних стилів для його успішного функціонування, а практичне значення – у розкритті можливостей застосування знань про когнітивно-стильові особливості в оптимізації навчання, розвитку пізнавальної активності менеджерів соціокультурної сфери.
21
Вікторія, Шабуніна, Тур Оксана, Василенко Дар’я, and Саранча Віктор. "ФЕНОМЕН СКАНДАЛУ ЯК СПЕЦИФІЧНОЇ ФОРМИ СОЦІОКУЛЬТУРНОЇ КОМУНІКАЦІЇ." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 35 (February 6, 2021): 122–28. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v35i0.372.
Full textAbstract:
Розглянуто феномен скандалу як суспільного явища, подано його типологію, виокремлено позитивні й конструктивні ознаки феномену. Проаналізовано скандал як форму соціокультурної комунікації, визначено стадії його розгортання, специфічні риси, соціальні функції, комунікаційні особливості. Ураховано деструктивний вплив скандалу на соціальні відносини. Доведено, що скандал є екстремальним видом комунікації, потужним фактором формування громадської думки в сучасному соціокультурному просторі під впливом глобалізаційних процесів у інформаційній сфері.
22
Шиловська, М. "Проблемне навчання як фактор формування соціокультурної компетенції майбутніх учителів іноземних мов." Вісник студентського наукового товариства Горлівського державного педагогічного інституту іноземних мов, Вип. 30 (2011): 133–36.
Find full text
23
Донцов, А. В. "ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНОЇ САМОРЕГУЛЯЦІЇ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ." Educational Dimension 29 (May 19, 2022): 44–50. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4900.
Full textAbstract:
Розглянуто основні напрямки, соціальні фактори, педагогічні умови і механізми розвитку моральної саморегуляції майбутніх учителів в умовах вищого навчального закладу. На підставі досліджень виявлено, що в процесі формування моральної культури майбутніх учителів велику роль відіграє сім’я і найближче соціальне оточення. Аргументовано, що серед майбутніх учителів існує певна обмеженість у сприйнятті різноманітних моральних норм і усвідомленні соціокультурної необхідності їх дотримання. Зроблено висновок, що процеси морального саморозвитку і саморегуляції поведінки майбутніх учителів можуть бути ефективними за умови, якщо вони опосередковуються комплексним впливом на їх внутрішній духовний світ, систему цінностей, уявлень, переконань та сенсожиттєвих орієнтирів.
24
Fedchun, Tetyana. "Засади формування фортепіанних концертно-виконавських традицій Західної України в контексті полінаціональних соціокультурних процесів." Музичне мистецтво і культура, no. 22 (September 28, 2016): 384–94. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2016-22-384-394.
Full textAbstract:
Статья посвящена рассмотрению главных принципов формирования фортепианных концертно-исполнительских традиций Западной Украины в контексте полинациональних социокультурных процессов. Прослеживаются исторические, политические и социальные факторы, которые служили почвой для формирования поликультурных художественных традиций на землях Западной Украины.Ключевые слова: концертно-исполнительская традиция, полинациональные социокультурные процессы, львовская фортепианная школа.
25
ЛЕВЧЕНКО, Микола, and М. Р. ЛЕВЧЕНКО. "РОЗВИТОК ВІЙСЬКОВОГО ТУРИЗМУ ЯК СКЛАДОВА ДЕРЖАВНОЇ ГУМАНІТАРНОЇ ПОЛІТИКИ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління 60, no. 1 (February 24, 2022): 34–37. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2021-1(60)-6.
Full textAbstract:
Туризм – складний соціокультурний та історичний феномен, який з форми проведення дозвілля та способу заняття вільного часу поступово перетворився на багатоплановий фактор світового значення нового століття й тисячоліття: економічний, соціокультурний, комунікативний, міжнародний. Сьогодні туризм є необхідним шляхом розвитку інтелектуальних і пізнавальних зусиль, спрямованих на надбання нового соціального досвіду. Одночасно він виступає як сфера надання послуг з психологічного розвантаження та відтворення нових чуттєво-емоційних сторін внутрішнього світу людини. Подорожі, метою яких є оздоровчий і пізнавальний принцип, не задовольняють частину сучасних туристів. Людина, цілорічно занурена у кругообіг буденності і монотонності, переслідує мету отримати якомога більше вражень і гострих відчуттів під час відпустки, розкрити свої прагнення, пристрасті, деякі з них можуть шокува ти суспільство, яке знає цю людину тільки як носія соціальних чеснот. Останнім пояснюється активний розвиток небезпечних, нетрадиційних, екстремальних видів туризму, одним з яких є військовий туризм.
26
Krutsevych, Tetiana, Oksana Marchenko, and Vitalii Melnik. "Історичні засади формування гендерного підходу у фізичному вихованні." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 4(48) (December 30, 2019): 19–31. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-04-19-31.
Full textAbstract:
Актуальність. У представленій роботі викладено основні теоретичні аспекти та історичні передумови виникнення гендерного підходу у фізичному вихованні. Розглянуто та охарактеризовано співвідношення біологічних та соціальних характеристик особистості крізь призму категорії «гендер». Основою особливістю даного дослідження є міждисциплінарний, крос-секторальний підхід щодо гендерної проблематики, який охоплює відповідні філософські, психолого-педагогічні, соціологічні, правові та інші аспекти до його розуміння. Наголошено на синкретичному поєднанні відомостей теорії і практики фізичної культури, педагогіки, психології в контексті організації навчання та виховання школярів в процесі їхньої гендерної соціалізації. Мета. Вивчення історичних засад у формуванні гендерного підходу у структурі розвитку фізичної культури і спорту. Методи дослідження. Були використані теоретичні методи дослідження: аналіз, порівняння, узагальнення, систематизація, теоретичне моделювання. Результати дослідження. Обґрунтовано актуальність обраної теми, проаналізовано та узагальнено дані вітчизняних і зарубіжних авторів щодо історичних передумов диференційованого фізичного виховання молоді. Систематизуючи сутнісно-змістовну характеристику категорії «гендер» у контексті психолого-педагогічних досліджень, констатуємо його різне тлумачення дослідниками, розглянуто історичний аспект виникнення ґендерного підходу в педагогічній науці, охарактеризовано особливості розвитку ґендерних досліджень в Україні. З’ясовано, що факторами впливу на пріоритети використання гендерного підходу у фізичному вихованні є дискусійні питання переважання двох парадигм: соціокультурної і соціо-біологічної, що переконливо доводить про необхідність залучення нових знань у галузі фізичної культури і спорту з визначенням пріоритетних напрямків спрямованого впливу гендерного підходу на формування цінностей індивідуальної фізичної культури школярів. Висновки. Історичний аспект формування гендерного підходу у сфері фізичної культури і спорту має певні відмінності та особливості, що робить його окремим напрямком гендерного пізнання, згідно з яким усі педагогічні та соціокультурні аспекти у фізичному вихованні молоді можуть мати гендерний вимір. Використання гендерного підходу в теорії і методиці фізичного виховання надає широкі можливості для конструктивної взаємодії змісту гендерних досліджень з наявними методиками навчання та концепціями у сфері фізичного виховання школярів.
27
Usenko, O. O. "Державний кордон як соціальний інститут та соціокультурний конструкт: перспективи соціологічного аналізу." Grani 18, no. 2 (January 18, 2015): 79–83. http://dx.doi.org/10.15421/1715044.
Full textAbstract:
В статті аналізуються теоретикометодологічні підходи до вивчення державних кордонів. Аргументується складність та многогранність цього поняття як змінного в залежності від історичного, політичного та соціокультурного контексту. Автором розглянуто можливості вивчення кордону як соціального інституту та як соціокультурного конструкту. Автор зазначає, що інституціонально кордон формується досить чітко і більшість соціологічних теорій звертаються до цього поняття саме крізь призму функціонального підходу. Однак не беручи до уваги такі фактори, як повсякденні практики індивідів, культурні та символічні чинники, зрозуміти місце та роль державного кордону майже неможливо. Розуміння того, що вивчення державного кордону лише як соціального інституту є недостатнім, призводить до актуалізації необхідності використання соціокультурного підходу. Окрему увагу у статті приділено можливостям міждисциплінарного вивчення державного кордону України та кордонів загалом. Так на думку автора спираючись на засади соціології, культурології, політології, історії та розглядаючи кордон крізь призму різних наукових дисциплін можна отримати найбільш повні та досконалі відповіді на актуальні дослідницькі питання.
28
Овсієнко, Анатолій. "КЛЮЧОВІ ФАКТОРИ УСПІШНОГО РОЗВИТКУ СИСТЕМ ВИЩОЇ ОСВІТИ КРАЇН ЄВРОПИ." Society. Document. Communication, no. 6/2 (July 4, 2019): 171–86. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2019-6/2-171-186.
Full textAbstract:
У статті висвітлюються проблеми розвитку вищої освіти в європейських країнах; визначаються основні цілі та критерії відповідності освіти міжнародному виміру; провідні тенденції сучасної професійної підготовки у вищих навчальних закладах Європи. Виявлено основні завдання, які необхідно виконувати навчальним закладам задля протистояння в конкурентній боротьбі, основною метою якої є максимальне охоплення ринку освітніх послуг та залучення потенційних абітурієнтів.
Мета дослідження – на основі цілісного аналізу соціально-економічних, політичних, соціокультурних процесів становлення й розвитку сучасного європейського університету обґрунтувати сутність, тенденції й особливості функціонування сучасної європейської університетської освіти.
Теоретико-методологічну базу дослідження становлять положення теорії пізнання, категорії загального, особливого й одиничного, сучасна форма діалектичного методу; принципи науковості, об’єктивності, комплексності, історизму, єдності національного й загальнолюдського, логічного й історичного, зв’язку теорії й практики; системного, синергетичного, порівняльного, кількісного та якісного підходів.
Сучасний етап еволюції світового господарства характеризується радикальними соціально-економічними трансформаціями та переходом країн – ключових інноваторів до економіки знань. Її основними атрибутами стають інтернаціоналізація освітньої та наукової діяльності, технологічні зрушення у сфері освіти і науки, диверсифікація механізмів фінансування досліджень, які здійснюються університетами, загострення конкурентної боротьби між ними. Водночас, у результаті посилення взаємозалежності національних економік виникає потреба у новому поколінні високоосвічених людей, які можуть ефективно вирішувати актуальні проблеми людства і брати активну участь у міжнародному суспільному житті. У цьому зв’язку, пріоритетом сучасної державної політики у багатьох країнах світу є розробка та реалізація ефективних загальнонаціональних стратегій розвитку університетів на засадах, які дозволяють їм інтегруватись у глобальну систему знань, забезпечувати найвищі освітні стандарти та результати наукових досліджень і тим самим досягати високого конкурентного статусу.
29
КОБЕЛЄВА, Даля. "ПРОБЛЕМА СЕНСУ МУЗИЧНОЇ МЕЛОДІЇ В МЕЖАХ ФІЛОСОФСЬКОГО АНАЛІЗУ МУЗИКИ." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 41 (March 1, 2021): 186–99. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.41.13.
Full textAbstract:
Метою статті є аналіз питання щодо музичної здатності людини, питання щодо особливостей створення та сприйняття музики, зокрема її мелодії. У статті розглядають- ся фундаментальні підходи до визначення природи музичного фено- мена, сформульовані в межах філософії та музикознавства. Осо- блива увага приділяється визначенню сутності музичної мелодії як основного компоненту європейської тональної музики. Необхідність ґрунтовного вивчення музичного феномена, розуміння його сутності та основних властивостей визначається особливим статусом музи- ки в сучасному світі. З одного боку, музика супроводжувала люд- ство протягом всієї його історії, з іншого боку, з появою технічних засобів відтворення та поширення музичних творів відношення між музикою та соціокультурним середовищем зазнають чима- лих змін. Музика стає глобальним явищем сучасного світу, вона долає культурні межі та вплітається в загальний соціокультурний контекст. Музика супроводжує людину у всіх сферах її життя, а отже, чинить постійний вплив на її свідомість. З огляду на це, аналіз змістовного навантаження музичних творів та музики загалом набуває неабиякої актуальності. Методологічними заса- дами дослідження стали музикознавчі концепції форми і змісту музичної мелодії, філософські та історичні концепції суспільства та культури. Наукова новизна. У межах музикознавства, філософії та когнітивних наук формуються чимало концепцій щодо того, яким чином людина здатна створювати та сприймати музичну мелодія, що лежить в основі її цілісності та осмисленості. Зокрема, фор- му та зміст мелодії пов’язують з емоційною складовою частиною свідомості людини, з мовною здібністю тощо. У статті робить- ся спроба відокремити проблему сенсу музики від об’єктивних та суб’єктивних факторів та розглянути її в суто культурній площині, спираючись на концепцію інтерсуб’єктивної реальності Ю.Н. Харарі. Висновки. У результаті дослідження роблять вис- новки про доцільність аналізу питання щодо сенсу музичної мелодії (та музичного феномена загалом) із точки зору його буття в межах інтерсуб’єктивної реальності.
30
Dobryden, O. V. "Потенціал здоров’я людини в сучасних умовах." Grani 19, no. 4 (March 15, 2016): 45–50. http://dx.doi.org/10.15421/1716077.
Full textAbstract:
Доводиться, що ставлення людини до власного здоров’я набуває в кожному випадку неоднакових рис під впливом соціокультурних, психологічних і фізіологічних факторів, на тлі яких з дитинства твориться світогляд, з якого випливає відповідний тип поведінки, що закріплюється завдяки засобам масової інформації та соціальним авторитетам. Встановлено, що наукові знання, які повинні не руйнувати, а посилювати могутність людини над природою, можуть трансформуватися у потужну зброю проти людства. Наголошується, що наука є нейтральною з точки зору ціннісних орієнтацій. Чи буде вона нести позитивний або негативний заряд для здоров’я людини залежить від соціокультурних маркерів конкретної історичної епохи і поведінки конкретної людини. З’ясовано, що окрім подолання економічної кризи, що потребує тривалих спільних економіко-політичних трансформацій, найважливішою і більш доступною можливістю у збереженні високих адаптаційних функцій потенціалу здоров’я на всіх рівнях є забезпечення валеологічної грамотності соціальних суб’єктів.
31
Удріс, Н. С. "ПЕДАГОГІЧНА СИСТЕМА ЯК ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МЕХАНІЗМ РЕГУЛЯЦІЇ ЕНТРОПІЇ СОЦІАЛЬНОЇ СИСТЕМИ XXI ст." Educational Dimension 30 (May 19, 2022): 85–94. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4813.
Full textAbstract:
Інтегровано результати наукових досліджень в галузі соціології, філософії та педагогіки з метою виявлення організаційних та самоорганізаційних механізмів змін сучасного комунікаційного суспільства. Продемонстровано, що інформатизація соціуму на рівні окремої людини у сьогоднішніх масштабах стає фактором, який збільшує ентропійні процеси у соціумі. Доведено, що педагогіка виступає провідною системою в регуляції ентропійних процесів. Запропоновано концепцію проектної соціокультурної форми особистості, формування якої може стати одним пріоритетних напрямів педагогічної практики на початку ХХІ ст. в Україні.
32
ГАЗНЮК, Лідія, and Юлія СЕМЕНОВА. "АНОМІЯ ЯК ФАКТОР РУЙНУВАННЯ ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ." Human Studies a collection of scientific articles Series of «Philosophy», no. 41 (March 1, 2021): 71–83. http://dx.doi.org/10.24919/2522-4700.41.5.
Full textAbstract:
Сучасне соціальне буття характеризується кризою цінностей, зростанням бездуховності й цинізму, масо- вою недовірою людей один до одного, зниження значимості й загалом безглуздістю людського життя, що негативно позначається на здоров’ї людини. Аномія призводить до форму- вання масових негативних почуттів і емоцій і порушення ефек- тивного ціннісного обміну. Нейтралізація аномії передбачає включення людини в соціальні практики, запобігання проце- сам деритуалізації. Необхідно розвивати інвайроментальні цінності за рахунок турботи про екологію, розвитку масової освіти й виховання, культури природного відпочинку й туриз- му, а також підвищення інформаційної грамотності насе- лення в аспекті зниження негативних ефектів взаємодії з електронними пристроями. Метою статті є обґрунтування стану аномії в сучасному суспільстві та з’ясування її негатив- ного впливу на здоров’я людини. Методологічними засадами стали ідеї Е. Дюркгейма, Й. Галтунга, Р. Гвардіні, Р. Інглхарта, В. Франкла, Е. Фромма, А. Макінтайр, Ч. Тейлора, М. Уол- цера, які використовуються задля вивчення феномена аномії та її подолання в соціокультурному бутті як чинника, що сприяє руйнуванню здоров’я людини. Наукова новизна полягає в аналізі низки особистісних факторів аномії, що являють собою певні соціокультурні практики й відносини, які руйну- ють здоров’я людини. Висновки. Показано, як індивідуальна форма аномії, що являє собою факт суб’єктивної свідомості, пов’язана з негативними переживаннями й утілюється в об’єктивованих соціальних діях. Обґрунтовано, що почут- тя й емоції виступають первинним елементом формуван- ня і трансляції біологічних цінностей, аномія зароджується на рівні суб’єктивних переживань як спотворення проце- су генезису цінностей. Відзначається, що людський досвід обумовлює можливість настання аномії під впливом нега- тивних явищ, наприклад, нудьги, сенсорної депривації, при- нижень, екологічної кризи, самотності, дефіциту спілкування та інформатизації життя. З’ясовано, що ритуали являють собою елемент генезису аксіосфери, оскільки дають змогу створити міжособистісні цінності в ситуації лімінальності, і транслюють ідеали за допомогою освіти як міжсуб’єктного поля соціальних взаємодій, що конституює об’єктивний і загальнозначущий світ цінностей і смислів. При аномії риту- али не функціонують належним чином, що призводить до соціальної атомізації й відчуження індивідів, нерозв’язності групових конфліктів, дезінтеграції суспільства, збідніння чуттєво-емоційного життя, що впливає на загальний стан самопочуття і здоров’я. В аномічних умовах змінюється стан здоров’я і самопочуття людини, що виражається у виникненні психічних захворювань та антисоціальних форм поведінки. Аномію варто розглядати як психічне відхилення в розвитку, соціальну хворобу, проте не тільки відхилення від установлених у культурі порядків, а і як психопатологію особистості, пору- шення природних, біологічних підвалин її життєдіяльності.
33
Khoroshavina, Elena. "Креативність як фактор творчої волі у композиторській та виконавській діяльності." Музичне мистецтво і культура, no. 26 (April 25, 2018): 41–52. http://dx.doi.org/10.31723/2524-0447-2018-26-41-52.
Full textAbstract:
Метою даної статті є виявлення провідних аспектів феномена креативності як головного чинника творчої волі у композиторській та виконавській діяльності. Методологія даної статті базується на єдності таких методичних підходів як психологічний, музично--історичний, соціокультурний, аксіологічний та інтерпретативно-текстологічний. Наукова новизна визначається з одного боку виявленням нових напрямів дослідження феномена креативності як ключового у багатьох дослідженнях психології мистецтва, з іншого боку – поглибленим вивчанням принципів виконавської та композиторської діяльності як творчого акту. Висновки. Найбільш значними характеристиками музики як особливої форми буття мистецтва, можна назвати креативність, комунікативність, цілісність та синкретизм. Креативність при музикознавчому ракурсі вивчення, представляється фактором, що сприяє художньому освоєнню миру, що набуває особливого значення в умовах становлення нової світоглядної парадигми «глобальної креативності». Множинність творчих ідей та варіантів їх розв'язку можна розглядати як ознаку зрілої музично-продуктивної здатності та саме реалізація креативних установок особистості композитора й забезпечує волю їх творчого втілення. Креативні якості не є винятковими властивостями композиторів, креативність у такій же ступені є характерною рисою виконавця у його творчій діяльності, бо креативність слід розуміти як властивість, що забезпечує розвиток творчої особистості та її здатність до створення нового художнього явища, творчого продукту.
34
Ромащенко, І. В. "Формування міжкультурної компетенції як нагальна потреба сучасної професійної діяльності." Educational Dimension 32 (November 25, 2011): 449–57. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4614.
Full textAbstract:
Стаття розглядає актуальність питання формування міжкультурної компетенції маркетологів у сучасних умовах глобалізації світу та в умовах сучасної соціокультурної ситуації для ефективності професійного самовизначення особистості як майбутнього фахівця з маркетингу. Автор доводить, що сформована на основі знань іноземної мови й іноземної культур, вона стає необхідним фактором особистого й професійного життя людини, значно розширюючи можливості фахівця під час виконання професійних обов’язків. Міжкультурна компетенція трактується автором як інтегративна характеристика особистості майбутнього фахівця під час виконання професійних обов’язків. Міжкультурна компетенція трактується автором як інтегративна характеристика особистості майбутнього фахівця, що відображає засвоєння ним лінгвокультури на загальнокультурному, національному, соціальному й професійному рівнях, який є значимим фактором його професійного самовизначення, комплексним явищем із високим рівнем знань особливостей культури провідних країн світового товариства.
35
Гапон, Леся. "ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ ЯРОСЛАВА-БОГДАНА РУДНИЦЬКОГО В КАНАДІ ЯК ФЕНОМЕН ДОБИ ІДЕОЛОГІЧНОГО ПРОТИСТОЯННЯ." Актуальні питання іноземної філології, no. 12 (June 22, 2021): 52–58. http://dx.doi.org/10.32782/2410-0927-2020-12-9.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано праці Я. Рудницького канадського періоду (1949–1995 рр.) – доби ідеологічного протистояння радянської та західної систем – з метою виявлення впливу наукової позиції вченого діаспори на розвиток окремих галузей сучасної української лінгвістики. Стисло схарактеризовано наукову діяльність Я. Рудницького в Канаді, висвітлено погляди мовознавця на роль славістів діаспори в період тоталітарного тиску на україністику в СРСР. Продемонстровано вагому роль ученого в боротьбі за збереження правописних норм харківського правопису як у середовищі емігрантів, так і в материковій Україні. Наведено факти особистої участі Я. Рудницького в наукових дискусіях та громадсько-політичних акціях стосовно необхідності повернення в українську абетку літери “ґ”, відновлення окремих відмінкових форм та транслітерації іншомовних запозичень. Доведено стійку позицію Я. Рудницького щодо підтримки української наукової термінолексики, утвореної на базі питомих слів за українськими дериваційними моделями. Значну увагу приділено соціолінгвістичному напряму канадських мовознавчих студій автора стосовно умов розвитку української мови в УРСР. Окреслено ключові аспекти концепції “лінґвіциду”(мововбивства), автором якої є Я. Рудницький, висвітлено основні “лінґвіцидні” фактори, наголошено на важливості використання вченим можливостей демократичної системи Заходу в процесі виборювання права української мови на самостійний розвиток і державний захист. У дослідженні використано біографічний метод, метод аналізу лінгвістичної літератури, зіставний та актуалізаційний методи. Погляди автора подані в порівнянні із висновками сучасних українських дослідників. Опис лінгвістичних процесів стосовно особливостей становлення і розвитку української соціолінгвістики, наукової термінології та правописних норм відтворено з урахуванням впливу на них історичних та соціокультурних чинників доби ідеологічного протистояння радянської та західної систем із проєкцією на сьогодення.
36
Кіндратюк, Богдан. "МУЗИЧНА КУЛЬТУРА ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ НАРОДНОЇ РЕСПУБЛІКИ." Науковий і культурно-просвітній краєзнавчий часопис "Галичина", no. 32 (December 27, 2019): 125–42. http://dx.doi.org/10.15330/gal.32.125-142.
Full textAbstract:
Окреслено побутування в ЗУНР головних складових полінаціональної музичної культури. Її прикметою був інструментальний і вокальний фольклор українців, поляків, євреїв, вірмен, німців, угорців, ромів, ін. етносів і особливості музики етнографічних регіонів (Бойківщини, Буковини, Гуцульщини, Закарпаття, Лемкінщини, Опілля, Покуття). Музичне мистецтво успішно виконувало притаманні йому соціокультурні функції в житті цивільних і військових, соціальних прошарків, віруючих різних конфесій. Воно допомагало жити й воювати, виховувати та мобілізовувати, утверджувати українство й оздо- ровлюватися. Закономірні дії новоствореної держави у сфері культури, зокрема мистецтва засвід- чували розуміння його важливості на фронті й у тилу. У статті уточнено окремі факти з біографій діячів музичного мистецтва, авторство деяких їхніх творів.
37
Шевель, І. П. "СОЦІАЛЬНЕ НАПРУЖЕННЯ, ЗУМОВЛЕНЕ СОЦІАЛЬНИМИ ЗМІНАМИ ТА СОЦІАЛЬНИМИ РЕАЛІЯМИ, ЯК ФАКТОР СЬОГОДЕННЯ." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 28 (May 24, 2021): 46–49. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i28.946.
Full textAbstract:
Шевель І. П. Соціальне напруження, зумовлене со¬ціальними змінами та соціальними реаліями, як фак¬тор сьогодення - Стаття.У статті розглядається феномен соціальної напру¬женості як фактор сьогодення, розкривається значен¬ня впливу соціальних змін на соціальні соціокультурні реалії. Як ми бачимо, реалії сьогодення показують, що постійно виникають конфлікти інтересів, незадово¬леність реальністю та подіями, які відбуваються в су¬спільстві.Показано, що інтерес до вивчення соціальної на¬пруженості з боку відомих науковців є поширеним явищем. Соціологи, зокрема Є. Головаха, Н. Паніна, О. Злобіна, Є. Сірий, В. Небоженко, М. Міщенко та інші, надають соціологічну інформацію про стан соці¬альної напруженості, її розвиток, конфлікти в україн¬ському суспільстві. З цього ми можемо побачити, що ця проблематика підкріпляється різноманітними до¬слідженнями соціальної напруженості. На цей час про¬блема набуває нової реальності в суспільстві, нового соціального явища, яке несе в собі наслідковий аспект дії. Тому що пандемія зумовлює вимушені соціальні зміни, до яких населення не готове і не може змирити¬ся з дійсністю.У статті показано дані соціологічного досліджен¬ня як вагомого інструменту вивчення динаміки та вимірювання соціальної напруженості в період пан¬демії COVID-19. Вже пройшов рік, як ми живемо з COVID-19, але люди все одно погано розуміють, яким буде майбутнє. Люди звикли розуміти, що будь-які епідемії повинні бути тимчасовими, але досі ми перебуваємо в реальності невідомого, від¬чуття постійної загрози, незрозумілого майбутньо¬го. «Цінності», які були важливими рік потому, вже не мають значення в умовах економічного спаду, безробіття, небезпеки.Соціальна напруженість є складним явищем, соці¬альні зміни зумовлюють нові наслідки: нестабільність соціального середовища, виникнення конфліктів щодо незабезпечення простих базисних потреб для нормаль¬ного існування населення.
38
Боярин, Лілія, and Наталія Завацька. "Проблема соціально-психологічної адаптації іноземних студентів до умов освітнього середовища закладу вищої освіти." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(50)T2 (2019): 243–55. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-2-243-255.
Full textAbstract:
У роботі представлені результати теоретичного дослідження проблеми соціально-психологічної адаптації іноземних студентів до умов освітнього середовища закладу вищої освіти. Зазначено, що якісна підготовка фахівців та відносна доступність вищої освіти заохочують іноземних студентів до навчання в освітніх закладах України. Метою роботи є теоретико-методологічний аналіз вивчення проблеми соціально-психологічної адаптації іноземних студентів до умов освітнього середовища у зарубіжній та вітчизняній психологічній літературі. Для досягнення поставленої мети використано комплекс методів дослідження: аналіз, синтез, порівняння сучасних наукових й емпіричних досліджень з проблеми адаптації студентів, зокрема й іноземних, до навчання у вищих навчальних закладах, а також їх узагальнення й систематизація. Розкрито труднощі адаптації іноземних студентів – вони залежать від національних та регіональних характеристик і змінюються від курсу до курсу. Процес ускладнюється декількома проблемами: налагодженням соціальних контактів, подоланням мовного бар’єру, самореалізацією у новому соціумі та інтеграції у ньому, позбавленням від стереотипного сприйняття представників іншої культури, розвитком толерантного ставлення до учасників міжкультурного спілкування та взаємодії, подоланням культурного шоку, а також пристосуванням до цінностей нового суспільства. Визначено, що соціально-психологічна адаптація є процесом активного пристосування до вимог середовища. З позицій системного підходу це явище розглядається як безперервний процес взаємозумовлювального впливу людини та її соціального оточення, успішність і адекватність якого залежить як від індивідуально-психологічних особливостей, так і від чинників середовища. Зазначено, що психофізіологічна, інтелектуальна, соціокультурна та інші сфери адаптації, постають окремими аспектами єдиного процесу соціально-психологічної адаптації. Як правило, в природних умовах ЗВО щодо іноземних студентів діє не окремий фактор, а багатошаровий комплекс факторів середовища в якому вони опинились. Встановлено, що соціально-психологічна адаптація іноземних студентів, як складне, міждисциплінарне, процесуальне утворення – є результатом активності студента і включає концентрування та використання його особистісних регулятивних можливостей.
39
S.A., Lyubymova. "COGNITIVE-PRAGMATIC APPROACH TO CATEGORIZATION: THEORY OF ROBERT MACLAURY." South archive (philological sciences), no. 85 (April 12, 2021): 94–100. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2663-2691/2021-85-15.
Full textAbstract:
The purpose of the article is to determine the principles of Robert MacLaury’s Vantage Theory and to review its application in various linguistic studies.Methods, used in the paper, include analysis and description, the application of which was conditioned by the task to distinguish the main tenets of the Vantage Theory and to present experience of its application in various linguistic studies. Results. A groundbreaking theory of R. MacLaury has overcome the lack of explanatory power of cognitive grammar and the prototype theory. The starting point of the Vantage Theory is the recognition that categorization takes place on analogy of human’s orientation on terrain with regard to movement. Adapted by primitive people for information processing, the cognitive mechanism of orientation in space and time is deeply rooted in human consciousness. Any category appears in comparison with images or other types of discrete ideas that correspond to fixed space-time coordinates to which observer’s attention is drawn while detecting similarities and differences in the object of perception. The categorization model consists of three levels, which correspond to a pair of fixed and variable coordinates. A person can focus on only one pair of coordinates at a time, others are stored in memory as proven facts, which become a prerequisite for inference and an integral part of the categorization model. Apart from numerous works on colour semantics, the theory is applied to address a wide range of issues in sociolinguistic studies, discourse analysis, cognitive grammar, etc. The theory is also applicable in the study of verbalized sociocultural stereotypes. The author of the article uses the Vantage Theory in the cognitive-linguistics study of sociocultural stereotypes in American media discourse. As verbalized, conventionally evaluative patterns of social groups, sociocultural stereotypes are formed in comparison with the ethical, behavioural, and aesthetic standards of American culture that act as fixed coordinates of mental space.Conclusions. The Vantage Theory of Robert MacLaury is a further step in the development of cognitive linguistics. The universality of this theory lies in its ability to explain many linguistic facts and therefore it can be applied in the study of a wide range of issues related to the linguistic representation of knowledge, such as concepts and stereotypes, which are categories of a verbalized picture of the world.Key words: vantage theory, categorization, space-time orientation, perspectivization, sociocultural stereotype. Мета статті полягає у визначенні основних положень теорії побудови перспектив Роберта Маклорі та огляді її застосування у лінгвістичних студіях різної спрямованості.Методи дослідження включають аналіз та опис, застосування яких зумовлене завданням виділити окремі положення, представити складну для розуміння теорію, виявити можливості її пристосування для різних дослідницьких цілей у лінгвістичних дослідженнях.Результати. Вихідним положенням цієї теорії є визнання того, що категоризація проходить за глибоко вкоріненою в людську свідомість аналогією орієнтації людини на місцевості з урахуванням руху. Категорії виникають у процесі пізнавальної взаємодії з фіксованими та змінними координатами, які створюють різні перспективи, аналогічні тим, що люди використо-вують для орієнтації у фізичному просторі. Будь-яка категорія формується у зрівнянні з визначеними образами чи іншими видами дискретних ідей, при цьому увага людини фіксується на подібності та різниці до встановлених образів. Модель категоризації складається з трьох рівнів, що співвідносяться з парою фіксованої і змінної координати. Людина може концентрувати увагу тільки на одній парі координат, інші зберігаються в пам’яті як доведені факти, які стають передумовою умовиводів та невід’ємною частиною категоризаційної моделі. Теорія успішно використовується у дослідженнях дискурсу, лексичній семантиці, у соціолінгвістиці та когнітивній граматиці. Автор статті використає теорію Маклорі у лінгвокогнітивному дослідженні соціокультурних стереотипів американського медіадискурсу. Як вербалізовані конвенційно-оцінні зразки соціальних груп, соціокультурні стереотипи формуються у зрівнянні з етичними, поведінковими та естетичними стандартами американської культури, що діють як фіксовані координати ментального простору.Висновки. Теорія Маклорі є подальшим кроком у розвитку когнітивної лінгвістики. Універсальність цієї теорії полягає в тому, що вона може бути застосована у дослідженнях широкого кола питань, що стосуються мовної репрезентації знання у вербалізованих концептах та стереотипах як категоріях мовленнєвої картини світу.Ключові слова: теорія побудови перспектив, просторово-часова орієнтація, фіксовані і змінні координати, перспективізація, вербалізований соціокультурний стереотип.
40
Cтинська, Вікторія, and Любов Прокопів. "ІННОВАЦІЙНІ МЕТОДИКИ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІН У ЗВО В ПРОЦЕСІ МАГІСТЕРСЬКОЇ ПІДГОТОВКИ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 22 (June 26, 2020): 145–49. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2020.22.145-149.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано фактори розвитку вищої освіти, що актуалізують інноваційні освітні процеси; висвітлено сутність категорії «інновація» щодо вищої освіти; охарактеризовано найбільш ефективні інноваційні методи викладання дисциплін у ЗВО у процесі магістерської підготовки зі спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки (кейс-метод, ділова гра, метод «Коло ідей», метод «Акваріум», метод «Займи позицію», проблемний (проблемно-пошуковий метод), моделювання, аудіовізуальний метод навчання, метод проєктів, «Дерево рішень» та ін.).Встановлено, що у світлі сучасних вимог підготовка студентів у ЗВО має бути максимально спрямованою на майбутні фахові потреби, формувати такий рівень професійної та загальної культури, фахової компетентності, який дозволить підтримувати високий професіоналізм у будь-якій сфері діяльності. Такий підхід у процесі магістерської підготовки передбачає не тільки розроблення і введення в навчальні плани нових перспективних дисциплін, а й упровадження інноваційних методик.Зроблено висновок, що стратегічною метою реформування вищої освіти і науки в Україні є створення ефективного інноваційного освітнього середовища у ЗВО, упровадження найсучасніших методів навчання у соціокультурній сфері, системі управління та організації праці в умовах ринкової економіки.Отже, тільки органічне поєднання інноваційних методик із класичними, традиційними, продумане і гармонійне комбінування різних методів щодо кожної дисципліни та кожного заняття залежно від їх мети, призначення, специфіки сприятиме підвищенню якості та інтенсивності освітнього процесу уЗВО у процесі магістерської підготовки.
41
ЧЕРЕМІСІН, Олександр, and Олег ПРЕДМЕСТНІКОВ. "ЛЮДСЬКИЙ ФАКТОР ГРОМАДСЬКОГО УПРАВЛІННЯ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XX ст." Східноєвропейський історичний вісник, no. 19 (June 30, 2021): 56–65. http://dx.doi.org/10.24919/2519-058x.19.233803.
Full textAbstract:
Мета дослідження – розкрити та реконструювати особливості людського фактору в управлінні містами на території Півдня України в другій половині XVIII – початку XX ст. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, верифікації, авторської об’єктивності, теорії фронтиру, людиновимірності, регіоналізму, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що в результаті формування нової соціокультурної реальності та геополітичних змін до управління південноукраїнським регіоном та містами були задіяні представники західноєвропейських країн, які внесли багато змін у бюрократичну систему Російської імперії. Це дало можливість Півдню України перетворитися на важливі центри економічного життя як регіону, так і держави, що прискорило модернізаційні процеси. Такі процеси міцно пов’язані із участю в діяльності муніципалітетів працівники депутатів та найманих працівників у функціонуванні громадських управлінь в містах Півдня України. У пропонованій статті органи самоврядування аналізуються як специфічний образ діяльності і активності депутатів муніципалітетів. Основна увага приділена розкриттю їх характерів у практичній діяльності громадських виборчих установ. Висновки. У запропонованих результатах дослідження міститься інформація про те, що образ депутатів самоврядування розглядається не як політичний конструкт, а як особистісно-індивідуальний феномен, в якому краще розкриваються різні поведінкові моделі депутатів самоврядування і краще виражаються їх культурні цінності. Тако, відзначено, що містами управляли представники різних соціопрофесійних образів, що значно посилювало регіонально-індивідуальні особливості краю, у порівнянні з іншими регіонами держави.
42
Muradyan, Olena, and Daria Yashkina. "Дослідження життя соло у країнах Північної та Південної Європи." Sociological studios, no. 1(18) (June 28, 2021): 49–57. http://dx.doi.org/10.29038/2306-3971-2021-01-49-57.
Full textAbstract:
У статті розглядається феномен життя соло, який набуває популярності по всьому світу і соціокультурній специфіці якого приділяється не так багато уваги, хоча суттєвий вплив останньої на формування стилю життя є безсумнівним. Авторами проводиться аналіз досліджень життя соло у Північній та Південній Європі з огляду на те, що для країн Північної Європи характерним є більший прояв цінностей самовираження, і враховуючи, що за релігійним спрямуванням Південна Європа представляється більш католицькою. За результатами аналізу автори доходять висновку, що попри те, що кількість людей, які обирають проживання соло, різниться по всій Європі, особливий контраст відчувається між Півднем та Північчю Європи. Такий контраст спричинений декількома факторами: економічна стабільність на Півночі значно вища та люди можуть дозволити собі проживання наодинці. Контраст також є між вкоріненням сімейної традиції у суспільствах: у суспільствах Півдня завдяки католицькій традиції сім’я посідає перше місце та норми і цінності зберігаються для поколінь й досі.
43
Pestretsova, O. A. "Informational technologies development as a keyfactor of influence on the process of sociocultural transformations in modern society." Science and Education a New Dimension V(125), no. 25 (December 25, 2017): 60–62. http://dx.doi.org/10.31174/send-hs2017-147v25-15.
Full text
44
Зима, О. Г., О. М. Афанасьєва, С. О. Родіонов, В. В. Кошарна, and А. О. Станкова. "Трансформації глобальної міграції населення." ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, no. 1(257) (February 10, 2020): 27–31. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2020-257-1-27-31.
Full textAbstract:
В роботі проаналізовано основні фактори, що мають вплив на міграційні потоки. В процесі трансграничних пересувань люди часто не втрачають своїх історичних коренів, колишньої культури, зв'язків з батьківщиною, з родичами і друзями, що мешкають в інших країнах, і не асимілюються повністю в новий соціум. Засвоюючи правила праці і побуту, елементи культури різних країн проживання, вони придбавають множинні національні, культурні і тому подібне референції і вибудовують гібридні ідентичності, які потім зазнають метаморфози у нащадків мігрантів. Це ще сильніше розцвічує палітру різноманітності, що привноситься імміграцією. При цьому чимала частина мігрантів не прагнуть пустити корені в країнах призначення, не аффілюються з якою-небудь одній з них, так і залишаючись мандрівниками, космополітичними номадами, що орієнтуються на транснаціональні канони професійної діяльності і повсякденного життя. Відносно "текучих" мігрантів не працюють ні асиміляційна, ні мультикультуралістична моделі інтеграції, розраховані на поселенців. Це вимагає від приймаючих держав перегляду традиційних підходів до соціокультурної інкорпорації приїжджих, пошуку моделей, що поєднують принципи цивільної інтеграції і інтеркультуралізму.
Складається нова географія міграції, що характеризується зрушенням людських потоків на глобальний Південь і їх регіоналізацією, тяжінням до інтеграційних платформ. Регіоналізація пересувань на Півдні диктує необхідність не лише розробки і здійснення державами імміграційної і інтеграційної політики, що розвиваються, але і розвитку субглобальних механізмів регулювання таких потоків. Більше того, формування нової моделі міграції вимагає конструювання адекватної цієї моделі архітектури глобального управління переміщеннями населення.
45
Admink, Admink, and Юлія Чуприна. "ВІЙНА В КОНТЕКСТІ СОЦІОДИНАМІКИ КУЛЬТУРИ." УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ), no. 33 (May 3, 2020): 36–42. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.vi33.286.
Full textAbstract:
Проаналізовано явище війни у межах соціокультурної динаміки, а також етапи становлення даного феномену, на який все більшою мірою впливають культурні, соціальні та психологічні фактори. Досліджено поняття війни як феномену (анти) культури, яке розглядається у специфічному, антропологічному значенні з використанням матеріальних засобів (культурних артефактів), замкнутому в конкретному соціокультурному просторі та спрямованому на реалізацію конкретних цілей в етносоціальних, історичних, ментальних параметрах. Саме у процесі соціодинаміки культури, явище війни набуває антагоністичних форм: від глобальної взаємодії до локальної розпорошеності, що у свою чергу зумовлює використання нових методів та засобів у військових протистояннях.
The article covers the phenomenon of war within the framework of socio-cultural dynamics, as well as the stages of the formation of this phenomenon, which is increasingly influenced by cultural, social and psychological factors. The concept of war investigated as a (anti) cultural phenomenon, which is considered in a specific, anthropological sense using material means (cultural artefacts), closed in a specific sociocultural space aimed at realizing specific goals in ethno-social, historical and mental factors. It is in the process of the sociodynamics of culture that the phenomenon of war takes on antagonistic forms: from global interaction to local spred, which in turn leads to the use of new methods in military confrontation.
46
РЕГУЛІЧ, І. В., and М. О. НАУМЕНКО. "ПСИХОЛОГІЧНІ БАР’ЄРИ ТА ШЛЯХИ ЇХ ПОДОЛАННЯ У ПРОЦЕСІ ДИРИГЕНТСЬКОЇ ТА ВОКАЛЬНО-ХОРОВОЇ ПІДГОТОВКИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, no. 4 (April 18, 2022): 158–63. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.4.1.23.
Full textAbstract:
У статті розглянуто поняття психологічних бар’єрів на шляху професійного становлення, особистісного вдосконалення у процесі диригентської та вокально-хорової підготовки здобувачів вищої освіти. Охарактеризовано емоційний механізм цих бар’єрів, що полягає у посиленні негативних переживань і установок – сорому, почуття вини, низької самооцінки, тривоги, страху публічного виступу, сцени тощо. Усі вони є несприятливими чинниками для активізації музичного сприйняття, мислення, особистісного, фахового вдосконалення. Проаналізовано вплив музичного мистецтва на врівноваженість психологічних станів людини, а також особливості втілення виконавського артистизму у процесі диригентсько-хорової та вокально-виконавської діяльності. Розглянуто предметне поле музичної психології, яке включає сферу вивчення музичних здібностей, розуміння психологічних законів відчуттів, сприйняття, мислення. Визначено умови подолання психологічних бар’єрів через різні стратегії поведінки. Простежено вплив обмежуючих установок особистості у професійному становленні та розкритті власного потенціалу, а також їх прогнозоване програмування на негативний результат. Окреслено два типи мислення на шляху подолання психологічного бар’єру: фіксоване мислення і мислення розвитку. Вивчено їх вплив на сприйняття та результати щодо вирішення певної проблеми. Розглянуто основні шаблони мислення і сприйняття подій. Запропоновано умовну стратегію роботи з обмежуючими переконаннями під час диригентської та вокально-хорової діяльності, що виникають через власний досвід і соціокультурний вплив на особистість. Визначено фактори ефективної взаємодії учасників освітнього процесу для стимулювання музичного мислення, мотивації до творчості, розкриття свого диригентського, вокально-хорового, музично-педагогічного та виконавського потенціалу.
47
Рубчак, Микола Володимирович. "СУТНІСТЬ І ТИПОЛОГІЯ ІДЕНТИЧНОСТІ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ." Дніпровський науковий часопис публічного управління, психології, права, no. 3 (November 12, 2021): 71–77. http://dx.doi.org/10.51547/ppp.dp.ua/2021.3.12.
Full textAbstract:
У статті окреслено актуальність вивчення поняття ідентичності й різноманіття ідентичностей територіаль- ної громади як фактору згуртованості її членів і необхідної складової частини територіального розвитку й досягнення спроможності територіальної громади з урахуванням сучасного етапу реалізації заходів реформи місцевого самовря- дування та територіальної організації влади. Розглянуто визначення ідентичності як набору взаємопов’язаних ознак, явищ, традицій, принципів, об’єктів реального світу й іншого, що використовуються для позначення унікальності територіальної громади серед інших подібних спільнот. Узагальнено наявні в науковій вітчизняній і зарубіжній літературі класифікації ідентичності, проаналізова- но й описано типи ідентичності за вказаними у відібраних класифікаціях критеріями, а саме за типом культурного матеріалу (легітимуюча, проєктивна, ідентичність опору), за генезисом (природна, штучна, вроджена, набута), за масовістю залучення індивідів (особистісна, колективна), за цінностями, що лежать в основі формування ідентич- ності територіальної громади (соціальна, територіальна (територіально-просторова), за проявами в певній сфері (соціальна, політична, етнічна, релігійна, культурна, соціокультурна, громадянська, мілітарна, економічна і так далі), за часом прояву (існуюча й стратегічна). Проаналізовано й детально описано критерії класифікації та типи ідентичності, які можуть бути застосовані для аналізу формування ідентичності територіальної громади з метою досягнення нею спроможності. Установлено, що різні типи ідентичності територіальної громади можуть втрачати або набувати актуальності, видозмінюва- тись і ставати домінантними чи маргінальними залежно від різних обставин. Аргументовано необхідність ураху- вання варіативності ідентичностей територіальної громади для вироблення політики, спрямованої на досягнення громадою спроможності.
48
Gordienko, N. M. "Проблематика освітніх закладів інтернатного типу в дискурсі соціології виховання." Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, no. 12(140) (November 22, 2016): 5. http://dx.doi.org/10.15421/1716131.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблеми діяльності освітніх закладів інтернатного типу з позицій сучасного соціологічного дискурсу. Проаналізовано предметну галузь соціології виховання у зв’язку з особливостями соціалізації вихованців інтернатних закладів. Запропоновано концепт сурогатної спорідненості як тип відносин вихователів інтернату з вихованцями. Сурогатна спорідненість передбачає: відповідальність не тільки посадову, а й особистісну; нееквівалентний обмін, коли вихователь віддає дитині свій час і сили, не чекаючи від неї певних винагород взамін; продовження довірчих відносин не тільки в рамках навчально-виховного закладу, а й за його межами; інтерес і турботу не тільки за успіхи в навчанні та дотриманні дисципліни, але й за всебічний розвиток особистості дитини. Первинна і вторинна соціалізація в інтернатному закладі зливаються, оскільки роль батьків у первинній соціалізації відіграють вихователі, які формально є агентами вторинної соціалізації. Охарактеризовано залежність життєвих траєкторій випускників від моделі особистості, яку формує інтернатний заклад: маргінальної, середньої, кар’єрної або креативної. Встановлено необхідність урахування соціокультурних і природних факторів при аналізі впливу виховного процесу на побудову життєвих траєкторій випускниками інтернатних закладів.
49
Корнієвський, С. В. "МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ МІЖРЕГІОНАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ." Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, no. 3 (February 18, 2022): 47–57. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.7.
Full textAbstract:
У статті зазначено, що актуальність міжрегіональної інтеграції для підвищення ефективності політики регіонального розвитку зумовлена можливостями зміцнення економічних зв’язків між регіонами, оптимізації побудови інфраструктури на основі спільних цілей розвитку, зменшення фінансових витрат, мінімізації негативного впливу міжрегіональної конкуренції на просування регіонів у глобальному економічному просторі, об’єднання потенціалів регіонів для реалізації міжрегіональних інвестиційних проектів, більш ефективного використання спільних ресурсів, обміну прогресивним досвідом у сфері регіонального розвитку тощо. Акцентовано увагу на тому, що органами влади недостатньо використовуються можливості впливу на інтеграційні процеси, які мають суттєвий потенціал для підвищення ефективності політики регіонального розвитку, через що існує необхідність активізації наукових розвідок у цій сфері. Автором поставлена мета – визначити методологічні складові частини дослідження процесів міжрегіональної інтеграції. Визначено, що у сучасних дослідженнях поняття інтеграції пов’язане зі зміцненням взаємозалежності та злагодженості елементів соціальної системи, її основу становить міжсистемна взаємодія суспільно-політичної, соціально-економічної, науково-технологічної, соціокультурної сфер суспільного життя. Встановлено, що особливою формою інтеграції, обмеженої територіальними рамками, є міжрегіональна інтеграція. На думку автора, методологічно міжрегіональна інтеграція має включати сутність, принципи, суб’єкти й об’єкти, головні фактори розвитку міжрегіональної інтеграції, основні напрями, а також форми та механізми міжрегіональної взаємодії, у тому числі її інституційно-правове забезпечення. Зроблено висновки про те, що використання наведених методологічних складових частин міжрегіональної інтеграції має посісти належне місце у діяльності органів публічного управління з метою формування ефективної політики регіонального розвитку. Такий підхід сприятиме визначенню перспективних напрямів міжрегіонального співробітництва, становленню нових форм і механізмів міжрегіональної взаємодії та ін.
50
Kalibovets, S. M. "Музей як феномен соціальної пам’яті." Literature and Culture of Polissya 99, no. 13i (May 29, 2020): 153–65. http://dx.doi.org/10.31654/2520-6966-2020-13i-99-153-165.
Full textAbstract:
У статті аналізується процес становлення музею як інституту соціальної пам’яті, що має динамічну структуру, здатного виконувати соціальніфункції, які обумовлені суспільними потребами на сучасному етапі розвитку. Зазначено, що музей є соціальним інститутом, який виконує певні соціокультурні функції, а вивчення взаємозв’язку музею і соціальної пам’яті – актуальна наукова проблема, яка недостатньо досліджена на даний час. Музей як соціальний інститут організовує і координує діяльність людей по відношенню до минулого, передачі знань про нього, без чого ця діяльність набула би розрізненого, непослідовного характеру. Музей інституціоналізує нормативні моделі, зразки поведінки, які визначають, що в даному суспільстві вважається законним чи очікуваним у відношенні історичного минулого і попередників, формує ставлення до світу символічних об’єктів, які відносяться до минулого. Музей забезпечує символічну присутність минулого в теперішньому, демонструючи реальні цінності різних епох і народів. До того ж музей як соціальний інститут може внести суттєвий вклад у проблему екології, культури через трансляцію цінностей. Музейявляє собою цілісну, штучну, цілеспрямовану систему, зародження якої зумовлено суспільними потребами і відповідними соціальними діями, що має на меті збереження соціальної пам’яті. В ході історичного розвитку музей як система набув сталий склад компонентів, виробив структуру їхвзаємодій і функції, конструювався в соціальний інститут, одержав статус науково-дослідного і культурно-освітнього закладу, адаптувався до впливів економічних, політичних, соціальних, духовно-ідеологічних факторів, став об’єктом держаної політики.