Academic literature on the topic 'Соціальні цілі'

У статті здійснена спроба теоретичного узагальнення наукових доробок актуальної проблеми розвитку цілепокладання у юнацькому віці. Висвітлено проблему поетапного формування цілепокладання : формування цілі та її досягнення у студентів. Проаналізовано значимість, зміст мотивів, структуру потреб, які визнають особливості цілепокладання. Обґрунтовано проблему : цілепокладання створює певне направлення у житті, однак, більшість студентів мають невисокі показники за критерієм «цілі в житті». У статті висвітлено функціонально-значимі компоненти, а саме: мотиви, цілі, дії; проаналізовано дослідження щодо мотивації студентів до цілепокладання, в якій переважають егоїстичні мотиви, а соціальні, пізнавальні дослідницькі - є другорядними , а також – дослідження гендерних особливостей цілепокладання у студентської молоді. У статті акцентовано увагу на тому, що механізм цілепокладання не обмежується лише мотивами. Він включає сферу потреб, на основі яких і виникають цілі. Описано структуру потреб: їх стан в даний момент, бажаний стан, переживання відмінності між ними та намагання досягти бажаного. Таким чином, ціль зберігає всі компоненти потреби. Доведено, що дослідження ціле покладання - це аналіз мети в потребувально-мотиваційній сфері. На основі аналізу першоджерел показано, що цілі разом з мотивами надають діяльності особистісний характер, тому важливим є складання плану реалізації цілі в процесі діяльності. Проаналізовано роль здібностей у цілепокладанні. Зазначається, що саме здібності ( у першу чергу до навчання та праці) сприяють успішному виконанню запланованої діяльності. На основі здійсненого аналізу досліджень обґрунтовано положення про те, що цілепокладання – це не лише діяльність, але й – здібності, які можна розвинути за певних умов (Попов, Дмитрієва). Здійснений аналіз психолого-педагогічних аспектів дослідження цілепокладання може бути основою добору методик вивчення цілепокладання у здобувачів вищої освіти.

Визначено актуальність дослідження соціальної складової сталого розвитку. Наведено довгострокові економічні та соціальні тен- денції. Схарактеризовано поняття “сталий розвиток”. Запропоновано схе- матичний вигляд сталого розвитку та його складових. Визначено та роз- глянуто важливість концепції сталого розвитку, його загальні проблеми, ключові принципи та головні цілі. Окреслено інтегруючу роль соціальної складової сталого розвитку щодо економічної та екологічної складових. Обґрунтовано необхідність впровадження в Україні стратегії сталого роз- витку, зумовлені чинниками як внутрішнього, так і зовнішнього характе- ру. Сучасний перехід до сталого розвитку — це процес зміни ціннісних орі- єнтацій багатьох людей. Міжнародними фундаментальними цінностями роз- витку визнано свободу, рівність, солідарність, толерантність, повагу до при- роди, спільну відповідальність. Національні цілі сталого розвитку базуються на політичних, економічних, соціальних, екологічних, моральних і культур- них цінностях, властивих українському суспільству. Вони визначають спря- мованість стратегії на турботу про спільне благо та захист національних ін- тересів України. Викладено перелік векторів, визначених у Стратегії сталого розвит- ку “Україна–2020”. Підкреслено, що стратегічне бачення сталого розвитку України ґрунтується на забезпеченні національних інтересів та виконанні міжнародних зобов’язань України щодо переходу до сталого розвитку. Наголошено на необхідності довишівської освіти у контексті сталого роз- витку. Підкреслено, що ключове завдання освіти у ХХІ столітті — розвиток мислення, орієнтованого на стале майбутнє та відповідні життєві цінності і пріоритети, та схарактеризовано важливість випереджаючої освіти сталого розвитку. Сталий розвиток орієнтований насамперед на людину та поліп- шення якості її життя у сприятливому соціально-економічному середовищі та екологічно чистому природному довкіллі.

Людське мовлення існує як особливий вид діяльності – чітко структурований, організований, впорядкований, що регулюється суспільством, у якому ми живемо, його нормами та традиціями. Проте детермінованість комунікації суспільними відносинами залишає індивідові певний простір для особистого вибору тих чи інших мовленнєвих актів та мовних одиниць у відповідності до його попереднього досвіду, який безперечно базується на індивідуальній картині світу, створеній у мозку завдяки багатоманітній взаємодії з оточуючим світом. Саме соціальні відносини і є своєрідною засадою комунікативної діяльності будь-якого представника цього суспільства. Мова та культура (а саме: сукупність традицій, уявлень, звичок, знань та правил поведінки, що зафіксовані у значеннях мовних одиниць) нерозривно позв’язані та дозволяють передавати досвід від однієї генерації до іншої, закріплюючи й певні стереотипи. Отже, здатність мови впливати на ставлення людей до речей, фактів, подій цілком зрозуміла, що й дозволило активістам запропонувати мовну реформу у 70-і роках ХХ століття. Спочатку феміністки проголосили необхідність мовних змін у жіночих номінаціях, потім ця течія стала загальнонаціональною у багатьох країнах світу і торкнулася представників інших меншин, отримавши назву політичної коректності. Наразі цю течію називають соціальною коректністю, оскільки вона опікується злагодою усіх членів суспільства. Запропоновані зміни вважалися соціально та культурно бажаними й корисними через припущення, що зміни в мові людей призведуть до змін у їхньому ставленні до певних явищ та життя в цілому. Зважаючі на останні події у Сполучених Штатах Америки, слід зауважити, що сучасний інтерес до “політично коректної” мови не вщухає, а й далі набирає обертів. Цікавим видається прослідити соціо-культурні витоки та засади цього явища, а також його лінгвістичне відображення.

Бурхливі соціальні зміни у суспільстві останнім часом значно збільшили діапазон цінностей і різноманітних ролей жінок. Вивчення соціально-психологічних відносин матері постають особливо актуальним для виявлення закономірностей залежності психологічного стану жінки та проявів її материнського ставлення (МС) саме від соціальних установок конкретної культури й особливостей взаємодії матері з іншими людьми. Досить гостро проблема взаємодії з оточуючими постає для матерів, які виховують дитину з відхиленнями у психофізичному розвитку. Дослідження особливостей прояву МС у сім’ї, котра виховує дитину з особливими потребами, зосереджені головним чином у напрямку корекції. Наявна залежність як психічного стану матері дитини з особливими потребами, так і материнського ставлення від соціально-психічних відносин визначена багатьма дослідниками, але вивчена недостатньо. Мета роботи – дослідити видозмінення материнського ставлення до дитини з особливими потребами під пливом її соціальних відносин у спеціальній цілісній групі. У статті розглянуті особливості психологічної травми матері дитини з особливими потребами, виокремлені складники структури психотравми матері від порушень і визначена їх соціальна зумовленість як проявів порушення соціальних установок і взаємовідносин жінки при народженні дитини з вадами розвитку. Як соціально-психологічну технологію компенсації дефіцітарності материнської сфери та підвищення життєстійкості жінок розглянуто вплив цілісної групи матерів, які виховують дітей з особливими потребами та мають спільні цілі, задачі, долі. Емпірично досліджена динаміка показників стилю материнського ставлення та складників життєстійкості у матерів дітей з особливими потребами до та після участі у заходах цілісної групи впродовж року. Для діагностики застосовані авторський опитувальник визначення стилю материнського ставлення та методика діагностики життєстійкості С. Мадді. Результати обстеження показали позитивну динаміку зазначених психологічних властивостей у всіх жінок, найбільші зміни виявлено у жінок, котрі проявляють тривожний та амбівалентний стиль материнського ставлення до дитини з особливими потребами. Підвищення рівня показників залучення, контролю, прийняття ризику та рівня адекватності стилю материнського ставлення підтвердило ефективність впливу цілісної групи на соціалізацію матерів і їхніх дітей з особливими потребами. Новизна дослідження полягає в аналізі застосування спеціального соціального середовища для матерів дітей з особливими потребами.

У статті розглянуто поняття "ігрова педагогічна діяльність", "дидактична гра", "ігрова педагогічна психологія", структуру та мету дидактичної гри; проаналізовано функції ігрової діяльності: соціалізації, міжнаціональної комунікації, самореалізації, комунікативну, діагностичну, ігротерапевтичну, коректуючу, розважальну, гуманістичну; розкрито цілі дидактичних ігор: навчальні, виховні, розвивальні, соціальні.

У статті проаналізовано положення глобальних Цілей сталого розвитку, які були затверджені у 2015 р. на Саміті ООН зі сталого розвитку. Вони вказують на тенденції розвитку прав людини і визначають основні завдання цивілізованих народів, які повинні бути досягнуті до 2030 року. Здоров'я людини визначається комплексом біологічних (спадкових і набутих) та соціальних факторів. Доведено, що Мета 3 «Забезпечення здорового життя» прирівнюється до права на медичні послуги – важливе саме по собі через мету, яка є практичним засобом досягнення поставленого завдання. Також право на охорону здоров'я має стосуватися не лише медичних послуг, а й соціальних та економічних детермінант стану здоров'я. Право на охорону здоров'я включає дві вагомі методологічні складові: не лише право на доступ до медичних послуг, але і соціальні і економічні детермінанти стану здоров'я людини. Аргументовано, що міжнародне співтовариство пріоритетно акцентує увагу виключно на тих елементах, які визначені в Цілі 3, при цьому не допускає широкого тлумачення завдань в сфері охорони здоров'я. Найбільшу увагу в тексті рекомендацій приділено гендерному насильству, здоров'ю матері і дитини, соціально-економічним детерминантам здоров'я, а також системі охорони здоров'я і надання медичних послуг. У той же час питання здоров'я окремих категорій населення (підлітків, представників національних меншин, людей з обмеженими можливостями) розкриті досить фрагментарно. Також не всі теми охорони здоров’я отримали однаковий ступінь висвітлення в рекомендаціях ООН. Так, в рекомендаціях достатньо поверхнево висвітлено піходи до профілактики та лікування психічного здоров'я та неінфекційних захворювань.

Представлено огляд української історіографії Листопадового (польського) повстання 1830–1831 років – однієї з важливих подій, яка суттєво вплинула на розгортання соціально-політичних і культурних процесів на українських землях у ХІХ столітті. Повстання охопило Королівство Польське і західні губернії Російської імперії. Зазначено, що українські історики обмежуються вивченням його перебігу та наслідків у південно-західних губерніях, тобто у Правобережній Україні. Ґрунтовні праці з історії з Листопадового повстання з’явилися у шістдесятих і сімдесятих роках ХХ століття на підставі опрацювання матеріалів, збережених в архівах і бібліотеках України. Відповідно до вимог тогочасної офіційної ідеології в них домінувала партійно-класова оцінка подій та явищ. У цих роботах розкривався економічний розвиток правобережних українських земель, аналізувались програмні цілі повстанців, досить докладно описувався перебіг повстання. Підкреслювалося існування соціальних проблем на Правобережжі; шляхту звинувачували в «обмеженості класових інтересів», що було причиною поразки повстання. Дослідники стверджували, що коли би в ході повстання не йшлося про відбудову Речі Посполитої в кордонах 1772 року, а селя- нам було обіцяно звільнення від кріпацтва, то основна маса українського селянства підтримала би повстанців. Подібні висновки містились також в узагальнюючих роботах з історії України ХІХ століття. У 1990-х роках в українській історіографії почали змінюватись методологічні засади дослідження мину- лого. Зросла зацікавленість науковців у вивченні соціальної історії Правобережної України. Появилось кілька праць, в яких представлена еволюція шляхти як окремого стану. Зменшення ареалу шляхетської землі внаслідок конфіскацій, переведення величезної маси дрібної шляхти в нижчі соціальні верстви, зміни в культурному і релігійному житті розглядаються як наслідки Листопадового повстання. Зауважено, що в останні десятиліття актуалізувалося багатоаспектне вивчення Листопадового повстан- ня та його наслідків на життя різних соціальних станів у південно-західних губерніях. Однак у руслі сучас- них методологічних і тематичних практик потребують повнішого дослідження проблеми гендерного чинника в повстанні, ментальних стереотипів, образу «чужого» у сприйнятті українців, поляків, росіян тощо.

У статті представлено аналіз соціально-психологічних факторів упливу на планування та реалізацію професійної кар‘єри у вітчизняних професійно-технічних закладах. Для проведення аналізу було залучено: аналітичні матеріали комітету ВР України з питань науки і освіти, статистичні матеріали МОН України, Держстату України, Державної служби зайнятості, інтернет-ресурси (Eurostat Educational Statistics; UNESCO Database; HeadHanter), інформаційні матеріали з сайтів обласних відділів ПТО, аналітичні і статистичні матеріали українських ЗМІ щодо реформування ПТО, наукові публікації, присвячені аналізу різних чинників упливу на формування людського капіталу в системі професійної освіти. Здійснювався аналіз із урахуванням ціннісного, статусного, процесуального та індивідуально-особистісного підходів до визначення сутності професійної кар‘єри. До основних критеріїв аналізу було віднесено: соціальні та психологічні фактори впливу на професійну кар‘єру особистості, її життєві цілі, цінності й мотиви. Узагальнення соціальних та психологічних факторів упливу на професійну кар‘єру особистості дозволяє сформулювати низку основних положень щодо факторів підвищення якості підготовки учнів ПТНЗ до проектування та реалізації професійної кар‘єри: наявність у кожному закладі консультанта-координатора з реалізації професійної кар‘єри; ознайомлення педагогів із програмами розвитку професійної кар‘єри; забезпечення психологічного та інформаційного супроводу підготовки учнів до проектування й реалізації професійної кар‘єри, проведення кар‘єрного коучингу та тьюторингу; налагодження механізму фінансування муніципальної (регіональної) консультаційної служби (центру); проведення експертизи локальних регулятивних актів освітніх закладів, на предмет їх відповідності сучасним освітнім вимогам щодо формування кар‘єрних компетентностей учнів ПТНЗ; ознайомлення учнів загальноосвітніх шкіл із регіональними особливостями місцевих ринків праці; ознайомлення з варіантами побудови й реалізації вертикальної та горизонтальної професійної кар‘єри за робітничими професіями; гарантування якісної психолого-педагогічної освіти молоді у всіх типах навчальних закладів.

У статті аналізуються філософські ідеї М. Фуко, який надає особливого смислу поняттям «автор», «текст» та «дискурс». Оригінальна система Мішеля Фуко змінює наше ставлення до тексту, автора та їх взаємодій. Будь-який текст виявляється в певних мовних знаках, а коли вже відбувся момент виразу, текст починає своє власне існування, незалежно від автора, адже кожен читач надає цьому тексту власний унікальний смисл. І тільки завдяки дискурсу можна знайти точки дотику між автором, твором та читачем. Автор причетний до системи мислення, яка проявляє себе через персоніфікацію, що постала на шляху кращого об’єкта дослідження: дискурсу. Дискурс є певним мовним феноменом, який функціонує за допомогою мовних (граматичних) правил, але дискурс має і соціальні особливості, і цілі учасників його.

У статті розглянуто питання розробки та впровадження банківський інновацій, зокрема у банках України. Банківськими інноваціями можна вважати як окремі впровадження так і цілі системи організаційних, економічних, управлінських, інституціональних нововведень в будь-якій сфері діяльності банку. Впровадження банківських інновацій у роботу банку супроводжується як економічним так і соціальним ефектами. Розробкою банківських інновацій займаються як самі банки так і сім професійних світових банківських лабораторій більшість з яких розташована у США. Банківська інновація перестає бути інновацією при масовому її використанні і переходить до стану банківської операції. Термін життя банківської операції значно довший, ніж банківської інновації. До основних банківських інновацій сучасності відносяться наступні: продуктові: платежі в реальному часі, мобільні, безкарткові, безконтактні платежі; дистанційне кредитування, платіжний мінітермінал, онлайн-продукти); процесні (технологічні): хмарні сховища даних, хмарні обчислення - обробка Віg Data, відкритий банкінг - API, інтелектуальний аналіз даних, BaaS - банкінг як послуга, технологія блокчейн; ринкові: everyday banking, цифрове банківське обслуговування у форматі 24/7, безпека банківської діяльності, маркетингові інновації. Багато експертів стверджують, що попри технологічні інновації, домінантну роль у майбутньому все ж будуть відігравати інновації соціальні. І українським банкам доведеться також вчитися ставити своїх клієнтів на перше місце в пріоритетності своїх цілей і налагоджувати тісніші взаємозв'язки. Основними напрямами українських банківських інновацій в останні роки стали: Інтернет та мобільний банкінг та значне розширення банківських операцій, які доступні через ці системи; безкарткові розрахунки через мобільний телефон; режим роботи «24/7»; доступність терміналів самообслуговування; перерахування електронної решти на поповнення мобільного телефону клієнта; активізація присутності в соціальних мережах; індивідуалізація потреб клієнтів (застосовується переважно для VIP-клієнтів банку). Значна питома вага банківських інновацій впроваджується у сегменті комерційних банків.

Вересень 2015-го року був визначним місяцем для світового розвитку, адже саме тоді представники 198 країн світу зібрались у штаб-квартирі ООН в Нью-Йорку аби затвердити адженту 2030. Результатом зустрічі стали 17 Цілей Сталого Розвитку, що визначають шлях, яким соціальний, корпоративний та державний сектори мають рухатися впродовж наступних 15 років. Будь-яка компанія, яка прагне вести соціально-відповідальний бізнес не має права ігнорувати ці Цілі. Крім того, важливо визначити, яким чином бізнес формує та передає своє бачення сталого розвитку через різні канали та соціальні кампанії. Та перш за все, звернемося до визначення поняття корпоративних комунікацій.

Магістреська робота присвячена дослідженню впливу Цілей сталого розвитку на стратегічне планування транснаціональних компаній та на їх конкурентноспроможність. Основною метою цього дослідження є ефективність впровадження Цілей сталого розвитку у стратегічному плануванні транснаціональних компаній та прогнозуванні рекомендацій щодо подальшого покращення існуючої ситуації.
The master's thesis is devoted to the study of the impact of the Sustainable Development Goals on the strategic planning of transnational corporations and their competitiveness. The main purpose of this study is to effectively implement the Sustainable Development Goals in the strategic planning of transnational corporations and to forecast recommendations for further improvement of the current situation.

Загальна мета цього дослідження полягала в тому, щоб вивчити ефективність мобільного банкінгу щодо збільшення обсягу продажів, на прикладі філії CRDB Bank Plc у місті Мбезі в місті Дар-ес-Салам. Цей дослідник керувався трьома конкретними цілями, які розвиваються на основі загальних цілей, перерахованих нижче. я Для оцінки використання клієнтами послуги мобільного банкінгу. ii. Оцінити вплив послуги мобільного банкінгу на обсяг продажів. iii. Оцінити стратегії, які використовують банки для збільшення продажів за допомогою мобільного банкінгу. Для того, щоб бути обізнаним із зазначеними вище цілями дослідження, було розглянуто різноманітну теоретичну та емпіричну літературу щодо електронного банкінгу в усьому світі. Завдяки теоретичному огляду дослідник зміг ознайомитися з різними ключовими термінами, використаними для загальної мети дослідження, а отже, і з назвою дослідження. Також у дослідника були різні теорії, пов’язані з дослідженням технологічних темпів. Також дослідник переглянув різноманітну літературу, щоб бути обізнаним з історичним фоном електронного банкінгу в усьому світі та різними перевагами/перевагами електронного банкінгу, які включають, але не обмежуючись наступним: i/ Операційні витрати на одиницю послуг нижчі для банку та клієнта. ii/ Це забезпечує зручність для клієнтів, оскільки їм не потрібно відвідувати приміщення банку. iii/ Частота помилок дуже низька. iv/ Клієнт може отримати кошти в будь-який час через банкомат без карткової транзакції. v/ Тембокарди/електронні банківські картки дають можливість Клієнтам отримувати знижки в роздрібних точках і POS. vi/ Клієнт може легко переказувати кошти з одного місця в інше в електронному вигляді. vii/ Банківське обслуговування з дому, Ви можете здійснювати перекази та інші зміни, поки банк не працює. viii/ Ви можете завантажити файл, який містить інформацію про ваш обліковий запис, щоб легко узгодити вашу виписку. ix/ Легко переглядати останні транзакції та контролювати свій обліковий запис. У цьому дослідженні було прийнято проект тематичного дослідження, згідно з яким дослідження проводилося як приклад клієнтів CRDB із Мбезі Луї в Дар-ессалаамсіті. Загалом 40 респондентів було відібрано методом випадкової (зручної) вибірки серед численної кількості відвідувань клієнтів банку CRDB з відділення. У той час як співробітники відповідних філій банку були використані методом цілеспрямованої вибірки, вони були опитані дослідником як представниками управління CRDB Bank. Інструменти збору даних включені; анкетування, інтерв'ю та документальний огляд. Зібрані дані були проаналізовані кількісно та якісно та представлені за допомогою таблиць зведених частот та відсотків, тоді як інші були представлені у вигляді тексту. Результати цього дослідження надають цінну інформацію для CRDB та інших керівників банків як власників продуктів мобільного банкінгу, науковців та будь-яких інших зацікавлених сторін.
The general objective of this study was to examine the effectiveness of mobile banking on increasing sales volume, a case study of CRDB Bank Plc branch of Mbezi in Dar es salaam city. This researcher was guided by three specific objectives develop from general objectives as listed below. i. To assess the customers’ usage of mobile banking service. ii. To assess the impact of mobile banking service on sales volume. iii.To assess the strategies employed by banks to increase the sales through mobile banking. In order to be conversant with the above mentioned reaserch objectives, the variety of theoretical and empirical literatures regarding the electronic banking worldwide were reviewed. Through theoretical review, the researcher was able to be conversant the different key terms used found on the general objective of the research, thus a title of the research. Also, the researcher had different theories related to the study about the technological pace. Also the various number of literature were reviewed by researcher in order to be conversant with the historical background of electronic banking worldwide and various benefits/advantages of electronic banking which includes but not limited to the following: i/ The operating cost per unit services is lower for the bank and customer . ii/ It offers convenience to customers as they are not required to go to the bank's premises. iii/ There is very low incidence of errors. iv/ The customer can obtain funds at any time from ATM ,card less transaction. v/ The tembocards/electronic bank cards enables the Customers to obtain discounts from retail outlets and POS. vi/ The customer can easily transfer the funds from one place to another place electronically. vii/ Banking from home, You can make transfers and other changes while the bank is closed. viii/ You can download a file that holds your account information to easily reconcile your statement. ix/ It is easy to view recent transactions and monitor your account. This study adopted case study design whereby the study was carried out as a case study of CRDB Customers from Mbezi Louis at Dar essalaamcity. A total of 40 respondents were selected using accidental (convenience) sampling technique among the numerous number of walk in customers of CRDB bank from the branch. Whereas the respective branch bank officers purposive sampling technique was used,were interviewed by a researcher as representatives of CRDB Bank Management. Data collection tools included; questionnaires, interview and documentary review. The data collected were analyzed quantitatively and qualitatively and they were presented using tables of summary of frequencies and percentage, whereas others were presented in form of text. The results of this study provide valued information for CRDB and other Bank Managements as product owners of mobile banking, Academicians and any other interested stakeholders.

Дисертація присвячена дослідженню деструктивності влади як соціально-філософської проблеми, яке здійснювалось шляхом переходу від поняття «концепт влади» як її простої дефініції до поняття «конструкт влади» як ідеї влади. Спираючись на розроблену в межах теорії ідей теоретичну конструкцію влади, висвітлено такі форми деструктивності влади як: відокремлення суб’єктів загальної діючої влади від суб’єктів підпорядкування, наслідком чого стає перетворення останніх із свідомих підвладних суб’єктів на несвідомий об’єкт підкорення; дискреція – прийняття рішень і дій суб’єктів влади на власний розсуд, свавілля як крайня форма дискреції, а також безвідповідальність, корупція суб’єктів влади, узурпація влади. Особлива увага приділена найнебезпечнішій формі деструктивності влади – симуляції влади. Здійснено філософський аналіз теоретичної конструкції державної влади України, закріпленої в Конституції України, на предмет виявлення в ній деструктивних аспектів.

В дисертації здійснено аналіз існуючих традицій філософського осмислення концепту влади, в ході якого було виявлено дві стійкі тенденції, умовно названі «загально-понятійна» та «конкретно-видова». На підставі їх всебічного аналізу, було зроблено висновок, що вони не можуть бути використані у якості методологічної основи для здійснення дослідження деструктивності влади. Зміст концептів влади, отримуваних в межах загально-понятійної традиції, через абстрагування від усього несуттєвого та різноманітного, виявлявся або занадто широким, або занадто вузьким, що відповідно вело до звуження або розширення обсягу такого поняття влади. Однак при звуженні обсягу, поняття влади втрачало статус загального поняття. При розширенні, навпаки, ставало настільки загальним, що під нього формально підпадали й інші соціальні явища, що спричиняло якісну невизначеність та необхідність уточнення змістів понять цих явищ і влади. Зміст концептів влади, отримуваних в межах конкретно-видової традиції через описування різноманіття змістів конкретних владних проявів виявлявся придатним для визначення конкретних владних відносин певного виду чи підвиду, але не придатним як для розуміння влади взагалі, так і для виявлення її деструктивності як філософської проблеми. Дослідження деструктивності влади як філософської проблеми потребувало переходу від аналізу влади як явища та його концептів до конструкту влади, до проблем створення моделі влади на підставі ідеї влади через розгортання її в складне архітектонічне владне утворення. Разом із тим було обґрунтовано, що необхідність творчого формування конструкту влади на основі певної ідеї влади, існує не завжди, а лише тоді, коли виникає потреба у створенні і забезпеченні функціонування певної соціальної цілісності, тобто на рівні суспільних зв’язків. В ході дослідження було розкрито механізм формування владної складової, як на рівні суспільних відносин, так і на рівні суспільних зв’язків. Зафіксована стійка послідовність етапів її проявлення, характерна для обох рівнів: поява переваги в чомусь у однієї сторони (володіння чимось, що може викликати потребу у інших) і потреби у предметі володіння у іншої сторони, що породжує стан свободи у власника переваги та стан залежності у того, хто має потребу, але не має власних можливостей для її задоволення. Так виникає, а згодом і закріплюється нерівність суб’єктів взаємодії. Однак, якщо на рівні суспільних відносин стан свободи і залежності взаємодіючих суб’єктів, їх об’єктивна нерівність, може породити, а може і не породити владну складову – відношення владарювання та підвладності, то на рівні суспільних зв’язків владна складова в них з’являється з необхідністю, обумовлюючи потребу в утворенні загальної влади з чітким розмежуванням владних статусів для її елементів: статус владарюючих(чого) та статус підвладних. Зазначивши що влада, як невід’ємна властивість суспільного цілого, має переважно штучне джерело – штучно сформовану могутність, яка існує у вигляді, встановлених у певний спосіб владних повноважень, було відзначено той факт, що здобуття владних повноважень конкретними суб’єктами, членами цілого, надає їх носіям силу переваги, верховенства. Саме ця сила підносить їх над усіма іншими членами цього цілого, внаслідок чого виникає об’єктивна нерівність між ними, яка на відміну від нерівності в індивідуальних відношеннях, є не передумовою, а причиною появи та існування владно-підвладних зв’язків в межах суспільного цілого. Емпіричний досвід свідчить про наявність достатньої кількості фактів деструктивності влади у будь-якому суспільному цілому, від сім’ї до суспільства та держави. Однак, було зроблено припущення, що будь-яка влада суспільного цілого, створювана людьми з метою його побудови та утримання суспільних зв’язків, як конструктивно-інтегративна сила, не може бути деструктивною за своєю природою. Осмислення факту деструктивності влади і узгодження його з висловленим припущенням щодо конструктивної природи влади, було здійснено на шляху встановлення причин існування руйнівних дій влади. Однією з них може бути дискреційність влади, владарювання на розсуд владарюючого, який нічим і ніким не обмежений. Підвладним такого володаря залишається сподіватися на його здоровий глузд і добру волю. Іншою, досить розповсюдженою в сучасних умовах причиною, є виявлене протиріччя між встановленим теоретичним конструктом загальної влади, як системою збалансованих владних повноважень та суб’єктами загальної влади, що періодично обираються на посади, визначені у владній конструкції. Було доведено, що загальна владна сила в межах суспільного цілого діє в ньому як начало. Суб’єкти загальної влади, які не є її власниками, а є лише тимчасовими користувачами, мають діяти як провідники цього загального владного начала в життя суспільного цілого, без права внесення змін до нього під час свого владарювання. Внесення одиничних змін суб’єктами влади у загальне владне начало – теоретичну модель влади, буде мати своїми наслідками, по-перше, зміну природи і характеру соціального цілого, що будуватиметься всіма елементами цілого, але на користь і благо суб’єктів владарювання, по-друге, зміну встановленого теоретичною моделлю балансу самої загальної влади. А розбалансована загальна влада як і змінена під інтерес владарюючої сторони є деструктивною владою, але не через таку її сутність, а через підміну її сутності діючими суб’єктами влади. Було наголошено, що розгорнута в теоретичний конструкт ідея влади має потрійну цінність: як теоретичний проект певного владного утворення, як метод розгортання теорії в практику життя цілого і як критерій, встановлення міри відповідності загальної діючої влади своєму поняттю, тобто загальному теоретичному конструкту влади, та міри невідповідності, яка і стає джерелом появи різних форм деструктивності діючої влади. В дисертаційній роботі в абстрактній формі висвітлено зв'язок залежності між характером і мірою відхилень суб’єктів діючої загальної влади від свого теоретичного конструкту, та змістом і формами прояву деструктивності в їх діяльності. Так підміна мети загального владного начала індивідуальними цілями, обраних до владних органів суб’єктів, привносить у загальну владу індивідуальні владні інтереси, що породжує відокремлення суб’єктів влади від суб’єктів підвладності. Його наслідком стає перетворення останніх із свідомих підвладних суб’єктів на несвідомий об’єкт владарювання, в силу чого індивідуальні цілі підвладних стають для владарюючої сторони не суттєвими, а тому і не обов’язковими. Подальше поглиблення відокремлення суб’єктів влади від суб’єктів підвладності, веде до зміни справедливої конструктивної форми владарювання у вигляді служіння на несправедливу деструктивну форму владарювання – панування. Як наслідок з’являються інші супутні форми деструктивності влади, такі як дискреція – прийняття рішень і дій суб’єктів влади на власний розсуд, свавілля, як крайня форма дискреції, бездіяльність суб’єктів влади, щодо організації та розвитку соціального цілого, а також безвідповідальність і безкарність. Обтяжена такими деструктивними змінами, діюча загальна влада стає нездатною реалізовувати досягнення мети свого загального призначення – організації суспільного цілого як основи благого співіснування всіх його членів. Відокремлена від суб’єктів підвладності, вона здатна працювати лише на саму себе і невеликий багатий прошарок суспільного цілого, здатний купляти у суб’єктів влади необхідні для них суспільні зв’язки, втілені ними в законах, правилах, привілеях тощо. Так виникає деструктивність влади у формі корупції (підкуп, продажність суб’єктів влади). Було висвітлено причини і таких форм деструкції влади як тоталітаризм та узурпація, що спричиняють руйнацію суспільного цілого як простору свобідної самореалізації всіх його членів. Наявність двох рівнів влади: конструйованої людьми теоретичної моделі влади соціального цілого та мінливої за складом, діючої на практиці влади, вимагає здійснення регулярної філософської рефлексії на предмет появи в них деструктивних аспектів. В силу того, що практично діюча влада, як наслідок, має відповідати теоретичному конструкту влади, як своїй причині, а не навпаки, філософське дослідження деструктивності влади слід починати з теоретичного конструкту влади на предмет його внутрішньої несуперечливості, а також збалансованості його елементів (мети, принципів та конкретного змісту). Практично діюча влада в ході філософської рефлексії також має бути досліджена, але на предмет її відповідності збалансованому і несуперечливому теоретичному конструкту влади. Виявлені суперечності і відхилення, що складають зміст деструктивності влади в її теоретико-практичному бутті, мають бути усунені, що дозволить поновити, зіпсовану суперечностями та відхиленнями, конструктивну природу влади. Нехтування зазначеними проблемами та наростання розбалансованості у владній структурі, призводить до появи в суспільстві такого явища, як симуляція (підробка, удавання зовнішньої схожості при відсутності її у внутрішньому змісті). З боку суб’єктів влади вона з’являється як симуляція конструктивності владарювання у суспільному цілому, з боку суб’єктів підвладності – як симуляція покори діючій владі. Симуляція і симулякри та їх руйнівна сила стала предметом дослідження західних вчених ще в 60-70-х роках минулого століття. З метою дослідження зв'язку і впливу симуляції та симулякрів на процеси деструктивності влади, було здійснено аналіз теорій симулякрів Бодрійяра та Дельоза, який дозволив сформувати власне ставлення як до зазначених теорій, так і до описаного в них соціального явища симуляції. В ході аналізу теорій симулякрів Бодрійяра та Дельоза було встановлено, що досліджуючи одне і те ж явище, Бодрійяр і Дельоз, між тим, розвивали протилежні за своїм характером напрямки теорії симулякрів. Було виявлено, що характерними рисами теорії симулякрів Бодрійяра є застереження перед симулякрами і гіперреальністю та ностальгія за реальністю. Для теорії симулякрів Дельоза характерним є апологія і апофеоз симулякрів. Теорія ідеї влади та теорія симулякрів влади, як альтернативні теорії були застосовані в якості методологічних основ у практиці здійснення філософської рефлексії конкретного виду влади. Було здійснено рефлексію теоретичної моделі державної влади України, конструкція якої закріплена в Конституції України, на предмет виявлення в ній деструктивних аспектів.

У роботі розглядаються теоретичні аспекти доцільності розробки стратегії адміністративно-територіальної одиниці , розглянуто європейський досвід з питань розробки стратегій розвитку адміністративно-територіальних одиниць. Проаналізовано діючу стратегію соцально-економічного розвитку м.Чорноморськ. Визначено перспективні напрямки розробки субстратегії туризму м. Чорноморськ. Запропонована субстратегія розвитку туризму, як перспективна галузь у соціально-економічному розвитку, розвиток туристичної діяльності Одеської області, конкурентні переваги в регіоні завдяки ресурсам та можливостям м. Чорноморську.
In the master's thesis, theoretical aspects of the feasibility of developing a strategy of an administrative-territorial unit are considered. The current strategy of socio-economic development of the city of Chernomorsk is analyzed. Perspective directions of development of tourism sub-strategies of the city of Chernomorsk are identified. Sub-strategy of tourism development is proposed as a promising industry in socio-economic development, development of tourism activities in Odessa region, competitive advantages in the region due to the resources and capabilities of the city of Chernomorsk.

Розглянуто історію створення глобальних стандартів підготовки соціальних працівників та їх зміст у контексті розвитку міжнародної соціальної роботи. Проведено аналіз «Глобальних стандартів освіти та підготовки фахівців із соціальної роботи» (2004 р.) та «Глобальних стандартів освіти та підготовки в галузі соціальної роботи» (2020 р.), двох документів, схвалених глобальними професійними асоціаціями соціальних працівників – Міжнародною федерацією соціальних працівників та Міжнародною асоціацією шкіл соціальної роботи. Визначено цілі та структуру документів, окреслено ключові вимоги до місії освітніх програм, змісту навчальних планів, залучення користувачів соціальних послуг до освітніх програм. Охарактеризовано теоретичні підвалини глобальних стандартів підготовки соціальних працівників та обмеження застосування глобальних підходів.

Для більшості людей посттоталітарне суспільство не тільки не гарантує, але й не надає шансів у досягненні успішності. В даному випадку відсутня значуща ціль, в досягненні якої можливо використання високого рівня психофізичної підготовленості. Державна система фізичної культури і спорту може надбати високого статуту і стати дійсно функціональною, коли набудуть чинності такі соціальні умови, за якими вирішення життєво важливих проблем з використанням засобів фізичної культури буде дієвим, а бути здоровою людиною стане не тільки престижно, але й природно.

У статті представлено огляд наукової дискусії, яка розгорнулася в соціальній мережі facebookу групі «Нові стандарти вищої освіти»; акцентовано увагу на питаннях, пов’язаних із професійною підготовкою вчителів у вищих навчальних закладах. Автори актуалізують ті проблеми підготовки майбутніх учителів, що потребують детального вивчення, аргументованого обговорення та нагального вирішення: ціль підготовки майбутнього вчителя (вчитель-науковець, вчитель-методист ьі вчитель-професіонал) та відповідний термін підготовки майбутніх учителів із урахуванням поєднаних спеціальностей (спеціалізацій).

Основи науки єдині. «Наука являє собою внутрішньо єдине ціле. Її поділ на окремі області обумовлений не стільки природою речей, скільки обмеженістю здібностей людського пізнання. Насправді ж не існує переривчастастого ланцюга від фізики і хімії через біологію та антропологію до соціальних наук. ... Велику внутрішню схожість мають і методи дослідження ... ». На перший погляд може здатися, що автор цих думок – представник «гуманітарного мислення», а насправді вони висловлені німецьким фізиком, лауреатом Нобелівської премії Максом Планком.