Journal articles on the topic 'Соціально-психологічні служби'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Соціально-психологічні служби.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 22 journal articles for your research on the topic 'Соціально-психологічні служби.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Висоцький, П. Г. "КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ФАКТОРІВ ВЧИНЕННЯ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦЕМ САМОВІЛЬНОГО ЗАЛИШЕННЯ ВІЙСЬКОВОЇ ЧАСТИНИ АБО МІСЦЯ СЛУЖБИ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 4(39) (December 20, 2021): 37–40. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i4(39).912.
Full textAbstract:
Висоцький П. Г. Кримінологічна характеристика фак-торів вчинення військовослужбовцем самовільного зали-шення військової частини або місця служби. – Стаття.У сучасній юридичній науці існує чимало підходівдо класифікації факторів вчинення військовослужбов-цем самовільного залишення військової частини або місця служби. Саме тому в статті досліджуються фак-тори такого вчинення й аналізуються їх специфічніособливості.Визначено, що фактори вчинення військовослуж-бовцем самовільного залишення військової части-ни або місця служби як військового кримінальногоправопорушення найбільш оптимально розподіля-ти на чотири різновиди: 1) соціально-психологічні;2) організаційно-управлінські; 3) соціально-економіч-ні; 4) нормативно-правові.У статті досліджено кожен із вищеназваних чинни-ків самовільного залишення військової частини або міс-ця служби, зокрема визначено їх властивості, причиний умови, за яких ці фактори можуть бути застосовані.Також проаналізовано їх вплив на вчинення самовіль-ного залишення військової частини або місця службиі визначено, що лише в сукупності вищезазначені чин-ники мають дійсно важливий вплив на вчинення тако-го кримінального правопорушення.У процесі проведення дослідження цих факторіввизначено, що саме соціально-психологічні чинникисамовільного залишення військової частини або місцяслужби вважаються найбільш важливими, оскількивони здатні викривити ставлення солдатів і військовос-лужбовців до військової дисципліни, військового по-рядку, обов’язків несення військової служби, наданоївійськової присяги, конституційних обов’язків, пов’я-заних із захистом Вітчизни, наказів командирів таначальників тощо. При цьому в статті зазначено, щоне слід недооцінювати й інші фактори самовільногозалишення військової частини або місця служби.В результаті проведеного дослідження та комплек-сного аналізу кожного з факторів самовільного зали-шення військової частини або місця служби визначе-но, що кожен із них має важливе практичне значення,оскільки ці чинники демонструють ті причини й умо-ви, які лягли в основу вчинення кримінального пра-вопорушення, передбаченого ст. 407 Кримінальногокодексу України.
2
Качан, Яна. "ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА ПРОФЕСІЙНИЙ РОЗВИТОК ПУБЛІЧНОЇ СЛУЖБИ В УКРАЇНІ." Public management 24, no. 4 (March 20, 2020): 136–45. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-4(24)-136-140.
Full textAbstract:
Розкрито вплив чинників на професійний розвиток публічної служби в Україні. Розглянуто сутність понять “чинник” та “чинники профе- сійного розвитку”. Встановлено, що під чинниками професійного розвитку публічної служби слід розуміти внутрішні та зовнішні причини стосовно публічного службовця, які істотно позначаються на змінах, що відбувають- ся у його професійній діяльності. Розглянуто класифікацію чинників, що впливають на професійний розвиток, різними науковцями. Встановлено, що наведені підходи до визначення чинників, що впливають на професій- ний розвиток публічної служби в Україні, є переважно фрагментарними. Водночас загальновідомо, що професійний розвиток відбувається не лише на особистісному (індивідуальному) рівні, а й на рівні служби в органах пу- блічної влади та має відношення до всієї соціально-професійної діяльності у сфері державного управління. У процесі професійного розвитку публічних службовців варто брати до уваги те, що система публічної служби в Україні є відкритою, з доволі швидким внутрішнім рухом публічних службовців. Для службовців, з одного боку, на даний час посилився ризик позбутися посади, а з іншого — швидше просунутися на службі, тому покращення професійного розвитку виступає найважливішим механізмом збереження посади та забез- печує стрімке кар’єрне зростання. З’ясовано, що на професійний розвиток публічної служби впливає чимало чинників, які нами можна поділити на чо- тири групи (соціально-економічні, індивідуальні, соціально-психологічні та мотиваційні). Соціально-економічні чинники, які впливають на професій- ний розвиток публічної служби в Україні можна вважати нерегульованими, оскільки не залежать від процесу управління, проте стимулюють прийняття важливих управлінських рішень. Решта чинників (індивідуальні, соціаль- но-психологічні та мотиваційні) можуть по-різному позначатися на профе- сійному розвитку публічної служби в Україні. Вплив означених чинників потрібно брати до уваги в процесі управління професійним розвитком пу- блічних службовців в Україні.
3
Топольницька, Галина. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСНОВИ КУЛЬТУРИ МІЖОСОБИСТІСНИХ ВІДНОСИН МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ)ПРИКОРДОННИКІВ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, no. 2 (February 20, 2020): 294–303. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.181.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано соціально-психологічну сутність і зміст культури міжособистісних відносин курсантів-прикордонників. Зазначено, що міжособистісні відносини в курсантських колективах становлять єдність загальносоціальних правил і норм та специфічних, властивих лише цим колективам, особливостей. Важливе місце у виконанні завдань, поставлених перед військовослужбовцями Державної прикордонної служби України, займає психологічна робота, яка не може бути ефективною без формування висококультурної особистості майбутнього офіцера-прикордонника. У результаті дослідження встановлено, що культура постає динамічною характеристикою, що змінюється під впливом психологічних умов, основними серед яких є: рівень розвитку курсантського колективу, наявність системи загальних духовних цінностей, індивідуально-психологічні особливості курсантів, їхні психологічні настановлення на військову службу.
4
Приліпко, О. Ф. "Соціально-психологічні чинники формування авторитету військовослужбовця Військової служби правопорядку ЗСУ." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки, вип. 1 (32) (2015): 36–40.
Find full text
5
Дроздов, О. Ю. "Агресія та агресивність в умовах військової служби: соціально-психологічні аспекти "дідовщини"." Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка. Психологічні науки, no. 11 (2002): 68–73.
Find full text
6
Дроздов, О. Ю. "Агресія та агресивність в умовах військової служби: соціально-психологічні аспекти "дідовщини"." Вісник Чернігівського державного педагогічного університету імені Т.Г.Шевченка. Психологічні науки, no. 11 (2002): 68–73.
Find full text
7
Куценко, О. М. "Соціально-психологічні та фізіологічні засади адаптації військовослужбовців строкової служби до професійної діяльності." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Військово-спеціальні науки, вип. 5/7 (2003): 52–55.
Find full text
8
Кобець, С. В. "Криміналістична характеристика потерпілих від погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу." Вісник Пенітенціарної асоціації України, no. 3 (February 20, 2022): 158–66. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2021.3.13.
Full textAbstract:
У статті на підставі аналізу слідчо-судової практики та статистичних даних, а також вивчення результатів наукових досліджень інших вчених встановлено особливості потерпілого як елемента криміналістичної характеристики погрози або насильства щодо працівника правоохоронного органу. З’ясовано, що найчастіше потерпілими у таких злочинах стають правоохоронці, які безпосередньо здійснюють діяльність по боротьбі зі злочинністю та прямо контактують з населенням: працівники патрульної поліції, поліцейські офіцери громади, працівники оперативних підрозділів, слідчі, дізнавачі, працівники Прикордонної служби. Встановлені найбільш значущі соціально-демографічні та психологічні ознаки досліджуваної категорії осіб.
9
Пирогова, Ю. "Соціально-психологічні аспекти управління людськими ресурсами у сфері публічної служби України: теоретичний дискурс." Державне управління та місцеве самоврядування, Вип. 4 (39) (2018): 152–58.
Find full text
10
Єршова, Людмила. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ФАКТОРИ ВПЛИВУ НА РОЗВИТОК ПРОФЕСІЙНОЇ КАР’ЄРИ УЧНІВ ПРОФЕСІЙНО-ТЕХНІЧНИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДІВ." Науковий вісник Інституту професійно-технічної освіти НАПН України. Професійна педагогіка, no. 14 (September 21, 2018): 22–29. http://dx.doi.org/10.32835/2223-5752.2017.14.22-29.
Full textAbstract:
У статті представлено аналіз соціально-психологічних факторів упливу на планування та реалізацію професійної кар‘єри у вітчизняних професійно-технічних закладах. Для проведення аналізу було залучено: аналітичні матеріали комітету ВР України з питань науки і освіти, статистичні матеріали МОН України, Держстату України, Державної служби зайнятості, інтернет-ресурси (Eurostat Educational Statistics; UNESCO Database; HeadHanter), інформаційні матеріали з сайтів обласних відділів ПТО, аналітичні і статистичні матеріали українських ЗМІ щодо реформування ПТО, наукові публікації, присвячені аналізу різних чинників упливу на формування людського капіталу в системі професійної освіти. Здійснювався аналіз із урахуванням ціннісного, статусного, процесуального та індивідуально-особистісного підходів до визначення сутності професійної кар‘єри. До основних критеріїв аналізу було віднесено: соціальні та психологічні фактори впливу на професійну кар‘єру особистості, її життєві цілі, цінності й мотиви. Узагальнення соціальних та психологічних факторів упливу на професійну кар‘єру особистості дозволяє сформулювати низку основних положень щодо факторів підвищення якості підготовки учнів ПТНЗ до проектування та реалізації професійної кар‘єри: наявність у кожному закладі консультанта-координатора з реалізації професійної кар‘єри; ознайомлення педагогів із програмами розвитку професійної кар‘єри; забезпечення психологічного та інформаційного супроводу підготовки учнів до проектування й реалізації професійної кар‘єри, проведення кар‘єрного коучингу та тьюторингу; налагодження механізму фінансування муніципальної (регіональної) консультаційної служби (центру); проведення експертизи локальних регулятивних актів освітніх закладів, на предмет їх відповідності сучасним освітнім вимогам щодо формування кар‘єрних компетентностей учнів ПТНЗ; ознайомлення учнів загальноосвітніх шкіл із регіональними особливостями місцевих ринків праці; ознайомлення з варіантами побудови й реалізації вертикальної та горизонтальної професійної кар‘єри за робітничими професіями; гарантування якісної психолого-педагогічної освіти молоді у всіх типах навчальних закладів.
11
Ткалич, М. Г., and Я. І. Дубяга. "ЗАДОВОЛЕНІСТЬ ПРАЦЕЮ В КОНТЕКСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ САМОРЕАЛІЗАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ: РЕЗУЛЬТАТИ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ." Problems of Modern Psychology, no. 2 (October 7, 2021): 97–104. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-2-12.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу результатів емпіричного етапу дослідження особливостей самореалізації фахівців державної служби зайнятості (ДСЗ) – задоволеності професійною діяльністю як рефлексивно- результативного компоненту цього процесу. Визначено теоретичне підґрунтя дослідження та основні особливості професійної самореалізації особистості, яка є індивідуальним, циклічним, динамічним та безупинним процесом реалізації особистісного потенціалу, відображає всі етапи професійного розвитку особистості, що характеризуються підвищенням професійного рівня, у процесі якої відбувається формування образу «Я-професіонал», розвиток професійної ідентичності, професійної зрілості. Виокремлено специфіку самореалізації фахівців служби зайнятості, яку визначають декілька основних її компонентів: особистісний, професійно-компетентнісний та рефлексивно-результативний компоненти, які узгоджуються з концепціями професійного розвитку особистості та особливостями професійної діяльності фахівців ДСЗ. Визначено місце задоволеності професійною діяльністю в контексті самореалізації. Критеріями задоволеності професійною діяльністю виступають соціально-психологічні та організаційні, соціально- економічні складові діяльності фахівців Служби. Емпіричним шляхом доведено, що рівень задоволеності професійною діяльність фахівців ДСЗ є середнім. Найбільше фахівці ДСЗ (n=318) задоволені взаємовідносинами з колегами та умовами праці, проте проблемними є параметри професійної відповідальності, професійного статусу та змісту роботи порівняно із заробітком. Виявлені особливості задоволеності працею у фахівців за статтю, віком, стажем роботи в ДСЗ та специфікою професійної діяльності. Основні відмінності стосуються вікових груп фахівців, а, отже, рівнів особистісної зрілості (з якою пов’язана професійна відповідальність), стажу роботи. Результати дослідження засвідчили наявність ряду проблем у рівні задоволеності професійною діяльністю фахівців служби зайнятості, що вказують на необхідність впровадження та застосування технологій розвитку їх професійної самореалізації загалом та підвищення рівня задоволеності професійною діяльністю зокрема.
12
Khvorova, Hanna M. "Соціально-психологічні засади дослідження батьківської компетентності у вихованні дітей з аутизмом." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 43(46) (July 15, 2019): 132–40. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi43(46).32.
Full textAbstract:
Метою статті є теоретичне обґрунтування поняття батьківської компетентності батьків дітей з аутизмом та визначення концептуальних засад її дослідження. Незважаючи на щорічне збільшення кількості людей з аутизмом, проблема виховання дітей-аутистів в Україні та у світі не дістала наразі достатнього наукового осмислення; зокрема, мало відомо про методи ефективного впливу на рівень компетентності батьків дітей і підлітків з аутизмом та про оптимізацію соціальних комунікацій батьків на мікро- і макрорівні. Батьки, що виховують дітей з особливостями розвитку, тобто в умовах трансформації батьківських функцій, стикаються з додатковими проблемами порівняно з батьками нормотипових дітей. Батьківська компетентність, у сучасному її розумінні, характеризується здатністю родителя до виконання батьківських функцій у такий спосіб, що сприяє позитивному напряму фізичного, розумового, емоційного, мовленнєвого, комунікативного тощо розвитку дитини за умов забезпечення родителем достатньої якості власного життя. Головне питання дослідження: яка саме батьківська поведінка і які самі батьківські соціально-психологічні характеристики забезпечують позитивний напрям розвитку дитини з аутизмом і яким чином соціальне оточення як на мікрорівні (сім’я, фахівці педагогічних закладів, друзі, знайомі), так і на макрорівні (організації громадянського суспільства, державні організації та служби, органи державної влади) соціальної комунікації впливають на цю здатність. У статті представлено соціально-психологічну модель системної підтримки батьків дітей з аутизмом на рівні громадянського суспільства; модель батьківської компетентності щодо виховання дітей з аутизмом (засновану на підструктурах особистості соціально-психолого-індивідуального виміру та діяльнісного виміру психологічної структури особистості В. Рибалки) та схему вимірювання її показників. Описано структуру навчальної програми підтримки компетентного батьківства для батьків дітей з аутизмом. Фундаментальні дослідження батьківських практик з дітьми-аутистами, виявлення зв’язків між дитячими і батьківськими характеристиками та батьківськими характеристиками і рівнем батьківської компетентності допоможуть побудувати науково обґрунтовану систему сприяння компетентному батьківству батьків дітей з аутизмом, підвищити рівень та якість взаємодії між батьками та спеціалістами освітніх і реабілітаційних закладів, які працюють з дітьми-аутистами, сприятимуть виведенню програм компетентнісної підтримки батьків дітей з аутизмом на рівень муніципальних програм підтримки батьків дітей з інвалідністю та впровадженню цих програм у загальні протоколи втручання, догляду та допомоги при аутизмі.
13
БРИНДІКОВ, Юрій. "РЕАЛІЗАЦІЯ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ У СФЕРІ ПРОТИДІЇ ДОМАШНЬОМУ НАСИЛЬСТВУ (ПРИКЛАД ХМЕЛЬНИЧЧИНИ)." Humanitas, no. 4 (November 25, 2021): 10–15. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.4.2.
Full textAbstract:
У статті наголошено на тому, що українське суспільство досі відчуває тягар проблеми домашнього насиль- ства, яке характеризується масштабністю, виявляється в різних видах та формах, як-от психологічне (трива- лий або постійний психічний вплив на особу з метою приниження честі та гідності), фізичне (навмисне нане- сення фізичних ушкоджень особі, що може призвести до смерті), економічне (умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, що провокує фізичні та психічні порушення або й смерть), сексуальне (залучення дорослих осіб силоміць до сексуальних зносин, дітей за згодою/без згоди до сексуальних зносин із дорослими) насильство. Указано вітчизняних та зарубіжних науковців, які долучились до вивчення різних аспектів домашнього насиль- ства як соціального феномену. Окреслено соціально-психологічні наслідки насильства в сім’ї. Нами висвітлено результати дослідження роботи територіальних громад щодо забезпечення реалізації дер- жавної політики на регіональному рівні стосовно запобігання та протидії домашньому насильству і насильству за ознакою статі через посередництво контролю стану вжиття відповідних заходів. Зокрема, вказано на чисельність територіальних центрів соціального обслуговування, центрів надання соціальних послуг, центрів комплексної реабі- літації осіб з інвалідністю, спеціалізованих служб підтримки для осіб, які постраждали від домашнього насильства та насильства за ознаками статі (денні кризові центри соціально-психологічної допомоги; мобільні бригади соціаль- но-психологічної допомоги; спеціалізовані служби первинного соціально-психологічного консультування таких осіб; кризові кімнати цілодобового перебування (до 10 днів); телефони гарячої лінії; кабінет корекційно-реабілітаційних послуг) та Хмельницький обласний центр соціально-психологічної допомоги, який виконує функції притулку для осіб, які постраждали від домашнього насильства. Охарактеризовано роботу місцевих рад. Висвітлено перспективний план заходів Департаменту соціального захисту населення Хмельницької обласної державної адміністрації спільно з органами місцевого самоврядування, закладами та установами соціального спрямування на виконання Обласної комплексної програми підтримки сім’ї, запобігання та протидії домашньому насильству на період до 2025 року. З’ясовано прогалини в наданні соціальних послуг, зауважено на необхідності створення всіма територіаль- ними громадами області спеціалізованих служб підтримки осіб, які постраждали від домашнього насильства. Рекомендовано усунути виявлені недоліки, оптимізувати інформаційно-просвітницьку та реабілітаційну роботу з кривдниками та жертвами домашнього насильства.
14
Shynkaruk, Oleh. "ПАТРІОТИЧНЕ ВИХОВАННЯ КУРСАНТІВ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ ДЕРЖАВНОЇ ПРИКОРДОННОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ НА ЗРАЗКАХ ПРИКОРДОННОЇ ІСТОРІЇ: ПСИХОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ." Psychological Prospects Journal, no. 34 (December 29, 2019): 261–77. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-261-277.
Full textAbstract:
У статті автор аналізує психологічні аспекти патріотичного виховання курсантів Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького на зразках прикордонної історії.
Це питання на сучасному етапі розвитку української державності, а особливо загрози її втрати, є досить актуальним, тому важливого значення набуло питання пошуку більш досконалих методів і засобів, зокрема й використання психологічних чинників, роботи з цивільною та військовою молоддю, які б забезпечили високий рівень їхнього патріотизму.
Дослідження поняття патріотизму дозволяє зробити висновок, що це явище, як один з базових компонентів індивідуальної та суспільної свідомості, має комплексну структуру. Він – обʼєкт вивчення історії, етнології, соціології, політології, а також етнічної психології та психології міжгрупових відносин. Вони акумулювали значний масив даних, що дозволяють сьогодні виділити проблему патріотизму в якості самостійного обʼєкта дослідження, використовувати для опису цього явища відповідний концептуально-термінологічний інструментарій і позначити його соціально-психологічну специфіку.
Зважаючи на те, що серед принципів формування патріотизму є й такий як: “відповідності національним інтересам України, пріоритетності духовних, національно-історичних і військових цінностей та традицій українського народу, Збройних сил України”, автор зазначає, що цей принцип є актуальним і для українських прикордонників, адже національно-історичні цінності, глибокі традиції є і у них, про що свідчать численні наукові дослідження останніх років.
Наявні зразки прикордонної історії командири, відповідні посадові особи, науково-педагогічні працівники, весь персонал Національної академії Державної прикордонної служби України використовують у своїй діяльності все активніше, здійснюючи своєрідний вплив на свідомість, підсвідомість і поведінку особистості майбутнього офіцера-прикордонника і на психологічний стан військового колективу в процесі їхньої життєдіяльності з метою формування у них високих морально-політичних, громадянських, військово-професійних, соціально-психологічних, психічних і фізичних якостей, необхідних для успішного виконання в умовах будь-якої складності конституційного обов’язку щодо захисту української держави.
15
Mudryk, Alla. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ КАР’ЄРИ ДЕРЖАВНИХ СЛУЖБОВЦІВ." Psychological Prospects Journal, no. 33 (June 9, 2019): 192–204. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-192-204.
Full textAbstract:
У статті представлено результати розробки проблематики, що стосуються психологічних особливостей розвитку професійної кар’єри державних службовців. Викладено уявлення зарубіжних та вітчизняних учених про це явище. Особливості кар’єрного становлення особистості розглянуто у двох напрямах – структурному та процесуальному. Виокремлено й описано стадії кар’єрного становлення фахівця: адаптаційну, інтернальну та стагнаційну. Презентовано модель стадій професійного становлення державних службовців центрів зайнятості. Виявлено, що на державній службі темпи кар’єрного розвитку спеціалістів відрізняються від темпів професійного становлення працівників у підприємницьких структурах. До того ж аналіз посадового підвищення свідчить про стихійність кар’єрного зростання державних службовців, нерівномірність стажу перебування на посаді, утворення так званих кар’єрних тупиків або швидкісних десантних кар’єр. Ці кар’єрні аномалії негативно впливають на стимулювання трудової й фахової віддачі від державних службовців, підтримку сприятливого соціально-психологічного мікроклімату в їх середовищі. Негативним явищем, хоча й типовим для вітчизняної державної служби, є швидкісна кар’єра. Її зміст полягає в стрімкому підвищенні по службі або прийнятті на державні посади (часто дуже високого рівня) осіб без відповідної практики й професійного досвіду. На практиці ж державний службовець перед призначенням на високу посаду повинен пройти всі щаблі, що їй передують. Ця вимога диктується інтересами суспільства, ураховуючи підтримку високого авторитету держави й повагу до її законів.
16
Суший, Олена. "СОЦІАЛЬНА АРХЕТИПІКА НА СЛУЖБІ ДЕРЖАВНОГО АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ." Public management 18, no. 3 (May 29, 2019): 439–55. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-18-3-439-455.
Full textAbstract:
Презентовано аналітичну проекцію соцієтальної кризи в Укра- їні. Описано системи координат, що виявлюють відповідні зрізи соцієталь- ної кризи, а саме: системні координати, відображені кризою основних сфер соціальної системи (політико-правової, економічної, соціальної, культур- ної); структурні координати, полюси якої складає криза інституцій; криза інтересів та цілей; криза цінностей; криза ідентичностей; темпоральні коор- динати, що відтворюють кризові цикли національно-державного розвитку України; соціально-психологічні координати, що дають змогу розглянути проблему кризової (масової) свідомості на рівні соціально-психологічних феноменів (за домінуючим типом соціальних переживань та формами со- ціально-психологічного мислення). Кожен з кризових зрізів характеризує цілком конкретну сторону соцієтальної кризи, яка може розглядатися як у відносній автономності, так і у щільній взаємозалежності з іншими її сторонами. У своєму поєднанні в кожному новому зрізі компоненти соці- єтальної кризи відтворюють її нову якість (ефект синергії). У сукупності вони формують складну (багатофакторну), суперечливу (різновекторну) та динамічну архітектоніку соцієтальної кризи в Україні, де кожне явище (її структуруючий компонент) можна розглядати і як причину, і як наслідок конфліктно-конфронтаційних тенденцій національно-державного розвитку України. Стверджується, що глибока соцієтальна криза актуалізує пробле- му забезпечення безпеки і стабільності сталого розвитку в Україні. У свою чергу, практична реалізація концепції сталого розвитку в Україні в умовах соцієтальної кризи залежить від ефективності державного антикризового управління, його стратегії і тактики, можливостей прогнозування та вра- хування ризиків, що провокують кризові стани. Здійснена аналітична про- екція соцієтальної кризи розкриває потенціал та можливості соціальної архетипіки як діагностичного інструментарію державного антикризового управління.
17
Нестерчук, В. В. "ДОМАШНЄ НАСИЛЬСТВО НАД ЖІНКАМИ ЯК ОБ’ЄКТ СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 92, no. 5 (November 29, 2019): 172–83. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-92-5-172-183.
Full textAbstract:
В статті проведено аналіз проблеми домашнього насильства над жінками. Зазначено, що ця тема потребує підвищеної уваги суспільства в цілому і соціальних служб зокрема. Насильство в сім’ї є однією з найгостріших проблем сучасності, яка має глибоке коріння і латентний характер, не має вікових, соціальних та державних кордонів.
В статті досліджено види та ступені прояву насильства в сім’ї; виявлено соціально-психологічні умови, які детермінують зміст та динаміку позитивних змін у формуванні негативного відношення до фактів сімейного насилля; вивчено досвід роботи соціальних служб України та громадських організацій з надання допомоги жінкам, що опинилися в складних життєвих обставинах.
Проаналізовано законодавче підґрунтя досліджуваного питання і з’ясовано, що в Україні за часи незалежності сформовано достатньо потужну національну нормативно-правову базу щодо протидії насильству в сім’ї, яка в свій час була інноваційною, але на сьогодні потребує суттєвих змін, які зачіпають не тільки визначення поняття насильства в сім’ї, а й механізмів виявлення і реагування.
В статті зроблено висновок про те, що проблема насильства над жінками в сім’ї не втрачає своєї актуальності і визнається як одна з найбільш гострих соціальних проблем українського суспільства. Вона негативно впливає на фізичне й психологічне самопочуття жінок, віддзеркалюється на репродуктивному здоров’ї, заважає можливості самореалізуватися, забезпечити власну фінансову незалежність. Спільні зусилля держави, освіти, охорони здоров'я, соціальних працівників, громадськості повинні бути спрямовані на швидку допомогу жінкам, які постраждали від насильства в сім'ї та захистити їх права й інтереси.
Ключові слова: домашнє насильство над жінками, види домашнього насильства, наслідки домашнього насильства, робота соціальних служб України та громадських організацій.
18
ПАНОК, Віталій Григорович, Ірина Володимирівна МАРУХІНА, and Діана Дорімедонтівна РОМАНОВСЬКА. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ СУПРОВІД ОСВІТИ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ." Herald of the National Academy of Educational Sciences of Ukraine 2, no. 2 (September 25, 2020). http://dx.doi.org/10.37472/2707-305x-2020-2-2-12-2.
Full textAbstract:
Пандемія COVID-19 має істотні негативні соціально-психологічні наслідки. Заходи з протидії пандемії — масковий режим, соціальне дистанціювання, особливості перебування учнів і вчителів у закладі освіти, необхідність самоізоляції інфікованих тощо — можуть негативно впливати на організацію освітнього процесу. Такий режим роботи закладу освіти ускладнює працю представників психологічної служби — практичних психологів і соціальних педагогів. В умовах карантину в окремих закладах освіти запроваджується дистанційне або змішане навчання, що породжує низку ускладнень. Для учнів: немає зовнішнього контролю (або його послаблено) за виконанням навчальних завдань; складно самоорганізуватися і планувати режим навчальної роботи і відпочинку; обмежено соціальні контакти з однолітками. Для вчителів: необхідно змінювати плани і навчальні програми з урахуванням застосування телекомунікаційних технологій; у значної частини педагогів низький рівень навичок користування ІТ-технологіями; необхідно поєднувати професійну діяльність із приватним життям і змінювати усталений ритм життя. Діяльність працівників психологічної служби в умовах пандемії має здійснюватися відповідно до умов карантину в конкретному закладі освіти. За умови дотримання карантинних заходів зменшується кількість групових занять, а деякі здійснюються онлайн. Індивідуальне консультування та інші індивідуальні форми роботи можуть відбуватися як онлайн, так і у безпосередній взаємодії. Основними завданнями роботи є: зменшення психоемоційного напруження; підвищення стресостійкості (резильєнтності); профілактика дискримінації і стигматизації інфікованих; формування позитивної життєвої перспективи.
19
Snizhko D. V. "Структурно-функціональний підхід до формування правосвідомості у публічних службовців." State Formation 1, no. 30 (June 3, 2021). http://dx.doi.org/10.34213/db.21.01.26.
Full textAbstract:
У статті автором акцентовано увагу на конституційних аспектах державтворення України, які не можуть бути вирішені без формування необхідного рівня правової свідомості й правової культури громадян, суспільства. Тому сьогодні, в умовах інтеграційних процесів Української держави до Європейського Союзу постає важливе завдання переосмислення та сприйняття нових демократичних цінностей суспільного буття, що вимагає критичного перегляду підходів до підвищення рівня правосвідомості державних службовців та прищеплення їм нових правових цінностей. Автор статті окреслює проблеми, які існують у сфері державної служби на сьогоднішній день і заважають впевнено та згуртовано рухатися шляхом реформування державного управління в публічне, до побудови правової держави та громадянського суспільства. Серед головних проблем він вбачає відсутність в публічних службовців, допущених до управління державою, високого рівня правової свідомості, що відповідно ставить перед суспільством завдання визначити певні критерії оцінки правової свідомості кандидатів на окремі посади державної служби.
Окреслено понятійне поле та визначимо сутнісну характеристику правосвідомості, її види та структуру. Адже такі негативні соціально-психологічні чинники як “абсентеїзм”, “правовий нігілізм”, “правовий ідеалізм (фетишизм)”, “правовий радикалізм” та інші, перешкоджають розвитку правосвідомості публічних службовців в умовах реформування державного управління. Охарактеризовано мету та забезпечення правовиховного впливу в управлінській діяльності публічних службовців. Визначено умови, які безпосередньо впливають на механізми розвитку правосвідомості публічних службовців в умовах реформування державного управління та розглянуто завдання і напрями їх удосконалення в сучасних умовах.
Розкрито структуру правосвідомості публічних службовців в умовах реформування державного управління.
20
Мостова, Тетяна. "ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ ГОТОВНОСТІ УЧИТЕЛІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УМОВАХ РЕАЛІЗАЦІЇ КОНЦЕПЦІЇ «НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА»." Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки, June 30, 2021, 72–79. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2021.14(59).08.
Full textAbstract:
Статтю присвячено емпіричному виявленню особливостей психологічної готовності учителів початкових класів до професійної діяльності в умовах реалізації Концепції «Нова українська школа». Методи дослідження: застосовано теоретичні (аналіз, синтез, класифікація, узагальнення, абстрагування, конкретизація) й емпіричні (опитування) методи; методи інтерпретації даних. В опитуванні взяли участь 46 вчителів початкових класів різних закладів освіти Запорізької області. Респонденти є працівниками закладів загальної середньої освіти віком від 25 до 65 років. В статті подано результати опитування учителів початкових класів щодо психологічних особливостей професійної діяльності в умовах реалізації Концепції «Нова українська школа». За результатами проведеного опитування отримано такі дані: 1) вчителі зауважують про такі психологічні бар’єри, як нестача внутрішніх ресурсів до змін і невпевненість; 2) у процесі опитування виявлено, що значна частина респондентів має нестабільний психоемоційний стан, внаслідок суттєвого зростання вимог до професійної діяльності. Отримані результати опитування дозволяють стверджувати про необхідність надання учителям початкових класів психологічної допомоги в аспекті усвідомлення та прийняття ними нових вимог до їх професійної діяльності, що, в свою чергу, надасть змогу мінімізувати фрустраційний вплив на особистість та попередити деструктивні психоемоційні стани загалом. Також результати дослідження вказують на можливу тенденцію до професійного та емоційного вигорання. Хоча й педагоги стверджують про високий рівень власної готовності до нового формату діяльності відповідно Концепції НУШ, проте їхній психоемоційний стан вказує на протилежне. Отже, одержані результати, засвідчують про наявність суперечностей, які вказують на те, що вчителі психологічно не сприймають швидкий темп реформування і появу інновацій у професійній діяльності.
Література
Гура, Т.Є., & Рома, О.Ю. (2019). Підготовка вчителів початкових класів Запорізької області до впровадження ігрових методів навчання: від діагностики до розвитку ігрової компетентності. Запоріжжя : ФОП К.С. Советнікова.
Вітюк, В. (2016). Професійний розвиток педагогів в умовах інноваційного освітнього середовища післядипломної освіти регіону. Педагогічний пошук, 1(89), 3–6.
Дичківська, І. (2004). Інноваційні педагогічні технології. Київ : Академвидав.
Гриневич, Л. (2019). План впровадження реформи загальної середньої освіти «Нова українська школа» на період до 2029 року.Режим доступу: https://mon.gov.ua/storage/app/media/zagalna%20serednya/nova-ukrainska-shkolacompressed.pdf
Концепція реалізації державної політики у сфері реформування загальної середньої освіти “Нова українська школа” на період до 2029 року / схвалено розпорядженням Кабінету Міністрів України від 14 грудня 2016 р. №988-р. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/994_975
Лунячек, В. (2019). Нова українська школа: практична реалізація. Режим доступу: https://osvita.ua/school/reform/53666
Марухина, І. (2019). Основні завдання та зміст діяльності спеціаліста психологічної служби в умовах упровадження Нової української школи. Суми : НВВ КЗ СОІППО.
Остополець, І. (2000). До проблеми вивчення стану фрустрації вчителів в їх професійній діяльності. Психологія: збірник наукових праць, 2(9), (Частина 2), 287–290.
Тукаев, С., Паламарь, Б., Вашека, Т., & Мишиев, В. (2020). Синдром эмоционального выгорания. Психофизиологические аспекты. Международный научно-практический журнал «Психиатрия, психотерапия и клиническая психология», 11(4), 791–801.
Чебыкин, А.Я. (1995). Проблема эмоциональной устойчивости. (Монография). Одесса : Южноукраинский педагогический университет им. К.Д. Ушинского.
Яценко, Т., Кмит, Я., & Олексієнко, Б. (2002). Активне соціально-психологічне навчання: теорія, процес, практика. Хмельницький : Вид-во НАПВУ.
Grinyova, V., & Rezvan, O. (2016). Modernization of primary school teachers’ training: from knowledge to competence approach. Advanced Education, 6, 111–114. https://doi.org/10.20535/2410-8286.85955
Safdari S., & Maftoon, P. (2017). The development of motivation research in educational psychology: the transition from early theories to self-related approaches. Advanced Education, 7, 95–101. https://doi.org/10.20535/2410-8286.93906
21
Астахова, Марія, and Дмитро Лапко. "Упровадження дистанційного навчання в закладі загальної середньої освіти: адаптація до змін." Adaptive Management Theory and Practice Pedagogics 9, no. 17 (October 30, 2020). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0255-9(17)-06.
Full textAbstract:
Анотація. Сучасна Україна переживає процес активних перетворень, час переходу від індустріального суспільства до цифрового. Зі зміною характеру сучасного суспільства відбувається також зміна вимог до системи освіти в цілому. Актуальність дослідження посилюється також неготовністю закладів освіти до здійснення якісного освітнього процесу в умовах пандемії. У статті закцентовано увагу на понятійному апараті дослідження, проаналізовано погляди науковців на поняття «дистанційна освіта», «дистанційні освітні технології».
Наголошено на суперечностях, які виникають між соціально та нормативно обумовленими вимогами до підвищення якості освіти й забезпечення освітнього процесу в умовах карантину та необхідністю створення умов у закладі загальної середньої освіти для організації дистанційного навчання, формування готовності педагогів для вирішення освітніх завдань в умовах змін. У статті проаналізовано дані анкетування учасників освітнього процесу, проведені Державною службою якості освіти України. Проаналізовано досвід застосування дистанційних технологій навчання у різних країнах та основні здобутки і проблеми застосування дистанційних технологій навчання в України.
На основі аналізу теорії та практики з проблематики дослідження визначено проблеми організації дистанційного навчання: санітарно-гігієнічні, організаційні, управлінські, технологічні, психологічні та ін.
Розкрито впровадження дистанційних технологій навчання на прикладі Харківської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 54 Харківської міської ради. Визначено основні управлінські аспекти впровадження дистанційних технологій навчання: нормативно-правовий, організаційний, матеріально-технічний, створення доступного комунікативного простору. Проведено діагностування учасників освітнього процесу щодо готовності впровадження технологій дистанційного навчання та наведено загальну оцінку якості дистанційного навчання, здійснену її учасниками.
Ключові слова: дистанційне навчання, дистанційна освіта, технології, анкетування, умови впровадження, управління.
22
Scrobach, N. V., O. A. Shapoval, V. O. Petryna, and V. Y. Vyshyvanyuk. "ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ ЯКІСНОГО РІВНЯ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Медична освіта, no. 1 (June 12, 2018). http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2018.1.8289.
Full textAbstract:
Мета роботи – розглянути основні шляхи підвищення якісного рівня вищої освіти та застосування інноваційних педагогічних технологій під час підготовки майбутніх фахівців у системі вищої медичної освіти.Основна частина. Якісний рівень освіти значною мірою залежить від якості навчальної та навчально-методичної роботи. Перше, що тут варто було б відзначити, – це перехід на нові освітні стандарти. У кожному вищому навчальному закладі затверджені вченими радами плани заходів щодо навчально-методичного, інформаційного і матеріально-технічного забезпечення нових стандартів із усіх спеціальностей і напрямів.Кінцеву мету освіти можна представити у вигляді проектованої моделі фахівця. Головні складові такої моделі – професійні знання й уміння, соціально-психологічні й духовно-творчі якості особистості фахівця, що визначать його здатність працювати в умовах ринкових відносин, домагаючись результатів, адекватних вимогам суспільного й науково-технічного прогресу.Якщо говорити про професійні складові моделі фахівця, то, крім кваліфікаційних вимог, детально розроблених у державних стандартах, вона повинна містити в собі такі характеристики, як інтелектуальна компетентність, інтелектуальна ініціатива, самоорганізація й саморегуляція.Розробка моделі фахівця дозволить забезпечити наукове обґрунтування навчальних планів і програм, стратегії і методів виховної роботи, способів інтеграції навчального процесу і виховної роботи, що втілюють у собі принципи гуманізму. Реалізація цих принципів, відповідно до моделі випускника, стане основою формування у майбутнього фахівця таких якостей, яких вимагають нове століття, нове тисячоліття.Особистісно-орієнтована освіта має на меті забезпечення розвитку й саморозвитку особистості того, кого навчають, виходячи з його індивідуальних особливостей, і надає йому право вибору власного шляху навчання. Ця модель освіти представлена низкою як загальнопредметних технологій, так і предметних.Особистісно-орієнтована парадигма освіти обумовлює і формування нових теоретико-методологічних принципів побудови освітніх систем. Їх реалізація вимагає спеціальних зусиль щодо їх технологізації. Конструктивно-технологічною формою організації особистісно-орієнтованої концепції в освіті може служити відповідна модель навчання (розвиваючого, продуктивного, збагачуючого тощо).Висновки. Одним із основних завдань на сьогоднішньому етапі модернізації вищої медичної освіти України є впровадження компетентнісного підходу. Розв’язання цього завдання можливе за умови зміни педагогічних методик та впровадження інноваційних педагогічних технологій.