Journal articles on the topic 'Соціальна стійкість'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Соціальна стійкість.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Соціальна стійкість.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Хлівнюк, Тетяна. "ОЦІНКА ВПЛИВУ ІММІГРАЦІЇ НА СОЦІАЛЬНУ ДЕРЖАВУ: КОНЦЕПТУАЛЬНІ ПІДХОДИ ТА ПРАКТИЧНИЙ ВИМІР." Litopys Volyni, no. 25 (December 10, 2021): 126–30. http://dx.doi.org/10.32782/2305-9389/2021.25.21.
Full textAbstract:
Аргументовано, що в останні два десятиліття на порядок денний у країнах із розвиненим інститутом соціальної держави вийшли нові виклики, пов’язані із солідарністю з іммігрантами. Це зумовлено, з одного боку, появою нових масштабних конфліктів на планеті, а з іншого – зниженням стійкості соціальної держави, одним зі завдань якої є сприяння інтеграції трудових мігрантів та біженців. Проаналізовано основні підходи до співвідношення соціальної держави та імміграції: концепцію «нової ліберальної дилеми» та концепцію «шовінізму соціального забезпечення», або «націоналізму соціальної держави». Відзначено, що концепція «нової ліберальної дилеми» передбачає, що: 1) сильна соціальна держава базується на сильній солідарності громадян, зокрема й до іммігрантів; 2) водночас стійкість інституту соціальної держави є під загрозою, коли спільнота стає більш різноманітною; 3) наслідком значної різноманітності спільнот держав соціального типу й надання соціальних прав іммігрантам стало поступове зниження підтримки громадянами ідеї соціальної держави. Змістом дилеми є невизначеність неоліберальних і соціал-демократичних політиків у виборі між відкритістю до іммігрантів та потребою зберегти сильні національні системи соціального забезпечення. Наголошено на особливостях концепції «шовінізму соціального забезпечення», яка обмежує соціальні права іммігрантів або ж (у м’якшій версії концепції) передбачає надання соціальних гарантій виключно за умови відповідності певним критеріям. Відзначено, що: 1) у докризовий період еволюції соціальної держави (поч. 1960-х – сер. 1970-х років) під впливом активної деколонізації мігрантам було надано деякі (обмежені) соціальні права, однак діяльність інституту соціальної держави спрямовувалася передусім на потреби громадян цих держав; 2) у 1970-х роках завдяки право- захисному руху зросли перспективи розширення соціальних прав іммігрантів; 3) із 1990-х років тенденція розши- рення соціальних прав іммігрантів була призупинена. Це пояснюється входженням інституту соціальної держа- ви в глибоку кризу й одночасним збільшенням чисельності іммігрантів-біженців, інтеграція яких потребувала значних затрат; 4) кілька останніх криз (фінансова криза 2008 р., європейська міграційна криза 2015 р., корона- криза 2020–2021 рр.) посилили уразливість мігрантів. Доведено, що кризові явища у функціонуванні соціальної держави мають комплекс причин і не звужені виключно до впливу імміграції на соціальну сферу життєдіяльності розвинених держав.
2
Dіdyk, L. A. "Просторова диспозиція агентів комунікації в соціальних мережах." Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, no. 6 (July 5, 2018): 51–58. http://dx.doi.org/10.15421/171884.
Full textAbstract:
Проведено аналіз досліджень та публікацій науковців щодо визначення поняття «соціальна мережа» та запропоновано власне трактування даного поняття. Автор статті вважає, що соціальна мережа – це коло агентів (людей), де самі агенти є центрами соціальних мереж, а їхні знайомі (зв’язки) будують мережеві гілки, вступаючи у соціальні відносини. Встановлено особливості мережевої комунікації: об’єднання «багато з багатьма»; емерджентні властивості (відсутність централізованого управління, самостійність та високий рівень підключеності субодиниць, павутинна нелінійність впливу один на одного); динаміка в поведінці мережі; отримання і створення соціального капіталу. З’ясовано, що соціальний капітал є основним джерелом розвитку соціальних мереж, оскільки він може проявляти себе в якості особливого виду реальних і потенційних ресурсів; властивостей та інформаційної спрямованості мережі. Охарактеризовано загальносистемні закономірності розвитку соціальних мереж: різноманітність, складність, поширеність, стійкість, емерджентність як неможливість звести сукупність властивостей системи до властивостей окремих елементів та їх неідентичність. Визначено стрімкий розвиток комерційної складової соціальних мереж – створення професійних співтовариств і мереж практиків, які знайшли застосування в багатьох областях людської діяльності у сучасному світі. Проаналізовано причини, які впливають на зміну форм взаємодії агентів комунікації, та висловлено власну думку, що вони змінюються в ході задоволення агентами базових просторових потреб: комунікативної, пізнавальної, ігрової. Визначено, що в Україні соціальні мережі почали набирати популярності з 2006 р. – доступ до Одноклассники.ru, ВКонтакте.ru та Connect.ua. З 2015-2016 рр. – етап популярності Facebook.com (11 млн користувачів) та Instagram.com (7,3 млн користувачів), що пов’язано з політичними змінами у відносинах між Україною та Росією. Проаналізовано інформацію щомісячного дослідження Kantar TNS CMeter та визначено, що у 2018 р. Facebook.com знаходиться на третьому місці по відвідуваності серед популярних сайтів, якими користуються українці.
3
Khlivniuk, Tetiana P. "ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ЧИННИК ДЕФОРМАЦІЇ КЛАСИЧНИХ МОДЕЛЕЙ СОЦІАЛЬНОЇ ДЕРЖАВИ." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 13, no. 1 (July 24, 2021): 104–12. http://dx.doi.org/10.15421/352112.
Full textAbstract:
Досліджуються соціальні зміни, зумовлені технологічним прогресом (Четвертою промисловою революцією), та їх вплив на інститут соціальної держави. Питання впливу технологізації на соціальну державу розглянуто з двох позицій: 1) як технологічний прогрес видозмінює модель соціальної держави і чи може призвести до «відмирання» цього інституту; 2) як технології модернізують наявні механізми функціонування класичних моделей соціальної держави. Аналізується вплив роботизації, зростання ролі штучного інтелекту на зайнятість населення (очікуване зростання безробіття). Висловлюється дослідницька гіпотеза, що технологічні новації можуть посилити фінансове навантаження на інститут соціальної держави, яка вже втратила свою стійкість з низки причин і потребує нагальної модернізації. Відтак авторка з’ясовує наявність/відсутність кореляції між технологічним прогресом та потребою реформування моделі соціальної держави з урахуванням соціальних змін на ринку праці та в інших сферах життєдіяльності. Констатована необхідність переосмислення змісту та форми соціальної держави з огляду на глобальні зміни останніх десятиліть. Підкреслено, що ці зміни спричинені цифровізацією, штучним інтелектом, зростанням незахищеності працівників, залучених до нестандартних форм зайнятості і не охоплені соціальним страхуванням. Водночас авторка відзначає невиправданість розгляду технологічного прогресу лише з позицій ризиків для класичних моделей соціальної держави, оскільки очевидними є й переваги, пов’язані зі спрощенням організації надання державами соціальної підтримки. Підкреслено, що технологічний прогрес відкриває як нові можливості, так і посилює наявні та спричиняє нові ризики для соціальної держави, стійкості державних фінансів. Авторка констатує: такі процеси вимагають зміни підходів до системи соціального забезпечення, інституційного «капітального ремонту» соціальної держави.
4
Kokoriev, Oleksii Viktorovych. "СОЦІАЛЬНА ТРИВОЖНІСТЬ І ФОБІЇ НА ҐРУНТІ ІНТОЛЕРАНТНОСТІ:." Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 3, no. 1 (July 8, 2020): 170–79. http://dx.doi.org/10.15421/342018.
Full textAbstract:
Метою статті є вивчення комплексу проблем інтолерантності у соціально-політичному житті Литви та оцінка відповідності політики цієї держави Балтії взятим на себе зобов’язанням, як члена ЄС. Методологічною основою дослідження виступає аксіологічний та інституційний аналіз. За допомогою аксіологічного аналізу з’ясовано місце цінності толерантності в політико-правовій культурі населення Литви та відповідність характеристик цієї культури ціннісній парадигмі ЄС. На основі неоінституціоналізму вивчається протидія Литви широкому спектру проявів інтолерантності, а також дана оцінка відповідності національної політики з утвердження принципу толерантності стратегії ЄС. У статті розглянуто нормативно-правові особливості, характеристики політико-правової культури населення, які перешкоджають або ж сприяють інтолерантності в Литві. Проаналізовано інституційні реформи Литви, спрямовані на зміцнення цінності толерантності та запобігання деструктивним інтолерантним практикам. Теоретичне значення дослідження полягає в з’ясуванні основних загроз, зумовлених проблемами на ціннісному та інституційному рівні в «молодих» демократіях ЄС, які підривають стійкість ліберально-демократичних принципів, зокрема принципу толерантності. Дослідження значуще в частині оцінки відповідності Литви політиці ЄС зі зміцнення толерантності в різних сферах суспільно-політичного життя. Практична цінність дослідження полягає в можливостях подальшого порівняльного аналізу широкого комплексу проблем інтолерантності в Литві зі схожими проблемами та механізмами їх розв’язання в інших країнах пострадянського простору, зокрема й Україні. Дана стаття є першою в українській політичній науці спробою дослідження кейсу Литви на предмет проявів інтолерантності та оцінкою виконання Литвою вимог європейських інституцій щодо відповідності принципу толерантності. У статті окреслено основні прояви інтолерантності у формі різноманітних соціальних фобій (ксенофобія, ромофобія, ісламофобія, гомофобія, мігрантофобія), однак їх перелік нині є ширшим і кожна з них потребує подальшого поглибленого вивчення з прогнозом перспективи поглиблення або ж послаблення. Стаття має емпіричний характер.
5
ТАФІНЦЕВА, Світлана, and Людмила МОТОЗЮК. "ІГРОВА ТЕРАПІЯ У ПСИХОЛОГІЧНІЙ ПРАКТИЦІ РОБОТИ З ДИТИНОЮ: МЕТОДОЛОГІЧНІ ТА ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, no. 1 (54) (May 19, 2022): 78–83. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2022.1.11.
Full textAbstract:
У статі автором визначено основні методологічні та організаційні аспекти ігрової терапії у психологічній практиці роботи із дитиною-клієнтом: центрованість ігрової терапії на дитині, символізм «мови» гри та іграшок, забезпечення злиття витіснених частин психіки дитини через гру, сприймання гри як зони відповідальності та компетентності дитини, ігрова терапія сприяє розгортанню абреакційної гри як свідомого переживання певного травматичного моменту, виставлення терапевтичних обмежень ігрової терапії у вигляді незмінних правил. Оскільки гра діє на імпульси з-за меж свідомості дитини – несвідомого, то враховано терапевтичний вплив ігор через такі їх можливості як: полегшення спілкування (самовираження, доступ до несвідомого, безпосереднє навчання, непряме навчання), сприяння емоційному оздоровленню (катарсис, абреакція, позитивні емоції, кондиціонування страхів, профілактика стресових станів, стрес- менеджмент), покращення соціальних стосунків (терапевтичні стосунки, емпатія, соціальна компетентність, закріплення досвіду), удосконалення особистих якостей (моральний розвиток, стійкість, прискорений психологічний розвиток, креативність, саморегуляція, самооцінка). Доведено, що методологічні та організаційні аспекти використання ігрової терапії у роботі із дитиною-клієнтом сприяють її психосоціальному розвитку та поліпшенню психічному здоров’ю через створення безпечного, конфіденційного та турботливого середовища, яке дозволяє дитині грати з якомога меншими обмеженнями, але стільки, скільки необхідно (для фізичної та емоційної безпеки). Висновки. Визначені методологічні та організаційні аспекти ігрової терапії у психологічній практиці роботи із дитиною враховують її унікальний рівень розвитку та дозволяють освоїтися у більш комфортній ситуації для продуктивного самовираження та пізнання.
6
Kozminykh, Alena. "ОСНОВНІ МЕХАНІЗМИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ПОЛІТИЧНОЇ СТАБІЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ПОЛІТИЧНОГО ТРАнЗИТУ." Філософія та політологія в контексті сучасної культури 12, no. 1 (July 10, 2020): 123–32. http://dx.doi.org/10.15421/352014.
Full textAbstract:
У статті розглянуто феномен політичної стабільності у перехідних політичних системах. Визначено, що під політичною стабільністю варто розуміти стійкість політичної системи, що виражає корінні інтереси основних соціальних груп та забезпечує соціально-політичну стабільність суспільства і відсутність у ньому гострих соціальних і політичних конфліктів. Відзначено, що фундаментальною умовою забезпечення політичної стабільності в Україні є припинення збройного конфлікту, повернення захоплених територій та досягнення миру та соціальної стабільності в державі.
7
Andres, Andrii, Valeriy Kryzhanovsky, and Olha Rymar. "Соціально-особистісні аспекти психофізичної підготовки особового складу Національної Гвардії України." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 2(54) (July 1, 2021): 3–11. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-02-03-11.
Full textAbstract:
Актуальність. Соціальна спрямованість професійної підготовки, особливості розвитку й формування психофізичної готовності правоохоронних органів України в цей час зумовлені, передусім, ускладненням соціально-політичної ситуації в державі та труднощами розвитку українського суспільства. Психофізичні особливості працівників правоохоронних органів України повинні визначати зміст професійно-прикладної фізичної підготовки. Із підвищенням рівня розвитку психофізичних якостей покращується функціональний стан організму й забезпечується його стійкість до впливу несприятливих чинників в екстремальних умовах. Мета роботи – з’ясування ступеня важливості та впливу професійно-прикладної психофізичної підготовки на ефективність роботи військовослужбовців. Матеріали і методи. У роботі використано методи теоретичного аналізу й узагальнення даних спеціальної науково-методичної літератури та інформаційних ресурсів мережі Інтернет; соціологічний метод (анкетування) та методи статистичної обробки даних. У ході дослідження про- ведено опитування 168 фахівців військово-облікових спеціальностей Київського національного університету Національної гвардії України з актуальних питань професійно-прикладної психофізичної підготовки військово- службовців. Результати дослідження та ключові висновки. З’ясовано, що потребує розв’язання проблема встановлення мирного врегулювання воєнного конфлікту на Сході країни, пошуку ефективних засобів, методів і технологій для покращення фізичної підготовленості офіцерів та модернізація озброєння військових. Перспек- тивними напрямами вдосконалення фахової підготовки військовослужбовців є формування психофізичної підготовки та розвиток професійно важливих якостей особового складу Національної гвардії України. 92,3% фахівців відзначили актуальність питання пошуку шляхів удосконалення психофізичних професійно-важливих якостей офіцерів Національної гвардії України. 51,2 % фахівців військової сфери відзначили, що підвищення психофізичної підготовленості в особистісному аспекті матиме позитивний вплив на психічне й соматичне здоров’я офіцерів. У соціальному плані вдосконалення психофізичної підготовленості, на думку 44,6 % фахівців, сприятиме покращенню обороноздатності країни та 42,3 % указали на підвищення іміджу офіцерів.
8
Друшляк, Марина Григорівна, Олена Миколаївна Семеног, Наталія Вікторівна Грона, Наталія Петрівна Пономаренко, and Олена Володимирівна Семеніхіна. "ТИПОЛОГІЯ ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСІВ ДЛЯ РОЗВИТКУ ІНФОМЕДІЙНОЇ ГРАМОТНОСТІ МОЛОДІ." Information Technologies and Learning Tools 88, no. 2 (April 29, 2022): 1–22. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v88i2.4786.
Full textAbstract:
У статті схарактеризовано типологію електронних ресурсів у галузі медіаосвіти, визначено типи електронних ресурсів, які можуть бути успішними для розвитку інфомедійної грамотності учнівської та студентської молоді, проведено експертну оцінку ефективності типів електронних ресурсів для формування інфомедійної грамотності. Медіаосвіту схарактеризовано як процес навчання і самонавчання за посередництва медіа, як науково-освітню сферу діяльності, що спрямована на формування психологічного захисту від маніпуляцій та формування медіаграмотності особистості. Показано, що інфомедійна грамотність характеризується набором маркерів: медіаграмотність, критичне мислення, соціальна толерантність, стійкість до впливів, фактчекінг, інформаційна грамотність, цифрова безпека, уміння запобігати ризикам у комунікації, візуальна грамотність; уміння втілювати ідеї завдяки онлайн-інструментам, уміння використовувати медіа для соціального блага. Обґрунтовано, що розвитку інфомедійної грамотності значною мірою сприяють Інтернет-ресурси. Проведений аналіз електронних освітніх ресурсів у мережі Інтернет уможливив їх класифікацію: відеоконтент (вебінари, освітні серіали, медіатексти, ютуб-канали тощо); аудіоконтент (подкасти); освітні платформи (Prometheus, Ed-Era, IREX, 4mamа та подібні до них); текстові ресурси (онлайн посібники, е-словники тощо); креолізовані ресурси (комікси, дудли, постери, інфографіка тощо); ігровий контент (онлайн ігри); соціальні мережі й дискусійні Інтернет-майданчики; спеціалізовані науково-популярні сайти (сайти наукових лабораторій, громадських організацій; сайти, створені при університетах тощо). Проведено експертну оцінку ступеня потенційного впливу Інтернет-ресурсів на розвиток інфомедійної грамотності. За результатами експертної оцінки найбільш ефективно впливають на розвиток кількості маркерів інфомедійної грамотності освітні платформи (Prometheus, Ed-Era, IREX, 4mamа та подібні до них), відеоконтент (вебінари, освітні серіали, ютуб-канали тощо) і текстові ресурси (онлайн посібники, е-словники тощо).
9
Кот, Л. Л. "ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СОЦІАЛЬНОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА: МАКРОЕКОНОМІЧНИЙ ПОГЛЯД." Підприємництво і торгівля, no. 32 (December 20, 2021): 33–40. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-32-05.
Full textAbstract:
У статті досліджено зарубіжні і вітчизняні теоретико-економічні підходи до вивчення соціального підприємництва, виділено характеристики, властиві соціальному підприємництву, які відрізняють явище від традиційних некомерційних і комерційних організаційно-управлінських форм ведення діяльності: 1) пріоритетність соціальної місії; 2) інноваційність; 3) адресність; 4) змішані джерела фінансування; 5) подвійність в оцінці ефективності; 6) інвестиційний характер діяльності; 7) фінансова стійкість; 8) обмежений розподіл прибутку. В результаті виділення і вивчення основних характеристик соціального підприємництва, а також поглядів вчених на значення вищевказаних характеристик у визначенні соціального підприємництва, виділено параметри, за якими погляди вчених в гуманітарній науці на соціальне підприємництво є різними: 1) межі соціального підприємництва; 2) форми соціального підприємництва; 3) сутність соціального підприємництва; 4) інноваційність; 5) джерела фінансування; 6) обмеження в розподілі прибутку; 7) обмеження сфер діяльності. Зазначено, що в даний час практично всі дослідники в якості основних характеристик соціального підприємництва відзначають обов’язкову пріоритетність соціальної місії, адресність діяльності, фінансову стійкість. Запропоновано до складу основних характеристик соціального підприємництва включати також наступні – змішані джерела фінансування, подвійність в оцінці ефективності, обмежений розподіл прибутку. Сформульовано визначення соціального підприємництва як діяльності, спрямованої на реалізацію проголошеної соціальної місії, пов’язаної з підвищенням добробуту і якості життя певних груп населення, що використовує змішані методи управління і джерела фінансування, здатна генерувати дохід, що спрямовується в першу чергу на реалізацію соціальної місії. Визначено, що основними суб’єктами соціального підприємництва є соціальні підприємства у формі комерційних, некомерційних організацій або приватних підприємців, діяльність яких відповідає зазначеним у цьому дослідженні характеристикам соціального підприємництва. Виділено основне протиріччя, характерне для соціального підприємництва – прагнення до досягнення соціальної місії, з одного боку, і необхідність отримання доходу, з іншого боку, внаслідок чого виникають і інші суперечності – в комбінуванні джерел фінансування; в оцінці ефективності соціального підприємства – необхідності оцінювати як соціальну, так і економічну ефективність; в необхідності підтримки фінансової стійкості діяльності і прагненні досягнення інвестиційного соціального ефекту.
10
Горова, О. О. "ОСОБИСТІСНА ГОТОВНІСТЬ ПЕРСОНАЛУ ОСВІТНІХ ОРГАНІЗАЦІЙ ДО КОНСТРУКТИВНОГО РОЗВ’ЯЗАННЯ КОНФЛІКТІВ ЯК ЧИННИК СУБ’ЄКТИВНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ." Problems of Modern Psychology, no. 4 (February 11, 2022): 29–36. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-4-4.
Full textAbstract:
У статті представлено результати дослідження проблеми особистісної готовності персоналу освітніх організацій до конструктивного розв’язання конфліктів для досягнення ними суб’єктивного благополуччя. Розглянуто сутність дефініцій терміна «конфлікт» з погляду прихильників різних наукових підходів (психодинамічного, мотиваційного, ситуаційного, організаційного, особистісного, аналітичного й інших) – «готовність персоналу освітніх організацій до розв’язання конфліктів», «суб’єктивне благополуччя». Висвітлено зміст готовності персоналу освітніх організацій до конструктивного розв’язання конфліктів, що передбачає вміння діагностувати ймовірність появи конфлікту, прогнозувати особливості його розвитку, запобігати, взаємодіяти в ситуації конфлікту, виходити із проблемних ситуацій тощо. Вибір стратегії розв’язання конфлікту залежить від індивідуальних, сімейних та суспільних переконань, цінностей, досвіду, культури тощо. Здатність персоналу освітніх організацій контролювати із плином часу цілу низку чинників, як конструктивних, так і небажаних (стійкість, самореалізація, соціальна емоційна компетентність, особисті реакції на діяльність в освітній організації (виснаження, втома, стрес тощо)) в умовах конфліктної ситуації, є важливим чинником суб’єктивного благополуччя і передбачає опанування вмінь вибирати конструктивну позицію в освітній діяльності в момент розгортання конфлікту, прагнення дотримуватися настанов і правил діалогічного спілкування, уміння активно діяти на всіх етапах управління конфліктною ситуацією. Обґрунтовано, що суб’єктивно благополучний персонал освітніх організацій здатний не лише конструктивно розв’язувати різні конфлікти, а і сформувати в молоді загальнолюдські, національні, громадянські, сімейні й особистісні цінності.
11
Блискун, Олена, Наталія Завацька, and Аліса Горобець. "Систематизація параметрів, критеріїв і рівнів соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції особистості." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(55) (2021): 31–42. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-55-2-31-42.
Full textAbstract:
У статті виокремлено систему параметрів, критеріїв і рівнів соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму, що включає когнітивний, емоційно-оцінний, світоглядний, поведінковий компоненти. Показниками когнітивного компоненту є наявність знань про культуру, вміння встановлювати звʼязки між наявними знаннями, давати змістовну характеристику своїх вчинків і взаємин, наявність знань щодо норм і правил поведінки у міжособистісній взаємодії, знання про суспільні цінності. Показниками емоційно-оцінного компоненту є наявність емоційних, вольових, інтелектуальних, мотиваційних складових, які відображають динаміку і специфіку емоційних переживань, що є субʼєктивним індикатором ефективності соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму. Показники світоглядного компоненту відображають прояв повноти, самостійності, стійкості суджень. Показники поведінкового компоненту відображають використання отриманих знань на практиці, у міжкультурній взаємодії, перенесення отриманого досвіду з одних ситуацій в інші, самооцінку власних вчинків, прояв переконань, стійкість поведінки. Визначено основні складові ефективної реалізації системи соціально - психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму, що полягають у необхідності розвитку таких стратегічних напрямків: вдосконалення реінтеграції як соціального процесу, який передбачає зміцнення взаємозвʼязку всіх структурних компонентів цього процесу – стратегічно-цільового, організаційно-діяльнісного, змістового, оціночно-прогностичного; привнесення соціально-психологічних знань, що дозволяють розвивати життєво важливі вміння і навички (адаптуватися в умовах, що змінюють життєдіяльність), знаходити позитивну соціальну ідентичність; більш широке впровадження інтегративно-інваріантної технології розвитку соціально-психологічної спроможності молоді у практику роботи фахівців (психологів, соціальних працівників); розвиток соціально-психологічної спроможності молоді з позиції міждисциплінарного підходу (поширення досвіду командної роботи тощо); включення в арсенал соціально-психологічної роботи методів освіти, розвитку інтересу до життя і креативності; використання в цілях вибору і моделювання технологій запропонованої типології та класифікації мішеней соціально-психологічного впливу в залежності від рівня розвитку соціально - психологічної спроможності та соціального потенціалу молоді; моделювання корекційних програм з урахуванням вікових та індивідуально - особистісних обмежень і ресурсів; організацію активного соціально-психологічного навчання; підвищення показників соціально-психологічної зрілості; організацію рецептивного (приймаючого) середовища для забезпечення психологічно комфортних і стимулюючих реінтеграцію умов для реадаптації та інкультурації у нові (або істотно оновлені) умови і правила соціальних комунікацій; необхідність визначення і засто сування резервних можливостей молоді у процесі її реінтеграції у соціум. Ключові слова: молодь, реінтеграція, соціально-психологічне забезпечення процесу реінтеграції, сучасний соціум.
12
Франчук, Л., Н. Крючкова, O. Марущак, Т. Артюх, and O. Чирва. "ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ СТІЙКОСТІ В УКРАЇНІ В УМОВАХ ПАНДЕМІЇ COVID-19: СУЧАСНІ ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ УДОСКОНАЛЕННЯ." Financial and credit activity problems of theory and practice 1, no. 42 (March 31, 2022): 502–9. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3741.
Full textAbstract:
Анотація. Запропоновано погляд на проблеми забезпечення економічної стійкості в Україні в умовах пандемії COVID-19. Здійснено ґрунтовний аналіз досліджень з розвинених країн і країн, що розвиваються, в розрізі соціо-економічних наслідків коронокризи і шляхів підвищення економічної стійкості в умовах пандемії COVID-19. Виділено ключові драйвери коронокризи та її вплив на економіку в світі загалом і Україні зокрема. Розглянуто основні соціально-економічні наслідки пандемії COVID-19. Наведено приклади заходів, які запроваджуються урядами різних країн світу, що спрямовані на відновлення економічної стійкості в умовах пандемії COVID-19. Окремий фокус спрямовано на причинно-наслідкові зв’язки в розвитку коронокризи щодо економічної стійкості. Наголошено на нетиповому перебігу коронокризи в порівнянні з «традиційними» фінансовими і соціально-економічними кризами. Подано особливості заходів урядів країн світу в умовах коронокризи, що сфокусовані на важелях соціальної підтримки та діджиталізації. Узагальнено кращі практики з подолання негативних соціально-економічних наслідків пандемії COVID-19, що спрямовані на укріплення економічної стійкості. Наведено приклади заходів соціальної підтримки та діджиталізації в контексті мінімізації негативних наслідків коронокризи. Здійснено огляд комплексу заходів Уряду України на тлі пандемії COVID-19, що покликані зміцнити економічну стійкість України. Виділено релевантні рішення щодо боротьби з негативними соціально-економічними наслідками коронокризи, спираючись на українську проблематику. Виділено потенційні зони ризику фінансової та соціально-економічної природи в контексті коронокризи, базуючись на особливостях національної економіки України. Визначено пріоритетні напрями для формування комплексу заходів Уряду України в контексті боротьби з негативними соціально-економічними наслідками пандемії COVID-19. Подано авторське бачення щодо заходів соціальної підтримки та діджиталізації, що були би дієвими в укріпленні економічної стійкості на тлі коронокризи в Україні. Наголошується на тому, що з метою досягнення економічної стійкості важливо підтримувати баланс у заходах між запобіганням новим випадкам інфікування COVID-19 і відновленням росту економічної активності. Ключові слова: економічна стійкість, COVID-19, коронокриза, програма соціальної підтримки, програма підтримки бізнесу, діджиталізація. Формул: 0; рис.: 0; табл.: 0; бібл.: 18.
13
Piliavsky, V. "Взаємозв`язок між стійким розвитком та збалансованою ресурсною політикою підприємства." Bulletin of Sumy National Agrarian University, no. 2(80) (February 25, 2019): 52–56. http://dx.doi.org/10.32845/bsnau.2019.2.10.
Full textAbstract:
В статті проаналізовано характер впливу економічних, соціальних, технологічних, фінансових компонентів на економічне зростання в умовах складної економічної ситуації на основі збалансованої ресурсної політики підприємства.Складна економічна ситуація змушує підприємства аграрного сектору економіки шукати й використовувати нові фактори росту, що визначають розробку сучасних механізмів управління, які спрямовані на інтенсифікацію відтворювального процесу й підвищення ефективності виробництва.
А отже, найважливішим питанням економічної науки на сьогодні є економічна стійкість функціонування підприємств, яка визначається великою кількістю факторів, а саме: соціально-економічними умовами господарювання, рівнем техніки й технології виробництва, наявністю науково-технічного та ресурсного потенціалу, кваліфікованого кадрового складу тощо. Саме соціальний, технологічний, фінансовий компоненти ресурсного потенціалу сприяють отриманню економічної ренти і гарантують стійкі конкурентні переваги, а специфічні і унікальні ресурсні складники забезпечують нейтралізацію загроз з боку зовнішнього економічного середовища і сприяють формуванню системи цінностей для споживачів.
14
Блинова, Олена. "Соціально-психологічні проблеми адаптації обдарованих учнів." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(50)T1 (2019): 17–28. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-1-17-28.
Full textAbstract:
Проблема взаємодії особистості та соціуму, організації життєвого середовища для розвитку творчої особистості є важливою. Актуальність дослідження пов’язана із потребою зберегти та розвинути творчу обдарованість дитини на всіх етапах розвитку, що вирішує нагальне завдання формування творчого потенціалу суспільства. Мета дослідження полягає у вивченні соціально-психологічної інтеграції обдарованих учнів у системі міжособистісних відносин групи. Застосовано методи теоретичного аналізу, узагальнення та систематизації результатів наукових досліджень. Результати. Визначено, щопсихологічні труднощі взаємодії обдарованих підлітків з різними видами здібностей та педагогів мають якісно різний характер. Відносини міжособистісної значимості, що характеризують соціальну ситуацію розвитку обдарованої особистості, практично на всіх етапах її руху до соціальної зрілості, мають специфічний характер порівняно з взаємовідносинами «звичайних» дитини, підлітка, юнака зі своїм референтним оточенням. Висновки. З’ясовано, що характер впливу соціального оточення на прояв обдарованості особистості може бути як позитивним, так і негативним, гальмуючим. Для всіх видів обдарованих учнів значущими є міжособистісні відносин з педагогом. Розуміння типології обдарованості є першим та необхідним кроком вчителя для конкретної роботи з обдарованими учнями, справжньої допомоги у розвитку, реалізації їх можливостей. Показано, що при розв’язанні проблеми інтеграції обдарованого учня у шкільне середовище, важливими є положення соціально-психологічної моделі входження особистості до референтної групи. Визначено, що важливими для успішної адаптації обдарованих дітей є індивідуально-психологічні характеристики, зокрема, емоційна стійкість, висока толерантність до фрустрації, доброзичливе ставлення до оточуючих, позитивне самоставлення.
15
Мельничук, Ю. М. "НАПРЯМИ ПІДВИЩЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТІЙКОСТІ ПІДПРИЄМСТВ В УМОВАХ НЕЗАЛЕЖНОГО РЕГІОНУ." Actual problems of regional economy development 2, no. 16 (November 25, 2020): 170–78. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.170-178.
Full textAbstract:
Стаття «Напрями підвищення фінансової стійкості підприємств в умовах незалежного регіону» спрямована на дослідження фінансової стійкості підприємства, шляхів її досягнення в умовах формування незалежного регіону в Україні. Метою статті є проаналізувати фінансову стійкість підприємства як складову економічної стійкості незалежного регіону. У роботі застосовувалась сукупність методів дослідження, що становить методологію аналізу та організації основних публікацій, законодавчих актів та законів, а саме методи узагальнення, порівняння, хронологізації, аналізу та узагальнення. Використовується складна система фінансових перетворень у вигляді пелюсткової діаграми з використанням маркерів за допомогою програми Microsoft Excel. У статті розглядається поняття «економічної стійкості», що дозволяє повноцінно осягнути значення фінансової стійкості підприємства, як невід’ємної її складової, в умовах автономного регіону. Доведено значущість соціальної стійкості в структурі економічної стійкості, як центрального і найважливішого фактору формування бізнесу та економіки держави. Результатами дослідження стали висновки, зроблені на основі дослідження наукової та законодавчої бази досліджень з даної проблематики, а також формування основних напрямів підвищення фінансової стійкості на основі соціальної стійкості, що і утворило наукову новизну в сфері економічних досліджень. Практичну значущість наукового дослідження та його результатів становить фінансовий аналіз ринку продовольчих товарів, як основний показник добробуту населення, оскільки формування соціуму є основною ланкою на яку спрямовується пропозиція будь якого ринку. Це і є основа формування незалежного регіону в центрі організації якого є потреба людини в соціально-економічних благах. Запропоновано поглибити дослідження в напряму соціальної стійкості як одного з основних чинників впливу на економічну стійкість підприємства.
16
Яцишин, М., and Н. Яцишин. "Концепції та основні ідейні принципи соціального контролю." Історико-правовий часопис 15, no. 1 (February 18, 2021): 3–8. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2020-1/1.
Full textAbstract:
У статті проаналізовані аспекти створення соціального механізму взаємодії суб'єктів громадянського суспільства з метою вирішення суспільно значущих завдань правопорядку, основою для розробки якого є соціальний контроль. У соціальному контролі за станом суспільних відносин виділені три найважливіші напрямки, а саме ретроспективний, превентивний і прогнозуючий контроль. Ретроспективний соціальний контроль показує спектр раніше розглянутих проблем, механізм їх вирішення і досягнутий результат. Цей контроль стає основою для більш поглибленої оцінки результатів у протидії різним правопорушенням. Превентивний соціальний контроль сприяє виробленню у громадян стереотипів поведінки, заснованих на суспільно значущих соціальних нормах, які в перспективі покликані допомагати членам соціуму орієнтуватися в різних життєвих ситуаціях, в них закріплюється морально-етичний і духовний досвід суспільного розвитку. Прогнозуючий соціальний контроль заснований на ідеї попередження порушень, практиці своєчасної реєстрації дій, що відхиляються від прийнятих норм, попереджувальному інформування про їх наслідки. Соціальний контроль являє собою комплекс процесів, покликаних забезпечити стійкість, згуртованість та об’єктивність в управлінні поведінкою соціальних груп, інститутів та індивідів. За допомогою соціального контролю створюється можливість фіксації ступеня відхилення різних поведінкових актів від встановлених суспільством норм. Проблематичність ідеї соціального контролю пов’язана з загальними недоліками суспільства, або ж низьким моральним рівнем конкретного соціального інституту чи групи населення. Якісний результат дії соціального контролю прямо пов'язаний зі ставленням та цілями владних структур. Принципи соціального контролю покликані сформувати правомірну, моральну, активну життєву позицію індивіда в суспільстві.
17
Безлюдна, Валентина, Віталій Павелків, and Любов Осьмак. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ СОЦІАЛЬНО-ПЕРЦЕПТИВНИХ ОЦІНОК В СИСТЕМІ «СТАРШОКЛАСНИК-ВЧИТЕЛЬ»." Психологія: реальність і перспективи, no. 14 (April 1, 2020): 27–34. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.147.
Full textAbstract:
Стаття присвячена висвітленню однієї із центральних умов успішності навчання і навчальної діяльності підлітків – налагодженню продуктивних взаємозв’язків із учителем. Основою цього процесу є співпадіння системи уявлень про партнера по взаємодії у кожного із учасників навчально-виховного процесу. Об’єктивність соціально-перцептивного сприйняття, відсутність упереджень та стереотипових приписів забезпечують побудову продуктивних стосунків між вчителем і учнем. В емпіричному дослідженні брали участь 49 старшокласників та 10 вчителів. Перевірялася узгодженість соціально-перцептивних оцінок за основними особистісними якостями підлітків, що беруть участь у побудові стосунків. Встановлено, що за показником визнання перцептивно-інтерактивної компетентності простежується не лише низький рівень сформованості якості, а й наявність розбіжності у її взаємо- та самооцінуванні. Серед шести характеристик комунікативно-перцептивноїкомпетентності найнижчі показники отримані за шкалою соціальної адаптованості. Високі оцінки отримані за показником стійкість емоційних станів учнів та їх взаємоузгодженість у позиціях обох учасників навчального процесу.Питання стереотипізації сприйняття та упереджень простежено в дослідженні шляхом аналізу образу ідеального учня. На основі співставлення уявлень представників двох вибірок щодо шести інструментальних типів успішного учня встановлено наявність суттєвих відмінностей усистемі соціально-перцептивних установок: педагоги зорієнтовані на визнання схильності учня до творчого підходу у навчанні, учні - на виокремлення мотиваційно-трудової складової навчальної діяльності. За результатами проведеного дослідження встановлено, що взаємо- ісамооцінювання соціально-значущих якостей старшокласників в цілому взаємоузгоджені, хоча їх рівневі показники вказують на наявність вищої критичності у підлітковому сприйманні
18
Kosynska, Anastasiia. "Соціальний порядок міста у філософських теоріях: від Георга Зіммеля до Мішеля де Серто." Multiversum. Philosophical almanac 1, no. 2 (June 8, 2021): 77–98. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2021.1.2.05.
Full textAbstract:
У статті розглянуто місто з точки зору соціального порядку від класичних соціальних теорій до сьогодення. В основу покладено погляди Георга Зіммеля, механістична теорія Мамфорда Льюїса, ідея розподілу праці Дюркгейма та місто як продукт культури Макса Вебера, за допомогою яких автор аналізує міську реальність Анрі Лефевра, соціум спектаклю Гі Дебора та протиставлення стратегії та тактики в містах Мішеля де Серто. Поняття «соціальний порядок» стосується визначених обмежень, заборон та контролю у суспільній житті; має на увазі існування взаємин у суспільстві; включає в себе елемент передбачуваності та повторюваності у суспільному житті; може означати визначену узгодженість компонентів соціального життя; відзначає стійкість, більш чи менш тривале збереження її форми. На ґрунті переосмислення міського життя зроблена спроба переосмислити соціальний порядок, що є дотичним ідеям етнометодології. Метою статті є деталізація концепту міста в контексті конституювання та функціонування соціального порядку та окреслення підстав для розвитку цього аспекту в етнометодології Гарольда Гарфінкеля та його послідовників.
19
Висоцька, І. Б. "Поняття та сутність категорії "соціально-економічна стійкість національної економіки"." Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія економічна, вип. 1 (2013): 13–20.
Find full text
20
Грішин, Едуард. "РЕЗИЛІЄНТНІСТЬ ОСОБИСТОСТІ: СУТНІСТЬ ФЕНОМЕНУ, ПСИХОДІАГНОСТИКА ТА ЗАСОБИ РОЗВИТКУ." Вісник ХНПУ імені Г. С. Сковороди "Психология", no. 64 (2021): 62–81. http://dx.doi.org/10.34142/23129387.2021.64.04.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження: Сьогодні резилієнс як особливість людської психіки набуває великого значення через необхідність опору стресам, пов’язаним із актуальними соціально-економічними проблемами – життям в умовах пандемії, соціально-політичних конфліктів, загостренням економічних проблем у державі тощо. Проблема резилієнс як здатності чинити опір стресам та виявляти психічну стійкість є достатньо розробленою у зарубіжній психології, утім українськими дослідниками досі не було здійснено адаптації чи власні розробки засобів психодіагностики та розвитку резилієнс особистості. Мета дослідження: концептуалізувати поняття резильєнтності та виявити психологічний зміст та характеристики. Методи дослідження: теоретичні (аналіз наукових літературих джерел, узагальнення теоретичних даних з проблеми дефініції резильєнтності). Результати дослідження: у статті представлені результати теоретичного аналізу феномену резильєнтності, проаналізовано його психологічні фактори та ресурсний потенціал для особистості. Висновки.У результаті теоретичного аналізу встановлено, що феномен резильєнтності у психології розуміється у трьох площинах – як риса чи здатність особистості долати стрес, як процес копінгу та як адаптаційно-захисний механізм особистості, що дозволяє протистояти стресу чи адаптуватись після психотравми. Перевагами дії резильєнтності є висока адаптивнітсь, психологічне благополуччя та успішність у діяльності індивіда. Психологічними факторами розвитку резильєнтності є націленість життя на певну мету, почуття узгодженості життя, перевага позитивних емоцій, життєстійкість, висока адекватна самооцінка, активні копінги, самоефективність, оптимізм, наявність соціальної підтримки та спроможність звертатись за підтримкою до інших, когнітивна гнучкість, висока духовність особистості.
21
Polishchuk, O. S. "Довіра як умова утворення колективної дії." Grani 18, no. 2 (January 12, 2015): 21–26. http://dx.doi.org/10.15421/1715033.
Full textAbstract:
Розглянуто довіру як соціально-філософський феномен, що сприяє формуванню та ефективності колективної дії. Доведено, що вона демонструє характер розвитку соціального партнерства як на рівні суспільства, так і окремих його сфер міжособистої, міжгрупової взаємодії, що забезпечує узгодженість та стійкість колективної дії у досягненні мети. Довіра виступає продуктивною соціальною конструкцією взаємодії, і недооцінка цього фактора взаємодії призводить до неефективності колективної дії, до її непередбачуваності ризикам, до зниження ідентифікаційного процесу. Проаналізовано основні концепти, в яких розкривається суть поняття «довіра». Доведено, що воно є суто сучасним поняттям, яке формувалося протягом усього періоду існування людства і в кожному етапі набувало нових значень. Встановлено, що дане явище, з антропологічної точки зору, є важливим складовим елементом колективної дії, який виконує роль «клею». Тобто завдяки їй відбувається згуртування індивідів у процесі досягнення мети. З’ясовано, що довіра проявляється в діяльності, а звідси стає зрозумілим, що її формами, в рамках діяльності особистості, індивіда, будуть солідарність, співпереживання, допомога, співпраця людини з людиною тощо. Відзначається роль довіри у забезпеченні соціального капіталу.
22
Степаненко, Л. В. "АДАПТАЦІЙНІ ВЛАСТИВОСТІ У СКЛАДІ ЕМОЦІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ОСОБИСТОСТІ." Problems of Modern Psychology, no. 1 (June 30, 2021): 137–43. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-1-15.
Full textAbstract:
У статті представлено теоретичний аналіз проблеми емоційно-функціонального потенціалу як частини більш загальної категорії потенціалу особистості. Проаналізовано структурні складники емоційно-функціонального потенціалу: емоційні властивості особистості, адаптивні властивості особистості, копінг- стратегії та механізми психологічного захисту. Виявлено кількісні та якісні характеристики зв’язків адаптаційних властивостей із особистісними емоційними властивостями та копінг- захисними механізмами у психологів. Визначено взаємозв’язок адаптивних властивостей із характеристиками емоційного реагування (емоційна збудливість, інтенсивність емоцій, емоційна лабільність-ригідність, експресивність, емоційна стійкість-нестійкість, оптимізм-песимізм) і стійкими емоційними властивостями (тривожність, напруження, безпечність, сміливість у соціальних контактах, емоційна стійкість). Встановлено відсутність зв’язків показника стійкої емоційної властивості «емоційна чуйність» із показниками адаптаційного потенціалу. З’ясовано, що адаптаційні можливості особистості значною мірою визначаються її емоційними властивостями, які мають тісний зв’язок із копінг- захисними механізми. Визначено взаємозв’язки адаптивних властивостей із копінг-захисними механізмами особистості (конфронтація, самоконтроль, визнання відповідальності, втеча-уникнення, планомірне вирішення проблеми; витіснення, регресія, заміщення, проекція, гіперкомпенсація). Доведено, що копінг-стратегії «пошук соціальної підтримки», «планування розв’язання проблем» мають зворотні зв’язки з показниками моральної нормативності та загальним показником адаптивності особистості; копінг- стратегії «дистанціювання», «позитивна переоцінка» та захисні механізми особистості «заперечення», «компенсація», «раціоналізація» не показали взаємозв’язку з адаптивними властивостями психологів. Узагальнено, що успішність адаптаційного процесу у стресових ситуаціях визначається своєрідним репертуаром копінг-стратегій, захисних механізмів і компонентів адаптаційного потенціалу. Отримані результати експериментального дослідження дали змогу отримати нові дані в розумінні роботи емоційно-функціонального потенціалу особистості, який базується на емоційних властивостях особистості у зв’язку з копінг-захисними механізмами.
23
Пілецький, Віктор. "Соціально-психологічні умови розвитку емпатії у підлітків." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т3 (2021): 165–79. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-165-179.
Full textAbstract:
В статті розглянуто емпатію як специфічну психічну діяльність. Об'єктом емпатії виступають переживання іншої людини, предметом – способи, якими можна забезпечити благополуччя іншої людини. Мотивуючою потребою, що приводить в дію процес емпатії, є потреба у благополуччі іншої людини. Емпатійні дії спрямовані на надання допомоги іншій людині, яка в емпатогенній ситуації є носієм переживань неблагополуччя (горе, печалі). Тим самим, результатом емпатії для її суб'єкта виступає переживання досягнутого благополуччя. Автор визначає рівні володіння емпатійними діями: предметний, перцептивний, смисловий.Рівень розвитку емпатійних дій визначають такі критерії:ступінь усвідомленості, розгорнутості і диференційованості дій;повнота реалізації емпатійного процесу;стійкість (емпатійна чуйність стосовно різних «об’єктів»);ступінь розвитку емоційного, когнітивного і поведінкового компонентів.Проведене емпіричне дослідження дозволило автору зробити висновки, що оволодіння емпатією підлітками знаходиться на перцептивному рівні розвитку, що характеризує часткову реалізацію емпатійного процесу і найчастіше випадає ланка сприяння, іноді співчуття. Досліджувані підлітки не здатні планомірно реалізувати емпатійний процес, відчувають труднощі на тому чи іншому етапі його здійснення. Перцептивний рівень розвитку емпатії характеризується нестійкістю емпатійної чуйності. Прояв емпатії пов’язаний у них з орієнтацією на соціальні норми, на соціальне схвалення.В ході дослідження встановлено, що у досліджуваних підлітків всі три компоненти емпатійної здатності мають середній рівень розвитку (найменший розвиток має когнітивний компонент). Ключові слова: емпатія, підлітки, емпатійні дії, емпіричне дослідження, компоненти емпатії.
24
КУДІНОВА, Маргарита. "ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ РІВНІВ СТРЕСОСТІЙКОСТІ СТУДЕНТІВ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Психологія, no. 4 (53) (May 12, 2022): 40–45. http://dx.doi.org/10.32689/maup.psych.2021.4.7.
Full textAbstract:
Актуальність емпіричного дослідження стресостійкості студентів з особливими освітніми потребами обумовлюється тим, що на сьогодні не існує єдиної системи визначення рівня стресостійкості студентів, не визначені чіткі критерії та показники стресостійкості. Мета даної статті – визначити рівні стресостійкості студентів з особливими освітніми потребами; здійснити порівняльний аналіз стресостійкості студентів з особливими освітніми потребами та здорових студентів. У результаті дослідження виділено два критерії стресостійкості студентів з особливими освітніми потребами: особистісний (внутрішній) та соціальний (зовнішній). Показниками сформованості критеріїв визначено нервово-психічну стійкість, домінуючий стан, загальну стресостійкість, стресостійкість у навчальній діяльності, суб’єктивнє переживання щастя, стан фрустрації та життєстійкість. Доведено, що стресостійкість студентів з ООП обумовлена їх соціальною ситуацією розвитку та умовами життєдіяльності. Встановлено, що такі студенти характеризуються нижчим рівнем нервово-психічної стійкості, більш пасивним ставленням до ситуації стресу, зниженим тонусом, неспокоєм, більшою мінливістю емоційного тону, негативним образом себе у порівнянні зі здоровими студентами. Підтверджено, що більшість студентів з ООП мають низький рівень стресостійкості, нижчий рівень суб’єктивного почуття щастя, більш виражені стани фрустрації у стресі, нижчий рівень життєстійкості, ніж здорові студенти.
25
Візнюк, Інесса. "Соціально-психологічні особливості адаптації особистості в аспекті збереження здоров’я." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(53)T3 (2020): 19–30. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-3-19-30.
Full textAbstract:
Статтю присвячено вивченню взаємозв’язку психологічної стійкості й психосоматичного здоров’я. Здійснено теоретичне узагальнення підходів до проблеми психологічної стійкості особистості. Виявлено чинники та структуру психологічної стійкості особистості. Розглядається проблема взаємозв'язку психологічної стійкості особистості та психосоматичного здоров'я. Показано, що збереження психосоматичного здоров'я можливо за умови відповідності фізіологічних, особистісних і соціальних норм психологічного потенціалу людини, в основі якого є стійкість. Проаналізовано потенційний ризик розвитку соматичних хвороб щодо деструкції психіки людини. Визначено методики вимірювання проявів психологічної стійкості, представлено і апробовано відповідний комплекс методів психодіагностики. Емпірично встановлено зв’язок між рівнем сформованості психологічної стійкості та психосоматичним здоров’ям у дослідженні контрольної групи та аналогічними показниками в дослідженні експериментальної групи. Доведено, що збереження психологічної стійкості особистості є актуальною проблемою, розв’язання якої означає досягнення особистістю гармонійного розвитку, підтримання оптимального психічногоздоров’я протягом всього життя. Вказано, що під час захворювання відбувається переструктурування, зміна інформаційних і соціальних установок стану. Доведено, що деструктивні розлади є передумовою виникнення соматичних захворювань. Їх первинний генезис становить нозологічну форму прояву й відображає центральні переживання людини за складом важкості психологічного стану. Відзначено, що соматичне захворювання не прямо моделює відповідно стану переживання, а відображає процес складний і опосередкований. Досліджено, що зміни відбуваються у самих станах й інтерпретуються в психопатологічні порушення. Безпосередньо результати за показниками цього дослідження мають значимість у створенні міжнародної співпраці щодо вивчення програм і проектів у контексті трансформації системи охорони здоров’я згідно стандартів міжнародного партнерства та впровадження програми культурного обміну, яка здійснюється у справах розвитку освіти та культури між країнами. Ключові слова: психологічна стійкість особистості, самоактуалізація, психосоматичні кореляти, психологічне здоров’я, рефлексивні механізми.
26
Гаркуша, Н. І. "Про стійкість ненульового стану рівноваги однієї моделі взаємодії соціальних прошарків суспільства." Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія "Фізико-математичні науки", вип. 2 (2014): 104–7.
Find full text
27
Тептюк, Юлія. "ЩОДО РЕЗУЛЬТАТІВ ЕМПІРИЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ВИЯВУ СТРЕСОСТІЙКОСТІ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ ГРУП." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: психологічні науки 13, no. 2 (February 20, 2020): 264–80. http://dx.doi.org/10.32453/5.v13i2.179.
Full textAbstract:
У статті презентовано результати емпіричного дослідження психологічних особливостей вияву стресостійкості соціальних працівників різних вікових груп. Зокрема зазначається, що порівняно з іншими віковими періодами дорослість є найбільш стресостійким періодом вікового розвитку особистості. Проте цей факт не заперечує існування у дорослих окремих індивідуальних винятків. Хоча загалом доросла людина завдяки аналізу власного досвіду більшою мірою здатна розвивати певні особистісні якості, які сприяють розвитку її стресостійкості. На сьогодні у науці існує багато варіантів переліку психологічних властивостей особистості, які обумовлюють її стійкістьдо стресу. Умовно їх можна поділити на індивідуальні психологічні якості, особливості особистісного стилю спілкування та специфіку міжособистісної взаємодії. Як з`ясувалося, вияв стресостійкості як системної динамічної властивості особистості, що визначає здатність людини протистояти стрерному впливу й адекватно емоційно реагувати на більшість стресогенних ситуацій, активно їх змінювати чи пристосовуватись до них без шкоди для власного здоров’я та зберігати ефективність виконуваної діяльності, має свої особливості у кожному віковому періоді, у тому числі і на різних етапах дорослості. Найсуттєвішим чинником зниження рівня стійкості до стресу соціальних працівників раннього дорослого віку було визначено систематичне порушення оптимального режиму праці/відпочинку, для подолання якого необхідним є своєчасне навчання молодих спеціалістів, що надають соціальні послуги населенню, навичок планування ефективного режиму дня та регулярного слідкування за станом власного здоров’я загалом.
28
Сіткар, Віктор. "ДІАГНОСТИКА РІВНЯ ДОМАГАНЬ І САМООЦІНКИ ШКОЛЯРІВ НА МЕЖІ ЕПОХИ ДИТИНСТВА ТА ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ." Psychology of Personality 10, no. 1 (February 20, 2020): 110–17. http://dx.doi.org/10.15330/ps.10.1.110-117.
Full textAbstract:
В статті наголошується, що емпіричні дослідження різних аспектів дитинства формують думку про загальний фон соціальної ситуації, яка впливає на розвиток особистості в підлітковому віці. Діагностика рівня домагань та самооцінки у школярів на межі дитинства та підліткового віку поповнює банк наукових даних про складну систему особистісного становлення, яке має необмежену множинність шляхів розвитку у напрямку поступового розширення можливостей особистості. На підставі наявного потенціалу визначається психосоціальний баланс в суспільстві, від якого залежать стійкість соціальної системи і траєкторія її розвитку в майбутньому.
У дослідженні виявлено, що у респондентів обох вибірок проявляється нереалістичне, некритичне ставлення до власних можливостей, бо середній показник у них перевищує 90 балів. Проте показники висоти самооцінки – вже різні в обох групах обстежуваних.
Зокрема, за критерієм Стьюдента, не виявлено відмінностей між самооцінкою за такими показниками як: уміння багато чого робити своїми руками (показник 0,14), розум і здібності (0,58), впевненість у собі (0,85) та авторитет в однолітків (1,18). В отриманих результатах самооцінки за показниками зовнішність (2,82), здоров’я (3,2) та характер (5.44) між учнями ЗОШ № 9 та ЗОШ № 13 вже існують відмінності, бо вони перевищують табличний t-критерій, який дорівнює відповідно 1,98 (для 0,05) та 2,63 (для 0,01), Зауважимо, що в респондентів ЗОШ № 9 виявлено сильну ступінь розходження між самооцінкою та рівнем домагань за двома показниками, а саме: характер та впевненість у собі, де числові вираження рівня домагань є вищими від показників самооцінки. Це пояснюється тим, що соціальні та функціональні умови шкіл, в яких відбувається навчальна та інша діяльність учнів - різні
29
Боряк, Оксана. "Теоретико-методологічні засади функціональної системи формування та корекції мовленнєвої діяльності молодших школярів із інтелектуальними порушеннями." Особлива дитина: навчання і виховання 1, no. 90 (January 27, 2020): 52–60. http://dx.doi.org/10.33189/ectu.v1i90.17.
Full textAbstract:
Під час дослідження було проаналізовано складний комплекс анатомофізіологічних, психологічних та соціальних чинників, які обумовлюють якісну своєрідність процесу мовленнєвого розвитку, велику поширеність та стійкість порушень мовлення у дітей із інтелектуальними порушеннями молодшого шкільного віку. Визначено пріоритетні напрями розв’язування проблеми формування та корекції мовленнєвої діяльності обраної категорії дітей.
30
МЕН’Ї, ЯН. "ЗНАЧЕННЯ КОМУНІКАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ДЛЯ ЇХ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 1, no. 3 (November 17, 2021): 175–79. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.1.26.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано проблему комунікативної культури як соціально-психологічного складника у струк- турі особистості, що дозволяє особистості розвиватись у гармонії із загальнолюдською культурою та набувати соціальну стійкість. Визначено, що в її основі лежать моральні цінності, знання про види і форми спілкування, якості, потрібні для повноцінного спілкування. Метою дослідження є теоретичне обґрунтування значення кому- нікативної культури здобувачів вищої освіти для їх професійного становлення під час навчання. Подано теоре- тичний аналіз вітчизняної і зарубіжної науково-методичної літератури. Проаналізовано різні авторські погляди на поняття «комунікативна культура». Узагальнено культуроутворюючі компоненти комунікативної культури: емо- ційна культура або культура почуттів, культура мислення та мовна культура. Установлено, що комунікативна культура передбачає наявність комунікативного ідеалу, системи комунікатив- них норм і правил, власних комунікативних здібностей і вмінь. Визначено, що комунікативна культура забезпечує готовність особистості до життєвого і професійного самовизначення та є умовою успішного професійного роз- витку майбутнього фахівця. Виявлено професійні компоненти комунікативної культури фахівця. Доведено, що засобом та умовою комунікативної культури є комунікативна діяльність, тому під час професійної підготовки здо- бувачів вищої освіти висуваються вимоги, яким має відповідати комунікативна діяльність майбутнього фахівця. Для фахівця як суб'єкта професійної діяльності способом пізнання і перетворення світу є професійна культура, а способом перетворення себе – комунікативна культура. У цьому випадку комунікативна культура є сукупністю спеціальних комунікативних знань, навичок і вмінь, за допомогою яких людина уникає психологічних труднощів і прогнозує результативність міжособистісної та ділової професійної взаємодії.
31
Romanovska, Y. A. "The Fiscal Sustainability of Urban Ecosystem in Ensuring its Socio-Economic Security." Business Inform 2, no. 505 (2020): 398–406. http://dx.doi.org/10.32983/2222-4459-2020-2-398-406.
Full text
32
Stavchenko, S. V. "Стабільність і кризовість у соціально-політичному розвитку." Grani 18, no. 4 (March 2, 2015): 69–73. http://dx.doi.org/10.15421/1715081.
Full textAbstract:
У статті розкривається зміст концептів «криза» і «стабільнсть» у контексті соціальнополітичного розвитку. Поняття «криза» і «стабільність» є контроверсивними, взаємовиключними. Криза – це нестабільність, а стабільність – це відсутність кризи. Показано, що місцем розгортання політичної кризи є політична система, яка є нелінійною системою, що динамічно розвивається. Поняття кризи позначає нестабільний стан системи, який характеризується невизначеністю та непередбаченістю. По відношенню до зовнішнього середовища системи криза – це розлад взаємовідносин системи з середовищем внаслідок переходу системи на інші фази її розвитку. Визначається, що рівновага і стійкість, з одного боку, і кризова втрата рівноваги сил між основними акторами, що веде до нестійкості інститутів, з іншого боку утворюють два потенційні «полюси», які і обумовлюють «енергетику» політичного процесу, вектори його змін. На цей процес впливають тип країни та її інституційна організація. У цілому політична криза проявляється в дисфункціях політичних інститутів, а також характеризується втратою легітимності інституційних та змістовних елементів політичної системи. Легітимність можуть втрачати лідери, політичні еліти, політичні лідери та навіть основний закон країни (у випадку революції, наприклад). Індикаторами політичної кризи слугують параметри політичної системи, які відповідають за відновлення політичної системи. Порушення в системоутворюючих параметрах означають, що в системі назріває криза.
33
Дацій, Олександр Іванович, and Максим Романович Ковальський. "МОДЕЛЮВАННЯ ПРОЦЕСІВ УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИМ ТЕРИТОРІАЛЬНИМ РОЗВИТКОМ." Public management 29, no. 1 (May 24, 2022): 36–41. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-5.
Full textAbstract:
Визначено, що основною, принциповою відмінністю публічного управління від будь- яких інших видів управління є попередня розробка цілісної моделі проекту, її аналіз, узгодження, затвердження, і потім вже реалізація. В рамках управління проектом моделі являють собою не тільки інструменти пізнавальної діяльності, а й інструменти реального управління. Стосовно публічного управління територіальним розвитком необхідно доповнити відповідними моделями екологічної, етнічної, економічної динаміки, а також моделями загального розвитку територіальної системи. Застосування таких моделей дозволяє прогнозувати, планувати і контролювати, перш за все, динаміку територіальної системи. В рамках цієї дисертації за доцільне обмежитися аналізом лише основних видів моделювання. Зазначено, що моделі передбачають, що кожна з конкуруючих технологічних систем має здатність до вдосконалення, а ефективність експлуатують виробництв з часом підвищується. Передбачається, що кожна з двох альтернативних технічних систем освоюється як новаторами, що діють в її рамках, так і імітаторами, готовими до сприйняття нововведень як даної, так і альтернативної системи (умовно – імітатори першого і другого типу). Динамічні моделі і теорії в економіці з’явилися у зв’язку з активним вивченням динамічних процесів в економічних системах, в першу чергу економічного зростання та економічних циклів. Надалі в міру вивчення динаміки економічних систем в економічній теорії стали з’являтися нерівноважні економічні моделі, які на сьогодні слід визнати найбільш адекватними умовами розвитку територіальних систем. Ухвалення концепції стійкості в економічному аналізі було значною мірою обумовлено розвитком природничих наук, де для проведення осмисленого аналізу динамічних систем була потрібна їх стійкість. Для експериментальних наук це означає, що дескриптивні моделі повинні призводити до одних і тих же якісних результатів, якщо експеримент повторюється при малих змінах умов. Мета статті. Метою проведеного в поданій статті дослідження є вивчення досвіду моделювання процесів управління соціально-економічним територіальним розвитком, що прописана в фундаментальних офіційних документах ООН, Євростату, Світового банку щодо еколого-економічного й екосистемного моделювання. Методологія. У фаховій зарубіжній та вітчизняній літературі існує чималий масив розробок щодо моделювання процесів управління соціально-економічним територіальним розвитком за авторством J. Wang, F. Soulard, Zhiyun Ouyang, Changsu Song, Hua Zheng, S.Polasky, Yi Xiao, M. Ruckelshaus, Weihua Xu, C. Daily, А.В Невєрова, А.А. Тишкова, О.Є.Медведєвої, Д.В.Касимова, В.В. Юрак, Н.В. Дегтярь, І.П. Соловія, Л.Д. Загвойської, G. Sandoval, D. Barton та інших, які своєю чергою спираються на відповідну керівну методику, що прописана в фундаментальних офіційних документах ООН, Євростату, Світового банку щодо еколого-економічного й екосистемного моделювання. Наукова новизна. Процес моделювання процесів управління соціально-економічним територіальним розвитком розглянуто через призму ухвалення концепції стійкості в економічному аналізі, що обумовлено розвитком природничих наук, де для проведення осмисленого аналізу динамічних систем була потрібна їх стійкість. Висновки. Визначено, що динамічні моделі і теорії в економіці з’явилися у зв’язку з активним вивченням динамічних процесів в економічних системах, в першу чергу економічного зростання та економічних циклів. Надалі в міру вивчення динаміки економічних систем в економічній теорії стали з’являтися нерівноважні економічні моделі, які на сьогодні слід визнати найбільш адекватними умовами розвитку територіальних систем.
34
Дубчак, Галина. "Аналіз особистісних ресурсів професійної стресостійкості фахівців соціономічних професій." Збірник наукових праць: психологія, no. 22 (December 10, 2018): 115–22. http://dx.doi.org/10.15330/psp.22.115-122.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано актуальність вивчення проблеми особистісних ресурсів професійної стресостійкості фахівців соціономічних професій. Розкрито зміст поняття «професійна стресостійкість». Представлено результати емпіричного дослідження особистісних ресурсів професійної стресостійкості студентів, що навчаються за соціономічними професіями та працюючих фахівців, визначено їх спільні та відмінні особливості. Виявлено, що для студентів закладів вищої та середньої освіти характерним є низький та середній рівень психічної напруги, тоді як поведінка фахівців характеризується більшою стресогенністю, високим рівнем ресурсності. Відзначено, що адаптаційні можливості людини і стійкість до стресогенних життєвих обставин обумовлені типом особистості, в якій провідну роль відіграють особистісні (соціально-психологічні) ресурси.
35
Трофимчук, В. В. "СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ АГРЕСИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ З АДИКТИВНОЮ ПОВЕДІНКОЮ." Problems of Modern Psychology, no. 2 (February 16, 2021): 154–61. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2020-2-16.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема впливу соціально-психологічних чинників на агресивність підлітків з адиктивною поведінкою. Представлено сутність і структуру агресивності підлітків з адиктивною поведінкою, яка характеризується як інтегрована сукупність якостей особистості підліткового віку, що проявляється в деструктивних діях під впливом будь-яких речовин, котрі змінюють психічний стан. Визначено й обґрунтовано складові частини дослідження агресивності підлітків з адиктивною поведінкою (когнітивна, мотиваційна, афективна, поведінкова), показники (уявлення про вплив об’єкта адикції, потяг до змін психічного стану, прагнення зашкодити, ставлення до себе, емоційна стійкість, вживання психоактивних речовин, демонстрація асоціальних вчинків), рівні (високий. середній, низький). Подано характеристику діагностичних методик визначення рівнів агресивності підлітків з адиктивною поведінкою. Презентовано результати діагностики рівнів агресивності підлітків з адиктивною поведінкою та її складових частин. Виокремлено й проаналізовано зміст основних соціально- психологічних чинників агресивності підлітків з адиктивною поведінкою. Здійснено кореляційний аналіз залежності рівня агресивності підлітків з адиктивною поведінкою від соціально-психологічних (стать, вік, шкільне середовище); медико-психологічних (хронічні захворювання, вид адикції); особистісних (адаптивність, життєва мотивація) чинників. Установлено, що найбільш значущі зв’язки існують між рівнями агресивності підлітків з адиктивною поведінкою та видом адикції, шкільним середовищем, адаптивністю, життєвою мотивацією. Велику увагу приділено аналізу всієї вибірки, що дозволяє простежити загальні тенденції агресивності підлітків з адиктивною поведінкою. Це сприяє розробці якісної програми корекції досліджуваного явища.
36
Rus-Poltavskaya, A. V. "INCREASING THE ROLE OF THE VALUE SYSTEM IN THE CONTEXT OF THE RADICALIZATION OF SOCIO-ECONOMIC TRANSFORMATIONS." Актуальні проблеми філософії та соціології, no. 33 (March 27, 2022): 77–82. http://dx.doi.org/10.32837/apfs.v0i33.1051.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема кризи системи цінностей в умовах радикальних соціально-економічних перетворень. Автор описує роль системи цінностей у житті суспільства. Наведено причини та наслідки процесу атомізації суспільства. Окреслено можливі шляхи вирішення цієї проблеми. Дослідник пропонує універсальну концепцію системи цінностей. Досліджено традиційну систему цінностей та продемонстровано її зв'язок з оптимальними умовами життя людини. Автор порівнює оптимальні та радикальні соціально-економічні умови існування людини. Також показано вплив системи цінностей на поведінку людини як в оптимальних, так і в радикальних (екстремальних, кризових) ситуаціях. Проведено аналіз взаємозалежності особистісної системи цінностей та екстремальних умов життя. Згадуються види радикалізації та їх специфіка. Автор досліджував «штучну» (створену з певною метою) та «природну» (спонтанну) радикалізації. Крім того, автором досліджено три основні варіанти, що демонструють наслідки впливу радикальних умов на поведінку людини в авторській інтерпретації (стійкість, кон'юнктурність, деструкція) та їх зв’язок з особистісною системою цінностей. Обґрунтовано необхідність перегляду та зміни системи цінностей відповідно до умов, що змінюються. Наголошується на важливості вжиття проактивних заходів для вироблення можливих варіантів поведінки людини в екстремальних умовах. Автор торкається таких питань, як час перебування людини в ситуаціях кризи, якість і ціна людського життя, обмеженість ресурсів та сковуюча роль системи цінностей. Дослідник наголошує на необхідності врахування пріоритетного показника «живучості системи» при оцінці рівня соціально-економічного розвитку суспільства. Висвітлено пріоритетні напрямки вирішення проблеми суперечностей у системі особистісних цінностей в умовах радикалізації соціально-економічних перетворень.
37
Безрукова, К. М. "ТЕОРЕТИЧНІ ПІДСТАВИ ДЛЯ ТИПОЛОГІЗАЦІЇ ЕЛЕКТОРАТУ В СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНОМУ ПІДХОДІ." Problems of Modern Psychology, no. 1 (June 30, 2021): 9–17. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-1-1.
Full textAbstract:
У статті здійснено спробу систематизації та узагальнення наявних теоретичних підходів до типологізації електорату, виділено та проаналізовано основні підстави для типологізації виборців. Доведено, що електорат є предметом міждисциплінарних досліджень, який формується на перетині політології, соціології та психології, тому автором проаналізовано основні теоретичні підходи до визначення поняття «електоральна група» в межах цих наукових напрямів. Під час аналізу класичних теорій електоральної поведінки в статті розглянуто основні теоретичні підходи до типологізації електорату. Критеріями для типологізації в них виступають політичні симпатії та орієнтації, міра знайомства з програмами кандидатів і агітаційною продукцією, зміна наміру голосувати під час передвиборчої кампанії, ступінь залученості у виборчий процес, стійкість електоральних орієнтацій, міра власної вигоди від результатів виборів, чутливість до базових стратегій виборчих кампаній. Приділено увагу обґрунтуванню соціально- психологічних критеріїв типологізації виборців, закладених послідовниками Мічиганської школи, які виділяли партійну ідентифікацію, ставлення до поточних подій і до кандидата як ключові підстави для типологізації. На прикладі аналізу основних підходів автором доведено, що спроби типологізувати електорат за психологічними характеристиками в роботах багатьох учених мають фрагментарний характер, найчастіше враховуючи лише одну з цих характеристик без охоплення всієї можливої кількості змінних. Акцентовано, що найбільш поширеною в країнах пострадянського простору й досі залишається типологізація виборців на підставі соціально- демографічних характеристик, за якою групи виділяються на основі віку, статі, рівня освіти, регіону проживання та типу поселення, політичної належності, електоральних симпатій.
38
ХРИК, Василь. "СИСТЕМА ПРОФЕСІЙНОЇ МОТИВАЦІЇ ТА ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА." Acta Paedagogica Volynienses, no. 6 (February 14, 2022): 188–96. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.6.29.
Full textAbstract:
Мета: у статті обґрунтовано систему професійної мотивації та ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців лісового господарства. Методологія. Встановлено, що система професійної мотивації та ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців лісового господарства містить інтереси, потреби, мотиви до отримання знань, умінь, компетентностей у професійній сфері, позитивне ставлення до майбутньої професійної діяльності, розуміння цінності праці лісівника, усвідомлення соціальної значущості його професії, наявність у майбутнього фахівця лісового господарства необхідних якостей, прагнення до творчої праці в галузі лісового господарства; здатність, відчуття любові до природи. Наукова новизна. Створюючи систему професійної мотивації, приділено увагу як зовнішній мотивації, яка базується на використанні різних стимулів, що спрямовує здобувача на мотивоване оволодіння професійними знаннями, вміннями, навичками, компетентностями; активізацію пізнавальної діяльності в процесі професійної підготовки, так і внутрішній мотивації, заснованій на внутрішніх спонукальних мотивах здобувачів, спрямованих на задоволення особистих потреб у самореалізації в лісогосподарській галузі. Розкрито, що мотиваційно-особистісна сфера відображає сукупність основоположних ідей і пріоритетних цінностей, вимог, що визначають світоглядні основи, ідеологію, сукупність тих загальних положень, які розкривають зміст підготовки особистості. Цінності особистості є своєрідним цілісним конструктом готовності до професійної діяльності, який характеризує значущість певних цілей, почуттів, дій для індивіда. Висновки. Вставлено складники системи професійної мотивації та ціннісних орієнтацій майбутніх фахівців лісового господарства. До них віднесено мотиви, що мають найбільше значення для включення здобувачів у процес підготовки: соціально-значимі та пізнавальні. Визначено, що ціннісні орієнтації є найважливішим елементом у внутрішній структурі особистості, закріплюються життєвим і професійним досвідом і є сукупністю переживань індивіда, а також відокремлюють значимість явищ і предметів для конкретної людини. Сформовані та усталені ціннісні орієнтації утворюють певний стрижень в свідомості особистості, який забезпечує її стійкість, певний тип поведінки і діяльності, спрямованість потреб та інтересів.
39
Plaksina, O. I. "ІнтегративнІ функції феномена освіти та їх вплив на сталий розвиток сучасного суспільства." Науково-теоретичний альманах "Грані" 19, no. 10(138) (January 26, 2017): 10. http://dx.doi.org/10.15421/171699.
Full textAbstract:
У статті охарактеризовані принципова несталість розвитку сучасного соціуму і розкрито змістовний потенціал феномена освіти, який працює на досягнення сталості розвитку суспільства. Виявлена автором на основі аналізу соціологічних досліджень кореляція освіти і показників сталого розвитку суспільства як системи вказує на те, що освіченість людей реально обумовлює і зміцнює складові сталості: адаптивність, загальносоціальну стабільність і стійкість, міжкласову толерантність, соціально-психологічні витривалість і опірність негативним обставинам. На основі комплексу функцій феномена освіти і трьох основних напрямків її реалізації (навчання, виховання, розвиток) вперше виявлені інтеграційні функції освіти, що сприяють консолідації соціуму. Одна з них - «свідомо-вольовий спосіб розширеної репродукції суспільного інтелекту» - властива тільки освіті, репрезентує винятковість даної сфери в суспільному виробництві в цілому і в сталості розвитку суспільства зокрема. На цьому фундаменті розкрито роль освіти в забезпеченні сталості розвитку суспільства.
40
Клочко, А. О. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РОЗВИТКУ ІННОВАЦІЙНИХ СТИЛІВ УПРАВЛІННЯ В МЕНЕДЖЕРІВ ОСВІТНІХ ОРГАНІЗАЦІЙ." Problems of Modern Psychology, no. 1 (June 30, 2021): 45–51. http://dx.doi.org/10.26661/2310-4368/2021-1-5.
Full textAbstract:
Ефективність функціонування освітніх організацій залежить від обраного менеджерами освіти стилю управління. У статті представлено модель організаційно-психологічних характеристик розвитку інноваційних стилів управління в менеджерів освітніх організацій. Виділено три групи організаційно-психологічних характеристик, що впливають на розвиток інноваційних стилів управління в менеджерів освіти. До кожної з груп ввійшли характеристики, які стосуються психологічних характеристик менеджерів та освітніх організацій, і характеристики, які пов’язані з організаційно-функціональними, характеристиками організації та організаційно-професійними й соціально-демографічними характеристиками менеджерів освіти. Першу групу становлять організаційно-психологічні характеристики, які зумовлені особливостями розвитку освітніх організацій: психологічні (рівень організаційного розвитку; особливості педагогічного колективу; креативний потенціал) та організаційно-професійні характеристики освітніх організацій. Другу групу утворили організаційно-психологічні характеристики, які зумовлені особливостями діяльності та поведінки менеджерів освітніх організацій (психологічні, організаційно-функціональні та соціально-демографічні). До психологічних характеристик групи віднесено: особистісні характеристики менеджерів освіти (екстраверсія; прив’язаність; самоконтроль; емоційна стійкість; експресивність); здатність менеджерів до саморозвитку; в) креативний потенціал менеджерів освіти («моя особистість»; «мій підхід до розв’язання проблем»). Третя група організаційно-психологічних характеристик розвитку інноваційних стилів управління зумовлена особливостями взаємодії менеджерів з освітніми організаціями (задоволеність роботою, показники суб’єктивного благополуччя, відданість організації). Вивчення психологічних характеристик розвитку інноваційних стилів управління може бути покладено в основу як емпіричних досліджень, спрямованих на вивчення психологічних чинників розвитку й особливостей діяльності освітніх організацій, так і в основу тренінгових програм для психологічної підготовки менеджерів освітніх організацій.
41
Гребенюк, Леся. "РЕЗУЛЬТАТИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ ДО ПРОФЕСІЙНОЇ ВЗАЄМОДІЇ У МІЖНАРОДНИХ ОПЕРАЦІЯХ З ПІДТРИМАННЯ МИРУ І БЕЗПЕКИ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 17, no. 2 (January 26, 2020): 94–110. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v17i2.34.
Full textAbstract:
Дослідження проводилися на базі Військового інституту Київського національного університету імені Тараса Шевченка, Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут” у період з 2015 до 2019 року. У дослідженні брали участь курсанти 2–5-го курсів тактичного рівня підготовки. Загальний обсяг вибірки курсантів дорівнював 336 (14 груп, з них 7 – контрольних та 7 – експериментальних; N + М = 336).Для перевірки ефективності структурної моделі формування готовності майбутніх офіцерів Збройних Сил України до професійної взаємодії у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки ми враховували наступні показники: мотивація, емоційна стійкість та витримка, толерантність діалогу, активність, знання лексики та термінології, використання мови для розв’язання ситуативних завдань.Емоційна стійкість та витривалість із 168 курсантів експериментальної групи склала достатній рівень 98 осіб (58,33 %), в контрольній групі – 46 курсантів (38,1 %), частковий рівень в експериментальній групі становить 70 осіб (41,67 %), а у контрольній – 54 (32,14 %), початковий рівень у експериментальній групі відсутній, у контрольній – 50 курсантів (29,76 %). Очевидним є позитивний результат від впровадження експериментальної структурної моделі формування готовності майбутніх офіцерів ЗСУ до професійної взаємодії у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки.Важливу роль при формування готовності майбутніх офіцерів ЗСУ до професійної взаємодії у міжнародних операціях з підтримання миру і безпеки відіграє іншомовна компетентність для виконання своїх соціально значимих професійних обов’язків в умовах перебування в англомовному середовищі для професійного спілкування з іншомовними колегами для виконання сумісних міжнародних завдань. І тут важливо сформувати у курсантів не репродуктивне мислення, а проблемно-творче, ефективність якого і забезпечується розробленою нами моделлю.
42
ГАГАРІН, М. І. "ПРОГРАМА ОЦІНЮВАННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ ЗАКЛАДУ ЗАГАЛЬНОЇ СЕРЕДНЬОЇ ОСВІТИ." АКАДЕМІЧНІ СТУДІЇ. СЕРІЯ «ПЕДАГОГІКА» 2, no. 3 (November 17, 2021): 17–21. http://dx.doi.org/10.52726/as.pedagogy/2021.3.2.3.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз сучасної виховної ситуації у закладах загальної середньої освіти. Метою статтi є визначення й обґрунтування програми оцінювання ефективності виховної системи закладу загальної середньої освіти. Висвітлено сутність поняття «виховна система», «гуманістична виховна система». Виховну систему закладу загальної середньої освіти визначено як комплекс взаємопов’язаних і взаємозумов- лених основних компонентів (таких як виховна мета, концепція, завдання, суб’єкти (учні, педагогічні працівники, батьки), виховне середовище), що становить цілісну соціально-педагогічну структуру і забезпечує у процесі свого функціонування та розвитку становлення, реалізацію та самореалізацію особистості, її життєздійснення у соці- альній, фізичній, психічній і духовній сферах. Визначено чинники, які впливають на функціонування виховної системи конкретного закладу освіти (систему цінностей, структуру та життєдіяльність закладу освіти; соціально- психологічний клімат, організаційну культуру, кадровий потенціал, особливості контингенту учнів; забезпече- ність ресурсами; вплив зовнішнього середовища та ін.). Робиться висновок, що феномен виховної системи є складним і багатомірним явищем, а створення сучасних виховних систем у закладах загальної середньої освіти – потреба часу. Наголошується на необхідності створення гуманістичних виховних систем, які спрямовані на розвиток особистості учня та базуються на індивідуальному особистісно зорієнтованому підході. Програма оцінювання виховної системи закладу загальної середньої освіти базується на таких критеріях, як самодостатність, цілісність, універсальність, стійкість, результативність. Матеріали дослідження можуть бути використані у процесі оцінювання виховного процесу у сучасних закла- дах загальної середньої освіти. Подальших досліджень потребує вивчення вітчизняного та зарубіжного досвіду щодо цієї проблематики.
43
Gonchar, T. M. "ПРОГНОЗУВАННЯ ПЕРЕБІГУ КАТАСТРОФ В УКРАЇНІ ТА ЗАСОБИ РЕАГУВАННЯ НА НИХ." Scientific Bulletin of UNFU 25, no. 10 (December 29, 2015): 285–94. http://dx.doi.org/10.15421/40251044.
Full textAbstract:
Наведено деякі особливості прогнозування перебігу катастроф в Україні та засоби реагування на них. З'ясовано, що дослідження причин виникнення небезпек і катастроф, їх характеристик, особливостей впливу на людей сприяють розробленню ефективних заходів захисту, що спрямовані на забезпечення нормальної життєдіяльності особи, суспільства держави. Управління безпекою та стійкістю функціонування системи "людина – життєве середовище" залежить від глибини прогнозу соціально-економічних наслідків небезпечних ситуацій та своєчасного планування й виконання низки попереджувальних і захисних заходів. Встановлено, що проблема захисту від небезпечних природних і техногенних процесів, як правило, зводиться до вжиття локальних заходів щодо захисту людей, будівель, підприємств і т. ін. Однак нині ефективних результатів можна досягти тільки за умови проведення комплексної системи попереджувальних та захисних заходів, які спрямовані на охорону усієї сукупності об'єктів, що становлять середовище життєдіяльності людини.
44
Kostenko, Olena, Olena Kravchenko, Natalia Ovcharova, Zhanna Oleksich, and Alla Dmytrenko. "Інтегрована звітність у процесі прийняття інвестиційних рішень: бібліометричний аналіз наукового ландшафту." Agricultural and Resource Economics: International Scientific E-Journal 7, no. 2 (June 20, 2021): 141–59. http://dx.doi.org/10.51599/are.2021.07.02.08.
Full textAbstract:
Метою статті є формування підходів до розуміння інтегрованої звітності в процесі прийняття інвестиційних рішень, а також ідентифікації наукових шкіл у цій сфері з дальшою візуалізацією наукового ландшафту за допомогою бібліометричних карт.
Методологія / методика / підхід. Методологічною основою дослідження виступають термінологічний, бібліометричний та кластерний аналіз, графічний і табличні методи систематизації визначень поняття «інтегрована звітність». Джерелом даних слугували публікації з бази Scopus за 1986–2020 рр., оброблені програмними засобами «VOSviewer».
Результати. Узагальнено, проаналізовано та удосконалено підходи до трактування економічної сутності поняття «інтегрована звітність». Уперше здійснено термінологічний, бібліометричний і кластерний аналіз публікацій зарубіжних учених щодо інтегрованої звітності, який доповнено аналізом вітчизняних публікацій із цієї тематики. Найбільш значущим є кластер, що розглядає інтегровану звітність у контексті інтелектуального капіталу, корпоративного управління, корпоративної соціальної відповідальності, розкриття інформації. Дослідження цього кластеру є найбільш новими (сучасними) за хронологією. Уперше встановлено, що у вивченні інтегрованої звітності є дві основоположні наукові школи, що об’єднують представників США, Великобританії, Австралії та ЄС, представлено рейтинг найбільш цитованих статей цих авторів. На основі виконаної роботи запропоновано авторське визначення поняття «інтегрована звітність» як нового виду звітності, яка розкриває інформацію підприємства в економічному розрізі щодо фінансових, екологічних, соціальних, виробничих та управлінських показників і цілісно відображає його стратегії, ризики, стійкість бізнес-моделі, та яка призначена для задоволення інформаційних потреб усіх стейкхолдерів підприємства, зокрема інвесторів.
Оригінальність / наукова новизна. Кластеризація наукових досліджень у сфері інтегрованої звітності дозоляє виявити найбільш типові підходи до її розуміння у світовій думці та окреслити науковий ландшафт у цій сфері, що дає змогу сформувати власний, практико-орієнтований підхід до її визначення. Його особливістю є поєднання термінологічного, кластерного та бібліометричного аналізу, що підвищує обґрунтованість авторського підходу.
Практична цінність / значущість. Застосування авторського підходу українськими підприємствами дозволить підвищити значущість інтегрованої звітності в розкритті ними інформації про сталий розвиток, фінансові та нефінансові аспекти.
45
Боровик, Людмила. "АНАЛІЗ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОГО ЗМІСТУ УПРАВЛІНСЬКИХ ЗАВДАНЬ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОФІЦЕРА-ПРИКОРДОННИКА." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 18, no. 3 (February 1, 2020): 63–80. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v18i3.70.
Full textAbstract:
Автор статті наголошує на тому, що психологічні, соціально-психологічні та психолого-педагогічні аспекти пронизують усі види і функції управлінської діяльності офіцера-керівника прикордонного підрозділу. Офіцер-командир здійснює загальне планування та проводить повсякденний аналіз змісту завдань діяльності прикордонного підрозділу, проводить систематичний моніторинг соціально-психологічного клімату та оцінку ситуації і умов оперативно-службової діяльності прикордонного підрозділу, обґрунтовує та приймає рішення щодо виконання професійних завдань персоналом прикордонного підрозділу, намічає шляхів їх реалізації та здійснює підбір виконавців, забезпечує взаємодію персоналу, стимулює, координує і контролює їх діяльність, здійснює аналіз якості виконання визначених завдань, формує відповідні висновки, планує та організовує навчання і виховання підлеглих прикордонників. У статті здійснено аналіз психолого-педагогічного змісту управлінських функцій офіцера-прикордонника та акцентовано увагу на необхідності забезпечення якісної психолого-педагогічної підготовки офіцерів. Крім того автор зазначає, що для офіцера-керівника важливими є вимоги до особистісних якостей офіцера-керівника прикордонного підрозділу, які обов’язково слід враховувати при призначенні на посаду. Такими вимогами, що забезпечать якісне вирішення управлінських та професійних завдань є: високий інтелектуальний розвиток, сформованість організаторських здібностей і умінь та вольової сфери особистості офіцера, емоційну стійкість та стабільність, сформованість уміння будувати конструктивні взаємовідносини та спілкування з підлеглими, рефлексивність, уміння реалізовувати індивідуальний диференційований підхід до підлеглого персоналу, вміння управляти собою та своєю діяльністю вміння, внутрішній «локус-контроль», психолого-педагогічна підготовленість, сформованість мотиваційної готовності офіцера до виконання управлінських функцій, висока особистісна психологічно зрілість, самоповага, духовність особистості офіцера, наявність особистісних якостей: морально-ціннісних, комунікативних, організаторських, лідерських, самоактуалізаційних тощо.
46
Бабій, Микола. "ВПЛИВ ТРУДОВОЇ МІГРАЦІЇ БАТЬКІВ НА МОТИВАЦІЮ ДО НАВЧАННЯ ПЕРШОКЛАСНИКІВ." Психологія: реальність і перспективи, no. 14 (April 1, 2020): 5–11. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi14.144.
Full textAbstract:
У статті розкривається проблема формування мотивації дітей до навчання у сучасній початковій школі. Зокрема акцентується увагу на проблемі впливу родин трудових мігрантів на формування інтересу до нового виду діяльності у власних дітей – першокласників. Одним із центральних факторів, що спонукає до появи та еволюції стимулу до навчання є вплив батьків. Від їх зусиль та наполягань формується зміст мотивації до навчання, від якого у майбутньому залежить тривалість інтересу та якість самої діяльності.Складні економічні обставини, які існують в Україні, спонукають старше покоління до пошуку привабливих умов праці за кордоном з високим заробітком. Відповідно, на тривалий час розриваються соціальні зв’язки між батьками та дітьми, що негативно позначається на процесіеволюції стимулів до навчання. Учень – першокласник не отримує належної емоційної підтримки та оцінки шкільних здобутків з боку родини.Аргументуючи свою позицію отриманими результатами, автор вказує на важливість включення мікросередовища у шкільні справи учнів, завдяки цьому у дітей формується стійке переконання, що власні здобутки цікаві для родини та будуть оцінені нею адекватно. Відповідно,така зацікавленість батьків впливає на стійкість, активність та зміст навчального стимулу, у протилежному випадку мотив «хочу вчитись» втрачає свою актуальність та силу.
47
Щербак, Тетяна. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОБРАЗУ Я ВАГІТНИХ." Науковий часопис НПУ імені М. П. Драгоманова. Серія 12. Психологічні науки 12, no. 9(54) (February 27, 2020): 166–79. http://dx.doi.org/10.31392/npu-nc.series12.2020.9(54).15.
Full textAbstract:
Статтю присвячено вивченню психологічних особливостей образу Я вагітних, що перебувають на різних термінах вагітності. Образ Я розглянуто як установку особистості щодо себе, складно структуроване та динамічне утворення особистості. В структурі образу Я виділено когнітивний, емоційно-оціночний, поведінковий, соціально-перцептивний аспекти та визначено їх функції. Зазначено, що формування та становлення образу Я відбувається в процесі життя, а під час вагітності значно трансформується, переходячи від образу «Я – вагітна» до образу «Я – мати», а потім – «Я і дитина».Розглянуто психологічний бік змін в ідентичності вагітних. В результаті проведеного дослідження визначено особливості емоційно-оціночного аспекту образу Я вагітних, а саме виявлено наступні особливості: виражене позитивне самоставлення і самовпевненість; середній рівень поваги до себе, аутосимпатії та самоприйняття; більшість вагітних виявили самопослідовність, самоінтерес і низький рівень самообвинувачення. Констатовано високий рівень самооцінки вагітними здоров’я, зовнішності, впевненості у собі; адекватна оцінка розуму, здібностей, характеру та загальна самооцінка. У діапазоні соціально-перцептивного аспекту з’ясовано, що найбільш вираженими є середні показники оцінки ставлення, особистісна ідентичність, емоційно-позитивна форма позначення статі. Констатовано, що для більшості вагітних сексуальна роль та учбово-професійна не є важливими у даний період, натомість велике значення має сімейна приналежність. У рамках когнітивного аспекту виявлено, що серед вагітних переважають жінки з: емоційно-полярним типом особистості, високим рівнем рефлексії, позитивними ідентифікаційними характеристиками, вираженою сімейною та персональною перспективою. Для більшості досліджуваних найбільше значення мала сфера сім’ї, вагомим для досліджуваних був також фізичний образ. В межах поведінкового аспекту більшості досліджуваних жінок діагностовано здатність сконцентруватись на собі, стриманість, виваженість вчинків, дипломатичність, уміння працювати зі своєю напругою, зберігати емоційну стійкість. Встановлено, що відчуття безпеки, довіри, впевненості, низький рівень тривоги, ворожості та конфліктності властиві більшості досліджуваних.
48
Радіонов, Ю. Д. "ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ВИДАТКІВ БЮДЖЕТУ В УМОВАХ ЕКОНОМІЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ." Підприємництво і торгівля, no. 29 (April 16, 2021): 53–60. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-09.
Full textAbstract:
Діюча система управління бюджетними видатками є недосконалою та не відповідає сучасним запитам суспільства щодо підвищення рівня життя та добробуту населення. Водночас, в умовах економічних перетворень, першочерговим завданням залишається забезпечення зростання національної економіки, нарощування обсягів виробництва, ВВП, завершення бюджетної децентралізації, впровадження енергоощадливих технологій тощо. В цій ситуації актуальним залишається питання ефективного управління та використання бюджетних видатків. Автором розроблено практичні рекомендації з оптимізації структури видатків бюджету, підвищення їх ефективності для забезпечення сталої динаміки соціально-економічного розвитку країни. Розкрито економічну сутність видатків бюджету, економічні складові їх формування, класифікацію за ознакою головного розпорядника коштів, бюджетними програмами, функціональним призначенням. Дано загальну характеристику видатків зведеного бюджету за 2016-2020 роки за функціональною класифікацією. Проведений аналіз засвідчив, що стабільно високими темпами зростають видатки на економічну діяльність, а також видатки на охорону здоров’я та оборону країни у зв’язку з подіями на сході країни. Проте, на охорону навколишнього середовища та житлово-комунальне господартсво у 2020 році виділено майже на 7,0 відсотків менше (по кожній галузі) ніж у попередньому 2019 році, що є свідченням недостатньої уваги з боку уряду до цих питань. Наголошено, що структура бюджетних видатків змінюється в залежності від їх ролі в економіці, нарощуванні економічного потенціалу країни, обсягу завдань, які постають перед країною на відповідному етапі її суспільного розвитку. Враховуючи міжнародний досвід країн з ринковою та трансформаційною економікою, запропоновано практичні заходи щодо підвищення ефективності видатків бюджету, оптимізації їх структури. Це дасть можливість проводити виважену фінансово-бюджетну політику, підвищувати кількісні та якісні показникм соціально-економічного розвитку країни, рівень добробуту населення, забезпечувати стійкість фінансової системи, стабільність суспільного розвитку.
49
Поляріна, Є., and О. Акімова. "АНАЛІЗ ЛІНІЙНОЇ МОДЕЛІ ЯК МЕТОДУ ДОРОЖНЬОЇ КАРТИ ПОКРАЩЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ." Financial and credit activity problems of theory and practice 6, no. 41 (January 10, 2022): 285–97. http://dx.doi.org/10.18371/fcaptp.v6i41.251458.
Full textAbstract:
Анотація. В процесі протидії загострення військового конфлікту з РФ та ескалацією збройного конфлікту було зумовлене виникнення внутрішнього переміщення з кордонів Донецької та Луганської областей. Актуальність поданого дослідження кероване зародженням та стійкістю існування переміщення в середині кордонів України в 2021 році. В пошуку орієнтиру та стійкої адаптації з 2014 року наша країна змогла успішно подолати бар’єри та перепони, благодійною організацією було започатковано міри дорожньої карти з безоплатної первинної правової допомоги завдяки чому головний скарб кожної нації, люди, почувають себе в безпеці, морально та духовно не пригніченими. Це спонукає діяти в цілях не тільки для дотримання Мінського протоколу у форматі «нормандської четвірки», а й задля вирішення потреб громадян у стані переміщення, для порятунку цілих сімей з маленькими дітьми, непрацездатними особами, інвалідами, пенсіонерами. Метою статті є здійснення аналізу карти проблем для подальшого удосконалення механізму адаптації та інтеграції внутрішньо переміщених осіб, оскільки мінімізації виникнення проявів дезадаптації, є основою спрямованістю для цільового втручання приймаючих громад. Ґрунтовне знайомство з методичними засадами аналізу карти проблем є оптимальною складовою дослідження. В статті досліджені окремі специфічні явища в економічній, соціальній, політичних сферах держави для здійснення аналізу карти проблем внутрішньо переміщених осіб за потребами звернень у приймаючі громади. В статті відпрацьоване закладання до методичних положень причинно-наслідкового зв’язку виникнення складнощів на етапах економічної, соціальної, політичної інтеграції, що мають стати типологією оперативного реагування з боку громадського простору. В статті розглянуто карту проблем в аспекті найбільш великих, загальних областей оптимізації роботи приймальних громад, карта проблем, як інструмент комплексної діагностики, допомагає побудувати ланцюжок взаємозв’язків, є відображенням ситуаційного аналізу та наочно показує больові точки зіткнення громадян у середовищі на локальному, регіональному та національному рівнях. Ключові слова: внутрішньо переміщені особи, аналіз, карта проблем, інтеграція, громади, Донбас, індекс промислової продукції, приватний сектор, математична модель. Рис.: 1 , табл: 2 ,бібл.: 29
50
Латковська, Т. А. "РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОЇ СИСТЕМИ З МЕТОЮ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ СТАБІЛЬНОСТІ КРАЇНИ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 28, no. 29 (January 26, 2022): 136–43. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v28i29.726.
Full textAbstract:
Латковська Т. А. Реформування пенсійної системи з метою забезпечення фінансо- вої стабільності країни. – Стаття. Виходячи із сучасного стану світової економіки, усі національні проблеми набувають світового значення, оскільки акумулюються та інтегруються в спільний економічний про- цес. Інтеграційні питання стають визначальними, тому що виступають ключовими фактора- ми подолання кризових явищ. Перед Україною, як і перед кожною країною, постає питання про необхідність інтегруватися в ту чи іншу спільноту для економічного процвітання, заяв- леного не лише в Конституції, а насамперед в українському суспільстві. Тісно пов’язане з інтеграційними процесами й реформування фінансової системи, яке спостерігається нині, тож виникає необхідність створення ефективних систем управління на всіх рівнях. Важливе й болюче реформування пенсійної системи України, адже Пенсій- ний фонд є найбільшим фондом соціального призначення, який належить до групи держав- них централізованих цільових позабюджетних фондів і, відповідно, самостійною ланкою фінансової системи держави. На жаль, фінансова стійкість Пенсійного фонду України стоїть під питанням. Сфера соціального забезпечення перебуває в глибокій кризі, адже наша країна, успадкувавши багато чого від колишнього Союзу Радянських Соціалістичних Республік, суттєво відста- ла у справі надання соціальних пільг і гарантій громадянам. Постійне недофінансування соціальної галузі стає значною перешкодою на шляху розвитку держави. В Україні триває пенсійна реформа, необхідність якої зумовлена постійним дефіцитом коштів фондів загаль- нообов’язкового державного пенсійного страхування, а наявність його дефіциту спричи- нена багатьма чинниками. Серед таких чинників, які гальмують фактичне провадження пенсійної реформи, є і забезпечення належного доступу громадськості до публічної інфор- мації, пов’язаної з роботою Пенсійного фонду України, і забезпечення реалізації принципу публічності й прозорості діяльності фонду, і недовіра суспільства до недержавних фондів фінансових ресурсів, і недоліки й суперечності законодавчих актів, і відсутність сформо- ваного галузевого законодавства, що спричиняє порушення прав громадян на пенсійне забезпечення. І хоча пенсійна реформа на відміну від багатьох інших не є частиною вимог Міжнародного валютного фонду, однак уряду необхідно проводити її через те, що Пенсій- ному фонду бракує коштів, у зв’язку із чим фонд потребує дедалі більшого фінансування з державного бюджету.