Journal articles on the topic 'Соціальна реінтеграція'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Соціальна реінтеграція.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 24 journal articles for your research on the topic 'Соціальна реінтеграція.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Бозоян, Микола, and Олена Блискун. "Психологічні особливості розвитку соціальної зрілості майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т3 (2021): 35–44. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-3-35-44.
Full textAbstract:
У статті розкрито психологічні особливості розвитку соціальної зрілості майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції. У дослідженні застосовано методи спостереження, бесіда, анкетування, методи аналізу документів та експертних оцінок, стандартизовані та проєктивні методи дослідження, за допомогою яких розкрито особливості мотиваційних та когнітивних психічних станів майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції; визначено соціальні механізми інтеріоризації і трансформації цінностей майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції; виокремлено чинники ефективності процесу реінтеграції майбутніх правоохоронців у показниках ідентичності та соціальної зрілості; виявлено вплив соціального самопочуття та субʼєктивного соціального благополуччя на успішність процесу реінтеграції. Зʼясовано вплив соціального самопочуття (когнітивно-оцінної, мотиваційно-ціннісної, емоційно-поведінкової складових) та субʼєктивного соціального благополуччя майбутніх правоохоронців в процесі реінтеграції (соціальної помітності, соціальної дистантності, емоційного прийняття, соціального схвалення, соціальних переконань) на успішність процесу реінтеграції. Проведено диференціацію чинників ефективності процесу реінтеграції майбутніх правоохоронців у показниках її ідентичності (за когнітивним, емотивним, конативно-діяльнісним, ціннісно-орієнтаційним компонентами) та соціально-психологічної зрілості (за особистісним, рефлексивним та функціональним компонентами). З метою реалізації принципу комплексності в оцінці результату реінтеграції майбутніх правоохоронців задіяно інтеграційний показник соціально-психологічної спроможності/неспроможності особистості, як багатокомпонентне утворення, що характеризує рівень розвитку особистості. Ключові слова: майбутні правоохоронці, соціальна зрілість, реінтеграція, соціально-психологічне забезпечення розвитку соціальної зрілості.
2
БОЛОТНА, Анна, and Вадим СУЛІЦЬКИЙ. "СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА БАТЬКІВ НЕПОВНОЛІТНІХ, ЯКІ ПЕРЕБУВАЮТЬ У КОНФЛІКТІ ІЗ ЗАКОНОМ." Humanitas, no. 5 (January 12, 2022): 3–10. http://dx.doi.org/10.32782/humanitas/2021.5.1.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню видів, форм і методів соціальної підтримки батьків підлітків, які перебувають у конфлікті із законом. Це зумовлено загостренням питання щодо соціального контролю, супроводу та надання соціальної підтримки вразливим верстам населення, а саме сім’ям, які опинилися в складних життєвих умовах, а їхні діти вчинили кримінальне правопорушення. Методологія нашої статті базується на аналізі наукової літератури. Під час аналізу першоджерел ми встановили, що автори, вивчаючи це питання, приділяли увагу тільки одній складовій частині діяльності із соціальної підтримки батьків. Основними напрямами дослідження були соціальна профілактика жорстокого поводження з дітьми серед батьків підлітків, які перебувають у конфлікті із законом, сімейне неблагополуччя як чинник формування девіантної поведінки підлітків, чинники ризику кримінальних правопорушень неповнолітніми, причини соціальної дезадаптації неповнолітніх, які пов’язані із сім’єю, вплив неблагополучних сімей на формування делінквентної поведінки у дітей, ставлення сім’ї до неповнолітніх як ризик вчинення кримінального правопорушення, зміст соціальної роботи з сім’ями, форми та методи підтримки батьків, роль громади в соціальній підтримці батьків. Вивчення літератури дає підставу стверджувати, що в ситуаціях, коли неповнолітній перебуває у конфлікті із законом, важливо не тільки здійснювати корекційну та профілактичну роботу з ним, але й організувати та забезпечити соціальну підтримку його батьків чи осіб, що їх замінюють. Особливу увагу треба приділити комплексному підходу до вирішення цього питання. Наукова новизна полягає в систематизації та вдосконаленні підходу до процесу соціальної підтримки батьків неповнолітніх, які перебувають у конфлікті із законом, що складається з таких етапів: встановлення контакту з дитиною та її сім’єю, мотивування їх до співпраці й роботи над проблемами дитини; здійснення комплексної оцінки потреб дитини та сім’ї; розроблення плану соціально-педагогічної підтримки сім’ї дитини; контроль за поведінкою дитини, за дотриманням нею умов звільнення від покарання, норм моралі та права, угоди щодо співпраці; психологічна та педагогічна реабілітація дитини; формування сприятливого соціального-педагогічного середовища довкола дитини; соціальна реінтеграція та реадаптація дитини; оцінка процесу і результативності соціально-педагогічної підтримки. Ефективним варіантом роботи з батьками є використання відновлювальних соціальних технологій. Це вид соціальних технологій, спрямованих на відновлення попереднього (нормального) стану людини, порушеного внаслідок негативного впливу соціального середовища, соціальної дезадаптації, девіантної та ризикованої поведінки, вчиненого злочину тощо. Саме цей напрям має пріоритетне значення в наших подальших дослідженнях.
3
Блискун, Олена, Наталія Завацька, Олександр Савчук, Олена Броведер, and Олена Шелест. "Соціально-психологічні основи процесу реінтеграції військовослужбовців в умовах трансформаційного соціуму." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т2 (2021): 394–403. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-394-403.
Full textAbstract:
У статті розкрито концептуальні соціально-психологічні основи дослідження процесу реінтеграції військовослужбовців в умовах трансформаційного соціуму; визначено процесуальну і змістовну складові процесу реінтеграції військовослужбовців та виокремлено його компоненти (стратегічно-цільовий, змістовний, організаційно-діяльнісний, оціночно-прогностичний); на основі системи принципів системно-інтегративного та генетико-моделюючого підходів виявлено соціально-психологічну специфіку процесу реінтеграції військовослужбовців в умовах трансформаційного соціуму, повʼязану з особливостями мотиваційних та когнітивних психічних станів; соціальними механізмами інтеріоризації і трансформації цінностей; соціальним самопочуттям (когнітивно-оцінною, мотиваційно-ціннісною, емоційно-поведінковою складовими) та субʼєктивним соціальним благополуччям (соціальною помітністю, соціальною дистантністю, емоційним прийняттям, соціальним схваленням, соціальними переконаннями); параметрами ідентичності (за когнітивним, емотивним, конативно-діяльнісним, ціннісно-орієнтаційним компонентами) та соціально-психологічної зрілості (за особистісним, рефлексивним, функціональним компонентами); визначено інтеграційні показники результативності процесу реінтеграції військовослужбовців за параметрами її соціально-психологічної спроможності/неспроможності; виокремлено систему параметрів, критеріїв і рівнів соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції військовослужбовців в умовах трансформаційного соціуму, яка включає когнітивний, емоційно-оцінний, світоглядний, поведінковий компоненти; виявлено особливості соціального простору і соціальних комунікацій в аспекті проблеми реінтеграції військовослужбовців, артикульовані його дискурсивними вимірами; розкрито змістовно-процесуальні засади побудови і реалізації системи соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції військовослужбовців в умовах трансформаційного соціуму з використанням методичної, ресурсної та організаційної її складових, основу якої складали інтегративно-інваріантні психотехнології розвитку соціально-психологічної спроможності військовослужбовців та підвищення її соціального потенціалу; визначено основні складові ефективної реалізації системи соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції військовослужбовців в умовах трансформаційного соціуму. Ключові слова: військовослужбовці, реінтеграція, соціально-психологічне забезпечення процесу реінтеграції, сучасний соціум.
4
Блискун, Олена, Наталія Завацька, and Аліса Горобець. "Систематизація параметрів, критеріїв і рівнів соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції особистості." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(55) (2021): 31–42. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-55-2-31-42.
Full textAbstract:
У статті виокремлено систему параметрів, критеріїв і рівнів соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму, що включає когнітивний, емоційно-оцінний, світоглядний, поведінковий компоненти. Показниками когнітивного компоненту є наявність знань про культуру, вміння встановлювати звʼязки між наявними знаннями, давати змістовну характеристику своїх вчинків і взаємин, наявність знань щодо норм і правил поведінки у міжособистісній взаємодії, знання про суспільні цінності. Показниками емоційно-оцінного компоненту є наявність емоційних, вольових, інтелектуальних, мотиваційних складових, які відображають динаміку і специфіку емоційних переживань, що є субʼєктивним індикатором ефективності соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму. Показники світоглядного компоненту відображають прояв повноти, самостійності, стійкості суджень. Показники поведінкового компоненту відображають використання отриманих знань на практиці, у міжкультурній взаємодії, перенесення отриманого досвіду з одних ситуацій в інші, самооцінку власних вчинків, прояв переконань, стійкість поведінки. Визначено основні складові ефективної реалізації системи соціально - психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму, що полягають у необхідності розвитку таких стратегічних напрямків: вдосконалення реінтеграції як соціального процесу, який передбачає зміцнення взаємозвʼязку всіх структурних компонентів цього процесу – стратегічно-цільового, організаційно-діяльнісного, змістового, оціночно-прогностичного; привнесення соціально-психологічних знань, що дозволяють розвивати життєво важливі вміння і навички (адаптуватися в умовах, що змінюють життєдіяльність), знаходити позитивну соціальну ідентичність; більш широке впровадження інтегративно-інваріантної технології розвитку соціально-психологічної спроможності молоді у практику роботи фахівців (психологів, соціальних працівників); розвиток соціально-психологічної спроможності молоді з позиції міждисциплінарного підходу (поширення досвіду командної роботи тощо); включення в арсенал соціально-психологічної роботи методів освіти, розвитку інтересу до життя і креативності; використання в цілях вибору і моделювання технологій запропонованої типології та класифікації мішеней соціально-психологічного впливу в залежності від рівня розвитку соціально - психологічної спроможності та соціального потенціалу молоді; моделювання корекційних програм з урахуванням вікових та індивідуально - особистісних обмежень і ресурсів; організацію активного соціально-психологічного навчання; підвищення показників соціально-психологічної зрілості; організацію рецептивного (приймаючого) середовища для забезпечення психологічно комфортних і стимулюючих реінтеграцію умов для реадаптації та інкультурації у нові (або істотно оновлені) умови і правила соціальних комунікацій; необхідність визначення і засто сування резервних можливостей молоді у процесі її реінтеграції у соціум. Ключові слова: молодь, реінтеграція, соціально-психологічне забезпечення процесу реінтеграції, сучасний соціум.
5
РУДНИЦЬКИХ, МАРИНА. "Проблемні аспекти реалізації заходів пенітенціарної пробації в Україні." Право України, no. 2019/07 (2019): 163. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-07-163.
Full textAbstract:
У сучасному світі провідним трендом у пенітенціарній галузі є системна підготовка засуджених під час відбування покарання та соціальна адаптація після нього. Це пов’язано, перш за все, з усвідомленням впливу колишніх засуджених на стан суспільної безпеки, громадського здоров’я та економіки: строки покарань, пов’язаних з ізоляцією, стають коротше, а повторні злочини досить дорого коштують. Реінтеграція особи у суспільство є серйозним викликом для більшості країн Європи, які дотримуються основного правила: підготовка до звільнення має розпочинатися з першого дня відбування покарання. В Україні питання адаптації осіб після звільнення з установ виконання покарань були вкладені в межі пенітенціарної пробації відповідно до Закону України “Про пробацію”. Минуло понад чотири роки з моменту набуття чинності цього нормативно-правового акта, однак пенітенціарна пробація залишається найменш розробленою, порівняно з досудовою та наглядовою, і без якісної державної політики у сфері соціальної допомоги засудженим та звільненим навряд чи система виконання покарань буде функціонувати повноцінно. Метою статті є огляд та аналіз сучасного стану запровадження пенітенціарної пробації, а також викладення авторського бачення перспектив її розвитку в Україні. У результаті опрацювання міжнародних норм і зарубіжного досвіду були сформовані універсальні етапи реалізації заходів пенітенціарної пробації: оцінка ризиків і потреб засуджених, планування кейсу роботи з ними, підбір та застосування реінтеграційних програм, реалізація заходів, пов’язаних із підготовкою до звільнення, соціальна адаптація засуджених після звільнення. На основі досвіду реалізації пілотного проєкту окреслені необхідні умови повноцінного функціонування пенітенціарної пробації. Так, сюди можна віднести покращення матеріально-побутових та житлових умов відбування покарання засуджених у виправних колоніях, інтеграція пенітенціарної медицини до загальної системи охорони здоров’я, посилення кадрового потенціалу, а також залучення волонтерів. Пенітенціарна пробація самостійно нездатна вирішити системні проблеми злочинності чи зниження рівня соціально небезпечних хвороб. Водночас підготовка до звільнення та адаптація після нього значно впливають на суспільну безпеку та систему громадського здоров’я, а як саме – залежить від якості та щільності надання соціальних послуг засудженим і звільненим.
6
Блискун, Олена. "Система соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(53)T3 (2020): 180–91. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-3-180-191.
Full textAbstract:
У статті визначено концептуальні засади системи соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму. Розкрито змістовно-процесуальні засади побудови і реалізації системи соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму, основу якої складала інтегративно-інваріантна технологія розвитку соціально-психологічної спроможності молоді, яка спирається на теорії соціалізації, когнітивно-біхевіоральний, системно-інтегративний та генетико-моделюючий підходи і включає методи корекції скриптів в процесі активного соціально-психологічного навчання, самоперепрограмування і творчість, як свідоме оформлення цілісного сценарію власного життя. На основі сукупності критеріїв і показників ефективності процесу реінтеграції виділені і описані рівні соціально-психологічного забезпечення цього процесу. На їх основі виявлено типологічні особливості груп респондентів, що сприяють підвищенню їх соціального потенціалу, створенню умов для успішної соціокультурної адаптації та процесу реінтеграції загалом, вибору напрямку діяльності у роботі з кожною з груп, визначення найбільш ефективних засобів і методів на основі використання методичної, ресурсної та організаційної складових запропонованої системи. Доведено, що впровадження системи соціально-психологічного забезпечення процесу реінтеграції молоді в умовах сучасного соціуму дозволяє значно підвищити соціально-психологічну спроможність молоді та ефективність цього процесу, оскільки забезпечує більш інтенсивний розвиток стилю саморегуляції поведінки і її компонентів; загального рівня антиципації і її складових; формування адекватної самооцінки; просоціальної переорієнтації екзистенційних цінностей, оптимальної й позитивної корекції життєвих цілей, зміни моральних настановлень та реконструкції свідомості і самосвідомості; сприяє позитивній корекції деструктивних соціальних установок і особистісних розладів у молоді. Встановлено обернено-пропорційний звʼязок між віком і ефективністю інтегративно-інваріантної технології та виявлено, що заходи системного впливу були більш ефективними для групи соціально-психологічно неспроможних респондентів зі зниженим соціальним потенціалом у порівнянні з групою респондентів з низьким соціальним потенціалом. Ключові слова: молодь, реінтеграція, соціально-психологічне забезпечення процесу реінтеграції, сучасний соціум.
7
Блискун, Олена. "Соціальні механізми інтеріоризації і трансформації цінностей сучасною молоддю в процесі її реінтеграції." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(53)Т1 (2020): 36–47. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-53-3-1-36-47.
Full textAbstract:
У статті показано, що питання соціальної інтеграції та соціальної самоідентифікації особистості в наявній науковій літературі висвітлені досить фрагментарно і переважно в рамках досліджень, присвячених проблемам ідентичності та соціальної самоідентифікації у цілому. Зʼясовано, що розкриваючи соціальні механізми інтеріоризації (як способи присвоєння цінностей) і одночасно трансформації цінностей молоддю, стає можливим дослідити цю соціальну групу у розвитку, визначити роль різних соціальних чинників в конструюванні ментальних основ молодої людини, що особливо важливо у виробленні стратегій трансформації соціальних інститутів, в тому числі освіти. Тому вивчення механізмів інтеріоризації і трансформація цінностей набуло особливої актуальності в умовах системних змін сучасного соціуму, сприяючи розширенню можливостей участі молоді в його модернізації і в збереженні його цілісності. Наголошується, що між інтеріоризацією цінностей молоддю та реформуванням суспільства існує стійкий взаємозвʼязок. Реформування суспільства включає впровадження зразків успішної соціалізації молоді, системи механізмів і засобів передачі соціальних норм, культурно-історичних цінностей новим поколінням. Аналіз соціальних детермінант інтеріоризації цінностей в сучасному суспільстві дозволяє виділити наступні особливості інтеріоризації цінностей молоддю: трансформація основних інститутів і каналів інтеріоризації цінностей; підвищення ролі ціннісно-нормативного механізму соціальної регуляції; становлення нових форм і методів соціального контролю; висока флуктуація процесів інтеріоризації, супроводжувана швидким переходом від організованих до стихійних процесів; переструктурування суспільних і особистих інтересів; становлення компетентно орієнтованої освіти; формальне збільшення автономії особистості, її простору для творчості та ініціативи, але зниження інформаційного захисту, підвищення світоглядної залежності.
8
Вінтоняк, Д. М., О. В. Новохатська, О. В. Ямпольська, І. В. Луганська, and О. О. Кривоніс. "Досвід психосоціальної реабілітації осіб із психічними розладами на базі Сватівської обласної психіатричної лікарні." Pain medicine 3, no. 2/1 (October 18, 2018): 48–50. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.29688.
Full textAbstract:
Психічне здоров’я – найдорожче, що є у людини. Саме психічне здоров’я робить людину повноцінним членом суспільства. Психічне або душевне здоров’я, згідно з визначенням Всесвітньої організації охорони здоров’я – це стан благополуччя, при якому людина може реалізувати свій власний потенціал, справлятися зі звичайними життєвими стресами, продуктивно і плідно працювати, а також робити внесок у життя своєї спільноти. В умовах сучасного стану розвитку психіатричної галузі проблема надання допомоги хворим із психічними розладами займає важливе місце. Це зумовлено не тільки збільшенням кількості осіб, що страждають на цю патологію, а й багатьма соціальними, економічними факторами, особливостями розвитку суспільства та його ставлення до пацієнтів із психічними проблемами. В таких умовах пріоритетними завданнями психіатрії є використання не тільки психофармакологічних засобів, але й методи реабілітаційного характеру, в основі яких лежить біосоціальна модель надання психіатричної допомоги з впровадження методів психологічного впливу, що спрямовані на реінтеграцію особистості, формування адаптивного самовдосконалення та ставлення до своєї хвороби, розвиток адаптивних властивостей на фоні наявних патопсихологічних рис. Хочемо показати, що в першу чергу психіатрична лікарня – це місце, де надається висококваліфікована медична, психологічна та соціальна допомога. Завдання допомогти людині залишитися повноцінним членом суспільства, а суспільству – по-іншому подивитися на людину, яка страждає цим розладом та прагне співчуття і розуміння у суспільстві. Сьогодні психосоціальна реабілітація набуває все більшої популярності. Основна мета реабілітаційних заходів полягає в тому, щоб особа, яка страждає на психічні розлади, залишалась соціально активною. Досягнення вищевказаної мети відбувається насамперед через залучення психічно хворих у реабілітаційні процеси та соціальне життя, вирішення їх медичних, побутових та соціальних проблем, підвищення працездатності, рівня самообслуговування та досягнення найбільш повної соціальної адаптації.
9
Бєлавіна, Тетяна. "Проблеми соціально-психологічного супроводу неповнолітніх в період підготовки до звільнення з місць позбавлення волі." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 2(52) (2020): 310–21. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2020-52-2-310-321.
Full textAbstract:
У статті розглядаються актуальні проблеми ефективності раціонального суспільного контролю (на відміну від стихійного) за процесами соціалізації неповнолітніх осіб в умовах соціальної депривації. У якості прикладу розглядаються вихованці, що відбувають покарання у правовиконавчих закладах. Аналізується можливість оптимального ефективного ресоціалізуючого впливу на соціально-дезадаптованих юнаків в період їх підготовки до звільнення з місць позбавлення волі. Зокрема, мова йде про комплекс заходів соціально-психологічного супроводу вихованців у правовиконавчому закладі напередодні їхнього звільнення. Підкреслюється гостра необхідність успішного побудування, впровадження та послідовної реалізації комплексної програми різнобічної підготовки до реінтеграції засуджених у широкий соціум після відбуття покарання. Зазначено, що програма має бути обґрунтованою, методично точною, з соціально-психологічною спрямованістю та присвячена, по-перше, діагностиці неповнолітніх з урахуванням своєрідності соціальної ситуації розвитку та специфічних особливостей найближчого оточення, по-друге, подальшій ресоціалізації вихованців, по-трете, сприянню створення умов забезпечення стабільного становища звільнених юнаків. Завданнями програми визначено моделювання та впровадження інноваційних методик щодо формування здорового способу життя, розвитку навичок соціальної взаємодії, професійної орієнтації, професіоналізації, працевлаштування, здатності до протидії негативному впливу та тиску з боку антисоціального середовища. Зазначено, що така програма була складена у межах соціальних програм різних партнерів та реалізовувалась протягом кількох років як комплекс заходів психокорекційної роботи, так і окремі її складові. Окрема увага приділяється проблемам адикції у цієї вікової групи, передумовам розвитку адиктивної поведінки, зазначається актуальність і важливість проблеми долання схильності до найбільш поширених серед молоді її проявів, зокрема наркоманії, алкоголізації. Наведені деякі результати моніторингу ефективності запровадження одного з блоків програми «Скажи наркотикам «ні».
10
Бабич-Касьяненко, К. В. "АНАЛІЗ СТАНУ СОЦІАЛЬНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ В УКРАЇНІ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(26) (November 28, 2019): 79–83. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).16.
Full textAbstract:
У статті звернено увагу на те, що національне законодавство стосовно соціального обслуговування останніми роками зазнало значного впливу соціально-економічних процесів, що спричинило необхідність розвитку системи соціального обслуговування в контексті правового регулювання суспільних відносин у цій сфері. На думку автора, модернізація вітчизняної системи надання соціальних послуг сприятиме ефективному функціонуванню системи загалом. З огляду на це автором здійснено аналіз соціального обслуговування осіб з інвалідністю в Україні на сучасному етапі розвитку держави, результатом якого є виявлення впливу міжнародних стандартів та виділення недоліків механізму реалізації законодавства у цій сфері. Також зауважено, що соціальні послуги, як правило, задовольняють лише невідкладні потреби вразливих категорій населення, не орієнтовані на запобігання виникненню складних життєвих обставин, не формують в осіб навичок реінтеграції у суспільство, що призводить до утримання значної кількості таких осіб під опікою держави; надаються в стаціонарних інтернатних установах та закладах, внаслідок чого не реалізується право осіб проживати у громаді. Впровадження у повсякденну практику діяльності всіх соціальних служб підходу надання соціальних послуг згідно з державними стандартами дає змогу врегулювати питання встановлення однакових умов та правил для всіх учасників ринку надавачів соціальних послуг. Однак автором акцентовано, що наявної нормативної бази, серед якої є 21 чинний стандарт соціальних послуг, не досить для реформування вітчизняної системи соціальних послуг загалом та обслуговування в інтернатних установах України зокрема, адже ще й досі актуальними лишаються такі недоліки та прогалини, як державна монополія, відсутність альтернативних джерел фінансування соціальних послуг, відсутність ретельного аналізу попиту і пропозицій соціальних послуг в інтернатних установах України, недооцінка ролі громадських, благодійних, релігійних організацій і місцевих ініціатив у наданні соціальних послуг у громаді тощо. Спираючись на отримані дані, автором запропоновано можливі напрями шляхів вирішення наявних проблем.
11
Proskura, V. V. "Роль громадських організацій у ресоціалізації засуджених до позбавлення волі." Науково-теоретичний альманах "Грані" 21, no. 5 (June 14, 2018): 54–65. http://dx.doi.org/10.15421/171868.
Full textAbstract:
Виявлено, що, незважаючи на відсутність чіткого державного регулювання форм і напрямів діяльності громадських організацій (ГО), вони активно залучаються до діяльності установ виконання покарань (УВП) в різних сферах їх функціонування. Актуальність залучення ГО пов’язана з наступними чинниками: державні інституції не в змозі забезпечити успішну ресоціалізацію засуджених в контексті пенітенціарних закладів та створити передумови для подальшої їх реінтеграції у суспільство; працівники пенітенціарних установ та самі засуджені високо оцінюють діяльність ГО; представники ГО виступають важливим каналом зв’язку із соціумом, пропагуючи його норми та цінності тощо.
Встановлено, що роль ГО в ресоціалізації засуджених до позбавлення волі полягає у втіленні заходів, що безпосередньо сприяють повторному процесу засвоєння цими особами соціальних норм, цінностей, ролей та навичок, що є адаптивними для функціонування в некримінальних соціальних середовищах, а також сприяють активізації ресоціалізаційного впливу на засуджених з боку персоналу УВП.
З’ясовано, що основними функціями ГО щодо ресоціалізації засуджених до позбавлення волі є: 1) група функцій, що безпосередньо (або переважно) орієнтовані на засуджених (правова, психологічна, соціальна, матеріально-економічна, професійна, освітня, просвітницько-виховна, культурна, медична, фізкультурно-оздоровча), 2) група функцій, що не мають безпосередньої орієнтації на засуджених (інформування громадськості, налагодження співпраці, контролю, навчально-методичних заходів для працівників). Встановлено, що найширше у першій групі представлені професійна, просвітницько-виховна та культурна функції, а в другій – функція інформування громадськості.
З’ясовано, що за локалізацією серед ГО переважають місцеві та всеукраїнські, а за функціями – ГО з чітко вираженою соціальною спрямованістю, правозахисні та ті, які сприяють діяльності інших ГО.
12
Lazorenko, B. P. "ТЕХНОЛОГІЯ РЕІНТЕГРАЦІЇ ТА РЕАДАПТАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ, ФРАГМЕНТОВАНОЇ ВНАСЛІДОК ПСИХОТРАВМАТИЗАЦІЇ." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 39(42) (July 17, 2017): 168–77. http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi39(42).50.
Full textAbstract:
Фрагментацію, дисоціацію, сепарацію і відчуження визначено як провідні соціально-психологічні механізми психотравматизації особистості. З’ясовано, що механізм парадоксальної реакції актуалізує спонтанно-конструктивні процеси реструктуризації конфліктних зв’язків, реінтеграції особистості шляхом залучення соціально-психологічних ресурсів у нову цілісність і її стабілізації завдяки відповідним типам практик. Повагу, довіру та спонтанність розкрито як основні технологічні принципи реінтеграції та реадаптації. Присвоєння визначено як протилежний щодо відчуження механізм, який реалізується завдяки зворотному перетворенню наміру та дії механізму парадоксальної реакції. Виокремлено основні етапи алгоритму реалізації реінтеграції та реадаптації проблемної особистості. У пілотному емпіричному дослідженні визначено типові негативні, позитивні і нейтральні психоемоційні та психосоматичні стани. До негативних психоемоційних станів віднесено застережні стани страху, тривоги, втоми та стани розгубленості, розпачу, туги, ненависті, образи, вини тощо, до позитивних – перехідні стани легкості, спокою, радості, а також фінальні інтегральні стани умиротворення, любові, упевненості, свободи, вдячності, які визначено як критеріальні щодо завершення спонтанно-конструктивного процесу переживання наслідків травматичних подій.
13
Chebotarov , V. A., and Ye V. Chebotarov . "Засади соціально-економічного відродження Донецької та Луганської областей як складова законодавчого забезпечення політики сталого розвитку України." Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, no. 6 (December 29, 2021): 133–39. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2021.06.14.
Full textAbstract:
Статтю присвячено розгляду перспектив реінтеграції тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей на засадах верховенства інтересів розвитку України як цілісної суверенної держави.
Метою статті є визначення вихідних науково-практичних положень подолання наслідків війни у Донецькій та Луганській областях, яку ідентифіковано як головний стримуючий чинник для держави у цілому, та соціально-економічного відродження цих регіонів у контексті законодавчого забезпечення державної політики сталого розвитку України.
Наукова новизна статті полягає в обґрунтуванні концептуального підходу та практичної реалізації визначення сценаріїв часових періодів реінтеграції тимчасово окупованих територій Донецької та Луганської областей у єдине економічне, правове та інституціональне поле України, а також у виокремленні конкретних економічних, соціальних і ментальних проблем подолання наслідків війни.
Висновки. Аналіз тенденцій розвитку України останніх років дає гносеологічні та науково-практичні підстави вважати, що війна на окупованих територіях виступає детермінантним чинником внутрішньої політики всередині країні та її положення на міжнародній арені. Даний чинник є стримуючим за своїм характером, загально-цивілізаційним за змістом і довготерміновим за часовим періодом дії. Саме він визначатиме зміст і характер розвитку держави в цілому. У контексті розробки основ законодавчого забезпечення державної політики сталого розвитку України, закріпленого прийнятими рішеннями Верховної Ради в якості першочергового завдання, висунуто концептуальний підхід і конкретні пропозиції щодо реалізації сценарного підходу при розв’язанні проблем реінтеграції тимчасово окупованих територій. Визначено базовий сценарій часових меж реінтеграційних заходів: протягом 7–10 майбутніх років – до 2028–2030 рр. (за умов системної реалізації державної реінтеграційної політики). На основі аналізу зазначених проблем висунуто пропозиції щодо законодавчого забезпечення їх вирішення в економічній та інституціональній сферах.
14
Щербак, Валерія Геннадіївна. "СОЦІАЛЬНО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ АСПЕКТИ ПІДПРИЄМНИЦЬКОЇ РЕІНТЕГРАЦІЇ БІЖЕНЦІВ ТА ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ." Bulletin of the Kyiv National University of Technologies and Design. Series: Economic sciences 125, no. 4 (January 25, 2019): 102–13. http://dx.doi.org/10.30857/2413-0117.2018.4.10.
Full textAbstract:
The paper discusses the extent, intensity, new directions and forms of forced mobility which has become an integral and important attribute of social reality of modern Ukrainian society. Evidence is provided to support the critical need to investigate the immediate and long-term effects of migration on the nature and content of socioeconomic processes in host societies. The nature of business-oriented reintegration of refugees and internally displaced persons has been disclosed, thus, in close collaboration with government, being able to take up certain functions of the state. The research hypothesis is based on the bunch of scientific terms and principles for the development of mechanisms and institutes of economic and social adaptation of refugees and internally displaced persons (IDPs) as a framework to study the factors of their adaptation and ‘pushing’, explore the migrants status in the labour market and the prospects for their reintegration in terms of entrepreneurial practices implementation. The aim of this study is generalization and elaboration of methods for business reintegration development and support together with identification of current opportunities and constraints in socially driven activities. To summarize the results of the study, the following cognitive methods have been employed: unity of analysis and synthesis, generalization and forecasting method, economic and cluster analysis – all closely linked to the theoretical and practical aspects of the research. Based on comparative analysis of the key approaches to the definition of “adaptability” in the context of providing infrastructural support for SME activities, the nature of an “adaptive infrastructure support for small and medium-sized business” category is revealed. A conceptual model for building adaptive infrastructure to support entrepreneurship efforts of refugees and IDPs is suggested, with due regard to the interests of all stakeholders as well as to the role and function of public business associations within the system of its institutions. Within the scope this research, infrastructural support for entrepreneurship is considered as a system of organizations of different types, functional areas and ownership forms assembled together with a common goal to create a favourable environment for proper functioning of small and medium business structures at various stages of their development. Given that this system is not only a set of relationships and links between its constituent elements but also an integral entity having a number of its own attributes and characteristics (driven in turn by the properties and characteristics of its separate elements and connections between them) can be viewed as a complex adaptive system.
15
Kelembet, O. S. "Аналіз нормативно-правового забезпечення реалізації державної політики відновлення та реінтеграції деокупованих та постраждалих від військового конфлікту регіонів України." Public administration aspects 5, no. 7 (November 3, 2017): 36–43. http://dx.doi.org/10.15421/15201721.
Full textAbstract:
У статті проаналізовані економічні, соціальні та гуманітарні проблеми, що виникли в результаті воєнного конфлікту на окремих територіях Донецької та Луганської областей. Досліджено існуючу нормативно-правову базу з питань реалізації державної політики відновлення та реінтеграції деокупованих та постраждалих від воєнного конфлікту територій Донецької та Луганської областей. Розглядаються закони, розпорядження та інші нормативні акти, що були прийняті з метою дотримання прав внутрішньо переміщених осіб та забезпечення їх громадянських свобод. Наведено характеристику проекту Концепції Державної цільової програми «Відновлення та розбудова миру у східних регіонах України». Виявлено, що, незважаючи на прийняття цілої низки законів та розпоряджень, досі відсутній спеціальний закон, який регламентував би процес відновлення та реінтеграції деокупованих та постраждалих від воєнного конфлікту територій Донецької та Луганської областей. Зроблено припущення, що прийняття даного документа дозволить усунути існуючу диспропорцію в визначенні статусу окремих територій Донецької та Луганської областей.
16
Lytvynova, Nataliia. "Work with the Social Environment of the Family in the Process of Reintegration." Bulletin of Luhansk Taras Shevchenko National University, no. 7 (338) (2020): 175–86. http://dx.doi.org/10.12958/2227-2844-2020-7(338)-175-186.
Full textAbstract:
The article reveals the method of working with the child's immediate environment, which helps to ensure optimal conditions for reintegration. Partnership between parents, relatives, other important people, social professionals, practical psychologists, specialists and organizations involved affects the overall well-being of the child at different levels of social interaction. The consequences of the specific conditions of keeping and living of orphans and children deprived of parental care in boarding schools, as well as the conditions necessary to achieve the welfare of the child are described. The reintegration of the child should take place as a gradual and controlled process. Constant changes in the conditions of care, forms of placement are detrimental to the child's development, the formation of attachments, so during this process you need to avoid sudden changes and conflicting decisions. The author analyzes the specifics of the process of reintegration of orphans and children deprived of parental care, identifies three levels of social interaction, characteristic of this category of children: sensory-emotional, emotional-social, social-institutional level. In this context, the process of reintegration is to some extent similar to the process of socialization of the individual, which involves the active entry of the individual into all social institutions. The technologies of compiling a map of the social environment are presented, which provides a more detailed, reasonable answer regarding the quality and functioning of the client's social relations; ecomaps, to identify a number of interactions between the client and people related to the client, relevant social institutions, the environment. Based on the analysis of interpersonal connections and relationships, the specialist identifies important and significant people for the child and together with the child explores the possibility of organizing a meeting within the social network, which can be attended by people listed in the map of the social environment.
17
Kozhyna, G., and A. Kryshtal. "EVALUATION OF THE INFLUENCE OF ART THERAPY ON THE DYNAMICS OF SOCIAL FUNCTIONING OF SCHIZOPHRENIC PATIENTS." Inter Collegas 4, no. 3 (October 16, 2017): 150–53. http://dx.doi.org/10.35339/ic.4.3.150-153.
Full textAbstract:
Kozhyna H., Kryshtal A.Based on the results of a comprehensive survey of 86 patients with schizophrenia, the effectiveness of art therapy in complex rehabilitation of patients was assessed.The high effectiveness of art therapy is established in comparison with the traditional therapy of schizophrenia. There is a positive dynamics in quality of social functioning of patients by the general behavioral dysfunction scale, dysfunction in the performance of social roles in society scale, functioning of patients in the hospital scale and the dysfunction of modifying factors.Art-therapeutic program in the structure of complex therapy of schizophrenia promotes rapid social reintegration of patients. It mobilizes internal reserves, restoring self-esteem, changing the attitude of patients to their disease.Key Words: schizophrenia, social functioning, art therapy ОЦІНКА ВПЛИВУ АРТ-ТЕРАПІЇ НА ДИНАМІКУ СОЦІАЛЬНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ХВОРИХ НА ШИЗОФРЕНІЮКожина Г.М., Кришталь О.О.Грунтуючись на результатах комплексного обстеження 86 хворих на шизофренію здійснено оцінку ефективності арт-терапії в комплексній реабілітації хворих.Встановлено високу результативність арт-терапії в порівнянні з традиційною терапією шизофренії, відзначається виражена позитивна динаміка рівня соціального функціонування хворих за шкалами загальної поведінкової дисфункції, дисфункції при виконанні соціальних ролей в суспільстві;функціонування пацієнтів в лікарні і дисфункції модифікуючих факторів.Арт-терапевтична програма в структурі комплексної терапії шизофренії сприяє швидкій соціальної реінтеграції хворих за рахунок мобілізації їх внутрішніх резервів, відновлення впевненості в собі, зміни ставлення хворих до самої хвороби.Ключові слова: шизофренія, соціальне функціонування, арт-терапія ОЦЕНКА ВЛИЯНИЯ АРТ-ТЕРАПИИ НА ДИНАМИКУ СОЦИАЛЬНОГО ФУНКЦИОНИРОВАНИЯ БОЛЬНЫХ ШИЗОФРЕНИЕЙ Кожина А.М., Кришталь А.А.Основываясь на результатах комплексного обследования 86 больных шизофренией осуществлена оценка эффективности арт-терапии в комплексной реабилитации больных. Установлена высокая результативность арт-терапии по сравнению с традиционной терапией шизофрении, отмечается выраженная положительная динамика уровня социального функционирования больных по шкалам общей поведенческой дисфункции, дисфункции при выполнении социальных ролей в обществе; функционирования пациентов в больнице и дисфункции модифицирующих факторов.Арт-терапевтическая программа в структуре комплексной терапии шизофрении способствует быстрой социальной реинтеграции больных за счет мобилизации их внутренних резервов, восстановления уверенности в себе, изменения отношения больных к самой болезни.Ключевые слова: шизофрения, социальное функционирование, арт-терапия
18
Ніфатова, Олена Михайлівна. "ІНСТИТУЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОМПЛЕКСНОЇ СИСТЕМНОЇ ПІДТРИМКИ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ТА РЕІНТЕГРАЦІЇ УЧАСНИКІВ ООС (АТО) І ВПО." Bulletin of the Kyiv National University of Technologies and Design. Series: Economic sciences 127, no. 5 (March 29, 2019): 54–61. http://dx.doi.org/10.30857/2413-0117.2018.5.5.
Full textAbstract:
The paper discusses the issues of institutional integrated systematic support for ensuring social adaptation and reintegration of United Forces Operation (UFO) (formerly ATO) participants and internally displaced persons (IDPs). Insights are provided on the "Program of support, social adaptation and reintegration of Ukrainian citizens who moved from the temporarily occupied territory of Ukraine and areas of the anti-terrorist operation to other regions of Ukraine" along with the laws and Government regulations on the maintenance of social adaptation of the above population group in terms of efficient utilization of their labor potential. The study of different dimensions in promoting integration and social adaptation of the IDPs and UFO (ATO) participants allowed to identify the following subsequent stages in the process of integration of displaced persons into the local community: the preliminary phase affected by the integration factors; initial (adaption period); modification (transformation) stage related to the integration implementation; and the resultant one reinforcing the integration indicators. It has been revealed that large-scale integration involves: adjustment of a range of social and economic indicators; ensuring equal treatment to migrants within local community; providing conflict-free interaction; effective cooperation and partnership; long-lasting multi-level relationships; satisfaction with social status, comfort; positive perception of the environment in harmony with self-perception; positive demographic dynamics; linking the future of the community with the national labor potential enhancement. The research findings on the specifics of providing the institutional integrated systematic support for social adaptation and reintegration of UFO (ATO) participants and IDPs have enabled to build up and generalize the dimensions for promoting integration and social adaptation of the given population group concerned.
19
Balinchenko, Svitlana. "Співвідповідальність і (супер)різноманітність: філософські виміри сучасних дискусій про інтеграцію." Multiversum. Philosophical almanac, no. 5-6 (November 28, 2019): 3–22. http://dx.doi.org/10.35423/2078-8142.2019.5-6.01.
Full textAbstract:
Актуальність теми реструктуризації спільнот під тиском міграційних процесів, зокрема у сучасній Європі, зумовлює виникнення в академічних колах дискусій щодо трансформації ідентичностей під впливом міграції, а також переосмислення інтеграції. Сприйняття інтеграції змінилось: від ідеї адаптації Іншого до простору Свого – до різноманітності і суперрізноманітності, відмови від національної моделі інтеграції, та визнання інтеграції відношення як комунікативного пошуку об’єднавчих соціальних та культурних маркерів, без інструментальної уніфікації громадян. У статті представлено питання та висновки диспуту «Кому потрібна інтеграція?», а також осмислення інтеграції в контексті дискурсивного Д-принципу та статичної/динамічної ідентичностей. Розглянуто практичні дискурси в Україні стосовно інтеграції/реінтеграції, зумовлені ситуацією масового тривалого внутрішнього переміщення внаслідок агресії з боку Російської Федерації. На основі статистичних даних досліджень громадської думки в Україні (2017–2019) визначено нагальні міграційні виклики та особливості постконфліктного регулювання реструктурованих війною спільнот.
20
Korovina, L. D., and V. Ye Kryshtal. "COMPLEX APPROACH TO REHABILITATION OF WOMEN WITH PARANOID SCHIZOPHRENIA." Inter Collegas 3, no. 4 (February 5, 2017): 197–200. http://dx.doi.org/10.35339/ic.3.4.197-200.
Full textAbstract:
Schizophrenia is one of the most important mental diseases. It is characterized by longer duration and has significant social implications.The rehabilitation of patients with mental diseases primarily aims at improving of social conditions of functioning, quality of life, ability to rehabilitation and resocialization.The study showed that the treatment of women with paranoid schizophrenia cannot be limited only to pharmacotherapy. The combination of modern antipsychotics with psychoeducational trainings significantly improves the outcome of treatment.This proves that psychoeducation not only increases the amount of knowledge, strengthens confidence in the fight against the disease, but also solves the problem of social reintegration of patients. Thus, psychoeducation has taken its place among current methods of treatment of mental disorders, including paranoid schizophrenia.Keywords: psychoeducation, schizophrenia, quality of life, social functioning. Коровіна Л.Д., Крішталь В.Є.КОМПЛЕКСНИЙ ПІДХІД ДО РЕАБІЛІТАЦІЇ ЖІНОК, ХВОРИХ НА ПАРАНОЇДНУ ШИЗОФРЕНІЮШизофренія є одним з найбільш важливих психічних захворювань. Вона відрізняється тривалим перебігом та має суттєві соціальні наслідки.Реабілітація психічно хворих, на сам перед спрямована на покращення умов соціального функціонування, підвищення якості життя, здатності до реадаптації та ресоціалізації.Проведене дослідження показало, що лікування жінок із параноїдною шизофренією не має обмежуватися тільки фармакотерапією. Комбінація сучасних антипсихотичних засобів із психоосвітними тренінгами значно покращує результат лікування.Це доказує, що психоосвіта не тільки збільшує об’єм знань, посилює впевненість у боротьбі з хворобою, але й вирішує проблему соціальної реінтеграції хворого. Тим самим психоосвіта зайняла своє місце серед сучасних методів лікування психічних розладів, у тому числі у параноїдної шизофренії.Ключові слова: психоосвіта,шизофренія, якіцсть життя, социальне функціюнування. Коровина Л.Д, Кришталь В.Е.КОМПЛЕКСНЫЙ ПОДХОД К РЕАБИЛИТАЦИИ ЖЕНЩИН, БОЛЬНЫХ ПАРАНОДНОЙ ШИЗОФРЕНИЕЙШизофрения является одним из наиболее важных психических заболеваний. Она отличается длительным течением и имеет существенные социальные последствия.Реабилитация психически больных, прежде всего, направлена на улучшение условий социального функционирования, повышение качества жизни, способности к реадаптации и ресоциализации.Проведенное исследование показало, что лечение женщин с параноидной шизофренией не может ограничиваться только фармакотерапией. Комбинация современных антипсихотических средств с психообразовательными тренингами значительно улучшает результат лечения.Это доказывает, что психообразование не только увеличивает объем знаний, усиливает уверенность в борьбе с болезнью, но и решает проблему социальной реинтеграции больного. Тем самым психообразование заняло свое место среди современных методов лечения психических расстройств, в том числе в параноидной шизофрении.Ключевые слова: психообразование, шизофрения, качество жизни, социальное функционирование.
21
Євдокімова, О. "ЩОДО ПЕРСПЕКТИВНИХ НАПРЯМІВ УПРОВАДЖЕННЯ ВІДНОВНОГО ПРАВОСУДДЯ У КРИМІНАЛЬНЕ ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ." Юридичний вісник, no. 5 (December 21, 2021): 55–62. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i5.2246.
Full textAbstract:
У статті досліджуютьсяпитання впровадження парадигмивідновного правосуддя в кримі-нальне законодавство України.Розглядаються основні принципикомпромісного способу вирішеннякримінально-правового конфлікту.Зазначається, що ідеї відновногоправосуддя з’явились у світі як від-повідь на кризу традиційного кримі-нального судочинства, яке насампе-ред має каральне спрямування. Затакого підходу відновлення пору-шених суспільних відносин відбувається за рахунок застосуваннярепресивних засобів, ключова рольсеред яких відводиться покаранню,при цьому інтереси потерпілого від-ходять на другий план. Водночасвідновне правосуддя представляєсобою зовсім інший підхід до здійс-нення правосуддя, ніж традиційнасудова система. Відновне правосуддязосереджується на компенсації спри-чинених збитків, усуненні заподіяноїшкоди, реінтеграції правопорушникав суспільство та наданні можливо-сті всім сторонам кримінально-пра-вового конфлікту брати безпосе-редню участь у процесі здійсненняправосуддя. Традиційна каральнамодель збільшує негативні наслідки,завдані правопорушником, певнимчином сприяючи вторинній віктимі-зації жертви. Вона переважно звер-нена в минуле і на особу правопо-рушника. Навпаки, відновлювальнамодель зосереджується на сьогоденніта майбутньому, спрямовуючи своїзусилля на зменшення емоційногонапруження жертви та усуненняматеріальних збитків.У статті звертається увага навідсутність у кримінальному зако-нодавстві норм, що заохочують допозитивної посткримінальної пове-дінки в разі вчинення кримінальногоправопорушення у співучасті. Зва-жаючи на міжнародний та позитив-ний зарубіжний досвід застосуваннякомпромісних програм вирішеннякримінально-правового конфлікту,обґрунтовується доцільність упро-вадження у сферу кримінальногозаконодавства України поряд ізкаральними формами реакції накримінальне правопорушення нових,соціально-орієнтованих технологій,які стимулюють та заохочують допозитивної посткримінальної пове-дінки і сприяють ресоціалізації пра-вопорушників, зокрема для випадківучинення кримінального правопору-шення у співучасті.
22
Степанюк, А. "Режим – це не «порядок виконання і відбування покарання», а програма соціальної допомоги при поводженні з ув’язненими." Вісник Пенітенціарної асоціації України, no. 2 (August 13, 2020): 110–25. http://dx.doi.org/10.34015/2523-4552.2020.2.11.
Full textAbstract:
У кримінально-виконавчому праві України усталеною є думка, що режим у виправних і виховних колоніях – це є порядок виконання і відбування покарання. Таке розуміння режиму має свої історичні корені у радянському гулагівському минулому. Саме з 30-х років минулого сторіччя за наказами й інструкціями НКВС режим для засуджених став втіленням порядку виконання і відбування позбавлення волі на підставі їх ізоляції. З того часу і по сьогоднішній день забезпечення ізоляції засуджених розглядається як основна вимога режиму. У радянському виправно-трудовому праві виходили з того, що ізоляція уособлює в собі обмеження прав і свобод притаманних позбавленню волі, тобто кару. Режим вимагає здійснювати нагляд за позбавленими волі шляхом цілодобового і постійного контролю в місцях їх проживання і праці. Засобами забезпечення режиму є обшуки засуджених та приміщень, в яких вони знаходяться, огляд території колонії; застосування до позбавлених волі заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і зброї. На відміну від такого розуміння режиму, Європейські тюремні правила (ЄТП) розрізняють ув’язнення і позбавлення волі і виходять з того, що ув’язнення і позбавлення волі є покаранням вже самі по собі і тому режим для засуджених ув’язнених не повинен збільшувати страждання, заподіяні ув’язненням. Режим за ЄТП складається зі збалансованої програми консультацій, піклування, турботи і допомоги, спрямованої на полегшення реінтеграції ув’язнених у вільне суспільство після закінчення їхнього строку ув’язнення. Режим передбачає надання можливості отримання освіти, професійної підготовки , заняття спортом, організації відпочинку. ЄТП далекі від того, щоб розглядати режим як порядок виконання і відбування покарання. За ЄТП режим є правилами поводження з ув’язненими, саме так має тлумачитися режим і у кримінально-виконавчому праві України. Актуальність дослідження даного аспекту режиму зумовлена необхідністю розробки пропозицій у галузі кримінально-виконавчого права, які б відповідали законодавству Європейського Союзу, що передбачено Концепцією реформування (розвитку) пенітенціарної системи України.
23
БАРАШ, ЄВГЕН. "Концептуальні засади реформування Державної кримінально-виконавчої служби України та пробації." Право України, no. 2019/07 (2019): 14. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2019-07-014.
Full textAbstract:
Трансформація вектора мети покарання в бік корекції поведінки та ресоціалізації засуджених вимагає докорінних змін кримінально-виконавчої системи України та вдосконалення і розвитку системи пробації загалом, а особливо пенітенціарної. Нині подолати багато недоліків у сфері виконання покарань та пробації можливо лише шляхом здійснення реформи систем, метою якої є поетапне створення на наукових засадах, на основі концептуальних актів ефективної системи управління пенітенціарною сферою, яка має бути достатньо прозорою для громадськості і максимально забезпечувати дотримання прав людини та громадянина. Метою статті є наукове дослідження з подальшим наочним обґрунтуванням основ них необхідних заходів для продовження реформування, вдосконалення та розвитку Державної кримінально-виконавчої служби України (ДКВС України) та пробації відповідно до вимог суспільства, світових стандартів і сучасних тенденцій. Нині триває пошук нових шляхів і парадигм формування вітчизняної кримінальновиконавчої та посткримінальної (пробаційної, корекційної й адаптаційної) моделей з урахуванням міжнародних стандартів та закордонної практики. Він має завершитися впровадженням такого механізму виконання покарань, за якого, з одного боку, досягалася б мета покарання та кримінально-виконавчого законодавства, без порушень прав і законних інтересів засуджених, а з другого – виконувалися б заходи ресоціалізації та реінтеграції засудженого до суспільства як повноцінного його члена. Незважаючи на те, що реформування і розвиток ДКВС України та пробації мають постійний характер і тривають досі, говорити про їхній 100 % результат та успішне завершення, на жаль, не доводиться. Основну увагу сьогодні варто приділити таким аспектам: удосконаленню законодавчої бази; запровадженню та розвитку психокорекційної роботи, соціальної реабілітації та інтеграції в суспільство; покращенню умов тримання; переходу від статичної до динамічної безпеки; розвитку кадрової політики та соціального захисту персоналу; медичному забезпеченню; впровадженню нових, ефективніших методів виконання покарань та інших заходів кримінальноправового впливу, не пов’язаних з ізоляцією від суспільства; зміні підходу до створення та розвитку виробництва; розвитку професійних навичок у засуджених через залучення до праці; запровадженню повноцінної системи загальноосвітнього та професійно-технічного навчання; розвитку взаємодії з державними, міжнародними, неурядовими, релігійними організаціями, засобами масової інформації. На нинішньому етапі в основу реформування ДКВС України та пробації повинні бути закладені такі принципи: фаховий вмотивований персонал; реабілітація ув’язнених і засуджених з метою підготовки їх до повернення в суспільство; ресоціалізація як головний критерій під час і після відбування покарання; постійне запровадження передових технічних і технологічних нововведень; відкритість для суспільства; належне фінансування. Тому, об’єктивно оцінюючи сучасний стан справ, з урахуванням наявних проблем і можливих шляхів їхнього вирішення, надзвичайно нагальним, актуальним та вмотивованим є питання представлення нового адаптованого до сучасних реалій бачення Концепції реформування ДКВС України та пробації, що у запропонованому нами вигляді є найбільш слушним на цьому етапі.
24
Hladii, Hanna. "Особливості реінтеграції осіб, звільнених з місць позбавлення волі, у християнських реабілітаційних центрах." Scientific Studios on Social and Political Psychology, no. 42(45) (December 6, 2018). http://dx.doi.org/10.33120/ssj.vi42(45).203.
Full textAbstract:
З’ясовано особливості реінтеграції осіб, звільнених з місць позбавленняволі, у християнських реабілітаційних центрах. На відміну від алко- і наркоза-лежних осіб, у яких сенсом реінтеграції є позбавлення залежностей, у зазначеноїкатегорії таким сенсом є: зміна асоціальної моделі поведінки на просоціальну;засвоєння просоціальних практик вирішення життєвих завдань; забезпеченнясталого зв’язку з релігійною громадою, а через неї – із соціальним оточенням.Показано, що запорукою успішності процесу реінтеграції цих особистостей єконтекст духовної родини релігійної громади, соціальна підтримка та соціально-психологічний супровід осіб, звільнених з місць позбавлення волі, громадськ-ими релігійними організаціями. На основі емпіричного дослідження життєвихісторій 30 успішних осіб, звільнених з місць позбавлення волі, які не малирецидивів асоціальної поведінки впродовж п’яти років після закінчення курсуреабілітації, визначено значущі чинники ефективності їхньої реінтеграції. Доосновних таких чинників віднесено успішне вирішення найважливіших життє-вих завдань: отримання робочого місця, створення або возз’єднання сім’ї таактивна участь у громадському житті, які взаємно стимулюють і підсилюютьодне одного (про це свідчать тісні кореляційні зв’язки, які простежуються міжперемінними “Оволодіння новою професією” і “Створення або оновленнясім’ї”, між перемінними “Оволодіння новою професією” і “Активна участь угромадському житті”). Як основні критерії успішності реінтеграції розглянутозасвоєння просоціальних практик у вирішенні особистістю своїх життєвих завданьта відсутність рецидивів порушень правових норм і законів суспільного життя.