Academic literature on the topic 'Соціальна безпека суддів'

Актуальність статті полягає в тому, що правова держава створюється та існує за допомогою функціонування судової влади, через яку реалізовується принцип законності, верховенства права в державі, здійснюється захист прав та свобод громадян. Належна реалізація суддями своїх прав та обов’язків в рамках здійснення правосуддя є особливим показником, який дозволяє відносити державу до правової, цивілізованої, розвиненої. Разом із тим, в умовах, коли суддя піддається як прямому тиску, так і опосередкованому, неможливо говорити про соціальну безпеку суддів, а так само неможливо розраховувати на задоволення євроінтеграційних прагнень українського народу. В статті сформульовано актуальну наукову думку щодо впливу забезпечення соціальних прав суддів на рівень їх соціальної безпеки. Підкреслено, що соціальні права суддів окреслюють рівень цивілізованості суспільства; забезпечуються за рахунок Державного бюджету; рівень їх забезпечення відображає рівень гарантування самостійності суддів та їх незалежність; вони не можуть бути скасовані чи звужені без відповідної компенсації; регламентуються наддержавними організаціями на універсальному та регіональному міжнародному рівні та державою на національному рівні. У разі, якщо соціальні права недостатньо захищені та забезпечені в державі, робиться висновок, що така держава неспроможна: забезпечити та захистити гідний рівень соціальної безпеки суддів та інших громадян; задовольнити власні євроінтеграційні прагнення та паралельно збільшити рівень національної безпеки, який також є важливою обставиною забезпечення належної міри соціальної безпеки суддів та усіх інших громадян. Зроблено висновок, що забезпечення належного рівня незалежності суду та самостійності діяльності суддів у будь-якій державі є результатом низки соціально-правових, економічних, політичних і культурних чинників, особливе місце серед яких займає забезпечення державою високого рівня соціальної безпеки суддів. У свою чергу соціальна безпека також є результатом низки чинників, однак, вирішальне значення у формуванні належного рівня соціальної безпеки працівника має ефективне функціонування правового механізму забезпечення соціальних і трудових прав суддів. Ця позиція підтверджується концептуальною сутністю та юридичною природою цих прав, що вказують на те, що суддя не може характеризуватись в якості працівника, що існує в межах належного рівня соціальної безпеки, коли його трудові і соціальні права не будуть: 1) якісно регламентовані у чинному законодавстві; 2) забезпечені та захищені на міжнародному та національному рівні.

Петрішак І. В. Судові органи як суб’єкти держав­ного захисту. - Стаття. Статтю присвячено висвітленню питань, пов’яза­них зі встановленням сутнісних характеристик дер­жавного захисту працівників суду шляхом визначен­ня адміністративно-правового механізму державного захисту. Здійснено аналіз нормативно-правових актів, якими врегульовано правовий статус судових органів як суб’єктів державного захисту. Визначено, що адмі­ністративно-правовим механізмом державного захисту працівників правоохоронних органів та суду є спосіб погодженого впливу суб’єктів управління на суспіль­ні відносини, пов’язані зі створенням надійних умов для функціонування суддів і правоохоронних органів та гарантування їх охорони від небезпеки. Встановлено, що в законодавстві немає єдино­го підходу до визначення суб’єктів, які підлягають державному захисту. Виокремлено чотири групи суб’єктів, які мають право на забезпечення держав­ного захисту. До першої групи суб’єктів, які мають право на забезпечення державного захисту, належать судді Конституційного Суду України, судді та праців­ники апаратів судів. До другої групи суб’єктів, які мають право на забезпечення державного захисту, запропоновано віднести працівників правоохоронних органів. Суб’єктів, які мають право на забезпечення державного захисту, віднесено до третьої групи. До четвертої групи належать суб’єкти, які мають право на забезпечення державного захисту щодо близьких родичів та осіб, які відповідають ознакам суб’єктів, яких віднесено до 1-3 групи. Визначено, що способами забезпечення незалеж­ності судді є: 1) особливий порядок призначення, при­тягнення до відповідальності, звільнення та припи­нення повноважень; 2) недоторканність та імунітетом судді; 3) незмінюваність судді; 4) порядок здійснення правосуддя, визначеним процесуальним законом, та­ємниця ухвалення судового рішення; 5) заборона втру­чання у здійснення правосуддя; 6) відповідальність за неповагу до суду чи судді; 7) окремий порядок фінан­сування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом; 8) належне матеріальне та соціальне забезпечення судді; 9) функціонування органів суддівського врядування та самоврядування; 10) визначені законом засоби забезпечення особистої безпеки судді, членів його сім’ї, майна, а також інші засоби їх правового захисту; 11) право судді на відставку.

Професійна діяльність суднових офіцерів, як і моряків у цілому, відбувається в обмежених умовах судна, що значною мірою впливає на ментальне здоров’я моряків. Метою дослідження є розкриття змісту поняття «ментальне здоров’я моряка», а також аналіз впливу ментального здоров’я суднового офіцера на безпеку судноплавства. Встановлено, що ментальне здоров’я стало предметом дослідження ще у 40-х роках ХХ століття. У свою чергу, ментальне здоров’я моряків зацікавило дослідників на початку ХХІ століття. З’ясовано, що ментальне здоров’я суднових офіцерів безпосередньо пов’язане з рівнем їх стресостійкості та соціально-психологічної адаптації до обмежених умов судна. Вказано, що на ментальне здоров’я фахівців річкового та морського транспорту впливають соціальні фактори; суднова організація; процедури і розпорядження; умови роботи та побутові умови; власне стан судна; управління на березі; зовнішні фактори навколишнього середовища, а також обмеження, пов’язані з пандемією COVID-19. З’ясовано, що погане ментальне здоров’я суднових офіцерів негативно впливає на ефективність роботи членів екіпажу, психологічний клімат на судні, фінансові витрати компанії судновласника та навіть може поставити під загрозу безпеку рейсу. Зазначено, що найчастіше суднові офіцери стикаються з такими негативними станами, як депривація, втома, стрес, фрустрація, депресія тощо. Встановлено, що найчастіше суднові офіцери стикаються з емоційною, сенсорною, соціальною, інформаційною, комунікативна та сексуальною депривацією. Розглянуто психологічні ознаки втоми, характерні ознаки стресового напруження, симптоми фрустрації та ін. З’ясовано, що депресія та тривога впливають на виникнення суїцидальних думок та ймовірність травмування суднових офіцерів, виникнення аварійних ситуацій та захворювань на борту судна. Акцентовано увагу на необхідності підвищення рівня психологічної підготовки майбутніх та діючих суднових офіцерів, а також налагодження психокорекційної допомоги після тривалого перебування в рейсі.

Стабільний страховий ринок є необхідною передумовою сталого економічного розвитку України, підвищення її інвестиційної привабливості, однією з найважливіших складових фінансової безпеки держави, без якої неможливо забезпечити розвиток будь-якої країни, безпечне функціонування суб’єктів господарювання, убезпечення різних сфер їхньої життєдіяльності. В Україні, як і в багатьох країнах світу, страхові компанії є досить потужними учасниками ринку фінансових послуг, які відіграють ключову роль у впровадженні економічної і соціальної політики, у прискоренні економічних перетворень. Проте не слід залишати поза увагою ту обставину, що страхова діяльність є високо ризиковою і завжди існує небезпека, особливо в період загострення світової фінансово-економічної кризи, через банкрутство однієї страхової компанії спричинити ланцюгову реакцію банкрутств інших страховиків (перестраховиків, страхових посередників) аж до системної кризи на ринку фінансових послуг загалом. З огляду на це у багатьох країнах світу правова регламентація відносин неплатоспроможності страховиків, щодо яких застосовуються судові процедури банкрутства (неспроможності), конкурсу має на меті запобігання зазначеним негативним наслідкам і збереження активів страхових компаній. Певним чином зазначена тенденція прослідковується у законодавстві про банкрутство в Україні. Мета статті – виявити специфіку провадження у стравах про банкрутство, де боржником (банкрутом) виступає страховик; проаналізувати особливості судових процедур банкрутства, що можуть бути застосовані до страховика; сформулювати пропозиції щодо вдосконалення законодавства України про банкрутство в частині проблем, які досліджуються. Встановлено, що з ухваленням Кодексу України з процедур банкрутства правова регламентація відносин, пов’язаних із неплатоспроможністю, банкрутством страховика не зазнала суттєвих змін. У зв’язку з цим актуальною є відповідь на запитання, чи міститься у нормах новітнього законодавства про банкрутство достатньо положень, що можуть сприяти вирішанню проблеми, які виникають у зв’язку та внаслідок із неплатоспроможністю таких боржників. Авторка доходить висновку, що зокрема: своєрідність справ про банкрутство страховиків пов’язана з тим, що вони “обтяжені” специфікою правового статусу суб’єкта таких процедур; законодавством про банкрутство передбачена можливість застосування до страховиків процедур відновлення платоспроможності; до специфічних правових наслідків відкриття ліквідаційної процедури та визнання боржника-страховика банкрутом належить припинення всіх договорів страхування, продаж єдиного майнового комплексу; характерною рисою законодавств про банкрутство (неспроможність), конкурсного законодавства різних країн є те, що вони засновані на неоднакових підходах до правового регулювання процесуальних відносин банкрутства страховиків.

Сучасні умови ставлять перед Українською державою та народом нові виклики та завдання, розв’язання яких визначить напрям розвитку нашої держави на найближчі кілька десятиліть. З огляду на зазначене, особливої ваги набувають питання вивчення, дослідження й аналізу інститутів, які дають змогу забезпечити належний рівень сприйняття народом тих чи інших рішень, збалансовують владне волевиявлення з усвідомленням необхідності виконання цих рішень кожним громадянином, забезпечують високий рівень легітимації основоположних, доленосних рішень для суспільства. Одним із таких інститутів є інститут народовладдя як невід’ємний атрибут побудови правової, демократичної, соціальної держави, в якій народу відводиться провідне місце в ухваленні державно-владних рішень, визначенні напрямку розвитку країни. Розвиток цього інституту в Україні викликає особливий інтерес з огляду на формування в державі своїх, неповторних видів та форм, їх використання. Колективне монографічне дослідження присвячене становленню та розвитку народовладдя на українських землях, еволюції конституційно-правових засад народовладдя в Україні, впливу глобалізації на формування та розвиток цього інституту. У роботі також аналізуються концептуальні умови становлення народовладдя в умовах глобалізації тощо. Досліджуючи розвиток інституту народовладдя в сучасних умовах, авторський колектив виділяє національну безпеку як невід’ємний складник та атрибут сучасного глобалізаційного процесу, необхідність збалансованого підходу до забезпечення механізмів народовладдя та національної безпеки. Таким чином, уся робота, з одного боку, носить правовий характер та послідовно відображає становлення, сучасний стан та перспективи розвитку інституту народовладдя, з іншого боку, робота є міждисциплінарною, оскільки послуговується методологією й напрацюваннями суміжних наук – історії, державного управління, філософії, політології тощо. Заслугою авторів є не просто характеристика нормативно-правових актів із досліджуваної проблеми, а й ґрунтовний аналіз рішень Конституційного Суду із зазначеної проблематики, формування ними відповідних правових позицій, реалізація права вимоги референдумів у судових рішеннях конституційних судів європейських країн та практика Європейського суду з прав людини у справах, що стосуються різноманітних аспектів реалізації права на референдум, що, своєю чергою, свідчить про намагання за результатами проведеної роботи дослідити і визначити динаміку розвитку відповідних суспільних відносин не тільки в статиці, але й фактичному, реальному правозастосуванні. Досить ґрунтовно у монографії опрацьована література з досліджуваної проблематики. Зокрема, заслуговує на увагу величезний масив проаналізованих зарубіжних досліджень. При цьому дослідники здійснюють аналіз не тільки чинних актів, а й еволюцію інституту народовладдя в Україні у конституційно-правових актах, яка охоплює період від Конституції Пилипа Орлика 1710 року до чинного Основного Закону України. На окрему увагу заслуговує розділ, присвячений розгляду народовладдя як гарантії демократичності конституційного ладу. Тут народовладдя розглядається, серед іншого, як базова цінність демократії в нашій державі. Передусім розкрито ряд аспектів, які раніше не були предметом достатньої уваги вітчизняних вчених. Ідеться про конституційний лад як нормативне закріплення суспільного ідеалу українського народу, позиціонування народовладдя в теорії та практиці українського конституціоналізму, як гарантію стабільності конституційного ладу України. Автори досить уважно проаналізували демократичні засади народовладдя в умовах глобалізованих викликів і криз. Не вдаючись до притаманної багатьом нинішнім роботам загальної критичної риторики на адресу існуючої правової системи, дослідники вказують як на її переваги, так і певні напрями модернізації. Цікавим, на нашу думку, є висвітлення в монографії концептуальних аспектів становлення народовладдя в умовах глобалізації. Імпонує те, що автори не намагалися охопити весь спектр відповідної проблематики, а докладніше зупиняються лише на проблематиці народовладдя як індикатора перетворень в умовах глобалізації. При цьому акцентовано увагу на механізмах конституціоналізації інституту народовладдя, які можуть бути використані в нашій державі у процесі удосконалення правового й інституційного забезпечення відповідного інституту. Так само важливими є частини роботи, присвячені концептуально-філософським поглядам на народовладдя, трансформації установчих аспектів народовладдя. Правове й інституційне забезпечення інституту народовладдя на сучасному етапі в монографії розкривається через відображення тих основних проблем, які потребують врегулювання у процесі модернізації відповідної сфери суспільних правовідносин. У цілому колективне монографічне дослідження «Народовладдя в Україні: глобалізаційні виклики» буде корисним не лише тим, хто цікавиться проблематикою народовладдя, а широкому колу правників.

Дисертацію присвячено дослідженню правового механізму захисту трудових та соціальних прав суддів в Україні. У роботі розкривається поняття та зміст трудових і соціальних прав суддів, а також сутність, соціально-правове значення та структура правового механізму захисту цих прав суддів. У рамках розкриття змісту досліджуваного правового механізму особлива увага приділяється нормативній основі цього механізму, системі суб’єктів захисту прав суддів, а також формам (враховуючи способи і засоби) і методам захисту правового механізму захисту трудових та соціальних прав суддів. Узагальнено основні актуальні проблеми захисту трудових і соціальних прав суддів в Україні, а також сформульовано конкретні пропозиції й рекомендації щодо удосконалення правового регулювання захисту трудових і соціальних прав суддів, зокрема: ратифікація Конвенції Міжнародної організації праці № 151 1978 року та прийняття Закону України «Про захист права на організацію державних службовців», що передбачатиме внесення змін до законодавства про поширення на суддів права на створення профспілки, вступу до неї та виходу з неї; внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у частині окреслення переліку трудових і соціальних прав суддів, особливостей, форм і суб’єктів захисту цих прав. В диссертации впервые комплексно раскрыта сущность правового механизма защиты трудовых и социальных прав судей в Украине, а также проблематика его функционирования, в результате чего сформулированы конкретные предложения по его оптимизации, которые предложено учесть в рамках предстоящей судебно-правовой реформы. Обосновывается, что правовой механизм защиты трудовых и социальных прав судей в Украине представляет собой нормативно определённый, основанный на идее социального государства целостный юридический конструкт, охватывающий правовые средства и способы, посредством которых прямо или косвенно реализовывается защитная функция государства относительно защиты трудовых и социальных прав судей. В соответствующем контексте указывается, что данный механизм имеет особое социально-правовое значение, формируя условия надлежащего обеспечения социальной безопасности судей и в обществе в целом, а также способствуя развитию государства в качестве правового и демократического, делая возможной реализацию евроинтеграционных стремлений Украины. Доказывается, что исследуемый правовой механизм своей структурой охватывает: нормы национального законодательства и международно-правовых актов по защите трудовых и социальных прав человека в целом и судей в частности; общеправовые и специальные правовые принципы защиты прав судей; субъектов защиты трудовых и социальных прав судей, условно разделённых на соответствующих субъектов международного и национального уровня; формы и методы защиты трудовых и социальных прав судей. При этом обращается внимание на то, что структуру системы субъектов защиты трудовых и социальных прав судей можно условно разделить на такие две группы: субъекты международно-правового уровня защиты (международный судебный орган, международные неправительственные организации, осуществляющие защиту трудовых и социальных прав судей); субъекты национального правового уровня защиты (административные суды, органы судейского самоуправления, органы судейского управления, ассоциации судей). На основе критического анализа правозащитного потенциала соответствующих субъектов защиты трудовых и социальных прав судей, особенностей форм (способов и средств) защиты утверждается, что наиболее эффективным образом судья может защитить права в судебном порядке, который непосредственно зависит от уровня обеспечения государством достойного труда и социальной безопасности судей. Обосновывается позиция, в соответствии с которой на сегодняшний день основными проблемами защиты трудовых и социальных прав судей являются следующие: общее снижение уровня социальной безопасности в государстве; десоциализация сферы труда профессиональных публичных служащих в целом и судей в частности; недостаточное качество правового регулирования функционирования правового механизма защиты трудовых и социальных прав судей; недостаточная эффективность защитного влияния субъектов защиты трудовых и социальных прав судей; частое осуществление в Украине судебно-правовых реформ, не учитывающих потребностей комплексной оптимизации защиты трудовых и социальных прав судей. Для решения вышеизложенных проблем предложено: создать и утвердить концепцию по совершенствованию правового механизма защиты трудовых и социальных прав судей, которая должна быть учтена при проведении очередной судебно-правовой реформы в Украине; привести национальное законодательство в соответствие с международно-правовыми актами, касающимися защиты трудовых и социальных прав работников, в частности госслужащих; принять Закон Украины «О внесении изменений в Закон Украины «О судоустройстве и статусе судей» относительно защиты трудовых и социальных прав судей»; устранить институциональные барьеры, препятствующие эффективной защите трудовых и социальных прав судей в Украине; усилить правозащитные возможности отдельных субъектов защиты трудовых и социальных прав судей, а именно Совета судей Украины и ассоциаций судей. The dissertation is devoted to the research of the legal mechanism of protection of labor and social rights of judges in Ukraine. The paper reveals the concept and content of labor and social rights of judges, as well as the essence, socio-legal significance and structure of the legal mechanism for the protection of these rights of judges. As part of the disclosure of the content of the studied legal mechanism, special attention is paid to the normative basis of this mechanism, the system of subjects of protection of judges' rights, as well as forms (including methods) and methods of protection of legal mechanism of labor and social rights of judges. The main current issues of protection of labor and social rights of judges in Ukraine are summarized, as well as specific proposals and recommendations for improving the legal regulation of protection of labor and social rights of judges, in particular: ratification of the ILO Convention 1978 151 and development and adoption of the draft Law " On protection of the right to organize civil servants ”, which will provide for amendments to the legislation on extending to judges the right to form, join and leave a trade union; amendments to the Law of Ukraine "On the Judiciary and the Status of Judges" in terms of outlining the list of labor and social rights of judges, features, forms and subjects of protection of these rights.

Дисертацію присвячено визначенню та вирішенню проблемних аспектів правового регулювання праці суддів у межах поглибленої євроінтеграції України. Надано комплексну соціально-правову характеристику праці суддів, а саме розкрито соціальне значення праці суддів, визначено критерії та ознаки якісної роботи суддів, що засвідчують її належний соціальний вплив. Встановлено актуальні перешкоди ефективній роботі суддів в Україні, а також стан виконання державою євроінтеграційних завдань відносно поліпшення функціонування судів та суддів. Окреслено комплекс теоретичних і практичних проблем, які перешкоджають забезпеченню трудових прав суддів в Україні, впровадженню в систему правосуддя стандартів гідної праці на всіх етапах існування трудових правовідносин із цією категорією працівників: під час виникнення трудових відносин із кандидатами на посаду судді, у процесі перебігу та припинення трудових відносин із суддями. На підставі аналізу судової практики щодо захисту трудових прав суддів в Україні на кожному з означених етапів встановлено реальні проблеми, з якими стикаються судді на практиці під час реалізації свого права на працю, а також визначено роль судового захисту прав суддів у нашій державі. Виявлено особливості правового регулювання виникнення, перебігу та припинення трудових правовідносин за участю суддів в окремих державахчленах ЄС. Враховуючи проаналізований зарубіжний досвід, сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства у досліджуваній сфері. The dissertation is devoted to the search and solution of problematic aspects of legal regulation of judges' work within the framework of deep European integration of Ukraine. The study provides complex socio-legal characteristics of the work of judges. It defines the social significance of the work of judges, determinates the criteria and signs of quality work of judges, which confirm its proper social impact. A complex of theoretical and practical problems that hinder the provision of labor rights of judges in Ukraine and interfere the implementation of decent work standards in the justice system is described. The analysis of problems is made at all stages of the existence of labor legal relations with this category of workers: in the beginning of labor relations with candidates for the position of a judge, in the process and termination of employment with judges. Based on the analysis of judicial practice on the protection of labor rights of judges in Ukraine at each of these stages identified real problems faced by judges in practice during the realization of their right to work. The role of judicial protection of the rights of judges in state is also defined. Peculiarities of legal regulation of the emergence, course, and termination of employmentwith judges in some EU member states areinvestigated. Considering the analyzed foreign experience, specific proposals for improving national legislation in the study area are formulated.