Journal articles on the topic 'Слова-запозичення'

У статті проаналізовано німецькі запозичення в українській термінології в кількох аспектах. До мовного аналізу залучено терміни німецького походження, кодифіковані в сучасних українських словниках різного типу. Розглянуто адаптування німецьких запозичень до фонетичної, морфологічної, словотвірної й лексико-семантичної систем української мови. Здійснено порівняльний аналіз семантики спеціальних мовних одиниць у тлумачних словниках української та німецької мов. Показано, що через німецьку мову в словниковому складі української мови з’явилося багато термінів з інших мов, серед яких переважають слова-латинізми й слова-грецизми. Підкреслено вплив німецької мови на становлення української й формування її як мови європейської. Ключові слова: міжмовні контакти, українська термінологія, чужомовний термін, німецьке запозичення, адаптування запозичень.

Статтю присвячено взаємодії української мови з англійською, французькою й німецькою мовами в процесі їх контактування. Ці мови обрано для дослідження через їхню поширеність і вплив на інші мови світу. Незважаючи на відмінності їхніх мовних картин світу, загальним залишається аспект логіко-психологічного мислення людини. У статті проаналізовано основні закономірності еволюції мови, установлено шляхи, засоби й причини запозичування, визначено функції запозичених слів та розглянуто історичні процеси, пов’язані з ними. Ключові слова: запозичення, лексико-семантична група, асиміляція, мовна картина світу, еволюція, концептуальна картина світу.

Статтю присвячено питанню функціонально-прагматичної адаптації запозичень у мові-реципієнті. Розглядаються праці вітчизняних та зарубіжних дослідників, які вивчали процеси асиміляції іншомовних слів у новому мовному середовищі. Лінгвісти до недавнього часу намагалися описати та структурувати запозичення в основному за лексико-семантичними схемами. Але зараз мовознавча наука намагається вийти за рамки класичних досліджень і виокремити прагматичну інформацію про слово, що переплітається із семантичною. Тим більше, що відносно нових запозичень ієрархічність може змінюватися, і прагматична інформація може передувати семантичній, поступово входячи в лексичне значення слова. Індикатором цього явища є в тому числі зміна прагматичного навантаження одного й того ж слова у різних типах дискурсу. Освоєння запозиченої лексики пов’язане із появою специфічних комунікативних моделей, що свідчать про різні етапи адаптації нового слова. Оскільки прагматика розглядає відношення між учасниками комунікації та мовними знаками, то важливим є встановити причини, з яких іншомовні слова потрапляють до різних видів дискурсу. На прикладі італійської мови автор розглядає екстралінгвістичні фактори, що впливають на вибір засобами масової інформації англіцизмів для впливу на свідомість адресата. Створюючи текст, журналісти часто вдаються до маркованої лексики з метою підняти престиж того чи іншого об’єкта дискусії, приховати небажаний контент повідомлення та надати більшої ваги малозначущим явищам у суспільстві. Натомість у комп’ютерному дискурсі англіцизми вживаються передусім для позначення нових термінів та спрощення міжнародного спілкування спеціалістів у галузі інформатики, і тому прагматичний компонент у них практично відсутній. Те ж саме можна сказати і про офіційно-діловий та науковий дискурс. Таким чином, можна зробити висновок, що в італійській мові запозичення з англійської можуть зазнавати змін на рівні прагматичного компоненту лексичного значення, і що стилістичне забарвлення дискурсу є тією необхідною умовою, за якої можливе як набуття додаткового прагматичного значення, так і втрата початкового.

У статті йдеться про один із суттєвих ресурсів збагачення та розвитку будь-якої мови – запозичення з інших мов, розглядаються й аналізуються запозичення із французької в турецькій мові, наводяться численні приклади, аналізуються про- цеси адаптації французьких запозичень у турецькій мові. У всі часи люди спіл- кувалися і взаємодіяли один з одним, відбувалися обмін та взаємне збагачення досвідом, культурою, традиціями, зокрема й елементами мови. Наявність запо- зичень пояснюється багатьма чинниками, але найважливіші – це зв’язок історії мови з історією народу і країни взагалі, а також технічний прогрес. Виникнення перших французьких запозичень у турецькій мові спостерігається в ХVІ столітті, а наприкінці ХІХ – на початку ХХ століття, у період активної індустріалізації країни і модернізації суспільства, це явище набуває інтенсивності. Більшість запозичень із французької знаходимо в галузях науки, техніки, транспорту, професій, кулінарії, одягу, індустрії краси та серед абстрактних понять. Адаптація запозичених слів відбувається декількома способами: фонетичним, графічним, морфологічним або лексико- семантичним. Отуречення французьких лексем проходило здебільшого шляхом графічної адаптації. Фонетична та семантична адаптація були незначними. Як ми переконалися на прикладах, турецька мова запозичувала французькі слова, трансформувала їх відповідно до правил турецької орфографії, надавала граматичної тюркомовної інтерпретації з максимальним збереженням французької вимови. Іноді заради фонетичної гармонії спостерігаються явища соноризації або оглушення приголосних, додавання голосного або приголосного звука тощо. Семантична адаптація теж відбулася досить вдало, тому що лише деякі лексеми, за рідким винятком, змінили своє значення у процесі переходу до турецької мови. Багато французьких запозичень мають синоніми в турецькій і гармонічно співіснують у сучасній мові.

У статті розглянуті проблеми відповідності ряду норм українського законодавства потребам українського суспільства, охарактеризовані головні форми та моделі взаємодії громадських організацій з державою, що визначені законодавчо та мають чітке нормативно-правове регулювання. Автори висувають і обґрунтовують пропозицію щодо розробки більш ефективних норм законодавства України, порівняно із зарубіжних країнах в деяких сферах (податкове, сімейне, міжнародне приватне право і т.д.). У дослідженні критично проаналізовані положення Угоди про асоціацію Україна – ЄС, а також запропоновано запозичення досвіду у таких західних країн, як: Німеччина, Франція, США та інших, у побудові громадянського суспільства. Ключові слова: національні інтереси, податкові пільги, громадські організації, законодавча ініціатива, громадськість.

Статтю присвячено дослідженню форм назви ремісника platner і pletner “коваль, що кує панцирі і лати” у німецькій, польській, українській та білоруській мовах. Розглянуто історію вивчення цих форм назви ремісника, визначено недоліки попередніх розвідок й окреслено методи дослідження. Також проаналізовано ареал їхнього поширення у різних групах німецьких діалектів XIII–XVI ст., встановлено їхні німецькі діалектні витоки і форми поширення у слов’янських мовах на основі пи- семних пам’яток XIV–XVII ст. Звернуто увагу на фонетичну, морфологічну і семантичну асиміляції запозичених форм у слов’янських мовах і при цьому розмежовано ті фонетичні та морфологічні процеси, що відбулися ще у німецькій мові й задокументовані пам’ятками польської, української і білоруської мов, а також ті, що відбулися вже у слов’янських мовах. Ключові слова: назва ремісника, запозичення, асиміляція, німецькі діалекти, міжмовні контакти, історія мови.

Функціонування мови відбувається відповідно до участі в процесі комунікації різних лінгвосоціумів. Відтак сфера мовленнєвої діяльності людини та її прагматичний складник на рівні слова сприяє виявленню внутрішніх закономірностей регулювання адекватного вибору й уживанню лексичної одиниці в типовій комунікативній професійній ситуації. Семантика маркетингової діяльності вимагає створення власного лексичного інструментарію для забезпечення адекватної комунікації між підприємствами на ринку, виробником і споживачем. Терміни як елементи специфічної системи мають низку особливостей, які вказують на належність до неї. Це матеріально-структурна риса, що характеризує термін як мовний знак: слугує його матеріальною основою (субстанцією) і водночас є одиницею номінації й частиною лексико-семантичної системи мови. Підмова маркетингу має спільні ознаки зі звичайною мовою, однак, з іншого боку, відрізняється від неї, оскільки містить слова, спеціально визначені для забезпечення сфери маркетингової діяльності, власне терміни, та інші слова, які вносять точність і конкретність у формулювання маркетингових термінів. Крім внутрішніх джерел збагачення лексики, діють також зовнішні чинники, з-поміж яких – запозичення, що оптимально корелюють зі звичайною лексикою. Часто англійські, американські терміни функціонують паралельно з їх французькими еквівалентами в результаті проникнення мови franglais. Активізація автохтонних мовних засобів хоча й сприяє збагаченню новими словами і словосполученнями, однак призводить до утворення пасивного лексичного фонду, що збільшує кількість дублетних пар. Синонімію вважають одним із найважливіших видів парадигматичних зв’язків. Зазвичай велика кількість синонімів наголошує на полісемічному характері терміносистеми та, на противагу класичній термінології, не є бажаним явищем. Контекст як головний фактор у процесі синонімізації є важливим чинником у формуванні словника термінів маркетингу; саме макроконтекст створює підстави віднести той чи інший термін до системи термінів, оскільки реалізація відтінків значення в конкретному мовному середовищі є його природною функцією.

У статті розглядається функціонування в сучасному медіатексті англіцизмів, які на початку ХХІ століття значно активізувалися, чому сприяють українсько-англійські мовні контакти в різних сферах діяльності: в економіці, у суспільно-політичній сфері, у засобах зв'язку, у побуті, культурі, політиці тощо. З’ясовано, що серед мовних причин входження іншомовної лексики в українську мову є поповнення словникового складу української мови, розширення засобів номінації, усунення багатозначності питомого слова, вищий ступінь термінологічної визначеності запозичуваної лексеми; потреба в нових одиницях номінації, необхідність розмежування понять певної терміносфери, тенденції до номінації цілісного поняття одним словом та соціально-психологічні причини. Визначено, що поповненню української мови запозиченнями сприяє і процес універсалізації та інтернаціоналізації словникового складу. Ці мовні тенденції виявлені через використання коротких та економних з погляду мовленнєвих зусиль форм. Досліджено, що англійські слова та словосполучення привертають увагу читача, а їхнє функціонування в тексті виконує конкретні цілі. Основна функція англіцизмів – номінативна, коли запозичена лексика називає слова, які не мають відповідників в українській мові. Рідше англіцизми називають вже існуючі поняття. Функціонування в мові англіцизмів виявляє активні динамічні процеси в сучасному українському лексиконі. При запозиченні англійських слів автори часто демонструють варіативність написання інновацій. Тоу нинім існує невпорядкованість особливостей графічної, фонетичної, граматичної чи семантичної адаптації запозичених слів. Доволі часто те саме друковане видання демонструє написання запозичення в різних варіантах. У розвідці проаналізовано, що одним із найбільш універсальних способів словотворення в українській та англійській мовах є словоскладання, особливо продуктивним воно є при творенні іменників. Творення цих слів представлене такими структурними типами: 1) іменник + іменник; 2) прикметник + іменник; 3) «іменник+дієслово». Зроблено висновки, що в мові друкованих ЗМІ лексико-семантична система продовжує розвиватися в руслі тенденції інтернаціоналізації, або глобалізації, засвідчена активним запозиченням іншомовної лексики, зокрема англіцизмів, що позначають сучасні реалії, пов’язані з наукою й технікою, суспільно‑політичними процесами та ін.

Метою статті є дослідження особливостей функціонування нових залізничних номінацій двох останніх десятиліть у залізничному дискурсі, включаючи спеціалізовані форуми й блоги, а також у мові засобів масової інформації, передусім на транспортних і новинних порталах. Названо періоди активної появи залізничних неологізмів: перехід на нові види тяги – з парової на теплову й електричну; введення й розвиток швидкісного руху; поява нових видів перевезень. Перелічено об'єкти номінації залізничними неологізмами – одиниці інноваційного рухомого складу, об'єкти інфраструктури, їхні частини, нові спеціальності й виробничі процеси. Зафіксовано превалювання морфологічного й синтаксичного способів словотвору залізничних термінів. На прикладі функціонування синонімічних залізничних неологізмів виявлено залежність функціонального й словотвірного потенціалу нових номінацій від способу їх творення, прозорості семантики мотивованого слова, а для запозичених одиниць – від форми запозичення неологізму й активності обраної словотвірної моделі. Відзначено загальну для термінологічних систем тенденцію вибору більш компактних, більш благозвучних і зрозумілих номінацій. Розглянуто приклади незалежного й паралельного функціонування синонімічних нових номінацій залізничних об’єктів. Виявлено явище стилістичної диференціації окремих синонімічних неологізмів. Відзначено дію соціального чинника на появу цілої групи неологізмів, пов’язаних із популярним серед підлітків новим захопленням – їздою зовні потягів. Визначені стилістична приналежність одиниць цієї групи й семантичні відносини між ними, окреслено сферу їх вживання; зроблено висновки стосовно їхньої словотвірної активності; описано значення багатозначних одиниць; зафіксовано факт створення псевдотермінологічних окказіонализмів.

Автором оглядової статті проаналізовано особливості організації системи освіти дорослих у Турецькій Республіці; виокремлено конструктивні педагогічні ідеї можливого запозичення турецького досвіду у теорію і практику вітчизняної неперервної освіти. З’ясовано, що навчання дорослих є найрізноманітнішим із секторів навчання впродовж усього життя, а національні системи навчання дорослих є складними та неоднорідними. Доведено, що інституційні спроби Туреччини були спрямовані на підтримку та поширення освіти дорослих і сприяли полегшенню доступу до освітніх джерел і матеріалів, упровадження освіти дорослих через навчання впродовж життя. Результатом спроб вдосконалити сектор навчання дорослих було створення при університетах Центрів безперервної освіти, що забезпечують освітні можливості та задоволення потреб як дорослих, так і різних секторів економіки. Обґрунтовано необхідність підвищення кваліфікації спеціалістів упродовж тривалих періодів, а також встановлення більш налагоджених зв'язків між Центрами професійної освіти та бізнесом. Визначено ключових постачальників освітніх послуг, основні установи та джерела фінансування освіти дорослих; проаналізовано нормативно-правове забезпечення організації та розвитку системи освіти дорослих у Турецькій республіці. З’ясовано, що у Туреччині з метою поширення та розвитку освіти дорослих зреалізовано проєкти Світового банку та ЄС, проєкти у сфері грамотності дорослих, громадянської та професійно-технічної освіти, укладено численні угоди про співпрацю тощо. Доведено, що завдяки проєктам ЄС збільшуються можливості для мобільності та партнерства, а також навчання дорослих, розвитку вищої освіти, професійної підготовки студентів, вчителів, тренерів, молодіжних працівників та інших категорій дорослих. Ключові слова: навчання упродовж життя; організація системи освіти дорослих; навчання дорослих; професійна освіта і навчання; Турецька Республіка.

Представлена стаття присвячена актуальній проблемі дослідження стану латинської мови, її впливу на англійську мову та детальному вивченню категорій іменника у латинській та англійській мовах. У статті акцентовано увагу на тому, що останнім часом посилюється інтерес до латинської мови. Автори статті здійснили ретроспективний аналіз становлення та поширення латинської та англійської мов. Виявлено, що питання особливостей латинської та англійської мов є досить дискусійним у сучасній філологічній науці та було об’єктом вивчення та дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних науковців. Окреслено вплив латинської мови на англійську. Обґрунтовано важливість та необхідність вивчення латини, попри її статус «мертвої» мови, оскільки латинська є мовою міжнародного спілкування та фундаментом лексики та граматики багатьох сучасних мов, зокрема англійської. Простежено вплив латини на англійську мову у різні часи та періоди та наведено приклади слів, які утворилися під впливом різних епох. Значну увагу приділено впливу релігії на запозичені слова. Встановлено періоди запозичення та наведено відповідні приклади. Автори здійснили ґрунтовний аналіз категорій іменника у латинській та англійській мовах. Детально розглянуто такі категорії, як рід, число, відміна та відмінок. Оскільки проблема дослідження граматичних категорій іменника у латинській та англійській мовах досі не була об’єктом спеціального вивчення, автори здійснили спробу на основі аналізу знайти спільні та відмінні риси категорій іменника у двох мовах. Виявлено, що єдиною спільною рисою категорії іменника у зазначених мовах є наявність числа (однини та множини). Рід, відміна та відмінок мають деякі розбіжності, які були описані у таблиці.

У статті автором запропоновано результати суцільного лексикографічного обстеження іноземних слів у словниковому складі слів англійської мови, зафіксованих на початку 20 століття (1900–1939 роки), оскільки на сучасному етапі розвитку науки та суспільства тема етимології набуває поширення у філології з її подальшою практичною імплементацію в освітній процес. Метою роботи є встановлення основних лексико-семантичних груп запозиченої французької лексики, визначення місця французької мови в мовній дистрибуції експериментального матеріалу, який доводить її панівний вплив на словниковий склад англійської мови в 1900–1939 роках 20 століття. Вплив французької мови проаналізовано з урахуванням історичного підґрунтя розвитку досліджуваних мов. У статті запропоновано кількісну та якісну інтерпретацію запозичень: серед 38 мов, зафіксованих у матеріалі спостереження, 42% запозичень належить саме запозиченням із французької мови, що підтверджує положення про генетичну, географічну та структурну спорідненість досліджуваних мов. Проаналізовано основні семантичні групи запозичень (їжа, спорт, музичні терміни, мистецтво та література, військова тематика, медицина тощо). Установлено, що 2,8% лексики охоплюють неасимільовані французькі запозичення, марковані як такі, що належать до розмовної лексики, які набули поширення в багатьох мовах світу. З’ясовано морфологічні особливості запозиченої лексики з огляду на аналіз найбільш поширених іменникоутворювальних французьких суфіксів: -ette – 15%; -age – 8,3%; -eur – 10%; -on – 11,8%; -ier/-ierre – 6,4%; -tine – 5%; -ist/-ism – 4,9%; а також частиномовний аналіз експериментального матеріалу. Доведено, що серед основних частин мови англійська мова запозичує іменники найбільше, ніж слова інших частин мови, – 71%, 17,2% – іменникові фрази, 5,7% – прикметники, 2,4% – вигуки, 1,2% – дієслова, 1% – прислівники, 1,5% – прислівникові фрази. Автор висловлює надію, що запропоноване лексикографічне обстеження та класифікація запозиченого французького вокабуляра початку 20 століття в поєднанні з наявним теоретичним підґрунтям послугує ефективною базою для уніфікації наукових розвідок у царині етимології англійської мови та матиме релевантне практичне застосування.

У статті аналізується мовознавча спадщина славетної постаті, яка має причетність до становлення й розвою україністики, В. Сімовича. Попри час і суперечливі наукові констатації, вагомість його наукових суджень залишається актуальною до сьогодні і потребує подальших фахових досліджень. Зокрема, недостатньо висвітленими в науковій літературі є питання застосування надбань чеського структуралізму в українському мовознавчому контексті, окремі питання історичної фонетики та морфології, аспекти методики навчання рідної мови, зокрема її комунікативна спрямованість, які є на часі й нині. Мета статті – висвітлити місце і роль філологічних надбань В. Сімовича в поступальному русі українського мовознавства й лінгводидактики. Лінгвістичну діяльність непересічного вченого можна інтерпретувати у двох наукових площинах: історії української мови (історичної фонетики, історичної морфології, історії літературної мови) та сучасної української мови (лексикології, стилістики, культури мови, правопису тощо). Надважливою є наукова позиція вченого щодо диференціації понять фонетики й фонології, де він чітко розрізняє суть і функції одиниць цих рівнів. Нереалізованою залишилася ідея В. Сімовича про паралельне функціонування в українській мові двох правописів: традиційного кириличного та нового, створеного на основі латиниці. Коло наукових інтересів В. Сімовича охоплювало такі сфери: фонетику, орфографію, культуру мови, морфологію, історичну лексикологію та історію української мови. Заслуговує на увагу фахівців і створена вченим періодизація українського правопису. В. Сімович відстоював системність у мові, акцентуючи на тому, що всі мовні факти є наслідками історичних процесів, які діють як певні закономірності. Він аналізує фонетику з огляду на дію мовних законів, морфологічні факти розглядає як явище системне. Звідси – потрактування ним історичних процесів, що було дійсно новітнім підходом у мовознавчій науці. У науковій творчості В. Сімовича особливо плідним був чехословацький період, під час якого вчений проявив себе не лише як патріот України, а і як потужний мовознавець. Він засуджував мовне москвофільство, під яким розумів запозичення з інших мов не безпосередньо, а через російську, спотворюючи цим фонетичну, правописну і граматичну форми слова. Заслуговують на увагу наукові розвідки вченого з історичної морфології української мови, зокрема аспекти становлення й розвитку іменників і прикметників. Стосовно прикметникової історії він зауважує, що м’який різновид розвинувся пізніше від твердого. Одним з аспектів наукових досліджень В. Сімовича була й лінгводидактика. Учений є автором навчальних посібників: «Поука для коректорів» (1916), «Коротенька українська правопись» (1917), «Як стати по українському грамотним» (1919), – розрахованих на широкий загал. У них висвітлювалися питання практичної фонетики, правопису, граматики. Дослідник мав оригінальний підхід до вивчення граматики української мови в школі: він наголошував на тому, що не варто бездумно зазубрювати граматичні правила, а слід формувати навички свідомого опанування практичного матеріалу. Ця теза суголосна із сучасним комунікативним підходом до вивчення мов. Невід’ємною частиною інтелектуального доробку вченого є праці, присвячені аналізу українського красного письменства. Слушними є відгуки науковця про мовно-літературну ідіоспецифіку авторів, творча спадщина яких засвідчує рівень мовного розвитку суспільства першої половини ХХ ст. Глибоко поціновуючи лінгвістичну діяльність видатного вченого, слід зауважити, що його праці є потужним поштовхом для розвитку української мовознавчої науки, оскільки В. Сімович приділяв належну увагу як ретроспективному, так і перспективному її аспектам. У фокусі його дослідницької уваги перебували питання фонетики, орфографії, лексикології, культури мови, морфології, історичної лексикології та історії української мови.

The article aims at analyzing the topical English pandemic (coronavirus) vocabulary from the perspective of system-functional approach. This envisages performing following tasks: 1) to identify the pandemic (coronavirus) lexical cluster, 2) to describe the word-building peculiarities of the English coronavirus vocabulary and 3) to interpret the functioning of this vocabulary within the political, every day, and Internet discourses.Methods. The methodological framework used in the study features: 1) generalization for establishing basic theoretical principles of the research; 2) structure-semantic analysis for studying the word-building specifics of the pandemic vocabulary; 3) statistical method for defining calculate the frequency and the productivity of certain word-building models within the pandemic lexical cluster; 4) the elements of discourse analysis to highlight the functional peculiarities of coronavirus vocabulary.Results. Coronacrisis, that we have experienced till the present, has become a crucial factor catalyzing nomination processes of the novel concepts, thus influencing the lexical system of the English language. We consider pandemic lexicon (coronavirus vocabulary) the novelist group of neologisms in the English language since it comprises innovative words and phrases which have been coined since the start of COVID-19 pandemic and relate to its impact on the modern life. Among the most common for coronavirus vocabulary word-building models are derivation, compounding, shortening, loan and substitution; alongside, the statistical analysis has proved blending to be the most productive word-building model. The study of functional peculiarities of the pandemic lexicon within various types of discourses shows that its biggest part has entered the usus. The use of pandemic vocabulary within the Internet discourse is marked by the development of a number of thematic groups of language units referring to: 1) routine activities and events; 2) changes in learn and work modes; 3) excess weight; 4) alcohol and 5) verbal aggressiveness.Conclusions. The study enabled categorizing the units of the English pandemic (coronavirus) vocabulary as a separate lexical cluster, which has predominantly developed with the help of the already existing language resources. The units of this innovative cluster perform nominative function by naming new concepts and realia of life, reflect social moods, for instance, the feelings of worry, fear, anguish, and hopelessness, or facilitate the humorous effect in communication. Prospects for future research lie within the expansion of discursive analysis of pandemic innovations for revealing functional of some neological units on different stages of the COVID-19 pandemic, as well as conducting a comparative study of pandemic innovations in distant languages.Key words: word-building, lexical innovation, pandemic vocabulary, discourse. Метою пропонованого дослідження є висвітлення актуального пандемійного (коронавірусного) вокабуляру англійської мови з позицій системно-функціонального підходу. Досягненню мети сприяє виконання таких завдань: 1) ідентифікувати пандемійний (коронавірусний) лексичний кластер; 2) охарактеризувати словотвірні особливості коронавокабуляра англійської мови та 3) проінтерпретувати особливості функціонування коронавокабуляра в політичному, повсякденному та інтернет-дискурсах.Методи. Для досягнення поставленої мети застосовувалися: 1) метод узагальнення для ідентифікації базових теоретич-них положень; 2) метод структурно-семантичного аналізу для вивчення особливостей словотвору пандемійного вокабуляра; 3) статистичний метод для вирахування частотності та продуктивності словотворення пандемійного лексичного кластера за конкретними моделями; 4) елементи дискурс-аналізу для вивчення функціональних особливостей короновокабуляра.Результати. Коронакриза, що триває нині, є центральним фактором впливу на лексикографічну систему англійської мови, оскільки актуалізувала проблему номінації нових реалій. Найактуальнішою неологічною групою англійської мови нині є пандемійна лексика (коронавірусний вокабуляр), до складу якого, зокрема, входять інноваційні слова та вирази, що виникли з початку пандемії COVID-19 та пов’язані з її впливом на сучасне життя. Елементи коронавокабуляра утворюються за низкою дериваційних моделей, до числа яких відносимо деривацію, основоскладання, скорочення, запозичення, субституцію, проте найпродуктивнішою моделлю за результатами статистичного аналізу є телескопія. Дослідження особливостей функціонуван-ня коронавірусного вокабуляра в різних типах дискурсу дає змогу констатувати превалювання узуальної лексики та тісні між-дискурсивні зв’язки, зокрема між політичним дискурсом та дискурсом повсякденності. Використання пандемійної лексики на просторах інтернет-дискурсу відзначається формуванням низки лексико-семантичних груп на позначення: 1) рутинних занять та подій; 2) змін у звичному розпорядку навчальної та робочої діяльності; 3) зайвої ваги; 4) алкоголю та 5) мовної агресії.Висновки. Проведене дослідження уможливило виокремлення англомовного пандемійного (коронавірусного) вокабуляра як окремого лексичного кластера, основу якого становить загальновживана лексика. Одиниці цього інноваційного кластера виконують номінативну функцію через іменування нових реалій та концептів життя, а також рефлектують настрої суспільства, зокрема відчуття занепокоєння, остраху, туги та безнадійності, або ж сприяють реалізації гумористичного ефекту комунікації.Ключові слова: словотворення, лексична інновація, пандемійний вокабуляр, дискурс.

The article is devoted to reviewing the book by the well-known Turkish historian İlber Ortaylı "Ottomans on Three Continents". The authors consistently analyze the main postulates of the work in the history of Ottoman possessions in the Crimea and the Northern Black Sea region, focusing on the role of the Ottoman Empire in the interaction of Black Sea civilizations in the late Middle Ages and early modern times.The authors prove that the history of the Ottoman Empire is essential for understanding the history of Ukraine. Ottoman influences significantly impacted the history of the Ukrainian people and other indigenous peoples of Ukraine – Crimean Tatars, Karaites and Krymchaks, Crimean Greeks.The authors agree with the thesis of the Turkish researcher about the significant and sometimes decisive influence of the Ottomans on the situation in the Black Sea region in the XV–XVIII centuries. Furthermore, the authors express their views on certain statements of the book. In particular, İlber Ortaylı proves that the Ottoman Empire was a "state of the Middle Eastern Islamic type". Its presence in the Black Sea resulted in the interaction of Islamic Mediterranean civilization with Eastern European Orthodoxy and Ukraine were at the centre of this interaction. However, the authors cannot agree with the historian's statement about the primary basis of the empire – the system of the state, especially military, slavery (devshirme). It allowed to creation of a vast empire, The Sublime or Ottoman Porte. However, slavery could not create social mechanisms of progress. The civilizational basis of the Ottoman Empire was its steppe, Turkic-steppe, essence.In the Ottoman Empire, Western modernization borrowings were superficial, served utilitarian-pragmatic purposes, and did not change the foundations of civilization. Such selectable reforms were the reason why the Omans lost their possessions in the Crimea and the Northern Black Sea region to the Russian Empire in the eighteenth century. Significantly, both empires claim the imperial, not civilizational, heritage of the Roman Empire. The intelligence emphasizes that these claims are not sufficiently substantiated.Key words: İlber Ortaylı, Ottoman Empire, heritage, history of Ukraine, Northern Black Sea Coast, Crimea. Стаття присвячена огляду-рецензії книги відомого турецького історика Ільбера Ортайли «Османи на трьох континентах». Автори послідовно проаналізували основні постулати праці в координатах історії османських володінь в Криму і Північному Причорномор’ї, приділивши головну увагу ролі Османської імперії у взаємодії цивілізацій Чорномор’я у періоди пізнього середньовіччя і раннього модерного часу.Доведено, що історія Османської імперії має важливе значення для розуміння історії України. Османські впливи відіграли значну роль в історії українського народу та інших корінних народів України – кримських татар, караїмів і кримчаків, кримських греків.Автори погоджуються з тезою турецького дослідника про значний, а часом визначальний, вплив Османів на ситуацію у Чорномор’ї у ХV–ХVІІІ ст. та висловлюють свої міркування щодо окремих положень праці. Зокрема, І. Ортайли кваліфіковано доводить, що Османська імперія була «державою близькосхідно-ісламського типу» і її присутність у Чорномор’ї мала наслідком взаємодію ісламської середземноморської цивілізації зі східноєвропейською православною, причому Україна знаходилась у центрі цієї взаємодії. Однак, не можна погодитись з твердженням історика щодо головної основи імперії – системи державного, передусім військового, рабства (девшірме). Вона дозволило створити величезну імперію, Сяючу Порту, але рабство не може створити суспільних механізмів поступу. Цивілізаційною основою Османської імперії стала її степова, тюрксько-степова, сутність. В Османській імперії західні модернізаційні запозичення були поверховими, служили утилітарно-прагматичним цілям і не змінювали цивілізаційних основ. Власне це і стало основною причиною того, що у ХVІІІ ст. Омани втратили свої володіння в Криму і Північному Причорномор’ї, які дістались Російській імперії. Показово, що обидві імперії висувають претензії на імперську, а не цивілізаційну, спадщину Римської імперії. У розвідці наголошується, що ці претензії не є достатньо обґрунтованими. Ключові слова: І. Ортайли, Османська імперія, спадщина, історія України, Північне Причорномор’я, Крим.

Purpose. The purpose of the article is the study of lexical units with a gastronomic component – glutonyms which belong to the conceptosphere “Alimentación” within the Spanish-speaking gastronomic picture of the world.Methodology. The methods used during the study include the method of continuous sampling and the method of component analysis. They have been used to study the actual material, which is 2161 glutonyms, among which are the names of dishes and holidays with gastronomic component, extracted from Spanish lexicographical sources and periodicals.Results. The study allows us to talk about glutonyms as one of the most important fragments of the linguistic picture of the world. The presented glutonyms belong to the conceptosphere “Alimentación” that is divided into microconcepts, united on the basis of common semantic features. Therefore, it has been divided into 12 microconcepts. During the analysis and structuring it has been found that the largest number of glutonyms belongs to the microconcepts “products” – 717 glutonyms; “the process of preparation and consumption of food and drinks” – 635 glutonyms; category “dishes”, which also includes “sauces and snacks” – 288 glutonyms; category of items related to the process of preparation and consumption of food and drinks – 125 glutonyms; other microconcepts are less productive. Also, the statement that the conceptosphere “Alimentación” is open for exchange of vocabulary with other languages has been confirmed: among the analyzed glutonyms there are borrowings from other languages, in particular, from Italian, French and English, which represent the names of products, drinks, cooking methods, names of utensils, professions and special institutions. Of particular interest, there are lexical units that belong to glutonyms only when they fall into a certain context, they can have different meanings that should be taken into account during translation.Conclusions. The results of the study once again emphasized that glutonyms, which belong to the lexical units of the household sphere, therefore belong to the most mobile part of the lexical structure of the language, so all changes are reflected in them more clearly and faster. The national cuisine is not a closed system, it is constantly evolving, reflecting the features and characteristics of the views inherent in this culture, as well as the transformations that take place in it. In turn, this is reflected in the language.Key words: gastronomic discourse, glutonym, conceptosphere, concept, microconcept, linguoculture. Мета. Метою статті є дослідження глютонімів – лексичних одиниць із гастрономічним компонентом, що належать до концептосфери «Alimentación» з урахуванням особливостей іспанськомовної гастрономічної картини світу.Методи, застосовані під час виконання дослідження, включають метод суцільної вибірки та метод компонентного аналізу, які було направлено на вивчення фактичного матеріалу, що становить 2161 глютонім, серед яких також є назви страв та свят з гастрономічним компонентом, вилучені із іспанських лексикографічних джерел та періодичних видань.Результати. Проведене дослідження дозволяє говорити про глютоніми як про один із найбільш значущих фрагментів мовної картини світу. Представлені глютоніми належать до концептосфери «Alimentación» яка у свою чергу поділяється на мікроконцепти, об’єднані на основі спільних семантичних ознак. Так, дослідження розглядає 12 мікроконцептів. Під час ана-лізу та структурування виявилося, що найбільша кількість глютонімів належить до мікроконцептів «продукти харчування» – 717 глютонімів; «процес підготовки, приготування та споживання їжі та напоїв» – 635 глютонімів; категорія «страв», до якої також входять «соуси та закуски» – 288 глютонімів; категорія предметів, пов’язаних обслуговувати процес підготовки, при-готування та споживання їжі та напоїв – 125 глютонімів; а усі інші виявилися менш продуктивними. Тако підтвердилося твер-дження про те, що концептосфера «Alimentación» є відкритою для обміну лексикою з іншими мовами: серед проаналізованих глютонімів зустрічаються запозичення з інших мов, зокрема, з італійської, французької та англійської мови, що представляють назви продуктів, напоїв, методів приготування, назви посуду, професій та спеціальних закладів. Окремий інтерес викликають лексичні одиниці, що належать до глютонімів тільки потрапляючи у певний контекст – вони можуть мати різне значення, що слід враховувати під час перекладу.Висновки. Результатидослідження ще раз наголосили на тому, що глютоніми, які відносяться до лексичних одиниць побутової сфери, належать до самої рухомої частини лексичного складу мови, таким чином всі зміни відображаються у них виразніше й швидше. Національна кухня не є закритою системою, вона постійно еволюціонує, відображаючи особливості й характерні риси у поглядах, притаманні даній культурі, а також трансформації, які у ній відбуваються. У свою чергу, це зна-ходить своє відображення у мові.Ключові слова: гастрономічний дискурс, глютонім, концептосфера, концепт, мікроконцепт, лінгвокультура.

У статті досліджується розвиток авіамоторної промисловості України в 1910-ті — 1930-ті рр. під кутом впровадження у виробництво нових моделей двигунів. Доведено, що вирішальну роль для становлення і розвитку галузі у вказаний період відіграло запозичення іноземного досвіду. Відбувалось воно у двох формах: безліцензійного копіювання зарубіжних зразків або ж купівлі ліцензії на той чи інший тип двигуна. Ключові слова: авіаційний двигун, авіамоторна промисловість, завод № 29, Запоріжжя, військово-промисловий комплекс.

У пропонованій розвідці наведено ілюстрації зі «Словника прізвищевих назв Житомирщини ХVІ–ХVІІ ст.». Джерельною базою цієї лексикографічної праці слугували 7 опублікованих і 13 рукописних пам’яток зазначеного періоду, серед яких переважну більшість становлять актові книги Житомирського гродського суду (1582–1713 рр.). Також використано антропонімійні матеріали з рукописних актових книг Підкоморського суду Житомирського повіту Київського воєводства (1584–1644 рр.) й Овруцького гродського суду (1678–1680 рр.) та опублікованих пам’яток: «Архив Юго-Западной России, изд. Временною комиссиею для разбора древних актов», «Ділова мова Волині і Наддніпрянщини XVII ст.», «Реєстр Війська Запорозького 1649 року» (Білоцерківський та Київський полки, до складу яких входили жителі населених пунктів Житомирщини) та ін. Унаслідок опрацювання ділових документів Житомирщини XVI–XVII ст. укладено власну картотеку, що налічує близько 10 000 антропонімів. У словнику заголовкові слова розташовано в алфавітному порядку, через кому перераховано фонетико-графічні варіанти прізвищевих назв, через скісну риску – іменування однієї особи, якщо такі наявні. Після кожної прізвищевої назви подано рік (роки), коли вона зафіксована в пам’ятках Житомирщини. Словникова стаття містить перелік усіх дво- і трилексемних антропонімних формул з указаною прізвищевою назвою та їх паспортизацію. Оскільки польська мова в XVI й особливо в XVII ст. активно проникала в життя українців, зокрема в царину діловодства, то предметом нашого дослідження стали й полонізми, виявлені в прізвищевих назвах Житомирщини XVI–XVII ст. Ключові слова: антропонім, запозичення, паспортизація, полонізм, фонетико-графічний варіант.

У публікації наведено матеріал «Історичного словника полонізмів XVI–XVII ст.». Основу лексикографічної праці становить апелятивна лексика польського походження, зібрана в пам’ятках XVI–XVII ст., писаних на північноукраїнській території (Володимир, Житомир, Київ, Луцьк, Овруч та ін.). Актуальність такої розвідки зумовлена тим, що в аналізований період у староукраїнських пам’ятках уживано велику кількість полонізмів, проте словника такої лексики до сьогодні не створено, як не укладено й словника запозичень з інших мов. Маємо незначну кількість подібних досліджень в інших слов’янських народів. Власна картотека нині налічує понад 800 слів польського походження. Основна мета праці – сукупно подати полонізми, які функціонували в північноукраїнських пам’ятках XVI–XVII ст., указавши джерело походження, семантику, хронологію, територію тощо. Для виокремлення полонізмів застосовано етимологічне джерело. Словникова стаття містить заголовкове слово з відображенням різних фонетико-графічних варіантів. Прикметними характеристиками лексикографічного дослідження є наведення етимона та покликання на праці, у яких підтверджене походження слова (найчастіше етимологічні словники, а також інші наукові розвідки, у котрих простежено історію номена). До кожної одиниці наведено ілюстративний матеріал. За потреби до окремих полонізмів подано ширші коментарі, насамперед якщо лексема має різне тлумачення серед етимологів, то це відображено в словнику з покликанням на відповідну літературу. Пропонований лексикон відображає особливості функціонування запозичень з польської мови в аналізований період, зокрема тематичне наповнення, особливості адаптації, різні лексико-семантичні процеси, що відбувалися, а також ілюструє назви, котрі в подальшому вийшли з ужитку чи збереглися в мові загалом та/або діалекті, яких зазнали змін тощо. Ключові слова: апелятивна лексика, запозичення, полонізм, етимологічне джерело, паспортизація, фонетико-графічний варіант.