To see the other types of publications on this topic, follow the link: Складові просування.
Journal articles on the topic 'Складові просування'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Складові просування.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Stativka, N., та Людмила Марченко. "ВПЛИВ МОТИВАЦІЇ ПЕРСОНАЛУ НА КАДРОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДІЯЛЬНОСТІ ДЕРЖАВНОЇ КАЗНАЧЕЙСЬКОЇ СЛУЖБИ УКРАЇНИ". Актуальні Проблеми Державного Управління, № 2(56) (29 жовтня 2019): 131–43. http://dx.doi.org/10.34213/ap.19.02.17.
Full textAbstract:
Формування високопрофесійного інституту Державної казначейської служби України, забезпечення умов його ефективного функціонування завдяки кваліфікованому персоналу, здатному належно проводити політику держави, вчасно реагувати на трансформаційні виклики, не можливе без якісно нових підходів в розвитку системи мотивації персоналу. У статті проаналізовано складові заробітної плати та зазначені види премій державних службовців. Наведено види заохочень державних службовців, які поділяють за змістом на моральні, матеріальні, морально-матеріальні. Здійснено аналіз фонду оплати праці державних службовців в органах Казначейства на прикладі Управління Державної казначейської служби України у м. Харкові Харківської області. Розглянуто окремі статті та положення законів України “Про державну службу”, прийняті в різні роки, в частині грошової винагороди та просування по державній службі. Обґрунтовано заходи щодо зниження плинності кадрів в органах Казначейства.
2
Novobranov, V., and O. Davidenko. "THE MAIN COMPONENTS OF THE MEANS OF PROMOTING THE PRODUCTS OF THE CONSTRUCTION INDUSTRY ENTERPRISES TO THE EUROPEAN MARKET." Scientific Bulletin of Civil Engineering 95, no. 1 (2019): 255–59. http://dx.doi.org/10.29295/2311-7257-2019-95-1-255-259.
Full text
3
Shablya, O. S., та O. G. Kholodnyak. "ОРГАНІЗАЦІЙНО-МАРКЕТИНГОВИЙ ПІДХІД ДО ПРОЦЕСУ СЕЛЕКЦІЇ НОВИХ СОРТІВ БАШТАННИХ КУЛЬТУР В ПІВДЕННОМУ РЕГІОНІ УКРАЇНИ". Vegetable and Melon Growing, № 69 (26 липня 2021): 131–39. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2021-69-130-139.
Full textAbstract:
Мета. Розробити ефективний організаційно-маркетинговий механізм для процесу селекції нових сортів баштанних культур та визначити конкурентоспроможність сортів вітчизняної селекції на внутрішньому плодоовочевому ринку України. Методи. Використано методи: діалектичний метод пізнання для аналізу наукових праць учених щодо проблематики організаційно-економічного механізму; розрахунковий метод для визначення основних показників конкурентоспроможності окремих сортів кавуна, графічний для побудови діаграм структури виробництва баштанних культур, визначальних переваг споживачів щодо сортів кавуна вітчизняної селекції. Результати. Наведено характеристику складових організаційно-маркетингового процесу виробництва та просування нових сортів баштанних культур вітчизняної селекції науковими установами на внутрішньому ринку України. Визначено, що селекційний процес завжди має три взаємопов’язані складові: дослідження морфології рослин, біохімічного складу плодів, стійкості проти біотичних і абіотичних факторів навколишнього середовища. Встановлено, що конкурентоспроможність плодів баштанних культур безпосередньо визначається на ринку і є головним чинником ефективності виробництва. Обґрунтовано, що при вирощуванні баштанних культур необхідно враховувати властивості різних сортів у якості ринкового товару, а також інтереси виробників, торговців і споживачів, беручи до уваги технологічні й товарні якості, а також органолептичні властивості кожного конкретного сорту. Запропоновано визначати конкурентоспроможність вітчизняних сортів кавуна для виробника, торговця та споживача через коефіцієнт конкурентоспроможності який є порівняльною оцінкоюдосліджуваного сорту відносно контрольного та його конкурента. Висновки. Обґрунтовано, що досконалий організаційно-маркетинговий механізм у селекції баштанних культур є одним з головних елементів адаптації наукової установи до сучасних умов економічного середовища, що забезпечить її успішне функціонування та сталий розвиток у період недостатнього фінансування з боку держави.
4
Корнієвський, С. В. "МЕТОДОЛОГІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ МІЖРЕГІОНАЛЬНОЇ ІНТЕГРАЦІЇ". Таврійський науковий вісник. Серія: Публічне управління та адміністрування, № 3 (18 лютого 2022): 47–57. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-pub.2021.3.7.
Full textAbstract:
У статті зазначено, що актуальність міжрегіональної інтеграції для підвищення ефективності політики регіонального розвитку зумовлена можливостями зміцнення економічних зв’язків між регіонами, оптимізації побудови інфраструктури на основі спільних цілей розвитку, зменшення фінансових витрат, мінімізації негативного впливу міжрегіональної конкуренції на просування регіонів у глобальному економічному просторі, об’єднання потенціалів регіонів для реалізації міжрегіональних інвестиційних проектів, більш ефективного використання спільних ресурсів, обміну прогресивним досвідом у сфері регіонального розвитку тощо. Акцентовано увагу на тому, що органами влади недостатньо використовуються можливості впливу на інтеграційні процеси, які мають суттєвий потенціал для підвищення ефективності політики регіонального розвитку, через що існує необхідність активізації наукових розвідок у цій сфері. Автором поставлена мета – визначити методологічні складові частини дослідження процесів міжрегіональної інтеграції. Визначено, що у сучасних дослідженнях поняття інтеграції пов’язане зі зміцненням взаємозалежності та злагодженості елементів соціальної системи, її основу становить міжсистемна взаємодія суспільно-політичної, соціально-економічної, науково-технологічної, соціокультурної сфер суспільного життя. Встановлено, що особливою формою інтеграції, обмеженої територіальними рамками, є міжрегіональна інтеграція. На думку автора, методологічно міжрегіональна інтеграція має включати сутність, принципи, суб’єкти й об’єкти, головні фактори розвитку міжрегіональної інтеграції, основні напрями, а також форми та механізми міжрегіональної взаємодії, у тому числі її інституційно-правове забезпечення. Зроблено висновки про те, що використання наведених методологічних складових частин міжрегіональної інтеграції має посісти належне місце у діяльності органів публічного управління з метою формування ефективної політики регіонального розвитку. Такий підхід сприятиме визначенню перспективних напрямів міжрегіонального співробітництва, становленню нових форм і механізмів міжрегіональної взаємодії та ін.
5
Bondarenko, Viktoriia, Oleksandr Khadartsev, and Olesia Hryhorieva. "The Effectiveness of Product and Brand Promotion: the Role of Marketing Communications." ЕКОНОМІКА І РЕГІОН Науковий вісник, no. 1(80) (March 25, 2021): 75–81. http://dx.doi.org/10.26906/eir.2021.1(80).2240.
Full textAbstract:
Розглянуто особливості й роль маркетингових комунікацій, зокрема в аспекті впливу та взаємодії між категоріями «бренд» та «клієнт-споживач продуктів бренду». Досліджено специфіку діяльності компаній у сфері комунікацій, визначено ключові чинники, що забезпечують спроможність віднайти ефективні засоби й інструменти маркетингових комунікацій. Розглянуто завдання та елементи формування маркетингової політики комунікацій. Дано характеристику основних засобів комплексу просування як програми маркетингової комунікації підприємства. Розглянуто складові рекламних ефектів як точок комунікативної взаємодії між споживачем і товаром. Виокремлено значущість бренду як комплексної інтеграції ціннісних пропозицій виробника і споживчих очікувань клієнта. На підставі аналізу сучасних особливостей ринку обґрунтовано, що аватар клієнта є основою формування маркетингових комунікацій як відображення цільового сегмента. Досліджено розподіл прихильності до певних брендів у розрізі відповідних аватарів клієнтів. Охарактеризовано вплив соціальних медіа на формування ефективності комунікаційних каналів, зокрема для сектора товарів повсякденного вжитку. За результатами проведених досліджень, зроблено відповідні висновки щодо подальшого вдосконалення маркетингових комунікацій на підприємстві з метою зростання іміджу компанії та її конкурентоспроможності, консолідації іміджу бренду або організації.
6
СМОЛЮК, Світлана. "СУТНІСНИЙ АНАЛІЗ ПОНЯТТЯ «МІЖОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ» ВИХОВАТЕЛЯ ЗАКЛАДУ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ". Acta Paedagogica Volynienses 1, № 1 (2022): 118–22. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.19.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано різні наукові проблеми щодо дослідження дефініцій міжособистісної взаємодії вихо- вателя закладу дошкільної освіти. На основі аналізу наукової літератури висвітлено сутнісний аналіз поняття «міжособистісної взаємодії» вихователя закладу дошкільної освіти. Автором проаналізовано різні підходи до визначення понять «взаємодія» та «міжособистісна взаємодія». З’ясовано, що поняття взаємодії застосовується, по-перше, для характеристики дійсних реальних контактів людей під час сумісної діяльності; по-друге, для опису взаємних впливів один на одного під час сумісної діяльності або в процесі соціальної активності. Під час взаємодії вихователь впливає на мотиви, цілі, прийняття рішень, на виконання і контроль дій, тобто на всі складові діяльності вихованця (партнера). Зокрема, автором досліджено, що до структури взаємодії входять: суб’єкти взаємодії, взаємний зв’язок, взаємний вплив один на одного, взаємні зміни суб’єктів спілкування. При цьому взаємодія складається з дій, які визначають: діючий суб’єкт; об’єкт дії чи суб’єкт, на який спрямовано вплив; метод дії чи спосіб використання засобів впливу; реакцію індивіда, на якого впливають, чи результат дії. Визначено, що взаємодія суб’єктів освітнього процесу є міжособистісною взаємодією – особистісним контактом двох і більше осіб, зумовлена потребою у спільній діяльності, наслідком якого є взаємні зміни у їхній поведінці, діяльності, установках. Це узгоджена діяльність задля досягнення спільних цілей та результатів, вирішення учасниками значущої для них проблеми чи завдання. Зокрема, виділено два основних типи (стратегії) міжособистісної взаємодії: співпрацю (кооперацію), коли просування кожного з партнерів до своєї мети сприяє або, як мінімум, не перешкоджає реалізації цілей інших, та суперництво (конкуренцію), коли досягнення мети одного з індивідів, що взаємодіють, ускладнює або виключає можливість досягнення цілей інших учасників спільної дії. Найбільш ефективною для розвитку вихованця та колективу є співпраця, для якої характерні знання та опора на позитивне в людині, доброзичливість, довірливість, активність обох сторін, діалог. Досліджено, що всі складові міжособистісної взаємодії характеризуються взаємністю і обіймають такі явища як взаєморозуміння, взаємовплив, взаємопізнання, взаємовідношення, сумісність та спрацьованість.
7
Городнов, Вячеслав, та Сергій Лазебник. "МЕТОДИКА ОЦІНЮВАННЯ ВІДНОСНОЇ КІЛЬКОСТІ ВАЖЛИВИХ ДЕРЖАВНИХ ОБ’ЄКТІВ, УРАЖЕННЯ ЯКИХ МОЖЕ БУТИ ВІДВЕРНЕНЕ ЗА РАХУНОК ЗАСТОСУВАННЯ СКЛАДОВИХ СИСТЕМИ ПРОТИПОВІТРЯНОЇ ОБОРОНИ". Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 79, № 1 (2020): 19–32. http://dx.doi.org/10.32453/3.v79i1.94.
Full textAbstract:
У методиці при оцінці відносної кількості важливих державних об’єктів, ураження яких при веденні бойових дій може бути відвернене, враховані основні складові процесу ураження і сподіваних типів ураження таких об’єктів. Наведені практичні результати розрахунків, виконані за методикою, свідчать на користь можливості її використання для оцінки ефективності функціонування підсистем зенітного ракетно-артилерійського й авіаційного прикриття у системі ППО країни.У початковий період оборонних військових дій задача угруповань військ і сил може включати відмобілізування, розгортання і створення на основних напрямках дій противника таких угруповань військ, які виявляться здатними зірвати просування противника вглиб території країни, а також захоплення їм стратегічної ініціативи у війні. Для протидії виконанню цих завдань противник може застосувати масовані удари з повітря по військах і об’єктах і використовувати пілотовані та безпілотні засоби повітряного нападу. У системі ППО для знищення ЗПН створюються підсистеми ЗРВ і ВА, а також підсистеми радіолокаційної розвідки і радіоелектронної боротьби. Такі підсистеми повинні забезпечити захист ВДО і Збройних Сил у місцях їх дислокації та розгортання, а також оперативне створення угруповань військ і сил на основних напрямках дій противника.Надійність виконання завдань системою ППО залежить від її складу, організаційної структури, дислокації, вогневої та інформаційної взаємодії елементів її підсистем, від умов пори року, доби і від погодних умов, а також від складу і дислокації об’єктів і угруповань військ, які прикриваються, і від параметрів дій повітряного противника. Частина ЗПН противника в ході ударів мають своєю метою випереджаюче ураження елементів системи ППО. Отже, система ППО захист від ударів з повітря виконує, однак гарантувати своєчасне знищення всіх ЗПН не може. Частина ЗПН противника може подолати зони дії засобів системи ППО і виконати удари по угрупованнях військ і ВДО, які прикриваються, що визначає необхідність оцінки можливих наслідків таких ударів.У методиці, поданій у статті, при оцінці відносної кількості ВДО, ураження яких при веденні бойових дій може бути відвернене, враховані основні складові процесу ураження і сподіваних типів ураження таких об’єктів. Практичні результати розрахунків, що виконані за методикою, свідчать на користь можливості її використання для оцінки ефективності функціонування підсистем зенітного ракетно-артилерійського й авіаційного прикриття в системі ППО держави.
8
Shestakovska, T. L. "Механізм управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 2 (25 квітня 2019): 190–99. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.02.20.
Full textAbstract:
Метою статті є дослідження науково-прикладних засад формування механізму управління комерціалізацією інновацій аграрного сектору в Україні як напрямку підтримки його лідерських позицій на світовому ринку агропромислової продукції.
 Наукова новизна. Запропоновано концептуальну модель механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі. Визначено складові організаційного забезпечення механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі та етапи його реалізації.
 Висновки. Як свідчить практика, лише невелика частина інновацій трансформується в інноваційну продукцію та успішно комерціалізується шляхом її просування до зацікавлених груп споживачів. За результатами дослідження ідентифіковано проблеми комерціалізації інновацій в аграрному секторі та розроблено концептуальну схему механізму управління процесом комерціалізації.
 Запропоновано концептуальну структуру механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі. Перспективною моделлю реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі є «Quаdruplе Hеlіx» (вища освіта – бізнес – держава – інститути громадянського суспільства), яка орієнтована на комплексне управління інноваційною діяльністю, зокрема процесом формування, передачі та реалізації наукових розробок, створенням на їх основі наукомістких технологій. Тобто, реалізація зазначеної моделі може стати ефективним методом і механізмом втілення в життя пріоритетів науки і технологій. Для успішної реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі слід вирішити ряд комплексних проблем: інституційного характеру (вирішити питання нормативно-правового забезпечення щодо захисту прав інтелектуальної власності та комерціалізації інновацій); кадрового характеру (дефіцит або відсутність підготовлених кваліфікованих фахівців); фінансового характеру (нестача фінансування для проведення науково-дослідних робіт, придбання нового обладнання, недостатня кількість оборотних коштів тощо).
 Визначено ключові етапи реалізації механізму управління комерціалізацією інновацій в аграрному секторі: 1) визначення перспективних напрямів інноваційної, науково-технічної діяльності; 2) планування науково-дослідної діяльності; створення комерційно привабливої, конкурентної на ринку інноваційної, науково-технічної продукції; 3) управління в аграрному секторі з акцентом на реалізацію та комерціалізацію результатів досліджень; 4) захист прав інтелектуальної власності на результати досліджень, зареєстрованих у патентних відомствах; 5) отримання економічних та соціальних ефектів від комерціалізації інноваційних технологій в аграрному секторі.
9
Овчарук, Оксана Василівна. "СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ ЦИФРОВОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЛЮДИНИ ТА ЦИФРОВОГО ГРОМАДЯНСТВА В ЄВРОПЕЙСЬКИХ КРАЇНАХ". Information Technologies and Learning Tools 76, № 2 (2020): 1–13. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v76i2.3526.
Full textAbstract:
Стаття присвячена сучасним підходам до розвитку цифрової компетентності людини та цифровому громадянству, що є новим для країн Європи. Представлено сучасні європейські підходи до використання цифрових засобів у навчальному процесі, зокрема в професійній діяльності вчителів, які підтримують новий рівень спілкування і взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу і спрямовані на розвиток цифрової компетентності суб’єктів навчального процесу. Подано визначення поняття «цифрове громадянство» у контексті сучасних європейських тенденцій, яке передбачає здатність людини позитивно, критично та грамотно брати участь у цифровому середовищі, спираючись на навички ефективного спілкування та творення, практикувати форми соціальної участі, які поважають права та гідність людини завдяки відповідальному використанню технологій. Виокремлено складові та надано характеристики цифрового громадянства. Подано три його ключові елементи: цифрова взаємодія, цифрова відповідальність та цифрова участь. Окреслено роль та важливість цифрової компетентності в здійсненні цифрового громадянства. Подано бачення Ради Європи щодо освіти з цифрового громадянства як розширення можливостей для молоді та набуття компетентностей для навчання та активної участі в цифровому суспільстві. Зосереджено особливу увагу на запровадженні у країнах Європи «цифрової громадянської освіти» з метою заохочення молоді до розвитку цифрових навичок та їх використання в Інтернет-просторі, що передбачає особисте залучення та творчість, а також усвідомлення юридичних наслідків власної онлайн діяльності. Підкреслено важливість набуття знань, умінь та компетентностей для вчителів та учнів щодо здійснення та відстоювання своїх демократичних прав та обов'язків в Інтернеті, а також для просування та захисту прав людини, демократії та верховенства права в кіберпросторі. Особлива увага зосереджена на необхідності адаптування інструментів з використанням інформаційно-комунікаційних технологій для навчання до аудиторії. Підкреслено важливість того, щоб онлайн засоби, які використовує вчитель, були різнобічними та використовувались як засоби надання зворотного зв’язку для створення можливості краще зрозуміти власні сильні та слабкі сторони використання ІКТ та знаходження власних шляхів досягнення успіху.
10
Рибалка, Валентин. "ПСИХОПЕДАГОГІКА ПРОЄКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ОСЕРЕДКУ ТЕРИТОРІАЛЬНОЇ ГРОМАДИ В УМОВАХ ДЕЦЕНТРАЛІЗАЦІЇ". ОСВІТА ДОРОСЛИХ: ТЕОРІЯ, ДОСВІД, ПЕРСПЕКТИВИ 20, № 2 (2021): 125–33. http://dx.doi.org/10.35387/od.2(20).2021.125-133.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано досвід організації проєктної діяльності освітянського осередку територіальної громади як форми її демократичної поведінки в умовах реформи децентралізації влади. На основі узагальнення поглядів американського філософа і педагога Д. Д’юї, педагогічної системи А.С. Макаренка, досвіду відповідної роботи громадянського суспільства Швейцарії, США та офіційних документів, зокрема Конституції України (1996), Указу Президента України «Про сприяння розвитку громадянського суспільства в Україні» від 26 лютого 2016 року (2016), Концепції розвитку громадянської освіти в Україні (2018) тощо, запропоновано проєктно орієнтований алгоритм роботи освітянського осередку громадянського суспільства в умовах закладів освіти як центрів територіальних громад. Даний алгоритм був апробований в ході психолого-педагогічних експедицій в ряді областей України у формі проведення тренінгу. Він передбачає 5 етапів, що відповідають принципам і процедурам демократії, засадам формування осередку громадянського суспільства, організації його продуктивної роботи, зокрема: 1. Збір членів громади, її самоорганізація та правова підготовка. 2. Висування нагальних ініціатив, проблем, обговорення пропозицій та їх пріорітетивізація шляхом голосування. 3. Формування осередком проєктів вирішення пріоритетних проблем та їх прийняття референдумом. 4.Мобілізація суспільних, державних, кадрових, фінансових ресурсів на виконання прийнятих проєктів. 5. Втілення проєктів у життя.Вказаний алгоритм, тренінг і побудована на його основі технологія роботи реалізуються через послідовність дій освітянського осередку громадянського суспільства, що відповідають специфіці та графіку роботи територіальної громади і осередку громадянського суспільства. Структура проєкту включає такі його складові, як: аналіз проголосованої пріоритетної проблема; прийняття назви проєкту; постановка мети; визначення методів, виконавців, ресурсів, термінів виконання; контроль та відповідальність за виконання; прогнозування очікуваного ефекту; організація співпраці громадянського суспільства, влади і державних установ; технічне та економічне оформлення прийнятого проєкту у план дій та його подальше інноваційне просування. Дана технологія потребує свого подальшого удосконалення у певних напрямках.Ключові слова: реформа децентралізації влади; територіальна громада; демократизація освіти; психопедагогічні засади; освітянський осередок; проєктна діяльність; алгоритм і тренінг.
11
Земзюліна, Наталія Іванівна, та Марина Василівна Захарченко. "ІНСТИТУАЛІЗАЦІЯ ПУБЛІЧНОЇ ДИПЛОМАТІЇ: СВІТОВИЙ ТА УКРАЇНСЬКИЙ ДОСВІД". Міжнародні відносини: теоретико-практичні аспекти, № 8 (21 грудня 2021): 8–22. http://dx.doi.org/10.31866/2616-745x.8.2021.248185.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано концепцію публічної дипломатії, з’ясовано попередні форми втілення концепції «м’якої сили» у світовій політиці та Україні. Вказано на особливості практичної реалізації нових форм дипломатії в період гібридних конфліктів. Розглянуто досвід провідних світових гравців в сфері політичної пропаганди та осучаснених її форм комунікації. Світова історія знає багато прикладів відходу від унормованих дипломатичних відносин, саме шляхом впливу на суспільство (громадян) іншої держави з метою досягнення поставлених завдань. Вказано на такий інструмент публічної дипломатії, як особистісний чинник, на прикладі активності в соцмережах політиків та державних діячів. Обґрунтовано роль культурної дипломатії, як складової публічної та її інструментів в популяризації України, та просуванні національних інтересів держави. На прикладах роботи нових інституційних структур, що сформовані на базі Міністерства закордонних справ, Міністерства культури та інформаційної політики, завданням яких є розвивати публічну та культурну дипломатію, показана їх особливо важлива роль в умовах зовнішньої агресії та негативної пропаганди на адресу України.
 Вказана необхідність просування соціокультурних проєктів як всередині країни, так і за її межами, особливо дієвим бачиться посилення проєктної складової в зовнішній комунікативній сфері.
 Відмічено активні кроки української влади по формуванню позитивного образу України серед світового товариства. Мета даного дослідження визначити контекст становлення і розвитку публічної дипломатії, окреслити її інституційне оформлення в світі та Україні З’ясувати успіхи та виклики задекларованої політичної сфери на сучасному етапі. Розкрити найбільш вдалі форми її реалізації.
12
Vlasenko, I. V. "Регіональні особливості формування маркетингових заходів розвитку сільського зеленого туризму". Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, № 81 (2017): 3–9. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet8101.
Full textAbstract:
У статі розглянуто регіональні особливості формування комплексу маркетингу сільського зеленого туризму в умовах економічної нестабільності. Метою дослідження є розвиток теоретичних і методичних підходів до формування комплексу маркетингу туристичних підприємств сільського зеленого туризму у Вінницькому регіоні. Обґрунтовані теоретико – методологічні положення, науково-практичні рекомендації щодо просування послуг сільського зеленого туризму. Проаналізовано стан розвитку маркетингу сільського зеленого туризму в умовах розвитку ринкової економіки. Вказано на те, що сільський зелений туризм слід розглядати як невід’ємну складову програми комплексного соціально-економічного розвитку села та його відродження, а також, що за рахунок розвитку сільського зеленого туризму можна забезпечити сталий економічний, демографічний розвиток на селі. Показано просування туристичного продукту з використанням маркетингових заходів, які отримали назву «Сім Р». Вказані основні перешкоди власників агрооселі самотужки здійснювати маркетингові заходи із просування свого продукту на ринок. Показано, що маркетингова цінова політика продукту агрооселі на ринку ґрунтуються на основі трьох факторів: витрати, попит, конкуренція. В сучасних ринкових умовах лідером є цінова стратегія, яка базується на попиті: близько 54,2% менеджерів з маркетингу вважають її пріоритетною. Лише близько 15% туристичних підприємств області основним критерієм маркетингової цінової стратегії визначають конкуренцію. Ціни надавачі послуг сільського зеленого туризму публічно не розголошують, а посилаються на договірну ціну. Для подальшого розвитку сільського зеленого туризму в області розглянуто стратегією збалансованого регіонального розвитку Вінницької області на період до 2020 року. З’ясовано перелік проблемних питань, які перешкоджають розвитку сільського туризму, розв’язання яких вимагає спеціального нормативно-правового регулювання. Запропоновано сформулювати чітку маркетингову Стратегію управління розвитком туристичної галузі України на національному рівні, яка має узгоджуватися зі стратегіями та програмами розвитку туризму на регіональному рівні, що дасть можливість створити нові робочі місця, довести якість надання послуг і поступово поліпшити якість інфраструктурних складових (автомобільні дороги, агрооселі, музеї тощо), що забезпечуть комфортність споживання туристичних послуг іноземними та внутрішніми туристами.
13
Бойчук, І. В. "ВПЛИВ КОМПЛЕКСУ МАРКЕТИНГУ НА ДІЯЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА В УМОВАХ КОНКУРЕНЦІЇ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 60 (3 липня 2020): 68–74. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-60-11.
Full textAbstract:
Статтю присвячено обґрунтуванню теоретичних положень та поданню практичних рекоменда-цій щодо визначення впливу комплексу маркетингу та окремих його елементів на вдосконалення діяльності під-приємства в умовах посилення конкуренції для отримання ним конкурентних переваг на ринку. Актуальність дос-ліджуваної теми пов’язана з тим, що в умовах сьогодення можливості маркетингової діяльності суб’єктів еко-номіки суттєво залежать від їхнього вміння якісно формувати маркетинг-мікс і підбирати окремі його складові для забезпечення швидкого реагування на конкурентне середовище. На основі узагальнення наукових публікацій і з врахуванням прикладних умов реалізації стратегічних підходів підприємств на засадах конкуренції виявлено, що вона є потужним інструментом формування цивілізованих ринків і змушує підприємців розширювати власне ви-робництво, покращувати якість продукції, знижувати собівартість товарів, орієнтуватися на соціально-економічні запити сучасного споживача. Зазначено, що саме комплекс маркетингу розглядають як основу органі-зації управління підприємством і прийняття зважених рішень з орієнтиром на врахування ринкового попиту і стану конкурентної боротьби. Доведено, що для забезпечення цілісного характеру маркетингового впливу на ринкове становище фірми потрібно розглядати предмет конкуренції з позицій товару (послуги) і з погляду спо-живача, чим обумовлений вибір різних методів конкурентної боротьби для привернення потенційної клієнтури. Обґрунтовано, що зважені рішення про структуру та наповнення маркетингового комплексу базуються на кра-щому розумінні потреб цільового споживача і тих критеріїв, якими він керується, приймаючи рішення про вибір однієї з конкуруючих пропозицій. Серед критеріїв вибору товару клієнти аналізують економічні та психологічні параметри, які напряму пов’язані з формуванням конкурентного маркетинг-міксу. Вказано на необхідність роз-робки товарної політики фірми з орієнтацією на набір товарів і послуг, які пропонуються цільовому ринку; їхню якість, кількість і відповідність потребам споживачів; додаткову користь, яку вони пропонують клієнту на противагу товарам-конкурентам; частоту оновлення номенклатури, упаковку і бренд продукції загалом. Запро-поновано враховувати рівні “товарної цибулини” при виборі маркетингової стратегії продукту для узгодження стратегічних рішень і тактичних дій щодо визнання товару цільовим ринком і забезпеченні його конкуренто-спроможності. Процес визначення ціни на товар як елементу маркетингу необхідно узгоджувати зі стратегіч-ними цілями діяльності підприємства, попитом на його продукцію, ціновою політикою основних конкурентів, рівнем доходів населення й іншими важливими чинниками оточуючого середовища. Особлива увага приділяється типу конкурентного ринку, що визначає специфіку цінової поведінки на ньому і стає основою розробки комплексу маркетингу. На цій основі рекомендовано формувати маркетингову політику ціноутворення та використовува-ти ціновий фактор як ефективний засіб конкурентної боротьби. Показано вагомість місця як складової комплек-су маркетингу, що забезпечує систему збуту товарів і гарантує доступність продукції для потенційних спожи-вачів. Запропоновано створення такого виду корисності для цільової клієнтури, як зручність місця купівлі това-ру, що забезпечить реалізація маркетингової стратегії розподілу та збуту на більш високому рівні в порівнянні з фірмами конкурентів. Доведено доцільність проштовхування продукції підприємства на основі інформування, переконання і впливу на рішення про купівлю, з фокусуванням на її перевагах над конкуруючими товарами. В скла-ді маркетингової стратегії просування потрібно враховувати співвідношення її важливих елементів, а саме: реклами, заходів із стимулювання збуту, персонального продажу і пропаганди. Окремо розглянуто вплив на кон-курентні позиції підприємства рекламування товарів як важливого засобу комунікації з цільовою аудиторією. Визначено специфіку застосування різних засобів стимулювання збуту, особистого продажу і PR-заходів із вра-хуванням потреб споживачів і рівня їхньої прихильності. Вказано на важливість забезпечення балансу всіх скла-дових комплексу маркетингу в діяльності підприємства, що є підґрунтям для сильних позицій підприємства і формування конкурентних переваг, що має практичну цінність. Запропоновано поєднувати методи цінової і неці-нової конкуренції в маркетинговій діяльності.
14
Kotsan, Nataliia, та Mykola Oliiarnyk. "Роль туризму в просуванні Латвії на міжнародній арені". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (3) (26 квітня 2018): 111–16. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2018-01-111-116.
Full textAbstract:
У статті визначено суть туристичної інфраструктури та її складові частини. Виокремлено нормативно-правове забезпечення туристичної сфери Латвії.
 Охарактеризовано туризм як галузь, яка може забезпечити неабияке зростання економіки при мінімальних економічних затратах, при цьому вивести країну на відповідний рівень міжнародних відносин.
 Проаналізовано діяльність Латвійського державного агентства з розвитку туризму (TAVA). Наголошено, що Латвія розміщена на північному сході Європи, ділиться на чотири культурно-історичні регіони: на заході – Курземе (Курляндія), на півдні – Земгале (Семигалія), у центральній частині та на північному сході – Відземе (Ліфляндія) і на південному сході – Латгале (Латгалія). Зі складу Семигалії інколи виокремлюють регіон, що не зазначений у Конституції, – це Селія/Селонія (Аугземе)
 Визначено, що в цілому економіко-географічне положення сприяє розвитку міжнародного співробітництва та притоку іноземних туристів. У розумінні світової туріндустрії діловий туризм уважається одним із найбільш вигідних видів діяльності – він не залежить від кліматичних і погодних умов, не вимагає наявності унікальних пам’яток історії та архітектури, передбачає великі бюджетні кошториси, групові замовлення й стабільно зростаючий попит.
 Оцінюючи конкурентоспроможність країни в цілому на міжнародному рівні, виділили чинники, які сприяють розвитку туристичного ринку Латвії: удале геополітичне положення між Сходом і Заходом; автентичність культури (вплив польської, білоруської, російської й німецької історії та культури); матеріальна й нематеріальна спадщина радянського періоду; етнічна кухня; яскраві традиції; заповідне природне середовище; велика база для сільського туризму; низькі ціни на продукти харчування, напої й розваги; світові стандарти туристичної сфери; розвинена національна інформаційна система для туристів.
15
Szyszko, V. I., та A. I. Golovach. "До питання просування послуг установи вищої освіти в мережі інтернет". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 131. http://dx.doi.org/10.15421/191614.
Full textAbstract:
Завдяки розвитку технологій, зокрема інтернет-технологій, з’являються нові можливості просування товарів і послуг через відповідні канали комунікацій, такі як сайти, соціальні мережі, каталоги, різні агрегатори, додатки і т.д. Розробляються і постійно модифікуються методи і прийоми роботи з новими каналами комунікації. В умови зростання конкуренції на ринку товарів і послуг, особливо серед установ вищої освіти, такий метод маркетингу, як просування послуг за допомогою інтернет-комунікацій стає як ніколи актуальним і дає значний економічний ефект від застосування.Мета написання даної статті – подання за результатами дослідження 1) характеристики освітніх послуг, у їх складі додаткових освітніх послуг, і неосвітніх послуг установ вищої освіти; 2) розробленого комплексу маркетингу для їх просування в мережі Інтернет. У процесі дослідження застосовано методи системного і порівняльного аналізу, узагальнення та систематизації.Розглянуто особливості освітньої послуги. Досліджено спектр послуг установ вищої освіти, виявлено основні способи просування даних послуг, оцінено ефективність інструментів просування в мережі Інтернет. У ході дослідження було встановлено, що основні освітні послуги установи вищої освіти просувають в Інтернеті за допомогою сайтів і сторінок у соціальних мережах.Також автори встановили, що установи освіти мають можливість надавати і широкий спектр додаткових освітніх і неосвітніх послуг. Доведено, що дані послуги ніхто не просуває. На підставі вищевикладеного нами розроблений проект зі створення окремого сайта з додатковими послугами установи вищої освіти Гродненський державний університет імені Янки Купали і алгоритм просування додаткових послуг університету в мережі Інтернет.Наукова новизна проведеного дослідження полягає в пропозиції вивчати, розділяти і розвивати додаткові послуги установи освіти на основі застосування розробленого нами комплексного алгоритму просування додаткових послуг в мережі Інтернет за допомогою сайту.Практичне значення проведеного дослідження полягає в можливості застосування запропонованого в роботі алгоритму просування послуг не тільки установами вищої освіти, а й іншими установами, які надають комплекс основних і додаткових послуг. Підтвердженням практичної значущості дослідження є впровадження його результатів у виробничий процес відділу маркетингу і реклами Гродненського державного університету імені Янки Купали (Білорусь).Перспективою темою для подальших наукових досліджень є вивчення ефективності роботи сайта market.grsu.by, методів його просування, вивчення економічної ефективності проекту створення сайта з додатковими послугами установи вищої освіти Гродненський державний університет імені Янки Купали.
16
Pushek, N. M., та I. Z. Hnylyakevych-Prots. "Маркетинговий підхід до визначення категорії "туристичний продукт"". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 4 (2018): 97–101. http://dx.doi.org/10.15421/40280418.
Full textAbstract:
Розглянуто основні підходи до трактування суті поняття "туристичний продукт". Це зробили вітчизняні та світові дослідники з цієї проблематики. Особливу увагу приділено аналізу поняття "туристичний продукт" із позиції маркетингу. Наведено власне визначення категорії "туристичний продукт" із використанням маркетингового підходу. Також виявлено чинники впливу на туристичний продукт та формування попиту на нього. Висвітлено види туристичного продукту, проаналізовано його елементи й охарактеризовано особливості маркетингового складника туристичного продукту сучасного ринку. З'ясовано, що туристичний продукт із погляду туриста, а не суб'єкта туристичної галузі, бере свій початок із первинного джерела інформації (де турист почув про туристичний продукт) і триває довше, аніж закінчення самого туру (через отримані емоції від подорожі). Зазначено, що значна частка в структурі туристичного продукту належить саме емоційній складовій. Проаналізовано фази життєвого циклу туристичного продукту та виявлено, що використання такого маркетингового інструменту, як просування продукту, прямо пропорційно впливатиме як на попит, так і на продовження життєвого циклу туристичного продукту загалом. Запропоновано значне використання засобів просування туристичного продукту на ринку для ширшого охоплення цільової аудиторії та створення належних каналів комунікації із споживачем.
17
Дерев"янко, О. В. "Урядова політика по забезпеченню конкуренції як складова стратегії просування експорту країни на світовому ринку". Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини, Вип. 7, ч. 2 (1997): 3–10.
Find full text
18
Дерев"янко, О. В. "Урядова політика по забезпеченню конкуренції як складова стратегії просування експорту країни на світовому ринку". Вісник Київського університету імені Тараса Шевченка. Міжнародні відносини, Вип. 7, ч. 2 (1997): 3–10.
Find full text
19
Свищ, Лілія. "ЦІННІСНА СКЛАДОВА СУЧАСНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ З ІНОЗЕМНОЇ ФІЛОЛОГІЇ". Інноватика у вихованні 2, № 13 (2021): 258–69. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i13.366.
Full textAbstract:
У статті здійснено аналіз ціннісної складової сучасної професійної підготовки майбутніх фахівців з іноземної філології.
 Необхідність ціннісної підготовки фахівців відповідної спеціальності визначена низкою спеціальних міжнародних документів, а також детермінована на національному рівні певними нормативними актами й теоретичними розробками. Обстоюється позиція, що за умов зміни аксіологічних орієнтирів, що є характерним цивілізаційним трендом, нового значення набуває ціннісна освіта як головний засіб формування ціннісно-смислової сфери особистості. З»ясовано, що в останні десятиліття на міжнародному рівні здійснюються вагомі зусилля, спрямовані на просування ідей ціннісної освіти, морально-етичного й ціннісного виховання.
 В роботі розкрито сучасні підходи до ціннісної освіти філологів в аксіологічному й педагогічному контекстах. У статті представленo позиції щодо ціннісної освіти філологів українських та європейських дослідників. Встановлено, що на думку багатьох дослідників одним з важливих результатів сучасної вищої педагогічної освіти виступає аксіологічна компетентність студента, яка для педагогічних спеціальностей має фундаментальне значення. Cформульованo актуальні вимоги щодо змісту ціннісної складової сучасної професійної підготовки майбутніх фахівців з іноземної філології.
20
Цзюнь, Ян. "МУЗИЧНІ ВИДАВНИЦТВА У НАЦІОНАЛЬНОМУ СОЦІОКУЛЬТУРНОМУ ПРОСТОРІ (досвід України та Китаю)". УКРАЇНСЬКА КУЛЬТУРА : МИНУЛЕ, СУЧАСНЕ, ШЛЯХИ РОЗВИТКУ (НАПРЯМ: КУЛЬТУРОЛОГІЯ) 39 (31 січня 2022): 159–64. http://dx.doi.org/10.35619/ucpmk.v39i.513.
Full textAbstract:
Статтю присвячено висвітленню ролі й місця музичних видавництв як важливої складової національних культур України й Китаю. Стверджується, що нотодрук історично був і залишається важливим чинником формування й розвитку соціокультурного простору. Розглянуто головні тенденції видавничої діяльності в означеній сфері в Україні впродовж ХХ–ХХІ ст., особливий акцент зроблено на періодах інституційного становлення музичної культури. Проаналізовано практику нотодруку в сучасному Китаї, зокрема роботу Народного музичного видавництва. Відзначено зусилля видавництв з просування творчості представників національної композиторської школи. Окреслено перспективи появи нових форм передачі музичної інформації в умовах інформаційного суспільства.
21
Шевченко, Л. В. "Нова публічна дипломатія в контексті публічного управління". Економічний вісник. Серія: фінанси, облік, оподаткування, № 7 (14 вересня 2021): 209–19. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5932.7.2021.209-219.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано концепцію публічної дипломатії та стратегічних комунікацій та втілення концепції «м’якої сили» у зовнішній політиці України за рахунок сучасної цифровізації світового суспільства. Досліджено коло учасників, технологічне та медіасередовище, методи, а також особливості практичної реалізації нової публічної дипломатії. Визначено особливості використання інструментів культурної дипломатії для підтримки та просування національних інтересів України. Висвітлено процес формування нових інституційних структур на базі Міністерства закордонних справ та Міністерства культури та інформаційної політики, які відповідатимуть за нову публічну дипломатію та культурну дипломатію, що особливо важливо в умовах зовнішньої агресії та негативної пропаганди в адресу України. Обґрунтовано необхідність впровадження соціокультурних проєктів як всередині країни, так і за її межами, посилення проєктної складової в публічному управлінні.
22
Шаповалова, Вікторія, Валерій Шаповалов, Валентин Шаповалов та ін. "Пандемія COVID-19 (штами «Дельта», «Омікрон»): особливості навчання на тематичному циклі «Загальна фармація на засадах фармацевтичного права»". Actual Problems of Medicine and Pharmacy 3, № 1 (2022): 1–18. http://dx.doi.org/10.52914/apmp.v3i1.36.
Full textAbstract:
Пандемія COVID-19 (штами «Дельта», «Омікрон) сприяла оптимізації роботи в режимі он-лайн, що вимагало освоєння нових навичок роботи в мережі Інтернет та додаткового навантаження на професорсько-викладацький склад Кафедри (індивідуальна праця із слухачами, інтернами в зручний для них час та вихідні дні тощо). Професорсько-викладацький склад та науковці Кафедри ХМАПО успішно проводить цикли з використанням технологій дистанційного навчання і 98% слухачів задоволені пройденими курсами. Кафедра активно співпрацює з професорсько-викладацьким складом та науковцями ЛМІ та інших ВУЗів України, країн СНД та ЄС. Підкреслено, що розробка та просування національної стратегії вищої освіти з урахуванням світового досвіду здатна підвищити конкурентоспроможність вузів Україні на світовому освітньому ринку та задовольнити потреби національного та загальносвітового ринку праці.
23
Ялоха, Тетяна Олександрівна, та Ростислав Анатолійович Громадський. "Event-менеджмент як елемент сучасної культурномистецької практики". Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені І.К.Карпенка-Карого, № 27-28 (25 травня 2021): 180–90. http://dx.doi.org/10.34026/1997-4264.27-28.2021.238849.
Full textAbstract:
Так історично склалось, що більшість нових видів діяльності та професій постіндустріального суспільства народилися і отримали широкий розвиток спочатку в США, пізніше у Західній Європі, а сьогодні в Україні. Еvent-бізнес, який активно розвивається в ринкових умовах, не є винятком. Дедалі частіше маркетингові події стають ключовим елементом просування продукції компаній. Організація заходів дуже впливає на суспільство в цілому і є незмінною складовою на всіх етапах його розвитку.Event-бізнес — є найважливішим інструментом у вирішенні зовнішніх та внутрішніх корпоративних завдань. Професійно організований і проведений захід піднімає рейтинг не лише компанії, а й агентства, яке його організує.Стаття присвячена актуальним питанням застосування методів управління проєктами для створення і розвитку культурно-мистецьких заходів у сучасних умовах. Управління проєктами або подіями включає в себе вивчення тонкощів бренду, визначення цільової аудиторії, розробку концепції події, планування логістики координації технічних аспектів перед безпосереднім застосуванням методів проведення пропонованого заходу.
24
Grubov, Volodimur M. "НОРМАНСЬКІЙ ФОРМАТ У ЛЕЩАТАХ ВЕЛИКОЇ ПОЛІТИКИ:". Epistemological Studies in Philosophy Social and Political Sciences 3, № 1 (2020): 156–69. http://dx.doi.org/10.15421/342017.
Full textAbstract:
В статті розглянуті онтологічні аспекти політичних позицій країн-учасниць норманського формату щодо мирного врегулювання воєнно-політичної ситуації на Сході України. В системі міждержавних відносин між Німеччиною, Францією та Російською Федерацією виокремлено сфера взаємних інтересів, що обумовлює позицію сторін і помітно впливає на динаміку виконання Мінських домовленостей. Акцентовано, що у норманському форматі політика врегулювання Німеччини базується на органічному поєднання економічної складової і феномену «нормалізації» зовнішньополітичного курсу. Франції – на гуманістичних принципах Французької революції 1789 року та політичних ініціативах і лідерстві. РФ – на трьох «червоних лініях»: безпеці східних кордонів (заперечення експансії НАТО), енергетичній стратегії В. Путіна і стратегії просування «Руського миру». України – на перегляді Мінських домовленостей та готовності до імплементації «формули Штайнмаєра». Зроблено висновок, що суперечності інтересів норманської четвірки і неможливість вирішити конфлікт на Сході України військово-силовим способом вимагає від Києва зміни тактики переговорів на площадці норманського формату й у Мінську. Гнучкість позиції повинна бути підкорена стратегічній меті – це об’єднання країни.
25
Svidruk, І. І. "Особливості стратегічного планування креативного розвитку організації". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 9 (2018): 105–9. http://dx.doi.org/10.15421/40280920.
Full textAbstract:
Проаналізовано основні відмінні характеристики стратегічного планування креативної діяльності. Креативна стратегія відіграє роль інструменту для вибору узгодженої політики розроблення і просування креативної ідеї, втіленої у конкретний продукт, або креативної організаційної поведінки, спрямованої на досягнення конкретної конкурентної мети. Стратегічною метою креативного оновлення організації є стала динаміка зростання бізнесу, яка може проявлятися кількісно – у вигляді збільшення обороту, підвищення активів – та якісно, характеризуючись стійкими тенденціями зростання прибутковості, посиленням іміджевих позицій тощо. Обґрунтовано, що стратегування дає змогу уникати негативних наслідків хаотичних організаційних і техніко-економічних перетворень, мінімізувати ризики невизначеності. Логічна схема побудови загальної стратегії креативного розвитку організації включає первинне виділення креативної складової її діяльності як провідний стратегічний напрям із подальшим покроковим розгалуженням цілей розвитку та методів їх досягнення у вигляді корпоративної стратегії та стратегічного планування підсистем організації. Доведено, що перевагою розробки стратегії креативного оновлення організації є досягнення системності у врахуванні чинників внутрішнього і зовнішнього середовища. Ефективний спосіб стратегічного планування креативного зростання організації передбачає завоювання нових ринків.
26
Vashrova, N. V., та V. V. Volodko. "Співвітчизники в Україні як референтна група сучасних українських мігрантів у США: наслідки для соціальної мобільності". Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, № 4(144) (2017): 17. http://dx.doi.org/10.15421/171755.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано особливості позиціонування сучасних українських мігрантів, які проживають у США, щодо референтних груп, пов’язаних з українським суспільством і співвітчизниками в Україні.Розглянуто контекст звернення українських мігрантів до певного типу референтних груп у межах їх самоідентифікацій і розповідей про життя в США. Виокремлено риси, якими наділяються ці групи. Встановлено приписувані їм значення і роль у житті на новому місці, а також їх співвідношення з іншими типами референтних груп (місцевими етнічними та американськими), які є складовою частиною ідентичності українських мігрантів.З’ясовано, що у мігрантів першого покоління ідентифікація зі співвітчизниками в Україні зазнала трансформації, що характеризується різнобічною спрямованістю. В одних випадках – ослаблення ідентифікації або її повне зникнення, в інших – посилення або виникнення вперше.Виявлено взаємозв’язок між особливостями позиціонування мігрантів щодо українських референтних груп і ступенем соціальної адаптації мігрантів. Визначено специфіку використання референтних груп українськими мігрантами у контексті їхнього впливу на стратегії соціальної адаптації мігрантів, а також на їхнє соціальне просування.
27
Volodymyrivna, Menso Iryna. "LEGAL REGULATION OF E-COMMERCE IN THE EUROPEAN UNION." Часопис цивілістики, no. 41 (August 6, 2021): 61–65. http://dx.doi.org/10.32837/chc.v0i41.424.
Full textAbstract:
На підставі законодавства ЄС проведено аналіз поняття «електронна комерція», визначені правовідносини, які становлять це поняття, досліджено поняття та використання електронних документів та електронних підписів.
 У ЄС на законодавчому рівні закріплені положення щодо застосування новітніх інформаційних технологій, що забезпечують використання електронних документів і електронних цифрових підписів, метою яких є гармонізація інтересів країн-членів ЄС, юридичних осіб, громадян. Директиви ЄС у сфері електронної комерції покликані забезпечити максимальний захист права на інформацію і гарантувати інформаційну безпеку задля нормального розвитку інформаційного суспільства та стабілізації економічного життя.
 Поступово у діловій і правовій практиці з'явилося і закріпилося нове поняття «електронна комерція», проте правова база для регулювання відносин електронної комерції у країнах світу лише починає створюватися. На рівні міжнародних організацій і законодавства окремих країн світу лише з 90-х рр. ХХ ст. почалася робота із прийняття комплексних нормативно-правових актів, присвячених регулюванню відносин, котрі виникають при вчиненні правочинів через мережі електрозв'язку, що пов'язано зі складністю та новизною правовідносин електронної комерції.
 Швидкий технологічний розвиток і глобальний екстериторіальний характер мережі Інтернет є засадами ідеології відкритості до різноманітних технологій і послуг, що належать до встановлення відповідності даних оригіналу, в т. ч. за допомогою засобів електроніки.
 Сучасна світова економіка нині перебуває на стадії становлення інформаційного суспільства під впливом розвитку інформаційних технологій, новітніх засобів зв'язку, просування глобальної мережі Інтернет. Електронна (комерція) торгівля пов'язана з укладанням комерційних договорів у режимі онлайн із використанням електронних засобів зв'язку. Йдеться насамперед про просування товару чи надання послуги на ринку за допомогою глобальної мережі Інтернет, а також здійснення розрахунків за допомогою електронних платіжних систем. Електронна економіка (веб-економіка) оперує з цифровими даними та включає в себе способи отримання прибутку із використанням мережі Інтернет. Складовою частиною електронної економіки (веб-економіки) є: Інтернет-магазини, Інтернет-ЗМІ, онлайн-реклама, онлайн-розваги та ін.
28
Бортнюк, Тетяна, та Світлана Бахомент. "ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФОРМУВАННЯ МОРАЛЬНИХ ЦІННОСТЕЙ СУЧАСНОЇ МОЛОДІ В СІМ’Ї". Інноватика у вихованні 1, № 13 (2021): 112–23. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i13.336.
Full textAbstract:
У статті висвітлюються теоретичні аспекти формування моральності у сучасної молоді засобами сім’ї. Встановлено, що стансучасного суспільства відображається у цінностях та установках молоді, ародина і моральні цінності є найвищими життєвими орієнтирами у життіпідростаючого покоління. Визначено шляхи подолання проблем у подружньому житті, що сприяє формуванню особистості молодої людини.Обгрунтовано, що навчання і виховання мають вагоме значення для психічного розвитку дитини. Існує і зворотній зв’язок – просування в розвиткові має позитивний вплив на навчання і виховання. Біологічна програма розвитку мозку реалізується завжди в конкретному оточуючому середовищі, яке може сприяти чи заважати його розвитку.В історії завжди було загостреним, проте не завжди усвідомлювалося, питання зв’язку прогресу духовної культури особистості із соціальним розвитком. Історія національної самобутньої української культури віддзеркалює надзвичайну драматичність історичного буття українського народу.Cпираючись на основні положення науковців, ми дійшли висновку, що цінності сімейного життя – це головна складова становленняособистості сучасної молодої людини. Сьогодні, коли цінності сімейного життя, моральні норми сучасної сім’ї мають значний вплив на формування сучасних молодих людей, особливо гостро стоїть питання пропагандиспоконвічних духовно-моральних якостей як противаги насильству та вседозволеності.Результати дослідження дали змогу стверджувати, що сім’я є основоюрозбудови сучасного морально здорового громадянського суспільства. А майбутнє інституту сім’ї значною мірою залежить від системи загальнолюдських та сімейних цінностей. Тому важливо формувати умолодих людей правильне світосприйняття та життєві сімейні установки, орієнтовані на формування моральності.
29
Вороненко, Ю. В., О. П. Гульчій, К. В. Балашов, Н. М. Захарова, С. М. Туряниця та Ю. М. Мандрик. "ДЕТЕРМІНАНТИ ВИБОРУ ФОРМИ БЕЗПЕРЕРВНОГО ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ: АНАЛІЗ ВІДПОВІДЕЙ ЛІКАРІВ". Медична освіта, № 2 (13 жовтня 2021): 14–19. http://dx.doi.org/10.11603/me.2414-5998.2021.2.12402.
Full textAbstract:
Анотація. Трансформації системи вищої та післядипломної освіти в Україні спонукають навчальні заклади оновлювати підходи до просування свого освітнього продукту. У попередніх дослідженнях були встановлені цільові показники тривалості та формату навчання, дана загальна оцінка важливості чинників вибору форми БПР; встановлені особливості груп користувачів, готових та не готових оплачувати навчання самостійно; визначені ключові фактори вибору форми БПР та здійснена сегментація користувачів. На новому етапі дослідження лікарям було запропоновано оцінити додаткові чинники, які впливають на вибір форми БПР.
 Визначені нові чинники вибору навчального циклу: сучасна тематика курсу (14,2 % опитаних), можливість удосконалення практичних навичок (8,6 %), тривалість навчання (4,1 %), зручне оформлення матеріалів (4,1 %) тощо. Встановлені статистично вірогідні зв’язки між попередньо запропонованими та самовизначеними чинниками, зокрема між наявністю попереднього досвіду навчання на кафедрі та зацікавленості в сучасному обладнанні, кількості отриманих балів БПР і тривалості навчання; необхідністю поїздки в інше місто та кількістю отриманих балів БПР і відсутністю комерційної складової. Також аналіз продемонстрував належність чинника зручного оформлення матеріалів до сфери фактора ефективності навчального циклу.
 Нові чинники доповнюють ефективність запропонованої авторами чотирифакторної моделі, що передбачає орієнтацію на результат чи на процес, як основну мотиваційну детермінанту вибору форми БПР. Виявлені чинники мають враховуватися під час підготовки інформаційних матеріалів про навчальні цикли.
30
Костиря, Інна Олександрівна, та Оксана Олександрівна Білецька. "ГАСТРОНОМІЧНИЙ ТУРИЗМ ЯК ІНСТРУМЕНТ КУЛЬТУРНОГО БРЕНДИНГУ УКРАЇНИ". Питання культурології, № 38 (29 жовтня 2021): 301–13. http://dx.doi.org/10.31866/2410-1311.38.2021.247174.
Full textAbstract:
Мета статті — обґрунтувати поняття «гастрономічний туризм» в контексті реалізації публічної дипломатії України, а саме її кулінарної складової, як інструменту побудови культурного брендингу задля позиціонування і покращення сприйняття країни на міжнародній арені шляхом презентацій української кухні, українського вина та інших заходів для просування кулінарної спадщини, культурного й історичного різноманіття. Методологічною основою дослідження є удосконалення підходів щодо культурного брендингу України на міжнародній арені шляхом планування розвитку «гастрономічного туризму» не лише як туристичної атракції, а як інструменту реалізації стратегії публічної дипломатії. Використано загальні методи емпіричних та теоретичних досліджень, що базуються на аналізі, синтезі, конкретизації та подальшому узагальнені отриманих результатів з метою визначення ролі «гастрономічного туризму» як засобу формування національного брендингу в умовах реалізації стратегій публічної, зокрема кулінарної, дипломатії України. Наукова новизна полягає у дослідженні «гастрономічного туризму» як інструментарію побудування культурного брендингу України, що сприяє реалізації стратегій публічної дипломатії та формуванню позитивно привабливого іміджу країни на міжнародній арені. Висновки. Проведене дослідження дозволяє стверджувати, що гастрономічний туризм є інструментом культурного брендингу і, відповідно до стратегій публічної дипломатії, виступає допоміжним елементом у пізнанні культурної спадщини країн та окремих регіонів, що впливає на формування брендингу нації та країни загалом. Вітчизняний гастрономічний туризм знаходиться у стадії розбудови, що зумовлює незначний рівень впізнання і обізнаності щодо української кулінарної культури, спадщини та різноманіття серед іноземців, у такий спосіб сповільнюючи реалізацію стратегій публічної дипломатії України.
31
Ляшенко, Олексій. "ГРОМАДЯНСЬКА САМОІДЕНТИФІКАЦІЯ НАСЕЛЕННЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ (1992–2020)". Society. Document. Communication, № 9/2 (28 лютого 2021): 154–81. http://dx.doi.org/10.31470/2518-7600-2020-9/2-154-181.
Full textAbstract:
У статті аналізується соціокультурна і громадянська самоідентифікація жителів України, її регіональні відмінності, зокрема особливості громадянської самоідентифікації населення південного регіону України. Показники громадянської самоідентифікації дорослого населення країни є важливими якісно-кількісними характеристиками розвитку української нації як на регіональному і загальнодержавному рівнях, так і у контексті євроінтеграційної політики України.
 Переважаючими ідентичностями населення України в цілому є національно-державна, а також локальна. Упродовж існування незалежної України виділяється три етапи піднесення національно-громадянської ідентичності, межі між якими чітко співпадають із двома біфуркаційними кризами (Майданами) у 2004–2005 рр. та 2013–2014 рр.. 
 Починаючи з 2004 р. під впливом політичної кон’юнктури в Україні з’явилося й активно пропагувалося певними політичними силами таке поняття як «Південний Схід». Специфічна «південно-східна» ідентичність вибудовувалася на залишковій «радянськості», схильності до патерналізму влади, економічному прагматизмі та демонстративній російськомовності.
 Південь України цілком заслуговує на те, щоб розглядатися самодостатнім соціокультурним регіоном України, який у соціокультурному відношенні займає проміжне становище між Центром та Сходом. Переважаючими ідентичностями населення Півдня України є національно-державна, а також локальна.
 Особливою складовою південного регіону України є Крим. Зокрема, для автономії більшою мірою, ніж загалом по Півдню була притаманна саме регіональна самоідентифікація населення. На жаль, наразі ми не маємо змоги відслідковувати реальні соціокультурні процеси, що відбуваються на окупованому півострові.
 Попри задекларований державою курс на євроінтеграцію і значне просування у цьому напрямку, європейська ідентичність не є першочерговою для жителів жодного регіону України, у тому числі й південного.
32
Галазюк, Н. М. "ФОРМУВАННЯ ТА НАРОЩЕННЯ ЕКСПОРТНОГО ПОТЕНЦІАЛУ В УМОВАХ ПОГЛИБЛЕННЯ ЄВРОІНТЕГРАЦІЙНИХ ПРОЦЕСІВ УКРАЇНИ". Actual problems of regional economy development 2, № 16 (2020): 54–62. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.54-62.
Full textAbstract:
Розвиток глобалізаційних процесів роблять залежними усі країни від світових ринків капіталів, товарів та послуг, внаслідок чого усі країни отримують, як шоки, так і стимули для свого економічного розвитку. Не дивно, що від успіхів чи невдач у розвитку зовнішньоекономічних відносин сьогодні залежать темпи та характер розвитку переважної більшості країн світу.
 Сучасна зовнішньоекономічна політика України направлена на європейську інтеграцію та просування продукції вітчизняного товаровиробника на європейський ринок, проте збільшення експортного потенціалу можливе за рахунок оновленні або модернізації технологічних процесів виробництва продукції та пристосування до міжнародних стандартів якості, які висувають країни-імпортери.
 У структурі українського експорту, бачимо перевагу сировини та продуктів нижчого рівня переробки. Саме тому, на сьогоднішній день стає актуальною проблема розвитку і диверсифікації експортного потенціалу країни, успіх у вирішенні якої буде визначатися масштабами і ефективністю участі України у міжнародному поділі праці в умовах поглиблення глобалізації світового господарства.
 Україна має стати країною з вільною економікою, що передбачає формування сприятливого бізнес-середовища з низьким податковим тиском, мінімізації втручання держави в прийняття економічних рішень. До складових відкритості, як правило, належать: лібералізація зовнішньої торгівлі, встановлення чітких зв'язків між внутрішньою і зовнішньою ціновою і валютною динамікою, готовністю вітчизняних товаровиробників до конкурентної боротьби на світових ринках.
 В даній статті об’єктом вивчення є процес формування та нарощення експортного потенціалу України в умовах євроінтеграційних перетворень.
 У процесі дослідження використовувались специфічні та загальноекономічні методи, а саме, абстрактно-логічний, статистичного дослідження, визначення абсолютних, відносних величин, ряди динаміки, а також метод єдності історичного та логічного, аналіз і синтез та інші наукові методи дослідження.
33
Naumenko, N. S. "Пріоритети нової енергетичної стратегії України у світлі європейського геополітичного вектора". Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, № 6 (1 липня 2016): 97. http://dx.doi.org/10.15421/191610.
Full textAbstract:
Актуальність проблеми наукового дослідження полягає в критичній енергетичній залежності України від зовнішніх джерел енергопостачання. Наявність більш ранніх науково-практичних підходів до питання про енергозаощадження не в повному обсязі розкриває можливості пошуку шляхів подальшої диверсифікації джерел енергозабезпечення. Тому перед українським урядом щорічно постає проблема вибору не лише закордонного експортера енергоносіїв, але й політико-економічного вектора руху країни. Необхідність приєднання України до європейських стратегічних документів з розробки і впровадження технологій у галузі відновлюваної енергетики нині досить актуальна.Мета написання статі – проаналізувати відповідність запропонованої оновленої версії Енергетичної стратегії всім видам відновлюваної енергетики з урахуванням потенціалу розвитку відновлюваних джерел енергії Україні. Автор у своєму дослідженні спирається на прогнозовані результати, яких прагнуть досягти країни ЄС-28 у практиці енерговідновлення й енергозабезпечення. Тим самим ці країни закріплюють власну енергетичну незалежність від деструктивних зовнішніх чинників (часто політичного характеру) з поступовою мінімізацією та подальшою відмовою від імпорту енергоносіїв.У статті розглянуто чинники, що сприяли приєднанню України до Директиви ЄС 2009/28/EC на шляху просування до технологій відновлюваної енергетики. Окреслено критичну оцінку переваг і недоліків оновленої Енергетичної стратегії України на тлі існуючої кризової ситуації в економіці країні. Згідно із пріоритетами оновленої Енергетичної стратегії України наведено прогнози обсягів відтворення енергетичних запасів і розглянуто можливість їх якнайшвидшого досягнення.Наукова новизна дослідження полягає в систематизації методологічних підходів до аналізу сучасного стану енергозабезпечувальних і відновлюваної складових відповідно до галузевих потреб економіки.Практичне значення отриманих результатів полягає в можливості використання вітчизняними економістами матеріалів статті у сфері енергозаощадження та енергозабезпечення.
34
Гліненко, Л. К., Ю. А. Дайновський та Б. Б. Семак. "РОЛЬ МАРКЕТИНГУ І РЕКЛАМИ У ВПРОВАДЖЕННІ ЕКОЛОГІЧНИХ ІННОВАЦІЙ". Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, № 59 (18 червня 2020): 20–26. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2020-59-03.
Full textAbstract:
У статті досліджуються актуальні проблеми впровадження екологічних інновацій і можли-вості сприяння цьому процесові засобами маркетингу і реклами. Метою статті є систематизація особливос-тей екологічних інновацій, а також маркетингових і рекламних підходів, що допомагають у процесі їх впрова-дження на ринок. Підтверджено актуальність зростання ролі екологічного маркетингу у зв’язку з тим, що він є невід’ємною складовою сучасних маркетингових концепцій, зокрема концепцій соціально-етичного, соціально-відповідального, холістичного маркетингу. Розглянуто існуючі класифікації екологічних інновацій. Проаналізо-вано позиції країн Європи у світовому рейтингу за Індексом екологічної ефективності і місце України у цьому рейтингу. Показано вплив впровадження інновацій у сфері екології на окремі параметри діяльності підпри-ємств. Підкреслено, що сучасні методи оцінки економічної ефективності переважно не включають параметри екоефективності, зокрема кількість природних ресурсів, що використовуються для одержання одиниці певно-го товару чи послуги, запропоновано враховувати усі ресурси, що витрачаються протягом усього екологічного циклу виробництва, споживання та утилізації інноваційних продуктів. Розглянуто тенденцію спекулятивного декларування впровадження екологічних інновацій без реального покращення екологічної ситуації з метою по-силення впливу на споживачів засобами маркетингу і реклами. Показано, що ефективним сучасним способом посилення маркетингового і рекламного впливу на споживачів став екологічний брендинг. Проаналізовано низку специфічних маркетингових і рекламних прийомів, що використовуються компаніями для просування екологіч-них товарів. Зазначено, що для підвищення ефективності заходів державної еколого-інноваційної політики і спрямування стимулюючих засобів саме до тих підприємств, які здійснюють реальні екоінноваційні ініціативи, необхідно розробити детальну наукову класифікацію екологічних інновацій. Підкреслено, що подальші дослі-дження доцільно було б спрямувати на нарощування, оцінювання результативності і впровадження у практи-ку комплексу ефективних прийомів екологічного маркетингу і реклами.
35
Гірченко, Тетяна, та Карина Пархоменко. "ЦИФРОВИЙ МАРКЕТИНГ ЯК ВАЖЛИВИЙ ІНСТРУМЕНТ ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТНОЇ ПОЗИЦІЇ БАНКУ". Вісник Університету банківської справи, № 2(41) (2 вересня 2021): 59–65. http://dx.doi.org/10.18371/2221-755x2(41)2021249974.
Full textAbstract:
Анотація. Метою статті є формування науково-методичних підходів до забезпечення конкуренто-спроможності банків на основі дослідження ролі та значення інноваційних технологій і цифровогомаркетингу. Проаналізовано особливості розвитку інноваційної складової забезпечення конкуренто-спроможності банків. Досліджено теоретичні підходи до визначення сутності поняття «цифровий мар-кетинг» та основні методи і засоби, які він використовує. Розглянуто методичні підходи до оцінки кон-курентоспроможності банку в умовах упровадження цифрового маркетингу. Обгрунтовано, що системаоцінки конкурентоспроможності в системі цифрового маркетингу може складатися з таких традицій-них (класичних) і новітніх (специфічних) медіа-показників: охоплення — частка цільової аудиторії, якапідлягала впливу рекламного повідомлення в певний проміжок часу; новітні показники інтерактивноївзаємодії: наведення курсора — рух курсора по інтерактивному об’єкту; клік; переходи; генерованийкористувачем контент; реєстрації в CMS-системі. Визначено головну мету і завдання щодо посиленняконкурентноспроможності банку на основі впровадження цифрового маркетингу, до яких віднесено:оновлення відділень у новому дизайні та новому функціональному концепті відповідно до сучаснихпотребклієнтів; значне вдосконалення досвіду та підвищення задоволеності клієнтів від співпраціз банком; упровадження змін моделей продажів та сервісу клієнтів із використанням сучасних електроннихпристроїв для забезпечення активного залучення нових клієнтів; збільшення продажів і просуван-ня онлайн-продуктів банку. Проаналізовано вплив цифрового маркетингу на конкурентну позиціюбанку на прикладі АТ «Райффазен Банк Аваль» у розрізі фінансових інновацій.Ключові слова: конкуренція; конкурентоспроможність; цифровий маркетинг; інновації; банкінг.Формул: 0; рис.: 1; табл.: 4; бібл.: 9.
36
Nikolaienko, Nataliya, Yuliya Vasylevych та Oleksandr Komarchuk. "МАНІПУЛЯТИВНИЙ ХАРАКТЕР РОСІЙСЬКИХ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ КОМУНІКАЦІЇ В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ГІБРИДНОЇ ВІЙНИ". Міжнародні відносини, суспільні комунікації та регіональні студії, № 1 (7) (18 березня 2020): 93–104. http://dx.doi.org/10.29038/2524-2679-2020-01-93-104.
Full textAbstract:
Підтверджено, що ЗМІ – найпотужніший інструмент маніпулювання свідомістю й діями як окремої особи, так і мас у цілому. Вони відіграли ключову роль у процесі анексії Російською Федерацією Криму та окупації Сходу України. Ці процеси супроводжувалися застосуванням маніпулятивних гібридних технологій, коли російська сторона використала інформаційну зброю із залученням масиву технік і прийомів інформаційної агресії. ЗМІ систематично й постійно використовувалися державою-агресором для підриву життєво важливих інтересів нашої держави та соціально-психологічної стійкості українського суспільства й проведення окупаційної політики. У процесі підготовки до проведення агресивних дій російською стороною важливого значення набули саме інформаційні атаки на інформаційний простір України. Мета дослідження полягає в аналізі маніпулятивних технологій російських ЗМК в умовах гібридної війни на теренах України. Завдання російських медіа полягають у маніпулюванні громадською думкою, дестабілізації ключових сфер життєдіяльності, дискредитуванні української влади. Через ЗМІ формується жорсткий інформаційний контент, відбувається навмисне поширення дезінформації. Аналіз маніпулятивних комунікаційних технологій російських ЗМІ в умовах сучасної гібридної війни показав, що з боку РФ задіяні дієві прийоми й методи, зокрема технологія інформаційної блокади, використання медіаторів, техніка переписування історії, метод зворотного зв’язку, техніки психологічного шоку та сенсаційності, прийом відволікання уваги, техніки зміщення акцентів, створення проблем, загрози тощо. Охарактеризовано конструюючі та деструктивні форми інформаційних впливів російських ЗМІ. Сутність першої форми полягає у створенні смислів, міфодизайну історичної спадщини, тобто формуванні простору знаків, символів, слів, вербальних конструкцій, просуванні меседжів та загального наративу. Друга форма інформаційного впливу реалізує деструктивну стратегію інформаційної складової частини гібридної війни через інформаційну агресію, інформаційний тероризм, мета котрих – знищення базових суспільних смислів, традицій, вірувань і навіть правових норм держави-супротивника, а також продукування хаосу, насилля та беззаконня. Дієва стратегія українського суспільства й владних структур повинна містити адекватну програму дій у відповідь на інформаційні дії агресора та поєднання військового й інформаційного контекстів.
37
Рябова, Зоя Вікторівна, та Галина Василівна Єльникова. "ПРОФЕСІЙНЕ ЗРОСТАННЯ ПЕДАГОГІВ В УМОВАХ ЦИФРОВОЇ ОСВІТИ". Information Technologies and Learning Tools 80, № 6 (2020): 369–85. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v80i6.4202.
Full textAbstract:
Стаття актуалізує на необхідності трансформаційних процесів в освіті в умовах цифровізації. У тексті уточнюється структура професійної компетентності педагогів у сучасних умовах через введення трьох блоків: спроможність особистості педагога до ефективної педагогічної діяльності як в очній формі навчання, так і в дистанційній з використанням цифрових сервісів; навичок: професійних; універсальних; цифрових; навичок успішності професійної діяльності на основі проєктного типу мислення як в реальному, так і в цифровому просторі. У статті аналізуються сучасні дослідження, у яких описуються засоби надання освітніх послуг в умовах цифровізації. Зазначається, що традиційні засоби дистанційного навчання, наприклад, використання платформи Moodle, продовжують успішно працювати. Разом із тим, з’явилися й інноваційні, наприклад, Open University (УВУПО). Автори статті акцентують увагу на те, що в сучасних умовах Інтернет стає засобом заробітку, що спонукає формувати у суб’єктів освітнього процесу інформаційну культуру, зокрема навички володіння цифровими технологіями в професійній діяльності. Наприклад, використовувати конференції Zoom; BigBlueButton (Open Source Web Conferencing); Google Meet тощо для організацій освітнього процесу й поширення інформації про навчальний контент у режимі реального часу. Зазначається, що в межах е-learning необхідно формувати такі цифрові навички, як scaffolding «long read» та ін. Крім того, підкреслюється, що провідною навичкою стає опитування здобувачів освіти Інтернет-конструкторами. Автори як приклад наводять е-ресурс для конструювання тестів перевірки засвоєння навчального контенту та зворотного зв’язку - LearningApps.org. У статті також приділено увагу технологіям Інтернет-маркетингу та використанню саме мобільних месенджерів для оцінювання та просування освітніх послуг. Наголошується, що провідним попитом у системі підвищення кваліфікації фахівців є розвиток гнучкості професійних здатностей («Soft skills»), які утворюють сукупність неспеціальних навичок і забезпечують високу продуктивність та результативність професійної діяльності. Порушуються питання щодо вмотивування та забезпечення успішності здобувачів освіти, а також оптимального вибору технологій, методів і форм для навчання засобами електронного зв’язку. Зазначається, що цифрова компетентність педагога базується на його когнітивних, соціальних та емоційних складових і враховує його життя в цифровому середовищі. У статті з’ясовується, що професійне зростання фахівців відбувається під час підвищення кваліфікації, зокрема в умовах відкритого університету післядипломної освіти. У тексті також подані етапи моніторингу якості надання освітніх послуг та використання хмарних технологій для розрахунку й визначення ефективності освітньої діяльності закладу.
38
Романишин, Наталія, та Олег Бій. "ТУРИСТИЧНИЙ ДИСКУРС ЯК ПРАГМА-КОМУНІКАТИВНИЙ ФЕНОМЕН". Молодий вчений, № 11 (99) (30 листопада 2021): 228–31. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-51.
Full textAbstract:
У цій статті увага зосереджується на майстерності використання лексики, що сприяє просуванню туристичної діяльності на просторах інтернету. Також на розкритті семантичних значень лексичних одиниць, що застосовуються для опису реалій і на виділенні окремих лексико-семантичних груп. Показати, що невід’ємною складовою будь-якої онлайн платформи, вебсайту – є приваб-ливі зображення, знімки самої місцевості, описи поїздок та її маршрутів, що виконанні майстрами своєї справи, адже візуальний ефект відіграє важливу роль у сприйнятті і подальшому виборі. Нас цікавили англомовні сайти і для того щоб чіткіше окреслити тип матеріалу, відбиралися веб-аплікації відомих і загальнонаціональних компаній. Ми провели лінгвістичний аналіз матеріа-лу в ручну. Для цього важливим аспектом, насамперед було наявність сайту і подача інформації загалом разом із зображенням, так як туристичний дис-курс можна розглядати як мультимодальний тип дискурсу. Ілюстрації в на-шій роботі помагали краще розкрити всі аспекти теми, визначення поняття модус та його ролі для досягнення поставленої мети. Аналізувати текст, при цьому не досліджувати вплив використаного фото, фону, кольорів, чи шриф-тів – це те саме як слухати розмову з середини, або чути лише початок, але ніколи її кінцівки. Саме зображення і виступає тим втраченим пазлом, без якого ви попросту не зможете повноцінно усвідомити інформацію. Туризм і надалі лишається невивченою областю в сфері лінгвістики, так як щораз з’являються нові ідеї щодо можливостей привернути увагу потенційних від-відувачів. Ми ще дуже багато чого не знаємо про манеру спілкування в ту-ристичному бізнесі, тому напрямки для розвитку і детального вивчення за-лишаються все ще відкритими. За останні десятиліття туристична галузь роз-глядалася як велике джерело фінансової вигоди для багатьох країн світу. Це робить туристичний дискурс надзвичайно важливим і потрібним, оскільки краще розуміння основних систем формування смислу і значення в ньому сприятиме розробці туристичних текстів, які можуть залучити більшу кіль-кість охочих.
39
ЄМЧЕНКО, І. В. "ІДЕНТИФІКАЦІЯ ЕЛЕКТРОІНСТРУМЕНТІВ ПОБУТОВОГО ПРИЗНАЧЕННЯ". Товарознавчий вісник 1, № 15 (2022): 52–61. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2022-15-5.
Full textAbstract:
Мета. Визначення класифікаційних ознак та чинників, що впливають на ефективність проведення митних формальностей, зокрема процедури прийняття класифікаційного рішення і визначення критеріїв ідентифікації під час митного оформлення електроінструментів, як складової імпортної операції між суб’єктами господарювання. Виявлення чинників, які впливають на потенційні ризики під час митного оформлення електроінструментів побутового призначення.Методика. Під час проведення теоретичних досліджень застосовували методи, які засновані на системному аналізі статистичних баз даних. Результати роботи отримували, застосовуючи методи аналізу та синтезу інформації, абстрагування та групування.Результати. Проаналізовані чинники, що формують попит та асортимент електроінструментів в Україні. Представлені ТОП-5 кращих фірм 2020 року, в які увійшли німецькі, американські та японські бренди. Визначено основні чинники, які забезпечують просування електроінструментів на ринку. Показані найрозповсюджені торговельні марки електроінструментів на ринку України, зокрема ті, якими користуються у побуті споживачі. Обґрунтовано роль класифікації та представлені класифікаційні ознаки для митної ідентифікації електроінструментів. Наведені результати моніторингу ринку електро-інструментів та основні чинники, які впливають на обсяги продажу. Представлені дані практичної діяльності Департаменту митних інформаційних технологій та митної статистики Державної митної служби України щодо об’єкту дослідження та митного оформлення за митною декларацією форми МД2. Представлені достатні для митної ідентифікації дані 31 графи митної декларації щодо опису об’єктів досліджень у митній декларації форми МД2. Проведено статистичний аналіз товарної структури експортно-імпортних операцій із товарною позицією 8467 за 2016-2020 роки у розрізі товарних позицій Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності. Проаналізовані показники зовнішньої торгівлі України на прикладі електродрилі (код за УКТЗЕД 8467219900) в розрізі товарної позиції 8467 відповідно даних митної статистики Державної митної служби України за 2020 рік. Здійснено порівняння даних структури імпорту за 2021 рік за місяцями. Визначено, що найвищі показники імпорту електро-інструментів спостерігається у листопаді та грудні місяці, що пояснюється зростанням обсягу будівельних робіт в цей період.Наукова новизна отриманих результатів висвітлена у представленому широкому спектрі багато-функціональності, систематизації класифікаційних ознак електроінструментів зокрема й побутового призначення та аналізі критеріїв ідентифікації в митних цілях. Показана роль декларування класифі-каційних ознак достатніх для ідентифікації об’єктів імпортної операції під час митного оформлення.Практична значимість може визначатися в окресленні потенційних ризиків під час здійснення митних формальностей, зокрема митного оформлення імпортних електроінструментів. Проаналізована структура товарообігу в розрізі експортно- імпортних операцій із електроінструментами. Визначені достатні критерії для ідентифікації в митних цілях електроінструментів побутового призначення.
40
Титаренко, Любов, та Володимир Яценко. "ПРОФЕСІОНАЛІЗМ СЛУЖБОВЦІВ У СФЕРІ ПУБЛІЧНОГО УПРАВЛІННЯ В УМОВАХ СУСПІЛЬНО-ПОЛІТИЧНИХ ЗМІН". Public management 20, № 5 (2020): 241–55. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2019-5(20)-241-255.
Full textAbstract:
Зосереджується увага на розгляді тенденцій професіоналізму і кар’єрної динаміки фахівців публічного управління. Визначено проблема- тику організації публічної служби в умовах загальносуспільних та соціаль- но-політичних змін.
 Акцентується на необхідності поліпшення функціонування органів дер- жавно-публічної влади, удосконалення сфери управління у напрямі соці- ально-економічної та політичної модернізації сучасної України.
 Визначено умови та чинники проведення цілеспрямованої державної по- літики у різноманітних сферах життєдіяльності, а особливо у сфері форму- вання професіоналізму службовців у сфері публічного управління.
 Зазначено, що основною серед тенденцій та факторів реформування пу- блічного управління є провідна роль держави. Встановлено, що орієнтована політика держави уособлює діалог влади і суспільства, спрямовує довіру і взаємодію між державою, роботодавцями, соціально-політичними інститу- тами та окремими громадянами.
 Акцентовано увагу на важливості активної державної політики, спрямо- ваної на вдосконалення успішності кар’єри службовців у сфері публічного управління, позитивної динаміки його професійного розвитку — просуван- ня по службі, що пов’язано з набуттям професіоналізму, досвіду, ділової ак- тивності, реалізації особистісного потенціалу та досягнення відповідного статусу.
 Доведено, що функціонування ефективної системи підготовки публічних службовців має передбачати сучасні підходи до навчання, дотримання стан- дартів, а також формування освітнього простору для забезпечення освітніх потреб публічних службовців відповідно до кваліфікації та виду діяльності.
 Аналіз свідчить, що одним з центральних аспектів кадрового забезпе- чення публічного управління є пошук нових шляхів його реформування. Результатом реалізації нових напрямів реформування мають стати як під- вищення ефективності публічної служби, публічного управління у цілому, так і реалізована потреба суспільства у кваліфікованих кадрах у сфері пу- блічного управління, розвиток сучасних підходів до професійного розвитку персоналу органів публічної влади. Визначальним фактором ефективності реформування системи публічного управління є професіоналізм публічних службовців, і саме професіоналізація є необхідною складовою розвитку пу- блічної служби в Україні.
41
Vorotin, V. Ye. "Рецензія на монографію Чаплай І. В. «Державно-громадська комуні- кація як об’єкт наукового дослідження в Україні»". Scientific Papers of the Legislation Institute of the Verkhovna Rada of Ukraine, № 3 (21 червня 2019): 152–54. http://dx.doi.org/10.32886/instzak.2019.03.16.
Full textAbstract:
Рецензія
 на монографію кандидата наук з державного управління, доцента, завідувача кафедри професійної освіти та управління навчальним закладом Міжрегіональної Академії управління персоналом Чаплай Ірини Віталіївни «Державно-громадська комунікація як об’єкт наукового дослідження в Україні»
 На сьогодні становлення державно-громадської комунікації визначається вченими як процес розвитку комунікаційного продукту, що, в першу чергу, сприяє розвитку динаміки в стосунках між політичними діячами та партіями, з одного боку, та основними засобами масової інформації, з іншого боку, без особливої уваги та розгляду громадськістю. Ідея про те, що державно-громадська комунікація – це паливо для організаційного двигуна держави, ще не знайшла достатнього висвітлення у сучасних методологічних дослідженнях вітчизняних вчених, які не ставили за мету дослідити сутність ґенези інформаційно-комунікативних систем та їх роль в концептуалізації пріоритетності прав людини, торкаючись цих питань лише побіжно, або звертаючись до їх розгляду у зв’язку з вивченням інших процесів впровадження законотворчої системи. У зв’язку з цим, монографія Чаплай І. В. «Державно-громадська комунікація як об’єкт наукового дослідження в Україні» є своєчасною та обумовлена нагальними потребами державотворчої практики щодо осмислення теоретичних і практичних аспектів удосконалення державної комунікаційної політики.
 Монографія має логічну послідовність викладення результатів дослідження, а поставлені завдання є достатньо розглянутими та завершені конкретними висновками і пропозиціями. Вона є завершеним самостійним науковим дослідженням, яке досить повно охоплює тему. Отримані результати мають наукове та практичне значення. Наукові положення, висновки та рекомендації мають достатнє емпіричне та теоретичне обґрунтування, що обумовлено використанням значної кількості наукової літератури, законодавчих та підзаконних нормативних актів України, правових актів та міжнародних документів за темою дисертаційного дослідження (близько 300 джерел), що дало можливість автору системно підійти до розробки критеріїв результативності та безпосередньої ефективності державно-громадської комунікації.
 У межах першого розділу автором здійснено теоретико-методологічний аналіз поняття та категоріального ряду комунікації в державі та суспільстві, відповідно до чого сформульовано основні положення, що розкривають зміст реалізації поставленої дослідницької мети. Заслуговує на увагу проведення теоретичної ідентифікації поняття комунікації, що дозволило систематизувати основні концепції та підходи до визначення її змісту, схарактеризувати практико-прикладний характер її реалізації у різних сферах суспільного життя. З таких положень можна говорити про те, що у сучасних умовах суттєво змінилося ставлення до комунікації.
 У другому розділі визначено, що комунікація є важливою складовою підготовки та прийняття державно-управлінських рішень. До того ж у цьому контексті вона поліпшує інституційну ефективність діяльності органів державної влади та вимірює певною мірою управлінські спроможності уряду. З’ясовані місце та роль інформаційно-комунікативних систем у концептуалізації пріоритетності прав людини й прав громадянина. Зазначено, що застосування інформаційно-комунікативних систем у державному управлінні вважається вирішальним чинником для досягнення ефективності її економічного функціонування як специфічного інституційного інструменту для реалізації державної політики. Якість інформаційно-комунікаційних зв’язків між окремими суб’єктами державного управління визначається низкою факторів. І це впливає на загальну систематичну структуру всієї організації державного управління. Крім того, інформаційно-комунікаційні зв’язки також впливають на якість потоків інформації, що здійснюються в межах усієї системи державної влади, а також характеристики зовнішніх зв’язків державного управління. Якість комунікаційного зв’язку може (але це не обов’язково повинно бути) істотно залежати від використання інформаційно-комунікаційних технологій.
 У третьому розділі Іриною Віталіївною обґрунтовано необхідність серйозного осмислення та доопрацювання правового механізму державного регулювання державним та громадським секторами. Визначено, що сьогодні удосконалення механізму впровадження сучасних технологій інформаційної присутності та інформування громадян про їхні права, зокрема про право вибору, право відповідальності, є першим важливим кроком до їхньої участі в процесі контролю за виробленням та реалізацією державної політики. Отримуючи повну інформацію, інститути громадянського суспільства можуть ліпше оцінювати ефективність державного сектору і надавати свої пропозиції. Однак важливо, щоб такий обмін був двостороннім: від посадових осіб до громадян, і навпаки. Це призводить до максимізації ефективності внутрішньо системного управління та до якісних удосконалень зовнішньо-управлінської результативності як органів державної влади, так громадського сектору загалом. Заходи контролю під час управління обома секторами мають бути безпосередньо пов’язані з використанням цих показників, як для зворотного зв’язку, так і для прямого контролю. Це сприятиме виявленню нових стратегічних можливостей для досягнення цілей контролю та забезпечуватиме здатність використовувати наявні можливості.
 У четвертому розділі наукового видання Чаплай І. В. визначено місце та роль комунікативних інструментів і технологій реалізації державних рішень у публічному управлінні. Сформульовано твердження про основні характеристики налагодження ефективної комунікативної взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства в публічному управлінні. Конкретизовано сучасні інституціональні форми оптимізації комунікативних відносин у системі взаємодії органів державної влади та громадськості. Аналіз проблем використання інформаційно-комунікативних технологій у процесі комунікативної взаємодії органів публічної влади та інститутів громадянського суспільства дав можливість зробити висновок про те, що перехід до комп’ютерно-орієнтованих технологій надання державних послуг, створення умов для їх розроблення, апробації та впровадження, раціональне поєднання новітніх засобів із традиційними - нелегка задача, що потребує розв’язання цілого комплексу організаційних, навчально-методичних, матеріально-технічних та інших питань.
 У п’ятому, заключному розділі, окреслено шляхи модернізації засобів і каналів громадянського впливу на публічну політику України. Зокрема, особлива увага приділена питанню реалізації стратегічного планування щодо громадського впливу на публічну політику України, що потребує серйозних змін застарілого стереотипного ставлення до планування як до процесу, що повною мірою керований органами державної влади. На перший план виходить необхідність нового розуміння планування, формування його стійкого становища завдяки максимізації рівня задоволеності громадян. У цьому контексті актуалізовано необхідність дослідити, наскільки державно-громадська комунікація як соціальний феномен сприяє розгортанню соціокультурної динаміки суспільства, як трансформується суспільна свідомість унаслідок розвитку відповідних комунікативних процесів. Зазначено, що стратегічне планування механізмів і каналів громадського впливу на публічну політику в Україні, запровадження новітніх моделей реалізації системних реформ стають можливими завдяки активізації участі громадськості, що забезпечується відповідними комунікативними інструментами. Надано авторське визначення мети формування саморегулівної системи засобів і каналів громадського впливу на публічну політику в Україні, що полягає у реалізації заходів професійного, громадського саморегулювання для розвитку та удосконалення процесів державно-громадської комунікації та визначення можливостей і перспектив їх використання в Україні. Використовуючи міжнародний досвід формування державно-громадської комунікації, визначено основні, стратегічні цілі об’єднання та інституційного зміцнення засобів і каналів громадського впливу на публічну політику в Україні.
 Наукова значимість монографії Чаплай І. В. «Державно-громадська комунікація як об’єкт наукового дослідження в Україні» полягає у формуванні особливостей і тенденцій становлення та розвитку державно-громадської комунікації і, на основі цього, у визначенні практичних рекомендацій щодо її удосконалення як важливої складової інформаційної діяльності органів державної влади, яка забезпечує демократичність і соціальну орієнтованість відповідних комунікативних повідомлень та їх просування по всій державно-управлінській вертикалі.
42
O.M., Iyevlyev, and Chorna I.I. "CRITERIA FOR FORMATION OF PROFESSIONAL MOBILITY OF FUTURE TEACHERS STUDYING ECONOMIC SPECIALTIES." Collection of Research Papers Pedagogical sciences, no. 95 (August 2, 2021): 92–97. http://dx.doi.org/10.32999/ksu2413-1865/2021-95-13.
Full textAbstract:
The article defines and characterizes the criteria (motivational-value, cognitive-activity, personal creative, communicative-foreign) indicators and levels of professional mobility of future teachers studying in economic specialties. It is determined that such criteria as motivational-value, cognitive-activity, personal-creative and communicative-foreign language play a significant role in the formation of professional mobility of the future teacher of higher education. An attempt is made to draw attention to the components of the structure of professional mobility of the future teacher of higher education. The following criteria are considered: motivational and value (awareness of the importance of mastering a large amount of knowledge for effective professional activity of the future teacher; the presence of values for constant updating of knowledge acquired in the learning process to achieve success in professional activities; skills in future professional activities for career growth); cognitive-activity (possession of professionally significant knowledge in the field of their specialty at the international level; possession of professional terminology; familiarity with the methods of performing professional tasks using professionally important knowledge and skills); personal and creative (focus on self-development and self-improvement through awareness of the need to solve professional problems of greater complexity; free mastery of the profession in the form of creative use of acquired general and professional; willingness to produce new ideas, ability to make quick creative decisions); communicative-foreign language (availability of priority ideas about communicative processes in teaching; possession of means of verbal and nonverbal communication in a foreign language within professional activities; the ability to find and process foreign authentic professional sources to obtain information at the international level). It is determined that the possession of professionally important knowledge and the acquisition of new knowledge in the professional field in accordance with these components will help future teachers of higher education to achieve a high level of professional mobility, which in turn will affect the outcome and quality of training. A professionally mobile future teacher must be ready for professional communication, speak a foreign language to advance in his career; able to adapt to the needs of society, solve problem situations; establish professional contacts with colleagues; take into account cooperation with research and teaching staff at the international level; have knowledge of information technology; navigate in computer technology, work on the Internet, use e-mail, Web platforms; to have knowledge of culture, to be able to behave correctly in the professional sphere.Key words: professional mobility, criteria, indicators, teacher, teaching (pedagogical) activity, profession-al-pedagogical mobility. У статті визначено та охарактеризовано критерії (мотиваційно-ціннісний, когнітивно-діяльнісний, особистісно-креативний, комунікативно-іншомовний), показники та рівні сформованості професійної мобільності майбутніх викладачів, що навчаються на економічних спеціальностях. Визначено, що такі критерії, як мотиваційно-ціннісний, когнітивно-діяльнісний, особистісно-креативний та комунікативно-іншомовний, відіграють значну роль у формуванні професійної мобільності майбутнього викла-дача закладу вищої освіти. Зроблено спробу привернути увагу до складових компонентів структури професійної мобільності майбутнього викладача закладу вищої освіти. Розглянуто критерії, до яких віднесено мотиваційно-ціннісний (усвідомлення важливості опанування великої кількості знань для ефективної професійної діяльності майбутнього викладача; наявність ціннісних орієнтирів на постійне оновлення набутих у процесі навчання знань для досягнення успіху у професійній діяльності; бажання ефективно використовувати професійно значущі знання, вміння та навички у майбутній професійній діяльності для кар’єрного росту); когнітивно-діяльнісний (володіння професійно-значущими знаннями у галузі своєї спеціальності на міжнародному рівні; володіння професійною термінологією; обізнаність із методами виконання професійних завдань із застосуванням професійно важливих знань та вмінь); особистісно-креативний (орієнтація на саморозвиток та самовдосконалення через усвідомлення необхідності вирішувати професійні завдання більшої складності; вільне оволодіння професією у формі творчого використання набутих загальних та професійних навичок; готовність до продукування нових ідей, здатність приймати блискавичні творчі рішення); комунікативно-іншомовний (наявність пріори-тетних уявлень про комунікативні процеси у викладацькій діяльності; володіння засобами вербальної та невербальної комунікації іноземною мовою у межах професійної діяльності; здатність знаходити та опрацьовувати іншомовні автентичні професійні джерела для отримання інформації міжнародного рівня). Визначено, що володіння професійно важливими знаннями та засвоєння нових знань у професійній галузі відповідно до цих компонентів допоможе майбутньому викладачу закладу вищої освіти досягти високого рівня професійної мобільності, що вплине на результат та якість підготовки майбут-ніх фахівців. Професійно мобільний майбутній викладач має бути готовим до професійного спілкування, володіти іноземною мовою для просування у своїй кар’єрі; спроможним пристосовуватись до потреб соціуму, вирішувати проблемні ситуації; встановлювати професійні контакти з колегами; вра-ховувати співпрацю з науково-педагогічними працівниками на міжнародному рівні; володіти знаннями з інформаційних технологій; орієнтуватись у комп’ютерних технологіях, працювати у мережі Інтернет, користуватись електронною поштою, вебплатформами; володіти знаннями культури, вміти правильно поводитись у професійній сфері.Ключові слова: професійна мобільність, критерії, показники, викладач, викладацька (педагогічна) діяльність, професійно-педагогічна мобільність.
43
Сушенцев, Олександр Олександрович. "Професійна підготовка студентів з використанням комп’ютерних технологій у модульно-рейтингової системи". Theory and methods of e-learning 1 (14 грудня 2013): 211–14. http://dx.doi.org/10.55056/e-learn.v1i1.232.
Full textAbstract:
Актуальність. Високі темпи прогресу науки й технологій, створення й поширення технологічних і організаційних інновацій, розвиток інформаційних технологій в умовах становлення української економіки, заснованої на знаннях, задають якісно нові вимоги до рівня підготовки кадрів з перспективних напрямів і спеціальностей. На теперішній час система вищої освіти є найбільш розвиненою складовою системи освіти України. Інноваційні процеси відбуваються в динамічно мінливому інформаційно-освітньому середовищі сучасного вищого навчального закладу, у ході насичення його новітніми інформаційно-комунікаційними технологіями. Ринкова економіка змінює уявлення особистості про життєві перспективи, у зв’язку із чим освіта сьогодні розглядається як «ключ до успіху» [1, 65]. У майбутній професії увагу студентів привертає не тільки одержання нових знань, умінь та навичок, а й можливості швидкого кар’єрного просування та пов’язані з ним матеріальна забезпеченість і фінансова самостійність. Ці нові орієнтири значно змінили менталітет молоді: абітурієнтів, студентства й випускників. При цьому вони усе чіткіше усвідомлюють, що ринкові й у цілому сучасні суспільні відносини висувають жорсткі вимоги до їх професійних і комунікативних здібностей, умінню знаходити вихід зі складних ситуацій, швидко адаптуватися до стрімко мінливій ситуації. Особливу актуальність здобуває інноваційна освіта, що припускає особистісний підхід, фундаментальність, творче начало, професіоналізм, компетентність. Вирішення даної проблеми лежить в області проектування методичних систем навчання на основі комплексного використання традиційної, комп’ютерної й рейтингової технологій.Постановка проблеми.Існуючі організаційні форми навчання (лекція, практичне заняття та ін.) мають істотні недоліки: перевага словесних методів викладу змісту навчального матеріалу; усереднений загальний темп викладу матеріалу; фронтальна форма проведення практичних занять, що не враховує різнорівневість підготовки і працездатності студентів.Самостійна робота студентів з підручниками, навчальними посібниками утруднена через недостатнє структурування змісту навчального матеріалу, сухості мови викладу, повної відсутності емоційного впливу й контролю засвоєння знань.Автоматизовані навчальні системи дозволяють реалізувати основні принципи дидактики (навчання): науковість, системність, модульність, наступність, наочність і створюють передумови для підвищення якості професійної підготовки. Вони надають студентам наступні можливості: керування темпом викладу, повернення до вивчених розділів, багаторазове опрацювання матеріалу для його закріплення, користування термінологічним словником, перевірка засвоєння за допомогою питань і завдань, відпрацьовування умінь та навичок. Використовуючи автоматизовані навчальні системи неважко якісно організувати самостійну роботу, самоконтроль і контроль знань.Метою статті є розкриття можливостей професійної підготовки з використанням комп’ютерних технологій навчання у модульно-рейтинговій системі навчання.Основна частина. Досвід роботи у вищому навчального закладі показує, що студенти молодших курсів не можуть самі контролювати хід навчання, систематично й напружено працювати протягом семестру. На вирішення цих проблем спрямована модульно-рейтингова технологія як засіб формування в студентів пізнавальної активності протягом усього періоду навчання. Аналіз робіт показує, що модульно-рейтингове навчання сприяє розвитку й закріпленню системного підходу до вивчення дисципліни, формує в студентів навички самоконтролю, вимогливості до себе, стимулює самостійну систематичну роботу, а також допомагає виявити сильних і здібних студентів.Проблему запровадження у практику роботи вищої школи модульної системи навчання досліджували А. Алексюк, І. Богданова, В. Бондар, З. Кучер, П. Сікорський, П. Стефаненко, В. Стрельніков та ін. Запровадженню рейтингової системи навчання присвячені роботи С. Вітвицької, І. Мельничук та ін.Наш науковий інтерес викликала методична система професійної підготовки студентів з використанням комп’ютерних технологій і модульно-рейтингової системи навчання. Під методичною системою будемо розуміти педагогічну структуру, компонентами якої є мета, зміст, методи, форми й засоби навчання. У проектованій методичній системі передбачається, з одного боку, розкрити позитивний досвід існуючої методичної системи, а з іншого, – використати комп’ютерні засоби навчання для вирішення проблем у викладанні окремих дисциплін, наприклад, для викладання традиційно складних курсів у технічних вузах – теорія машин і механізмів (ТММ), теорія автоматичного управління (ТАУ). Для цього необхідно розробити: систему цілей; критерії відбору змісту методичної системи; систему методів навчання; особливості реалізації кожної з основних організаційних форм в умовах застосування автоматизованої навчальної системи; класифікацію комп’ютерних засобів, які будуть використовуватись в методичній системі по курсах ТММ і ТАУ:модульно-рейтинговий комплекс;модель автоматизованої навчальної системи й сценарій електронних підручників; - модель контролю.Система цілей методичної системи: формування наукового світогляду; накопичення знань, умінь і навичок; розвиток продуктивної розумової діяльності студентів; забезпечення професійної готовності майбутніх інженерів до використання отриманих знань при розв’язанні науково-технічних проблем.Комп’ютерні технології мають у своєму розпорядженні більші можливості для вдосконалення пояснювально-ілюстративних і репродуктивних методів, які доповнюються методами, що безпосередньо базуються на використанні комп’ютерів: метод використання комп’ютера як інструмента, що дозволяє значно розширити ілюстративну базу вузівського курсу; метод використання комп’ютера для формування алгоритмічної культури студентів; метод використання комп’ютера при виконанні розрахункових завдань; метод використання комп’ютерних технологій як засіб експериментування й моделювання.У проектованій методичній системі роль засобів навчання значно зростає. Підручники й навчально-методичні посібники традиційно відіграють важливу роль. Комп’ютерні навчальні засоби, що використовуються в різних курсах, можна розбити на два види:навчаючі програмні засоби з елементами моделювання (призначаються для організації й підтримки навчального діалогу студента з комп’ютером, надають середовище для комп’ютерного моделювання, необхідну навчальну інформацію з курсу, направляють навчання (електронні підручники й комп’ютерні практикуми));навчально-демонстраційні засоби навчального характеру (надають наочну навчальну інформацію як статичного, так і динамічного характеру (демонстраційні блоки з елементами мультимедіа)).Модульно-рейтинговий комплекс представляє собою сукупність модульної програми й рейтингової оцінки знань студентів. В основу розробленої рейтингової системи покладена концепція, що полягає в тім, що підготовка фахівця з міцними базовими знаннями залежить від способу їхнього формування. Міцність і надійність знань завжди вище, якщо їхнє формування відбувається не в авральній формі, що ми часто спостерігаємо, а систематично, протягом усього періоду навчання В методичній системі модульно-рейтинговий комплекс виконує дві функції: засобу керування навчальним процесом (реалізується через модульну структуру курсу) і система контролю (яка ґрунтується на оцінюванні всіх видів навчальної роботи з урахуванням якості й своєчасності виконання).Електронні підручники містять курси лекцій, демонстраційні моделі. По кожному розділу електронних підручників підготовлені тести декількох рівнів. Підручники виконані в технології Internet. У структуру підручника входять зміст і предметний покажчик, пов’язаний з лекціями гіперпосиланнями. Навігація реалізована з використанням функцій мовою JavaScript і елементами динамічного HTML. Тексти підручників відповідають державним освітнім стандартам вищої професійної освіти за напрямами і спеціальностями.Комп’ютерні засоби навчання – це програмний засіб або програмно-технічний комплекс, призначений для вирішення певних педагогічних завдань, що має предметний зміст. Предметний зміст передбачає, що комп’ютерні засоби навчання повинні включати навчальний матеріал з певної дисципліни. Під навчальним матеріалом розуміється інформація, як декларативного характеру, так і завдання для контролю знань і вмінь, а також моделі й алгоритми, що представляють досліджувані процеси. Методи оцінювання знань і вмінь студентів з даної дисципліні, курсу, розділу, теми або фрагменту з обліком встановлених кваліфікаційних вимог не зовсім досконалі. Особливістю поточного контролю, наприклад, повинно бути сполучення в ньому функцій перевірки знань і навчання. Засоби пересування по навчальному матеріалу повинні бути реалізовані таким чином, щоб це було можливим.Висновки. Використання комп’ютерних технологій і модульно-рейтингової системи навчання забезпечує підвищення інтересу у студентів до навчання, мотивує їх до навчально-пізнавальної діяльності і створює умови для індивідуалізації навчання у вищому навчальному закладі.
44
Браєвська, А. І., С. Й. Браєвський та Л. П. Артеменко. "ФОРМУВАННЯ УСПІШНОГО ІМІДЖУ КЕРІВНИКА В ДИСТАНЦІЙНИХ УМОВАХ РОБОТИ". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 18 (22 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.18.2021.240432.
Full textAbstract:
Cтаття присвячена одній з актуальних проблем у практиці вітчизняного менеджменту – іміджу керівника організації. У статті проведено аналіз категорії «імідж керівника» як складової іміджу організації, розглянуто основні підходи до розуміння іміджу керівника, визначено його складові елементи, фактори, що на нього впливають, а також процеси його формування. Особлива увага автора сконцентрована на проблемі формування успішного іміджу керівника в сучасних економічних умовах, вивченні факторів впливу на формування правильного іміджу керівника, розкритті прийомів просування іміджу менеджера.Авторами стверджується, що сильний індивідуальний імідж менеджера стає необхідною умовою досягнення організацією, яку він очолює, стійкого і тривалого ділового успіху. По-перше, сильний імідж в ринковій системі обумовлює набуття певної конкурентної сили. По-друге, сильний імідж зменшує замінюваність товарів/послуг, а значить, захищає організацію від атак конкурентів і зміцнює позиції щодо товарів/послуг-замінників. По-третє, сильний імідж полегшує доступ організації до фінансових, інформаційних, людських та інших ресурсів. Справжнім випробуванням для іміджу керівників більшості підприємств стала робота в умовах пандемії, коли постала необхідність швидко організувати роботу підприємства в нових умовах, максимально забезпечити безпеку працівників, перевівши частину персоналу на віддалену форму праці. Дистанційна робота, яка не є новою для багатьох підприємств, з пандемією різко увійшла в життя бізнесу, ставши необхідною реальністю. У статті розглянуто, як нові реалії, пов'язані з несприятливою епідеміологічною ситуацією, змусили топ-керівників вітчизняних підприємств форсовано вирішувати назріле питання: організацію роботи віддалено, поза рамками офісу і звичного візуального спостереження. При цьому автор акцентує увагу на важливості правильної організації контролю співробітників, щоб зберегти їх ефективність на колишньому рівні, витримати темпи виконання, не допустити зниження обсягу і якості виконуваних завдань. Особливо цінним є практичне спрямування роботи, оскільки автором аналізуються не лише специфіка формування іміджу керівника ПрАТ «Оболонь», а й даються практичні рекомендації щодо його зміцнення в умовах дистанційної роботи значної кількості працівників.
45
Касян, С. Я. "ПРОСУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНИХ, ЕНЕРГОЗБЕРІГАЮЧИХ ІННОВАЦІЙ ВИСОКОТЕХНОЛОГІЧНИХ ПІДПРИЄМСТВ У СИСТЕМІ ХОЛІСТИЧНОГО ЦИФРОВОГО МАРКЕТИНГУ". Економічний вісник Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут», № 19 (17 вересня 2021). http://dx.doi.org/10.20535/2307-5651.19.2021.237535.
Full textAbstract:
Стаття присвячена удосконаленню теоретико-методологічних засад просування екологічних, енергозберігаючих інновацій високотехнологічних підприємств у системі холістичного цифрового маркетингу в межах концепції сталого розвитку. Удосконалено модель просування екологічних енергозберігаючих інновацій високотехнологічних підприємств у системі холістичного цифрового маркетингу, яка, на відміну від існуючих, базується на комплексному урахуванні маркетингової взаємодії логістичних центрів, запровадженні системи Telegram-ботів, концепції логістичного рециклінгу та загальнонаціонального нарративу при просуванні екологічних брендів, що дає змогу збільшити потік виторгу від реалізації, розширити клієнтську базу. Значущим є дотримання засад сталого розвитку в площині Глобального ланцюга створення вартості (Global Value Chain, GVC) з урахуванням сталих моделей споживання і виробництва (Sustainable Consumption and Production Patterns). Проведено деталізацію цільового сегменту високотехнологічного підприємства на ринку сонячних панелей України. Визначено, що для молодих родин, середнього класу значущим є відстежування за екотрендом, сталим розвитком, високими технологіями, інтенсивне користування провідними інформаційно-комунікаційними технологіями, смартфонами, ознайомлення з дизайном сонячних панелей, аналізування використання геліоколекторів. Проаналізовано основні фінансово-економічні показники та їх зміну Групи Азот (Польща). Визначено, що позитивній динаміці цих показників корпорація, багато в чому, завдячує ефективній маркетинговій комунікаційній і дистрибуційній політиці, спрямованій на ресурсозбереження, дотриманню засад концепції маркетингу сталого розвитку. Інформаційна підтримка маркетингової диференціації сприяє формуванню значної маркетингової енергоощадної цінності для споживачів, що створює зовнішню складову конкурентних переваг. Дійсно, генерування й системне запровадження маркетингових і технологічних інновацій у сфері цифрового маркетингу сприяє удосконаленню технологій і механізмів просування екологічної, енергозберігаючої продукції, що розширює ціннісне сприйняття пропозиції споживачами на В2В, В2С ринках, які роблять повторні купівлі.
46
Варіс, Ірина, Оксана Кравчук та Катерина Спіріна. "ЦИФРОВЕ СЕРЕДОВИЩЕ РОЗВИТКУ БРЕНДУ РОБОТОДАВЦЯ". Економіка та суспільство, № 36 (22 лютого 2022). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2022-36-28.
Full textAbstract:
Попри свій вік, бренд роботодавця залишається домінуючим на ринку та є безсумнівним стратегічним елементом конкуренції роботодавців у працевлаштуванні найкращих талантів, які зможуть почувати себе впевнено в такому середовищі та просувати програми цифрової трансформації, що й обумовлює важливість його формування та просування. У зв’язку з тим, виникає необхідність аналізу сучасного ринку праці, запитів та цінностей працівників, а також аналізу підходів щодо розробки і дослідження стратегії бренду роботодавця як важливої складової управління підприємством. У статті проведено аналіз сучасних тенденцій формування та просування бренду роботодавця в цифровому середовищі, визначено основні канали просування бренду роботодавця серед українських компаній, а також розроблено рекомендації щодо стратегії розвитку та просування бренду роботодавця для компаній.
47
Ус, Марина. "ДОСЛІДЖЕННЯ ВПЛИВУ ТАЙМ-МАРКЕТИНГУ НА ІНСТРУМЕНТАРІЙ МАРКЕТИНГОВИХ КОМУНІКАЦІЙ НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ". Економіка та суспільство, № 26 (27 квітня 2021). http://dx.doi.org/10.32782/2524-0072/2021-26-46.
Full textAbstract:
У статті розглянуті традиційні та синтетичні інструменти маркетингових комунікацій, які в сучасних умовах, а особливо при функціонування суб’єктів господарювання на міжнародному ринку потребують осучаснення, більш креативного підходу реалізації та врахування фактору часу. Визначено сутність тайм-маркетингу та його відмінності від тайм-менеджменту. Ідентифіковано можливості використання тайм-маркетингу в маркетинговій діяльності, зокрема при виборі засобів маркетингових комунікацій чи плануванні їх комплексу. Зазначено, що раціональна та емоційна складова, які притаманні тайм-маркетингу є визначальними при формуванні комунікаційного повідомлення. В процесі дослідження запропоновано застосовувати переваги тайм-маркетингу при просування товарів та послуг на міжнародному ринку, що може сприяти підвищенню ефективності функціонування діяльності суб'єктів в цілому та їх політики просування зокрема.
48
Saidova, Hanna, and Hanna Radchenko. "CONTENT MARKETING AS AN EFFECTIVE COMPONENT OF BUSINESS PROMOTION." PROBLEMS OF SYSTEMIC APPROACH IN THE ECONOMY, no. 2(70) (2019). http://dx.doi.org/10.32782/2520-2200/2019-2-46.
Full text
49
Суховерхова, Олена. "Аспекти профорієнтаційної роботи в школі". Adaptive Management Theory and Practice Pedagogics 10, № 19 (2020). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0255-10(19)-26.
Full textAbstract:
Анотація. Стаття подає деякі аспекти профорієнтаційної роботи в закладах загальної середньої освіти. Висвітлює та актуалізує профорієнтаційну діяльність як складову навчального процесу, що має надати учням навички та знання, необхідні для самовизначення своєї майбутньої діяльності, розвинути вміння, необхідні для професійної активності та творчості. Метою професійної орієнтації є пошук оптимального співвідношення між здібностями, особистими бажаннями, можливостями та потребами суспільства, його розвитком. Саме так характеризується профорієнтаційний компонент майбутнього, який має бути інтегрований повністю в навчальний процес закладів загальної середньої освіти. Надана інформація про важливість змінення парадигми від просто використання-прослуховування професійної орієнтації, як складової навчального процесу, до активного використання та залучення учнівства до профорієнтаційної роботи, як засобу самопізнання, можливості саморозвитку. Проаналізовано нові види зайнятості та навички потрібні для успішного просування кар’єри в майбутньому. Зазначено важливість формування позитивного відношення до процесу самопізнання серед учнів закладів загальної середньої освіти, що є невід’ємною частиною процесу профорієнтації взагалі. Вказано на необхідність використання сучасних прийомів та кейсів з життя, для залучення школярства до ідей активної профорієнтації, в т. ч. через використання проєктів. Надана пропозиція для покращення профорієнтаційної діяльності в закладах загальної середньої освіти шляхом інтегрування її до навчальної діяльності під час уроків в закладах загальної середньої освіти.
 Ключові слова: профорієнтація, навички, знання, профорієнтаційний компонент, саморозвиток, самоефективність.
50
Сичова, О. Є., та О. М. Чупир. "ІНВЕСТИЦІЙНА СКЛАДОВА В КОНТЕКСТІ АНАЛІЗУ ОБГРУНТУВАННЯ ВИТРАТ НА ПРОСУВАННЯ НОВОГО ПРОДУКТУ НА РИНОК". Вісник економіки транспорту і промисловості, № 52 (25 грудня 2015). http://dx.doi.org/10.18664/338.47:338.45.v0i52.61658.
Full text