To see the other types of publications on this topic, follow the link: Системи екологічного моніторингу.
Journal articles on the topic 'Системи екологічного моніторингу'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 48 journal articles for your research on the topic 'Системи екологічного моніторингу.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Smetanin, K. "ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ БЕЗПІЛОТНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ В ЕКОЛОГІЧНОМУ МОНІТОРИНГУ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, № 49 (2018): 22–25. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.3.022.
Full textAbstract:
Предметом вивчення в статті є розгляд особливостей використання безпілотних літальних апаратів (БПЛА) при проведенні екологічного моніторингу для оптимізації проведення спостережень техногенних об’єктів та виконання екологічних завдань в системі екологічного моніторингу. Це можливо здійснити за допомогою висвітлення позитивних та врахування негативних властивостей при застосуванні БПЛА в системі екологічного моніторингу. Метою є розкриття особливостей використання БПЛА в екологічному моніторингу та визначення напрямків їх застосування для проведення контролю за параметрами стану навколишнього природного середовища заданих територій. Завдання: провести аналіз можливості використання БПЛА в системі екологічного моніторингу; висвітлити особливі властивості застосування БПЛА в системі спостереження; визначити можливості БПЛА для формування процедури проведення екологічного моніторингу та визначити коло екологічних завдань для їх вирішення за допомогою БПЛА; розглянути можливості застосування БПЛА в системі спостереження та знімання параметрів навколишнього середовища, що є підґрунтям для проведення робіт, що пов’язані з проведенням екологічного моніторингу. Використовуваними методами є: системний підхід до розробки складних систем, проведення порівняльного аналізу параметрів та властивостей БПЛА, математичні моделі оптимізації для побудови складних систем. Отримані такі результати. Проведено порівняльний аналіз властивостей БПЛА, висвітлення процесу обробки інформації в системі екологічного моніторингу при здійсненні вибору оптимальної структури системи екологічного моніторингу за допомогою використання БПЛА. На основі системного аналізу різних технічних показників та властивостей БПЛА можливо здійснити вивчення структурно-параметричних характеристик та дослідити режими роботи літальних апаратів в різних умовах при побудові системи екологічного моніторингу. Висновки. Наукова новизна отриманих результатів полягає в наступному: проведено аналіз властивостей БПЛА, визначено характеристики та параметри, що впливають на спостереження в системі екологічного моніторингу, також висвітлено коло питань, які необхідно враховувати при побудові системи екологічного моніторингу з використанням дистанційно керованих літальних апаратів.
2
Іatsyshyn, Andrii V., Oleksandr O. Popov, Volodymyr O. Artemchuk, Valeriia O. Kovach та Iryna S. Zinovieva. "АВТОМАТИЗОВАНІ ІНФОРМАЦІЙНІ СИСТЕМИ ПІДТРИМКИ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ У ГАЛУЗІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ". Information Technologies and Learning Tools 72, № 4 (2019): 286–305. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v72i4.2993.
Full textAbstract:
Стан довкілля значною мірою залежить від компетентності фахівців у галузі екологічної безпеки, які відповідають за прийняття управлінських рішень щодо зменшення негативного впливу на природне навколишнє середовище. Тому важливим є постійне підвищення кваліфікації управлінських кадрів, зокрема щодо застосування автоматизованих системи управління екологічною безпекою. Проаналізовано закордонні та вітчизняні публікації в галузі управління екологічною безпекою за даними моніторингу. На підставі власного багаторічного досвіду роботи в галузі екологічної безпеки та на основі наукових джерел визначено, що важливими є розробка та впровадження спеціалізованих систем управління екологічною безпекою за даними моніторингу. Такі системи необхідні для: виявлення і прогнозування прихованих тенденцій і закономірностей розвитку екологічних процесів, ідентифікації раніше невідомих взаємозв'язків між екологічними параметрами і факторами впливу, розробки оптимізаційних рекомендацій у галузі екологічної безпеки, візуалізації результатів аналізу, підготовки попередніх звітів і проєктів допустимих рішень з відповідним оцінюванням тощо. Розглянуто основні принципи управління екологічною безпекою. Описано основні блоки удосконаленої системи управління екологічною безпекою за даними екологічного моніторингу, а саме: «Задачі стратегічного управління екологічною безпекою», «Бази даних та алгоритми оцінювання ситуації і прийняття управлінських рішень у галузі екологічної безпеки», «Управління даними», «Система підготовки рішень (на основі економічної оцінки «ризик-ціна-ефект»)», «Система підготовки рішень», «Інтелектуальний аналіз даних», «Система підтримки прийняття рішень (СППР)», «Задачі тактичного управління екологічною безпекою». Запропоновано удосконалену структуру автоматизованої інформаційної системи управління екологічною безпекою територій, що зазнають техногенного впливу від промислових, потенційно-небезпечних об’єктів та транспорту. Описано призначення блоків (модулів) систем і зв’язків між ними. Побудовано параметричну модель експертно-інформаційної системи, яка охоплює: базу знань, моделювання, підтримку ухвалення рішень та налаштування контрольно-вимірювального блоку. Показано, що розроблені системи забезпечують функціонування системи управління екологічною безпекою, дають змогу описувати структурні елементи та інформаційні зв’язки між ними, що підвищує оперативність опрацювання вихідних даних. Обґрунтовано шляхи застосування автоматизованої інформаційної системи управління екологічною безпекою в підвищенні кваліфікації фахівців, відповідальних за прийняття управлінських рішень у галузі екологічної безпеки. Отже, одночасно з удосконаленням складових системи управління екологічною безпекою за даними моніторингу, важливим є підвищення кваліфікації фахівців у галузі екологічної безпеки, зокрема працівників міністерств, підприємств та організацій, які відповідають за прийняття рішень щодо зменшення негативного впливу на довкілля та підготовку майбутніх фахівців у цьому напрямку.
3
Pohrebennyk, V. D., та E. A. Dzhumelia. "Засади створення геоінформаційних систем моніторингу територій гірничо-хімічних підприємств". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 7 (2019): 115–19. http://dx.doi.org/10.15421/40290723.
Full textAbstract:
Гірнича промисловість є джерелом істотного антропогенного впливу на природні компоненти. Одним із найважливіших елементів забезпечення екологічної безпеки території гірничого підприємства на стадії ліквідації є створення геоінформаційної системи. Розроблено методологічні засади та підходи для створення геоінформаційної системи моніторингу території Роздільського державного гірничо-хімічного підприємства (ДГХП) "Сірка", що перебуває на стадії ліквідації. Процес ліквідації гірничо-хімічного підприємства має такі етапи: моніторинг і прогнозування небезпечних явищ, що можуть виникати після експлуатації родовищ та діяльності підприємства; оцінювання екологічного ризику для населення та майна; порівняння вартості активних і пасивних методів усунення ризику; обґрунтування раціонального використання відновлених територій; розроблення необхідних заходів для запобігання екологічній небезпеці і підготовки територій для господарського використання. Створення геоінформаційної системи моніторингу території є першим і основним етапом процесу ліквідації гірничо-хімічного підприємства. Ця система моніторингу полягає у створенні бази даних геолого-екологічних показників у часі, що дасть змогу детально проаналізувати чинники, зробити прогноз забруднення території, побудувати просторову модель забруднення, за наявності картографічної бази даних точок опробування, побудувати графіки зміни у часі будь-яких аналізованих величин. Оцінено вплив гірничо-хімічного підприємства на стан забруднення довкілля: ґрунтів, водного середовища та стан поводження з промисловими відходами. Обґрунтовано необхідність побудови геоінформаційної системи моніторингу території Роздільського ДГХП "Сірка" на стадії ліквідації. Встановлено, що створення цієї системи екологічного моніторингу дасть змогу підвищити екологічну безпеку території підприємства і прилеглих до нього населених пунктів. Такий системний підхід у забезпеченні чи підвищенні екологічної безпеки також дасть змогу вчасно запобігти негативним змінам на території підприємства чи навколишніх територій після завершення гірничих робіт.
4
Mashkov, O., та Yu Mamchour. "ОБҐРУНТУВАННЯ НАПРЯМКІВ РОЗРОБКИ ТРЕНАЖЕРІВ ПІДГОТОВКИ ОПЕРАТОРІВ ДИСТАНЦІЙНО-ПІЛОТОВАНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 3, № 49 (2018): 16–21. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.3.016.
Full textAbstract:
В статті розглядаються питання створення тренажерів дистанційно-пілотованих літальних апаратів екологічного моніторингу. Обґрунтовується необхідність створення спеціалізованих тренажерів екологічного моніторингу навколишнього середовища та техногенно небезпечних об'єктів. Розглядається функціональне призначення спеціалізованого тренажера екологічного моніторингу. Розглядаються особливості роботи оператора на тренажері екологічного моніторингу при керуванні польотом дистанційно пілотованого літального апарату. Запропоновано критерії оцінки спеціалізованого тренажера екологічного моніторингу. Обґрунтовується модульність конструктивної побудови тренажера екологічного моніторингу. Сформульовано проблеми сертифікації спеціалізованого тренажера при вирішенні різних завдань екологічного моніторингу. Стверджується, що сертифікація тренажера дистанційно пілотованого літального апарата повинна підтвердити відповідність тренажера вимогам стандартів, при цьому виробник повинен забезпечити якість у реальних умовах власного виробництва. Досвід міжнародної співпраці при виробництві та використанні тренажерів свідчить про необхідність єдиних вимог до сертифікації тренажерів. Сьогодні потрібна розробка нових вимог щодо візуалізації на тренажері моніторингової обстановки та до запізнювання інформації при керуванні бортовим спеціалізованим обладнанням. Адаптація міжнародних стандартів до оцінки тренажера екологічного моніторингу дозволить створювати навчальні системи та засоби, які є конкурентноспроможні на світовому ринку авіаційних тренажерів. Програма сертифікації тренажера екологічного моніторингу повинна містить методологічну та організаційну частини.
5
Mashkov, O., Yu Mamchur, S. Zhukauskas та S. Nigorodova. "ЗАСТОСУВАННЯ КОНЦЕПЦІЙ ЗВОРОТНИХ ЗАДАЧ ДИНАМІКИ В МОБІЛЬНИХ КОМПЛЕКСАХ ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ ДЛЯ СТАБІЛІЗАЦІЇ РУХУ ПРИ ВИНИКНЕННІ НЕШТАТНИХ СИТУАЦІЙ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 5, № 57 (2019): 95–102. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.5.095.
Full textAbstract:
Запропоновано застосувати концепцію зворотних задач динаміки для створення системи керування мобільного комплексу екологічного моніторингу. Запропонований підхід доцільно використовувати при вирішенні завдання стабілізації руху в умовах нештатних ситуацій. Визначено, що формування системи керування на основі концепції зворотної задачі динаміки передбачає вирішення двох задач. По-перше це визначення керуючої сили для об’єкта керування. По-друге це визначення алгоритму керування силою. Отримано аналітичний вираз для вектору керуючої сили з урахуванням властивостей об'єкта керування, початкових умов, завданням програмної траєкторії руху. Надана аналітична оцінка якості процесу керування при нештатних ситуаціях з алгоритмом на основі вирішення зворотних задач динаміки. Час перехідного процесу в системі керування оцінено для двох випадків, - як без зовнішніх збурень, так й при збудженні системи керування. Надані практичні рекомендації щодо побудови системи мобільного екологічного моніторингу.
6
Сліпченко, В. Г., Л. Г. Полягушко та О. Є. Круш. "Система комплексного еко-енерго-економічного моніторингу для оптимізації управлінських рішень (області, району та міста)". ВІСНИК СХІДНОУКРАЇНСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ імені Володимира Даля, № 4(268) (10 червня 2021): 13–20. http://dx.doi.org/10.33216/1998-7927-2021-268-4-13-20.
Full textAbstract:
У статті розглянуто питання розробки системи комплексного еко-енерго-економічного моніторингу для ефективного прийняття управлінських рішень для забезпечення високої якості життя та здоров’я населення. Система дозволяє проводити моніторинг області, району та міста експертами різного профілю, а саме, еколог, енергетик, економіст, лікар, юрист та аналітик. Такий набір експертів охоплює всі важливі аспекти екологічного, економічного та соціального розвитку населення. Запропонована модульна архітектура системи є універсальною та легкою для модернізації, при додаванні нових функціональних можливостей не вимагає перероблення усього комплексу, а лише одного модуля – розрахункового, інші модулі потребують мінімальних змін або взагалі не змінюються.Отримані результати знайшли своє практичне та наукове застосування під час проведення наукових досліджень та підготовки спеціалістів по комп’ютерним наукам та інформаційним технологіям, а також фахівців по екологічній безпеці.
7
Аристархова, Е. О. "Концептуальні аспекти удосконалення системи екологічного моніторингу поверхневих вод". Агроекологічний журнал, № 1 (2017): 134–40.
Find full text
8
Ключко, О. М. "МЕДИЧНА ІНФОРМАЦІЙНА СИСТЕМА МОНІТОРИНГУ СТАНУ ЗДОРОВ'Я НАСЕЛЕННЯ ІЗ ЗАХИСТОМ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ". Medical Informatics and Engineering, № 1 (22 червня 2020): 17–28. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2020.1.11126.
Full textAbstract:
Наведено результати розробки нової медичної інформаційної системи на основі баз даних для моніторингу ряду показників стану здоров'я населення. Інформаційна система розроблена нами для моніторингу в часі ряду біохімічних та інших чисельних показників, що характеризують стан організму обстежуваної особи в умовах тих територій українського Полісся, що зазнали екологічного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Система є мережевою, Інтернет-базованою, містить ряд взаємопов'язаних електронних баз упорядкованих даних із відповідним виводом цієї інформації на монітори, в тому числі даних біохімічної лабораторії щодо наявності речовин-забруцню-вачів довкілля в організмі. Передбачена можливість попереднього автоматизованого аналізу даних, а також захист персональних даних пацієнтів та інших обстежених осіб за допомогою оригінальної розробки електронного апаратного ключа. Наведено інформацію про структуру розробленої системи, її функції та функції деяких її найважливіших блоків, зразки розробленого авторами програмного забезпечення та засобів захисту інформації.
9
Mashkov, O., V. Trysnyuk, Y. Mamchur, S. Zhukauskas, S. Nihorodova та A. Kurylo. "НОВИЙ ПІДХІД ДО СИНТЕЗУ ВІДНОВЛЮЮЧОГО КЕРУВАННЯ ДЛЯ ДИСТАНЦІЙНО ПІЛОТОВАНИХ ЛІТАЛЬНИХ АПАРАТІВ ЕКОЛОГІЧНОГО МОНІТОРИНГУ". Ecological Safety and Balanced Use of Resources, № 1(19) (11 липня 2019): 69–77. http://dx.doi.org/10.31471/2415-3184-2019-1(19)-69-77.
Full textAbstract:
Запропоновано новий підхід до синтезу відновлюючего керування для дистанційно пілотованих літальних апаратів екологічного моніторингу. Обґрунтована можливості застосування концепції зворотних задач динаміки для синтезу систем керування дистанційно пілотованих літальних апаратів для здійснення стабілізації на заданій траєкторії руху в стохастичній постановці. Основна задача полягає в побудові системи керування програмним рухом, що забезпечує здійснення програмної траєкторії із заданою точністю за наявності різного роду збурень.
 Запропоновано здійснювати розробку алгоритмів синтезу відновлюючого керування для дистанційно пілотованих літальних апаратів з використанням концепції зворотних задач динаміки. Оцінено ефективність алгоритму керування дистанційно пілотованим літальним апаратом на основі вирішення зворотної задачі динаміки для стохастичної багатовимірної автоматичної системи на модельному прикладі.
 Ця концепція передбачає формування заданої траєкторії руху при виникненні нештатної ситуації. Методику синтезу відновлюючого керування з використанням концепції зворотних задач динаміки доцільне застосовувати при побудові систем керування дистанційно пілотованих літальних апаратів. Запропонований підхід може застосовуватися як до одновимірних так і багатовимірних систем автоматичного керування складними динамічними об’єктами.
10
Мацьків, О. О., О. Г. Чайка, Л. Й. Солодяк та М. В. Руда. "Дослідження ризиків природоохоронного нагляду суб'єкта перевезення небезпечних вантажів". Scientific Bulletin of UNFU 31, № 4 (2021): 82–87. http://dx.doi.org/10.36930/40310413.
Full textAbstract:
Розглянуто законодавство країн Європейського Союзу та України щодо перевезень небезпечних вантажів і встановлено, що суть питання правового регулювання перевезення цих вантажів полягає у визначенні ризику виникнення потенційних негативних наслідків за недотримання нормативного законодавства під час перевезення вантажів підвищеної небезпеки та здійснення з ними інших маніпуляцій під час транспортування, зокрема на залізницях. Проаналізувавши спеціалізовані національні і міжнародні регламенти перевезень небезпечних вантажів з'ясовано, що технічне регулювання перевезення небезпечних вантажів не встановлює спеціальних вимог екологічної безпеки, звітності та контролю. Унаслідок дослідження ризиків заходів державного нагляду за дотриманням вимог законодавства про охорону атмосферного повітря вантажних станцій регіональної філії "Львівська залізниця" визначено, що вантажні станції, які працюють з небезпечними вантажами, потребують кризового менеджменту у таких питаннях, як наявність дозволів на викиди забруднювальних речовин до атмосферного повітря стаціонарними джерелами; розроблення спеціальних заходів з охорони атмосферного повітря в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; виконання виробничого контролю інструментально-лабораторними вимірами параметрів викидів забруднювальних речовин; стаціонарних і пересувних джерел; виконання нормативів вмісту забруднювальних речовин у відпрацьованих газах транспортних та інших пересувних засобів; виплату та нарахування екологічного податку на викиди забруднювальних речовин до атмосферного повітря. Визначено також, що економічні інструменти у сфері природоохоронної діяльності, а саме податки, плата за завдані збитки, штрафи, є мотиваторами ведення екологічно безпечної діяльності підприємствами, для яких необхідним є створення системи безперервного моніторингу, ситуаційне моделювання великомасштабних техногенних аварій і катастроф, а також розроблення системи екологічного оцінювання безпеки залізничного транспорту, оскільки на сьогодні не вирішені методологічні проблеми прогнозу їх динаміки у середньо- і довготерміновій перспективі.
11
Дайновський, Ю. А., Л. К. Гліненко та О. М. Вовчанська. "КОМУНІКАТИВНІ ТА МАРКЕТИНГОВІ АСПЕКТИ ЕКОІННОВАЦІЙ". Підприємництво і торгівля, № 26 (2 липня 2020): 25–30. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-26-04.
Full textAbstract:
У статті досліджуються актуальні проблеми розвитку екологічних інновацій, а також реальна і потенційна роль екологічно спрямованих комунікацій і маркетингу. Метою статті є виявлення стану впровадження екологічних інновацій в Україні і можливостей маркетингових комунікацій щодо сприяння цьому процесу. Підтверджена значна суспільно-економічна важливість екологічних інновацій, які сприяють розвитку ринку екологічних товарів і послуг, підвищенню рівня екологічної безпеки, ефективнішому використанню природних ресурсів, підвищенню конкурентоспроможності підприємств і їхньої продукції, виходу товарів і послуг підприємств на світовий ринок, оскільки саме на цьому ринку екологічні вимоги є найбільш жорсткими. Проаналізовано позицію України у світових рейтингах за глобальним інноваційним індексом, індексом екологічної ефективності, індексом стану навколишнього середовища і індексом життєздатності екосистеми, а також стан справ зі впровадження екологічних інновацій на підставі даних Державної служби статистики України. Підкреслена важливість поєднання в екологічних бізнес-проектах суспільно-значущих складників із суто практичними доказами того, що інвестиції забезпечуватимуть відповідний рівень прибутку на вкладений капітал. Наведено приклади успішних українських екоінновацій, а також маркетингових і комунікаційних технологій, застосованих для їх упровадження і виведення на ринок. Підкреслено, що формування ринку екологічних інновацій передбачає забезпечення належного рівня і відтворення екологічного попиту, екологічну орієнтацію виробництва, створення і підтримання мотивів екологізації. Показано негативний вплив грінвошингу, спекулювання виробників, маркетологів, рекламодавців на суспільній значущості екоінновацій із метою просування на ринок продуктів з удаваними екологічними властивостями. Підкреслено важливість розроблення і впровадження системи критеріїв грінвошингу і санкцій у разі виявлення випадків його застосування, а також системи моніторингу за правдивістю екологічної реклами.
12
Магльована, Т. В. "Отримання нових сорбентів для системи комплексного екологічного моніторингу важких металів у стічних водах". Вісник Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського, Вип. 1 (102) (2017): 129–34.
Find full text
13
Zavarika, G. M. "Екологічні ризики розвитку туризму на прикладі Донбасу". Journal of Geology, Geography and Geoecology 27, № 1 (2018): 162–70. http://dx.doi.org/10.15421/111842.
Full textAbstract:
Проаналізовано екологічні ризики розвитку туризму на прикладі Донбасу в умовах конфліктного періоду, що вкрай актуально для України. Методикадослідження полягає у поєднанні емпіричних (спостереження, порівняння) та теоретичних (систематизація та класифікація) методів наукового пізнання. У процесі написання статті також застосовано історичний метод та узагальнення отриманих результатів. Особливе значення має аналіз впливу зовнішніх і внутрішніх чинників на екологічний стан. Надано характеристику впливу конфлікту на довкілля. Оцінено види можливих ризиків створення конкурентних умов розвитку туризму, а саме екологічних, для поліпшення інвестиційної привабливості регіону. Проаналізовано та визначено екологічні ризики конфлікту, які згруповано у дев’ять найменувань. Установлено, що для нормалізації екологічного стану регіону необхідно розробити значну кількість заходів задля збереження екосистем території. Узагальнено і доповнено особливості екологічного стану в період конфлікту та його впливу на туризм із точки зору суспільної географії. Доведено необхідність відновлення миру, розвитку системи екологічного моніторингу, в тому числі з використанням супутникових даних дистанційного зондування Землі та залученням впливових міжнародних партнерів із метою розвитку туризму.
14
Trysnyuk, V., V. Shumeiko, T. Trysnyuk, A. Kurilo та J. Holovan. "ЕКОЛОГІЧНА БЕЗПЕКАКАРПАТСЬКОГО РЕГІОНУВ УМОВАХ ТЕХНОГЕННОГО ПИЛОВОГО ЗАБРУДНЕННЯАТМОСФЕРНОГО ПОВІТРЯ". Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 1, № 59 (2020): 127–31. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2020.1.127.
Full textAbstract:
Стаття присвячена екологічній безпеці Карпатського регіону на основі моніторингу джерел техногенного пилового забруднення. Визначено реальні умови формування екологічної небезпеки з урахуванням вторинного пилового забруднення атмосферного повітря. Встановлено підсилення впливу проявів екологічної небезпеки на стан захворюваності населення стосовно певних нозологічних форм в зонах безпосередньої дії джерел вторинного пилового забруднення атмосферного повітря. Метою роботи є розв’язання науково-практичного завдання з управління екологічною безпекою під дією чинників техногенного пилового забруднення та розробки конкретних технічних рішень. Об’єкт дослідження є інформаційні технологій для діагностики і оцінки стану довкілля та техногенних об’єктів. Система управління екологічною безпекою в регіоні з інтенсивним вторинним пиловим забрудненням атмосферного повітря включає комплексну систему техніко-технологічного управління екологічною безпекою в умовах інтенсивної дії джерел вторинного пилового забруднення атмосферного повітря. Теоретичним базисом побудови зазначеної системи є сукупність принципів, розроблених на основі всебічного аналізу та узагальнення результатів попередніх теоретичних досліджень та практичного досвіду з управління екологічною безпекою на регіональному рівні. Встановлено специфічні особливості формування екологічної небезпеки при дії чинників пилового забруднення, обґрунтовано диференціацію джерел небезпеки з виділенням первинного і вторинного (стосовно основного технологічного процесу промислового виробництва) пилового забруднення атмосферного повітря. Розроблено методологію оцінки впливу на стан атмосферного повітря джерел вторинного пилового забруднення. Запропоновано методичний підхід щодо оцінки стану екологічної безпеки в умовах інтенсивного пилового забруднення атмосферного повітря, який базується на застосуванні модифікованого методу комплексної оцінки рівня техногенної небезпеки промислових об’єктів
15
Makarenko, N. A., and О. О. Budak. "Improvement of the environmental monitoring system rural areas which are located in the zone of influence of municipal solid waste landfills." Bìoresursi ì prirodokoristuvannâ 9, no. 5-6 (2017): 89–97. http://dx.doi.org/10.31548/bio2017.05.011.
Full text
16
Буканов, Григорій. "ІНСТРУМЕНТИ ЕКОЛОГІЧНОГО МЕНЕДЖМЕНТУ В КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ". Public management 25, № 5 (2020): 42–52. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2020-5(25)-42-52.
Full textAbstract:
Розглянуто інструменти екологічного менеджменту в контексті реалізації державної екологічної політики і сталого розвитку регіонів. Державна екологічна політика — це діяльність органів державної влади, спрямована на формування та розвиток екологічного виробництва/споживання та екологічної культури життєдіяльності людини. Для реалізації регіональної екологічної політики використовуються такі механізми: законодавчо-правовий, управлінський, економічний, громадсько-просвітницький. Визначено, що екологічний менеджмент є складовою загальної системи екологічного управління, системою ринкового управління довкіллям, функціонує на територіальному ієрархічному рівні в рамках глобальної екологічної політики, держави в цілому, регіону, окремої території (місто, селище, окрема природна зона), корпорації, підприємств у сферах з ринковими відносинами. Екологічний менеджмент на рівні держави являє собою державну систему управління, яка спрямована на створення правових норм та засад з охорони навколишнього середовища, забезпечення формування у населення свідомості щодо раціонального використання природніх ресурсів, підтримку екологічних інноваційних та технологічних проектів. Виділено наступні групи інструментів екологічного мененджменту, які регулюються національним екологічним законодавством та імплементованими міжнарод- ними угодами і конвенціями: перша група пов’язана із системою міжнародних і державних екологічних стандартів ISO та ДСТУ (екологічний аудит, екологічна сертифікація, екологічне маркування), друга група представляє системну оцінку екологічного стану навколишнього середовища і впливу техногенного фактора (стратегічна екологічна оцінка, екологічний моніторинг, оцінка впливу на довкілля), третя група пов’язана із екологічним розвитком регіону, територій, підприємств (екологічний маркетинг).
17
Єрмішев, О. В., та Т. В. Марчак. "Функціонально-екологічна експертиза Шаргородського району Вінницької області". Scientific Bulletin of UNFU 30, № 4 (2020): 85–91. http://dx.doi.org/10.36930/40300415.
Full textAbstract:
Концепція функціонально-екологічної експертизи (ФЕЕ) регіонів екологічного (радіаційного) контролю принципово доповнює прийняті форми дозиметричного і тиреодозиметричного контролю за рахунок конкретизації стану здоров'я людей на контрольованих територіях. Метою нашої роботи стало за допомогою ФЕЕ провести верифікацію радіаційної залежності функціонального здоров'я (адаптаційного потенціалу) і дозиметричної паспортизації населених пунктів сіл Голинчинцi, Джурин та Рахни Лiсовi Шаргородського району Вінницької області, які належать до зони посиленого радіоекологічного контролю (IV зони). За допомогою функціонально-вегетативної діагностики (ФВД) за методом В. Г. Макаца обстежено 700 дітей різних статевовікових груп, з яких хлопці – 342, дівчата – 358, які постійно проживають в цих населених пунктах. У центрі уваги ФЕЕ є функціональне здоров'я (адаптаційний потенціал) дитячого населення, яке стає "біоіндикатором" індивідуального здоров'я і характеризує екологічну динаміку в регіоні компактного проживання. Екологічним критерієм ФЕЕ конкретного регіону проживання населення є системно залежне зіставлення пригнічення функціональної активності організму (парасимпатичної активності (ПА), вегетативної рівноваги (ВР) та симпатичної активності (СА). На цій основі формується інтегральна характеристика екологічного стану і визначаються рівні (зони) його екологічного тиску. Внаслідок проведення дослідження вперше з'ясовано, що основною характеристикою, яка відображає негативний вплив екологічних факторів, є зменшення кількості обстежених людей у зоні вегетативно-функціональної рівноваги і збільшення їх у зоні парасимпатичної активності. Наші спостереження довели, що функціонально-вегетативне здоров'я дітей екологічно залежне, а його показники є найчутливішими біоіндикаторами екологічного та радіаційного забруднення. Результати проведення ФЕЕ обстежених населених пунктів Шаргородського району збігаються і принципово доповнюють офіційну дозиметричну паспортизацію населених пунктів, що свідчить про її достовірність і ефективність. Моніторинг вегетативного здоров'я (адаптаційного потенціалу) дітей має стати основою сучасної функціональної диспансеризації дитячого населення і доповнювати державну дозиметричну і тиреодозиметричну паспортизацію населених пунктів.
18
Adamovsky, A. M. "ПРИНЦИПИ ЕКОЛОГІЧНО ОРІЄНТОВАНОГО ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА". Scientific Bulletin of UNFU 25, № 7 (2015): 42–47. http://dx.doi.org/10.15421/40250706.
Full textAbstract:
Розглянуто головні принципи екологічно орієнтованого лісівництва, вибір систем лісівництва, обороту рубки та розподілу вікових класів, історичний діапазон мінливості (HRV) як основу концепції мінливості природного ареалу, ареал окремих видів як орієнтир для менеджменту. Обґрунтовано потребу під час планування та моніторингу здійснення аналізу необхідних для існування фокусних видів умов навколишнього середовища, на основі результатів якого можна зробити перелік необхідних вимог до довкілля, щоб ці види можна було вважати "життєздатним". Чим менш адекватне середовище проживання для кожного виду, тим вищий ризик природних видів та екологічної продуктивності.
19
Лотоцька, О. В., та Л. О. Бицюра. "МОНІТОРИНГ ПОВЕРХНЕВИХ ВОДНИХ РЕСУРСІВ В УКРАЇНІ ТА ЙОГО ЗАКОНОДАВЧА ОСНОВА". Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, № 2 (22 вересня 2021): 79–84. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2021.2.12386.
Full textAbstract:
Мета: провести аналіз законодавчої основи моніторингу поверхневих водних ресурсів України.
 Матеріали і методи. У дослідженні використано основні державні законодавчі акти та керівні документи уряду України щодо організації моніторингу якості поверхневих водних ресурсів України. Для обробки даних застосовано наукові методи: бібліографічний, аналітичний, нормативно-пошуковий, порівняльний, системного аналізу та узагальнення.
 Результати. У статті наведено наукове узагальнення законодавчих документів у галузі моніторингу поверхневих водних ресурсів в Україні, яке зазнало суттєвих змін, особливо в період дії Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом (ЄС). З 2019 р. в Україні запроваджено європейські підходи щодо здійснення моніторингу вод відповідно до вимог Водної рамкової директиви, згідно з якою моніторинг є невід’ємною частиною реформи екологічного контролю та відповідальності й основою для прийняття будь-яких управлінських рішень.
 Висновки. Система моніторингу поверхневих водних ресурсів в Україні набула повного законодавчого обґрунтування. Основним його завданням є реальна оцінка стану водних ресурсів та можливість ухвалення ефективних рішень на основі достовірних даних; надання громадськості не просто доступу до інформації про стан водних об’єктів, але й до достовірних та верифікованих даних. Відповідно до вимог інтеграції з ЄС, усі отримані дані будуть класифіковані за європейськими стандартами та у повній відповідності міжнародним водним директивам. Все це дозволить визначити екологічний та хімічний стан масивів поверхневих або підземних вод, оцінити реальний стан вод з урахуванням нових забруднювальних речовин і показників, характерних для конкретного річкового басейну.
20
Макаренко, Н. А. "Наукові основи екологічного моніторингу природних ресурсів аграрних систем України". Агроекологічний журнал, № 1 (2007): 11–17.
Find full text
21
Martsenyuk, V. P., A. S. Sverstiuk, T. V. Bihunyak, A. V. Pavlyshyn та O. M. Mochulska. "ЗАСТОСУВАННЯ КІБЕРФІЗИЧНИХ БІОСЕНСОРНИХ ТА ІМУНОСЕНСОРНИХ СИСТЕМ". Medical Informatics and Engineering, № 1 (10 травня 2019): 25–38. http://dx.doi.org/10.11603/mie.1996-1960.2019.1.10108.
Full textAbstract:
У роботі проведено огляд кіберфізичних біосенсорних та імуносенсорних систем, що є новим поколінням інформаційно-вимірювальних систем із використанням у конструкції біологічних матеріалів, які забезпечують їх високу селективність. Проведена класифікація досліджуваних систем відносно чутливих елементів і можливості використанням різних режимів фізико-хімічного перетворення вимірювальної величини. Розглянуто такі види кіберфізичних біосенсорних та імуносенсорних систем: електрохімічні; оптичні; на основі оксиду кремнію, кварцу та скла; на основі наноматеріалів; генетично кодовані або синтетичні флуоресцентні; мікробні, розроблені за допомогою синтетичної біології та генетичної інженерії. Досліджувані системи порівняно за технологією, специфічністю, порогом виявлення, тривалістю аналізу, вартістю та портативністю.
 Розглянуто методи виготовлення електрохімічних кіберфізичних біосенсорних та імуносенсорних систем. Окремо представлено методи виготовлення, шляхом модифікування поверхні металевих і вуглецевих електродів із використанням біоматеріалів, таких як ферменти, антитіла або ДНК. Представлено оптичні досліджувані системи, що реалізуть свою дію за допомогою іммобілайзерів і можуть виготовлятися із золота, матеріалів на основі вуглецю, кварцу або скла. Описано найбільш важливі напрями використання кіберфізичних біосенсорних та імуносенсорних систем у лікувальних і діагностичних закладах, зокрема для моніторингу рівня глюкози в крові пацієнтів із цукровим діабетом, а також для розроблення нових лікарських засобів, біозондування та біомедицини. Зроблено висновок, що досліджувані системи з наноматеріалів на основі оксиду кремнію володіють найбільш високим потенціалом щодо застосування для біовізуалізаціі, біосенсорного аналізу та лікування онкологічнх захворювань.
 Розглянуто мічені кіберфізичні біосенсорні та імуносенсорні системи з використанням генетичного кодування або синтетичної флуоресценції, що дало змогу вивчати біологічні процеси, в тому числі, різні молекулярні перетворення всередині клітин. Наведено переваги візуалізації in vivo за допомогою досліджуваних систем малих молекул з метою кращого розуміння клітинної активності та механізму дії ДНК, РНК та мікро-РНК. Описано клітинні біосенсорні та імуносенсорні системи, що можна застосовувати для моніторингу біохімічної потреби в кисні, токсичності в навколишньому середовищі, для виявлення пестицидів і важких металів, спостереженні за екологічною ефективністю при виробництві електроенергії. Зроблено висновок, що для створення високочутливих мініатюрних пристроїв потрібне розроблення різних мікро- і нано-кіберфізичних біосенсорних та імуносенсорних платформ із залученням інтегрованих технологій, які використовують електрохімічний або оптичний біоелектронні принципи з комбінацією біомолекул або біологічних матеріалів, полімерів і наноматеріалів.
22
Smadych, I. "ОБГРУНТУВАННЯ ВИМОГ РОЗВИТКУ РЕКРЕАЦІЇ ГІРСЬКИХ РАЙОНІВ ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ В КОНТЕКСТІ ЕКОЛОГІЧНОЇ БЕЗПЕКИ". Ecological Safety and Balanced Use of Resources, № 1(19) (12 липня 2019): 120–29. http://dx.doi.org/10.31471/2415-3184-2019-1(19)-120-129.
Full textAbstract:
Створення рекреаційних інфраструктури в Карпатському регіоні в період з 2000 року зазнало ряд змін, що відбувалися в соціально-економічній, політичній, демографічній, геополітичній та інших сферах. Вони ставлять нові вимоги до створення об’єктів сучасної рекреації. Першочергову роль в рекреаційному освоєнні гірських районів Івано-Франківської області належить врахування вимог екологічності, як базисного елемента збереження середовища для розвитку рекреації.
 В попередніх дослідженнях проведено аналіз та оцінку потенціалу незадіяних рекреаційних ресурсів регіону та охарактеризовано особливості та чинники архітектурно-планувальної організації. Виділені чинники формування рекреаційної сфери поділяються на п’ять груп: соціальні; економічні; демографічні; політичні; екологічні; ті що відносяться до матеріальної та духовної культури населення.
 В дослідженні обгрунтовано наступні вимоги екологічної безпеки розвитку рекреації в гірських районах Івано-Франківської області, а саме: вимога відповідності стратегіям та планам регіонального розвитку, яка передбачає врахування та узгодження стратегій та програм збереження підвищення екологічної безпеки на всіх рівнях рекреаційного районування та проектування; поглиблення наукової обґрунтованості проектних рішень з врахування даних екологічного моніторингу, соціальної орієнтованості архітектурних рішень при формуванні рекреаційного середовища, що передбачає зміну систем громадських обговорень та роботи з територіальними громадами, енергоефективності та екологічності проектованих об’єктів, що передбачає використання альтернативних джерел енергії, енергоощадних матеріалів та конструкцій, а також екологічної безпеки проектних рішень.
23
Derii, Zhanna, та Kateryna Vinnychenko. "ІНСТРУМЕНТИ ЕКОЛОГІЧНОЇ ПОЛІТИКИ ПРИ ВИРІШЕННІ ПРОБЛЕМ РАЦІОНАЛЬНОГО ВИКОРИСТАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ РЕСУРСІВ". PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, № 4(16) (2018): 7–15. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-7-15.
Full textAbstract:
Одна з цілей державної екологічної політики передбачає зниження екологічних ризиків для екосистем та здоров’я населення до соціально прийнятного рівня, що можливо досягти, зокрема й через покращення якості ґрунтів та підвищення їхньої родючості. Тому проблема раціонального використання земельних ресурсів є актуальною та потребує нових підходів, інструментів для вирішення певних завдань з огляду на потреби сьогодення. Першопричинами екологічних проблем України є: підпорядкованість екологічних пріоритетів економічній доцільності, неврахування екологічних наслідків під час прийняття рішень; недосконала структура економіки з переважаючою часткою ресурсо- та енергоємних галузей, негативний вплив якої був посилений переходом до ринкових умов; зношеність основних засобів промислової і транспортної інфраструктури та об’єктів житлово-комунального господарства; неефективна система державного управління у сфері охорони навколишнього природного середовища, моніторингу його стану, регулювання використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки; низький рівень розуміння в суспільстві пріоритетів збереження навколишнього природного середовища та переваг сталого розвитку, недосконалість системи екологічної освіти; незадовільний рівень дотримання природоохоронного законодавства та екологічних прав і обов’язків громадян.
24
Kozhemyako, A. V., O. O. Sidoruk, and M. I. Ursan. "Optoelectronic environmental monitoring system." Optoelectronic Information-Power Technologies 37, no. 1 (2019): 116–22. http://dx.doi.org/10.31649/1681-7893-2019-37-1-116-122.
Full text
25
Nosovsky, A. "До 25-ї річниці аварії на Чорнобильській атомній електростанції". Nuclear and Radiation Safety, № 1(49) (10 березня 2011): 43–46. http://dx.doi.org/10.32918/nrs.2011.1(49).09.
Full textAbstract:
Наведено історичні факти, що стосуються будівництва об’єкта «Укриття», а також результати моніторингу стану виконаних протягом 25 років робіт з перетворення об’єкта «Укриття» на екологічно безпечну систему. Зроблено спробу обговорити перспективи та привернути увагу громадськості до існуючих проблем й необхідності їх вирішення.
26
Karabyn, V. V. "Заходи мінімізації ризиків виникнення надзвичайних ситуацій екологічної генези на ділянках будівництва нафтогазових свердловин". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 11 (2018): 68–70. http://dx.doi.org/10.15421/40281113.
Full textAbstract:
Охарактеризовано заходи мінімізації ризиків виникнення надзвичайних ситуацій екологічного походження на ділянках впливу нафтогазових свердловин, здійснено їхню класифікацію. Виокремлено організаційні та технічні, геологічні і біологічні групи заходів. Серед організаційних заходів виділено підгрупи кризового моніторингу, аудиту, експертизи та інспектування. До групи технічних, геологічних та біологічних заходів віднесено превентивні, оперативні та рекультиваційні. До програми кризового моніторингу потрібно віднести обґрунтування мережі пунктів спостережень, періодичності відбору проб, основну і додаткову програму лабораторних досліджень, систему оброблення інформації та систему прогнозування ризиків та реагування на них. До превентивних та оперативних технічних заходів віднесено гідроізоляцію поверхні бурового майданчика, встановлення противикидного обладнання, технічні рішення для недопущення забруднення ґрунтових вод глибинними флюїдами, мінімізацію використання особливо небезпечних компонентів бурового розчину. Серед рекультиваційних заходів виокремлено технічну та біологічну складові. Успішність виконання робіт запропоновано оцінювати аудитом та інспектуванням рекультиваційних робіт. Обґрунтовано, що всі групи заходів є взаємопов'язаними й ефективне управління ризиками залежить від їх синергетичної дії.
27
Забулонов, Юрій, Володимир Буртняк та Людмила Одукалець. "СПЕКТРОМЕТР-ІДЕНТИФІКАТОР НА ОСНОВІ ТВЕРДОТІЛЬНОГО ДЕТЕКТОРА ДЛЯ ОБ’ЄКТІВ ЯДЕРНО-ПАЛИВНОГО ЦИКЛУ". Science and Innovation 17, № 3 (2021): 49–55. http://dx.doi.org/10.15407/scine17.03.049.
Full textAbstract:
Вступ. Наслідком аварії на Чорнобильській АЕС стало радіаційне забруднення значної території. З метою запобігання потрапляння радіоактивних елементів в довкілля та продукти харчування необхідним є використання спеціалізованих приладів, що дозволяють здійснювати контроль радіаційної обстановки.Проблематика. Одним з найбільш ефективних способів оперативного виявлення та ідентифікації джерел іонізуючого випромінювання в довкіллі є контроль за розповсюдженням радіонуклідів, присутніх у продуктах харчуваннята будівельних матеріалах.Мета. Розробка сучасного вітчизняного обладнання для автоматизованого оперативного виявлення, ідентифікації та моніторингу джерел іонізуючого випромінювання в середовищі в режимі реального часу.Матеріали й методи. Використано методи математичного та комп’ютерного моделювання, натурного макетування, машинного проєктування. Для дослідження технічних характеристик системи, її особливостей проведено натурнівипробування окремих її каналів в зоні відчуження Чорнобильської АЕС.Результати. Створено та апробовано експериментальну систему автоматизованого оперативного виявлення, ідентифікації та моніторингу джерел іонізуючого випромінювання в навколишньому середовищі в режимі реального часу, а також ідентифікації виявлених радіоактивних ізотопів та достовірної оцінки їхньої активності.Висновки. Створений спектрометр-ідентифікатор є системою швидкого реагування нового покоління на базі сучасних технологій, синтезу принципів радіометрії, спектрометрії та математичного моделювання для ефективного контролю питомої активності рідких, в'язких, сипучих харчових і нехарчових проб, ідентифікації їхнього радіонуклідного складу. Впровадження ідентифікатора-спектрометра сприятиме суттєвому скороченню часу на проведення оперативної масової перевірки харчових і нехарчових проб та ідентифікації їхнього радіонуклідного складу, що, в свою чергу, підвищить рівень екологічної безпеки населення в епоху широкої експлуатації об'єктів ядерно-паливного циклу.
28
Клименко, М. О., О. М. Клименко та А. М. Петрук. "Гідроекологічний моніторинг водних екосистем з огляду на сучасні європейські напрями у природоохоронній діяльності". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (27 вересня 2013): 22–27. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2013.03.03.
Full textAbstract:
Проаналізовано гідроекологічний моніторинг вод-них екосистем (водойми-охолоджувача Хмельни-цької АЕС та озера Білого) з огляду на сучасні єв-ропейські напрями у природоохоронній діяльності.Запропоновано стратегію прийняття управлін-ських рішень щодо покращання екологічного стануцих водних екосистем. Удосконалено систему мо-ніторингових спостережень і комплексних інтеґ-ральних оцінок водойм, розташованих у зоні впливуатомної енерґетики відповідно до нормативноїбази країн ЄС на основі системного підходу такомплексного аналізу екологічного стануцих водойм.
 The authors analyzed hydro ecological monitoring of aquatic ecosystems (cooling pond Khmelnitskyi and White Lake) taking into account the current European trends in environmental activities. Hydro ecological monitoring of aquatic ecosystems (cooling pond Khmelnitskyi and White Lake) taking into account the current European trends in environmental activities. The strategy of taking management decisions to improve the ecological status of aquatic ecosystems is offered. The system of monitoring observations and complex integrated assessments of water reservoir located in the zone of nuclear energy in accordance with the regulatory framework of the EU on the basis of a systematic approach and a comprehensive analysis of the environmental condition of the water reservoir is improved.
29
Khudov, H. V., I. A. Khyzhniak, Yu S. Solomonenko, and O. M. Makoveichuk. "Swarm method of thematic segmentation of images of on-board environmental monitoring systems." Ecological Sciences 4 (2018): 24–28. http://dx.doi.org/10.32846/2306-9716-2018-4-23-5.
Full text
30
Kretulis, V. S. "OPTOELECTRONIC BASIC MODULE OF SENSOR SYSTEMS FOR METEOROLOGICAL AND ECOLOGICAL MONITORING." Optoèlektronika i poluprovodnikovaâ tehnika 51, no. 2016 (2016): 113–18. http://dx.doi.org/10.15407/jopt.2016.51.113.
Full text
31
ЛАВРИНЮК, Зоряна, Ольга КАРАЇМ, Любомир ГУЛАЙ та Оксана ЮРЧЕНКО. "ОЦІНКА ЯКОСТІ ПОВЕРХНЕВИХ ВОД ЗА СПОЛУКАМИ НІТРОГЕНУ ТА ОСОБЛИВОСТІ АНТРОПОГЕННОГО ВПЛИВУ В АСПЕКТІ УПРАВЛІННЯ ВОДНИМИ РЕСУРСАМИ РІЧКИ БИСТРЯК". Проблеми хімії та сталого розвитку, № 4 (19 січня 2022): 39–45. http://dx.doi.org/10.32782/pcsd-2021-4-6.
Full textAbstract:
Раціональне використання поверхневих вод малих річок є досить актуальною і складною проблемою сучасного водного господарства України, оскільки ці водойми формують водні ресурси, гідрохімічний режим та якість води середніх та великих річок, створюють природні ландшафти значних територій. У басейнах малих річок формується понад 60% водних ресурсів України. Тому в нинішній системі управління водними ресурсами надзвичайно важливим є моніторинг якості природних вод та екологічного стану басейнів таких річок. Метою роботи є проведення оцінки якості поверхневих вод та дослідження особливостей антропогенного впливу на басейн річки Бистряк. Дослідження проведено на основі матеріалів обстеження стану басейну річки Бистряк, потенціометричного та фотометричного аналізів визначення вмісту сполук Нітрогену. Річка Бистряк бере початок у заболоченій місцевості біля с. Сокіл Любомльського району Волинської області на північний захід від м. Любомль та протікає в межах Любомльського району. Вона є правою притокою першого порядку річки Західний Буг. Довжина річки Бистряк становить 19,78 км, площа басейну – 94,51 км. Майже по всій довжині вона слугує магістральним каналом Ровенчансько-Полапської осушувальної системи. Нами здійснено відбір серії проб для дослідження гідрохімічних показників поверхневих вод річки Бистряк у чотири сезони року протягом 2017–2019 рр. у трьох створах (1 – на захід від с. Рівне в нижній течії річки, 2 – на схід від с. Борове у середній течії річки, 3 – біля с. Сокіл, у верхів’ї річки). На основі проведених досліджень встановлено, що якість води у водоймі є задовільною. Нами зафіксовано лише перевищення концентрації нітритів. Дані нітратів, йонів амонію та інших досліджуваних фізичних та хімічних показників якості води знаходяться у межах норми. Отримані результати вказують на те, що у зв’язку з динамікою росту антропогенного навантаження на водойму та з метою ефективного управління водними ресурсами річки Бистряк необхідним є постійний моніторинг якості її поверхневих вод.
32
Karabyn, V. V. "Наукові підходи до оцінювання рівнів безпеки та прогнозування надзвичайних ситуацій екологічної генези на ділянках будівництва нафтогазових свердловин". Scientific Bulletin of UNFU 29, № 1 (2019): 57–59. http://dx.doi.org/10.15421/40290112.
Full textAbstract:
Здійснено критичний огляд літератури у напрямі оцінювання рівнів безпеки та прогнозування надзвичайних ситуацій екологічної ґенези на ділянках будівництва нафтогазових свердловин та експлуатації родовищ нафти і газу. Головні методи досліджень – порівняння, дедукція, аналіз, синтез. Проаналізовано законодавчі акти України у питаннях запобігання та протидії надзвичайним ситуаціям. Обґрунтовано, що проблема забезпечення населення від надзвичайних ситуацій тісно пов'язана з проблемою техногенної та екологічної безпеки. Здійснено критичний аналіз наукових публікацій з питань моніторингу надзвичайних ситуацій; оцінювання ризиків виникнення надзвичайних ситуацій на потенційно небезпечних об'єктах; оцінювання кількісних характеристик хімічно небезпечного стану регіонів України; оцінювання впливу на навколишнє середовище у нафтогазорозвідувальній, нафтоексплуатаційній галузях та ін. Обґрунтовано важливість розроблення методології запобігання виникненню надзвичайних ситуацій на територіях впливу об'єктів нафтогазорозвідки та нафтогазовидобутку. Встановлено, що питання цивільного захисту й екологічної безпеки мають тісний причинно-наслідковий зв'язок; сучасна система запобігання надзвичайним ситуаціям на територіях впливу будівництва нафтогазових свердловин, експлуатації родовищ нафти розроблена поверхово, без належної деталізації, яка давала б змогу обґрунтувати конкретні та ефективні заходи для недопущення виникнення надзвичайних ситуацій.
33
Zatserkovnyi, V., L. Plichko, О. Prylipko, O. Nikolaienko, and T. Muzhanova. "SUBSTANTIATION OF THE APPROPRIATENESS OF APPLYING GEOGRAPHIC INFORMATION SYSTEMS IN LANDSCAPE-ECOLOGICAL MONITORING." Visnyk of Taras Shevchenko National University of Kyiv. Geology, no. 1 (88) (2020): 98–105. http://dx.doi.org/10.17721/1728-2713.88.14.
Full textAbstract:
Modern cities are characterized by such negative effects of civilization as urban densification, the pollution of air, water, soil, increasing noise and vibration pollution level, heat islands, the impact of magnetic, electric, ionization fields, etc. There is an unprecedented speed and scale of using various natural resources and contaminating the environment with production and consumption wastes. One of the efficient mechanisms of counteracting these negative effects is landscape-ecological monitoring (LEM) of the present urban ecological infrastructure (constructions and objects designed for protection, restoration and improvement of the natural environment) which is meant to provide the compensating resistance to the consequences of anthropogenic impact. LEM is significant when developing the evidence-based urban environmental policy and optimizing the environmental management system. Taking effective managerial decisions on the improvement of urban environmental situation requires complete and accurate information about basic natural conditions. The research focused on systematic gathering of data on an area mostly belongs to the field of landscape-ecological mapping. The authors have substantiated the necessity of using geographic information systems (GIS) in LEM and presented a model of assessing information gain which can be obtained when applying GIS in LEM. This model enables to assess the reduction of entropy (enhance information content) of LEM system by applying GIS. According to the authors' estimation, the introduction of GIS to LEM will enable to reduce entropy (uncertainty) of a system almost by half, that indicates the need of applying GIS in LEM.
34
Чеболда, І. "Проблема екологічної безпеки геосистем та регіональна система оперативного (кризового) моніторингу природного середовища (на прикладі Тернопільської області)". Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. Серія: Географія, № 1 (вип. 36) (2014): 188–92.
Find full text
35
ВОЗНОСИМЕНКО, Дарія. "ВИКЛАДАННЯ КУРСУ ВИЩОЇ МАТЕМАТИКИ ДЛЯ МАЙБУТНІХ ЕКОЛОГІВ". Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (грудень 2020): 224–30. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-224-230.
Full textAbstract:
АНОТАЦІЯ У статті розглянуто питання математичної підготовки студентів екологів, наведені приклади професійно спрямованих задач з вищої математики. Проаналізовано підходи до вибору прикладних екологічних задач і прикладів, наведено деякі приклади, що сприятимуть розвитку мотивації до вивчення математики та її застосування в майбутній професійній діяльності під час моделювання екологічних явищ і процесів. Встановлено, що викладання вищої математики потрібно проводити на високому науково-методичному рівні із застосуванням як математичних, так і прикладних задач професійного спрямування. Зазначено, що спрямовувати майбутнього еколога на успішне застосування математичних методів потрібно саме на заняттях з вищої математики. Наголошено, що наслідком вивчення вищої математики в процесі підготовки майбутніх екологів має стати успішне застосування математичних знань у низці загальноосвітніх та спеціальних дисциплін. Наведено деякі задачі екологічного спрямування, які доцільно наводити як приклади у відповідних розділах вищої математики Запропоновані задачі можуть привернути увагу студентів, сприяти їх професійній спрямованості і підвищувати інтерес до обраної спеціальності. Також зазначено, що навчальна дисципліна «Вища математика» включає в себе основні розділи: «Лінійна алгебра», «Аналітична геометрія», «Диференціальне та інтегральне числення функції однієї змінної», «Диференціальне та інтегральне числення функції багатьох змінних. Диференціальні рівняння», «Ряди», «Теорія ймовірностей» та «Математична статистика». На прикладі окремих розділів розглянуто завдання та задачі екологічного змісту. Вказано, що основну увагу студентів варто звертати на те, як саме цей розділ ефективно ілюструється різноманітними прикладами, пов'язаними з екологією. Поглиблене вивчення математичних компонентів під час підготовки екологів допоможе сформувати необхідні професійні компетентності фахівців, які зможуть перетворити систему моніторингу довкілля та управління його складниками на сучасну інформаційну систему, що ефективно сприятиме охороні й раціональному використанню природних ресурсів. Key words: preparation of students-ecologists, higher mathematics, ecological problems, mathematical modeling.
36
Борзих, Олександр, Людмила Гаврилюк та Михайло Круть. "75 РОКІВ ІНСТИТУТУ ЗАХИСТУ РОСЛИН НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ". ГРААЛЬ НАУКИ, № 6 (4 липня 2021): 113–21. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.25.06.2021.021.
Full textAbstract:
На всіх етапах своєї історії Інститут захисту рослин Національної академії аграрних наук України успішно вирішував важливі завдання, пов'язані з розробкою ефективних заходів щодо захисту рослин від найбільш небезпечних шкідників та хвороб. Теоретично обґрунтовано економічну доцільність застосування інсектицидів, розроблено економічні пороги шкідливості фітофагів, показники екологічної безпеки хімічного методу захисту та теоретичні основи інтегрованого захисту рослин від шкідливих організмів. Проводиться величезна робота з наукового забезпечення селекції сільськогосподарських рослин на стійкість проти збудників хвороб та шкідників. Здійснено комплекс наукових досліджень із вдосконалення еколого-безпечних методів захисту вирощуваних культур за умов радіоактивного забруднення. Розроблено системи моніторингу та контролю чисельності паразитичних фітонематод на пшениці озимій, картоплі, буряках цукрових, овочевих культурах закритого ґрунту. Здійснюються численні наукові дослідження з карантину рослин. Є розробки з питань прогнозування забур’яненості посівів польових культур та удосконалення прийомів застосування гербіцидів. Провадяться широкомасштабні дослідження з генетики пшениці.
37
Chaika, O. G., O. O. Matskov, O. M. Stokalyuk та M. V. Ruda. "Дослідження вмісту важких металів у ґрунті на прилеглих територіях автозаправних станцій". Scientific Bulletin of UNFU 28, № 10 (2018): 62–65. http://dx.doi.org/10.15421/40281013.
Full textAbstract:
Визначено вміст важких металів на прилеглих територіях автозаправних станцій. Встановлено, що забруднення поверхні землі транспортними викидами поблизу та на автозаправній станції нагромаджується поступово, залежно від кількості автотранспорту, що проїжджає через прилеглу трасу, дорогу, магістраль та заїжджає безпосередньо на автозаправні станції і зберігається дуже довго навіть після ліквідації дорожнього полотна. Підвищення екологічної та аварійної безпеки під час експлуатації автозаправних станцій разом з виконанням заходів зі зниження забруднення вод і ґрунтів потребує проведення контролю рівня концентрацій небезпечних речовин для унеможливлення перевищення санітарних, екологічних та вибухонебезпечних норм. Очевидно, що безумовною вимогою експлуатації автозаправних станцій є оцінювання впливу на навколишнє середовище забруднювальних речовин з визначенням їх концентрацій. Виявлено, що ступінь забруднення довкілля хімічними елементами, і передусім важкими металами, визначається відносно фонового вмісту елементів або гранично допустимої концентрації. З'ясовано, що основними забруднювальними металами, які можуть негативно впливати на господарську діяльність у прилеглих територіях і спричинять негативний вплив на здоров'я людини, є цинк та хром. Встановлено шкалу оцінки екологічної небезпеки забруднення ландшафтів автозаправними станціями. Запропоновано для підвищення екологічної безпеки автозаправних станцій здійснювати постійний моніторинг ґрунтового покриву в межах санітарно захисної зони та на прилеглих територіях, посилити вимоги до очисних та ресурсоощадних систем та забезпечити виконання плану обов'язкової періодичної технічної діагностики обладнання автозаправних станцій.
38
Yatskiv, D. Ya. "The current state of the art in the use of the lasers in space communication, laser ranging and remote sensing." Kosmìčna nauka ì tehnologìâ 4, no. 4 (1998): 118–31. http://dx.doi.org/10.15407/knit1998.04.118.
Full text
39
Поспєлов, С. В., Г. Д. Поспєлова, Н. І. Нечипоренко, Н. П. Коваленко та В. В. Охріменко. "МОНІТОРИНГ ХВОРОБ КУКУРУДЗИ В УМОВАХ ПОЛТАВСЬКОГО РЕГІОНУ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 3 (24 вересня 2021): 37–44. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.03.04.
Full textAbstract:
Останніми роками простежується тенденція до підвищення фону температур повітря протя-гом року, різкого коливання вологості, прояву екстремальних погодних явищ, унаслідок яких рослини перебувають у стані стресу, що призводить до зниження опірності рослин відносно шкідливих орга-нізмів. Через це адаптація сільського господарства до сучасних та майбутніх змін клімату має вирішальне значення. В таких умовах максимальна реалізація потенціалу продуктивності рослин і забезпечення високої якості насіння та екологічної чистоти продукції вимагають посилення заходів фітосанітарного контролю в системі інтегрованого захисту рослин. Метою досліджень стало проведення фітосанітарного моніторингу посівів кукурудзи гібридів Любава 279 МВ, Білозірський 295 СВ, Солонянський 298 СВ та Дніпровський 257 СВ упродовж вегетаційних періодів 2019–2021 рр. у Полтавському регіоні. Для оцінки ступеня ураження листків і стебел кукурудзи (інтенсив-ність прояву хвороб) використано шкалу, запропоновану Г. В. Грисенком та Е. Л. Дудкою. Виявлено домінуючі хвороби культури: пухирчаста і летюча сажки, фузаріозна коренева гниль і фузаріоз качанів. Встановлено ступінь поширеності та інтенсивність розвитку шкідливих організмів на гібридах кукурудзи. Визначено сприйнятливість рослин гібриду Дніпровський 257 СВ до збудника пухирчастої сажки та стійкість до цього типу інфекції гібриду Білозірський 295 СВ. Простежено певну тенденцію до зростання поширеності летючої сажки протягом років досліджень на усіх гібридах кукурудзи. Найменший рівень сприйнятливості відзначено у гібриду Білозірський 295 СВ. За результатами проведеного моніторингу виявлено фузаріозну кореневу гниль на рослинах кукурудзи всіх досліджуваних гібридів, що підтверджує пряму залежність розвитку інфекції від погодних умов. Протягом років дослідження при різних гідротермічних умовах у посівах кукурудзи тестованих гібридів фузаріозна коренева гниль реєструвалася на рівні 1,2–4,8 %, що свідчить як про наявність насіннєвої інфекції, так і про високу насиченість фузаріями агроценозів у районі досліджень. Проведений аналіз мікробіоти качанів кукурудзи демонструє суттєву інфікованість зерна грибами родів Fusarium, Penicillium, Aspergillus. Найменший рівень контамінації притаманний гібриду Білозірський 295 СВ при зараженні 22,0 % качанів фузаріями, 1,8 % качанів – пеніцилами, і відсутно-сті симптомів ураження аспергілами. Необхідним є систематичне проведення моніторингу хвороб у посівах кукурудзи з метою планування, розробки і визначення доцільності проведення профілактич-них і лікувальних заходів захисту рослин.
40
Вербовий, А. П. "АНАЛІЗ НОРМАТИВНИХ ВИМОГ ЩОДО РЕГЛАМЕНТАЦІЇ ЗАСТОСУВАННЯ РЕСУРСІВ ТА ГІДРОТЕХНІЧНИХ СПОРУД МАЛОЇ ГІДРОЕНЕРГЕТИКИ ДЛЯ ОБ'ЄКТІВ СОЦІАЛЬНОЇ СФЕРИ". Vidnovluvana energetika, № 2(65) (28 червня 2021): 72–80. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2021.2(65).72-80.
Full textAbstract:
В наш час відновлення інтересу до малої гідроенергетики викликано невпинним зростанням тарифів на електроенергію, скороченням будівництва великих гідро- та гідроакумулювальних станцій (ГЕС, ГАЕС), значним підвищенням цін на органічне паливо та наявністю малоефективних дизельних електростанцій у віддалених населених пунктах. Подальший розвиток малої гідроенергетики неможливий без скоординованої державою схеми розміщення малих ГЕС, розробки процедур землевідведення, дозволів на спеціальне водокористування, налагодження співпраці з громадськими організаціями екологічного та природоохоронного спрямування, оновлення нормативної бази. Чинна нормативна база не сприяє розвитку малої гідроенергетики, оскільки для виконання проєкту малих ГЕС (ГАЕС) необхідно затвердити таку саму кількість нормативної документації та висвітлити ті самі питання, що й для будівництва великої ГЕС (ГАЕС). Реформування потребує існуюча нормативно-технічна база проєктування, будівництва та експлуатації ГЕС та ГАЕС. У статті розглянуто й проаналізовано такі нормативні документи: Водний кодекс України, Правила влаштування електроустановок, галузеві керівні документи (34.20.507-2003. Технічна експлуатація електричних станцій і мереж. Правила. 34.03.106-2003. Безпека гідротехнічних споруд і гідротехнічного обладнання електростанцій України. Положення про галузеву систему нагляду). Розглянуто основні положення, щодо проєктування, будівництва та експлуатації ГЕС; регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обґрунтованого раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування. Аналіз полегшує процедуру розгляду і моніторингу законодавчої бази, сприяє підвищенню ефективності роботи експертів, інженерів, науковців, а також якості прийнятих законів у цілому. Бібл. 13.
41
Velychko, V. O. "Фізіолого-функціональна характеристика організму відгодівельних бугайців за впливу техногенного навантаження". Scientific and Technical Bulletin оf State Scientific Research Control Institute of Veterinary Medical Products and Fodder Additives аnd Institute of Animal Biology 20, № 2 (2019): 11–17. http://dx.doi.org/10.36359/scivp.2019-20-2.01.
Full textAbstract:
Однією з актуальних проблем для тваринництва, зокрема у зонах техногенного забруднення, є розробка науково-практичних основ його ведення. Техногенне навантаження на довкілля і забруднення сільськогосподарських угідь різними ксенобіотиками проявляється імунодефіцитним станом організму тварин, а також може спричиняти мутагенну, тератогенну, навіть ембріотоксичну дію. До основних причин, які суттєво впливають на функціональний стан організму, здоров'я тварин, відповідно і людей вважають екологічний стан середовища. Особливо гострою ця проблема відчувається в районах, де не контролюються промислові викиди, безсистемно вносяться мінеральні добрива, гербіциди, пестициди, засоби стимулювання рослин. Дослідженнями підтверджено, що в таких районах підвищується і вміст важких металів у ґрунті, воді, відповідно і кормах, які використовуються у тваринництві, що знижує біологічну і поживну їх цінність та сприяє накопиченню в організмі токсичних сполук. Тому заслуговує на увагу необхідність вдосконалення, у зонах техногенного навантаження, сільськогосподарського виробництва в цілому, та і системи ведення галузі тваринництва та годівлі тварин зокрема. Виправданим напрямком в цій роботі є проведення моніторингу ксенобіотиків, зокрема важких металів у трофічному ланцюгу: ґрунт-рослина-корм-тварина-людина.
 Важливість одержання саме таких даних викликана ще й тим, що зі зміною інтенсивності процесів метаболізму в організмі продуктивних тварин у зонах техногенного навантаження можливо ціленаправлено корегувати різними біологічно активними добавками процеси перетворення компонентів корму і трансформації їх у продукцію, швидкість і напрямок перебігу ферментативних реакцій, і, таким чином, нормалізувати окремі ланки обміну речовин, що, відповідно сприятиме підвищенню продуктивних якостей тварин та одержання якісної і безпечної продукції. Питання наслідків техногенного навантаження на фізіолого-функціональний стан організму тварин потребує розширення відповідних досліджень і відпрацювання заходів як збереження екологічної рівноваги середовища, так і збереження благополуччя тваринництва.
42
Усенко, С. О., О. О. Васильєва, О. І. Кравченко та ін. "ІСТОРИЧНІ АСПЕКТИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ КОЗІВНИЦТВА В УКРАЇНІ". Вісник Полтавської державної аграрної академії, № 2 (25 червня 2021): 145–51. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.17.
Full textAbstract:
У статті проаналізовано етапи розвитку козівництва та сучасний стан і перспективи йогорозвитку в Україні та світі. Подано основні напрями розвитку, моніторинг ефективності роботигосподарств із виробництва козиного молока та розв’язання практичних проблем відродження галузі козівництва. Представлено технологічні особливості роботи приватного та фермерського госпо-дарства, які спеціалізуються на виробництві екологічно чистої продукції. Проведено моніторингосновних технологічних систем та параметрів вирощування й використання кіз у приватномупідприємстві «Бабині кози», яке розташоване в с. Галайки Тетіївського району Київської області тасімейній фермі «Сікорська» Зіньківського району Полтавської області, де утримують 30 козематокзааненської породи, які забезпечують достатньо ефективне виробництво молока. Встановлено, щоу сучасній галузі агропромислового виробництва питання одержання екологічних продуктів харчу-вання високої якості, а також розширення асортименту тваринницької продукції є актуальним. Дотого ж з метою підвищення обсягів виробництва і якості козиного молока величезне значення маєробота з племінним стадом, формування високопродуктивних ліній і родин, які сприятимутьодержанню тварин різних за біологічними і господарськи корисними ознаками. Для підвищення селе-кційної роботи та прискорення формування галузі козівництва на сучасному етапі використанняпрогресивних технологій утримання тварин і глибокої переробки сировини доцільно в Україні ство-рити асоціацію молочного козівництва з науковим центром та міжнародними зв’язками на основіформувань фермерського типу в сільській місцевості Стверджується, що у козівництві занайменших витрат можна отримати високоцінну продукцію з високим рівнем біологічноїповноцінності.
43
Osokina, N. P. "Пестициди в підземних водах України і здоров’я". Мінеральні ресурси України, № 2 (23 серпня 2021): 38–43. http://dx.doi.org/10.31996/mru.2021.2.38-43.
Full textAbstract:
Досліджено вміст пестицидів у підземних водах України. Методом газової хроматографії визначено стійкі хлорорганічні пестициди (ХОП): дихлордифенілтрихлоретан (ДДТ) і його метаболіти, гексахлорциклогексан (ГХЦГ) і його ізомери, альдрин, гептахлор; фосфорорганічні пестициди: метафос, карбофос, фосфамід, фозалон; фторумісні пестициди: трефлан та ін. З 1960 року по 2011 рік на сільгоспугіддя України надійшло 2 млн 85 тис. тонн пестицидів [4]. Навантаження пестицидів на ґрунти сільгоспугідь перевищило захисні властивості природного середовища, що призвело до потрапляння їх у підземну геосистему. За нашими розрахунками (за 10-річний період), середньостатистична концентрація ХОП в основних водоносних горизонтах України становить за сумою ДДТ 3,6·10⁻⁵ мг/дм³; за сумою ГХЦГ – 3·10⁻⁵ мг/дм³. Водоносний горизонт четвертинних відкладів містить на один-два порядки менше стійких ХОП, ніж глибше розміщені водоносні горизонти крейдяних, юрських і тріасових відкладень. Найбільше забруднення пестицидами виявлено у водоносних горизонтах південної і центральної України, набагато менше забруднення спостерігається у водоносних горизонтах західного, східного та північного регіонів країни. У воді свердловин одночасно виявлено до восьми сільськогосподарських забруднювачів, сумарний ефект впливу яких на організм людини не вивчений. Оцінено вплив умісту пестицидів у підземних водах на рівень онкозахворюваності населення України [7]. Потрібен контроль і сувора регламентація обсягів того чи іншого класу пестицидних препаратів під час унесення їх на сільгоспугіддя. Потрібен регулярний контроль якості підземних вод і моніторинг забруднення пестицидами підземних вод та інших об’єктів природного середовища. Результати нових аналізів щодо забруднення об’єктів природного середовища пестицидами треба порівнювати з гранично допустимою концентрацією (ГДК). Якщо рівні забруднення об’єктів природного середовища пестицидами збільшуватимуться (перевищення ГДК), то треба зменшити навантаження пестицидів на сільгоспугіддя і замінити старі пестициди на нові. Також треба сформувати збалансовану систему природокористування в контексті сталого розвитку та впровадити екологічні й інноваційні технології в сільському господарстві за допомогою сучасних механізмів національної екологічної політики.
44
Євтушенко, Едуард О. "ІСТОРІЯ ФІТОРЕКУЛЬТИВАЦІЙНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ І ПРОЕКТНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КАФЕДРИ БОТАНІКИ ТА ЕКОЛОГІЇ КРИВОРІЗЬКОГО ДЕРЖАВНОГО ПЕДАГОГІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ". Екологічний вісник Криворіжжя 5 (26 червня 2020): 13–30. http://dx.doi.org/10.31812/eco-bulletin-krd.v5i0.4351.
Full textAbstract:
Мета роботи – проаналізувати основні напрямки науково-дослідницької діяльності кафедри ботаніки та екології в історичній ретроспективі. Кафедра впродовж свого існування якісно і ефективно виконувала навчально-виховні завдання з підготовки висококваліфікованих вчителів біології для освітянської галузі міста, Дніпропетровської області, України. Розташування в центрі гірничо-видобувної та металургійної промисловості Придніпров’я зумовило наукову відповідальність кафедри за розвиток озеленення території міста, фіторекультивації порушених земель (відвалів, кар’єрів та хвосто- шламосховищ), інвентаризації зелених насаджень промислових підприємств міста. 
 У 50-60-их рр. ХХ ст. професором кафедри І.А. Добровольським були розпочаті практичні роботи з формування системи озеленення міста на основі науково обґрунтованих підходів і розуміння ролі зеленої рослини у формування якості життя людини. Ці роботи знайшли своє продовження у реалізації науково-дослідних тем з фіторекультивації порушених територій. У 70-80-их рр. ХХ ст. професором кафедри В.І. Шандою були розроблені науково-обґрунтовані основи фіторекультивації антропогенно порушених земель Криворіжжя, екологічні підходи до боротьби з бур’яновою рослинністю. 
 У 2011 р. продовжено сучасний етап практичної науково-дослідної роботи кафедри з участі у Міжнародному проекті «Повернути ріку людям Партнерство на користь відновлення р. Саксагань в Кривому Розі як механізм підтримки міжсекторального діалогу». Цей проект був реалізований проекту «Нова Гута-Кривий Ріг. Партнерство у промислових регіонах» за участю Fundacja Miejsc I Ludzi Aktywnych (фундація MILA, (Польща). У цьому проекті кафедру представляв доцент Е.О. Євтушенко 
 У подальшому були реалізовані міжнародні проекти зі збереження біорізноманіття на території Жовтокам’янського кар’єру підприємства Хайдельбергцемент Україна. У 2014 під керівництвом доцента кафедри В.М. Савосько був виконаний проект «Територія кар’єру як депозитарій для рідкісних рослин і основа для екологічної освіти». У 2018 р. під керівництвом доцента кафедри Е.О. Євтушенка був виконаний проект «Створення чагарникових угруповань як нового місця існування для біоти кар’єру». 
 Розширення тематики науково-дослідних тем пов’язано з фіторекультивацією порушених земель та інвентаризацією зелених насаджень, яка була визначена конкретними потребами підприємств. Під керівництвом доцента кафедри Е.О. Євтушенка булі виконані: інвентаризація зелених насаджень промислових майданчиків (2016 рік – ПрАТ Центральний ГЗК, 2018 рік – ПрАТ Південний ГЗК) та фіторекультиваційні дослідження (2018 р. – промислові територій ПАТ Інгулецький ГЗК, 2018 р. – міські території). 
 У 2019 р. розпочата реалізація науково-дослідної теми «Виконання післяпроектного моніторингу впливу планованої діяльності видобування вапняків та глини, придатних для використання у якості цементної сировини, Жовтокам’янського родовища (ділянка №3), розташованого в Апостолівському районі Дніпропетровської області, на стан флори і фауни протягом 3 років (керівник - доцент кафедри Євтушенко Е.О.).
 Активні фіторекультиваційні дослідження та проектна діяльність кафедри ботаніки та екології мають багату історію та є фундаментом якісної підготовки фахівців з біології та екології.
45
Козленко, Є. В., О. В. Морозов та В. В. Морозов. "Особливості формування гідрохімічного режиму зрошувальної води Інгулецького магістрального каналу у 2021 році". Аграрні інновації, № 9 (14 грудня 2021): 26–35. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.9.4.
Full textAbstract:
Мета. Дослідження особливості формування гідрохімічного режиму зрошувальної води Інгулецького магістрального каналу у 2021 році та оцінювання придатності води для зрошення за чинними стандартами.Методи. Польовий експеримент, лабораторні аналізи води за стандартними методиками, системний підхід і системний аналіз, узагальнення даних, порівняння.Результати. Задля оцінки якості зрошувальної водиІнгулецького магістрального каналу закладено моніторингову мережу спостережень: точку відбору пробводи на пікеті 48 Інгулецького магістрального каналу.Протягом періоду дослідження показник мінералізаціїзрошувальної води Інгулецького магістрального каналуколивався у межах від 1550 мг/дм3 (станом на 26.06)до 750 мг/дм3 (станом на 25.08). Показник середньоїмінералізації зрошувальної води становив 1215 мг/дм3.Протягом періоду дослідження показник вмісту хлоридіву зрошувальній воді Інгулецького магістрального каналуколивався у межах від 367 мг/дм3 (станом на 26.06) до 193 мг/дм3 (станом на 26.06). Середнє значення вмістухлоридів у зрошувальній воді за період досліджень становило 263 мг/дм3. Зменшення вмісту хлоридів у зрошувальній воді у серпні-вересні пояснюється тим, щоу другій половині серпня внаслідок сприятливих умовза руслом р. Інгулець до гирла ГНС «антирічкою» булапідтягнута дніпровська вода. Але така ситуація не відбувається щорічно, це є окремим випадком. Водночасдля формування більш-менш задовільної якості водипід час застосування технології «антирічка» потрібнапостійна цілодобова робота не менш ніж чотирьох агрегатів ГНС, але і це не забезпечить постійну стабільнузадовільну якість води, про що свідчать багаторічнідослідження. Нами виконано оцінку якості води за чинними нормативними документами, а саме за державнимстандартом України «ДСТУ 2730:2015. Захист довкілля.Якість природної води для зрошення. Агрономічні критерії» та за Постановою Кабінету Міністрів Українивід 02.09.2020 № 766 «Про нормативи екологічно безпечного зрошення, осушення, управління поливамита водовідведенням».Висновки. За небезпекою іригаційного засоленняґрунту згідно із ДСТУ 2730:2015. – вода І класу (придатна для зрошення без обмежень) для середньосуглинкових та важко-суглинкових ґрунтів; ІІ та І класудля глинистих ґрунтів. Згідно з Постановою КабінетуМіністрів України № 766 – полив безпечний, але з урахуванням ІІ класу якості за агрономічними критеріями –полив можливий за умови застосування відновлювальних заходів. За небезпекою підлуження ґрунту згідноіз ДСТУ 2730:2015 вода відноситься до І класу, згідноз Постановою Кабінету Міністрів України № 766 – поливбезпечний. За небезпекою осолонцювання ґрунту згідноіз ДСТУ 2730:2015 – вода І класу для темно-каштанових і каштанових суглинкових середньо- і високобуферних ґрунтів та для чорноземних ґрунтів суглинковихсередньо- і високобуферних. Для чорноземних ґрунтівглинистих середньо- і високобуферних у червні – водаІІІ класу, тобто вода непридатна для зрошення без попереднього поліпшення її складу; у липні та на початкусерпня – вода ІІ класу, із середини серпня та у вересні –вода І класу. Згідно з Постановою КМУ № 766: у червні –полив заборонено, у липні та на початку серпня – поливможливий за умови застосування відновлювальнихзаходів, із середини серпня та у вересні – полив безпечний. За небезпекою токсичного впливу води на рослини згідно із ДСТУ 2730:2015 – вода ІІ класу, згідноз Постановою КМУ № 766 – полив можливий за умовизастосування відновлювальних заходів.
46
Дронова, Ірина. "Перспективи і особливості використання різних типів дистанційного зондування Землі для моніторинга екологічних індикаторів болотних та річкових екосистем". Матеріали міжнародної науково-практиченої конференції "Екологія. Людина. Суспільство", 20 травня 2021, 31–36. http://dx.doi.org/10.20535/ehs.2021.233530.
Full textAbstract:
Застосування даних дистанційного зондування Землі (ДЗЗ) із супутникових, повітряних та незайнятих приладових платформ швидко зростає в різних сферах екологічного моніторингу. Охоплення великих просторових масштабів та можливість повторних спостережень роблять цю технологію економічно вигідною порівняно з польовими дослідженнями. Цей потенціал представляє особливий інтерес для чутливих екосистем з високим рівнем біорізноманіття, але складним доступом в польових умовах, таким як водно-болотні угіддя та річкові системи, що знаходяться під загрозою в усьому світі. Цей огляд обговорює основні сучасні проблеми використання ДЗЗ для таких екосистем та способи їх вирішення, наголошуючи на трьох основних стратегіях. По-перше, використання знімків ДЗЗ що представляють різні пори року замість однієї дати може значно полегшити розпізнавання різних типів рослинності та болотних поверхонь на основі їх сезонних спектральних контрастів. По-друге, як дуже висока, так і дуже низька просторова роздільна здатність зображень може ускладнити картування різноманітних поверхонь в водно-болотних ландшафтах через наявність спектального «шуму» або недостатнє відтворення меж різних ландшафтних елементів. Цю проблему можна полегшити за допомогою об'єктного аналізу зображень, де замість окремих пікселей мінімальними одиницями картування є невеликі обєкти, або групи пікселів утворені за допомогою сегментації, а спектральний шум зменшується за рахунок усереднення спектральної інформації на рівні таких об'єктів. Нарешті, картування та моніторинг водно-болотних угідь можуть інтенсивніше використовувати нові алгоритми машинного навчання, які долають статистичні обмеження попередніх підходів та покращують розпізнавання ландшафтних класів. Найголовніше, ці заходи доповнюють один одного і тому їх слід застосовувати разом, інтегруючи в один робочий процес ландшафтного аналізу.
47
Баймуратов, Михайло Олександрович, та Володимир Петрович Ожерельев. "ЮРИДИЧНА НООСФЕРОЛОГІЯ ЯК НАУКОВА І НАВЧАЛЬНА ДИСЦИПЛІНА: ОБ'ЄКТ, ПРЕДМЕТ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ". Соціальний Калейдоскоп 1, № 1 (2020). http://dx.doi.org/10.47567/bomivit.1-1.2020.08.
Full textAbstract:
Стаття присвячена визначенню об'єкта, предмета і методів досліджень юридичної ноосферології як наукової і навчальної дисципліни. Доводиться, що юридична ноосферологія є новою перспективною науковою і навчальною дисципліною, в рамках якої на основі міждисциплінарного підходу можливо досліджувати широкий спектр актуальних міжгалузевих цивілізаційних проблем комплексними методами – правознавства та ноосферології. Такий міждисциплінарний – юридико-ноосферний підхід, що розроблений авторами статті, – призначений для моніторингу процесу правової глобалізації, розробки системи ноосферного права і методів МП-прогнозування, – заснований на наукових уявленнях про природну єдність і безперервність простору цивілізаційно-правових подій. Своєю чергою, це дає підставу застосувати в юридико-ноосферних дослідженнях наукові методи теорії подібності, загальної топології і теорії ігор та ін., відповідно до математичних понять про «цілісність» і «нерозривність» досліджуваного глобального об'єкта. Здійснення досліджень на платформі юридичної ноосферології з використанням, топологічної інформаційно-правової Моделі ноосфери, що розроблена авторами, дозволяє вивчати виникнення і розвиток цілісного юридико-ноосферного природного феномена в єдиному просторовому континуумі в реальному часі в науковому експерименті. Такі можливості особливо важливі для пізнання законів сталого розвитку світової цивілізації в їх екологічному та правовому додатку і глобальному прояві – тобто в телеологічно обґрунтованої діяльності з МП-прогнозування. Це вказує на найважливішу роль юридичної ноосферології як наукової і навчальної дисципліни, яку вона здатна грати, – причому, не тільки в розробці системи ноосферного права, в розвитку всієї системи юридичних і геополітичних наук, а й розвитку різних напрямків досліджень в глобалістиці.
48
Пищенко, Олександр. "Концептуально-методологічні аспекти формування стратегії забезпечення еколого-економічної безпеки аграрного сектору". Adaptive Management Theory and Practice Economics 9, № 18 (2020). http://dx.doi.org/10.33296/2707-0654-9(18)-16.
Full textAbstract:
Анотація. Запропоновано складові стратегії еколого-економічної безпеки аграрного сектору в Україні, ключовою метою якої є визначення моделі дій і засобів системи забезпечення еколого-економічної безпеки аграрного сектору, розробка основних напрямів, форм, методів та інструментів досягнення стратегічних цілей; аргументовано, що дана стратегія повинна включати п’ять розділів (1. Преамбула. 2. Загальні положення. 3. Мета, основні напрями і завдання. 4. Механізми. 5. Індикатори), реалізація яких передбачає об'єднання зусиль владних структур та суспільства на рівні держави, регіонів і місцевого самоврядування. Для реалізації стратегії необхідно виконати комплекс завдань: визначити основні параметри екологічно безпечного стану аграрного сектору; ідентифікувати пріоритети еколого-економічної політики щодо цілей забезпечення еколого-економічної безпеки аграрного сектору; обґрунтувати шляхи і способи досягнення завдань забезпечення еколого-економічної безпеки аграрного сектору; сформувати комплекс заходів, що забезпечують досягнення визначених цілей і завдань; визначити необхідні ресурси для реалізації визначених завдань, а також умов і чинників, що забезпечують найбільшу ефективність їх використання; забезпечити ефективну організацію моніторингу реалізації документів стратегічного планування в забезпеченні еколого-економічної безпеки аграрного сектору. Механізм реалізації стратегії передбачає об'єднання зусиль владних структур та суспільства на рівні держави, регіонів і місцевого самоврядування у напрямку координації стратегії з чинними комплексними цільовими програмами та здійснення моніторингу її реалізації на основі встановлення цільових показників. Інформаційна та інформаційно-аналітична підтримка реалізації цієї стратегії здійснюється за координуючої ролі відповідного Міністерства за рахунок залучення інформаційних ресурсів зацікавлених органів державної влади та державних наукових установ.
 Ключові слова: аграрний сектор, еколого-економічна безпека, стратегія, забезпечення, державна політика.