Journal articles on the topic 'Система міжнародної торгівлі'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Система міжнародної торгівлі.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Система міжнародної торгівлі.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Khomeriki, O. A. "Глобалізація в сфері вищої освіти в фокусі макроаналізу: тенденції і проблеми." Grani 18, no. 9 (June 30, 2015): 55–59. http://dx.doi.org/10.15421/1715176.
Full textAbstract:
В статті розглядається глобалізація в сфері вищої освіти. Навколо вищої освіти групується багато ключових питань глобалізації: стратегія інтернаціоналізації; транснаціональна освіта; забезпечення міжнародної якості; підприємницькі підходи до функціонування освіти; регіональна і міжрегіональна співпраця; інформаційна і комунікаційна технології та віртуальні навчальні заклади; поява нових освітніх посередників – провайдерів освіти, проблеми рівноправності та доступності освіти і таке інше. Більш детально серед глобалізаційних процесів виділяють нові відносини обміну, інтернаціоналізацію торгівлі, реструктурування міжнародного ринку праці, зменшення конфліктів на рівні трудових капіталів, міжнародний поділ праці, розвиток нових сил виробництва і технологій, капіталомістке виробництво, збільшення кількості зайнятих жінок у виробничоекономічних процесах, збільшення розміру і значення сфери послуг. При цьому необхідно зазначити, що система вищої освіти здатна впливати на глобалізацію, формуючи лінію майбутньої політики держави і регіону. Зазначається, що лідерами процесу глобалізації в цілому і зокрема інтеграційних процесів і процесів формування ринку освітніх послуг на міжнародному рівні є провідні країни світу, які вступили на шлях перетворення своїх освітніх систем і розглядають активну участь у формуванні світового освітнього простору як один з чинників вирішення існуючих проблем на національному та міжнародному рівнях. Такими країнами є США, Канада, країни Західної Європи, Австралія.
2
Рибак, Ірина, and Ольга Бабінська. "МІСЦЕ УКРАЇНИ В СИСТЕМІ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ." ΛΌГOΣ. МИСТЕЦТВО НАУКОВОЇ ДУМКИ, no. 9 (January 10, 2020): 13–16. http://dx.doi.org/10.36074/2617-7064.09.002.
Full textAbstract:
У статті досліджено сучасний стан міжнародної торгівлі в системі міжнародних економічних відносин. Розглянуто тенденції розвитку зовнішньої торгівлі України. Визначено, що міжнародна торгівля виступає джерелом та чинником сталого розвитку. Систематизовано основні чинники розвитку міжнародної торгівлі.
3
Костюченко, Я. М. "ПРАВОВЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ТОРГІВЛІ МІЖ УКРАЇНОЮ ТА ЄВРОПЕЙСЬКИМИ КРАЇНАМИ." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(26) (November 28, 2019): 221–25. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(26).43.
Full textAbstract:
У статті з’ясовано, що в умовах сучасного світу найбільш впливовою рушійною силою розвитку економіки є різні форми міжнародної торгівлі, яка охоплює сферу міжнародних економічних відносин і представлена сукупністю зовнішнього обміну товарами, послугами, інтелектуальною власністю з іншими країнами. Для міжнародної торгівлі характерне існування світового ринку, який є сферою формування товарно-грошових відносин між низкою країн, що базується на засадах міжнародного поділу праці та низці інших виробничих чинників. Товар, який реалізується в межах світового ринку, є своєрідним інформаційним інструментом, оскільки несе в собі інформацію про величину сукупного попиту та пропозиції у світі. З огляду на це країни можуть здійснювати аналіз та оцінку параметрів виробленої продукції порівняно з міжнародними нормативами та стандартами якості. Кожна країна, беручи участь у процесі міжнародної торгівлі, набуває статусу продавця, тобто торгівля здійснюється між окремими країнами, які обмінюються зустрічними потоками товарів і послуг, а саме: вивезення (експорту) та ввезення (імпорту).
Охарактеризовано особливості функціонування Європейської асоціації вільної торгівлі та виявлено, що вона об’єднує митні території Республіки Ісландія, Князівства Ліхтенштейн, Королівства Норвегії та Швейцарської Конфедерації. З’ясовано, що Угоду про вільну торгівлю між Україною і ЄАВТ було підписано 24 червня 2011 року й ратифіковано Законом України «Про ратифікацію Угоди про вільну торгівлю між Україною та державами Європейської асоціації вільної торгівлі». Визначено основні цілі створення Зони вільної торгівлі для України. Виокремлено можливі ризики для України у разі створення Зони вільної торгівлі з ЄС.
До найбільш ефективних заходів, які варто передбачити в контексті реалізації стратегії та які здійснять позитивний влив на підвищення якісного розвитку зовнішньої торгівля з кранами Європейського Союзу, можна віднести: реалізувати план імплементації Угоди Світової організації торгівлі про спрощення торговельної діяльності (TFА); створити систему фінансування експортної діяльності, включаючи створення експортно-кредитного агентства (ЕКА); втілити Всеохоплюючу стратегію імплементації Глави IV Угоди про асоціацію з Європейським Союзом для того, щоб подолати технічні нетарифні бар’єри на шляху здійснення вітчизняної експортної діяльності.
4
Добруха, Л. "Індекс ефективності логістики як інтерактивний інструмент порівняльного аналізу ефективності транспортної системи." Науковий жарнал «Технічний сервіс агропромислового лісового та транспортного комплексів», no. 18 (March 18, 2020): 17–31. http://dx.doi.org/10.37700/ts.2019.18.17-31.
Full textAbstract:
У статті розглянуто декілька показників формування загального індексу LPI, на значення яких впливає якість логістичних послуг, що безпосередньо обумовлено ефективністю, своєчасністю, професійністю надання автотранспортних послуг з перевезень пасажирів та вантажів і позначається на іміджі держави, як комерційного партнера на міжнародному ринку.Об’єкт дослідження: процес надання логістичних послуг в умовах глобалізації автоперевезень пасажирів та вантажів.Мета роботи: аналіз та дослідження впливу показника «якості і компетентності логістичних послуг» на міжнародні індекси і рейтинг країни.Науковою новизною проекту є запропонований підхід щодо здійснення в он-лайн режимі моніторингу компетентності виконавців автотранспортних послуг, в тому числі водіїв, який не має аналогів в Україні і відповідає світовим вимогам і стандартам галузі.Методи досліджень - статистичний аналіз, метод Делфі, методи SWOT-аналізу, SMART–аналізу та STEP – аналізу, множинного кореляційного аналізу, прогнозування.В роботі розглянуто питання впровадження інформаційної системи управління професійною компетентністю (Реєстр водіїв), як «доступу до професії» на ринку комерційних автоперевезень.Прогнозований вплив проекту на розвиток автотранспортної та суміжних галузей: введення в дію інформаційної система управління професійною компетентністю дозволить покращити умови для імплементації Угоди про Асоціацію у частині запровадження початкової кваліфікації і періодичної підготовки водіїв деяких видів автомобільного транспорту для перевезення вантажів або пасажирів, що в свою чергу позитивно вплине на підвищення ефективності та безпеки переміщення товарів українськими комерційними автотранспортними операторами у міжнародному сполученні, на підвищення рівню логістичних послуг, та як результат показника Якості та Компетентності логістичних послуг при формуванні загального індексу LPI України, і як наслідок підвищення рівню конкурентоспроможності, розвитку міжнародної торгівлі, привабливості інвестиційного клімату, а значить іміджу і рейтингу країни.
5
Деркач, E. M. "ПРАВОВІ ПИТАННЯ ЛІБЕРАЛІЗАЦІЇ МІЖНАРОДНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ ВАНТАЖІВ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ." Kyiv Law Journal, no. 1 (May 11, 2022): 73–79. http://dx.doi.org/10.32782/klj/2022.1.11.
Full textAbstract:
Анотація. У статті висвітлено найбільш важливі проблеми, пов’язані із здійсненням міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом, та обґрунтування шляхів щодо їхнього подолання. Підкреслюється багаторівневе правове регулювання міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом як трансграничної діяльності: 1) національний рівень (законодавство України, зокрема Закон України «Про автомобільний транспорт», та законодавство країни, територією якої здійснюється перевезення вантажу,); 2) міжнародному рівні (дво- та багатосторонні міжнародні договори, зокрема Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (1956); Європейська угода щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (1970); Європейська Угода про міжнародне дорожнє перевезення небезпечних вантажів (1957) та ін.). Стверджується, що автомобільний транспорт забезпечує значну частину торгівлі товарами між Україною та ЄС та є важливою умовою для ефективного функціонування Поглибленої і всеохопної зони вільної торгівлі між Україною та ЄС. Співпраця України із країнами ЄС у секторі автомобільних перевезень, окрім Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони (далі – Угода про асоціацію), регулюється низкою дво- та багатосторонніх договорів. Зроблено висновок, що лібералізація міжнародних автомобільних перевезень вантажів потребує вирішення за допомогою комплексу заходів, зокрема: підписання спеціальної угоди з ЄС відповідно до ст. 136 Угоди про асоціацію (спеціальна угода замінить чинну систему щорічних двосторонніх переговорів із країнами ЄС щодо квот дозволів для здійснення міжнародних вантажних автомобільних перевезень); гармонізація законодавства України у сфері автомобільного транспорту із законодавством ЄС в частині вимог, що ставляться до автомобільних перевізників; підвищення прозорості розподілу та обліку дозволів на міжнародні вантажні автомобільні перевезення шляхом цифровізації.
6
Варченко, О. О. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНКИ ФУНКЦІОНУВАННЯ АГРОПРОДОВОЛЬЧИХ ЛАНЦЮГІВ." Actual problems of regional economy development 2, no. 16 (November 25, 2020): 94–105. http://dx.doi.org/10.15330/apred.2.16.94-105.
Full textAbstract:
Стаття присвячена обґрунтуванню методичного інструментарію дослідження результативності агропродовольчих ланцюгів.
Метою статті є узагальнення існуючих методичних підходів до оцінювання результативності агропродовольчих ланцюгів, обґрунтування алгоритму визначення доданої вартості на мікро- та макрорівнях та складових інформаційного забезпечення.
Використано наступні методи дослідження:монографічний; теоретичного узагальнення;методи пізнання, діалектичний метод, аналіз та синтез, індукція та дедукція, системний комплексний підхід.
Доведено, що методологічною основою для розрахунку показників доданої вартості глобальних агропродовольчих ланцюгів є система обліку міжнародної торгівлі на основі доданої вартості Trade in Value Added та таблиці «Затрати-Випуск», які поєднані національними таблицями «Затрати-Випуск». Аргументовано, що ускладненим є розрахунок величини доданої вартості національного походження, яка включена у проміжних затратах експортованої продукції.
Обґрунтовано досліджувати напрями формування доданої вартості агропродовольчих ланцюгів за напрямами: галузями в системі національних рахунків; за видами економічної діяльністю; на рівні суб’єктів господарювання. Доведено, що розрахунок доданої вартості при дослідження агропродовольчих ланцюгів доцільно проводити на рівні кожного учасника (актора) з метою реалізації принципів вартісно-орієнтованого управління та суцільне визначення величини цього показника на рівні суб’єктів господарювання.
Аргументовано, що з метою нівелювання розбіжностей у величині показника доданої вартості на мікро- та макрорівнях необхідно гармонізувати бухгалтерську звітність економічних суб’єктів до вимог СНР та передбачити виділення показника доданої вартості окремим рядком.
7
ZabIyan, VIktorIya VItalIYivna. "ЕКОНОМІЧНА РЕФОРМА В КНР, ЯК ФАКТОР ТРАНСФОРМАЦІЇ ЗВ’ЯЗКІВ З СИСТЕМОЮ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН." Epistemological Studies in Philosophy, Social and Political Sciences 2, no. 1 (July 12, 2019): 59–70. http://dx.doi.org/10.15421/341906.
Full textAbstract:
За останні 40 років Китай досяг лідерства у світі за низкою економічних показників і посів особливе місце серед світових лідерів на міжнародній арені. Проаналізовано, яким чином трансформація економічної системи Китаю та економічна реформа вплинули на трансформацію зв’язків КНР з акторами системи міжнародних відносин. Поступове посилення економічних зв’язків та міжнародної торгівлі з іншими країнами стало підґрунтям для активної взаємодії КНР з іншими акторами міжнародних відносин.
8
Ольшанський, Г. О., and О. О. Корогодова. "УПРАВЛІНСЬКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ УКЛАДАННЯ МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ У СФЕРІ ОПК УКРАЇНИ." Підприємництво та інновації, no. 15 (December 30, 2020): 15–20. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/15.2.
Full textAbstract:
У статті розглянуто передумови виникнення та розвитку міжнародних договірних відносин у сфері оборонно-промислового комплексу. На основі використання загальнонаукових методів дослідження сформовано уявлення про міжнародні економічні відносини у сфері ОПК як складну глобальну багаторівневу систему. Звернено увагу на особливості та відмінності міжнародної торгівлі в оборонній сфері. Зазначено, що в умовах глобалізації економічних відносин та посилення протекціоністських тенденцій окремих країн спостерігається значне зростання сукупних військових бюджетів світу. Проведено порівняння військових витрат у різних регіонах світу. Розглянуто процес формування та розвитку військово-технічної співпраці України з іншими країнами. Надано характеристику оборонно-промислового комплексу України. Акцентовано увагу на чинниках, що впливають на ефективність міжнародної торгівлі українських підприємств оборонно-промислового комплексу. Розглянуто та визначено чинники, що впливають на обсяги експорту та імпорту товарів військового призначення. Виявлено важливість окремих чинників в економічному зростанні та збільшенні обороноздатності країни. Висвітлено специфіку міжнародних договорів в оборонній сфері. Визначено управлінські та організаційні особливості укладання міжнародних договорів для підприємств-спецекспортерів. Розглянуто процес формування договорів у сфері ОПК України. Запропоновано класифікацію чинників впливу на процес укладання міжнародних договорів. Серед чинників макросередовища зазначено політико-правові, науково-технічні, економічні, природно-екологічні. Серед чинників мікросередовища запропоновано виділяти директивні органи, контактні організації, ринок товарів та послуг, конкурентів, інфраструктурні параметри. Авторами підсумовано головні особливості та відмінності міжнародної торгівлі в оборонній сфері України.
9
КОСТЕНКО, Олексій. "ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ УПРАВЛІННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЙНИМИ ДАНИМИ: UNCITRAL, ТРАНСКОРДОННИЙ ПРОСТІР ДОВІРИ." Law. State. Technology, no. 4 (January 10, 2022): 56–60. http://dx.doi.org/10.32782/lst/2021-4-10.
Full textAbstract:
Метою статті є огляд правових підходів до реалізації процесів та процедур управління ідентифікаційними даними, аналіз правового регулювання механізмів управління ідентифікаційними даними, опрацювання нових напрямів досліджень, огляд перспективних ідей стосовно правового регулювання управління ідентифікаційними даними на основі матеріалів Комісії ООН з права міжнародної торгівлі і Європейської економічної комісії ООН. Методологія. Робота входить до циклу статей за тематикою проблем правового регулювання сфери управління ідентифікаційними даними. У попередніх дослідженнях розглядалися питання законодавчого регулювання процесів ідентифікації, анонімізації та псевдонімізації ідентифікаційних даних, а також проблеми класифікації та питання категоріально-понятійного апарату в даній сфері. Наразі автор здійснює огляд парадигм правової та технологічної регуляції процедур та процесів управління ідентифікаційними даними, які вивчаються Робочою групою IV (електронна торгівля) Комісії ООН з прав міжнародної торгівлі, а саме: положень управління ідентифікаційними даними за проєктом Всесвітнього банку, концептуальної моделі управління ідентифікаційними даними на основі eIDAS, трирівневої моделі управління ідентифікаційними даними за пропозиціями Сполучених Штатів Америки, моделі транскордонного простору довіри у сфері електронної торгівлі за пропозицією Російської Федерації. Новизна. У даній статті подається огляд моделі транскордонного простору довіри у сфері електронної торгівлі за пропозицією Російської Федерації. Дана модель характеризується новизною як в напрямі технічної реалізації, так і в напрямі законодавчого регулювання сфери управління ідентифікаційними даними, в тому числі і в транскордонному режимі. Висновки. Дану модель можливо застосувати як основу систем управління ідентифікаційними даними в електронній торгівлі та громадському секторі. Водночас модель має низку недоліків. Запропоновані в моделі транскордонного простору довіри у сфері електронної торгівлі механізми можуть суттєво обмежити право на вільну торгівлю та мати ознаки інструменту тоталітарної системи для впливу на суспільство. Впровадження такої моделі може закласти підґрунтя створення механізму, який в глобальному масштабі значно обмежить права і свободи людини, можливості вільної торгівлі і призведе до необґрунтовано надмірного контролю за будь-якими транзакціями.
10
КОМАРОВА, ТЕТЯНА. "Взаємодія Суду справедливості Європейського Союзу з іншими міжнародними судовими установами." Право України, no. 2018/04 (2018): 232. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-04-232.
Full textAbstract:
В умовах фрагментації міжнародного права основного значення набувають механізми взаємодії різних правопорядків та їх судових установ. У контексті ж європейської інтеграції потребують осмислення інституційні взаємозв’язки Суду справедливості Європейського Союзу (далі – Суд ЄС) з іншими міжнародними судовими установами. На відміну від національних судів держав-членів, із якими у Суду ЄС вже існують механізми взаємодії та кооперації, питання взаємодії його з іншими міжнародними судовими установами залишаються відкритими як з погляду формування міжнародно-правової практики, так і її теоретичної інтерпретації. Суд ЄС із обережністю підходить до практики інших міжнародних судових установ, юрисдикція яких може стосуватися компетенції ЄС, оскільки їхня діяльність певною мірою може становити загрозу для юрисдикційного порядку, визначеного установчими договорами та як наслідок – автономії правової системи ЄС. Метою статті є проведення аналізу взаємодії Суду ЄС з іншими міжнародними судовими установами, дослідження конкуруючої юрисдикції цих судових установ та методів, які використовуються для уникнення паралельних судових проваджень. Доктрина Суду ЄС щодо збереження автономії правової системи ЄС зводиться до незмінності повноважень Союзу та його інститутів, встановлених установчими договорами, та уніфікованого тлумачення норм права ЄС, а також її незалежності від рішень інших правових систем, зокрема й заснованих на міжнародному праві. З погляду права ЄС така позиція є цілком проінтеграційною, але з погляду міжнародного права вона певним чином обмежує держави-члени у виборі засобів вирішення спорів, які надані їм іншими міжнародними договорами. Право ЄС не містить заборон звертатися до інших, ніж Суд ЄС, засобів вирішення спорів, але за певних умов і більшість із яких були встановлені його практикою. Фундаментальним тут є те, що трибунали, арбітражі та інші судові установи не можуть тлумачити право ЄС. Крім того, якщо ЄС і може бути суб’єктом міжнародної угоди, у межах якої діятиме суд чи арбітраж, але юрисдикція цих установ має бути обмежена лише застосуванням і тлумаченням певної угоди й не може впливати на розподіл повноважень між інститутами ЄС або між ЄС та державами-членами. У цьому контексті вкрай важливою є практика Суду ЄС щодо його взаємовідносин із Судом Європейської асоціації вільної торгівлі, Європейським судом з прав людини, арбітражами ad hoc тощо.
11
Фелонюк, Д. "Адміністративно-правові механізми протидії торгівлі людьми в контексті захисту прав і свобод громадян України за кордоном." Історико-правовий часопис 14, no. 2 (February 18, 2021): 142–47. http://dx.doi.org/10.32782/2409-4544/2019-2/25.
Full textAbstract:
Проаналізовано національний механізм взаємодії суб'єктів, які здійснюють заходи щодо захисту прав та свобод громадян України за кордоном. Розглядаються особливості застосування поняття «торгівля людьми» в праві. Досліджуються масштабність проблеми і напрямки її вирішення з урахуванням європейського досвіду. Звертається увага на необхідність тісної координації дій вітчизняних і міжнародних організацій щодо попередження та захисту громадян України від торгівлі людьми, боротьбою зі злочинністю пов'язаної з цими протиправними діями. Зроблено висновок, що національний адміністративно-правовий механізм протидії торгівлі людьми передбачає систему заходів, спрямованих на виявлення злочину торгівлі людьми, встановлення осіб, причетних до його скоєння і притягнення їх до відповідальності. Ефективність даного механізму залежить в значній мірі від взаємодії і координації дій між національними та міжнародними інститутами, сферою яких є торгівля людьми. Цьому буде сприяти інтеграція українського законодавства до європейського а також співробітництво як державних так і недержавних суб'єктів, які здійснюють заходи у сфері протидії торгівлі людьми. Потребують узгоджених міждержавних дій процедури екстрадиції жертв торгівлі людьми, так як більшість справ завершується здебільшого їхнім арештом та депортацією. Відчувається брак висококваліфікованих працівників у системі правоохоронних органів, міграційних служб та інших установ, до компетенції яких належить протидія торгівлі людьми і надання допомоги потерпілим від цього злочину. Більш результативною в цьому плані є співпраця міжнародних правозахисних організацій та засобів масової інформації.
12
Стрельченко, О. Г. "НОРМАТИВНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯМІЖНАРОДНОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ ТА ЧОРНОГОРІЇ." Прикарпатський юридичний вісник 2, no. 4(29) (April 22, 2020): 177–81. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v2i4(29).459.
Full textAbstract:
У статті здійснено ґрунтовне дослідження міжна-родних нормативно-правових актів, якими врегульо-вано міжнародну економічну взаємодію України та Чорногорії. Встановлюючи та реалізовуючи власні пріо-ритети у відносинах із зарубіжними країнами, в тому числі й з Україною, Чорногорія впроваджує інтегра-цію до європейських та євроатлантичних структур та всіх регіональних ініціатив, контролює глобальні тенденції та прагне приєднати їх до своїх інтересів та можливостей, розвиває належні стосунки із сусідні-ми країнами, встановлює та підтримує доброзичливі стосунки із найрозвиненішими країнами світу, бере на себе міжнародні зобов’язання повністю втілювати у життя міжнародну економічну взаємодію України та Чорногорії тощо. Автором проаналізовано низку міжнародних та вітчизняних нормативних актів, які забезпечують та врегульовують міжнародну економіч-ну взаємодію України та Чорногорії. Основними з них є такі акти: Конституція Чорногорії, закони Чорногорії «Про іноземні інвестиції», «Про зовнішню торгівлю», Угода між Урядом України і Союзним Урядом Союз-ної Республіки Югославія про торгівлю та економічне співробітництво, Угода між Україною та Чорногорією про вільну торгівлю, Угода про асоціацію та стабілі-зацію між Чорногорією та ЄС, Договір між Кабінетом Міністрів України та Союзним Урядом Союзної Рес-публіки Югославія про уникнення подвійного оподат-кування стосовно податків на доходи і капітал, Угода між Кабінетом Міністрів України та Урядом Чорно-горії про взаємну допомогу у митних справах, Угода про співробітництво між Федерацією роботодавців України та Федерацією роботодавців Чорногорії.
Визначено, що норми, які регулюють відносини у сфері міжнародної економічної взаємодії України та Чорногорії, містяться також у ряді інших законів та підзаконних нормативно-правових актів, які склада-ють систему зовнішньоекономічного та інвестиційного законодавства Чорногорії.
13
Бережнюк, І. Г., and І. В. Несторишен. "МИТНО-ТАРИФНЕ РЕГУЛЮВАННЯ: МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД ТА ВІТЧИЗНЯНА ПРАКТИКА." Митна безпека, no. 3 (January 25, 2021): 10–20. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5959.3.2019.10-20.
Full textAbstract:
У статті досліджено міжнародний досвід та вітчизняну практику митно-тарифного регулювання. Зазначено, що митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності є економічним методом регулювання міжнародної торгівлі, який застосовується в Україні з використанням таких інструментів: митного тарифу, класифікації товарів відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, визначення країни походження товару, його митної вартості, а також застосування системи митних пільг та преференцій. Зауважено, що здійснення митно-тарифного регулювання – це складний і системний процес, у якому беруть участь не тільки суб’єкти функціонування усіх гілок державної влади – законодавчої, виконавчої і судової, але й безпосередні учасники міжнародних економічних відносин – підприємства. Наголошено, що створення оптимальних умов для конкуренції можливе тільки у разі вирішення головної суперечності митно-тарифного регулювання: з одного боку, воно повинно сприяти розвитку конкуренції, розв’язанню завдяки імпорту проблеми монополізації ринку підприємствами-монополістами, тобто реалізації наступальної функції; з іншого ‒ забезпечити захист національного товаровиробника від непосильної іноземної конкуренції, тобто виконання захисної функції. Авторами дослідження відмічено, що на практиці тарифний метод регулювання торгівлі полягає в застосуванні мита на товари при ввезенні або, рідше, при вивезенні з країни. В Україні застосовуються ввізне і вивізне мито, сезонне та особливі види мита. До особливих видів мита відносяться спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне мита та додатковий імпортний збір. Особливі види мита (крім збору) застосовуються за результатами розслідувань і спрямовані на захист національного виробника. Проаналізовано міжнародну практику застування митно-тарифного регулювання, а саме, узагальнено основи сучасної торговельної політики США, яка отримала назву «Тарифна політика Дональда Трампа». Зазначено, що сучасні підходи до регулювання торгівлі мають ґрунтуватися на дотриманні міжнародних зобов’язань і передбачуваності торгової політики держави як надійного торгового партнера.
14
Гавриш, О. М., Т. В. Капелюшна, and В. П. Пильнова. "ПЛАНУВАННЯ ТОРГОВЕЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВ НА МІЖНАРОДНИХ РИНКАХ." Підприємництво і торгівля, no. 27 (November 17, 2020): 21–25. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2020-27-03.
Full textAbstract:
У статті розглянуто різні підходи до визначення сутності поняття «планування». Установлено, що торгівля є найважливішою сферою формування та стабілізації споживчого ринку, координуючою ланкою в системі секторальних, регіональних та кластерних зв’язків, дієвим механізмом задоволення соціальних потреб і недопущення соціальної напруженості в суспільстві. Особливо важливим є процес планування торговельної діяльності підприємств на міжнародних ринках. Під час виходу на міжнародні ринки кожне торговельне підприємство з метою отримання стабільного успіху повинне уявляти можливі результати своєї діяльності, критично оцінювати свої можливості, правильно розділяти цілі за часом, ефективно використовувати ресурси й отримувати конкурентні переваги. Установлено, що в Україні, відповідно до Класифікатора видів економічної діяльності, торгівля належить до секції G й має назву «Оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів». Досліджено динаміку прямих інвестицій (акціонерного капіталу) як в економіку України, так і з економіки України за видами економічної діяльності. Установлено, що найбільше прямих інвестицій в економіку України протягом останніх років спостерігається від промисловості, оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів і мотоциклів та від операцій із нерухомим майном. Наведено динаміку зовнішньої торгівлі товарами та послугами, яка свідчить про зростання як експорту, так й імпорту. Установлено, що вагомим чинником, який впливає на планування торговельної діяльності, є розмір підприємства. Так, у малих за розмірами підприємствах вищі керівники самостійно визначають весь процес планування, тоді як у великих та середніх за розмірами підприємствах розроблення стратегічних, поточних і календарних планів проводиться з урахуванням прийнятої організаційної структури, розподілу обов’язків між колективами певних служб, супідрядності управлінців, контролю й координації всіх функцій організації як єдиного цілого. Схематично зображено перелік залежностей структури планування торговельної діяльності на міжнародних ринках від параметрів підприємства.
15
СЕМЕНЕЦЬ-ОРЛОВА, Інна. "ДЕРЖАВНА ПОЛІТИКА У СФЕРІ ТОРГІВЛІ ОЗБРОЄННЯМ." Наукові праці Міжрегіональної Академії управління персоналом. Політичні науки та публічне управління 60, no. 1 (February 24, 2022): 47–56. http://dx.doi.org/10.32689/2523-4625-2021-1(60)-8.
Full textAbstract:
У запропонованій статті виявлено, що останнім часом відзначилось посилення попиту на озброєння та військову техніку (ОВТ). через посилення напруженості у міжнародних відносинах та зосередження значною кількістю держав зусиль на здобуванні значно більшої ролі у світоустрої. Досліджено, що посилення конкуренції на ринку ОВТ, готовність окремих держав до зміцнення військової могутності за будь-яких обставин та неузгодженість систем експортного контролю, які існують у різних державах, призвели до активізації діяльності не доброчесних експортерів озброєння. Метою статті є аналіз сучасних правових засад, які визначають діяльність експортерів озброєння та військової техніки (ОВТ). Методологія. У статті визначено, що збільшилась кількість операцій з продажу озброєння, які створюють підґрунтя для збройних конфліктів. З’ясовано, що у зв’язку з цим, міжнародна спільнота зосередила зусилля на посиленні контролю за переміщенням ОВТ. Доведено, що прозора та зрозуміла політика держави у сфері торгівлі ОВТ має бути віднесена до одного з найбільш важливих факторів успішної участі держави у міжнародних відносинах. Наукова новизна. Наголошено на тому, що держави-експортери ОВТ повинні докласти зусиль щодо узгодження національного законодавства з міжнародними договорами, які визначають правила діяльності суб’єктів комерційних відносин на ринку зброї. Висновки. Констатовано, що активізація боротьби між державами за більшу геополітичну роль у багатополярному світі та посилення нестабільності у світі об’єктивно створюють умови для збільшення масштабів торгівлі озброєнням та військовою технікою. Досліджено, що загроза виникнення конфліктів з використанням високотехнологічного ОВТ, наслідки яких важко спрогнозувати, змушує міжнародну спільноту вживати заходи щодо посилення контролю за переміщенням озброєння та недопущення розповсюдження зброї масового знищення. Доведено, що оптимізація правових засад державної політики у сфері торгівлі зброєю сприятиме зміцненню національної безпеки України, підвищить фінансово-економічну ефективність оборонно-промислового комплексу та створить сприятливі умови для зміцнення партнерських відносин між нашою державою та провідними державами світу.
16
Семенець, А., Г. Даценко, О. Панфілов, Є. Кузькін, and О. Панкратова. "УДОСКОНАЛЕННЯ УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ ШЛЯХОМ ПІДВИЩЕННЯ ДІЄВОСТІ ВНУТРІШНЬОГО КОНТРОЛЮ В КОНТЕКСТІ МІЖНАРОДНОГО БІЗНЕСУ." Financial and credit activity problems of theory and practice 1, no. 42 (March 31, 2022): 173–84. http://dx.doi.org/10.55643/fcaptp.1.42.2022.3459.
Full textAbstract:
Анотація. Успішний вихід національного підприємства на світовий ринок, зайняття ним місця у світовій системі поділу праці, міжнародного бізнесу з великою ймовірністю гарантує підприємству, а під час масштабної тенденції, у рамках національної економіки й всієї цієї економіки в цілому — стійкий, стабільний розвиток. Це підтверджується досвідом низки країн як незаперечних історичних лідерів: США, ЄС, Японія, так і нових економічних лідерів: Китай, Південна Корея, Сінгапур, Тайвань. Цей досвід, на наш погляд, може бути корисний і Україні. На основі обробки й аналізу статистичного матеріалу, наукових джерел були досліджені питання розвитку світового ринку, перш за все ринку машинобудівної продукції, деякі тенденції, що превалюють на цих ринках, позначені основні ризики, пов’язані з виходом і функціонуванням на цих ринках, деякі можливі напрями їхнього розвитку, а також підприємств, суб’єктів господарювання, що функціонують на них. Визначено деякі вимоги до підприємств, що функціонують у досліджуваному середовищі, насамперед у питаннях: продуктивності праці; завантаження потужностей; технічного рівня, якості, собівартості продукції, яку випускає; рівня, якості, змісту та обсягів науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт; усього комплексу питань, пов’язаних із розробленням, виробництвом і просуванням продукції на національному і світовому ринках. Визначено деякі пріоритетні напрями, сегменти, у яких машинобудівні підприємства України можуть досягти успіхів на світовому ринку. Досліджено роль і місце бухгалтерського обліку, внутрішнього контролю, внутрішнього аудиту в системі управління підприємством, їхній вплив на результати фінансово-господарської діяльності суб’єктів господарювання і успішність оперування на світовому ринку в системі міжнародного бізнесу. Досліджено деякі найбільш істотні, на нашу думку, реалії, в яких доведеться функціонувати підприємствам України, їхнім менеджменту, системам управління в сучасних умовах. На наш погляд, результати дослідження за певної адаптації можуть бути поширені й на підприємства інших галузей економіки. Ключові слова: міжнародний бізнес, управління підприємством, внутрішній контроль, внутрішній аудит, машинобудування, продуктивність праці, інновації, міжнародна торгівля. Формул: 0; рис.: 1; табл.: 1; бібл.: 17.
17
Іванов, Є. І. "МЕТОДИЧНІ ПІДХОДИ ДО ОЦІНЮВАННЯ ДИВЕРСИФІКАЦІЇ ЗОВНІШНЬОЇ ТОРГІВЛІ." Підприємництво та інновації, no. 12 (July 3, 2020): 9–14. http://dx.doi.org/10.37320/2415-3583/12.1.
Full textAbstract:
У статті розглянуто сутність, принципи побудови, переваги та недоліки ключових показників, які використовуються для оцінки рівня диверсифікації зовнішньої торгівлі: індексу концентрації Герфіндаля-Гіршмана, індексу ентропії Тейла та індексу Джині. На основі порівняльного аналізу визначено ступінь придатності вказаних показників для оцінювання динамічних зрушень у структурі торгівлі і проведення міжнародних порівнянь рівня диверсифікації товаропотоків. Наведено методику оцінювання екстенсивного й інтенсивного вимірів диверсифікаційних процесів шляхом розкладання індексу Тейла на міжгруповий та внутрігруповий компоненти. Окреслено концепцію U-кривої, що ілюструє взаємозв’язок між рівнем диверсифікації експорту й економічного розвитку країни. Виявлено обмеження у точності оцінки диверсифікаційних зрушень, що пов’язані із сучасними системами класифікації товарів та послуг у міжнародній торгівлі.
18
Koval, V. V., K. О. Kostetska, and V. А. Bondar. "УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ЛОГІСТИЧНИХ ЛАНЦЮГІВ ПІДПРИЄМСТВ ЗЕРНОПРОДОВОЛЬЧОГО РИНКУ В УМОВАХ ІНКЛЮЗИВНОГО ЗРОСТАННЯ." Bulletin National University of Water and Environmental Engineering 3, no. 91 (December 20, 2020): 79. http://dx.doi.org/10.31713/ve320208.
Full textAbstract:
В статті аналізують проблеми розвитку ринку української зернової продукції з урахуванням зміни агропродовольчого балансу з зовнішньої торгівлі. Розглянуто в законодавстві ринок зерна як сфери для здійснення товарно-грошових операцій та можливості опціонної торгівлі зерном на Український універсальній біржі для забезпечення реалізації сільськогосподарської продукції за найвищою ціною на засадах законності, вільної конкуренції та недопущення проявів корупції. Розкрито логістичний підхід до організації інноваційної діяльності, що ґрунтується на системній комплексності економічних процесів, передбачає ефективну їх інтеграцію і створення логістичних систем і ланцюгів. Зазначено, що одним із перспективних напрямів логістичного розвитку ринку зернових є опціонна торгівля, за рахунок якої може покращитись міжнародна реакція на регіональний чи глобальний дефіцит. Визначено умови для розвитку торгівлі опціонами на зерно (врахування попиту та пропозиції на зернові культури; тенденції біржі та ф’ючерсних контрактів, ціни) і впливу загальних зернових державних запасів або дефіциту на ціну котирування.
19
Петухова, В. О. "Напрямки інтеграції України в глобальну систему міжнародної торгівлі." Бізнес Інформ, no. 6 (2016): 36–44.
Find full text
20
Парубець, О. В. "Механізми реалізації інформаційних тенденцій у системі міжнародної торгівлі." Зовнішня торгівля: право та економіка, no. 1 (2008): 46–49.
Find full text
21
Шиманська, Катерина Володимирівна, Віталій Вікторович Бондарчук, and Вікторія Анатоліївна Ігнатюк. "Регулювання використання географічних зазначень як фактор активізації експорту товарів українськими компаніями на ринки ЄС." Економіка, управління та адміністрування, no. 3(97) (October 13, 2021): 12–17. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2021-3(97)-12-17.
Full textAbstract:
Вихід українських компаній на зарубіжні ринки з конкурентоспроможними товарами вимагає суворого дотримання прав інтелектуальної власності. У системі міжнародного торговельного права сформовано окрему підсистему регулювання торговельних аспектів прав інтелектуальної власності, зокрема щодо географічних зазначень. У зв’язку з потребою виконання Угоди про асоціацію з ЄС проблема імплементації вимог відповідної угоди СОТ та пов’язаних директив і регламентів ЄС набуває важливого значення. Метою статті було дослідження системи регулювання використання географічних зазначень під час виходу компаній на європейські ринки товарів. У результаті дослідження визначено нормативно-правові документи, що регулюють питання географічних зазначень для товарів. Визначено передумови для активізації законодавчої роботи в Євросоюзі щодо урегулювання використання географічних зазначень. До них належить розширення кордонів ЄС та активізація зовнішньої торгівлі з новими членами; поширення у вітчизняних компаній настроїв щодо виходу на зарубіжні ринки зі специфічною сільськогосподарською продукцією та продовольчими товарами; збільшення кола учасників, пов’язаних із виявленням та уточненням меж території поширення об’єктів інтелектуальної власності; зростання ризиків становлення однакових найменувань продукції у зв’язку з розширенням спектру торгованих на міжнародних ринках продуктів та знаків відповідних географічних зазначень території їх походження походження. В роботі проаналізовано місце географічних зазначень у системі якісних характеристик сільськогосподарської продукції та продуктів харчування, описано кейси реєстрації найбільш поширених та захищених їх видів – PDO/PGI/TSG.
22
Бережнюк, І. Г., І. В. Несторишен, and В. А. Туржанський. "Удосконалення процесу інформаційної взаємодії економічних операторів та митниць ДФС в умовах запровадження системи попереднього інформування." Митна безпека, no. 1(2) (January 11, 2019): 35–45. http://dx.doi.org/10.33244/2617-5959.1(2).2018.35-45.
Full textAbstract:
У статті досліджено актуальні питання щодо необхідності запровадження системи попереднього інформування митниць ДФС. Авторами зазначено, що засади попереднього інформування під час переміщення товарів, транспортних засобів було визначено Рамковими стандартами забезпечення безпеки та спрощення міжнародної торгівлі, відповідно до яких попереднє інформування розглядається як один із основних елементів, що дозволяє митним органам перевіряти товари до прибуття товарів у пункт пропуску, підвищуючи безпеку та полегшення міжнародної торгівлі. У дослідженні систематизовано європейську практику запровадження системи попереднього інформування та визначено перелік відомостей, що зазначаються в короткій ввізній декларації (ENS) під час переміщення вантажів та їх можлива відповідність з відомостями митної декларації. Авторами проаналізовано особливості запровадження в Україні попереднього інформування відповідно до проекту Закону України «Про внесення змін до Митного кодексу України щодо уповноваженого економічного оператора та спрощень митних формальностей».
23
Шемчук, В. В. "Економічна та інформаційна безпека держави: правові аспекти співвідношення." Актуальні проблеми держави і права, no. 83 (February 6, 2020): 253–59. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i83.140.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню економічної та інформаційної безпеки держави, їх теорети-ко-правовим, конституційно-правовим та іншим галузевим і прикладним аспектам. Проаналізовані нормативні визначення категорії «економічна безпека держави», висвітлена історія виникнення і роз-витку цього терміну у міжнародно-правовій практиці. Так само як і інформаційна безпека, економічна безпека є конституційною категорією, хоча зміст їх в Основному законі не розкривається. Аналіз наукових досліджень свідчить про використання різ-них підходів до з’ясування сутності економічної безпеки держави. (найбільш поширеними є статич-ний, динамічний, системно-структурний та комплексний підходи). Єдине її нормативне визначення регламентовано у наказі Міністерства економічного розвитку та торгівлі 2013 р., засноване саме на статичному підході. В юридичній площині економічну безпеку держави можна розглядати як право-відносини, що виникають при забезпеченні органами публічної влади стану захищеності національної економічної системи. Суміжним поняттям поряд з економічною безпекою держави є інформаційна безпека країни. Останню доцільно розглядати крізь призму правовідносин, що виникають при забезпеченні стану за-хищеності інформаційного простору.Економічна та інформаційна безпеки різняться за об’єктом (економічна система, інформаційний простір) та засобами забезпечення. Проте, вони мають і спільні риси: йдеться про одночасне визначен-ня складниками національної безпеки; їх забезпечення є найважливішою функцією держави; однако-ві рівні забезпечення (міжнародний, національний та локальний); схожі суб’єкти тощо.Економічна безпека держави, як і інформаційна безпека стали предметом вивчення різних галу-зей вітчизняної науки, включаючи насамперед юридичну науку. Отже, на сьогодні сформувалась їх належна доктринальна основа, проте беззаперечною є потреба вдосконалення нормативно-правової бази у сфері економічної та інформаційної безпек як складників національної безпеки України, забез-печення термінологічної визначеності, механізмів реалізації, гарантій захисту як у мирний час, так і в умовах конфліктів, гібридних воєн тощо.
24
Яковлєв, П. О. "Універсальні міжнародно-правові стандарти державного управління у сфері забезпечення інформаційної безпеки." Прикарпатський юридичний вісник, no. 1(30) (July 13, 2020): 232–35. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i1(30).552.
Full textAbstract:
У статті розкрито зміст універсальних міжнарод-но-правових стандартів здійснення суверенними дер-жавами управління у сфері забезпечення інформацій-ної безпеки. На основі аналізу документів Організації Об’єднаних Націй у сфері прав людини, а також актів ООН із питань регулювання інформаційних процесів, встановлено, що універсальні стандарти є похідни-ми від загальних принципів здійснення державного управління, які визнано ООН як універсальні (пріори-тет дотримання прав людини, демократизм політичної системи, верховенство закону і т.д.).Визначено, що основними універсальними міжна-родно-правовими стандартами державного управління у сфері забезпечення інформаційної безпеки є: гаран-тування права кожному вільно шукати, одержувати і поширювати інформацію та ідеї будь-якими засоба-ми; вільне висловлення власної думки; забезпечення балансу між правоохоронними інтересами і повагою до основних прав людини; сприяння ефективності кримінальних розслідувань і переслідувань, що стосу-ються кримінальних правопорушень, пов’язаних із комп’ютерними системами; криміналізація діянь, що пов’язані з посяганням на кіберпростір; сприяння визнанню юридичної сили інформації, яка міститься в електронних повідомленнях, що використовуються в процесі налагодження міжнародної торгівлі; забез-печення гендерної рівності в доступі і використанні інформаційних технологій; гарантування державою можливості недостатньо соціально забезпеченим вер-ствам населення користуватися інформаційними технологіями, налагодження державно-приватного партнерства у фінансуванні розвитку інформацій-но-комунікаційної інфраструктури.Акцентовано на тому, що практичне втілення уні-версальних стандартів стане потужним чинником збіль-шення рівня доступності інформаційно-комунікацій-них технологій для всіх верств населення держав світу, буде сприяти розвитку інформаційно-комунікаційної інфраструктури суверенних держав, дасть додатковийімпульс для законодавчої регламентації забезпечення інформаційної безпеки на національному рівні. Зазна-чено, що міжнародно-правова основа здійснення дер-жавного управління у сфері забезпечення інформацій-ної безпеки потребує вдосконалення в частині розробки і затвердженні окремого акта міжнародного права, який би містив уніфікований перелік рекомендованих стандартів для суверенних держав, які б втілювалися задля забезпечення інформаційної безпеки на націо-нальному рівні. Означені питання мають стати пріо-ритетним напрямом подальших наукових розробок.
25
М. В., МАКАРЕНКО, and БАРСЬКИЙ І. М. "ФОРМУВАННЯ ФАКТОРНИХ СИСТЕМ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ МОРСЬКОГО ПОРТУ." Manager. Bulletin of Donetsk State University of Management 91, no. 2 (January 20, 2022): 101–7. http://dx.doi.org/10.35340/2308-104x.2021.91-2-12.
Full textAbstract:
Доведено важливість діяльності порту для країни та забезпечення міжнародної торгівлі. Сформовано множину чинників, які визначають рівень ефективності морського порту. Вони були систематизовані щодо вимірювання ефективної діяльності підприємства. Сформовані групи у відповідності до визначення ефективності та отриманих результатів. Підкреслена багатовимірність ефективності морського порту і зростання складності підходів до її визначення.
26
Олійник, Оксана Вікторівна, and Валентина Віталіївна Ксендзук. "Державна зовнішньоторговельна політика як об’єкт дослідження в наукових працях українських та закордонних дослідників." Економіка, управління та адміністрування, no. 4(94) (December 29, 2020): 123–30. http://dx.doi.org/10.26642/ema-2020-4(94)-123-130.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження пов’язана зі зростанням публікаційної активності в сфері зовнішньоторговельної політики та ґрунтується на здійсненні аналізу таких публікацій у найбільшій у світі реферативній базі даних Scopus. Метою є характеристика напрямів дослідження в сфері державного управління зовнішньоторговельною діяльністю, що реалізується на основі використання методу бібліометричного аналізу наукових досліджень у міжнародній наукометричній базі Scopus. Здійснення аналізу дозволило окреслити предметно-об’єктну сферу зовнішньоторговельної політики в різні періоди протягом 1974–2020 рр. Позитивна тенденція зростання кількості публікацій у базі Scopus за досліджуваною тематикою підтверджується тим фактом, що дослідження в сфері публічного управління активізувалися в 80-х роках ХХ ст. В цілому за досліджуваний період найбільше статей опубліковано за такими галузями, як: економіка, економетрика, фінанси, соціальні науки, що становить майже половину наукових досліджень у сфері зовнішньоторговельної політики. Дослідження в 1974–1979 рр. присвячені розкриттю проблем зовнішньої торгівлі та формуванню напрямів зовнішньої політики країн світу в сфері наук про навколишнє середовище та наук про землю і планети. Натомість сучасні наукові пошуки (2016–2020 рр.) стосуються таких проблем, як: управління ланцюгами поставок, участь країн в глобальних ланцюгах створення вартості, діджиталізація торгівлі, торговельні війни, що супроводжується ризиками зовнішньоторговельної діяльності. Проаналізовано зв’язки між основними ключовими термінами, що зустрічаються в досліджуваній тематиці, та сформовано 6 кластерів (світова торговельна політика; зовнішня торгівля ЄС та США; наслідки зовнішньої торгівлі на соціо-еколого-економічну світову систему; стратегічні напрями розвитку зовнішньої торгівлі; принципи СОТ та політика країн-учасниць; політика протекціонізму (тарифні та нетарифні методи). Визначено, що завданням публічного сектору є формування ефективних механізмів державного управління зовнішньоторговельною діяльністю на підставі виявлення проблемних питань у сфері зовнішньої торгівлі та застосування результатів зовнішньої політики країни.
27
Bodnarchuk, Tetiana. "ІНСТИТУЦІЙНІ ПАРАМЕТРИ ЗОВНІШНЬОТОРГОВЕЛЬНИХ ВІДНОСИН УКРАЇНИ В ПЕРІОД НЕПУ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, no. 3 (April 30, 2019): 89–99. http://dx.doi.org/10.32750/2019-0108.
Full textAbstract:
Стаття присвячена дослідженню інституційних умов і чинників розвитку зовнішньої торгівлі України у міжвоєнний період. Виявлено характерні риси механізму державного регулювання вітчизняної зовнішньоторговельної діяльності у період воєнного комунізму. Охарактеризовано рівень включення України до системи міжнародних торговельних зв’язків у період нової економічної політики (НЕП). Обґрунтовано нормативно-правове забезпечення та специфіку впровадження радянського механізму державної монополії зовнішньої торгівлі 20-х рр. ХХ ст. Проаналізовано ієрархічну структуру та функціональне скерування державних органів управління та реалізації зовнішньої торгівлі СРСР, зокрема, Народного комісаріату зовнішньої торгівлі. Розкрито роль змішаних акціонерних товариств та державних монополістичних об’єднань (трестів та синдикатів) в інтенсифікації та розширені зовнішньоторговельної діяльності України. Визначено особливості впровадження механізму комерційної концесії в СРСР як спроби залучення іноземного капіталу до сфери вітчизняної зовнішньої торгівлі. Акцентовано увагу на специфіці регулювання та організації зовнішньоторговельних відносин союзних республік, зокрема, України, в рамках єдиного інституційного механізму СРСР. Охарактеризовано систему методів та інструментів митно-тарифного регулювання радянським урядом вітчизняної зовнішньоторговельної діяльності. Проаналізовано особливості митних тарифів СРСР, прийнятих протягом 20-х рр. ХХ ст. Висвітлено рівень експортно-імпортного обкладання основних груп товарів. Виявлено специфікупрактики використання транзитного мита на території України. Визначено чинники, параметри та масштаби розвитку на українських кордонах контрабанди як тіньового сегменту вітчизняної експортно-імпортної діяльності. Обґрунтовано напрями та методи боротьби радянського уряду з контрабандним бізнесом.
28
Банчук-Петросова, Олена Вікторівна. "КОНЦЕПЦІЇ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Public management 29, no. 1 (May 24, 2022): 17–21. http://dx.doi.org/10.32689/2617-2224-2022-1(29)-2.
Full textAbstract:
Зазначено, що держава повинна виступити тепер як головний гарант життєздатності та ефективного функціонування економічної системи та одночасно активним організатором та координатором економічних зусиль, що визначають оптимальні цілі та параметри суспільного розвитку, що створюють умови та механізми їх досягнення. Йдеться, отже, про формування нової цілісної системи державного регулювання економіки та, зокрема зовнішньоекономічної діяльності, що відповідає нинішньому етапу трансформаційного процесу в України. Таким чином, політика активного протекціонізму, що сформувалася, була спрямована на стимулювання експортного виробництва і зменшення імпорту промислових виробів. Сьогодні постулати вчення меркантилістів перегукуються з ідеями протекціонізму, тому концепцію меркантилістів часто називають докапіталістичним протекціонізмом. Визначено, що незважаючи на певні відмінності в положеннях концепції «вільної торгівлі», погляди вищезгаданих авторів зводяться до єдиного обґрунтування принципу порівняльних витрат виробництва, згідно з яким у зовнішній торгівлі раніше чи пізніше встановлюються такі ціни на експортовані та імпортовані товари», за яких товарний обмін між торгуючими країнами знайде свій оптимальний рівень. При цьому держави завжди прагнутимуть експортувати надлишкові та імпортувати дефіцитні для цієї країни товари». Незважаючи на всю прогресивність ідей вільної торгівлі, практично всі країни-учасниці світового ринку більшою чи меншою мірою вдаються до різноманітних протекціоністських обмежень при здійсненні торгових операцій. У сучасних умовах для України особливої значущості набуває проведення державними органами гнучкої зовнішньоекономічної політики, спрямованої, з одного боку, на поступове входження країни в систему міжнародних економічних відносин, а з іншого – на захист основних позицій національної економіки за допомогою протекціоністських заходів доти, доки вітчизняні галузі не виявляться у змозі успішно конкурувати на світовому ринку. Мета дослідження. Метою проведеного в поданій статті дослідження є виявлення теоретичних аспектів концепції державного регулювання економічних процесів зовнішньоекономічної діяльності. Методологія. Питанням розвитку і державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності присвячені наукові розробки таких вітчизняних та зарубіжних учених: В. Андрійчука, В. Безрученка, В. Гейця, Н. Горіної, М. Згуровського, Л. Пісьмаченко, М. Портера, Б. Карлоффа, В. Середи, Р. Фатхутдінова, А. Харчука та ін. Констатуючи вагомі наукові та практичні результати досліджень згаданих авторів, слід відзначити, що певне коло питань концептуального, методологічного та методичного характеру залишається недостатньо дослідженим і таким, що потребує подальшого аналізу. Наукова новизна. Удосконалено теоретичні підходи до проведення державними органами гнучкої зовнішньоекономічної політики, спрямованої, з одного боку, на поступове входження країни в систему міжнародних економічних відносин, а з іншого – на захист основних позицій національної економіки за допомогою протекціоністських заходів доти, доки вітчизняні галузі не виявляться в змозі успішно конкурувати на світовому ринку. Висновки. Доведено, що новий протекціонізм виник із конфлікту вільної світової торгівлі з проблемами зайнятості, захисту довкілля та соціальної рівності, його прибічники виступають за скорочення світової торгівлі шляхом захисту національних ринків та запровадження заходів щодо і заохочення торгівлі вітчизняними товарами.
29
Krasnikova, N. O., H. O. Filatov, and D. A. Krasnikov. "Обмеження перетину кордону в системі нетарифного регулювання міжнародної торгівлі і формуванні іміджу країни." Bulletin of the Dnipropetrovsk University. Series: Management of Innovations, no. 7 (December 25, 2016): 215. http://dx.doi.org/10.15421/191623.
Full textAbstract:
У разі введення безвізового режиму між Україною та Європейським Союзом (ЄС) постане проблема відповідності пропускної спроможності українських пунктів пропуску чисельності осіб, які хочуть перетнути кордон. Відсутність необхідності отримання візи не скасовує обов’язкового проходження митного та прикордонного контролю, проте потенційно збільшує кількість осіб, які мають намір перетнути кордон. Зростаюча кількість перетинів кордону у випадку їх невідповідності умовам пропускних пунктів – потенційний нетарифний обмежувальний бар’єр у міжнародній торгівлі. Загроза іміджу країни від появи такого інструменту нетарифного регулювання свідчить про актуальність дослідження. Мета роботи полягала у дослідженні динаміки фактичних і потенційно можливих перетинів кордону й визначенні напрямків оптимізації процедури такого перетину для усунення негативного впливу цього нетарифного інструменту регулювання міжнародної торгівлі на загальний імідж країни. Проаналізовано особливості перетину кордону України та ЄС через автомобільні пункти пропуску на основі кількісних даних, що стосуються перетину україно-польського кордону. З’ясовано цілі й структуру переміщень через кордон за частотою. Визначено критерії збільшення невідповідності між фактичною й номінальною пропускною спроможністю українських пунктів пропуску. Наукова новизна дослідження – установлення характеру кількісного впливу обмежень перетину кордону на імідж країни за допомогою світових рейтингів. Практична значущість дослідження полягає у визначенні шляхів удосконалення процедури перетину кордону: 1) об’єднання польської та української інфраструктури контролю на пунктах пропуску; 2) створення окремих черг для проходження кордону особами без транспортних засобів; 3) спрощення процедури контролю на кордоні як за рахунок проведення перевірки тільки прикордонниками, так і шляхом збільшення вартості товарів, які громадянин може ввозити в країну; 4) фінансування технічного оснащення пунктів пропуску та їх інфраструктури за рахунок введення цільового загального збору для осіб, які перетинають кордон; 5) формування публічної і регулярної статистики перетину кордону. Перспективний напрямок подальших розвідок – економічне обґрунтування доцільності запропонованих шляхів удосконалення пропускної спроможності пунктів пропуску.
30
Туролєв Г.О. "ГЛОБАЛІЗАЦІЙНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ ОФШОРНОГО БАНКІНГУ." Економічний форум 1, no. 4 (October 13, 2020): 153–60. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2308-8559-2020-4-20.
Full textAbstract:
Глобальні умови функціонування світової банківської системи закладають якісно нові умови акумулювання і перерозподілу фінансового капіталу за різними регіонами і секторами світової економіки, а також трансформації сукупних заощаджень економічних агентів різних країн у глобальний інвестиційний капітал. Особливе місце у світовій банківській архітектурі посідає офшорне банківництво, яке в останні десятиліття перетворилось на усталений й невід’ємний компонент глобального фінансового ринку. Охоплюючи операції банківських установ, що локалізовані в офшорних юрисдикціях, офшорний банкінг забезпечує підприємницьким структурам значне послаблення податкового навантаження, високу конфіденційність комерційних угод та надійне збереження капіталу. У той самий час поглиблення міжнародної спеціалізації і виробничого кооперування, фрагментація глобальних потоків товарів і капітальних ресурсів забезпечують економічним суб’єктам широкі можливості щодо застосування послуг офшорного банківського бізнесу у цілях використання особливих систем корпоративного законодавства.
У статті розкрито масштаби і структурну динаміку офшорного банківництва в останні десятиліття. Комплексно охарактеризовано сучасні тенденції розвитку офшорних банків з акцентуванням дослідницького інтересу на процесах системної технологізації і динамічному поширенні фінтеху і штучного інтелекту, проникнення у даний сектор технологій електронної комерції, його переведення на технології блокчейну, посилення клієнт-орієнтованості і персоніфікованості офшорних банківських операцій, глибокої конвергенції діяльності офшорних банків й міжнародних інвестиційних компаній, активізації злиттів трастових офшорних компаній та ін. Доведено, що дані тенденції відбивають глобальний характер діяльності офшорних банків, високий рівень інноваційності їх сервісів, неухильну диверсифікацію банківських послуг та підвищення рівня стійкості банківської системи до дії чинників світової економічної нерівноваги. Особливу увагу приділено питанню щодо реалізації блокчейн-стартапів та організації бірж з торгівлі цифровими валютами, що справляють вагомий вплив на механізми функціонування офшорного банківництва. Обґрунтовано, що клієнтам офшорних банків надається на сьогодні широкий спектр послуг, що виходить далеко за рамки власне банківського обслуговування, й охоплює також консалтингові сервіси з питань податкового законодавства, оптимізації податкових витрат, заснування офшорного бізнесу тощо.
31
Крутько, М. А. "ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ОПОДАТКУВАННЯ ЕЛЕКТРОННОЇ КОМЕРЦІЇ." Знання європейського права, no. 6 (February 6, 2022): 50–54. http://dx.doi.org/10.32837/chern.v0i6.298.
Full textAbstract:
У статті розглянуто поняття і проблемні аспекти правового регулювання оподаткування електронної комерції: національний та зарубіжний досвід. Світова глобалізація та інформатизація зумовили об’єднання локальних сітьових мереж у глобальний інтернет-простір, що призводить до трансформації суспільних відносин, зокрема і у сфері торгівлі. Наразі сфера електронної комерції стрімко розвивається та є окремим сегментом економіки країни, що має приносити прибутки до державного бюджету, але, враховуючи наявну загальну систему оподаткування за чинним. Податковим кодексом України, більшість підприємців залишає свою діяльність в тіні, про що говорять дослідження, отримані в процесі аналізу проблемних питань правового регулювання оподаткування електронної комерції в Україні та дослідження в сфері міжнародного досвіду оподаткування на прикладі США та країн Європи. Визначено, що аби мінімізувати втрати державного бюджету, доцільним є встановлення окремої спрощеної системи оподаткування електронної комерції та надання державної підтримки суб’єктам господарювання задля сприяння виходу з тіньового сектору економіки. Важливим є гармонізація національного податкового законодавства та приведення його у відповідність до міжнародних принципів оподаткування (нейтральність, ефективність, визначеність і простота, дієвість і справедливість, гнучкість). З метою вдосконалення нормативно-правового регулювання важливим є також створення окремого закону, де буде визначено головні шляхи та інструменти державного регулювання електронного сегменту національної економіки, а також основний порядок оподаткування суб’єктів у сфері електронної комерції, прописано ставки основних податкових зборів та врегульована державна підтримка для нових суб’єктів у вигляді податкових канікул, що стане сприятливим фактором їх розвитку на етапі становлення.
32
Дрозач, О. М. "Запровадження в Україні якісно нових процесів щодо здійснення ключових функцій митних органів." Ірпінський юридичний часопис, no. 1 (April 10, 2019): 89–99. http://dx.doi.org/10.33244/2617-4154.1.2019.89-99.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню сукупності факторів та їх впливу на якість та ефективність здійснення системою митних органів, покладених на них завдань та функцій. У статті проведено аналіз процесів, які базуються на діджиталізації взаємовідносин між митною службою та учасниками зовнішньої торгівлі, а також активізації обміну митною інформацією між митними службами різних країн, які потребують запровадження у зв’язку із зростанням обсягів міжнародної торгівлі. У процесі дослідження здійснено огляд проблеми запровадження сучасних методів здійснення контрольних процедур митними органами України та недостатнього інформаційного обміну з митними органами інших країн світу й іншими контролюючими органами, який відкриває додаткові можливості для системи управління ризиками. В умовах глобалізації торгівлі методи та засоби здійснення митних контрольних процедур потребують постійного розвитку і досягнення якісно нового та більш ефективного рівня. У процесі цього дослідження використаний історичний досвід митних органів України, а також досвід розвинених країн світу.
33
Нестеренко, Валентина, and Тетяна Болотова. "АНАЛІЗ СУЧАСНИХ АСПЕКТІВ РЕАЛІЗАЦІЇ МАРКЕТИНГОВИХ ЗАХОДІВ У БІРЖОВОМУ ПІДПРИЄМНИЦТВІ В УКРАЇНІ." Проблеми і перспективи розвитку підприємництва, no. 27 (November 14, 2021): 128. http://dx.doi.org/10.30977/ppb.2226-8820.2021.27.128.
Full textAbstract:
УДК 339.172; JEL Classification: Q 02
Мета. Дослідження сучасних підходів до біржового маркетингу та формування рекомендації щодо залучення маркетингових заходів у біржовому підприємництві. Методика дослідження. В ході дослідження використовувалися методи аналізу і синтезу, метод логічного аналізу. Інформаційними ресурсами дослідження є електронні інформаційні ресурси і матеріали періодичних видань. Результати. Найбільш ефективний та поширений в сучасних умовах підхід до біржового менеджменту базується на використанні поглядів та технологій комплексного змішаного підходу до біржового маркетингу, який не фокусується виключно на просуванні біржових продуктів або виключно не орієнтується на потенційного споживача біржової послуги. Практичної реалізації означеного підходу до біржового менеджменту можна досягти в сучасних умовах за допомогою двох принципових шляхів: створення ефективних маркетингових служб в організаційній структурі управління біржею; розширення використання засобів електронної біржової торгівлі. Діджиталізація спонукає біржову галузь до стрімкого розвитку, що проявляється в значному розширенні кола потенційних учасників біржових торгів, створенні умов для вільної конкуренції та наданні всім учасникам рівних можливостей доступу до торгів, можливості цілодобового ведення торгів, що особливо важливо у практиці діяльності міжнародних бірж, можливості створення більшої кількості самих бірж без обмежень наявними матеріальними ресурсами або географічним положенням, скороченні частини статей витрат на реалізацію біржової діяльності та організацію самих біржових торгів. Наукова новизна. Сформовано рекомендації з залучення маркетингових заходів у біржовому підприємництві в умовах діджиталізації. Практична значущість. Запропоновані рекомендації можуть бути використані у біржовому підприємництві при формуванні ефективної системи маркетингу.
34
Dorosh–Kizym, M., O. Dadak, and T. Gachek. "Перспективи розвитку агропромислового комплексу України в умовах євроінтеграції." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, no. 76 (March 5, 2017): 47–55. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7610.
Full textAbstract:
Сьогодні агропромисловий комплекс є одним із найбільших і найважливіших секторів економіки України, адже саме тут формується основна частина продовольчих ресурсів та майже три чверті роздрібного товарообігу. Крім того, що агропромислові підприємства роблять значний внесок у розвиток галузі і економіки країни в цілому, агропромисловий сектор України є також одним із найважливіших елементів економічних систем більшості країн світу з ринковою економікою. Протягом останніх трьох років Україна остаточно закріпила за собою статус світового лідера з виробництва та експорту аграрної продукції. І як визнають експерти, попереду ще великий потенціал. Проте, одним із найголовніших досягнень останніх декількох років стало завоювання продовольчого ринку Європейського Союзу. Слідом за українськими зерновими на європейському ринку, на полицях європейських супермаркетів з’являються продукти харчування з позначкою «Зроблено в Україні». Європа зацікавлена у нашій продукції, але тут існують свої невід'ємні «правила гри». Проблеми міжнародної економічної інтеграції тісно пов’язані з міжнародною торгівлею, яка є невід’ємною частиною світової глобалізації, оскільки можуть суттєво впливати на географічну та товарну структури експорту й імпорту. Внаслідок зростання показників відкритості ринків з’являються нові вимоги до якості товарів і послуг національних виробників, особливо виробників сільськогосподарської продукції. Розвиток експортного потенціалу сільськогосподарської продукції стає запорукою зростання економіки в цілому, що передбачає, у тому числі, підвищення кваліфікації персоналу та якісну зміну системи маркетингу. Україні необхідно щонайменше 2–3 роки напруженої роботи, аби отримати вихід на європейський ринок по всіх видах продукції сільського господарства. І ця напружена робота включає як прийняття необхідних законодавчих актів, так і, насамперед, вдосконалення вже існуючих бізнес-практик.
35
Погребицький, М. Л. "Роль транспорту та системи міжнародних перевезень у забезпеченні зовнішньої торгівлі держави." Держава та регіони. Державне управління, no. 2 (2006): 190–94.
Find full text
36
Олексин, І. І., and Ю. О. Бас. "ДО ПИТАННЯ ПРОБЛЕМ І ПЕРСПЕКТИВ РОЗВИТКУ БІРЖОВОЇ ТОРГІВЛІ В УКРАЇНІ." Herald of Lviv University of Trade and Economics Economic sciences, no. 62 (January 4, 2021): 101–7. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1205-2021-62-14.
Full textAbstract:
У статті розглянуто теоретичні та прикладні підходи до удосконалення організаційних, фінансово-економічних, маркетингових, управлінських, технологічних аспектів біржової діяльності. На основі аналізу сучасного змісту біржової діяльності виявлено та розкрито суть основних ознак біржі. Зазначено, що біржові інститути мають системоутворююче значення для становлення та розвитку національних і світових ринків. У статті констатовано, що в організаційній структурі домінують фондові, товарні та валютні біржі, а також допоміжні об’єкти інфраструктурного призначення. Доведено, що міжнародна конкуренція, глобалізація товарних і фондових ринків зумовлюють активну консолідацію бірж. Виокремлено пріоритетні напрями біржової консолідації та структурних змін у біржовій торгівлі. Виявлено процес перетворення ор-ганізаційно-правового статусу бірж із некомерційних у комерційні. Уточнено функції бірж крізь призму їх ролі в економічних системах – оптових товарних і фондових ринків та на рівні одиничної біржі. Досліджено особ-ливості ф’ючерсної торгівлі та запропоновано ряд заходів її активізації. Обґрунтовано необхідність біржової універсалізації торгівлі фінансовими та товарними інструментами на основі розширення спектра інстру-ментів, які охоплює сучасна біржова діяльність. Сформульовано висновки стосовно забезпечення подальшого розвитку біржової торгівлі в Україні.
37
Ясинська, Д. В., and О. В. Добровольська. "АНАЛІЗ ЗАКОНОДАВЧОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РИНКОВИХ ВІДНОСИН В СИСТЕМІ УПРАВЛІННЯ ФІНАНСОВО- ЕКОНОМІЧНОЮ БЕЗПЕКОЮ." Підприємництво і торгівля, no. 28 (February 5, 2021): 111–15. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-28-17.
Full textAbstract:
У роботі аналізуються норми чинного законодавства, а також міжнародні нормативно-правові акти, що регулюють виникнення, зміну та припинення суспільних відносини у сфері забезпечення управління фінансово-економічною безпекою. Оскільки в Україні одним із пріоритетних напрямків вбачається забезпечення нормального функціонування управління фінансово-економічною безпекою – важливим є не лише дотримання господарюючим суб’єктам норм чинного законодавства, а і, перш за все, гідне нормативно-правове регулювання питань що стосуються ефективного забезпечення управління фінансово-економічною безпекою. Так, з метою нівелювання ризиків загроз управління фінансово-економічною безпекою суб’єкта господарювання – необхідно вжити заходів щодо затвердження відповідальності за недотримання нормального рівня фінансово-економічної безпеки на виробництві. В статті наведено порівняльну характеристику міжнародних нормативно – правових актів, що застосовують в своїх текстах поняття забезпечення фінансово-економічної безпеки підприємства, прямо або опосередковано, а також проведено аналіз чинного законодавства, що реалізують політику у сфері фінансово-економічної безпеки. Зосереджено увагу на регулюванні чинного законодавства щодо питань фінансово-економічної безпеки, а також на динамічному розвитку суспільних відносин у даній сфері, наголошено на досягненнях серед яких прийняття проекту закону, який регламентуватиме перш за все, суспільні відносини у сфері забезпечення управління фінансово-економічною безпекою; у якому буде закріплено засади щодо її забезпечення, а також який буде регламентувати роботу центрального органу виконавчої влади, що здійснюватиме контроль за дотриманням фінансово-економічної безпеки та недопущенням кризового стану у господарській діяльності підприємства. Також запропоновано систематично здійснювати розрахунок фінансово-економічної безпеки згідно Методичних рекомендацій щодо розрахунку рівня економічної безпеки України, затверджених Міністерством економічного розвитку і торгівлі України.
38
Verbytska, H. L. "ТЕНДЕНЦІЇ ЕКСПОРТУ ТОВАРІВ УКРАЇНОЮ В УМОВАХ ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ." Actual problems of regional economy development 1, no. 13 (April 25, 2017): 73–77. http://dx.doi.org/10.15330/apred.1.13.73-77.
Full textAbstract:
Стаття спрямована на дослідження тенденцій експорту товарів Україною в умовах євроінтеграції. Метою статі є дослідити тенденції експорту товарів Україною в умовах євроінтеграції; визначити перспективи покращення експортної політики України. В процесі дослідження використовувалися такі методи: економіко-статистичний (при дослідженні тенденцій експорту товарів Україною в умовах євроінтеграції); аналітичний і структурно-логічний (при визначенні напрямків експортної політики українського уряду). Отримано такі результати: досліджено структуру та тенденції експорту товарів Україною; проаналізовано сучасні процеси європейської інтеграції України та зміни, які відбулися у зв’язку з цим у сфері міжнародної торгівлі; визначено негативні чинники, що впливають на стан зовнішньої торгівлі України. Наукова новизна дослідження полягає у використанні комплексного підходу до обґрунтування напрямів покращення експортної політики України, втілення яких дасть змогу підвищити ефективність інтеграції нашої держави до системи світового господарства. Отримані результати дослідження направлені на вирішення проблеми пасивного торгівельного балансу вітчизняної економіки. Вони можуть бути використані в процесі формування урядової експортної політики.
39
Сурілова, О. О. "СПІЛЬНА ТРАНСПОРТНА ПОЛІТИКА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ ТА РОЗВИТОК ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ." Наукові праці Національного університету “Одеська юридична академія” 26 (July 22, 2020): 122–33. http://dx.doi.org/10.32837/npnuola.v26i0.669.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблемні питання використання транзитного потенціалу України та поглиблення співпраці з Європейськім Союзом у транспортній сфері на взаємовигідній основі, оскільки створення й ефективна експлуатація транс'європейських транспортних мереж (TEN-T) відповідають інтересам обох партнерів. Міжнародне співробітництво в цій сфері розглядається як важливий напрям спільної транспортної політики ЄС, розвиток якої був закладений ще у договорі про Європейське об'єднання вугілля та сталі та прискорився з розвитком глобалізації, що посилює міжнародний характер транспорту. Проаналізовано цілі, об'єкти, зміст Спільної транспортної політики та запропоновано авторське визначення СТП як рішення, правила, заходи, прийняті та впроваджувані ЄС та державами-членами, які спрямовані на ефективне функціонування транспортної системи ЄС та транс'європейських транспортних мереж із метою підтримки цінностей та добробуту європейських народів, сталого розвитку Європи. зміцнення економічної, соціальної та територіальної згуртованості та забезпечення функціонування внутрішнього ринку Європейського Союзу. Пріоритетом СТП є відкриття ринків третіх країн у сфері транспорту, а також розроблення плану Єдиного європейського транспортного простору. Зокрема, створення зони вільної торгівлі між ЄС та Україною спонукало до розроблення механізмів підтримки транспортного сектору нашої країни, зокрема, шляхом розроблення проєктів транспортної моделі та майстер-плану України, а також низки проєктів Twinning, донором яких виступає ЄС. Сьогодні сформовано законодавче підґрунтя співпраці між Україною та ЄС в транспортній галузі, реалізуються інфраструктурні проєкти та проєкти технічної допомоги в межах, окреслених Угодою про партнерство та співробітництво між ЄС та Україною. однак транспортне право України є не досить гармонізованим із транспортним правом ЄС та потребує реформування, яке має відбуватися шляхом прийняття Транспортного кодексу України, у структурі якого має бути розділ, присвячений транс'європейським транспортним мережам і співпраці з ЄС.
40
Регуш, Л. В. "Перспективи, прогнози та напрямки гармонізації системи оподаткування України до усталеної системи в міжнародній економіці та торгівлі." Зовнішня торгівля: право та економіка, no. 2 (2008): 168–73.
Find full text
41
Pol’ova, O., and D. Gusonka. "Concept of agricultural production market in Ukraine during international trade conditions." AGRARIAN ECONOMY 11, no. 3 (November 15, 2018): 103–10. http://dx.doi.org/10.31734/agrarecon2018.03.103.
Full text
42
Погорельцева, Анна, and В. Нагнибіда. "ПРИНЦИПИ УНІДРУА." Юридичний вісник, no. 3 (September 9, 2021): 15–23. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.2180.
Full textAbstract:
У статті досліджуються підстави застосування Принципів міжнародних комерційних договорів (Принципи УНІДРУА) як джерела застосовного матеріального права при вирішенні спорів у порядку міжнародного комерційного арбітражу. Аналізуються положення арбітражних регламентів та актуальна арбітражна й судова практика з цих питань. Обґрунтовано, що використовуване в тексті сучасних арбітражних законів формулювання «норми права» й дозволяє в таких випадках звертатись арбіт-рам до позанаціональних правових регуляторів на противагу національним правопорядкам. Визначено, що в розрізі допустимості вибору сторонами як застосовного до суті спору права позанаціональ- них джерел дискусія в арбітражному середовищі ведеться, насамперед, зважаючи на відмінності у формулюваннях в міжнародних документах та національних законах, частина з яких оперує лише терміном «право» (law), а інша - використовує поняття «норм права» (rulesoflaw), ґрунтуючись на тому, що в другому з варіантів немає прив’язки до певної правової системи
Встановлено, що Принципи УНІДРУА як гнучкий правовий інструмент та яскравий приклад нормативного втілення в одному джерелі правил, що складають суть так званого «м’якого права» («softlaw»), може використовуватись сторонами та арбітрами як застосовне матеріальне право при вирішенні спору в порядку міжнародного комерційного арбітражу достатньо багатосторонньо. Вони охоплюють безпосереднє застосування при прямому виборі Принципів УНІДРУА з цією метою і слугують виявом «загальних принципів права», «lex mercatoria», «звичаїв міжнародної торгівлі», до яких відсилають сторони в арбітражному застереженні як до застосовного до суті спору права (норм права), а також будуть корисними за відсутності вибору матеріального права як такого чи виявляться в ролі загальновизнаної інтерпретації поширених у практиці міжнародного комерційного обороту принципів і правил за їх субсидіар- ного застосування тощо.
43
Бондарчук, А. М. "Особливості предмета біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією." Прикарпатський юридичний вісник, no. 4(33) (November 18, 2020): 21–25. http://dx.doi.org/10.32837/pyuv.v0i4.617.
Full textAbstract:
Статтю присвячено дослідженню особливостей предмету біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією в Україні.
Аргументовано, що предметом біржової торгівлі сільськогосподарською продукцією виступає не власне продукція, а біржові угоди трьох видів: купівля-продаж, міна та поставка, а також товарні деривативи, базовим активом яких є сільськогосподарська продукція (на аграрній біржі). Автором доведено, що сільськогосподарська продукція, яка є предметом договорів ку-півлі-продажу, обміну та поставки, має бути допущена до обігу на біржі, тобто відповідати встановленим бір-жою вимогам до якості відповідної продукції. Виявлено, що законодавством України не визначено вимог, відповідність яким є підставою для допуску сільськогосподарської продукції до обігу на біржі, а тому такі вимоги встановлюються кожною біржою самостійно у правилах біржової торгівлі.
Проведено порівняльний аналіз національного та європейського підходів до визначення поняття «сільськогосподарська продукція» та з'ясовано, що національним законодавцем застосовано більш широкий підхід, що не цілком відповідає європейським актам.
Визначено, що основними характеристиками, яким має відповідати сільськогосподарська продукція за законодавством України, є якість та безпечність. Встановлено, що наразі в Україні триває процес імплементації європейських стандартів якості сільсько-господарської продукції відповідно до зобов'язань, прийнятих Україною у зв'язку із підписанням Угоди про асоціацію з ЄС.
Автором з'ясовано, що на виконання Угоди про асоціацію України з ЄС в Україні прийнято ряд законів та інших актів, однак залишаються невпровадженими деякі європейські стандарти у сфері забезпечення якості сільськогосподарської продукції, найбільш важливим з яких є Міжнародна система аналізу небезпечних факторів та контролю у критичних точках.
44
ЛІЛЛЕМЯЕ, ОЛЕНА. "Концепція поняття “державна допомога”." Право України, no. 2018/05 (2018): 46. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2018-05-046.
Full textAbstract:
У сучасній науці господарського права нерідко можна натрапити на різні та зовсім протилежні твердження науковців стосовно квінтесенції державної допомоги суб’єктам господарювання та її співвідношення з державною підтримкою. Законодавче визначення державної допомоги не повною мірою розкриває сутність державної допомоги, яка закладена багаторічною європейською судовою практикою. Водночас легальне визначення поняття “державна допомога суб’єктам господарювання” не сприйняло усталеного підходу до розуміння його основних змістовних компонентів, напрацьованого й у межах науки господарського права. Зокрема, зазначене виявляється у положенні, що свідчить про некоректне розмежування понять державної допомоги та державної підтримки суб’єктів господарювання. Метою статті є аналіз сутності поняття державної допомоги, її законодавчого визначення, упорядкування, сформованих європейською судовою практикою, визначальних компонентів державної допомоги та підготовка на цій основі пропозицій до чинного законодавства. У статті наголошується на відмінних рисах, яким має відповідати державна до Союзу, а також прецедентних судових справ з метою виявлення кваліфікуючих елементів державної допомоги. За результатами дослідження виявлено, що державний захід підтримки може розглядатись як державна допомога суб’єктам господарювання у разі, якщо відповідатиме таким ознакам: 1) факт передачі ресурсів держави; 2) набуття суб’єктом господарювання економічної переваги; 3) селективність характеру заходу щодо конкретних суб’єктів господарювання; 4) спричинення спотворення конкуренції та найголовніше – вплив на торгівлю (ст. 107 (1) Договору про функціонування ЄС). Зазначено, що практично всі вказані компоненти враховано у законодавчо визначеному понятті “державна допомога суб’єктам господарювання” окрім впливу на торгівлю. Справедливо зауважується, що українська система права сфери державної допомоги розглядає державну допомогу як будь-яку підтримку, що спотворює або загрожує спотворенням внутрішньої економічної конкуренції усередині країни і яка водночас може і не впливати на міжнародну торгівлю, що фактично спричинило розширення визначення державної допомоги. У зв’язку з цим запропоновано уточнити визначення поняття “державна допомога суб’єктам господарювання”, наведене у Законі України “Про державну допомогу суб’єктам господарювання”, виклавши його у новій редакції з обов’язковим додаванням компоненту впливу на міжнародну торгівлю.
45
Hayduchok, Ihor, and Valerii Shapovalov. "Судова фармація: ризики для фармакотерапії адиктивної залежності та протидії незаконного обігу психоактивних речовин в умовах пандемії COVID-19." SSP Modern Pharmacy and Medicine 1, no. 2 (December 10, 2021): 1–28. http://dx.doi.org/10.53933/sspmpm.v1i2.32.
Full textAbstract:
Проведено судово-фармацевтичне вивчення міжнародного досвіду щодо ризиків у фармакотерапії адиктивної залежності та протидії незаконного обігу психоактивних речовин в умовах пандемії COVID-19. До психоактивних речовин віднесено наркотичні засоби, психотропні речовини, прекурсори, психоактивні лікарські засоби. Зазначено, що в сучасних умовах пандемія на COVID-19 та його новий штам «Омікрон» посилює у всіх країнах світу протиепідемічні заходи, що вимагає від системи охорони здоров’я, насамперед України, зосереджувати сили закладів охорони здоров’я, фінанси і ліки, саме для щеплення громадян всіх вікових груп, фармакотерапії коморбідних, супутніх, дуальних, адиктивних розладів на тлі коронавірусної хвороби. Вивчено досвід провідних країн світу щодо ризиків у поширенні незаконного обігу психоактивних речовин різних класифікаційно-правових груп. Встановлено, що попит на заборонені для обігу психоактивні речовини зростає, а глобалізація наркобізнесу стабілізується у вигляді транснаціональних організованних злочинних наркоугрупувань. Вказане викликає необхідність з боку законодавчих органів постійно посилювали кримінальну відповідальність за незаконний обіг психоактивних речовин, наркотичних засобів, психотропних речовин, прекурсорів, психоактивних лікарських засобів. Зазначено, що відповідні поліцейські і оперативні служби повинні постійно удосконалювати рівень і систему профілактики та боротьби х незаконним обігом психоактивних речовин. При цьому слід передбачити більш суворішу відповідальність за дії членів організованих злочинних наркоугрупувань з обігу з метою збуту (виробництва, модифікації зберігання, перевезення, пересилання торгівлі тощо) психоактивних речовин різних класифікаційно-правових груп, в т.ч. з метою наживи у великих кількостях та особливо великих розмірах. Розроблено та запропоновано нормотворчі ініціативи до статті 307 Кримінального кодексу України.
46
ОСТРІКОВА, ТЕТЯНА. "Місце і роль авторизованого економічного оператора в системі інструментів забезпечення митної безпеки." Право України, no. 2021/03 (2021): 157. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2021-03-157.
Full textAbstract:
В умовах євроінтеграційних процесів та необхідності оптимізації здійснення митної справи в Україні важливим завданням є імплементація в механізм правового регулювання різноманітних форм партнерських взаємовідносин між митними органами та підприємствами – суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, провідне місце серед яких займає інститут авторизованого економічного оператора (АЕО). Окрім того, цей інститут є окремим, відносно самостійним структурним елементом забезпечення митної безпеки як інструмента поліпшення процедури здійснення митної справи та захисту реалізації економічних інтересів підприємств. Мета статті полягає у визначенні місця та ролі АЕО через призму інструментів забезпечення митної безпеки держави. Встановлено, що в системі інструментів забезпечення митної безпеки АЕО – це відносно самостійний елемент, який одночасно є і інструментом сприяння торгівлі та покращення ефективності роботи митних органів, і формою захисту економічних інтересів підприємств. Роль АЕО в механізмі державного забезпечення митної безпеки запропоновано розглядати дуалістично: з боку реалізації політики сприяння міжнародної торгівлі та підвищення конкурентноспроможносні підприємств із високим ступенем довіри, що одночасно забезпечує безпеку ланцюга постачання товарів; та з боку безпосередньої оптимізації процедур здійснення митної справи. Встановлено, що запровадження спеціальних спрощень і переваг, які передбачають суттєві полегшення митних формальностей для підприємств із високим ступенем довіри щодо товарів, що переміщуються такими підприємствами, та, відповідно, зменшення обсягів контролю до АЕО з боку митних органів потенційно хоча і створюють вірогідність загроз митної безпеки, однак подібна мінімізація обсягів контрольно-наглядових дій за суб’єктами, що отримали у встановленому законом порядку авторизацію АЕО та набули статус АЕО, компенсується через проведення центральним органом виконавчої влади, який реалі зує державну митну політику із залученням посадових осіб відповідних митниць відносно таких суб’єктів оцінки відповідності підприємства критеріям АЕО, яка за своєю правовою суттю є перевіркою, а також подальшого проведення митними органами моніторингу відповідностіпідприємства критеріям АЕО та повторної оцінки відповідності у визначених законом випадках. Окрім цього, забезпечення належного рівня митної безпеки досягається перенесенням контролю на більш ранню стадію (на період оцінки відповідності підприємства встановленим критеріям набуття статусу АЕО), що дає змогу вивільнити кадрові, організаційні та інші ресурси митних органів для виконання інших завдань при здійсненні митної справи.
47
КОСТЕНКО, ОКСАНА, and АРТЕМ ЯРОШЕНКО. "Здійснення державного контролю у сфері публічних закупівель." Право України, no. 2020/10 (2020): 171. http://dx.doi.org/10.33498/louu-2020-10-171.
Full textAbstract:
Нині у нашій державі продовжується формування та вдосконалення системи публічних закупівель. За останні п’ять років відбулися суттєві перетворення у законодавчому забезпеченні суспільних відносин, що пов’язані зі здійсненням закупівель товарів, робіт і послуг. Була підписана Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, прийнятий Закон України “Про публічні закупівлі”, вагомі зміни до якого набули чинності 19 квітня 2020 р. Проте, незважаючи на зазначені вище законодавчі зміни, аналіз стану публіч них закупівель в Україні, проведений Рахунковою палатою за останні роки, засвідчив, що правовідносини у цій сфері не відповідали принципам конкурентності та прозорості. У звіті за 2018 р. зазначено, що у 2017 р. система закупівель харак теризувалась як непродуктивна та нерезультативна. У 2019 р. також були виявлені суттєві недоліки системи публічних закупівель, зокрема щодо функціонування електронної система закупівель “ПРОЗОРРО” та низка інших. Метою статті є вдосконалення положень щодо класифікації та визначення сутності державного контролю у сфері публічних закупівель. За результатами дослідження пропонується розглядати контроль у сфері публічних закупівель як сукупність способів і методів організації впливу органів державної влади та місцевого самоврядування, громадськості, банків, міжнародних організацій на правовідносини, які виникають між замовни ком та учасниками під час здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг, що здійснюється з метою досягнення економії та ефективності витрачання коштів, а також запобігання вчиненню корупційних діянь і зловживань, за допомогою забезпечення дотримання законодавчих норм. У висновках наводиться класифікація контролю в сфері публічних закупівель залежно від ролі та повноважень суб’єкта контролю (контролюючого суб’єкта). Спеціальний контроль здійснюють органи, для яких цей вид діяльності є основним. До таких органів варто віднести – Державну аудиторську службу України, Антимонопольний комітет України, Рахункову палату, Державну казначейську службу України, Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України. Загальний контроль здійснюють суб’єкти, для яких сфера публічних закупівель не є основною, проте вони справляють суттєвий вплив на зазначені правовідносини. Суб’єктами є – Верховна Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України, Державна служба фінансового моніторингу України, органи прокуратури та правоохоронні органи. Опосередкований контроль здійснюється судом, громадськістю та Радою асоціації. Також надано класифікацію контролюючих органів у публічно-закупівельній сфері залежно від стадії, на якій відбувається контроль.
48
ШАПАР, Любов, and Тетяна ШПІЛЄВАЯ. "КОНКУРЕНЦІЯ УКРАЇНСЬКИХ МОРЯКІВ НА СВІТОВОМУ РИНКУ ПРАЦІ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 1 (April 29, 2021): 80–88. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2021-1-1-80-88.
Full textAbstract:
У статті висвітлюється важливе значення морської індустрії у світі, яка посідає одне з перших місць у системі міжнародних перевезень та торгівлі. Щорічне збільшення міжнародного торговельного флоту потребує більш інтенсивної підготовки кадрів морської галузі. Особлива увага приділяється підготовці офіцерського та рядового складу морських суден у різних країнах світу, які є основними постачальниками висококваліфікованих кадрів морської галузі. Серед основних країн світу, які готують дипломований офіцерський та рядовий склад морських суден, входять такі країни світу, як Китай, Філіппіни, Індія, Індонезія, Російська Федерація, Україна, Польща, В’єтнам, Японія, Туреччина та Сполучені Штати Америки. Морські заклади вищої освіти цих країн постійно шукають та впроваджують нові методи заохочення молоді вступати до морських закладів освіти, забезпечуючи підготовку та дипломування випускників. Вищезгадані навчальні заклади постійно вдосконалюють навчально-тренажерну базу за допомогою інвестицій судноплавних та крюінгових компаній, що дозволяє відпрацьовувати необхідні вміння та навички для отримання відповідної кваліфікації. Забезпечується поглиблене вивчення морської англійської мови для покращення мовної комунікації у змішаних екіпажах. За рахунок плідної співпраці морських вищих закладів освіти із судноплавними та крюінговими компаніями забезпечується можливість належної практичної підготовки молодих спеціалістів на морських суднах та отримання ними необхідних навичок та досвіду для подальшої роботи в морі. Організація навчання та практичної підготовки в закладах освіти вищезгаданих країн будується таким чином, щоб ще на етапі навчання забезпечити курсантів робочими місцями та сприяти їх стрімкому кар’єрному росту в морській галузі, що, у свою чергу, веде до збільшення як офіцерського, так і рядового кадрового складу морських суден. Ключові слова: дипломування моряків, офіцерський склад морських суден, рядовий склад морських суден, Конвенція ПДНВ, морські заклади вищої освіти, працевлаштування моряків.
49
Слатвінська, В. "Можливості для внутрішніх водних шляхів України або перспективи впровадження Е-40 для України шляхом об’єднання Чорного й Балтійського морів." Юридичний вісник, no. 3 (February 4, 2020): 169–74. http://dx.doi.org/10.32837/yuv.v0i3.960.
Full textAbstract:
У статті здійснюється аналіз та надається оцінка можливостей для українських внутрішніх водних шляхів, які виникають під час об’єднання Чорного й Балтійського морів міжнародним водним шляхом (МВШ Е-40). В роботі вперше науково запропоновано об’єднати Чорне й Балтійське моря з позицій взаємодії транспортних коридорів «шовкового шляху» в координатах Захід – Схід та Південь – Північ при реалізації проекту «Шовковий шлях». Звернута увага на проблемах України при реалізації проектів щодо «Шовкового шляху». Виявлено, що втраченою перспективою України є пряма участь в проекті «сухопутного шляху з ЄС в Китай» й акцентовано увагу на тому, що транспортна система України залишається не інтегрованою з транс’європейською транспортною системою для забезпечення єдиного перевізного процесу. Розкрито сутність транспортного коридору МВШ Е-40. Виявлені вигоди й можливості для України в цілому й водних шляхів зокрема від участі як транспортно-логістичного вузла в проекті Е-40. Аргументовано, що економічну вигоду від участі в зазначених проектах Україна отримали б не тільки від торгівлі: сам факт присутності у "Новому шовковому шляху" представляє собою потужний поштовх до розвитку інфраструктури, коли в транспортну систему та інфраструктуру країн-учасників інвестуються кошти на суму в десятки мільярдів доларів. Здійснено системний аналіз ініціативи «Один пояс – один шлях» шляхом обробки наукового матеріалу в сфері «Шовковий шлях» і доведено, що ініціатива «Один пояс – Один шлях» потребує не лише ідеолого-практичного інтересу, а й нормативного закріплення задля майбутньої реалізації ініціатив щодо об’єднання транспортних коридорів й безперечної спільної транспортної інфраструктури й послуг. Вперше запропоновано створити закон про об’єднання Чорного й Балтійського морів та розроблено науково-теоретико-практичне підґрунтя для прийняття цього профільного зако-
50
Яковенко, Є. О., and В. С. Смирнова. "Зовнішньоекономічна торгівельна політика України під час запровадження карантинних обмежень." Актуальні проблеми держави і права, no. 85 (August 14, 2020): 265–70. http://dx.doi.org/10.32837/apdp.v0i85.1878.
Full textAbstract:
Досліджена зовнішньоекономічна торгівельна політика України; проведений аналіз митних режимів України, зокрема сучасний стан імпорту та експорту в режимі карантинних обмежень. Зовнішньоекономічна торгівельна політика держави є цілеспрямованою діяльністю щодо здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави шляхом застосування механізмів державного управління, які спрямовані на ефективне співробітництво в системі світового господарства з дотриманням національних економічних інтересів і безпеки громадян. Державна митна політика є системою принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки. У роботі описано митні режими та здійснено поглиблений аналіз режимів: імпорту та експорту. Досліджено статистичні показники імпорту та експорту за січень-лютий 2020 року та проведено їх зіставлення з показниками попереднього року, внаслідок чого виявлено скорочення імпорту товарів на 265,1 млн дол. (3,0%). Проведено аналіз динаміки імпорту товарів серед регіонів України, встановлено, що найбільший негативний внесок у динаміку імпорту товарів за 2 місяці 2020 року спостерігається в місті Києві (-1,9%). Установлено, що до найбільших країн-парт-нерів в імпорті товарів до України належать: Європейський Союз (42,1%), Китай (15,7%), Російська Федерація (9,5%), США (6%), Білорусь (5,4%), Туреччина (4,4%), Японія (1,8%), Індія (1,7%), Швейцарія (1,5%) та інші. Висвітлено вплив упровадження карантинних заходів на економіку України, зокрема закриття агропродовольчих ринків до 11 травня 2020 року. Доведено, що, підтримуючи іноземних виробників та здійснюючи зовнішньоекономічну торговельну політику, Україна втрачає якісний внутрішній ринок, до того ж, маючи проблеми на зовнішньому ринку. Як приклад, у роботі описується імпорт картоплі, яблук та молока. Описується ситуація на внутрішньому та зовнішньому торгівель-них ринках України, зміни в міжнародному торгівельному співробітництві, спровоковані коронаві-русом, та можливі ризики. Пропонуються заходи, спрямовані на стабілізацію зовнішньоекономічної торгівельної політики України після виходу з карантинного режиму.