Academic literature on the topic 'Система лексикографічна'

Стаття присвячена актуальним проблемам функціонування та перекладу неологізмів у медійних текстах сучасної англомовної преси. В ході дослідження дано визначення поняття «медіатекст». Охарактеризовані стилістичні особливості англомовних медійних текстів. Відзначено, що мова англомовних медійних текстів має певні особливості та спрямування на окремі категорії читачів. В ході аналізу англомовних медіа доведено пряму залежність між ступенем складності підібраних мовних засобів та соціокультурними специфічними рисами цільової аудиторії. Підкреслено, що переважну частину специфічної лексики в англомовних медіа складає суспільно-політична лексика. Перед політичними текстами стоїть завдання водночас і чітко передавати події світу політики, і не надто ускладнювати та перевантажувати повідомлення різноманітними термінами, які б заважали його розумінню. Відтак журналісти часто вдаються до вживання неологізмів. Розглянуто поняття неологізмів та їх типологію. Відзначено, що існують різні параметри визначення терміна “неологія”: процес створення нових лексичних одиниць будується відповідно до звичайних механізмів творчого процесу в розвитку мови; теоретичне і прикладне дослідження створення лексичних одиниць, способи утворення слів, критерії визнання, прийняття і поширення неологізмів, соціокультурні аспекти неології; систематично організована діяльність інститутів для обліку, створення, запису, поширення і впровадження неологізмів у чіткі рамки мовної політики; встановлення нових терміносистем і недавно створених галузей, що мають прогалини в термінології і вимагають її впровадження; лексикографічна система відносин зі словниками виходить з двох аспектів: використання словника як фільтруючого засобу з визнання неологізмів і аналіз їх обробки всередині словників. Розглянуто функційність неологізмів у медіатексті. Результати аналізу дають змогу зробити висновки, що неологізми досить поширені в газетних текстах, і це знаходить своє відображення в статтях різної тематики (економічної, ділової, розважальної, молодіжних газетах та ін.), створюючи в кожній із них свій стилістичний ефект. Відзначено, що передача неологізмів українською мовою здійснюється із залученням таких способів перекладу, як уподібнення, описовий переклад, калькування, транскрибування, транслітерація.

У статті теоретично обґрунтовується місце колокацій як мовно-мовленнєвих одиниць у говірковому дискурсі, що визначає їхній лексикографічний ранг у тезаурусі говірки. Колокація є неоднослівним, стійким і таким, що регулярно трапляється в мовленні, словосполученням, що позначає єдине поняття, і, ієрархічно знаходячись між словом і фразеологізмом як одиницями мовних виражень, є реалізацією полісемії слів. Такі конструкції важливі для дескрибування мовних даних говірки, що вилучені з мовленнєвих текстів на основі врахування граматико-синтагматичних зв’язків. Звернено увагу на можливості корпусного підходу до відбору таких одиниць та подальшу наукову інтерпретацію колокаційної складової частини в системі говірки у складі монографічного опису. Вокабуляр тезауруса, фрагмент якого подається, базується на токенізації, своєрідній декомпозиції текстового матеріалу на ряд мовних одиниць – слів та колокацій тощо. За такого методу лексикографування застосовуються дистрибутивний і контекстологічний методи. Пропонований автором аналіз лексично-граматичного рівня емпіричного матеріалу говірки як системи мови є фрагментом її дескрипції, що в межах опису моноговіркового лінгварію передбачає укладання тезауруса. У межах вокабулярію тезауруса колокації кваліфікуються як семантичні графи або смислові одиниці тексту. Звернено увагу на особливості токенізації з текстів усного мовлення та лексикографування колокацій в тезаурусі говірки. Колокації в говірковому дискурсі відрізняються і яскраво вираженою граматичною природою, і стійким характером, і статистичною представленістю в усному колективному мовленні, що є показником таких активних процесів сучасної української мови, як граматикалізація й ідіоматизація. Лексикографування колокацій у моноговірковому тезаурусі може слугувати базою для укладання окремої колокаційної лексикографічної системи як одного з аспектів екстраполяції говірколінгварію.

Діахронічний аналіз вивчення української військової лексики показав, що зазначена система має багатий науковий і лексикографічний доробок, який ще повною мірою не досліджений і не осмислений. Потребує розробки фахова сфера військової науки, оскільки сучасна військова термінологія обслуговує розгалужену систему служб і підрозділів, що виявляють зумовлену сферою діяльності специфіку, розвиваються самостійно й формують власні термінологічні тезауруси. Зазначено нагальність опису термінології Національної поліції України, укладання фахових словників і покажчиків. Ключові слова: діахронія, українська військова лексика, українська військова термінологія, фаховий словник, Національна поліція України.

У статті описано склад і формування релігійної термінної лексики, уміщеної в сучасних лексикографічних працях; її граматичні й ономасіологічні особливості, організацію на рівні парадигматики. Здійснено спробу пояснити на матеріалі словників релігійної лексики природу терміна, яка є складною й багато в чому не схожою на природу загальновживаного слова. З’ясовано, що найприкметнішою рисою релігійної лексики є перевага значної кількості маркованих слів. Виокремлено похідні та непохідні лексеми, зафіксовані в словниках. Здійснено граматичну характеристику сакральної термінології, представленої різними за структурою моделями. З’ясовано, що найпоширенішими з таких моделей є однокомпонентні, двокомпонентні та трикомпонентні терміни. Серед двокомпонентних термінів-словосполучень переважають за частотністю конструкції прикметник + іменник, дієслово + іменник, іменник + іменник, іменник + прикметник. Для трикомпонентних термінів властивою є така сполучуваність: іменник + іменник + прикметник, іменник + прикметник + іменник, іменник + іменник + іменник, прикметник + іменник + іменник. Особливу увагу зосереджено на семантичному аналізі термінів через зіставлення й з’ясування дефініцій. Аналіз синонімії словосполучень показав, що за будовою серед термінів-синонімів переважають двокомпонентні одиниці. Також досліджено гіпонімічну парадигму аналізованої терміносистеми. Пітверджено, що релігійна лексика підпорядкована законам як термінології, так і мови загалом, тож у системі церковно-релігійної термінології поєднані й водночас протиставлені стабільність як властивість кожної знакової системи і синонімічність як одна з визначальних ознак загальнолітературної мови. Лексика релігійної термінології містить марковані елементи, вона різноманітна за походженням, її складники активно вступають у синонімічні й антонімічні відношення. Перспективним уважаємо вивчення церковних термінів на фонетичному, лексичному, морфологічному та синтаксичному рівнях.

У статті простежується історія функціонування піснеспіву тропар з часу виникнення і до сьогодні. Подається класифікація тропарів. Дослідження виконано на основі лексикографічних джерел, що охоплюють XI–XXI ст.,а також церковних пам’яток.

Метою запропонованої статті є опис та теоретичне осмислення тезаурусу говірки як лінгвографічного продукту, що маючи свою специфіку, становить емпіричне підґрунтя доказової лінгвістики на сучасному її рівні розвитку. Об’єктом є тезаурус говірки, який представляє її лінгварій як мовно-мовленнєву систему. Предмет дослідження – теоретичні та функційні засади і параметризація тезауруса говірки як лінгвографічний об’єкт її опису як мовної системи. Результатом дослідження є обґрунтування тезауруса говірки як цілісного інтегрованого продукту у всьому обсязі його лінгвістичного інформаційного наповнення та дотримання вказаних теоретичних настанов; як лексико- та граматикографічного комплексу, що має спеціально-наукове лінгвістичне призначення; проміжною ланкою між традиційною картотекою і комп’ютерним корпусом; визначення тезауруса з усіма його перевагами щодо традиційного лексикографічного представлення в діалектологіїтощо. Тезаурус – лінгвографічне видання або електронний ресурс, що містить слова (словосполучення, фразеологізми, паремії тощо), розташовані в алфавітному порядку (з відображенням лексикографічних, граматико-графічних, фразеографічних та інших одиниць), що пояснює значення описуваних мовно-мовленнєвих одиниць та надає іншу лінгвістичну інформацію або повідомляє відомості про істот і предмети, які позначаються ними (онімографічні одиниці), а також наводить контексти їх вживання в мовленні певної мовної системи. Висновки. Тезаурус говірки має величезний потенціал як нова технологічна можливість опису лінгварію говіркияк мовної системи. Як лінгвографічний об’єкт, він спроможний вирішити широкий спектр лінгвістичних завдань в удосконаленні й оптимізації науково-інформаційного забезпечення лінгвістичних досліджень.

Purpose. The article considers methodological problems of mono-verbal ideographic dictionary as a separate lexicographic set of dialectal usus, built on the onomasiological principle, on the semantic relations of words from the concept to its lexical counterparts. By typology, ideographic and explanatory dictionaries are complementary, which determines the equipolent connection of the ideographic dictionary with the thesaurus of a separate language system. Methods. The monophonic ideographic dictionary proposed by the author offers a methodology for developing an ideographic dictionary of speech on a purely linguistic basis, in the direction “from the core to the periphery”, because the lexical structure of the idiom, in contrast to the common language, is narrowly accessible for speakers of the literary idiom and widely available for scientific interpretation of the lexicon of speech, and given the completeness of the presentation allows the use of quantitative methods. They ensure the objectivity of the obtained results and significantly reduce the time for their receipt and processing, which in the long run will provide objective results for further qualitative (qualitative) analysis – a monographic description of the language system of speech. Results. Monographic ideographic dictionary is a new type of dictionary – linguistic dialectological ideographic dictionary of scientific and linguodidactical purpose. Methodologically, its conclusion involves the stratification of vocabulary by functional, syntagmatic, paradigmatic and epidigmatic system parameters. Conclusions. Improving the method of parametric analysis for a one-word ideographic dictionary involves in the process of compiling the author of the “Ideographic Dictionary of the dialect of Pishchany Brid village of Dobrovelychkivsky district of Kirovohrad region” conducting various typological studies: continuing to collect natural dialect material, representation of the place of this lexical unit in its structure, etc., as well as ideographic lexicographic parameterization for component analysis of dialectal vocabulary, which will extrapolate the spoken material, and in the future will serve to solve a number of theoretical and practical problems of linguistics, and research will enter the linguistic picture of the world and give objective scientific results.Key words: dialectology, lexicography, monoidiom research, ideographic method, quantitative methods, qualitative analysis of vocabulary. Анотація.Мета. У статті розглядаються методологічні проблеми моноговіркового ідеографічного словника як окремого лексикографічного зводу діалектного узусу, побудованого за ономасіологічним принципом, за смисловими відношеннями слів від поняття до його лексичних відповідників. За типологією ідеографічні й тлумачні словники є взаємодоповню-вальними, що й визначає еквіполентний зв’язок ідеографічного словника з тезаурусом окремої мовної системи. Методи.Пропонований автором моноговірковий ідеографічний словник пропонує методологію розробки ідеографічного словника говірки за суто лінгвістичною основою, у напрямі «від ядра до периферії», оскільки лексичний склад ідіому, на відміну від загальномовного, є вузькодоступним для носіїв літературного ідіому і широкодоступним для наукової інтерпретації лексикону говірки, а з огляду на повноту представлення дозволяє використовувати квантитативні методи. Вони забезпечують об’єктивність отриманих результатів і значно скорочують час на їх отримання і обробку, що у перспективі дасть об’єктивні результати для подальшого квалітативного (якісного) аналізу – монографічного опису мовної системи говірки. Результати. Моноговірковий ідеографічний словник є новим типом словника – лінгвістичним діалектологічним ідеографічним словником наукового та лінгводидактичного призначення. Методологічно його укладання передбачає стратифікацію лексики за функціональним, синтагматичним, парадигматичним й епідигматичним системними параметрами. Висновки. Удосконалення методу параметричного аналізу для моноговіркового ідеографічного словника передбачає у процесі укладан-ня автором «Ідеографічного словника говірки села Піщаний Брід Добровеличківського району Кіровоградської області» проведення різного роду типологічних досліджень: продовження збирання польового діалектного матеріалу, проведення квалітативного аналізу лексики на предмет ядра й периферії мовної системи, наочного представлення того, яке місце посідає така лексична одиниця в його структурі тощо, а також ідеографічної лексикографічної параметризації для проведення компонентного аналізу діалектної лексики, що екстраполюватиме говірковий матеріал, а в перспективі прислужиться для вирішення низки теоретичних і практичних завдань лінгвістики, і проведені за ним дослідження увіллються в мовну картину світу та дадуть об’єктивні наукові результати.Ключові слова: діалектологія, лексикографія, моноговіркові дослідження, ідеографічний метод, квантитативний метод, квалітативний аналіз лексики.

З огляду на інформаційно-знаннєві запити сучасного суспільства значних обертів сьогодні набирає е-термінографія. Одним із її прикладних аспектів є проєктування та ведення термінографічних баз даних, віртуальних термінографічних лабораторій як різновидів і/або складників словникових баз, бібліотек словникових праць, словникових порталів, словникових вебсторінок, орієнтованих не лише на національні пріоритети, а й на інтеграцію до світових лексикографічних систем у напрямі розбудови багатомовних електронних ресурсів. Узагальнення слов’янського термінографічного досвіду кінця ХХ – початку ХХІ ст. у форматі укладання бібліографічного покажчика Слов’янська термінографія (1990 – 2017) задля його утримання в інтерактивному актуалізованому стані вимагає створення багатомовної термінографічної бази даних TERM_IN. Пропонований для проєктування на сайті Термінологічної комісії при Міжнародному комітеті славістів новий інтегрований ресурс передбачає програмне забезпечення з можливістю вибору користувацького інтерфейсу англійською та 10-ма слов’янськими мовами (українською, польською, російською, білоруською, хорватською, словенською, чеською, словацькою, сербською, македонською). Такий ресурс сприятиме частковому вирішенню проблеми забезпечення фахівців у галузі термінології інформацією про наявні славістичні термінографічні праці, зібрані на одній технологічній платформі в єдиній системі бібліографічного запису.

Аналіз наявних лексикографічних джерел російської, української і польської мов дав змогу висновкувати, що система подання в них сталих сполучень слів виявляється мало зручною для користувачів цих праць. Особливі ускладнення виникають у процесі перекладацької діяльності. Доводиться, що назріла нагальна необхідність у створенні комплексних словників сталих сполучень усіх типів для кожної мови окремо, які в подальшому слугуватимуть джерельною базою для перекладу їхніх структурних компонентів іншими мовами. Метою пропонованої роботи є визначення шляхів формування концепції нового типу комплексного словника з реєстровими нарізнооформленими одиницями.

В епоху глобалізації, тотальної комп’ютеризації та інформатизації всесвітня мережа стає невіддільною частиною життя людини. Одним із популярних віртуальних місць спілкування, окрім соціальних мереж, є онлайн-ігри, в яких існує своя специфічна лексика – геймерський жаргон. Попри те, що сучасна людина проводить в Інтернеті більшу частину свого дня, та онлайн-ігри, особливо серед молоді, щороку стають більш популярними, досліджень геймерського жаргону, зокрема лексикографічних робіт щодо зазначеної лексики, не так багато. Дослідження присвячене спробі описати та охарактеризувати структуру польсько-російського словника геймерського жаргону. В статті надано дефініцію поняття жаргон та виділені особливості власне геймерського жаргону, який слід відрізняти від комп’ютерного; описуються структурні елементи, за якими створено словник, та перелічені одиниці, з яких складається його макро- та мікроструктура. В запропонованому лексикографічному описі геймерського жаргону в російській і польській мовах враховуються фонетичні, графічні, граматичні, словотвірні особливості кожної з мов і здійснюється компаративний аналіз їх диференціальних ознак. Виділені специфічні ознаки ілюструються прикладами, які якнайбільше розкривають та аргументують сутність висловлювань. Словник базується на основних принципах лексикографування: наступництво лексикографічних творів, значна роль суб’єктивного фактора, зумовленість жорстким прагматизмом, нормативність у відборі й подачі лексичного матеріалу, теоретична й практична багатоплановість лексикографічних творів. Результати цього дослідження дали змогу порівняти систему геймерського жаргону у російській та польській мовах, виділити в них спільні та відмінні ознаки, підкреслити особливості кожної з мов щодо використання досліджуваних лексичних одиниць.

Сучасний розвиток лексикографії, що ґрунтується на лексикографічних традиціях, започаткованих В. Далем, Б. Грінченком, С. Ожеговим, які не втратили своєї актуальності і для сучасних укладачів лексикографічних систем, характеризується увагою дослідників не лише до традиційних лексикографічних питань, а й до проблем когнітивної та комунікативної лінгвістики, що на сучасному етапі розвитку лексикографії набуває особливої актуальності.

Дисертаційна робота присвячена створенню стійких симетричних криптосистем, що не пред’являють жорстких вимог до системи розповсюдження ключової інформації. Розроблено метод побудови семантичного словника, який задає семантичну структуру словника прикладної області. Розроблено метод побудови лексикографічної системи захисту мовної інформації, який за рахунок укрупнення алфавіту джерела текстових повідомлень забезпечив збільшення відстані єдиності шифру, що надало змогу суттєво збільшити довжину шифрованих повідомлень відносно довжини ключової інформації. Розроблено метод побудови стійкої криптосистеми, заснованої на використанні лексико-графічних систем захисту текстової інформації, що забезпечує незалежність обсягу текстової інформації, що підлягає шифруванню, від довжини ключів шифру, що використовуються, у рамках прикладних застосувань, для яких створено прикладні семантичні тезауруси.