Journal articles on the topic 'Система зовнішньоекономічної діяльності'

У статті висвітлено актуальні питання притаманні процесу організації внутрішнього контролю зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві. Як відомо, система внутрішнього контролю зовнішньоекономічної діяльності необхідна щоб забезпечити впевненість власників у тому, що покладені на керівництво підприємства завдання та обов’язки виконуються вчасно та на належному рівні. В процесі дослідження розглянуто та проаналізовано фактори, що впливають ефективність впровадження внутрішнього контролю зовнішньоекономічної діяльності на підприємстві. Обґрунтовано, що внутрішній контроль зовнішньоекономічної діяльності, який здійснюється бухгалтером включає в себе перевірку законності та достовірності господарських операцій, вивчення результатів зовнішньоекономічної операцій в цілому.

Велике значення для розвитку національної економіки, набуття нею рис, притаманних ринковій економіці, має процес входження України до системи міжнародних економічних відносин. Поглиблення участі України в європейських та світових інтеграційних процесах супроводжується збільшенням кількості підприємств, що здійснюють свою діяльність у зовнішньоекономічній сфері. Проведене у статті дослідження встановило, що важливою умовою успішного функціонування підприємства, де ЗЕД – основний вид діяльності, є створення досконалої системи оцінки результатів експортно-імпортних операцій, рівень яких характеризується ефективністю їх здійснення та базується на критеріях ефективності та результативності, які у сукупності характеризують рівень розвитку ЗЕД підприємства. Дослідження методологічних підходів до оцінки розвитку ЗЕД підприємства дає змогу стверджувати, що загальноприйнята методика його визначення відсутня. Важливим для розвитку національної економіки, набуття нею рис, властивих ринковій економіці, є процес входження України в систему міжнародних економічних відносин. Поглиблення участі України в європейських та світових інтеграційних процесах супроводжується збільшенням кількості підприємств, що працюють у зовнішньоекономічній сфері. Вивчення методологічних підходів до оцінки розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства свідчить про те, що загальновизнаний метод його визначення відсутній. У результаті дослідження узагальнено методичні підходи до оцінки розвитку ЗЕД підприємства, проведено порівняльний аналіз тих методичних підходів, які орієнтовані на ефективність ЗЕД. Порівняльний аналіз дав змогу встановити, що оцінка розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємств повинна проводитися на основі економіко-математичних методів та методів експертних оцінок. Дослідження показує, що майже у всіх підходах, які ми розглядали, одним із ключових моментів у вивченні зовнішньоекономічної діяльності підприємства є визначення чинників, що впливають на ефективність експортного потенціалу. Проблема вибору відповідних критеріїв для аналізу зовнішньоекономічної діяльності залишається відкритою, що дасть змогу окремим підприємствам залежно від виду, масштабу їхньої діяльності адекватно оцінити рівень свого розвитку та визначити шляхи подальшого розвитку. Ми вважаємо, що найефективнішим методом виявлення чинників, що мають значний вплив на розвиток експортної діяльності підприємств і до якого схиляються багато дослідників, є метод експертних оцінок.

Стаття присвячена питанню визначення та аналізу структури, а також з’ясуванню особливостей правово-го забезпечення системи економічної безпеки України. Наголошено, що система економічної безпеки держави як багатогранне та складне явище має як пряме, так і опосередковане відношення до широкого кола сфер правовідносин, врегульованих положеннями відповід-них актів. Акцентовано увагу на важливості таких документів як основного способу вираження волі держави з ме-тою виправданого, необхідного, а також легітимного впливу інституцій останньої на поведінку учасників тих чи інших правовідносин. Зазначено та обґрунтова-но, що ці акти, прийняті (затверджені) за попередньо встановленою процедурою і розраховані на багатора-зове застосування, змінюють або скасовують відповід-ні правові норми, окреслюють компетенцію суб’єктів забезпечення системи економічної безпеки України. Проаналізовано поширені підходи до структури цих документів саме в аспекті правового регулювання еко-номічної безпеки держави. На основі одного з таких документів запропоновано авторську класифікації цих актів, які відграють ключову роль у питанні правового забезпечення системи економічної безпеки України.Звернено увагу на відповідні положення Конститу-ції України – головного документу в існуючій ієрархії нормативно-правових безпекових актів. Розглянуто ЗУ «Про національну безпеку» – ключовий документ, яким визначено основи та принципи національної без-пеки, цілі й основні засади державної політики, які мають гарантувати захист від загроз, в тому числі й економічного характеру, а також досліджене інше без-пекове законодавство. Сфокусовано увагу на деяких аспектах актів, які регулюють відносини у сферах зовнішньоекономічної діяльності, банкрутства, приватизації й інших суміж-них напрямів. Окрема роль відведена кодифікованим нормативно-правовим актам, нормам і принципам міжнародного права, а також підзаконним норматив-но-правовим документам.

У статті виділено важливість розроблення та реалізації маркетингової політики при вирішенні завдань стосовно забезпечення ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Наголошено про високу залежність успіху зовнішньоекономічних операцій підприємства від врахування чинників маркетингу та підготовки і реалізації відповідних заходів для досягнення очікуваних результатів. Розкрито концептуальні положення наукових досліджень маркетингової політики та зовнішньоекономічної діяльності підприємств і наголошено про певну відсутність ґрунтовних теоретико-методичних та прикладних напрацювань стосовно висвітлення їх взаємозв’язків та залежностей. Обґрунтовано сутність та значення маркетингової політики із сторони запровадження управлінських технологій в умовах посилення ресурсних вимог та невизначеності ринкового середовища зовнішньоекономічної діяльності підприємства. Запропоновано розглядати стратегічні орієнтири маркетингової політики підприємства в контексті налагодження імпортозамінного виробництва та посилення виробничих і логістичних відносин із іноземними партнерами у його підготовці та розвитку. Визначено стратегічну роль маркетингової політики у забезпеченні ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства, зокрема виділено окремі групи чинників маркетингу, передмови розроблення і реалізації відповідної політики та змодельовано їх при вирішенні означених завдань. Ідентифіковано високу прогресивну роль низки маркетингових заходів у забезпеченні ефективності зовнішньоекономічної діяльності підприємства.

Статтю присвячено аналізу перспектив використання стратегічних методів управління митними ризиками в зовнішньоекономічній діяльності підприємств. Участь України в міжнародних організаціях, посилення зовнішньоекономічного співробітництва, забезпечення конкурентоспроможності на світовому ринку, підвищення рейтингу держави у світовій спільноті, впровадження міжнародних стандартів потребує реформування сучасної політичної, правової, економічної, фінансової, соціальної та інших систем нашої держави.

Метою статті є окреслення вдосконалених підходів до формування та реалізації завдань стратегічного розвитку підприємств в системі управління їхньою зовнішньоекономічною діяльністю, що засновуються на визнанні нерозривного зв’язку між пріоритетами розвитку зовнішньоекономічного сектору економіки та фінансово-господарської діяльності підприємства в цілому. Запропоновано застосовувати на практиці переважно ендогенно-орієнтовану модель стратегічного розвитку, яка ґрунтується на певних складових стратегії та визначальних факторах економічного розвитку підприємств у системі управління їхньою зовнішньоекономічною діяльністю з урахуванням глобалізаційних процесів. Підкреслено, що в ендогенно-орієнтованій моделі стратегічного розвитку підприємств паралельно діятимуть і екзогенізовані складові, що дозволить отримувати в результаті синергетичний ефект.

В статті проведено дослідження напрямів управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємств за допомогою інноваційних підходів. Виявлено, що використання збалансованої системи показників та застосування інноваційних підходів у сфері зовнішньоекономічної діяльності підприємств сприятиме удосконаленню процесу прийняття стратегічних і тактичних рішень та оптимізації діяльності підприємств. Ведення комплексної інноваційної діяльності є вагомим фактором успішної підприємницької ініціативи та отримання конкурентних переваг над іншими суб’єктами підприємницької діяльності. За умов глобальної кризи саме інноваційна діяльність має стати осередком розробки та впровадження здобутків науково-технічного прогресу. Це актуалізує розробку дієвих заходів з оптимізації управління інноваційною діяльністю вітчизняних підприємств в умовах постійно повторюваних фінансово-економічних криз.

Розвиток фармацевтичної промисловості набув загальнопланетарних масштабів. Зовнішньо-економічна діяльність у цій галузі є важливою для конкурентоспроможності підприємств фармацевтичної галузі. Лідерами на світовому фармацевтичному ринку є транснаціональні компанії, які беруть активну участь у зовнішньоекономічній діяльності та створюють бар'єри для входу нових компаній. У статті розкри-то теоретичні та практичні аспекти зовнішньоекономічної діяльності підприємств на світовому фармацев-тичному ринку. Досліджено та сформовано сутність поняття “зовнішньоекономічна діяльність”, а також зазначено про важливість її здійснення для успішного функціонування підприємств у галузі фармацевтики. У роботі представлено ряд особливостей діяльності підприємств у цій сфері, що обумовлює конкурентоспро-можність компаній на світовому ринку. Значну увагу було приділено дослідженню ролі науково-дослідних ро-біт та основним складнощам, що виникають у процесі їх здійснення. Представлено порівняльний аналіз ви-трат на дослідження між низкою високотехнологічних галузей: аерокосмічна промисловість, виробництво комп'ютерів та оргтехніки, виробництво електронних комунікацій, фармацевтична промисловість Незважа-ючи на важкі часи для людства та світової економіки, успішні фармацевтичні компанії демонструють дуже високу рентабельність діяльності. У статті визначено систему факторів, що безпосередньо впливає на діяль-ність фармацевтичних підприємств. Обгрунтовано стійку потребу підприємств галузі в системних інвестиці-ях у розвиток власної науково-дослідної бази на основі аналізу діяльності провідних міжнародних фармацевти-чних компаній. Одним з аспектів, який обговорюється в роботі, є державне регулювання діяльності фармаце-втичних компаній. Авторами представлені інші специфічні аспекти функціонування та розвитку підприємств у фармацевтичній промисловості.

У статті досліджено новітні підходи до державної митної політики України. Зокрема, проаналізовано пропозицію запровадження публічно-сервісних відносин у сфері митної справи. Також детально вивчено концепцію створення «сервісної митниці» та проаналізовано наукові дослідження з цього питання. Визначено, що на законодавчому рівні відсутнє визначення поняття сервісних функцій митних органів. Метою наукової публікації є дослідження та співставлення понять «сервісні послуги» та «митні послуги». Також у статті здійснено аналіз функцій митних органів на предмет можливості віднесення їх до категорії сервісних. Проаналізовано праці науковців щодо визначення поняття «митна послуга». Встановлено, що здебільшого під митними послугами розуміється певний вид послуг у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Іноді сюди відносять і деякі дії (функції), що здійснюють митні органи, і діяльність митних представників (посередників). З урахуванням того факту, що законодавство України не містить визначення митних послуг, у статті запропоновано власне бачення цього поняття. Протягом останніх років система митних органів України зазнала низки змін та реформ. В основу вказаних реформ митної системи було покладено в тому числі і спрямування до запровадження сервісних послуг митниці. Нині триває робота зі зміни підходів до роботи митних органів. Під час проведення дослідження відзначено необхідність максимальної автоматизації роботи митних органів, де це можливо, та мінімізації засобів людського впливу. У статті досліджено питання реформування митних органів та перетворення їх на сервісні органи. З цією метою проаналізовано функції митних органів у країнах Європейського Союзу. Вказаний аналіз свідчить про потребу запровадження на законодавчому рівні нових стандартів і підходів у роботі митних органів. Для цього необхідно чітко класифікувати функції, що здійснюють митні органи. Зокрема, їх можна класифікувати на управлінські та адміністративні митні послуги. У статті проведений аналіз функцій митних органів з урахуванням такого поділу. Наголошено, що послуги, що надаються митними органами, мають бути відповідним чином класифіковані із відповідним подальшим законодавчим визначенням та закріпленням. У статті запропоновано ідею, що у разі мінімізації контрольно-наглядового складника у митних правовідносинах слід звернути увагу на необхідність підвищення рівня правосвідомості споживачів відповідних публічно-сервісних послуг.

Стаття присвячена дослідженню управління ризиками при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності в Україні. Проаналізовано основні аспекти стратегії розвитку системи управління ризиками у сфері зовнішньоекономічної діяльності, її причини. Досліджено зарубіжний досвід міжнародних стандартів управління ризиками. Обґрунтовано необхідність розробки і впровадження вдосконалення національної системи управління ризиками при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності.

У статті проведено порівняльний аналіз оподаткування юридичних осіб податком на прибуток підприємств та третьої групи спрощеної системи оподаткування. Визначено відмінності між двома системами оподаткування на основі порівняння елементів правового механізму податку на прибуток та єдиного податку. Так, податок на прибуток підприємств має ширше коло платників податків, оскільки його зобов’язані сплачувати не тільки резиденти, а й нерезиденти. При цьому складність зовнішньоекономічних операцій та їх обсяг не дає можливості застосовувати при цьому спрощену звітність. Констатовано, що спрощена система оподаткування, яка сама зазнає ряд трансформацій щороку, все ж не дозволяє повною мірою враховувати особливості діяльності юридичних осіб для розумного їх оподаткування і може бути вигідною для започаткування та ведення дрібного бізнесу із малою диференціацією видів діяльності.

Зазначено, що держава повинна виступити тепер як головний гарант життєздатності та ефективного функціонування економічної системи та одночасно активним організатором та координатором економічних зусиль, що визначають оптимальні цілі та параметри суспільного розвитку, що створюють умови та механізми їх досягнення. Йдеться, отже, про формування нової цілісної системи державного регулювання економіки та, зокрема зовнішньоекономічної діяльності, що відповідає нинішньому етапу трансформаційного процесу в України. Таким чином, політика активного протекціонізму, що сформувалася, була спрямована на стимулювання експортного виробництва і зменшення імпорту промислових виробів. Сьогодні постулати вчення меркантилістів перегукуються з ідеями протекціонізму, тому концепцію меркантилістів часто називають докапіталістичним протекціонізмом. Визначено, що незважаючи на певні відмінності в положеннях концепції «вільної торгівлі», погляди вищезгаданих авторів зводяться до єдиного обґрунтування принципу порівняльних витрат виробництва, згідно з яким у зовнішній торгівлі раніше чи пізніше встановлюються такі ціни на експортовані та імпортовані товари», за яких товарний обмін між торгуючими країнами знайде свій оптимальний рівень. При цьому держави завжди прагнутимуть експортувати надлишкові та імпортувати дефіцитні для цієї країни товари». Незважаючи на всю прогресивність ідей вільної торгівлі, практично всі країни-учасниці світового ринку більшою чи меншою мірою вдаються до різноманітних протекціоністських обмежень при здійсненні торгових операцій. У сучасних умовах для України особливої значущості набуває проведення державними органами гнучкої зовнішньоекономічної політики, спрямованої, з одного боку, на поступове входження країни в систему міжнародних економічних відносин, а з іншого – на захист основних позицій національної економіки за допомогою протекціоністських заходів доти, доки вітчизняні галузі не виявляться у змозі успішно конкурувати на світовому ринку. Мета дослідження. Метою проведеного в поданій статті дослідження є виявлення теоретичних аспектів концепції державного регулювання економічних процесів зовнішньоекономічної діяльності. Методологія. Питанням розвитку і державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності присвячені наукові розробки таких вітчизняних та зарубіжних учених: В. Андрійчука, В. Безрученка, В. Гейця, Н. Горіної, М. Згуровського, Л. Пісьмаченко, М. Портера, Б. Карлоффа, В. Середи, Р. Фатхутдінова, А. Харчука та ін. Констатуючи вагомі наукові та практичні результати досліджень згаданих авторів, слід відзначити, що певне коло питань концептуального, методологічного та методичного характеру залишається недостатньо дослідженим і таким, що потребує подальшого аналізу. Наукова новизна. Удосконалено теоретичні підходи до проведення державними органами гнучкої зовнішньоекономічної політики, спрямованої, з одного боку, на поступове входження країни в систему міжнародних економічних відносин, а з іншого – на захист основних позицій національної економіки за допомогою протекціоністських заходів доти, доки вітчизняні галузі не виявляться в змозі успішно конкурувати на світовому ринку. Висновки. Доведено, що новий протекціонізм виник із конфлікту вільної світової торгівлі з проблемами зайнятості, захисту довкілля та соціальної рівності, його прибічники виступають за скорочення світової торгівлі шляхом захисту національних ринків та запровадження заходів щодо і заохочення торгівлі вітчизняними товарами.

Досліджена зовнішньоекономічна торгівельна політика України; проведений аналіз митних режимів України, зокрема сучасний стан імпорту та експорту в режимі карантинних обмежень. Зовнішньоекономічна торгівельна політика держави є цілеспрямованою діяльністю щодо здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави шляхом застосування механізмів державного управління, які спрямовані на ефективне співробітництво в системі світового господарства з дотриманням національних економічних інтересів і безпеки громадян. Державна митна політика є системою принципів та напрямів діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, регулювання зовнішньої торгівлі, захисту внутрішнього ринку, розвитку економіки України та її інтеграції до світової економіки. У роботі описано митні режими та здійснено поглиблений аналіз режимів: імпорту та експорту. Досліджено статистичні показники імпорту та експорту за січень-лютий 2020 року та проведено їх зіставлення з показниками попереднього року, внаслідок чого виявлено скорочення імпорту товарів на 265,1 млн дол. (3,0%). Проведено аналіз динаміки імпорту товарів серед регіонів України, встановлено, що найбільший негативний внесок у динаміку імпорту товарів за 2 місяці 2020 року спостерігається в місті Києві (-1,9%). Установлено, що до найбільших країн-парт-нерів в імпорті товарів до України належать: Європейський Союз (42,1%), Китай (15,7%), Російська Федерація (9,5%), США (6%), Білорусь (5,4%), Туреччина (4,4%), Японія (1,8%), Індія (1,7%), Швейцарія (1,5%) та інші. Висвітлено вплив упровадження карантинних заходів на економіку України, зокрема закриття агропродовольчих ринків до 11 травня 2020 року. Доведено, що, підтримуючи іноземних виробників та здійснюючи зовнішньоекономічну торговельну політику, Україна втрачає якісний внутрішній ринок, до того ж, маючи проблеми на зовнішньому ринку. Як приклад, у роботі описується імпорт картоплі, яблук та молока. Описується ситуація на внутрішньому та зовнішньому торгівель-них ринках України, зміни в міжнародному торгівельному співробітництві, спровоковані коронаві-русом, та можливі ризики. Пропонуються заходи, спрямовані на стабілізацію зовнішньоекономічної торгівельної політики України після виходу з карантинного режиму.

На підставі трактувань зарубіжних і вітчизняних учених узагальнено поняття "експортний потенціал підприємства" на прикладі ДП "Городницьке лісове господарство". Здійснено аналіз найвідоміших методик оцінки експортного потенціалу підприємства, що враховують низку показників його діяльності, зокрема фінансові показники, показники зовнішньоекономічної діяльності підприємства та інші. Обґрунтовано методику та доцільність її використання для оцінювання експортного потенціалу лісогосподарського підприємства. Використано маркетингові інструменти оцінювання потенціалу (SWOT-аналіз та SPACE-аналіз), на підставі яких здійснено аналіз експортного потенціалу ДП "Городницьке ЛГ". Результати цього аналізу дадуть змогу виявити сильні та слабкі позиції в діяльності підприємства, визначити наявність потенціалу та розробити сценарії для розвитку і покращення роботи підприємства в майбутньому. На підставі розглянутих методик здійснено оцінювання експортного потенціалу ДП "Городницьке ЛГ". На підставі аналізу отриманих результатів та з огляду на важливість здійснення оцінки експортного потенціалу для встановлення експортних можливостей підприємства, забезпечення ефективного використання його ресурсів та резервів, запропоновано стратегії та реальні шляхи розвитку експортної діяльності підприємства. Практичним заходом для забезпечення розвитку експортного потенціалу ДП "Городницьке ЛГ" запропоновано виробництво та реалізацію за кордон дерев'яних європіддонів, оскільки підприємство має тривалий позитивний досвід з виробництва цієї продукції, а також достатні виробничі потужності для її реалізації. Аналіз ринку європіддонів засвідчив зростання попиту на цю продукцію з боку закордонних споживачів. Розраховані показники фінансового стану підприємства та показники, які характеризують зовнішньоекономічну діяльність ДП "Городницьке ЛГ" упродовж трьох останніх років, засвідчили можливість розвитку експортного потенціалу саме шляхом виробництва та експорту єропіддонів. Запропоновані у дослідженні стратегії розвитку експортного потенціалу матимуть позитивний економічний ефект для підприємства та допоможуть зміцнити позиції цього підприємства на зовнішньому ринку лісопродукції. Апробація запропонованої методики оцінювання експортного потенціалу підприємства на прикладі ДП "Городницьке лісове господарство" підтвердила можливість її використання для будь-якого підприємства, що може сприяти покращенню фінансових показників діяльності та підвищенню його прибутковості та конкурентоспроможності.

Публікацію присвячено вивченню тенденцій валютного регулювання в Україні. Проведено детальний аналіз особливостей здійснення валютного регулювання. У статті основну увагу приділено введенню в дію нового Закону України «Про валюту і валютні операції», який прийнято на зміну Декрету «Про систему валютного регулювання», надано порівняння їх основних положень. Окреслено ключові проблеми, які впливають на розвиток валютних операцій. На підставі проведеного дослідження автори пропонують напрями вдосконалення механізму валютного регулювання.

Зазначено, що глобалізація світогосподарських зв’язків сприяє глибоким якісним перетворенням зовнішньоекономічних зв’язків держав, пов’язаних із пошуком шляхів інтегрування до системи світогосподарських відносин. Початок XXI століття став завершальним етапом затяжного перехідного періоду, під час якого багатьом державам, зокрема й Україні, належить перейти від стагнації до розвитку. При цьому важливо виробити такі стратегічні орієнтири, які б націлили на органічне змикання зовнішньоекономічних можливостей такого процесу з тими внутрішніми передумовами, які можуть сприяти його прискоренню. В основі економічного глобалізму лежить теорія неолібералізму та вільного ринку. Вона застосовується до всього світового господарства, оскільки виходить з теоретичного посилу, що плодами глобалізації користуються як розвинені, так і країни, що розвиваються і трансформуються, експортери та імпортери міжнародних товарів, послуг і капіталів, розробники технологій і споживачі, що адаптуються до них. Прихильники фінансової лібералізації стверджують, що вільний рух капіталів забезпечує оптимальний з позиції всього світового господарства розподіл та використання заощаджень, стимулює економічне зростання та поширення нових технологій. Визначено, що держави з реформованою економікою виявляють певну обережність у виборі моделей економічного зростання і намагаються якнайбільше орієнтуватися на власний ресурсно-виробничий потенціал як гарант економічної стабільності та безпеки. Вибір кожної із цих моделей неоднозначний. Умовою просування України шляхом економічного прогресу виступає передусім концентрація її власних зусиль і ресурсів на формуванні ефективного, технологічно розвиненого та конкурентоспроможного ринкового господарства. У найближчій перспективі акценти економічної політики об’єктивно зміщуються у бік розвитку вітчизняного виробництва та забезпечення у разі опори на неї потреб внутрішнього ринку. Реалізація експорто-орієнтованої моделі становить загрозу національній безпеці. На користь обережного включення економіки країни в глобалізаційні процеси в найближчій перспективі свідчить і факт збереження експортної квоти на рівні, що склався. Віддаючи пріоритет політиці та стратегії імпортозаміщення у зовнішньоекономічній діяльності, ставиться завдання створення умов формування у першій чверті XXI століття народно-господарського комплексу переважно на основі внутрішніх ресурсів та ринку з послідовним збіль- шенням обсягів середньо- та високотехнологічного експорту за відносного зниження вивезення продукції первинного сектору.

Статтю присвячено дослідженню інформаційного потенціалу міжнародної інвестиційної позиції порівняно з іншими показниками міжнародних розрахунків. Посилення ролі міжнародної інвестиційної позиції країни як джерела інформації щодо зовнішньоекономічної діяльності країни пов’язане, зокрема, з посиленням глобалізації та прискореним зростанням масштабів руху капітальних ресурсів між країнами. У роботі проведено зіставлення платіжного балансу та міжнародної інвестиційної позиції, виділено схожість та відмінності цих статистичних звітів. Перш за все, спільним для обох показників є те, що статистичні звіти будуються за принципами подвійних записів та відображають міжнародні грошові потоки. Разом з тим МВФ розглядає платіжний баланс як показник потоку («протягом певного періоду»), а міжнародну інвестиційну позицію – як показник запасу («у певний період часу»). З урахуванням цього слід визнати, що за спільними показниками (наприклад, прямі іноземні інвестиції) міжнародна інвестиційна позиція є більш інформативною. З появою доступу до звітів про міжнародну інвестиційну позицію інформаційна цінність платіжного балансу в частині міжнародного переміщення інвестиційних ресурсів значно зменшилася. Однак це ніскільки не принижує інформаційну цінність платіжного балансу для інших потреб. Лише платіжний баланс може дати узагальнену інформацію про рахунок поточних операцій. Тільки тут можна знайти дані про некомерційні операції з капіталом. Саме платіжний баланс дозволяє обґрунтувати зміни резервних активів.

У статті розкрито основні недоліки діючої системи валютного регулювання. Виявлено стійку тенденцію до відтоку валютних цінностей за межі України через неповернення їх суб’єктами зовнішньоекономічних відносин при здійсненні експортно-імпортних операцій та погіршення стану розрахунків в іноземній валюті в Україні. Здійснено характеристику основних нормативно-правових актів, які лягають в основу нової системи валютного регулювання. Виділено ключові новації у сфері валютних відносин. Наголошено на необхідності послідовного проведення валютної лібералізації, оскільки швидка її реалізація може призвести до макроекономічних ускладнень.

У статті узагальнено вітчизняну практику здійснення процедур постмитного контролю, а також обґрунтовано доцільність внесення змін до Митного кодексу України щодо запровадження інструментів постмитного контролю у вітчизняне митне законодавство. В основу дослідження покладено концепцію збалансування інтересів держави та суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності щодо забезпечення національної безпеки та спрощення процедур митного контролю. Митний контроль після випуску є складовою частиною системи надання спрощень, який дозволяє забезпечити мінімальне втручання митних органів в зовнішньоекономічну діяльність бізнесу з високим ступенем довіри.
 Одним з актуальних питань у сфері здійснення державної митної справи в Україні є наближення митного законодавства до положень міжнародних конвенцій та угод, а також в умовах реалізації подальших євроінтеграційних прагнень гармонізація вітчизняного інструментарію здійснення митного контролю із європейським. Зазначено, що 2016 р. в Європейському Союзі набув чинності ряд нормативних документів, які істотно змінили підходи до здійснення процедур митного контролю та порядок надання спрощень економічним операторам. Зокрема, Митним кодексом ЄС передбачено активне використання інструментів митного контролю після випуску (post-release control), який є одним із складових частин системи надання спрощень економічним операторам. В Україні, не зважаючи на передбачене нормативне підґрунтя контролю після випуску, ця форма митного контролю не працює повною мірою, а показники ефективності підрозділів митного аудиту Держмитслужби є низькими. Авторами проаналізовано нормативні документи ЄС, якими передбачено використання інструментів митного контролю після випуску в контексті внесення змін до Митного кодексу України, та узагальнено новації у вітчизняному митному законодавстві відповідно до положень митного законодавства ЄС.

Сучасне світовий економічний простір являє глобальну систему економічних взаємозв'язків і взаємозалежностей, який охоплює всі локальні та національні економічні системи, що пов'язані один з одним міжнародним поділом праці і різними формами інтеграції на рівні ресурсів, продуктивних сил та політично – правових відносин.Глобалізація зумовлює участь як окремих компанії так і суспільства вцілому до глобальної конкуренції: ринки, організації, мови, культури більше не мають чітких територіальних кордонів, межам, бар'єрів. Глобалізація робить доступним всі світові ресурси: природні, технологічні, інформаційні, інтелектуальні. Це значно прискорює розвиток і збільшує можливості для компаній будь-якого ринку та рівня організації .Міжнародний маркетинг – це комплекс заходів фірми по здійсненню зовнішньоекономічної діяльності за межами своєї країни з метою досягнення нових комерційних цілей.Міжнародний маркетинг виступає як відповідна реакція бізнесового світу на такі процеси як: розширення партнерських взаємин на світовому ринку, зростання виробничих можливостей, швидке оновлення товарного асортименту, часті зміни характеру і структури ринкового попиту, його кон'юнктурні коливання, спільні та відмінні риси окремих культур інформаційне забезпечення тощо.

У статті встановлено, що сформувалися різні наукові тлумачення стосовно сутності міжнародної конкурентоспроможності підприємства і для подальшого обґрунтування поняття актуально виділити головні напрями його досліджень. Посилюється важливість формування пропозицій щодо надання характеристик міжнародної конкурентоспроможності підприємства, які б враховували базові засади, прогресивні зміни, стратегічні орієнтири та майбутні очікування його діяльності при забезпеченні достатнього рівня. Метою статті є наукове обґрунтування змістовно-теоретичної характеристики міжнародної конкурентоспроможності підприємства, в якій б враховувалися внутрішньоорганізаційні та зовнішні умови його діяльності, у контексті чого можливо досягнути необхідного стану. В процесі написання статті використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи теоретичного узагальнення, системного та логічного аналізу, порівняння та групування. Обґрунтовано концептуальні положення необхідності розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства та пошуку напрямів забезпечення достатнього рівня її конкурентоспроможності. Проведено дослідження низки авторських тверджень щодо сутності міжнародної конкурентоспроможності підприємства. Зроблено висновки про високу диференціацію змістовно-теоретичних характеристик досліджуваного поняття і відносно узагальнення наукових тверджень запропоновано авторські твердження для формування оптимального визнання. Концептуальні наукові твердження стосовно сутності міжнародної конкурентоспроможності підприємства варто пов’язати з такими характеристиками, як показник ефективності зовнішньоекономічної діяльності, набір конкурентних переваг на рівні міжнародних відносин, характеристика ресурсного забезпечення та сформованості конкурентного потенціалу на зовнішньому ринку, стан сформованості системи управління у міжнародному конкурентному середовищі, порівняльна оцінка розвитку в середовищі технологічних тенденцій та зростання інформатизації міжнародних економічних відносин. У подальшому варто очікувати появи нових наукових напрямів в обґрунтуванні змістовних характеристик міжнародної конкурентоспроможності підприємства, що буде визначатися інтенсивністю тенденцій, згідно з якими забезпечується її достатній рівень.

В процесі управління зовнішньоекономічною діяльністю підприємства намагаються не тільки максимізувати прибуток, а й сприяти ефективній маркетинговій діяльності. Саме тому вибір маркетингової стратегії, яка б відповідала всім вимогам самого підприємства, забезпечувала ефективну та рентабельну роботу, приносила прибуток та сприяла подальшому його розвитку, є дуже важливим. В статті визначено роль процесу управління маркетинговою діяльність на підприємстві при здійсненні ЗЕД, досліджено основні елементи системи управління маркетинговою діяльністю ПАТ «Полтавакондитер» та надано рекомендацій щодо розробки маркетингових стратегій і тактик даного підприємства при здійсненні ЗЕД.

У статті досліджено міжнародний досвід та вітчизняну практику митно-тарифного регулювання. Зазначено, що митно-тарифне регулювання зовнішньоекономічної діяльності є економічним методом регулювання міжнародної торгівлі, який застосовується в Україні з використанням таких інструментів: митного тарифу, класифікації товарів відповідно до товарної номенклатури зовнішньоекономічної діяльності, визначення країни походження товару, його митної вартості, а також застосування системи митних пільг та преференцій. Зауважено, що здійснення митно-тарифного регулювання – це складний і системний процес, у якому беруть участь не тільки суб’єкти функціонування усіх гілок державної влади – законодавчої, виконавчої і судової, але й безпосередні учасники міжнародних економічних відносин – підприємства. Наголошено, що створення оптимальних умов для конкуренції можливе тільки у разі вирішення головної суперечності митно-тарифного регулювання: з одного боку, воно повинно сприяти розвитку конкуренції, розв’язанню завдяки імпорту проблеми монополізації ринку підприємствами-монополістами, тобто реалізації наступальної функції; з іншого ‒ забезпечити захист національного товаровиробника від непосильної іноземної конкуренції, тобто виконання захисної функції. Авторами дослідження відмічено, що на практиці тарифний метод регулювання торгівлі полягає в застосуванні мита на товари при ввезенні або, рідше, при вивезенні з країни. В Україні застосовуються ввізне і вивізне мито, сезонне та особливі види мита. До особливих видів мита відносяться спеціальне, антидемпінгове, компенсаційне мита та додатковий імпортний збір. Особливі види мита (крім збору) застосовуються за результатами розслідувань і спрямовані на захист національного виробника. Проаналізовано міжнародну практику застування митно-тарифного регулювання, а саме, узагальнено основи сучасної торговельної політики США, яка отримала назву «Тарифна політика Дональда Трампа». Зазначено, що сучасні підходи до регулювання торгівлі мають ґрунтуватися на дотриманні міжнародних зобов’язань і передбачуваності торгової політики держави як надійного торгового партнера.

При проходженні митних процедур суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності (далі ЗЕД) стикаються з проблемою непередбачуваних, а інколи й неправомірних затримок. Це призводить не лише до втрати часу, але й до втрати конкурентних переваг, погіршення споживчої вартості товарів, а, отже, до певних фінансових втрат як для суб’єктів ЗЕД, так і для держави. Тому наразі для України досить актуальною є проблема спрощення митних формальностей для учасників ЗЕД. Одним із шляхів вирішення даної проблеми є впровадження ефективного ризик-орієнтованого митного контролю товарів, що переміщуються через митний кордон України, на основі використання методів оцінювання ризиків та аудиту. Митний аудит, як одна з форм митного контролю, досить успішно зарекомендував себе у міжнародній практиці. Він широко використовується в країнах, що є членами Всесвітньої митної організації та керуються у своїй діяльності міжнародними нормами та стандартами при реалізації митної справи. У сучасних умовах відродження митної служби активне впровадження методів ризик-орієнтованого митного аудиту визначено як один з ключових напрямів реформування митної справи. Це є неодмінною умовою й невід’ємною частиною змін, необхідних для приведення системи митного контролю у відповідність до вимог міжнародного законодавства. У даній статті окреслено окремі проблеми розвитку митного аудиту в Україні та означено шляхи їх вирішення у контексті забезпечення фіскальної безпеки держави у частині правильності нарахування та повноти сплати митних податків та платежів у сфері ЗЕД.

У науковій публікації досліджується адміністративно-правове регулювання митних режимів в Японській Державі та Китайській Народній Республіці задля запозичення найкращого позитивного досвіду організації митної справи та визначення можливості його впровадження в національне законодавство та юридичну практику.
 Актуальність статті обґрунтовується тим, що, як показують дослідження, значна кількість суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Україні не задоволена якістю митних послуг та професіоналізмом осіб, з якими вони взаємодіють на митниці (представники компаній вказують на нестачу злагодженої взаємодії між контролюючими органами та низьку активність митниці щодо координації такої взаємодії).
 Методологія публікації ґрунтується на комплексному поєднанні філософських (законів діалектики та метафізики), загальнонауко-вих (прийомів логічного методу, системного та структурно-функціонального методів) та спеціально-юридичних методів дослідження (методології порівняльного правознавства, методу юридичного моделювання тощо), принципів об'єктивності та історизму.
 Формується висновок про те, що Японія як розвинута держава зі стабільною ринковою економікою та високим показником валового внутрішнього продукту застосовує систему преференцій, створену для сприяння економічному зростанню в країнах, що розвиваються. Для України такий досвід є позитивним для застосування у перспективі. Для розвитку національної митної справи більш корисним є досвід правового регулювання митних режимів у Китайській Народній Республіці. Зокрема, позитивним є досвід стимулювання експорту та гнучкої тарифної політики в Китайській Народній Республіці. Ключовою в цьому досвіді є політика захисту національного виробника та стимулювання національної промисловості завдяки системі заходів тарифного та нетарифного регулювання в процесі функціонування митних режимів. Зокрема, митний режим експорту має бути максимально спрощеним у поєднанні з ефективним контролем з боку публічної адміністрації задля недопущення фактів фіктивного відшкодування податку на додану вартість та інших зловживань. В рамках митного режиму імпорту необхідно застосовувати гнучку систему заходів тарифного та нетарифного регулювання задля стимулювання імпорту товарів, які не виробляються в Україні, та обмеження імпорту товарів, які достатньою мірою випускаються національними підприємствами. Розвитку потребує митний режим переробки на митній території (який активно використовується в КНР) завдяки достатньо невисокій вартості праці в Україні та потенціалу розвитку національної економіки.
 Перспективність подальшого дослідження з цієї тематики обґрунтовується необхідністю удосконалення теоретико-методологічних та правових засад митних режимів в Україні, приведення їх у відповідність до міжнародних стандартів з урахуванням актуального та найкращого позитивного досвіду зарубіжних країн.

The purpose of the article is to define the peculiarities of the non-tariff regulation of foreign economic activity of both Ukraine and the CIS in the conditions of destabilization of socioeconomic systems. As a result of the carried out research, the trends in trade volumes in the world market are analyzed; the structure of the non-tariff methods of its regulation in the CIS countries and in Ukraine is studied; a structural and dynamic analysis of the use of non-tariff methods of regulation of foreign economic activity by the CIS countries was carried out, taking into account the terms of participation in the WTO. The analysis made it possible to state a negative trend of a significant excess of imports over the exports of goods to all CIS countries that are members of the WTO, and a permanent increase in the number of non-tariff measures to protect the interests of domestic producers. It is identified that among the non-tariff measures for regulating foreign economic activity, technical barriers were most applied; the secondary position among the non-tariff measures for regulation of foreign economic activity are sanitary and phytosanitary measures, and the smallest share falls on the anti-dumping measures of non-tariff measures for regulating foreign economic activity. This trend is due to the simultaneous action of multi-vector levers, some part of which, as the analysis shows, arise and act chaotically: global economic depression associated with the COVID-19 pandemic; simultaneous use of both tariff and non-tariff methods of regulation; related economic, political and social goals of the non-tariff methods of regulation. Prospects for further research in this direction are the use of the theory of «Chaos and Order» to determine the forces of influence on the functioning of world trade during the development of effective instruments for ensuring the protection of the rights and interests of Ukraine and especially its subjects of foreign economic activity in the trade and economic sphere, which are oriented towards increasing the international competitiveness of the national economy.

Найважливішою метою будь-якої економічної політики, в тому числі державної політики модернізації є забезпечення економічної безпеки країни. Визначено та проаналізовано основні складові економічної безпеки держави в сучасних умовах: фінансова, зовнішньоекономічна, макроекономічна, інвестиційно-інноваційна, інформаційна, науково-технологічна, енергетична, соціальна, демографічна, продовольча, виробнича та екологічна безпеки. Фінансова складова включає комплекс заходів по захисту економічних інтересів держави на макрорівні, фінансової діяльності господарчих суб'єктів на мікрорівні. Зовнішньоекономічна складова обумовлює створення умов для оптимального вростання національної економіки в міжнародний поділ праці. Макроекономічна складова передбачає досягнення збалансованості макроекономічних відтворювальних пропозицій. Інвестиційна-інноваційна складова визначає можливість держави отримувати, розміщувати та використовувати вітчизняні та іноземні кредити й інвестиції. Інформаційна складова являє собою умови і правила користування інформацією, що забезпечують загальну і економічну безпеку держави. Науково-технологічна складова обумовлює стан науково-технічного потенціалу країни. Енергетична складова передбачає забезпечення стабільності фізичних постачань енергоносіїв для внутрішнього споживання. Соціальна складова передбачає формування умов, що забезпечують прогресивний розвиток особистості, суспільства і держави. Демографічна складова проявляється в стабілізації чисельності населення України й формуванні передумов до подальшого демографічного росту. Продовольча складова передбачає забезпеченість економіки країни продовольством у розмірах, необхідних для ефективного функціонування національного господарства. Виробнича складова забезпечує ефективне використання наявних виробничих потужностей у країні. Екологічна безпека спрямована на запобігання або своєчасне вирішення протиріччя між суспільством і середовищем існування.
 Всі складові економічної безпеки тісно взаємопов'язані й переплетені. Параметри кожної зі складових повинні забезпечити її збалансованість, а їхній рівень має бути достатнім для забезпечення належної стійкості системи до дії внутрішніх і зовнішніх загроз в поточному та довгостроковому періодах. Надійна економічна безпека держави можлива лише за комплексного і системного підходу до її організації.

Стаття спрямована на дослідження соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності. Соціальний аспект підприємництва стає необхідною компонентою ділового успіху, зростання прибутковості та конкурентоспроможності, а також мінімізації ризиків. Соціальна результативності представлена як відповідність розвитку господарської діяльності основним соціальним потребам і цілям суспільства, інтересам трудового колективу і окремої людини. Дослідження соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності запропоновано аналізувати за допомогою соціальних факторів. Соціальні фактори характеризуються мінливістю очікувань, відносин та інтересам суспільства, колективу чи індивіда.
 Запропонована узагальнена класифікація факторів, що здійснюють вплив на соціальну результативність підприємницької діяльності, виділено зовнішні та внутрішні фактори. До зовнішніх факторів віднесли: рівень доходів населення; диференціація населення за доходами; міграційні процеси; рівень заробітної плати; рівень легалізованості доходів населення; сімейний статус населення; рівень зайнятості населення; вікова структура населення тощо. Стосовно внутрішніх факторів, то доцільно виділити наступні: низький рівень професійної базової підготовки, використання низько кваліфікованих працівників, відсутність умов для застосування креативних здібностей, недосконалість ефективної системи мотивації професійного зростання, відсутність спеціалізованих центрів для підвищення кваліфікації тощо. Кількісний та якісний аналіз вище зазначених факторів дасть змогу визначити рівень соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності.
 Для аналізу ступеня впливу факторів на результативність діяльності розроблена анкета експертного оцінювання, яка представлена у вигляді оціночної шкали.
 Проведене анкетування та оброблення думок експертів і визначений ступінь впливу факторів на соціальну результативність підприємницької діяльності. Оцінка рівня соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності експортним методом конкретного фактора і представлена формулою. Шкала оцінки рівня соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності у відсотковому еквіваленті за окремими факторами: 100-90 – високий рівень; 89-75 – середній рівень; 74-60 – задовільний рівень; 59-40 – низький рівень; 30-0 – відсутній рівень.
 В статті окремо розраховані рівні соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності для зовнішніх та внутрішніх факторів. Встановлено, що і зовнішні, і внутрішні фактори знаходяться на середньому рівні, тобто попадають в проміжок 89%-75%.
 Дані розрахунки демонструють резерв для підвищення соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності. Основні заходи щодо підвищення соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності доцільно об’єднати в наступні групи: науково-технічна група; організаційно-економічна група; соціально-психологічна група; зовнішньоекономічна група. Дані резерви дозволяють максимально скоротити резерв рівня соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності, що, у свою чергу, підвищить їхню ефективність і конкурентоспроможність, а також знизить підприємницькі ризики.
 Отже, зростання результативності виявляється в максимізації соціального та економічного ефекту і мінімізації робочого часу. Соціальний результат суб’єктів підприємницької діяльності знаходить вираження у забезпеченні кращих умов життя створюються передумови для майбутнього розвитку як колективу, так і індивіда загалом. Механізм соціальної результативності суб’єктів підприємницької діяльності є основою розвитку, переходу від простих до складних потреб, від матеріальних до духовних, від економічних до політичних, отже, до всебічно розвиненої індивідуальності. При цьому вищі потреби повинні розглядатись як головне багатство суспільства, головний чинник його економічного і соціального прогресу. Суперечність між необмеженим зростанням соціальних і економічних потреб та обмеженими ресурсами додаткового часу, який може бути спрямований для задоволення їх в кожний певний момент, виступає рушійною силою соціально-економічного розвитку.

Актуальність теми дослідження. Проголошення агропромислового сектору основою розвитку економіки України в умовах євроінтеграції вимагає впровадження науково обґрунтованих підходів розробки та забезпечення раціональних співвідношень між потужностями по забезпеченню вітчизняних потреб та масштабами зовнішньоекономічної діяльності. Постановка проблеми. Особливо гострим постає завдання формування стратегії розвитку агропромислового сектору під впливом з одного боку глобалізаційних процесів, а з іншого вимог регіоналізації. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам формування і реалізації потенціалу агропромислових підприємств присвячені праці Бородіної О., Бутка М., Герасимчук З., Данилишина Б., Долішнього М., Дорогунцова С., Паламарчука М., Попело О., Поповкіна В., Саблука П., Тащук К., Чухна А., Шаблія О. та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Потреба у зміні суспільних відносин у сфері агропромислового виробництва потребує детальної оцінки історичної трансформації поглядів щодо місця та ролі всіх учасників цього процесу. Постановка завдання. Метою статті є дослідження процесу становлення наукової думки щодо ролі агропромислових підприємств у визначенні економічного потенціалу регіональних господарських систем. Викладення основного матеріалу. В статті проаналізовані основні наукові положення щодо ролі агропромислових підприємств у формуванні економічного потенціалу окремого регіону та держави в цілому. Висновки. Розробка, обґрунтування та впровадження ефективної стратегії розвитку сільськогосподарських і переробних підприємств має орієнтуватись на комплексне використання їх потенціалу, повноцінного та якісного задоволення потреб населення, результатом чого має стати підвищення темпів розвитку національного господарства в цілому.

В умовах євроінтеграційних процесів та необхідності оптимізації здійснення митної справи в Україні важливим завданням є імплементація в механізм правового регулювання різноманітних форм партнерських взаємовідносин між митними органами та підприємствами – суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, провідне місце серед яких займає інститут авторизованого економічного оператора (АЕО). Окрім того, цей інститут є окремим, відносно самостійним структурним елементом забезпечення митної безпеки як інструмента поліпшення процедури здійснення митної справи та захисту реалізації економічних інтересів підприємств. Мета статті полягає у визначенні місця та ролі АЕО через призму інструментів забезпечення митної безпеки держави. Встановлено, що в системі інструментів забезпечення митної безпеки АЕО – це відносно самостійний елемент, який одночасно є і інструментом сприяння торгівлі та покращення ефективності роботи митних органів, і формою захисту економічних інтересів підприємств. Роль АЕО в механізмі державного забезпечення митної безпеки запропоновано розглядати дуалістично: з боку реалізації політики сприяння міжнародної торгівлі та підвищення конкурентноспроможносні підприємств із високим ступенем довіри, що одночасно забезпечує безпеку ланцюга постачання товарів; та з боку безпосередньої оптимізації процедур здійснення митної справи. Встановлено, що запровадження спеціальних спрощень і переваг, які передбачають суттєві полегшення митних формальностей для підприємств із високим ступенем довіри щодо товарів, що переміщуються такими підприємствами, та, відповідно, зменшення обсягів контролю до АЕО з боку митних органів потенційно хоча і створюють вірогідність загроз митної безпеки, однак подібна мінімізація обсягів контрольно-наглядових дій за суб’єктами, що отримали у встановленому законом порядку авторизацію АЕО та набули статус АЕО, компенсується через проведення центральним органом виконавчої влади, який реалі зує державну митну політику із залученням посадових осіб відповідних митниць відносно таких суб’єктів оцінки відповідності підприємства критеріям АЕО, яка за своєю правовою суттю є перевіркою, а також подальшого проведення митними органами моніторингу відповідностіпідприємства критеріям АЕО та повторної оцінки відповідності у визначених законом випадках. Окрім цього, забезпечення належного рівня митної безпеки досягається перенесенням контролю на більш ранню стадію (на період оцінки відповідності підприємства встановленим критеріям набуття статусу АЕО), що дає змогу вивільнити кадрові, організаційні та інші ресурси митних органів для виконання інших завдань при здійсненні митної справи.

Мета. Дослідження особливостей проведення митної експертизи лікарських засобів як складової митного контролю та митного оформлення при переміщенні цього виду товарів через митний кордон України.
 Методи дослідження. Під час дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи наукового пізнання: аналізу, синтезу, компаративно-правовий, системно-структурний, статистичний.
 Результати. Імпорт лікарських засобів в Україну обмежений. Він може здійснюватися лише за наявності ліцензії на такий імпорт. При чому імпортовані можуть бути лише лікарські засоби, зареєстровані в Україні, крім цього, необхідно, щоб вони пройшли сертифікацію якості у виробника. 
 З метою розвитку інноваційних технологій запроваджено диференційований контроль якості лікарських засобів, що ввозяться для реалізації, та контроль якості препаратів, що ввозяться для інших цілей. Наприклад, для проведення клінічних випробувань, реєстрації, експонування на виставках без права реалізації, індивідуального використання громадянами та в разі, катастроф і епідемій.В роботі розглянуто продукцію 4-х іноземних фірм-виробників, лікарські засоби яких, широко представлені на фармацевтичному ринку України: KRKA Group, Словенія; Bayer, Biologische Heilmittel Heel GmbH, Німеччина; JANSSEN-CILAG S.p.A. JOHNSON & JOHNSON, Італія. За результатами проведених товарознавчих досліджень виявлено, що всі досліджувані лікарські засоби вищенаведених фірм-виробників пройшли необхідні етапи щодо імпортованих лікарських засобів: ліцензування, реєстрацію в Україні, сертифікацію якості у виробника та входять до переліку зареєстрованих лікарських засобів України. Також визначено правильність оформлення супровідної документації; проведено аналіз асортиментної приналежності замовленого товару; встановлено відповідність товару класу, групі, виду або різновиду, вказаному в супровідній документації; проведено ідентифікацію товару за показниками «Опис», «Маркування», «Пакування». 
 Розглянуто форми митного контролю лікарських засобів, що переміщуються через митний кордон України та побудовано класифікацію видів їх митного контролю. 
 Наукова новизна. Комплексне дослідження сучасних проблем митного контролю та експертизи імпортованих лікарських засобів: побудовано класифікацію видів митного контролю лікарських засобів, запропоновано мінімізацію суб’єктивних чинників прийняття рішення.
 Практична значимість. Результати можна використовувати у науково-дослідній роботі для подальшого вивчення особливостей організації митного регулювання зовнішньоекономічної діяльності; у навчальному процесі при підготовці курсу лекцій з товарознавства у митній справі, митного контролю та експертизи товарів.

Перебудова зовнішньоекономічної діяльності України, розвиток нових форм співробітництва, поширення англійської мови як засобу міжнародного ділового спілкування висувають нові вимоги до майбутніх економістів стосовно їх професійних знань, здібностей, та рівня володіння іноземною мовою. Окрім того, поширення ІКТ в освітньому процесі вищої школи створює нові можливості, і разом з тим, висуває нові вимоги щодо їх ефективного використання в процесі навчання іноземної мови.Впровадження ІКТ є пріоритетним напрямом розвитку педагогічної освіти в Україні. Вже зараз технології навчання конкретизуються в нових формах навчання. Як наслідок, відбувається зміна ролі викладача, якому, окрім високого рівня професіоналізму в своїй предметній сфері, необхідно бути готовим до діяльності в новій системі відкритої освіти. Викладач повинен уміти сам розробляти інформаційні матеріали та використовувати інші ресурси із сфери інформаційних технологій [6].Пошук інноваційних технологій навчання іноземної мови у ВНЗ стали причиною зміни застарілих технічних засобів навчання на сучасні.Актуальність статті зумовлена необхідністю застосування мультимедійних засобів навчання іноземної мови у практиці економічних ВНЗ.Метою статті є визначення шляхів використання мультимедійних засобів в процесі навчання іноземної мови професійного спрямування студентів-економістів.ІКТ та їх вплив на зміст освіти, методику та організацію навчання іноземної мови є актуальною темою педагогічних досліджень. Останніми роками все більшу увагу педагогів та вчених привертає застосування мультимедійних технологій та мультимедійних засобів в процесі навчання. Проблемами комп’ютеризації навчання та використання мультимедіа в освіті займались такі вчені як Я. В. Булахова, Л. С. Шевченко, Т. І. Коваль, Н. Ю. Іщук, Н. С. Анісімова, Т. Ю. Волошина, Н. Х. Фролов, С. Н. Антонова та ін.На думку Л. А. Карташової, застосування викладачем ІКТ в процесі навчання суттєво впливає на формування нового змісту освіти та модифікацію організаційних форм і методів навчання, значно розширюються можливості методів самостійної наукової і науково-дослідної роботи та навчання студентів [7].Н. І. Бойко вважає, що ефективне використання засобів ІКТ удосконалює процес організації самостійної роботи студентів, стимулює навчально-пізнавальну діяльність студентів при вивченні теоретичного матеріалу, розв’язанні практичних завдань, контролю та оцінки навчальних досягнень студентів [1].Г. М. Кравцова та Л. В. Кравцов під мультимедіа розуміють комплекс апаратних та програмних засобів, що дозволяють застосовувати ПК для роботи з текстом, звуком, графікою, анімацією і відеофільмами [4]. М. Ю. Бухаркіна зазначає, що мультимедіа є комп’ютерною технологією, яка використовується для презентації інформації не тільки тексту, але й графіки, кольору, анімації, відео зображення у будь-якому поєднанні [2].Реалізація мультимедійних технологій в процесі навчання іноземної мови неможлива без використання мультимедійних засобів.На відміну від технічних засобів навчання (ТЗН), під якими розуміють обладнання та апаратуру, що застосовуються в навчальному процесі з метою підвищення його ефективності [6], мультимедійні засоби навчання (МЗН) є сукупністю візуальних, аудіо- та інших засобів відображення інформації, що інтегровані в інтерактивному програмному середовищі. Серед мультимедійних засобів навчання виділяють апаратні та програмні засоби. Так, серед апаратних засобів розрізняють основні й спеціальні. До основних засобів мультимедіа відноситься: комп’ютер, мультимедіа-монітор, маніпулятори (миша, клавіатура трекбол, графічний планшет, світлове перо, тачпад, сенсорний екран, pointing stick, ігрові маніпулятори – джойстик, геймпад). Зокрема, останнім часом особливої уваги заслуговує використання в практиці навчання графічних планшетів або дигитайзерів, тобто пристроїв для введення графічних зображень безпосередньо до комп’ютера за допомогою плоского ручного планшету й спеціального пера. До спеціальних засобів відносяться приводи CD-ROM, TV-тюнери, графічні акселератори, звукові плати та акустичні системи [9].Окрім того, до мультимедійних засобів, що можуть бути використані в навчальному процесі, належать інтерактивна дошка, мультимедійний проектор, лептоп або нетбук, мультимедійний програвач, смартфони та комунікатори тощо.Таким чином, використання сучасних інформаційних технологій потребує наявності персонального комп’ютера, програмного забезпечення та прямого доступу до освітніх сайтів Інтернету. Що стосується програмного забезпечення, то воно передбачає наявність ПК, CD і DVD-дисків, програм обробки електронних даних, мультимедійних навчальних програм, а також HD-DVD дисків, для зберігання повнометражних фільмів високої якості.До основних видів комп’ютерних навчальних програм відносять електронний підручник, що забезпечує можливість самостійно засвоїти навчальний курс або його розділ; програми для перевірки та оцінювання знань, умінь і навичок; тренажери – засоби формування та закріплення навичок, перевірки досягнутих результатів та ігрові програми як розважальні, так і професійної спрямованості [8].Основними напрямками використання мультимедійних засобів в процесі навчання є:– створення авторських мультимедійних продуктів викладачами за навчальними програмами;– співпраця з іншими навчальними закладами й організаціями, що займаються розробкою мультимедійних продуктів та мають відповідні мультимедійні засоби навчання;– створення єдиного координуючого центру з упровадження й використання мультимедіа в межах усіх навчальних закладів країни;– розвиток зв’язків із закордонними виробниками мультимедійних продуктів та інструментальних засобів [3].Визначення оптимальної кількості засобів мультимедіа для проведення лекції чи практичного заняття, залежить від об’єму та характеру навчального матеріалу з певної дисципліни. Метою застосування мультимедійних засобів є підвищення інформативності заняття, мотивація навчання, реалізація принципу наочності, економія навчального часу, а також вміння працювати з сучасними інформаційними технологіями.Окрім того, добираючи мультимедійні засоби, викладач має визначити, чи виконує навчальну функцію обраний мультимедійний продукт і відповідає навчальній програмі та змісту навчального матеріалу дисципліни, дотримуватися критеріїв добору мультимедійних засобів навчання, передбачити на яких етапах заняття будуть застосовуватися мультимедійні засоби, перевірити їх роботу до початку заняття, визначити час роботи студентів з мультимедійним продуктом, а також проаналізувати навчальний матеріал з метою виявлення доцільності створення власних мультимедійних продуктів [5].Як показує досвід, використання мережі Інтернет та застосування мультимедійних засобів у процесі навчання іноземної мови професійного спрямування в Одеському національному економічному університеті є передумовою втілення мультимедійних технологій в освітній процес.Ми вважаємо, що систематичне застосування мультимедійних засобів в процесі навчання іноземної мови сприяє підвищенню рівня володіння іноземною мовою майбутніми економістами, зростанню продуктивності практичного заняття, реалізації міжпредметних зв’язків, структуруванню навчального матеріалу та вмінню застосовувати сучасні інформаційні технології як потужний інструмент для навчання та ефективної роботи в майбутній професійній діяльності.Так, застосування мультимедійного проектора дозволяє демонструвати мультимедійні презентації, навчальний відеоматеріал, таблиці та схеми, а також мультимедійні ігри професійної спрямованості. Поєднання графіки, анімації, фото, відео та звуку в інтерактивному режимі навчання, активізує роботу усіх сенсорних каналів студентів та створює інтегроване інформаційне середовище, в якому відкриваються нові можливості для навчання іноземної мови в економічному ВНЗ.Для роботи в малих групах достатньо застосування лептопу або мультимедійного програвача для презентації нової теми, розвитку навичок аудіювання, роботи з електронним підручником чи посібником, а також з робочим зошитом з Multi-ROM, перегляду навчального відеоматеріалу, написання ділових електронних листів або перегляду сайтів передових іноземних періодичних видань за наявності доступу до Інтернету, використання мультимедійних навчальних програм з іноземної мови, перевірки самостійної роботи студентів, наприклад, у вигляді мультимедійної презентації тощо.Таким чином, комп’ютер у комплексі з переліченими вище мультимедійними засобами може застосовуватись в процесі навчання іноземної мови професійного спрямування як потужне джерело інформації, як засіб індивідуалізації навчання, засіб оцінювання та контролю знань, а також як засіб активізації творчої діяльності студентів та заохочення до навчання.Окрім того, застосування планшетного комп’ютера в процесі навчання іноземної мови дасть можливість майбутнім економістам ознайомитися з можливостями цього засобу, що дозволить показувати презентації, малювати схеми, графіки, працювати з графічними та офісними додатками, читати електронні книги іноземною мовою тощо. Перевагами застосування такого засобу в навчальному процесі є портативність, незначна вага, зручність у використанні та наявність необхідного програмного забезпечення.Слід зазначити, що зручними засобами при вивченні іноземної мови стали смартфони та комунікатори, що дозволяють студентам завантажувати електронні словники, які можуть використовуватись при перекладі соціально-економічних текстів на занятті; зберігати дані в електронному вигляді; створювати презентації та знаходити необхідну інформацію в Інтернеті.Використання Інтернет-технологій, які також є невід’ємною складовою мультимедійних технологій, надає додаткові можливості пошуку матеріалів для розширення світогляду студентів та їх соціокультурних знань, актуалізує поняття самостійної роботи студентів, дозволяє безперешкодне спілкування з носіями мови, що відіграє значну роль при вивченні іноземної мови. Прямий зв’язок із мультимедійними технологіями Інтернет мають такі засоби, як електронні (мультимедійні) підручники, довідкові матеріали (словники, енциклопедії, бази даних); електронні бібліотеки автентичної текстової, графічної, звукової інформації й відеоінформації; віртуальні музеї, виставки та ін.У зв’язку зі скороченням аудиторних годин, студентам можна рекомендувати спеціалізовані сайти, що пропонують вивчення англійської мови он-лайн та дозволяють задовольнити освітні потреби найактивніших студентів. Так, на офіційному сайті BBC Learning English (http://www.bbc.co.uk/worldservice/learningenglish/index.shtml) студентам різних рівнів володіння англійською мовою надаються фонетичні, граматичні та лексичні вправи, навчальні аудіо- та відеоматеріали, тести тощо.Отже, мультимедійні технології та засоби навчання дозволяють зробити процес викладання та вивчення іноземної мови інтерактивним, цікавим, творчим, а також гнучким по відношенню до соціальних та культурних відмінностей між студентами, їх індивідуальних стилів навчання та інтересів.На нашу думку, застосування мультимедійних засобів в процесі навчання іноземної мови повинно відбуватись у три етапи:1) на першому етапі студенти ознайомлюються та засвоюють навички роботи з мультимедійним засобом;2) на другому етапі студенти навчаються самостійно працювати з необхідними програмними засобами для розв’язання будь-яких навчальних або професійних задач, та створювати мультимедійні продукти;3) на третьому етапі студенти створюють власні мультимедійні продукти та виконують завдання пошуково-дослідного характеру.Нарешті, застосування мультимедійних засобів дозволяє викладачу створювати власні мультимедійні продукти та мультимедійну навчально-методичну базу даних з дисципліни для вдосконалення та оновлення процесу навчання.На сьогодні, кафедрою іноземних мов Одеського національного економічного університету, як і іншими кафедрами, з метою збагачення навчального плану та оновлення змісту освіти використовуються такі мультимедійні продукти, як освітні мультимедійні програми, тренувальні тестові програми (тренажери), мультимедійні презентації та реферати, електронні підручники, посібники, збірники задач, а також електронні словники, енциклопедії, довідники тощо.Використання мультимедійних продуктів дозволяє забезпечити позитивне ставлення до предмета, що вивчається, підвищити інтерес та урізноманітнити форми навчання, є гарним мотивом навчання, підвищує якість знань студентів.Окрім того, для ефективного застосування мультимедійних засобів в процесі навчання іноземної мови в нашому університеті здійснюється підготовка викладачів та студентів для набуття практичних навичок роботи в новому інформаційному середовищі, розробляються мультимедійні навчальні комплекти, створено спеціальну групу викладачів для розробки, апробації та впровадження новітніх засобів навчання іноземних мов на базі інформаційно-комунікаційних технологій, розроблені викладачами навчальні матеріали розміщуються на сайті університету, а також планується участь у семінарах та конференціях щодо використання ІКТ в навчальному процесі.Однак, серед проблем застосування мультимедійних засобів в економічних ВНЗ можемо виділити: а) недостатнє матеріально-технічне забезпечення навчальних закладів; б) труднощі у створенні мультимедійних навчальних програм; в) готовність викладачів до їх застосування; г) недостатність досліджень психолого-педагогічного спрямування стосовно впливу ІКТ на фізичний та психічний розвиток студентів; д) необхідність значного проміжку часу для повноцінної організації процесу навчання з усіма необхідними мультимедійними засобами та мультимедійною навчально-методичною базою.Отже, застосування мультимедійних засобів в процесі навчання іноземної мови в економічному ВНЗ активізує навчальну діяльність студентів, індивідуалізує процес навчання іноземної мови, урізноманітнює форми проведення занять, а також сприяє розвитку розумових і творчих здібностей студентів, підвищує інтерес до навчання та рівень володіння іноземною мовою.Подальшого вивчення потребує проблема розробки мультимедійних продуктів з іноземної мови, створення мультимедійної навчально-методичної бази з дисципліни, втілення сучасних підходів до навчання іноземної мови професійного спрямування з використанням мультимедійних технологій.

У статті висвітлено проблемні питання формування методичного забезпечення внутрішнього контролю зовнішньоекономічної діяльності підприємств торгівлі. Виокремлені основні вимоги, яким повинна відповідати система внутрішнього контролю зовнішньоекономічної діяльності в умовах ризику. Уточнено перелік об’єктів внутрішнього контролю зовнішньоекономічної діяльності в умовах ризику. Розроблено методичне забезпечення та виокремлено основні етапи здійснення внутрішнього контролю зовнішньоекономічної діяльності. З метою належного документального оформлення процедур внутрішнього контролю зовнішньоекономічної діяльності та їх результатів запропоновані форми робочих документів суб’єктів внутрішнього контролю. Для узагальнення результатів внутрішнього контролю зовнішньоекономічної діяльності запропоновано складати Звіт про результати внутрішнього контролю здійснення зовнішньоекономічних операцій та Звіт про результати внутрішнього контролю ризиків ЗЕД, використання яких дозволить на належному рівні систематизувати причини виникнення недоліків та відхилень, а також шляхи їх усунення та запобігання виникнення в майбутньому.

У статті досліджено та узагальнено трактування науковців і практиків щодо таких категорій, як економічна безпека, економічна безпека підприємства, фінансова безпека підприємства та зовнішньоекономічна безпека підприємства з метою системного розуміння сутності та визначення відповідних без пекових характеристик. Актуалізовано роль саме зовнішньоекономічної складової в діяльності підприємств, адже вони підлягають під вплив широкого кола факторів в силу розвитку процесів інтернаціоналізації та глобалізації. Враховуючи динамізм розвитку економічної системи, економічна безпека зовнішньоекономічної діяльності підприємства є стан захищеності від загроз, як внутрішніх, так і зовнішніх, що забезпечує стабільне функціонування та розвиток підприємства шляхом ефективного використання фінансових ресурсів. Виділено фактори впливу на економічну безпеку зовнішньоекономічної діяльності підприємств, які на відміну від існуючих є системою стратегічних напрямів стимулювання іноземних інвестицій як ефективного управління на всіх рівнях організації зовнішньоекономічної діяльності. Запропоновано стратегічні напрями економічної безпеки зовнішньоекономічної діяльності підприємств.

Стаття присвячена сутності стратегічного планування та важливості його використання українськими підприємствами при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності. Досліджено практичне застосування стратегічного планування ЗЕД на прикладі ТОВ «Хімагротрейд». Розглянуто передумови впровадження стратегічного планування на підприємстві при здійсненні ЗЕД. Досліджено особливості стратегічного планування ЗЕД у розрізі постійних змін міжнародного світового ринку. Проаналізовано необхідність впровадження стратегічного планування у загальну систему управління компанії для її розвитку та підвищення конкурентних позицій у міжнародному середовищі. Визначено етапи здійснення стратегічного планування міжнародної діяльності підприємства. Сформовано стратегічні плани ЗЕД підприємства для забезпечення його подальшої ефективної діяльності.

Стаття присвячена проблемам розвитку зовнішньоторговельної діяльності країн Центральної та Східної Європи, особливостям їх соціально-економічного розвитку, а також проблемам трансформації економічних систем. У статті розглянуто питання кластеризації країн за показниками зовнішньоекономічної діяльності, а саме індексом чистої торгівлі, експортною квотою ( показником відкритості економіки), імпортною квотою, надходженням прямих іноземних інвестицій у відсотках до валового внутрішнього продукту; витіканням прямих іноземних інвестицій у відсотках до валового внутрішнього продукту; портфельними інвестиціями. Також висвітлено проблеми диференціації між країнами Центральної та Східної Європи, здійснено статистичний аналіз обраних країн за показниками: імпортна та експортна квоти, а також здійснено візуалізацію цих даних.