Academic literature on the topic 'Сирітство соціальне'

У вступі висвітлено актуальність проблематики соціального сирітства, що виникає через трудову еміграцію з України. Дано визначення транснаціональній сім’ї та наведено основні ризики, які вона несе у вихованні дітей. З’ясовано основні дослідження науковців, які займаються цією соціальною тематикою. Відтак, на основі отриманої інформації було окреслено мету статті, а саме – виявлення особливостей соціального сирітства, яке виникає внаслідок міграційних процесів у сучасному українському суспільстві.В основній частині окреслено труднощі, які виникають у дітей трудових міНауково-теоретичний альманах "Грані"тів через просторову та часову дисперсію між ними та їхніми батьками. Таким чином, можна говорити про виникнення у цих дітей таких елементів емоційної депривації, як брак батьківської любові, самотність, відчуженість, втрата емоційного зв’язку; про відсутність належної (безпосередньої) комунікації між дітьми та батьками; про послаблення первинного соціального контролю і, як наслідок, вдавання дітей до девіантної поведінки; погіршення успішності в навчанні після від’їзду батьків чи одного з них та матеріальна гіпертрофія.У висновку зазначено, що справді у дітей трудових міНауково-теоретичний альманах "Грані"тів виникають ті ж проблеми, що й у дітей, чиї батьки офіційно позбавлені батьківських прав, тобто в реальних соціальних сиріт. Однак, для констатації факту поширення соціального сирітства в транснаціональних сім’ях, які є наслідком трудової міграції, необхідні подальші емпіричні дослідження.

Актуальність теми дослідження. Економічні, соціальні та культурні права мають особливе значення для жінок з вразливих соціальних груп, оскільки вони непропорційно страждають від бідності, соціальної та культурної маргіналізації. Як результат, жінки з вразливих груп мають нерівні можливості доступу до ресурсів та послуг, менші повноваження у політичній, економічній та соціальній сферах. Постановка проблеми. До числа найбільш незахищених верст населення відносяться одинокі жінки з дітьми. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Різні аспекти проблеми соціального захисту населення висвітлюються у наукових розвідках С. Бандур, К. Батигіної, Н. Болотіної, Н. Борецької, К. Ващенко, М. Мокляк, О. Новікова, О. Палій, М. Кравченко, О. Петроє, О. Піщуліна, О. Савченко, Ю. Саєнко, Т. Семигіної, Б. Сташківа, В. Скуратівського, П. Ситніка, В. Трощинського, Н. Ярош та ін. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Проте недослідженою залишається проблема соціального захисту одиноких матерів. Постановка завдання. Проаналізувати нормативно-правову базу соціального захисту одиноких жінок з дітьми, в тому чисті із забезпечення їх прав на отримання соціальних послуг. Виклад основного матеріалу. Розглядаються особливості соціальної роботи з жінками-матерями у контексті нормативно-правової бази у відносно цієї категорії населення. Пропонуються додаткові заходи для підтримки одиноких батьків. створення умов для долучення недержавного сектору до надання соціальних послуг одиноким матерям, розширення спектру послуг, що зорієнтовані на профілактику соціального сирітства, формування усвідомленого батьківства, проведення широкої інформаційної політики у цій сфері, вивчення зарубіжного досвіду з метою впровадження кращих практик соціальної допомоги на місцевому рівні. Висновки. За результатами дослідження виокремлено пропозиції для поліпшення сфери надання соціальних послуг та запропоновано нові форми соціальної підтримки цієї категорії громадян.

Актуальність статті полягає в тому, що нa cyчacнoмy eтaпi в Укрaïнi cклaлиcя пeвнi ocoбливocтi cycпiльниx вiднocин, внacлiдoк якиx нaйвищoю цiннicтю yкpaïнcькoгo cycпiльcтвa є пoтpeби тa пpaвa iндивiдa. Ocoбливoю цiннicтю кoжнoгo cycпiльcтвa є дiти, ocкiльки caмe вoни є ocнoвoю мaйбyтньoгo кpaïни. Дepжaвa чepeз нopмaтивнo-пpaвoвy бaзy й opгaни влaди пoвиннa зaбeзпeчити кoжнiй дитинi гiднe життя тa cтвopити yмoви для вceбiчнoгo poзвиткy. Пpoтe icнyє cитyaцiя, кoли дiти з piзниx пpичин зaлишaютьcя бeз бaтькiвcькoгo пiклyвaння, тoдi вiдcтoяти влacнi пpaвa тa iнтepecи ïм вкpaй тяжкo. У тaкиx cитyaцiяx дepжaвa бepe нa ceбe зобoв'язaння щoдo yтpимaння тa виxoвaння дiтeй-cиpiт тa дiтeй, пoзбaвлeниx бaтькiвcькoгo пiклyвaння. Cтaвлeння дepжaви дo пpoблeм дiтeй, a ocoбливo дo пpoблeм дiтeй-cиpiт тa дiтeй, пoзбaвлeниx бaтькiвcькoгo пiклyвaння, є пoкaзникoм poзвиткy cycпiльcтвa. Мета статті полягає у тому, щоб на основі аналізу досягнень юридичної науки, положень вітчизняного законодавства та правозастосовної практики, визначити та дослідити проблемні питання щодо місця Міністерства соціальної політики України в системі публічної адміністрації щодо забезпечення формування державної політики у сфері соціального сирітства. У статті визначено місце Міністерства соціальної політики України в системі публічної адміністрації щодо забезпечення формування державної політики у сфері соціального сирітства. Адміністративно-правовий статус Мінсоцполітики складається з таких елементів: мета, завдання та функції, порядок утворення, реорганізації, ліквідації органу, його компетенція, структура, лінійна і функціональна підпорядкованість. Визначено завдання Директорату розвитку соціальних послуг та захисту прав дітей, який є самостійним структурним підрозділом апарату Мінсоцполітики. Зроблено висновок, що незважаючи на значні успіхи з боку держави в особі уповноважених органів виконавчої влади, зокрема, Мінсоцполітики щодо забезпечення формування державної політики у сфері соціального сирітства, доцільно звернути увагу на те, що соціальна політика держави залежить від злагодженої взаємодії зазначених органів ті повинна бути спрямована на посилення соціального захисту сімей в умовах соціально-економічної трансформації українського суспільства.

У статті розкрито особливості формування готовності до відповідального батьківства старшокласників інтернатних закладів, що зумовлені: 1) специфікою контингенту вихованців (соціальне сирітство, наявність деприваційного синдрому; відсутність можливості засвоєння позитивного соціального досвіду батьків); 2) особливостями організації життєдіяльності вихованців шкіл-інтернатів (вимушена адаптація до великої кількості однолітків; звуження діапазону статевих ролей); 3) урахуванням потенційних можливостей позаурочної діяльності інтернатних закладів; 4) сенситивністю раннього юнацького віку в контексті зазначеної проблеми (вироблення ідеалів жіночності та мужності, зверненість у майбутнє, побудова життєвих планів). Визначено структуру поняття «готовність до відповідального батьківства у старшокласників інтернатних закладів», що включає такі компоненти: когнітивний – знання основ законодавства про сім’ю та шлюб; знання про функції сім’ї; про сутність батьківства; усвідомлення значущості батьківства; знання та вміння з основ репродуктивної культури і сімейної педагогіки; емоційно-ціннісний – цінності, потреби, позитивні мотиваційні установки на створення сім’ї, народження дітей у майбутньому; збагачення емоційної сфери почуттями радості, любові, переживання за інших; поведінково-діяльнісний – вміння гармонійної взаємодії з іншими людьми; потреба у вдосконаленні себе як майбутнього батька/матері; вміння, спрямовані на збереження та зміцнення репродуктивного здоров’я. Критеріями готовності старшокласників загальноосвітніх шкіл-інтернатів до відповідального батьківства визначено такі, які відповідають компонентам готовності до відповідального батьківства в зазначеного контингенту учнів, а саме: когнітивний (знання про функції сучасної сім’ї; щодо сутності відповідального батьківства; з основ репродуктивного здоров’я), емоційно-ціннісний (позитивні мотиваційні установки на створення сім’ї, на народження дитини у майбутньому; здатність до емпатії; потреба в спілкуванні та міжособистісній взаємодії), поведінково-діяльнісний (вміння гармонійної взаємодії з іншими людьми; набуття вмінь, спрямованих на зміцнення репродуктивного здоров’я; здатність до самовдосконалення себе як майбутнього батька/матері). Результати дослідження свідчать, що високий рівень готовності до відповідального батьківства виявили 25,8 % старшокласників інтернатних закладів; середній рівень – 34,4 %, низький рівень – 39,8 % . Ключові слова: готовність до відповідального батьківства, старшокласники інтернатних закладів, структура, критерії і показники готовності до відповідального батьківства, особливості формування готовності до відповідального батьківства, педагогічні умови.

У статті досліджується соціальна політика радянської влади у період формування тоталітарної держави щодо питань охорони дитинства, боротьби з дитячою безпритульністю та проблема організації мережі дитячих будинків, їх продовольчого та матеріального забезпечення. Вказано на причини зростання сирітства на сучасному історичному етапі, звернено увагу на причини сирітства та безпритульності дітей у міжвоєнний період, актуалізовано проблему пошуку радянською владою шляхів виходу зі складеної соціальної ситуації. Надано загальну характеристику політики формування «нової» людини, орієнтованої на колективізм і суспільну реалізацію.

У статті проаналізовано нормативно-правове забезпечення соціального захисту дитинства в Україні, окреслено сучасний його стан (на прикладі Миколаївської області), виявлено існуючі проблеми у досліджуваній сфері та запропоновано способи їх вирішення. На початку статті визначено сутність поняття «соціальний захист» та «соціальний захист дитинства», наведено різні точки зору вчених на тлумачення цих двох термінів. Основна частина статті присвячена характеристиці становлення системи соціального захисту дитинства та її нормативно-правового забезпечення. Встановлено, що за роки незалежності України у вирішенні питань соціального захисту дітей ратифіковано низку міжнародних нормативно-правових актів, прийнято векторні вітчизняні закони та інші правові документи, вивчається та застосовується кращий іноземний досвід розвинутих країн світу в побудові сучасної національної системи охорони дитинства тощо. Також вжито суттєвих заходів щодо запровадження в країні проактивної соціальної політики стосовно родин, які виховують дітей. При цьому з’ясовано, що наразі вітчизняна система соціального захисту дітей не відповідає всім потребам населення країни та повною мірою не виконує взяті на себе зобов’язання, спрямовані на забезпечення соціально-правових гарантій прав дітей. Проаналізовано систему закладів інституційного догляду та виховання дітей, а також досліджено розподіл дітей за віком, за терміном перебування у закладах по їх догляду в Миколаївській області тощо. Встановлено, що деінституціалізація має на меті запровадження змін у системі захисту дитинства, орієнтованих передусім на збереження та підтримку сім’ї, якнайкраще забезпечення прав та інтересів дітей. Така політика є умовою для проведення реформ, які спрямовані на зменшення рівня сирітства в країні. У підсумку зазначено, що комплексна реалізація запропонованих у статті заходів сприятиме вирішенню існуючих проблем у вітчизняній системі соціального захисту дитинства, координації і спрямуванню дій усіх суб’єктів соціальної роботи на раннє виявлення сімейного неблагополуччя, надання родинам із дітьми комплексної підтримки і допомоги в подоланні складних життєвих обставин.

Досліджується питання соціального вигнанства дитини (сирітства / безпритульності) в його онтологiчному значенні. Розглядається особливості формування виокремленої парадигми «дитя революції». Образ знедоленої дитини – інтерпретується, як перше втілення даної парадигми в літературі. Прослідковується специфіка формуванння парадигми «дитя революції», та вплив на це явище суспільно-історичних потрясінь. Вивчається прелімінарна кризова передісторія дитячої особистості в умовах революції як соціальної травми. Смерть дитини, піднесеної спільною справою (або захопленою новою державною ідеєю), інтерпретується як транзитивний образ європейської повоєнної літератури нового часу.

Дитинство – особливий період у житті людини, який характеризується залежністю дитини від дорослих, і передусім від батьків. Втрата внаслідок різних обста вин батьківського піклування, що створює небезпеку для життя, здоров’я та виховання дитини, змінює її становище, і така дитина набуває статусу дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, який надає їй право на повне державне забезпечення та отримання передбачених законодавством пільг. Влаштування таких дітей – це діяльність компетентних органів держави, пов’язана з переданням їх на виховання у сім’ї громадян або до інтернатних дитячих закладів системи освіти, охорони здоров’я і соціального захисту. Метою статті є аналіз сформованих у доктрині права підходів до розуміння форм влаштування дитини, позбавленої батьківського піклування, на виховання, а також викладення власного бачення подолання сирітства в Україні, шляхом запровадження як легалізованих на рівні закону сімейних форм влаштування таких дітей, а вони є пріоритетними порівняно з інтернатними формами, так і не пойменованих сімейних форм виховання. Встановлено, що форми сімейного влаштування дитини, яка опинилася у складних життєвих умовах, і які врегульовані на рівні закону, не є вичерпними. Існують й інші форми, зокрема фактичне виховання дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування, в сім’ї певної особи без відповідної правової підстави. У фактичному вихованні реалізуються всі батьківські правомочності, окрім охоронної правомочності захисту батьківських прав, а тому як соціально цінне явище воно потребує певного правового регулювання. У статті обґрунтовується твердження, що кожна з легалізованих форм сімейного виховання (патронат, прийомна сім’я, дитячий будинок сімейного типу) має свої особливості, однак об’єднує їх те, що одним з елементів фактичного складу їх виникнення є відповідний договір: про патронат; про влаштування дітей у прийомну сім’ю для виховання й спільного проживання; про організацію діяльності дитячо-го будинку сімейного типу. Ці договори входить до групи сімейно-правових договорів соціального сприяння дітям, які перебувають у складних життєвих обставинах у зв’язку з сирітством, безпритульністю, конфліктами, жорстоким ставленням у сім’ї тощо. Мета цих договорів – шляхом соціального сприяння дитині, батькам/законним представникам, якщо вони давали, наприклад, згоду на патронат, подолати ті складні життєві обставини, в яких вона (вони) опинилися. І хоча вказані договори не є самостійними юридичними фактами, що породжують відповідні правовідносини, однак при визначенні правової природи цих договорів слід враховувати специфіку договору як юридичного факту, що формується під впливом тих відносин, які ним опосередковуються.

The article presents meaningful description of target component of system of socio-pedagogical work on prevention of social orphanhood in the territorial community of city which includes purpose, objectives and results of socio-pedagogical work on prevention of social orphanhood in TCC. The goal hierarchy of the state system of social work with family, children and youth in the direction of prevention of social orphanhood in Ukraine is defined; and the strategic social purpose of preventive work with family, children and youth on reduction of risks of social orphanhood, the purpose of social and pedagogical work on the prevention of social orphanhood in the territorial community of city in broad and narrow meanings, as well as the result of socio-pedagogical work on prevention of social orphanhood in TCC are detected. The conceptual content of target construct of prevention of social orphanhood in TCC is revealed which includes the concept: «urban community of social and pedagogical orientation, friendly to children and families» – «healthy family – safe family environment – responsible parenting» – «child welfare». The author notes that the ultimate goal of socio-pedagogical work on prevention of social orphanhood in the territorial community of city is strengthening of family and creation of favorable conditions for upbringing and development of a child in safe family environment, activating resources of both the city community, ensuring the best interests of a child through forming of conscious attitude to parenthood, and responsible attitude of parents to performance of their roles, responsibilities, parental functions in young people.

Проблема соціального сирітства набула особливої актуальності в Україні за останні десятиліття. Відсторонення або ухиляння батьків від виконання своїх обов’язків щодо неповнолітніх дітей зумовлено багатьма причинами. Серед основних найчастіше виділяють економічні негаразди, безробіття, бідність. Як наслідок – заробітчанство українців за межами держави. Це змушує багатьох з них залишати дітей на довгий час з іншими родичами.

Розсудовська, Л. М. Особливості профілактики соціального сирітства неблагополучних сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах : магістерська робота: 231 Соціальна робота / Л. М. Розсудовська ; керівник роботи Сила Т. І. ; Національний університет «Чернігівська політехніка», кафедра соціальної роботи. – Чернігів, 2020. – 107 с.
Магістерська робота присвячена дослідженню особливостей профілактики соціального сирітства неблагополучних сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах в установі надання соціальних послуг. В роботі уточнено зміст понять «неблагополучна сім’я»; проаналізовано літературні джерела щодо технологій та методів профілактики соціального сирітства неблагополучних сімей; виокремлено причин соціального сирітства; визначено критерiї, показники та рівні готовності соціального працівника до профілактики соціального сирітства; здійснено дослідження готовності соціального працівника до профілактики соціального сирітства неблагополучних сімей. Проведене експериментальне дослідження дозволило визначити критерії, показники та рівні (високий, середній, низький) готовності соціального працівника до профілактики соціального сирітства. Аналіз показників за результатами експерименту дав можливість визначити основні характеристики діяльності соціального працівника щодо здійснення профілактики соціального сирітства неблагополучних сімей. Виявлена кількість працівників, залучених до безпосередньої роботи з клієнтами, які мають високий рівень за професійним критерієм, але середній за діяльнісним і мотиваційними критеріями готовності до профілактики соціального сирітства, засвідчує необхідність зацікавлення працівників.
The master's thesis is devoted to the study of the features of prevention of social orphanhood of disadvantaged families who are in difficult life circumstances in the institution of social services. The paper clarifies the meaning of the concepts «troubled family»; the literature sources on technologies and methods of prevention of social orphanhood of disadvantaged families are analyzed; the causes of social orphanhood are singled out; criteria, indicators and levels of readiness of a social worker for the prevention of social orphanhood are determined; a study of the readiness of a social worker to prevent social orphanhood of disadvantaged families was carried out. The conducted experimental study allowed to determine the criteria, indicators and levels (high, medium, low) of the social worker's readiness for the prevention of social orphanhood. The analysis of indicators based on the results of the experiment made it possible to determine the main characteristics of the social worker's activities for the prevention of social orphanhood of disadvantaged families. The identified number of employees involved in direct work with clients who have a high level of professional criteria, but average in terms of activity and motivational criteria of readiness for the prevention of social orphanhood, indicates the need for employee interest.

В роботі розкрито сутність поняття соціального сирітства; досліджено зміст витоків і причин соціального сирітства; розглянуто напрями державної політики щодо соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; проаналізовано сучасний стан соціального сирітства в Україні; досліджено нормативно-правові засади державної політики з питань захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; розкрито існуючі проблеми законодавчого забезпечення соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; досліджено відношення суспільства до проблеми соціального сирітства; розроблено рекомендації щодо мотивації суспільства всиновлювати дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.
The essence of the concept of social orphanhood is revealed in the work; the content of the origins and causes of social orphanhood is studied; the directions of the state policy on social protection of orphans and children deprived of parental care are considered; the current state of social orphanhood in Ukraine is analyzed; the normative-legal bases of the state policy on the issues of protection of the rights of orphans and children deprived of parental care are studied; the existing problems of legislative provision of social protection of orphans and children deprived of parental care are revealed; the attitude of society to the problem of social orphanhood is studied; recommendations have been developed to motivate society to adopt orphans and children deprived of parental care.

Об’єктом дослідження є соціальна адаптація дітей-сиріт з інтелектуальними порушеннями. Предмет – особливості соціальної адаптації дітей-сиріт з інтелектуальними порушеннями легкого ступеня. Мета дослідження – розробити, обґрунтувати та експериментально перевірити модель психолого-педагогічного супроводу соціальної адаптації дітей-сиріт з інтелектуальними порушеннями легкого ступеня важкості. Магістерська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. У вступі обґрунтована актуальність дослідження, визначена мета та завдання дослідження. У першому розділі висвітлено теоретико-методологічні основи виховання дітей-сиріт: історію сирітства як соціальної проблеми, особливості соціальної адаптації дітей-сиріт як психолого-педагогічної проблеми, специфіка соціальної адаптації дітей з особливими освітніми потребами. У другому розділі розроблено та обґрунтовано методику вивчення соціальної адаптації дітей-сиріт з легким ступенем інтелектуальних порушень до соціального середовища: критерії, показники, інструментарій, подано характеристику рівнів соціальної адаптації обраної категорії дітей, представлено результати констатувального етапу дослідження. У третьому розділі теоретично обґрунтовано та експериментально перевірено модель соціальної адаптації дітей-сиріт із легким ступенем інтелектуальних порушень, результати її експериментального впровадження. У висновках узагальнено основні результати магістерського дослідження. Апробація результатів дослідження. Окремі результати дослідження було представлено на VІІІ Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих учених «Корекційна та інклюзивна освіта очима молодих науковців» (19 травня 2021 року, м. Суми); VІІ Міжнародна науково-практична конференція «Корекційно-реабілітаційна діяльність: стратегії розвитку у національному та світовому вимірі» (24 листопада 2021 р., м. Суми); Регіональний науково-практичний семінар зі спеціальної педагогіки «Новітні технології спеціальної педагогіки: проблеми, перспективи та шляхи розвитку» (18 червня 2021 р., м. Суми). Матеріали магістерського дослідження висвітлені у 2 публікаціях. Загальний обсяг роботи – 93 сторінки, з них – 82 сторінки основного тексту, 19 рисунків, 5 таблиць, 69 джерел.
The object of the study is the social adaptation of orphans with intellectual disabilities. The Subject – features of social adaptation of orphans with mild intellectual disabilities. The purpose of the study is to develop, substantiate and experimentally test the model of psychological and pedagogical support of social adaptation of orphans with intellectual disabilities of mild severity. The master's thesis consists of an introduction, three chapters, conclusions and a list of sources used. The introduction substantiates the relevance of the study, defines the purpose and objectives of the study. The first section highlights the theoretical and methodological foundations of raising orphans: the history of orphanhood as a social problem, features of social adaptation of orphans as a psychological and pedagogical problem, the specifics of social adaptation of children with special educational needs. The second section develops and substantiates the method of studying the social adaptation of orphans with mild intellectual disabilities to the social environment: criteria, indicators, tools, describes the levels of social adaptation of the selected category of children, presents the results of the ascertaining stage of the study. In the third section the model of social adaptation of orphans with a mild degree of intellectual disabilities, the results of its experimental implementation are theoretically substantiated and experimentally tested. The conclusions summarize the main results of the master's study. Approbation of research results. Some results of the study were presented at the VIII International Scientific and Practical Conference of Students, Postgraduates and Young Scientists "Corrective and Inclusive Education through the Eyes of Young Scientists" (May 19, 2021, Sumy); VII International Scientific and Practical Conference "Correctional and Rehabilitation Activities: Development Strategies in the National and World Dimensions" (November 24, 2021, Sumy); Regional scientific-practical seminar on special pedagogy "The latest technologies of special pedagogy: problems, prospects and ways of development" (June 18, 2021, Sumy). Materials of the master's research are covered in 2 publications.

Дегтярь А. О. Профілактика відмови від новонароджних дітй у жінок : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 231 "Соціальна робота" / наук. керівник О. В. Пономаренко. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 82 с.
EN : Qualification work: 82 pages, 3 tables, 90 sources, 3 appendices. Object of research: socio-pedagogical work with refusing mothers. Subject of research: socio-pedagogical technologies of work with refusing mothers. The purpose of the study: to test the effectiveness of technologies of socio-pedagogical work with women who have abandoned a newborn child. Research methods: theoretical: generalization, abstraction, analysis and synthesis, study of literary legal documents and other sources of literature on the research problem; empirical: observations, comparisons, surveys, namely testing and questionnaires, the method of expert assessments and the biographical method; The practical significance of the study: is that based on the studied features of working with refusing mothers, we have developed recommendations for professionals working with mothers who refuse newborns in the maternity hospital, forming the purpose, directions, objectives, principles of working with this category customers. The materials and results of the study can be used in the practical activities of specialized services and centers that work with refusing mothers, as well as in the process of professional training of social educators, social workers in order to form their readiness to work with this category.
UA : Кваліфікаційна робота: 82 с., 3 таблиці, 90 джерел, 3 додатки. Об’єкт дослідження: соціально-педагогічна робота з матерями-відмовницями. Предмет дослідження: соціально-педагогічні технології роботи з матерями-відмовницями. Мета дослідження: перевірити ефективність технологій соціально-педагогічної роботи з жінками, що відмовилися від новонародженої дитини. Методи дослідження: теоретичні: узагальнення, абстрагування, аналіз і синтез, вивчення літературних нормативно-правових документів та інших джерел літератури відносно досліджуваної проблеми; емпіричні: спостереження, порівняння, опитування, а саме тестування та анкетування, метод експертних оцінок та біографічний метод; Практичне значення дослідження: полягає в тому, що на підставі вивчених особливостей роботи з матерями-відмовницями ми розробили рекомендації для фахівців, що працюють з матерями, які відмовляються від новонароджених дітей у пологовому будинку, сформувавши мету, напрямки, завдання, принципи роботи з даною категорією клієнтів. Матеріали й результати дослідження можуть бути використані в практичній діяльності спеціалізованих служб і центрів, які працюють з матерями-відмовницями, а також в процесі професійного навчання соціальних педагогів, соціальних працівників з метою формування в них готовності до роботи з даною категорією.

Гурова Л. Н. Соціально-педагогічна робота з дітьми-сиротами та дітьми, які залишилися без батьківського піклування в навчально-реабілітаційому центрі : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 231 "Соціальна робота: соціальна педагогіка" / наук. керівник Н. В. Заверико. Запоріжжя : ЗНУ, 2020. 101 с.
UA : Кваліфікаційна робота: 101 с., 5 таблиць, 1 рисунок, 122 джерел, 10 додатків. Об’єкт дослідження: особливості соціально-педагогічної роботи з дітьми-сиротами та дітьми, які залишились без батьківського піклування у реабілітаційному центрі. Предмет дослідження: зміст та технології роботи соціального педагога в закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Мета дослідження: теоретично обґрунтувати та апробувати програму роботи соціального педагога з дітьми-сиротами у Комунальному закладі освіти «Навчально-реабілітаційний центр №6» Дніпропетровської обласної ради. Теоретичне значення роботи полягає у конкретизації соціально-педагогічних уявлень про реабілітаційну роботу з дітьми з особливими потребами, які позбавлені батьківського піклування. Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що результати дослідження можуть бути використані педагогами, укладачами програм, концепцій, закладів для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування з особливими освітніми потребами; організаторами соціально-педагогічної діяльності; керівниками органів освіти у розбудові соціальної-педагогічної освіти з урахуванням сучасних вимог. Галузь використання: соціально-реабілітаційні центри, спеціальні школи-інтернати.
EN : The qualifying work consists of introduction, 2 parts, findings, list of literature (122 items), 10 addenda on 82 pages. The qualifying work volume is 201 pages long, 97 of them – main text. There are 5 tables and 1 illustration. The qualifying work gives theoretical observe and describes the experimental research of orphans, historical aspects and specific of education in rehabilitation center. It defines the conditions and content of social and pedagogical work with orphans with special educational needs. The research object: peculiarities of social and pedagogical work with orphans and children left without parental care in the educational rehabilitation center. The research subject: content and technologies of work of a social teacher in an institution for orphans and children deprived of parental care. The research purpose: theoretically substantiate and test the program of work of the social teacher with orphans in the Municipal Educational Rehabilitation Center № 6 of the Dnipropetrovsk Regional Council. The research tasks are: 1) to generalize characteristic of social pedagogical work with orphans in the context of public development in Ukraine; 2) to define problems of social pedagogical work with orphans; 3) to observe the concepts: «social orphans», «social rehabilitation center», «social adaptation», «social diagnostics», «technology»; 4) to characterize social pedagogical practice in an institution for orphans and children deprived of parental care; 5) to analyze conditions and peculiarities of work of the social teacher with orphans and children deprived of parental care in the Municipal Educational Rehabilitation Center № 6 of the Dnipropetrovsk Regional Council; 6) to found and test program of social pedagogical work with orphans.

Економічні, соціальні та політичні кризи в державі чинять негативний вплив на функціонування інституту сім’ї, унаслідок чого актуалізується проблема профілактики такого негативного соціального явища, як соціальне сирітство. У контексті цієї проблеми визначальним ресурсом профілактики, насамперед, є державна сімейна політика. Відповідно до цього, дослідження спрямоване на розкриття сутності поняття соціального сирітства, характеристику змісту та ефективності вітчизняної державної сімейної політики щодо профілактики цього феномену, аналіз вітчизняної та зарубіжної системи запобігання збільшенню кількості дітей, позбавлених батьківського піклування. У дипломній роботі розкривається зміст універсальної моделі профілактики соціального сирітства та охарактеризовано пілотний досвід щодо уникнення цього явища на прикладі реалізації I етапу «Національної стратегії реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки» в Житомирській області. Також, у дослідженні сформульовано рекомендації щодо підвищення ефективності системи профілактики відповідно до рівнів її здійснення: планування та реалізації. Дипломна робота складається зі вступу, двох розділів, шести підрозділів, висновків, списку використаних джерел та додатків.
Economic, social and political crises in the country have a negative impact on the functioning of the family, as a result, the problem of prevention of such a negative social phenomenon as social orphanhood becomes relevant. In the context of this problem, the defining resource of prevention is, first of all, the state family policy. Accordingly, the study aims to reveal the essence of the concept of social orphanhood, to characterize the content and effectiveness of domestic state family policy to prevent this phenomenon, analysis of domestic and foreign systems to prevent an increase in the number of children deprived of parental care. Thesis reveals the content of the universal model of prevention of social orphanhood and describes the pilot experience of avoiding this phenomenon on the example of the implementation of the first stage «National strategy for reforming the system of institutional care and upbringing of children for 2017-2026» in the Zhytomyr region. The study also formulates recommendations for improving the efficiency of prevention systems in accordance with the levels of its implementation: planning and realization. Thesis consists of an introduction, two sections, six sections, conclusions, list of sources and appendices.

Борисенко Д. Р. Теоретичні та практичні аспекти захисту прав дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування : кваліфікаційна робота магістра спеціальності 081 "Право" / наук. керівник О. О. Щипанова. Зaпорiжжя : ЗНУ, 2020. 110 c.
UA : Робота викладена 110 сторінках друкованого тексту. Перелік посилань включає 100 джерел. Охорона дитинства в Україні визначена як стратегічний загальнонаціональний пріоритет, який заключається у створенні належних умов для розвитку дитинства, гарантуванні та забезпеченні реалізації прав дитини. Під час ратифікації Конвенції Організації об’єднаних націй про права дитини, Україна зобов’язалася дотримуватися наступних фундаментальних принципів у сфері захисту дітей: пріоритетність інтересів дітей; забезпечення прав дітей на повноцінне життя у суспільстві; залучення до життя спільноти; неприсутність дискримінації. В Україні, у зв’язку із пониженням життєвого рівня населення, нестабільною ситуацією в країні, соціальною напруженістю у суспільстві, світоглядною невизначеністю існують такі верстви дитячого населення як діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування. Саме зазначені чинники посилили проблему дитячого сирітства в Україні, їх бездоглядності й безпритульності. В умовах девальвації моральних цінностей, різкого зниження життєвого рівня населення, спонукали до збільшення кількість дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У нових соціально-економічних умовах проблеми захисту прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не тільки не втратили своєї актуальності, а й набули особливої гостроти. Треба наголосити, що сьогодні в Україні нараховується понад 324 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. На профілактичному обліку служб у справах дітей перебуває майже 250 тис. дітей, які бродяжать та жебракують. Щорічно в притулках перебуває від 35 до 40 тис. дітей. Майже 30 тис. дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, потребують соціального сприяння та матеріального забезпечення. В Україні кожна десята дитина, яка перебуває під опікою держави не має рідних. За офіційною статистикою Департаменту з питань захисту прав дітей та усиновлення Міністерства соціальної політики, на 1 січня 2019 в Україні 78 485 дітей-сиріт, де 25–28 % – сироти, інші – діти, сироти за живих батьків та діти, позбавлені батьківського піклування. Зокрема, із загальної кількості понад 63 918 дітей перебувають під опікою найближчих родичів, водночас 29 000 діти – із родин, які опинилися у складних життєвих обставинах, але можуть виховувати дітей, відтак в інтернатних закладах залишаються близько 7 600 дітей. Мета дослідження полягає у повному та всебічному вивчені наукових праць, міжнародного досвіду, чинного законодавства України та виходячи за вивченого сформулювати наукові висновки щодо захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, які виникають у сфері захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Предметом дослідження є теоретичні та практичні аспекти захисту прав дітей-сиріт та дітей позбавлених батьківського піклування.
EN : The work is outlined in 110 pages of printed text. The list of links includes 100 sources. Childcare in Ukraine has been identified as a strategic nationwide priority, which is to create the right conditions for childhood development, to guarantee and ensure the realization of the rights of the child. In ratifying the United Nations Convention on the Rights of the Child, Ukraine committed itself to upholding the following fundamental principles in the field of child protection: the priority of the interests of children; ensuring the rights of children to a full life in society; involvement in community life; non-discrimination. In Ukraine, due to the declining standard of living, unstable situation in the country, social tensions in society, ideological uncertainty, there are such strata of the child population as orphans and children deprived of parental care. These factors exacerbated the problem of orphaned children in Ukraine, their homelessness and homelessness. In the context of devaluation of moral values, a sharp decrease in the standard of living of the population, the number of orphans and children deprived of parental care was increased. In the new socio-economic conditions, the problems of protecting the rights of orphans and children deprived of parental care have not only lost their relevance but also become particularly acute. It should be emphasized that in Ukraine today there are more than 324 thousand orphans and children deprived of parental care. There are nearly 250,000 wandering and begging children on record for child services. There are between 35 and 40 thousand children annually in shelters. Nearly 30,000 orphans and children deprived of parental care need social assistance and financial support. In Ukraine, every tenth child in the care of the state has no relatives. According to official statistics from the Department for the Protection of Children's Rights and Adoption of the Ministry of Social Policy, as of January 1, 2019 in Ukraine 78 485 orphans, where 25-28% are orphans, others are children, orphans for living parents and children deprived of parental care. In particular, more than 63,918 children are under the care of their closest relatives, while at the same time 29,000 children are from families who have found themselves in difficult life circumstances but can raise children, so about 7,600 children remain in residential care. The purpose of the study is to fully and comprehensively study the scientific works, international experience, the current legislation of Ukraine and to formulate scientific conclusions on the protection of orphans and children deprived of parental care. The subject of the study is the social relations that arise in the field of protection of orphans and children deprived of parental care. The subject of the study is theoretical and practical aspects of protection of the rights of orphans and children deprived of parental care.

У статті досліджується проблема відображення етико-естетичних принципів народу в соціально-побутовій пісенності заробітчанської тематики. Суспільно-побутова (станова) пісня конденсує в собі народні оцінки суспільних явищ та репрезентує систематизоване, узагальнене сприйняття представників різних соціальних груп . Акцентовано на синкретичному поєднанні етичного та естетичного в фольклорному тексті та філософсько-психологічному характері заробітчанського фольклору. У бурлацькій та сирітсько-наймитській пісні якнайкраще репрезентовані народні уявлення про залежність долі людини від її соціальної та економічної приналежності, специфічно потрактовано категорію свободи. Осмислення ролі та поведінки цих соціальних типів підпорядковане побутуванням у народі традиційних уявлень про активність, значимість особистості, сформованих в козацькому середовищі. Тип козака як ідеального чоловіка, що вирішує глобальні суспільні завдання, відповідального за долю країни, диктує народні оцінки, зумовлені високими вимогами щодо діяльності особистості. Емігрантська пісенність – одна з найцікавіших гілок заробітчанського фольклору, оскільки відображає світогляд особистості, яка перебуває в соціальних та етнографічних умовах, відмінних від усталених, унормованих. Емігрантська пісня утверджує народне переконання в тому, що людина, позбавлена рідного мікрокосму, стає національно та морально дезорієнтованою, загубленою, втрачає ознаки своєї духовної сутності. Вміння цінувати рідне, традиційне набирає в емігрантській пісенності моральної валідності, в той час як бажання залишити рідну домівку, навіть із причин цілком вмотивованих, викликає в народному середовищі негативну оцінку. Образ батьківщини набуває рис ідеалізації, чужина часто осмислюється через концепт «неволя». Побутові деталі, рідні краєвиди, усталені, унормовані традиційні стосунки між людьми набувають особливого значення, стають естетичною потребою емігранта. Роздуми про важливість забезпечення духовних та матеріальних потреб особистості в мовах рідної країни, необхідність суспільної активності у власній державі – провідні в емігрантській пісенності.