Journal articles on the topic 'Синтез водню'

Ефективний і безпечний спосіб зберігання водню - це його хімічне зв'язування в металогідридах. Незважаючи на те, що вчені приділяють велику увагу гідриду магнію, він ще не знайшов широке застосування в якості акумулятора водню для автомобільної промисловості через високу температуру (300 °C при 0,1 МПа H2) і повільну кінетику дисоціації. У даній роботі досліджена можливість зниження температури, поліпшення кінетики розкладу стехіометричного гідриду MgH2 за рахунок його комплексного легування Fe і Y з застосуванням методу реактивного механохімічного сплавлення (РМС). Були синтезовані механічні сплави Mg + 10% ваг. Fe + 5% ваг. Y (МС1) і Mg + 10% ваг. Fe (МС2) і досліджено їх фазовий склад, мікроструктуру, водородосорбційні властивості, термічну стабільність і кінетику десорбції водню з використанням методів рентгенівської дифракції (XRD), скануючої електронної мікроскопії (SEM) і термодесорбційної спектроскопії (TDS). Для оцінки впливу комплексного легування на температуру розкладу і термостабільність фази MgH2 отримані ізобари десорбції водню при першому нагріванні після синтезу РМС зразків механічних сплавів і після подальшого їх циклічного гідрування з газової фази. Всі ізобари отримані при тиску водню в реакторі 0,1 МПа і швидкості нагріву зразка 30/ хв. і використані для визначення як температури початку десорбції водню (Тпоч.) з гідридної фази MgH2 МС, так і температури Тмакс., що відповідає максимальній швидкості виділення водню. Кінетичні криві десорбції водню з механічних сплавів-композитів отримані при постійному тиску водню 0,1 МПа в реакторі і температурах 310 і 330 °С і були використані для визначення як часу виділення половини кількості водню (τ1/2), так і загальної кількості виходу водню (τп) з МС. Встановлено, що додавання Fe і Y до магнію призводить до значного поліпшення кінетики десорбції водню з гидридної фази MgH2, про що свідчить значне зменшення (в 15 і 6 разів) часу виділення з неї половини і всього водню при 330 0С. Розроблені матеріали можуть знайти практичне використання в стаціонарних умовах їх застосування.Бібл. 48, табл.2, рис. 9.

Визначено властивості гранульованого доменного шлаку «АрселорМіттал Кривий Ріг», що зумовлюють його сорбційну активність. У складі фракцій шлаку ідентифіковані мінерали: окерманіт Ca2MgSi2O7, геленіт Ca2Al(Al,Si)2O7, ранкініт Ca3Si2O7, псевдоволластоніт CaSiO3, мервініт Ca3MgSi2O8, мікроклін КAlSi3O8, кальцит CaCO3, ольдгаміт CaS з вмістом алюмосилікатів кальцію і магнію > 50 %. Деякі фази знаходяться в аморфному сорбційно-активному стані. Показана доцільність активації водою протягом 1 доби, в результаті якої на поверхні утворюються і дисоціюють гідроксильні і гідрофільні силанольні групи з формуванням негативного заряду поверхні шлакових частинок, що характерно для алюмосилікатів Са і Mg, а також мінералів кальциту і ольдгаміту. Форма ізотерми адсорбції свідчить про утворення полімолекулярних шарів органічного барвника метиленового синього (МС), що збільшує ефективність шлакового сорбенту. Величина адсорбції МС не менш 2 мг/г. Показано відсутність десорбції МС з шлаку, що забезпечує безпеку як захоронення відпрацьованого сорбенту, так і його утилізації в якості наповнювача будівельних матеріалів. Доведено радіаційну безпеку шлаку. Питома ефективна активність фракцій шлаку не перевищує 370 Бк/кг, що дозволяє його використання в якості технічних матеріалів без обмежень. Запропоновано технологічну схему адсорбційної очистки стічних вод підприємств органічного синтезу і текстильної промисловості, що містять органічні барвники, за допомогою шлакового сорбенту.Стадії технологічного процесу: надходження шлаку з відвалу, аналіз мінерального складу шлаку, водна активація шлаку, статична сорбція барвників в відстійнику, подальша утилізація шлаку і надходження очищених вод в первинне виробництво. Технологія передбачає видалення органічних барвників із стічних вод і їх повторне використання, що забезпечує замкнутість циклу оборотного водоспоживання, відсутність витрат хімічних реагентів на активацію шлакового сорбенту, поліпшення екологічної ситуації в місцях розташування шлакових відвалів за рахунок використання шлаків в якості сорбентів.

Водно-мучные смеси со значительно клейстеризованным крахмалом (заварки) позволяют улучшить органолептические характеристики хлеба, особенно при использовании муки с пониженной сахарообразующей способностью. В связи с этим возникла необходимость различать водно-мучные смеси, подвергавшиеся или не подвергавшиеся нагреванию. В основу идентификации заварок было положено изменение свойств крахмала. В статье приведены результаты исследования поврежденного при заваривании крахмала, содержащегося в водно-мучных смесях, приготовленных с использованием ржаной муки, ферментированного солода и пророщенного зерна ржи. Установлено, что для водно-мучных смесей без крупных (более 3 мм) включений информация о вязкости позволяет судить о степени клейстеризации крахмала. Показано изменение динамической вязкости водно-мучных смесей в процессе их хранения. Для незаваренных полуфабрикатов при градиенте напряжения на срез 10 с-1 характерна динамическая вязкость менее 12 Па с, а для заваренных — более 30 Па с. Клейстеризованный крахмал образует с йодом синее окрашивание. Показано, что в некоторых случаях заваренные и незаваренные водно-мучные смеси идентично окрашиваются йодом, поэтому был разработан метод анализа, основанный на сравнении одной и той же водно-мучной смеси в изначальном состоянии и после повторного заваривания. При клейстеризации происходит набухание и разрушение зерен крахмала. Показано, что для водно-мучных смесей на основе ржаной муки оптимальной для визуальной оценки является кратность увеличения от 150х до 300х. На представленных фотографиях показано, что микроскопирование позволяет различать заваренные и незаваренные мучные полуфабрикаты.

Исследована первая стадия получения низкомолекулярного гепарина (эноксапарина) методом гидролитической деполимеризации нефракционированного гепарина, которая заключается в химическом взаимодействии исходного гепарина с хлоридом бензетония в водно-солевых (NaCl) растворах. Показано, что с повышением концентрации хлорида натрия у нефракционированного гепарина определяется большее количество кислотных эквивалентов. Вероятно, это связано с влиянием ионной силы раствора на конформацию макромолекулы гепарина, что подтверждается данными метода динамического рассеяния света. Средний размер наблюдаемых центров светорассеяния в водных растворах гепарина падает с увеличением концентрации хлорида натрия. Показано, что для ускорения очистки гепарината бензетония от исходных реагентов, а также для снижения количества промывных вод целесообразно применять промывание водой, а не растворами хлорида натрия, а также использовать ультразвуковую обработку. Состав полученных и очищенных образцов гепарината бензетония подтвержден методом 1H ЯМР.

Наведено результати експериментальних досліджень у межах структури Maniitsoq на південному заході Гренландії, а також у прилеглих до неї районах. Дослідження рекогносцирувального характеру з використанням частотно-резонансних методів обробки супутникових знімків і фотознімків проведені з метою підтвердження ендогенної (не імпактної) природи структури Maniitsoq, встановленої за результатами геолого-геохімічних досліджень. У процесі обробки супутникового знімка району розташування структури в її межах виявлено вулканічний комплекс з коренем на глибині 723 км, заповнений ультрамафічними породами, що є додатковим аргументом на користь ендогенної природи її походження. Положення кореня вулкана на глибині 723 км свідчить про давній вік структури. На обстеженій ділянці водневої дегазації, розташованій поруч зі структурою Maniitsoq, виявлено базальтовий вулкан з коренем на глибині 99 км і верхньою межею на глибині 15 м. Відгуки на частотах водню з базальтів почали фіксуватися з глибини 25 м, а живої води — з глибини 33 м. Результати обстеження ділянки свідчать про доцільність проведення в її межах детальних досліджень з метою оцінки перспектив організації заходів з видобутку природного водню, а також збагаченої воднем (цілющої) води. У межах трьох обстежених ділянок встановлено наявність вулканів, заповнених ультрамафічними породами, і зареєстровані сигнали на частотах технічних мікроалмазів — лонсдейлітів. Оскільки відгуки на частотах лонсдейлітів фіксуються практично в кожному випадку реєстрації сигналів від ультрамафічних порід, можна зробити висновок, що у вулканах ультрамафічних порід створюються умови для синтезу лонсдейлітів у глибинних інтервалах розрізу. У результаті обробки супутникового знімка південної частини Гренландії виявлені вулканічні структури з коренями на глибині 99 км, заповнені доломітами і мергелями, а також вулкан кременистих порід з коренем на глибині 723 км. Виявлення під час рекогносцирувальних досліджень численних вулканічних комплексів, заповнених осадовими, метаморфічними і магматичними породами різного складу, можна вважати важливим аргументом на користь вулканічної моделі формування зовнішнього вигляду планети Земля, а також родовищ корисних копалин. Результати досліджень свідчать про те, що мобільна прямопошукова технологія частотно-резонансної обробки супутникових знімків і фотознімків може бути використана для вивчення глибинної будови та визначення (встановлення) генезису кільцевих структур, вивчення вулканічних комплексів різного типу, а також пошуків горючих і рудних корисних копалин у різних регіонах земної кулі.

Вступ. Свинець, як і всі важкі метали, є протоплазматичною отрутою, що викликає зміни в усіх органах та тканинах. Потрапляючи в організм, він порушує ферментативні реакції, пригнічує імунобіологічну резистентність організму, синтез білків, ліпідів, вуглеводів та їх метаболізм. Порушення обміну ліпідів та ліпопротеїнів відіграє важливу роль у різних патологічних процесах, сприяє розвитку серцево-судинних захворювань, захворювань печінки, нирок та ін. Мета дослідження – вивчити комбіновану дію солей важких металів (Плюмбуму і Купруму) та фосфорорганічного пестициду раундапу на показники ліпідного обміну в плазмі крові щурів. Методи дослідження. Досліди проводили на лабораторних нелінійних білих статевозрілих щурах-самцях, яким внутрішньошлунково протягом 30-ти днів вводили водні розчини Плюмбум ацетату, Купрум сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу). Порушення ліпідного обміну в уражених тварин визначали за зміною у сироватці крові загальних ліпідів, тригліцеридів, загального холестеролу, ліпопротеїнів високої та низької щільності. Результати й обговорення. Встановлено, що при введенні щурам водних розчинів Плюмбум ацетату, Купрум сульфату і раундапу в комбінації та окремо призвело до зниження в плазмі крові уражених тварин вмісту ліпопротеїнів високої щільності, тригліцеридів, підвищення вмісту загальних ліпідів, загального холестеролу та ліпопротеїнів низької щільності. Висновок. Введення щурам Плюмбум ацетату, Купрум сульфату і раундапу призвело до порушення показників ліпідного обміну в крові тварин.

Наностержни оксида цинка синтезированы гидротермальным методом. Проведена обработка полученных образцов в водно-спиртовом растворе станната калия и мочевины при 170°С в течение 30 и 60 минут. В результате получены наноструктуры Zn - Sn - O. Химический состав поверхности образцов ZnO и Zn - Sn - O исследован с помощью рентгеновской фотоэлектронной спектроскопии. Проанализирована их чувствительность к парам изопропилового спирта (1000 мд) при температурах 120 °С, 180°С, 250 °С. Показано перераспределение электронной плотности при формировании композитных наноструктур Zn - Sn - O, проявляющееся в химическом сдвиге пиков O1s и Zn2p. Это свидетельствует о перестроении химических связей при замещении атомов цинка оловом. Обнаружено, что чувствительность композитных структур к парам изопропилового спирта значительно превышает чувствительность ZnO во всем исследуемом температурном диапазоне. Улучшение газочувствительных свойств связано с наличием в образцах системы Zn - Sn - O поверхностных центров различного типа, принимающих участие в адсорбции и окислении изопропилового спирта. Zinc oxide nanorods were synthesized by the hydrothermal method. The obtained samples were processed in an aqueous-alcohol solution of potassium stannate and urea at 170 °C during different times. As a result, Zn - Sn - O nanostructures were obtained. The surface chemical composition of ZnO and Zn - Sn - O was studied using the X-ray photoelectron spectroscopy. Its sensitivity to vapors of isopropyl alcohol (1000 ppm) at 120 °C, 180 °C, 250 °C was analyzed. The electron density redistribution during the Zn - Sn - O composite nanostructures formation manifests itself in the chemical shift of the O1s and Zn2p peaks. It confirm the rearrangement of chemical bonds when zinc atoms are replaced by tin ones. It was found that the sensitivity of composite structures to isopropyl alcohol vapors significantly exceeds that of ZnO in the entire temperature range under study. The improvement of gas-sensitive properties is associated with the presence of various types of surface centers in the Zn - Sn - O samples that participate in the adsorption and oxidation of isopropyl alcohol.

Вода - основа всього живого на планеті. Водні розчини необхідні для забезпечення потреб промисловості, сільського господарства, побутових потреб. Вода при виготовленні лік повинна відповідати певним нормам, має бути дистильованою. Мета ведення процесу підготовки води при виготовленні лік – отримання готової очищеної води із заданими показниками якості. Високої ефективності процесу підготовки води можна досягти лише при автоматизації цього процесу. Всі існуючі розробки в сфері автоматизації підготовки води не задовольняють сучасним вимогам до якості готового продукту. В ОНАХТ, на кафедрі АТПіРС розроблено новий підхід до автоматизації підготовки води з метою забезпечення її високої якості. Результати структурно-параметричного синтезу і аналізу розробленої САУ підтверджують переваги запропонованого підходу, а саме високу динамічну точність управління процесом. Побудована автономна САР забезпечує високу якість готового продукту. Розроблена проектна документація відображає всі особливості і переваги запропонованого способу управління. Розроблене АРМ оператора-технолога і наладчика САУ в SCADA-системі дозволяє зручно і ефективно спостерігати та керувати ходом процесом підготовки води. Подальший розвиток питання автоматизації управління процесом підготовки води знайде в магістерській випускній роботі.

Размерные эффекты существенно меняют состояние и физико-химические свойства дисперсных систем. Особенности химических процессов, протекающих в малых (нано-, пико-, фемтолитровых) объемах, важны для технологий получения уникальных материалов. Целью работы явилось экспериментальное подтверждение размерных эффектов при химических процессах в малых объёмах и их интерпретация на основе представлений химической термодинамики.Объектом исследования были реакции органического синтеза, проводимые в ансамблях сидячих капель водных растворов органических соединений, с участием газовой среды. Для наблюдения использовались методы оптической микроскопии с цифровой обработкой изображений. Эксперименты однозначно демонстрируют влияние геометрических параметров (радиус, краевой угол) на кинетику фазовых и химических превращений в полидисперсных ансамблях сидячих капель органических и водно-органических смесей, взаимодействующих с летучими реагентами в газовой среде. Эти особенности проявляются в кинетике изменения размеров капель иморфологии продуктов, полученных при их испарении.Интерпретация размерных эффектов в рамках равновесной химической термодинамики объясняет смещение химического равновесия и изменение скорости реакции. Описаны равновесные условия, возникающие в каплях разного объёма при массообмене с газовой фазой. Утверждается, что важнейшим фактором в процессах органического синтеза с использованием спрей технологий является высокая поверхностная активность органических веществ. Понимание и практическое применение этих особенностей позволяет регулировать скорость реакций, улучшать взаимную растворимость ограниченно смешивающихся реагентов, влиять на состав и свойстваконечного продукта ЛИТЕРАТУРА 1. Третьяков Ю. Д., Лукашин А. В., Елисеев А. А. Синтез функциональных нанокомпозитов на ос-нове твердофазных нанореакторов. Успехи химии. 2004;73(9): 974–98. Режим доступа: https://elibrary.ru/item.asp?id=90834182. Nanoreactor Engineering for Life Sciences and Medicine. Ostafin A., Landfester K. (eds.). AR Techhouse; 2009. 283 p.3. Chen C., Chen Z., Zeng X., Fang X., Zhang Z. Fabrication and characterization of nanocapsulescontaining n-dodecanol by miniemulsion polymerization using interfacial redox initiation. Colloid PolymSci. 2012;290(4): 307–314. DOI: http://dx.doi.org/10.1007/s00396-011-2545-24. Vriezema D. M., Garcia P. M. L., Sancho Oltra N., Hatzakis N. S., Kuiper S. M., Nolte R. J. M., et al. Positionalassembly of enzymes in polymersome nanoreactors for cascade reactions. Angew Chemie Int Ed.2007;46(39): 7378–7382. DOI: https://doi.org/10.1002/anie.2007011255. Wheeler A. Reaction rates and selectivity in catalyst pores. Advances in Catalysis. 1951;3: 249–327.DOI: https://doi.org/10.1016/S0360-0564(08)60109-16. Жукалин Д. А. Капельный реактор в нанотехнологиях. Конденсированные среды и межфазныеграницы. 2018;20(1): 66–74. DOI: https://doi.org/10.17308/kcmf.2018.20/4787. Jambovane S. R., Nune S. K., Kelly R. T., Mc-Grail B. P., Wang Z., Nandasiri M. I., et al. Continuous,one-pot synthesis and post-synthetic modification of nanoMOFs using droplet nanoreactors. Sci. Rep.2016;6: 36657-9. DOI: https://doi.org/10.1038/srep366578. Пенязьков О. Г., Саверченко В. И., Фисенко С. П. Особенности низкотемпературного синте-за наночастиц при испарении фемтолитровых капель раствора при пониженном давлении. Инженерно-физический журнал. 2014;87(4): 772–777. Режим доступа: https://elibrary.ru/item.asp?id=217309299. Jaworski R., Pawlowski L., Pierlot C., Roudet F., Kozerski S., Petit F. Recent developments in suspensionplasma sprayed titanium oxide and hydroxyapatite coatings. J. Therm. Spray. Technol. 2010;19(1–2):240–247. DOI: https://doi.org/10.1007/s11666-009-9425-z10. Al-Hamdani K. S., Murray J. W., Hussain T., Clare A. T. Heat-treatment and mechanical propertiesof cold-sprayed high strength Al alloys from satellited feedstocks. Surf. Coatings. Technol. 2019;374: 21–31.DOI: https://doi.org/10.1016/j.surfcoat.2019.05.04311. Mesquita R. A., Barbosa C. A. High-speed steels produced by conventional casting, spray forming andpowder metallurgy. Mater. Sci. Forum. 2005;498–499: 244–50. DOI: https://doi.org/10.4028/www.scientific.net/MSF.498-499.24412. Бронштейн Л. М., Сидоров С. Н., Валецкий П. М. Наноструктурированные полимерныесистемы как нанореакторы для формирования наночастиц. Успехи химии. 2004;73(5): 542–558.Режим доступа: https://elibrary.ru/item.asp?id=908339913. Zheng X., Lv Y., Kuang Q., Zhu Z., Long X., Yang S. Close-packed colloidal SiO2 as a nanoreactor:Generalized synthesis of metal oxide mesoporous single crystals and mesocrystals. Chem. Mater.2014;26(19): 5700–5709. DOI: https://pubs.acs.org/doi/10.1021/cm502547514. Леньшина Н. А., Арсеньев М. В., Шурыгина М. П., Чесноков С. А., Абакумов Г. А. Фотовосстановление о-бензохинонового фрагмента в моно- и полихинонметакрилате и на поверхности порполимерной матицы. Химия высоких энергий. 2017;(3): 224–229. DOI: https://doi.org/10.7868/s002311931703009315. Wanning S., Süverkrüp R., Lamprecht A. Pharmaceutical spray freeze drying. Int. J. Pharm.2015;488(1–2): 136–153. DOI: https://doi.org/10.1016/j.ijpharm.2015.04.05316. Hergeth W., Jaeckle C., Krell M. Industrial process monitoring of polymerization and spray dryingprocesses. Polym. React. Eng. 2003;11(4): 663–714. DOI: https://doi.org/10.1081/PRE-12002636917. Sinha-Ray S. Spray in Polymer Processing. In: Basu S., Agarwal A., Mukhopadhyay A., Patel C. (eds)Droplet and Spray Transport: Paradigms and Applications. Energy, Environment, and Sustainability. Springer,Singapore; 2017. p. 31–54. DOI: https://doi.org/10.1007/978-981-10-7233-8_318. Akgün E., Hubbuch J., Wörner M. Perspectives of aerosol-photopolymerization: Nanoscale polymerparticles. Chem. Eng. Sci. 2013;101: 248–252. DOI: https://doi.org/10.1016/j.ces.2013.06.01019. Akgün E., Muntean A., Hubbuch J., Wörner M., Sangermano M. Cationic aerosol photopolymerization.Macromol. Mater. Eng. 2015;300(2): 136–139. DOI: https://doi.org/10.1002/mame.20140021120. Zhang Y., Suslick K. S. Synthesis of poly(3,4-ethylenedioxythiophene) microspheres by ultrasonicspray polymerization (USPo). Chem. Mater. 2015;27(22): 7559–7563. DOI: https://doi.org/10.1021/acs.chemmater.5b0342321. Zhang W., Cue B. W. (eds). Green techniques for organic synthesis and medicinal chemistry. Chichester,UK: John Wiley & Sons, Ltd; 2012. 842 p. DOI: https://doi.org/10.1002/978047071182822. Carné-Sánchez A., Imaz I., Cano-Sarabia M., Maspoch D. A spray-drying strategy for synthesis of nanoscale metal–organic frameworks and their assembly into hollow superstructures. Nat. Chem.2013;5(3): 203–211. DOI: https://doi.org/10.1038/nchem.156923. Федосеев В. Б, Федосеева Е. Н. Самоформирование ансамблей капель водно- органических иводно-полимерных растворов в парах летучих компонентов. Олигомеры-2019: Сборник трудовXVIII Международной конференции по химии и физикохимии олигомеров, 16–21 сентября 2019,Москва-Нижний Новгород-Черноголовка. Черноголовка: Издательство ИПХФ РАН; 2019. Пленарныелекции Т1. с. 218–235.24. Титаева Е. К., Федосеев В. Б. Особенности кристаллизации пересыщенного раствора в системах фемтолитрового объема. Кристаллография. 2014;59(3): 484–488. DOI: https://doi.org/10.7868/s002347611403022925. Федосеев В. Б., Федосеева Е. Н.. Состояния пересыщенного раствора в системах ограниченного размера. Письма в ЖЭТФ. 2013;97(7): 473 – 478. Режим доступа: http://www.jetpletters.ac.ru/ps/2005/article_30262.pdf26. Федосеев В. Б., Федосеева Е. Н. Размерные эффекты при фазовых превращениях в расслаива-ющихся системах. Журнал физической химии. 2014;88(3): 446–451. DOI: https://doi.org/10.7868/s004445371402008327. Федосеев В. Б., Федосеева Е. Н. Формирование би- и полимодальных распределений и неоствальдовское поведение дисперсных систем. Инженерно-физический журнал. 2019;92(5): 2229–2238. Режим доступа: https://elibrary.ru/item.asp?id=4123325028. Федосеева Е. Н., Федосеев В. Б. Неоствальдовское поведение дисперсных систем в процессахиспарения и кристаллизации капель водно-органических растворов. Журнал технической физики.2020;90(6): 879–885. DOI: https://doi.org/10.21883/jtf.2020.06.49270.23-1929. Ворожцов Н. Н. Основы синтеза промежуточных продуктов и красителей. М.-Л.: Государственное химико-техническое издательство ОНТИ; 1934. 540 с.30. Вигдорович В. И. Некоторые особенности свойств наноструктурированных материалов какучастников химических процессов. Конденсированные среды и межфазные границы. 2018;20(2):211–217. DOI: https://doi.org/10.17308/kcmf.2018.20/51231. Shishulin A. V., Fedoseev V. B. On some peculiarities of stratification of liquid solutions withinpores of fractal shape. J. Mol. Liq. 2019;278: 363–367. DOI: https://doi.org/10.1016/j.molliq.2019.01.05032. Шишулин А. В., Федосеев В. Б. О взаимной растворимости компонентов каталитической системы Pt–Au в частицах субмикронного размера. Кинетика и катализ. 2019;60(3): 334–338. DOI:https://doi.org/10.1134/s045388111903013433. Шишулин А. В, Шишулина А. В. Равновесный фазовый состав и взаимная растворимость компонентов в наночастицах фрактальной формы тяжелого псевдосплава W-Cr. Физико-химические аспекты изучения кластеров, наноструктур и наноматериалов. Тверь; 2019. с. 380–388. DOI: https://doi.org/10.26456/pcascnn/2019.11.380

Установлены закономерности разделения водно-солевых растворов фенилаланина методом электродиализа, выбраны условия эффективного и селективного выделения целевого компонента подбором мембраны с заданными свойствами. В состав модельного раствора, имитирующего производственные воды в технологии микробиологического синтеза, входила ароматическая аминокислота фенилаланин (0.05 М) и хлорид натрия (0.01 М). Использованы экспериментальные мембраны с различной массовой долей сульфокатионообменной смолы. Гетерогенные ионообменные мембраны получены горячим вальцеванием гомогенизированной смеси измельченного ионообменника с полиэтиленом. Транспортные характеристики и особенности переноса компонентов разной природы через экспериментальные мембраны исследовали в гальваностатическом режиме с использованием семисекционного электродиализатора при его горизонтальной ориентации. Установлено влияние содержания ионообменника в мембране на особенности транспорта ионов минеральной соли и аминокислоты, величины фактора разделения и степени деминерализации растворов. Показано, что изменение содержания сульфокатионообменника в мембранах от 45 до 70 масс.% при электродиализе смешанного раствора аминокислоты и минеральной соли позволяет в 1.5 раза увеличить скорость массопереноса минерального иона. Для всех экспериментальных мембран зависимости фактора разделения характеризуются экстремумами, приходящимися на интервал превышения величины предельного диффузионного тока ilim в 2-3 раза. Максимальная эффективность разделения установлена для катионообменной мембраны с содержанием смолы 70%. При превышении величины предельного диффузионного тока в 2 раза с ростом содержания смолы в мембране установлено увеличение фактора разделения в 1.5 раза. При этом степень деминерализации раствора для мембраны с максимальным содержанием ионообменника составляет 40-60%. Возможность практически полной деминерализации раствора для мембраны с содержанием смолы 70 масс. % установлена при превышении предельного тока в 6 раз. Выявлена роль электроконвекции в увеличении потерь целевого продукта аминокислоты при сверхпредельных токовых режимах электродиализа. Показано, что основной причиной роста переноса аминокислоты через сульфокатионообменную мембрану в интенсивных токовых режимах является электроконвективное перемешивание раствора на межфазной границе, негативно влияющее на процесс диссоциации воды и разрушающее барьерное действие примембранных слоев раствора с высоким значением показателя pH. Установлена возможность глубокой деминерализации водно-солевого раствора фенилаланина с потерями целевого продукта не более 0.2% при использовании мембраны с массовой долей сульфокатионообменной смолы 70 масс.% в интенсивных токовых режимах.

Вступ. Відомо, що вплив різних забруднювачів навколишнього середовища, таких, як важкі метали і фосфорорганічні сполуки, викликає різні зміни в організмі людини, які характеризуються вивільненням цитокінів, утворенням активних форм Оксигену, що пояснює виникнення різних імунологічних та запальних процесів. Іони важких металів можуть індукувати або пригнічувати синтез запальних та прозапальних цитокінів. На сьогодні комбінована дія важких металів і фосфорорганічних пестицидів на імунну сис­тему залишається недостатньо вивченою. Мета дослідження – вивчити вплив Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату в формі раундапу на стан імунної системи та вміст інтерлейкінів у щурів різного віку. Методи дослідження. Досліди проводили на лабораторних нелінійних білих щурах-самцях трьох вікових груп: статевонезрілих, статевозрілих і старих, яким внутрішньошлунково протягом 30-ти днів вводили водні розчини Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу). Стан імунної системи оцінювали за рівнем імуноглобулінів класів A, G, M, циркулюючих імунних комплексів та цитокінів у сироватці крові тварин. Результати й обговорення. Встановлено, що при введенні щурам водних розчинів Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу) в комбінації й окремо порушилось співвідношення імуноглобулінів та інтерлейкінів, підвищилась концентрація циркулюючих імунних комплексів у сироватці крові уражених тварин. При введенні досліджуваних ксенобіотиків окремо та в комбінації у тварин усіх вікових груп пригнічувалась гуморальна ланка імунітету, про що свідчили підвищення концентрації циркулюючих імунних комплексів та зниження вмісту імуноглобулінів, особливо в молодих і старих щурів. Результати досліджень показали, що при дії токсикантів у сироватці крові тварин усіх вікових груп збільшувалась концентрація інтерлейкіну-1β, інтерлейкіну-6, фактора некрозу пухлини-α та зменшувався вміст інтерлейкіну-4, інтерлейкіну-10. Інтоксикація Купруму сульфатом, Плюмбуму ацетатом і фосфорорганічним пестицидом супроводжувалася порушенням балансу цитокінів з переважанням прозапальних, розвитком запальних процесів, що може викликати функціональні та структурні ушкодження клітинних мембран і накопичення токсичних метаболітів. Висновок. Вплив Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і раундапу на запальні процеси призводить до пригнічення імунної системи тварин.

Изменения со стороны сердечно-сосудистой системы занимают одно из ведущих мест в клинике диффузного токсичного зоба (ДТЗ) и могут определять прогноз болезни. Индуктором системного воспаления у больных ДТЗ, который делает его течение тяжелым, может быть эндотоксин (ЭТ). Исходя из этого, целью данной работы было исследование гуморального, клеточного антиэндотоксинового иммунитета и уровня С-реактивного белка (СРБ) у больных ДТЗ с патологией сердца. Содержание антиэндотоксиновых антител и СРБ определяли методом твердофазного иммуноферментного анализа. Как антиген использовали ЭТ грамотрицательной энтеробактерии Escheriсhia coli K30 (09:K30:P12), выделенный из бактерийной биомассы методом водно-фенольной экстракции и дополнительно очищенный от примесей РНК обработкой цетавлоном (Serva, Германия). Рецепторы к ЭТ определяли методом проточной лазерной цитометрии с помощью двухцветного иммунофлюоресцентного анализа с использованием моноклональных антител анти-CD14-PE IOTest® (CD14) и конъюгата липополисахарида Escherichia coli K235 с флюоресцеинизотиоцианатом (ЭТ-Р). Для исследования было выделено 3 группы больных. В первую группу вошли 11 больных ДТЗ, которые не имеют патологии сердца, вторую группу составили 47 больных ДТЗ с эндокринной кардиомиопатией, осложненной аритмией, и третья группа — это 13 больных ДТЗ с сопутствующей ишемической болезнью сердца (ИБС). Контрольную группу составили 33 практически здоровых лица. Установлено, что у всех больных ДТЗ с патологией сердца наблюдается возможное снижение по сравнению с группой контроля анти-ЭТ-sIgА, анти-ЭТ-IgМ и анти-ЭТ-IG. Это сопровождается увеличением уровня СРБ в этих группах, особенно у больных ДТЗ с ИБС, у которых его уровень достоверно выше, чем в группе больных ДТЗ без патологии сердца. Анализ данных литературы и полученных нами результатов подтверждает гипотезу, согласно которой проникновение избыточного количества ЭТ в кровоток истощает резервы синтеза специфических антител, оказывает содействие усилению системной воспалительной реакции и возникновению у исследуемых больных характерной сердечной патологии, которая делает течение основного заболевания тяжелым.

Статья посвящена способу получения флороглюцина, представляющего интерес в качестве основы для конструирования лекарственных средств, полимеров различного назначения и малочувствительного взрывчатого вещества 1,3,5-триамино-2,4,6-тринитробензола. Современным и наиболее экологичным методом получения флороглюцина является каталитическое гидрирование 1,3,5-тринитробензола на палладиевом катализаторе до 1,3,5-триаминобензола и его последующий гидролиз. Использование палладиевых катализаторов позволяет проводить восстановление в мягких условиях, но их высокая стоимость обуславливает потребность в поиске путей снижения расхода палладия и, соответственно, себестоимости процесса. В данном исследовании показано, что использование 1 %-го Pd/сибунит (50 % к массе субстрата) в сочетании с водно-ацетоновым раствором в качестве среды при проведении гидрирования способствует более длительному сохранению активности катализатора. Установлено, что оптимальное соотношение ацетона и воды находится в диапазоне от 4:1 до 7:1. В этом случае может быть проведено до 20 циклов гидрирования без добавления свежего катализатора, за счет чего удается снизить расход палладия в три раза по сравнению с другими известными методиками. Кроме того, подход позволяет исключить из схемы синтеза токсичный растворитель метанол. Триаминобензол, полученный в ходе гидрирования, без выделения подвергается гидролизу в присутствии серной кислоты с образованием флороглюцина. Изучена зависимость выхода флороглюцина от мольного соотношения серной кислоты и тринитробензола. Установлено, что оптимальное соотношение серная кислота : тринитробензол составляет 2,0-2,4 моль/моль. Суммарный выход флороглюцина составляет 76 % в пересчете на тринитробензол. The study is concerned with a synthetic method for phloroglucinol that is of great concern as a scaffold for designing medicinal drugs, different-purpose polymers and the insensitive explosive 1,3,5-triamino-2,4,6-trinitrobenzene. The current and most eco-benign method for the synthesis of phloroglucinol is through catalytic hydrogenation of 1,3,5-trinitrobenzene over the Pd catalyst to 1,3,5-triaminobenzene followed by its hydrolysis. The use of Pd catalysts allows the reduction under mild conditions, but their high cost necessitates the need to find ways how to spare the Pd usage and, consequently, the process cost. Here we demonstrated that the use of 1% Pd/Sibunite (50% to substrate weight) combined with a water-acetone solution as the medium in hydrogenation allows the catalyst to keep active longer. The optimum acetone-to-water ratio was found to be between 4:1 and 7:1. In this case, as many as 20 hydrogenation runs can be done without a fresh catalyst added whereby the Pd usage can be lowered threefold when compared to the other common methods in use. Besides, this approach allows the toxic solvent methanol to be expelled from the synthetic protocol. Triaminobenzene resulting from the hydrogenation without isolation undergoes hydrolysis in the presence of sulfuric acid to furnish phloroglucinol. The relationship between the phloroglucinol yield and the molar ratio of sulfuric acid and trinitrobenzene was also explored. The optimum sulfuric acid-to-trinitrobenzene ratio was found to be 2.0-2.4 mol/mol. The overall yield of phloroglucinol was 76% on a trinitrobenzene basis.

В статье приводятся результаты исследований по синтезу четвертичных солей пиридина и хинолина взаимодействием последних с различными бром- и дибромалканами и изучению их защитныхпротивокоррозионных свойств по отношению к стали Ст.3 в водно-солевых-углеводородных и сероводородсодержащих системах. Установлено, что наилучшими защитными свойствами обладает соединения симметричной структуры. Степень защиты от коррозии при их концентрации 100 мг/л в водно-солевой-углеводородной среде составляет соответственно 87 и 93%, а в присутствии Н2S-73 и 84%.