To see the other types of publications on this topic, follow the link: Середовище освітнє.
Journal articles on the topic 'Середовище освітнє'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Середовище освітнє.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Kyslova, Mariia А., Serhii O. Semerikov, and Kateryna І. Slovak. "РОЗВИТОК МОБІЛЬНОГО НАВЧАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА ЯК ПРОБЛЕМА ТЕОРІЇ І МЕТОДИКИ ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТІ." Information Technologies and Learning Tools 42, no. 4 (August 24, 2014): 1–19. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v42i4.1104.
Full textAbstract:
У статті наведено аналіз понять «середовище», «інформаційне середовище», «інформаційне середовище ВНЗ», «освітній простір», «освітнє середовище», «освітнє середовище ВНЗ», «навчальне середовище», «мобільне навчальне середовище», «предметне мобільне навчальне середовище» і запропоновано таксономію середовищ. Виділено умови побудови предметних мобільних навчальних середовищ. Проаналізовано поняття «розвиток» і виділено основні ознаки розвитку. Встановлено властивості і характерні риси розвитку предметного мобільного навчального середовища з вищої математики у підготовці інженерів-електромеханіків, розроблено схему формування і модель розвитку такого середовища.
2
Rogulska, Oxana. "Особливості підготовки майбутніх учителів іноземної мови в умовах інформаційно-освітнього середовища закладів вищої освіти." Освітній простір України, no. 14 (December 21, 2018): 224–31. http://dx.doi.org/10.15330/esu.14.224-231.
Full textAbstract:
У статті розкрито доцільність створення та підтримки інформаційно-освітнього середовища закладів вищої освіти та проаналізовано погляди науковців щодо визначення поняття “інформаційно-освітнє середовище закладів вищої освіти”; схарактеризовано інформаційно-освітнє середовище Хмельницького національного університету та розкрито особливості підготовки майбутніх учителів іноземної мови в умовах інформаційно-освітнього середовища закладів вищої освіти. Доведено, що інформаційно-освітнє середовище має чималий потенціал для підвищення якості навчання майбутніх учителів іноземних мов та сприяє усвідомленню студентами особливостей майбутньої професійної діяльності, розвитку особистісних та професійно важливих якостей студентів, необхідних для успішного опанування майбутньої професії; побудові індивідуальних освітніх траєкторій; розвитку творчих здібностей.
3
ДРОБІН, Андрій. "ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ «ПРИРОДНИЧИХ НАУК»: ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2, no. 2 (2020): 50–59. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-50-59.
Full textAbstract:
У статті розглянуто проблему теоретико-методичних засад поняття освітнє середовище «Природничих наук». Зокрема проаналізовано підходи, висвітлені у дослідженнях провідних вітчизняних та зарубіжних науковців, змісту наукової категорії «освітнє середовище», яка розглядається через призму взаємопов'язаних елементів системи, що включає зовнішньо культурні та соціокультурні умови, предметно-просторове оточення, характер міжособистісної взаємодії та фактори навколишнього середовища. Встановлено, що поняття «освітнє середовище» має різні тлумачення, обумовлені підходами до визначення його змісту. Досліджено причини термінологічного різноманіття та варіативності поняття «освітнє середовище» у нормативних актах, науковій і педагогічній літературі та здійснено пояснення цього явища. Головним напрямом у статті є дослідження змісту поняття «освітнє середовище» в контексті запровадження експериментального інтегрованого курсу «Природничі науки» в закладах загальної середньої освіти та реалізації в ньому головного завдання освітньої галузі «Природознавство» – формування в здобувачів освіти природничо-наукової компетентності згідно з положеннями Державного стандарту базової та повної загальної середньої освіти. Запропоновано зміст та структуру освітнього середовища «Природничі науки» будувати на основі структурних елементів природничо-наукової компетентності та загальновизнаних наукових підходів до змісту наукової категорії «освітнє середовище». Структуру освітнього середовища «Природничих наук» у статті розглянуто через такі складники: інтегрований компетентнісний, який містить когнітивний, технологічний (діяльнісний), ціннісний та особистісний елементи; просторово-предметний та інформаційний. Структуру освітнього середовища «Природничих наук» представлено у вигляді схеми. Структуру освітнього середовища «Природничих наук» та її функціональність пов’язано зі сформульованими функціями, які воно має виконувати. Ефективність функціонування освітнього середовища «Природничих наук» пропоновано оцінювати за рівнем сформованості природничо-наукової компетентності здобувачів освіти як головної мети створення цього середовища. Ключові слова: освітнє середовище, навчальне середовище, «Природничі науки», освітнє середовище «Природничих наук», природничо-наукова компетентність, компетентність.
4
Bakhmat, Nataliia, and Liudmyla Sydoruk. "Формування сучасних уявлень про адаптивне освітнє середовище закладу вищої освіти." Освітній простір України, no. 15 (April 15, 2019): 17–25. http://dx.doi.org/10.15330/esu.15.17-25.
Full textAbstract:
У статті обгрунтовано необхідність формування адаптивного освітнього середовища закладу вищої освіти. На основі аналізу наукових праць охарактеризовано сутність поняття “адаптивне освітнє середовище закладу вищої освіти”. Визначено його основні характеристики і умови формування, розглянуто окремі аспекти реалізації. Зокрема, визначено, що їх застосування дозволяє підвищити якість навчання й підсилити освітні ефекти впровадження інноваційних педагогічних програм і методик, оскільки дає викладачам додаткові можливості для побудови індивідуальних освітніх траєкторій здобувачів вищої освіти, а також дозволяє автоматизувати цей процес.
5
Filipovych, Viktoriia Mykolaivna. "ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ ОСВІТНІХ СЕРЕДОВИЩ В КОНТЕКСТІ ЇХ РОЛІ У ФОРМУВАННІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИХ ЗДІБНОСТЕЙ." SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, no. 1(13) (2019): 71–78. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2019-1(13)-71-78.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Динамічний розвиток сучасного суспільства об’єктивно вимагає розширення гуманітарних знань щодо цілісного й всебічного розвитку людини. Це вказує на необхідність вивчення особливостей розумового розвитку підростаючого покоління в системі національної освіти, яка здійснює психолого-педагогічне управління розвитком молодої людини. Постановка проблеми. Виходячи з то, що в процесі розвитку під впливом середовища у людини відбуваються зміни в залежності від характеру цього середовища, виникає методологічна проблема розробки типології різних видів освітніх просторів і середовищ. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Середовище функціонування людини завжди суттєво позначається на її поведінці й активно впливає на інтелектуальний розвиток. Питанням організації креатитвного освітнього середовища присвячені роботи Дж. Гілфорда, Ковальчук В. У., Мажуль Л. М., Панова В. И., Полякової О. Б., Резвана О. О., Семенова І. М., Соловйової Н. В., Холодної М. О., Тихомирової Р. М., Толочек В. О., Шубіної І. В., Шумакової І. А. та ін. Постановка завдання. Аналіз філософсько-психологічної літератури та здійснення огляду основних наукових шкіл щодо їх поглядів на роль освітнього середовища у формуванні інтелектуальних здібностей. Виклад основного матеріалу. Освітній простір, у центрі якого знаходиться людина, розглядається як сукупність усіх зусиль, спрямованих на реалізацію мети освіти. Він являє собою одну зі сфер спільного простору життєдіяльності людини, що знаходиться в системі безперервної освіти. Головне завдання освіти – не формування людини за заданими зразками, а допомога в самореалізації, в розкритті та розвитку особистісного потенціалу, в прийнятті та освоєнні власної волі і відповідальності за життєві вибори, в розкритті й розвитку сутності людини, її позитивного потенціалу. Висновки. Останнім часом інтенсивно розвивається організаційно-середовищний підхід до соціальних процесів, з поміжних різноманітних освітніх середовищ. Так, мегасередовищем є функціонуюча в країні система безперервної професійної освіти та інформаційні ресурси Інтернету, макросередовищем – освітнє середовище профільного навчального закладу й навчальний процес у ньому. В якості мікросередовища виступають навчальні потоки й групи, предметні програми й курси, підручники та посібники, технології й стилі викладання. В останньому випадку мікро освітнє середовище конституюється в організаційноконцептуальному плані тієї науково-дослідної парадигми та реалізується в технологіях, які служать вихідним предметно-методичним базисом для організації навчального процесу.
6
Карпова, Л. Г. "ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ОБДАРОВАНОЇ ДИТИНИ." Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, no. 51 (2018): 88–102. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2018.51.07.
Full textAbstract:
У роботі розкрито вплив інформаційно-освітнього середовища на розвиток обдарованої дитини (дослідження проведено на базі Лабораторії інформаційних технологій навчання). Інформаційно-освітнє середовище є важливим засобом розвитку обдарованих дітей, оскільки воно виступає основою діяльності закладу освіти, розширює його навчальні можливості і відповідає тенденціям розвитку сучасного суспільства (інформатизація, технізація тощо). Розкрито напрями діяльності Лабораторії інформаційних технологій навчання, спрямовані на розвиток обдарованих дітей (упровадження та інтеграція дистанційного навчання у навчально-виховний процес як невід’ємної складової сучасної освіти, організація дистанційного навчання, у тому числі в рамках взаємодії із закладами вищої освіти – дуальне навчання; створення та поповнення методично-інформаційних ресурсів школи-інтернату, їх технічна підтримка; забезпечення стійкого функціонування та розвитку комп’ютерної мережі у школі, використання нових засобів інформаційних технологій; програмно-технічний, методичний та організаційний супровід навчальних комп’ютерних класів та комп’ютерного обладнання предметних кабінетів; забезпечення представництва школи у світовому інформаційному просторі (сайт школи, учительські блоги); підтримка проектів, які передбачають використання нових інформаційних технологій та мережі Інтернет; фінансування програмних засобів навчального призначення; дослідження ефективності використання програмних засобів тощо). Визначено вимоги до інформаційно-освітнього середовища та організації роботи обдарованих учнів, а саме: сформованість інформаційної культури і компетентність суб’єктів середовища, його орієнтація на моніторинг розвитку обдарованості дитини, гармонізація зв’язків між суб’єктами освітнього процесу (батьками, учителями, учнями), посилення зв’язків школи із зовнішнім середовищем (насамперед, із закладами вищої освіти). Отже, інформаційно-освітнє середовище охоплює інформаційний та освітньо-розвивальний простір, інтегрує інформацію, отриману з різних джерел, сприяє розвитку творчості, самостійності й активності обдарованих учнів, їхніх пізнавальних процесів, формуванню мотивації до саморозвитку, умінь спілкуватися і взаємодіяти з людьми та вдумливо працювати з новітніми технічними пристроями.
7
Shevchenko, Volodymyr. "ВКЛЮЧЕННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ В СОЦІАЛЬНО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 19 (November 27, 2018): 51–55. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2018.19.51-55.
Full textAbstract:
У статті автор розглядає важливе питання для сучасної освіти в Україні, яка перебуває в стадії реформування, - включення дітей з особливими потребами в соціально-освітнє середовище. Він ставить за мету визначити можливості для включення дітей з особливими потребами до соціально-освітнього середовища і розкрити проблеми адаптації за допомогою методів аналізу, синтезу, систематизації та узагальнення. Автор визначає поняття «соціалізація», «соціальне середовище» і «соціально-освітнє середовище». Він наголошує на особливостях взаємодії дітей з особливими потребами із соціальним середовищем. Автор зазначає, що інтеграція та соціалізація дітей з особливими потребами – це складний і тривалий процес. Він вимагає суттєвих змін у ставленні до дітей з інвалідністю, які потребують не лише педагогічної та психологічної підтримки і заходів реабілітації, а й належних умов для актуалізації своїх здібностей, розвитку особистих якостей та потреб у соціальному, моральному і духовному самовдосконаленні. Включення дітей з особливими потребами в соціальне середовище полягає у створенні психологічно-педагогічних умов для навчання та спілкування, взаємодії такої дитини в освітньому закладі. Автор статті також зазначає, що повноцінне виховання дітей з особливими потребами не може відбуватися окремо від сім’ї. Тому сім’я є досить важливим і значущим компонентом для соціалізації дітей з особливими потребами. Саме їй належить найголовніша та найвідповідальніша роль у цьому процесі, фахівці ж мають допомагати та підтримувати такі родини. Автором встановлено, що на сьогодні вплив батьків дітей з особливими потребами на систему надання освітньо-реабілітаційних послуг та на прийняття державних рішень у цій сфері є досить значним. Необхідно розкрити потенціал їхніх можливостей для максимальної інтеграції дітей у соціально-освітнє середовище.
8
Гуркова, Т. "Дефініції понять "освітній простір", "середовище", "освітнє середовище"." Молодь і ринок, no. 4 (171), квітень (2019): 114–18.
Find full text
9
Ящук, Інна. "ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ: ПРАКТИКО-ОРІЄНТОВАНИЙ ПІДХІД." Інноватика у вихованні 1, no. 13 (June 15, 2021): 62–72. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i13.384.
Full textAbstract:
Стаття висвітлює проблему модернізації освітнього процесу в закладі вищої освіти в умовах глобальних змін, пов’язаних із світовою пандемією, необхідністю переходу на дистанційну форму навчання, що певною мірою прискорили процес комп’ютеризації та інформатизації освіти.
З’ясовано, що якісна професійна підготовка майбутнього фахівця неможлива без розвитку його інформаційної грамотності, що своєю чергою вимагає від закладу вищої освіти певного інформаційно-технологічного оновлення.
Обгрунтована необхідність створення в закладі вищої освіти інформаційно-освітнього середовища (ІОС), як важливої умови високої якості навчання, і як найближчого зовнішнього оточення студента (майбутнього спеціаліста), в якому безпосередньо організовується освітня діяльність, формуються особистісні і професійні якості.
Проаналізовані різні підходи до поняття «інформаційно-освітнє середовище» та запропоноване авторське його тлумачення. Представлений опис інформаційно-освітнього середовища на педагогічному факультеті Хмельницької гуманітарно-педагогічної академії з використанням освітньої платформи Moodle; вирізнено функції ІОС (освітня, виховна, розвиваюча, інформаційна, рефлексивна, соціалізації) та описана їх педагогічна цінність.
10
Татаренко, Г. В., and О. С. Арсентьєва. "СУЧАСНИЙ СТАН ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ СОЦІАЛЬНОЇ ІНКЛЮЗІЇ У СФЕРІ ВИЩОЇ ТА ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ." Актуальні проблеми права: теорія і практика, no. 2 (42) (January 27, 2022): 156–67. http://dx.doi.org/10.33216/2218-5461-2021-42-2-156-167.
Full textAbstract:
Стаття присвячена аналізу правовідносин з соціальної інклюзії у сфері вищої та фахової перед-вищої освіти. Пріоритетність інклюзивних підходів обумовлена суспільним запитом на реальне забезпе-чення рівних можливостей в отриманні якісної освіти усіма споживачами освітніх послуг. Освітняінклюзія виступає багаторівневим завданням, яке поєднує як безпосередньо освітні послуги, так і психо-лого-педагогічні, реабілітаційні та соціальні аспекти. Зокрема соціальний зміст інклюзії, пов'язаний зотриманням вищої та фахової передвищої освіти, має спрямування на соціалізацію осіб з інвалідністюта маломобільних груп, на створення підґрунтя для отримання ним високих професійних навичок. Уроботі розглянуто проблемні питання, пов’язані з термінологічним наповненням нормативно-правовихактів, імплементацією міжнародних стандартів, фінансування та розробки механізмів реального вті-лення положень законодавства у життя. Стаття ґрунтується на дослідженнях прикладного характе-ру, що були реалізовані представниками закладу вищої освіти та громадянського суспільства у сферіаналітики щодо реалізації принципів доступності, якості освітніх послуг, що мають інклюзивну складо-ву для всіх учасників освітнього процесу.Ключові слова: освіта, інклюзія, освітнє середовище, маломобільні групи, здобувач вищої освіти, особливі освітні потреби, освітній ландшафт, доступність, розумне пристосування.
11
Цимбалару, А. Д. "ШКІЛЬНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ПРЕДМЕТ ПРОЕКТУВАННЯ ОСВІТНЬОГО ПРОСТОРУ В ШКОЛІ." Educational Dimension 29 (May 19, 2022): 342–50. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.4966.
Full textAbstract:
Означено напрями інноваційних освітніх процесів у школі на двох рівнях: як локальні інновації в традиційній системі навчання, які не змінюють освітнє середовище школи і як впровадження цілісних освітніх систем, що сприяють формуванню інноваційного шкільного середовища в умовах проектування. Проаналізовано розвивальні навчальні системи, які формують особистісно зорієнтоване шкільне середовище. Визначені умови ефективного функціонування вікового навчального простору. Описано особливості антропологічно орієнтованих шкіл. Запропоновано моделі інноваційного освітнього середовища шкіл, де пріоритетними напрямами є гуманізація, екологізація та інтеграція.
12
ІВАНЧУК, Сабіна. "ЕКОЛОГО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЧИННИК ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 13, 2022): 61–65. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.10.
Full textAbstract:
Формування екологічно доцільної поведінки як невід’ємного складника екологізації сучасної освіти є головним викликом часу. У статті проаналізовано еколого-освітнє середовище як чинник ефективності професійної підготовки майбутніх вихователів. З’ясовано, що аналіз поняття «освітнє середовище» здійснюється через такі родові ознаки, як: конкретне середовище навчального закладу; умова і засіб навчання та виховання; система впливів й умов формування особистості; сукупність матеріальних, педагогічних та психологічних чинників розвитку і саморозвитку особистості; багаторівнева система умов, що забезпечує оптимальні параметри освітньої діяльності; природно та штучно створене соціокультурне оточення людини; субстрат індивідуалізованої діяльності, що є перехідним від навчальної ситуації до життя, тощо. Визначено, власне, поняття «освітнє середовище» – це сукупність умов, чинників, впливів і можливостей, що створюють оптимальний простір та ситуацію для розвитку потреб, інтересів і здібностей студентів, забезпечують їхню активну позицію в освітньому процесі, особистісно-професійний розвиток та саморозвиток. Зроблено висновок, що значення еколого-освітнього середовища у професійній підготовці майбутнього вихователя є джерелом екологічної освіти, місцем розгортання навчальної та позанавчальної діяльності, проведення екологічних й еколого-педагогічних досліджень, організації різних екологічних практик студентів, створення творчої сприятливої атмосфери для навчання, спілкування, наукового пошуку всіх суб’єктів освітнього процесу, а моделювання та організація доцільного еколого-освітнього середовища сприятиме інтеграції компонентів готовності студентів у виховання екологічно відповідальної поведінки дошкільників, опануванню професійних та екологічних цінностей, розвитку готовності як особистісно-професійної якості майбутнього фахівця.
13
Стеблецький, Анатолій. "ЧИННИКИ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ ВИЩОЇ ОСВІТИ В УМОВАХ ОНЛАЙН НАВЧАННЯ." Інноватика у вихованні 2, no. 13 (June 15, 2021): 153–64. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v2i13.386.
Full textAbstract:
У статті закцентовано увагу на спрямованості професійної діяльності науково-педагогічних працівників закладу вищої освіти (ЗВО) в умовах онлайн навчання. На основі проведеного дослідження сформульовано протиріччя, що виникли між традиційним методичним супроводом освітнього процесу і забезпеченням високої якості освітніх послуг в умовах карантинних заходів. Охарактеризовано сучасний освітній процес, який стає все більше недирективним і потребує, з боку викладача, фасилітаційного супроводу, а освітня діяльність набуває характеру самоорганізованого і автономно розвивального процесу в умовах постійних змін. Визначено чинники, резерви забезпечення успішності взаємодії суб’єктів освітнього процесу щодо досягнення прогнозованих результатів навчання. Проаналізовано проблему забезпечення ефективним методичним супроводом освітнього процесу закладу вищої освіти в умовах онлайн навчання. Схарактеризовано основні тенденції і перспективи розвитку онлайн навчання у вищій школі. Розглянуто сутність університетського середовища (різноманітні контакти, враження, досвід навчальних і особистісних ситуацій), яка лежить в основі оволодіння обраною спеціальністю. Визначено віртуальне освітнє середовище як допоміжний чинник забезпечення якості вищої освіти. На основі проведено дослідження сформульовано пропозиції щодо забезпечення якості вищої освіти в умовах онлайн навчання.
14
Грицук, Юрій Валерійович, and Оксана Вікторівна Грицук. "Дистанційна освіта як компонент мультимедійного освітнього середовища внз." New computer technology 11 (November 22, 2013): 93–95. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v11i1.161.
Full textAbstract:
Одним з основних елементів сучасної освіти можна вважати мультимедійне освітнє середовище (МОС), в якому здійснюється взаємодія викладача й студента за допомогою засобів мультимедіа [1]. Використання мультимедіа як особливого класу програмного й апаратного забезпечення, глобальної мережі Internet та дистанційних навчальних курсів дозволяє активізувати пізнавальну діяльність студентів, реалізувати творчі здібності, адаптувати процес навчання до їхніх індивідуальних особливостей. Вони дозволяють використовувати інформаційно-пошукові системи, освітні портали, бібліотечні каталоги та файл-сервери, що піднімає дистанційну освіту на більш якісний рівень. Концепцію саморозвитку студентів [2] в умовах МОС можливо сформулювати наступним чином: саморозвиток є можливим в умовах інформатизації освіти та оптимізації методів освіти, активного використання технологій відкритої освіти. Така концепція містить декілька стратегічних напрямків (рис. 1), які в сумі дають можливість підготувати студентів, що здатні орієнтуватись та саморозвиватись в умовах МОС.У цілому, МОС може бути представленим за допомогою основних характеристик мислення, на які воно впливає (рис. 2). Оскільки використання мультимедіа у дистанційній освіті дає можливість студентам усвідомлювати й рефлектувати мисленнєвий процес, такий підхід дозволяє переглянути уявлення про їхні психічні функції (мислення, уяву, увагу, пам’ять та ін.).Засоби мультимедиа у контексті МОС дозволяють диференціювати рівень складності навчальних завдань, обрати оптимальний темп навчання, підвищити оперативність виконання завдань.Одним з засобів формування МОС є дистанційна освіта, що на сьогоднішній день переживає бурний розвиток в Україні [3]. Вона виокремлюється серед інших форм навчання,оскільки її характерною рисою виступає опосередкована взаємодія викладача та студента у інформаційному навчальному середовищі.Дистанційна освіти має певні організаційно-методичні принципи, серед яких виділяються модульність побудови навчального матеріалу, гнучкість та оперативність оновлення інформації, орієнтація навчального матеріалу на особистість студента, врахування його здібностей та мотивації. Разом з цим з боку викладача необхідно чітко планувати власну професійну діяльність, створювати сприятливе інформаційно-комунікативне середовище, обирати ефективні методи впливу на особистість студентів, враховувати особливості їхньої емоційної сфери, надавати їм зворотній зв’язок.Основним середовищем дистанційної освіти є мультимедійна система, заснована на застосуванні інформаційно-комунікативних технологій. Сучасні мультимедійні системи спроможні покращити якість навчання, полегшити керування навчально-виховним процесом, поширити використання інтегрованих міждисциплінарних навчальних програм, створити мотивацію самоосвіти й саморозвитку особистості студентів.Дистанційна освіта має евристичний характер, тобто студент самостійно шукає і засвоює знання, способи освітньої діяльності. Однак він не тільки отримує знання, але й планує власну освітню діяльність, складає план власних занять, висуває стратегічні цілі, розвивається як особистість. Дистанційна форма освіти прискорює процес екстеріоризації навчального матеріалу, його матеріалізації у вигляді таблиць, схем, малюнків, анімації, розвиває можливості одночасного розгляду декількох варіантів перетворення об’єкту [4; 5].Таким чином, дистанційна освіта як невід’ємний елемент мультимедійного освітнього середовища ВНЗ є перспективним дидактичним засобом, який за певними умовами дає можливість підвищити ефективність навчального процесу за умови врахування індивідуальних особливостей студентів, їх рівня компетенції та мотивації, відповідності освітніх потреб та мети навчання.
15
Яремчук, Наталія, and Валерія Марусова. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ В УНІВЕРСИТЕТІ." Молодий вчений, no. 11 (99) (November 30, 2021): 205–10. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-11-99-46.
Full textAbstract:
У статті розглянуто особливості «дистанційного навчання» як педагогічної технології та визначено основні теоретико-прикладні аспекти її реалізації в умовах закладу вищої освіти. Описано проблеми системи організації дистанційного навчання у закладах вищої освіти. Проаналізовано дефініцію «освітнє середовище» університету та встановлено його інституційний та функціональний зв’язок із поняттям «дистанційного навчання». Визначено та обґрунтовано забезпечуючі педагогічні умови організації дистанційного навчання в умовах освітнього середовища університету: організація дистанційного навчання в університеті повинна здійснюватися на засадах студентоцентрованого та компетентнісного підходів; умовою організації дистанційного навчання в освітньому середовищі університету є особистісний та професійний розвиток студента; трансформація організаційно-змістового та предметно-функціонального компоненту освітнього середовища ЗВО до вимог цифровізації дистанційного навчання; готовність студентів до навчання в освітньому середовищі університету із впровадженням дистанційної технології.
16
Гордієнко, Т. В., Л. О. Дубровська, and В. Л. Дубровський. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ІНКЛЮЗИВНОГО НАВЧАННЯ У ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, no. 2 (November 12, 2021): 120–25. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-19.
Full textAbstract:
У статті інклюзивна освіта розглядається як спосіб навчання, який має великі перспективи в сучасному суспільстві. Метою статті є здійснення аналізу особливостей інклюзивного навчання в сучасній початковій школі. Спеціалізація моделі розвитку ідеї інклюзивної освіти визначається кількома рівнями соціально-психологічних змін, кожен з яких потребує визначення механізмів впровадження, динамічних показників, критеріїв оцінки та основних суб’єктів змін, такими як: системний рівень, організаційний рівень, груповий рівень, індивідуальний рівень. Проаналізовано принципи інклюзивної освіти здобувачів початкової освіти з особливими освітніми потребами в закладах загальної середньої освіти, котрі базуються на таких підходах, методах, формах, як: індивідуальний навчальний план та індивідуальна освітня програма дитини з розвитку академічних знань і життєвих компетенцій; соціальна реабілітація дитини в освітній установі і поза нею; психолого-педагогічний супровід; психолого- педагогічний консиліум; індивідуальна психолого-педагогічна карта розвитку здобувача початкової освіти; портфоліо здобувача початкової освіти з особливими освітніми потребами; компетентність вчителя; тьюторський супровід; адаптивне освітнє середовище; згуртування колективу; формування та розвиток толерантного сприйняття. Розглянуто умови створення універсального безбар’єрного середовища для здобувачів початкової освіти з особливими освітніми потребами: матеріально-технічна база закладу освіти; інформаційно-організаційне забезпечення освітнього процесу; організаційно-педагогічне забезпечення, що включає реалізацію освітніх програм із урахуванням особливостей психофізичного розвитку та можливостей дітей із особливими освітніми потребами; програмно-методичне забезпечення освітнього процесу; комплексний психолого-педагогічний супровід; кадрове забезпечення.
17
Samoilenko, Oksana. "ДИСТАНЦІЙНЕ НАВЧАННЯ ЗАСОБАМИ МООС-ПЛАТФОРМ." Professional Pedagogics 1, no. 20 (August 11, 2020): 104–8. http://dx.doi.org/10.32835/2707-3092.2020.20.104-108.
Full textAbstract:
Дистанційна освіта в умовах пандемії постала викликом для освіти, яка виявилася не готовою до масового упровадження онлайн-платформ у системі звичного (формального) навчання. Проте МООС платформи за останні десять років вже встигли стати активним засобом навчання у багатьох країнах світу.
МООС-платформи ‒ це глобальне інноваційне освітнє середовище. Світовий ринок освітніх послуг пропонує п'ять основних провайдерів МООС: Coursera, edX, Udacity, Khan Academy, Codecademy. Прикладом успішних практик онлайн-освіти в Україні можуть слугувати Онлайн платформа неформальної освіти, платформа масових відкритих онлайн-курсів Prometheus, студія онлайн-освіти «Educational Era».
Огляд пропонованих програм, змістової наповненості, доступності та варіативності МООС-платформ підтверджує їх ефективність при організації дистанційного навчання. Резерви глобального інноваційного освітнього середовища МООС-платформ створюють можливості закладам освіти переглянути свої можливості та визначити перспективи їх використання.
18
Боровець, Олена Віталіївна. "ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ: CУЧАСНІ ПІДХОДИ ТА ВИМОГИ." Інноватика у вихованні, no. 9 (June 11, 2019): 114–20. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v0i9.6.
Full textAbstract:
Анотація. У статті розкривається сутність поняття «освітнє середовище», що є складною системою інтелектуальних, культурних, методичних, організаційних, технічних ресурсів. Доведено, що освітнє середовище впливає на особистісний розвиток учня та результати його навчальної діяльності. Автор акцентує увагу на тому, що у Новій українській школі освітнє середовище повинно стати таким, що належить учням, де кожна дитина незалежно від її фізичних та психологічних особливостей почуватиметься комфортно. Тому в умовах реалізації Концепції «Нова українська школа» важливого значення надається створенню інклюзивного освітнього середовища, характеристикою ефективного функціонування якого є забезпечення сукупності педагогічних, психологічних та соціологічних умов.
У статті розкриваються сутнісні ознаки фізичного та психологічно безпечного освітнього середовища, організація якого передбачає реагування на нові виклики та вимоги, реалізацію системи принципів. Психологічно безпечне середовище сприяє задоволенню потреб у особистісно-довірчому спілкуванні, створює референтну значущість середовища та забезпечує психічне здоров’я учасників освітнього процесу. Автор зазначає, що створення ефективного фізичного середовища досягається через організацію навчальних осередків, які передбачають забезпечення умов для навчально-дослідної діяльності школярів, для індивідуальної та групової роботи.
Окреслено роль учителя початкової школи в організації фізичного та психологічно безпечного освітнього середовища. Доведено необхідність застосування педагогами різноманітних інноваційних методів, прийомів, форм роботи у освітньому процесі Нової української школи.
19
Дороніна, Тетяна. "Контамінація понять «освітній простір» та «освітнє середовище» в сучасному науково-педагогічному дискурсі." Освітній вимір 39 (November 21, 2013): 177–84. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v39i0.3051.
Full textAbstract:
Дороніна Т. О. Контамінація понять «освітній простір» та «освітнє середовище» в сучасному науково-педагогічному дискурсі.
У статті проаналізовано проблеми українського освітнього простору в контексті інтеграційних процесів; подано короткий огляд теоретичних проблем, пов’язаних із категоріями «освітній простір» та «освітнє середовище» та викладено нові підходи до їх розуміння.
20
АТОРІНА, Вікторія. "ЕСТЕТИЗАЦІЯ ПРЕДМЕТНО-РОЗВИВАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ВАЖЛИВА УМОВА РОЗВИТКУ ЕСТЕТИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВИХОВАТЕЛІВ ЗАКЛАДІВ ДОШКІЛЬНОЇ ОСВІТИ." Acta Paedagogica Volynienses, no. 5 (December 30, 2021): 10–15. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.2.
Full textAbstract:
У статті висвітлено проблему естетизації предметно-розвивального освітнього середовища закладу вищої освіти як важливої умови розвитку естетичної компетентності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти. Зазначено аспекти досліджень проблеми формування і розвитку професійної компетентності майбутніх фахівців і, зокрема, дошкільної галузі. Представлено авторське визначення поняття «естетична компетентність майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти». Виокремлено такі педагогічні умови розвитку естетичної компетентності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти у закладі вищої освіти: 1) естетизація предметно-розвивального освітнього середовища закладу вищої освіти; 2) доповнення змісту навчальних дисциплін питаннями і завданнями, спрямованими на розвиток естетичної компетентності майбутніх вихователів; 3) упровадження вибіркової навчальної дисципліни «Методика розвитку естетичної компетентності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти» в освітній процес закладів вищої освіти; 4) використання технологій мультимедійних, інтерактивних, проблемного навчання пд. час розвитку естетичної компетентності майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти; 5) збагачення практичного складника підготовки майбутніх вихователів завданнями, спрямованими на розвиток у них естетичної компетентності. Розкрито сутність понять «естетизація», «освітнє середовище», «предметно-розвивальне освітнє середовище закладу вищої освіти». Розроблено рекомендації для адміністрації, викладачів і студентів щодо збагачення естетичного складника предметно-розвивального середовища закладу вищої освіти. Наведено приклади завдань для студентів, які впливають на розвиток їхніх психолого-педагогічних, методичних знань і суголосних їм умінь. Визначено напрями подальших наукових досліджень. Результати наукового дослідження можуть використовуватися для подальшого вдосконалення професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти, зокрема розвитку в них естетичної компетентності. Основні положення і теоретичні висновки дослідження дозволяють стверджувати, що впровадження визначеної педагогічної умови у межах змодельованого процесу професійної підготовки майбутніх вихователів закладів дошкільної освіти сприяє розвитку в них естетичної компетентності.
21
Франчук, Наталія Петрівна. "Сучасне освітнє середовище." New computer technology 17 (June 25, 2019): 7–11. http://dx.doi.org/10.55056/nocote.v17i0.937.
Full textAbstract:
Метою дослідження є удосконалення сучасного освітнього середовища. Завданням дослідження є визначення невідкладних проблем, які потребують теоретичного і експериментального розв’язання. Об’єктом дослідження є освітній процес у закладі вищої освіти, предметом дослідження є сучасні інформаційно-комунікаційні технології. Результатом дослідження є впроваджена у освітній процес врівноважена робота викладача та студентів під час органічного поєднаного і педагогічно виваженого використання традиційних та новітніх засобів навчання. Розкриваються можливості використання хмарних технологій в освітньому процесі на прикладі навчального курсу «Комп’ютерно-орієнтовані системи навчання інформатики та іноземної мови».
22
Канарова, О. В. "Культурно-освітнє середовище як об’єктивний компонент духовно-морального виховання особистості (ідеї та досвід вітчизняних педагогів кінця ХIХ–початку ХХ ст.)." Освітній вимір 37 (February 14, 2013): 442–46. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v37i0.3363.
Full textAbstract:
Канарова О. В. Культурно-освітнє середовище як об’єктивний компонент духовно-морального виховання особистості (ідеї та досвід вітчизняних педагогів кінця ХIХ–початку ХХ ст.).
У статті на основі аналізу праць вітчизняних педагогів кінця ХІХ – початку ХХ століття представлено сутність об’єктивного компонента духовно-морального виховання особистості – культурно-освітнього середовища. Автор характеризує поняття «культурно-освітнє середовище», ідеї та досвід педагогів у духовно-моральному вихованні особистості.
23
Роганов, М. Л., and М. М. Роганов. "ОРГАНІЗАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ З ВИКОРИСТАННЯМ ЕЛЕКТРОННИХ НАВЧАЛЬНИХ МАТЕРІАЛІВ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 91, no. 4 (September 30, 2019): 182–90. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2019-91-4-182-190.
Full textAbstract:
Підготовка висококваліфікованих фахівців вважається важливим стратегічним чинником розвитку нашої країни; інформаційні процеси є невід'ємним компонентом у всіх галузях діяльності суспільства. У статті розглядаються сучасні інформаційні і телекомунікаційні технології, які дозволяють активно і ефективно використовувати інформаційні ресурси для підвищення рівня освіти в закладах вищої освіти.
В умовах стрімкого розвитку інформатизації в суспільстві освітнє середовище для виконання поставлених завдань повинно адаптуватися до нових умов. Одним з елементів інформаційно-освітнього середовища є електронні навчальні матеріали, які відносяться до відкритих та локальних освітніх систем. Переведення навчально-методичного матеріалу на електронні носії, використання комп'ютерних мереж різного рівня (локальних, регіональних, глобальних) в якості каналів інформації і створення в навчальних закладах дисплейних класів спричинило еволюцію освітніх технологій. В результаті викладач, який використовує у своїй діяльності електронні навчальні матеріали за рахунок перерозподілу інформаційних потоків між ним, студентами та навчально-методичним матеріалом, може більш ефективно організувати навчальний процес і цілеспрямовано керувати ним.
Розглянуто основні напрямки і способи переходу до електронних форм подання навчально-методичної інформації та їх використання в навчальному процесі. Запропоновано і проаналізовано концептуальну модель процесу навчання в залежності від форми навчання. Виокремлено компоненти освітньої діяльності. Проаналізовано шляхи створення електронних навчальних матеріалів, галузь їх застосування і основні вимоги до них. Зроблено висновок, що електронні навчальні матеріали є важливим елементом інформаційно-освітнього середовища.
Ключові слова: інформаційні технології, електронні навчальні матеріали, джерело знань, споживач знань, канал передачі знань, інформаційно-освітнє середовище, дистанційне навчання.
24
ХАРЧЕНКО, Інна, and Інна ШИШЕНКО. "ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК ПІДҐРУНТЯ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ." Human Studies Series of Pedagogy, no. 45 (December 9, 2021): 78–84. http://dx.doi.org/10.24919/2413-2039.13/45.11.
Full textAbstract:
Провідною функцією сучасної вищої освіти стає створення освітнього середовища, яке надасть можливість кожному майбутньому фахівцю побудувати індивідуальну освітню траєкторію, що необхідна йому для досягнення власної професійної мети та реалізації себе у професії та суспільстві. Тому побудова освітнього процесу в ЗВО на базі організації інформаційно-освітнього середовища є одним із можливих шляхів розвитку професійної освіти. Під інформаційно-освітнім середовищем ЗВО слід розуміти цілеспрямовано побудовану в межах освітньої діяльності ЗВО систему, яка включає інформаційні ресурси навчального, наукового, популярного характеру, інформаційні технології (електронні, дистанційні, мобільні) їх використання, засоби організації та управління освітньою діяльністю через офіційні канали електронної комунікації. Структура ІОС ЗВО включає електронні ресурси, засоби організації та управління освітньою діяльністю. Організація та функціонування ІОС ЗВО зорієнтовані на: активне використання цифрових технологій відповідно до вимог професійної освіти; створення і швидку модифікацію освітніх компонентів навчального плану підготовки майбутнього фахівця; підтримку освітньої діяльності кожного з урахуванням його індивідуальних особливостей; реалізацію сучасних технологічних і методичних підходів подання навчального матеріалу в поєднанні з традиційними формами, методами й засобами навчання; забезпечення доступності освітніх матеріалів у будь-який час і з будь-якого місця; організацію зворотного зв’язку й інтерактивного спілкування суб’єктів навчання з викладачами, розробниками освітніх ресурсів та суб’єктів навчання між собою; інтенсифікацію освітнього процесу та забезпечення можливості кожному суб’єкту навчання будувати власну освітню траєкторію. Заглибленість професійної підготовки в область новітніх цифрових технологій створює умови для формування інформаційно-цифрової компетентності майбутніх фахівців як складової частини їхньої професійної культури в закладі вищої освіти.
25
РОЗЛУЦЬКА, Галина, and Мар’яна СОКОЛ. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ПОЧАТКОВОЇ ОСВІТИ З УРАХУВАННЯМ ВЗАЄМОДІЇ СОЦІАЛЬНИХ ІНСТИТУТІВ." Освітні обрії 50, no. 1 (March 16, 2020): 127–30. http://dx.doi.org/10.15330/obrii.50.1.127-130.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі організації освітнього середовища в системі початкової освіти із залученням різних соціальних інститутів, виявленню можливостей використання потенціалу різних соціальних інститутів для покращення якості освіти. Організаційними характеристиками освітнього середовища початкової освіти є невизначеність, інтегративність, децентрованість, культуровідповідність, креативність. На основі вивчення та аналізу праць українських науковців констатовано, що освітнє середовище визначає соціокультурний розвиток особистості, рівень вихованості та освіченість. Зазначено, що традиційною для сучасної української початкової школи є взаємодія із сім’єю та церквою.
26
Дерев’янко, Н. З. "РОЛЬ ІНКЛЮЗИВНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ДЛЯ РОЗВИТКУ ПРОСОЦІАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ПІДЛІТКІВ." Психологія: реальність і перспективи, no. 12 (November 3, 2019): 50–54. http://dx.doi.org/10.35619/prap_rv.vi12.46.
Full textAbstract:
У статті здійснено теоретичний аналіз понять «інклюзія», «інклюзивна освіта», «інклюзивне освітнє середовище», «просоціальна поведінка». Розкрито тлумачення, принципи та засади інклюзивного освітнього середовища. Здійснено аналіз потенціалу інклюзивного освітнього середовища для розвитку просоціальних поведінкових стратегій учасників освітнього процесу. Зроблено припущення, що здорові діти в умовах інклюзивного навчання проявляють більше співчуття, співпереживання, розуміння, і допомоги один одному, що тим самим сприяє розвитку про соціальних стратегій.
27
Кононец, Н. В. "РОЛЬ ІНФОРМАЦІЙНО-ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ ПРИ РЕСУРСНО-ОРІЄНТОВАНОМУ НАВЧАННІ СТУДЕНТІВ У ВИЩІЙ ШКОЛІ." Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, no. 51 (2018): 31–45. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2018.51.03.
Full textAbstract:
У статті автор розкриває роль інформаційно-освітнього середовища закладу вищої освіти при ресурсно-орієнтованому навчанні студентів у вищій школі. Інформаційно-освітнє середовище закладу вищої освіти як дидактична основа ресурсно-орієнтованого навчання студентів у вищій школі представлене як педагогічна система, що об’єднує в собі інформаційні освітні ресурси, комп’ютерні засоби навчання, засоби управління навчальним процесом, педагогічні прийоми, методи і технології, направлені на формування інтелектуально-розвиненої соціально-значущої творчої особистості, що володіє необхідним рівнем професійних знань, умінь і навичок для ефективного функціонування в інформаційному суспільстві. Компонентами інформаційно-освітнього середовища закладу вищої освіти є суб’єктно-ресурсний, матеріально-технічний, дидактичний, технологічний компоненти та веб-система закладу вищої освіти. Суб’єктно-ресурсний компонент визначає користувачів, розробників та учасників середовища, консолідує ресурси закладу вищої освіти для створення та розвитку середовища: кадрові, матеріально-технічні, навчально-методичні, фінансові та інформаційні ресурси. Матеріально-технічний компонент містить аудиторії, лабораторії, спеціальні кабінети, бібліотека закладу вищої освіти як комплексний медіацентр, що забезпечує доступ до інформації, комп’ютерна техніка, мультимедійні пристрої, комп’ютерні мережі тощо. Дидактичний компонент містить форми, методи та засоби навчання студентів, які, разом з традиційними, реалізуються за допомогою програмно-технічних і телекомунікаційних засобів (дистанційне, змішане, мобільне навчання). Технологічний компонент забезпечує доступ до навчальної інформації завдяки сучасним інтернет-технологіям, можливості розробки електронних освітніх ресурсів, організацію технологій взаємодії (інтерактивної, мобільної, візуальної). Веб-система закладу вищої освіти як компонент його інформаційно-освітнього середовища є об’єднуючим для усіх чотирьох компонентів – сукупність веб-сайтів, об’єднаних офіційним веб-сайтом. Розглянуто важливі складові інформаційно-освітнього середовища ВНЗ Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі»: Головний центр дистанційного навчання, віртуальне навчальне середовище Інституту економіки, управління та інформаційних технологій, електронні навчально-методичні комплекси дисциплін, створені у вигляді дистанційних курсів за допомогою сервісу https://sites.google.com/.
28
ВЕРГУН, Ігор. "ОРГАНІЗАЦІЯ ЛАБОРАТОРНИХ РОБІТ З ФІЗИКИ У ВІДКРИТОМУ БІЛІНГВАЛЬНО-ОРІЄНТОВАНОМУ ОСВІТНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 2, no. 2 (2020): 30–38. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-2-30-38.
Full textAbstract:
У статті висвітлено результати теоретичного дослідження організації лабораторних робіт у відкритому білінгвально-орієнтованому освітньому середовищі, яке, у свою чергу, дає можливість учням засвоїти українську й англійську мови та повністю реалізуватись у сучасному інтернаціональному світі. Дослідження засноване на системному осмисленні проблеми навчання у відкритому білінгвально-орієнтованому освітньому середовищі. У результаті проведеного експерименту нами запропоновані елементи вдосконалення методики організації лабораторних робіт з фізики. Стаття містить фрагмент лабораторної роботи з фізики, запропонованої для реалізації в умовах відкритого білінгвально-орієнтовного освітнього середовища, що дозволяє активізувати пізнавальну діяльність учнів при навчанні фізики. Акцентована увага на компетентнісних і практико-орієнтованих засадах: навчитися мислити творчо, послідовно та представляти ідеї, вміти працювати в команді та встановлювати пріоритети, планувати конкретні результати та нести персональну відповідальність за їх реалізацію, ефективно використовувати знання в реальному житті, брати інформацію з різних ресурсів, зокрема іншомовних. В умовах цього освітнього середовища може відбуватися пояснення нового матеріалу, проведення фізичного семінару та надання учням доступу до українських та іноземних (англійських) віртуальних лабораторій. Двомовна освіта визнана необхідною складовою сучасної системи освіти, яка є потужним інструментом підготовки майбутніх фахівців у будь-якій галузі, починаючи зі шкільних років. Її реалізація сприяє зростанню самосвідомості, розширенню світогляду учнів. Проведене дослідження та використані методи показують, що в умовах відкритого білінгвально-орієнтованого освітнього середовища здійснюється підготовка учнів до майбутньої професії. Ключові слова: лабораторна робота, відкрите білінгвально-орієнтоване освітнє середовище, інтеграція, освітній процес, методика навчання фізики.
29
Войтовська, О. М. "ВЕКТОРИ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОГО РОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ ЗАСОБАМИ ВІДКРИТОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ТА ПІСЛЯДИПЛОМНОЇ ПЕДАГОГІЧНОЇ ОСВІТИ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki 1, no. 1 (September 7, 2021): 137–42. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-1-1-21.
Full textAbstract:
У статті на основі аналізу науково-педагогічної літератури визначено, що в останні два десятиліття істотною парадигмою розвитку систем освіти у багатьох країнах є відкритість освітнього середовища, поширення принципів якої проявляється у впровадженні вимог відкритості у стандартах діяльності не лише громадських і державних освітніх установ, а й цілих національних освітніх систем. Зазначено, що побудова системи відкритої освіти стає провідною стратегією розвитку освіти дорослих загалом та післядипломної педагогічної зокрема, оскільки ґрунтується на світоглядних і методологічних основах відкритості та неперервності процесу пізнання. Це стало особливо актуальним у сучасних реаліях пандемії COVID-2019. Вказано, що нова якість вітчизняних закладів вищої та післядипломної педагогічної освіти формується завдяки впровадженню вимог, зазначених у чинних нормативно-правових, організаційно-управлінських та концептуально-програмних державних документах. У результаті створення освітнього середовища в закладах вищої та післядипломної педагогічної освіти має бути забезпечений професійний розвиток учителів з пріоритетних напрямів. У цьому разі акцент робиться на врахування впливу інтеграційних процесів, що сприяють впровадженню інновацій у процес професійного розвитку вчителів в умовах вищої та післядипломної педагогічної освіти. Встановлено, що відкрита освіта – це складна соціальна система, особливістю якої є її здатність реагувати на швидкозмінні соціально- економічні ситуації, персональні та загальні освітні потреби і запити. Головні її принципи – відкритість і неперервність гносеологічного процесу, а основою є планомірна, контрольована, посилена самостійна робота здобувачів освіти у зручному місці за індивідуальним навчальним планом чи розкладом за умов використання комплекту спеціальних засобів навчання і здатність спілкування з викладачем та тими, хто навчається. Дано власне визначення поняття «відкрите освітнє середовище професійного розвитку вчителів у закладах післядипломної педагогічної освіти».
30
Чернець, Ігор Валерійович, and Світлана Олегівна Даньшева. "Віртуальне освітнє середовище як фактор конкурентоспроможності вищої освіти." Theory and methods of learning mathematics, physics, informatics 13, no. 3 (December 25, 2015): 234–41. http://dx.doi.org/10.55056/tmn.v13i3.1005.
Full textAbstract:
У статті розглянуті різні аспекти визначення «віртуальне освітнє середовище».
Мета: виявлення педагогічних умов ефективного використання віртуального освітнього простору ВНЗ для організації саморозвитку студентів.
Завдання: 1) здійснити теоретичний аналіз досліджень, присвячених вивченню ролі віртуального інформаційного простору у розвитку особистості; 2) виявити можливості використання віртуального інформаційного простору для організації самонавчання і самовиховання студентів.
Об’єкт дослідження: процес педагогічного супроводу саморозвитку студентів у ВНЗ.
Предмет дослідження: процес оптимізації саморозвитку студентів в умовах їх знаходження у віртуальному освітньому просторі університету.
Методи дослідження: класифікація, систематизація, системно-структурний аналіз.
Результати: запропоновано власне визначення цього поняття, проаналізовано переваги та недоліки віртуальної форми мобільності, а також її ефективність та основні суб’єкти віртуального освітнього середовища.
Висновки: організація процесу навчання у ВНЗ повинна сприяти реалізації педагогічних умов, що забезпечують оптимальний педагогічний супровід самонавчання і самовиховання студентів в процесі їх знаходження в інформаційно-освітньому просторі.
31
Khyzhniak, O. V. "Культурні практики і культурні права іноземних студентів у контексті соціальної дії: досвід case study." Науково-теоретичний альманах "Грані" 20, no. 12 (March 11, 2018): 42–48. http://dx.doi.org/10.15421/1717163.
Full textAbstract:
Темою статті є визначення стану культурних практик іноземних студентів та проблем реалізації культурних прав у освітньому середовищі в контексті соціальної дії. Показано, що в освітніх практиках в умовах активізації академічної мобільності відбувається загострення проблеми захисту культурних прав студентів (як індивідуальних, так і колективних). Культурні практики іноземних студентів фіксувалися через їхні соціальні дії в повсякденності їхнього буття в українському університеті. На матеріалах проведеного автором емпіричного соціологічного дослідження (опитування студентів університету) виявлено такі стратегії захисту іноземними студентами своїх прав: орієнтація на інституційний захист, орієнтація на соціальну підтримку з боку освітнього середовища, орієнтація на самозахист (активний/пасивний), орієнтація на підтримку з боку дружнього середовища, самовиключення із системи захисту своїх прав. Встановлено, що перешкоди на шляху застосування принципу недискримінації до культурних прав студентів пов’язані з відсутністю дієвих соціальних механізмів, які б формували безпечне освітнє середовище, вони знаходяться в комунікативній площині у якості міжкультурних комунікацій. Наголошується на тому, що важливо не тільки визнавати культурні права, розвивати культурні освітні практики, а й переводити захист культурних прав у площину соціальної дії, сприяти оволодінню студентами найбільш ефективними стратегіями захисту цих прав.
32
Дороніна, Тетяна. "Сучасні підходи до визначення сутності та структури освітнього середовища." Освітній вимір 40 (February 13, 2014): 176–86. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v40i0.2984.
Full textAbstract:
Дороніна Т. О. Сучасні підходи до визначення сутності та структури освітнього середовища.
У статті проаналізовано стан проблеми освітнього середовища у вітчизняній і зарубіжній педагогіці, окреслено структурні компоненти освітнього середовища, охарактеризовано сучасні підходи до визначення поняття «освітнє середовище».
33
Боярська-Хоменко, А. В., and С. С. Науменко. "ПРОГРАМА НАВЧАННЯ ГРАМОТИ ДЛЯ ОБДАРОВАНИХ УЧНІВ ПОЧАТКОВОЇ ШКОЛИ КИТАЮ." Засоби навчальної та науково-дослідної роботи, no. 55 (2020): 63–75. http://dx.doi.org/10.34142/2312-1548.2020.55.05.
Full textAbstract:
У Китаї розроблено Ключову національну стратегію, згідно з якою освіта переорієнтована на високу якість, розвиток цілісного підходу гармонійного розвитку особистості учнів, які повинні перейнятися духом новаторства, діловими здібностями й розвивати моральні, інтелектуальні, фізичні та естетичні аспекти. Міністерство освіти Китаю також підтримало позицію індивідуального підходу до кожного учня та урахування його фізичного і психологічного розвитку. Реформа має на меті створення сприятливого освітнього середовища для розвитку кожного учня, активне дослідницьке навчання, підвищення гнучкості і різноманітності курсів. Серед усіх предметів освітньої програми грамота визначена як найбільш фундаментальна для успішного засвоєння інших освітніх областей і цілісного розвитку особистості дітей, незамінну стратегію для збереження культурної спадщини, національної єдності і творчості. Програма визначила такі принципи навчання: залучати всіх учнів до освітнього процесу і розвивати їх інтелектуальні здібності, розуміти особливості мовної і літературної освіти, пропагувати незалежне навчання, спільне навчання та навчання на основі запитів учнів, ураховувати їх індивідуальні відмінності і потреби у навчанні, створювати навчальні програми, засновані на відкритості і життєздатності. Такі позитивні зміни в педагогічній практиці створюють сприятливе освітнє середовище, яке пристосовується до різного темпу навчання учнів. Програма покликана розвивати широкий спектр навичок учнів, таких як літературна грамотність, фінансова грамотність, математична грамотність та наукова грамотність. Програма забезпечує інклюзивне освітнє середовище, яке може залучити обдарованих учнів з точки зору педагогічних стратегій (наприклад, індивідуалізоване навчання, дослідницьке навчання і незалежне навчання), збагачені матеріали для читання і динамічні, множинні оцінки). Основними проблемами впровадження нової програми навчання грамоти є такі: недостатня компетентність вчителів, складність трансформації глибоких традицій з педагогіки передачі і колективізму до педагогіки конструктивізму, велика наповнюваність класів у Китаї веде до перенавантаження вчителів.
34
Білоконний, Сергій. "Педагогічне освітнє середовище як умова формування професійної позиції майбутнього вчителя." Освітній вимір 40 (February 13, 2014): 27–31. http://dx.doi.org/10.31812/educdim.v40i0.2948.
Full textAbstract:
Білоконний С. П. Педагогічне освітнє середовище як умова формування професійної позиції майбутнього вчителя.
У статті предметом дослідження є педагогічно кероване середовище як умова активізації професійної позиції майбутніх учителів, розкриваються його можливості у формуванні цього складного особистісного утворення як важливого показника педагогічного професіоналізму. Основою організації педагогічного освітнього середовища є діалогічний підхід, що передбачає взаємодію, співпрацю й творчість майбутнього вчителя.
35
БАЖМІНА, Евеліна. "ВИКОРИСТАННЯ BYOD ТЕХНОЛОГІЙ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ." Scientific papers of Berdiansk State Pedagogical University Series Pedagogical sciences 3 (December 2020): 27–40. http://dx.doi.org/10.31494/2412-9208-2020-1-3-27-40.
Full textAbstract:
У статті розкрито проблеми застосування BYOD технологій в освітньому процесі. Надшвидкісний розвиток цифрових технологій впливає на сучасне суспільство, вносячи певні зміни в культуру не тільки соціальної сфери та побуту, а й освіти. У статті представлена схема цифрових технологій в освіті. Досліджено значення дефініцій «цифрові технології», «цифровий пристрій», «цифрове освітнє середовище», «цифрове навчання», «цифрова компетентність». Цифрове освітнє середовище дає можливість персоналізувати систему навчання. На основі експерименту, проведеного серед студентів першого курсу Національного університету «Запорізька політехніка», встановлено технічні можливості смартфонів студентів. Розкрито витоки походження терміну «BYOD». Визначено, що BYOD означає використання персонального цифрового обладнання для навчання, відповідальність за нього несе власник, який зацікавлений у його безперервній роботі. З’ясовано, що цифрові технології надають викладачам аналіз успішності кожного студента в реальному часі, забезпечують миттєвий зворотний зв’язок і можливість надати допомогу в усуненні прогалин у досягненнях студентів; студентам – покращення спілкування, розвивання співпраці та мотивації, зростання успішності та, як підсумок, сприяння формуванню культури самостійної роботи. Важливим чинником для успішної педагогічної діяльності викладача є врахування психологічних особливостей студентів «покоління Z». Розглянуто проблему сприйняття та несприйняття використання технології BYOD всіма учасниками навчального процесу. Ключові слова: цифрові технології; цифрове навчання; цифрове освітнє середовище; цифрова компетентність; технології BYOD; «покоління Z».
36
Курліщук, Інна. "ПЕДАГОГІЧНІ УМОВИ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТСТВА ЗАСОБОМ ВІРТУАЛЬНОГО ОСВІТНЬОГО СЕРЕДОВИЩА ЗВО." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 2-3 (April 10, 2021): 449–53. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.02.04.2021.090.
Full textAbstract:
Серед виховних напрямів, які сьогодні реалізує вища школа України, найбільш актуальними виступають національний та патріотичний. Виклики сучасних реалій обумовлюють необхідність пошуку нових підходів і шляхів до його впровадження. За сучасних обставин саме віртуальне освітнє середовище ЗВО розглядається як ефективний засіб формування національно-патріотичних цінностей, виховання поваги до культурного та історичного минулого України, патріотичної відповідальності, утвердження гуманістичної моральності та ін. Автор статті обґрунтовує наступні педагогічні умови національно-патріотичного виховання українського студентства засобом віртуального освітнього середовища: по-перше, формування внутрішньої мотивації здобувачів вищої освіти до самовиховання національно-патріотичних цінностей та якостей особистості засобами віртуального освітнього середовища ЗВО; по-друге, впровадження в освітній процес ЗВО медіаосвіти як частини неперервної освіти сучасної людини спрямованої, зокрема на формування мережевої культури особистості або культури мережевої комунікації; по-третє, розширення тьюторської підтримки студентства у сфері віртуальної комунікації.
37
Іванченко Є.А. and Маслій О. М. "Групові заняття для майбутніх офіцерів забезпечення військ (сил) в освітньому середовищі вищого військового навчального закладу." ПЕДАГОГІЧНИЙ АЛЬМАНАХ, no. 46 (February 11, 2021): 89–96. http://dx.doi.org/10.37915/pa.vi46.112.
Full textAbstract:
У статті розглянуто нагальне питання модернізації професійної підготовки майбутніх офіцерів у напрямі надання курсантам більшої самостійності мислення, творчості, пошуку нетривіальних рішень, креативності, адже під час ведення бойових дій командир приймає рішення, покладаючись виключно на власну інтуїцію. Забезпечення таких змін автори пов’язують із змінами освітнього середовища вищого військового навчального закладу. Результатом теоретичного дослідження стало формулювання визначення поняття «освітнє середовище вищого військового навчального закладу», під яким автори розуміють системне утворення, корельоване з єдиним інформаційно-освітнім простором, системнотвірним чинником якого є наперед задана мета ‒ підготовка якісного військового фахівця (конкретна спеціальність), ядром ‒ спеціально створені умови впливу на формування особистості майбутнього офіцера (конкретної спеціальності), що реалізуються на засадах розумних інновацій; забезпечує потреби «замовника» та «споживача» освітніх послуг ВВНЗ, надаючи свободу творчості тим, хто ці послуги надає; продукує навчальний та науково-методичний контент.В статті наголошується, що освітнє середовище військового вишу має бути інноваційним та інформаційним, із урахуванням особливостей організації навчального процесу у вищому військовому навчальному закладі. Однією з таких особливостей є проведення групових занять для майбутніх офіцерів, зокрема, курсантів спеціальності «Забезпечення військ (сил)». Метою проведення групових занять є відпрацювання основних навичок, що забезпечують формування визначених професійним стандартом компетенцій. Також наголошується на оптимальній тривалості групового заняття, місцях проведення, методах навчання, використання наочних матеріалів та особливостях підготовки викладачів до групового заняття, що забезпечує його ефективність.
38
Prydatko, O. V., N. Ye Burak, V. Ye Dzen, and M. S. Kunynets. "Адаптивна інформаційно-довідкова система "UniBell" як складова частина проєкту "Smart-університет"." Scientific Bulletin of UNFU 30, no. 5 (November 3, 2020): 105–13. http://dx.doi.org/10.36930/40300518.
Full textAbstract:
Проаналізовано освітнє середовище закладу освіти на предмет його відповідності умовам організації освітнього процесу за принципами відділеного навчання. Встановлено низку чинників, що можуть впливати на якість результатів навчання за означених умов. Серед отриманих чинників на прикладі освітнього середовища Львівського державного університету безпеки життєдіяльності визначено один із пріоритетних, що потребував негайної реакції – розроблення інформаційно-довідкової системи "UniBell" для організації віддаленого доступу до бази даних навчального розкладу із використанням мобільних технологій. З'ясовано, що розроблення сервісу для обліку та контролю навчального розкладу, а також інших сервісів, цільовим призначенням яких є забезпечення якості освітнього процесу, задекларовано в рамках реалізації проєкту "Розумний університет". Подано означення терміна "Smart-університет" або "Розумне освітнє середовище". На прикладі створення інформаційно-довідкової системи "UniBell" та її функціональних можливостей досліджено множину зацікавлених сторін. З використанням понятійного апарату теорії множин визначено обсяги внутрішніх стейкхолдерів і їх зв'язок із Smart-середовищем. Описано функціональні можливості та особливості роботи окремо клієнтської та серверної частин інформаційно-довідкової системи "UniBell". Висвітлено особливості додаткових підсистем управління серверною частиною, що реалізовані за допомогою програмних технологій .Net, Java та мови структурованих запитів SQL. Подано архітектуру інформаційно-пошукової системи "UniBell". Описано особливості оброблення даних й адміністрування реляційної бази даних розробленої системи та графічно візуалізовано блок-схеми алгоритмів роботи клієнтської та серверної її частин, що сукупно стало основою розроблення діючого застосунку під операційну систему Android із можливістю завантаження через Google Play.
39
Poznyak, Svitlana. "Громадянська комптентність молоді в контексті сучасних трансформацій в освітньому просторі." Проблеми політичної психології 24 (December 30, 2021): 273–84. http://dx.doi.org/10.33120/popp-vol24-year2021-80.
Full textAbstract:
Актуальність дослідження розвитку громадянської компетентності молоді в процесі взаємодії в освітньому просторі в контексті сучасних освітніх трансформацій визначається необхідністю поглиблення уявлень про освітнє середовище як соціально-психологічний чинник розвитку громадянської компетентності, визначення та пошук засобів поширення практик взаємодії в освіті, які б сприяли розвитку громадянських компетенцій учнівської та студентської молоді.
Метою статті є окреслення сучасних трансформацій в освіті та їх наслідків для концептуалізації і розвитку громадянської компетентності, а також презентація результатів емпіричного дослідження настановлень учасників освітньогопроцесу щодо взаємодії в освітньому середовищі, сприятливому для розвитку громадянської компетентності молоді.
Результати. Трансформації в освітньому просторі, викликані його стрімкою цифровізацією і, як наслідок, технологізацією освіти, демонополізацією знання, делегитимацією авторитету і, відповідно, деієрархієзаціїєю освіти, трансформують і практики взаємодії в процесі навчання, які насамперед мають стимулювати дискурсивний досвід, критичну рефлексію, самоменеджмент, самооцінювання та самоідентифікацію учнів та студентства. Емпіричне дослідження настановлень учасників освітньогопроцесу щодо практик взаємодії в освітньому просторі, які сприяють розвитку громадянської компетентності молоді, здійснене в контексті теорії трансформаційного навчання, актуалізує такі тенденції в настановленнях молоді, як налаштованість на автономне незалежне мислення, рефлексію і взаємодію на основі толерантності та інтересу до соціальної різноманітності.
Перспективи практичного застосування результатів дослідження пов’язані з урахуванням особливостей настановлень учасників навчально виховного процесу, виявлених у ході емпіричного дослідження, в процесі оцінювання та коригування практик взаємодії для формування освітнього середовища, сприятливого для розвитку громадянських компетентностей молоді.
40
Kozak, Liudmyla. "Формування інноваційного потенціалу майбутнього викладача." Освітній простір України, no. 13 (September 28, 2018): 54–60. http://dx.doi.org/10.15330/esu.13.54-60.
Full textAbstract:
У статті аналізуються сучасні ключові поняття освітньої практики: “інноваційний потенціал”, “інноваційний потенціал педагога”, “педагогічна творчість”, “інноваційне мислення”, “інноваційна культура”, “викладач-інноватор”, “інноваційна діяльність викладача”, “інноваційне освітнє середовище”, “інноваційне навчання”, “готовність до інноваційної діяльності”. Автором розглянуто структуру та характеристику інноваційного потенціалу особистості; досліджено особливості інноваційного потенціалу викладача закладу вищої освіти; обгрунтовано педагогічні умови формування інноваційного потенціалу майбутніх викладачів: створення інноваційного середовища у закладі вищої освіти, збагачення змісту дисциплін професійно-педагогічного циклу інноваційною складовою, організація інноваційного навчання майбутніх викладачів.
41
Сізов, В. В., Я. А. Славська, and О. А. Алфьоров. "«ПРОТЕСТАНТСЬКА ЕТИКА І ДУХ КАПІТАЛІЗМУ»: КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ ТРАДИЦІОНАЛІЗМ М. ВЕБЕРА ТА АКСІОЛОГІЯ ОСВІТИ." Духовність особистості: методологія, теорія і практика 102, no. 3 (December 30, 2021): 286–305. http://dx.doi.org/10.33216/2220-6310-2021-102-3-286-305.
Full textAbstract:
У статті розглядаються ідеї М. Вебера, викладені в роботі «Протестантська етика і дух капіталізму» з позиції культурно-історичного традиціоналізму як чинника формування аксіології освіти. Відзначено, що роль і значення освіти у М. Вебера проявляється в трьох функціональних аспектах, що і утворює її аксіологічний характер: за програмними цілями (як засіб оволодіння професією); за духом (освіта сама по собі виступає як елемент раціоналізму, практицизму, індивідуалізму); за змістом (як відтворення цінностей). Освітній чинник у М. Вебера – це всього лише ілюстративний елемент його концепції, який є наслідком формування і функціонування «професійної етики», яка зі свого боку визначає аналогічні сенси «етики освітньої», тобто відношення людини і соціальної групи до освіти та засіб досягнення цілей професійної діяльності. Освітній компонент М. Вебера розглядається у змістовних характеристиках, реалізованих у Вебера в понятті «протестантська етика», яка сформувала «професійну етику» і «трудову етику». Протестантську етику в тій констеляції, в якій її показав Вебер, розглянуто як фактор, що формує світоглядну позицію спочатку окремих груп населення, а в подальшому – основної частини суспільства. Відзначено, що таким чином формувалося специфічне соціокультурне середовище на основі культурно-історичної традиції, яке і диверсифікувалося в середовище виховне (освітнє). Ставлення людини і суспільства до освіти, професії, праці, за М. Вебером, є результатом впливу цього середовища. Виділено, що М. Вебер будує свою систему доказів на основі культурно-історичної традиції, доводячи гіпотезу, що вплив релігійної ідеології формує соціальні відносини, пояснює еволюцію релігійного в світський світогляд. Відзначено, що концепція М. Вебера показує міцність традиції (як цінності) у свідомості західного суспільства.
42
Соколюк, О. "Інформаційно-освітнє середовище навчання в умовах трансформації освіти." Наукові записки Центральноукраїнського державного педагогічного університету імені Володимира Винниченка. Серія: Проблеми методики фізико-математичної і технологічної освіти, вип. 12, ч. 3 (2017): 48–55.
Find full text
43
Омельченко, Л. М. "Освітнє середовище: наукова рефлексія поняття." Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія "Гуманітарні студії", Вип. 280 (2018): 50–56.
Find full text
44
Berezhnyi, Yurii, and Antonina Rozsokha. "ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ – ПРОВІДНИЙ ЧИННИК ПРОФЕСІЙНОГО САМОВДОСКОНАЛЕННЯ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ПРАВООХОРОННИХ ОРГАНІВ." HUMANITARIUM 45, no. 2 (July 3, 2020): 7–13. http://dx.doi.org/10.31470/2308-5126-2019-45-2-7-13.
Full textAbstract:
У статті визначені принципи формування професійного самовдосконалення майбутніх фахівців правоохоронних органів у закладах вищої освіти МВС України.Зазначено, що оновлення підготовки працівників правоохоронних органів до професійної діяльності зумовлене багатьма чинниками, зокрема запитами суспільства на кваліфікованих фахівців, які вільно орієнтуються в потребах сучасності, реагують на виклики часу та здатні до їх професійного осмислення й розв’язання. Визначальними характеристиками працівників органів внутрішніх справ нового покоління автор вважає сформованість індивідуального стилю професійної поведінки правоохоронця.Доведено, що провідну роль у підготовці до професійної діяльності відіграє навчально-виховне (освітнє) середовище закладу вищої освіти. Проаналізовані якісні складники розвитку особистості в освітній системі.На основі аналізу історичних та сучасних джерел автор розкриває проблему формування мотивації до професійної діяльності майбутніх фахівців правоохоронних органів, визначає критерії професіоналізму фахівця правоохоронного органу.У публікації представлений зміст навчання фахівця, який є основним компонентом цього процесу в умовах закладу вищої освіти системи МВС України.
45
Колебошин, Валерій, Сергій Колебошин, and Борис Кремінський. "Засади формування освітнього середовища для здійснення дистанційного навчання (на базі педагогічної системи Рішельєвського наукового ліцею)." Нові технології навчання, no. 95 (December 15, 2021): 130–40. http://dx.doi.org/10.52256/2710-3560.95.2021.15.
Full textAbstract:
Упровадження дистанційного навчання спричинило настільки суттєві зміни в умовах, методах та змісті навчання, що постало питання про необхідність формування освітнього середовища, яке б відповідало формам, методам та умовам навчання в епоху інформаційно-комунікаційних технологій.Теоретичним підґрунтям розуміння основ навчання в цифрову епоху у сучасній теорії педагогіки вважається теорія конективізму, зміст якої, зокрема, полягає у залученні та використанні у процесах навчання цифрових інформаційних джерел та ресурсів. Розглянуто формування освітнього середовища на базі педагогічної системи Рішельєвського наукового ліцею.Освітнє середовище закладу освіти має формуватися на основі відповідної педагогічної системи закладу, з урахуванням особливостей її функціонування, перспективності окремих освітніх напрямків та освітніх потреб контингенту.Дистанційне (змішане) навчання слід розглядати, як окрему форму організації процесу навчання, що подекуди здійснюється власними методами, засобами та способами, із застосуванням спеціально розроблених моделей, технологій тощо. Відповідно не всі визнані методики і технології класичного навчання у принципі прийнятні і придатні для здійснення навчання дистанційного. Освітнє середовище зорієнтоване на здійснення дистанційного (змішаного) навчання має ряд особливостей, умов та складових, не характерних для класичного навчання, формування яких потребує розробки спеціальних підходів, методик, технологій тощо.Формування освітнього середовища, сприятливого для здійснення дистанційного (змішаного) навчання, невід’ємно пов’язане з цілеспрямованим використанням освітніх електронних платформ. У наш час таке використання є досить широким за формою і кількістю, але фактично аматорським за змістом. Зміст, підходи і регламент використання освітніх електронних платформ потребує термінового наукового обґрунтування і по можливості унормування.Аспекти, особливості та закономірності формування освітнього середовища для здійснення дистанційного (змішаного) навчання, характерні для Рішельєвського наукового ліцею, є актуальними і характеризують процеси, що відбуваються у системі сучасної освіти в цілому, зокрема це стосується цифровізації освітніх процесів, питань вибору та/або створення освітніх електронно-комунікаційних платформ тощо.
46
Гриценчук, Олена Олександрівна. "ЦИФРОВІ ОСВІТНІ ХАБИ ДЛЯ ПІДТРИМКИ ГРОМАДЯНСЬКОЇ ОСВІТИ ЯК СКЛАДОВА ІНФОРМАЦІЙНО-ЦИФРОВОГО НАВЧАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА: ДОСВІД НІДЕРЛАНДІВ, БЕЛЬГІЇ ТА УКРАЇНИ." Information Technologies and Learning Tools 79, no. 5 (October 28, 2020): 341–60. http://dx.doi.org/10.33407/itlt.v79i5.4048.
Full textAbstract:
У статті висвітлюється міжнародний та вітчизняний досвід впровадження цифрових освітніх хабів для підтримки громадянської освіти як елементу інформаційно-цифрового навчального середовища. Проаналізовано основні поняття, розглянуто теоретичні підходи вітчизняних і зарубіжних дослідників та визначено роль цифрового освітнього хабу як сучасного інструменту інформаційно-цифрового навчального середовища. Обґрунтовано поняття «цифровий освітній хаб», що є багатофункціональним цифровим освітнім простором, де зібрано електронні освітні ресурси, навчальні матеріали, інструменти, технології; забезпечуються організаційно-педагогічні умови для набуття знань, формування та розвитку компетентностей учасників освітнього процесу, створено умови для ефективної та оперативної акумуляції інтелектуального потенціалу, що сприяє професійному та особистому самовдосконаленню, створенню інновацій та їх впровадженню в освіту. Опрацьовано вітчизняну законодавчу базу, що визначає актуальність громадянської освіти та потенціал цифрових освітніх хабів. На основі досвіду Нідерландів і Бельгії описано інструменти цифрових освітніх хабів, засобами яких реалізується громадянська освіта та її елементи в освітньому процесі закладів загальної середньої освіти. Здійснено аналіз сучасного стану впровадження освітніх хабів у вітчизняній освітній практиці та виявлено проблеми, що потребують ґрунтовного дослідження. Практичне значення цифрового освітнього хабу як складової інформаційно-цифрового навчального середовища полягає у сприянні створенню інновацій та їх упровадженню в освіту; реалізації проєктів; формуванні та розвитку особистості сучасного громадянина, що активно діє у цифровому середовищі. Новизна дослідження полягає в тому, що на основі узагальнення вітчизняного та зарубіжного досвіду надано рекомендації вітчизняним фахівцям щодо створення ресурсного цифрового освітнього хабу для підтримки громадянської освіти.
47
Короткова, Ліна. "ЧИННИКИ ПРОФЕСІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ СФЕРИ ПОСЛУГ В УМОВАХ ОСВІТНЬО-ВИРОБНИЧОГО КЛАСТЕРА." Інноватика у вихованні 1, no. 12 (November 21, 2020): 161–67. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i12.296.
Full textAbstract:
Анотація. У статті обґрунтовано чинники професійної підготовки майбутніх фахівців сфери послуг в умовах освітньо-виробничого кластера. До зовнішніх чинників віднесено законодавчо-правові, економічні, соціально-демографічні, науково-технологічні фактори. Внутрішніми чинниками визначено управлінську діяльність, інформаційно-освітнє середовище, професійну компетентність педагогічних працівників.
Законодавчо-правові чинники, що мають характер чинних законодавчих актів державного, регіонального, місцевого рівнів та правових норм, регулюють відносини між учасниками освітнього процесу й окреслюють перспективи їхнього подальшого розвитку. Економічні забезпечують збалансованість співпраці між учасниками освітньо-виробничого кластера. Серед соціально-демографічних чинників важливе місце займають соціальне замовлення, статево-вікова структура населення країни, зайнятість працездатного населення. Науково-технологічні чинники визначають структуру професійної підготовки, виникнення її нових форм, видів й спеціалізації.
Управлінська діяльність в умовах кластерної структури визначається інтеграцією суб’єктів, пов’язаних освітньо-виробничим циклом, передбачає задоволення здобувачів освіти й представників підприємств завдяки впровадженню єдиної для стратегії професійної підготовки та розвитку кадрового потенціалу. Інформаційно-освітнє середовище створено для забезпечення умов ефективної взаємодії учасників освітньо-виробничого кластера, реалізації спільних проектів та ініціатив щодо розвитку професійної компетентності майбутніх фахівців сфери послуг. В умовах кластерного об’єднання підвищення рівня професійної компетентності педагогічних працівників має важливе значення для професійної підготовки майбутніх фахівців й оцінюється за розробленими комплексними критеріями.
48
Скорик, Т. В., and Н. В. Грицик. "РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАКСЕОЛОГІЧНОГО ПІДХОДУ У КОНТЕКСТІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНЬОГО ВЧИТЕЛЯ ДО УСПІШНОЇ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ." Педагогіка та психологія, no. 63 (April 2020): 151–58. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2020.63.16.
Full textAbstract:
У статті піднімається питання професійної підготовки майбутнього вчителя, шляхів її удосконалення та оптимізації. Визначено, що особливий інтерес у питанні вдосконаленні фахової підготовки майбутнього педагога становить підхід, який розроблено в контексті ідеї створення праксеологічного освітнього середовища. Метою статті є дослідження ролі праксеологічного підходу в контексті професійного становлення майбутнього вчителя. Методи. Під час дослідження використовувались такі теоретичні методи, як аналіз та синтез, індукція та дедукція, порівняння, класифікація, узагальнення та систематизація, ідеалізація, абстрагування. Результати. У статті розглядаються сутність, зміст та структура таких педагогічних категорій, як: «праксеологічний підхід», «праксеологія», «праксеологічне освітнє середовище». У дослідженні розкрито сутність функцій праксеологічного підходу та проаналізовано їх взаємозв’язок у праксеологічному освітньому середовищі професійного становлення майбутнього вчителя. Запропоновано остаточний та порівняльний аналіз впровадження праксеологічного підходу в контексті підвищення кваліфікації майбутнього вчителя у закладі вищої освіти. У статті розглядається визначальний аналіз загальнонаукових концепцій, таких як праксеологічний підхід у контексті професійного розвитку майбутнього вчителя. Висновок. Зазначається, що праксеологічний підхід формує та розвиває такі важливі праксеологічні компетенції майбутнього вчителя, як здатність планувати, організовувати та оцінювати якість власних освітніх та професійних досягнень.
49
Кух, Аркадий, and Оксана Кух. "УПРАВЛЕНИЯ И ИННОВАЦИЯ В УЧЕБНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ." Modern engineering and innovative technologies, no. 10-03 (December 31, 2018): 56–62. http://dx.doi.org/10.30890/2567-5273.2019-10-03-032.
Full textAbstract:
Розкрито ієрархічну структура освітнього менеджменту в галузі педагогічних інновацій на основі процесу формування компетенцій. Виділено компоненти педагогічної інноватики: освітнє середовище, навчальний заклад, форма реалізації. Розкрито сутність освітньо
50
Yemets, Nataliia Anatoliivna, Olha Yevheniivna Melnyk, and Nataliia Valeriivna Shakun. "ОСВІТНЄ СЕРЕДОВИЩЕ ЯК ЧИННИК ГЕНДЕРНОЇ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ." SOCIAL WORK ISSUES: PHILOSOPHY, PSYCHOLOGY, SOCIOLOGY, no. 2(12) (2018): 23–29. http://dx.doi.org/10.25140/2412-1185-2018-2(12)-23-29.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Сучасні виклики, які постають перед Україною на шляху розбудови демократичної держави та громадянського суспільства, вимагають розробки нових концептуальних підходів в царині гендерної соціалізації особистості. Постановка проблеми. Недостатність теоретичного і практичного опрацювання впливу освіти на гендерну соціалізацію особистості ускладнює чітке системне бачення її сутності. Аналіз останніх досліджень і публікацій. Питання розробки концептуальних основ соціалізації особистості в освітньому середовищі розглядалися такими вітчизняними та зарубіжними дослідниками, як В. Андерсон, М. Кіммел та ін. (теоретичні основи), В. Кравець, Т. Говорун, О. Кікінежді (прикладні аспекти), О. Вороніна, Т. Голованова, Н. Світайло, Т. Марценюк та ін. (концепція гендерного підходу). Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Вплив освітньої сфери на процес формування та реалізації гендерночутливої особисті є недостатньо вивчений. Постановка завдання. Визначити засади та принципи створення освітнього середовища, сприятливого для гендерної соціалізації особистості. Виклад основного матеріалу. Розглядається роль освітнього середовища в процесі соціального конструювання статі як елемента культури і соціальної стратифікації та налагодженні міжособистісної взаємодії, що контролюється суспільством і через яку відтворюється уявлення про чоловіче і жіноче як категорії соціального порядку. Висновки. Становлення соціально активної особистості з високим рівнем сформованості гендерної культури можливе за умови трансформації освітнього процесу в напрямку нейтралізації гендерних стереотипів та розширення соціального простору для всебічного розвитку особистості.