To see the other types of publications on this topic, follow the link: Середній ризик.
Journal articles on the topic 'Середній ризик'
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Середній ризик.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Харченко, Наталя. "Особливості підлітків, що мають ризик наркотизації." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(50)T3 (2019): 314–23. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2019-50-3-3-314-323.
Full textAbstract:
Конcтановано, що у науковій переодиці представлені чинники, що обумовлюють генезу наркотичної залежноcті; індивідуально – типологічні оcобливоcті наркозалежних; визначено риcи оcобиcтоcті наркозалежного, перелічено підходи до причин формування пcихічної, зокрема наркотичної залежноcті. Зазначено що існує обмежений психодиагностичний інструментарій, що дозволяє визначити ризик наркотизації у підлітків. Мета дослідження - емпірично дослідити вираженість чинників ризику, що приводять до наркотичної залежності у підлітків за допомогою експрес-діагностики. Методи дослідження: теоретичний аналіз наукових першоджерел, психодіагностичний метод, що включав експресс-методику раннього виявлення схильності до наркоманії ("Кассандра"), проективні методики "Мій життєвий шлях" і "Графічний тест Коттла", методи математичної статистики. Результати. В пілотажному дослідженні виділена група ризику або група уваги, до якої увійшли підлітки з середньо-високим і високим рівнем за шкалами «Особистісні передумови», «Психосоціальні передумови» та «Ставлення до наркотиків». Показано, що ці підлітки допускають можливість епізодичного споживання наркотичних засобів, вони часто стикаються з фактами вживання в соціальному оточенні, деякі констатують наявність проблем у взаємовідносинах в сім'ї. За шкалою «Біогенетичні передумови» у більшості досліджуваних не встановлено обтяжуючого анамнезу. За шкалою "Ризик нервово - психічного зриву" у підлітків групи ризику встановлено середній рівень задоволеності собою та життєвою ситуацією, що в несприятливих умовах може статі причиною неадекватного емоційного реагування. У більшості зафіксовано песимістичне реагування на емоційно - значущі події. У підлітків групи ризику представлений частковий образ подій у впорядкованій поcлідовноcті від минулого до майбутнього з ознаками нереаліcтичного/ілюзорного оптиміcтичного погляду на майбутнє життя та представлена зв’язаність часових зон («без минулого немає майбутнього»). Заключення. Аналіз результатів продемонстрував наявність у підлітків групи ризику часткового позитивного образу життєвого шляху і зв’язаність часових перспектив, на фоне високого рівня за шкалами «Особистісні передумови», «Психосоціальні передумови» та «Ставлення до наркотиків», що свідчить про усвідомлену готовність до вживання наркотичних речовин.
2
Tarashchenko, Yu M., A. E. Kovalenko, M. Yu Bolgov, B. B. Guda, M. V. Ostafiychuk, and O. G. Kolluh. "Післяопераційна кровотеча в тиреоїдній хірургії." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 9 (September 30, 2018): 39–41. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.09.39.
Full textAbstract:
Мета. Аналіз факторів ризику, причин виникнення кровотечі під час виконання операцій на щитоподібній залозі (ЩЗ) та розробка методів профілактики хірургічного гемостазу.
Матеріали і методи. Проведено детальний аналіз щодо 89 пацієнтів, оперованих з приводу патології ЩЗ, у яких виникла післяопераційна кровотеча.
Результати. Загальна частота виникнення кровотечі становила 0,49%: у жінок - 0,35%, у чоловіків - 1,21%. Середній вік пацієнтів - (42,3 ± 0,2) року. Частота виникнення кровотечі залежала від обсягу оперативного втручання. Після виконання тиреоїдектомії ризик виникнення кровотечі вищий - 50,56%, або в 1,6 разу, в порівнянні з органозберігаючими операціями - 30,33%.
Висновки. Використання сучасних технологій гемостазу, медикаментозна корекція порушень фібрінолізу дають змогу мінімізувати ризик розвитку післяопераційних ускладнень та скоротити терміни лікування пацієнтів.
3
Kovalova, A. "ВИРОБНИЧИЙ РИЗИК ВІД ПОСТІЙНОГО ШУМОВОГО НАВАНТАЖЕННЯ ДЛЯ РОБІТНИКІВ ВІДКРИТОГО ПОВІТРЯ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 4, no. 66 (December 1, 2021): 90–93. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2021.4.090.
Full textAbstract:
Представлене дослідження стосується визначення безпеки працюючих на відкритому повітрі при ремонті та реконструкції автомобільних шляхопроводів та будівельних робіт поблизу автомагістралей в умовах постійного шумового навантаження. На підставі аналізу вітчизняних та нормативних досліджень було визначено методологію досліджень виробничого ризику в залежності від вікової категорії працюючих та їх професійного стажу. Предметом дослідження є вплив постійного шумового забруднення на безпеку працюючих відкритого повітря для умов м. Києва. Мета роботи - визначення комплексного виробничого ризику від постійного шумового забруднення для безпеки працівників відкритого повітря. При визначенні сукупного значення виробничого ризику, розглядалися окремо значення ризику захворювання серцево-судинної системи, ризику захворювання нервової системи та ризик захворювання органів слуху. Завдання роботи - на підставі натурних вимірів по обраних автомобільних шляхопроводах та великих перехрестях в залежності від кількості полос руху в м. Києві, здійснено аналіз рівнів постійного шумового навантаження на території виробничих майданчиків працюючих. Встановлено межі шумового навантаження, що у більшості середньозважених та у максимальних значеннях вимірів перевищують нормативний рівень відкритого виробничого майданчика (80дБА). Методи досліджень: натурні виміри здійснювалися прибором «Асистент», методи розрахунку здійснювалися на основі методик діючих міжнародних стандартів та нормативних документів. Наукова новизна полягає в оцінці величин виробничого ризику для умов м. Києва для працюючих на відкритому повітрі від постійного шумового навантаження на протязі 8-годинного робочого дня в залежності від вікових показників та професійного стажу. Отримані результати щодо оцінки ризику сукупного рівня захворювань в залежності від рівнів шуму на автомобільних шляхопроводах м. Києва, свідчать про середній (помірний рівень) для різних вікових груп працюючих. Що стосується значення сукупного агрегованого ризику у випадку максимальних рівнів шумового забруднення, то розрахунки показали, що у випадку працюючих за віком більше 50 років ризик кваліфікується, як високий. Висновки досліджень свідчать, що отримані результати середньозважених і максимальних рівнів шумового забруднення для безпеки працюючих на відкритому повітрі потребують заходів по зниженню шумового навантаження, які слід розробляти з врахуванням середньострокової та короткострокової перспективи (1-3 роки), а також щорічний перегляд значень виробничого ризику.
4
Жулкевич, І. В., and П. А. Чукур. "ОЦІНКА МІНЕРАЛЬНОЇ ЩІЛЬНОСТІ КІСТКОВОЇ ТКАНИНИ ЗА ДАНИМИ РЕНТГЕНІВСЬКОЇ КОМП'ЮТЕРНОЇ ТОМОГРАФІЇ ТА ВИЗНАЧЕННЯ РИЗИКІВ ОСТЕОПОРОТИЧНИХ ПЕРЕЛОМІВ У ХВОРИХ НА ДИФУЗНУ В-ВЕЛИКОКЛІТИННУ ЛІМФОМУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (July 28, 2021): 68–76. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.12205.
Full textAbstract:
В Україні відмічається тенденція до підвищення захворюваності на неходжкінські лімфоми (НХЛ), тому дослідження змін мінеральної щільності кісткової тканини (МЩКТ), пов’язаних із лімфопроліферативними захворюваннями та віддаленими наслідками протипухлинної терапії, є актуальними та необхідними для профілактики остеопоротичних переломів.
Мета – визначити ризик виникнення вторинних остеопоротичних переломів, ризик ураження кісткового мозку і оцінити динаміку змін стану МЩКТ поперекового відділу хребта у хворих з дифузною В-великоклітинною лімфомою (ДВВКЛ) на діагностичному етапі (ДЕ) та після завершення хіміотерапії (ПЗХ).
Матеріал і методи. Проведено визначення мінеральної щільності трабекулярної кісткової тканини поперекових хребців (L1–L5) за допомогою функції ROI у програмі Radiant Dicom Viewer в кістковому вікні у 56 пацієнтів: 26 жінок та 30 чоловіків (середній вік (55,96±2,11) р.). Статистичний аналіз проведено за робастним критерієм Левена – Брауна – Форсайта.
Результати. При гендерному порівнянні на ДЕ згідно опитувальників FRAX та QFracture визначався більший ризик остеопоротичного перелому в жінок за всіма показниками: FRAX – основний остеопоротичний ризик 43,21 % і ризик перелому стегнової кістки 59,35 %; QFracture – ризик перелому стегна, зап’ястя, плеча або хребта 59,86 % та ризик перелому стегна 60,12 %. Зниження стану МЩКТ спостерігалося як на ДЕ, так і ПЗХ, у чоловіків та жінок. У чоловіків найбільше достовірне зниження МЩКТ на 19,59 % спостерігалося у L4, у жінок – у L3 на 13,11 %, p<0,05.
Висновки. В усіх обстежених хворих на ДВВКЛ за результатами опитувальників FRAX та QFracture визначався підвищений ризик остеопоротичних переломів на ДЕ. Стан МЩКТ поперекових хребців на серіях КТ у хворих з ДВВКЛ на ДЕ у жінок був достовірно нижчий, ніж у чоловіків. ПЗХ спостерігалося зниження МЩКТ як у чоловіків, так і в жінок, достовірної різниці між групами хворих не встановлено.
5
Korzhov, I. "ЗАГАЛЬНЕ ФОРМУЛЮВАННЯ ЗАДАЧІ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ДІАГНОСТИКИ ДЛЯ МОДЕЛЕЙ ПАРАМЕТРИЧНОЇ ДИСКРИМІНАЦІЇ." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 6, no. 52 (December 13, 2018): 48–52. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2018.6.048.
Full textAbstract:
Проблема підвищення ефективності інформаційних систем контролю технічного стану промислових об’єктів з динамічними властивостями невід’ємно пов’язано зі збільшенням об’ємів вимірювальної інформації, що характеризує типові еталонні варіанти динамічних порушень. Мета статті: навести загальне формулювання задачі функціональної діагностики для моделей параметричної дискримінації. Результати. Розглянута загальна задача функціональної діагностики для моделей параметричної дискримінації за інформативними параметрами – показниками автокогерентності. Сформульована в загальному виді задача вибору дискримінантної функції для цілей контролю та діагностування промислових об’єктів з точки зору статистичних ризиків контролю та діагностики. Перевірені сформульовані положення при контролі технічного стану типового вібраційного промислового об’єкту – екструдер. Отримані результати можуть бути застосовані для подальшого дослідження впливу об’єму навчаючої вибірки на середній ризик контролю та діагностики з синтезом математичної моделі середнього ризику та аналізом ефектів мінімізації середнього ризику, а також оптимізації простору інформативних ознак за критерієм максимуму достовірності контролю та діагностики. Висновок. Проведене дослідження вібросигналів типового промислового об’єкту – екструдера, показало, що для контролю технічного стану вібраційних об’єктів можливо використовувати лінійну вирішувальну (дискримінантну) функцію типу 2 або 3. Кінцевий вибір функції буде залежити від результатів оцінювання коваріаційної матриці.
6
Kuryata, O. V., and Yu S. Kushnir. "Хронічна серцева недостатність зі збереженою систолічною функцією: особливості морфофункціонального стану тромбоцитів та їх зміни під впливом лікування." EMERGENCY MEDICINE, no. 6.53 (October 1, 2013): 113–18. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0586.6.53.2013.88705.
Full textAbstract:
Хронічна серцева недостатність (ХСН) є однією з головних проблем серцево-судинних захворювань. За останні роки змінились погляди на структуру ХСН — переважає ХСН зі збереженою фракцією лівого шлуночка. Незважаючи на використання аспірину, зберігається ризик тромбоутворення, що потребує зміни тактики лікування. Метою нашого дослідження було вивчення морфофункціонального стану тромбоцитів у хворих на ХСН зі збереженою фракцією викиду, обумовленою ішемічною хворобою серця (ІХС), та змін при використанні мельдонію в комплексній терапії на тлі прийому аспірину. У дослідженні брали участь 12 хворих (8 чоловіків, 4 жінки) віком від 51 до 75 років (середній вік, M ± m, — 67,8 ± 2,7 року) із ХСН ІІ–ІІІ функціонального класу зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка, обумовленою ІХС. Групу контролю становили 6 хворих на ІХС віком від 46 до 61 року (середній вік 50,8 ± 2,2 року) без клінічних та об’єктивних даних щодо наявності ХСН. Усі обстежені хворі на ХСН були розподілені на 2 групи залежно від лікування. Першу групу становили 7 хворих на ХСН, які додатково до стандартної терапії отримували мельдоній (препарат Вазопро, компанія «Фармак», Україна) в дозі 1,0 г, що вводили внутрішньовенно. До другої групи ввійшло 5 хворих, які отримували лише стандартну терапію. Для оцінки морфофункціонального стану тромбоцитів проводили електронну мікроскопію. При ХСН виявлено збільшення агрегаційної активності тромбоцитів, що свідчить про підвищений ризик тромбоутворення в даної категорії хворих. Використання в комплексній терапії ХСН мельдонію обумовлює не тільки клінічний позитивний ефект, але й ефект з боку тромбоцитів за рахунок зменшення кількості активованих, агрегованих, дегранульованих та підвищення неактивованих форм.
7
Trofimov, M. V., S. I. Barannik, V. P. Kryshen, S. O. Muntyan, P. V. Lyashchenko, I. V. Gaponov, and A. V. Chukhriienko. "Оптимізація лікування хворих із синдромом гострої кровотечі в просвіт Травного каналу." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 4 (February 15, 2021): 52–57. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.4.11783.
Full textAbstract:
Мета роботи: покращити результати лікування хворих із синдромом гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу за рахунок вдосконалення методів місцевого ендоскопічного гемостазу.
Матеріали і методи. До рандомізавоного, проспективного дослідження були залучені хворі з проявами синдрому гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу, де в хірургічній клініці ДЗ ДМА МОЗ України поряд з діагностичним езофагогастордуоденоскопічним дослідженням впроваджували удосконалені лікувальні ендоскопічні маніпуляції та операції з метою створення стійкого місцевого ендоскопічного гемостазу. За отриманими нами даними виразкова хвороба дванадцятипалої кишки посідала перше місце серед захворювань, що спричиняли гостру кровотечу в просвіт верхнього відділу травного каналу. При синдромі гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу структуру нозологічних одиниць можна представити так: виразкова хвороба дванадцятипалої кишки – 67,8 %, виразка шлунка – 32,2 %.
Результати досліджень та їх обговорення. В результаті проведеного аналізу розподілу станів місцевого гемостазу за Forrest І клас небезпеки (Forrest І) встановлено в 39,5 % випадків, а ІІ клас небезпеки (Forrest ІІ) – у 60,5 % випадків. На основі аналізу проведеного дослідження створено інтегральну шкалу визначення ризику виникнення рецидиву кровотечі. Високий ризик виникнення кровотечі встановлювали при інтегральній оцінці від 20 до 30 балів, середній ризик – від 13 до 20 балів, низький ризик – до 12 балів. У період 2016–2017 рр. при активному застосування методів місцевого ендоскопічного гемостазу та ендоскопічного моніторингу в комплексі консервативної терапії у хворих із синдромом гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу вдалося істотно знизити питому вагу операційних втручань з 13,1 до 8,2 % випадків. З метою раннього виявлення стигматів виникнення рецидивної кровотечі і проведення заходів щодо профілактики її виникнення проведення ендоскопічного моніторингу показано всім хворим із синдромом гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу. З метою тимчасової зупинки кровотечі і підготовки хворого до проведення відстроченої операції в разі надзвичайно високого ризику операційного втручання у хворих із синдромом гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу доцільне повторне застосування методів місцевого ендоскопічного гемостазу. Застосування комплексу консервативної терапії у хворих із синдромом гострої кровотечі в просвіт верхнього відділу травного каналу виразкового генезу дозволило знизити кількість операційних втручань в 2,5 раза завдяки широкому впровадженню методів місцевого ендоскопічного гемостазу, ендоскопічної профілактики виникнення рецидивної кровотечі та ендоскопічному моніторингу.
8
Galinska, I. V. "РОЗПОВСЮДЖЕНІСТЬ ТА ЕТІОЛОГІЯ ЧАСТКОВОЇ АТРОФІЇ ЗОРОВОГО НЕРВА." Archive of Ukrainian Ophthalmology 6, no. 1 (September 28, 2021): 19–23. http://dx.doi.org/10.22141/2309-8147.6.1.2018.172265.
Full textAbstract:
Атрофія зорових нервів – важка поліетіологічна офтальмопатія, яка є одним із основних етіо патогенетичних чинників сліпоти, слабобачення та причин інвалідизації по зору.Метою дослідження було проведення аналізу розповсюдженості та етіологічних факторів часткової атрофії зорового нерва (ЧАЗН). Був проведений ретроспективний аналіз 74 історій хвороб пацієнтів (137 очей) на ЧАЗН за період 2012–2016 рр. Встановлено, що вражається населення працездатного віку (середній вік 50,0±2,5 року), і це підкреслює соціальну значимість даної проблеми. Переважно двобічна локалізація патологічного процесу (у 86 % хворих) збільшує ризик інвалідизації внаслідок даної патології. У жінок ЧАЗН частіше має характер судинного ґенезу (52,9 % випадків), а у чоловіків – запальної етіології (43,5 % випадків).
9
Kovács, K., J. Kéringer, N. Gyömbér, and Á. Lénárt. "RISK FACTORS IN H UNGARIAN ELITE RYTHMIC GYMNASTIC FROM PSYCHOLOGICAL ASPECT THE RELATION AMONG BODY IMAGE, MOTIVATION, BURN-OUT AND PERCEIVED COACH AND PARENT-AUTONOMY SUPPORT." Sport Science and Human Health, no. 2 (2019): 74–79. http://dx.doi.org/10.28925/2664-2069.2019.2.11.
Full textAbstract:
Що стосується естетичних видів спорту, то ритмічна гіманстика є одним із найскладніших видів спорту та передбачає найбільший ризик порушення харчування та вигоряння. У випадку молодіжного спорту мотиваційний клімат та сприйняття підтримки автономії вважаються важливими факторами психологічного розвитку. Мета - дослідити зв’язок образу тіла, мотивації та вигоряння художніх гімнасток із рівнем сприйняття підтримки автономії тренерами та батьками. Методи . Вибірка складається з елітних спортсменів з художньої гімнастики (N=26; середній вік=16,34; SD=2,00). Застосовані такі затверджені анкети: опитувальник спортивного клімату; шкала сприйняття підтримки автономії для підбору вправ; опитувальник завдання та его орієнтації у спорті; опитувальник на вигоряння спортсмена; тест ставлення до тіла. Результати . Встановлено значну, негативну, середню асоціацію між рівнем сприйнятття підтримки автономії та шкалою девальвації, тоді як взаємозв’язок між рівнем сприйняття підтримки самостійності (з боку тренерів та батьків) та ставленням до тіла був значним, позитивним. Висновки . Позитивне співвідношення рівня сприйняття підтримки самостійності та ставлення до тіла може означати амбівалентну якість відносин спортсмен-батько та спортсмен-тренер. Негативне співвідношення рівня сприйняття самостійності та девальвації виявляє важливість комунікації та зворотного зв’язку в самооцінці спортсмена.
10
Колісник, П. Ф., О. В. Долинна, Н. С. Гончарова, С. П. Колісник, О. В. Марчук, and Я. П. Лісков. "Відмінності постурального балансу у пацієнтів з деформуючими дорсопатіями та болем у шийному відділі хребта після виконання аеробних динамічних вправ." Pain medicine 3, no. 2/1 (October 17, 2018): 23–24. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.34796.
Full textAbstract:
Актуальність. Деформуючі дорсопатії (ДД) шийного відділу хребта (ШВХ) часто зустрічаються в структурі коморбідної патології, можуть супроводжуватись больовим синдромом та призводити до порушень постурального балансу (ПБ). Сабілометрія є одним із методів оцінки контролю балансу тіла. Доведений зв’язок між показниками стабілометричного аналізу та ризиком падінь. Вивчення порушень ПБ та можливостей їх корекції дозволить розробити програми реабілітації, знизити ризик травматизму та виникнення обмежень життєдіяльності у пацієнтів з ДД.
Мета: вивчити особливості ПБ у пацієнтів з ДД та болем у ШВХ до і після виконання АДВ.
Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 16 пацієнтів з ДД (середній вік 43,9 ± 10,0 років), розділені на дві групи (основна – хворі з цервікалгією, група по- рівняння – без болю в ШВХ). ПБ оцінено за допомогою силової платформи до і після виконання АДВ. Стабілометрія виконувалась з візуальним контролем і закритими очима, в біподальній позиції, стоячи. ДД ШВХ діагностовано за даними рентгенографії. Статистичний аналіз отриманих даних проведено за допомогою програми SPSS. Різниця рівня ознак (відхилення тіла у сагітальній (ВСП) та фронтальній площинах (ВФП), середнє відхилення (СВ) від центру протягом часу дослідження – 30 секунд) в групах розрахована за допомогою U-критерію Манна – Уїтні.
11
Tsymbal, Bohdan, Yuriy Dreval, Dmytro Shapovalov, Dmytro Shapovalov, and Maksym Shapovalov. "Підвищення рівня охорони праці та удосконалення методики міжнародної організації праці для оцінки професійних ризиків." Journal of Scientific Papers "Social development and Security" 10, no. 2 (April 30, 2020): 46–63. http://dx.doi.org/10.33445/sds.2020.10.2.6.
Full textAbstract:
В даній роботі представлено аналіз існуючих методик оцінки професійних ризиків. Було розроблено матрицю для оцінки величини професійного ризику та удосконалено методику Міжнародної організації праці для оцінки професійного ризику. Було розроблено п’ять рівнів серйозності наслідків, п’ять рівнів вірогідності шкоди для працівника та величину ризику від мінімального значення 1 (знехтуваний ризик) до максимального – 10 (критичний ризик). Для визначення величини ризиків, які заподіяні фізичними, хімічними, біологічними факторами небезпеки, частотою виникнення нещасного випадку, не-доліками в ергономіці та психологічними перенавантаженнями було розроблено критерії для матриць. Наслідки заподіяної шкоди можуть бути: незначні, легкі, середні, тяжкі та катастрофічні. Удосконалена методика дає можливість врахувати катастрофічні наслідки, які можуть настати під час надзвичайної ситуації, такої як пожежа, вибух, аварія, катастрофа та ін. Вірогідність професійних ризиків може бути: XS – від «eXtra Small» – дуже мала, S – від «Small» – мала, M – від «Medium» – середня, L – від «Large» – велика, XL – від «eXtra Large» – дуже велика та XXL – від «eXtra eXtra Large» – дуже-дуже велика. Удосконалена методика визначає: знехтуваний, малозначний, малий, помірний, прийнятний, допустимий, значимий, недопустимий, максимальний та критичний ризик. Удосконалену методику оцінки професійних ризиків було випробувано на молочному комбінаті. Було встановлено адекватність і точність результатів визначення величини професійного ризику удосконаленої методики порівняно з результатами існуючої. Для підвищення рівня охорони праці були запропоновані та впровадженні заходи з управління професійними ризиками.
12
Гагара, В. Ф., and В. В. Логвиненко. "Оцінювання впливу занять з карате на показники фізичного здоров’я у дітей 8–10 років." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 1 (April 20, 2017): 58–63. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2017.1.58-63.
Full textAbstract:
Мета: визначення ефективності впливу занять з карате (WKF) на підвищення рівня фізичного здоров’я дітей віком 8–10 років. Методи: аналіз літературних джерел; дослідження морфофункціонального стану організму, фізичної рекреації; педагогічного експерименту; математичної статистики. Результати. Майже всі обстежені діти мали переважно нижчий за середній рівень фізичного здоров’я, а також порушення постави у фронтальній і сагітальній площинах. Найпоширенішими порушеннями в обстежуваній групі виявились сутулуватість і сколіотична постава. Всі виявлені порушення є функціональними (нефіксованими) і підлягають корекції. В результаті шестимісячного тренувального циклу з регулярними тренуваннями тричі на тиждень достовірно підвищився рівень фізичного здоров’я, покращилися показники постави як у фронтальній, так і в сагітальній площині (загальні результати обстеження за картою рейтингу постави та плечовий показник), суттєво покращились результати тестів на гнучкість. Висновки. Використання засобів карате, а саме розділів програми «кихон» (виконання рухів і переміщень у стійках) і «ката», сприяє підвищенню рівня фізичного здоров’я, дозволяє дітям сформувати уявлення про правильну поставу і зменшити ризик розвитку її порушень, є ефективним засобом у коригуванні нефіксованих порушень постави у дітей.
13
Ревенкo, Г. О. "ПРЕДИКТОРИ НАПРУЖЕНОСТІ АНТИТОКСИЧНОГО ПРОТИДИФТЕРІЙНОГО ІМУНІТЕТУ У ВІЛ-ІНФІКОВАНИХ ДОРОСЛИХ ОСІБ." Інфекційні хвороби, no. 2 (June 30, 2021): 29–37. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2021.2.12161.
Full textAbstract:
Метою дослідження було оцінити напруженість імунітету проти дифтерії у ВІЛ-інфікованих дорослих осіб і дослідити його зв’язок з основними клінічними та лабораторними показниками для визначення предикторних можливостей комплексного використання означених факторів. У дослідження було залучено 90 хворих на ВІЛ-інфекцію віком від 22 до 60 років, середній вік становив (40,1±0,9) років, серед яких чоловіків було 39 (43,3 %), жінок – 51 (56,7 %). До контрольної групи було залучено 49 здорових імунокомпетентних добровольців відповідної вікової групи та гендерного складу. Нами встановлено, що медіана протидифтерійних антитіл становила 0,17 (0,09-0,38) МО/мл, що у 6,1 разу нижче від відповідного показника у контрольній групі – 1,03 (0,56-1,27) МО/мл (р<0,001 за U-критерієм).
Високий ризик відсутності або низьких рівнів протидифтерійних антитіл достовірно (від p<0,05 до p<0,001) асоціюється з анемією, тромбоцитопенією, підвищеною ШОЕ, низьким рівнем Т-хелперів (nadir), наявністю волосистої лейкоплакії язика, дефіцитом маси тіла, фактом тютюнокуріння. Найбільші протективні можливості щодо підвищення рівня протидифтерійного імунітету у ВІЛ-інфікованих дорослих відповідно пов’язані з отриманням людьми, які вживають наркотики ін’єкційно, замісної підтримувальної терапії (rs=0,57; p=0,002), відсутністю волосистої лейкоплакії язика (rs=-0,23; p=0,030), відмовою від куріння (rs=-0,26; p=0,013), нормальними лабораторними показниками крові (рівень гемоглобіну – rs=0,25; p=0,02, тромбоцитів – rs=0,41; p<0,001, ШОЕ – rs=-0,55; p<0,001) та маси тіла – rs=0,31; p=0,003), а також більшою кількістю Т-хелперів (nadir) – rs=0,49 (p<0,001).
Комплексна оцінка зазначених факторів дозволить виявляти групи ризику, які потребують щеплення проти дифтерії, не проводячи спеціальних досліджень.
14
Ktrakyan, L. A., T. S. Havryliv, V. I. Smolanka, A. V. Smolanka, and M. M. Oros. "Порушення ліквороциркуляції в пацієнтів з мальформацією Кіарі: предиктори розвитку сирингомієлітичних кіст і динаміка післяопераційного регресу." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL 17, no. 6 (January 10, 2022): 27–36. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.17.6.2021.242233.
Full textAbstract:
Актуальність. Мальформація Кіарі (МК) — це дефект розвитку центральної нервової системи, що проявляється невідповідністю розмірів задньої черепної ямки і розташованих у цій ділянці структур мозку і, як наслідок, опусканням мигдаликів мозочка (МК типу 1), зазвичай з каудальним зміщенням нижніх відділів стовбура мозку, у великий отвір (МК типу 1.5). Унаслідок порушення ліквороциркуляції в 60–90 % пацієнтів із МК спостерігається сирингомієлія. Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз клінічних даних 24 пацієнтів із мальформацією Кіарі типу 1 і 1.5, які перенесли оперативні втручання в Ужгородському обласному клінічному центрі нейрохірургії і неврології в період з грудня 2006 р. по грудень 2017 р., під час яких були виконанi субокципітальна декомпресивна краніектомія, ламінектомія на рівні С1, пластика твердої мозкової оболонки. Середній період спостереження після операції становив 5 років. Результати. У пацієнтів, у яких симптоми тривали понад 3 роки, частота утворення сирингомієлітичних кіст становила 57 %. Динаміка регресу порушень ліквороциркуляції в післяопераційному періоді значно варіює залежно від віку. Висновки. Ризик утворення порожнин, заповнених рідиною, у спинному мозку вищий у пацієнтів із МК типу 1 і 1.5, які хворіють понад 3 роки. Хірургічне лікування є ефективним методом, що використовується для корекції порушень ліквороциркуляції. Пункція кісти не є обов’язковою під час хірургічних втручань.
15
Romankevych, I. V. "Стан артеріального тиску у дітей, хворих на ювенільний ревматоїдний артрит." CHILD`S HEALTH, no. 4.47 (July 5, 2013): 50–55. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0551.4.47.2013.89797.
Full textAbstract:
У дітей, хворих на ювенільний ревматоїдний артрит (ЮРА), є підвищений ризик патологічних змін артеріального тиску (АТ) унаслідок розвитку ендотеліальної дисфункції, збільшення жорсткості судинної стінки та лікування системними глюкокортикостероїдами (ГКС). Метою нашої роботи було дослідити характеристики АТ у дітей, хворих на ЮРА.Під час дослідження нами обстежено 31 хвору дитину, з них 15 (48,8 %) із поліартритом, 12 (38,7 %) з олігоартритом та 4 (12,5 %) дітей із системним варіантом. Двадцять один пацієнт отримував ГКС у середній дозі 9 мг/добу.За результатами обстеження (офісне вимірювання АТ, добове моніторування АТ, підрахунок гомілково-плечового індексу (ГПІ) та оцінка вегетативного статусу за допомогою кардіоінтервалограми й опитувальника Вейна) виявлено підвищення рівня офісного систолічного АТ (САТ), середньодобового САТ і діастолічного АТ, індексів часу та площі гіпертензії, ранкового підйому АТ та кількості non-dipper у хворих дітей, зменшення показника ГПІ порівняно зі здоровими. При ЮРА виявлено зміну характеру залежності АТ від зросту та віку, що характерна для здорових дітей, у бік більшого впливу віку на рівень показника, через формування низькорослості. Тривалість прийому ГКС впливала на окремі показники АТ.Нами не знайдено вірогідної відмінності в характеристиках вегетативного статусу у хворих і здорових дітей. Висновок: у дітей, хворих на ЮРА, є патологічні зміни АТ, що вимагає своєчасної діагностики та лікування.
16
Нассар, А. М., В. І. Смоланка, А. В. Смоланка, and Л. А. Ктракян. "РЕТРОСПЕКТИВНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ КОРЕЛЯЦІЇ ПЕРИТУМОРАЛЬНОГО НАБРЯКУ МОЗКУ ІЗ РОЗМІРАМИ ПУХЛИНИ, ЇЇ ЛОКАЛІЗАЦІЄЮ ТА ГІСТОЛОГІЧНОЮ БУДОВОЮ МЕНІНГІОМ КРИЛА КЛИНОПОДІБНОЇ КІСТКИ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 3 (December 8, 2021): 65–74. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.3.12572.
Full textAbstract:
Резюме. Менінгіоми – це найпоширеніші внутрішньочерепні первинні новоутворення. Частіше бувають у жінок, їх кількість зростає з віком. Менінгіоми крила клиноподібної кістки складають 15–20 % інтракраніальних менінгіом.
Мета дослідження – оцінити зв’язок між доопераційним перитуморальним набряком мозку (ПТНМ) та розміром пухлини, гістологічною будовою та локалізацією.
Матеріали і методи. Ретроспективно обстежено дані 67 пацієнтів із видаленими менінгіомами крила клиноподібної кістки у період із січня 2007 р. до січня 2021 р. Було проведено однофакторний та двовимірний статистичний аналіз факторів, що можуть впливати на ПТНМ.
Результати. Середній вік пацієнтів, яких обстежували, був 47 років (у діапазоні від 20 до 74 роки), чоловіків – 16 (23,9 %), жінок – 51(76,1%). Середній об’єм пухлини становив 32,8 см3, коливався від 4,2 см3 до 143,7 см3. Індекс набряку (ІН) – 1 у 27 (40,3 %) відсутній, ІН >1 в 40 (59,7 %) – наявний. Невеликий об’єм пухлини був у 21 випадку, ПТНМ – 57,2 %, середній – 32 випадки, ПТНМ – 59,2 %, великий об’єм пухлини був у 9 випадках, ПТНМ – 66,7 % і гігантський – у 5 випадках, ПТНМ – 60,0 %. Відповідно до класифікації ВООЗ, пухлин центральної нервової системи було 54 випадки I ст. злоякісності (80,6 %), які класифікували на ендотеліальний тип – 37 (68,5 %), фіброзний – 7 (12,9 %), перехідний – 5 (9,2 %), ангіоматозний – 6 (11,1%) та псамоматозний тип, який виявлено в одного пацієнта. Пухлини II ст. – атиповий тип, виявлено в 11 випадках (16,4 %), і III ст. – анапластичний тип, були у 2 випадках (3,0 %). Під час однофакторного аналізу ми виявили значущий зв’язок між ПТНМ та ступенем злоякісності (χ2=8,59, p=0,0034), тоді як зв’язку між ПТНМ та об’ємом пухлини не було виявлено (W=627, p=0,27). ПТНМ був більш виражений у латеральному, середньому та медіальному варіантах розташування та менш виражений у випадку сфено-орбітального розташування пухлини (p=0,10) та загальний індекс набряку (χ2=4,48, p=0,034).
Висновки. Зв’язок між ПТНМ та об’ємом пухлини є статистично незначним. Ми виявили, що високий ступінь (Gr. II та III) та підтипи низького ступеня, (Gr. I, ангіоматозний тип) сильно пов’язаний із ПТНМ, разом з тим як немає зв’язку між ступенем злоякісності та локалізацією пухлини, χ2=0,37, p=0,83. Результати двовимірного аналізу одночасного впливу об’єму пухлини та ПТНМ на патологічний ступінь підтвердив більш високий ризик ПТНМ у пухлинах II та III ст. (p=0,0027). А також відмічено незначущий зв’язок між об’ємом пухлини та ступенем патології (p=0,74). Більшу частоту ПТНМ виявлено при латеральному варіанті менінгіоми крила клиноподібної кістки, тоді як менша при сфено-орбітальній менінгіомі (p=0,10), та менший загальний індекс набряку (χ2=4,48, p=0,034).
17
Zadorozhna, V. I., and N. V. Hopko. "ХАРАКТЕРИСТИКА ЛЕТАЛЬНОСТІ ПРИ ЛЕПТОСПІРОЗІ В ЧЕРНІВЕЦЬКІЙ ОБЛАСТІ." Інфекційні хвороби, no. 3 (October 12, 2018): 32–36. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2018.3.9409.
Full textAbstract:
Лептоспіроз є одним з найбільших викликів громадському здоров’ю Чернівецької області серед зоонозних інфекційних хвороб.
Мета роботи – дати характеристику летальності від лептоспірозу на прикладі Чернівецької області та визначити фактори, що підвищують її ризик.
Матеріали і методи. Використовували епідеміологічний, серологічний та статистичний методи дослідження, дані Державної установи «Чернівецький обласний лабораторний центр МОЗ України» (2006-2016 рр.) щодо захворюваності та летальності при лептоспірозі в області, результати епідеміологічного розслідування всіх зареєстрованих випадків лептоспірозу (283 випадки, зокрема 32 летальних), результати усного опитування 157 респондентів для оцінки обізнаності сільського населення щодо лептоспірозу. Етіологію захворювань визначали за наявністю специфічних антитіл у реакції мікроаглютинації з використанням некомерційного діагностичного набору штамів лептоспір.
Результати досліджень і висновки. На тлі тенденції до зниження захворюваності на лептоспіроз протягом періоду спостереження у Чернівецькій області відзначено стійку тенденцію до зростання летальності. Її середній показник складав 11,3 % при загальнодержавному 9,6 % та в окремі роки коливався від 3,6 % (2008 р.) до 57,1 % (2016 р.). Серед летальних випадків лабораторно підтверджено лише 59,4 %. Серед факторів ризику тяжкого ступеня недуги та вищої летальності слід зазначити етіологічну роль L. icterohaemorrhagiae, вік пацієнтів 60 років і старше, пізнє звернення за медичною допомогою, пізню постановку діагнозу після звернення. Серед пацієнтів із лабораторно підтвердженим діагнозом антитіла до L. icterohaemorrhagiae було визначено у 61,8 % пацієнтів із тяжким ступенем захворювання та у 63,2 % померлих. Серед усіх захворілих цей показник становив лише 33,7 %. Серед померлих пацієнтів особи віком 60 років і старше становили 62,5 %. За медичною допомогою на 5-10-у добу звернулося 59,4 % осіб проти 44,1 %, в яких захворювання закінчилося одужанням. Пізнє звернення за медичною допомогою обумовлено низькою обізнаністю населення. Серед опитаних сільських жителів лише кожен десятий відзначив обізнаність щодо цієї інфекції. Збіг первинного і кінцевого діагнозів зареєстровано лише в 3,4-23,3 % випадків. Серед захворілих на лептоспіроз і серед померлих переважали сільські жителі (відповідно 74,6 та 65,6 %).
18
Pisaruk, A. V., M. D. Khalangot, V. I. Kravchenko, L. V. Pisaruk, and V. G. Guryanov. "Простий метод оцінки темпу старіння для скринінгу здоров’я населення." Endokrynologia 26, no. 2 (July 9, 2021): 128–36. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-2.128.
Full textAbstract:
Старіння сприяє розвитку низки захворювань, зокрема серцево-судинних захворювань та цукрового діабету (ЦД) 2-го типу. Люди, які прискорено старіють, мають високий ризик розвитку асоційованої з віком патології. Для оцінки темпу старіння використовується розрахунок біологічного віку (БВ). БВ може як збігатися з хронологічним віком (ХВ), і в цьому випадку процес старіння оцінюється як нормальний, фізіологічний, так і значно перевищувати ХВ. В останньому випадку старіння оцінюється як прискорене. Мета роботи полягала в розробці простого методу оцінки темпу старіння для скринінгу здоров’я населення. Матеріал і методи. Обстежено 165 практично здорових людей віком від 18 до 87 років та 178 осіб із гіперглікемією. Критеріями включення в групу осіб із гіперглікемією був рівень глюкози плазми крові натщесерце 6,1 ммоль/л та вище або 2-х годинна глюкоза 7,8 ммоль/л та вище при проведенні стандартного тесту толерантності до глюкози. Побудова моделі розрахунку БВ проводилася на вибірці 165 практично здорових людей, які мали рівень глюкози натщесерце нижче 6,1 ммоль/л, та рівень 2-х годинної глюкози нижче 7,8 ммоль/л. Вік у вибірці від 18 років до 87 років, середній вік — 55 років, міжквартильний інтервал (35,8-65,3 року). У вибірку включено 43 чоловіки та 122 жінки. Всім включеним у дослідження людям проводилося вимірювання антропометричних показників, артеріального тиску і виконувався стандартний тест толерантності до глюкози. Формула розрахунку біологічного віку отримана методом покрокової множинної регресії. Результати. Розрахунок БВ у здорових людей за отриманою нами формулою показав, що стандартна прогностична помилка становить 11,1 років. Встановлено, що підвищення рівня глюкози пов’язано із підвищеним темпом старіння в молодому та середньому віці, тоді як після 60-и років вплив гіперглікемії на швидкість старіння зникає. Висновок. Розроблений нами спосіб оцінки темпу старіння має досить високу точність і може бути застосований для оцінки ризику розвитку асоційованої з віком патології при скринінгових обстеженнях населення.
19
Radchenko, H. D., T. H. Salashcheva, Yu M. Sirenko, and L. O. Mushtenko. "Контроль артеріального тиску в пацієнтів з ішемічною хворобою серця порівняно з пацієнтами без ішемічної хвороби серця." HYPERTENSION, no. 6.38 (November 1, 2014): 21–30. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.6.38.2014.82786.
Full textAbstract:
Основною умовою запобігання ускладненням артеріальної гіпертензії (АГ), у тому числі і при поєднанні з ішемічною хворобою серця (ІХС), є зниження артеріального тиску (АТ) до цільового рівня. Наявність ІХС розглядається як фактор, що може впливати на ефективність антигіпертензивної терапії. Досі майже не проводилося визначення та порівняння предикторів досягнення цільового АТ окремо в популяціях гіпертензивних пацієнтів з ІХС та без неї. Тому це стало метою нашого дослідження. У дослідження включений 9821 пацієнт (середній вік 58,90 ± 0,24 року) з АГ. Усі пацієнти залежно від наявності ознак ІХС були розподілені на дві групи: перша група — 4193 пацієнти без ознак ІХС; друга група — 5628 пацієнтів з ознаками ІХС. Діагноз ІХС встановлювався лікуючими лікарями. 531 лікар на свій розсуд призначав хворим з АГ антигіпертензивні препарати у дозах, які вважав за потрібне. Контроль ефективності лікування відбувався під час візитів — загалом 4 візити протягом 3 місяців. Пацієнтам під час візитів вимірювали офісний АТ, проводили електрокардіографію, оцінку прихильності до лікування за допомогою стандартної анкети, оцінку серцево-судинного ризику та опитування згідно з розробленою авторами дослідження анкетою. Мультифакторний регресійний аналіз застосовували для виявлення незалежних предикторів недостатньої ефективності терапії.Встановлено, що наявність ознак ІХС у пацієнтів з АГ асоціювалася з більшою частотою виявлення ускладнень (серцева недостатність, ураження нирок, інсульт) та цукрового діабету, факторів ризику (дисліпідемія, обтяжена спадковість, старший вік, високий АТ), що потребувало призначення більшої кількості антигіпертензивних препаратів. Пацієнти без ознак ІХС частіше мали шкідливі звички, а додаткова фізична активність хоча і була в переважної більшості хворих даної групи, але була недостатньою. Рівень систолічного (САТ) та діастолічного (ДАТ) АТ у другій групі був більш високим як на початку, так і в кінці спостереження, незважаючи на більш інтенсивне лікування (більшу кількість призначених антигіпертензивних препаратів). Цільового рівня АТ (< 140/90 мм рт.ст.) було досягнуто в 68,7 % пацієнтів першої групи та лише в 51,1 % пацієнтів другої групи (Р < 0,001). Групи пацієнтів з ІХС та без неї серед спільних предикторів недостатньої ефективності терапії мали лише високий рівень САТ (> 160 мм рт.ст.) і ДАТ (> 100 мм рт.ст.) на початку дослідження: імовірність збільшувалася у 3,83 і 2,81 та 3,92 і 2,5 раза відповідно для підвищених САТ і ДАТ у першій та другій групах. У пацієнтів без ІХС імовірність недосягнення цільового АТ також асоціювалася з підвищеним індексом маси тіла (β = 1,033, Р = 0,05) та більш рідким уживанням свіжих овочів та фруктів (β = 12,8, Р = 0,025). У другій групі ризик неефективного лікування збільшувався за наявності супутньої серцевої недостатності (β = 1,73, Р = 0,001) та зменшувався за наявності есенціальної, а не ренопаренхімної АГ (β = 0,76, Р = 0,05). Більш високий серцево-судинний ризик по-різному асоціювався з імовірністю недостатньої ефективності терапії: у першій групі — збільшував (β = 1,46, Р = 0,001), а у другій групі, навпаки, зменшував (β = 0,52, Р = 0,001). На початку дослідження лише 28,3 % пацієнтів першої групи та 19,5 % другої (Р < 0,001) мали високу прихильність до лікування. Висока прихильність до лікування на початку дослідження сприяла зменшенню імовірності недосягнення цільового АТ на 36 % у першій групі, тоді як для пацієнтів з ІХС вона не мала незалежного значення. Проте висока прихильність в кінці дослідження у другій групі асоціювалася зі зменшенням ризику неефективності лікування на 46 %.Таким чином, хворі на АГ з ІХС та без неї мали різний контроль АТ та різні фактори, асоційовані з досягненням його цільового рівня, що дозволяє по-різному формувати тактику ведення пацієнтів.
20
Mushkevych, Valentyn. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ФРУСТРАЦІЙНОЇ ПОВЕДІНКИ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ." Psychological Prospects Journal, no. 35 (August 3, 2020): 101–18. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2020-35-101-118.
Full textAbstract:
У статті детально вивчено, уточнено й узагальнено матеріали щодо фрустаційної поведінки військовослужбовців, виявлено психологічні особливості фрустраційної поведінки, виокремлено найбільш характерні її закономірності та способи перебігу, досліджено її компоненти, що можуть проявлятись у різних сферах функціонування особистості. Методи. Використано методи спостереження, бесіди, анкетування та тестування. Продіагностовано основні особливості фрустраційної поведінки військовослужбовців за допомогою методик «Самооцінка психічних станів Г. Айзенка», «Соціальна фрустрованість Л. Вассермана». Результати. Відзначено, що військовослужбовці схильні до впевненості в собі та своїх силах, проте вони не завжди готові приймати нововведення й мають проблеми з адаптацією до цих змін, намагаються самостійно контролювати ситуацію, яка виникає в житті. Установлено, що у військовослужбовців переважає середній рівень прояву таких психологічних станів, як тривожність, фрустрація, агресивність і ригідність, що породжує певні особливості в структурі особистості та її функціонуванні в соціумі. Доведено, що найбільш поширеним типом фрустраційної поведінки військовослужбовців є екстрапунітивні реакції з фіксацією на самозахисті, що свідчить про схильність до ворожості, осуду, звинувачень, докорів і сарказмів; вираженим є активне заперечення власної провини та намагання себе виправдати. Відзначено, що найменш поширеним є тип екстрапунітивної реакції з фіксацією на задоволенні; цей тип характеризується інтерпретацією фруструючої ситуації як корисної або ж такої що приносить задоволення. Висновки. Виявлено, що в більшості військовослужбовців дуже низький рівень соціальної фрустрації, що свідчить про адекватне сприйняття себе в соціумі та нормальну взаємодію в суспільстві. Досліджено, що такі сфери життєдіяльності особистості, як події в державі й суспільстві, матеріальне становище та сфера послуг і побутового обслуговування спричиняють високий ризик для виникнення стану фрустрації. Указано, що результати цього дослідження можуть бути використані в роботі практичного психолога та в таких галузях, як сімейна психологія, загальна психологія, соціальна психологія, військова психологія, психологія праці.
21
Самчук, О. О., О. С. Капустинська, and Є. Я. Скляров. "ОСОБЛИВОСТІ ПЕРЕБІГУ КОРОНАВІРУСНОЇ ХВОРОБИ ПРИ СЕРЦЕВІЙ НЕДОСТАТНОСТІ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (December 1, 2021): 153–56. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i3.12201.
Full textAbstract:
Висновки попередніх епідемій коронавірусу та грипу, які ґрунтуються на численних дослідженнях, свідчать про те, що вірусні інфекції призводять до декомпенсації раніше існуючої серцевої недостатності (СН) [1]. Коронавірусна хвороба 2019 (COVID-19) – більш агресивна інфекція, при якій ризик таких загострень значно зростає. Останні дані свідчать, що велику частку смертей від COVID-19 можна віднести до серцево-судинних захворювань, включаючи СН [2]. СН пов'язана з майже двократним ризиком госпітальної смертності та лікуванням у відділенні інтенсивної терапії та більш ніж триразовим ризиком штучної вентиляції легень. Мета роботи – оцінити особливості перебігу COVID-19 у хворих на СН на основі ретроспективного аналізу. Матеріал і методи. Досліджували клініко-лабораторні особливості перебігу COVID-19 у хворих на хронічну СН, а також ускладнення, результати лікування (виписка/смерть) на основі аналізу медичних карток стаціонарних хворих 389 пацієнтів, які перебували на лікуванні в Комунальному некомерційному підприємстві "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги м. Львова" у січні та лютому 2021 року. Результати. Хронічну СН виявляли у 46,3 % пацієнтів із COVID-19. У цих хворих частіше зустрічали задишку (88,2 % проти 71,4 % у пацієнтів без хронічної СН, р=0,074), нижчий середній рівень сатурації (р=0,027). Крім цього, відзначено вищі рівні лейкоцитозу (р=0,032), гіперглікемії (р<0,0001) та креатиніну (р=0,003). У досліджуваній групі пацієнтів частіше зустрічали кардіальні ускладнення, пов'язані з розвитком нестабільної стенокардії (р<0,001), інфаркту міокарда (р=0,0094) та порушенням ритму і провідності (р<0,001). У них була вища частота гострих тромбозів (р=0,0181), ТЕЛА (р<0,001) та госпітальної смертності: 27,8 % проти 10,1 % (р<0,001). Висновки. Коронавірусна хвороба обтяжує перебіг хронічної серцевої недостатності та проявляється дестабілізацією серцево-судинних проявів хвороби, підвищенням тромбогенного потенціалу, що призводить до високої госпітальної летальності.
22
Sereda, I. K., and Zh M. Oleshchenko. "Комплексна оцінка основних складових здорового способу життя у військовослужбовців Військово-Морських Сил Збройних Сил України з хворобами системи кровообігу та хронічною терапевтичною патологією." Ukrainian Journal of Military Medicine 2, no. 4 (December 30, 2021): 71–83. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.4(2)-071.
Full textAbstract:
Мета роботи – комплексно оцінити медико-соціальні аспекти основних складових здорового способу життя у військовослужбовців ВМС ЗС України з хворобами системи кровообігу та хронічною терапевтичною патологією для виявлення найвагоміших ризиків і розробці на цій основі сфокусованих заходів щодо їх зменшення.
Матеріали та методи. Медико-соціальні аспекти основних складових здорового способу життя (ЗСЖ) у військовослужбовців ВМС ЗС України були проаналізовані за результатами соціологічного опитування з застосуванням спеціально розробленої анкети. Анкета включала 43 питання, що були зведені в інформаційні блоки: загальні відомості, поінформованість щодо ЗСЖ, поширеність та причини шкідливих звичок, аналіз способу життя (особливостей харчування, фізичної активності, режиму праці та відпочинку), самооцінка стану здоров’я та таблицю щодо визначення задоволеності різними сторонами життя за наступними критеріями: умови праці та перспективи службового росту, забезпеченість житлом та побутові умови, сімейне та матеріальне благополуччя, дозвілля та медичне обслуговування, соціальний та правовий захист тощо. Методом випадкової вибірки було проведено анкетне опитування 128 військовослужбовців ВМС ЗС України, які проходили поглиблене медичне обстеження в 2019 році. В досліджувану групу ввійшли особи чоловічої статі, середній вік – 38,5±0,44 р., з вислугою років у ЗС України – 19,68±0,43 р. Для вирішення поставлених завдань застосовувались наступні методи: медико-соціологічний, медико-статистичний, системний підхід.
Результати. Проведено комплексну оцінку медико-соціальних аспектів основних складових ЗСЖ у військовослужбовців ВМС ЗС України з хворобами системи кровообігу та хронічною терапевтичною патологією за результатами соціологічного опитування з застосуванням спеціально розробленої анкети. Комплексний аналіз результатів опитування дозволив виділити наступні три групи: 1 група – хворі на ХСК з АГ (n=44, середній вік 40±0,72 р., вислуга років 22,5±0,16 р.); 2 група – військовослужбовці з хронічною терапевтичною патологією без супутньої АГ (n=43, середній вік 38,7±0,82 р., вислуга років 21,1±0,76 р.); 3 група – практично здорові (n=41, середній вік 35,3±0,62 р, вислуга років 17,01±0,59 р.). Групи 1 та 2 за віком та за вислугою років достовірно не відрізнялись від групи практично здорових (р>0,05).
За результатами дослідження виявлено досить високу обізнаність військовослужбовців трьох груп щодо ЗСЖ (86,4% 88,4% та 95,1% при р>0,05). Серед причин, які перешкоджають впровадженню ЗСЖ, респонденти всіх груп визначили – звички та матеріальні труднощі. Звертає на себе увагу низький рівень мотивації 1-ої та 2-ої групи, що 3,2 та 2,3 рази (6,8% та 9,3% відповідно) достовірно нижчий (р<0,05) порівняно з рівнем мотивації у 3-ої групи (22,0%). Досить одностайно респонденти вважають що необхідно впровадити матеріальне заохочення (81,8%, 79,1% та 70,1% відповідно, при р>0,05) для військовослужбовців, які не мають шкідливих звичок і підтримують високий рівень здоров’я. Серед респондентів 1-ої та 2-ої групи встановлена достовірно висока поширеність куріння (56,8% та 58,1% проти 34,1% відповідно при р<0,01). Вони менше дотримуються режиму харчування (34,1% та 37,2% проти 51,2%, при р<0,05) та мають недостатню фізичну активність (61,4%, 65,1% проти 82,9%, при р<0,01). Нормальний сон тривалістю 7-8 годин відмічало лише 11,4% респондентів 1-ої, 13,9% –2-ої та 21,9% – 3-ої груп (р>0,05). Більшість респондентів характеризували рівень психоемоційного навантаження на робочому місці, як високий (63,2% респондентів 1-ої групи р<0,01, 55,8% – 2-ої групи р<0,05 проти 39,0% 3-ої групи). Більшість респондентів трьох груп мають спільні проблеми щодо умов життя, а саме: незабезпеченість житлом, незадовільні побутові умови, низький рівень матеріального благополуччя та недостатній рівень соціального і правового захисту. Отримані дані, підтверджують необхідність проведення в першу чергу цілеспрямованих організаційних та медико-організаційних заходів направлених на первинну профілактику захворювань та формування ЗСЖ у військовослужбовців ВМС ЗС України.
Висновки. Встановлено, що для військовослужбовців ВМС ЗС України типовими чинниками, що знижують рівень ЗСЖ, є порушення режиму харчування, праці та відпочинку, високий рівень шкідливих звичок та недостатній рівень фізичної активності. Виявлено, що з метою покращення підтримки ЗСЖ за даними соціологічного опитування впровадження матеріального заохочення для військовослужбовців превалює над використанням адміністративних заходів. Більшість респондентів 1-ої та 2-ої групи недооцінюють вплив на стан здоров’я способу життя (43,2% та 46,5%, при р>0,05) та екології (6,8% та 7,0%, при р>0,05), перебільшуючи роль спадкових факторів (31,8% та 30,2%, при р>0,05) та медичного обслуговування (18,2% та 16,30%, при р<0,05). Встановлено, у військовослужбовців з ХСК та хронічною патологією, високу обізнаність щодо вимог ЗСЖ та низьке виконання даних вимог (р>0,05), низький рівень мотивації (р<0,05), не дотримання режиму харчування (р<0,05), нераціональне та незбалансоване харчування (р>0,05), низька фізична активність (р<0,01), недотримання режиму праці та відпочинку (р<0,01), схильність до довготривалого переживання негативних емоцій (р<0,001), високий рівень психоемоційного навантаження на робочому місці (р<0,01 та р<0,05 відповідно), високу розповсюдженість шкідливих звичок (куріння (р<0,01) та вживання алкоголю (р>0,05)) і таких факторів ризику, як надмірна вага (р<0,05) у військовослужбовців з хронічною патологією та ожиріння (р<0,001) у військовослужбовців з ХСК, що збільшує ризик ускладнень у цих осіб.
23
Pankiv, V. I. "Порівняльна оцінка ефективності препарату Еспа-карб у лікуванні хворих із гіпертиреозом." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 4.60 (July 15, 2014): 43–48. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.4.60.2014.76682.
Full textAbstract:
У статті розглядаються підходи до консервативного лікування хворих на дифузний токсичний зоб (ДТЗ). Мета дослідження — оцінка спектра дії, терапевтичної ефективності й переносимості карбімазолу (препарат Еспа-карб) порівняно з тіамазолом (препарат Мерказоліл-Здоров’я) у пацієнтів із гіпертиреозом. Матеріали та методи. Під спостереженням перебувало 55 хворих на ДТЗ, розподілених на дві групи. Перша група (n = 30) отримувала карбімазол (препарат Еспа-карб), друга група (n = 25) — тіамазол (препарат Мерказоліл-Здоров’я). Групи хворих не відрізнялися за віком, статтю, розмірами щитоподібної залози, причинами і тривалістю тиреотоксикозу.Результати. Аналіз отриманих даних свідчить про те, що в першій групі хворих відзначається більш суттєвий ефект від лікування порівняно з хворими другої групи. Середній об’єм щитоподібної залози вірогідно зменшився лише в першій групі. У середньому тиреоїдний об’єм зменшився з 37,2 ± 3,1 см3 до 29,3 ± 2,9 см3 (р < 0,05). У другій групі спостерігалася тенденція до зменшення, але без статистичної вірогідності (з 36,4 ± 3,9 см3 до 32,4 ± 2,8 см3; р > 0,05). У пацієнтів першої групи з ДТЗ спостерігалося вірогідне збільшення рівня ТТГ (з 0,027 ± 0,009 мМО/л до 0,37 ± 0,16 мМО/л; р < 0,05) і вірогідне зменшення рівнів вТ4 (з 29,3 ± 2,3 нмоль/л до 18,4 ± 1,8 нмоль/л; р < 0,05) і вТ3 (з 7,8 ± 1,6 нмоль/л до 3,2 ± ± 1,1 нмоль/л; р < 0,05). При цьому підвищення показника ТТГ у хворих другої групи не досягло рівня статистичної значущості (р > 0,05). У той же час у хворих другої групи відзначалося вірогідне зменшення рівнів вТ4 (з 31,4 ± 2,1 нмоль/л до 21,7 ± 1,8 нмоль/л; р < 0,05) і вТ3 (з 8,2 ± 1,4 нмоль/л до 3,7 ± 1,2 нмоль/л; р < 0,05). Зниження автоімунної агресії проявлялося зниженням концентрації антитіл до рТТГ, яке у хворих першої групи набуло рівня статистичної значущості. Якщо середня добова доза препаратів Еспа-карб і Мерказоліл-Здоров’я на початку лікування в обстежених групах хворих не відрізнялася, то через 6 місяців лікування середня доза карбімазолу в першій групі становила 15,8 ± 1,7 мг, а в другій групі доза тіамазолу — 19,2 ± 2,1 мг (р > 0,05). Побічних явищ при лікуванні хворих обох груп упродовж шести місяців не спостерігалося. Нормалізація вмісту периферичних гормонів (вТ4 і вТ3) через 90 днів спостереження досягнута в 96,2 % хворих першої групи і в 74,1 % — другої групи. Число хворих, які досягнули нормального рівня ТТГ, вірогідно вищим було в першій групі (93,3 проти 76 %). Висновки. Встановлена більша ефективність карбімазолу порівняно з тіамазолом, що проявилося швидшим досягненням клінічного ефекту і компенсації тиреотоксикозу, вірогідним зменшенням тирео-їдного об’єму, рівня антитіл до рецептора ТТГ. Використання карбімазолу сприяє зменшенню добової дози тиреостатичних препаратів у хворих на ДТЗ, що зменшує ризик виникнення ускладнень терапії. При використанні карбімазолу протягом шести місяців у хворих на ДТЗ не було зареєстровано випадків непереносимості або будь-яких побічних ефектів.
24
Pankiv, І. V. "Фактори ризику розвитку остеопорозу при первинному гіпотиреозі." TRAUMA 16, no. 4 (October 1, 2015): 90–95. http://dx.doi.org/10.22141/1608-1706.4.16.2015.80182.
Full textAbstract:
Мета дослідження — встановлення частоти та факторів ризику розвитку остеопорозу в жінок із первинним гіпотиреозом.Матеріал і методи. Під спостереженням перебувало 79 жінок із гіпотиреозом. У 37 жінок (46,8 %) був збережений менструальний цикл, 42 жінки (53,2 %) перебували в постменопаузальному періоді. Оцінка мінеральної щільності кісткової тканини здійснювалася методом двохенергетичної рентгенівської абсорбціометрії. Результати. Частота остеопорозу в жінок у постменопаузальному періоді становила 38,1 % у поперековому відділі хребта, 35,7 % — у шийці стегнової кістки і 54,8 % — у середній третині передпліччя. У хворих із збереженим менструальним циклом остеопороз діагностовано в шийці стегнової кістки (13,5 %), середній третині передпліччя (16,2 %) і в поперековому відділі хребта (8,1 %). Висновки. Розвиток остеопорозу в жінок із первинним гіпотиреозом асоціюється з чинниками, пов’язаними як із самим захворюванням (тривалість гіпотиреозу, середньодобова доза левотироксину), так і з традиційним чинником ризику остеопорозу — менопаузою.
25
Яремко, Роман. "Дослідження професійної мотивації майбутніх рятувальників." Теоретичні і прикладні проблеми психології, no. 3(56)Т2 (2021): 354–62. http://dx.doi.org/10.33216/2219-2654-2021-56-3-2-354-362.
Full textAbstract:
У статті розглядається проблема професійної мотивації майбутніх рятувальників. Здійснено ґрунтовний теоретичний аналіз наукових праць щодо проблеми професійної мотивації майбутніх рятувальників. Підібрано та проведено ряд методик спрямованих на дослідження професійної мотивації майбутніх рятувальників, готовності до ризику, особистісних якостей, самооцінки, нервово-психічної стійкості. Описано результати емпіричного дослідження. Виявлено, що у курсантів переважає адекватна мотивація до служби, ситуаційна мотивація, викликана престижністю професії та конформістський тип професійної мотивації. Визначено наступні кореляційні зв’язки. Адекватний тип професійної мотивації позитивно корелює із високим рівнем нервово-психічної стійкості, готовністю до ризику, високим рівнем домагань, високим рівнем самооцінки, врівноваженістю. Ситуаційний тип, пов’язаний із престижем професії та матеріальними стимулами позитивно корелює із середнім рівнем готовності до ризику, високим рівнем самооцінки. Ситуаційний тип, пов’язаний із романтичною привабливістю професії позитивно корелює із фемінністю та низьким рівнем готовності до ризику. Конформістський тип професійної мотивації позитивно корелює із високим рівнем домагань та готовністю до ризику. Компенсаційний тип, позитивно корелює із низьким рівнем самооцінки та сором’язливістю. Кримінальний тип професійної мотивації позитивно корелює із спонтанною агресивністю, середнім рівнем домагань, та середнім рівнем готовності до ризику. Ключові слова: мотивація, професійна мотивація, курсанти, майбутні рятувальники, типи професійної мотивації.
26
Cherkashyna, L. V., I. I. Kyrychenko, and G. P. Siabrenko. "КЛІНІЧНІ ВАРІАНТИ СОМАТОГЕННОГО АСТЕНІЧНОГО СИМПТОМОКОМПЛЕКСУ ТА КАРДІОВАСКУЛЯРНИЙ РИЗИК У КОМБАТАНТІВ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 25, 2021): 104–8. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.4.11823.
Full textAbstract:
Резюме. Актуальність дослідження визначається недосконалістю існуючих підходів до оцінки кардіоваскулярного ризику (КВР), що базуються на лабораторно-інструментальних дослідженнях, при яких не враховують ні психологічного портрету особистості, ні наявності непсихотичних розладів психічної сфери. Саме це й вимагає удосконалити концепцію діяльності на первинному рівні надання допомоги задля підвищення ефективності профілактичних заходів та покращання прогнозу пацієнтів із високим КВР.
Мета дослідження – вивчити частоту та характер клінічних варіантів соматогенного астенічного симптомокомплексу серед комбатантів, стратифікованих за рівнем КВР.
Матеріали і методи. Первинною інформаційною базою для виконання дослідження стали результати комплексного клініко-анамнестичного обстеження 450 пацієнтів комбатантів, серед яких 400 осіб мали НППС та які попередньо були стратифіковані за рівнем кардіоваскулярного ризику (КВР), визначеним за методикою «SCORE». Застосування цієї методики передбачало урахування віку, статі, наявності тютюнокуріння, рівня артеріального тиску тощо і передбачало можливість екстраполяції можливого ризику на старший вік.
Результати. Серед 99 пацієнтів із мінімальним КВР виявлено, що САСК мало місце у (21,2±4,1) % обстежених: однаково поширеними були всі клінічні варіанти САСК (їх частота коливалась у межах від (3,0±1,7) % – астенічний, до (7,1±2,6) % – астено-тривожний та астено-субдепресивний). При цьому проміжне положення за показником частоти займав дисомнічний варіант САСК – (4,0±2,0) %. Серед 102 пацієнтів з середнім КВР виявлено, що частота САСК у цій групі не відрізняється від аналогічного показника групи з мінімальнгим КВР та становила (21,6±4,1) %, однак у структурі САСК групи з середнім КВР достовірна (р≤0,05) більше клінічних варіантів астенічного типу, частота якого становила (11,8±3,2) %, тоді як інші клінічні варіанти в цій групі діагностовані з однаковою частотою (у межах від (2,0±1,4) % – дисомнічний варіант до (4,9±2,1) % – астено-субдепресивний, р>0,05). Серед 97 пацієнтів із високим КВР виявлено, що САСК мав місце достовірно (р≤0,05) рідше, ніж при мінімальному КВР – у (10,1±3,2) % обстежених, а за частотою діагностування клінічні варіанти САСК виявлялися однаково часто (від (1,0±1,0) % – дисомнічний, до (3,0±1,7) % – астено-тривожний та астено-субдепресивний, р>0,05).
Висновки. У дослідженні визначені частота та характер клінічних варіантів САСК у комбатантів із різним рівнем КВР та доведено наявність найбільш високої частоти астенічного типу (р<0,05) в групі пацієнтів з середнім рівнем КВР порівняно з іншими клінічними варіантами. Астенічний тип САСК найбільш властивий хворим із реалізованим КВР та пацієнтам з середнім рівнем КВР, тоді як інші клінічні варіанти САСК виявлені з однаковою частотою серед пацієнтів з різним рівнем КВР.
27
Kryachok, Serhiy, Olena Boiko, and Lyudmila Mamontova. "ВРАХУВАННЯ ВИМОГ ІКАО СТОСОВНО МІСЦЕВОСТІ ТА ПЕРЕШКОД У РАЙОНАХ АЕРОПОРТУ ДЛЯ ЇХ КАРТОГРАФУВАННЯ ТА ВИКОРИСТАННЯ В ГЕОІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМАХ." TECHNICAL SCIENCES AND TECHNOLOGIES, no. 3(21) (2020): 301–9. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5363-2020-3(21)-301-309.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. У межах Державної цільової програми розвитку аеропортів на період до 2023 року в Україні згідно з наказом Державної авіаційної служби України No 582 від 13.05.2019 року введено нові авіаційні правила стосовно обслуговування аеронавігаційною інформацією. Авіаційні правила розроблено з урахуванням законодавства Європейського Союзу, документів Євроконтролю, Стандартів та рекомендованої практики ІСАО. Постановка проблеми. Нині для оперування аеронавігаційною інформацією удосконалюються спеціалізовані геоінформаційні системи. Вони дозволяють підвищити ступінь автоматизації управління аеронавігацією в районах аеропорту, прискорити процес розробки та випуску необхідних документів, підвищити їхню якість та, в підсумку, підвищити оперативність прийняття рішень та зменшити ризик позаштатних ситуацій.Аналіз останніх досліджень і публікацій.Були розглянуті останні публікації у відкритому доступі, які присвячені використанню спеціалізованих геоінформаційних систем для оперування аеронавігаційними даними. Виділення недосліджених частин загальної проблеми. Аналіз публікацій дозволяє зробити висновок про необхідність підпорядкування документації для розробки сучасних аеронавігаційних геоінформаційних систем вимогам ІКАО. Згідно з наказом Державної авіаційної служби України No 582 до переліку аеронавігаційних карт, що підлягають публікації, належать електронна карта місцевості та перешкод у районах аеропорту та наповнення баз даних ГІС актуальними даними про якісні та кількісні характеристики місцевості та перешкод. Мета статті. Головною метою статті є аналіз нормативних документів ІКАО та Евроконтролю стосовно характеристик місцевості та перешкод у районах аеропорту, дані про які комплектуються в базу даних спеціалізованих ГІС.Виклад основного матеріалу. Розглянуто поділ повітряного простору країни на окремі райони: район 1 – вся територія держави: район 2 – територія вузлового диспетчерського району, район 3 – територія обабіч злітно-посадкової смуги, територія 4 – майданчик на торці злітно-посадкової смуги, обладнаний для виконання точних за-ходів на посадку по категорії II або III. Наведено вимоги до кількісних характеристик та атрибутивної інформації для відображення місцевості та перешкод в аеронавігаційних даних відповідно до районів аеропорту. Як система відліку для визначення широт і довгот перешкод чи об’єктів місцевості в міжнародній аеронавігації використовується система координат WGS-84 за версією (G1150) та ITRF 2000, а для визначення висоти взято середній рівень моря (MSL). Для переходу від геодезичних висот до висот відносно середнього рівня моря використовується гравітаційна модель Землі EGM-96, на основі якої розробляються та використовуються регіональні або місцеві моделі геоїду в районах аеропорту, які уточнюють дані EGM-96. Висновки відповідно до статті. Виконано аналіз нормативних документів ІКАО та Евроконтролю стосовно якісних та кількісних вимог щодо даних про місцевість та перешкоди, що складають бази даних аеронавігаційних ГІС, залежно від районів аеропорту – для вибору методів їх картографування. Для визначення планового положення перешкод чи об’єктів місцевості в міжнародній аеронавігації застосовується система координат WGS-84 за версією (G1150) та ITRF 2000, а висота відраховується від середнього рівня моря. Для цього використовується гравітаційна модель Землі EGM-96, яка уточнюється на місцевому рівні.
28
Sloboda, M. T., and L. Y. Minko. "Ефективність профілактики уражень тканин пародонта в осіб молодого віку з деформуючими дорсопатіями при високому рівні прогностичних ознак розвитку захворювання." Clinical Dentistry, no. 3 (December 9, 2020): 31–36. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2020.3.11567.
Full textAbstract:
Резюме. У статті висвітлено новий підхід до профілактики розвитку захворювань тканин пародонта в осіб молодого віку з деформуючими дорсопатіями шляхом визначення прогностичної значимості факторів ризику розвитку уражень тканин пародонта. На основі статистичного аналізу показників клінічного, лабораторного і функціонального досліджень визначено прогностичне значення факторів ризику розвитку захворювань пародонта в осіб молодого віку з деформуючими дорсопатіями та розроблено комплекс профілактики.
Мета дослідження – підвищити ефективність профілактики захворювань пародонта в осіб молодого віку з деформуючими дорсопатіями.
Матеріали і методи. Для оцінки вираження чинників, що сприяють розвитку та прогресуванню захворювань пародонта в осіб молодого віку з деформуючими дорсопатіями, був застосований метод альтернативного послідовного аналізу Вальда. З метою виявлення рівня прогностичних ознак розвитку захворювань пародонта проведено аналіз поглибленого обстеження 94 осіб молодого віку з деформуючими дорсопатіями та інтактним пародонтом й визначення суми прогностичних коефіцієнтів у кожного. В осіб молодого віку з деформуючими дорсопатіями та ризиком розвитку уражень тканин пародонта було застосовано комплекс профілактики захворювань пародонта.
Результати досліджень та їх обговорення. Встановлено, що високий ризик розвитку захворювань пародонта мали 30 обстежених, що склало 31,91 %. Не мали ризику виникнення захворювань пародонта (сума значення прогностичного коефіцієнта менша ніж 13) 64 обстежених (68,09 %). До проведення комплексу заходів профілактики в молодих осіб із деформуючими дорсопатіями патологічних змін пародонтальних тканин не було виявлено, їх стан оцінений як здоровий, а середня сума прогностичних коефіцієнтів ризику розвитку захворювань пародонта становила +30,6±1,23. Через 1 рік після проведеного курсу профілактики у 29 осіб не було виявлено розвитку захворювань пародонта, що склало 96,67 %. Через 2 роки дослідження у 27 осіб не було встановлено розвитку захворювань пародонта, що склало 90 %.
Висновки. Застосування запропонованого нами комплексу профілактичних заходів протягом 2-х років дозволило отримати клінічну ефективність у 90 % спостережень.
29
Тимощук, О. М., and О. В. Мельник. "ОПТИМІЗАЦІЯ ЗАХОДІВ БЕЗПЕКИ ПРИ БУНКЕРУВАННІ СУДЕН." Vodnij transport, no. 2(33) (December 14, 2021): 36–43. http://dx.doi.org/10.33298/2226-8553.2022.2.33.04.
Full textAbstract:
Прийнятний рівень ризику при проведенні бункерування визначається тими витратами, які готове нести суспільстводля досягнення безпеки. Оптимальність співвідношень залежить від рівності між витратами на забезпечення безпеки і ціною збитків від аварій [1]. При обгрунтуванні вимог до рівня ризику необхідно враховувати як прийняту концепцію аварійності і травматизму, так і накопичений до теперішнього часу досвід при експлуатації засобів водного транспорту [2]. Звідси випливає необхідність визнати об'єктивно існуючі ризики, зокрема при проведенні бункерування, і навчитися їх нормувати, застосовуючи такі способи: вибір величини показників ризику відповідно значень, які встановлено в морській галузі; обґрунтування оптимальних за обраними критеріями кількісних показників ризику.Склад заходів можна оцінити рішенням оптимізаційної задачі –при мінімальних витратах, вибрати такий набір заходів, впровадження яких знижує ймовірність аварії до допустимого (заданого) рівня. При вирішенні задачі прийнято, що кошти виділяються на покращення шести найбільш значних факторів, що включають як безпеку обладнання і технологій, так і факторів діяльності людини, які мають найбільший вплив на безпеку проведення процесу бункерування: готовність технічних засобів бункерування, підготовка персоналу, проведення технічного обслуговування, ремонт, резервування обладнання, якість прийняття рішень при бункеруванні [3]. Визначено вартісні характеристики мір впливу на фактори безпеки бункерування. Була розроблена багатофакторна модель оцінювання грошових витрат на міри впливу на безпеку бункерування. Імітаційне моделювання грошових витрат здійснювалось за допомогою рівномірного розподілу випадкових величин на заданому проміжку, а також нормального розподілу з заданими параметрами (математичним сподіванням та середнім квадратичним відхиленням).Ключові слова: безпека бункерування, фактори безпеки, багатофакторна модель оцінювання грошових витрат, імітаційне моделювання грошових витрат.
30
Kuznietsov, M., O. Lysenko, and O. Melnyk. "ЗАДАЧІ ОПТИМІЗАЦІЇ КОМБІНОВАНИХ ЕНЕРГОСИСТЕМ ЗА ЕКОНОМІЧНИМИ КРИТЕРІЯМИ." Vidnovluvana energetika, no. 4(59) (December 26, 2019): 6–14. http://dx.doi.org/10.36296/1819-8058.2019.4(59).6-14.
Full textAbstract:
Метою даної роботи є вирішення багатокритеріальної задачі оптимізації для локальної енергосистеми (ЛЕС) з відновлюваними джерелами енергії (ВДЕ). В традиційній енергетиці основною задачею є мінімізація собівартості електроенергії, але при застосуванні відновлюваних джерел енергії на перший план виступає надійність енергозабезпечення, враховуючи мінливу природу генерації таких ВДЕ, як вітрові та сонячні електростанції. Предметом дослідження є пропорції вітрової, сонячної генерації та систем зберігання енергії, що забезпечують задані вимоги до надійності при мінімальній собівартості електроенергії. Особливістю даного дослідження є врахування невизначеності режимів споживання та використання відновлюваних джерел енергії. Методи дослідження включають застосування статистичного підходу та імітаційне генерування випадкових процесів для стохастичної оптимізації витрат. В якості вихідних даних використовуються історичні (статистичні) дані про споживання енергії та кліматичні фактори, які впливають на генерацію. Для показників надійності істотними є не лише середні значення, а й показники варіації (дисперсія, щільність розподілу, граничні відхилення). Невизначеність, пов'язана з відновлюваними джерелами, може призвести до невизначеності експлуатаційних витрат. Додатковим джерелом невизначеностей є змінний характер споживання електроенергії. Ризики проекту полягають в небезпеці втратити частину енергії чи не забезпечити потреби споживача. Наявність акумуляторів енергії знижує ризики, але збільшує вартість проекту. Результатом дослідження є спосіб оптимізації такої системи. Ризик можна визначити як дисперсію випадкової складової, тоді цільовими функціями будуть собівартість енергії та стандартне відхилення небалансу потужностей. Для пошуку оптимального рішення при двох критеріях застосовано математичну модель поточного стану енергосистеми з різнотипними ВДЕ та системою акумулювання. Огинаюча множини станів є лінією можливих оптимальних значень. Обмеженнями задачі є вимоги до надійності, наприклад довірча імовірність небалансу генерації та споживання. Бібл. 11, табл. 2, рис. 3.
31
РАВЛЮК, Віталій, and Олексій ВАВРІЧЕН. "ВИЗНАЧЕННЯ РІВНЯ ЗАХИЩЕНОСТІ ІНФОРМАЦІЙНО-КОМУНІКАЦІЙНОЇ СИСТЕМИ КОРПОРАТИВНИХ МЕРЕЖ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: військові та технічні науки 83, no. 2 (February 21, 2021): 314–29. http://dx.doi.org/10.32453/3.v83i2.576.
Full textAbstract:
У роботі визначено захищеність інформаційно-комунікаційної системи під якою ми вважатимемо її здатність забезпечувати цілісність, конфіденційність та доступність інформації, виявляти зловмисні втручання та не допускати їх впливу на інформацію. Наведено комерційні методики визначення рівня захищеності інформаційно-комунікаційної системи орієнтовані на реалізацію функцій, узгоджених з менеджментом та працівниками компанії, визначено позитивні аспекти такого підходу та недоліки.
Проведено аналіз стандартів, що у свою чергу не дало вичерпної відповіді на питання побудови інформаційно-комунікаційної системи заданого рівня захищеності, оскільки положення стандартів дають можливість оцінити ризики кібербезпеки, а не захищеність. Ступінь ризику найчастіше оцінюється як низький, середній, високий чи критичний. За результатами огляду положень міжнародних стандартів інформаційної безпеки та нормативних документів України, що регламентують розробку та безпечне функціонування інформаційно-комунікаційних систем можемо констатувати факт, що питанню числового вимірювання рівня захищеності увага не приділяється.
Враховуючи вектор загроз інформаційній безпеці та різноманіття засобів захисту корпоративної мережі здійснено огляд сучасних інструментів кібербезпеки, що існує на ринку, та встановлено, що користуються попитом багатофункціональні платформи, які поєднують кілька інструментів (антивірус, міжмережевий екран, сканер вразливостей тощо). Виявлено, що актуальним є питання вибору інструментарію захисту інформації в інформаційно-комунікаційній системі, враховуючи необхідні функції забезпечення безпеки та наявні ресурси підприємства.
32
Matviychuk, B. O., A. A. Hurayevskyy, and A. R. Stasyshyn. "Досвід виконання лапароскопічних операцій у хворих із грижами стравохідного отвору діафрагми та гастроезофагеальною рефлюксною хворобою." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 12 (December 28, 2018): 23–25. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.12.23.
Full textAbstract:
Мета. Аналіз результатів хірургічного лікування хворих з грижами стравохідного отвору діафрагми (ГСОД) і гастроезофагельною рефлюксною хворобою (ГЕРХ).
Матеріали і методи. Проаналізовано результати лікування 245 пацієнтів з ГСОД та ГЕРХ, оперованих у клініці хірургії та ендоскопії факультету післядипломної освіти Університету з 2004 по 2018 р. Жінок було 114, чоловіків - 131, середній вік пацієнтів становив (49 ± 3,18) року, середній індекс маси тіла – 32,9 кг/м2.
З метою діагностики ГСОД та ГЕРХ аналізували скарги хворого, анамнез захворювання, виконували езофагогастродуоденоскопію, рентгеноскопію травного каналу та органів грудної порожнини, проводили добовий рН-моніторинг стравоходу, визначали вміст кальцію у слині. Для стандартизованого опитування та анкетування пацієнтів використовували анкету Лікерта, шкали DeMeester та розраховували індекс якості життя (Gastro Intestinal Quality of Life Index). Зміни у стравоході, викликані рефлюкс-езофагітом, описували відповідно до Лос-Анджелеської класифікації (1994).
Результати. ГСОД діагностовано у 229 (93,5%) хворих: ковзну - у 203 (88,6%), параезофагеальну - у 3 (1,3%), змішану - у 23 (10,0%). ГЕРХ виявлено у 93,1% пацієнтів. У 170 (69,4%) пацієнтів виконано лапароскопічну фундоплікацію за Ніссеном, у 24 (9,8%) – фундоплікацію за Tупе, у 51 (20,8%) – операцію за Ніссеном у власній модифікації (Пат. №59772). Середня тривалість операції становила (90 ± 25) хв. На етапі опанування методики інтраопераційне ускладнення (ушкодження селезінки з кровотечею) зафіксовано у 3 (1,2%) пацієнтів. Післяопераційний період ускладнився пневмотораксом у 2 (0,8%) пацієнтів.
Висновки. З метою попередження рецидивів захворювання слід враховувати такі фактори ризику, як тип, розмір грижі, виділення та висічення грижового мішка, вибір методу герніопластики та фундоплікації, ожиріння, наявність ускладнень ГЕРХ. Правильний вибір типу операційного лікування та адекватний обсяг операції уможливлюють покращення результатів лікування хворих з ГСОД та ГЕРХ.
33
Mushkevych, Myroslava. "ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЧИННИКІВ ОСОБИСТІСНОГО ТА МІЖОСОБИСТІСНОГО ФУНКЦІОНУВАННЯ ЧЛЕНІВ СІМЕЙ, ЩО МАЮТЬ ПРОБЛЕМНИХ ДІТЕЙ ЗА КРИТЕРІЄМ СІМЕЙНОГО СТАТУСУ." Psychological Prospects Journal, no. 34 (December 29, 2019): 137–54. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-34-137-154.
Full textAbstract:
У статті представлено емпіричне дослідження особистісних та міжособистісних чинників членів сімей, що мають проблемних дітей за критерієм сімейного статусу – повна чи неповна сім`я. За допомогою стандартизованих методик на вивчення акцентуацій характеру особистості, особистісних особливостей, батьківського ставлення, аналізу сімейних взаємин та статистичного аналізу визначені середні значення чинників особистісного та міжособистісного функціонування членів сімей, що мають проблемних дітей; виділені їхні достовірні відмінності у рівнях вираження виділених чинників. Підкреслено, що представники з неповних сімей, порівняно з повними, більшою мірою сповідують потуральну стратегію виховання дитини з елементами підвищеної протекції. Визначено, що у членів неповних сімей, на відміну від членів повних сімей – вищий ризик прояву іпохондричних настанов щодо дитини. Доведено, що представники неповних сімей, більшою мірою ніж представники повних сімей, характеризуються екстравертованою особистісною диспозицією і проявляють високий ступінь цілеспрямованості, незалежності, енергійності, самостійності, демонстративності, егоцентризму, відкритості до спілкування з людьми, екстравертованості. Встановлено, що для членів сімей з неповних сімей більшою мірою характерні завзятість, ініціативність, цілеспрямованість, кмітливість, активність, яскраво виражені організаторські здібності. Зазначено, що вони більшою мірою, ніж члени повних сімей, характеризуються поверховістю, нездатністю довго зосереджуватися на конкретній справі чи думці, постійною метушнею, перестрибуванням із однієї справи на іншу, неорганізованістю, легковажністю, готовністю до безоглядного ризику, цілковитою непостійністю проявів, залежністю від інших та відсутністю вольового контролю у регуляції власної поведінки.
34
Heydari, Mohammad, Zhou Xiaohu, Kin Keung Lai, and Zheng Yuxi. "Оцінка впливу систематичного ризику на прибуток підприємств." Proceedings of the National Aviation University 85, no. 4 (December 22, 2020): 54–66. http://dx.doi.org/10.18372/2306-1472.85.15139.
Full textAbstract:
Постановка проблеми: стаття є доповненням до попередніх публікацій та розглядає питання визначення ризику як ймовірності зміни майбутньої рентабельності активів. В іншому визначенні, ризик активів - це різниця між фактичним прибутковістю інвестицій та очікуваним значенням. Мета: визначити детермінанти, знайти значну залежність між систематичним ризиком та рентабельністю активів на Тегеранській фондовій біржі за допомогою методу, відмінного від звичайних економетричних методів. Вхідні дані: стаття досліджує часовий діапазон фінансової інформації, пов’язаної з результатами фінансових років з 2012 по 2017 рік усіх компаній, прийнятих на Тегеранській фондовій біржі, які виробляють хімічні та миючі матеріали, у загальній кількості 30 компаній. Методи: для того, щоб перевірити гіпотезу дослідження, проаналізовано інформацію про систематичний ризик та прибутковістю активів за два періоди коливань та низьких коливань, використовуючи метод дискретного перетворення вейвлетів з вейвлетом з меншим періодом часу за допомогою програмного забезпечення MATLAB, а потім для тестування гіпотез був використаний регресійний аналіз для дослідження зміни між ними. Після збору необхідних даних компаній, гіпотези дослідження були проаналізовані за допомогою вейвлет-аналізу та проаналізовані за допомогою програмного забезпечення SPSS та MATLAB. Результати: Результати тестування гіпотези дослідження вказують на значну залежність між систематичним ризиком та прибутковістю в періоди високої мінливості та довгострокового існування. Для перевірки гіпотези використовується регресійний аналіз. Результати перевірки гіпотези дослідження вказують на значну залежність між систематичним ризиком та прибутковістю в періоди високої мінливості та довгострокового існування. Висновок: Результати показують, що існує суттєва залежність між системним ризиком та прибутковістю протягом періоду коливань середньо- та довгострокових горизонтів. У часи низької волатильності існує значний взаємозв'язок між систематичним ризиком та рентабельністю на середньострокові горизонти (94 і 50 днів), але лише в довгостроковому горизонті в 182 дні існує суттєва залежність між ризиком і прибутковістю.
35
Bodenchuk, Lilia, and Iryna Liganenko. "МАЛИЙ І СЕРЕДНІЙ БІЗНЕС ТА ЦИФРОВІ ПЛАТФОРМИ: МОЖЛИВОСТІ ТА ЗАГРОЗИ." Європейський науковий журнал Економічних та Фінансових інновацій 1, no. 7 (February 28, 2021): 4–13. http://dx.doi.org/10.32750/2021-0101.
Full textAbstract:
Цифрова трансформація і зокрема поява цифрових платформ дозволяє формувати і реалізовувати нові бізнес-моделі підприємств. В той же час платформи формують тенденції розвитку економічних суб’єктів та диктують їм умови взаємодії та співпраці. Цифрові платформи не мають виробничих потужностей – основними напрямами інвестицій стають розробка інструментів маркетингового аналізу клієнта, а саме: його бажання та вподобання. Ефект від цих дій посилюється мережевими особливостями бізнес-середовища. А це в свою чергу унеможливлює традиційне ведення бізнесу та потребує враховувати вплив глобальної цифровізації на економічні відносини як окремого регіону, так і країни в цілому. Найбільші загрози при цьому відчувають суб’єкти малого та середнього бізнесу В рамках цифрових платформ по-іншому виглядають проблеми довіри і контролю. З одного боку, виникає велика надійність і точність обробки ринкової та господарської інформації, в результаті чого стає можливим створення нових, більш потужних екосистем, наприклад цифрових бірж. З іншого боку, супутньою рисою стає відкритість бізнес-моделей і доступ до інформації більшої кількості учасників, звідси виникають проблеми кібербезпеки. Крім того, однією з проблем, що виникають на підприємствах в рамках цифрової трансформації, є досягнення цифрової зрілості учасників бізнесу, інакше можуть, наприклад, втрата постачальників, які не готові інтегруватися в цифрову систему. Окремою значущою проблемою в рамках цифрових платформ є їх захоплення агентами впливу, в першу чергу домінуючими учасниками ринку. Проведений аналіз дозволив виявити і узагальнити провідні методи та інструменти управління розвитком малого і середнього бізнесу, а також визначити основні ризики функціонування цифрових платформ. В статті цифрові платформи були розглянуті як інноваційні бізнес-моделі, як релевантний інструмент вирішення завдань дотримання стратегічних інтересів різних економічних суб’єктів.
36
Krasiuk, Eduard, Eugenia Grigorieva, and Y. P. Semeryk. "КОНТРОЛЬ ВТОРИННОГО ГІПЕРПАРАТИРЕОЗУ ВНУТРІШНЬОВЕННИМ ВВЕДЕННЯМ ПРЕПАРАТУ ПАРСАБІВ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК VД СТАДІЇ, ЯКІ ЛІКУЮТЬСЯ ГЕМОДІАЛІЗОМ В ПОРІВНЯННІ З ЦИНАКАЛЬЦЕТОМ." Actual Problems of Nephrology, no. 29 (December 14, 2021): 51–57. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2021.29-05.
Full textAbstract:
Вступ. Вторинний гіперпаратиреоз (ВГПТ), часте ускладнення хронічного захворювання нирок, яке характеризується підвищеним вмістом паратиреоїдного гормону (ПТГ) в сироватці крові. Парсабів (етелкальцетид) є кальциміметиком для внутрішньовенного введення, який підвищує чутливість кальцій-чутливого рецептора до кальцію та знижує секрецію ПТГ.Мета. Оцінка контролю ВГПТ внутрішньовенним введенням препарату Парсабів у хворих з термінальною хронічною хворобою нирок (ХХН), які лікуються методом гемодіалізу (ГД) в порівнянні з цинакальцетом для перорального прийому.Матеріали та методи. Проведене проспективне обсерваційне дослідження з включенням 40 пацієнтів з ВГПТ, що лікуються методом ГД, які раніше не отримували відповідного лікування (тобто, ніколи раніше не отримували кальциміметики), пацієнтам, які раніше отримували цинакальцет, а також пацієнти, які продовжили отримувати цинакальцет. Первинним кінцевим критерієм ефективності була кількість пацієнтів зі зниженням вмісту ПТГ на понад 30%, в порівнянні із показниками на початку лікування, на етапі оцінки ефективності (тижні 12-14) та оцінка того, чи забезпечує Парсабів ефективніший за цинакальцет контроль ВГПТ. Вторинні кінцеві критерії були представлені часткою пацієнтів, які досягли протягом періоду оцінки ефективності зниження концентрації ПТГ на понад 50% у порівнянні з вихідним рівнем та відсоткове зниження вмісту ПТГ та кальцію.Результати та їх обговорення. В дослідження були включені дані 40 пацієнтів, отримані за період спостереження тривалістю 14 тижнів. Середній вік 40 пацієнтів становив 47,62 ± 12,97 роки, 70% були чоловіками. Середня тривалість проведення діалізу становила 8,3 ± 2,34 років. Середня концентрація ПТГ до початку дослідження та протягом 12-14 тижнів становила 1137,34 ± 544,84 та 838,7 ± 458,8 пг/мл і 1010,6 ± 478,53 та 760,8 ± 373,86 пг/мл в групах Парсабіву та цинакальцету, відповідно. Середній вміст загального кальцію залишився в межах діапазону норми у групі Парсабіву та у групі цинакальцету, хоча зниження рівня загального кальцію і був більшим в групі Парсабіву (2,23% в порівнянні з 5,15%), в усіх випадках це не супроводжувалась симптомами.Висновки. Результати проведеного нами обсерваційного дослідження представляють клінічний інтерес. Вони підтверджують, що застосування Парсабіву є новим важливим варіантом лікування пацієнтів з ВГПТ. Парсабів виявив більшу ефективність контролю ВГПТ у пацієнтів в порівнянні із застосуванням цинакальцету. На додаток, застосування Парсабіву сприяє зниженню навантаження, спричиненого необхідністю прийому великої кількості лікарських засобів, характерне для пацієнтів на діалізі, і, таким чином, може сприяти кращому дотриманню рекомендованого терапевтичного режиму, та усуненню ризику стійкого ВГПТ. Також є важливим, що Парсабів не взаємодіє з ізоферментами системи цитохрому Р450, тобто, відсутні взаємодії з іншими лікарськими засобами, які отримують пацієнти на діалізі. Необхідне проведення подальших досліджень для оцінки клінічних наслідків, а також ефективності та безпеки при довготривалому застосуванні.
37
Shyshkina, Olena, and Yuliia Krasnianska. "ПРОБЛЕМИ, ПЕРСПЕКТИВИ ТА РИЗИКИ КРЕДИТУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО Й СЕРЕДНЬОГО БІЗНЕСУ." PROBLEMS AND PROSPECTS OF ECONOMIC AND MANAGEMENT, no. 4(16) (2018): 198–211. http://dx.doi.org/10.25140/2411-5215-2018-4(16)-198-211.
Full textAbstract:
Досліджено роль малого й середнього бізнесу (МСБ) у розвитку національної економіки. Визначено основні чинники, передумови й особливості функціонування та розвитку малого підприємництва в Україні. Виконано комплексне діагностування стану МСБ, спрямоване на порівняння кількісних параметрів із показниками держав-членів ЄС для виявлення й узагальнення основних проблем і ризиків, притаманних малим і середнім підприємствам у вітчизняній економіці. Доведено, що успішне функціонування МСБ можливе лише за умови доступності джерел фінансування Проаналізовано передовий досвід країн світу Європейського Союзу щодо стимулювання розвитку МСБ за рахунок створення дієвого механізму банківського кредитування.
38
Nadashkevich, O. N., I. O. Makagonov, A. R. Vergun, and O. M. Vergun. "ДЕЯКІ АСПЕКТИ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ЖІНОК ФЕРТИЛЬНОГО ВІКУ З ЕКТОПІЄЮ ШИЙКИ МАТКИ, АСОЦІЙОВАНОЮ З ПАПІЛОМАВІРУСНОЮ ІНФЕКЦІЄЮ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (November 16, 2018): 63–68. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2018.2.9131.
Full textAbstract:
Мета дослідження – на основі аналізу даних літературних джерел та матеріалів власних спостережень порівняти ефективність і безпечність застосування препаратів «Тилорон» та «Інозин пранобекс» у комплексному лікуванні й профілактиці рецидивів у жінок репродуктивного віку з ектопією шийки матки на фоні папіломавірусної інфекції високого онкогенного ризику (типи 16, 18, 31, 33), а також вивчити імунні та гормональні зміни при зазначеній патології.
Матеріали та методи. Протягом п’яти років (2012–2017) загальноприйнятими та спеціальними методами діагностики до і після комплексного лікування було обстежено 87 пацієнток віком від 18 до 35 років з ектопією циліндричного епітелію шийки матки, асоційованою з папіломавірусною інфекцією високого онкогенного ризику. Дослідження методом полімеразної ланцюгової реакції виконували з використанням тест-систем для ампліфікації гомологічних фрагментів ДНК вірусу папіломи людини високого онкогенного ризику (типи 16, 18, 31, 33). Розширену кольпоскопію здійснювали кольпоскопом МК-200. Проводили цитологічне та імунологічне дослідження, вивчали концентрацію у крові гонадотропних і стероїдних гормонів. Для оцінки біоценозу піхви використовували селективні диференційно-діагностичні поживні середовища шляхом визначення видового та кількісного складу мікроорганізмів піхвового вмісту за загальноприйнятими методиками.
Результати дослідження та їх обговорення. Середній вік жінок становив (26,5±2,7) року, середня тривалість захворювання складала (3,8±2,1) року, вірогідно вони не різнилися між сформованими клінічними групами. Під час розширеної кольпоскопії після закінчення лікування у 20 (68,97 %) пацієнток І (основної) групи, 19 (65,52 %) – ІІ (основної) групи та 17 (58,62 %) – ІІІ (контрольної) групи стверджено регресування ектопії шийки матки. Лабораторні дані після лікування продемонстрували нормалізацію рівня естрадіолу та прогестерону в 29 (100 %) пацієнток І (основної) групи. У ІІ (основній) групі спостерігали нормалізацію рівня гонадотропних гормонів у всіх 29 (100 %) хворих; нормальні показники естрадіолу зафіксовано у 9 (31,03 %) пацієнток, а прогестерону – в 7 (24,14 %). Після проведеної імунотерапії вдалося досягнути елімінації вірусу папіломи людини у 24 (82,76 %) хворих І (основної) та 23 (79,31 %) жінок ІІ (основної) групи.
Висновок. Одержані результати дослідження (у 82,76 % пацієнток І і 79,31 % хворих ІІ клінічних груп відбулась елімінація вірусу папіломи людини, підтверджена тестами полімеразної ланцюгової реакції, спостерігалися добра переносимість та відсутність побічних ефектів) і дані літератури свідчать про високу клінічну ефективність препаратів, діючими речовинами яких є тилорон та інозин, у схемі комплексного лікування жінок фертильного віку з ектопією шийки матки, асоційованою з папіломавірусною інфекцією.
39
Popenko, N. V., and O. O. Tanasiichuk. "Фактори ризику розвитку цукрового діабету в учасників АТО/ООС, особливості клінічного перебігу, діагностики та залежність від них тривалості лікування." Ukrainian Journal of Military Medicine 3, no. 1 (March 12, 2022): 41–50. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2022.1(3)-041.
Full textAbstract:
Мета. Проаналізувати фактори ризику розвитку цукрового діабету (ЦД) в учасників АТО/ООС, особливості клінічного перебігу, діагностики та залежність від них тривалості лікування.
Матеріали і методи. Обстежено 106 військовослужбовців (в/с) (діючі, запасу, пенсіонери МОУ) Збройних Сил України віком від 30 до 70 років, які знаходились на лікуванні в загальнотерапевтичній та нефрологічній клініках Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» (м. Київ). Основну групу склали 61 хворий на ЦД, які є в/с-учасниками бойових дій. Контрольну групу склали 45 хворих на ЦД в/с, які не брали участі в бойових діях. Стаж хвороби в контрольній групі становив (25,6±2,28) років, а у хворих основної групи - (5,2±1,4) років. 75,47% хворих від загальної групи приймали цукрознижувальні препарати, 16,98% хворих - отримували препарати групи інсулінів, на комбінованій терапії (цукрознижувальні препарати + препарати групи інсулінів) знаходились - 7,54% хворих. Застосовували традиційні загальноклінічні дослідження, біохімічні (глюкоза плазми крові, глікозильований гемоглобін, холестерол (ХС) і триацилгліцериди (ТАГ). При необхідності використовувалися інструментальні методи дослідження та консультації спеціалістів. Статистичну обробку даних та результатів проведених досліджень проводили методами варіаційної та описової статистики на персональному комп’ютері із використанням стандартних пакетів аналізу даних програм Microsoft Excel 2016 та STATISTICA 6.0.
Результати. Було встановлено, що 59,02% в/с захворіли на ЦД після участі у бойових діях і у 40,98% пацієнтів захворювання розпочалося до перебування в зоні АТО. В основній групі спостерігали посттравматичні стресові розлади (ПТСР) в 42,6% хворих, астеноневротичний синдром - 34,2%, енцефалопатії змішаного генезу (дисциркуляторна, дисметаболічна, гіпертонічна) - 32,79%, а в контрольній групі зустрічались енцефалопатії змішаного генезу у 42,22% хворих та були відсутні ПТСР. Оцінка процесу лікування хворих на ЦД показала, що до моменту розглянутої госпіталізації пацієнти-в/с зони АТО/ООС регулярно приймали цукрознижувальну терапію/інсулінотерапію лише в 74,2% випадків, в той час як пацієнти, які не були учасниками АТО/ООС приймали цукрознижувальну терапію/інсулінотерапію частіше – 93,5%, р˂0,05. Серед ймовірних причин нерегулярного прийому препаратів підтримуючої терапії були у 42,62% хворих ПТСР, у 32,78% - енцефалопатії, у 18,03% спостерігалося зловживання алкогольними напоями, 4,9% - черепно-мозкові травми. Середній рівень глюкози плазми крові у хворих основної групи становив (12,1±0,61) ммоль/л, в той час як у пацієнтів контрольної групи рівень глюкози плазми крові був значно нижчим і становив (7,63±0,37) ммоль/л, р˂0,05. Середній рівень глікозильованого гемоглобіну сироватки крові в основній групі був вищим (9,15±0,38)%, ніж у контрольній групі – (7,69±0,48)%, р˂0,05. Середній вміст ХС сироватки крові в основній та контрольній групах істотно не відрізнявся, а рівень ТАГ достовірно вищим був у пацієнтів основної групи (5,02±0.18) ммоль/л, ніж у контрольної – (2,02±0,35) ммоль/л. Достовірно частіше у хворих контрольної групи, ніж основної мали місце діабетична полінейропатія з переважним ураженням нижніх кінцівок (82,6 %) та діабетична нефропатія (33,3%). Достовірно частіше в контрольній групі, ніж в основній зустрічались ІХС (91,11%), серцева недостатність (86,66%), дифузний кардіосклероз (91,11%). Гіпертонічна хвороба (ГХ) та енцефалопатія змішаного генезу спостерігались в обох групах з однаковою частотою. В основній групі не виявлено хворих на інфаркт міокарду та гостре пошкодження мозкового кровообігу. Це пояснюється тим, що до контрольної групи ввійшли пацієнти з тривалішим стажем хвороби, ніж до основної.
Висновки. Участь військовослужбовців у АТО/ООС підвищує ризики та провокує виникнення ЦД – 59,02%. Тривале перебування в/с в стані хронічного стресу (ПТСР - 42,62%) під час несення служби в зоні бойових дій призводить до швидкого та раптового розвитку ЦД, що супроводжується високими середніми значеннями глюкози плазми крові (12,1±0,18) ммоль/л та глікозильованого гемоглобіну сироватки крові (9,15±0,38)%. В учасників АТО/ООС ЦД виникає раніше (46±0,98 років), порівняно з некомбатантами (50±0,27 років), а основними ускладненнями виступають: мікроангіопатія нижніх кінцівок (47,5%), діабетичне ураження сітківки (45,9%) та діабетична полінейропатія з переважним ураженням нижніх кінцівок (44,3%). Складні службові задачі, що виникають у в/с під час ведення бойових дій, ПТСР (42,62%), енцефалопатії змішаного генезу (32,79%), зловживання алкогольними напоями (18,03%), черепно-мозкові травми (4,91%) призводять до нерегулярного прийому цукрознижувальних та антигіпертензивних препаратів. Це обумовлює швидке прогресування основного та супутніх захворювань, їх загострення, формування численних ускладнень і подовжує тривалість їх перебування на стаціонарному лікуванні (14±2,2 ліжко-днів) порівняно з контрольною групою (10±0,45 ліжко-днів), р˂0,05.
40
Vynohrad, N. O., Z. P. Vasylyshyn, and L. P. Kozak. "КЛІНІКО-ЕПІДЕМІОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЛЕПТОСПІРОЗУ В РІЗНИХ ЛАНДШАФТНИХ ЗОНАХ." Інфекційні хвороби, no. 3 (October 11, 2018): 26–31. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2727.2018.3.8712.
Full textAbstract:
Метою роботи було виявлення особливостей лептоспірозу в госпіталізованих пацієнтів з лабораторно верифікованим діагнозом, вивчення проявів і тенденцій епідемічного процесу при лептоспірозі на територіях карпатського регіону з рівнинним, гірським та змішаним рельєфом (по два адміністративних райони в кожній зоні).
Матеріали і методи. У кожній географічній зоні було обрано по два адміністративних райони, де впродовж календарного року обстежили 312 госпіталізованих в інфекційні стаціонари хворих із симптомами, що не виключали ймовірності цього захворювання. Верифікацію діагнозів здійснювали в ІФА шляхом детекції IgM до лептоспір, що дозволило виявити 82 хворих на лептоспіроз, з яких 25 – жителі рівнинної території, 19 – гірської, 38 – змішаного рельєфу.
Результати досліджень. Частка лептоспірозу в структурі інфекційних захворювань у середньому становила у районах рівнинної зони – (22,7±2,4) %, гірської – (18,8±2,1) %, змішаного рельєфу – (39,2±2,5) %. Інтенсивний показник захворюваності (ІПЗ) був високим у всіх зонах: 11,0-15,2 (рівнина), 6,2-39,7 (гори), 9,7-26,8 (змішаного рельєфу).
Більшість пацієнтів із верифікованим лептоспірозом – (72,7±2,5) % проживала у сільській місцевості. Лише в районах змішаного рельєфу частка хворих чоловіків була більшою – (65,8±4,8) %, ніж жінок, в інших ландшафтних зонах не виявлено статистично достовірної різниці за статевою ознакою. Хворі були з усіх вікових груп, але переважали дорослі працездатні особи – (73,1±2,5) %. Найвища частка лептоспірозу серед усіх професійно-побутових груп на досліджуваних територіях виявлена у категорії непрацюючих – (18,4±3,9)-(31,6±4,5) %, незначну частку становили пенсіонери – (2,6±0,8) % випадку.
Виявлено цілу низку професійно-побутових чинників ризику, що могли потенціювати ризик зараження людей лептоспірами.
Лептоспіроз маніфестував переважно легкими та середньо-тяжкими формами захворювання з поліморфним перебігом. На всіх територіях переважали форми лептоспірозу з гіпертермічним станом і ураженням дихального тракту – (41,5±5,4) %. Характерними були класичний варіант клінічної маніфестації та синдром гепатиту – по (14,6±3,9) %.
Висновок. Лептоспіроз є крайовою патологією в Карпатському регіоні та поширеним захворюванням у всіх ландшафтних зонах, про що свідчить висока частка цієї нозології в структурі інфекційних хвороб та показники ІПЗ сукупного населення. Гіперендемічними територіями були райони гірської зони та змішаного рельєфу. Групами ризику щодо захворювання на лептоспіроз виявилися жителі сільської території, переважно доросле працездатне населення. Виявлено широкий спектр обставин, що потенційно могли сприяти ймовірності зараження людей лептоспірами.
41
Коцеруба, Н. В. "КОНТРОЛЬНО-АНАЛІТИЧНІ ПРОЦЕДУРИ В СИСТЕМІ КРИЗИС-МЕНЕДЖМЕНТУ ПІДПРИЄМСТВА." Підприємництво і торгівля, no. 29 (April 16, 2021): 28–34. http://dx.doi.org/10.36477/2522-1256-2021-29-05.
Full textAbstract:
Загострення кризи світової економіки актуалізує необхідність мінімізації впливу кризових ризиків на результати економічної діяльності підприємств. Події попереднього та поточного років свідчать про те, що найбільше потерпають від наслідків кризи мікро-, малі та середні підприємства, які на відміну від великих підприємств не мають ефективних запобіжників для своєчасного виявлення та попередження кризових загроз. Це вимагає від суб’єктів підприємницької діяльності своєчасного виявлення, перш за все, операційних ризиків, до яких належать зменшення обсягів діяльності і, як наслідок, уповільнення зростання операційних доходів і зменшення операційного прибутку, що призводить до загострення фінансових ризиків – зниження рентабельності операційної діяльності, а також рентабельності активів та капіталу підприємства і погіршення фінансового стану підприємств. Чинники кризи як предмет антикризового управління являють собою явища, що є причинами порушення стабільного розвитку підприємства. Залежно від середовища виникнення чинники кризи розподіляються на зовнішні (на зміну яких окреме підприємство впливати не може) та внутрішні (які піддаються регулюванню з боку систем антикризового управління підприємством). Ефективне антикризове управління підприємством торгівлі ґрунтується на використанні інформації стосовно показників операційної і фінансової діяльності, негативна зміна яких призводить до утворення кризових ситуацій. Із метою визначення проблемних ланок діяльності підприємства торгівлі запропоновано моделювання операційного прибутку, що розраховується методом прямого рахунку: збільшення доходів та зменшення витрат створюють приріст прибутку, а зниження доходів та зростання витрат зменшують прибуток на відповідну величину. Для зниження ризику та втрати платоспроможності підприємства рекомендовано використання платіжного календаря. Грошові потоки у платіжному календарі групуються за видами діяльності відповідно до напрямів надходження і витрачання коштів, що дає змогу своєчасно встановити потенційні кризові загрози та сформувати критерії оцінки ризику неплатоспроможності. Доцільне використання методики оцінки потенційного банкрутства за системою формалізованих і неформалізованих критеріїв, що доповнена показником власного оборотного капіталу, від’ємне значення якого є ознакою критичного фінансового стану суб’єкта господарювання. Зважаючи на обмежені ресурси кризис-менеджменту значної кількості підприємств, що діють на товарному ринку України, у статті запропоновано систему контрольно-аналітичних процедур, застосування яких дає змогу оцінити ризики та визначити орієнтири безпечної економічної діяльності, не залучаючи фахівців консалтингових аудиторських фірм та маркетингових агентств.
42
Tkachenko, О. V., and Yu L. Naidenova. "Нейропсихологічні характеристики депресії у пацієнтів із ревматоїдним артритом." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 6.76 (October 10, 2015): 23–26. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.6.76.2015.78070.
Full textAbstract:
Вступ. Ревматоїдний артрит (РА) — одне з найбільш частих автоімуних ревматичних захворювань. Наявність депресивної симптоматики разом із тяжким перебігом ревматичного захворювання сприяє зростанню ризику втрати працездатності. Мета: вивчення змін нейропсихологічних показників депресії у пацієнтів із РА, різних за тривалістю та характером перебігу захворювання. Матеріал і методи. Нами було проведено обстеження 60 осіб молодого та середнього віку, серед яких 40 пацієнтів із РА, а 20 становили контрольну групу практично здорових осіб. Середній вік — 47,7 ± 10,8 року. Пацієнти з РА були поділені на групи залежно від тривалості та характеру перебігу захворювання. Усі пацієнти пройшли клініко-неврологічне, клініко-лабораторне і клініко-інструментальне обстеження, нейропсихологічне тестування. Результати. Дані нейропсихологічного тестування вказали, що у пацієнтів із серопозитивним варіантом перебігу переважав великий депресивний епізод на відміну від пацієнтів серонегативної групи, у якій частіше зустрічався середній депресивний епізод. При цьому в обстежених пацієнтів із РА загалом переважали прояви депресії у вигляді малого депресивного епізоду. Висновок. Серед пацієнтів, які хворіли на РА менше ніж 10 років, ступінь вираженості депресії мав кореляційний зв’язок середнього ступеня (r = 0,69 та r = 0,66) як у серопозитивних, так і у серонегативних пацієнтів.При збільшенні тривалості захворювання та віку пацієнтів спостерігалась тенденція до збільшення вираженості тяжкості депресії.
43
Kravchenko, V. I., T. F. Zakharchenko, Yu M. Pysarenko, V. А. Kovtun, I. V. Gonchar, and M. D. Khalangot. "Антропометричні, біохімічні та актиграфічні характеристики популяційного зразка випадково відібраних дорослих сільських мешканців України, у яких раніше не було встановлено діагнозу «цукровий діабет»." Endokrynologia 26, no. 4 (December 28, 2021): 343–56. http://dx.doi.org/10.31793/1680-1466.2021.26-4.343.
Full textAbstract:
Класичні «польові» епідеміологічні дослідження щодо факторів ризику розвитку цукрового діабету (ЦД) та серцево-судинної патології все ще рідкісні в Україні, через що оцінка поширеності ЦД 2-го типу (ЦД2) базується на екстраполяції з іноземних досліджень. Об’єктивні методи вимірювання фізичної активності (ФА), яку вважають одним із головних чинників профілактики ЦД2, в Україні мало відомі. Зокрема не з’ясовано, наскільки поширеним є серед дорослого населення України виконання рекомендацій Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) щодо мінімальної кількості помірної фізичної активності (150 хв/тиждень). Залишається недостатньо дослідженим питання про зв’язок композиції тіла та характеристик, що впливають на ризик розвитку ЦД2. Матеріал і методи. Наше дослідження представляє аналіз біохімічних, антропометричних та актиграфічних характеристик 50 рандомізовано відібраних сільських мешканців Київської області України (16 чоловіків із медіанним віком 63,5 року, 34 жінки з медіанним віком 58,0 року), у яких раніше не було діагностовано ЦД2. Після отриманої інформованої згоди всім досліджуваним проведено оральний тест толерантності до глюкози (ОТТГ) за методом ВООЗ (1999). Вимірювали рівні глюкози плазми крові натщесерце (fasting plasma glucose, FPG), глюкози плазми через 2 год після стандартного навантаження (2 hours plasma glucose, 2hPG), тригліцеридів (ТГ), холестерину ліпопротеїнів високої щільності (ХСЛВЩ), глікованого гемоглобіну (glycated hemoglobin, HbA1c), індекс маси тіла (ІМТ), окружність шиї (ОШ), окружність талії (ОТ) та окружність стегон (ОС). Визначили показники композиції тіла за допомогою методу біоелектричного імпедансу: пропорцію жиру тіла (body fat, %) та загальної води тіла (total body water, %). Актиграфічні вимірювання було проведено шляхом акселерометрії за допомогою програмного забезпечення ActiGraph. Моніторинг ФА відбувався протягом 7 днів за такими показниками: середня кількість метаболічних еквівалентів (metabolic equivalents, MET’s), частка ФА помірної інтенсивності за весь час носіння та записування акселерометра (moderate physical activity, ModPA, %) і показник помірної ФА — кількість хв/тиждень, накопичених у періодах тривалістю не менше 10 хв (ModPA, хв/тиждень). Статистичну обробку результатів проведено за пакетом MedStat. Результати. Серед досліджених осіб за даними ОТТГ та вимірювання HbA1c ЦД виявлено в 4 осіб (8%). Порушена глікемія натщесерце (impaired fasting glucose, IFG) за критеріями Американської діабетичної асоціації (АДА) (FPG: 5,6-6,9 ммоль/л) виявлена у 21 особи, а за критеріями ВООЗ (FPG: 6,1-6,9 ммоль/л) — у 7 осіб. IFG незалежно від застосованого критерію не виявляє зв’язку з рівнем ФА. Порушена толерантність до глюкози (impaired glucose tolerance, IGT: 2hPG 7,8-11,0 ммоль/л) виявлена в 5 осіб. За рівнем глікемії, HbA1c та ліпідів не виявлено зв’язку з ФА. Жінки не відрізнялися від чоловіків за віком, мали більший ІМТ (35,08±5,53 проти 27,43±4,98, р<0,001) і більшу частку жиру тіла (45,8±5,7% проти 26,3±5,5%, р<0,001). Водночас, показники ФА у чоловіків і жінок не відрізнялися, були дуже низькими й мали помірну негативну кореляцію з віком (р<0,05). Результати наведені як середнє арифметичне та стандартне відхилення (M±SD). Лише в одного чоловіка та двох жінок було досягнуто рекомендований рівень помірної ФА (150 хв/тиждень). Серед осіб з IGT кількість ФА виявилась меншою: MET’s — 1,22±0,07 проти 1,32±0,19, р=0,023; помірна ФА — 6,95±2,3% проти 10,41±6,43%, р=0,020. Висновки. Виявлена поширеність раніше не діагностованого ЦД2 близька до результатів наших попередніх досліджень та сучасних оцінок поширеності ЦД2 серед дорослого населення у світі. Рівень ФА, оціненої об’єктивним методом актиграфії, виявився нижчим у групі осіб з IGT. Подальші дослідження зможуть прояснити питання профілактичної ефективності ФА в різних групах ризику ЦД2.
44
Копил, О. В. "Методика оцінки інвестиційної привабливості країни для розвитку сфери культури." Європейський вектор економічного розвитку 29, no. 2 (2020): 40–50. http://dx.doi.org/10.32342/2074-5362-2020-2-29-4.
Full textAbstract:
Результати проведеного дослідження надали змогу розробити власну методику оцінки інвестиційної привабливості країни для розвитку сфери культури. У ході розробки методики було вирішено, що необхідною умовою для оцінки інвестиційної привабливості України для розвитку сфери культури є врахування регіонального аспекту розвитку. Визначено сім основних факторів, які слід враховувати при виборі індикаторів інвестиційної привабливості країни для розвитку сфери культури. Запропонована методика надає можливість оцінити інвестиційну привабливість регіонів для розвитку сфери культури за такими групами показників: 1) економічний потенціал регіону; 2) рівень розвитку людського капіталу; 3) рівень якості життя; 4) розвиток підприємницької діяльності та інновацій; 5) інвестиційні ризики. Дана методика є простою у використанні, враховує різні аспекти розвитку регіону, оцінка яких створює можливість для інвестора зменшити ризики при інвестуванні у сферу культури, ґрунтується на використанні методу ранжування з розрахунком інтегральних показників через використання середніх багатовимірних. Методика враховує сукупність аспектів та факторів, які впливають на розвиток та функціонування сфери культури в Україні, а також на попит та пропозицію культурних послуг.
45
Пшенична, Олена. "ДІАГНОСТИЧНИЙ АПАРАТ ДЛЯ ВИЗНАЧЕННЯ СФОРМОВАНОСТІ ГОТОВНОСТІ ОФІЦЕРІВ-ПРИКОРДОННИКІВ ДО ЗАСТОСУВАННЯ МЕТОДІВ АНАЛІЗУ РИЗИКІВ В ОПЕРАТИВНО-СЛУЖБОВІЙ ДІЯЛЬНОСТІ." Збірник наукових праць Національної академії Державної прикордонної служби України. Серія: педагогічні науки 19, no. 4 (May 8, 2020): 324–36. http://dx.doi.org/10.32453/pedzbirnyk.v19i4.276.
Full textAbstract:
У статті на основі узагальнення результатів аналізу психолого-педагогічної літератури та урахування компонентного складу готовності майбутніх офіцерів-прикордонників до застосування методів аналізу ризику в оперативно-службовій діяльності визначено діагностичний апарат для з’ясування стану сформованості цієї професійно важливої властивості, а саме розроблено критерії, показники та представлено характеристику відповідних рівнів її готовності. Автором запропоновано три критерії, які характеризують структурні компоненти готовності до застосування методів аналізу ризиків, зокрема особистісний, когнітивний і діяльнісний, та відповідні їм показники. Особистісний критерій стосується особистісних характеристик курсантів, без яких неможливо належним чином виконувати завдання з охорони державного кордону. Йдеться про такі професійно важливі якості, як уміння оцінювати обстановку, здатність виконувати швидкі та одночасно ефективні дії у стислі терміни, здатність до критичного мислення, належний рівень пізнавальних психічних процесів, емоційно-вольова стійкість та інші. Мотиваційний критерій готовності до застосування методів аналізу ризиків в оперативно-службовій діяльності стосується мотивації професійної діяльності майбутніх офіцерів-прикордонників до застосування цих методів, відображає інтерес майбутніх офіцерів-прикордонників до застосування методів аналізу ризиків в оперативно-службовій діяльності, ступінь задоволеності її результатами.Когнітивний критерій характеризує сукупність знань про специфіку організації інформаційно-аналітичної діяльності, організації системи управління ризиками в ДПСУ, особливості координації організації та провадження аналізу ризиків; оцінки інформації та джерела інформації для аналізу ризиків. Когнітивний критерій дозволяє охарактеризувати знання майбутніх офіцерів-прикордонників, необхідні для застосування методів аналізу ризику в оперативно-службовій діяльності.Визначення критеріїв дозволило виокремити три рівні сформованості у майбутніх офіцерів-прикордонників готовності до застосування методів аналізу ризику в оперативно-службовій діяльності: низький, середній та оптимальний. У статті представлена якісна характеристика кожного рівня.
46
Savitska, О. Р., and N. V. Savitska. "Оцінювання рівня ризику туристичної діяльності регіонів України статистичними методами." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 4 (April 26, 2018): 102–7. http://dx.doi.org/10.15421/40280419.
Full textAbstract:
Незважаючи на значну кількість публікацій з тематики управління ризиками у сфері туристичної діяльності, порівняльний аналіз наукових праць вітчизняних і зарубіжних науковців показав потреба подальшого вивчення ризиків у сфері туристичної діяльності на регіональному рівні, для врахування загроз і небезпек під час формування пріоритетних напрямів розвитку регіонів, формування стратегій регіонального розвитку, посилення конкурентоспроможності та іміджу як регіонів, так і країни загалом та вихід на нові міжнародні ринки послуг тощо. Аналіз показників діяльності суб'єктів туристичної діяльності України дав змогу виявити негативні тенденції протягом 2013–2015 рр. у їхньому розвитку, що свідчить про неспроможність туристичних підприємств своєчасно реагувати на вплив чинників внутрішнього та зовнішнього середовища. Оцінено рівень та проаналізовано ризики туристичної діяльності регіонів України статистичним методом шляхом розрахунку таких показників, як середнє значення, дисперсія, середньоквадратичне відхилення, коефіцієнт варіації. Проранжовано регіони України за значенням коефіцієнтів варіації доходу від надання туристичних послуг, витрат суб'єктів туристичної діяльності на послуги сторонніх організацій та завантаженості суб'єктів туристичної діяльності.
47
МАКСИМЧУК, Катерина, and Лариса ПОДКОРИТОВА. "ОСОБЛИВОСТІ ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРАННЯ ПРАЦІВНИКІВ ІТ-СФЕРИ ЯК ПРЕДСТАВНИКІВ ПРОФЕСІЙ СУБ’ЄКТ-ОБ’ЄКТНОГО ТИПУ." Psychology Travelogs, no. 2 (November 10, 2021): 107–16. http://dx.doi.org/10.31891/pt-2021-2-10.
Full textAbstract:
У даній статті розглядається проблема емоційного вигорання працівників суб’єкт-об’єктного типу. Особливу увагу приділено працівниками ІТ-сфери, оскільки ця галузь невпинно розвивається і попит на якісних фахівців все більше зростає у всіх куточках світу. Під час пандемії виявлено ще більший відсоток «вигорілих» представників даної професії. В статті проведений аналіз різних поглядів дослідників на питання емоційного вигорання у професіях «несоціальної сфери». Основний зміст дослідження включає у себе аналіз поняття «емоційне вигорання», його основних компонентів та їх ранжування у професіях суб’єкт-об’єктного типу. Виділено основні відмінності між вигоранням у професіях суб’єкт-суб’єктного типу та професіях суб’єкт-об’єктного типу.
В статті представлені характерні стресогенні чинники професійної діяльності ІТ-спеціалістів, що можуть мати серйозний вплив на формування емоційного вигорання. На основі цього складені рекомендації, щодо поліпшення організаційної політики в середині ІТ-компаній, що може зменшити ризик виникнення даного стану у їхніх працівників.
48
Petrik, N. I., I. M. Fushtei, and G. J. Solonunka. "ДИНАМІКА ПОКАЗНИКІВ СКОРОТЛИВОЇ ФУНКЦІЇ МІОКАРДА ТА ЦЕРЕБРАЛЬНОГО КРОВОТОКУ У ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ З НАДЛИШКОВОЮ ВАГОЮ ПІСЛЯ ТЕРАПІЇ АНТИГІПЕРТЕНЗИВНИМИ ЗАСОБАМИ У ПОЄДНАННІ ЗІ СТАТИНАМИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (May 5, 2020): 143–55. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.10937.
Full textAbstract:
Метою роботи стало оцінити динаміку систолічної, діастолічної функції та ремоделювання лівого шлуночка міокарда, лінійних швидкостей кровотоку в басейнах загальної сонної артерії, внутрішньої сонної артерії, зовнішньої сонної артерії, середньої мозкової артерії, хребцевої артерії (V2) у хворих чоловічої і жіночої статі з гіпертонічною хворобою II стадії і надлишковою масою тіла під впливом комбінованої терапії антигіпертензивними препаратами та розувастатином.
Матеріал і методи. У 64 пацієнтів, середній вік 59.0 [48.0; 63.0] років, з гіпертонічною хворобою II стадії і надлишковою вагою оцінювали динаміку систолічної, діастолічної функції та ремоделювання лівого шлуночка, лінійних швидкостей кровотоку в басейнах загальної сонної артерії, внутрішньої сонної артерії, зовнішньої сонної артерії, середньої мозкової артерії, хребцевої артерії під впливом комбінованої терапії (фіксовані комбінації антигіпертензивних препаратів – екватор (амлодипін 5 мг та лізиноприл 10 мг) і валодіп (амлодипін 5 мг та валсартан 80 мг) впродовж 120 діб), до якої входить розувастатин 10 мг на добу.
Результати. Усім хворим було проведено загальноклінічне, лабораторне та інструментальне обстеження з метою верифікації діагнозу, визначення ускладнень і супутньої патології. На фоні лікування спостерігаються покращення скоротливості лівого шлуночка, його зворотне ремоделювання і збільшення потужності систолічного викиду. Показники діастолічної функції лівого шлуночка після проведеного лікування свідчать про покращення процесів його релаксації, податливості і скоротливості лівого передсердя на фоні проведеної терапії, про зменшення гіпертрофії лівого шлуночка та зниження ризику серцево-судинних ускладнень. Достовірне зменшення діаметрів обстежених мозкових артерій (ЗагСА, ВСА, ЗовнСА СМА та ХА) на фоні проведеної антигіпертензивної та протиліпідемічної терапії свідчить про зворотне структурно-функціональне ремоделювання судин головного мозку – зменшення товщини та підвищення еластичності судинної стінки.
Висновки. Покращення еластичних властивостей СМА в результаті проведеної терапії свідчить про значне зниження серцево-судинного ризику, зокрема ризику виникнення інсульту. Таким чином, спостерігається поліпшення мозкового кровообігу та трофіки головного мозку, що свідчить про адекватність і доцільність підібраної регулярної антигіпертензивної і протиліпідемічної терапії.
49
Гордієнко, Л. М. "АНАЛІЗ ВПЛИВУ МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИХ ЧИННИКІВ НА ЧАСТОТУ РОЗВИТКУ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ СЕРЕД ЛІКАРІВ." НАУКОВО-ПРАКТИЧНИЙ ЖУРНАЛ АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КЛІНІЧНОЇ ТА ПРОФІЛАКТИЧНОЇ МЕДИЦИНИ 3, no. 3-4 (July 23, 2020): 19–24. http://dx.doi.org/10.33247/2312-1025.3(3-4).2019.03.
Full textAbstract:
Резюме. Проведено медико-соціальні дослідження з метою вивчення впливу медико-соціальних характеристик на частоту формування артеріальної гіпертензії з урахуванням чинників стресу, способу життя та професійних особливостей як основних предикторів розвитку патології серцево-судинної системи, в тому числі артеріальної гіпертензії.Мета дослідження – фактори, які дозволять покращити модель профілактики та ранньої діагностики артеріальної гіпертензії серед лікарів.Методи дослідження. Для реалізації даного етапу дослідження проведено аналіз стану здоров’я 391 респондента (288 осіб – лікарі та 103 – середній медичний персонал) клінічної лікарні «Феофанія» на основі збору анамнестичних даних, опитування, об’єктивного обстеження, моніторингу артеріального тиску.Результати дослідження. З наведених результатів тільки 33% медичних працівників мають нормальний індекс маси тіла, а у 22% виявлено ожиріння. Зважаючи на те, що надлишкова маса тіла є фактором ризику серцево-судинних захворювань, проведено аналіз частоти виявлення гіпертонічної хвороби серед різних груп лікарів за оцінкою індексу маси тіла.Висновки. Наявність суттєвої залежності (p < 0,05) (асоційованості) між порушеннями циркадних ритмів артеріального тиску, розвитком артеріальної гіпертензії та професійним психоемоційним навантаженням медичних працівників окремих спеціальностей
50
Boychuk, A. V., I. M. Nikitina, and N. D. Koblosh. "КЛІНІКО-ПАТОГЕНЕТИЧНІ ПРИЧИНИ РОЗВИТКУ УСКЛАДНЕНЬ ПРИ БАГАТОПЛІДНІЙ ВАГІТНОСТІ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (March 4, 2020): 138–42. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.2.10805.
Full textAbstract:
Мета дослідження – вивчити вплив факторів росту плаценти на перебіг гестаційного процесу при багатоплідній вагітності.
Матеріали та методи. Проведено проспективне дослідження перебігу вагітності та пологів у 320 жінок із багатоплідною вагітністю, котрі склали основну групу обстежуваних, та у 40 здорових жінок з одноплідною вагітністю. Рівень PlGF в сироватці крові визначали методом твердофазного імуноферментного аналізу з використанням наборів моноклональних антитіл у першому триместрі вагітності. Показники системи гемостазу (судинно-тромбоцитарна та коагуляційна ланка) оцінювали за загальноприйнятими методиками. Доплерометрію плацентарного та плодового кровотоку проводили у маткових артеріях, артерії і вені пуповини, середній мозковій артерії плода.
Результати дослідження та їх обговорення. Жінки з багатоплідною вагітністю входять до групи ризику розвитку гестаційних ускладнень: передчасних пологів у 67,8 % (р<0,01), фетоплацентарної дисфункції, прееклампсії – у 17,5 % (р<0,05) випадків. Виявлені порушення з боку судинно-тромбоцитарного та коагуляційного гомеостазу у І триместрі вагітності є основними факторами ризику дострокового переривання вагітності. Доведено, що низький рівень фактора росту плаценти в сироватці крові вагітних при багатоплідді у випадку розвитку передчасних пологів, фетоплацентарної дисфункції та прееклампсії – (111,23±8,4), (203,24±6,4) та (305,86±7,4) пг/мл порівняно з відповідними показниками при одноплідній вагітності – (418,2±10,4) пг/мл є прогностичним маркером розвитку даних гестаційних ускладнень.
Висновки. Своєчасне проведення медикаментозної корекції гестаційних ускладнень при багатоплідній вагітності з використанням мікронізованого прогестерону, низькомолекулярних гепаринів, ангіопротекторів дозволило пролонгувати вагітність при монохоріальному типі плацентації на 3,2 тижня (до (34,2±2,4) тижнів), а у випадку з дихоріальною двійнею – до терміну доношеної вагітності.