Journal articles on the topic 'Світлова енергія'

Стаття присвячена вирішенню проблем забезпечення енергією промислових галузей і об’єктів, транспортних засобів, особистих потреб людини та взагалі енергетичної безпеки майбутніх поколінь людства. Проведений аналіз наукових робіт в цій галузі і визначено, що ставка робиться на видобуток та використання альтернативних видів енергії, що не змозі забезпечити все збільшуючи потреби людства. Пропонуються концептуальні підходи щодо отримання енергії на основі наукової гіпотези отримання енергії без витрати енергоносіїв. В цьому випадку, традиційні теплова, електрична, гравітаційна, світлова, звукова, вітрова, гідравлічна, біологічна і інші види енергії є лише способами передачі, транспортування енергії, а не самою енергією. Енергія характеризується величинами коливальних параметрів хвиль випромінювань і займаним простором з певною щільністю енергії. На основі цих підходів відбувається активація палива, його енергезація, тобто підвищення енергетичної ефективності теплом відпрацьованих газів. Залежно від видів палив і пристроїв, де вони використовуються, при одному і тому ж кінцевому результаті витрата енергоносіїв, можливо, зменшена на 10 – 80 %. При цьому забезпечується повне згорання кожного окремого компоненту палива. Одночасно вирішуються не тільки енергетичні завдання, але і вельми складні екологічні проблеми. В подальшому пропонується обґрунтувати вимоги до приладів перетворення видів енергії для цих перспективних двигунів.

Шляхом аналізу руху каузальних і екстремальних поверхонь виконано аналіз швидкості вектора Пойнтінга і густини енергії електромагнітних хвиль, випромінених диполем Герца, збудженим імпульсом Гауса. Дослідження цих характеристик відкриває можливості визначення швидкості окремих частин імпульсів, наприклад, схилів, а не тільки каузальних поверхонь. Спираючись на відсутність передачі енергії через каузальну поверхню, сформульовано математично підтверджений погляд на звуження або розширення імпульсу, зміну його форми, співвідношення швидкості частин імпульсу зі швидкістю світла с. Показано, що електромагнітна хвиля диполя Герца рухається зі швидкістю світла с лише на великих відстанях від джерела випромінювання, наближаючись до с асимптотично. Це дослідження дає право говорити, що «швидкість світла с — є швидкість електромагнітної хвилі у вакуумі на далеких відстанях від джерела випромінювання. Ця добавка «на далеких відстанях від джерела випромінювання» не важлива на світлових хвилях з довжиною хвилі в мікрометри, але є важливою з природної і понятійної точок зору і на радіохвилях. Отримані результати проливають світло на фізичні процеси поблизу диполя Герца, які не мали пояснення через відсутність інформації про напрями і швидкості вектора Пойнтінга і густини енергії електромагнітних хвиль поблизу диполя.

Питання ефективної антисептичної обробки в медицині залишається актуальним і його вирішення спонукає до пошуку нових засобів впливу на патогенну мікрофлору. Фотодинамічна терапія є альтернативним до антибіотиків сучасним методом інактивації патогенних мікроорганізмів, що заснований на використанні різних фотобіологічних ефектів, що викликаються за допомогою поєднаного застосування світлового випромінювання, кисню і фотосенсибілізатора. Перевагами такого підходу є відсутність селективності та розвитку резистентності бактерій. Як відомо, жорстке ультрафіолетове випромінювання застосовують для стерилізації поверхонь, медичних інструментів тощо. Світло даного діапазону хвиль однаково шкідливе як для прокаріотичних, так і для еукаріотичних клітин, що й обмежує сферу його застосування. За певних умов світло з більшою довжиною хвилі також може виявляти антимікробну дію. Якщо у бактеріальних клітинах присутні специфічні речовини – фотосенсибілізатори, які мають максимуми поглинання у ділянках електромагнітного спектру – при опроміненні такі сполуки взаємодіють із оточуючими молекулами, зокрема кисню, і генерують утворення токсичних для клітин вільних радикалів. Досліджували дію світла з довжинами хвиль 390, 460, 530 нм та комплексний ефект червоного світла (660 нм) із фотосенсибілізатором метиленовим синім на інактивацію in vitro диких штамів Staphylococcus aureus. Мікроорганізми отримували на середовищі жовтково-сольового агару (ЖСА). Оцінку чутливості мікроорганізмів до дії світла відповідної довжини хвилі проводили у суспензії бактерій, яку готували у середовищі Мюллера-Хінтона. Суспензію інкубували на водяній бані 20 хв при 37 оС. Опромінення суспензії проводили монохроматичним світлом 390, 460, 530 та 660 нм (Lika-Led, Фотоніка Плюс, Черкаси) з емісією 0,1 Дж/с та часовою дискретизацією 2 хв. Розрахунок дози опромінення (Дж/мл) проводили відносно об’єму суспензії бактерій, що становила 10 мл. Ефективність бактерицидної дії світла (%) оцінювали при порівнянні опромінених зразків з контрольними, які перебували в аналогічних умовах, але не піддавалися дії світла. Дослідження дії світла з довжиною хвилі 390 нм та енергією емісії 0,1 Дж/с показали високу бактерицидну ефективність при дозі опромінення 10-11 Дж/мл бактеріальної суспензії, в результаті чого гине 50% КУО. При менших дозах опромінення виявлено інактивацію близько 40% мікроорганізмів від початкової популяції. Наступне збільшення енергії сприяє лінійному зростанню бактерицидної активності світла. Виявлено, що при активації синім світлом 460 нм з дозою опромінення менше, ніж 1,5 Дж/мл, відбувається слабка ініціація загибелі бактеріальних клітин та інактивується лише 4-5% КУО. Подальше збільшення дози опромінення до 10 Дж/мл забезпечує лінійне зменшення кількості КУО до 40% від початкової популяції з виходом на плато. Дія зеленого світла з довжиною хвилі 530 нм має близьку до синього ефективність. Початкова доза опромінення, необхідна для ініціації загибелі бактерій у суспензії становить 2,5-3 Дж/мл, а її збільшення сприяє різкому зниженню кількості КУО на 35%. Подальше зростання сумарної енергії опромінення виявляє значно меншу ефективність. Максимальний бактерицидний ефект становить 50% при дозі 14-16 Дж/мл. Метиленовий синій виявляє слабкі бактерицидні ефекти при концентраціях вище 0,01%. У нашому дослідженні виявлено, що при дозі опромінення 1-1,5 Дж/мл та присутності у суспензії 0,0001% метиленового синього кількість КУО у знижується на 25%. Максимальний ефект комплексної дії світла та сенсибілізатора досягається при дозі опромінення 4,5-5 Дж/мл і становить 55-60%. Опромінення in vitro диких штамів Staphylococcus aureus світлом з довжинами хвиль 390, 460 і 530 нм забезпечує інактивацію більш ніж половини КУО у суспензії клітин. Завдяки комплексній дії червоного світла (660 нм), яке має найвищу проникну здатність у тканини, та сенсибілізатора метиленового синього при концентрації 0,0001% досягається висока бактерицидна активність при дозі опромінення 4,5-5 Дж/мл.

У статті представлено результати дослідження кількості каротиноїдів міцелію L. sulphureus за дії LED лазерів: BRP–3010–5, з випромінюванням червоного спектру з довжиною хвилі 635 нм, BBP–3010–5 з випромінюванням синього спектру з довжиною хвилі 405 нм та BGP–3010–5 з випромінюванням зеленого спектру з довжиною хвилі 532 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) при культивуванні на живильному середовищі з різними концентраціями глюкози. Контролем неопромінений міцелій. Встановлено, що найефективнішим для синтезу каротиноїдів є використання глюкозо-пептонного середовища з концентрацією глюкози 10 г/дм3 у комплексі з опроміненням міцелію зеленим світлом довжиною хвилі 532 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ). За дії цього режиму опромінення для штаму L.s.-18 вміст каротиноїдів у міцелії зріс на 66,1 % відповідно до контролю. Лазерне опромінення міцелію синім світлом довжиною хвилі 405 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) збільшило кількість каротиноїдів для штаму L.s.-18 на 46,7 %. Опромінення червоним світлом довжиною хвилі 635 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) сприяло зростанню кількості каротиноїдів для штаму L.s.-16 гриба L. sulphureus на 28,9 %. Встановлено, що використання глюкозо-пептонного середовища з концентрацією глюкози 8 г/дм3 у комплексі з опроміненням міцелію зеленим світлом довжиною хвилі 532 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) було менш ефективним. За цих умов вміст каротиноїдів у міцелію зріс для штаму L.s.-17 на 62,3%. Лазерне опромінення міцелію синім світлом довжиною хвилі 405 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) збільшило кількість каротиноїдів для штаму L.s.-17 на 30,6% відповідно. Опромінення червоним світлом довжиною хвилі 635 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) сприяло зростанню кількості каротиноїдів для штаму Ls18 гриба L. sulphureus на 16,8% відповідно. Для штаму L.s.-16 кількість каротиноїдів у міцелії не зросла. Під час використання глюкозо-пептонного середовища концентраціями глюкози 6 та 4 г/дм3 у комплексі з лазерним опромінення міцелію червоним (довжина хвилі 635 нм), синім (довжина хвилі 405 нм) та зеленим (довжина хвилі 532 нм) світлом з енергією опромінення 51,1 мДж/см2 не відбувалося зростання вмісту каротиноїдів у міцелії. Ключові слова: міцелій, каротиноїди, фоторецепція, фотоактивація

У статті представлено результати дослідження кількості каротиноїдів міцелію L. sulphureus за дії LED лазерів: BRP–3010–5, з випромінюванням червоного спектру з довжиною хвилі 635 нм, BBP–3010–5 з випромінюванням синього спектру з довжиною хвилі 405 нм та BGP–3010–5 з випромінюванням зеленого спектру з довжиною хвилі 532 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) при культивуванні на живильному середовищі з різними концентраціями глюкози. Контролем неопромінений міцелій. Встановлено, що найефективнішим для синтезу каротиноїдів є використання глюкозо-пептонного середовища з концентрацією глюкози 10 г/дм3 у комплексі з опроміненням міцелію зеленим світлом довжиною хвилі 532 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ). За дії цього режиму опромінення для штаму L.s.-18 вміст каротиноїдів у міцелії зріс на 66,1 % відповідно до контролю. Лазерне опромінення міцелію синім світлом довжиною хвилі 405 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) збільшило кількість каротиноїдів для штаму L.s.-18 на 46,7 %. Опромінення червоним світлом довжиною хвилі 635 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) сприяло зростанню кількості каротиноїдів для штаму L.s.-16 гриба L. sulphureus на 28,9 %. Встановлено, що використання глюкозо-пептонного середовища з концентрацією глюкози 8 г/дм3 у комплексі з опроміненням міцелію зеленим світлом довжиною хвилі 532 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) було менш ефективним. За цих умов вміст каротиноїдів у міцелію зріс для штаму L.s.-17 на 62,3%. Лазерне опромінення міцелію синім світлом довжиною хвилі 405 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) збільшило кількість каротиноїдів для штаму L.s.-17 на 30,6% відповідно. Опромінення червоним світлом довжиною хвилі 635 нм (енергія опромінення 51,1 мДж/см2 ) сприяло зростанню кількості каротиноїдів для штаму Ls18 гриба L. sulphureus на 16,8% відповідно. Для штаму L.s.-16 кількість каротиноїдів у міцелії не зросла. Під час використання глюкозо-пептонного середовища концентраціями глюкози 6 та 4 г/дм3 у комплексі з лазерним опромінення міцелію червоним (довжина хвилі 635 нм), синім (довжина хвилі 405 нм) та зеленим (довжина хвилі 532 нм) світлом з енергією опромінення 51,1 мДж/см2 не відбувалося зростання вмісту каротиноїдів у міцелії. Ключові слова: міцелій, каротиноїди, фоторецепція, фотоактивація

Для України найактуальнішою проблемою є необхідність зменшити енерговитрати паливноенергетичних ресурсів. Саме тому необхідно задуматися про пошук альтернативного отримання якісних та нескінченних ресурсів енергії.З можливих альтернатив, які могли доповнити або навіть замінити традиційну енергетику є сонячне випромінювання, як природне невичерпне джерело енергії, адже на Землю припадає 1020 Вт сонячної енергії на один квадратний метр, тільки 2% якої еквівалентні енергії, отриманої шляхом згоряння умовного палива. Тому, цілком можливо, що в майбутньому сонячна енергія може стати основним джерелом світла і тепла на Землі. Перспективи розвитку даного виду енергії не знають меж.Головна перешкода на шляху до широкого поширення сонячної енергетики - залежність від добового ритму, сезонної мінливості і погоди. Щоб підсилити потік сонячної енергії, потрібно збирати її з великих площ і запасати на майбутнє в акумуляторах.Через технічні проблеми, сонячна електростанція не працює вночі і недостатньо ефективно працює в ранкових і вечірніх сутінках. При цьому пік електроспоживання припадає саме на вечірні години. Для подолання цих недоліків потрібно або використовувати ефективні електричні акумулятори або створити систему яка дозволить об’єднувати надходження енергії від декілької джерел енергії в єдину мережу за рахунок прогресивного автоматизованого управління процесами контролю та використання енергоресурсів. Саме структура такої системи автоматизованого управління запропонована в даній статті, яка дає можливість об’єднати надходження енергоресурсів від сонячних батарей, вітрогенератора та інших установок АДЕ.

Для України найактуальнішою проблемою є необхідність зменшити енерговитрати паливноенергетичних ресурсів. Саме тому необхідно задуматися про пошук альтернативного отримання якісних та нескінченних ресурсів енергії.З можливих альтернатив, які могли доповнити або навіть замінити традиційну енергетику є сонячне випромінювання, як природне невичерпне джерело енергії, адже на Землю припадає 1020 Вт сонячної енергії на один квадратний метр, тільки 2% якої еквівалентні енергії, отриманої шляхом згоряння умовного палива. Тому, цілком можливо, що в майбутньому сонячна енергія може стати основним джерелом світла і тепла на Землі. Перспективи розвитку даного виду енергії не знають меж.Головна перешкода на шляху до широкого поширення сонячної енергетики - залежність від добового ритму, сезонної мінливості і погоди. Щоб підсилити потік сонячної енергії, потрібно збирати її з великих площ і запасати на майбутнє в акумуляторах.Через технічні проблеми, сонячна електростанція не працює вночі і недостатньо ефективно працює в ранкових і вечірніх сутінках. При цьому пік електроспоживання припадає саме на вечірні години. Для подолання цих недоліків потрібно або використовувати ефективні електричні акумулятори або створити систему яка дозволить об’єднувати надходження енергії від декілької джерел енергії в єдину мережу за рахунок прогресивного автоматизованого управління процесами контролю та використання енергоресурсів. Саме структура такої системи автоматизованого управління запропонована в даній статті, яка дає можливість об’єднати надходження енергоресурсів від сонячних батарей, вітрогенератора та інших установок АДЕ.

Базидієві гриби – цінні біологічні об’єкти, які використовують для отримання біологічно активних речовин. Метою нашої роботи було вивчення впливу лазерного опромінення на накопичення біомаси та процеси синтезу білка у міцелії Pleurotus оstreatus. Для дослідження були використані штами гриба P. ostreatus із Колекції культур базидієвих грибів кафедри ботаніки та екології Донецького національного університету імені Василя Стуса. Опромінення інокулюму розміром близько 55 мм (завжди однієї щільності й віку) проводили перед посівом за допомогою світлодіодних лазерів: BRP–3010–5 (довжина хвилі 635 нм), BBP–3010–5 (довжина хвилі 405 нм) та BGP–3010–5 (довжина хвилі 532 нм). Потужність кожного лазера становила 100 мВт. Енергія опромінення у всіх варіантах досліду становила 51,1м Дж/см2. Рівень накопичення біомаси визначали ваговим методом, висушуючи міцелій до постійної маси при температурі (105±1)°С. З метою визначення кількості білка застосовували метод біуретової реакції. Отримані результати дослідження засвідчують вплив лазерного опромінення на стимуляцію ростових та біосинтетичних процесів P. ostreatus. Зокрема, для P. ostreatus найефективнішим було опромінення зеленим світлом довжиною хвилі 532 нм. За дії цього режиму опромінення найкращу реакцію у відповідь на дію світла спостерігали для штаму Р-192 – кількість біомаси зросла на 71,4%. Було встановлено зростання кількості білка у міцелії P. ostreatus за дії лазерного опромінення. Для штаму Р-192 гриба P. ostreatus вміст загального білка зріс на 36,3% відповідно до контролю за дії опромінення зеленим світлом (532 нм). Одержані результати показують перспективність використання лазерного опромінення світлом у зеленому діапазоні для цілеспрямованої регуляції синтезу білка та біомаси міцелію гриба P. ostreatus.

Метою даної роботи є побудова еквівалентних електричних схем оптоелектронного навантаження, яке живиться від фотоелемента та акумулятора. В роботі показано необхідність створення таких еквівалентних електричних схем, а саме при підключенні світлодіодів та напівпровідникових лазерів до сонячних фотоелементів, в якості джерела електричної енергії, та при використанні акумуляторів електроенергії. Показано, що еквівалентні електричні схеми витікають з фізичних явищ в напівпровідникових пристроях і рівнянь, які описують явища перетворення електричної енергії в світлову. Викладено різні еквівалентні схеми оптоелектронного навантаження. Показано, як просту так і найбільш узагальнену еквівалентні електричні схеми. Зокрема, показано еквівалентну схему акумулятора і спрощені схеми фотоелемента та оптоелектронного випромінювача світла, де в якості навантаження виступає світлодіод. Зазначено, що розвитком даної моделі є більш узагальнена еквівалентна електрична схема, де в якості оптоелектронного навантаження виступає напівпровідниковий інжекційний лазер. Розписані їх параметри та викладені рівняння для струмів та напруг. Також показано існування пасивних паразитних елементів в таких електричних схемах. Також показано, що в якості схеми заміщення фотоелемента, в спрощеній моделі, використано ідеальне джерело напруги та резистор з конденсатором. В подальшому, в узагальненій моделі, для більш широкого моделювання роботи фотоелемента, в якості схеми заміщення було використано ідеальне джерело струму та нелінійні пасивні елементи. Тобто, в результаті, було отримано узагальнену еквівалентну електричну схему акумулятора, підключеного до фотоелемента та оптоелектронного навантаження. Побудовано рівняння для струмів та напруг в отриманої схеми заміщення. Зроблено висновок. Бібл. 7, рис. 5.

Досліджено електропровідні властивості системи порошковий титан — багатошарові вуглецеві нанотрубки (БВНТ) у процесах встановлення між її компонентами електричних контактів при деформації стискання. Спостерігається утворення композитів, яке супроводжується зростанням електропровідності матеріалу, що зумовлено переносом електронів з частинок металу до БВНТ. Показано, що використання композитів метал — вуглецеві наноструктури відкриває шлях до створення «холодних» катодів термоемісійних перетворювачів (ТЕП), які можуть працювати від низькотемпературних джерел енергії. Використання катода з композиту Ti — терморозширений графіт при опроміненні ТЕП концентрованим сонячним світлом дозволило вперше спостерігати напругу і постійний струм за температур 170–350°C, що є до 9 разів нижчими за робочі температури традиційних ТЕП, виготовлених з тугоплавких металів. При цьому струм спостерігався в замкненому електричному колі без прикладання додаткової зовнішньої різниці потенціалів. Встановлені механізми генерації струму і напруги у ТЕП з композитним катодом дозволили сформулювати фізичні принципи побудови «холодних» електродів для прямих емісійних перетворювачів концентрованої сонячної енергії на електричну.

При проектуванні будинків в південних регіонах України виникає проблема захисту приміщень від прямої сонячної радіації, що викликає тепловий і світловий дискомфорт. Практика будівництва будівель в південних районах показує, що багато будинків проектуються без обліку надлишку теплової дії інсоляції в літній період. У будівлях зі значним доступом інсоляції в приміщення використовуються технічні засоби сонцезахисту (кондиціонування, внутрішні системи охолодження), що призводить до значних енерговитрат. Жорсткість вимог щодо економії енергії призводить до необхідності розробки нових норм з проектування і застосування сонцезахисних пристроїв. Вони здатні істотно зменшити навантаження на системи охолодження будівель в період перегріву влітку та зберегти або незначно зменшити пасивне сонячне опалення взимку.

Cпектри пропускання і фарадеївського обертання площини поляризації світла, виміряні при температурі 2 K, порівняно для монокристалів 4H–SiC, імплантованих іонами Mn і 6H–SiC, імплантованих іонами Fe і контрольних зразків тих же монокристалів, що не піддавалися імплантації. Імплантацію проводили при енергії пучка 190 кеВ і з повними дозами опромінення 3,8 · 1016 см–2 і 5,5 · 1016 см–2. Вона приводить до створення поверхневих шарів з товщиною близько 0,2 мкм, легованих цими іонами, із середньою концентрацією іонів Mn або Fe близько 1021 см–3. Пропускання світла через імплантовані кристали змінилося незначно у порівнянні з контрольними, що, однак, відповідало відносно великомукоефіцієнту ослаблення світла в шарі з введеними іонами. Це інтерпретовано як результат розсіювання світла на неоднорідностях, створених потоком високоенергетичних іонів у цьому шарі. Присутність поверхневого шару, що містить магнітні іони, привело до значних змін у фарадеївському обертанні площини поляризації світла. Величини констант Верде для цього шару виявилися приблизно на три порядки більшими за модулем і протилежного знака в порівнянні з їх значеннями для контрольних зразків. Магнітопольові залежності фарадеївського обертання від шару з іонами Mn виявилися функціями поля, що насичуються. Це вказує на пропорційність фарадеївського обертання намагніченості парамагнітної підсистеми іонів Mn. У випадку шару, імплантованого іонами Fe, вони є лінійними за полем, подібно до того, як це спостерігається в AIIFeBIV напівмагнітних напівпровідниках. Зроблено припущення, що іони Fe у SiC, так як і у AIIFeBIV, знаходяться у синглетному стані і набувають намагніченості у зовнішньому полі через механізм, подібний ван-флеківській намагніченості. Встановлено, що шари SiC із введеними іонами Mn або Fe демонструють магнітооптичні властивості, типові для розведених магнітних (напівмагнітних) напівпровідників. Разом з тим у вивчених (SiC,Mn)C і (SiC,Fe)C зразках не спостерігалося феромагнітного упорядкування.

Використовуючи методику "збудження–зондування", досліджено структуру і часову еволюцію наведеного фемтосекундними лазерними імпульсами поглинання плівок С60 у спектральній області 2,04–2,37 еВ та часовому діапазоні 0–882 пс. Плівки С60 товщиною 200 нм отримані на кварцових підкладках термічним напиленням у вакуумі 6,5 мПа при кімнатній температурі. Контур спектра поглинання плівок С60, наведеного фемтосекундними імпульсами, в області зондування 2,04–2,37 еВ формують смуги при 2,097; 2,164; 2,209; 2,262; 2,299 і 2,331 еВ. Смуги при 2,097; 2,209 і 2,262 еВ зумовлені електронними переходами між зонами, утвореними нульовими вібронними рівнями S0-стану і ненульовими вібронними рівнями S1-стану молекули С60 відповідно. Вперше встановлено, що ``гарячі'' смуги при 2,164; 2,299 і 2,331 еВ зумовлені електронними переходами між зонами, утвореними ненульовимивібронними рівнями S0- або S1-станів і нульовими вібронними рівнями S2- або S4-станів молекули С60 відповідно. Часові кінетики спадання оптичної густини ΔD наведеного поглинання плівок С60 в діапазоні 0–882 пс апроксимовано трьома експонентами. Для зондуючих фотонів з енергією E = 2,217 еВ одержано такі значення часів релаксації: τp1=(1,04 ± 0,13) пс; τp2=(5,81 ± 0,94) пс і τp3=(108,0 ± 9,3) пс. При апроксимації цих кінетик функцією Кольрауша ("розтягнута" експонента) уточнено величину ефективного часу релаксації τp. Вона становить 6,0 пс і є близькою до величини τp2. В рівноважний стан електронна система плівок С60 релаксує через проміжок часу Δt >882 пс. Встановлено, що величини τp1 і τp2 суттєво залежать від вибраного часового діапазону апроксимації і способу усереднення точок кінетики ΔDн(t). Для τp3 ця залежність значно менша.

Волоконно-оптичні системи є одним з найбільш перспективних напрямків при розробці фізичної основи інформаційного простору. При реалізації оптоволоконних ліній зв'язку часто виникає необхідність узгодження оптоелектронних компонентів з різними поперечними перетинами випромінюючих і приймаючих областей і різними числовими апертурами. Варіантом такого завдання може бути з'єднання одномодового і багатомодового волокон або випромінювачів і фотоприймачів з волокнами різних типів. Одним з методів такого узгодження є створення каскадних волокон, в яких лінзове волокно і кілька ділянок градієнтних волокон інтегровано в одномодове волокно. Предметом дослідження є технології елементів волоконно-оптичних систем передачі. Метою даної роботи є створення компонентів волоконно-оптичних ліній зв’язку, що дозволяють підвищувати ефективність вводу випромінювання від джерела в оптичних світловод, зокрема одномодовий. Для досягнення поставленої мети необхідно вирішення наступних завдань: розглянути фактори, що впливають на втрати енергії при генерації і вводу випромінювання джерела в оптичне волокно, а також розробити і впровадити систему узгоджуючих елементів і дати послідовність дій для ефективного вводу випромінювання джерела в одномодове волокно. Висновки. Запропонована технічна і технологічна реалізація процесу робить можливим вводити більшу потужність в оптоелектронні лінії передачі інформації, що підвищує ефективність вводу випромінювання до 20 дБ. Визначення точності розташування сполучної площини в пристроях узгодження та взаємного розміщення випромінювачів та оптичного волокна дає можливість знизити втрати в з'єднанні до 0,1 дБ, передавати інформацію з більшою надійністю на більші відстані без регенерації і зберегти працездатність волоконно-оптичної системи в умовах впливу механічних, кліматичних і радіаційних факторів

На прикладі сонячної енергетики розглянуто розвиток альтернативних джерел живлення, що є надзвичайно важливими для автономних військових систем розвідки та зв’язку. Сонячні панелі забезпечують компактні та безшумні джерела живлення зі значним віковим ресурсом, що вигідно відрізняє їх як від традиційних генераторів (які завжди шумлять), так і вітрових генераторів (які легко побачити). Показана висока позитивна динаміка розвитку сонячної енергетики та оцінені її перспективи. У теперішній час щорічний обсяг встановлених сонячних потужностей є найбільшим серед усіх інших технологій (такими як викопне паливо, ядерна енергетика, гідроелектростанції). До кінця 2020 р. загальна світова потужність сонячних електростанцій сягне 740 ГВт. У країнах Євросоюзу сонячні потужності вже забезпечують до 8% загальної генерації електрики. Висока адаптивність сонячної енергетики щодо розмірів відповідних електростанцій обумовлює привабливість сонячних технологій. Є можливість користуватися лише однією сонячною панеллю або ж забезпечити інсталяцію промислових потужностей у десятки й сотні МВт. Проведено порівняльну характеристику сонячних елементів, створених на основі різних матеріалів. Велика різноманітність похідних матеріалів для сонячної енергетики дозволяє вибрати оптимальний варіант, що адаптує сонячну електростанцію як для індивідуальних споживачів, так і для промислової генерації. Є можливість вибирати сонячні панелі кристалічні або плівкові, із системою орієнтації на сонце або без неї, із концентрацією світла або без неї. Окрім того, сучасний ринок пропонує плівкові технології, які можна монтувати безпосередньо на вікна приміщень (напівпрозорі сонячні панелі); сонячні батареї у вигляді черепиці для дахів та інші привабливі вироби. Подальший розвиток сонячної енергетики буде включати в себе підвищення ефективності та терміну експлуатації панелей, спрощенням процедури їх монтажу й адаптації до силової електромережі та подальшим зниженням собівартості сонячних потужностей. Все це робить сонячну енергетику дуже привабливою для військових автономних систем малої та середньої потужності.

Purpose. The article is dedicated to a linguistic approach to analysis of symbolic meanings of the element of Fire in the poetry of Russian symbolist A. Bely.Methods. Symbolism of the element of Fire is studied from linguistic and linguoculturological points of view. The descriptive method was used to select and describe citation material, linguistic and statistical analysis allowed to determine the most frequent constructions, comparative analysis of symbolism of fire was used to identify the author's symbolic meanings on the background of traditional ones.Results. On the one hand the subject of the studying is traditional symbolism of the element of fire conditioned by German-Scandinavian mythology and by binary archetypical oppositions. On the other hand, we defined new author’s symbolism conditioned by the author’s poetic worldview.Archetypes are represented with binary oppositions actualizing the semantics of vertical direction, ambivalence, animism and anthropomorphism. The main traditional meanings of the culturological symbol “Fire” are as follows: a living, mobile element, a symbol of divine energy, the myth world of divine essences, a substitute for God on Earth, characterized by the properties of ambivalence – a symbol of creation and destruction, life and death, also a symbol of fertility, a symbol of passion, strong feelings and desires, a symbol of transformation, rebirth, interaction of the elements, a symbol of purification and healing, light, masculinity, a symbol of creativity, inspiration. The author’s symbolic meanings are expressed according to his rethinking of the myths and archetypes and explication of the meaning in the nearest surrounding of the concept Fire in the texts. So, A. Bely’s individual semantics of the element of fire is: symbol «Fire» is interpreted as a retribution, a challenge, correlates with the symbolist visionary “experience”, fabric, celestial phenomena – “dawns” and “sunsets” as the embodiment of information of a subtle world, the human body and his mental world, artifacts, precious stones on the basis of shades of red and yellow colours and the properties of transparency, “earthly” fire symbolizes physical-vital experiences, “heavenly” fire – “the ignition of a spiritual man”.Conclusions. Thus, the use of the mythologeme Thor, the author’s understanding of archetypal oppositions in the semantic circle of the image of fire led to the expression of traditional and individual-author interpretations of the symbolism of fire in the lyrics of A. Bely.Key words: Russian symbolism, poetry, element of Fire, A. Bely, traditional and author’s semantics. Мета статті – дослідити експлікацію символічних значень образу вогню в поезії російського символіста А. Бєлого.Методи дослідження. В даній студії символізм стихії вогню вивчається з лінгвістичної та лінгвокультурологічної точок зору. За допомогою прийомів описового методу відібраний та описаний цитатний матеріал, лінгвостатистичний аналіз дав змогу визначити найбільш частотні конструкції, порівняльно-зіставний аналіз символіки стихій використовувся для виявлення авторських символічних значень стихії вогню на тлі традиційних, які були знайдені у культурологічних словниках, енциклопедіях.Результати дослідження. Виявлені та описані механізми, що дозволяють експлікувати традиційні та індивідуально-авторські символічні значення образу вогню в ліриці А. Бєлого: це є взаємодія міфологем та архетипів, виявлених у най-ближчому оточенні образу, експлікованого лексемою «вогонь». З одного боку, предметом вивчення є традиційна символіка стихії вогню, зумовлена німецько-скандинавською міфологією та бінарними архетипічними опозиціями, визначеними у поетичному мовленні автора. З іншого боку, проаналізовано індивідуально-авторську символіку, зумовлену поетичним світогля-дом поета-символіста. Архетипи представлені бінарними опозиціями, що актуалізують семантику вертикального напрямку, амбівалентності, анімізму та антропоморфізму. Основні традиційні значення культурологічного символу «Вогонь» пред-ставлені у словниках та енциклопедіях символів, міфологій: живий, рухливий елемент, символ божественної енергії, світ божественних сутностей, субститут Бога на Землі, що характеризується властивостями амбівалентності – символ створення і руйнування, життя і смерті, символ родючості, символ пристрасті, сильних почуттів і бажань, символ перетворення, від-родження, взаємодії стихій, символ очищення і зцілення, світла, мужності, символ творчості, натхнення. Індивідуально-авторські символічні значення формуються відповідно до його переосмислення міфів та архетипів. Отже, індивідуально-авторські символічні значення стихії вогню А. Бєлого такі: символ «Вогонь» трактується як відплата, виклик, він корелює із символістичним візіонерським «переживанням», тканиною, небесними явищами – «світанками» та «заходами сонця» як втілення інформації тонкого світу, людського тіла та його психічного світу, артефактів, дорогоцінних каменів на основі від-тінків червоного та жовтого кольорів та властивостей прозорості, «земний» вогонь символізує фізично-життєві переживання, «небесний» – «займання духовної людини».Висновки. Таким чином, використання міфологеми Тор, авторське осмислення архетипних опозицій у семантичному колі образу вогню зумовило вираження традиційних і індивідуально-авторських інтерпретацій символіки вогню в ліриці А. Бєлого досліджуваного періоду.Ключові слова: російський символізм, поезія, стихія вогню, А. Бєлий, традиційна та авторська символіка.