Academic literature on the topic 'Свобода праці'

У статті порушено проблему розуміння свободи праці та заборони приму- сової праці. Автор намагається розглянути природу цих правових конструкцій. Окремо розг- лядається проблема порушення свободи праці в умовах коронавірусної інфекції COVID-19. Проведено аналіз досліджень науковців та висловлена власна думка з цього питання. Запропоновано шляхи вирішення актуальних питань із цієї теми.

Стаття присвячена аналізу теоретичних положень та практики у спорах щодо неоформлення трудових відносин або приховування трудових відносин за цивільними угодами. Здійснена авторська спроба встановлення балансу між презумпцією трудових відносин та свободою договору, виявлення шляхів зниження кількості спорів між роботодавцями та органами Державної служби України з питань праці, захисту трудових прав працівників та зменшення зловживання повноваженнями інспекторів праці. Ключові слова: свобода договору, приховування трудових відносин, баланс між презумпцією трудових відносин та свободою договору, зловживання повноваженнями інспекторів праці.

У статті розглянуто поняття реалізації конституційної свободи особи на виробничу підприємницьку діяльність. Проаналізовано праці таких вчених, як В.М. Гайворонський, В.Ф. Погорілко, П.М. Рабінович, О.Ф. Скакун, В.Л. Федоренко та ін. Сформульовані та розглянуті ознаки реалізації конституційної свободи особи на виробничу підприємницьку діяльність. Конституційні норми, що регулюють свободу особи на виробничу підприємницьку діяльність, можуть реалізуватися у простій і складній формах способами додержання, виконання, використання та застосування. Виробнича підприємницька діяльність не обмежується лише виробництвом продукції, а має більш широке призначення і реалізується виробленням продукції, наданням послуг та інформації, виконанням робіт, здійсненням різноманітних послуг і створенням матеріальних і духовних благ для задоволення потреб і інтересів людини та громадянина. Розрізняють дві форми виробничого підприємництва: традиціоналістське та інноваційне й основні та допоміжні види. Реалізації конституційної свободи особи на підприємницьку діяльність у процесі виробництва продукції може розглядатися як втілення конституційних норм у реальні суспільні відносини, що регулюють свободу особи на виробничу підприємницьку діяльність при виробленні продукції, наданні послуг та інформації, виконанні робіт і створенні матеріальних і духовних благ із метою отримання прибутку і (чи) соціального результату. Запропоновано зміни до законодавства, а саме: а) у ст. 42 ч. 1 Конституції України перед словами «кожен має право на підприємницьку діяльність» вставити «економічна свобода підприємництва в Україні гарантується» і далі по тексту; б) у ст. 43 ГК України замість слів «підприємці мають право» закріпити «підприємцям гарантується економічна свобода» і далі по тексту.

Метою статті є характеристика свободи волі сторін трудового договору як категорії, що є провідником до стабільності трудових правовідносин. Розглядаючи наукові дослідження з питань зміни трудового договору, автор наголошує, що в умовах необхідності прийняття нового кодифікованого акта, що врегулює відносини у сфері найманої праці, головний акцент має бути зроблено на вирішенні питань свободи волі сторін у зміні трудового договору таким чином, щоб віднайти баланс їхніх інтересів. Відстоюється позиція, що зміна трудового договору є правовою конструкцією, яка має за мету вдосконалення організації виробництва й праці. Робиться висновок, що свобода волі сторін трудового договору як провідник на шляху до стабільності трудових правовідносин характеризується збігом векторів бачення цих суб’єктів на зміст нових умов їхньої взаємодії

Анотація. Сучасний стан української економіки свідчить про те, що процес розроблення і реалізації ефективної стратегії розвитку є дуже важливим, оскільки стратегії сталого економічного розвитку України — один із найважливіших документів, що характеризують довгострокові цілі та напрями соціального розвитку України — економічний розвиток, розвиток, досягнення. Варто зазначити, що в європейських країнах такій стратегії приділяється більше уваги, вона дуже детальна. Досліджено стратегічне бачення сталого соціально-економічного розвитку України до 2030 року. Воно демонструє реформування цінностей народу України з метою досягнення балансу між економічним, соціальним та екологічним розвитком. Розвиток вітчизняної економіки є одним із пріоритетних завдань у трансформаційних умовах нашої країни. Україна має стати країною із сильною економікою та інноваційними інноваціями. Для цього потрібно, перш за все, відновити макроекономічну стабільність, забезпечити стійке економічне зростання шляхом проекологічних дій, створити сприятливі умови для економічної діяльності та створити прозору податкову політику. Досліджено цілі сталого розвитку, а саме: боротьба з бідністю і голодом, міцне здоров’я, якісна освіта, гендерна рівність, хороша санітарія і чиста вода, поновлювана енергія, гідна робота та економічне зростання, інновації та інфраструктура, зменшення нерівності, сталий розвиток міст і громад, відповідальне споживання, боротьба зі зміною клімату, збереження морських і наземних екосистем, мир і справедливість, партнерство задля сталого розвитку. Проведено дослідження щодо місця України в міжнародних рейтингах, аналіз динаміки основних показників індексу глобальної конкурентоспроможності України, досліджено динаміку індексу економічної свободи України за 2019—2020 року. За дванадцятьма категоріями економічної свободи Україна належить до країн світу: права власності — 123, свобода від корупції — 154, свобода оподаткування — 100, державні витрати — 161, свобода заснування — 111, свобода ринку праці — 146, грошова свобода — 184, свобода торгівлі — 54, свобода інвестування — 165, фінансова свобода —160. Результати мають визначити частку кожної з чотирьох груп в індексі економічної свободи. Ключові слова: сталий розвиток, економіка, індекс, конкурентоспроможність, стратегія, національна, розвиток. Формул: 0; рис.: 2; табл.: 3; бібл. 10.

У статті проаналізовано втілення принципу свободи в процесі конституційного судочинства сучасної України. Виявлено різні аспекти розуміння Конституційним Судом України цього принципу, серед яких -аксіологічний, антропологічний, гносеологічний, онтологічний. Установлено, що аксіологічне розуміння принципу свободи випливає з природи свободи як фундаментальної цінності дієвої конституційної демократії. Виявлено, що антропологічне розуміння принципу свободи пов'язане з функціональним потенціалом свободи для розвитку особи та її соціалізації. З'ясовано, що гносеологічне розуміння принципу свободи обумовлюється методологічним потенціалом «свободи», а саме її здатністю: а) опосередковувати права людини та громадянина (наприклад, право на приватність, право на інформацію, право на працю, право на власність), б) визначати співвідношення інтересів особи, суспільства, держави, а відтак і поняття «публічний інтерес», «охоронюваний законом інтерес», «цензура», що дає змогу окреслювати межі прав людини. Обґрунтовано, що онтологічне розуміння принципу свободи формується внаслідок його зовнішнього закріплення у формі самостійного права на свободу, яке Конституційний Суд України визнає основоположним, невід'ємним, невідчужуваним конституційним правом людини, що охоплює можливості людини обирати свою поведінку, самостійно діяти, визначати пріоритети. Таке право пов'язано із загальнодозвільним принципом, згідно з яким особі дозволено робити все, що не заборонено законом. Сутнісна характеристика права людини на свободу як самостійного права полягає в забезпеченні життєдіяльності людини, вільної від зовнішнього втручання, за винятком обмежень, що встановлюються Конституцією та законами України. Доведено, що онтологічне розуміння принципу свободи проявляється також у процесі забезпечення так званих негативних прав - свобод особи, як-от: «свобода й особиста недоторканність», «свобода об'єднань», у тому числі й «свобода профспілок», «свобода мирних зібрань», «свобода пересування», «свобода вільного вибору місця проживання», «свобода світогляду». Аргументовано, що вказані свободи є формою втілення, «буття» досліджуваного принципу, а відтак їх перебування в полі зору конституційного контролю засвідчує реалізацію Конституційним Судом України ідеї свободи.

У статті з’ясовано сутності свободи як принципу конституції і цінності громадянського суспільства. Стверджується, що забезпечення балансу між цінностями свободи і безпекою вважається пріоритетним для правової системи. Що стосується Конституції України, то свобода як цінність напряму не згадується. Можна згадати лише те, що «кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність» (ч. 1 ст. 29 Конституції). Останнє формулювання, будучи вузьким і пов’язуючи свободу, по суті, зі свободою від незаконного арешту і затримання, дало поштовх для більш широкої інтерпретації категорії свободи Конституційним Судом України. Таке тлумачення було здійснене Конституційним Судом України у рішенні по справі про судовий контроль за госпіталізацією недієздатних осіб до психіатричного закладу від 1 червня 2016 року № 2-рп/2016. У абз. 2 п. 2.3. Конституційний Суд України зазначив, що «серед фундаментальних цінностей дієвої конституційної демократії є свобода». Баланс свободи і безпеки є особливо актуальним під час здійснення обмежень прав людини, боротьби з тероризмом, в умовах воєнного і надзвичайного стану, епідемій тощо. Зроблено висновок про те, що свободу у праві розглядають одночасно як цінність і як принцип. Важливим є розмежуванням позитивної і негативної свободи. При цьому завдання конституції, виходячи з ліберального підходу, полягає лише в обмеженні держави, гарантуючи свободу. Протилежний підхід наголошує на необхідності більш активного втручання держави в суспільне життя, водночас обмежуючи свободу з метою її гарантування. Особливо гостро питання обмеження свободи постає останніми десятиліттями у зв’язку з терористичними загрозами, а також актуалізацією і поширенням традиційних небезпек: воєн, епідемій, надзвичайних ситуацій тощо. Стосовно конституціоналізації свободи варто підтримати ідеї з цього приводу, які висловлюються в літературі. Адже в Конституції України свобода як цінність не знайшла своєї прямої конституціоналізації. Так само свобода є ключовим принципом і цінністю громадянського суспільства, створюючи передумови для його розвитку. Громадянське суспільство потребує конституційної цінності свободи, саме на ній і має ґрунтуватися функціонування громадянського суспільства.

У статті висвітлено необхідність та актуальність пошуку внутрішньої психологічної свободи в педагогічній діяльності хорового диригента, розглянуто відмінності та основні напрямки свободи «від» і свободи «для». Проаналізовано важливість гідного сенсу життя, що дає енергію для плідної творчої праці. Докладно висвітлено звільнення розуму особистості від обмежуючих програм, поглядів та ідей, що відкриває простір для вільного та неупередженого погляду на своє життя і світ в цілому. Розглянуто способи оволодіння умиротворенням за допомогою медитативних практик, зокрема трансцендентальної медитації та медитації майндфулнес, що мають позитивний вплив на психіку людини, а також на її імунну систему, роботу мозку та пам’ять. Звернуто увагу на доброзичливість та працелюбність творчої особистості як засоби досягнення внутрішньої психологічної свободи.

У статті автором проаналізовано законодавче забезпечення принципу свободи праці та неприпустимості примусової праці під час реалізації медичними праців-никами права на працю. На думку автора, медичні працівники, які навчались за державні кошти, обмежені в своєму праві на вільний вибір місця праці та не можуть реалізуватися в тій сфері медицини, до якої мають хист. Чинне законодавство в сфері працевлаштування медичних працівників не тільки не покращує забезпечення кваліфікованими фахівцями лікарень, а й призводить до підвищення рівня корупції та небажання лікарів працювати в державних закладах охорони здоров’я. Запропоновані зміни в законодавчому регулюванні працевлаштування медичних працівників, зокрема не обмежувати медичних працівників, що йдуть працювати в державні заклади охорони здоров’я у виборі місця праці, розробити та законодавчо закріпити механізм повернення коштів за навчання випускникам, які планують працювати в приватному секторі надання медичної допомоги або не мають бажання в майбутньому працювати в галузі медицини.

Логічний експеримент Джона Серля «Китайська кімната» є критикою машин, заснованих на тесті Алана Тьюринга. Мета цього експерименту – довести, що комп’ютери, побудовані на формальних системах, нездатні володіти свідомістю чи її елементами. На думку Джона Серля, створення сильного штучного інтелекту неможливе без ґрунтовного дослідження взаємозв’язку мозку і свідомості, свідомості і дії. Ці думки викладені у його праці «Свідомість, мозок і наука». Втім, у цьому дослідженні перед Джоном Серлем виникає нерозв’язна проблема – антиномія свободи волі і детермінізму. «Китайська кімната» вказує ще й на відсутність у комп’ютерів, побудованих на формальних системах, можливості бути першопричиною власних дій, тобто бути суб’єктом. Досліджуючи свідомість чи вільну дію як об’єкт, не можна дізнатися нічого про суб’єкт, котрий ними володіє. Адже об’єкт підпорядковується причинно-наслідковим зв’язкам світу. А свобода волі суб’єкта – це розрив зв’язків, що надає можливість породжувати нові причинно-наслідкові події у світі. Це породжує необхідність змінити парадигму сучасних досліджень свідомості і вільної дії.

У дисертаційному дослідженні подано нове вирішення наукової проблеми щодо побудови теоретико-концептуальної моделі свободи праці в сучасному трудовому праві України, а також на підставі усебічного та глибокого аналізу чинного і проектного національного трудового законодавства та зарубіжного досвіду в означеній сфері сформульовано конкретно-прикладні пропозиції з удосконалення правового регулювання та забезпечення свободи праці в нашій державі. Дисертаційне дослідження складається, згідно із встановленими вимогами, зі вступу, 4 розділів, поділених на 13 підрозділів, висновків до розділів та узагальнюючих висновків. Загальний обсяг дисертаційного дослідження – 501 сторінки, з них основного тексту – 438 сторінок. Список використаних джерел включає 561 найменування.

В тезах розглядається співвідношення свободи транзиту через державну територію за правом СОТ зі свободою річкового проходу в міжнародному публічному праві. Автор приходить до висновку, що у міжнародному торговому праві не сформувалося імперативне правило про свободу річкового судноплавства
The correlation between freedom of transit through the state territory under the WTO law and freedom of river passage in international public law is viewed in theses. The author concludes that imperative rule about freedom of river navigation is not formed in international trade law.

Романинець М.Р. Ґенеза ідеї відповідальності в праві: філософсько-правовий вимір: дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.12 – філософія права / Романинець Марта Романівна. – Львів: ЛьвДУВС, 2012. - 195 с.
Філософсько-правове розуміння ґенези ідеї відповідальності в праві осмислено на тлі становлення і розвитку філософсько-правової думки, в контексті різних інтерпретацій відповідальності з урахуванням історичних особливостей еволюції права та акцентуванням на сутнісних характеристиках відповідальності та її співвідношенні із свободою й справедливістю. Правова відповідальність розглядається як зумовлена історичними, соціальними та культурно-світоглядними умовами усвідомлена необхідність суб’єкта права виконувати вимоги правових норм, яка забезпечує йому гарантовану суспільством і державою можливість безперешкодної реалізації свободи. Вихідною точкою у формуванні правової відповідальності є особа, суб’єкт права, яка реалізує її однаково і через права, і через обов’язки у конкретних правовідносинах. Результати дослідження засвідчують, що право є мірою відповідальності особи, забезпечуючи кожному суб’єкту права рівну міру свободи і відповідальності, що розкриває ідею справедливості права. The philosophical and legal understanding of the genesis of the idea of responsibility in law interpreted against the background of the formation and development of philosophical and legal thought in the context of different interpretations of responsibility with regard to historical features of the evolution of law and its focus on the essential characteristics of responsibility and its relationship with freedom and justice. Legal liability is considered as due to historical, social and cultural-attitudinal terms of perceived need to comply with the subject of the law, which provides him guaranteed by the state and society without hindrance of freedom. The starting point in shaping the legal liability is a person, entity that implements it, as by law, so by the specific legal responsibility. The results show that law is largely the responsibility of the person providing each entity the right to equal degree of freedom and responsibility, which reveals the idea of justice law.

Кухарєв, О. Є. Диспозитивність в спадковому праві: дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.03 / О. Є. Кухарєв; МВС України, Харків. нац. ун-т внутр. справ. - Харків, 2020. - 534 с.
У дисертації сформульовано концепцію диспозитивності в спадковому праві, яка спрямована на вдосконалення правового регулювання спадкових відносин. Виявлено базові моделі диспозитивності в спадковому праві, що є формами вираження правової свободи в сфері спадкування: а) свобода заповіту; б) договірна форма регулювання спадкових відносин; в) свобода волевиявлення спадкоємця щодо прийняття спадщини та відмови від її прийняття. Розроблено загальні та спеціальні межі реалізації диспозитивності в спадковому праві. Аргументовано позицію щодо розширення правової свободи у спадковому праві шляхом запровадження нових договірних конструкцій та заповідальних розпоряджень. Подано загальнотеоретичну характеристику свободи заповіту та виявлено її стадії, а також обґрунтовано виокремлення групи договорів у сфері спадкового права, що мають специфічну правову мету та особливий предмет. З’ясовано диспозитивність у частині здійснення спадкоємцями права на прийняття спадщини та на відмову від її прийняття. На рівні окремого розділу аналізуються обмеження диспозитивності в спадковому праві. Теоретичні висновки дослідження дозволили сформулювати конкретні пропозиції щодо удосконалення правового регулювання спадкових відносин.
The author of the dissertation has formulated the concept of discretion within inheritance law, which is aimed at improving the legal regulation of hereditary relations. It has been established that the features, properties and regularities of legal freedom are expressed in the form of three basic models of discretion within inheritance law: a) freedom of the last will and statement; b) contractual form of regulating hereditary relations; c) the free will of an ancestor to accept the heritage and refusal to accept it. The author has grounded the conclusion about internal (determining the model of the behavior by the subjects of inheritance law, the content and object of inheritance legal relationship) and external (realization by the subjects of inheritance law of the chosen model of behavior by committing certain active actions) manifestations of discretion within inheritance law that respectively express statics and dynamics of legal freedom. The author has distinguished general and special limits of discretion within inheritance law. To clarify the general limits of discretion, the author has offered to apply the statutory provisions on the limits of exercising civil rights. The special limits of discretion are inherently determined by the sub-branch specificity of inheritance law, which follow from the content of the Section 6 of the Civil Code of Ukraine and cover the following factors: realization of legal freedom within the duration of inheritance legal relations; the exercise of legal freedom within certain subjective boundaries with the obligatory participation of the ancestor as the universal heir’s successor; functional assignment of inheritance law, which is to ensure the posthumous transfer of rights and duties from one person (heir) to other persons (ancestors). It has been proved that the transfer of the deceased property into the property of the municipal community has no reason to be considered as a case of hereditary succession. The author of the dissertation has formulated the provisions on the existence of two stages of exercising the freedom of the last will and statement, which fully take into account the exercise of the legal freedom of the testator and demonstrate the dynamics of discretion through its consistent embodiment. The first stage covers the process of making the last will and statement and definition of its content directly by the testator. The second stage is related to the implementation of the precepts after the opening of the inheritance, as part of the procedures for executing the last will and statement and interpreting its content. The author stands the position on the need to grant the inheritance right under the last will and statement of the heir’s children, conceived after his death due to the use of ancillary reproductive technologies from the genetic material of the heir (post-mortem children) and offers the legal conditions for recognizing the postmortal children as heirs: a) artificial insemination within six months of the opening of inheritance; b) the will of the testator expressed in the last will and testament; c) spreading hereditary status to persons fertilized after opening of inheritance solely from the genetic material of the heir with the use of assisted reproductive technologies. The author has improved the generally accepted position in the legal doctrine on the classification of civil contracts into types, depending on the legal focus on a particular result, by introducing a separate group of contracts in the field of hereditary law, the legal aim of which is to ensure the posthumous transfer of rights and obligations from one person to others. It has been found out that a contract in the field of inheritance law has a much smaller, auxiliary value, compared to the role of a classical contract within civil law, since it cannot be an independent ground for the emergence, change or termination of hereditary legal relations, but is only one of the elements of legal structure, where the central place is occupied by the fact of opening of inheritance. Such contracts are of personal, trust, local and term nature, and may be concluded by a limited number of persons. Theoretical conclusions grounded on the basis of the results of the research, made it possible to formulate specific propositions for improving the regulation of hereditary legal relations, which have been summarized in the draft law on amending the Civil Code of Ukraine.
В диссертации сформулирована концепция диспозитивности в наследственном праве, направленная на усовершенствование правового регулирования наследственных отношений. Выявлены базовые модели диспозитивности в наследственном праве, которые являются формами выражения правовой свободы в сфере наследования: а) свобода завещания; б) договорная форма регулирования наследственных отношений; в) свобода волеизъявления наследника относительно принятия наследства и отказа от его принятия. Разработаны общие и специальные пределы диспозитивности в наследственном праве. Аргументирована позиция о расширении правовой свободы в наследственном праве путем внедрения новых договорных конструкций и завещательных распоряжений. Изложена общетеоретическая характеристика свободы завещания и выявлены ее стадии, а также обосновано выделение группы договоров в сфере наследственного права, которые имеют специфическую правовую цель и особый предмет. Определена диспозитивность в части осуществления наследниками права на принятие наследства и на отказ от его принятия. В объеме отдельного раздела анализируются ограничения диспозитивности в наследственном праве. Теоретические выводы исследования позволили сформулировать конкретные предложения по усовершенствованию правового регулирования наследственных отношений.