Academic literature on the topic 'Різновид виробу'

Мета статті полягає в обґрунтуванні доцільності започаткування трасологічного дослідження слідів термічного оброблення на поліетиленових виробах та ідентифікування приладів, що їх залишили, як нового різновиду судової трасологічної експертизи. Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено використанням загальнологічних (загальнонаукових) та спеціальних методів пізнання. Діалектичним методом обрано об’єкт і предмет дослідження, обґрунтовано його мету та завдання; методом аналізу та узагальнення здійснено необхідні обґрунтування на основі теорії зварювання полімерних плівок; структурно-функціональним методом вивчено механізм утворення швів на плівкових матеріалах; експериментальним методом виготовлено експериментальні зразки слідів термічного оброблення; із застосуванням методу мікроскопічного дослідження вивчено сліди термічного оброблення на об’єктах дослідження та експериментальних зразках і їх структуру, за результатами якого встановлено збіжні окремі (ідентифікаційні) ознаки у слідах. Наукова новизна. Теоретично обґрунтовано, методологічно розроблено і в конкретному експертному провадженні експериментально апробовано новий різновид трасологічної експертизи. Висновки. Аргументовано на основі дослідження сучасних особливостей кримінальних правопорушень у сфері обігу наркотичних засобів та психотропних речовин у частині їх маскування і транспортування, аналізу основних положень теорії зварювання плівкових матеріалів, виготовлених із пластичних мас, і механізму утворення швів на них, а також реаліями сьогодення необхідність вдосконалення трасологічної експертизи. Доведено в результаті дослідження зразків слідів термічного оброблення на пакувальних матеріалах конкретного кримінального провадження та наданого на дослідження приладу, що впровадження в експертну практику нового різновиду трасологічних досліджень розширить можливості розкриття злочинів у частині ідентифікування пристроїв, які залишили сліди термічного оброблення, і підвищить потенціал однієї з основоположних галузей криміналістики – трасології. Узагальнено досвід проведення трасологічної експертизи в частині дослідження слідів термічного оброблення на поліетиленових виробах, визначення їх походження та ідентифікування конкретних пристроїв, що залишили ці сліди, а також висловлено пропозиції, що можуть стати основою відповідних методичних рекомендацій для судових експертів експертних установ і працівників правоохоронних органів.

У статті йдеться про структурно-семантичні особливості одного з різновидів паралінгвістичних фразеологізмів, зокрема мімічних, у яких зафіксовано мовний досвід народу, стереотипність його мислення, відображено емоційно-вольову сферу життя, інакше кажучи, закодовані етнопсихологічні характеристики; мімічні фразеологізми диференційовано відповідно до особливостей погляду, виразу очей, мімічних реакцій, у яких беруть участь окремі частини обличчя, а також дій, що виражають фізіологічні зміни обличчя.

В Україні стан декоративної косметики для губ за останні роки на ринку спостерігає тенденцію з розширення асортименту, а також його модернізацію та осу¬часнення, тому необхідно зробити розгляд комплек¬сного визначення класифікації, представленого на сьогодні у товарознав¬стві. Дивлячись на це були розглянуті особливості класифікації сучасної декоративної косметики для губ, а також вимоги до їх матеріалів та сировини, мар¬кування символами, пакування та подальше зберігання, нормативно-технічна документація та її ви-моги щодо показників номенклатури якості виробів та їх застосування на декоративній косметиці для губ. Проведено аналіз асор¬тименту сучасної декоративної косметики для губ, яка з’явився на ринку за останні десять років. Досліджено вплив споживчих властивостей щодо асортиментного формування на ринку. Було висунуто пропозицію, щодо включення різновидів сучасної декоративної косметики для губ до загальної класифікації, щоб надалі судові експерти могли використовувати ці дані при проведенні судової товарознавчої експертизі.

Стаття присвячена малодослідженій у вітчизняній науці проблемі спроб індустріалізації виробництв, що працювали в художній промисловості України в ХХ ст. Зазначаються особливості розвитку індустріалізації вишивального виробництва. Висвітлено історико-культурні умови розвитку вишивального мистецтва, домашньої промисловості, артілей, кустарну промисловість, мануфактуру, фабрики, підприємства «Укрхудожпрому». Зміни, що відбувались в економіці країни в 30-і рр. ХХ ст., призвели до зрушень, у результаті – до т. зв. індустріалізації, промислового виготовлення одягу, яке у попередні роки розпочалося в майстернях та артілях, зосереджуючи його переважно на підприємствах легкої (швацької) промисловості. Здійснились заходи щодо механізації робіт як у виготовленні одягу загалом, так і в застосуванні вишивки. Таким чином, роботи з виготовлення вишитих виробів сконцентрувалися в першу чергу на підприємствах новоствореної галузі «Укрхудожпром» («Українська художня промисловість»), розташованих у традиційних центрах народної творчості. Значний внесок у розвиток української художньої вишивки Київщини становить творча діяльність Н. Я. Гречановської, яка багато років працювала головним художником Художньо-виробничого об’єднання ім. Т. Г. Шевченка (м. Київ). Художники та творчі майстри цього підприємства не лише зберігали, але й креативно розвивали народні традиції. Для цього на підприємстві була створена художньо-експериментальна лабораторія, в якій розроблялись нові орнаментальні композиції як виразники нових сучасних тенденцій розвитку вишивального мистецтва. Дослідження ґрунтується на використанні архівних матеріалів та спостережень культурологічного, історичного та мистецтвознавчого аналізу, висвітленні проблем, які пов’язані з діяльністю традиційних народних мистецтв і обставин розвитку, історичної еволюції «Укрхудожпрому». Актуальність означеної проблеми обумовлена потребою збереження української автентичності, дослідження та висвітлення особливостей створення сучасних виробів галузі художніх промислів, таких як художня вишивка, що є найдревнішим різновидом народної творчості.

Земельне право відноситься до основоположних галузей права, яке динамічно розвивається з урахуванням суспільних і правотворчих потреб Українського народу, вирішення практичних проблем щодо правового забезпечення права громадян на земельні ділянки як різновиду земельних ресурсів, територіальнопросторового елементу навколишнього природного середовища, природного ландшафту, складової територіальної основи державності, територіального устрою України, формування організаційно-регіонального управління територіальних громад, засобу сільськогосподарського, лісогосподарського, гірничовидобувного вироб ництва, форми рекреаційного, історико-культурного, лікувально-оздоровчого призначення тощо. Метою статті є висвітлення особливостей об’єктів земельних правовідносин як чинника упорядкування системи земельного законодавства та права, їх удосконалення відповідно до національних й інтеграційних вимог розвитку в сучасних умовах і на перспективу. Правове регулювання земельних правовідносин в Україні історично є динамічним процесом щодо вирішення економічних, соціальних, екологічних, державотворчих, науково-технічних проблем, гарантування земельних прав громадян на земельні ділянки для задоволення потреб життєдіяльності, поліпшення їхнього добробуту, якості та екологічної безпеки. Динаміка реформування земельних правовідносин періодично змінюється залежно від пріоритетів еволюційних чи революційних перетворень, тенденцій прогресу, його мети, забезпечення публічних і приватних інтересів суспільства, реформування основ державотворення. Проте найбільш сталою і системоутворюючою залишається система об’єктного складу земельних правовідносин, яка обумовлює формування та створення від-повідного механізму правового регулювання і забезпечення земельних правовідносин. Значний період правовою формою упорядкування земельних правовідносин залишається Земельний кодекс України (ЗК України), який із погляду юридичної техніки не “справляється” із покладеними на нього функціями і потребує удосконалення відповідно до потреб сталого розвитку адаптації земельного законодавства до законодавства Європейського Союзу, міжнародно-правових договорів, укладених Україною з іншими суб’єктами міжнародного права. З урахуванням земельно-правових досліджень у цій сфері, вважаємо перспективним напрямом удосконалення земельного законодавства за об’єктами правового регулювання земельних правовідносин як найбільш виразного і правовстановлюючого критерію формування ЗК України в сучасних умовах.

Стаття присвячена малодослідженій проблемі у вітчизняній науці, пов’язаній із промисловим виробництвом одягу та застосуванням української вишивки. Значний внесок у розвиток традиційного українського одягу та декорування вносили художники-модельєри Київського Будинку моделей одягу, якій розпочав свою діяльність у 1944 р. Завдяки художникам у важких умовах розроблялися сучасні на той час моделі за мотивами українського традиційного одягу. Вбрання створювалося на виробництвах легкої промисловості та «Укрхудожпрому». Зазначається, що українська вишивка була невід'ємною частиною українського одягу, а згодом, і промисловості. У Києві в червні 1970 р. Всесоюзним інститутом асортименту виробів Міністерства легкої промисловості УРСР було проведено художньо-технічну раду для огляду виробів, що презентували молодіжну моду. Учасники художньо-технічної ради розглянули моделі, запропоновані 34 швейними підприємствами та 6 Будинками моделей України. Проведення цього заходу надало можливість впровадити модні тенденції десятиріччя у життя. Художники Київського Будинку моделей одягу (КБМО) активно запроваджували та використовували традиційні національні елементи вбрання, поєднуючи тенденції сучасної моди того часу. Аналізуючи стан використання вишивки традиційного українського крою в сучасному одязі 70-х рр. ХХ ст. у КБМО, можемо відзначити, що в молодіжному одязі художники-модельєри застосовували традиційний крій, вишивку, декор, за мотивами національного костюму усіх регіонів України. Змінювалися моделі подовжених жіночих суконь із вовняних тканин, у дівочих комплектах із бязі переважав сорочечний крій із комірцем «стійка» та короткими рукавами. Підтримувалися напрямки крою у довжині блуз до талії, із вживанням народних мотивів української вишивки. Прямі й розширені спідниці донизу підкреслювали талію і призбирувалися на гумці чи поясі. Пальта створювалися на основі крою української свитки за прямим силуетом, втачними рукавами, каптур переходив у комір із китицями та так само оздоблювався за мотивами елементів народної української вишивки, що виконувалася тамбурним швом чорними, червоними, жовтими й зеленими кольорами. Високий рівень моделювання одягу демонстрували промислові виробництва. Джерелом натхнення для фахівців українських виробництв легкої промисловості та «Укрхудожпрому» слуговали покази мод, що влаштовувалися Будинками моделей двічі на рік. Виконання виробництвами тематичних і композиційно довершених творчих проектів спрямовувало й узгоджувало діяльність швейної, текстильної, трикотажної промисловості. Організація праці на усіх етапах виробництва підкреслює актуальність означенної проблеми, що обумовленна потребою збереження української автентичності, дослідження та висвітлення особливостей створення сучасних виробів із напрямку художніх промислів, таких як художня вишивка, яка є одним із найдавніших різновидів народної творчості.

У статті досліджується зміст загальних об’єктивних і суб’єктивних ознак злочинів, що посягають на процесуальні права та інтереси підозрюваного, обвинуваченого. Метою статті є здійснення загальної характеристики злочинів, передбачених статтями 371–375 Кримінального кодексу України (КК України), а також виявлення тих ознак, які дають змогу виокремити відповідні посягання серед інших злочинів проти правосуддя та об’єднати їх в одну групу. Встановлено, що склади злочинів, передбачених ч. 2 ст. 371, статтями 372, 374 КК України, побудовані законодавцем із використанням типової юридичної конструкції, яка включає: а) об’єкт злочину – процесуальні права та інтереси підозрюваного, обвинуваченого; б) об’єктивну сторону – порушення (недотримання) закріплених у законодавстві процесуальних прав та інтересів підозрюваного, обвинуваченого; в) суб’єкт – службові особи органів, які здійснюють досудове розслідування, оперативно-розшукову діяльність, або судді; г) суб’єктивна сторона – вина у формі прямого умислу. При цьому окремі ознаки юридичних складів злочинів за ч. 1 ст. 371, ст. 374 КК України повною мірою не відповідають визначеній конструкції, оскільки передбачені процесуальним законом права та інтереси підозрюваного, обвинуваченого для складів відповідних злочинів відіграють роль факультативного об’єкта кримінально-правової охорони. Визнається, що специфічні ознаки злочину відповідно до ст. 375 КК України очевидно виходять за межі наведеної юридичної конструкції: постановлення суддею (суддями) завідомо неправосудного вироку, рішення, ухвали або постанови можливе не лише у кримінальному, а й у всіх інших різновидах судового провадження, і, відповідно, заподіює або може заподіяти шкоду процесуальним правам та інтересам не тільки підозрюваного, обвинуваченого, а й інших учасників судово-го провадження. Водночас злочин за ст. 375 КК України, у разі його вчинення у межах кримінального провадження, може посягати на процесуальні права та інтереси підозрюваного, обвинуваченого, з урахуванням чого відповідні цінності повинні визнаватися для цього злочину факультативним об’єктом кримінально-правової охорони. Отже, у наукових цілях дослідження злочину згідно зі ст. 375 КК України доцільно не відокремлювати від аналізу ознак інших посягань на процесуальні права та інтереси підозрюваного, обвинуваченого.

Purpose. To analyze the artistic details of W. Scott’s and M. Starytsky’s historical novels to identify the author’s position on the details depicted; to compare the artistic and functional features of their local color, landscape, and objects; to show the intersections and differences in the development of both Scottish and Ukrainian literature and the interaction of different mentalities in the process of reflecting the world around.Methods. The research is carried out from the standpoint of complex literary-textological analysis, cultural-historical and comparative-typological methods.Results. As a result of the research, analysis of the types of artistic details in the historical novels of W. Scott and M. Starytsky was carried out; different types of artistic details were discovered, collected and systematized and their functions were revealed in separate works of the Ukrainian and Scottish novelist; the peculiarities of use of portrait details and landscapes, their place and role in the creative process of the writers are determined.Conclusions. Based on the analysis of the artistic detail in both writers’ historical novels, it can be argued that M. Starytsky, having mastered the experience of predecessors and contemporaries (and not only from domestic literature), developed his own system of images of the objective world and generally maintained it, albeit inconsistently, in all his multifaceted work. In this system, the writer’s scientific knowledge and his ideological and aesthetic principles were synthesized in a unique way, to which we include various factors – religious, historiosophical, national, stylistic, and so on. Scott’s experience became a kind of springboard for actively increasing the role of the authorial-subjective factor in literature and art, which is clearly defined in realistic novels of the second half of the nineteenth century, when attention was given to detailing the environment. Detailing, in the historical novels of W. Scott and M. Starytsky, serves as a historical background, conveys the spirit of the era, helps to reveal the temper and individuality of the character, his/her own artistic image, is a part of the landscape panorama as well as it is a means of emotional impact on the reader.Key words: artifact, subject detail, color local, verbal painting, portrait, ethnography. Мета. За допомогою аналізу художніх деталей романів В. Скотта та М. Старицького виявити авторську позицію стосовно зображуваного, а також зіставити художні й функціональні особливості їхніх описів місцевості, предметів і таким чином побачити перетинання і розбіжності в розвитку літератур обох країн, взаємодію різних ментальностей у процесі відображення навколишнього світу.Методи. У статті застосовано порівняльно-історичний, культурно-історичний, типологічний та контекстуальний методи при порівнянні суб’єктивних і водночас національно-репрезентативних принципів створення художньої деталі.Результати. У ході дослідження здійснено аналіз різновидів художніх деталей в історичних романах В. Скотта й М. Старицького; виявлено, зібрано і систематизовано артефакти та розкрито їх функції в окремих творах українського та шотландського романістів; визначено особливості використання прозаїками деталей портрету, пейзажу, речей, їх місця й ролі у творчому процесі письменників.Висновки. На основі здійсненого аналізу проблеми художньої деталі в історичних романах обох письменників можемо стверджувати, що М. Старицький, засвоївши відповідний досвід попередників і сучасників (причому, не тільки з вітчизняного письменства), виробив власну систему зображення предметного світу і загалом витримував її, хоч і непослідовно, в усій своїй багатогранній творчості. У цій системі своєрідно синтезувалися й наукові пізнання письменника, і його ідейно-естетичні принципи, до яких ми зачисляємо різні чинники – релігійний, історіософський, національний, стильовий тощо. Досвід Скотта став свого роду трампліном для активного підвищення ролі авторсько-суб’єктивного фактора в літературі й мистецтві, що виразно визначається у реалістичній романістиці другої половини ХІХ століття, коли посилилася увага до деталізації зображення середовища та аналізу. Деталізація в історичних романах В. Скотта й М. Старицького виконує роль історичного тла, допомагає розкрити характер та індивідуальність персонажа, виступає складовою художнього образу людини, частиною пейзажної панорами, передає дух епохи, доносить до читача авторське, сучасне переживання історії, служить засобом емоційного впливу на читача.Ключові слова: артефакт, предметна деталь, місцевий колорит, словесний живопис, портрет, етнографізм.

У статті вивчено особливості функціонування в законодавчому різновиді офіційно-ділового стилю іменного складеного присудка, з’ясовано, що, попри структурну однотипність, згадана синтаксична категорія є продуктивним способом виразу предикативної ознаки у тексті Конституції Республіки Польща, досліджено, що найвищою частотністю вживання вирізняються присудки зі зв’язкою być та дієприкметниковим призв’язковим компонентом, дещо нижчою з іменниковим та прикметниковим, котрі сприяють більш стислому викладенню змісту, генеруванню модальної семантики, точним номінаціям.

Розглянуто способи орнаментації, що використовувалися для декорування глиняних виробів ХVІ–ХVІІІ століть, виявлених на території Середньої Наддніпрянщини; проаналізовано їх особливості й хронологію. Прослідковано можливі шляхи появи й розвитку різних технік орнаментації. Запропоновано типологічну схему різновидів декору, а також відтворено деякі з мотивів орнаментації, що трапляються на мальованих мисках означеного періоду.