Journal articles: 'Рівні артеріальної гіпертензії'

1

Radchenko, H. D., T. H. Salascheva, Yu M. Sirenko, and L. O. Mushtenko. "Гендерні особливості контролю артеріального тиску у гіпертензивних пацієнтів." HYPERTENSION, no. 2.40 (June 16, 2015): 45–56. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.2.40.2015.80475.

Full text

Abstract:

Метою нашого дослідження було порівняння контролю артеріального тиску у широкій українській популяції гіпертензивних пацієнтів жіночої та чоловічої статі та визначення факторів, що асоціюються з недосягненням цільового артеріального тиску протягом тримісячного антигіпертензивного лікування залежно від статі. У дослідження були включені пацієнти (середній вік 58,90 ± 0,24 року) з артеріальною гіпертензією (n = 9821). Усі пацієнти залежно від статі були розподілені на дві групи: перша — 5944 жінки, друга — 3877 чоловіків. Лікарі (n = 531) на свій розсуд призначали хворим з артеріальною гіпертензією антигіпертензивні препарати у дозах, які вони вважали необхідними. Контроль ефективності лікування відбувався на 4 візитах протягом 3 місяців. Пацієнтам під час візитів вимірювали офісний артеріальний тиск, проводили електрокардіографію, оцінку прихильності до лікування за допомогою стандартної анкети, оцінку серцево-судинного ризику та опитування згідно з розробленою авторами дослідження анкетою. Мультифакторний регресійний аналіз застосовували для виявлення незалежних предикторів недостатньої ефективності терапії.Під час дослідження у жінок артеріальна гіпертензія асоціювалася з більшою частотою виявлення, ніж у чоловіків, таких ускладнень, як серцева недостатність (48,4 проти 45,8 %, Р = 0,02) та інсульт (17,8 проти 15,8 %, Р = 0,02), супутніх станів (цукровий діабет — 15,2 проти 12,1 %, Р < 0,001, ураження нирок — 23 проти 20,4 %, Р = 0,005) та факторів ризику (ожиріння — 37,1 проти 21 %, Р < 0,001, обтяжена спадковість — 65,6 проти 63,3 %, Р = 0,02, старший вік — 60,1 ± 0,23 року проти 58,5 ± 0,3 року, Р < 0,001, високий систолічний артеріальний тиск — 166,40 ± 0,24 мм рт.ст. проти 165,20 ± 0,27 мм рт.ст., Р = 0,001). У чоловіків частіше зустрічався інфаркт міокарда в анамнезі (15,6 проти 6,2 %, Р < 0,001). Чоловіки з артеріальною гіпертензією частіше мали шкідливі звички (куріння, зловживання алкоголем та сіллю). Проте додаткова фізична активність достовірно була у більшої частки пацієнтів чоловічої статі (57,2 проти 47,7 %, Р < 0,001). На початку дослідження лише 23,6 % пацієнтів першої групи та 20,9 % другої групи (Р < 0,01) мали високу прихильність до лікування. На фоні терапії спостерігалося достовірне покращення прихильності хворих до лікування в обох групах: достовірно зменшилася частка пацієнтів із низькою прихильністю та збільшилася частка з високою та помірною прихильністю. Проте наприкінці дослідження більше чоловіків, ніж жінок, характеризувалися як пацієнти з низькою прихильністю — 27,1 проти 31,4 % (Р < 0,001). У жінок контроль артеріальної гіпертензії на фоні проведення тримісячної антигіпертензивної терапії був гіршим, ніж у чоловіків, — 50,6 проти 58,3 % (Р < 0,001). Спільними для обох статей факторами, що незалежно та достовірно асоціювалися з гіршим контролем артеріального тиску, були вік, початкові рівні систолічного та діастолічного артеріального тиску, низька прихильність до лікування як на початку, так і наприкінці дослідження, відсутність статусу «працюючий». На відміну від чоловіків у жінок більший індекс маси тіла підвищував ймовірність недосягнення цільового артеріального тиску (β = 1,025, Р = 0,003), а високе споживання свіжих овочів, навпаки, зменшувало (β = 0,63, Р = 0,002). У чоловіків наявність додаткової фізичної активності зменшувала ймовірність недостатнього контролю артеріальної гіпертензіїї (β = 0,78, Р = 0,02). Таким чином, контроль артеріального тиску у нашому спостереженні був кращим у чоловіків, незважаючи на кращу прихильність до лікування у жінок. У зв’язку з тим, що дещо різні фактори у чоловіків та жінок асоціюються з недостатньою ефективністю терапії, заходи, спрямовані на покращення контролю артеріального тиску серед гіпертензивних пацієнтів, мають відрізнятися для чоловіків та жінок. Поряд із покращенням прихильності до лікування у жінок необхідно проводити модифікацію способу життя для зниження маси тіла та збільшення споживання свіжих овочів. У чоловіків значну увагу слід приділяти збільшенню фізичної активності та прихильності до лікування. Пацієнтів обох статей із більш високим рівнем артеріального тиску, більш старшого віку та тих, які не працюють, необхідно виділяти у групу більш ретельного спостереження.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Maksiv, H. Ya, and M. I. Marushchak. "ГЕМАТОЛОГІЧНІ ТА БІОХІМІЧНІ ПОКАЗНИКИ У ПАЦІЄНТІВ ІЗ ХРОНІЧНИМ ОБСТРУКТИВНИМ ЗАХВОРЮВАННЯМ ЛЕГЕНЬ ТА АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 2 (January 31, 2020): 24–28. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2019.2.10578.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Проаналізувати лабораторні показники загальноклінічного та біохімічного аналізу крові у пацієнтів із коморбідним перебігом хронічного обструктивного захворювання легень й артеріальної гіпертензії. Матеріали і методи. У дослідженні взяли участь 53 хворих на ХОЗЛ, 28 з яких мали артеріальну гіпертензію та перебували на стаціонарному лікуванні. Визначення показників загального аналізу крові проводили на автоматичному гематологічному аналізаторі, показники біохімічного аналізу крові визначали за допомогою стандартних наборів на автоматичному біохімічному аналізаторі фірми COBAS INTEGRA. Результати й обговорення. При дослідженні показників загального аналізу крові у хворих на ХОЗЛ та при поєднаному його перебігу й АГ патологічних змін не було. Необхідно відмітити достовірно вищий відсоток еозинофілів та швидкості зсідання еритроцитів у хворих на ХОЗЛ стосовно контрольної групи. При аналізі рівня глюкози встановлено вірогідно вищу її концентрацію (на 29,5 %) при поєднаному перебігу ХОЗЛ й АГ проти контрольної групи. Вміст загального білка у хворих дослідних груп мав тенденцію до зниження, проте статистично значимо не відрізнявся від даних у контрольній групі. Встановлено вірогідно вищу концентрація сечовини й креатиніну в пацієнтів із коморбідним перебігом ХОЗЛ й АГ. Середні показники рівнів електролітів крові (натрій і калій) хворих на коморбідний перебіг ХОЗЛ й АГ відповідали встановленим нормам, тоді як концентрація кальцію достовірно зменшилася (на 47,6 %) стосовно контрольної групи.. Висновки. Коморбідний перебіг хронічного обструктивного захворювання легень та артеріальної гіпертензії характеризується порушенням білкового (вищі рівні сечовини і креатиніну) й вуглеводного (вища концентрація глюкози стосовно контролю) обмінів, дисбалансом електролітів (зниженням рівня кальцію) стосовно контрольної групи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Марущак, М. І., and Г. Г. Габор. "ОЦІНКА РІВНЯ ДЕННОЇ СОНЛИВОСТІ У ПАЦІЄНТОК ІЗ АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ НА ТЛІ СИНДРОМУ ПОЛІКІСТОЗНИХ ЯЄЧНИКІВ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 3 (December 8, 2021): 49–53. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.3.12569.

Full text

Abstract:

Резюме. Існує потреба в кращому розумінні розладів сну в пацієнток із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ), поєднаних з артеріальною гіпертензією, для розробки ефективних стратегій догляду за такими хворими. Мета дослідження – оцінити рівень денної сонливості у пацієнток із артеріальною гіпертензію на тлі синдрому полікістозних яєчників. Матеріали і методи. У дослідження було включено 54 жінки з СПКЯ віком (38,4±2,3) року, з них артеріальну гіпертензію діагностовано у 24 пацієнток (перша дослідна група) та 20 осіб із нормальним артеріальним тиском (група порівняння). Контрольну групу склали 10 практично здорових жінок. З метою скринінгу для виявлення синдрому сонних апное використовували шкалу ESS- Epworth. Результати. При артеріальній гіпертензії на тлі СПКЯ зареєстравано помірну ймовірність дрімоти у наступних позах та діях: сидить та читає, переглядає ТВ-програми, під час їзди пасажиром в автомобілі протягом 1 год без перерви, лежить, відпочиваючи, у другій половині дня, коли дозволяють обставини, сидить у стані спокою після обіду без вживання алкоголю. Невеликі шанси дрімоти у даних пацієнток першої дослідної групи за умови, коли вони сидять (без проявів активності) у громадському місці, наприклад під час зустрічі або у театрі, сидять, із кимось розмовляючи, сидять в автомобілі за рулем, зупинившись на декілька хвилин. Отримані дані у пацієнток першої і другої дослідних груп вірогідно перевищують отримані результати в контрольній групі (окрім «сидить в автомобілі за рулем, зупинившись на декілька хвилин» у групі порівняння). Отримані дані вказують на зростання рівня денної сонливості у жінок із СПКЯ при поєднанні з артеріальною гіпертензією. Висновки. Отримані результати вказують на підвищений рівень денної сонливості, що відповідає помірній сонливості у пацієнток з артеріальною гіпертензією на тлі синдрому полікістозних яєчників, тоді як у жінок із СПКЯ без артеріальної гіпертензії виявляється лише легка денна сонливість порівняно з нормальним діапазоном сонливості у практично здорових жінок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Khromov, О. S., and N. V. Dobrelya. "Експериментальне обґрунтування застосування фосфатидилхолінових ліпосом як нового гіпотензивного засобу." Biosystems Diversity 16, no. 1 (March 17, 2007): 197–203. http://dx.doi.org/10.15421/010833.

Full text

Abstract:

В експериментах на спонтанно гіпертензивних щурах показано, що фосфатидилхолінові ліпосоми (ФХЛ) як при одноразовому, так і при курсовому введенні щурам із генетично детермінованою артеріальною гіпертензією викликають достовірне зниження рівня артеріального тиску. Введення ФХЛ викликає нормалізацію дилататорної відповіді судин експериментальних тварин на стимуляцію вироблення ендогенного оксиду азоту. Крім того, ФХЛ усувають властиву артеріальній гіпертензії тканинну гіпоксію. Виявлена залежність гіпотензивної дії фосфатидилхолінових ліпосом від дози. Зроблено висновок про можливість застосування ФХЛ у комплексному лікуванні артеріальної гіпертонії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Borovska, O. I., I. P. Stechyshyn, O. Ye Samohalska, and V. F. Tiurina. "ФАРМАКОЕКОНОМІЧНИЙ АНАЛІЗ ВАРТОСТІ НАДАННЯ МЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ ХВОРИМ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 2 (September 16, 2020): 15–19. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.2.11189.

Full text

Abstract:

Резюме. Артеріальна гіпертензія належить до серцево-судинних захворювань, що має важливе медичне та соціальне значення. Кожного року діагностують 7,7 млн нових випадків, а щорічні витрати системи охорони здоров’я, котрі направлені на боротьбу з причинами та наслідками захворювання, удосконалення існуючих та пошук нових методів діагностики та лікування, вимірюються мільярдами. Мета дослідження – вивчити історії хвороб пацієнтів з артеріальною гіпертензією за 2010–2019 рр. задля порівняння та дослідження рівня надання допомоги. Матеріали і методи. Проведено ретроспективний аналіз медичних карт 95 хворих протягом 2010 р. і 84 – упродовж 2019 р., які перебували на стаціонарному лікуванні на базі Тернопільської міської комунальної лікарні № 3 терапевтичного відділення з приводу артеріальної гіпертензії. Результати. У дослідженні встановлено, що серед обстежених хворих протягом 2010 р. чоловіків було 46 (48,42 %), жінок – 49 (51,57 %). Вік хворих становив від 20 до 77 років. А протягом 2019 р. було 54 (64,3 %) чоловіків і 30 (35,7 %) жінок віком від 23 до 83 років. У результаті проведеного аналізу «Мінімізації витрат» визначили найдешевші препарати в 2010 та 2019 рр. Встановили, що повна вартість захворювання на артеріальну гіпертензію одного пацієнта в умовах стаціонару становила 255,09 грн (32$) у 2010 р. та 3 820,15 грн (144,26$) в 2019 р. за курс лікування. Висновки. У структурі вартості надання медичної допомоги хворим на артеріальну гіпертензію в умовах терапевтичного відділення найбільш значними є витрати на придбання медикаментів та перебування пацієнтів у стаціонарі. Наявність ускладнень основного захворювання суттєво збільшує затрати на лікарські препарати. При прийнятті рішень щодо призначення антигіпертензивних препаратів не враховувалися фармакоекономічні критерії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Марараш, Г. Г., and Л. Д. Борейко. "ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ НАВЧАННЯ ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (May 22, 2021): 21–28. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.11918.

Full text

Abstract:

Резюме. Артеріальна гіпертензія – найбільш поширена недуга з-поміж усіх серцево-судинних захворювань, від якої страждає близько 31 % усіх дорослих людей на планеті. Результати епідеміологічних досліджень свідчать, що поширеність такого захворювання переважно зумовлена рівнем модифікованих і немодифікованих факторів ризику. Важливе значення надається навчанню пацієнтів. Професійна компетентність медичних сестер дозволяє активно залучати їх до організації сучасних технологій профілактики захворювання, зміцнення здоров’я, освіти, підтримки та тривалого спостереження хворих як частини загальної стратегії покращення контролю за артеріальним тиском. Мета дослідження – обґрунтувати основні заходи профілактики артеріальної гіпертензії шляхом вивчення медичними сестрами ефективності навчання хворих. Матеріали та методи. Для вивчення ролі медичної сестри в підвищенні рівня поінформованості та модифікації факторів ризику в пацієнтів з артеріальною гіпертензію під час роботи навчальної програми з профілактики артеріальної гіпертензії, відібрано 120 осіб, з них: чоловіків – 43,3 %, жінок – 56,7 % віком від 23 до 79 (48,33±12,93) року. Хворих поділили на дві групи: 68 осіб – основна група, пройшли навчання, та 52 – група контролю, не брала участь у навчальній програмі. Усім хворим на початку і через рік спостереження проведено анкетування та клінічне обстеження. Результати дослідження опрацьовано за загальноприйнятими статистичними методами з використанням пакетів комп’ютерних STATISTICA 10 й представлено відповідною кількістю спостережень, відсотками, вірогідною відмінністю р (р<0,05). Результати. Пацієнти, які брали участь у навчальній програмі, покращили свої знання про артеріальну гіпертензію (на 47,07 %) та фактори ризику (на 50,88 %), можливі ускладнення (на 58,82 %), показники артеріального тиску в нормі (на 32,35 %), опанували навички самостійного вимірювання артеріального тиску і підрахунку пульсу (100 %) та ведення щоденника самоконтролю. Повторне анкетування показало вірогідне зростання кількості хворих, які приймають гіпотензивні препарати, зокрема постійно почали приймати 86,76 % пацієнтів і 13,24 % – лише при підвищенні артеріального тиску (АТ), збільшилась прихильність до медикаментозного лікування. У більшості пацієнтів спостерігалась позитивна динаміка щодо зниження рівнів систолічного та діастолічного АТ. У пацієнтів основної групи відмічено нормалізацію маси тіла на 10,29 % (у 7 осіб) та зменшення хворих з надмірною масою тіла (4 особи, на 5,89 %); збільшення осіб з низьким рівнем стресу, що є більшим на 11,76 %, порівняно з показником до навчання; незначний ріст (на 23,5 %) числа хворих, в яких зросла фізична активність; від тютюнокуріння відмовилися 6 осіб; 3 (4,41 %) пацієнти перестали вживати «багато» алкогольних напоїв, 13 осіб (19,12 %) – зменшили вживання, а 16 осіб (23,52 %) відмовились взагалі; обмежили вживання солі 11 осіб (16,18 %), змінили характер свого харчування, на 48,52 % збільшили вживання овочів і фруктів, морської риби – на 41,17 %, а 14 осіб почали менше споживати солоного та гострого, а також обмежили вживання тваринних жирів і збільшили в раціоні ненасичені жири. Висновки. Участь медичної сестри у навчанні пацієнтів сприяла підвищенню інформованості про захворювання, можливі ускладнення, фактори ризику. Важливим є опанування навичками вимірювання артеріального тиску, підрахунку пульсу та ведення щоденника самоконтролю. Навчання підтримує високий рівень мотивації, формує прихильність до лікування, нові психологічні установки, які призводять до зміни поведінки і способу життя, відмови від шкідливих звичок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Кyrychenko, І. І., A. S. Shklyar, N. V. Demikhova, and H. А. Tereshchenko. "КЛІНІКО-АНАМНЕСТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ В ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ З ДИСГАРМОНІЙНОЮ ЖИРОВОЮ КОМПОНЕНТОЮ МАСИ ТІЛА." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 2 (September 17, 2020): 39–44. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2020.2.11380.

Full text

Abstract:

Резюме. За даними експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я, серцево-судинні захворювання є основним етіологічним фактором інвалідизації та смертності населення. Україна є лідером за смертністю від серцево-судинних захворювань серед країн Європи. Одним із доведених та модифікованих факторів ризику вважають надлишок маси тіла. Особливу увагу привертає ріст хвороб на артеріальну гіпертензію (АГ) серед молодих людей працездатного віку. Підвищений АТ є причиною дев’яти мільйонів смертельних випадків щорічно. Цей ризик може значно знизитися при ранній діагностиці та впровадженні відповідних методів профілактики. Мета дослідження – визначити клініко-анамнестичні особливості для оцінювання рівня кардіоваскулярного ризику (КВР) та обґрунтувати на цій основі алгоритм визначення КВР при АГ в осіб молодого віку з ожирінням. Матеріали і методи. Згідно з критеріями включення/виключення в дослідженні було задіяно 74 пацієнти відповідно до Рекомендацій Європейського товариства кардіологів з лікування артеріальної гіпертензії 2018 р. та Наказу МОЗ України № 384 від 24.05.2012 р. Після підписання інформованої згоди пацієнта, на основі аналізу скарг, анамнезу, фізикальних та лабораторних методів обстеження, ультразвукового дослідження та визначення рівня серцево-судинного ризику (ССР) респондентів було поділено на дві групи. У дослідженні обстежено 74 пацієнти у віці 18–44 роки з верифікованим діагнозом АГ І ст. та НМП різного ступеня, яких поділили на дві клінічні групи, залежно від рівня ССР (21 особа з низьким ССР та 53 пацієнти із помірним ССР). Результати. Досліджено проблемне питання оцінки серцево-судинного ризику серед осіб молодого віку з АГ I ст. з надмірною масою тіла та додатково продемонстровано інформативність анамнестичних, антропометричних даних, окремих індикаторів стану системного запалення та гормональної активності жирової тканини, а також показників стану судинної стінки. Для осіб молодого віку з АГ I ст. та надмірною масою тіла обґрунтовано табличний алгоритм оцінювання рівня КВР, який базується на властивих саме цій категорії пацієнтів критеріях, доступних для використання на первинному рівні надання медичної допомоги. Висновки. Використання алгоритму дозволяє персоніфікувати послідовність обстежень для отримання прогнозної оцінки рівня КВР, а також вибір тактики ведення пацієнтів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Petrova, Anna. "ОСОБЛИВОСТІ МЕЛАТОНІНУТВОРЮВАЛЬНОЇ ФУНКЦІЇ ЕПІФІЗУ ТА ДИСЛІПІДЕМІЇ У ХВОРИХ НА ХРОНІЧНУ ХВОРОБУ НИРОК 5 Д СТАДІЇ." Actual Problems of Nephrology 25 (March 19, 2020): 35–40. http://dx.doi.org/10.37321/nefrology.2019.25-06.

Full text

Abstract:

Мета дослідження: проаналізувати мелатонінутворювальну функцію епіфізу (МФЕ) та показники ліпідного обміну крові хворих на хронічну хворобу нирок (ХХН) 5 Д стадії та визначати взаємозв’язок дисліпідемії з МФЕ.Матеріал і методи: Обстежено 130 осіб (50 % чоловіки) у віці 58,5 [43; 66] років, що знаходяться на постійному лікуванні гемодіалізом. Усім хворим проведені клініко-лабораторні дослідження: загальний та біохімічний аналізи крові з визначенням рівня холестерину та його фракцій, визначено денний та нічний рівень мелатоніну в слині методом імуноферментного аналізу, проведено вимірювання офісного артеріального тиску (АТ).Результати та обговорення: Виявлено значну поширеність порушення МФЕ у хворих на ХХН 5 Д стадії та його взаємозв’язок з ліпідним спектром крові. Визначено негативний кореляційний зв’язок нічного рівня мелатоніну з загальним холестерином (ЗХ) (r = -0,26; p < 0,05), негативний кореляційний зв’язок з тригліцеридами (ТГ) (r = -0,27; p < 0,05) та позитивний кореляційний зв’язок з ліпопротеїдами високої щільності (ЛПВЩ) (r = 0,33; p < 0,05). Отримано позитивний зв’язок ЛПВЩ та денного рівня мелатоніну (r = 0,27; p < 0,05) За аналізом результатів дослідження ліпідного метаболізму у пацієнтів на гемодіалізі відзначена наявність підвищеної концентрації загального ЗХ, ТГ, фракцій ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ) та низький вміст ЛПВЩ. Хворі з порушеною МФЕ в порівнянні з групою ІІ мають достовірно вищі рівні ЗХ, ТГ, ЛПНЩ та нижчі рівні ЛПВЩ.Висновки: Для хворих на ХХН 5Д ст., що лікуються методом гемодіалізу, притаманні виражені порушення ліпідного обміну (58%). У хворих на нирково – замісній терапії порушення ліпідного метаболізму асоційоване з мелатонінутворювальною функцією епіфізу, рівнями систолічного та діастолічного артеріального тиску, тривалістю артеріальної гіпертензії, рівнем гемоглобіну та тривалістю лікування гемодіалізу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Tashchuk, V. K., O. S. Polianska, O. I. Hulaha, and O. M. Hinhuliak. "Нейрогуморальний вплив артеріальної гіпертензії та хронічної хвороби нирок на гострий інфаркт міокарда: патогенетичні взаємодії ремоделювання серця з використанням антагоністів альдостерону." HYPERTENSION, no. 3.41 (August 21, 2015): 61–65. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.3.41.2015.80660.

Full text

Abstract:

Перебіг гострого Q-інфаркту міокарда при наявній артеріальній гіпертензії супроводжується надмірною активацією ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, втратою скорочувальної здатності гладком’язових клітин, розширенням передсердь, а зменшення рівня нейропептиду вазопресину при використанні антагоністів альдостерону забезпечує функціонуючий захист від розвитку серцевої недостатності. Еплеренон порівняно зі спіронолактоном сприяє більш вираженому зниженню концентрації альдостерону, особливо у хворих із хронічною хворобою нирок ІІ стадії. Рівні передсердного натрійуретичного пептиду, ангіотензинперетворювального ферменту та фактора Віллебранда у таких хворих при застосуванні спіронолактону мали статистично вірогідну тенденцію до зростання, а при використанні еплеренону спостерігалося вірогідне зниження їх концентрації. Параметри нейрогуморальних показників служать не тільки діагностичними маркерами перебігу захворювання, окремі з них є незалежними предикторами розвитку та прогресування кардіоваскулярних катастроф.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Babinets, L. S., and Yu Ya Kotsaba. "РЕКОМЕНДАЦІЇ ФІНСЬКОГО КЛІНІЧНОГО ПРОТОКОЛУ ЩОДО МЕДИКАМЕНТОЗНОЇ ТЕРАПІЇ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ВИКЛАДАННІ СІМЕЙНОЇ МЕДИЦИНИ НА ДОДИПЛОМНОМУ РІВНІ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (October 1, 2018): 6–12. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9315.

Full text

Abstract:

Висока медико-соціальна значимість АГ у практиці лікаря первинної медичної допомоги (ПМД) визначає актуальність підвищення ефективності викладання цієї теми у рамках програми додипломної медичної освіти. Мета – проаналізувати актуальні аспекти доцільності впровадження положень європейських клінічних протоколів ПМД (Фінляндія) щодо АГ у практику викладання дисципліни ЗП–СМ на етапі додипломної освіти. Висновок. Європейські протоколи для первинної медичної допомоги (Фінляндія), створені за доказовими стандартами, є чіткими, структурованими, зрозумілими для менталітету лікарів України. Алгоритми призначення медикаментозної терапії залежно від ступеня тяжкості гіпертензії в амбулаторній практиці, викладені за фінськими протоколами, доцільно впроваджувати у клінічну практику і викладацький процес вивчення дисципліни «Загальна практика – сімейна медицина» на додипломному рівні вищої медичної освіти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Рубан, Лариса, and Ірина Жарова. "СТАВЛЕННЯ ДО ЗДОРОВ’Я ЖІНОК МОЛОДОГО ВІКУ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ." Слобожанський науково-спортивний вісник 5, no. 79 (October 26, 2020): 33–37. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2020-5.005.

Full text

Abstract:

Мета: на підставі аналізу сучасної спеціальної літератури з проблеми артеріальної гіпертензії у жінок молодого віку провести дослідження щодо ставлення до свого здоров’я. Матеріал і методи: у дослідженні брало участь 40 жінок з встановленим діагнозом артеріальна гіпертензія І ст. віком 35-42 роки, давність захворювання менше 3 років. Діагноз був установлений сімейним лікарем, проте, медикаментозну терапію для корекції артеріального тиску не вживали. Жінки мали у наявності наступні фактори ризику, а саме: зниження рівня фізичної активності, нераціональне харчування, зайву вагу, наявність великої кількості стресів у житті, куріння. При індивідуальному спілкуванні було проведено анкетування за опитувальником Р.А. Березовської «Ставлення до здоров'я». Результати: на підставі якісного аналізу отриманих за допомогою опитувальника даних за всіма сферами життя були розраховані результати. На питання стосовно найважливих цінностей за різними сферами життя, тільки 18 жінок оцінили стан здоров'я, як фактор, важливий для них в даний момент життя. Контент-аналіз визначення поняття «здоров’я» показав, що 35% жінок вважають, що це гармонія фізичного та психічного благополуччя. 53% жінок вважають, що на стан здоров’я впливає саме спосіб життя. Тільки 60% опитуваних нами жінок у своєму повсякденному житті застосовують оздоровчі заходи для підтримки свого здоров’я. Висновки: опитувані нами жінки молодого віку з артеріальною гіпертензією не виконують рекомендації лікаря, не проходять профілактичні огляди, не дотримуються складових, які формують здоровий спосіб життя, незначна кількість респондентів застосовують оздоровчі заходи. Модифікація факторів ризику виникнення АГ, розробка освітніх і оздоровчих програм, спрямованих на підвищення фізичної активності буде сприяти покращенню якості життя жінок молодого віку з АГ. Ключові слова жінки молодого віку, артеріальна гіпертензія, опитувальник «Ставлення до здоров'я».

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Sheiko, S. O., and N. O. Kolb. "КОМПЛЕКСНЕ ЛІКУВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ПОЄДНАННІ З ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ ТА ПОРУШЕННЯМИ СЕРЦЕВОГО РИТМУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (April 25, 2019): 182–89. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10072.

Full text

Abstract:

У комплексному лікуванні АГ у поєднанні з хронічною ІХС найдоцільніше застосувати засоби, які мають сприятливий вплив на перебіг обох захворювань: знижувати рівень АТ, запобігати ішемії та стенокардії, інфаркту міокарда та інсульту, зменшувати ймовірність смерті, покращувати якість життя хворих. Але лікування коморбідних пацієнтів з АГ, ІХС та порушеннями серцевого ритму на тлі гіпофосфатемії в даний час залишається не до кінця визначеним. Мета – вивчення клінічної ефективності комплексного лікування пацієнтів похилого віку з артеріальною гіпертензією (АГ) в поєднанні з ішемічною хворобою серця (IХС) та порушеннями серцевого ритму на тлі гіпофосфатемії. Матеріал і методи. Проаналізовано лікування 353 пацієнтів віком (71,2±4,5) року з АГ та ІХС, які отримували базисну терапію. Із них у 97 (50 жінок і 47 чоловіків) хворих з АГ, ІХС, порушеннями серцевого ритму та гіпофосфатемією зберігалися нестабільний перебіг АГ та серцево-больові напади. В основну групу включено 48 пацієнтів (25 жінок і 23 чоловіки), які приймали фіксовану комбінацію бісопрололу фумарату (5 мг) з амлодипіном (5 мг) і D-фруктозо-1,6-дифосфат. У групу порівняння увійшли 49 хворих (24 жінки і 25 чоловіків), у лікувальний комплекс яких D-фруктозо-1,6-дифосфат не додавали. Проведено загальноклінічне обстеження, визначення електролітів крові, електрокардіографію (ЕКГ), добове моніторування ЕКГ та артеріального тиску (АТ). Гіпофосфатемію діагностували при рівні фосфору у с <0,9/>. ироватці крові <0,9 ммоль/л. Результати. Після лікування кількість нападів стенокардії реєстрували в 2,25 раза рідше (1,07±0,03 проти 2,41±1,05), подій депресії сегмента ST достовірно менше у хворих основної групи, порівняно з такими в групі порівняння (2,13±0,04 проти 4,2±0,06). Фібриляцію передсердь діагностували у 4 (8,3 %) хворих основної та у 7 (14,2 %) – групи порівняння, суправентрикулярну екстрасистолію – у 8 (16,6 %) хворих основної і у 10 (20,4 %) пацієнтів групи порівняння, шлуночкові аритмії – у 3 (6,25 %) хворих основної групи та у 10 (20,4 %) хворих – групи порівняння. Небезпечних для життя шлуночкових порушень ритму після лікування в основній групі не зареєстровано в жодному випадку. Висновки. Застосування комплексної терапії при АГ з ІХС, порушеннями серцевого ритму і гіпофосфатемією зі включенням в лікувальний комплекс D-фруктозо-1,6-дифосфату забезпечує істотний антиішемічний ефект, приводить до зменшення (в 2,25 раза) частоти нападів стенокардії, подій суправентрикулярної екстрасистолії, пароксизмів фібриляції передсердь, запобігає виникненню небезпечних для життя шлуночкових порушень ритму.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Атаман, Юрій, Ірина Бріжата, Олександр Атаман, and Ірина Симоненко. "Особливості гемодинаміки представників ациклічних видів легкої атлетики з прегіпертензією в різні періоди річного макроциклу." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 3 (February 2, 2022): 84–88. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.3.84-88.

Full text

Abstract:

Анотація. Актуальність дослідження зумовлена невирішеністю питання вчасного виявлення та корекції вегетативної дисфункції у спортсменів-професіоналів, особливо у тих, у яких наявні передпатологічні стани. Вивчення прихованих змін гемодинаміки разом із вчасним виявленням дизавтономних проявів у спортсменів з прегіпертензією (ПГ), особливо у тих, хто займається переважно силовими вправами, є перспективним напрямом покращення здоров’я та успішності. Мета. Вивчення гемодинамічного профілю представників ациклічних видів легкої атлетики з офісною ПГ у різні періоди річного макроциклу. Методи. Аналіз науково-методичної літератури, анкетування за Вейном; контроль артеріального тиску; методи математичної статистики. Результати. Встановлено, що для спортсменів з ПГ найбільш несприятливим виявився змагальний період, в якому були найбільш поширеними та вираженими симптоми вегетативної дисфункції, значно переважали середні значення артеріального тиску, поширеність та ймовірність розвитку замаскованої артеріальної гіпертензії. Змагальний період річного макроциклу у представників ациклічних видів легкої атлетики з прегіпертензією супроводжується зростанням значень артеріального тиску, при цьому відносний ризик прихованої артеріальної гіпертензії в позатренувальний час зростає за наявності інших проявів вегетативної дисфункції. Зміни не є стійкими, проте їх вчасне виявлення та корекція можуть сприяти покращенню якості життя спортсменів та їх успішності. Ключові слова: артеріальний тиск, автономна дисфункція, змагальний період річного макроциклу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Babinets, L. S., V. V. Bilochitskaya, and J. Ya Kotsaba. "РАЦІОНАЛЬНИЙ ВИБІР КОМБІНАЦІЇ АНТИГІПЕРТЕНЗИВНИХ ПРЕПАРТІВ ПРИ АРТЕРІАЛЬНІЙ ГІПЕРТЕНЗІЇ З ОБЛІТЕРУЮЧИМ АТЕРОСКЛЕРОЗОМ НИЖНІХ КІНЦІВОК В АМБУЛАТОРНІЙ ПРАКТИЦІ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (January 22, 2019): 42–46. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i4.9734.

Full text

Abstract:

Проведено дослідження впливу комбінації антигіпертензивних препаратів на основні показники центральної та периферійної гемодинаміки 96 хворих на артеріальну гіпертензію з атеросклеротичним ураженням периферійних артерій нижніх кінцівок. Мета дослідження – вивчити вплив антигіпертензивних препаратів різних груп першої лінії на центральну, периферійну та внутрішньосерцеву гемодинаміку з метою вибору оптимальної комбінації цих препаратів для лікування хворих на артеріальну гіпертензію із ураженням периферійних артерій нижніх кінцівок на етапі первинної медичної допомоги. Висновки. Порівняння впливу комбінацій карведилол+гідрохлортіазид, телмісартан+гідрохлортіазид і лізиноприл+амлодипін показало таке: 1) зазначені комбінації антигіпертензивних препаратів забезпечують стабільний і рівномірний гіпотензивний ефект протягом доби і мають коригуючий вплив на добовий профіль артеріального тиску, достовірно знижуючи середньодобовий, середньоденний і середньонічний систолічний і діастолічний артеріальний тиск, а також частоту серцевих скорочень; 2) зазначені комбінації антигіпертензивних препаратів у хворих на АГ, що поєднується із атеросклеротичними ураженнями магістральних артерій нижніх кінцівок, при гіперкінетичному або еукінетичному типі центральної гемодинаміки із превалюванням симпатичної нервової системи позитивно впливають на основні показники центральної та периферійної гемодинаміки; 3) комбінацію антигіпертензивних препаратів лізиноприл+амлодипін слід вважати найбільш вдалою для лікування хворих на артеріальну гіпертензію у поєднанні з атеросклеротичними ураженнями магістральних артерій нижніх кінцівок за впливом на досягнення цільового рівня артеріального тиску протягом 6 місяців, за сумарним впливом на параметри загального і питомого периферійного судинного опору і рівень ремоделювання судин (за товщиною комплексу інтима-медіа); 4) позитивний вплив досліджених комбінацій антигіпертензивних препаратів на периферійну гемодинаміку дозволяє зменшити дозу судинорозширювальних препаратів, що застосовуються для лікування хронічної артеріальної ішемії нижніх кінцівок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Zuyev, K. O. "Роль вісцеральної жирової тканини у розвитку гормонально-метаболічних порушень у хворих на цукровий діабет 2-го типу з ожирінням та артеріальною гіпертензією." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 4.60 (July 15, 2014): 57–62. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.4.60.2014.76684.

Full text

Abstract:

У статті подані результати дослідження рівня адипокінів (лептину та адипонектину), а також резистентності до інсуліну та секреторної активності β-клітин підшлункової залози залежно від кількості жирової тканини в організмі й типу її розподілу, що вивчався за допомогою двофотонної рентгенівської абсобціометрії, у 106 пацієнтів (50 чоловіків і 56 жінок віком 55,90 ± 2,15 року) із цукровим діабетом (ЦД) 2-го типу, ожирінням та артеріальною гіпертензією порівняно з контрольною групою обстежуваних (без ЦД, ожиріння й артеріальної гіпертензії). Було показано, що надлишкова кількість жирової тканини у хворих на ЦД 2-го типу справляє вплив на розвиток гормонально-метаболічних порушень, що пов’язано з особливостями продукції адипокінів. Було виявлено, що гіперпродукція лептину жировою тканиною та зниження базального рівня адипонектину при ожирінні створюють передумови до зниження чутливості клітин-мішеней до інсулін-опосередкованого засвоєння глюкози, перенапруження й подальшого виснаження секреторної функції β-клітин підшлункової залози, а також до підтримання стійкого стану резистентності до інсуліну та зміщення гомеостазу глюкози в напрямку переважання гіперглікемічних станів. Також встановлено фізіологічно детермінований статевий диморфізм рівня адипокінів, що обумовлює більш високу толерантність жіночого організму до надлишку маси жирової тканини. Підтверджено, що стан гіперлептинемії та гіпоадипонектинемії лежить в основі порушень вуглеводного обміну у хворих на ЦД 2-го типу з ожирінням та артеріальною гіпертензією.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Radetska, L. V., N. I. Yarema, I. V. Smachylo, A. O. Bob, Z. P. Mandzii, A. I. Khomitska, I. P. Savchenko, and L. V. Naumova. "ДЕЯКІ АСПЕКТИ КОРЕКЦІЇ ЛІПІТЕНЗІЇ – НОВОЇ ПРОБЛЕМИ У СУЧАСНІЙ КАРДІОЛОГІЇ." Вісник наукових досліджень, no. 3 (October 9, 2018): 49–52. http://dx.doi.org/10.11603/2415-8798.2018.3.9204.

Full text

Abstract:

Ліпітензія – це сучасний термін, що описує адитивний вплив артеріальної гіпертензії та гіперхолестеринемії на ризик серцево-судинних захворювань (ССЗ). Згідно з епідеміологічними дослідженнями, понад 50 % пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ) мають гіперліпідемію. Мета дослідження – оцінити ефективність сучасної антигіпертензивної терапії у поєднанні зі статинотерапією та урсодезоксихолевою кислотою (УДХК) у хворих із ліпітензією (АГ та гіперхолестеринемією). Матеріали і методи. Обстежено 36 пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) ІІ стадії 2–3 ступенів та гіперхолестеринемією, яким на тлі потрійної антигіпертензивної терапії (валсартан, амлодипін, тіазидний діуретик), аторвакору, урсохолу проводили комплексне клінічне дослідження, моніторування артеріального тиску (АТ) та ліпідного метаболізму. Результати досліджень та їх обговорення. Результати моніторування АТ свідчать про сприятливий вплив лікування на добовий профіль АТ: через 2 місяці терапії зареєстровано достовірне зниження середньодобового систолічного та діастолічного артеріального тиску. Під впливом аторвастатину та урсохолу відбулось поліпшення показників ліпідного обміну, що проявлялось достовірним зниженням рівня загального холестерину та холестерину ліпопротеїнів низької щільності, зростанням вмісту ліпопротеїнів високої щільності. Висновки. У статті обґрунтовано поєднане використання потрійної антигіпертензивної терапії, статинотерапії та урсохолу в пацієнтів із ліпітензією, особливо у клінічних випадках, при яких необхідно обмежити дозування статинів з точки зору поліпшення прогнозу хворих на ГХ за рахунок синергізму антигіпертензивного та ліпідознижувального потенціалів і плейотропних ефектів цих препаратів, дія яких направлена на сповільнення прогресування ГХ і атеросклерозу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Vivcharenko, T. I., and M. M. Rozhko. "Особливості коливання рівня прозапальних цитокінів у хворих із генералізованим пародонтитом на тлі артеріальної гіпертензії." Терапевтика 2, no. 2 (July 29, 2021): 40–44. http://dx.doi.org/10.31793/2709-7404.2021.2-2.40.

Full text

Abstract:

Генералізований пародонтит досі залишається актуальною проблемою сучасної стоматології. Системні захворювання обтяжують перебіг генералізованого пародонтиту. Вивчення імунологічної ланки в патогенетичних особливостях перебігу захворювання та вибір найбільш дієвого методу лікування є важливим у лікуванні генералізованого пародонтиту. Мета роботи. Визначення рівня прозапальних цитокінів сироватки крові в пацієнтів із генералізованим пародонтитом при соматичній патологїі та встановлення ефективності запропонованої схеми лікування. Матеріали та методи. Проведено обстеження, діагностика та лікування 100 хворих на хронічний генералізований пародонтит (70 хворих із хронічним генералізованим пародонтитом ІІ ступеня та артеріальною гіпертензією ІІ стадії, 30 пацієнтів — із хронічним генералізованим пародонтитом без артеріальної гіпертензії, і 17 здорових осіб для групи контролю). Хворі були розподілені залежно від лікування, яке було застосовано. Результати. На ефективність запропонованої терапії вказує зменшення інтенсивності запалення за даними кількості прозапальних цитокінів (IL‑1β, IL‑6, TNF-α). Запальний процес у хворих із генералізованим пародонтитом та артеріальною гіпертензією був вираженіший порівняно з пацієнтами з генералізованим пародонтитом за даними величин прозапальних цитокінів. Висновки. Після проведеного лікування, порівнявши результати двох схем лікування, ми дійшли висновку, що у хворих із соматичною патологією лікування генералізованого пародонтиту потребує включення додаткових лікарських препаратів із метою патогенетичної терапії, що дозволяє отримати кращі результати порівняно із загальноприйнятими методами лікування.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Onyshсhuk, T. P. "ПЛАЗМОВИЙ РІВЕНЬ АЛЬДОСТЕРОНУ В ХВОРИХ НА ГІПЕРТОНІЧНУ ХВОРОБУ ЗАЛЕЖНО ВІД ГЕНДЕРНО-ВІКОВИХ І КЛІНІЧНИХ ХАРАКТЕРИСТИК." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 3 (January 28, 2019): 10–16. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2018.3.9755.

Full text

Abstract:

Мета: визначення плазмового рівня альдостерону в пацієнтів із гіпертонічною хворобою ІІ стадії та наявних факторів ризику. Матеріали і методи. Основну групу обстежених склало 160 хворих на гіпертонічну хворобу ІІ стадії різної статі, віком 19–60 років, контрольну групу – 27 практично здорових, віком 19–56 років. Рівень альдостерону визначали за допомогою імуноферментного аналізу методом ELISA з використанням реактивів IBL International GmbH (Канада). Результати. Доведено значно вищий рівень альдостерону: в пацієнтів із гіпертонічною хворобою ІІ стадії молодого та середнього віку порівняно з практично здоровими (293 проти 32 пг/мл, p<0,0001); у пацієнтів із ІІ і ІІІ ступенем артеріальної гіпертензії порівняно із І; із абдомінальним ожирінням порівняно з хворими без ожиріння; у випадках з оптимальною і надлишковою масою тіла порівняно з абдомінальним ожирінням; у хворих із дисліпідемією порівняно з нормальним рівнем проатерогенних ліпідів; у випадках із відсутніми і одним фактором ризику порівняно з 2–4. Висновки. Вивчення впливу альдостерону на формування змін серцево-судинної системи на фоні артеріальної гіпертензії у гендерно-віковому аспекті та наявності факторів ризику надасть змогу вдосконалити алгоритми діагностики та виявлення хворих на артеріальну гіпертензію.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Bilovol, O., V. Nemtsova, I. Ilchenko, and V. Zlatkina. "INFLUENCE OF HORMONAL DISORDERS ON ENDOTHELIAL DYSFUNCTION IN PATIENTS WITH ARTERIAL HYPERTENSION AND COMORBIDE ENDOCRINOPATHIES." Inter Collegas 6, no. 3 (October 26, 2019): 132–36. http://dx.doi.org/10.35339/ic.6.3.132-136.

Full text

Abstract:

Abstract. INFLUENCE OF HORMONAL DISORDERS ON ENDOTHELIAL DYSFUNCTION IN PATIENTS WITH ARTERIAL HYPERTENSION AND COMORBIDE ENDOCRINOPATHIES Bilovol O.M., Nemtsova V.D., Ilchenko I.A., Zlatkina V.V. Purpose: to investigate the effect of hormonal changes on endothelial dysfunction (ED) in patients with a comorbid course of hypertension (H), type 2 diabetes mellitus (T2DM) and subclinical hypothyroidism (SHT). Methods: 183 patients with H stage II were divided into 3 groups: Group 1 (n=50) - with isolated H (comparison group); Group 2 (n=63) - with a combined course of H and T2DM; Group 3 (n=70) - with comorbidity of H, T2DM and SHT. Blood pressure levels, carbohydrate, lipid and thyroid metabolism, plasma insulin concentration, insulin resistance (IR) the HOMA-IR index, vascular endothelial growth factor (VEGF-A) plasma levels were investigated. Results: Dyslipidemia was more pronounced in group 2 than in group 1. The addition of SHT was accompanied by a tendency to increase all the atherogenic lipids. IR was observed in all patients groups and was significantly higher than in control group (p<0.05). Significant increase of VEGF-A levels in all patients groups in comparison with the control (p<0.05) was found. In group 2 VEGF-A was lower than in group 1, which is probably due to the protective effect of metformin. Analysis of the influence of thyroid dysfunction degree on ED revealed significant increase of VEGF-A levels in TSH>6.0 μMU/ml subgroup (352.55±17.64 pg/ml vs 461.74±20.13 pg/ml (p<0.05)). Conclusion: Hormonal disorders contribute to aggravation of endothelial dysfunction in patients with hypertension and comorbid endocrinopathies - type 2 diabetes mellitus and subclinical hypothyroidism. Even minor decrease in thyroid function lead to the progression of endothelial dysfunction. Key words: hypertension, type 2 diabetes mellitus, subclinical hypothyroidism, endothelial dysfunction Резюме. ВПЛИВ ГОРМОНАЛЬНИХ ПОРУШЕНЬ НА ЕНДОТЕЛІАЛЬНУ ДИСФУНКЦІЮ УПАЦІЄНТІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА КОМОРБІДНИМИ ЕНДОКРИНОПАТІЯМИ Біловол О.М., Немцова В.Д., Ільченко І.А., Златкіна В.В. Мета: дослідити вплив гормональних змін на ендотеліальну дисфункцію (ЕД) у пацієнтів з коморбідним перебігом артеріальної гіпертензії (АГ), цукрового діабету 2 типу (ЦД2Т) тасубклінічного гіпотиреозу (СГТ). Матеріали та методи: 183 пацієнта з АГ II стадії були розділені на 3 групи: 1-а група (n=50) - з ізольованою АГ (група порівняння); Група 2 (n=63) - з поєднаним перебігом АГ та ЦД2Т; Група 3 (n 70) – з комбінованим перебігом АГ, ЦД2Т і СГТ. Вивчали рівні артеріального тиску, показники вуглеводного, ліпідного і тиреоїдного обміну, концентрацію інсуліну в плазмі, індекс інсулінорезистентності (ІР) - HOMA-IR, рівні васкулоендотеліального фактора росту (VEGF-A) в плазмі. Результати. Ступінь дисліпідемії у 2-й групі була більш вираженою, ніж в 1-й. Приєднання СГТ супроводжувалося тенденцією до збільшення всіх атерогенних фракцій ліпідів. ІР спостерігалася у всіх групах пацієнтів і була достовірно більше, ніж у контрольній групі (р<0,05). Виявлено достовірне підвищення рівнів VEGF-A у всіх групах пацієнтів в порівнянні з контролем (р<0,05). В 2-й групі рівні VEGF-A були нижче, ніж в 1-й групі, що, ймовірно, пов'язано з протективним ефектом метформіну. Аналіз впливу ступеня гіпофункції щитовидної залози на ЕД виявив значне збільшення рівнів VEGF-A в підгрупі TSH> 6,0 мкМ / мл (352,55 ± 17,64 пг / мл і 461,74 ± 20,13 пг / мл відповідно, р <0,05). Висновки. Гормональні порушення сприяють погіршенню ендотеліальної дисфункції у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та супутніми ендокринопатіями - цукровим діабетом 2 типу та субклінічним гіпотиреозом. Навіть незначне зниження функції щитовидної залози призводить до прогресування ендотеліальної дисфункції. Ключові слова: гіпертензія, цукровий діабет 2 тип, субклінічний гіпотиреоз, ендотеліальна дисфункція Резюме. ВЛИЯНИЕ ГОРМОНАЛЬНЫХ НАРУШЕНИЙ НА ЭНДОТЕЛИАЛЬНУЮ ДИСФУНКЦИЮ У ПАЦИЕНТОВ С АРТЕРИАЛЬНОЙ ГИПЕРТЕНЗИЕЙ И КОМОРБИДНЫМИ ЭНДОКРИНОПАТИЯМИ Беловол О.М., Немцова В.Д., Ильченко И.А., Златкина В.В. Цель: исследовать влияние гормональных изменений на эндотелиальную дисфункцию (ЭД) у пациентов с коморбидным течением артериальной гипертензии (АГ), сахарного диабета 2 типа (СД2Т) и субклинического гипотиреоза (СГТ). Материалы и методы: 183 пациента с АГ IIстадии были разделены на 3 группы: 1-я группа (n = 50) - с изолированной АГ (группа сравнения); Группа 2 (n = 63) - с сочетанным течением АГ и СД2Т; Группа 3 (n = 70) - комбинированное течение АГ, СД2Т и СГТ. Изучали уровни артериального давления, показатели углеводного, липидного и тиреоидного обмена, концентрацию инсулина в плазме, индекс инсулинорезистентности (ИР)- HOMA-IR, уровни васкулоэндотелиального фактора роста(VEGF-A) в плазме. Результаты. Степень дислипидемии во 2-й группе была более выраженной, чем в 1-й. Присоединение СГТ сопровождалось тенденцией к увеличению всех атерогенных фракций липидов. ИР наблюдалась во всех группах пациентов и была достоверно больше, чем в контрольной группе (р<0,05). Выявлено достоверное повышение уровней VEGF-A во всех группах пациентов по сравнению с контролем (р <0,05). Во 2-й группе уровни VEGF-A были ниже, чем в 1-й группе, что, вероятно, связано с протективным эффектом метформина. Анализ влияния степени дисфункции щитовидной железы на ЭД выявил значительное увеличение уровней VEGF-A в подгруппе TSH> 6,0 мкМ/мл (352,55 ± 17,64 пг / мл и 461,74 ± 20,13 пг / мл соответственно, р<0,05). Заключение. Гормональные нарушения способствуют ухудшению эндотелиальной дисфункции у пациентов с артериальной гипертензией и сопутствующими эндокринопатиями - сахарным диабетом 2 типа и субклиническим гипотиреозом. Даже незначительное снижение функции щитовидной железы приводит к прогрессированию эндотелиальной дисфункции. Ключевые слова: гипертензия, сахарный диабет 2 тип, субклинический гипотиреоз, эндотелиальная дисфункция

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Вівсяна, І. В., and М. І. Марущак. "КЛІНІКО-ЛАБОРАТОРНА ХАРАКТЕРИСТИКА КОМОРБІДНОГО ПЕРЕБІГУ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ 2 ТИПУ З НАДМІРНОЮ МАСОЮ ТІЛА/ОЖИРІННЯМ ТА АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ." Medical and Clinical Chemistry, no. 3 (December 14, 2021): 26–35. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i3.12578.

Full text

Abstract:

Вступ. Артеріальна гіпертензія (АГ) є основною причиною захворюваності та смертності серед пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу (ЦД2), що пов’язано із серцево-судинними захворюваннями. Мета дослідження – проаналізувати основні клініко-лабораторні фактори коморбідного перебігу цукрового діабету 2 типу з надмірною масою тіла/ожирінням та артеріальною гіпертензією. Методи дослідження. Ретроспективний аналіз медичної документації проведено в 579 хворих на цукровий діабет 2 типу (T2DM). Концентрацію глюкози та інших біохімічних показників визначали з використанням стандартного набору на автоматичному біохімічному аналізаторі “COBAS INTEGRA® 400” (“Roche Diagnostics”). Показники загального аналізу крові визначали на автоматичному гематологічному аналізаторі “Yumizen H500 CT”. Результати й обговорення. При проведенні аналізу рангових варіацій Краскела – Уолліса не виявлено цінності показників загального аналізу крові та загального аналізу сечі в діагностиці коморбідного перебігу ЦД2, надмірної маси тіла/ожиріння та АГ. Під час аналізу біохімічних параметрів встановлено найвищі рівні сечовини і сечової кислоти у хворих на ЦД2, ожиріння та АГ. Аналіз показників вуглеводного обміну показав, що рівні глюкози, інсуліну та індекс HOMA у крові пацієнтів різних дослідних груп вірогідно різнилися при проведенні аналізу рангових варіацій Краскела – Уолліса. Висновки. Під час аналізу статевого диморфізму встановлено переважання осіб жіночої статі з коморбідним перебігом цукрового діабету 2 типу з надмірною масю тіла/ожирінням та артеріальною гіпертензією. При цьому серед хворих на цукровий діабет 2 типу з коморбідною артеріальною гіпертензією виявлено вірогідно вищий відсоток хворих чоловіків з нормальною масою тіла. При аналізі антропометричних показників пацієнтів різних груп встановлено, що у пацієнтів 6-ї групи зріст був вірогідно меншим стосовно даних у хворих на цукровий діабет 2 типу з нормальною масою тіла та при поєднанні з артеріальною гіпертензією. Індекс маси тіла був достовірно вищим у пацієнтів з надмірною масою тіла/ожирінням. У хворих з коморбідним перебігом цукрового діабету 2 типу з надмірною масою тіла/ожирінням та артеріальною гіпертензією встановлено вірогідно вищі рівні сечовини (на 24,4 %) та сечової кислоти (на 93,0 %) щодо даних у пацієнтів із ЦД2 та нормальною масою тіла.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Bilchenko, A. O. "Influence of Antihypertensive Therapy depending on the Classes of Drugs on the Level of New Biomarkers of Inflammation GDF-15, P-Selectin and Galectin-3 in Patients with Hypertension in Combination with Type 2 Diabetes." Ukraïnsʹkij žurnal medicini, bìologìï ta sportu 5, no. 5 (November 1, 2020): 82–89. http://dx.doi.org/10.26693/jmbs05.05.082.

Full text

Abstract:

The purpose of the study was to assess the impact of antihypertensive therapy depending on the classes of drugs on the level of new biomarkers of inflammation: GDF-15, P-selectin and Galectin-3 in blood plasma in patients with hypertension in combination with type 2 diabetes. Material and methods. The study included 121 patients, including 59 women and 62 men aged 40 to 87 years (mean age 64.7±10.6 years). We determined the levels of new biomarkers of inflammation (GDF-15, P-selectin, Galectin-3), and a reference marker of systemic inflammation (high-sensitive CRP (hs-CRP) using standard kits in patients who participated in the study. We also evaluated the effect of different classes of antihypertensive drugs at the level of new biomarkers. Results and discussion. In the group of patients with unattainable target blood pressure, the level of GDF-15 was significantly higher compared with the group of patients whose target level of "office" blood pressure was achieved at the time of inclusion in the study (3286.10±1523.02 and 2326.60±1581.70 ng / ml, p <0.05, respectively). At the same time, plasma levels of P-selectin and Galectin-3 in patients did not differ significantly. After 12 months of hypertension treatment, depending on the achievement of blood pressure control showed that in the group of patients who managed to achieve the target "office" blood pressure, the level of GDF-15 was significantly lower than in the group of patients who did not reach the target level of "office" blood pressure after 12 months of treatment (3129.67±1134.87 and 2543.12±976.54 ng / ml, p <0.05, respectively). Changes of P-selectin, Galectin-3 and hs-CRP were insignificant after 12 months of treatment of hypertension. Baseline plasma levels GDF-15, P-selectin, Galectin-3 and hs-CRP in patients who received or did not receive RAAS blockers had no significant difference. There was a significantly lower baseline level of GDF-15 in the group of patients receiving CCB (2343.42±1280.70 and 3248.29±1178.56 pg / ml, p = 0.05, respectively). Baseline plasma levels of P-selectin, Galectin-3 and hs-CRP in patients who took or did not take CCB did not have a significant difference. According to the meta-analysis of the chances of taking the drugs had a significant effect on the level of GDF-15, while some groups of drugs did not show a significant additional risk of affecting the level of GDF-15 in patients. Conclusion. The dependence of the GDF-15 level on the achievement of the "target" level of blood pressure can be explained by the positive impact on hemodynamics and structural changes in the cardiovascular system due to better control of blood pressure per se. Antihypertensive drugs affect different pathogenetic mechanisms of inflammation in different ways. According to the analysis of the chances, CCB had the greatest impact on reducing the level of GDF-15. None of the classes of antihypertensive drugs had a significant effect on the level of Galectin-3, and there was a tendency to lower levels of hs-CRP in patients taking blockers of RAS and CCB. The level of P-selectin decreased in patients taking β-blockers due to concomitant use of antiplatelets and anticoagulants

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Покровська, Н. К., А. Ф. Файник, and Є. Я. Скляров. "ВПЛИВ КУРІННЯ НА РІВНІ АРГІНАЗИ ТА НІТРИТІВ І НІТРАТІВ У ПАЦІЄНТІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА ОЖИРІННЯМ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (December 1, 2021): 149–52. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i3.12380.

Full text

Abstract:

Артеріальна гіпертензія залишається одним із найпоширеніших захворювань та одним із основних факторів розвитку кардіоваскулярних подій не лише в Україні, а й у світі. Активне та пасивне куріння є одними з головних факторів ризику серцево-судинної захворюваності та смертності, а хронічне куріння асоційовано з підвищеною артеріальною жорсткістю та зниженням еластичності артерій великого та середнього калібру. Мета – з’ясувати вплив куріння на рівень аргінази та нітратів і нітритів (NO2- + NO3-) у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та коморбідним ожирінням. Матеріали та методи. Обстежено 56 пацієнтів віком 42–75 років із артеріальною гіпертензією та надмірною масою тіла чи ожирінням, з них 19 (33,9 %) пацієнтів курили. Пацієнтів було поділено на 2 групи залежно від анамнезу куріння. Було проведено такі обстеження: біохімічний аналіз крові, визначення рівнів аргінази та NO2- +NO3- у плазмі. Результати. Знайдено зворотну кореляцію між індексом куріння та SpO2 (p<0,05), яка була достовірно нижчою у осіб, що курили (p<0,01). У пацієнтів із анамнезом куріння відмічено достовірне підвищення концентрації аргінази (p<0,05), а також зниження рівнів NO2- + NO3- (p<0,05). Знайдено зворотну кореляцію між рівнями NO2- + NO3- та ШКФ (p<0,05) у осіб 2-ї групи, що дає можливість розглядати ці молекули в якості маркерів ураження ниркової паренхіми. Висновки. Рівень аргінази є вищим у пацієнтів з АГ у поєднанні з ожирінням, котрі курять, порівняно із особами без шкідливих звичок, в той час як концентрація NO2- + NO3- є достовірно нижчою. NO2- + NO3- можна розглядати в якості маркерів ураження функції нирок у пацієнтів з коморбідною патологією.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Сябренко, Г. П., І. І. Кириченко, А. С. Шкляр, Г. А. Терещенко, Е. О. Приходько, and А. О. Деміхов. "ПСИХОЛОГІЧНІ ТА МЕТАБОЛІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОСІБ МОЛОДОГО ВІКУ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ І СТУПЕНЯ ТА ДИСГАРМОНІЙНОЮ ЖИРОВОЮ КОМПОНЕНТОЮ МАСИ ТІЛА." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (May 22, 2021): 92–99. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.1.12094.

Full text

Abstract:

Резюме. Профілактика артеріальної гіпертензії (АГ) є менш вартісним і значно безпечнішим процесом, ніж такі інтервенції, як аортокоронарне шунтування і діаліз, необхідність в яких може виникнути при не виявленні та безсимптомному перебігу АГ. Проблема виявлення молодих людей із АГ на ранньому етапі, стратифікація серцево-судинного ризику (ССР), індивідуальний підбір адекватної терапії, а також упровадження профілактичних заходів щодо найпоширеніших факторів ССР, у тому числі з надмірною масою тіла (НМТ), на етапі первинної ланки медичної допомоги потребує подальшого вивчення. Мета дослідження – вивчити клініко-метаболічні особливості осіб молодого віку з АГ І ступеня та НМТ. Матеріали і методи. У дослідженні обстежено 74 пацієнти у віці 18–44 роки з веріфікованим діагнозом АГ І ступеня та НМТ, яких поподілили на дві клінічні групи, залежно від рівня ССР (21 пацієнт із низьким ССР (нССР), та 53 особи з помірним ССР (пССР). Після підписання інформованої згоди пацієнта, на основі аналізу скарг, анамнезу, фізикальних та лабораторних методів обстеження, ультразвукового дослідження та визначення рівня ССР, респондентів поділили на дві групи. При обчисленні ССР за допомогою онлайн-калькулятора розраховували сумарний ССР за рівнем САТ, ЗХ, ЛПВЩ та статусом тютюнокуріння, а також ССР за ІМТ. Оцінку АТ виконували шляхом вимірювання САТ і ДАТ механічним приладом MicrolifeBPAG1-20 (Швейцарія). При вимірюванні антропометричних показників визначали масу тіла (кг), зріст (м). На основі цих параметрів обчислювали індекс маси тіла (ІМТ) і оцінювали ступінь ожиріння. Результати. При клініко-лабораторному обстеженні пацієнтів молодого віку з АГ І ступеня та НМТ, яких поділили на осіб з низьким серцево-судинним (нССР) та помірним серцево-судинним ризиком (пССР), з’ясовано, що: – частота ранніх серцево-судинних захворювань серед батьків хворих, яку достовірно (р<0,001) частіше реєстрували в групі з помірним ССР, ніж серед пацієнтів із низьким ССР (відповідно серед (98,1±1,9) % та (61,9±10,6) % пацієнтів, р<0,001); – підвищення рівня вмісту загального холестерину (ЗХ) у сироватці крові понад 5,0 ммоль/дм3 виявлено серед (96,2±2,6) % пацієнтів з пССР та достовірно (р<0,001) менш часто в групі з нССР – серед (61,9±10,6) % осіб; – зниження рівня вмісту TNFα менше 95,0 пкг/см3 виявлено серед (73,6±6,1) % пацієнтів із помірним ССР та достовірно (р<0,01) менш часто в групі з нССР – серед (28,6±9,9) % осіб, що пояснюється меншою частотою осіб з більш високими показниками ІМТ. Визначено математичну функціональну залежність між вмістом TNFα та ІМТ і обґрунтовано номограму оцінювання TNFα залежно від ІМТ; – виявлено більш високі рівні вмісту лептину серед (81,1±5,4) % пацієнтів із пССР та достовірно (р<0,01) менш часто в групі з нССР – серед (38,1±10,6) % осіб. Визначено математичну функціональну залежність між вмістом лептину сироватки крові та ІМТ і обґрунтовано номограму оцінювання лептину залежно від ІМТ. Висновки. Зростання ССР у хворих на АГ І ступеня та НМТ пов’язане з низкою ФР та метаболічними особливостями пацієнтів. Результати аналізу факторів-кандидатів для оцінювання ССР показали, що з 23 клініко-лабораторних та анамнестичних ознак лише для 7-ми з них властиві достовірні (р<0,05) прогностичні показники стосовно оцінки ССР у молодому віці за наявності АГ І ступеня у поєднанні з НМТ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Bidovanets, L. Y. "ДИНАМІКА ПІСЛЯІНФАРКТНОГО РЕМОДЕЛЮВАННЯ ЛІВОГО ШЛУНОЧКА У ХВОРИХ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА ЦУКРОВИМ ДІАБЕТОМ НА ФОНІ ПРИЙОМУ РАМІПРИЛУ І ЗОФЕНОПРИЛУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (February 12, 2021): 36–42. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i4.11755.

Full text

Abstract:

РЕЗЮМЕ. Сьогодні в Україні понад 500 тис. хворих вмирають від серцево-судинних захворювань, що складає 64 % у загальній структурі смертності. За даними дослідження вітчизняних науковців, загальна захворюваність на інфаркт міокарда в Україні зросте до 2025 року на 24 %. За останні майже 40 років кількість хворих на цукровий діабет у світі зросла в чотири рази. В Україні значна поширеність артеріальної гіпертензії серед населення обумовила збільшення кількості хвороб системи кровообігу протягом 1991–2016 рр. у 3 рази. Мета – оцінити динаміку післяінфарктного ремоделювання серця, застосовуючи метод ехокардіоскопії у хворих на інфаркт міокарда в коморбідності з цукровим діабетом та артеріальною гіпертензією. Матеріал і методи. Нами було обстежено 54 хворих, яким при госпіталізації був встановлений діагноз гострого інфаркту міокарда та які мали супутню патологію – цукровий діабет та артеріальну гіпертензію. Результати. Порівняння груп пацієнтів з інфарктом міокарда та супутньою патологією – цукровим діабетом та артеріальною гіпертензією – показало, що, не залежно від наявності ЦД, обидва досліджуваних препарати не зумовлювали статистично значущих відхилень величини кінцеводіастолічного індексу (КДІ) у групах досліджуваних пацієнтів (р1>0,05; р2>0,05). Порівняння груп пацієнтів, яким призначали різні препарати, показало, що у групі без ЦД після застосування зофеноприлу величина КСІ в пізній термін спостереження виявилася істотно меншою, ніж у групі, в якій застосовували раміприл (на 18,7 %, р1<0,05). За наявності ЦД вплив обох препаратів на величину КСІ був практично однаковим (р1>0,05, р2>0,05). Порівняння груп пацієнтів залежно від застосованих антигіпертензивних препаратів показало, що в пацієнтів без ЦД і раміприл, і зофеноприл зумовлювали практично однаковий рівень УІ в динаміці обстеженя (р1>0,05). Водночас, у пацієнтів з ЦД через 3 міс. за умов застосування зофеноприлу величина УІ ставала статистично вірогідно більшою, ніж за умов застосування раміприлу (на 19,2 %, р2<0,05). Порівняння обох груп спостереження показало, що через 3 міс. величина ФВ була істотно більшою у хворих з ЦД, порівняно з пацієнтами без ЦД (на 13,0 %, р<0,05). Порівняння груп пацієнтів залежно від застосованих антигіпертензивних препаратів показало, що в пацієнтів без ЦД через 3 міс. спостереження зофеноприл зумовлював статистично вірогідно більшу ФВ, порівняно з пацієнтами, які отримували раміприл (на 16,8 %, р1<0,05). Висновки. Проведені нами дослідження виявили диференційний вплив раміприлу та зофеноприлу на продуктивність серця за умов інфаркту міокарда залежно від наявності ЦД. Отримані дані щодо перебудови внутрішньокардіальної гемодинаміки у хворих із супутнім ЦД вказують на вищий ефект від застосування зофеноприлу, тоді як у хворих без супутнього ЦД – раміприлу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Seheda, Y. S., I. Р. Kuvikova, L. V. Моroz, О. I. Shtatko, and О. V. Tertyshna. "ВПЛИВ ЧИННИКІВ СЕРЦЕВО-СУДИННОГО РИЗИКУ НА РІВНІ ТОЛ-ПОДІБНИХ РЕЦЕПТОРІВ 2 ТА ВАСКУЛОЕНДОТЕЛІАЛЬНОГО ФАКТОРА РОСТУ У ХВОРИХ НА РЕВМАТОЇДНИЙ АРТРИТ." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (April 28, 2020): 11–16. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.v.i1.11050.

Full text

Abstract:

Вступ. Серцево-судинна патологія є однією з найбільш частих коморбідностей у пацієнтів з рематоїдним артритом (РА). Активація ангіогенезу в синовіальній оболонці відіграє ключову роль у патогенезі РА. Ця патологія може впливати на перебіг імунозапальних і ангіогенних процесів, у яких беруть участь тол-подібні рецептори 2 (TLR2) та васкулоендотеліальний фактор росту (VЕGF). Мета дослідження – встановити вплив чинників серцево-судинного ризику на рівні тол-подібних рецепторів 2 та васкулоендотеліального фактора росту в сироватці крові хворих на ревматоїдний артрит. Методи дослідження. Обстежено 67 хворих на РА (73,1 % жінок) середнім віком (45,20±8,75) року та 25 практично здорових осіб контрольної групи. Діагноз РА встановлювали за критеріями ACR/EULAR 2010. Рівні TLR2 та VЕGF у сироватці крові визначали імуноферментним методом (Cloud-Clone Corp., США). Дослідження проводили з дотриманням біоетичних норм. Статистичну обробку результатів здійснювали в пакеті STATISTICA 6,0. Результати й обговорення. У хворих на РА рівні TLR2 та VEGF були достовірно більшими (у 2,78 і 2,69 раза, р<0,001), ніж в осіб контрольної групи, у хворих з індексом DAS28-ШОЕ >5,1 – вищими (в 1,3–1,4 раза), ніж у пацієнтів з помірною активністю захворювання (індекс DAS28-ШОЕ 3,2–5,1). Більш значуще зростання рівня TLR2 відмічали в серопозитивних за антитілами до цитрулінованого циклічного пептиду пацієнтів. Підвищення рівнів TLR2 і VEGF у хворих на РА асоціювалось із супутньою артеріальною гіпертензією та ожирінням і не залежало від віку, статі, дисліпідемії, тютюнокуріння. Висновки. У хворих на РА відзначають збільшення рівнів TLR2 та VEGF у сироватці крові порівняно з практично здоровими особами. Зростання рівня TLR2 сильніше асоціюється з високою активністю захворювання і серопозитивністю за антитілами до цитрулінованого циклічного пептиду, тоді як збільшення рівня VEGF ‒ з коморбідною артеріальною гіпертензією та високим індексом маси тіла.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Rekovets, O. L. "Алгоритм обстеження та ведення пацієнта з резистентною артеріальною гіпертензією." HYPERTENSION, no. 5.37 (September 1, 2014): 62–65. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.5.37.2014.82749.

Full text

Abstract:

Резистентна артеріальна гіпертензія — це неможливість досягнення цільового рівня артеріального тиску (АТ) (менше ніж 140 і 90 мм рт.ст.) на фоні модифікації способу життя та прийому трьох та більше антигіпертензивних препаратів різних класів в адекватних дозах, одним із яких обов’язково є діуретик (у схемі не обов’язково має бути антагоніст мінералокортикоїдних рецепторів).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Biskupska, N. B., I. P. Savchenko, and R. Y. Vybyrana. "ОСОБЛИВОСТІ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ У ЖІНОК З МЕТАБОЛІЧНИМ СИНДРОМОМ У ПОСТМЕНОПАУЗАЛЬНОМУ ПЕРІОДІ." Актуальні питання педіатрії, акушерства та гінекології, no. 2 (March 5, 2020): 25–31. http://dx.doi.org/10.11603/24116-4944.2019.2.10925.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – вивчення добового профілю артеріального тиску (АТ) та виявлення його взаємозвʼязків із компонентами метаболічного синдрому (МС) у пацієнток в постменопаузальному періоді. Матеріали та методи. Обстежено 60 жінок у період постменопаузи. Всіх обстежуваних цієї когорти розподілено на дві групи – з наявністю МС та без нього. У дослідження включено також 30 пацієнток фертильного віку без ознак менопаузи. Проводили визначення антропометричних даних, добове моніторування АТ (ДМАТ) за допомогою кардіомонітора «Кардіотехніка-4000 АД», біохімічного аналізу крові з вивченням ліпідограми та рівня глюкози. Результати дослідження та їх обговорення. Аналіз отриманих даних показав, що у пацієнток у постменопаузальному періоді існує взаємозв’язок показників ДМАТ з андроїдним типом перерозподілу жирової тканини, гіпертригліцеридемією та гіперглікемією, що спричиняє негативний вплив на показники АТ і прогноз артеріальної гіпертензії в контексті розвитку ймовірних ускладнень та приєднання ішемічної хвороби серця. Висновок. У пацієнток у постменопаузальному періоді з МС при ДМАТ реєструються вищі денні, нічні та середньодобові показники як САТ, так і ДАТ, порівняно з хворими без МС; у них виявлено вищі показники навантаження тиском для САТ і ДАТ. У фертильному віці для жінок характерний сприятливіший перебіг артеріальної гіпертензії (АГ).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Haiduk, T. A., L. R. Shostakovych-Koretska, and O. I. Haiduk. "ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ГІПЕРТРОФІЇ МІОКАРДА ЛІВОГО ШЛУНОЧКА ТА ДИСЛІПІДЕМІЇ У ДІТЕЙ ТА ПІДЛІТКІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (September 29, 2020): 61–65. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i3.11584.

Full text

Abstract:

Гіпертрофія лівого шлуночка (ГЛШ) є важливим клінічним станом, що істотно впливає на розвиток серйозних кардіоваскулярних подій і модифікується як гемодинамічними, так і негемодинамічними чинниками. Проведені епідеміологічні дослідження переконливо довели наявність зв’язку між порушеннями ліпідного обміну і розвитком серцево-судинних захворювань. У зв’язку з цим раннє виявлення ГЛШ у дітей та підлітків і визначення чинників, що впливають на її розвиток, є важливим для профілактики серцево-судинних захворювань у дорослому віці. Мета – визначити взаємозв’язок між змінами в ліпідному профілі сироватки крові у дітей та підлітків з артеріальною гіпертензією (АГ) та ГЛШ. Матеріал і методи. Обстежено 118 підлітків з різними формами АГ – стабільною, лабільною формами і прегіпертензією у віці 12–17 років, госпіталізованих у дитяче міське кардіопульмонологічне відділення в зв’язку з підвищенням артеріального тиску при його разовому вимірюванні на амбулаторному етапі. Результати. Встановлено високу частоту гіпертрофії міокарда лівого шлуночка у дітей і підлітків з артеріальною гіпертензією (33,9 %). Виділено дві групи підлітків з АГ із урахуванням наявності або відсутності ГЛШ. Виявлено взаємозв’язок між наявністю дисліпідемії і гіпертрофією міокарда лівого шлуночка. Висновки. Наявність дисліпідемії у дітей з АГ збільшує ризик розвитку ГЛШ в 2–4 рази, причому найбільший вплив має підвищення рівнів тригліцеридів і ліпопротеїдів дуже низької щільності, зниження рівня холестерину високої щільності в сироватці крові. У дітей та підлітків з АГ та прегіпертензією необхідно визначати ліпідний профіль сироватки крові.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Yushko, K. O. "Рівні апеліну-12 крові у хворих на гіпертонічну хворобу з цукровим діабетом 2-го типу та без такого до та після комбінованого лікування." HYPERTENSION, no. 3.35 (May 1, 2014): 59–63. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.3.35.2014.82725.

Full text

Abstract:

Обстежені 40 хворих на гіпертонічну хворобу, із яких 19 пацієнтів мали супутній цукровий діабет 2-го типу, до і після 12-тижневої терапії олмесартаном і лерканідипіном на фоні прийому аторвастатину. Хворі з цукровим діабетом 2-го типу додатково отримували метформін. Контрольну групу становили 10 практично здорових осіб. Обстеження включало: загальноклінічні методи, визначення в крові рівнів ліпідів, глюкози натще, інсуліну з розрахунком індексу інсулінорезистентності, вивчення структурно-функціональних параметрів серця. Рівні апеліну-12 визначали імуноферментним методом. Установлено, що у хворих на гіпертонічну хворобу з цукровим діабетом 2-го типу рівні апеліну-12 крові нижчі, ніж у групі практично здорових осіб. Серед хворих на гіпертонічну хворобу без цукрового діабету 2-го типу рівні апеліну-12 крові залежать від показника діастолічного артеріального тиску, параметрів ліпідного обміну, розміру лівого передсердя, діаметра аорти. При наявності цукрового діабету 2-го типу апелін-12 крові корелює з рівнем діастолічного артеріального тиску, тривалістю гіпертензії, показником коефіцієнта атерогенності й розміром лівого передсердя. У групі хворих із супутнім цукровим діабетом 2-го типу відзначалося достовірне підвищення рівнів апеліну-12 після терапії порівняно з його базальними рівнями. Отримані дані підтверджують участь ендогенного пептиду апеліну-12 в процесах регуляції артеріального тиску, атерогенезу й патологічного ремоделювання серця у хворих на гіпертонічну хворобу як із цукровим діабетом 2-го типу, так і без нього.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Levytska, L. V. "КОНСТЕЛЯЦІЯ БІОХІМІЧНИХ ТА ФІЗИЧНИХ МАРКЕРІВ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ ХВОРИХ НА ІНФАРКТ МІОКАРДА З РІВНЯМИ СИСТОЛІЧНОГО І ДІАСТОЛІЧНОГО АРТЕРІАЛЬНОГО ТИСКУ ТА МОЖЛИВІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ У ПРОЦЕСІ РЕАБІЛІТАЦІЇ." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (April 16, 2019): 92–102. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.10013.

Full text

Abstract:

Вступ. Надання повноцінної медичної допомоги хворим на інфаркт міокарда (ІМ) з коморбідною патологією (КП) на фоні артеріальної гіпертензії залишається складною медичною проблемою, якої на сьогодні не вирішено. Мета дослідження – вивчити особливості клінічного перебігу інфаркту міокарда з коморбідною патологією залежно від рівнів систолічного та діастолічного артеріального тиску, виявити ранні маркерні й лімітуючі параметри функціональних показників організму та стратифікаційні ризики для контролю за ефективністю реабілітаційного процесу в цієї категорії пацієнтів. Методи дослідження. Обстежено 371 хворого на інфаркт міокарда віком (66,2±10,4) року. В 93,8 % обстежених було виявлено супутню патологію. Вивчено основні функціональні показники стану організму хворого на ІМ з КП та їх зв’язок із систолічним (САТ) і діастолічним артеріальним тиском (ДАТ), а також з показниками толерантності до фізичного навантаження. Результати й обговорення. Було встановлено пряму кореляцію між рівнями САТ у гострий період ІМ та тривалістю анамнезу артеріальної гіпертензії (r=0,130; P=0,040), товщиною задньої стінки лівого шлуночка (r=0,189; P<0,001), фракцією викиду лівого шлуночка (r=0,275; P<0,0001) і розміром аорти (r=0,228; P<0,0001). Існував також достовірий прямий зв’язок між рівнями ДАТ і товщиною задньої стінки лівого шлуночка (r=0,130; P=0,022), розміром аорти (r=0,172; P=0,002), розміром лівого передсердя (r=0,188; P=0,001), фракцією викиду лівого шлуночка (r=0,210; P<0,001), а також рівнями креатиніну крові (r=0,119; P=0,023). Виявлений достовірний обернений зв’язок між рівнями САТ/ДАТ і пароксизмом фібриляції передсердь, кардіогенним шоком, набряком легень та аневризмою лівого шлуночка може свідчити про виснаження гемодинамічних резервів, знижених внаслідок гострого ішемічного ушкодження міокарда. Висновки. Показники САТ/ДАТ у гострий період ІМ є ранніми прогностичними маркерами біохімічних, морфологічних та гемодинамічних змін у хворих на ІМ з КП, адекватно відображають загальний функціональний стан пацієнта і серцево-судинні ризики, тому їх необхідно моніторувати в процесі реабілітації. Рівень креатиніну в таких пацієнтів має достовірний прямий зв’язок з показниками ДАТ у гострий період ІМ та морфологічними змінами серцевого м’яза, тому його можна успішно використовувати як маркер системного гемодинамічного контролю на етапах кардіореабілітації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Серединська, Н. М., В. С. Хоменко, О. М. Марченко, К. С. Марченко-Толста, and Л. М. Киричок. "Моделювання артеріальної гіпертензії шляхом тривалого сольового навантаження. Моніторинг функціонування серцево-судинної системи та динаміки інтегральних показників життєдіяльності в щурів (частина II)." Pharmacology and Drug Toxicology 13, no. 3 (October 22, 2019): 203–13. http://dx.doi.org/10.33250/10.33250/vol13iss3pp203-213.

Full text

Abstract:

Запропоновано нову модель артеріальної гіпертензії (АГ), індуковану тривалим сольовим навантаженням. Розробка такої моделі базується на ролі натрію хлориду у функціонуванні життєво важливих органів і систем, у генезі АГ та її судинних порушень. Недостатня вивченість механізмів розвитку сольової АГ, фазності та тривалості патологічного стану за умов продовження сольового навантаження на тривалий час (до декількох місяців), особливостей дії різних лікарських засобів на тлі підвищеного споживання солі, стану серцево-судинної системи та інтегральних показників життєдіяльності зумовили мету дослідження. Мета дослідження – вивчити стан серцево-судинної системи та динаміку інтегральних показників життєдіяльності в білих щурів за формування АГ шляхом тривалого сольового навантаження. Формування нової моделі АГ забезпечувалося сольовим навантаженням щурів упродовж 81 доби за умов заміни води на 1 % розчин натрію хлориду з вільним доступом тварин до пиття. За проведення динамічних досліджень встановлено, що модель АГ характеризується суттєвим підвищенням артеріального тиску на 10–18 % у самиць і на 14–36 % у самців, про що свідчать зміни зазначеного показника в різні терміни від початку до 81 доби сольового навантаження. Значне зростання артеріального тиску спостерігалося в 54,5–66,6 % тварин упродовж 60 діб від початку сольового навантаження, водночас кількість тварин з підвищеним артеріальним тиском знижувалася до 23,6 % через 81 добу від початку сольового навантаження. Продовження сольового навантаження понад 21 добу характеризувалося розвитком брадикардії. Збільшення терміну сольового навантаження в щурів не призводило до суттєвої зміни інтегральних показників життєдіяльності різних органів і систем, патологічної зміни маси тіла тварин і коефіцієнтів маси внутрішніх органів, у тому числі тимуса. За формування АГ на 18–30 % знижувалася больова чутливість у щурів і спостерігався набряк кінцівок (суглобів і м’яких тканин стоп), що зростав з тривалістю сольового навантаження й перевищував значення в інтактних тварин понад 21 % через 81 добу від початку формування моделі АГ. Запропонована модель АГ відрізняється простотою формування, економічністю, досягненням відповідного ефекту в значної кількості щурів різної статі, можливістю відбору тварин з підвищеним артеріальним тиском на будь-якому етапі формування патологічного процесу, можливістю їхнього утримання за звичайних лабораторних умов, відсутністю загибелі тварин. Формування моделі АГ шляхом тривалого сольового навантаження не потребує спеціальної підготовки фахівців. Модель АГ за тривалого сольового навантаження пропонується для дослідження специфічної фармакологічної ефективності (гіпотензивної дії) і безпечності новосинтезованих сполук і відомих ліків за умов їхнього тривалого застосування.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Серединська, Н. М., В. С. Хоменко, О. М. Марченко, К. С. Марченко-Толста, and Л. М. Киричок. "Моделювання артеріальної гіпертензії шляхом тривалого сольового навантаження. Моніторинг функціонування серцево-судинної системи та динаміки інтегральних показників життєдіяльності в щурів (частина II)." Фармакологія та лікарська токсикологія 13, no. 3 (October 22, 2019): 203–13. http://dx.doi.org/10.33250/13.03.203.

Full text

Abstract:

Запропоновано нову модель артеріальної гіпертензії (АГ), індуковану тривалим сольовим навантаженням. Розробка такої моделі базується на ролі натрію хлориду у функціонуванні життєво важливих органів і систем, у генезі АГ та її судинних порушень. Недостатня вивченість механізмів розвитку сольової АГ, фазності та тривалості патологічного стану за умов продовження сольового навантаження на тривалий час (до декількох місяців), особливостей дії різних лікарських засобів на тлі підвищеного споживання солі, стану серцево-судинної системи та інтегральних показників життєдіяльності зумовили мету дослідження. Мета дослідження – вивчити стан серцево-судинної системи та динаміку інтегральних показників життєдіяльності в білих щурів за формування АГ шляхом тривалого сольового навантаження. Формування нової моделі АГ забезпечувалося сольовим навантаженням щурів упродовж 81 доби за умов заміни води на 1 % розчин натрію хлориду з вільним доступом тварин до пиття. За проведення динамічних досліджень встановлено, що модель АГ характеризується суттєвим підвищенням артеріального тиску на 10–18 % у самиць і на 14–36 % у самців, про що свідчать зміни зазначеного показника в різні терміни від початку до 81 доби сольового навантаження. Значне зростання артеріального тиску спостерігалося в 54,5–66,6 % тварин упродовж 60 діб від початку сольового навантаження, водночас кількість тварин з підвищеним артеріальним тиском знижувалася до 23,6 % через 81 добу від початку сольового навантаження. Продовження сольового навантаження понад 21 добу характеризувалося розвитком брадикардії. Збільшення терміну сольового навантаження в щурів не призводило до суттєвої зміни інтегральних показників життєдіяльності різних органів і систем, патологічної зміни маси тіла тварин і коефіцієнтів маси внутрішніх органів, у тому числі тимуса. За формування АГ на 18–30 % знижувалася больова чутливість у щурів і спостерігався набряк кінцівок (суглобів і м’яких тканин стоп), що зростав з тривалістю сольового навантаження й перевищував значення в інтактних тварин понад 21 % через 81 добу від початку формування моделі АГ. Запропонована модель АГ відрізняється простотою формування, економічністю, досягненням відповідного ефекту в значної кількості щурів різної статі, можливістю відбору тварин з підвищеним артеріальним тиском на будь-якому етапі формування патологічного процесу, можливістю їхнього утримання за звичайних лабораторних умов, відсутністю загибелі тварин. Формування моделі АГ шляхом тривалого сольового навантаження не потребує спеціальної підготовки фахівців. Модель АГ за тривалого сольового навантаження пропонується для дослідження специфічної фармакологічної ефективності (гіпотензивної дії) і безпечності новосинтезованих сполук і відомих ліків за умов їхнього тривалого застосування.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Sheiko, N. I., and K. B. Kivezhdi. "СУЧАСНІ УЯВЛЕННЯ ПРО ВПЛИВ ЙОГИ НА ОРГАНІЗМ ЛЮДИНИ." Вісник соціальної гігієни та організації охорони здоров'я України, no. 2 (October 18, 2019): 100–106. http://dx.doi.org/10.11603/1681-2786.2019.2.10490.

Full text

Abstract:

Мета: провести огляд наукової літератури, присвяченої впливу йоги на організм людини як у стані здоров’я, так і у пацієнтів з хронічними хворобами. Матеріали і методи. Проведено огляд літератури з обраної теми в наукометричних базах даних Web of Science, PubMed, Google Scholar. Результати. Серцево-судинні захворювання є основною причиною захворюваності та смертності в країнах, що розвиваються. Фізичні вправи та йога сприяють зменшенню рівня серцево-судинних захворювань і можливих ускладнень, що виникають через них. Доведено, що йога сприяє фізичному і психічному здоров’ю шляхом виконання пози («асан»), регульованого дихання («пранаяма») і медитації («дх’яна»). Численні дослідження показали, що йога має швидкий регулюючий вплив на нервову систему та стрес. Також доведено, що коротка релаксаційна підготовка на основі йоги нормалізує функцію автономної нервової системи шляхом нормалізації як симпатичних, так і парасимпатичних впливів до більш фізіологічного середнього діапазону контрольних значень. Відповідно до літературних даних, під впливом курсів йоги відбувалась нормалізація або зниження артеріального тиску, рівня глюкози в крові, зникала тривожність, покращувався психоемоційний стан онкохворих та вагітних, оптимізувались показники роботи шлунково-кишкового тракту та опорно-рухової системи. Висновки. Згідно з проведеним оглядом літератури, йога має значний позитивний вплив на різні системи органів людини та може використовуватись як допоміжна ланка лікування більшості основних захворювань, зокрема артеріальної гіпертензії. У зв’язку з позитивним впливом йоги на психоемоційний стан людини, її можна рекомендувати з метою профілактики виникнення хронічних стресзалежних станів, починаючи з дитячого віку.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Дзьордзьо, Ю. Р., and С. М. Андрейчин. "ЗВ’ЯЗУВАЛЬНА ФУНКЦІЯ СИРОВАТКОВОГО АЛЬБУМІНУ ПРИ ГІПЕРТОНІЧНІЙ ХВОРОБІ, НЕАЛКОГОЛЬНОМУ СТЕАТОГЕПАТИТІ ТА ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ 2 ТИПУ." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (February 23, 2022): 39–44. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i4.12732.

Full text

Abstract:

Вступ. В останні роки зріс інтерес до досліджень зв’язувальної функції сироваткового альбуміну (ЗФСА) при різних патологічних станах. Однак її зміни при хронічних захворюваннях залишаються маловивченими. З огляду на існуючі докази впливу порушень транспортної функції сироваткового альбуміну на ефективність медикаментозного лікування, важливим є вивчення взаємозв’язків порушень ЗФСА з різними патологічними процесами, що супроводжуються тривалим медикаментозним лікуванням. Поміж таких захворювань інтерес викликають гіпертонічна хвороба (ГХ) та різноманітні пов’язані з нею коморбідні стани. Мета дослідження – оцінити взаємозв’язки змін ЗФСА та показників функціонального стану печінки при ГХ у поєднанні із супутнім неалкогольним стеатогепатитом (НАСГ) і цукровим діабетом (ЦД) 2 типу та запропонувати медикаментозну корекцію виявлених змін. Методи дослідження. Обстежено 3 групи пацієнтів із ГХ ІІ стадії з 2–3 ступенями артеріальної гіпертензії. До 1-ї групи ввійшли 28 осіб без супутніх захворювань, до 2-ї – 48 пацієнтів із супутнім НАСГ, до 3-ї – 47 осіб із НАСГ та ЦД 2 типу. В свою чергу, 2-гу і 3-тю групи поділили на 2 підгрупи (А та Б). Хворі підгрупи А отримували базову терапію ГХ і додатково препарат “Антраль” по 1 таблетці 3 рази на добу протягом 60 днів, підгрупи Б – лише базову терапію ГХ. Усі хворі пройшли стандартне клінічне обстеження, а також у них досліджували ЗФСА та показники печінки: активність аланінамінотрансферази (АлАТ), аспартатамінотрансферази (АсАТ), гамма-глутамілтранспептидази (ГГТ), лужної фосфатази (ЛФ), показник тимолової проби (ТП) і вміст загального білірубіну в сироватці крові. Групу порівняння становили 25 практично здорових осіб. Результати й обговорення. У сироватці крові пацієнтів 1-ї групи підвищились активність ГГТ, ЛФ, показники ТП і загального білірубіну, а також спостерігали позитивний кореляційний зв’язок середньої сили ЗФСА із загальним білірубіном. У 2-й групі мали місце зниження ЗФСА і зростання всіх досліджуваних показників, окрім того, відзначили негативні кореляції середньої сили її з АсАТ та ЛФ. У 3-й групі відмітили ще більш суттєве зниження ЗФСА і показників функції печінки, а також негативні кореляційні зв’язки середньої сили ЗФСА з АлАТ і ТП та сильний зв’язок із ЛФ. У хворих обох підгруп, яких лікували антралем, порівняно з підгрупами без використання гепатопротектора, зросла ЗФСА та зменшились рівні підвищених досліджуваних біохімічних показників і збільшилася сила кореляційних зв’язків ЗФСА з усіма показниками. Це може бути пов’язано з позитивним впливом антралю на функціональний стан печінки. Висновок. Застосування антралю у пацієнтів із ГХ у поєднанні з НАСГ та з НАСГ і ЦД 2 типу призводить до покращення показника ЗФСА та функціонального стану печінки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Заремба, Є. Х., О. В. Заремба-Федчишин, and М. І. Прокоса. "ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ МЕТАБОЛІЧНОЇ ТЕРАПІЇ В РОЗВИТКУ АДГЕЗИВНОЇ ДИСФУНКЦІЇ ЕНДОТЕЛІЮ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (July 28, 2021): 77–82. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i2.11822.

Full text

Abstract:

Ендотеліальна дисфункція вважається предиктором високого ризику серцево-судинних захворювань. Додаткове застосування метаболічної терапії у комплексному лікуванні хворих на артеріальну гіпертензію впливає на стабілізацію ендотеліальної дисфункції, що дозволяє запобігти виникненню та прогресуванню ускладнень. Мета – оцінити ефективність впливу метаболічної терапії на зміну показників адгезивної дисфункції ендотелію у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ). Матеріал і методи. Наведені результати концентрації молекул адгезії судинного ендотелію (s-VCAM), молекул міжклітинної адгезії I типу (s-ICAM-1), а також рівня ендотеліну-1 у сироватці хворих на АГ ІІ стадії 2–3 ступенів. Обстежено 65 хворих (32 чоловіки та 33 жінки). Середній вік пацієнтів становив (45,2±10,5) років. Хворим на артеріальну гіпертензію застосовували базисну комбіновану антигіпертензивну терапію раміприл/амлодипін в індивідуально підібраних дозах, у поєднанні з метаболічною терапією кверцетином. Результати. Застосування метаболічної терапії у хворих на артеріальну гіпертензію сприяє зниженню концентрації розчинних форм адгезивних молекул ендотелію судинної стінки (s-ICAM-1, s-VCAM), рівня ендотеліну-1, дозволяє зменшити прояви ендотеліальної дисфункції та зменшити розвиток та прогресування ускладнень у хворих на АГ. Висновки. Порушення ендотелійзалежної вазодилатації у хворих на артеріальну гіпертензію асоціюється з достовірним збільшенням кількості розчинних молекул адгезії: s-VCAM та ICAM-1 у сироватці крові, а також зі збільшенням концентрацї ендотеліну-1. Застосування кверцетину (корвітину, квертину) в комплексній терапії з використанням комбінованого антигіпертензиного лікарського засобу раміприл/амлодипін впливає на стабілізацію ендотеліальної дисфункції, що дозволяє запобігти виникненню та прогресуванню ускладнень у хворих на артеріальну гіпертензію.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Kuts, T. V., G. Z. Moroz, and І. М. Tkachuk. "Огляд сучасних аспектів профілактики серцево-судинних захворювань у військовослужбовців Збройних Сил України." Ukrainian Journal of Military Medicine 2, no. 1 (April 19, 2021): 61–74. http://dx.doi.org/10.46847/ujmm.2021.1(2)-061.

Full text

Abstract:

Мета дослідження: провести аналіз та узагальнення даних літературних джерел щодо сучасного стану профілактики серцево-судинних захворювань у військовослужбовців Збройних Сил України. Матеріали та методи. Аналітична база даних сформована з 80 наукових праць, в тому числі нормативно-правових документів і статистично-довідкових матеріалів (з них 4 – англомовних). Огляд літератури здійснено з використанням системного підходу та системного аналізу, бібліосемантичного методу. Результати. Огляд літератури показав позитивні тенденції в системі профілактики серцево-судинних захворювань у військовослужбовців Збройних Сил України, а саме: розроблена та запроваджена функціонально-організаційна модель профілактики серцево-судинних захворювань у військовослужбовців на рівні первинної медичної допомоги; розроблене навчально-методичне забезпечення щодо удосконалення підготовки військових лікарів загальної практики-сімейної медицини та молодших спеціалістів з медичною освітою з питань профілактики серцево-судинних захворювань; запроваджено методичне забезпечення підвищення поінформованості військовослужбовців з питань здорового способу життя; створено на базі Клініки амбулаторної допомоги Національного військово-медичного клінічного центру «ГВКГ» «Школи здоров’я для хворих на артеріальну гіпертензію військовослужбовців з коморбідними тривожними і депресивними розладами» та запроваджено комплексний підхіду до організації лікування та реабілітації військовослужбовців-учасників бойових дій з артеріальною гіпертензією. Проте існує низка проблемних питань, які потребують вирішення: необхідно створити галузевий клінічний протокол щодо профілактики серцево-судинних захворювань у військовослужбовців; не регламентовано проведення виявлення факторів ризику серцево-судинних захворювань призовникам на рівні військових комісаріатів; не визначено роль і місце цивільних закладів охорони здоров’я та закладів освіти, громадських і волонтерських організацій в реалізації профілактики серцево-судинних захворювань в період до призову в лави Збройних сил України. Висновки. Узагальнення сучасних наукових даних показало, що існуюча система профілактики серцево-судинних захворювань у військовослужбовців потребує удосконалення відповідно до стандартів НАТО, де найважливіше місце займають превентивні заходи.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Molodtsov, V. Ye, O. I. Fediv, and G. Ya Stupnytska. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ЗАСТОСУВАННЯ АТОРВАСТАТИНУ ПРИ ПОЄДНАННІ АЛКОГОЛЬНОЇ ХВОРОБИ ПЕЧІНКИ ТА АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 2 (August 18, 2020): 126–32. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i2.11188.

Full text

Abstract:

Останнім часом зросла кількість повідомлень щодо перспективності використання статинів при захворюваннях печінки. Завдяки низькій токсичності та високому рівню безпеки в клінічній практиці найчастіше використовується аторвастатин, у зв’язку з чим доцільним є дослідження результатів його застосування у хворих на алкогольну хворобу печінки (АХП) за її поєднання з артеріальною гіпертензією (АГ). Мета – вивчити ефективність застосування аторвастатину у комплексній терапії АХП, поєднаної із АГ, шляхом визначення у крові показників функціонального стану ендотелію, системного запалення, оксидативного стресу, ліпідного та вуглеводного обмінів. Матеріал і методи. В дослідженні взяли участь 62 хворих на алкогольну хворобу печінки. Усіх обстежених було поділено на дві групи. До першої (контрольної) групи увійшли 11 хворих на хронічний алкогольний гепатит (ХАГ) та 20 хворих на алкогольний цироз печінки (АЦП), яким проводилося загальноприйняте лікування. Другу (основну групу) склали 11 пацієнтів із ХАГ та 20 пацієнтів з АЦП, які на фоні традиційного лікування отримували аторвастатин (по 20 мг 1 раз на добу впродовж 3 місяців). Визначали вміст у сироватці крові стабільних метаболітів монооксиду нітрогену (нітритів/нітратів), ендотеліну-1, молекул міжклітинної адгезії-1 (ICAM-1), С-реактивного білка, фактора некрозу пухлин-a, трансформувального фактора росту-b1, інтерлейкіну-10, 8-ізопростану та церулоплазміну. Досліджували також ліпідний спектр крові та деякі показники вуглеводного обміну. Результати. У хворих на ХАГ та АЦП, поєднані з АГ, під впливом аторвастатину спостерігалося зниження рівня в сироватці крові ендотеліну-1, нітратів/нітритів, ICAM-1, С-реактивного білка, фактора некрозу пухлин-a, інтерлейкіну-10, трансформувального фактора росту-b1, 8-ізопростану, церулоплазміну, загального холестеролу, холестеролу ліпопротеїдів низької щільності, тригліцеролів за одночасного зростання вмісту холестеролу ліпопротеїдів високої щільності. Висновок. Застосування аторвастатину у комплексному лікуванні хворих на алкогольну хворобу печінки (хронічний алкогольний гепатит та алкогольний цироз печінки), поєднану з артеріальною гіпертензією, приводить до покращання функціонального стану ендотелію, зниження інтенсивності системного запалення та оксидативного стресу на тлі зменшення проявів дисліпопротеїнемії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Zuiev, K. O. "Особливості розподілу жирової тканини у хворих на цукровий діабет 2-го типу з ожирінням та артеріальною гіпертензією з супутньою дисліпідемією." INTERNATIONAL JOURNAL OF ENDOCRINOLOGY (Ukraine), no. 7.63 (December 16, 2014): 112–17. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0721.7.63.2014.77208.

Full text

Abstract:

Розвиток атерогенної дисліпідемії у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу й артеріальну гіпертензію є важливим фактором ризику серцево-судинних захворювань і часто асоціюється з ожирінням. Мета. Вивчити зв’язок між надлишковим відкладенням жиру в різних компартментах тіла зі змінами рівня ліпідів крові. Матеріали і методи. Обстежені 53 пацієнти (25 чоловіків) віком 55,90 ± 2,15 року з ЦД 2-го типу, гіпертонічною хворобою І–ІІ стадії 2-го ступеня й ожирінням І–ІІІ ступеня (45 ≥ ІМТ ≥ 30 кг/м2). Всім хворим визначався рівень ліпідів плазми крові і проводилося дослідження структури тіла за допомогою рент-генівської двофотонної абсорбціометрії з визначенням загальної маси жирової тканини (МЖТз), вмісту жиру в абдомінальній (МЖТа) і глютеофеморальній (МЖТг) ділянках. Був проведений регресійний аналіз взаємозв’язку показників ліпідного спектра й маси жирової тканини з урахуванням її розподілу. Результати. Рівень загального холестерину був статистично значимо асоційований із масою жирової тканини в абдомінальній ділянці (r = 0,27; p = 0,04). Рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ) був позитивно асоційований з МЖТз (r = 0,34; p = 0,01). При цьому основний внесок у цю асоціацію робив абдомінальний компартмент, бо залежність ХС ЛПНЩ від МЖТа (r = 0,38) була статистично значущою (p = 0,01). Рівень тригліцеридів був позитивно асоційований із МЖТз (r = 0,49; p = 0,001), а також з МЖТа (r = 0,39; p = 0,01) і МЖТг (r = 0,32; p = 0,02). Рівень холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПВЩ) був негативно асоційований із МЖТз (r = — 0,36; p = 0,01). Висновки. У хворих із ЦД 2-го типу з ожирінням і артеріальною гіпертензією розвиток атерогенної дисліпідемії з підвищенням рівня загального холестерину, тригліцеридів і ХС ЛПНЩ, а також зі зниженням рівня ХС ЛПВЩ пов’язаний із підвищенням загальної кількості жирової тканини, а також із надлишковим відкладенням жиру в абдомінальній ділянці.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Matyukha, L. F., and O. Yu Goncharuk. "МОРФОМЕТРИЧНІ ТА АНТРОПОМЕТРИЧНІ ОБСТЕЖЕННЯ ПРИ ВЕДЕННІ ПАЦІЄНТІВ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА ОЖИРІННЯМ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (May 6, 2020): 128–35. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2020.v.i1.11080.

Full text

Abstract:

У статті висвітлено результати антропометричного та морфометричного огляду методом біоелектричного імпеданс-аналізу пацієнтів з артеріальною гіпертензією та ожирінням / надмірною вагою. Мета – дослідити та проаналізувати антропометричні та морфометричні показники у пацієнтів з артеріальною гіпертанзією і ожирінням/зайвою вагою та порівняти показники морфометрії з антропометричними та біохімічними показниками у пацієнтів досліджуваних груп. Матеріал і методи. Обстежено 64 пацієнти з артеріальною гіпертензією та ожирінням і 21 здорова особа. Пацієнти з ІМТ 25 кг/м² і вище та гіпертензією увійшли до основної групи, особи з ІМТ 18–24,9 кг/м² без гіпертензії увійшли до контрольної групи. Всі пацієнти пройшли клінічне, антропометричне, морфометричне та лабораторне обстеження, яке включало в себе вимірювання АТ, визначення зросту, маси тіла, об’єму талії, шиї, кистей та стегон, визначення рівня глюкози натще, загального холестерину, ЛПВЩ, ЛПНЩ, ЛПДНЩ, визначення коефіцієнта атерогенності та відсоткової частки жиру в організмі, виміряного методом біоімпедансметрії (БІМ). БIМ проводили аналізатором композиції тіла OMRON Body Composition Monitor BF212, (Japan), 2012 р. Статистичну обробку даних проводили за допомогою SPSS Statistics ver. 23.0.0. Результати. Виявлені кореляційні зв’язки між антропометричними, морфометричними та лабораторними показниками, зокрема, % ЖМТ, ІМТ і САТ та ДАТ, а також ЛПВЩ, тригліцеридами в основній групі незалежно від віку і кореляції між ІМТ та віком у групі здорових осіб. Висновки. Відсоток ЖМ позитивно корелює з вагою тіла (r=0,68, p=0,001), з ІМТ (r=0,78) та окружністю талії (r=0,73, p=0,001), стегон (r=0,82, p=0,001), САТ (r=0,45) та ДАТ (r=0,48) (p<0,05). У групі здорових осіб виявлено сильну пряму кореляцію ІМТ з віком r=0,96, р=0,03, отже, можемо припустити, що антропометричні, морфометричні показники мають більшу вагу, ніж віковий фактор, у осіб, які мають ожиріння на фоні АГ, а у групі без АГ та ожиріння основним фактором ризику є вік. Включення морфометричних вимірювань у повсякденну клінічну практику є безпечним, неінвазивним, точним і достовірним методом діагностики ожиріння/зайвої ваги та визначення ризику.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Rekovets, O. L., and Yu M. Sirenko. "Вплив небівололу на пацієнтів з артеріальною гіпертензією та його метаболічні ефекти." HYPERTENSION, no. 6.38 (November 1, 2014): 9–12. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.6.38.2014.82782.

Full text

Abstract:

Артеріальна гіпертензія (АГ) — одна з основних причин первинного звернення до терапевта. В Україні близько 30 % населення страждає від АГ. У США близько 65 мільйонів людей мають АГ, у переважній більшості це вікова категорія 18–39 років, що може бути пов’язано з високою частотою ожиріння серед населення. За рекомендаціями JNC-7, Українського товариства кардіологів, цільовій рівень артеріального тиску (АТ) для пацієнтів з АГ ≤ 140/90 мм рт.ст. Із метою зниження серцево-судинного ризику для досягнення цільового рівня АТ у більшості пацієнтів необхідне застосування двох препаратів. Пацієнти із серцевою недостатністю, перенесеним інфарктом міокарда, високим серцево-судинним ризиком та цукровим діабетом (ЦД) потребують більш агресивної терапії трьома препаратами. Пацієнти з АГ та ЦД мають значно більший ризик кардіоваскулярних ускладнень, таких як гостре порушення мозкового кровообігу, хронічна хвороба нирок.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Pylypchuk, V. I. "Результати хірургічного лікування об’ємних новоутворень наднирників." Klinicheskaia khirurgiia 85, no. 8 (August 30, 2018): 68–71. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2018.08.68.

Full text

Abstract:

Мета. Вивчити результати лапароскопічної адреналектомії (ЛАЕ), виконаної з приводу об’ємних новоутворень наднирників (ОНН), з метою покращення діагностики та хірургічного лікування таких хворих. Матеріали і методи. Проаналізовано результати ЛАЕ, виконаної 59 хворим у відділенні загальної хірургії Івано-Франківської обласної клінічної лікарні за період з 2013 по 2018 р. Чоловіків було 17 (28,8%), жінок - 42 (71,2%). Вік хворих коливався від 21 до 64 років, середній вік становив (47,4 ± 8,6) року. У 22 (37,7%) хворих новоутворення локалізувались у правому наднирнику, у 37 (62,3%) – у лівому. Для діагностики патологічних змін у наднирниках використовували лабораторні дослідження рівнів гормонів наднирників, ультразвукове дослідження (УЗД), комп’ютерну томографію (КТ), патогістологічне дослідження операційного матеріалу. Результати. Синдром артеріальної гіпертензії мали 45 (76,3%) хворих. Хірургічне лікування проведено за такими показаннями: синдром Кушинга, зумовлений доброякісною кортизол-продукуючою аденомою наднирника - 12 (20,3%) хворих, хвороба Кушинга, лікування якої іншими методами не мало ефективності - 6 (10,2%), синдром Конна - 12 (20,3%), доброякісна феохромоцитома наднирника - 10 (16,9%), нефункціональні аденоми наднирників та інші пухлини (діаметром 2 см і більше чи в разі постійного їх росту) – 19 (32,3%). ЛАЕ виконували з трансабдомінального доступу. У ранньому післяопераційному періоді ускладнень не було. У віддалені строки після операції помірну артеріальну гіпертензію спостерігали у 5 (15,1%) пацієнтів, наднирникову недостатність - у 1 (1,7%) хворої. Висновки. Комплексна діагностика ОНН з обов’язковим лабораторним дослідженням функції наднирників та використанням КТ дає змогу встановити чіткі показання до операції у кожного конкретного хворого. ЛАЕ є «золотим стандартом» хірургічного лікування хворих з ОНН, метод має добрі і задовільні результати у ранньому та віддаленому періоді. Доцільним є створення єдиного Національного реєстру пацієнтів з ОНН з постійним онлайн-оновленням, що дало б змогу більш детально та на великому клінічному матеріалі проаналізувати виконані оперативні втручання та їх результат.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Rekovets, O. L. "Зокардіс у лікуванні хворого на артеріальну гіпертензію: на які переваги може очікувати лікар?" HYPERTENSION, no. 3.41 (August 21, 2015): 35–39. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.3.41.2015.80656.

Full text

Abstract:

Зофеноприл належить до групи сульфгідрильних інгібіторів ангіотензинперетворюючого ферменту (іАПФ) пролонгованої дії. Унікальність його молекули полягає в наявності двох сульфгідрильних груп: SH-групи у молекулі зофеноприлу забезпечують його антиоксидантну активність — здатність протидіяти окислювальному стресу шляхом нейтралізації вільних радикалів, які є одним із головних факторів, що ведуть до розвитку дисфункції ендотелію судин. Ефективність зофеноприлу вивчалась у ряді рандомізованих досліджень, в яких були протестовані можливості препарату впливати на клінічний перебіг та розвиток ускладнень у пацієнтів із серцево-судинною патологією. Це забезпечило наявність серйозної доказової бази, що свідчить про певні переваги зофеноприлу. Важливою відмінною рисою зофеноприлу є подвійний шлях виведення: близько 60 % препарату виводиться з сечею, інша частина (близько 40 %) — із жовчю та калом. Саме тому, згідно з інструкцією, дозу препарату зменшують при кліренсі ендогенного креатиніну 45 мл/хв, а не 60 мл/хв, як у більшості іАПФ. Суттєвий вплив зофеноприлу на розвиток ускладнень у таких пацієнтів може бути пов’язаний із його особливими фармакологічними властивостями, що забезпечують високоефективний вплив як на процеси ремоделювання, так і на ендотеліальну дисфункцію. Як відомо, простагландин-опосередковані механізми дії іАПФ значною мірою нейтралізуються індометацином або ацетилсаліциловою кислотою. Зофеноприл має особливий кардіопротективний механізм дії, що лише частково включає в себе вплив на систему простагландинів. Додатковий захисний антиішемічний ефект препарату досягається завдяки тому, що на клітинному рівні концентрація зофеноприлу є максимальною, яка виявлена в організмі людини під час терапії іАПФ. Зофеноприл може забезпечити певні переваги в терапії підвищеного артеріального тиску у пацієнтів із супутніми проявами як гострої, так і хронічної ішемії. Зофеноприл може забезпечити додаткову антиішемічну дію у хворих з артеріальною гіпертензією та супутньою ішемічною хворобою серця. Зофеноприл справляє максимальний захисний вплив щодо розвитку серцево-судинних ускладнень у хворих із гострим інфарктом міокарда та супутньою артеріальною гіпертензією в анамнезі. Ефективність лікування зофеноприлом не знижується при одночасному застосуванні з препаратами ацетилсаліцилової кислоти. У хворих на гострий інфаркт міокарда із систолічною дисфункцією лівого шлуночка та супутньою ізольованою систолічною артеріальною гіпертензією призначення комбінації зофеноприлу з ацетилсаліциловою кислотою дозволяє знизити ризик серцево-судинної смертності та госпіталізацій на 52 % порівняно з комбінацією раміприлу з ацетилсаліциловою кислотою.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Pasyechko, N. V., L. V. Radetska, N. I. Yarema, A. O. Bob, I. V. Smatchylo, and A. I. Homitska. "КОМПЛАЄНС ДО ЛІКУВАННЯ ХВОРИХ З АРТЕРІАЛЬНОЮ ГІПЕРТЕНЗІЄЮ ТА ІШЕМІЧНОЮ ХВОРОБОЮ СЕРЦЯ В АМБУЛАТОРНИХ УМОВАХ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 1 (April 25, 2019): 112–16. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2019.v0.i1.10059.

Full text

Abstract:

У статті розглядаються актуальні питання формування комплаєнсу (прихильності) до лікування пацієнтів із гіпертонічною хворобою (ГХ) та ішемічною хворобою серця (ІХС). Оцінюється необхідність взаємодії лікарів і пацієнтів при вирішенні проблем, пов'язаних із недостатнім комплаєнсом до проведеної медикаментозної терапії. Мета – проаналізувати прихильність до лікування (комплаєнс) в амбулаторних умовах у хворих з артеріальною гіпертензією та ішемічною хворобою серця та шляхи її підвищення. Матеріал і методи. Обстежено 182 пацієнти, які побували на прийомі у сімейного лікаря або кардіолога. Усіх обстежених поділили на 2 групи. Пацієнтам 1 групи – із низькою прихильністю до лікування – проводили стандартний амбулаторний моніторинг артеріального тиску з періодичними оглядами у первинному центрі медико-санітарної медичної допомоги, а також застосовували метод автоматичного щоденного телефонного нагадування щодо необхідності регулярного приймання ліків. Пацієнтам 2 групи – із високим комплаєнсом до лікуванння – телефонних нагадувань не проводили. Прихильність до терапії оцінювали за допомогою спеціалізованого опитувальника Моріски–Гріна. Результати. Оцінка динаміки комплаєнсу на початку дослідження, через 1 та 2 місяці показала, що кількість прихильних до терапії пацієнтів збільшилася як у групі з телефонним нагадуванням, так і в групі пацієнтів без нагадування. Аналіз балів за тестом Моріски–Гріна показав, що комплаєнс у 1 групі мав значно кращу динаміку. Наприкінці всього періоду спостереження відмічено достовірне зниження рівня артеріального тиску в обох групах, однак ступінь зниження був вираженішим у пацієнтів 1 групи. Висновок. Отримані дані дослідження спонукають зробити висновок про те, що застосування телефонних нагадувань дозволяє достовірно підвищити прихильність до терапії у пацієнтів із ГХ та ІХС.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Yavorskyi, V. V. "Оцінка стану центральної гемодинаміки за допомогою методу добового моніторування артеріального тиску при розвитку гіпертензивної енцефалопатії у хворих похилого віку." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 4.74 (August 7, 2015): 51–56. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.4.74.2015.78211.

Full text

Abstract:

Актуальною є необхідність розробки обґрунтованих методів, що корегують засоби підтримки й підвищення індивідуальної стійкості органів і систем організму при різних умовах його функціонування, особливо в пацієнтів похилого віку при розвитку хронічної ішемії мозку на тлі артеріальної гіпертензії (АГ). Для оцінки стану центральної гемодинаміки використовували метод добового моніторування артеріального тиску (ДМАТ) при розвитку гіпертензивної енцефалопатії (ГЕ) у хворих похилого віку. Аналіз ДМАТ у хворих похилого віку з ГЕ характеризувався підвищеним АТ, що вважається одним із головних факторів ризику серцево-судинних захворювань. Вірогідність зв’язку між показниками ДМАТ, ступенем ураження органів-мішеней і наявністю факторів ризику серцево-судинних ускладнень у хворих iз різним типом перебігу АГ важлива при проведеннi стратифікації пацієнтів залежно від ступеня змін добових параметрів АТ. Установлено, що варіабельність АТ знижується на тлі стабільно підвищеного АТ, тому при оцінці даних ДМАТ у таких хворих ми надавали перевагу індексам навантаження: виявлено від’ємну кореляцiю (r = –0,51) між варіабельністю систолічного АТ (САТ) (12,2 ± 0,1 мм рт.ст.) та індексом часу (76,4 ± 14,3 %) за денний період вимірів, що свідчить про наростання критичного рівня САТ за цей проміжок доби зі зменшенням показників варіабельності САТ. Проведене дослідження дозволило обґрунтувати особливості діагностики для подальшої профілактики та лікування хворих похилого віку з ГЕ на тлі АГ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Luchko, O. R., N. G. Virstiuk, M. M. Vasylechko, О. І. Kocherzhat, and O. S. Chovganiuk. "Особливості корекції показників ремоделювання судин у хворих на артеріальну гіпертензію з хронічним пієлонефритом." Терапевтика 2, no. 1 (July 30, 2021): 57–61. http://dx.doi.org/10.31793/2709-7404.2021.2-1.57.

Full text

Abstract:

Коморбідним станам у клініці внутрішніх хвороб приділяється велика увага, особливо захворюванням, що мають важливе медико-соціальне значення. Це цілковито стосується поєднання в одного хворого артеріальної гіпертензії (АГ) та хронічного пієлонефриту (ХПН). Метою роботи було оцінити терапевтичну ефективність мельдонію дигідрату і канефрону Н на тлі базової терапії (БТ) та їх вплив на показники ремоделювання судин у хворих на АГ iз ХПН. Матеріали та методи. Досліджували клінічні особливості перебігу коморбідної патології, товщину інтимо-медійного комплексу (ТІМК), швидкість поширення пульсової хвилі (ШППХ), плечогомілковий судинний індекс (CAVI) та вміст ендотеліну‑1 (ЕТ‑1) у крові у 80 хворихна АГ із ХПН. Усі хворі були розподілені таким чином: І групу становили 20 хворих на АГ із ХПН, які отримували БТ; ІІ групу — 20 хворих, які отримували на тлі БТ мельдоній; ІІІ групу — 20 хворих, які отримували на тлі БТ канефрон Н; ІV групу — 20 хворих, які отримували на тлі БТ поєднання мельдонію дигідрату і канефрону Н. Результати та обговорення. Встановлено, що цільового рівня артеріального тиску наприкінці терміну спостереження досягли більшість (80,0%) хворих на АГ із ХПН, які отримували мельдоній дигідрат та канефрон Н на тлі БТ. Така динаміка супроводжувалася значним поліпшенням суб’єктивного та об’єктивного стану пацієнтів, а також достовірним зниженням показників судинного ремоделювання — ТІМК, ШППХ, плечогомілкового судинного індексу та вмісту ЕТ‑1 у крові. Висновок. Комплексне антигіпертензивне лікування хворих на АГ із ХПН із включенням мельдонію дигідрату та канефрону Н дозволяє покращити перебіг і прогноз цієї коморбідності шляхом поліпшення показників ремоделювання судинної стінки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Zaremba, E. H., V. M. Karplyak, N. O. Rak, O. V. Zaremba-Fedchyshyn, and O. V. Zaremba. "ОПТИМАЛЬНИЙ МЕТОД ЛІКУВАННЯ АРТЕРІАЛЬНОЇ ГІПЕРТЕНЗІЇ, ПОЄДНАНОЇ З ДИСПЛАЗІЄЮ СПОЛУЧНОЇ ТКАНИНИ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 3 (October 1, 2018): 61–68. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2018.v0.i3.9276.

Full text

Abstract:

Артеріальна гіпертензія (АГ) є одним із найагресивніших факторів ризику формування та прогресування патології серцево-судинної системи (ССС) з ураженням органів-мішеней та розвитком асоційованих захворювань: ішемічної хвороби серця, гострої та хронічної церебральної патології, системного атеросклерозу, ураження клубочкового апарату нирок з розвитком нефропатії та ниркової недостатності. Мета дослідження – покращити ефективність лікування хворих на АГ, поєднану з ДСТ, на основі вивчення клінічного перебігу, вираженості зовнішніх і внутрішніх фенотипових ознак ДСТ, активності запалення, системи згортання крові, з застосуванням комбінації ІАПФ та БКК та використанням метаболічної терапії в комплексному лікуванні. Матеріал і методи. Обстежено 57 хворих (24 жінки та 33 чоловіки) на АГ ІІ – ІІІ стадії з проявами ДСТ. Хворі були поділені на 3 групи: І група (основна) – 35 хворих, які, крім базисної терапії, отримували 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинат (мексикор); ІІ група (порівняння) – 22 хворих, які отримували базисну терапію згідно з клінічним протоколом; ІІІ група – 20 практично здорових осіб. До базисної терапії в якості гіпотензивних засобів входила комбінація раміприл/амлодипін (хартил АМ) з титруванням дози залежно від вихідних рівнів АТ, добового моніторингу артеріального тиску (ДМАТ). Обстеження хворих проводили згідно з розробленим нами протоколом: об’єктивний огляд, лабораторні дослідження (коагулограма: протромбіновий час (ПЧ), протромбіновий індекс (ПІ) та загальний фібриноген (ЗФ); визначення С-реактивного протеїну (СРП)), інструментальні методи обстеження (ЕКГ, ехоКГ, ДМАТ, УЗД внутрішніх органів та судин нижніх кінцівок, УЗ дуплексне обстеження сонних і хребтових артерій, рентгенологічне дослідження кістково-суглобової системи), консультації офтальмолога, невропатолога, травматолога, стоматолога. Результати. У результаті проведеного дослідження в хворих на АГ ІІ–ІІІ стадій діагностовано ДСТ різного ступеня вираженості. У І групі хворих ДСТ середнього ступеня тяжкості виявлено в 30 (85,7 %), у ІІ групі – в 20 (90,9 %), тяжкого ступеня – в 5 (14,3 %) та 2 (9,1 %) пацієнтів відповідно. Результати дослідження показали, що до 10 діб лікування в основній групі середньодобові САТ і ДАТ знижувалися на 15,6 % і 17,5 % відповідно, а до 30 діб – на 25,2 % і 26,4 %. Після застосування раміприлу/амлодипіну та 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату в комплексному лікуванні хворих на АГ, поєднану з ДСТ, рівень СРП знизився на 42,8 % на 10 день лікування (p<0,01) та удвічі після 30 днів спостереження. Достовірно змінився рівень ПІ на 10 день – 85,52±4,93 (р<0,05), через 30 днів стаціонарного лікування – 82,39±5,13 (р<0,05). Висновки. Застосування раміприлу/амлодипіну та 2-етил-6-метил-3-гідроксипіридину сукцинату в комплексному лікуванні хворих на АГ, поєднану з ДСТ, покращує клінічний перебіг захворювання, зменшує частоту рецидивів гіпертонічних кризів, знижує кількість ускладнень, призводить до зменшення термінів стабілізації АТ, сприяє нормалізації СРП та показників системи згортання крові.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Bogmat, L. F., and V. V. Nikonovа. "Ремоделювання серця та зміни загальної гемодинаміки в підлітків з артеріальною гіпертензією." HYPERTENSION, no. 1.33 (January 10, 2014): 14–19. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.1.33.2014.82660.

Full text

Abstract:

Мета даного дослідження — встановлення особливостей ремоделювання серця та змін загальної гемодинаміки в підлітків з артеріальною гіпертензією залежно від маси тіла. Матеріали та методи. Проведено комплексне обстеження 102 юнаків 13–18 років з АГ, серед яких 32 підлітки з АГ та нормальною масою тіла, 23 — з АГ й надлишковою масою тіла (НМТ) та 47 — з АГ та ожирінням I–II ступеня. Фізичний розвиток дітей оцінювався з використанням антропометричних параметрів (зріст, маса тіла, окружність талії (ОТ) та стегон (ОС)) та обчисленням індексу маси тіла (ІМТ, кг/м2). ІМТ оцінювали за номограмами з урахуванням віку і статі. Нормальним вважався ІМТ, що знаходився на рівні між 15-м і 85-м перцентилем. Показники ІМТ між 85-м і 97-м перцентилем розцінювалися як надлишок маси тіла, а вище 97-го перцентиля — як ожиріння. Критерієм абдомінального ожиріння вважалася окружність талії, що дорівнювала 94 см і більше для юнаків віком понад 16 років і більше 90-го перцентиля для дітей до 15 років (IDF 2007). Функціональний стан серцево-судинної системи вивчався за допомогою ультразвукового дослідження серця в М- і В-режимах із використанням датчика 3,5 мГц на апараті Sonoline-SL1 фірми Siеmens за стандартною методикою, що рекомендована Асоціацією спеціалістів з ехокардіографії.Результати та їх обговорення. Єдиним антропометричним показником у підлітків виділених груп, за яким вони не розрізнялись між собою, був зріст. Середні значення ІМТ у пацієнтів з АГ і НМТ та АГ й ожирінням знаходилися в межах від 26,55 ± 0,35 кг/м2 до 31,98 ± 0,67 кг/м2 на відміну від хворих із АГ і нормальною масою тіла, у яких цей показник знаходився на рівні 22,21 ± 0,35 кг/м2 (р < 0,001). Установлено статистично значущу відмінність середніх показників індексу ОТ/ОС у пацієнтів з АГ та ожирінням та у хворих з АГ та НМТ (р < 0,001). Збільшення вище від норми показника ОТ понад 94 см для юнаків віком понад 16 років і більше 90-го перцентиля для дітей до 15 років виявлено у 20,0 ± 7,7 % випадків лише серед юнаків з АГ та ожирінням, ОТ в них знаходилася в межах від 93 до 128 см.При оцінці параметрів серця встановлено такі особливості: у групі юнаків з АГ та ожирінням порівняно з групою контролю відбувалось вірогідне збільшення діаметра кореня аорти (р < 0,05), розширення лівого передсердя (р < 0,05), дилатація порожнини лівого шлуночка (ЛШ) (р < 0,05). Задня стінка лівого шлуночка (р < 0,01) та міжшлуночкова перегородка (р < 0,01) також були вірогідно товщими, унаслідок чого відбувався приріст маси міокарда ЛШ (р < 0,05) та збільшення відносної товщини стінки лівого шлуночка (р < 0,05). У групі підлітків з АГ та НМТ зареєстровано вірогідне потовщення міокарда лівого шлуночка, як задньої стінки лівого шлуночка (р < 0,01), так і товщини міжшлуночкової перегородки (р < 0,01), у результаті чого відбувалось збільшення індексу маси міокарда лівого шлуночка (р < 0,1), вірогідний приріст відносної товщини стінки лівого шлуночка (р < 0,01) та істотне збільшення діаметра аорти (р < 0,05). Звертає на себе увагу розширення порожнини правого шлуночка як у групі з НМТ, так і в юнаків з ожирінням (р < 0,01; р < 0,01). У групі підлітків з АГ та нормальною масою тіла параметри серця мали лише тенденцію до збільшення, але не досягали рівня достовірності в порівнянні з групою контролю.При індивідуальній оцінці параметрів серця виявлено, що концентрична гіпертрофія лівого шлуночка зареєстрована в 1 (3,13 %) підлітка з АГ з нормальною масою тіла, у 4 (17,39 %) юнаків з АГ та НМТ та в 7 (14,89 %) — з АГ та ожирінням. Ексцентрична гіпертрофія лівого шлуночка виявлена у 3 (13,04 %) обстежених з АГ із НМТ та в 11 з АГ на тлі ожиріння (23,40 %). Дилатацію порожнини ЛШ виявлено в 9 (28,12 %) хворих з АГ з нормальною масою тіла, у 14 (60,88 %) — з АГ та НМТ та у 22 (46,80 %) юнаків з АГ на тлі ожиріння. Таким чином, у підлітків з АГ і НМТ відбувається бівентрикулярне ремоделювання серця з переважно концетричною гіпертрофією міокарда лівого шлуночка на відміну від підлітків з АГ і ожирінням, де ремоделювання серця відбувається з формуванням ексцентричної гіпертрофії, переважно за рахунок міжшлуночкової перегородки. Звертає на себе увагу формування в обох групах підлітків (із надмірною масою та ожирінням) ознак діастолічної дисфункції міокарда ЛШ та значна дилатація кореня аорти.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Zozuliak, N. V., Z. V. Zozuliak, V. Ye Neiko, I. B. Romash, I. M. Gayova, I. V. Tymkiv, and M. V. Blyzniuk. "Досвід застосування L-аргініну у хворих на стабільну стенокардію ІІІ функціонального класу із супутньою артеріальною гіпертензією." Likarska sprava, no. 5-6 (June 27, 2018): 85–88. http://dx.doi.org/10.31640/jvd.5-6.2018(15).

Full text

Abstract:

Метою дослідження було підвищити ефективність лікування хворих на стабільну стенокардію (СС) ІІІ функціонального класу (ФК) з артеріальною гіпертензією (АГ) шляхом комбінації базиснової терапії з L-аргініном. Обстежено 63 хворих на СС ІІІ ФК з АГ. Проводили пробу з реактивною гіперемією, визначали рівні NO і малонового альдегіду. Встановлено, що у хворих L-аргінін значно зменшує прояви ендотеліальної дисфункції, покращує продукування оксиду азоту і знижує рівень оксидного стресу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Шевчук, Сергій, and Володимир Корчинський. "НЕЙРОГУМОРАЛЬНІ ПРОФІЛІ ТА ІНСУЛІНОРЕЗИСТЕНТНІСТЬ У ХВОРИХ НА АРТЕРІАЛЬНУ ГІПЕРТЕНЗІЮ." Problems of Endocrine Pathology 78, no. 4 (December 3, 2021): 65–71. http://dx.doi.org/10.21856/j-pep.2021.4.09.

Full text

Abstract:

Мета дослідження: вивчення показників вуглеводного обміну, активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС), глюкокортикоїдної функції наднирників, кальцій-регулюючих і тиреоїдних гормонів і їх можливих взаємозв’язків у хворих на артеріальну гіпертензію (АГ) з інсулінорезистентністю (ІР) в залежності від стану вегетативного тонусу. Проведено комплексне дослідження гормонального профілю радіоімунним методом і вегетативного тонусу у 68 хворих на АГ II стадії, 1-2 ступеня, чоловічої статі (середній вік – 53,7 ± 3,4 роки), з індексом маси тіла до 30 кг/м² і верифікованою ІР, з яких у 37 хворих переважав симпатичний тонус (І група), у 31 хворого – парасимпатичний тонус (ІІ група). Інсулінорезистентність верифікували за величиною індексу Царо (глюкоза, ммоль/л / інсулін, мкОд/мл), що не перевищувала 0,33. Для оцінки стану вегетативної нервової системи проводили варіаційну пульсометрію. В ході дослідження встановлено, що у хворих на АГ з ІР при симпатикотонії підвищений вміст катаболічних гормонів: тиреотропного гормону, тироксину, трийодтироніну, кортизолу, кальцитоніну, альдостерону, при парасимпатикотонії – анаболічних гормонів: інсуліну, паратгормону, прогестерону. Існує тісний взаємозв’язок між тиреоїдними і кальцій-регулюючими гормонами, інсуліном в регуляції вуглеводного обміну і формуванні ІР, посередниками якого є система аденілатциклази, вміст внутрішньоклітинного Ca²⁺ і Mg²⁺. Вплив кальцій-регулюючих гормонів на розвиток ІР у хворих на АГ залежить від вегетативного тонусу. Механізми взаємодії інсуліну і РААС при АГ з ІР залежать від концентрації гормонів, глюкокортикоїдної функції наднирників, активності вегетативної нервової системи. Висновки: нейрогуморальний профіль і міжгормональні взаємодії при АГ впливають на механізми формування ІР залежно від вегетативного тонусу: при перевазі парасимпатичного тонусу, ймовірно, переважають рецепторні і пострецепторні механізми ІР, при АГ з симпатикотонією – на рівні клітин-мішеней інсулінчутливих тканин.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Yakovenko, L. F., L. M. Kapustyan, Yu V. Smalyuk, V. M. Granich, A. S. Dobrokhod, O. O. Torbas, G. D. Radchenko, G. F. Prymak, Yu M. Sirenko, and L. L. Sydoryk. "Динаміка анти-Hsp60 антитіл при артеріальній гіпертензії помірного та тяжкого перебігу." HYPERTENSION, no. 2.28 (March 1, 2013): 20–27. http://dx.doi.org/10.22141/2224-1485.2.28.2013.86517.

Full text

Abstract:

Проведено визначення анти-Hsp60 антитіл методом ELISA та вестерн-блот аналізу в 32 пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ), серед них 19 пацієнтів — із 2-ю стадією, 2-го ступеня, та 13 пацієнтів — із 3-ю стадією, 3-го ступеня, а також у 12 клінічно здорових осіб, які мали родичів з АГ по материнській лінії. Контрольну групу становили 84 клінічно здорових донори крові. Як антиген використовували одержаний нами рекомбінантний білок GroEl Escherihia coli (прокаріотний гомолог Hsp60 людини).За результатами ELISA рівні анти-Hsp60 антитіл у сироватці клінічно здорових осіб, які мали родичів з АГ, пацієнтів з АГ 2-ї та 3-ї стадії вдвічі перевищували показник контролю (р = 0,007972; р = 0,000111; р < 0,000001 відповідно). Анти-Hsp60 позитивні сироватки виявлено у 58,3 % клінічно здорових осіб, які мали родичів з АГ, у 73,6 % пацієнтів з АГ 2-ї стадії та 50 % пацієнтів з АГ 3-ї стадії. За результатами вестерн-блот аналізу антиген-мішень (Hsp60) розпізнавали дві із семи анти-Hsp60 позитивних за результатами ELISA сироваток пацієнтів з АГ 2-ї стадії та чотири із п’яти анти-Hsp60 позитивних сироваток пацієнтів з АГ 3-ї стадії, за клінічними показниками такі пацієнти незалежно від стадії захворювання були віднесені в групу ризику розвитку ускладнень. Сироватка однієї з клінічно здорових осіб, які мали родичів з АГ, проявляла реактивність до Hsp60. Установлено, що поєднане використання методів ELISA та вестерн-блот аналізу є доцільним для прогнозування перебігу захворювання, ризику розвитку ускладнень АГ.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Рівні артеріальної гіпертензії'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles