Academic literature on the topic 'Рухомі засоби відновлення'

У статті проведено аналіз розвитку рухомих засобів технічного обслуговування та ремонту військової автомобільної техніки. Проведений аналіз та порівняння сучасного парку рухомих засобів технічного обслуговування та ремонту військової автомобільної техніки, які знаходяться на озброєнні Збройних Сил України, країнах ближнього і дальнього зарубіжжя. За результатами аналізу встановлено, що тактико-технічні характеристики рухомих засобів технічного обслуговування та ремонту Збройних Сил України не забезпечують в сучасних умовах ефективне відновлення військової автомобільної техніки в повному обсязі. На думку автора це пов’язано із збільшенням номенклатури зразків військової автомобільної техніки, яка прийняті на озброєння у Збройних Сил України, моральним та фізичним старінням рухомих засобів технічного обслуговування та ремонту. Крім того, існуючі на озброєнні рухомі засоби ремонту та технічного обслуговування не забезпечують повноцінне виконання завдань щодо відновлення військової автомобільної техніки в польових умовах та під час ведення бойових дій. Наявне технологічне і виробниче обладнання рухомих засобів технічного обслуговування та ремонту не відповідає новітнім зразкам сучасної військової автомобільної техніки. Виходячи із зазначеного, виникає необхідність у розробленні рекомендації щодо покращення тактико-технічних характеристик рухомих засобів відновлення військової автомобільної техніки які б забезпечили їх застосування у різних формах та способах бойових дій, що в свою чергу забезпечить повноцінне виконання завдань щодо відновлення військової автомобільної техніки Збройних Сил України в польових умовах та під час ведення бойових дій.

У роботі розглянуто головні чинники виникнення дисплазії кульшових суглобів у дітей, супутні патології, які зустрічаються в дітей, ефективні засоби фізичної терапії та вплив засобів фізичної терапії на процес відновлення дітей при дисплазії кульшових суглобів. Гідрокінезіотерапія є одним зі складників індивідуальної програми фізичної терапії при дисплазії кульшових суглобів у дітей. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати вплив та особливості застосування гідрокінезіотерапії в комплексній програмі фізичної терапії при дисплазії кульшових суглобів і супутній патології. Матеріал і методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної медичної літератури, інформаційних джерел та узагальнення даних, клініко-інструментальні методи дослідження (огляд, пальпація, гоніометрія, мануально-м’язове тестування). Результати досліджень. Дисплазія кульшових суглобів – це патологічний процес, який полягає в неправильному розвитку кульшового з’єднання. Види дисплазії: ацетабулярна (патологічний процес у вертлюжній западині, при навантаженнях за межу суглобової капсули виходить з’єднання); епіфізарна (патологія в шийці стегна, яка призводить до тугорухливості); ротаційна (порушене розташування суглобових поверхонь у результаті недостатнього розвитку). Класифікація за тяжкістю патологічного процесу: передвивих (1 ступінь) – зміщена голівка стегнової кістки щодо правильної анатомічної її форми; підвивих (2 стадія) значно утруднюється кровообіг у результаті порушення положення капсули суглоба; вивих (3 ступінь) – найбільш складний і важкий стан, змінюється повністю анатомічна конфігурація, кровообіг і порушена іннервація, хрящова тканина втягнута всередину. Нозологічна форма за МКХ-10 і клінічними класифікаціями: нестійке стегно (схильність до природженого вивиху або підвивиху стегна Q65.6), природжений підвивих стегна однобічний Q65.3, двобічний Q65.4, природжений вивих стегна однобічний Q65.0, двобічний Q65.1. Програма фізичної терапії при дисплазії кульшових суглобів складається індивідуально з урахуванням віку дитини, ступеня дисплазії, наявності супутньої патології в дитини, ураховуючи етап лікування, рухові режими, головні принципи застосування методів і засобів фізичної терапії. У реабілітації дітей застосовується постуральна терапія – застосування ортопедичних засобів (стремена Павліка), вітамінотерапія, лікувальний масаж, кінезіотерапія (лікувальні вправи), преформовані фізичні чинники (медикаментозний електрофорез; залежно від супутньої патології та ступеня дисплазії додавання низькочастотної магнітотерапії та лазерного випромінювання на ділянку ураженого кульшового суглобу. Застосування гідрокінезіотерапії, за рахунок виконання вправ у теплій воді розслабляються спазмовані м’язи, покращується м’язовий тонус, укріплюється зв’язковий апарат, покращуються трофічні процеси, скорочуються строки формування голівки стегна, вертлюгової западини, що сприяє активному розвитку рухової активності, гармонійному розвитку дитини, покращується ефективність диференційного лікування дітей з дисплазією кульшових суглобів і супутніми патологіями. Висновки. Програма фізичної терапії для дітей при дисплазії кульшових суглобів повинна складатися індивідуально з урахуванням ступеня дисплазії, віку дитини та наявності супутньої патології. Засоби терапевтичного впливу в складі комплексної програми покращують процес лікування, запобігають затримці фізичного розвитку дитини, покращують рухову активність дітей, пришвидшують процес відновлення, прискорюють формування голівки стегна та вертлюгової западини, скорочують строки їх дозрівання.

У статті проведено аналіз парку військової автомобільної техніки, яка знаходиться на озброєнні військових частин (підрозділів) Збройних Сил України, яка потребуватиме технічного обслуговування та ремонту рухомими засобами технічно обслуговування та ремонту в польових умовах під час ведення бойових дій. Проведений аналіз військової автомобільної техніки свідчить, що більшість новітніх зразків, які знаходяться на озброєнні у військових частинах (підрозділах) Збройних Сил України перебувають на гарантійному терміні експлуатації від виробника, який підходить до завершення або уже завершився. За результатами аналізу встановлено, що більшість зразків автомобільної техніки оснащені новітніми базовими шасі закордонних виробників, дизельними двигунами екологічного класу Євро IV, сучасними системами забезпечення, електроустаткуванням та контрольно-вимірювальними приладами нового покоління. Разом з цим, проведений аналіз основних несправностей новітніх зразків військової автомобільної техніки показав, що зразки військової автомобільної техніки в основному виходили з ладу через низьку якість окремих деталей та складових одиниць, незадовільний стан сировини або порушення технологічного процесу тощо. Крім того, враховуючи потребу в проведенні технічного обслуговування та ремонту військової автомобільної техніки визначено невідповідності у можливостях існуючих на озброєнні рухомих засобів відновлення. Визначено, що в основі формування рухомих засобів технічного обслуговування та ремонту з урахуванням завдань, які покладаються на ремонтно-відновлювальні підрозділи повинні лежати три основних принципи: базовий, який полягає в розробленні уніфікованої базової платформи; мобільний, який полягає у забезпеченні можливості транспортування різними видами транспорту; блочно-модульний, який полягає у комплектуванні сучасними засобами діагностики та спеціальним обладнанням для виконання специфічних завдань з технічного обслуговування та ремонту військової автомобільної техніки на різних рівнях ієрархії.

Запропонований методичний підхід до формування тактико-технічних вимог до технічних засобів відновлення озброєння та військової техніки, що дозволяє обґрунтувати тенденції розвитку та принципи будови рухомих засобів технічного обслуговування і ремонту озброєння та військової техніки.

В статті висвітлені основні положення удосконаленої методики оцінювання ефективності функціонування системи радіосвітлотехнічного забезпечення тактичної авіації в операціях, яка дозволяє оцінити ефективність її функціонування з урахуванням можливостей системи технічного забезпечення щодо відновлення радіолокаційних, радіонавігаційних засобів та світлотехнічного обладнання, можливості авіаційних підрозділів, які здійснюють льотні перевірки радіонавігаційних засобів системи радіосвітлотехнічного забезпечення аеродромів базування тактичної авіації а також метеорологічний мінімум аеродрому базування, який вона може забезпечити наявним складом засобів, з урахуванням умов, за яких може здійснюватися управління повітряним рухом повітряних суден тактичної авіації в районі аеродрому. В розробленій методиці застосовані основні показники ефективності функціонування системи радіосвітлотехнічного забезпечення тактичної авіації, які дозволяють оцінити її ефективність через відповідність рівня забезпеченості справними штатними радіолокаційними системами посадки, інструментальними системами посадки, а також світлотехнічним обладнанням потрібному значенню. При цьому стани, в яких будуть знаходитись системи радіосвітлотехнічного забезпечення аеродромів базування тактичної авіації характеризуватимуть конкретне значення метеорологічного мінімуму аеродрому базування в операції, з яким система здатна забезпечити посадку повітряного судна визначеним складом засобів.

Резюме. На сьогодні актуальним є вивчення застосування засобів фізичної терапії під час процесу відновлення осіб з наслідками черепно-мозкової травми (ЧМТ). Мета. Визначити особливості оцінювання та застосування засобів фізичної терапії, спрямованих на відновлення постурального контролю та ходьби в осіб з наслідками ЧМТ. Методи. Аналіз науково-методичної літератури, синтез та узагальнення. Результати. Доведено, що реабілітаційний прогноз у хворого з наслідками ЧМТ залежить від патогенетичних особливостей клінічних проявів, перебігу захворювання, можливостей цілеспрямованої терапії, характеру і ступеня обмеження життєдіяльності, наявності соціальної недостатності та необхідності соціальної підтримки. Міждисциплінарність, постановка цілей у SMART-форматі, активне залучення пацієнтів з середніми і важкими травмами в процес – необхідні умови для успіху реабілітації. Найчастішим тяжким наслідком травматичної хвороби мозку є розлади рухової та когнітивної функцій, тому рухове навчання, побудоване з урахуванням когнітивного стану, є основним принципом більшості втручань. Функції ходьби та підтримання балансу визначають якість повсякденного життя, оскільки дозволяють ефективно переміщатися вдома та в громаді. Більшість досліджень є суперечливими щодо прямого зв’язку між ходьбою, порушенням рівноваги та когнітивними проблемами. У ході аналізу науково-методичних статей відзначено відсутність суттєвих відмінностей між різними методиками реабілітаційного втручання для осіб з ЧМТ. Доведено позитивний вплив на відновлення постурального контролю та ходьби пацієнтів з ЧМТ, але певні характеристики функціонального стану залишалися без змін. Міждисциплінарність та формування плану обстеження і втручання на основі SMART-цілей полягають в отриманні уявлення про потреби та потенціал пацієнта, дозволяють обрати втручання, які найбільше відповідають його основній проблемі та максимально враховують запит щодо очікуваних результатів відновлення ходьби.Ключові слова: травма головного мозку, ходьба, баланс, когнітивні порушення, фізична терапія.

У статті представлено технічні засоби, які використовуються у навчальному процесі на практичних заняттях з дисциплін «Основи практичної діяльності у фізичній реабілітації (Вступ до спеціальності)», «Терапевтичні вправи» і «Біомеханіка та клінічна кінезіологія». На кафедрі фізичної терапії, ерготерапії та фізичного виховання студенти 1 курсу навчання в Тернопільському державному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського МОЗ України вивчають дисципліну «Основи практичної діяльності у фізичній реабілітації (Вступ до спеціальності)». На практичних заняттях під час вивчення тем, які передбачені робочою програмою, студенти вивчають і використовують різноманітні технічні засоби. Для прикладу представлено одну тему, а саме: «Фізична працездатність, визначення поняття. Методи визначення фізичної працездатності», де студенти вивчають: визначення, застосування, обладнання та вимоги до проведення тестів; кількісну оцінку фізичної працездатності; пристрої для тестування; вимоги до проведення навантажувальних тестів для визначення фізичної працездатності; субмаксимальний тест PWC170; гарвардський степ-тест; тест Наваккі; тест Купера. Для тестування фізичної працездатності на практичному занятті студенти використовують велоергометр вертикальний Circle B6 , тренажер «міні-степпер» та степпер. Студенти, навчаючись на 2 курсі, вивчають дисципліну «Терапевтичні вправи». На практичних заняттях із вказаної дисципліни студенти вивчають комплекси вправ, які можна застосовувати при різних нозологіях. Адже фізична реабілітація – це застосування фізичних вправ і природних чинників з профілактичною і лікувальною метою у комплексному процесі відновлення здоров’я, фізичного стану та працездатності хворих та інвалідів. На сьогодні існує безліч спеціальних тренажерів для тренування будь-яких мʼязів, але, звичайно, неможливо придбати їх усіх, тому студенти для вивчення поданих тем практичних занять використовують спортивний тренажер «Фітнес-центр Максіма», а також велоергометр вертикальний Circle B6; тренажер «міні-степпер» та степпер; пристрій для витягування хребта «NEXUS» та велотренажер магнітний «Кристал BC7200DKG-HB». Студенти, які навчаються на 3 курсі, вивчають дисципліну «Біомеханіка та клінічна кінезіологія». Мета навчальної дисципліни – сформувати у студентів систему знань про застосування біомеханіки та клінічної кінезіології у професійній діяльності і професії фахівців галузі фізичної терапії, ерготерапії та використання принципів біомеханіки (поведінку і механічні рухи в них на всіх рівнях організації та в різних станах) і клінічної кінезіології (метод діагностики й терапії, який декларує зв’язки м’язового напруження (тонусу) зі станом внутрішніх органів та систем організму). За час вивчення навчальної дисципліни студенти мають можливість відпрацьовувати свої навички на масажних кушетках, приладах, на спортивному тренажері «Фітнес-центр Максіма», на пристрої для витягування хребта «NEXUS» та велотренажері магнітному «Кристал BC7200DKG-HB». Усі перелічені технічні засоби знаходяться у взаємодії з різними системами організму людини: із системою керування рухами, із системою виконання рухів, із системами обслуговування рухів. Вивчення особливостей застосування технічних засобів у фізичній терапії, ерготерапії на практичних заняттях з дисциплін «Основи практичної діяльності у фізичній реабілітації (Вступ до спеціальності)» (1 курс), «Терапевтичні вправи» (2 курс) та «Біомеханіка та клінічна кінезіологія» (3 курс) є необхідним як інструмент аналізу функціонального стану організму людини.

Мета. Розробити алгоритм застосування найбільш ефективних засобів реабіліта-ції на етапі передопераційної підготовки хворих з пошкодженням Ахіллового сухожилля.Матеріал і методи. Було обстежено 120 хворих віком 41 ± 11 р. з підшкірним пошкодженнямАхіллового сухожилля. Обстежувані були розподілені на дві групи: в першій групі (n = 50)проводили стандартну передопераційну підготовку, у другій групі (n = 70) використовувалирозроблений нами підхід відповідно до стадій перебігу регенеративного процесу в організмі(застосовували лікувальну гімнастику, масаж, фізіотерапевтичні та фармакологічні методи,локальну санацію місця операції). Пацієнти обох груп під час госпіталізації крім обстеженнязони ураження (МРТ, ультразвукове дослідження, рентгенографія) проходили додатковіобстеження: рентгенографію поперекового відділу хребта, обстеження за шкалою AOFAS таBoyden; визначали обсяг рухів у надп’ятково-гомілковоюому суглобі, силу м’язів згиначів/розгиначів стопи, проводили антропометрічне вимірювання мінімального та максимальногодіаметра гомілки, подометрію, подографію за Штретгаром; визначали швидкісну витривалістьзгиначів стопи, здатність стояти на пальцях стопи, опороздатність кінцівки на місці ураженнята на здоровому боці. Висновки. Комплексне використання засобів фізичної реабілітації маєпереваги порівняно з окремим використанням різних методів відновлення. Тільки за умовисистематичного раціонального та комплексного застосування засобів фізичної реабілітаціївдається усунути негативні наслідки пошкодження та покращити рухову активність.Результати аналізу дозволяють зробити висновки, що успішне проведення лікувально-відновних заходів потребує участі широкого кола спеціалістів, котрі об’єднані умультидисциплінарну бригаду з чіткою узгодженістю та координованістю дії для забезпеченняцілеспрямованого підходу в реалізації завдань реабілітації.

Актуальність. При пошкодженні головного мозку в ньому виникають значні зміни в частинах, які відносяться до вогнища ураження чи віддалені від них, але структурно-функціонально пов’язані з ним. Нейропластичністю називають здатність мозку видозмінювати свої структури, як реакцію пристосування у відповідь на зміну зовнішнього середовища, життєдіяльності чи пошкодження. Вона лежить в основі діяльності мозку здорових і в основі відновлення функцій при пошкодженні тих чи інших ділянок мозку. Мета дослідження: проаналізувати сучасний погляд на механізм нейропластичності в осіб із черепно-мозковою травмою. Матеріали та методи. Теоретичний аналіз і узагальнення даних науково-методичної літератури та всесвітньої інформаційної мережі Інтернет. Результати дослідження та їх обговорення. Різні відділи центральної нервової системи (ЦНС) мають різний нейропластичний потенціал: найбільш пластичною частиною ЦНС вважають кору головного мозку, що зумовлено різноманітним складом клітинних елементів та їх зв’язків. Окрім того, має значення функціональне зонування кори головного мозку: з одного боку, чітка локалізація в певних зонах, з іншого – паралельні зони перекриття, що в першу чергу характерно для таких функцій, як увага, складні рухові акти, мовлення. Після пошкодження пластичні зміни мозку виникають як пряма відповідь на структурне пошкодження чи як результат інтервенції [1]. Найпростішою формою нейропластичності є звикання, яке характеризується зменшенням деяких рефлекторних рухів у відповідь на повторні подразнення [4]. Це так зване короткочасне звикання, яке триває декілька секунд. Однак при довготривалих повтореннях ці зміни носитимуть уже довготривалий ефект. Фізичні вправи є прикладом використання механізму нейропластичності: при багаторазовому повторенні у хворого виникає звикання до певного типу руху. Пластичність може змінюватися внаслідок дії зовнішнього подразника. Важливим завданням нейрореабілітації є вивчення можливості управління нейропластичними процесами за допомогою різних методів і засобів фізичної терапії в осіб із ЧМТ [2]. Висновок. Концепція пластичності відіграє важливу роль у роботі фізичного терапевта в неврології, тому що більшість мето- дів базуються на основі знань про вроджений механізм пластичності.