Journal articles on the topic 'Руховий'
To see the other types of publications on this topic, follow the link: Руховий.
Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles
Consult the top 50 journal articles for your research on the topic 'Руховий.'
Next to every source in the list of references, there is an 'Add to bibliography' button. Press on it, and we will generate automatically the bibliographic reference to the chosen work in the citation style you need: APA, MLA, Harvard, Chicago, Vancouver, etc.
You can also download the full text of the academic publication as pdf and read online its abstract whenever available in the metadata.
Browse journal articles on a wide variety of disciplines and organise your bibliography correctly.
1
Миценко, Євген. "ПРИДАТНІСТЬ ЗАСОБІВ ОЦІНКИ РУХОВОЇ ФУНКЦІЇ ДЛЯ МОНІТОРИНГУ СТАНУ ДІТЕЙ З РОЗЛАДАМИ СПЕКТРУ АУТИЗМУ." Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, no. 36 (January 22, 2021): 38–45. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.36.38-45.
Full textAbstract:
Мета. Дослідження спрямоване на перевірку придатності тестів, як інструментів оцінки рухової функції дітей з розладами спектру аутизму. Представляє аналіз засобів і методів, які дозволяють оцінити рухову сферу людини і можуть бути застосовані до дітей з розладами спектру аутизму.Методи. Було відібрано шістнадцять хлопців з розладами спектру аутизму, віком від 7 до 11 років. Також для них були підібрані рухові тести з урахуванням теорії Миколи Берштейна про координацію та регуляцію рухів. А саме: теппінг тест, проба Ромберга, спеціально регламентовані стрибки/ходьба по платформах, ходьба на задану відстань, відтворення кута підйому передпліччя, ліплення, перекати в сторону, стрибок на точність, ходьба над лавками, метання кульки в ціль, монтаж-демонтаж заклепок, перебудова стереотипу письма. Дві групи рухових тестів було порівняно: одна група тих, що були розроблені та використовувалися раніше іншими дослідниками для здорових людей та інша група тестів, що були розроблені нами для роботи з дітьми з розладами спектру аутизму. Метою порівняння було оцінити різницю в тому наскільки ці тести є придатними для виконання дітьми з розладами спектру аутизму, та на основі отриманих даних обґрунтувати доцільність їх застосування. Результати. Отримані результати порівняння показали значну різницю між двома групами рухових тестів в тому наскільки рухові завдання, що лежать в їх основі доступні для розуміння дітей з розладами спектру аутизму. Відсоток засвоєних досліджуваними інструкцій з виконання рухових завдань, суттєво різниться для першої та другої групи тестів (P<0.05). А саме виявлено, що друга група моторних тестів є для них більш зрозумілою ніж перша. Висновок. З наведеного можна зробити висновок, що запропоновані нами тести більш ефективні для оцінки рухової функції дітей з розладами спектру аутизму ніж ті, що застосовувались раніше іншими дослідниками для здорових людей.Ключові слова: оцінка, розлади спектру аутизму, діти, рухова функція.
2
Ripak, M., and I. Ripak. "ОСОБЛИВОСТІ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ЖІНОК." Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, no. 33 (January 3, 2020): 72–78. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.33.72-78.
Full textAbstract:
Результати анкетування дозволили з’ясувати ставлення дорослих жінок до спеціально організованої рухової активності, а також форми рухової активності, властиві для дорослих жінок у режимі дня. Мета: встановити місце рухової активності у режимі дня дорослих жінок. Матеріал і методи: аналіз науково-методичної літератури, анкетування, методи математичної статистики. В анкетуванні брали участь 1864 дорослі жінки, з них 1119 жінок проживають у містах і 745 – у сільській місцевості. З’ясовано, що для дорослих жінок властива здебільшого побутова рухова активність, натомість спеціально організованій руховій активності приділяється недостатньо уваги. Жінки сільської місцевості оцінили власний рівень рухової активності як високий та середній, міські жінки – як середній. Дорослі жінки надають перевагу побутовій руховій активності, яка займає більшу частину доби. Спеціально організована рухова активність у режимі дня дорослих жінок, які проживають у сільській місцевості посідають лише 9 рейтингове місце серед усіх видів занять у вільний час, а у міських жінок – 5 рейтингове місце
3
Матвієнко, Ірина. "Формування мотивації школярів до занять фізичною культурою та спортом у закладах загальної середньої освіти." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 3 (April 20, 2021): 81–85. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2020.3.81-85.
Full textAbstract:
Анотація. На сьогодні залишається недостатньо висвітленим механізм залучення учнівської молоді до позаурочних та позашкільних форм фізичного виховання, зацікавленість до занять спортом у системі дитячо-юнацького та масового спорту, що сприятиме підвищенню їх мотивації до фізичних вправ на уроках фізичної культури. Мета. Вивчити вмотивованість школярів до відвідування уроків фізичної культури та спортивних секцій та вплив учителів фізичної культури, тренерів і батьків на формування інтересу до занять руховою активністю. Методи. Аналіз літературних джерел та мережі Інтернет, узагальнення, систематизація, методи математичної статистики. Результати. Визначено зниження інтересу школярів до занять фізичними вправами, відвідування обов’язкових форм занять фізичною культурою в школі, що, в свою чергу, виявляється і у відвідуванні спортивних секцій. Відповіді опитаних школярів свідчать про бажання відвідувати уроки фізичної культури, лише незначна їх частина відвідує спортивні секції, переважна частина не займається спортом. У ході дослідження виявлено зацікавленість учнів та батьків у заняттях на базі школи. Зміст проведення вільного часу школярів, за даними опитування, свідчить про природну потребу дітей у руховій активності та інтерес до фізичних вправ. Не сформовано мотивацію до систематичних занять руховою активністю. Доведено необхідність формування дієвого механізму організації рухової активності школярів та підвищення їх мотивації шляхом урахування інтересів у навчальний та позанавчальний час, налагодження співпраці зі спортивними клубами, ДЮСШ, визначення чітких критеріїв оцінювання мотивації до занять фізичною культурою та різними видами рухової активності і заходів до її підвищення.
Ключові слова: мотивація, рухова активність, фізична культура, урок, спортивні секції.
4
Гордієнко, О. І., and В. П. Мовчан. "ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ." Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), no. 10 (April 26, 2022): 162–69. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2022.10.21.
Full textAbstract:
Сучасний навчальний процес у ЗВО часто призводить до погіршення здоров’я студентів. Перехід студентів на технології дистанційного навчання, на думку фахівців, може викликати несприятливі зміни функціонального стану через низький руховий компонент та значне психічне напруження. Така ситуація вимагає вдосконалення раціональної організації рухової діяльності студентів при дистанційному навчанні. Мета – розкрити спеціально організовані форми рухової активності студентів в умовах дистанційного навчання та дослідити особливості впливу рухового режиму на показники фізичного стану досліджуваних. Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, педагогічне, соціологічне спостереження, метод функціональних тестів, метод індексів, методи математичної статистики. Дослідження проводили в Переяславському університеті імені Григорія Сковороди. У дослідженні взяли участь 136 студентів – 68 хлопчиків та 68 дівчат. Результати. Аналіз результатів дослідження показує, що перехід на дистанційне навчання призвів до зниження фізичної активності студентів, збільшення тривалості їх перебування за комп’ютером, що відбилося на погіршенні їх самопочуття. Для покращення рухового режиму учнів нами була розроблена спеціально організована тижнева модель фізичної активності, яка включала: перелік форм занять фізкультурою, кількість годин на тиждень, їхню розрахункову енергетичну цінність та визначаємо зміст кожної форми занять, годин. Модель спрямована на досягнення адекватних стандартів фізичної активності та споживання енергії. Впровадження запропонованої моделі в спосіб життя студентів мало покращити їхній фізичний стан та самопочуття. Висновки. Результати дослідження свідчать про доцільність впровадження розробленої моделі рухової діяльності спеціально організованої в режимі студентів в умовах дистанційного навчання.
5
Гордієнко, О. І., and В. П. Мовчан. "ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ В УМОВАХ ДИСТАНЦІЙНОГО НАВЧАННЯ." Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), no. 10 (April 26, 2022): 162–69. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2022.10.21.
Full textAbstract:
Сучасний навчальний процес у ЗВО часто призводить до погіршення здоров’я студентів. Перехід студентів на технології дистанційного навчання, на думку фахівців, може викликати несприятливі зміни функціонального стану через низький руховий компонент та значне психічне напруження. Така ситуація вимагає вдосконалення раціональної організації рухової діяльності студентів при дистанційному навчанні. Мета – розкрити спеціально організовані форми рухової активності студентів в умовах дистанційного навчання та дослідити особливості впливу рухового режиму на показники фізичного стану досліджуваних. Методи дослідження: аналіз науково-методичної літератури, педагогічне, соціологічне спостереження, метод функціональних тестів, метод індексів, методи математичної статистики. Дослідження проводили в Переяславському університеті імені Григорія Сковороди. У дослідженні взяли участь 136 студентів – 68 хлопчиків та 68 дівчат. Результати. Аналіз результатів дослідження показує, що перехід на дистанційне навчання призвів до зниження фізичної активності студентів, збільшення тривалості їх перебування за комп’ютером, що відбилося на погіршенні їх самопочуття. Для покращення рухового режиму учнів нами була розроблена спеціально організована тижнева модель фізичної активності, яка включала: перелік форм занять фізкультурою, кількість годин на тиждень, їхню розрахункову енергетичну цінність та визначаємо зміст кожної форми занять, годин. Модель спрямована на досягнення адекватних стандартів фізичної активності та споживання енергії. Впровадження запропонованої моделі в спосіб життя студентів мало покращити їхній фізичний стан та самопочуття. Висновки. Результати дослідження свідчать про доцільність впровадження розробленої моделі рухової діяльності спеціально організованої в режимі студентів в умовах дистанційного навчання.
6
Панчук, Андрій, Ілона Панчук, Анатолій Кашуба, Володимир Ковальський, and Наталія Торчинська. "ФІТНЕС-ПРОГРАМИ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ: АНАЛІЗ ДОСЛІДЖЕНЬ." Інноватика у вихованні 1, no. 13 (June 15, 2021): 173–83. http://dx.doi.org/10.35619/iiu.v1i13.351.
Full textAbstract:
У статті з’ясовано, що один із напрямків сучасної концепції фізичного виховання полягає в тому, щоб досягти більш вагомих результатів рухової підготовленості на основі реалізації принципово нових підходів, засобів, технологій, де головною складовою є складна і клопітлива робота, яка сприяє ефективному формуванню у cтудентів грамотного відношення до себе, свого тіла, а також сприяє формуванню потребно-мотиваційної сфери, усвідомленню необхідності укріплення здоров’я, ведення здорового способу життя, фізичного удосконалення.
Аналіз досліджень свідчить, що складовою частиною гармонійного розвитку особистості є взаємодія фізичного та естетичного виховання, що поєднує в собі фізичні та духовні якості. Використання засобів фізичної культури у цьому напрямку у значній мірі буде пов’язане із застосуванням фізкультурно-оздоровчих програм. При складанні програм оздоровчої спрямованості враховуються загальні закономірності навчання руховим діям і розвитку фізичних якостей, особливості методики фізичного виховання студентського контингенту.
З’ясовано, що реалізація різноманітних фізкультурно-оздоровчих завдань стала причиною розробки і створення нових видів рухової активності. Фітнес-програми є практичним проявом фізкультурно-оздоровчих технологій у фізичному вихованні. Вони побудовані таким чином, щоб задовольнити психологічні потреби, зняти втому, сприяти покращенню серцево-судинної системи, розвитку фізичних якостей. Але як зазначає низка авторів, метою ідеальної оздоровчої системи повинен бути всебічний розвиток функцій організму як необхідна умова здоров’я. Одним зі специфічних завдань є оптимізація фізичного розвитку, удосконалення рухових здібностей, зміцнення і збереження здоров’я. Комплексність взаємодії, як методичний принцип, пропонує одночасний вплив на психофізичну сферу, функціональні системи, рухові здібності та інтелект.
7
Zhyhuliova, Evelina, and Ivan Stasyuk. "Вплив систематичних фізичних навантажень на морфофункціональний розвиток школярів." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 3 (43) (September 27, 2018): 78–85. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-03-78-85.
Full textAbstract:
Актуальність. Проблема збереження й зміцнення здоров’я дітей привертає до себе все більше уваги фахівців різних галузей. Значні негативні зрушення в стані здоров’я та морфофункціонального розвитку школярів, які спостерігаються протягом останніх років, з одного боку, пов’язані зі зростанням навчального навантаження на фоні значних порушень умов навчання та організації навчально-виховного процесу, а з іншого – зниженням функціональних резервів організму дітей, від яких залежить рівень адаптаційних можливостей організму дитини. Серед низки причин підвищення функціональних розладів та захворюваності дітей шкільного віку недостатня рухова активність посідає чільне місце. Мета дослідження – вивчити вплив систематичних фізичних навантажень на морфофункціональний розвиток дітей старшого шкільного віку. У дослідженні взяли участь 132 учня 10–11 класів (вікова група від 16 до 18 років), у тому числі 65 хлопців, 67 дівчат. Весь контингент підлітків розподілили за віком, статтю та об’ємом рухового режиму. До першої групи увійшли учні з низькою руховою активністю, які відвідували два уроки фізичної культури в загальноосвітній школі. Другу групу (високий руховий режим) склали підлітки-спортсмени, які займалися 10–12 годин на тиждень ігровими видами спорту (баскетбол) із переважним розвитком аеробних можливостей організму. Обстежувались учні, віднесені до 1- та 2-ї груп здоров’я, які не мають хронічних хвороб та які в останні два тижня перед дослідженням не хворіли. Результати роботи. Установлено, що на рівень фізичного розвитку, функціонального стану організму підлітків впливає величина рухового режиму. Виявлено, що в юнаків і дівчат, котрі займаються спортом, спостерігали найвищий рівень фізичного розвитку та функціональних резервів. У підлітків, які відвідують лише уроки фізичної культури в загальноосвітній школі, виявлено низький рівень фізичного розвитку. Результати дослідження дають змогу прогнозувати етапи кінцевого становлення сомато-фізіологічних показників організму дітей, сприяють більш об’єктивній оцінці функціонального стану життєво важливих систем організму.
8
Красілов, А. Д. "СУТНІСТЬ І СТРУКТУРА КІНЕЗІОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ." Педагогіка та психологія, no. 62 (August 2019): 105–11. http://dx.doi.org/10.34142/2312-2471.2019.62.11.
Full textAbstract:
У статті обґрунтовано сутність та структуру кінезіологічної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту (ФКіС), яка формується та розвивається в процесі їхньої професійної підготовки. Кінезіологічна компетентність майбутніх фахівців фізичної культури та спорту розуміється як складова їх професійної компетентності, інтегральна особистісна якість, яка проявляється у поєднанні ціннісних поведінкових установок на раціональне виконання рухових дій і прагнення до фізичного розвитку й саморозвитку, спеціальних (кінезіологічних) знань і вмінь та методичних навичок їхнього розвитку в себе та інших, а також навичок рефлексії щодо оцінки ефективності рухової активності. Під формуванням кінезіологічної компетентності майбутніх фахівців з фізичної культури та спорту розуміється динамічний процес якісних та кількісних особистісних змін у майбутніх фахівців ФКіС, що відбуваються з позицій їхньої мотивації до формування кінезіологічної компетентності як професійного пріоритету у професійній діяльності та цілеспрямованості в оволодінні спеціальними кінезіологічними знаннями та вміннями. Результатом такого формування є цілісна особиста освіта, яка забезпечує ефективне вирішення професійних завдань майбутніми фахівцями ФКіС. Виділено гносеологічний (сприйняття, осмислення і відображення кінезіологічних знань, а також біомеханічне моделювання рухової активності), праксеологічний (здатність конструювання процесу навчання руховим діям та їх корекції) та поведінковий (прагнення досконалості професійної діяльності у формуванні рухових дій, професійно необхідні особистісні якості для педагогічної взаємодії) компоненти.
9
Кожокар, Марина, and Ігор Хавруняк. "РУХОВА АКТИВНІСТЬ ЯК ЗАПОРУКА ЗДОРОВ’Я СТУДЕНТІВ." Молодий вчений, no. 12 (100) (December 30, 2021): 112–14. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-24.
Full textAbstract:
Рухова активність складається із рухів, які є однією із необхідних умов життя. Вона підвищує працездатність, покращує здоров’я, забезпечує різносторонній гармонійний розвиток, функціонування серцево-судинної, дихальної, гормональної та інших систем організму, активізує нервово-м’язовий апарат і механізми передачі рефлексів з м’язів на внутрішні органи. Рухова активність є не тільки засобом здійснення рухової функції, але має і загальнобіологічне значення. Однак останнім часом спостерігається зниження рухової активності молоді, що призводить до погіршання здоров’я, фізичного розвитку та функціональних можливостей. Сучасна система фізичного виховання в Україні не задовільняє природну біологічну потребу дітей, учнівської і студентської молоді в руховій активності. Також варто звернути увагу на той факт, що студенти завжди знаходяться в стресовому стані, оскільки розумова діяльність пов’язана з емоційною напругою, особливо під час сесії. Тому заняття фізичною культурою і спортом вже є вкрай необхідними. Рух стає каталізатором життєвої активності, умовою і невід’ємною частиною повноцінного життя.
10
СУЯТИНОВА, Катерина, and Ганна ШТУРКО. "ВПЛИВ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ НА КОГНІТИВНИЙ РОЗВИТОК ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ." Acta Paedagogica Volynienses 1, no. 1 (April 14, 2022): 123–29. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2022.1.1.20.
Full textAbstract:
У статті представлено вплив рухової активності на когнітивний розвиток дітей дошкільного віку. Актуальність теми дослідження обумовлюється погіршенням фізичного та психічного розвитку дітей дошкільного віку, що є свідченням зниження рухової активності. Однією з цінностей дошкільної освіти є «зміцнення фізичного, психічного та соціального здоров’я». Своєчасно організована рухова активність закладає основи для подальшого ефективного її розвитку за іншими напрямами розвитку особистості дитини. Мета статті полягає у теоретичному вивченні та обґрунтуванні впливу рухової активності на когнітивний розвиток дітей дошкільного віку. Представлено дефініцію «рухова активність». Оптимальна рухова активність виконує роль своєрідного регулятора росту та розвитку організму дитини дошкільного віку. Завдяки достатній руховій діяльності діти дошкільного віку мають добре здоров’я, фізичний розвиток та швидше засвоюють фізичні вправи. Важливий фактор росту та розвитку організму дитини є кінезофілія – задоволення органічної потреби в рухах. Кінезофілія дає можливість до запровадження систематичних занять фізичною культурою не тільки на систематизованих тренуваннях і заняттях, а й у повсякденному житі Основна частина когнітивних можливостей проявляється в період дитинства. Аналіз наукових досліджень фізіологів, психологів, педагогів дозволив виділити поняття «психомоторика». Відомо, що в немовлячому періоді починає розвиватися моторна сфера. Поступовий розвиток моторики забезпечує становлення всіх психічних функцій дитини. У випадках занедбаності, несприятливих умов виховання у дитини можуть виникати затримки /порушення / уповільнення розвитку психічних процесів, які в подальшому компенсувати складно. Рухова активність є джерелом здоров’я, працездатності, а також фактором розвитку психомоторики, сприймання, уваги, мислення, пам’яті – когнітивної сфери дошкільника. Рухова активність є необхідною умовою для становлення та формування дитини не лише як біологічної істоти, а й соціального суб’єкта.
11
Vinychuk, S. M., O. A. Myalovytska, G. S. Trepet, and L. M. Trepet. "Мозочковий руховий синдром при гострих ізольованих інфарктах мозочка: клінічні прояви, діагностика та лікування." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 5.59 (May 1, 2013): 45–53. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.5.59.2013.85547.
Full textAbstract:
Мета роботи — підвищення ефективності діагностики ступеня тяжкості мозочкового рухового синдрому у пацієнтів із гострим ізольованим інфарктом мозочка шляхом використання Міжнародної кооперативної шкали атаксії та визначення особливостей відновлення рухових функцій на тлі комплексної терапії. У дослідження були залучені 20 пацієнтів з доброякісним інфарктом мозочка. Аналіз результатів показав, що клінічні прояви і тяжкість мозочкового рухового дефіциту після інфаркту мозочка залежали від локалізації уражених анатомічних утворень і артеріальних територій васкуляризації. Об’єм рухового дефіциту за Міжнародною шкалою атаксії при інфарктах на території верхньої артерії мозочка (38,30 ± 3,16 бала) і задньої нижньої артерії мозочка (73,80 ± 3,97 бала) відповідав атаксії середньої тяжкості; інфаркти на території васкуляризації передньої нижньої артерії мозочка проявлялись легким атаксичним дефіцитом (18,00 ± 3,41 бала). Комплексна терапія з використанням традиційних засобів і препаратів протекторної та нейрометаболічної дії Цераксону (цитиколіну) та Актовегіну істотно підвищувала ефективність відновлення рухових функцій протягом перших 2 тижнів після розвитку інфаркту. Найстійкішими до лікувальних заходів були такі прояви атаксичного синдрому, як запаморочення, дизартрія і хиткість при ході.
12
Мороз С.А. к.т.н., Пташенчук В.В., Приступа С.О. к.т.н, and Кайдик О.Л. к.т.н. "ДОСЛІДЖЕННЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ЛЮДИНИ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ БІОСИГНАЛІВ ДЛЯ КЕРУВАННЯ БІОЕЛЕКТРИЧНИМ ПРОТЕЗОМ." Перспективні технології та прилади, no. 14 (December 7, 2019): 98–102. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2313-5352-2019-14-17.
Full textAbstract:
В статті проведено аналіз рухової діяльності людини. Встановлено, що управління скорочувальною активністю м'язової клітини здійснюється за допомогою мотонейронів - нервових клітин, тіла яких лежать в спинному мозку, а довгі відгалуження - аксони в складі рухового нерва підходять до м'язів, Біоелектричний вплив, переданий від центральної нервової системи до м'язів, відбивається підвищенням амплітуди в так званих рухових точках - місцях найбільшого скупчення рухомих одиниць. Якщо знімати біопотенціал в місцях розташування рухових точок, то ми можемо отримати вихідні сигнали для управління протезом. Електроміографією є основним методом дослідження нервово-м'язової системи за допомогою реєстрації біоелектричних потенціалів. Електро-міографічні дослідження показують, що амплітуди біопотенціалів варіюються від 5-10 мкВ (м'яз в стані спокою) до 500-1000 мкВ (м'яз в збудженому стані). Основний діапазон частот біопотенціалів, що реєструються поверхневими електродами, становить 20-200 Гц, з максимумом близьким 50 - 100 Гц. Запропоновано структурну схему управління біоелектричним протезом кисті.
13
Скалій, Олександр, Катерина Мулик, Альона Пономаренко, and Тетяна Гриньова. "НАВЧАННЯ ТЕХНІЦІ ЇЗДИ НА ВЕЛОСИПЕДІ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ." Слобожанський науково-спортивний вісник 6, no. 80 (February 21, 2020): 5–10. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2020-6.001.
Full textAbstract:
Мета: визначити основні елементи техніки їзди на велосипеді та встановити їх взаємозв’язок з руховими якостями дітей молодшого шкільного віку. Матеріал і методи: у дослідженні брали участь 60 дітей молодшого шкільного віку (6-7 років), що навчаються в загальноосвітніх школах м. Харкова. У дослідженні використовувались: педагогічні спостереження, експертна оцінка, тестування. Протягом навчального року визначалася динаміка рівня розвитку рухових якостей дітей 6-7 років, а наприкінці навчального року встановлювалась кореляційна залежність між використанням основних елементів техніки їзди на велосипеді і рівнем розвитку рухових якостей дітей 6-7 років. Результати: проаналізовано основні елементи техніки їзди на велосипеді та встановлено перелік помилок, з якими стикаються під час навчання. Проведено кореляційний аналіз щодо впливу окремих рухових якостей на виконання різних елементів техніки їзди на велосипеді. Так, техніка посадки на велосипеді є основним елементом першочергового засвоювання і потребує, перш за все, прояву статичної рівноваги. Виконання техніки педалювання та прискорення пов’язано з проявом спритності та швидкісно-силових якостей. Техніка гальмування пов’язана, перш за все, з проявом сили рук та визначалась кистьовою динамометрією. Більш складні елементи техніки, пов’язані з проходженням поворотів і розворотів та подолання перешкод, потребують перш за все швидкісно-силових якостей та динамічної рівноваги. Висновки: проведені дослідження дозволили визначити рухові якості, які необхідні для виконання елементів техніки посадки, педалювання, гальмування, прискорення, проходження поворотів і розворотів та подолання перешкод й встановлено їх кореляційний зв’язок з контрольними руховими вправами. Ключові слова: велосипед, технічні елементи, фізичні якості, діти.
14
Атаманюк, Світлана. "ВИКОРИСТАННЯ ІННОВАЦІЙНИХ ВИДІВ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ФАХІВЦІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, no. 10(104) (December 28, 2020): 315–24. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.10/315-324.
Full textAbstract:
Інноваційні програми фізичної культури і спорту призначені для того, щоб бути більш всеосяжними, динамічними, рухливими, відкритими, ніж традиційні заняття фізичною культурою та спортом. Це допомагає виконувати фізичні навантаження й виробляти прихильність здоровому способу життя, здійснювати заняття фізичною культурою і спортом самостійно, навчити різні верстви населення руховій діяльності, підкреслюючи психологічний вплив фізичних вправ на стан здоров’я. Інноваційні види рухової активності, втілені в нових програмах, дозволяють фахівцям фізичної культури і спорту розвивати в підопічних різні рухові навички та здатності працювати в команді, при цьому вихованці відчувають себе більш комфортно в руховому середовищі.
15
Moskalenko, Nataliya, Antonina Polyakova, and Olga Mykytchyk. "Методичні основи організації рухової діяльності дітей молодшого дошкільного віку залежно від рівня фізичного стану." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 2(46) (June 30, 2019): 28–34. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-02-28-34.
Full textAbstract:
Вступ. Останнім часом особливе занепокоєння викликає факт зниження здоров’я дітей дошкільного віку. Підвищення рівня фізичного стану дітей молодшого шкільного віку значною мірою залежить від оптимального рухового режиму в закладах дошкільної освіти. Його змістом є комплекс організаційних форм фізичного виховання (фізкультурні заняття, фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі дня, активний відпочинок, самостійна рухова діяльність дитини), який використовується в педагогічному процесі закладів дошкільної освіти. Мета статті – науково обґрунтувати організаційно-методичні підходи до організації рухової діяльності дітей молодшого дошкільного віку в умовах закладів дошкільної освіти різного типу для підвищення рівня їхнього фізичного стану. Дослідження проводили протягом 2013–2014 років у закладах дошкільної освіти комбінованого типу, санаторного типу, компенсуючого типу та загального розвитку. Розроблені організаційно-методичні підходи реалізовували в таких формах організації роботи з фізичного виховання в умовах роботи закладів дошкільної освіти: фізкультурних заняттях, фізкультурно-оздоровчих заходах у режимі дня, активному відпочинку, самостійній руховій діяльності дітей у режимі дня. Методи дослідження – теоретичні (аналіз й узагальнення науково-методичної літератури та інтернет-джерел); педагогічні (спостереження, експеримент). Результати. Визначено форми роботи та види рухової діяльності для оптимізації фізичного стану дітей 3–4 років у закладів дошкільної освіти різного типу. Організація процесу рухової активності дітей в умовах закладів дошкільної освіти передбачає такі компоненти: організовані форми рухової активності дітей, комплексний підхід до методів регулювання рухової активності, різноманітність рухів в організованих формах рухової діяльності, самостійна рухова активність, міжвікова ігрова взаємодія. Висновки. Обґрунтовані організаційно-методичні підходи до організації раціонального рухового режиму дітей 3– 4 років у закладів дошкільної освіти різного типу. Запропонована модель оптимізації рухової активності дітей молодшого дошкільного віку не замінює й не виключає обов’язкових занять фізичними вправами відповідно до державних програм виховання та розвитку дитини.
16
Іndykа, Svitlana, and Natalia Bielikova. "Сутнісна характеристика та взаємозв’язок понять «рухова активність» і «фізична активність»." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 4(56) (December 31, 2021): 3–9. http://dx.doi.org/10.29038/10.29038/2220-7481-2021-04-03-09.
Full textAbstract:
Актуальність. Численними науковими дослідженнями доведено, що рухова активність значною мірою сприяє дотриманню людиною здорового способу життя. Сьогодні одним із факторів кризового стану здоров’я громадян України є обмежена рухова активність. .Мета дослідження – визначити сутність і зміст понять «рухова активність» та «фізична активність», обґрунтувати взаємозв’язок між ними. Методи досліджень. У дослідженні використано метод теоретичного аналізу й узагальнення інформації електронних баз даних. Результати досліджень. Існують різні підходи до тлумачення понять «рухова активність» і «фізична активність» та ступені їх ототожнення. Загальноприйнятим сучасним визначенням рухової активності, є твердження, що рухова активність – це будь-який рух тіла людини, який здійснюється завдяки роботі скелетних м’язів і супроводжується додатковими затратами енергії. Спеціально організована рухова (фізична) активність є різновидом рухової активності в межах виконання тренувальних програм та спрямована на придбання нового рівня фізичних якостей і здібностей. Фізична активність визначається як заняття фізичними вправами в різних формах фізичного виховання. Окремі науковці ототожнюють фізичну та рухову активність у навчально-виховній сфері. Ми поділяємо думку щодо обґрунтованого трактування аналізованого поняття «рухова активність людини» в інтерпретації М. Дутчака: «це свідоме переміщення тіла та/або його частин у просторі та у часі, яке здійснюється завдяки роботі скелетних м’язів, що потребує додаткових витрат енергії, та спрямоване на досягнення визначеної мети». Висновки. На сучасному етапі існують різні підходи до тлумачення понять «рухова активність» і «фізична активність». Їх актуалізація засвідчила доцільність використання поняття «рухова активність», а поняття «фізична активність» – для позначення виду діяльності, основу якого становлять заняття фізичними вправами в різних формах фізичного виховання. Отже, «рухова активність» людини є більш широким поняттям, ніж «фізична активність».
17
Redkina, Mariia. "ОСОБЛИВОСТІ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СТУДЕНТІВ ПЕДАГОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ." Mountain School of Ukrainian Carpaty, no. 21 (November 27, 2019): 78–81. http://dx.doi.org/10.15330/msuc.2019.21.78-81.
Full textAbstract:
У зв’язку із постійним науково-технічним розвитком суспільства виникає недостатність рухової активності у студентів закладів вищої освіти, яка у більшості випадків є причиною виникнення різних захворювань.
У статті аналізується проблема організації рухової активності студентів педагогічних спеціальностей. Підкреслено, що рухова активність студентської молоді розглядається як невід'ємна частина життєдіяльності.
Зазначено, що структура рухової активності багатогранна і індивідуалізована для кожної окремої людини. Охарактеризовано, як в умовах розумової зайнятості студенти організовують своє дозвілля.
З’ясовано головні причини, які сприяють розвитку гіподинамії серед студентської молоді. Особливу роль у цій проблемі відіграє організація рухового режиму студентів педагогічних спеціальностей, навчання яких пов’язано з малою руховою активністю. Хронічний дефіцит рухової активності у режимі студентської молоді стає реальною загрозою її здоров’ю та нормальній фізичній працездатності.
Підкреслено, що вирішення піднятої проблеми можливе за рахунок інтенсивного використання всіх засобів фізичної культури.
Підсумовано, що більшість студентів педагогічних спеціальностей веде малорухливий спосіб життя, що впливає на їх психоемоційний і соматичний стан в результаті низької або помірної фізичної підготовки. Впровадження програм фізкультурно-оздоровчих занять, побудованих на стимулюванні мотивації до систематичних занять фізичними вправами, буде сприяти залученню студентів до рухової активності.
18
Andrieieva, Olena, and Anna Hakman. "Рухова активність та якість життя як компоненти активного старіння у похилому віці." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 2(54) (July 1, 2021): 49–55. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2021-02-49-55.
Full textAbstract:
Актуалізація. Активне старіння – це можливість реалізації потенціалу фізичного, психічного та соціального благополуччя в похилому віці з активним використанням оздоровчо-рекреаційної рухової активності задля подовження тривалості і якості активного довголіття. Найбільш важливими особистісними характеристиками в цьому контексті виступають вікові психофізіологічні показники, стан здоров'я, якість життя, рівень рухової активності. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати рухову активність та якість життя як компоненти активного старіння в похилому віці. Матеріал і методи дослідження. Для досягнення мети дослідження засто- совано групу теоретичних методів дослідження: теоретичний аналіз спеціальної науково-методичної літератури, документальних матеріалів, абстрагування, логіко-теоретичний аналіз, компаративний аналіз, метод синтезу, метод систематизації. Результати. Під час дослідження проаналізовано політику активного старіння в зарубіжних країнах, де виявлено, що активний спосіб життя в похилому віці сприяє її тривалості. Розглянуто детермінанти та компоненти, які сприяють активному старінню в похилому віці, а саме рухову активність і якість життя. Визначено, що адекватний рівень рухової активності є одним із пріоритетних факторів, спроможних суттєво вплинути на якість життя осіб похилого віку. Висновки. Визначено, що структуру активного старіння формують залученість до ринку праці, соціальна інтеграція та рівень здоров’я. Із-поміж детермінантів активного старіння в похилому віці значущими є фізичний, психологічний, соціальний, когнітивний, духовний і матеріальний. Серед детермінантів успішного й активного старіння спільними компонетами, які сприятимуть активному довголіттю, є рухова активність та якість життя осіб похилого віку. Саме достатній рівень рухової активності і якості життя можуть бути запорукою активного старіння й творчого довголіття.
19
O.L., Kiparenko, and Kremenchutska M.K. "Assessment of the impact of motor development on adaptation to learning." Insight: the psychological dimensions of society, no. 6 (December 10, 2021): 95–109. http://dx.doi.org/10.32999/2663-970x/2021-6-7.
Full textAbstract:
The article renders findings of the study of the development of school children’s reading skills and motor development (n=61). Pedagogical and psychological literature considers visual, auditory, and cognitive impairments as primary causes of difficulties in devel-oping reading skills. It is generalized an idea that all types of perception (visual, auditory, etc.) are of afferent-efferent nature: each of these sensory processes is based on its own motor components. Thepurposeof the research is to analyze the impact of student’s motor skills disorders on mastering reading skills; to find the root of the disorders using neuropsychological tests; to differentiate errors and identify effective correction methods. Researchmethodsareasfollows:O. Luria Neuropsychological Battery adapted to school children by Glozman J.; child dyslexia test by O. Korniev & O. Ishymova. Research results have been processed through mathematical statistics, i.e., Pearson correlation coefficient and point-biserial correlation coefficient. Results. It has been identified the most significant indices of the functioning of the motor system of a child, which influence the progress of mastering reading skills in two age groups of school children (aged 7-9 and 10-12). The research has found the most fundamental errors made by school children while per-forming tests that are a ground for basic neuropsycho-logical correction. Conclusions.It has been substantiated that reading is a multi-factor process, and helping a pupil under some reading difficulties. It cannot be lim-ited to monotonous methods. The research states that neuropsychological diagnostics contributes to finding poorly-developed elements, which affect a child’s learning, discovering errors, and developing an effective intervention plan. The first step of the correction should comprise the work with the child motor system, as proved by this research. It is noted that a sensorimotor correction based on M. Bernstein’s construction of movements may underly the program.Keyw ords: neuropsychological diagnostics, dyslexia, learning difficulties, sensorimotor correction. У статті представлені результати дослідження сформованості навичок читання школярів та їхнього рухового розвитку (n=61). У педагогічній та психологічній літературі основними причинами труднощів формування навичок читання найчастіше визначають зорові, слухові та когнітивні проблеми. Розглянуто черговий чинник у структурі розвитку дитини – руховий розвиток. Узагальнено думку, що всі види сприйняття (зорове, слухове тощо) мають аферентно-еферентний характер, в основі кожного з цих сенсорних процесів беруть участь свої рухові компоненти. Метою дослідження є визначення впливу рухових проблем школяра у оволодіння навичками читання; розуміння причини цих проблем за допомогою нейропсихологічних проб; диференціація помилок і визначення ефективних методів корекції. Методидослідження: класична батарея нейропсихологічних тестів О.Лурії, адаптована до дітей шкільного віку Ж.Глозман; методика діагностики дислексії у дітей О.Корнєва і О.Ішимової. Здійснено обробку результатів методами математичної статистики, а саме – кореляційний аналіз за Пірсоном та точково-бісеріальних коефіцієнтів кореляції. Результати.Визначено найбільш значущі показники роботи рухової системи дитини, які мають вплив на успішність оволодіння навичками читання у двох вікових групах школярів (7-9 та 10-12 років). З’ясовано найбільш значущі помилки при виконанні проб школярами, що є підставою для базових напрямків нейропсихологічної корекції. Висновки.Обґрунтовано, що читання – багаточинниковий процес і допомога дитині при труднощах з ним не може обмежуватися одноманітними методами. Констатовано, що нейропсихологічна діагностика допомагає встановити чинники, які є несформованими і впливають на навчання дитини, диференціювати помилки і побудувати ефективний корекційний маршрут. Першим кроком корекції має бути робота з руховою сферою дитини, що доведено нашим дослідженням. Зазначено, що основою програми може бути сенсомоторна корекція на базі теорії про побудову і біомеханіку рухів М.Бернштейна. Ключовіслова: нейропсихологічна діагностика, дислексія, труднощі навчання, сенсомоторна корекція.
20
Андрєєва, О., and А. Максименко. "Cучасні підходи до корекції дефіциту маси тіла дівчат-підлітків засобами оздоровчого фітнесу." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (February 15, 2021): 38–42. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2020.2.38-42.
Full textAbstract:
Мета. На основі аналізу фахової літератури, провідного вітчизняного та зарубіжногопрактичного досвіду вивчити сучасні підходи до корекції дефіциту маси тіла дівчат підлітковоговіку засобами оздоровчого фітнесу. Матеріали і методи. Використовували такі методи до-слідження: теоретичний аналіз спеціальної науково-методичної літератури, документальнихматеріалів, компаративний метод з метою зіставлення та аналізу зарубіжного й вітчизняногодосвіду з досліджуваної проблеми; абстрагування, логіко-теоретичний аналіз. Результати.Встановлено, що дефіцит маси тіла є характерним для значної кількості сучасних школярів(від 11 до 25 %). Незважаючи на значну поширеність недостатньої маси тіла серед дівчат-підлітків співставну з частотою надмірної ваги у розвинутих країнах, більшість програм,пов’язаних із здоров’ям, орієнтовані на профілактику ожиріння та боротьбу з ним, у той час,як проблема дефіциту маси тіла в цих програмах зазвичай не розглядається. Вітчизняніта зарубіжні дослідники звертають увагу на важливість своєчасної корекції недостатньоїмаси тіла. У дівчат з недостатньою масою тіла суттєво підвищується ризик остеопорозу,підлітки з недостатньою масою мають негативний образ тіла та характеризуються швидкоюстомлюваністю, частою захворюваністю, низькою навчальною успішністю, мають недостатнійрепродуктивний потенціал. Підлітки з недостатньою масою тіла мають більш низький рівеньфізичної підготовленості, що лімітує їх участь у програмах рухової активності. Як основні длякорекції фізичного стану дітей підліткового віку з дефіцитом маси тіла науковці рекомендуютьзасоби оздоровчого фітнесу, зокрема, фізичні вправи, спрямовані на збільшення м’язовоїмаси тіла, зміну харчового раціону, психокорекційні вправи. Висновки. З’ясовано, щопрограми оздоровчого фітнесу для дівчат-підлітків з дефіцитом маси тіла є недостатньообґрунтованими. Потребують додаткового вивчення питання, що стосуються недостатньоїмаси тіла дівчат, які мають значний попередній руховий досвід. З огляду на значну поширеністьта негативні наслідки недостатньої маси тіла для дівчат-підлітків, актуальним видаютьсядослідження, спрямовані на підвищення рівня фізичного стану та нормалізацію дефіциту маситіла даного контингенту на основі використання засобів фітнесу.
21
Алсарайрех, Муса Джаміль Салім. "Фізичні якості та особистісні властивості професійної діяльності дизайнерів." Теорія і методика фізичного виховання і спорту, no. 2 (January 3, 2022): 109–13. http://dx.doi.org/10.32652/tmfvs.2021.2.109-113.
Full textAbstract:
Анотація. Процес фізичної підготовки дизайнерів є одним з актуальних і мало досліджених у теорії фізичного виховання. Мета. Виявити професійно важливі фізичні якості, особистісні властивості та вимоги до рухової підготовленості дизайнерів. Методи. Анкетування за спеціально розробленою анкетою. Результати. Аналіз професійної діяльності дизайнера вказує на необхідність міцного здоров’я; великого обсягу професійних рухових умінь і навичок; високої фізичної та рухової активності; виховання здатності до управління емоціями, почуттями, вчинками; швидкої операційної діяльності тощо, які є важливими умовами досягнення професіоналізму. Дизайнер повинен володіти оптимальними кондиціями (станом здоров’я, фізичним розвитком і фізичною підготовленістю), відповідними виконанню професійних завдань; високою фізичною і руховою активністю; хорошим функціонуванням систем життєзабезпечення; досить високою витривалістю, швидкістю, силою та координацією. Встановлено, що виконання професійних обов’язків вимагає від дизайнерів прояву загальної витривалості, сили м’язів спини, шиї, живота і рук (особливо кистей). Це дає змогу вважати вказані якості професійно важливими. Умови підвищеного нервово-емоційного збудження передбачають вимоги до адаптаційних можливостей працівників, їхньої психічної стійкості та фізичної роботоздатності. З числа психофізіологічних функцій слід виділити увагу (розподіл, обсяг), пам’ять, урівноваженість, комунікабельність і стійкість до стресів. Встановлено, що недостатня фізична підготовленість дизайнерів безпосередньо впливає на стомлюваність у процесі роботи. Виявлено, що більшість дизайнерів бачать користь у спеціалізованій фізичній підготовці студентів до майбутньої професії.
Ключові слова: дизайнери, спеціалізоване фізичне виховання, професійно-прикладна фізична підготовка.
22
Foturnyi, Serhiy. "ВПЛИВ ЗАНЯТЬ ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ НА ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ СТАН ЖІНОК ПОХИЛОГО ВІКУ В ОЗДОРОВЧИХ ГРУПАХ." Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, no. 34 (February 5, 2020): 26–32. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.26-32.
Full textAbstract:
Мета. Систематизувати дані про впливи рекреаційно-оздоровчої рухової активності на функціональний стан жінок похилого віку, які займаються в оздоровчих групах. Методи. У процесі дослідження нами були використані такі методи: теоретичний аналіз та узагальнення науково-методичної літератури; педагогічні спостереження, опитування, тестування; фізіологічні методи –фізіометрія, пульсометрія, тономометрія, функціональні проби; методи математичної статистики для обробки кількісних даних. В соціологічному опитуванні, які проводилось на базі Будинку офіцерів міста Чернівці, протестовано 69 жінок віком від 63 до 71 року. Жінки похилого віку відвідували оздоровчі групи з заняттями рекреаційно-оздоровчою направленості. Результати. Під час дослідження у респондентів двох груп визначили провідні мотиви до рекреаційних занять, основні причини відмови від занять. У результаті організованого впливу рухової активності на організм жінок похилого віку, спостерігалася позитивна динаміка: на стан здоров’я випробовуваних, яке характеризується достовірним поліпшенням більшості показників функціонального стану; розроблений зміст програми має суттєвийвплив на психо-емоційний стан і психічні процеси випробовуваних, істотно впливає на рівень рухових здібностей. Висновок. Таким чином, все перераховане вище обумовлює необхідність розробки спеціального змісту рекреаційно-оздоровчих занять для жінок похилого віку в групах здоров’я, що поєднує традиційні засоби фізичної культури з елементами східних оздоровчих систем. Це дозволило визначити ,комплексний підхід до розробки змісту занять в групах здоров’я, що враховує мотиваційні запити і психофізичні можливості жінок похилого віку, дозволить підібрати адекватні засоби фізичної культури та рухової активності і їх раціональне поєднання, підвищити ефективність рекреаційно-оздоровчих занять і забезпечити оптимізацію рівня психофізичного стану жінок похилого віку.Ключові слова: рухова активність, жінки похилого віку, східна гімнастика.
23
Гевко, І. Б., О. Л. Ляшук, А. І. Пік, Н. М. Марчук, and О. П. Марунич. "СИНТЕЗ ГВИНТОВИХ ТРАНСПОРТЕРІВ-ЗМІШУВАЧІВ." СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ, no. 45 (December 6, 2020): 34–44. http://dx.doi.org/10.36910/acm.vi45.380.
Full textAbstract:
Проведено генерування конструкцій гвинтових транспортерів-змішувачів при використанні структурно-схемного синтезу методом ієрархічних груп за допомогою морфологічного аналізу. У результаті виконаного аналізу впливу різних факторів на процеси транспортування та змішування вантажів гвинтовими конвеєрами були визначені складові елементи конструкцій цих транспортерів, які визначають їх конструктивні ознаки. На основі цього аналізу складено морфологічну таблицю конструктивних ознак та елементів гвинтових транспортерів-змішувачів. За результатами структурно-схемного синтезу гвинтових транспортерів-змішувачів обрані базові морфологічні ознаки: привод, шнек, що містить жолоб і гвинт, а також бункер, механізми розвантаження та опорно-руховий. За результатами проведеного синтезу й аналізу із урахуванням комплексу вимог щодо якості, собівартості та продуктивності, загальна кількість генерованих альтернатив гвинтових транспортерів-змішувачів є незначною, що дозволило експертним методом віднайти найбільш ефективні їх конструктивні схеми. Отримані конструкції гвинтових транспортерів-змішувачів в своїй основі використовують принцип конусності жолоба і гвинтових робочих органів, що дозволяє значно підвищити якість процесу змішування та забезпечити транспортування вантажів. На основі проведеного синтезу і генерованих конструкцій транспортерів-змішувачів конічного типу спроектовано і виготовлено експериментальну установку.
24
Васильєва, Н. О. "Комплексний підхід у реабілітації дітей дошкільного віку з логоневрозом." Pain medicine 3, no. 2/1 (October 16, 2018): 16–17. http://dx.doi.org/10.31636/pmjua.t1.33898.
Full textAbstract:
Актуальність. Відомо, що логоневроз – це руховий невротичний розлад, який характеризується порушенням плавності, темпу і ритму мовлення. Дана патологія досить поширена серед осіб дитячого віку. Процес становлення мовленнєвої поведінки – складний за структурною і функціональною організацією (Wada J., 1975; Levy J., 1977; Андріанов O. C., 1999; Боголєпова І. Н., 1999, 2000, 2001, та ін.). Аналіз літературних джерел з проблеми, що стосується формування електричної активності мозку дітей, показує, що ступінь функціональної зрілості різних структур мозку на ключових етапах індивідуального розвитку має доволі значні розбіжності.
Матеріали та методи. При застосуванні методів і засобів фізичної реабілітації при логоневрозі у дітей дошкільного віку обов’язково необхідно враховувати індивідуальні особливості розвитку даної категорії дітей. Особливо це стосується дослідження стану діяльності мозкових структур, що забезпечують формування мовлення дитини. До таких методів можна віднести електроенцефалографію (ЕЕГ) – метод реєстрації електричної активності головного мозку за допомогою системи комп’ютерної електроенцефалографії у стані функціонального спокою та з використанням функціональних проб – відкривання очей, ритмічної фото- стимуляції, гіпервентиляційної проби.
25
Tsyupak, Yuriy, Tatyana Tsyupak, Yuriy Tsyupak, Alexander Shwai, Ivan Vaskan, and Leonid Gnitetsky. "Рухова активність у структурі мотиваційно-ціннісних орієнтацій підлітків." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 2(46) (June 30, 2019): 48–54. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-02-48-54.
Full textAbstract:
Актуальність. Важливий і невід’ємний чинник здорового способу життя школярів – належний рівень рухової активності. Результати наукових досліджень засвідчують, що в підлітків які навчаються в закладах загальної середньої освіти, спостерігаємо зниження рухової активності. Це зумовлює створення здоров’язберігального освітнього середовища й розробки мотиваційних засобів залучення учнів до систематичних занять фізичними вправами. Мета дослідження – визначення рівня сформованості мотиваційно-ціннісних орієнтацій до рухової активності в підлітків. Матеріал і методи дослід- ження. У досліджені взяли участь підлітки загальноосвітніх навчальних закладів №№ 9, 11, 26. м. Луцька. Для визначення рівня стану сформованості мотиваційно-ціннісних орієнтацій до рухової активності, нами проведено анкетування. Анкета включала комплекс запитань, за допомогою яких можна визначити рівень інтересу до уроку з фізичної культури, мотиви до занять фізичними вправами та ставлення підлітків до форм фізичної активності. Результати дослідження. Результати дослідження засвідчили, що рівень інтересу до фізичного виховання й спорту в підлітків невисокий. Лише 9,8–19,5 % дівчат і 23,2–31,7 % хлопців мають високий рівень інтересу до рухової активності. Із віком у школярів простежуємо тенденцію до зниження інтересу до систематичних занять фізичними вправами. Водночас аналіз результатів анкетування виявив такі основні мотиви занять фізичною культурою для підлітків: можливість поліпшити стан здоров’я, мати гарну будову тіла, підвищити фізичну підготовленість, оволодіти технікою фізичних вправ й отримати добрі оцінки. І водночас дані анкетування демонструють, що 3–4 рази на тиждень виконують фізичні вправи лише 14,6–22,3 % дівчат і 17,3–31,2 % хлопців. Більшість учнів обмежують свою рухову активність лише обов’язковими уроками фізичної культури та, судячи з відповідей респондентів, вільний час заповнюють діяльністю, яка не має нічого спільного з активним дозвіллям і руховою активністю.
26
Тарасенко, Л. П. "Музей ракетних військ стратегічного призначення: експонати розсекречених комплексів ." Воєнно-історичний вісник 38, no. 4 (December 2, 2020): 92–99. http://dx.doi.org/10.33099/2707-1383-2020-38-4-92-99.
Full textAbstract:
Здійснено огляд та виклад історії нині розсекреченої, а раніше абсолютно невідомої військової автомобільної техніки. Подано опис агрегатів рухомих ґрунтових ракетних комплексів, які створювалися в умовах абсолютної таємності в закритих спеціальних конструкторських бюро і на численних підприємствах країни.
Ключові слова: Ракетні війська стратегічного призначення, бойове чергування, рухомий ґрунтовий ракетний комплекс, рухомий командний пункт, автономні машини бойового, технічного і побутового забезпечення особового складу стратегічних ракетних комплексів.
27
Терьохіна, О. Л., and Ю. І. Дуднік. "ВПЛИВ ФІЗИЧНИХ ВПРАВ НА СТУДЕНТІВ З ОБМЕЖЕНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ." Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, no. 1 (September 28, 2021): 191–96. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-1-26.
Full textAbstract:
У роботі обґрунтовано вплив ефективних засобів фізичного виховання та спортивного тренування на розвиток рухової активності з урахуванням особливостей рухового апарату студентів із вадами зору, слуху, опорно- рухового апарату. При формуванні концептуальних засад фізичного виховання студентів з обмеженими можливостями здоров’я у вищому навчальному закладі враховано необхідність у впровадженні оздоровчих технологій та інноваційних програм з обов’язковим дотриманням принципу використання спортивних технологій, кондиційного й оздоровчого тренування у фізкультурну практику, а також занять за видами спорту, які вважаються більш прийнятними для студентів із різними нозологіями та викликають зацікавленість і потребу в руховій активності. Серед різних систем фізичних вправ, видів спорту, які придатні як для оздоровчих, так і для спортивних тренувань молоді з обмеженими можливостями здоров’я, ефективними видами рухової активності, що здатні підвищувати функціональний стан організму з одночасним фізичним розвитком і розвитком рухових якостей, можна відзначити оздоровче плавання, аквафітнес, спортивне плавання, настільний теніс, боротьбу, армреслінг, спортивні танці, волейбол, легку атлетику, футбол, баскетбол, шахи, шашки, загальну фізичну підготовку. На заняттях фізичного виховання студентів із різними нозологіями використовували широко відомі фізичні засоби, а саме: фізичні вправи (релаксаційні, ідеомоторні, дихальні, ритмічні, на координацію, у рівновазі, коригувальні), ігри (рухливі, спортивні). Малорухомі, рухливі та спортивні ігри на місці застосовуються у фізичному вихованні студентів для розвитку рішучості, наполегливості, кмітливості, спритності, сміливості, дисциплінованості в стадії одужання. Вони позитивно впливають на функцію травлення й обміну речовин, активізують процеси всмоктування, сприяють застосуванню організмом продуктів перетравлення білків, жирів та вуглеводів. Розроблено комплекси фізичних вправ, які за своїм впливом відповідають ідеї всебічності, а за спрямованістю сприяють розвитку необхідних фізичних і вольових якостей, а також оволодінню технікою обраного виду спорту.
28
Спіцин, В. В. "Оцінка рівня фізичної підготовленості учнів молодших класів загальноосвітньої школи." Теорія та методика фізичного виховання, no. 4 (November 6, 2015): 38. http://dx.doi.org/10.17309/tmfv.2014.4.1116.
Full textAbstract:
<p>У статті аналізується проблема системного управління оцінкою рівня фізичної підготовленості дітей молодшого шкільного віку. Встановлено, що вірна оцінка рівня фізичної підготовленості є одним з важливих факторів підвищення ефективності керування процесом фізичного виховання учнів загальноосвітньої школи, починаючи з першого класу. Аналіз результатів дослідження свідчить, що при систематичному спостереженні за руховою підготовленістю кожного окремого учня, дозволяє учителю фізичної культури вчасно спостерігати картину розвитку рухових якостей та навичок, виявляти ті, що відстають, та на основі диференційованого підходу, за допомогою спеціальних педагогічних впливів, досягати необхідного ефекту в рішенні завдань фізичного виховання дітей молодшого шкільного віку.</p><p>Учитель фізичної культури загальноосвітньої школи, у процесі своєї трудової діяльності, здійснюючи систематичний педагогічний контроль за руховою підготовленістю школярів та проводячи аналіз результатів контролю, при цьому знаючи динаміку розвитку основних рухових якостей, може якісно керувати процесом фізичного вихованням учнів, починаючи з першого класу. </p>
29
Самохвалова, Ірина, Петро Рибалко, and Олександр Моргунов. "РУХОВА АКТИВНІСТЬ ТА МОТИВАЦІЯ ДО ЗАНЯТЬ ІЗ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ СТУДЕНТОК ЗАКЛАДІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Педагогічні науки: теорія, історія, інноваційні технології, no. 10(104) (December 28, 2020): 235–44. http://dx.doi.org/10.24139/2312-5993/2020.10/235-244.
Full textAbstract:
Потреба в русі – біологічна потреба організму людини, що відіграє важливу роль у її життєдіяльності та знаходиться в нерозривному зв’язку з активною м’язовою діяльністю, що сприяє адаптації до навколишнього середовища. У даному дослідженні велика увага присвячена мотиваційним пріоритетам щодо занять фізичними вправами протягом робочого дня, як одного з чинників поліпшення показників рухової активності студенток. Визначення оптимального підходу до організації рухової активності, добових енерговитрат та мотиваційних потреб у руховій активності здобувачів вищої освіти, який дозволить підвищити активність і зацікавленість у досягненні високого рівня власного фізичного здоров’я студенток ЗВО.
30
Myronyuk, Ivan, and Mariana Dub. "ХАРАКТЕРНІ ОСОБЛИВОСТІ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ТА ДІЄЗДАТНОСТІ СТУДЕНТОК З ОЖИРІННЯМ." Вісник Прикарпатського університету. Серія: Фізична культура, no. 34 (February 5, 2020): 53–60. http://dx.doi.org/10.15330/fcult.34.53-60.
Full textAbstract:
Стан здоров’я студентської молоді залежить від багатьох чинників, серед яких важливе місцезаймає здоровий спосіб життя та систематичні заняття фізичними вправами. У теперішній час невикликає сумнівів факт позитивного впливу фізичних вправ на стан фізичного і психічного здоров’я,поліпшення діяльності серцево-судинної, дихальної та інших систем й підтримку оптимального рівня розвитку фізичних якостей людини. Визначити характерні особливості фізичної активності та рухової дієздатності студенток з ожирінням. Під час дослідження використовували теоретичний аналіз фахової науково-методичної літератури методи визначення рухової активності, рухової дієздатності, математичної статистики. Встановлено, що студентки з ожирінням характеризуються малорухомим способом життя, що обумовлено дефіцитом фізичних навантажень. Порівняльний аналіз рівня рухової активності студенток за типами ожирінням показав відсутність статистично значущих (p>0,05) відмінностей між величинами компонентів рухової активності у студенток із ожирінням глютеофеморального типу в порівнянні зі студентами із ожирінням абдомінального типу, за виключенням тривалості перебування в сидячому положенні, яке в студенток з абдомінальним типом ожирінням виявилося статистично значуще (p<0,05) більшим, порівняно зі студентками з глютеофеморальним типом ожиріння. Доведено, що 11,1% студенток з ожирінням глютеофеморального типу мають оптимальний, 23,3% допустимий, а 33,3% менше за критичний рівнем рухової дієздатності. Встановлені характерні особливості рухової активності та рухової дієздатності є передумовою для побудови комплексної програми фізичної реабілітації, спрямованої на корекцію ваги тіла студенток з абдомінальним та глютеофеморальним типами ожиріння.Ключові слова: рухова активність, рухова дієздатність, ожиріння, студентки.
31
Gubenko, V. P., S. M. Fedorov, A. V. Tkalina, and T. M. Zachatko. "Мануальна терапія в лікуванні та реабілітації хворих із руховими порушеннями." INTERNATIONAL NEUROLOGICAL JOURNAL, no. 7.69 (December 24, 2014): 94–100. http://dx.doi.org/10.22141/2224-0713.7.69.2014.80925.
Full textAbstract:
Умовою ефективного лікування й реабілітації хворих із руховими порушеннями є багатобічний вплив на ланки саногенезу різними методами, одним із яких є мануальна терапія (МТ). Проаналізовано теоретичні та практичні аспекти застосування МТ у хворих із руховими порушеннями. Застосування МТ у медичній реабілітації хворих із патологією кістково-м’язової та нервової систем приводить до нормалізації м’язового тонусу, оптимізації динамічного стереотипу, усунення больового синдрому, покращання мікроциркуляції та трофічних процесів. Використовують прийоми МТ — мобілізацію, маніпуляцію, м’які мануальні техніки (нейром’язову терапію, міофасціальний реліз, краніосакральну терапію). МТ є ефективним методом відновлення рухової функції у хворих із захворюваннями опорно-рухової та нервової систем. Вивчення нових методик МТ розширить коло показань та підвищить її ефективність при різних захворюваннях.
32
Годлевський, П. М., О. В. Саратовський, and О. Б. Спринь. "ВИХОВАННЯ ПСИХОФІЗИЧНИХ ЯКОСТЕЙ ФАХІВЦІВ ВОДНОГО ТРАНСПОРТУ ЗАСОБАМИ ЄДИНОБОРСТВ." Visnyk of Zaporizhzhya National University Physical education and Sports, no. 4 (April 17, 2022): 17–24. http://dx.doi.org/10.26661/2663-5925-2021-4-02.
Full textAbstract:
Види єдиноборств є специфічним засобом психофізичного тренування. Вироблення оптимальних алгоритмів функціонування психіки засобами фізичного впливу над тілом, мобілізація зусиль для подолання екстремальних факторів складної праці вимагають швидко й свідомо входити в специфічний психофізичний стан, в якому раціональна техніка визначає вимоги до розвитку рухових якостей, а рухові якості є основою для реалізації ефективних професійних рухових дій. Вимоги до особистості фахівця водного транспорту як спеціаліста екстремального профілю визначаються базовим комплексом професійно важливих психофізичних якостей, до яких належать: увага, мислення, оперативна пам’ять, емоційна стійкість, саморегуляція, соціально-комунікативні якості, достатній рівень здоров’я та професійна фізична підготовленість. Єдиноборствам притаманні такі особливості: оперативний характер діяльності, висока психічна напруженість, динамізм, нестандартні умови вирішення завдань, залежність результату від особливостей протидії супернику в часто мінливих стресових умовах явно вираженої конфліктної взаємодії. Запропонована методика застосування видів єдиноборств під час підготовки здобувачів вищої освіти до професійної діяльності містить такі стадії: 1) прийняття техніко-професійного рішення в екстремальній ситуації з двома фазами: формування рухової установки (вибір мети дії) і формування завдання в конкретних умовах; 2) вибір способів вирішення ухваленої техніко-професійної дії, тобто конкретної програми її реалізації; 3) реалізація прийнятого техніко-професійного рішення у порівняно простих умовах, без наявності суттєвих перешкод, і в більш складних, що вимагають оперативної реакції на конкретну ситуацію і відповідної корекції параметрів рухів або дій; 4) зміна самої рухової установки (зумовлена переважно тактично-професійним міркуванням). На факультативному занятті із самозахисту за темою «Поєдинок із рукопашного бою» зі здобувачами вищої освіти I та II курсів у кількості 30 осіб вимірювання психологічного напруження (за методом пульсового режиму) визначило перевагу студентів II курсу, в яких спостерігався оптимальний пульс під час виходу на татамі, впродовж поєдинку і після, що є показником стабільного рівня нервового стану й характеризує високі психофізичні якості. У здобувачів вищої освіти I курсу з досвідом та технікою, набутою впродовж I семестру навчання, різке коливання показників ЧСС до початку поєдинку (від 100–120 поштовхів у хвилину до 150–160 поштовхів у хвилину) супроводжувалося підвищеним передстартовим хвилюванням і вказувало на нестабільність нервово-психічного стану. Визначена нами в дослідженні динаміка змін ЧСС у здобувачів вищої освіти підтверджує вплив засобів єдиноборств (на прикладі рукопашних поєдинків) на рівень психофізичної підготовленості, який залежить від наявності оптимальної психічної напруги та від досвіду підготовки.
33
Самохвалова, І. Ю., and С. М. Харченко. "АКМЕОЛОГІЧНІ СКЛАДНИКИ РОЗВИТКУ РУХОВИХ ЯКОСТЕЙ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ." Visnik Zaporiz kogo naciohai nogo universitetu Pedagogicni nauki, no. 2 (November 15, 2021): 243–48. http://dx.doi.org/10.26661/2522-4360-2021-2-38.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі пошуку методів та засобів розвитку рухових якостей, які допоможуть здобувачам вищої освіти в самореалізації та прагненні до свого «акме». Доведено, що на розвиток рухових якостей студентів значною мірою впливає спрямованість майбутньої професійної діяльності, яка визначає особливості фізичної працездатності, рухової активності та необхідний рівень фізичного здоров’я майбутніх фахівців. Мета дослідження: визначення та обґрунтування акмеологічних засад розвитку рухових якостей студентів закладів вищої освіти в умовах професійної підготовки. У дослідженні використовувалися такі методи: аналіз науково- методичної літератури, анкетування, метод експертного опитування, метод математичної статистики. Визначення акмеологічних засад розвитку рухових якостей студентів закладів вищої освіти відбувалося методом експертних оцінок. Обрано шість експертів, які мають досвід роботи зі студентами закладів вищої освіти різних профілів не менше 5 років та рівень кваліфікації спеціаліст/ магістр фізичної культури і спорту. Експертам пропонувалося оцінити за п’ятибальною системою окремо кожну з наданих аксмезасад та шляхи їх упровадження, які необхідно враховувати для розвитку рухових якостей студентів у процесі професійної підготовки. Для обробки результатів використовувалися методи ранжування та конкордації Кендалла. У результаті були отримані відповідні бали, а потім виведена загальна рейтингова оцінка акмезасад, вибрані ті, в яких оцінка перевищувало індекс 0,75 бала. Визначено шість акмезасад розвитку рухових якостей студентів закладів вищої освіти: ціннісне ставлення до здоров'я; формування здорового способу життя; умови для фізичного розвитку відповідно до професійної спрямованості; умови для духовного та соціального розвитку; самоосвіта; фізичне самовдосконалення. У результаті дослідження установлено залежність між акмезасадами, шляхами та умовами формування рухових якостей, що визначає оптимальний їх розвиток у студентів закладів вищої освіти в умовах професійної підготовки.
34
Tjupak, Tatiana, Yuri Tjupak, Yuri Tjupak, Felix Filak, and Volodymyr Tarasyuk. "Аналіз стану окремих показників фізичного й функціонального розвитку школярів 11–12 років із сутулістю." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 3(47) (October 1, 2019): 72–77. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2019-03-72-77.
Full textAbstract:
Актуальність. У звʼязку з тривалим сидінням на уроках, малорухливим способом життя в період навчання проблема формування правильної постави набуває особливого значення. Сутулість – найбільш поширена форма кіфозу (викривлення верхнього відділу хребта). Мета дослідження – аналіз стану окремих показників фізичного й функціонального розвитку школярів 11–12 років, у яких виявлено сутулість. Матеріал і методи дослідження. У дослідженні взяли участь 12 хлопців із сутулістю віком 11–12 років та 12 здорових однолітків ЗОШ І–ІІІ ступенів с. Прилуцьке, Волинської області. Під час дослідження використовували теоретичні методи дослідження, клінічний огляд, анкетування, опитування, антропометричні методи, функціональні методи, діагностику рухових функцій. Результати дослідження. У ході дослідження визначено, що 57 (66,3 %) школярів мають різноманітні порушення постави. Анкетування й спілкування дали можливість визначити, що у хлопців із сутулістю спостерігали обмеження рухів хребта, що викликає біль та втому; зʼявляється важкість концентрувати свою увагу. Аналіз результатів антропометричного обстеження хлопців 11–12 років засвідчив, що зріст хлопців із сутулістю вищий за своїх однолітків без сутулості, показники маси тіла дещо збільшені, порівняно зі здоровими, що можна пояснити зменшеною руховою активністю; сила м’язів кисті сильнішої руки слабша в сутулих хлопців. Дані функціонального стану кардіореспіраторної системи підлітків 11–12 років свідчать про обмеження в руховій активності внаслідок сутулості. Проведене дослідження засвідчило, що сутулість впливає на рухливість хребта. Середній показник нахилу вперед у сутулих хлопців становив 1,62±0,7см., що не відповідає віковій нормі. Отримані середні показники сили мʼязів спини вказують на недостатній їх розвиток в обох групах. При цьому сила мʼязів спини в здорових підлітків значно більша, порівняно з хлопцями із сутулістю.
35
Гудь, В. "Синтез змішувачів з гвинтовими робочими органами." Науковий журнал «Інженерія природокористування», no. 1(15) (October 26, 2020): 66–71. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2020.1(15).66-71.
Full textAbstract:
Стаття присвячена проблемі синтезу змішувачів з гвинтовими робочими органами. Проведено генерування альтернатив з використанням метод синтезу ієрархічних груп за допомогою морфологічного аналізу. При цьому у результаті проведеного аналізу впливу різних факторів на процеси транспортування і змішування матеріалів гвинтовими конвеєрами за використання структурно-схемного синтезу із застосуванням морфологічного аналізу було визначено відповідну кількість складових елементів конструкцій конвеєрів та зв’язків між ними, які визначають їх певні конструктивні ознаки, на основі чого було складено загальну морфологічну таблицю конструктивних ознак та елементів гвинтових змішувачів, з якої виділено дві індивідуальні моделі механічних систем: перша стосується генерування альтернатив гвинтових конвеєрів, а друга забезпечує появу нових конструктивних рішень гвинтових змішувачів.При проведенні структурно-схемного синтезу гвинтових змішувачів із застосуванням морфологічного аналізу було обрано наступні основні морфологічні ознаки: привід, шнек, який складається з жолоба та гвинтового робочого органа, бункер, механізм пересипу, механізм розвантаження та опорно-руховий механізм. Використовуючи даний метод синтезу ієрархічних груп за допомогою морфологічного аналізу було розроблено значну кількість працездатних конструкцій гвинтових конвеєрів з операцією змішування та гвинтових змішувачів. Проведено структурний синтез гвинтових конвеєрів з операцією змішування та гвинтових змішувачів за конструктивними ознаками методом ієрархічного групування за допомогою морфологічного аналізу й згенеровано певну кількість їх варіантів. Передбачено, що гвинтові змішувачі, як правило, забезпечують змішування матеріалів за циклічним принципом, що дозволятиме досягати кращих показників змішування, аніж при використанні гвинтових конвеєрів з операцією змішування.
36
Semeniv, B. S., M. М. Stahiv, I. D. Yakymyshyn, T. G. Prystavskyi, and A. L. Kovban. "Вплив психофізіологічних та фізичних факторів на структуру професійної підготовки студентів біолого-технологічного факультету." Scientific Messenger of LNU of Veterinary Medicine and Biotechnologies 19, no. 76 (March 5, 2017): 129–35. http://dx.doi.org/10.15421/nvlvet7625.
Full textAbstract:
Профільна фізична підготовка розглядається як один з напрямів системи фізичного виховання, яка повинна формувати прикладні знання, фізичні, психологічні й спеціальні властивості, уміння й навички, що забезпечують об’єктивну готовність людини до успішної професійної діяльності. Особливу увагу в засвоєнні трудових навичок і в адаптації організму молодої людини до професії займають спеціальні засоби фізичної культури, в основі яких міститься перенесення фізичних якостей і рухових навичок, що і є одним з важливих питань в теорії фізичного виховання. Перенесення фізичних якостей і рухових навичок слід розуміти як вплив занять фізичними вправами на ті чи інші види діяльності людини. В кожній руховій дії можна виділити її головну сторону, яка полягає в переважному вияві й розвитку певних якостей і навичок. Спеціально направленими методами фізичної підготовки можна тренувати ті психологічні й фізіологічні механізми, які визначають функціональні можливості людини в процесі її трудової діяльності. Завдання фізичного виховання полягає в тому, щоб вміло та цілеспрямовано використовувати спеціальну фізичну підготовку для підвищення працездатності фахівця.
37
ТІТАРЕНКО, Світлана, and Юлія БАБАЧУК. "ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ТА ФУНКЦІОНАЛЬНА ГОТОВНІСТЬ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ ДО ФОРМУВАННЯ РУХОВИХ НАВИЧОК." Acta Paedagogica Volynienses, no. 5 (December 30, 2021): 54–61. http://dx.doi.org/10.32782/apv/2021.5.9.
Full textAbstract:
Початковою ланкою системи фізичного виховання підростаючих поколінь є фізичне виховання дітей у закладах дошкільної освіти. Основи особистої фізичної культури, фундамент здоров’я, фізичного розвитку та мотивація здорового способу життя закладаються у кожної людини в дошкільний період, є важливою передумовою для забезпечення фізичної дієздатності, гармонійного розвитку і вдосконалення рухових навичок. Визначено, що основні рухи людини починають формуватися в дошкільному віці і вдосконалюються протягом життя шляхом нагромадження індивідуального досвіду. Проблема рухової діяльності дітей дошкільного віку нерозривно пов’язана з особливостями їхнього вікового розвитку і функціональними можливостями дитячого організму. Відомо, що організм дитини безперервно розвивається, причому рівень і темпи цього розвитку в різні періоди неоднакові. Періоди посиленого росту змінюються його уповільненням. Для кожного періоду онтогенезу характерні свої специфічні анатомо-фізіологічні особливості. Відмінності між віковими групами визначаються не тільки кількісними, але і якісними особливостями морфологічних структур і функціональних ознак окремих органів систем і всього організму загалом. У процесі вікового розвитку організм людини зазнає найрізноманітніших змін: хімічних, морфологічних, фізичних і функціональних. Вікові зміни визначаються ходом інтенсивних процесів обміну речовин і енергії, а також підвищенням тонусу скелетної мускулатури. Обґрунтовано, що фізичний розвиток дитини як комплекс морфофункціональних ознак, які характеризують віковий рівень біологічного розвитку, має велике тактичне значення в процесі фізичного виховання, тому що дозволяє вирішувати питання спортивної орієнтації і вибору, регламентувати певне нормування фізичних навантажень. Встановлено, що дошкільний вік є ключовим у становленні і розвитку рухової функції. Важливе значення для успішного формування рухових навичок у дітей дошкільного віку має врахування вікових особливостей та функціональної готовності дітей до рухової діяльності.
38
Bezkopylna, Svitlana. "Вікові особливості реактивності автономної нервової системи під час переробки інформації різної модальності та інтенсивності пред’явлення сигналів." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 1(389) (October 7, 2020): 94–102. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2020-1-389-94-101.
Full textAbstract:
У дослідженні взяли участь 116 учнів: діти 7–8, підлітки 10–11 і 13–14 та юнаки 16–17 років. Досліджували взаємодію когнітивної та автономної нервової систем (АНС) за умови переробки інформації в режимі диференціювання сенсомоторних реакцій вибору двох із трьох (РВ2-3) різноїмодальності та інтенсивності пред’явлення сигналів. Когнітивне завдання включало визначення модальності сигналу (форми фігури чи значення слова), швидкого й безпомилкового диференціювання лівою чи правою рукою рухової реакції або гальмування дії. За показниками нелінійного аналізу регуляції серцевого ритму (СР): частоти (НR), площі регулювання (S), періодичних (SD2) та аперіодичних (SD1) коливань кореляційної ритмографії (КР) вивчали механізми регуляції АНС у спокої та при переробці образної та вербальної інформації у режимі gol/nogo/gor з різною інтенсивністю її пред’явлення.Зіставлення результатів дослідження кількісних і якісних характеристик виконання когнітивних та моторних завдань складних рухових реакцій диференціювання РВ2-3, а також показників нелінійного аналізу регуляції СР у дітей, підлітків та юнаків дозволило виявити різні варіанти інтегративних функцій мозку та реактивності АНС у вигляді посилення або послаблення їхньої взаємодії. Встановили, що успішність та швидкість виконання завдань щодо переробки й диференціювання інформації в режимі РВ2-3, а також реактивність механізмів регуляції АНС знаходиться у залежності від модальності сигналу, інтенсивності їх пред’явлення та віку обстежуваних. У обстежуваних всіх вікових груп за умови пред’явлення вербальних сигналів в режимі РВ2-3 кількість помилок та час рухових реакцій більший, а реактивність АНС вища, ніж на образні сигнали. Зростання інтенсивності пред’явлення образної та вербальної інформації в режимі РВ2-3 підвищує кількість помилок, зменшує час рухової реакції та призводить до зростання реактивності механізмів регуляції АНС. У юнаків кількість помилок, час складних рухових реакцій РВ2-3 та реактивність АНС менша, ніж у дітей та підлітків.
39
Андрєєва, О. В., А. В. Гакман, С. П. Дудіцька, and А. М. Медвідь. "Особливості рухової активності жінок похилого віку у режимі дня санаторно-курортного комплексу." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (September 30, 2019): 46–50. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2019.2.46-50.
Full textAbstract:
Стаття присвячена вивченню специфіки рухової активності жінок похилого віку в режимі дня санаторно-курортного комплексу. Подано результати рівнів рухової активності та структуру рухової активності в режимі дня жінок похилого віку в умовах санаторно-курортного комплексу. Мета. Визначити рівні та структуру рухової активності жінок похилого віку в умовах санаторно-курортного комплексу. Методи. Аналіз науково-методичної літератури та документальних матеріалів, системний аналіз досягнень вітчизняних і зарубіжних дослідників з даної проблематики, структурнофункціональний аналіз, соціологічні методи дослідження (анкетування, короткий опитувальник з рухової активності, опитувальник IPAQ, опитувальник ОДА 23+, методика Фремінгемського дослідження, методи математичної статистики. Результати. Найпріоритетнішими видами оздоровчо-рекреаційної рухової активності для жінок похилого віку є прогулянки. Визначено ознаки гіподинамії та ступінь мотивації до рухової активності респонденток. Встановлено, що на високий рівень рухової активності досліджувані витрачали 72,3 год., а на середній – 104,2 год. протягом доби. Згідно з авторською програмою виокремлено структурні складові рухової активності в режимі дня жінок похилого віку у природньо-оздоровчому закладі: ранкова гігієнічна гімнастика, оздоровчо-рекреаційна рухова активність (ОРРА) на свіжому повітрі, самостійні заняття фізичними вправами, організовані заняття ОРРА із теоретичним курсом.
40
Кизім, Петро, Наталія Батєєва, Валерій Друзь, and Оксана Єгонян. "СУЧАСНІ МЕТОДИ ОЦІНКИ СКЛАДНОСТІ РУХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ І ЯКІСНОГО ЇЇ ВИКОНАННЯ." Слобожанський науково-спортивний вісник 77, no. 3 (June 6, 2020): 36–42. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2020-3.005.
Full textAbstract:
Мета: обґрунтування єдиного методу оцінки складності побудови рухової діяльності та якості її виконання. Матеріал і методи: у проведених дослідженнях використовувалися емпіричні матеріали дисертаційних робіт і досліджень у сфері спорту і фізичної культури, в яких використовувалися різні методи якісної оцінки виконуваних рухів і визначення категорії її складності. Результати: встановлено загальні положення, що лежать в основі формування рухової діяльності, її опосередкування в подальших періодах фізичного розвитку, встановлено принципи ранжування складності побудови рухової діяльності, встановлено критерії побудови індивідуального алгоритму навчання та формування оптимальної групової сумісності в ігрових видах організації рухової діяльності. Висновки: введення єдиної системи паспортизації та систематизації фізичного розвитку населення України дозволить вести досить повну і змістовну інформацію про трудовий потенціал країни і більш доцільно розподіляти його забезпечення в державних потребах. Ключові слова біомеханічний аналіз, оцінка складності рухової діяльності, ранг навченості, рухова обдарованість.
41
Hnitetska, Tetiana, Lidiia Zavatska, and Oleksandra Holub. "Характеристика вуличних видів гімнастики як засобів фізичної активності молоді." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 2(42) (July 26, 2018): 51–58. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-02-51-58.
Full textAbstract:
Актуальність. Нині в молодіжному середовищі високу популярність мають вуличні види гімнастики. Однак на тлі широкої практичної популярності історія їх розвитку, досвід та обґрунтування організації занять ними недостатньо вивчені. Мета дослідження – розкрити особливості змісту сучасних видів вуличної гімнастики як інноваційних засобів рухової активності молоді й визначити аспекти вдосконалення їх організації. Методи дослідження – компоративний аналіз, узагальнення літературних та інтернет-джерел, опитування, облікування. Результати досліджень. Установлено, що в сучасному молодіжному середовищі найбільш популярні такі види вуличної гімнастики, як воркаут, паркур, фріран, акростріт, трикінг. Назва «вулична» ґрунтується на тому, що ця гімнастика реалізується на «відкритому» повітрі. Воркаут розглядають як суміш гімнастичних і силових вправ на турніку, брусах, горизонтальних драбинах та інших «вуличних» конструкціях. Нині в «турніковій гімнастиці» розрізняють такі стилі: стріт воркаут, ґетто воркаут, дворову гімнастику, джімбар, фрістайл-бар. До іншого напряму вуличної гімнастики («акробатичного») відносять паркур, фріран, акростріт. Вони характеризуються як різновиди мистецтва володіння тілом у вуличних умовах, наприклад швидкого долання перешкод «вуличної місцевості» (бігом зі стрибками, акробатичними елементами, трюками), тощо. Схожість до них має трикінг – синтез акробатичних, каскадерських трюків та елементів класичних бойових мистецтв. Установлено, що вуличні види гімнастики мають високу травматичність і проводяться, зазвичай, у рамках самотренування молоді. Тому на сьогодні актуальна широка просвітницька діяльність із цього питання серед учасників вуличних рухових культур і фахівців сфери фізичної культури та спорту. Висновки. Найбільш популярними видами вуличної гімнастики є воркаут, паркур, фріран, акростріт, трикінг. Їх оцінюють як екстремальну рухову діяльність із високим рівнем травматичності. Актуальним питанням подальших наукових досліджень є розробка способів попередження травматизму вуличних тренувань.
42
Вако, І. І. "ВИЗНАЧЕННЯ ПОМИЛОК, ЩО ДОПУСКАЮТЬ ЮНІ СПОРТСМЕНИ, ЯКІ СПЕЦІАЛІЗУЮТЬСЯ В РУКОПАШНОМУ БОЮ, ПІД ЧАС ОСВОЄННЯ БОКОВИХ УДАРІВ РУКАМИ." Реабілітаційні та фізкультурно-рекреаційні аспекти розвитку людини (Rehabilitation & recreation), no. 9 (March 18, 2022): 23–28. http://dx.doi.org/10.32782/2522-1795.2021.9.3.
Full textAbstract:
Сьогодні перед фахівцями з рукопашного бою гостро стоїть питання розроблення інноваційних технологій навчання базових елементів техніки рухових дій. Мета дослідження: визначити характерні помилки, що допускають юні спортсмени, які спеціалізуються в рукопашному бою, під час освоєння бокових ударів руками. Методи дослідження: аналіз документальних матеріалів, кваліметрія – метод експертних оцінок. Експертну оцінку проводили з участю 20 експертів (тренерів зі стажем більше 5 років). Наукові джерела та практичний досвід провідних фахівців із рукопашного бою беззаперечно свідчать про необхідність розроблення цілісної системи знань із формування базових елементів техніки у юних спортсменів. Слід зазначити, що окреслена проблема для широкого пласту наукових знань зі спортивної підготовки не є новою, однак саме для рукопашного бою набуває неабиякої актуальності у зв’язку зі специфікою реалізації рухових дій, яка пов’язана з відсутністю чітко запланованої спортсменом рухової структури, її високою варіативністю, непередбачуваністю та швидкоплинністю змін у процесі бою, з відповідними діями опонента, необхідністю діяти з мінімальною тактичною інформативністю тощо. Визначено характерні помилки, які допускають юні спортсмени під час освоєння бокових ударів руками (фронтальна стійка) та ударів руками знизу.
43
Лазарєва, О. Б., and Є. В. Василенко. "Особливості психофізичного розвитку недоношених дітей різного ступеня гестації з руховими порушеннями у перші три місяці життя як передумова складання програми фізичної реабілітації." Спортивна медицина, фізична терапія та ерготерапія, no. 2 (October 21, 2016): 54–60. http://dx.doi.org/10.32652/spmed.2016.2.54-60.
Full textAbstract:
У 2012 р. у доповіді Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) про глобальні заходи щодо передчасних пологів «Народжені занадто рано» відзначалося, що недоношеність є серйозною проблемою і становить усе більшу загрозу для здоров’я і добробуту майбутнього населення світу. Наслідки недоношеності часто виявляються протягом усього життя людини і можуть мати вигляд церебрального паралічу та інших рухових розладів, порушення інтелектуального розвитку, хронічних захворювань легенів, втрати зору і слуху [1, 3–5, 8]. Мета роботи. Визначити особливості психофізичного розвитку недоношених дітей з руховими порушеннями різного ступеня гестації від народження до 3 міс. життя. Матеріали і методи. Було вивчено досвід вітчизняних і закордонних фахівців з фізичної реабілітації недоношених дітей на етапі від народження до 3 міс. Також було проаналізовано, наскільки змінилися показники антропометричних даних і рухових функцій недоношених дітей протягом цього періоду у різних випадках [1–15]. Методи дослідження. Аналіз спеціальної науковометодичної літератури, джерел у мережі Інтернет, антропометричних показників, методу оцінки психофізичного розвитку (шкала INFANIB). Результати. Концепція побудови етапу фізичної реабілітації для недоношених дітей з порушеннями рухових функцій від народження до 3 міс., що була розроблена з урахуванням гестаційного віку, фізіологічних особливостей і наявності патологічних процесів у новонародженого. Висновки. Застосування програми реабілітації для недоношених дітей з порушеннями рухових функцій на етапі від народження до 3 міс. є високоефективним для недоношених дітей з I та II ступенем недоношеності. Організм дітей з ІІІ та IV ступенем недоношеності характеризується глибокою незрілістю, а тому часто потребує тривалого виходжування у перинатальному центрі, відділенні інтенсивної терапії, що унеможливлює застосування активних засобів фізичної реабілітації. У цей період пріоритетними є заходи, спрямовані на усунення вроджених дисфункцій організму дитини, підтримання і стабілізацію його фізіологічних процесів.
44
Первухіна, Первухіна, and Петро Петричук. "ПРИЧИНИ МАЛОЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ СЕРЕД СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ." Молодий вчений, no. 12 (100) (December 30, 2021): 123–26. http://dx.doi.org/10.32839/2304-5809/2021-12-100-27.
Full textAbstract:
У статті аналізується суттєва проблема малої рухової активності серед студентської молоді. Наголошено, що рухова активність студентської молоді розглядається як невід'ємна частина життєдіяльності. Зазначено, що структура рухової активності багатогранна і індивідуалізована для кожної окремої людини. Адже зміцнення здоров’я і підвищення рівня фізичної підготовленості та рухової активності - важливі умови забезпечення всебічного та гармонійного розвитку особи, збереження працездатності в навчальному процесі студентської молоді. Значення цих чинників постійно зростає у зв’язку зі змінами в сучасному суспільстві та пов’язані з ними інтенсифікацією праці, комп’ютеризацією навчання і виробництва, які ставлять нові підвищені вимоги до фізичних і психічних якостей людини. Для подолання явища гіпокінезії пропонується більш детальніше розробляти заняття із використанням не лише нових методик, а й не забувати за мотиваційний аспект. Адже будь яке завдання маючи чітку мотивацію вже передбачає позитивний результат.
45
Руденко, Юлія, Олександр Звіряка, and Юлія Арєшина. "Ефективність фізичної терапії дітей із окремими системними ураженнями на фоні недиференційованої дисплазії сполучної тканини." Слобожанський науково-спортивний вісник K, no. 6 (November 30, 2019): 117–22. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2019-6.044.
Full textAbstract:
Мета: розробити та довести ефективність комплексної програми фізичної терапії дітей із системним ураженням зо- рового та опорно-рухового апарату на фоні недиференційованої дисплазії сполучної тканини. Матеріал і методи: у дослідженні взяло участь 24 дітей 6 років спеціального навчально-виховного комплексу. Мето- ди дослідження: збір анамнезу; клінічний огляд за критеріями Т. Мілковської-Димитрової та О. Каркашова; ступень гі- пермобільності суглобів за критеріями Картера-Вілкінсона в модифікації Бейтона; оцінка силової витривалості м’язів- розгиначів спини та черевного пресу (тести А.М. Рейзмана і Ф.І. Багрова); візометрія. Результати: під час попереднього дослідження встановлено тенденцію до збільшення ступеню гіпермобільності су- глобів віповідно до зростання ступеню міопії: при міопії слабкого ступеню переважала легка, при середньому ступені міопії – легка і середня гіпермобільності суглобів, при міопії високого ступеню варіювала від легкої до вираженої (ге- нералізованої); виявлено тенденцію до збільшення кількості дітей з порушенням постави відповідно до зростання сту- пеню міопії. Розроблено та апробовано комплексну програму фізичної терапії із застосуванням сучасних технологій та засобів відновлення: лікувальна гімнастика для м’язів ока (соляризація, пальмінг) та опорно-рухового апарату на балансуючій платформі BOSU; збалансований добовий режим харчування; самомасаж колових м’язів ока і повік; арт- терапія (казкотерапія) в поєднанні з Су-Джок терапією за авторською розробкою «Сонливі кошенята». Дана програма мала позитивний вплив на стан зорового аналізатора та опорно-рухового апарату. Висновки: у результаті проведення заходів фізичної терапії в основній групі зменшилася кількість дітей з високим сту- пенем міопії; збільшилася силова витривалість м’язів-розгиначів спини та черевного пресу; знизилася кількість дітей із гіпермобільністю суглобів середнього ступеню та відмічено відсутність її вираженого ступеню. Ключові слова фізична терапія, недиференційована дисплазія сполучної тканини, орган зору, опорно-руховий апарат, діти
46
Horbata, Roksolana. "Оцінка якості життя хворих із хронічним обструктивним захворюванням легень із застосуванням опитувальника SF-36." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 3 (43) (September 29, 2018): 121–25. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-03-121-125.
Full textAbstract:
Актуальність теми дослідження. Хронічне обструктивне захворювання легень сьогодні займає одне з перших місць у структурі захворюваності дорослого працездатного населення України. Гостроти проблемі додають економічні втрати в загальнодержавному масштабі, які зумовлені вартістю лікування та значним погіршенням якості життя таких осіб. Необхідність підвищення ефективності відновного лікування таких пацієнтів вимагає добору швидких й інформативних методів діагностики їхньою функціонального стану. Мета й методи дослідження – установити рівень якості життя пацієнтів із ХОЗЛ, застосовуючи опитувальник SF-36. Метод дослідження – анкетування за допомогою опитувальника SF-36, що передбачає застосування восьми блоків запитання для з’ясування рівня якості життя пацієнтів пульмонологічного профілю. Результати роботи та ключові висновки. Нами обстежено 25 чоловіків у віці 56–64 роки, яким діагностовано ХОЗЛ. Для порівняння отриманих результатів додатково обстежено 17 практично здорових чоловіків того ж віку. Проведення опитування для з’ясування впливу фізичної активності на якість життя пацієнтів із ХОЗЛ показало, що середнє значення оцінки в балах у них було достовірно меншим за таке в здорових пацієнтів, що дає підстави стверджувати про суттєвий вплив наявності хвороби на їх руховий режим. Проте оцінка відповідей, що стосувалися ролі фізичних проблем в обмеженні їхньої життєдіяльності, засвідчила, що чоловіки з ХОЗЛ не вважають наявність хвороби тією причиною, що заважає їм виконувати повсякденну роботу. Як висновок, маємо певну неузгодженість у ставленні осіб чоловічої статі з ХОЗЛ до змісту своєї хвороби та її впливу на їхню якість життя. Отримані результати свідчать про потребу включення до реабілітаційної програми таких пацієнтів факторів, які дали їм можливість усвідомити зміст хвороби і її вплив на організм. Одним із таких чинників ми розглядаємо психологічну реабілітацію.
47
Mazurchuk, Oleh, Oleksandr Panasiuk, Oleksandr Mytchyk, Petro Herasymiuk, and Anatoliy Khomych. "Міні-футбол як особливий вид фізичного вдосконалення студенток у процесі навчання." Physical education, sport and health culture in modern society, no. 3(51) (September 30, 2020): 52–57. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2020-03-52-57.
Full textAbstract:
Актуальність. Основним завданням дисципліни «Фізичне виховання» в закладі вищої освіти є розвиток у студентів фізичних якостей та рухових здібностей. Виконанню цього завдання сприяє залучення студентської молоді до різноманітних секційних занять, зокрема міні-футболу, який користується популярністю не лише серед осіб чоловічої, а й жіночої статі. Мета роботи – висвітлення основних засобів забезпечення оптимального рівня розвитку фізичних якостей студенток, які займаються в секції міні-футболу. Методи – аналіз і синтез наукових літературних джерел, педагогічне спостереження, узагальнення експериментальних досліджень науковців та систематизація отриманих результатів дослідження. Результати. Рухова діяльність у міні-футболі характеризується різноманітними діями, зокрема бігом різної інтенсивності, ходьбою, стрибками, ударами по м’ячу, зупинками, падінням, фінтами тощо. Тому надзвичайно важливою якістю футболісток є швидкість. Швидкий гравець може виграти час у суперника, має можливість успішно виконувати тактичні завдання. Спритний – легко оволодіває новими технічними прийомами, краще пристосовується до різних ігрових умов, здатний точно, економно, швидко виконувати нове рухове завчання. Футболістки мають справу з постійною власною вагою й вагою м’яча, тому їм потрібна раціональна сила, яка б відповідала вимогам ігрової діяльності. Протягом гри спортсменки виконують багаторазові спринтерські прискорення, що вимагають витривалості. У міні-футболі важливе значення має еластичність м’язів і зв’язок нижніх кінцівок та хребта, тому на заняттях потрібно приділяти значну увагу розвитку гнучкості. Висновки. Навчання й тренування в міні-футболі – невід’ємні частини єдиного педагогічного процесу, у якому потрібно дотримуватися основних положень, а відмінних результатів можна досягти лише за умови високого рівня фізичної та технічної підготовленості гравців. Правильно обрана методика навчання та вдала організація занять досить важливі у підготовці жіночої команди.
48
Prymachok, Liudmyla. "ПСИХОЛОГІЧНИЙ ЗМІСТ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ МЕТОДИКИ ВІДНОВЛЕННЯ РУХОВОЇ ФУНКЦІЇ ХВОРИХ НА ІШЕМІЧНИЙ ІНСУЛЬТ З УРАХУВАННЯМ ЇХНІХ ПСИХОФІЗІОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ." Psychological Prospects Journal, no. 33 (June 9, 2019): 221–34. http://dx.doi.org/10.29038/2227-1376-2019-33-221-234.
Full textAbstract:
У статті зазначено, що найбільш частим і важким наслідком церебрального ішемічного інсульту є розлади рухової функції особистості. Характерний поліморфізм рухових порушень у хворих на церебральний ішемічний інсульт. При цьому загальним для них є лиш випадання або порушення довільних рухів (виникнення геміпарезу або геміплезії). Інші клінічні симптоми є великою мірою варіабельними і залежать певною мірою від розмірів ділянки ураження, її локалізації та ін. За оцінками різних науковців, стійкі розлади рухової функції спостерігаємо також у перші дні після захворювання в 70–80 % хворих, які пережили ішемічний інсульт.
Розроблено «Функціональну методику відновлення рухової функції хворих на ішемічний інсульт з урахуванням їхніх психофізіологічних особливостей», засновану на психологічних принципах поетапності, послідовності та комплексності, а також на максимальному й адекватному психологічному впливі реабілітолога на пацієнта.
Зазначено, що основними напрямами психотерапії та психокорекції в досліджуваних, котрі перенесли ішемічний інсульт, є допомога в усвідомленні пацієнтом його основних потреб, мотивів, настановлень, відносин; його внутрішніх конфліктів і механізмів психологічного захисту; особливостей поведінки та емоційного реагування, їх адекватності й реалістичності; корекція настановлень пацієнта; допомога у формулюванні та закріпленні адекватних форм поведінки на підставі особистісних досягнень у пізнавальній, мотиваційній, емоційній сферах; сприяння підвищенню позитивної мотивації на одужання й збільшення активності в боротьбі з хворобою на поведінковому рівні.
49
Bekas, Olga, Yulia Palamarchuk, Svitlana Nesterova, and Alla Sulyma. "Індивідуалізація оцінки розвитку рухових якостей юних борців на основі соматотипування." Physical education, sports and health culture in modern society, no. 2(42) (July 26, 2018): 135–42. http://dx.doi.org/10.29038/2220-7481-2018-02-135-142.
Full textAbstract:
Актуальність. Актуальність роботи зумовлена індивідуальним підходом до контролю фізичної підготовленості юних спортсменів, які спеціалізуються в боротьбі дзюдо. Основними критеріями індивідуалізації обрано вік, стать та соматичний тип. Завдання роботи – за результатами педагогічних тестувань фізичних якостей здійснити комплексний аналіз загальної й спеціальної фізичної підготовленості дзюдоїстів 11–12 років різних соматотипів, провести кореляційний аналіз і встановити парні взаємозв’язки між показниками загальної та спеціальної фізичної підготовленості в дзюдоїстів в 11–12 років; розробити критерії оцінки загальної й спеціальної фізичної підготовленості борців 11–12 років на основі встановлення їхніх соматотипів. Методи роботи. Установлення соматотипу в юних спортсменів здійснювали за схемою В. Г. Штефка, А. Д. Островського в модифікації С. С. Дарської (1975). Методика передбачає застосування соматоскопії та соматометрії й виділення чотирьох типів тілобудови – астеноїдного, торакального, м’язового й дигестивного. Під час педагогічного тестування проводили стандартні та спеціальні рухові тести, за допомогою яких характеризували розвиток фізичної підготовленості дзюдоїстів. Для встановлення взаємозв’язку між досліджуваними показниками проводили ранговий кореляційний аналіз за Спірменом. Шкалу оцінки результатів рухових тестів розробляли, застосовуючи правило 3-х сигм. Результати. У дослідженні взяли участь дзюдоїсти 11–12 років торакального, м’язового та дигестивного соматотипів (усього 43 особи). Під час дослідження використали 22 рухові тести, які відображають загальну та спеціальну підготовленість дзюдоїста. За результатами застосування 15-ти з них виявлено достовірні відмінності показників у представників різних соматотипів. Достовірно вирізняються своїми показниками дзюдоїсти м’язового соматотипу. Застосування комплексу рухових тестів дало змогу отримати повну інформацію про ефективність тренувального процесу юних дзюдоїстів. Із метою уніфікації педагогічного контролю та визначення найбільш інформативних тестів проведено кореляційний аналіз показників загальної й спеціальної фізичної підготовленості юних дзюдоїстів за результатами 22 рухових тестів. У процесі дослідження виявлено парні кореляційні зв’язки великої сили між параметрами, які характеризують швидкість, швидкісну силу та спеціальну фізичну підготовленість. За результатами педагогічного тестування розроблено оцінну шкалу результатів у балах. Обґрунтовано доцільність його застосовування в процесі педагогічного контролю дзюдоїстів 11–12 років із різними соматотипами. Комплекс тестових завдань має просту технічну характеристику, охоплює всі фізичні здібності й ті форми їх прояву, до яких пред’являються підвищені вимоги в спортивній боротьбі. Висновки. Отримані нами результати дають змогу тренерам легко здійснювати науково обґрунтований добір найбільш інформативних рухових тестів із метою якісного педагогічного контролю розвитку фізичних якостей борців 11–12 років. Розроблену нами п’ятибальну шкалу оцінки результатів тестувань фізичних якостей доцільно застосовувати в процесі педагогічного контролю за навчально-тренувальним процесом дзюдоїстів 11–12 років з урахуванням їхніх соматотипів.
50
Путятіна, Галина. "ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ЖІНОК ПОХИЛОГО ВІКУ." Слобожанський науково-спортивний вісник 5, no. 79 (October 26, 2020): 65–70. http://dx.doi.org/10.15391/snsv.2020-5.010.
Full textAbstract:
Мета: охарактеризувати сучасні підходи та методи організації оздоровчо-рекреаційної рухової активності жінок похилого віку. Матеріал і методи: у даному дослідженні застосовувався методологічний підхід, згідно з яким організація оздоровчо-рекреаційної рухової активності жінок похилого віку розглядалася під кутом зору взаємодії систем різного порядку. Для досягнення поставленої мети використовувався комплекс взаємодоповнюючих методів: аналіз літературних джерел, документів та ресурсів мережі Інтернет; аналіз передового зарубіжного та вітчизняного досвіду, метод системного аналізу, метод порівняння та зіставлення, організаційний аналіз. Результати: з’ясовано, що у складі населення України чисельна перевага жінок над чоловіками спостерігається з 38 років і з віком збільшується. У віковій групі 65 років і старші чисельність жінок майже у 2 рази перевищує чисельність чоловіків. Обґрунтовано доцільність впровадження експериментального підходу до підвищення рівня оздоровчо-рекреаційної рухової активності жінок похилого віку засобами оздоровчої фізичної культури. Висновки: у результаті аналізу сучасного стану розвитку вітчизняної системи оздоровчо-рекреаційної рухової активності визначено чинники, які посилюють роль оздоровчої рухової активності, зокрема жінок похилого віку: необхідність інформування громадян про переваги здорового способу життя, регулярних фізичних навантажень; необхідність впровадження ефективних механізмів профілактики хронічних неінфекційних захворювань, що стали основною причиною передчасної смертності людей; посилення негативного впливу на здоров'я людини внаслідок зменшення обсягу та інтенсивності рухової активності; низький рівень залучення осіб до спеціально організованої рухової активності (особливо жінок похилого віку), що суперечить загальним тенденціям розвитку цивілізації. Ключові слова здоров’я, оздоровчо-рекреаційна рухова активність, жінки, похилий вік, організація.