Journal articles: 'Рослинні культури'

1

Дацько, Оксана Миколаївна. "РОСЛИННІ ПРОБІОТИКИ: ВПЛИВ НА РОСЛИНИ В УМОВАХ СТРЕСУ." Bulletin of Sumy National Agrarian University. The series: Agronomy and Biology 43, no. 1 (October 12, 2021): 10–18. http://dx.doi.org/10.32845/agrobio.2021.1.2.

Full text

Abstract:

Світове сільське господарство стоїть на порозі нової революції. Агровиробники прагнуть використовувати менше мінеральних добрив та пестицидів і при цьому отримувати високі врожаї. Одим із інструментів, що можуть сприяти цьому, є рослинні пробіотики. Тому мета цієї статті дослідити вплив корисних мікроорганізмів на сільськогосподарські культури, а саме на те які бактерії чи гриби можуть сприяти в боротьбі рослин проти стресу від посухи, засолених ґрунтів чи патогенів. Важливим аспектом дослідження стала також інформація про те, що міроорганізи позитивно впли-вають на поглинання рослинами поживних речовин. Всі ці фактори негативно впливають на вирощування кукурудзи на силос (Zea mays L.), особливо в умовах швидкої зміни клімату. Для проведення дослідження було проаналізовано літера-турні джерела зарубіжних та вітчизняних авторів. В результаті дослідження було з’ясовано, що на стрес від посухи у посівах кукурудзи впливає Azospirillum lipoferum. На засолених ґрунтах рослини кукурудзи краще переживають стрес за інокуляції рослин Pseudomonas syringae, Enterobacter aerogenes, P. fluorescens, Bacillus aquimaris, Serratia liquefaciens, Gracilibacillus, Staphylococcus, Virgibacillus, Salinicoccus, Bacillus, Zhihengliuella, Brevibacterium, Oceanobacillus, Exiguobacterium, Pseudomonas, Arthrobacter, Halomonas та ін. Дію на патогени в посівах кукурудзи виявляють Pseudomonas fluorescens, Fusarium oxysporum, Fusarium verticillioides, Pseudomonas, Bacillus cereus. На засвоєння рослинами кукурудзи по-живних речовин впливають Pseudomonas alcaligenes, Bacillus polymyxa, Mycobacterium phlei, Burkholderia, Bacillus spp., Herbaspirillum, Enterobacteriales, Streptomyces pseudovenezuelae, Ruminobacter amylophilus, Fibrobacter succinogenes, Enterococcus faecium, Арбускулярні мікоризні гриби, Enterobacter E1S2, Klebsiella MK2R2, Bacillus B2L2, Azospirillum brasilence, Micromonospora, Streptomyces, Bacillus, Hyphomicrobium, Rhizobium, Azohydromonas spp., Azospirillum spp. та інші. Цікавим фактом, що було виявлено в результаті цієї статті стало те, що деякі мікроорганізми можуть виявляти позитивну дію на рослину-госоподаря не лише в одному напрямку як наприклад, Pseudomonas fluorescens.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Sergeeva, Larisa, and Larisa Bronnikova. "Пролін-опосередковані реакції тютюну на дію засолення." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 12(337) (January 23, 2019): 15–19. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2016-337-12-15-19.

Full text

Abstract:

Предметом роботи стало порівнянне дослідження реакцій тютюну за дії летального засолення та ролі вільного проліну в реалізації солестійкості.Методом клітинної селекції з використанням летальних для клітинних культур доз катіонів Ва2+ отримано стійкі клітинні лінії тютюну. Із них отримано регенеранти R0, а також насіннєві покоління R1, R2. Клітинні лінії й рослини R0, R1 та R2 вирізнялися стійкісттю до модельованого летального сольового стресу. Порівнювали реакції, спряжені з підвищенням рівня вільного проліну, в експериментально отриманних рослин і вихідних рослин тютюну, який є типовим глікофітом. Рослини R0 культивували in vitro протягом 35 діб у присутності 20,0 г/л солей морської води, рослини R1, R2 тестували у водній культурі 10 діб, додаючи 25,0 г/л тієї ж речовини.Відзначали протилежні реакції рослин тютюну у відповідь на дію засолення: контрольні рослини гинули, а експериментальні варіанти стабілізували свій метаболізм, що проявлялось у збереженні синтезу білка. Водночас у всіх рослинах зростав уміст вільного проліну. Однак акумуляція цієї амінокислоти в експериментальних варіантах була наслідком підвищення її синтезу, тоді як пролін у контрольних рослинах утворювався при деградації клітинних білкових компартментів. Отже, абсолютне значення вмісту вільного проліну не може бути гарантованим показником солестійкості, потрібно оцінювати динаміку його змін.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Поспєлова, Г. Д., Н. П. Коваленко, О. В. Бараболя, and В. М. Здор. "АНАЛІЗ ФІТОПАТОГЕННОГО СТАНУ ЛІКАРСЬКИХ КУЛЬТУР ТА ПЕРСПЕКТИВИ ВИКОРИСТАННЯ БІОКОНТРОЛЮ В СИСТЕМІ ЗАХИСТУ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 26, 2020): 79–87. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.02.10.

Full text

Abstract:

Лікарські рослини є важливим джерелом біологічно активних речовин, які широко застосовують-ся у різних галузях виробництва, насамперед, фармацевтичному. З огляду на зростання частки лі-карських препаратів рослинного походження, попит у світі на рослинну сировину невпинно зростає. Найважливішою проблемою в лікарському рослинництві є якість вирощеної продукції, і тут вразли-вою ланкою технології є пошкодження рослин хворобами й ураження шкідниками, що призводить до необхідності розробити певну систему захисту. Найбільш відчутні господарські втрати лікарської сировини спричинюють борошнисторосяні та іржасті гриби, збудники кореневих гнилей і плямисто-стей (філостіктоз, рамуляріоз, антракноз, септоріоз, церкоспороз та інші). Ураження ними рослин призводить до зниження вмісту біологічно активних діючих речовин (ефірних олій, полісахаридів, флавоноїдів, оксикоричних кислот тощо). Істотний вплив на схожість і розвиток рослин має насін-нєва інфекція, тому важливим елементом у технології вирощування лікарських рослин є фітоекспе-ртиза насіння на наявність шкідливої мікрофлори. Аналіз наукових джерел щодо фітопатогенного стану плантацій лікарських рослин вказує на необхідність пошуку нових підходів до їх захисту від збудників хвороб, що сприятиме поліпшенню якості лікарської рослинної сировини. Узагальнення да-них вивчення впливу біопрепаратів на об’єкти цільового використання та об’єкти захисту – лікарсь-кі рослини – показало ефективність використання мікроорганізмів у боротьбі з патогенами рослин. Тривалий час з метою контролю за поширенням і розвитком патогенів використовували біофунгіци-ди. Основними механізмами контролю вважалися мікопаразитизм, антибіоз і боротьба за ресурси і простір. Останні дослідження свідчать, що їх застосування включають індуковану системну або локальну резистентність рослин. Більшість біофунгіцидів містять спори і міцелій грибів (штами Trichoderma ssp.) або спори і продукти метаболізму бактерій (Pseudomonas aureofaciens, P. fluorescens, Bacillus subtilis). У системі біологічного захисту лікарських рослин активно вивчають-ся препарати різного спрямування, серед яких стимулятори росту, імуномодулятори та індуктори стійкості. Через суворі вимоги до якості лікарської рослинної сировини зменшився асортимент фун-гіцидів у захисті лікарських рослин, альтернативою яким є біопрепарати. Однак їх активне випро-бування проводиться лише на економічно рентабельних культурах (зернових, овочевих, плодових) та на обмеженій кількості видів лікарських рослин. Вважаємо за доцільне активізувати дослідження в напрямі біоконтролю за хворобами лікарських рослин.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Bredykhina, Yu L., N. M. Turovtseva, O. E. Pyurko, and L. G. Velcheva. "Досвід вирощування, заготівлі та використання рослинного матеріалу малопоширених сільськогосподарських культур в аранжуванні." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 3 (April 25, 2019): 27–31. http://dx.doi.org/10.15421/40290305.

Full text

Abstract:

Встановлено, що малопоширені сільськогосподарські культури можна використовувати як сухий (консервований) рослинний матеріал в об'ємному та напівоб'ємному різновидах композицій. Це такі рослини, як: бавовник звичайний, бамія, кенаф, канатник, сафлор красильний та розторопша плямиста. Результати візуальних багаторічних спостережень показали високу посухостійкість цих рослин в умовах Агробіологічного комплексу МДПУ ім. Б. Хмельницького. Досліджувані рослини без помітних пошкоджень витримують затяжні періоди посухи, які характерні для Південного Степу та не потребують особливих умов вирощування. Окремо для кожної культури визначено особливості заготівлі аранжувального матеріалу – термін збирання, консервування та умови зберігання. З'ясовано, що плоди або суцвіття цих рослин мають декоративні властивості, їх можна використовувати в композиціях як формоутворювальний основний рослинний матеріал та як матеріал-наповнювач. Для них доцільно використовувати природний спосіб об'ємного консервування – сушіння в польових умовах на колекційній ділянці. Окрім цього, перевагами цього рослинного матеріалу є його оригінальність, доступність, простота вирощування та тривалість зберігання. Оскільки ці рослини можна вважати перспективними для декоративної флористики, їх доцільно не тільки впроваджувати в навчальний процес під час вивчення дисциплін "Основи аранжування" та "Фітодизайн", але й включати в перелік рекомендованих рослин для аранжування у професійній літературі.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Polishchuk, V. V., S. Ya Turchina, and M. Yu Osipov. "Підбір стерилізатора для введення in vitro донорного матеріалу досліджуваних сортів Callistephus Chinensis (L.) Ness. з метою подальшого використання в озелененні." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 5 (May 30, 2019): 22–26. http://dx.doi.org/10.15421/40290504.

Full text

Abstract:

За результатами аналізу літературних джерел з'ясовано, що всередині експлантів і в подальшому розвитку з них рослин-регенерантів може проявлятись інфекція, яка була як на поверхні, так і всередині рослини. При цьому істотно знижується частота поділу соматичних чи ембріональних клітин та інші показники росту. Водночас деякі мікроорганізми у певних стадіях розмноження можуть залишатися неактивними впродовж декількох пересадок культури і тільки потім починають розмножуватись. Мета нашої роботи – отримати стерильний неінфікований рослинний матеріал у процесі введення в культуру та в період культивування рослин, провести поверхневу стерилізацію вихідного рослинного матеріалу (насіння) Callistephus chinensis (L.) Nees. залежно від складу живильного середовища. Стерилізацію рослинного матеріалу виконано 5-15 % розчином хлораміну, і 0,01-0,1 % розчином сулеми. У ролі стерилізаторів обрано хлорамін, гіпохлорид натрію та септодор-форте з різною концентрацією робочого розчину. Кількість введених генотипів становила 100 насінин для всіх стерилізаторів. Визначено, що найефективнішим стерилізатором експлантів рослин калістефусу китайського є 0,5 % розчин гіпохлориду натрію при експозиції стерилізації 15 хв – 98 % стерильного матеріалу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Popovych, H. B., N. P. Sadovska, and A. F. Hamor. "ПЕРСПЕКТИВНІСТЬ КУЛЬТИВУВАННЯ НОВИХ ГАРБУЗОВИХ КУЛЬТУР У НИЗИННІЙ ЗОНІ ЗАКАРПАТТЯ ЗА РІЗНИХ СПОСОБІВ ВИРОЩУВАННЯ." Vegetable and Melon Growing, no. 70 (January 28, 2022): 53–65. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2021-70-53-65.

Full text

Abstract:

Мета роботи полягала у вивченні впливу окремих елементів технології вирощування малопоширених гарбузових культур момордики й ківано на їх вегетацію та урожайність у ґрунтово-кліматичних умовах низинної зони Закарпаття. Методи. Фенологічні спостереження, біометричні вимірювання, статистичні методи. Результати. Встановлено, що більш скоростиглими з довшим періодом плодоношення, а, відповідно, – і довшим періодом вегетації були рослини момордики, вирощені з використанням у якості добрив відходів виробництва кавового напою. Так, у фазу цвітіння рослини досліду вступали на 7 діб раніше, у плодоношення – на 5 діб. Варіанти різнилися за висотою рослин: 2,85 м при застосуванні відходів кави проти 2,17 м у контролі. Середня маса плода у фазі технічної стиглості становила 218 г у варіанті з використанням кави та 127 г у контролі; середня довжина плода – 24,1 і 14,5 см; число сформованих рослиною плодів збільшувалося на 3 шт. порівно з контролем; у одному плоді у контролі формувалося на 11 насінин менше. У середньому з однієї рослини при застосуванні відходів кави отримали майже у 2,2 разу більше врожаю, ніж у контролі. Фенологічні спостереження за рослинами ківано дозволили встановити відчутну різницю (6 діб) тільки у тривалості міжфазного періоду «початок галуження – початок цвітіння» за використання стимулятора росту гумату натрію. Різниця у тривалості інших міжфазних періодів коливалася в межах 1 –3 діб. На початкових етапах росту у ІІІ декаді червня рослини досліду переважали над контролем за кількістю листків однієї рослини, площа асиміляційної поверхні рослин досліду – на 20%, а висота стебла – на 4%. На початку І декади серпня в обох варіантах розпочалося формування плодів. Середня маса одного плоду в досліді становила 232,6 г, діаметр коливався від 6,9 до 13,3 см, довжина – 8,7–15,7 см. У контрольних рослин маса плоду в середньому сягала 173,1 г, діаметр знаходився в межах 6,3–9,2 см, довжина – 7,2–13,7 см. Кількість плодів на одній рослині досліду на 15% переважала контроль, їх маса – на 34%. Загальна врожайність ківано досягла 4,7 кг/м2 у рослин досліду, що в 1,6 разу більше контролю (3,0 кг/м2). Висновки. Проведені дослідження свідчать про ефективність застосування при вирощуванні момордики в якості удобрення кавових відходів та позитивний вплив передпосівної обробки насіння ківано гуматом натрію.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Білик, О. М., Л. М. Головач, В. Я. Кочерга, Л. Я. Харченко, and Г. Д. Поспєлова. "БІОРІЗНОМАНІТТЯ ДИКИХ ВИДІВ РОСЛИН ПОЛТАВЩИНИ ЯК ДЖЕРЕЛО ЦІННОГО ГЕНЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ ДЛЯ СЕЛЕКЦІЇ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 1 (March 26, 2021): 172–79. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.21.

Full text

Abstract:

У статті проведено дослідження біорізноманіття диких видів рослин Полтавської області. Ви-значено, що нині в Полтавській області як центрі аграрно-промислового розвитку відбуваються змі-ни видового складу та поширення рослин. Домінуючими стали угруповання агрокультурної рослинно-сті та польових бур’янів, рудеральної рослинності, штучних деревних насаджень. Зважаючи на це, метою статті стало виявлення місць зростання та збір зразків для збереження генетичного різно-маніття дикорослої флори Полтавської області. Методика дослідження включала обстеження це-нозів, збір насіння кормових, лікарських, технічних, овочевих і декоративних культур під час експеди-цій у середині серпня. Окремо відмічали осередки червонокнижних та регіонально рідкісних рослин. Дослідження розпочалися 2016 року в межах пошукової програми – «Залучення до Національного генбанку рослинних форм народної селекції та диких споріднених видів культурних рослин, адаптова-них до умов центрального Лісостепу України» та тривають дотепер. За цей період було зібрано 254 зразки культур, а загальна довжина маршруту склала 580 км. На виконання цього завдання було організовано та проведено комплекс робіт із експедиційного обстеження територій природно-заповідного фонду, природно-історичних святинь (курганів та ін.) та пам’яток садово-паркового мистецтва в межах Полтавської області. Вивчення рослинного покриву історичних пам’яток: кур-ганів, майданів та могильників свідчить про те, що переважно представлена збережена у природ-ному стані та цінна в науковому відношенні рослинність та флора. При узагальненні зібраних даних встановлено, що власне степова рослинність збереглася на верхівках або валоподібних підвищеннях історичних пам’яток, насамперед, тих, на яких знаходяться (або знаходилися) геодезичні знаки. Залучений насіннєвий і посадковий матеріал характеризується показниками адаптивності до стре-сових факторів середовища, стійкості до біотичних чинників. Цінними є зразки дикорослих кормових бобових і злакових трав, диких родичів олійних культур, диких родичів технічних культур та ін. Зіб-рані зразки передано в ресурсні підрозділи установ-виконавців НТП «Генофонд рослин», що спеціалі-зуються на відповідних культурах, для поглибленого вивчення за господарськими і біологічними озна-ками та властивостями, подальшого включення кращих із них до Національного генбанку рослин України та використання в селекційних, наукових та інших програмах установами України. Цінність матеріалу полягає в тому, що він є ендемічним українським, отже адаптований до умов України. Результати експедиції свідчать про доцільність подальшого обстеження, охоплюючи інші населені пункти України та залучаючи більш широке різноманіття видів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Федік, Л. Ю. "ОГЛЯД КОМБАЙНІВ ДЛЯ ЗБИРАННЯ ВИСОКОСТЕБЛОВИХ ЛУБ’ЯНИХ КУЛЬТУР." СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКІ МАШИНИ, no. 45 (December 6, 2020): 111–20. http://dx.doi.org/10.36910/acm.vi45.384.

Full text

Abstract:

Вироби із натуральної сировини завжди користувалися попитом у населення завдяки своїм властивостям. Перспективним є розширення вітчизняного ринку натуральної волокнистої сировини за рахунок нових видів сировини рослинного походження, для виробництва якої необхідні мінімальні ресурсо- та енергозатрати. Одним із таких видів натуральної волокнистої рослинної сировини є високостеблові луб’яні культури. До найбільш поширених високостеблових луб’яних культур відносяться конопля, кенаф, джут та пенька, які культивувалися раніше в Україні. Розвиток сировинної бази в нашій країні не встигає за зростаючими потребами переробних виробництв, що використовують натуральну рослинну волокнисту сировину. У статті також зазначено, що луб’яні культури є традиційним і перспективним видом технічних культур для нашої країни. Тому доцільним можна вважати вирощування високостеблових луб’яних культур в Україні. До них відносяться конопля, кенаф, джут та пенька. Основним методом дослідження у статті був аналіз літературних і інших джерел науково-технічної інформації. Таким чином, статті проаналізовано конструкції комбайнів для збирання високостебельних луб’яних культур. Зокрема, описано їх будову, визначені їх недоліки і переваги. Зазначено, що аналіз конструкцій комбайнів для збирання високостеблових культур дозволяє визначити найбільш придатні конструкції для природно-кліматичних умов України, і, відповідно механізувати процес збирання цих культур.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Lievi, L. "ОПТИМІЗАЦІЯ ЕНЕРГЕТИЧНИХ ЗАТРАТ І ВИТРАТ ВОДИ В АВТОМАТИЗОВАНІЙ СИСТЕМІ КЕРУВАННЯ ВОЛОГОЗАБЕЗПЕЧЕНІСТЮ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ КУЛЬТУР." Системи управління, навігації та зв’язку. Збірник наукових праць 4, no. 56 (September 11, 2019): 17–20. http://dx.doi.org/10.26906/sunz.2019.4.017.

Full text

Abstract:

Метою керування водним режимом ґрунту є отримання планового врожаю сільськогосподарських культур. Сучасні методи розрахунку зрошувальних систем та управління ними вимагають використання кількісних зв‘язків між водним режимом ґрунту та врожайністю культур. Існують підходи по зв‘язуванню врожайності із сумарним випаровуванням, коефіцієнтом вологозабезпеченості, опадами, кількістю днів, в які рослини відчують водний стрес. Найдосконалішими є динамічні моделі формування врожаю, в яких враховуються всі основні чинники життєдіяльності рослин. Вони інваріантні, але для їх практичного застосування необхідно визначати велику кількість недостатньо вивчених на даний час чинників зовнішнього середовища та фізіології рослин, що змінюються у часі за видами та сортами рослин. За фізіологічними властивостями розрізняють два типи культур. До першого типу належать культури, що мають яскраво виражені критичні періоди, наприклад, зернові, для яких недостатнє водопостачання під час цвітіння має необоротний згубний вплив на обсяг врожаю; до другого - культури, наприклад, трави, які можуть переносити підсушування ґрунту протягом невеликого періоду і після цього цілком відновлювати врожай за оптимального водоспоживання. В таких моделях кожна попередня фаза розвитку рослин впливає на зростання і розвиток у наступній фазі. В роботі застосовано інтелектуальні методи підтримки прийняття рішень в умовах багатокритеріальності в задачах оптимального керування вологозабезпеченістю сільськогосподарських культур. Даний підхід дозволяє економити водні та енергетичні ресурси при керуванні вологозабезпеченістю сільськогосподарських культур без втрат врожайності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Хромуляк, О. І., М. П. Савущик, and Г. А. Шлончак. "Вплив гербіцидів на забур'яненість культур сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) в умовах Київського Полісся." Scientific Bulletin of UNFU 30, no. 2 (June 4, 2020): 24–27. http://dx.doi.org/10.36930/40300204.

Full text

Abstract:

Наведено результати досліджень щодо випробовування гербіцидів під час здійснення хімічних доглядів за лісовими культурами. Для дослідів використано гербіциди Річард, Пікадор, Гліфовіт і Булон у комбінації з прилипачем Олемікс і без нього. На дослідній ділянці трав'яна рослинність була представлена типовими для Київського Полісся видами: куничник наземний (Calamagrostis epigejos (L.) Roth.), злинка канадська (Erigeron canadensis L.), щавель горобиний (Rumex acetosella L.), тонконіг звичайний (Poa trivialis L.), напівчагарник ожина (Eubatus). Найбільш забур'яненими були міжряддя. Тут переважав куничник наземний, а однорічні бур'яни, переважно злинка канадська, траплялися поодиноко. На схилі і дні борозен також переважав куничник та у незначній кількості росли однорічні види. На дні борозен і на їх схилах кількість бур'янів була практично однаковою. Досліди закладено на лісових культурах 2018 року. Культури створено у лісовому фонді ДП "Київська лісова науково-дослідна станція" на суцільному зрубі, по борознах, в умовах свіжого субору. Доповнення культур здійснювали навесні 2019 року. Для обробляння рослин використовували ручні оприскувачі. Під час хімічного догляду за лісовими культурами сосни звичайної (Pinus sylvestris L.) гербіцидна дія препаратів полягала у пригніченні росту небажаної трав'яної рослинності та в частковому її знищенні. Застосування гербіцидних препаратів Річард, Гліфовіт і Булон призвело до знищення від 52 до 68 % багаторічних бур'янів. Найменше багаторічників було знищено гербіцидом Пікадор, тільки 37 %. Причому такий результат було досягнуто як застосуванням препарату Пікадор у комбінації з прилипачем Олемікс, так і без нього. Водночас, Пікадор повністю знищив однорічні бур'яни. Стосовно дії гербіцидів у комбінації з прилипачем встановлено, що його застосування істотно не впливало на ефективність гербіцидів. Усі гербіциди спричинили відпад сосни. Найбільше пошкоджень (21 %) виявлено під час застосування гербіциду Річард. Встановлено, що хімічний догляд негативно вплинув на однорічні рослини сосни звичайної, якими було доповнено лісові культури.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Гао, Дан, Анна О. Геліх, and Чженьхуа Дуань. "ФУНКЦІОНАЛЬНІ ВЛАСТИВОСТІ ЧОТИРИХ ВИДІВ БІЛКОВИХ ІЗОЛЯТІВ НАСІННЯ ОЛІЙНИХ КУЛЬТУР." Journal of Chemistry and Technologies 29, no. 1 (May 1, 2021): 155–63. http://dx.doi.org/10.15421/082116.

Full text

Abstract:

Рослинні білки можуть застосовуватися в харчовій промисловості як альтернатива тваринного білка. Останнім часом такі популярні добавки рослинних білків, як соєвий білок та арахісовий білок, широко застосовуються в харчових продуктах, таких як м'ясні продукти, напої та хліб. Крім того, рослинним білкам, таким як білок насіння гарбуза та білок насіння соняшнику, також приділяють дедалі більше уваги у харчовій промисловості. Ці рослинні білки повинні задовольняти функціональні властивості, такі як жироутримуюча здатність та емульгуюча здатність. Проаналізовано ці функціональні властивості та проведено їх порівняння. У цьому дослідженні для виділення чотирьох видів білкових ізолятів олійних культур, використовували метод лужного розчинення з подальшим кислотним осадженням. Ізолят білка арахісу (ІБА), ізолят білка насіння гарбуза (ІБНГ), ізолят білка насіння соняшнику (ІБНС) та ізолят білка сої (ІБС) готувались із знежиреного борошна відповідного виду. Були досліджені та проаналізовані функціональні властивості, такі як вологоутримуюча здатність (ВУЗ), жиропоглинаюча здатність (ЖПЗ), час змочування (ЧЗ), емульгуюча здатність (ЕЗ), стійкість емульсії (СЕ), піноутворююча здатність (ПЗ) та стійкість піни (СП) всіх чотирьох видів ізолятів білка. Результати показали, що різні ізоляти білка виявляли різні функціональні властивості. ПЗ ІБА показала найвище значення 18.18 ± 0.97 %, порівняно з ПЗ ІБНГ (3.88 ± 1.69 %), ІБС (7.76 ± 2.04 %) та ІБНС (9.33 ± 1.39 %). ІБНГ демонстрував найкоротший ЧЗ 11.02 ± 3.13 і найвищий показник ЖПЗ 1.34 ± 0.004 мл/г. Рослинні білки можуть застосовуватися в харчовій промисловості як альтернатива тваринного білка. Останнім часом такі популярні добавки рослинних білків, як соєвий білок та арахісовий білок, широко застосовуються в харчових продуктах, таких як м'ясні продукти, напої та хліб. Крім того, рослинним білкам, таким як білок насіння гарбуза та білок насіння соняшнику, також приділяють дедалі більше уваги у харчовій промисловості. Ці рослинні білки повинні задовольняти функціональні властивості, такі як жироутримуюча здатність та емульгуюча здатність. Проаналізовано ці функціональні властивості та проведено їх порівняння. У цьому дослідженні для виділення чотирьох видів білкових ізолятів олійних культур, використовували метод лужного розчинення з подальшим кислотним осадженням. Ізолят білка арахісу (ІБА), ізолят білка насіння гарбуза (ІБНГ), ізолят білка насіння соняшнику (ІБНС) та ізолят білка сої (ІБС) готувались із знежиреного борошна відповідного виду. Були досліджені та проаналізовані функціональні властивості, такі як вологоутримуюча здатність (ВУЗ), жиропоглинаюча здатність (ЖПЗ), час змочування (ЧЗ), емульгуюча здатність (ЕЗ), стійкість емульсії (СЕ), піноутворююча здатність (ПЗ) та стійкість піни (СП) всіх чотирьох видів ізолятів білка. Результати показали, що різні ізоляти білка виявляли різні функціональні властивості. ПЗ ІБА показала найвище значення 18.18 ± 0.97 %, порівняно з ПЗ ІБНГ (3.88 ± 1.69 %), ІБС (7.76 ± 2.04 %) та ІБНС (9.33 ± 1.39 %). ІБНГ демонстрував найкоротший ЧЗ 11.02 ± 3.13 і найвищий показник ЖПЗ 1.34 ± 0.004 мл/г.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Вуйко, О. М. "Вплив мікродобрив та біопрепаратів на формування врожайності гороху посівного." Аграрні інновації, no. 11 (May 3, 2022): 16–24. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2022.11.2.

Full text

Abstract:

Горох в Україні є переважно експортно-орієнтованою культурою, оскільки левова частка врожаю постачається на зовнішні ринки, в той час як внутрішнє споживання, як і в інших сегментах, знаходиться в стагнації.Тривалий час ринок гороху в Україні лобіювався і стрімко набирав обертів, спонукаючи аграріїв робити ставки на нього, тим більше що культура є досить рентабельною і добре себе зарекомендувала в сівозміні. Однак в останні роки відмічаєтьсяпорівняно невисокі темпи росту урожайності і низький рівень стабільності продуктивності ценозів зернобобових культур. Якщо у 1992 році посівна площа гороху в Україні перевищувала мільйон гектарів, то в 2020 році не було засіяно навіть половини від цього показника. Проте для підвищення прибутковості необхідно впроваджувати технології вирощування гороху, які б забезпечували значно вищу врожайність, ніж та, яку аграрії отримують в останні роки. Цілком реально підвищити її до 50 ц/га і більше, про що свідчить досвід країн Європи. Обумовлено це насамперед тим, що горох в значній мірі знижує свою продуктивність за несприятливих погодних умов та не збалансованості елементів живлення. Оптимальні умови живлення у свою чергу забезпечують формування досить високої урожайності та якості зерна і при цьому,в значній мірі, знижують негативний вплив погодних умов. Вирощування продукції зернобобових культур є надзвичайно важливим чинником у створенні ефективного механізму підвищення родючості ґрунтів на основі акумуляції атмосферного азоту та накопичення органічної речовини з метою посилення процесів гуміфікації. В технології вирощування кожної культури важливе значення має кожен її елемент. В огляді наведено сучасний аналіз даних літературних джерел щодо особливостей гороху, його врожайності та структури посівних площ. Описано особливості формування та функціонування симбіотичного апарату гороху, наведено деякі сучасні біологічні препарати та мікродобрива. Розглянуто вплив біопрепаратів та мікродобрив на формування врожайності, їх значення у проходження фізіологічних процесів у рослинах гороху. Визначено ключові фази росту та розвитку рослин у яких вони найбільше потребують мікроелементів. Відмічається, перспективність підвищення продуктивних посівів гороху за створення оптимальних збалансованих за всіма елементами умов живлення та стимуляції азотфіксації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

Вуйко, О. М. "ВПЛИВ МІКРОДОБРИВ ТА БІОПРЕПАРАТІВ НА ФОРМУВАННЯ ВРОЖАЙНОСТІ ГОРОХУ ПОСІВНОГО." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 1 (March 25, 2022): 45–54. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2022.01.05.

Full text

Abstract:

Горох в Україні є переважно експортно-орієнтованою культурою, оскільки левова частка врожаю постачається на зовнішні ринки, в той час як внутрішнє споживання, як і в інших сегментах, знаходиться в стагнації.Тривалий час ринок гороху в Україні лобіювався і стрімко набирав обертів, спонукаючи аграріїв робити ставки на нього, тим більше що культура є досить рентабельною і добре себе зарекомендувала в сівозміні. Однак в останні роки відмічаєтьсяпорівняно невисокі темпи росту урожайності і низький рівень стабільності продуктивності ценозів зернобобових культур. Якщо у 1992 році посівна площа гороху в Україні перевищувала мільйон гектарів, то в 2020 році не було засіяно навіть половини від цього показника. Проте для підвищення прибутковості необхідно впроваджувати технології вирощування гороху, які б забезпечували значно вищу врожайність, ніж та, яку аграрії отримують в останні роки. Цілком реально підвищити її до 50 ц/га і більше, про що свідчить досвід країн Європи. Обумовлено це насамперед тим, що горох в значній мірі знижує свою продуктивність за несприятливих погодних умов та не збалансованості елементів живлення. Оптимальні умови живлення у свою чергу забезпечують формування досить високої урожайності та якості зерна і при цьому,в значній мірі, знижують негативний вплив погодних умов. Вирощування продукції зернобобових культур є надзвичайно важливим чинником у створенні ефективного механізму підвищення родючості ґрунтів на основі акумуляції атмосферного азоту та накопичення органічної речовини з метою посилення процесів гуміфікації. В технології вирощування кожної культури важливе значення має кожен її елемент. В огляді наведено сучасний аналіз даних літературних джерел щодо особливостей гороху, його врожайності та структури посівних площ. Описано особливості формування та функціонування симбіотичного апарату гороху, наведено деякі сучасні біологічні препарати та мікродобрива. Розглянуто вплив біопрепаратів та мікродобрив на формування врожайності, їх значення у проходження фізіологічних процесів у рослинах гороху. Визначено ключові фази росту та розвитку рослин у яких вони найбільше потребують мікроелементів. Відмічається, перспективність підвищення продуктивних посівів гороху за створення оптимальних збалансованих за всіма елементами умов живлення та стимуляції азотфіксації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Жуйков, О. Г., and В. Ю. Лаврись. "Норма висіву насіння як фактор формування продуктивних та господарсько цінних ознак гібридів соняшнику багатоквіткового за органічної технології вирощування в Південному Степу." Аграрні інновації, no. 10 (March 3, 2022): 42–45. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.10.7.

Full text

Abstract:

Мета дослідження – проведення конкурсного випробування сучасного гібридного складу культури, його еколого-господарське обґрунтування, а також установлення оптимальної норми висіву. На вивчення були винесені такі елементи фенолого-біометричного та структурного характеру: тривалість вегетаційного періоду й окремих міжфазних періодів культури, висота рослин декоративного соняшнику, виживання рослин упродовж вегетації, кількість квітучих кошиків на рослині, діаметр кошика, маса пелюсток з одного суцвіття та з однієї рослини. Методи. Реалізацію поставленої наукової мети було здійснено закладанням і проведенням двофакторного польового досліду, у якому фактором А виступав гібрид культури (Teddy F1, Double Sunking F1, Santa Fe F1), а фактором В – норма висіву культури (50, 60 та 70 тисяч штук схожих насінин на 1 гектар). Результати. У досліді істотно виділявся гібрид Teddy F1, тривалість утворення фази повних сходів якого з момента сівби була найменшою з-поміж інших варіантів фактора А і становила 6 діб, що на 4 та 5 діб менше, ніж у варіантах гібридів Double Sunking F1 та Santa Fe F1. Збільшення норми висіву зумовлювало також істотне зменшення діаметра суцвіть за всіма варіантами гібридів культури: даний показник у гібрида Teddy F1 зменшувався від 11,7 до 6,3 сантиметрів за середнього значення 8,7 сантиметрів; Double Sunking F1 – від 8,4 до 5,5 сантиметрів (7,0 сантиметрів); Santa Fe F1 – від 9,3 до 6,0 сантиметрів (7,5 сантиметрів). Габітус окремих суцвіть культури за варіантами досліду зумовив і диференційований характер такого показника, як збір повітряно-сухих пелюсток з одного кошика. Лідером за зазначеним показником у досліді відмічений також гібрид Teddy F1: за середнього значення 1,4 грам продуктивність одного кошика гібрида зменшувалося від 1,7 до 0,9 грама зі збільшенням норми висіву від 50 до 70 тисяч штук на гектар. Ця ж динаміка простежувалася нами і за рештою гібридів: Double Sunking F1 – 0,7 грама (1–0,5 грама); Santa Fe F1 – 0,8 грама (1,0–0,6 грама). Продуктивність окремих рослин (маса чоловічих пелюсток у повітряно-сухому стані, зібрана з 1 рослини) за варіантами фактора А мала такий вигляд: гібрид Teddy F1 забезпечив отримання з однієї рослини в середньому 4,0 грами фітосировини; гібрид Double Sunking F1 – 1,5 грама, а гібрид Santa Fe F1 – 1,8 грама. Висновки. Оптимальною нормою висіву за всіма варіантами гібридів визнано норму 50 тисяч штук на гектар, за якої продуктивність окремої рослини була максимальною і за варіантами фактора А становила 5,1, 2,2 та 2,6 грами повітряно-сухих пелюсток відповідно, що в перерахунку на одиницю посівної площі становить відповідно 25,5, 11,0 та 13,0 кілограмів на гектар фітосировини в повітряно-сухому стані.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Soloviy, Ihor, and Taras Kuleshnyk. "Комплексне оцінювання послуг екосистем лісоаграрного ландшафту." Наукові праці Лісівничої академії наук України, no. 22 (June 10, 2021): 209–16. http://dx.doi.org/10.15421/412119.

Full text

Abstract:

Метою статті є систематизація основних параметрів та алгоритму методики загального комплексного еколого-економічного оцінювання лісоаграрного ландшафту на основі теорії послуг екосистем, здійснення такого оцінювання на прикладі конкретного об'єкта та інтерпретація його результатів. Результати оцінювання можуть бути використані для визначення формування сценаріїв трансформації структури землекористування лісоаграрного ландшафту. Проаналізовано значення розуміння послуг екосистем для обгрунтування рішень щодо землекористування. Охарактеризовано особливості агроекосистем як постачальнка і споживача послуг екосистем в сучасних умовах. Запропоновано ідентифікувати та оцінювати послуги екосистем з погляду нової комплексної системи виробництва у ландшафті, що надає послуги забезпечення (продукти харчування, енергію) та підтримувальні і культурні послуги екосистем водночас. Розраховано вартість окремих ринкових і неринкових послуг екосистем та загальну вартість екосистемних послуг, наданих комбінованою системою землекористування (сільськогосподарські угіддя, пасовища та біоенергетичні плантації) для дослідної ділянки території у Жовківському районі Львівської області. У розрахунку взяті до уваги такі послуги екосистем: послуга з біологічної боротьби зі шкідниками сільськогосподарських культур; послуги з регулювання фіксації азоту і мінералізації грунту для сільськогосподарських культур і мікроорганізмів; послуга сприяння грунтоутворенню за допомогою дощових черв'яків; виробництво продуктів і кормів (сільськогосподарські культури і пасовище); виробництво сировини (біомаси); нагромадження вуглецю в грунті; гідрологічний потік у запасах підземних вод; послуга запилення рослин комахами, а також культурна послуга (ландшафтна естетика).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Маренич, М. М., В. В. Гангур, К. М. Попова, В. В. Ляшенко, and Ю. І. Кабак. "ЕФЕКТИВНІСТЬ ГУМІНОВИХ СТИМУЛЯТОРІВ ЗА УМОВИ ПЕРЕДПОСІВНОЇ ОБРОБКИ НАСІННЯ ЗЕРНОВИХ КУЛЬТУР." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 3 (September 25, 2020): 70–78. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2020.03.08.

Full text

Abstract:

Гумінові речовини є важливим елементом технології вирощування польових культур, застосовую-чи які можна впливати на ріст і розвиток рослин фактично на всіх етапах органогенезу. Метою до-сліджень було виявити ефективність протруйників, гумінових стимуляторів на процеси проростан-ня насіння, формування ознак продуктивності ячменю ярого і пшениці озимої та перспективи їхньо-го використання у виробництві. У ході проведення досліджень використано такі наукові методи: аналіз, синтез, польовий, статистичний. Статистично встановлений характер взаємозв’язків оз-нак, які вивчали в експерименті, свідчить, що головними параметрами формування продуктивності пшениці озимої є маса зерна з рослини та продуктивне кущіння, а для ячменю ярого – маса 1000 зе-рен. Проте урожайність зернових культур визначається значно складнішою системою, оскільки елементи структури продуктивності культур, зокрема маса 1000 зерен, маса зерна з рослини та кількість продуктивних пагонів прямо впливають на урожайність (r=0,34–0,71), а вона своєю чер-гою залежать від маси корінців проростка. Розраховано, що між масою корінців проростка і кількі-стю продуктивних стебел кореляція є прямою із середнім ступенем зв’язку ( r=0,54), а між масою корінців проростка і масою зерна з рослини кореляційний зв’язок сильний (r=0,85). За результатами досліджень встановлено, що застосування гуматів позитивно впливало на наростання надземної маси ячменю ярого. За умови обробки насіння пшениці озимої відзначено істотний закономірний вплив цього елементу технології на біометричні параметри рослин, однак суттєву роль відігравали і сортові властивості культури. Застосування гумінових препаратів для передпосівної обробки насін-ня UB for seeds і 1R Seed treatment призвело до зростання маси проростка на 8–19,6 %, а на пшениці – в межах 11–16 %. Потенційна врожайність зросла відповідно на 8,8–12,7 та 28,3 % відповідно.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Limar, V. A., and A. O. Limar. "БІОЛОГІЗОВАНА ТЕХНОЛОГІЯ ВИРОЩУВАННЯ КАВУНА ЗА КРАПЛИННОГО ЗРОШЕННЯ." Vegetable and Melon Growing, no. 70 (January 25, 2022): 36–44. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2021-70-36-44.

Full text

Abstract:

Мета. Розробити агротехнічні заходи для покращення родючості чорнозему південного малогумусного супіщаного та удосконалити технології вирощування кавуна за краплинного зрошення. Методи. Польовий – визначення урожаю, біометричні обліки та вимірювання; лабораторний – аналіз якості плодів, вміст елементів мінерального живлення у ґрунті; економічно-математичний – оцінка економічної ефективності досліджуваних елементів та технології в цілому; математично-статистичний – проведення дисперсійного аналізу та статистичної обробки результатів досліду. Результати. За результатами досліджень виділено кращу ґрунтопокривну культуру – жито озиме, яка переважає інші культури за: фактичним надходженням у ґрунт сухої органічної речовини, що у 1,6 разу більше від гірчиці білої та у 2,7 разу – від вики посівної; найвищою біологічною активністю ґрунту, яка при внесенні 1/2 від рекомендованої дози добрив та застосуванні Біограну склала 94,9 мг СО2/м2×год.; найменшою щільністю складення ґрунту перед сівбою у 0–10 см горизонті – 1,24 г/см3, тоді як у контролі – 1,26 г/см3; – позитивним впливом на тепловий режим ґрунту у період отримання сходів кавуна – загортання у ґрунт та мульчування міжряддя рослинною масою підвищує температуру ґрунту на глибині 10 см на 4,2ºС, порівняно з контролем; урожайністю кавуна – 40,6 т/га, отриманою за внесення рекомендованої дози мінеральних добрив та передпосівної інокуляції насіння кавуна Біограном, яка на 8,1 т/га була вищою, ніж у контролі; за показником інтенсивності накопичення енергії в системі «ґрунт – рослина» за допомогою ґрунтопокривної культури, як трансформатора енергії ФАР в органічну речовину та показниками економічної ефективності. Висновки. Досліджено процеси, що визначають поживний стан, біологічну активність ґрунту, оцінено потенційну родючість ґрунту за показником накопиченої енергії в системі «ґрунт – рослина» за допомогою ґрунтопокривної культури як трансформатора енергії ФАР в органічну речовину та виділено кращу ґрунтопокривну культуру для бінарного мікросмугового вирощування кавуна – жито озиме.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Skrypchenko, N. V., O. I. Dzjuba, L. M. Korotkikh, N. Ye Horbenko, and N. V. Nuzhyna. "Ідентифікація статі рослин актинідії гострої (Actinidia arguta (Siebold & Zucc.) Planch. ex Miq.)." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 6 (July 27, 2018): 43–46. http://dx.doi.org/10.15421/40280608.

Full text

Abstract:

Актинідія – це дводомна культура, і для забезпечення високої продуктивності її насаджень на ділянках необхідно одночасно висаджувати чоловічі та жіночі рослини у співвідношенні 1 до 5–7. Сортові жіночі рослини для насаджень одержують лише способом вегетативного розмноження, тоді як чоловічі рослини-запилювачі можуть бути як вегетативного, так і насіннєвого походження. Численні дослідження свідчать, що саме сіянці краще пристосовуються до нових умов зростання, вирізняються вищою адаптивною здатністю, підвищеною стійкістю до негативних чинників навколишнього середовища порівняно з вегетативно розмноженими рослинами. За літературними даними, вихід рослин-запилювачів інколи сягає 90 %, а то й 100 % від загальної маси сіянців. Ефективні методи визначення статі сіянців актинідії до вступу їх у генеративну фазу розвитку (на 5–7-й рік після посіву) нині відсутні, тому питання пошуку критеріїв ранньої діагностики статі рослин актинідії й опрацювання методу її визначення є надзвичайно актуальним і має важливе теоретичне та практичне значення. На основі комплексного вивчення особливостей чоловічих і жіночих рослин Аctinidia arguta (Siebold & Zucc.) Planch. ex Miq. колекції Національного ботанічного саду ім. М. М. Гришка НАН України запропоновано метод діагностики статі сіянців у прегенеративний період їх розвитку. В основу методу ідентифікації статі A.arguta, що пропонують, покладено оброблення рослинних зразків хімічним реагентом, подальший аналіз результатів реакції та встановлення статі рослини за забарвленням зразків. Точність визначення сягає 95 %, що вказує на високу ефективність і перспективність частого використання запропонованого експрес-методу визначення статі у прегенеративному періоді розвитку рослин. Застосування цього методу дає змогу визначити стать рослин уже в 2–3-річному віці.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Sergeeva, Larisa, Maria Dykun, and Larisa Bronnikova. "Біотехнологія пшениці. Протеїновий пул тканин рослин і клітинних культур." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 13(362) (July 9, 2018): 32–36. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2017-362-13-32-36.

Full text

Abstract:

У статті здійснено порівняльне дослідження інформативності двох методів електрофорезу білка (Попереля й Леммлі) під час оцінки різних тканин пшениці, інтактної рослини та клітинних культур. Відзначено, що аналіз клітинних культур потребує підбору оптимального методу аналізу. У цьому випадку протеїновий пул може бути маркером функціонального стану клітинної культури.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Шинкарук, М. В., and О. О. Балук. "ПЕРСПЕКТИВНІ СТАРТОВІ КУЛЬТУРИ ДЛЯ КРАФТОВИХ КОВБАСНИХ ВИРОБІВ." Таврійський науковий вісник. Серія: Технічні науки, no. 5 (December 28, 2021): 38–48. http://dx.doi.org/10.32851/tnv-tech.2021.5.6.

Full text

Abstract:

У статті досліджено проблему поліпшення якості сиров’ялених м’ясних продуктів за допомогою використання стартових культур. У технології м’ясних продуктів визначається тенденція до використання рослинних харчових добавок у поєднанні зі стартовими культурами для поліпшення якості готової продукції. Важливою властивістю є антагонізм – придушення зростання мікроорганізмів, що спричинюють псування продукту. Для відтворення кольору м’ясопродуктів у складі стартових культур повинні бути денітрифікуючі бактерії. До основних технологічних властивостей стартових культур можна віднести зброджування вуглеводів із утворенням молочної кислоти, скорочування часу дозрівання, збільшення виходу готового продукту та подовження термінів зберігання. В разі додавання пропіонових бактерій істотно покращуються структурно-механічні властивості продукту, забезпечується зменшення втрат за теплової обробки, підвищується вологозв’язувальна здатність, що позитивно позначається на якості готового продукту. Молочнокислі бактерії є біологічною основою формування ковбаси як харчового продукту, завдяки ним відбувається біологічне перетворення основних компонентів м’яса з утворенням сполук, що зумовлюють смак та аромат, консистенцію; зміна фізико-хімічних параметрів м’ясного фаршу може призвести до розвитку мікробів, здатних викликати псування м’яса. Застосування стартових культур у виробництві м’ясних продуктів забезпечує не лише скорочення часу технологічного процесу, а й гарантує мікробіологічну безпеку готової продукції. Таким чином, бактеріальні закваски є найважливішим фактором формування якості м’ясних виробів. Правильно підібрані культури у заквасці сприяють не тільки формуванню приємного смаку та аромату продукту, стабілізації забарвлення, а й придушенню життєдіяльності гнильних та санітарно-показових бактерій. Крім того, встановлено, що деякі мікроорганізми мають протеолітичну активність, внутрішньоклітинні ферменти, які здатні розщеплювати білки м’яса, таким чином покращуючи структурні характеристики готового продукту. А деякі стартові культури можуть виступати в ролі антиоксидантів, перешкоджаючи окисленню жиру в ковбасних виробах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Artiushenko, T. A. "АСКОРБIНОВА КИСЛОТА В РОСЛИН: МЕТАБОЛIЗМ I ФУНКЦIЇ." Екологічний вісник Криворіжжя 6 (December 9, 2021): 13–32. http://dx.doi.org/10.31812/eco-bulletin-krd.v6i0.4556.

Full text

Abstract:

Аскорбiнова кислота (вiтамiн С) є найбiльш поширенимантиоксидантом у рослинах. Охарактеризовано можливi шляхибiосинтезу вiтамiну С у рослин, зокрема через ГДФ-d-манозу та lгалактозу. Наведенi молекулярно-генетичнi докази, а також вiдмiнностiвiд бiосинтезу у тваринних органiзмiв. За винятком останнього етапу,який протiкає на внутрiшнiй мiтохондрiальнiй мембранi, бiосинтезаскорбату у рослин вiдбувається в цитозолi. Узагальнено лiтературнiданi щодо вмiсту аскорбiнової кислоти в тканинах i органах рiзнихсiльськогосподарських, культурних i дикорослих рослин та фактори, щона нього впливають. Проаналiзовано особливостi метаболiзму аскорбiновоїкислоти, спiввiдношення вiдновленої й окиснених ї ї форм за рiзнихфiзiологiчних станiв, а також шляхи деградацiї вiтамiну С у рослин.Розглянуто основнi функцiї аскорбiнової кислоти в рослинних органiзмах.Обговорена ї ї участь як кофактора в синтезi збагачених гiдроксипролiномглiкопротеїнiв клiтинної стiнки, роль у контролi клiтинного подiлу таросту розтягуванням, захистi вiд активних форм кисню й оксидативногостресу, фотоокислення та регенерацiї вторинних антиоксидантiв, такихяк α-токоферол, а також функцiонування як коферменту в рiзнихфiзiолого-бiохiмiчних процесах у рослин.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Vitanov, O. D., Yu D. Zelendin, N. V. Chefonova, O. V. Melnyk, and D. V. Ivanin. "АЛЕЛОПАТИЧНІ ВЛАСТИВОСТІ СУПУТНІХ КУЛЬТУР ТОМАТА." Vegetable and Melon Growing, no. 67 (July 30, 2020): 39–50. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2020-67-39-50.

Full text

Abstract:

Мета. Визначити алелопатичні властивості супутніх культур томата за альтернативної системи вирощування. Методи. Лабораторно-польовий, статистичний. Результати. Лабораторними дослідженнями (у чашках Петрі) не виявлено негативного впливу насіння супутніх культур (озимих та ярих компонентів) на довжину проростків та енергію проростання насіння томата. Навпаки, водні витяжки з надземної фітомаси та коренів супутніх культур загалом суттєво пригнічують схожість насіння томата на 3-тю добу від початку пророщування. У подальшому (на 7-му та 10-ту добу) ступінь пригнічення зменшується. Водні витяжки з коренів супутніх культур менш токсичні для насіння томата, ніж витяжки з надземної фітомаси. Найбільш токсичною для проростків томата виявилась витяжка з надземної фітомаси самого томата (Контроль 2) – схожість на 3-тю добу склала 0 – 3% (на Контролі 1 – дистильована вода – 49 – 50 %). За результатами обліків у польових дослідженнях встановлено, що за вирощування по інтенсивній та органічній технологіям одержано урожайність плодів томата відповідно 41,45 і 41,15 т/га. Загалом, позитивний алелопатичний ефект спостерігали за вирощування в якості супутніх культур для томата – тритикале ярого, вики ярої та їх суміші – урожайність плодів склала 42,50 – 42,70 т/га. В цілому, озимі супутні культури та їх сумішки сильніше пригнічували рослини томата – середня врожайність складає 36,70 т/га (89 % до контролю без супутніх культур), ніж ярі – 41,46 т/га (101 % до контролю). При віддаленості рядків то мата від супутніх культур відбувається поступове підвищення урожайності від 35,9 т/га (70 см від супутніх культур) до 40,2 (140 см) і 42,9 т/га (210 см). Висновки. У альтернативному (органічному) овочівництві для запровадження полікультурних агроугруповань пропонується застосовувати смуговий спосіб вирощування культур, що дозволяє механізувати всі технологічні операції в умовах інтеркропінгу. За розробленого способу в якості супутніх для томата культур залучено не овочеві види рослин. Визначення алелопатичних властивостей супутніх культур, їх вплив на рослини томата необхідно здійснювати за методикою спеціальних біологічних тестів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Бакум, Микола, Микола Крекот, Магомед Абдуєв, Анатолій Михайлов, Марія Майборода, Ольга Чалая, Валентина Безпалько, et al. "Дослідження ефективності пневматичного сепаратора з нахиленим каналом на підготовці посівного матеріалу сафлору." Bulletin of Lviv National Agrarian University Agroengineering Research, no. 25 (December 20, 2021): 28–35. http://dx.doi.org/10.31734/agroengineering2021.25.028.

Full text

Abstract:

У статті наведені результати перевірки впливу виповненості насіння на врожайність сафлору. Вихідним матеріалом для дослідження була насіннєва суміш сафлору сорту Лагідний. Вихідна суміш містила 92,7 % насіння сафлору, 5,14 % становили легкі домішки, 0,43 % – насіння інших культурних рослин, 1,42 % – насіння бур’янів і 0,31 % – мінеральні домішки. Енергія проростання насіння основної культури становила 61,73 %, а його схожість – 65,24 %. Сортування виконували на пневматичному сепараторі з нахиленим каналом. На сепараторі отримали чотири фракції. Найбільш виповнене насіння потрапило до першої фракції і становило 38,52 % від маси вихідного матеріалу, до другої фракції відсортувалось 22,46 %, до третьої – 16,53 %, а до четвертої – 22,49 %. Польові дослідження проводили у 2021 році в умовах навчально-дослідного поля кафедри агротехнологій та екології на базі НДП «Центральне» Харківського національного технічного університету сільського господарства ім. Петра Василенка. Повторність дворазова, розміщення ділянок рандомізоване. Облікова площа дослідної ділянки – 25 м2. Попередник – чорний пар. У польовому досліді вивчали ріст, розвиток та продуктивність сафлору. За всіма показниками найкращими були рослини, отримані з насіння, що відсортувалося до першої фракції. Так, кількість кошиків цих рослин була на 35,85 % більшою від кількості кошиків рослин, отриманих із насіння другої фракції, і на 140 % – рослин третьої фракції. Розмір кошиків і кількість насіння з однієї рослини першої фракції теж найбільші і становлять відповідно 3,1 мм і 117,7 шт. Насіння, отримане з рослин першої фракції, – найбільш повноцінне і має масу 1000 насінин 47 г.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Ostapchuk, O. S., and O. V. Sovakov. "Вплив методу створення лісових культур на формування кореневої системи дуба звичайного (Quercus Robur L.) в умовах свіжої грабової діброви." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 7 (September 26, 2019): 71–75. http://dx.doi.org/10.15421/40290714.

Full text

Abstract:

Дослідження проведено в 1-3-річних культурах дуба звичайного (Quercus robur L.), які створені на свіжих зрубах у ДП "Уманське лісове господарство" в умовах свіжої грабової діброви. За допомогою методу суцільного розкопування і методу траншей проаналізовано стан корененаселеності ґрунту залежно від віку насадження та методу створення культур. За результатами виконаних досліджень виявлено, що існує істотна різниця за довжиною кореневої системи рослини залежно від умови створення культур – висіву жолудів чи садіння сіянців дуба. Встановлено, що в насадженнях, які висіяні з жолудів, сіянці формують стрижневий корінь з проникненням у ґрунт на таку глибину: в перший рік – 41,0 см, другий – 101,0 см і третій – 194,0 см. У культурах, які були створені садінням, коріння проникало на глибину: в перший рік – 28 см, другий – 61 см і третій – 94 см, що в середньому в два рази менше, ніж глибина коріння за умови висівання жолудів. Під час висівання жолудів спостережено наявність значної кількості тонкого горизонтального коріння у верхньому гумусовому шарі. Із заглибленням у ґрунт корененаселеність зменшувалася, вертикальні корені траплялися в меншій кількості, а стрижневі проникали у материнську породу. У культурах, які були створені садінням, коренева система рослин була добре розвинена, мичкувата, але стрижневий корінь відсутній. Відсоток приживлення таких насаджень менший, а в посушливі роки можливий значний відпад однорічних саджанців, внаслідок чого настає необхідність доповнення лісових культур. Зроблено відповідні висновки щодо необхідності створення лісових культур на зрубах методом висівання жолудів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Федько, Р. М., М. О. Антонець, О. А. Антонець, and О. М. Віблий. "БІОЛОГІЧНІ ТА ЕКОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ SAMBUCUS NIGRA В УМОВАХ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ПРИДНІПРОВ’Я." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 4 (December 31, 2021): 154–61. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.19.

Full text

Abstract:

Введення в культуру малопоширених плодово-ягідних рослин пов’язане із необхідністю підвищення лікувально-дієтичних якостей продукції садівництва. Нетрадиційні плодові рослини містять велику кількість біологічно активних речовин з антиоксидантною активністю. Це актуально у часи пандемії COVID-19. Серед таких рослин у лікарському рослинництві України стратегічне значення має розповсюдження бузини чорної. Білі та запашні квіти бузини, молоді пагони, свіже листя, ягоди широко застосовуються у фітомедицині. У природніх умовах ця рослина відома як чагарниковий вид. Тому її варто розглядати як перспективну культуру у формуванні полезахисних лісових насаджень. Метою досліджень є вивчення біологічних та екологічних особливостей модельних зразків бузини чорної у природних умовах Лівобережного Придніпров’я. Дослідження проводилися у 2021 році на території дендропарку Дослідної станції лікарських рослин Інституту агроекології і природокористування Національної академії аграрних наук України. Серед загальної кількості рослин було обрано п’ять модельних зразків 5–6-річного віку, що розпочали інтенсивно генерувати та зростають в різних умовах освітлення. Для збору сировини бузини чорної важливим чинником є її фізична доступність. Тому було проведене оцінювання біологічної та технологічної урожайності суцвіть та плодів. Для цього крона була умовно поділена на три технологічні яруси. Отже, було встановлено вплив освітлення на морфологічні ознаки і продуктивність модельних рослин 5-6 річного віку. Перший і другий модельні зразки бузини при освітленні 90000–130000 лк мали найкращі показники по висоті рослин, діаметру проекції крони і за продуктивністю. Вивчаючи динаміку формування генеративних органів у межах технічних ярусів за період квітування і зав’язування плодів, зазначено найбільшу кількість сформованих суцвіть на другому і третьому технологічних ярусах серед усіх модельних зразків. При цьому найбільша кількість суцвіть і суплідь сформувалася у першого і другого модельних зразків. Для аналітичної селекції пропонуються рослини, що зростають на освітлених місцях і мають високі показники щодо формування генеративних органів. Цей вихідний матеріал бузини чорної можна рекомендувати для насіннєвого та вегетативного розмноження.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Khropot, O. S., Ye V. Bazavluk, R. T. Konechna, I. I. Hubytska, Y. Т. Konechnyi, I. Jasicka-Misiak, P. P. Wieczorek, and V. P. Novikov. "ОДЕРЖАННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ КАЛЮСНОЇ МАСИ DELPHINIUM ELATUM L." Фармацевтичний часопис, no. 2 (June 23, 2020): 5–15. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.2.11205.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Ввести в культуру in vitro Delphinium elatum L., дослідити вплив регуляторів росту на процеси росту рослинних клітин, визначити оптимальні умови культивування рослини в умовах in vitro. Одержати екстракти біомаси та рослинної сировини D. elatum, провести порівняльне дослідження вмісту біологічно активних сполук, антимікробної та антиоксидантної активностей. Матеріали і методи. Культивування D. elatum проводили на модифікованому живильному середовищі Мурасіге-Скуга. Екстракти одержували методом мацерації, як екстрагент використовували водно-етанольні розчини в концентрації 20, 40, 70 та 90 %. Загальний вміст фенольних сполук в екстрактах визначали спектрофотометричним методом Фоліна-Чокальтеу, загальний вміст флавоноїдів – колориметричним методом з алюмінію хлоридом. Антимікробну активність досліджували на стандартних та клінічних штамах мікроорганізмів методом дифузії в агар, антиоксидантну активність – спектрофотометричним методом шляхом взаємодії зі стабільним хромоген-радикалом 2,2-дифеніл-1-пікрилгідразилом. Результати й обговорення. Підібрано оптимальну схему стратифікації та стерилізації насіння D. elatum з найбільшим виходом асептичних експлантів: почергові механічна обробка, змочування холодною стерильною водою, витримка в холодильнику, обробка 70 % етанолом, натрію гіпохлоритом та стерилізованою бідистильованою водою. Визначено склад поживного середовища Мурасіге-Скуга, доповненого регуляторами росту БАП, 2,4-Д, на якому спостерігались найвищі значення індексу росту і найменший час подвоєння біомаси калюсів. Одержано калюсну біомасу після 35 діб культивування. Досліджено загальний вміст флавоноїдів та фенольних сполук в екстрактах D. Elatum. Встановлено, що екстракти як калюсної біомаси, так і рослинної сировини, одержані з 40 % водно-етанольним розчином мають найбільший вміст фенольних сполук і флавоноїдів. Встановлено протимікробну та протигрибкову активність екстрактів D. elatum щодо стандартних та клінічних штамів деяких мікроорганізмів. Визначено, що максимальну активність проявили екстракти D. elatum, одержані з 40 % та 70 % водно-етанольними розчинами. Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено, що калюсна біомаса D. elatum за вмістом фенольних сполук, флавоноїдів та фармакологічною активністю не поступається рослинній сировині і може бути використана як рівноцінна лікарська сировина.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Kulinich, I. M., and T. M. Solovjova. "NFLUENCE OF DIAGNOSTIC INFLUENCE ON SEED PRODUCTIVITY OF SUNFLOWER." SCIENTIFIC AND PRODUCTION JOURNAL "BEEKEEPING OF UKRAINE" 1, no. 6 (May 5, 2021): 44–48. http://dx.doi.org/10.46913/beekeepingjournal.2021.6.07.

Full text

Abstract:

Розроблювалися обґрунтовані сівозміни з 40–60% медоносних культур для забезпечення галузі бджільництва повноцінною, сталою та безперервною кормовою базою, поліпшення та збереження структури ґрунту, а також існуючої ентомофауни. Дослідженнями встановлено, що попередник має значне, якщо не вирішальне значення при вирощуванні багатьох медоносних культур щодо їхньої продуктивності. Ентомофільні рослини, під посів яких вносили мінеральні добрива та застосовували пестициди, за достовірних результатів досліджень, мають менш розгалужену надземну масу, що впливає на кількість квіток на одній рослині, їх гірше відвідують медоносні бджоли та дикі запилювачі. Ключові слова: сівозміни, медоносні рослини, медоносні бджоли, якість бджолопродукції, екологія.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Koshova, I. M., and T. M. Solovjova. "TECHNOLOGICAL MODELING OF CROPS CHANGE BY ADDITIONAL INTRODUCTION OF HONEY PLANTS." SCIENTIFIC AND PRODUCTION JOURNAL "BEEKEEPING OF UKRAINE" 1, no. 6 (May 5, 2021): 39–43. http://dx.doi.org/10.46913/beekeepingjournal.2021.6.06.

Full text

Abstract:

Розроблювалися обґрунтовані сівозміни з 40–60% медоносних культур для забезпечення галузі бджільництва повноцінною, сталою та безперервною кормовою базою, поліпшення та збереження структури ґрунту, а також існуючої ентомофауни. Дослідженнями встановлено, що попередник має значне, якщо не вирішальне значення при вирощуванні багатьох медоносних культур щодо їхньої продуктивності. Ентомофільні рослини, під посів яких вносили мінеральні добрива та застосовували пестициди, за достовірних результатів досліджень, мають менш розгалужену надземну масу, що впливає на кількість квіток на одній рослині, їх гірше відвідують медоносні бджоли та дикі запилювачі. Ключові слова: сівозміни, медоносні рослини, медоносні бджоли, якість бджолопродукції, екологія.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Іванюк, І. Д. "Динаміка різноманіття трав'яно-чагарничкового ярусу після суцільних рубань дубових лісів природного походження та створення культур дуба у вологих сугрудах Житомирського Полісся." Scientific Bulletin of UNFU 30, no. 1 (February 27, 2020): 33–38. http://dx.doi.org/10.36930/40300105.

Full text

Abstract:

Досліджено флористичний склад та видову подібність трав'яно-чагарничкового ярусу рослинних угруповань / фітоценозів різного віку на місці суцільно-лісосічних рубань субклімаксових дубових лісів природного походження та створення культур дуба на зрубах (Житомирське ОУЛМГ, ДП "Лугинське ЛГ", Дивлинське лісництво, ДП "Баранівське ЛМГ", Баранівське лісництво). На 36 ділянках виконано геоботанічні описи (вікові категорії: 1 рік, 2 роки, 3 роки; 7, 10, 20-120 років) та визначено видову подібність трав'яно-чагарничкового ярусу цих груп за індексом Сьоренсена-Чекановського. Виявлено, що на місці зрубів упродовж 1-3 років формуються динамічні рослинні угруповання зі залишками лісових видів та значною участю світлолюбних рудеральних і лучних видів. Після змикання крон молодого деревостану (після 10 років) флористичний склад та ценотична будова фітоценозів поступово відновлюються, і в лісових культурах дуба звичайного після 40 років параметри видового різноманіття є подібними до таких, характерних для вихідних субклімаксових ценозів. Починаючи з 10 років (періоду змикання крон), спостерігається висока видова подібність флористичного складу трав'яно-чагарничкового ярусу культур дуба з усіма віковими категоріями ценозів після змикання крон деревостану. Флористична подібність ценозів після періоду змикання з динамічними рослинними угрупованнями перших вікових груп є низькою. Ценотична будова лісових фітоценозів (ярусна, синузіальна) відновлюється після 30 років.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Столярчук, Т. А., and А. М. Кисильчук. "Порівняльна характеристика морфологічних особливостей сортів льону олійного в умовах Правобережного Лісостепу України." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 4 (December 28, 2017): 136–39. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2017.04.27.

Full text

Abstract:

Сорти льону олійного мають важливе значення для отримання його стабільного врожаю високої якості. Проте для льону олійного виявлена значна варіабельність ознак насіннєвої продуктивності (кількість та маса насіння з рослини, маса 1000 насінин) і біохімічного складу насіння, однак відомості про реалізацію генотипового потенціалу культури обмежені. Саме через таку мінливість ознак льону олійного метою нашого дослідження було порівняння морфології рослин різних сортів під час вирощування саме в умовах Правобережного Лісостепу України. Проведені дослідження показали, що умови вирощування мають вплив на такі генотипові ознаки як висота рослин та кількість коробочок на рослині. Маса 1000 насінин та кількість насінин у коробочці є відносно стабільними показниками і мають незначну мінливість. Маса насіння з однієї рослини залежить від кількості коробочок на рослині, про що свідчить високий коефіцієнт кореляції. Найбільшу висоту рослин за всі роки досліджень мав сорт Лірина, найменшу – сорт Айсберг. Найвищу масу 1000 насінин мав сорт Південна ніч. Кращими за продуктивністю однієї рослини в умовах Правобережного Лісостепу України виявились сорти Еврика, Лірина та Блакитно-помаранчевий. Linseed varieties are of great importance for obtaining stable yields of high quality. However, for linseed, there is a significant variability in the signs of seed productivity (amount and mass of seeds from the plant, mass of 1000 seeds) and biochemical composition of the seeds, but information about genotypic potential realization of the culture is limited. It is because of this variability of linseed characteristics our study was aimed at comparing morphology of plants different varieties during cultivation precisely in conditions of the Right-bank Forest-Steppe of Ukraine. Studies have shown that growing conditions affect on such genotypic signs as height of the plants and number of fruitcases on the plant. Weight of 1000 seeds and number of seeds in the fruitcase is relatively stable and has insignificant variability. Weight of the seeds from one plant depends from number of fruitcases on the plant, as evidenced by the high correlation coefficient. The biggest height of the plants during the all years of research has variety Liryna, the shortest – variety Aisberg. The highest weight of 1000 seeds has variety Pivdenna nich. The best by productivity of the one plant in conditions of Right-bank Forest-Steppe of Ukraine were varieties Evryka, Lirina and Blakytno-pomaranchevyi.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Kuts, O. V., O. I. Onishchenko, I. I. Semenenko, E. M. Ilyinova, I. M. Panova, L. V. Pilipenko, O. O. Chayuk, K. M. Konovalenko, A. V. Yakovchenko, and V. V. Kokoyko. "ЕФЕКТИВНІСТЬ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ В ОВОЧІВНИЦТВІ." Vegetable and Melon Growing, no. 68 (January 14, 2021): 63–75. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2020-68-63-75.

Full text

Abstract:

Мета. Встановити ефективність використання різних регуляторів росту в технологічних cхемах вирощування овочевих рослин (помідор, перець солодкий, огірок, гарбуз великоплідний та мускатний, часник, цибуля ріпчаста, морква, капуста білоголова). Методи. Польові, лабораторні, розрахунково-статистичні. Результати. Наведено результати ефективності природних та синтетичних регуляторів росту в овочівництві за їх впливом напосівні якості насіння, біометричні параметри рослин, продуктивність та урожайність, біохімічний склад продукції, розвиток основних хвороб. Висновки. За обробки насіння регуляторами росту повинен бути індивідуальний підхід для кожної культури; для кожної культури слід підбирати оптимальний спосіб обробки (намочування, протруєння) та дозування. Для покращення посівних якостей культур, що розмножуються вегетативно (повітряні цибулини часнику) більш ефективним є використання регуляторів росту у поєднанні з комплексом мікроелементів (Ikar Bigo Leaves Spring з нормою 1,0 л/т). Ефективність і навіть спрямованість дії регуляторів росту часто залежить від виду, підвиду та сорту рослин. Використання препаратів з комплексом фітогормонів цитокінінової та ауксинової природи забезпечує збільшення урожайності гарбуза великоплідного на 2,4–8,2 т/га, зменшення урожайності гарбуза мускатного – на 2,0–7,7 т/га. Регулятори росту зумовлюють зниження вмісту в плодах гарбуза ряду біохімічних компонентів (суха речовина, загальний цукор, аскорбінова кислота та каротин). Використання регуляторів росту більш ефективна на ранніх етапах розвитку рослин. Використання препарату Пасліній за цвітіння п’ятої та шостої китиць помідору не забезпечує суттєвого зростання урожайності відносно контролі, тоді як внесення препарату з різним дозуванням за цвітіння першої та другої китиці зумовлює збільшення продуктивності рослин на 14,5–16,1 %. Регулятори росту рослин виступають як індуктори стійкості до основних хвороб, але з невисоким рівнем біологічної ефективності (42–56% для кореневих гнилей та 26–38% для несправжньої борошнистої роси огірка). Регулятори росту Гіберелінова кислота (1 мг/л), Янтарна кислота (5 мг/л) та препарат Д–2СЛ (0,5 мл/л) забезпечують зростання насіннєвої продуктивності перцю солодкого на 1,5–4,1 г/рослину або 11,1–30,4 %.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Сорока, Л. В., Ю. Ю. Косенко, and Н. О. Гнатюк. "Оцінка елементів екологічної конверсії виробництва товарної продукції пряно-смакових культур." Аграрні інновації, no. 9 (December 14, 2021): 53–56. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.9.8.

Full text

Abstract:

Мета. Метою роботи було вивчення асортиментуі стану використання мікробіологічних препаратів у землеробстві, вивчення властивостей препарату «ЕМ-А»і Сяйво 2.Методи. Експериментальну частину дослідженняпроводили протягом 2019–2020 рр. в умовах Уманськогонаціонального університету садівництва. Особливостіпроходження періодів онтогенезу та фенологічних фазрослин вивчали за методиками І. М. Бейдеман. Польовіта лабораторні дослідження проводили за загальноприйнятими методичними рекомендаціями.Результати. Вивчення динаміки наростання площілистків рослин васильків справжніх до початку першогоцвітіння (першого збирання) показало, що застосування мікробіологічних препаратів шляхом обприскування самої рослини значно вплинуло на цей показник.Зокрема, найбільшу площу листків сформували рослини варіанту обробки розчином ЕМ-А, яка становила61,6 тис. м2/га (у фазу бутонізації) та 65,5 тис. м2/га (передзрізуванням зеленої маси), що є більшим за показникиконтрольного варіанту на 16,3 та 14,1 тис. м2/га відповідно. Найменшу площу листків мали рослини контрольного варіанту досліду (45,3 тис. м2/га) у фазубутонізації. Надалі приріст площі листків рослин цьоговаріанту був також меншим на 6,1 тис. м2/га порівняноіз показниками періоду першого скошування зеленоїмаси. Рослини варіанту досліду із обприскуваннямрозчином Сяйво-2 були більш облистяними, площаповерхні листків на момент першого цвітіння в них була56,6 тис. м2/га, різниця із показником контрольного варіанту становить 5,2 тис. м2/га. Висновки. ЕМ-А сприяє інтенсивному росту і розвитку рослин завдяки збільшенню їхньої надземної біомаси, стимулює ріст кореневої системи і загалом урожайність рослин. Ефективні мікроорганізми покращуютьфізичний, хімічний і біологічний склад ґрунту. ТомуЕМ-технологія із використанням ефективних мікроорганізмів є перспективним напрямом підвищення кількостіта якості врожаю, поліпшення родючості ґрунту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Колєснікова, Л. А., М. А. Галицька, М. А. Піщаленко, О. В. Бараболя, Д. І. Чубук, and О. А. Литвишко. "РЕАКЦІЯ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ РОСЛИН НА ЗАБРУДНЕННЯ ҐРУНТУ НАФТОЮ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 4 (December 27, 2019): 100–107. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.04.12.

Full text

Abstract:

У статті обґрунтовано доцільність розв’язання екологічних проблем з нафтовим забрудненням земель сільськогосподарського призначення шляхом визначення токсичного впливу різних рівнів нафтового забруднення на стійкість найбільш поширених у регіоні сільськогосподарських культур (на прикладі пшениці озимої та пшениці ярої). Акцентовано увагу на зв’язку дози забруднення нафтою зі зміною анатомо-морфологічних показників рослин за типом доза – ефект. Обґрунтовано окремі ас-пекти проблеми причин фітотоксичності нафтозабруднених ґрунтів, вплив на схожість пшениці озимої та пшениці ярої, їхні ростові характеристики, морфологічні зміни в стресових умовах. Пока-зано стимулюючий ефект нафтового забруднення на рівні ≤ 5 мл/кг ґрунту, що проявляється в акти-вації проростання насіння та розвитку вегетативних органів проростків. Виявлено взаємозв’язок між вмістом сирої нафти у ґрунті за показниками екологічного впливу на тест-культури. Встановлено, що пшениця озима порівняно з ярою є більш стійкою культурою до впливу різних рівнів нафто-вого забруднення ґрунту за показниками схожості та параметрами листкової пластинки. З’ясовано, що причинами фітотоксичності в умовах значного модельованого нафтового забруднення ґрунту є поєднана дія двох однонаправлено діючих фізико-хімічних факторів: хімічного – токсичністю мета-нових, ароматичних вуглеводнів нафти та фізичного – збільшенням набутої гідрофобності ґрунту, що значно ґальмує й зупиняє процеси газо- та водообміну між ґрунтом і рослинами, призводячи до низької схожості насіння, затримки росту проростків, зменшення кількості структурно-волокнистих пучків і хлоренхіми в листковій пластинці, деструкції, висихання та загибелі пшениці.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Шевніков, М. Я., В. М. Тищенко, and М. П. Костенко. "ВИВЧЕННЯ УЛЬТРАСКОРОСТИГЛИХ СОРТІВ ПРОСА В ПОУКІСНИХ І ПІСЛЯЖНИВНИХ ПОСІВАХ ЗАЛЕЖНО ВІД ПОПЕРЕДНИКІВ І СПОСОБІВ СІВБИ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 4 (December 31, 2021): 112–19. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.04.14.

Full text

Abstract:

Наведені результати досліджень вирощування ультраскоростиглих сортів проса в поукісних і пожнивних посівах. Таким чином можна за один рік отримати два прибутки. У статті проаналізовані погодні умови в період проведення дослідження, фенологічні спостереження, густота рослин, вегетативна маса і структурний аналіз. Серпень був найспекотнішим за час проведення досліду, а в жовтні опади не спостерігалися. Першими зійшли і достигли сорти, висіяні по пару. Найбільша густота після сходів була в Білої альтанки по пару за рядкового способу сівби – 427 рослин на м2, а перед збиранням в сорту Золушка за рядкового способу сівби після попередника озима пшениця – 261 рослина на м2. Найбільша вегетативна маса була в Білої альтанки, висіяної рядковим способом по пару. Максимальна кількість листків була в сорту Золушка, висіяної рядковим способом після попередника озима пшениця – 1683 штук на м2. Максимальна висота рослин перед збиранням була в Білої альтанки, висіяної по пару, а у фазу кущення також в Білої альтанки, але попередник був горох. Довжина волоті певним чином залежить від висоти рослин, тому в рослин, де попередником був пар, середня висота рослин найбільша і відповідно найбільша середня висота волоті. Пожнивні посіви мають кращий вплив на ґрунт, оскільки на пусте поле, залишене після ранніх культур, впливають негативні фактори. В Україні головний напрям вирощування проса – це кормовиробництво, тому саме вирощування пожнивних культур у кормовій сівозміні забезпечує зеленим кормом тварин протягом усього теплого періоду. 40 млн га – площа, яку займають посіви проса у світовому землеробстві. Загалом у світі площа посівів, зайнятих просом, збільшується. В Україні в Запорізькій, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Дніпропетровській областях одержують найбільші валові збори зерна проса. Оскільки саме в цих регіонах найкращі умови для вирощування проса, тоді як на заході України посіви проса обмеженні. Степова та Лісостепова зони України найпоширеніші для вирощування проса. Незважаючи на цінність цієї культури, посівні площі її в Україні незначні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Sergeeva, Larisa, Lidia Khomenko, and Larisa Bronnikova. "Біотехнологія пшениці. Нові підходи до оцінювання морозистійкості генотипів пшениці озимої." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 8(381) (February 15, 2019): 23–27. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-381-23-27.

Full text

Abstract:

Оцінювали морозостійкість генотипів пшениці озимої. Морозостійкість – це комплексна характеристика цілісного організму. Під час її оцінки застосовують такий біотехнологічний прийом, як проморожування. При цьому поза увагою залишаються пов’язані зі стійкістю реакції клітинного рівня. Водночас клітинні культури, що відзначаються підвищеним рівнем стійкості, є об’єктами масштабних досліджень. Пропонується новий підхід до оцінювання морозостійкості пшениці озимої, який поєднує методи дослідження in vivo та in vitro.Генотипи пшениці озимої піддавали процедурі загартування/проморожування на стадії накільчених зернівок in vivo, а потім вирощували в польових умовах. Зміни умов впливу здійснювали в декілька етапів: 1) зниження температури від 00С до -80С (20/48 год); 2) зниження температури від -80С до -200С (20С/год); 3) проморожування при -200С упродовж 24 год. Із регенерованих рослин виділяли незрілі зародки, отримували клітинні культури та оцінювали ступінь життєздатності тканин інтактної рослини за характером реакцій культур in vitro на різних культуральних середовищах. Відзначено різні типи реакції, залежних від генотипу й середовища: пряме проростання, калусогенез, комбінування обох типів. Найбільш показовою виявилася реакція прямого проростання.Установлено, що генотипи пшениці озимої суттєво різняться за рівнем морозостійкості. Показано, що поєднання методів in vivo та in vitro створює можливість ранжування генотипів пшениці озимої за рівнем морозостійкості.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Ковальов, М. М., К. В. Васильковська, and О. О. Андрієнко. "Агробіологічні особливості та продуктивність рослин Erúca satíva при використанні біопрепаратів." Аграрні інновації, no. 11 (May 3, 2022): 40–45. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2022.11.5.

Full text

Abstract:

Пріоритетним напрямком на сучасному етапі розвитку овочівництва є отримання високоякісної, екологічно безпечної продукції в комплексі з розробкоюта впровадженням нових агротехнічних прийомів вирощування. При чому перспективними є ті, котрі можутьсуттєво розширити асортимент вирощуваних культур,кінцевою метою яких є урізноманітнення харчуваннянаселення. В даний час перспективним є пошук новихвисокоефективних і екологічно безпечних технологій вирощування овочевих рослин, великого значеннянабувають біологічні методи впливу на рослинний організм. Одним з таких методів є застосування біопрепаратів. Метою досліду була розробка оптимальних технологічних параметрів вирощування Erúca satíva в умовахгеокупольної плівкової теплиці. Методи. Досліди проводили в умовах геокупольних плівкових теплиць протягом календарного року. Результати. За результатамидосліджень в умовах геокупольних плівкових теплицьобґрунтовано ефективність застосування біопрепаратівЕМ Агро та ЕМ 5М, що залежала від сівозміни, тобтовід мікрокліматичних умов формування рослин. В тойже час застосування препарату Гумат натрія не вплинуло на рослини руколи та залежало від термінів вирощування культури. При вирощуванні в 1 та 6 сівозмінах(посадка розсади відповідно 12 вересня та 6 червня),за відносно сприятливих абіотичних умов, застосуваннябіопрепаратів не мало значного впливу на біометричніхарактеристики рослин. Відхилення біометричнихпоказників дослідних рослин від контрольних були незначними. При чому, як і слід було очікувати, найбільшийефект від застосування ЕМ 5М був пов’язаний зі стимулюванням листоутворення, а використання ЕМ Агробільшою мірою стимулювало кореневу систему.Встановлено, що основні економічні показники,а саме сума витрат, прибуток та собівартість продукціїзмінювалися протягом усього року та залежали від тривалості вегетаційного періоду та термінів вирощуваннякультури. Так у варіанті, де спостерігалась максимальнаврожайність руколи сорту Колтівата (1,689 кг/м² – датапосіву 12 січня) витрати склали 148,1 грн/м², прибуток –414,2 грн/м², собівартість – 92,5 грн/кг.Отже, під час експериментальних досліджень встановлено високу економічну ефективність вирощуванняруколи за різних термінів посадки у плівкових культиваційних спорудах захищеного ґрунту в умовах перехідноїсмуги між південним Лісостепом та північним Степом України. При цьому встановлено, що максимальна рентабельність склала 468 % в 6 сівозміні (термін посадкирозсади 6 червня) при вирощуванні руколи сортуКолтівата.Висновки. В результаті експериментальних досліджень встановлено високу ефективність застосуваннямікробіологічних препаратів ЕМ Агро та ЕМ 5М привирощуванні руколи сорту Колтівата. Варто зазначитите, що ефективність застосування ЕМ препаратів залежить від агробіологічних умов. Найбільшою мірою стимулюючий вплив ЕМ Агро та ЕМ 5М ми виявили при їхзастосуванні при обробці рослин руколи сорту Колтіватау доволі несприятливих термо-світлових умовах пізньо-весняних та ранньовесняних сівозмін, де збільшенняврожайності становило від 6,2 до 11,8 % у порівнянніз контрольними варіантами.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Єремко, Л. С., А. Ю. Швець, І. В. Кобилинський, and В. О. Саєнко. "ОПТИМІЗАЦІЯ ПОЖИВНОГО РЕЖИМУ – ФАКТОР ПІДВИЩЕННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ПОСІВІВ ЧИНИ ПОСІВНОЇ (LATHIRUS SATIVUS L.)." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 1 (March 26, 2021): 149–55. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.18.

Full text

Abstract:

Одним зі шляхів розв’язання проблеми дефіциту білка рослинного походження є розширення видо-вого складу та посівних площ зернобобових культур, що характеризуються надзвичайно високою стабільністю зернової продуктивності у разі екстремальних екологічних умов, обумовлених компле-ксним впливом підвищених температур і нестачею продуктивної вологи в кореневмісному шарі ґрун-ту. Стосовно цього досить перспективною культурою є чина посівна. Її рослини мають унікальну здатність вступати в симбіотичні взаємовідносини із бульбочковими бактеріями роду Rhizobium і накопичувати впродовж вегетаційного періоду в надземній і кореневій біомасі молекулярний азот у формі білка та інших азотовмісних органічних сполук. Важливим агротехнологічним прийомом під-вищення рівня біологічної фіксації молекулярного азоту повітря є інтродукція в кореневу зону специ-фічних вірулентних, активних штамів бульбочкових бактерій. Симбіотична взаємодія між рослина-ми і мікроорганізмами-азотфіксаторами визначається комплементарністю генів макро- і мікросим-біонту, видовим складом, вірулентністю і активністю бактерій, повітряним, водним, температур-ним та поживним режимами ґрунту, що обумовлюють умови життєдіяльності обох компонентів симбіотичної системи та проходження продукційного процесу рослин чини посівної. Мета дослі-джень – підвищення продуктивності чини посівної за рахунок оптимізації мінерального живлення рослин у посівах. Під час досліджень виявлено, що проведення допосівної обробки насіння комплексом мікробіологічного препарату Різолайн (3,0 л/т) і біопротектору Різосейв (1,0 л/т) на фоні внесення N20Р40К40 має стимулюючий ефект на формування симбіотичного апарату чини посівної. Підвищен-ня рівня внесення мінерального азоту негативно впливає на бобово-ризобіальний симбіоз, що вира-жається у зменшенні кількості бульбочок та їх маси. Поєднання інокуляції насіння та позакоренево-го підживлення рослин у фазі гілкування мікродобривом Авангард Р Бобові (2,0 л/га) на фонах мінера-льного удобрення сприяє формуванню потужного асиміляційного апарату, збільшенню тривалості і продуктивності його фотосинтетичної роботи, підвищує рівень синтезованої органічної речовини, та у процесі її спрямування до репродуктивних органів, збільшує продуктивність рослин. У агротех-нологічному процесі вирощування чини посівної найбільш ефективним є поєднання допосівної іноку-ляції насіння комплексом мікробіологічного препарату Різолайн (3,0 л/т) і біопротектора Різосейв (1,0 л/т) та позакореневого підживлення рослин мікродобривом Авангард Р Бобові (2,0 л/га) на фоні внесення мінеральних добрив дозою діючої речовини N40Р40К40, що дає змогу підвищити рівень зерно-вої продуктивності посівів до 3,07 т/га.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Kobets, O. V., and Yu L. Bredykhina. "Проєкт реконструкції плодового саду Хортицької національної академії міста Запоріжжя." Scientific Bulletin of UNFU 31, no. 3 (April 29, 2021): 57–62. http://dx.doi.org/10.36930/40310308.

Full text

Abstract:

В Україні проблема реконструкції зелених насаджень урбанізованих територій, зокрема насаджень обмеженого користування, є актуальним питанням сьогодення. Більшість міських зелених насаджень, зокрема закладів освіти, закладали ще за радянських часів. На сьогодні ці насадження застаріли і тому потребують заходів з їх оптимізації. Плодовий сад Хортицької академії було закладено у 1961 році. Натепер сад втратив свої функціональні властивості, тому виникла необхідність його відновлення і реконструкції. Результати інвентаризації показали, що на ділянці налічується 73 деревні рослини. З них плодові дерева (Armeniaca vulgaris Lam., Juglans regia L., Pyrus communis L., Сerasus vulgaris Mill., та Prunus domestica L.) складають 71,2 % (52 екз.), рослини спонтанного походження (Robinia pseudoacacia L., Acer platanoides L., Elaeagnus angustifolia L., Syringa vulgaris L.) у загальній кількості 21 екз., що становить 28,8 % від загальної кількості рослин. Більша частина (36 екз.) плодових дерев перебуває у задовільному стані, 16 – у незадовільному. Декоративних квіткових рослин на території немає. У проєкті запропоновано створити сад вільного пейзажного планування з елементами благоустрою, що поєднає плодові культури з декоративними, також видалити частину старих дерев і деревно-чагарникової спонтанної рослинності. Для дерев, що залишаються, рекомендовано кронування. Ці дерева слугуватимуть основою оновленого саду. Проєктом передбачено збільшення асортименту плодових культур загальною кількістю 3 види (Сerasus vulgaris, Malus domestica L., Malus Niedzwetzkyana Dieck. ex Koehne). Асортимент ягідних культур формуватимуть 11 видів (Cornus mas L., Hippophae rhamnoides L., Ribes nigrum L., R. rubrum L., R. uva-crispa L., Rubus caesius L., Viburnum opulus L. та інші). Квіткове оформлення передбачено у вигляді облямування прогулянкових доріжок вільного планування гарноквітучими багаторічниками (Lavandula angustifolia Mill., Monarda didyma L., Thymus serpyllum L., Rudbeckia speciosa Schrad, Echinacea purpurea (L.) Moench., Nepeta × faasenii Bergmans ex Stearn). Трав'яний покрив запропоновано відновити шляхом підсіву посухостійкої суміші газонних трав. Завдяки реалізації проєкту на території закладу освіти з'явиться оновлена зелена зона, яка буде виконувати не тільки санітарно-гігієнічні і рекреаційні функції, а й стане невід'ємною частиною організації науково-дослідної та навчально-виховної роботи Хортицької академії.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Недільська, У. І. "Формування продуктивності Panicum virgatum за екологічного підходу в умовах Лісостепу західного." Аграрні інновації, no. 12 (May 23, 2022): 48–51. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2022.12.8.

Full text

Abstract:

У роботі встановлено закономірності залежності умов росту, розвитку та формування продуктивності світчграсу на підвищення урожайності за рахунок впливу екологічних і агротехнічних факторів: строків сівби і глибини загортання насіння в умовах Лісостепу західного на Поділлі. Наявність достатньої кількості вологи у ґрунті на період сівби виступає основним агроекологічним аспектом. Така особливість культури обумовлена підвищеною потребою до вологи. Світчграс є високорослою багаторічною трав’янистою рослиною з добре розвиненою кореневою системою. Біоенергетична культура розмножується насінням. Важливими факторами забезпечення необхідних умов вирощування культури є строки сівби, стан та посівні якості насіння, наявність вологи, температури і глибина загортання насіння. Для культури способом сівби є широкорядний посів з міжряддям 45 см. Такий спосіб сівби створює необхідний поживний і повітряно-водний режими ґрунту, та дозволяє вести догляд за рослинами в період вегетації. Насіння світчграсу починає проростати за температури не нижче 6-8 оС, але дружне проростання спостерігається при прогріванні ґрунту до 15-16 оС. Сходи витримують незначні заморозки до -2 оС, а за температури -3-5 оС здебільшого гинуть або сильно пошкоджуються. Проаналізовано результати досліджень особливостей формування біометричних показників світчграсу залежно від застосування комплексу елементів технології – строків сівби і глибини загортання насіння. Встановлено, що наростання наземної маси рослин при формуванні урожайності 35,6 т/га було отримано за сівби у другий строк (І декада травня) на глибину загортання насіння 1,0–1,5 см. Інтенсивність наростання наземної маси впливала на збільшення виходу твердого біопалива. Перевагою світчграсу над енергетичними плантаціями є те, що його збирають щороку. З одного поля світчграсу врожай можна збирати впродовж 15–20 років. Встановлено, що найбільший вихід біоенергетичної продуктивності багаторічної культури світчграсу сорту Кейв-ін-рок отримано з врахуванням ґрунтового-кліматичних факторів у другий строк сівби за глибини загортання насіння 1,0–1,5 см, що дозволяє ефективно використовувати вологу ґрунту і температуру під час сівби насіння біоенергетичної культури.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Ляска, Ю. М., and О. О. Стригун. "ВИДОВИЙ СКЛАД ОСНОВНИХ ШКІДНИКІВ АГРОЦЕНОЗУ КУКУРУДЗИ ЛІВОБЕРЕЖНОГО ЛІСОСТЕПУ УКРАЇНИ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 27, 2019): 45–52. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.02.05.

Full text

Abstract:

Шкідники кукурудзи найбільше перешкоджають зростанню врожайності культури порівняно зіншими чинниками, оскільки наявні на посівах увесь вегетаційний період її вирощування, і пошко-джують рослини в усіх фазах розвитку – від насіння у ґрунті до зерна при зберіганні, тому знаннявидового складу шкідливих комах кукурудзи, період їх появи і стадія шкідливості дадуть змогу дослі-дити та впровадити найбільш ефективні заходи регулювання чисельності фітофагів, які забезпе-чать оптимальний фітосанітарний стан посівів і зведуть до мінімуму застосування пестицидів.Саме тому метою наших досліджень було визначення видового складу, чисельності, домінантності іпоширення шкідливих комах кукурудзи в Лівобережному Лісостепу України, виявлення їх шкідливостізалежно від абіотичних і біотичних чинників. У процесі досліджень 2017–2018 рр. було проаналізо-вано фітосанітарний стан агроценозу кукурудзяного поля в умовах Лівобережного Лісостепу Украї-ни. Встановлено, що культуру пошкоджують 39 видів комах із 7 рядів та один вид кліщів. Найбільшузагрозу сходам кукурудзи завдавали личинки восьми видів коваликів (Elateridae) та личинки пластин-частовусих (Scarabaeidaе). Найнебезпечнішим шкідником генеративних органів кукурудзи 2017–2018 рр. виявилася бавовникова совка (Helicoverpa armigera Hbn., родина Noctuidae, ряд Lepidoptera),що заселяла посіви кукурудзи до 75 % з чисельністю 67,5 гусениць на 100 рослин. Упродовж вегета-ційного періоду на рослинах були присутні такі види шкідників: злакові мухи (Chloropidae), черемхова(Rhopalosiphum padi L.) та звичайна злакова попелиці (Schizaphis graminum Rond.), хлібна смугастаблішка (Phyllotreta vittula Redtenb), кукурудзяний стебловий метелик (Ostrinia nubilalis Hbn.), клопиродини сліпняків (Miridae), польові клопи (Lygus), хлібна жужелиця (Zabrus tenebrioides Goeze.),п’явиця синя (Oulema lichenis Voet.), цикадка шестикрапкова (Macrosteles laevis Rib.) та темна(Laodelphax striatella Fall). Наявність цих фітофагів на посівах кукурудзи не перевищувала ЕПШ.Домінуючими ентомофагами були: сонечко 7-крапкове (Coccinella septempunctata L.) та двокрапкове(Adonia dipunctata L.); хижий трипс (Aeolothrips intermedius Bagn.), хижі жужелиці (Caradidae), зо-лотоочка звичайна (Chrysoperla larnea St.) та мухи сирфіди (Syrphidae).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Mazur, V. A., V. M. Prokopchuk, and G. V. Pantsyreva. "Первинне інтродукційне оцінювання декоративних видів роду lupinus в умовах Поділля." Scientific Bulletin of UNFU 28, no. 7 (September 27, 2018): 40–43. http://dx.doi.org/10.15421/40280708.

Full text

Abstract:

Наведено результати первинного інтродукційного випробування квітниково-декоративних рослин, що належать до представників роду Lupinus L. в умовах Поділля. Проаналізовано видовий склад роду Lupinus та визначено перспективність їх використання для озеленення різних об'єктів зони Поділля. Для диференціації рослин відповідно до сфери їх можливого використання наведено морфометричні показники найперспективніших представників цього роду. Встановлено, що всі досліджувані види викликають інтерес як потенційно цінні об'єкти для збагачення асортименту вітчизняних декоративних рослин та є перспективними для поліпшення стану парків, скверів, садків зони Поділля. Враховуючи високі декоративні якості цих видів та широкі можливості їх застосування, квітниково-декоративні рослини представників роду Lupinus L мають важливе значення для садівництва та для поповнення асортименту декоративних культур нашої держави. З'ясовано, що природні можливості представників роду Lupinus, пластичність до зміни їх життєвої форми, висока якість за сукупністю ознак, що визначають їх декоративність, характеризує досліджувані рослини як джерело для інтродукції і збагачення асортименту декоративних культур в Україні. Отже, інтродукція представників роду Lupinus для озеленення дасть змогу значно розширити асортимент декоративно цінних рослин та збагатити культивовану флору зони Поділля та України загалом.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Кулик, Г. А., Н. М. Трикіна, and В. О. Малаховська. "ФОРМУВАННЯ ПРОДУКТИВНОСТІ ЦУКРОВИХ БУРЯКІВ ПРИ ЗАСТОСУВАННІ РЕГУЛЯТОРА РОСТУ БІОЛАН В ЦЕНТРАЛЬНІЙ УКРАЇНІ." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 1 (March 25, 2022): 55–61. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2022.01.06.

Full text

Abstract:

В статті розглянуті питання ефективності регулятора росту Біолан при вирощуванні цукрових буряків в умовах Центральної частини України. Як відомо, регулятори росту рослин є одним із чинників підвищення продуктивності цукрових буряків. Вони визнані препаратами, які в невеликих дозах здатні суттєво підвищити врожайність коренеплодів, що є економічно доцільним їх застосування. На сьогоднішній день представлена значна кількість даних препаратів, і науковцями постійно проводяться дослідження з вивчення найбільш ефективних, їх норм та комбінацій застосування в певних ґрунтово-кліматичних умовах. Кожна польова культура має свій потенціальний рівень врожайності, який визначений генетично. Реалізувати свої продуктивні можливості рослини можуть за умови створення їм відповідних умов життя. Однією з таких умов - є застосування регуляторів росту як препаратів, які займають чільне місце в технології вирощуванні цукрових буряків і забезпечують достовірні покращення показників урожайності, цукристості коренеплодів та умовного виходу цукру з одиниці площі. Нами проводилися дослідження з вивчення впливу регулятора росту Біолан на формування продуктивності цукрових буряків при застосуванні препарату як для обробки насіння, так і обприскування посівів. Застосування для обробки насіння цукрових буряків регулятору росту Біолан за сприятливих погодних умов забезпечує підвищення польової схожості на 10,9 %. За показниками динаміки наростання площі листкової поверхні нами зафіксовано підвищення показника за рахунок комплексного застосування регулятора росту Біолан. Так, на період найбільш активної вегетації культури площа листкової поверхні при комбінованому застосуванні Біолану була на 16,2 % більше контролю. Застосування регулятора росту Біолан при вирощуванні цукрових буряків забезпечило підвищення продуктивності коренеплодів культури. Нами встановлено, що найбільш ефективною виявилася композиція з обробкою насіння і обприскування посівів культури, де прибавка врожайності була 3,8 т/га, цукристості 0,4 % та збору цукру 0,83 т/га.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Polishchuk, T. V., and V. V. Ketskalo V.V. "ПРОДУКТИВНІСТЬ СЕЛЕРИ КОРЕНЕПЛІДНОЇ У ВІДКРИТОМУ ҐРУНТІ ЗА РОЗМНОЖЕННЯ З МЕРИСТЕМ У КУЛЬТУРІ IN VITRO." Vegetable and Melon Growing, no. 66 (December 26, 2019): 6–15. http://dx.doi.org/10.32717/0131-0062-2019-66-06-15.

Full text

Abstract:

В останні роки великий розвиток в нашій країні і за її межами отримав метод мікроклонального розмноження з меристем у культурі in vitro. Дослідження виконували в Уманському національному університеті садівництва. Упродовж 2016–2018 рр. встановлено, що для розмноження селери коренеплідної сортів Аніта та Цілитель у культурі in vitro з використанням традиційного агаризованого живильного середовища MS (Murashige, Skoog) потрібно додавати регулятори росту. За контроль вибрано живильне середовище MS (Murashige, Skoog). Для отримання генетично-ідентичного матеріалу досліджували склад живильного середовища з концентрацією регулятору росту рослин бензолоамінопурин (БАП) 0,2 %, 0,3, та 0,5 %. Відмічено, що перед висаджуванням з культурального посуду в касети рослини сорту Цілитель утворили більше калусної тканини у порівнянні з сортом Аніта. Встановлено, що застосування живильного середовища MS +6-БАП 0,2 % сприяє кращому росту культуральних рослин, розсади, збільшенню кількості листків та висоти рослини, що істотно підвищує вихід розмножувального матеріалу. Збільшення концентрації 6-БАП 0,3 % призводило до істотного зниження даних показників, а підвищення до 0,5 % не сприяло росту рослин. Після висаджування касетної розсади у відкритий ґрунт ріст рослин на перших етапах був повільним, а в міру їхнього пристосування до умов вирощування пришвидшувався. Через 30 діб після висаджування біометричні показники рослин вищими були за вирощування їх з додаванням до живильного середовища 6-БАП 0,2. Аналогічна тенденція відмічена і через 60 діб після висаджування розсади у відкритий ґрунт. Дослідження засвідчили, що більшу врожайність досліджуваних сортів та вищі якісні показники продукції забезпечило вирощування експлантів на середовищі MS+6-БАП 0,2 %. Встановлено, що застосування живильного середовища MS (Murashige, Skoog) з концентрацією регулятору росту рослин бензолоамінопурин (БАП) 0,2 %, 0,3, та 0,5 % сприяло, у порівнянні з контролем, кращому росту розсади, збільшенню кількості листків та висоти рослини, що істотно підвищує вихід розмножувального матеріалу. Проте, доведено, що для підвищення урожайності селери коренеплідної сортів Аніта та Цілитель доцільним є вирощування рослин-регенерантів на живильному середовищі MS + 6-БАП 0,2%. Це дає змогу додатково отримати 3,5–4,4 т/га цінної за хімічним складом товарної продукції з діаметром коренеплодів 8,4–9,4 см та їх довжиною – 6,2–7,2 см.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Polishchuk, T. V., and V. V. Ketskalo V.V. "ПРОДУКТИВНІСТЬ СЕЛЕРИ КОРЕНЕПЛІДНОЇ У ВІДКРИТОМУ ҐРУНТІ ЗА РОЗМНОЖЕННЯ З МЕРИСТЕМ У КУЛЬТУРІ IN VITRO." Vegetable and Melon Growing, no. 66 (December 26, 2019): 6–15. http://dx.doi.org/10.32717/10.32717/0131-0062-2019-65-06-15.

Full text

Abstract:

В останні роки великий розвиток в нашій країні і за її межами отримав метод мікроклонального розмноження з меристем у культурі in vitro. Дослідження виконували в Уманському національному університеті садівництва. Упродовж 2016–2018 рр. встановлено, що для розмноження селери коренеплідної сортів Аніта та Цілитель у культурі in vitro з використанням традиційного агаризованого живильного середовища MS (Murashige, Skoog) потрібно додавати регулятори росту. За контроль вибрано живильне середовище MS (Murashige, Skoog). Для отримання генетично-ідентичного матеріалу досліджували склад живильного середовища з концентрацією регулятору росту рослин бензолоамінопурин (БАП) 0,2 %, 0,3, та 0,5 %. Відмічено, що перед висаджуванням з культурального посуду в касети рослини сорту Цілитель утворили більше калусної тканини у порівнянні з сортом Аніта. Встановлено, що застосування живильного середовища MS +6-БАП 0,2 % сприяє кращому росту культуральних рослин, розсади, збільшенню кількості листків та висоти рослини, що істотно підвищує вихід розмножувального матеріалу. Збільшення концентрації 6-БАП 0,3 % призводило до істотного зниження даних показників, а підвищення до 0,5 % не сприяло росту рослин. Після висаджування касетної розсади у відкритий ґрунт ріст рослин на перших етапах був повільним, а в міру їхнього пристосування до умов вирощування пришвидшувався. Через 30 діб після висаджування біометричні показники рослин вищими були за вирощування їх з додаванням до живильного середовища 6-БАП 0,2. Аналогічна тенденція відмічена і через 60 діб після висаджування розсади у відкритий ґрунт. Дослідження засвідчили, що більшу врожайність досліджуваних сортів та вищі якісні показники продукції забезпечило вирощування експлантів на середовищі MS+6-БАП 0,2 %. Встановлено, що застосування живильного середовища MS (Murashige, Skoog) з концентрацією регулятору росту рослин бензолоамінопурин (БАП) 0,2 %, 0,3, та 0,5 % сприяло, у порівнянні з контролем, кращому росту розсади, збільшенню кількості листків та висоти рослини, що істотно підвищує вихід розмножувального матеріалу. Проте, доведено, що для підвищення урожайності селери коренеплідної сортів Аніта та Цілитель доцільним є вирощування рослин-регенерантів на живильному середовищі MS + 6-БАП 0,2%. Це дає змогу додатково отримати 3,5–4,4 т/га цінної за хімічним складом товарної продукції з діаметром коренеплодів 8,4–9,4 см та їх довжиною – 6,2–7,2 см.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Скрипченко, Н. В., О. І. Дзюба, and Н. Є. Горбенко. "Оцінювання ґрунтовтоми за умов тривалого культивування деревних плодових ліан." Scientific Bulletin of UNFU 30, no. 3 (June 4, 2020): 36–40. http://dx.doi.org/10.36930/40300306.

Full text

Abstract:

Успішне введення в культуру і створення промислових насаджень малопоширених плодових рослин пов'язано з вивченням їх алелопатичних властивостей, які впливають на сумісність видів у змішаних посадках і ефективність вирощування рослин у монокультурі. Особливе значення має вивчення питання ґрунтовтоми у плодових садах, оскільки рослини, зростаючи впродовж багатьох років на одному місці, виділяють в навколишнє середовище речовини різного біохімічного складу, які відіграють надзвичайно важливу роль у функціонуванні фітоценозів. Досліджено явище ґрунтовтоми під час вирощування малопоширених плодових ліан Actinidia arguta (Siebold & Zucc.) Planch. ex Miq., Schisandra chinensis (Turcz.) Baill. та Vitis labrusca L. Алелопатичну активність ризосферного ґрунту вивчали методом прямого біотестування, як тест-об'єкт використовували проростки пшениці (Triticum aestivum L.). Унаслідок здійснених досліджень встановлено високу токсичність ризосферного ґрунту під рослинами V. labrusca та S. chinensis, які беззмінно зростали на одному місці понад півстоліття. Виявлено істотно нижчу фітотоксичність ґрунту у варіантах зростання рослин A. arguta упродовж 15 років після 35 років вирощування V. labrusca та S. chinensis. Довжина стебла і кореня тест-об'єктів у ґрунті з-під актинідії після винограду була на 31 % більшою порівняно з контролем і відповідно на 56 та 71 % більшою порівняно з варіантом монокультури V. labrusca. У ґрунті з-під актинідії, яка зростала після S. chinensis, також відзначено стимулювання росту тест-об'єктів: стебла – на 11 % та коренів – на 8 % відносно контролю. Ці показники відповідно на 47 і 27 % вищі порівняно з варіантом монокультури S. chinensis. Це свідчить про те, що алелохімікати актинідії позитивно впливають на алелопатичні властивості ґрунту та зменшують його фітотоксичність. У ґрунті з-під рослин A. arguta, які зростали у монокультурі, виявлено значну стимуляцію росту стебла і кореня тест-об'єктів, що становила відповідно 35 і 40 % порівняно з контролем. Це вказує на те, що продукти життєдіяльності рослин актинідії, накопичені в ґрунті, не виявляють фітотоксичного впливу на тестові рослини і не спричиняють ґрунтовтоми за умов тривалого зростання на одному місці. Виявлена видоспецифічна особливість рослин A. arguta вказує на можливість їх використання у плодових садах для фіторемедіації ґрунтів шляхом зниження їх фітотоксичності. Отримані результати досліджень можуть бути використані для оптимізації технології вирощування деревних плодових ліан та під час опрацювання чергування культур у садозмінах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Жуйков, О. Г., and Т. А. Ходос. "Формування комплексу біометричних, структурних і продуктивних показників гірчиці сарептської залежно від норми висіву та рівня біологізації технології вирощування культури в умовах Південного Степу." Аграрні інновації, no. 10 (March 3, 2022): 46–50. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.10.8.

Full text

Abstract:

Метою наукового дослідження було встановленнявпливу на комплекс біометричних (висота рослин,площа асиміляційної поверхні, листковий індекс агрофітоценозу), структурних (елементи пробного снопу,показник М1000) і продуктивних ознак (урожайність кондиційного насіння, вміст у насінні сирого жиру й ефірноїолії) залежно від норми висіву культури та ступеня біологізації технології вирощування культури. Реалізаціяпоставленої мети здійснювалася шляхом закладанняпольового двофакторного досліду і проведеннямкомплексу спостережень і лабораторних досліджень.Фактор А (технологія вирощування культури) був представлений варіантами традиційної зональної технологіївирощування гірчиці, біологізованою технологією (відмова від мінеральних добрив і заміна їх на органічніпрепарати) та органічною (заміна мінеральних добриві синтетичних ЗЗР на органічні препарати). ФакторВ являв собою різні норми висіву культури (від 2,0 до3,0 мільйонів штук схожих насінин на 1 гектар з інтервалом 0,5 мільйона). У досліді висівався сорт гірчиціПріма селекції Інституту олійних культур Національноїакадемії аграрних наук. Повторність досліду чотирикратна, загальна площа дослідної ділянки становила0,9 гектара, загальна площа ділянки першого порядку –250 квадратних метрів, облікова – 200 квадратних метрів.Ділянки в досліді розміщувалися методом розщепленихділянок із частковою рендомізацією. Збільшення нормивисіву культури із 2,0 до 3,0 мільйонів штук на гектарзумовлює погіршення значення більшості біометричнихпоказників (висота рослин, облистяність) та всіх показників структури врожаю. Проте, зважаючи на дискретний характер реальної кількості рослин, що збереглисяв агроценозі на момент дослідження, значення такихпоказників, як площа асиміляційного апарату та листковий індекс, а також врожайність кондиційного насіннякультури, мали криволінійну залежність: із збільшеннямнорми висіву від 2,0 до 2,5 мільйонів штук на гектар зростали, а надалі зменшувалися. Оптимальною нормоювисіву культури за всіх варіантів технології вирощуваннявизнана норма 2,5 мільйони штук на гектар. Такожу досліді зазначена істотна перевага біологізованоїй органічної технології вирощування гірчиці сарептськоїнад традиційною інтенсивною як за біометричнимита структурними показниками, так і за рівнем урожайності кондиційного насіння, його якісними показниками,насамперед вмістом у насінні сирого жиру.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Гирка, А. Д., and Я. В. Алєксєєв. "Сортова реакція рослин сорго зернового сорту Вінець на площу живлення в умовах Північного Степу України." Аграрні інновації, no. 3 (March 22, 2021): 21–25. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2020.3.4.

Full text

Abstract:

Мета. Дослідити й обґрунтувати оптимальну площу живлення для рослин сорго зернового сорту Вінець в умовах Північного Степу України з урахуванням гідро- термічних чинників. Методи. Дослідження проводилися методом польових дослідів на Ерастівській дослідній станції державної установи «Інститут зернових культур» Національної академії аграрних наук України протягом 2011–2014 років. Дослід закладено за схемою: способи сівби із шириною міжряддя 45 та 70 сантиметрів, гус- тота стояння рослин формувалась у межах від 80 до 180 тисяч на гектар із градацією через кожні 20 тисяч. Польові дослідження виконано відповідно до зональних рекомендацій та загальноприйнятих методик для куль- тури сорго. Результати. Дослідженнями, проведеними з метою отримання вищої зернової продуктивності рос- лин сорго зернового сорту Вінець, шляхом оптимізації площі живлення та густоти стояння рослин, встановлено параметри оптимального розміщення рослин сорго зер- нового за контрастних погодних умов у роки проведення досліджень. Висновки. Встановлено, що оптимальною густотою стояння рослин сорго зернового сорту Вінець незалежно від погодних умов зони вирощування, за ширини міжряддя 45 і 70 сантиметрів є 160 тисяч штук на гектар. Спостереження за ростом і розвитком рос- лин сорго зернового сорту Вінець показали, що спо- соби сівби та густота рослин не мали впливу на строки настання та тривалість основних фенологічних фаз роз- витку культури. Встановлено, що посіви сорго із шири- ною міжрядь 45 за період вегетації витрачали більше води на 56–119 кубічних метрів на гектар порівняно з міжряддям 70 сантиметрів. Вища врожайність зерна за сівби з міжряддями 45 сантиметрів (3,70 тонн на гек- тар) формувалась за щільності посіву 160 тисяч штук на гектар і 70 сантиметрів (3,83 тонн на гектар) у посівах із густотою рослин 160 тисяч на гектар. Отже, рослини сорго зернового сорту Вінець показали високу пластич- ність, перевага ширини міжряддя 70 сантиметрів над шириною 45 сантиметрів становила лише 0,13 тонн на гектар на варіанті з оптимальною густотою 160 тисяч штук на гектар.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Борзих, Олександр, Людмила Гаврилюк, and Михайло Круть. "75 РОКІВ ІНСТИТУТУ ЗАХИСТУ РОСЛИН НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК УКРАЇНИ." ГРААЛЬ НАУКИ, no. 6 (July 4, 2021): 113–21. http://dx.doi.org/10.36074/grail-of-science.25.06.2021.021.

Full text

Abstract:

На всіх етапах своєї історії Інститут захисту рослин Національної академії аграрних наук України успішно вирішував важливі завдання, пов'язані з розробкою ефективних заходів щодо захисту рослин від найбільш небезпечних шкідників та хвороб. Теоретично обґрунтовано економічну доцільність застосування інсектицидів, розроблено економічні пороги шкідливості фітофагів, показники екологічної безпеки хімічного методу захисту та теоретичні основи інтегрованого захисту рослин від шкідливих організмів. Проводиться величезна робота з наукового забезпечення селекції сільськогосподарських рослин на стійкість проти збудників хвороб та шкідників. Здійснено комплекс наукових досліджень із вдосконалення еколого-безпечних методів захисту вирощуваних культур за умов радіоактивного забруднення. Розроблено системи моніторингу та контролю чисельності паразитичних фітонематод на пшениці озимій, картоплі, буряках цукрових, овочевих культурах закритого ґрунту. Здійснюються численні наукові дослідження з карантину рослин. Є розробки з питань прогнозування забур’яненості посівів польових культур та удосконалення прийомів застосування гербіцидів. Провадяться широкомасштабні дослідження з генетики пшениці.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Рожко, І. І., Д. Г. Дьомін, and М. І. Кулик. "ВПЛИВ БІОМЕТРИЧНИХ ПОКАЗНИКІВ РОСЛИН НА ВРОЖАЙНІСТЬ БІОМАСИ ІНТРОДУКОВАНИХ МАЛОПОШИРЕНИХ ЕНЕРГЕТИЧНИХ КУЛЬТУР." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 2 (June 25, 2021): 114–23. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.02.14.

Full text

Abstract:

Залучення до вирощування малопоширених енергетичних культур має важливе значення через отримання додаткового енергетичного ресурсу – біомаси цих рослин. Із рослинної сировини енергетичних культур виготовляють: тверді, рідкі та газоподібні біопалива, а їх застосування дасть змогу знизити енергозалежність територіальних громад. Не менш важливим питанням є вивчення їхніх морфологічних та біологічних особливостей, що дасть можливість виявити важливі чинники, що впливають на формування врожайності та знайти ефективні шляхи управління посівами енергокультур. Тому метою наших досліджень було надати морфологічну та біологічну характеристики рослин, розкрити особливості формування біомаси малопоширених енергетичних культур. Для цього використано: спостереження та аналізування на основі монографічного методу, дані словників і довідників, власні напрацювання авторів та наукові публікації інших учених як України, так і зарубіжжя. Під час проведення лабораторних і польових досліджень застосовували затверджені методики, ДСТУ й методику дослідної справи в агрономії. Результати багаторічних досліджень дали можливість встановити мінливість біометричних показників рослин енергокультур: індіанграсу (сорговника поникаючого), бігблуестему (Бородача Жерарді) та сорго багаторічного (трави Колумба). З-поміж них найбільшу висоту та густоту стеблостою формують сорговник поникаючий та сорго багаторічне. Визначено взаємозалежність між кількісними показниками рослин малопоширених енергетичних культур: зі збільшенням висоти рослин буде зростати їх кількість та врожайність біомаси. Найбільшу врожайність за сухою біомасою формує сорго багаторічне й сорговник поникаючий, відповідно 8,0 і 5,0 т/га. Суттєво менший цей показник виявився у Бородача Жерарді – на рівні 2,3 т/га. Визначено, що біометричні показники рослин за висотою і густотою стеблостою здійснюють суттєвий вплив на рівень врожайності біомаси досліджуваних енергетичних культур. Що підтверджується сильним прямолінійним кореляційним (r>0,71) та багатомірним зв’язком та описується рівнянням z = – 2,7247 + 0,0664 × x – 0,0103 × y. Перспективи подальших досліджень полягатимуть у вивченні насіннєвої продуктивності малопоширених енергетичних культур залежно від умов вирощування.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Polyvanyi, Stepan. "Вплив інгібіторів росту на листковий апарат маку олійного." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 8(381) (February 15, 2019): 11–16. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-381-11-16.

Full text

Abstract:

В умовах польового досліду вивчали вплив хлормекватхлориду та фолікуру на морфологічні особливості формування листкової поверхні й анатомічні показники листків рослин маку олійного. Показано, що обробка рослин маку інгібіторами росту приводить до посилення галуження стебла, збільшення кількості, маси, площі листків на рослині та тривалості їх життя. Такі зміни можуть сприяти подовженню синтезу й накопиченню асимілятів й мати позитивний вплив на врожайність культури. Протягом періоду вегетації, незалежно від погодних умов, кількість листків в оброблених ретардантами рослин була більшою, ніж у контрольних і, відповідно, на кінець вегетації становила у варіанті з хлормекватхлоридом *19,18±0,59; із фолікуром – *18,62±0,45, проти контролю, де кількість листків дорівнювала 16,53±0,39. Більш ефективним було застосування розчину хлормекватхлориду, порівняно з фолікуром. Аналогічну тенденцію простежимо за дії регуляторів росту на площу листкової поверхні, котра зростала у всіх варіантах дослідження.Використання ретардантів четвертинної амонієвої солі хлормекватхлориду й триазолпохідного препарату фолікуру призводило до потовщення основної асиміляційної тканини листка хлоренхіми внаслідок розростання її клітин, а також сприяло збільшенню чисельності продихів і загальної їх площі на одиницю поверхні листка.Формування потужнішого листкового апарату забезпечило підвищення продуктивності рослин маку олійного. Установлено, що застосування антигіберелінових регуляторів росту призводить до позитивних змін у структурі врожаю – збільшення кількості коробочок на рослині, насінин у плодах, маси самого насіння. Це сприяло зростанню продуктивності рослин маку олійного й, отже, у варіанті із застосуванням хлормекватхлориду врожайність становить *895,43±10,35 кг/га, фолікуру – *869,52±11,52 кг/га, проти контролю, де продуктивність дорівнювала 812,66±9,64кг/га.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Рослинні культури'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles