Journal articles: 'Розчини МЕА'

1

Чарківський, Т. Ю., and О. В. Авдєєв. "Дослідження кріоліофілізованої ксеноочеревини щодо насичування хлоргексидином." CLINICAL DENTISTRY, no. 3 (November 1, 2021): 59–67. http://dx.doi.org/10.11603/2311-9624.2021.3.12464.

Full text

Abstract:

Пародонтит є одним із найпоширеніших захворювань навколозубних тканин. Більшість протоколів його лікування передбачає використання антисептиків у пародонтальних кишенях. Ми пропонуємо вивчення можливості запровадження нового виробу медичного призначення – пародонтальних вкладок, насичених хлоргексидином, де кріоліофілізована ксеноочеревина виконуватиме роль депо антисептика. В даному дослідженні проводять вивчення здатності кріоліофілізованої ксеноочеревини насичуватись розчином хлоргексидину різних концентрацій, та зберігати його сухий залишок після проведення повторної процедури ліофілізації. Мета дослідження – визначити здатність кріоліофілізованої ксеноочеревини свині насичуватись розчинами хлоргексидину різної концентрації, та здатність її утримувати сухий залишок розчину після повторної ліофілізації. Матеріали і методи. У досідженні використовували кріоліофілізовану ксеноочеревину свинячого походження, виготовлену ТОВ «Інститут біомедичних технологій» товщиною 0,3 мм, та 20 % розчин хлоргексидину біглюконату, що в подальшому змішували з дистильованою водою для отримання розчинів різної концентрації – 2,5 % (1:7), 5 % (1:3) та 10 % (1:1). Пластинки кріоліофілізованої очеревини розміром 5х8 мм поділили на 4 групи по 30 штук у кожній. Кожну групу було зважено. На 10 хв групи занурювали у відповідний розчин хлоргексидину та знову зважували. Потім матеріал було ліофілізовано та проведено фінальне зважування. Результати досліджень та їх обговорення. Після кожного етапу виготовлення пародонтальних вкладок, насичених хлоргексидином, їх зважували. Результати аналізу даних після замочування показали збільшення маси вкладок, порівняно з їх сухою масою, що свідчило про адсорбцію розчину ксеноочеревиною. Після проведення процедури ліофілізації маса вкладок із кожної групи зменшилась, однак все ще залишалась більшою, ніж маса сухої очеревини. Це свідчить про випаровування частини розчину під час ліофілізації та про наявність сухого залишку розчину хлоргексидину на вкладках. Масова частка цього залишку становила в середньому 13,77 % у першій групі вкладок (використовувався 2,5 % розчин хлоргексидину), 32,81 % у другій (5 % розчин хлоргексидину), 36,77 % у третій (10 % розчин хлоргексидину) та 57,4 % у четвертій групі (20 % розчин хлоргексидину). Висновки. Кріоліофілізована ксеноочеревина має здатність насичуватись розчином хлоргексидину та зберігати його сухий залишок після повторної ліофілізації. Для подальших досліджень, зокрема в клініці, було прийнято рішення використовувати очеревину, яка була замочена у 10 та 20 % розчинах хлоргексидину з наступною ліофілізацією.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

2

Miedviedieva, K. P., B. S. Burlaka, V. V. Buhaiova, S. O. Vasyuk, I. F. Belenichev, and E. V. Suprun. "РОЗРОБКА МЕТОДИКИ СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНОГО ВИЗНАЧЕННЯ РЕКОМБІНАНТНОГО РЕЦЕПТОРНОГО АНТАГОНІСТА ІНТЕРЛЕЙКІНУ-1 ЛЮДИНИ В НАПІВФАБРИКАТІ-РОЗЧИНІ." Фармацевтичний часопис, no. 4 (December 13, 2019): 29–36. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.4.10685.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Розробка та валідація нової методики спектрофотометричного кількісного визначення рекомбінантного рецепторного антагоніста інтерлейкіну-1 людини (РРАІЛ-1) у напівфабрикаті-розчині. Матеріали і методи. У дослідженні використано напівфабрикат-розчин (РРАІЛ-1 – 50 мг, динатрію едетат – 0,12 мг, натрію дигідрофосфат дигідрат – 7,8 мг, полісорбат-20 – 0,10 мг, вода для ін’єкцій до 1 мл), а як розчинник – воду очищену. Аналітичне обладнання: спектрофотометр Specord 200, ваги електронні АВТ-120-5DM. Результати й обговорення. Розроблено нову, просту методику кількісного визначення РРАІЛ-1 у напівфабрикаті-розчині методом спектрофотометрії в УФ-області, яка базується на вимірюванні оптичної густини водного розчину сполуки при 280 нм. Методика була валідована за такими характеристиками як лінійність, прецизійність, правильність, специфічність та робасність. Лінійна залежність абсорбції від концентрації знаходиться в діапазоні 0,6–1,1 мг/мл. Аналіз прогнозованої повної невизначеності аналізу свідчить про можливість застосування розробленої методики в інших лабораторіях. Висновки. Розроблено та валідовано методику визначення вмісту РРАІЛ-1 у напівфабрикаті-розчині згідно з вимогами ДФУ. Доведено, що за такими валідаційними характеристиками, як лінійність, специфічність, прецизійність, правильність та робасність методика є коректною.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

3

Сонько, Р. В., В. В. Трач, and О. Л. Тонха. "Оцінка фітотоксичної дії гербіциду піроксуламу за застосування хітозану та колоїдних розчинів." Аграрні інновації, no. 3 (March 22, 2021): 65–69. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2020.3.11.

Full text

Abstract:

Мета – оцінити фітотоксичну дію гербіциду піроксу-ламу за застосування хітозану та колоїдного розчину мідів поєднані зі сріблом на дводольні види бур’янів, пара-метри індукції флуоресценції хлорофілу. Результати.У статті наведено результати досліджень оцінки фіто-токсичної дії гербіциду піроксуламу за застосуванняхітозану та колоїдних розчинів Cu і Ag. Досліди прово-дили з рослинами гороху (Pisum sativum L.) на вегета-ційному майданчику Інституту фізіології рослин і гене-тики Національної академії наук України. Встановлено,що найбільше пригнічення росту рослин гороху і змен-шення вмісту хлорофілу отримано за комплексноговикористання піроксуламу, хітозану і колоїдного розчинуCu + Ag, порівняно з контролем – у 2,5 рази. Найкращіпоказники порівняно з контролем виявлені у варіантіз хітозаном. Колоїдний розчин мав менші показникипорівняно з хітозаном на 25%. Обробка рослин пірок-суланом призводила до зменшення фотосинтетичної активності рослин, з формуванням мінімальних значеньна шсту годину. Поєднання піроксулану з хітозаном,варіант із колоїдними розчинами, призвело до змен-шення показників вже через 30 хвилин, поверненнядо норми або покращення через тиждень. Подібнийхарактер змін спостерігався в рослин, обробленихчистим хітозаном, проте в даному разі повернення донорми спостерігалося через шість годин. Застосуванняв комплексі трьох розчинів (варіант 5) викликало змен-шення фотосинтетичної активності, яке спостерігалосяі через тиждень, хоча на початку вимірювання різницябула несуттєва. Висновки. Позитивний ефект про-явився за використання колоїдного розчину, де масарослин збільшилася порівняно з контролем на 16%. Усіваріанти дослідження мали фітотоксичний ефект, якийпроявлявся на різні дні після обробки. Але за тижденьвін зменшувався, за винятком варіанта з комплекснимзастосуванням піроксулам + хітозан + колоїдний розчин(Cu + Ag).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

4

Yefymenko, Valerii, Tetiana Kravchuk, and Oleksandr Yefimenko. "Окисна стабільність змащувальних матеріалів з фулереновими наноприсадками." Proceedings of the National Aviation University 86, no. 1 (April 15, 2021): 57–62. http://dx.doi.org/10.18372/2306-1472.86.15445.

Full text

Abstract:

Мета: Метою даної статті є дослідження можливості застосування фулеренових присадок до паливно-мастильних матеріалів для покращення їх окисної стабільності та визначення концентрації наноприсадок у вуглеводневих розчинах. Методи: У статті розглянуто метод підвищення окисної стабільності оливи Сastrol Magnetеc SAE 5w-30 шляхом добавки фулерену С60, а також методику визначення вмісту наноприсадок у вуглеводневих рідинах. Результати: Визначено оптимальні концентрації фулеренових присадок та розроблено методику фотоколориметричного визначення їх концентрацій у змащувальних матеріала, отримані данні оптичних властивостей розчинів С60 та проведені розрахунки кількісті фулерену у розчині. Обговорення: Запропоновано використання фулеренів в якості антиокиснювальної присадки, що значно поліпшує термоокисну стабільність олив та методику визначення їх вмісту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

5

Polishchuk, V. V., S. Ya Turchina, and M. Yu Osipov. "Підбір стерилізатора для введення in vitro донорного матеріалу досліджуваних сортів Callistephus Chinensis (L.) Ness. з метою подальшого використання в озелененні." Scientific Bulletin of UNFU 29, no. 5 (May 30, 2019): 22–26. http://dx.doi.org/10.15421/40290504.

Full text

Abstract:

За результатами аналізу літературних джерел з'ясовано, що всередині експлантів і в подальшому розвитку з них рослин-регенерантів може проявлятись інфекція, яка була як на поверхні, так і всередині рослини. При цьому істотно знижується частота поділу соматичних чи ембріональних клітин та інші показники росту. Водночас деякі мікроорганізми у певних стадіях розмноження можуть залишатися неактивними впродовж декількох пересадок культури і тільки потім починають розмножуватись. Мета нашої роботи – отримати стерильний неінфікований рослинний матеріал у процесі введення в культуру та в період культивування рослин, провести поверхневу стерилізацію вихідного рослинного матеріалу (насіння) Callistephus chinensis (L.) Nees. залежно від складу живильного середовища. Стерилізацію рослинного матеріалу виконано 5-15 % розчином хлораміну, і 0,01-0,1 % розчином сулеми. У ролі стерилізаторів обрано хлорамін, гіпохлорид натрію та септодор-форте з різною концентрацією робочого розчину. Кількість введених генотипів становила 100 насінин для всіх стерилізаторів. Визначено, що найефективнішим стерилізатором експлантів рослин калістефусу китайського є 0,5 % розчин гіпохлориду натрію при експозиції стерилізації 15 хв – 98 % стерильного матеріалу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

6

Beley, S. Ya, I. P. Stechyshyn, and A. I. Dub. "ВИЗНАЧЕННЯ ВІДХАРКУВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ ТАБЛЕТОК НА ОСНОВІ ЕКСТРАКТІВ ІЗ КВІТОК МАЛЬВИ ЛІСОВОЇ ТА ПОДОРОЖНИКА ЛАНЦЕТОЛИСТОГО." Medical and Clinical Chemistry, no. 3 (November 12, 2018): 133–37. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i3.9579.

Full text

Abstract:

Вступ. Згідно з останніми даними ВООЗ, сьогодні захворювання дихальної системи є провідною причиною смерті та інвалідності у світі. Відповідно до формулярної системи України (2009), лікування гострих бронхолегеневих захворювань інфекційного походження починають з етіотропних засобів, до яких приєднують патогенетичні монопрепарати. До цієї групи належать препарати рослинного походження і препарати резорбтивної дії. Мета дослідження – вивчити відхаркувальні властивості таблеток, до складу яких входять екстракти з квіток мальви лісової та подорожника ланцетолистого. Методи дослідження. Для експерименту було використано здорових мишей-самців BALB/c (20–25 г). Через 10 днів адаптації тварин випадковим чином поділили на групи по 6 мишей у кожній. Усім тваринам речовини вводили атравматичним зондом інтрагастрально: мишам 1-ї групи – воду дистильовану; 2-ї – розчин амонію хлориду (1,0 г/кг маси тіла тварини); 3–5 – розчинені екстракти з квіток мальви лісової (0,062 г/кг), подорожника ланцетолистого (0,062 г/кг) та досліджувані таблетки (0,4819 г/кг). Через 30 хв після останнього введення мишам вводили внутрішньочеревно розчин фенолового червоного (5 % у фізіологічному розчині, 0,1 мл/10 г маси тіла). Після впливу ультразвуку на ізольовані органи протягом 10 хв додавали 0,1 мл 1 М розчину натрію гідроксиду. Для вимірювання оптичної щільності одержаного розчину при довжині хвилі 546 нм було використано спектрофотометр Lambda 25 (“PerkinElmer”, США). Результати й обговорення. Введення експериментальним тваринам амонію хлориду, екстрактів із квіток мальви лісової та подорожника ланцетолистого, а також таблеток стимулювало секреторну функцію бронхів. Дана експериментальна модель дала змогу охарактеризувати відхаркувальні властивості досліджуваного препарату та визначити його вплив на секреторну функцію бронхів: за відхаркувальною здатністю досліджуваний засіб на 40,16 % перевищував препарат порівняння (амонію хлорид). Висновок. Досліджувані таблетки мають високу здатність секретувати мокротиння, проявляють хорошу терапевтичну активність та можуть бути рекомендовані для подальших досліджень як потенційний препарат із відхаркувальними властивостями.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

7

Smolinska, M. Ya, H. Yu Tesliar, I. Ya Kotsiumbas, M. V. Yurkevych, and L. I. Kotiash. "ВАЛІДАЦІЯ МЕТОДИКИ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ АЛКІЛБЕНЗИЛДИМЕТИЛАМОНІЙ ХЛОРИДУ МЕТОДОМ ПРЯМОЇ АБСОРБЦІЙНОЇ СПЕКТРОФОТОМЕТРІЇ У ЗАСОБІ ДЕЗІНФЕКЦІЙНОМУ «ВІРОСАН Ф»." Фармацевтичний часопис, no. 1 (May 8, 2021): 59–70. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.1.11982.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Розробка та валідація методики кількісного визначення алкілбензилдиметиламоній хлориду зі задовільними метрологічними характеристиками у комбінованому деззасобі "Віросан Ф" методом прямої УФ-спектрофотометрії. Матеріали і методи. Засіб дезінфекційний "Віросан Ф" (ТзОВ «БіоТестЛабораторія» м. Київ), що містить у своєму складі БАХ (50 мг/мл), глутаровий альдегід та формальдегід як діючі речовини, а також допоміжні речовини – синтанол та воду очищену. У роботі використовували вторинний фармакопейний стандартний зразок алкілбензилдиметиламоній хлориду, фармацевтичні субстанції алкілбензилдиметиламоній хлориду, глутарового діальдегіду, формальдегіду та допоміжні речовини фармакопейної чистоти (Sigma-Aldrich). Для спектрофотометричного вимірювання використовували скануючий спектрофотометр Cary 50 Scan WinUV-Visible Spectrophotometer (Varian) та кварцові кювети з товщиною поглинаючого шару l = 1 см. Результати та обговорення. Розроблено та проведено валідацію методики прямого спектрофотометричного визначення алкілбензилдиметиламоній хлориду у в комбінації з двома альдегідами (глутаровим діальдегідом та формальдегідом) у водних розчинах одного з доволі поширених дезінфекційних засобів "Віросан Ф". Обчислені значення повної прогнозованої непевності не перевищують максимально допустимої систематичної похибки результатів аналізу деззасобу «Віросан Ф». На спектрі розчину плацебо повністю відсутні усі максимуми світлопоглинання, характерні для алкілбензилдиметиламоній хлориду. Відношення абсорбції розчину плацебо до абсорбції розчину плацебо незначуще порівняно з максимально допустимою систематичною похибкою результатів аналізу. Залежність зміни значень абсорбції модельних та випробовуваних розчинів деззасобу «Віросан Ф» від часу зберігання є незначущою порівняно з максимально допустимою систематичною похибкою результатів аналізу. Визначені параметри лінійної залежності аналітичного сигналу від концентрації алкілбензилдиметиламоній хлориду у модельних розведених розчинах деззасобу «Віросан Ф» відповідають критеріям лінійності, прецизійності і правильності. Величина Δintra, обчислена при перевірці внутрішньолабораторної прецизійності не перевищує максимально допустиму непевність результатів аналізу. Відповідність усіх валідаційних показників фармакопейним критеріям є підставою стверджувати, що розроблена методика є придатною для встановлення вмісту алкілбензилдиметиламоній хлориду у досліджуваному деззасобі. Висновки. Запропоновано нову аналітичну методику кількісного визначення алкілбензилдиметиламоній хлориду у комбінованому дезінфекційному засобі «Віросан Ф» методом прямої абсорбційної спектрофотометрії в ультрафіолетовій області, яка полягає у вимірюванні абсорбції водних розчинів БАХ за довжини хвилі 268 нм. Розрахунок вмісту запропоновано здійснювати методом стандарту. Результати проведених валідаційних досліджень з використанням критеріїв прийнятності для допусків відхилення вмісту від номінального значення В = ± 10%, підтверджують специфічність, робасність, лінійність, правильність, прецизійність та внутрішньолабораторну прецизійність запропонованої методики у діапазоні її застосуваннявід 4 · 10 – 4 г·мл – 1 до 6 · 10 – 4 г·мл – 1.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

8

Bilous, S. B., S. M. Dybkova, and L. S. Rieznichenko. "ДОСЛІДЖЕННЯ З РОЗРОБКИ КОСМЕТИЧНИХ ЗАСОБІВ НА ОСНОВІ НАНОЧАСТИНОК СРІБЛА, ЗОЛОТА І МІДІ." Фармацевтичний часопис, no. 4 (December 11, 2018): 27–34. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.4.9685.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Обґрунтувати склад і технологію перспективних косметичних засобів з наночастинками срібла, золота і міді. Матеріали і методи. Для розробки косметичних засобів використовували колоїдні розчини наночастинок срібла, золота і міді, синтезовані в Інституті біоколоїдної хімії імені Ф.Д.Овчаренка НАН України. Антимікробну активність колоїдних розчинів наночастинок металів в дослідженнях in vitro визначали методом серійних розведень в агарі. Безпечність колоїдних розчинів наночастинок срібла, золота і міді визначали в тестах in vitro за показниками цитотоксичності, генотоксичності, мутагенності, імунотоксичності та біохімічними маркерами. Для обґрунтування складу і технології косметичних засобів використано методи інформаційного пошуку, аналізу даних літератури та технологічні дослідження. Результати й обговорення. Результати щодо антимікробної активності колоїдних розчинів наночастинок металів показали, що наночастинки срібла і міді виявляють виражену бактерицидну дію, а наночастинки золота - слабку антимікробну активність. Щодо рівня безпеки досліджених наночастинок, дослідження свідчать про безпечність і доцільність їх подальшого медико-біологічного використання. Враховуючи особливості вимог до впровадження на ринок косметичних засобів у порівнянні з лікарськими, зокрема відсутність обов’язкових вимог до проведення якісного та кількісного аналізу наночастинок у косметичному засобі, а лише необхідність проведення санітарно-гігієнічної експертизи, визначено перспективи наночастинок металів як біологічно активних компонентів косметичних засобів. Обґрунтовано склад і технологію гелю для догляду за жирною шкірою, у якому як активні компоненти використано розчин наночастинок міді та олію амаранту, крему для догляду за старіючою шкірою з наночастинками золота та бальзаму для губ з антигерпетичною дією на основі наночастинок срібла і золота. Висновки. Одержані результати показують перспективність подальших досліджень косметичних засобів на основі наночастинок металів, що буде сприяти розширенню номенклатури інноваційних косметичних засобів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

9

Vronska, L. V. "ВИВЧЕННЯ АГЛІКОНІВ ФЛАВОНОЇДІВ СУХОГО ЕКСТРАКТУ ЛИСТЯ ШОВКОВИЦІ БІЛОЇ МЕТОДОМ ВИСОКОЕФЕКТИВНОЇ РІДИННОЇ ХРОМАТОГРАФІЇ." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (February 12, 2021): 83–90. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.i4.11744.

Full text

Abstract:

Вступ. Флавоноїди шовковиці білої представлені різними глікозидами, що ускладнює стандартизацію за їх вмістом як сировини, так і її екстрактів. Зважаючи на різноманітність глікозидних форм флавоноїдів, присутність інших речовин фенольної природи, які за аналітико-функціональними властивостями подібні до флавоноїдів, спектрофотометричне визначення останніх є утрудненим. Мета дослідження – вивчити склад і вміст агліконів флавоноїдів у сухому екстракті листя шовковиці білої. Методи дослідження. Сухий екстракт листя шовковиці білої отримували із сировини вітчизняного походження методом дробної мацерації; екстрагент – етанол (80–60 %, об/об); екстракційне співвідношення сировина:екстрагент – 1:9–15, кратність екстрагування – 5, час одного екстрагування – 24 год. У дослідженні застосовували: роторний випарювач Laborota 4011 (Heidolph Instruments GmbH & Co. KG, Німеччина), сушильну шафу СП-100 (UOSLAB, Україна), аналітичну вагу Mettler Toledo XP205DR (Mettler Toledo, Швейцарія), ультразвукову баню Bandelin Sanorex digitec (BANDELIN electronic GmbH & Co. KG, Німеччина), рідинний хроматограф Agilent 1200 із детектором G1315D DAD Detector (“Agilent”, США), хроматографічну колонку Kromasil 100 C18 (0,125 м × 4,6 мм, 5 мкм, Supelko, США), стандарти агліконів (Sigma-Aldrich), хімічні реактиви аналітичної чистоти і розчинники для градієнтного елюювання (Sigma-Aldrich, Macron Fine Chemicals™). Результати й обговорення. Аглікони флавоноїдів отримували шляхом кислотного гідролізу наважки сухого екстракту впродовж 2 год. Одержані аглікони вилучали шляхом вичерпної екстракції етилацетатом; відганяли розчинник, а сухий залишок, який містив досліджувані аглікони, розчиняли в метанолі, готуючи випробовувані розчини для ВЕРХ-вивчення. На хроматограмах випробовуваних розчинів спостерігали появу низки піків, три з яких відповідали мірицетину, кверцетину і кемпферолу. Отже, флавоноїди сухого екстракту листя шовковиці білої представлені глікозидами вказаних трьох флавонолів. Дані щодо наявності кверцетину і кемпферолу збігаються з даними досліджень інших авторів. Висновки. Досліджено склад агліконів флавоноїдів сухого екстракту листя шовковиці білої. Встановлено, що вони представлені флавонолами: кверцетином, кемпферолом і мірицетином. Знайдено 0,20 % кверцетину, 0,14 % кемпферолу і слідові кількості мірицетину – 0,003 %. Отримані дані можна використати для розроблення методики стандартизації сухого екстракту листя шовковиці білої за показником “Кількісне визначення”.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

10

Зарівна, Н. О. "КІЛЬКІСНЕ ВИЗНАЧЕННЯ МОНОСАХАРИДІВ РІДКОГО ЕКСТРАКТУ ЧЕБРЕЦЮ ПОВЗУЧОГО ТА ВИБІР КРИТЕРІЇВ ПРИЙНЯТНОСТІ." Medical and Clinical Chemistry, no. 2 (August 4, 2021): 104–7. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i2.12247.

Full text

Abstract:

Вступ. В останні роки помітно зростає науковий інтерес до вивчення полісахаридів у лікарській рослинній сировині, що пов’язано з широким спектром їх фармакологічної дії. У попередніх дослідженнях встановлено, що у витяжках із трави чебрецю повзучого (ЧП), одержаних за допомогою води і розчинів з низькою концентрацією спирту, наявні полісахариди, після гідролізу яких отримували моносахариди. Розробка муколітичного засобу на основі густого екстракту чебрецю повзучого й ефірної олії чебрецю звичайного передбачала насамперед одержання рідкого екстракту ЧП, який отримували за підібраною технологією, що дозволила зберегти та відтворити аналізовані біологічно активні речовини трави ЧП. Тому з метою стандартизації рідкого екстракту ЧП важливо визначити не тільки їх якісний склад, а й кількісний вміст, що дозволить обрати відповідні показники якості та запропонувати критерії прийнятності. Мета дослідження – провести кількісне визначення відновлювальних моносахаридів у рідкому екстракті чебрецю повзучого, вибрати відповідні критерії прийнятності. Методи дослідження. Під час дослідження використано спектрофотометр “Cary-50”, рідкий екстракт чебрецю повзучого, ФСЗ: глюкози (“Fluka”), 1 % розчин кислоти пікринової, 20 % розчин натрію карбонату, 20 %, 40 % розчини натрію гідроксиду, кислоту хлористоводневу розведену Р. Результати й обговорення. Кількісне визначення моносахаридів у рідкому екстракті ЧП проводили методом диференційної спектрофотометрії у видимій ділянці спектра за реакцією з пікриновою кислотою. Їх вміст коливався у певних межах і визначався вмістом у вихідній сировині. Тому з метою здійснення стандартизації рідкого екстракту ЧП можна обрати кількісним критерієм якості вміст відновлювальних моносахаридів, а також запропонувати відповідні критерії прийнятності – не менше 0,09 % у перерахунку на глюкозу. Висновок. Проведено кількісне визначення відновлювальних моносахаридів у рідкому екстракті чебрецю повзучого. В результаті визначено їх кількісний вміст та запропоновано критерії прийнятності.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

11

Васильєва, І. М., О. В. Бабенко, О. А. Наконечна, Л. Д. Попова, and С. А. Войтенко. "ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ДВОХ ВИДІВ КОНТРОЛЮ ПРИ ФОРМУВАННІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ МОДЕЛІ ХРОНІЧНОГО ВИРАЗКОВОГО КОЛІТУ." Здобутки клінічної і експериментальної медицини, no. 4 (March 25, 2022): 56–59. http://dx.doi.org/10.11603/1811-2471.2021.v.i4.12799.

Full text

Abstract:

РЕЗЮМЕ. У статті проведено порівняльний аналіз двох видів контролю при ремоделюванні хронічного виразкового коліту за допомогою 2,4-Dinitrobenzenesulfonic acid (DNBS) у 50 % розчині етанолу, на підставі якого автори не рекомендують використовувати тварин з інтраректальним введенням етанолу в якості єдиного контролю для запобігання некоректному трактуванню отриманих результатів. Мета – порівняння двох видів контролю при відтворенні експериментальної моделі хронічного виразкового коліту для запобігання некоректному трактуванню отриманих результатів. Матеріал і методи. На трьох групах статевозрілих лабораторних щурів обох статей популяції WAG (перша контрольна група – інтраректальне введення 0,9 % фізіологічного розчину; друга контрольна група – введення 50 % розчину етанолу; експериментальна група – введення DNBS у 50 % розчині етанолу) проведено аналіз наявності та ступеня вираження альтеративно десквамативних та запальних змін у товстій кишці морфологічним методом та визначення вмісту циклооксигенази-1 та циклооксигенази-2 імуноферментним методом. Результати. Виявлено аналогічні морфологічні патерни та зміни вмісту циклооксигеназ за умов впливу як DNBS, розчиненого в спирті, так і етанолу. Різниці за цими показниками між експериментальною та другою контрольною групами не виявлено. Висновки. Група тварин з інтраректальним введенням етанолу не може бути єдиним контролем при моделюванні хронічного виразкового коліту, а може бути використана для виявлення ефектів, обумовлених саме гаптеном DNBS, а не «руйнівником» бар’єру кишечника етанолом.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

12

Zhuk, Y. M., D. G. Ivanchenko, and S. O. Vasyuk. "СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ (7-Н-БУТИЛ-3-МЕТИЛКСАНТИН-8-ІЛ)ДІЕТИЛАМІНОЕТИЛАМОНІЙ ОКСАЛАТУ." Фармацевтичний часопис, no. 4 (February 17, 2022): 24–29. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.4.12705.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Розробка та валідація УФ-спектрофотометричної методики кількісного визначення (7-н-бутил-3-метилксантин-8-іл)діетиламіноетиламоній оксалату. Матеріали і методи. Об’єкт дослідження – субстанція (7-н-бутил-3-метилксантин-8-іл)діетиламіноетиламонію оксалату. Розчинник – вода очищена. Аналітичне обладнання: спектрофотометр Specord 200 (Analytic Jena AG, Німеччина), ваги лабораторні електронні RADWAG XA 210.4Y, баня ультразвукова Sonorex Digitec DT100H, мірний посуд класу А. Результати й обговорення. Для розробки методики кількісного визначення зазначеної речовини обрано смугу, яка спостерігається при 265 – 325 нм з максимумом світлопоглинання при 296 нм. Згідно вимог ДФУ було розраховано прогноз повної невизначеності методики, а також проведено валідацію методики за такими валідаційними характеристиками як діапазон застосування, лінійність, прецизійність, правильність та робасність. Діапазон застосування методики лежить у межах 75-125%. Розраховані числові показники лінійності свідчать про те, що методика є лінійною в усьому діапазоні застосування методики (r = 0,9999). Розрахований довірчий інтервал ∆х не перевищує максимально припустиму невизначеність аналізу ΔAs, що свідчить про те, що методика є точною на рівні збіжності. Доведено, що систематична похибка δ, яка вноситься нестабільністю аналізованого розчину, не перевищує критичного значення maxδ, тобто розчин залишається стабільним протягом щонайменше 1 год. Висновок. Розроблено та валідовано УФ-спектрофотометричну методику кількісного визначення (7-н-бутил-3-метилксантин-8-іл)діетиламіноетиламоній оксалату.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

13

САВЧУК, Т. І., Ж. О. КОРМОШ, and С. І. КОРОЛЬЧУК. "ВИЗНАЧЕННЯ КОНСЕРВАНТІВ У АЛКОГОЛЬНИХ НАПОЯХ." Товарознавчий вісник 1, no. 14 (March 11, 2021): 88–94. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2021-14-9.

Full text

Abstract:

Мета. Проведення аналізу щодо визначення вмісту консервантів у алкогольних напоях. Методики. Для визначення вмісту консервантів у алкогольних напоях використовували метод титриметричного аналізу. Результати. Для дослідження вмісту харчової добавки Е 220 у винах, було обрано йодометричний метод за ДСТУ 4112.25-2002. Для визначення вмісту вільного діоксиду сірки колбу поміщали аліквоту вина, розчин крохмалю, Трилону-Б та розчину сульфатної кислоти. Вміст колби ретельно перемішували та титрували розчином йоду до появи синього забарвлення, яке не зникало протягом 15 с. За об’ємом, який пішов на титрування, визначали кількість вільного діокисду сірки. Для розрахунку вмісту загального діоксиду сірки визначали кількість розчину йоду, який необхідний для титрування зв’язаного діоксиду сірки. Для експерименту використовували білі вина таких торгових марок: «Villa Krim», «La Famiglia», та «Shereuli»; червоні вина - «La Famiglia», «Koblevo», та «Коктебель»; та рожеве вино торгової марки «Villa Krim». Найменший вміст харчової добавки Е 220 знаходиться в червоному вині торгової марки «Коктебель». Проміжне значення вмісту даного консерванта належить досліджуваному зразку торгових марок «Shereuli», «La Famiglia» та «Koblevo». Найвища концентрація SO2 у білому вині торгової марки «Villa Krim». Надлишкову концентрацію сульфур діоксиду містять біле вино торгової марки «Villa Krim» та червоне вино торгової марки «Koblevo», а в усіх інших винах вміст добавки Е 220 знаходиться в допустимих межах. Практична значимість. Сульфур діоксид є важливим компонентом у виноробстві. Він захищає вино від окиснення та псування бактеріями. Добавка Е 220 міститься в усіх видах вин у вільному та зв’язаному стані, а також у їхніх комбінаціях. При надходженні цієї харчової добавки до організму людини в дозах, що значно перевищують гранично допустимі концентрації, виникає подразнення кишково-шлункового тракту, тахікардія, цианоз. Тому важливо контролювати вміст сульфур діоксиду, якого додають у харчові продукти та напої, а одним із експресних методів його визначення є титриметрія. Запропонований нами метод визначення консервантів, який застосовували у алкогольних напоях може бути використаний і для визначення консервантів у продуктах харчування з метою контролю їх вмісту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

14

Данилюк, М. Б., І. М. Кліщ, І. П. Кузьмак, and А. П. Краснопьорова2. "ЕЛЕМЕНТНИЙ СКЛАД ЕКВІВАЛЕНТА СТРОМИ РОГІВКИ, ОТРИМАНОЇ МЕТОДОМ ДЕЦЕЛЮЛЯРИЗАЦІЇ." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (February 23, 2022): 53–58. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i4.12733.

Full text

Abstract:

Вступ. У результаті збільшення військового, дорожньо-транспортного і побутового травматизму проблема дефіциту донорського матеріалу особливо актуальна. Величезний дефіцит донорського матеріалу для кератопластики змушує шукати додаткові джерела трансплантаційного матеріалу, методики виготовлення та використання ксеногенних трансплантатів. Одним з таких матеріалів є рогівка свині, яка за своєю структурою і біомеханічними параметрами має схожість з рогівкою людини. Мета дослідження – вивчити елементний склад еквівалента строми рогівки, видаленої з очей свиней та отриманої методом децелюляризації з метою подальшої можливості її застосування як матеріалу для кератопластики. Методи дослідження. Рогівкову оболонку, одержану з видалених очей свиней, розміщують у середовищі для культивування тканини, після чого проводять її децелюляризацію. Обробляють 0,5 % розчином додецилсульфату натрію при постійному струшуванні; обробляють ультразвуком (тричі), проводять інкубацію за наявності ензимного розчину папаїну; промивають буферним розчином (pH 6,5), центрифугують. Поміщають у розчин полівінілпіролідону для зберігання. З метою визначення елементного складу біологічних зразків у роботі використали фотоколориметричний та атомно-абсорбційний методи аналізу. Результати й обговорення. Досліджено елементний склад еквівалента строми рогівки, отриманої методом децелюляризації. За результатами атомно-абсорбційного аналізу, в децелюляризованій рогівці свиней ідентифіковано 14 макро- та мікроелементів. Серед макроелементів найбільшою була кількість натрію – 8323 мг/кг повітряно-сухої проби, калію – 1163 мг/кг, магнію – 618 мг/кг, кальцію – 224 мг/кг. Масова частка мікроелементів у досліджуваному об’єкті перебувала в такій послідовності: залізо – 755 мг/кг, кобальт – 296 мг/кг, нікель – 103 мг/кг, титан – 13,2 мг/кг, цинк – 7,9 мг/кг, манган – 4,5 мг/кг, силіцій – 6,2 мг/кг, купрум – 5,7 мг/кг, лантан – 0,4 мг/кг. Найменшою була кількість срібла – 0,03 мг/кг. Висновок. Перспективними для подальших досліджень є всебічне вивчення та вдосконалення використаного методу децелюляризації рогівки тварин з метою отримання біоінженерних зразків для їх подальшої кератопластики, що дозволить вирішити актуальну проблему трансплантології – отримання донорського матеріалу.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

15

Zavada, O. O., N. О. Vodolazka, and I. O. Zhuravel. "ПРОТОЛІТИЧНІ РІВНОВАГИ3-(ТРИФЛУОРОАЦЕТИЛ)ІМІДАЗО[1,2-a]ПІРИМІДИНУ В МІЦЕЛЯРНИХ РОЗЧИНАХ АНІОННОЇ ТА ЦВІТЕР-ІОННОЇ ПАР." Фармацевтичний часопис, no. 2 (June 12, 2019): 43–51. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.2.10181.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Дослідження протолітичних властивостей та спектральних характеристик протигрибкової субстанції 3-(трифлуороацетил)імідазо[1,2-a]піримідину в міцелярних розчинах аніонної та цвітер-іонної поверхнево-активних речовин. Матеріали та методи дослідження. У роботі використано стандартну спектрофотометричну методику з потенціометричним контролем рН водної фази. Результати і обговорення. У водних розчинах 3-(трифлуороацетил)імідазо[1,2-a]піримідину існують дві протолітичні рівноваги: в лужних розчинах спостерігається молекулярна депротонована форма R; форма HR+ існує в діапазоні рН від 7 до 4, дикатіон H2R2+ існує у середовищі з рН < 1. У роботі досліджено кислотно-основні властивості та спектральні характеристики 3-(трифлуороацетил)імідазо[1,2-a]піримідину у міцелярних розчинах поверхнево-активних речовин (ПАР): аніонної ПАР – натрій н-додецилсульфаті (н-C12H25OSO3Na, ККМ ~ 8´10–3 М) та цвітер-іонної ПАР – цетилдиметиламонійпропансульфонаті (C16H33N(CH3)2(CH2)3SO3-, ККМ ~ 5´10–5 М). Розраховано константи ступінчастої дисоціації речовини у воді та «уявні» («apparent») константи ступінчастої дисоціації в міцелярних системах. Результати показали, що в міцелярних розчинах аніонної ПАР константи дисоціації збільшуються порівняно з водними розчинами через додатковий внесок електростатичної складової міцелярної поверхні, якою зв’язується субстрат. У міцелярних розчинах цвітер-іонної ПАР значення констант дисоціації досліджуваної речовини незначно змінюються порівняно з водними розчинами, що свідчить про низький розподіл речовини між водною фазою та міцелярною псевдофазою, унаслідок нейтральної поверхні міцел цвітер-іонної ПАР. Висновки. Досліджено кислотно-основні та спектральні характеристики вперше синтезованої субстанції 3-(трифлуороацетил)імідазо[1,2-a]піримідину протигрибкової дії у воді та у міцелярних розчинах аніонної та цвітер-іонної ПАР. Розраховано константи ступінчастої дисоціації речовини у всіх досліджуваних системах.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

16

Горлачук, Н. В., Н. О. Зарівна, and Л. М. Мосула. "ВИЗНАЧЕННЯ ТІАНЕПТИНУ ТА МОРФІНУ В СЕЧІ ХРОМАТОГРАФІЧНИМИ МЕТОДАМИ." Medical and Clinical Chemistry, no. 3 (December 14, 2021): 68–73. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2021.i3.12584.

Full text

Abstract:

Вступ. В Україні та й у всьому світі спостерігають зростання використання психотропних речовин, які в основному впливають на центральну нервову систему. Відповідно до цього, підвищується кількість гострих отруєнь даними препаратами. З токсикологічної точки зору, найбільш значущими є трициклічні антидепресанти і наркотичні засоби. Причинами отруєння можуть бути застосування при суїцидах та з метою одурманення, передозування під час лікування та безконтрольне приймання препаратів для самолікування. Тому в останні роки помітно зростає науковий інтерес у токсикологічній практиці до вивчення антидепресантів та наркотичних речовин. Ситуація ускладнюється тим, що їх приймають спільно з наркотичними засобами або іншими психоактивними речовинами. Мета дослідження – розробити методики ідентифікації тіанептину та морфіну в біологічних рідинах (сечі) при спільній присутності методами тонкошарової хроматографії, високоефективної рідинної хроматографії, газорідинної хроматографії з мас-спектрометрією. Методи дослідження. Під час дослідження використано водні розчини стандартних зразків тіанептину і морфіну; хроматографічні системи: толуол – ацетон – 96 % етиловий спирт – 25 % розчин аміаку (45:45:7,5:2,5), етилацетат – метанол – 25 % розчин аміаку (85:10:5), етанол 96 % – метиленхлорид – 25 % розчин аміаку (57,5:40:2,5); реактиви Маркі та Драгендорфа; газовий хроматограф “Agilent 1100 2C/MSD SL”. Результати й обговорення. Ідентифікацію тіанептину та морфіну здійснювали за допомогою реакцій ідентифікації, тонкошарової хроматографії. Оптимальною хроматографічною системою є етанол 96 % – метиленхлорид – 25 % розчин аміаку (57,5:40:2,5); проявник – реактив Маркі. Встановлено параметри ідентифікації речовин за даних умов: час утримування, спектральні співвідношення речовин, спектри поглинання в УФ-спектрах. Висновки. Розроблено методику виявлення тіанептину та морфіну методом тонкошарової хроматографії на пластинках марки “Sorbfil ПТСХ”, методику визначення тіанептину і морфіну з використанням методу високоефективної рідинної хроматографії, методику ідентифікації тіанептину та морфіну методом газорідинної хроматографії з мас-спектрометрією. Визначено оптимальні умови ізолювання тіанептину та морфіну при спільній присутності з модельних сумішей біорідини (сечі).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

17

Kopanytsia, O. M., and O. P. Mialiuk. "СТРУКТУРНО-ФУНКЦІОНАЛЬНІ ЗМІНИ ВНУТРІШНІХ ОРГАНІВ БІЛИХ ЩУРІВ ПРИ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОМУ ЗАСТОСУВАННІ РІЗНИХ ДОЗ КАРАГІНАНУ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 1 (November 14, 2019): 25–29. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2019.1.10514.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Вивчити структурну організацію стінки тонкої кишки, міокарда і печінки експериментальних тварин при застосуванні різних концентрацій κ-карагінану. Матеріали і методи. Дослідження проведено на 36 статевозрілих білих нелінійних щурах-самцях. Тваринам експериментальних груп забезпечили вільний доступ до 0,5 і 1,0 % розчину карагінану в питній воді протягом 1 місяця. Результати й обговорення. Результати гістологічного дослідження стінки тонкої кишки експерементальних тварин, які отримували 0,5 % розчин карагінану, продемонстрували картину помірно виражених дистрофічних змін епітелію слизової оболонки та ознаки запального процесу (лімфоцитарно-макрофагальна інтоксикація, деформація ворсинок тонкої кишки, відсутність базальної мембрани на деяких ділянках). На світлооптичному рівні мікроскопії патологічні зміни у печінці були мінімальними; будова серцевого м’яза у більшості щурів не відрізнялася від інтактних тварин. При мікроскопічному дослідженні внутрішніх органів білих щурів, які отримували 1 % розчин карагінану, в епітелії слизової оболонки тонкої кишки відмічали ознаки дистрофії: вакуолізацію епітеліоцитів, зміну тинкторіальних властивостей їх цитоплазми, місцями відсутність війчастої облямівки. У печінці балкова структура органа зберігалася. Спостерігали помірно виражений стромальний набряк. Подекуди мали місце помірно виражені альтеративні зміни гепатоцитів, що проявлялися розвитком дрібнокраплинної жирової дистрофії. Зміни серцевого м’яза в експерементальних тварин були виражені помірно. В деяких полях зору поперечна посмугованість кардіоміоцитів визначалася нечітко. Простежували помірно виражений набряк, місцями повнокров’я судин та наявність поодиноких еритроцитів у перивазальних ділянках. Також подекуди були незначні скупчення лімфоцитів. Висновки. Морфологічні дослідження показали, що введення щурам 0,5 % розчину карагінану зумовлює запальні зміни у тонкій кишці, проте не призводить до значних структурних змін у печінці й серці. Ушкодження епітеліоцитів та їх дистрофія, дезорганізація сполучнотканинних елементів підслизового шару тонкої кишки при застосуванні 1 % карагінану супроводжується морфологічними змінами у печінці й серці.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

18

Гнатенко, Ю. П., М. С. Фур’єр, П. М. Буківський, П. А. Скубенко, Ю. П. Пирятинський, and Р. В. Гамерник. "Фотолюмінесцентні властивості шаруватих твердих розчинів Pb1-xCdxI2." Ukrainian Journal of Physics 56, no. 10 (February 6, 2022): 1015. http://dx.doi.org/10.15407/ujpe56.10.1015.

Full text

Abstract:

Проведено дослідження спектрів фотолюмінесценції, в тому числі із розділенням в часі, і фотодифузійного струму кристалів PbI2 та твердих розчинів Pb1-xCdxI2. Встановлено, що дані кристали мають монополярну (діркову) провідність. Показанаможливість утворення в твердих розчинах кластерів PbI2 різних розмірів. Встановлено, що величина розщеплення між Γ3–- та Γ1–-екситонними станами в таких кластерах становить 30 та 36 меВ для x = 0,50 та x = 0,70, відповідно. Виявлено, що для x ≥ 0,50 має місце автолокалізація екситонів в кластерах PbI2.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

19

Danyliuk, M. B., I. M. Klishch, I. P. Kuzmak, and S. B. Kramar. "МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ ЕКВІВАЛЕНТА СТРОМИ РОГІВКИ, ОТРИМАНОЇ МЕТОДОМ ДЕЦЕЛЮЛЯРИЗАЦІЇ." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (February 12, 2021): 32–38. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2020.i4.11736.

Full text

Abstract:

Вступ. Використання ксеногенного трансплантаційного матеріалу за сучасних умов широко визнано в різних сферах медицини. На фоні різкого збільшення людського травматизму, порушення екологічного балансу біосфери зростає частка патологій рогівки, тому постала проблема дефіциту донорського матеріалу в офтальмології. У зв’язку з дефіцитом донорської людської рогівки та низькою ефективністю її пересадки при деяких видах рогівкової патології, актуальним є пошук альтернативних матеріалів для кератопластики, що й стало стимулом до пошуку різних методик виготовлення і застосування ксеногенних трансплантатів. Мета дослідження – вивчити морфофункціональні зміни еквівалента строми рогівки, видаленої з очей свиней та отриманої методом децелюляризації, з метою подальшої можливості її застосування як матеріалу для кератопластики. Методи дослідження. Рогівку, отриману з видалених очей свиней, розміщують у середовищі для культивування тканини, після чого проводять її децелюляризацію. Обробляють 0,5 % розчином додецилсульфату натрію при постійному струшуванні; обробляють ультразвуком (тричі), здійснюють інкубацію за присутності ферментного розчину папаїну; промивають буферним розчином (pH 6,5), центрифугують. Поміщають у розчин полівінілпіролідону для зберігання. Результати й обговорення. Досліджено морфофункціональний стан еквівалента строми рогівки, отриманої методом децелюляризації. Мікроскопічно в гістологічних препаратах еквівалента строми рогівки, одержаної методом децелюляризації, виявляють деструкцію переднього та заднього епітеліїв рогівки. Поверхня власної речовини обмежена щільною передньою пограничною пластинкою (мембраною Боумена), наявні залишки багатошарового плоского незроговілого епітелію, але епітеліоцити в його складі значно змінені, погано контуруються їх плазмолеми, в набряклій цитоплазмі розташовані пікнотичні, інтенсивно базофільні ядра. Гістологічні дослідження показали, що у власній речовині рогівки втрачається гомогенність її структури, сполучнотканинні пластинки розшаровані, власна речовина рогівки набуває сітчастого вигляду. На окремих ділянках гістологічного зрізу децелюляризованої рогівки в просторах між пучками колагенових фібрил власної речовини мікроскопічно спостерігають деструктивно змінені подовгастої форми фібробласти, ядра їх інтенсивно базофільні, цитоплазма не контурується. Висновки. Гістологічно встановлено, що децелюляризація рогівки призводить до значних змін її морфологічного стану, пов’язаних із деструкцією клітинного компонента як епітеліальних тканин, так і власної речовини, розволокненням пучків колагену з утворенням сітки. Дані мікроскопічні зміни вказують на ефективність застосування розробленої методики децелюляризації з метою отримання еквівалента строми ксенорогівки для трансплантації. Подальші розробка та вдосконалення цих методів, ширше впровадження в клінічну практику є одним із найбільш актуальних і перспективних напрямків офтальмотрансплантології.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

20

Voronenko, D. V., T. A. Shostak, S. B. Bilous, and P. V. Oliinyk. "ОБҐРУНТУВАННЯ ФАРМАЦЕВТИЧНОЇ РОЗРОБКИ ЛІКАРСЬКОГО ЗАСОБУ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ЙОДНОЇ ПРОФІЛАКТИКИ РАДІАЦІЙНИХ УРАЖЕНЬ У ДІТЕЙ." Фармацевтичний часопис, no. 1 (February 28, 2020): 14–20. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.1.10904.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Обґрунтування необхідності розширення асортименту лікарських засобів для йодної профілактики у випадку радіаційних аварій. Матеріали і методи. Застосовували методи інформаційного пошуку, систематизації, контент-аналізу, порівняння та узагальнення. Результати й обговорення. За результатами аналізу асортименту препаратів із калію йодидом станом на 1 грудня 2019 року встановлено, що на українському фармацевтичному ринку зареєстровано 30 позицій з калію йодидом у вигляді 7 лікарських форм. Зареєстровані препарати призначені для лікування захворювань щитоподібної залози та профілактики йодного дефіциту і містять дозу стабільного йоду 100–200 мкг, що недостатньо для профілактики радіаційних уражень. Обґрунтовано необхідність розробки рідких лікарських засобів із калію йодидом у формі перорального розчину екстемпорального виготовлення або промислового виробництва для проведення йодної профілактики дитячому населенню та дітям у пологових будинках, дитячих лікарнях та інших дитячих закладах. Запропоновано впровадження промислового виробництва перорального розчину з концентрацією калію йодиду 65 мг/мл (6,5 %). У аптеках із правом екстемпорального виготовлення лікарських засобів у випадку отримання повідомлення про радіаційну аварію запропоновано виготовляти 0,65 % і 0,32 % розчини калію йодиду для профілактики радіаційних уражень у дітей різного віку. Висновки. Встановлено відсутність на українському фармацевтичному ринку препаратів калію йодиду для захисту новонароджених та дітей до 3-х років від радіаційних уражень щитоподібної залози. З урахуванням міжнародних та національних вимог обґрунтовано необхідність розробки рідких пероральних лікарських засобів з калію йодидом промислового виробництва або екстемпорального виготовлення для проведення йодної профілактики дітям віком від народження до 3 років.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

21

Sizhuk, Oksana, and Valentyna Andreyeva. "Вплив ауксинів на вкорінення живців Begonia L." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 8(381) (February 16, 2019): 28–32. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2018-381-28-32.

Full text

Abstract:

Бегонії – поширені кімнатні рослини, які невибагливі до умов вирощування та доволі декоративні. Методику вегетативного розмноження бегонії листковими й стебловими живцями детально описано в підручниках із квітникарства, практикумах і наукових статтях. Мета статті – установити ефективність використання фітогормонів для вкорінення листкових та стеблових живців окремих видів роду Begoniа L. Відповідно до мети ставили такі завдання: установити, чи є ауксини стимуляторами ризогенезу стеблових і листкових живців Begonia L. та дослідити тривалість й інтенсивність укорінення живців бегонії при використанні різних доз ауксинів.Живцювання досліджуваних рослин проводили в березні. Ми використали стеблові живці бегонії коралової (Begonia coralina Carr.), стеблові й листкові живці бегонії люцерна (B. coralina «Luсеrnа»), бегонії Шмідта (B. Schmidtiana Regel), бегонії металевої (B. Metalica G. Smith), листкові живці бегонії тигрової (B. «Tiger Paws» bowerae var. nigromarga) і манжетної (B. Manicata Prongn.). Живці взято зі здорової частини материнської рослини. Спочатку їх помістили на 12 годин у розчини фітогормонів: ІОК – 25 мг/л, ІМК – 25 мг/л, ІОК + ІМК 25+25 мг/л, після цього як середовище вкорінення використовували дистильовану воду. Еталонним розчином була вода без додавання ауксинів. Після появи додаткових корінців для обліку вкорінених живців застосовано методику Ботанічного саду НУБіП України, що передбачає проведення кількісної та якісної оцінки.Отримані результати свідчать, що для вегетативного розмноження бегонії люцерна, бегонії металевої й бегонії Шмідта ми рекомендуємо використовувати стеблові живці, які гарно реагують на екзогенне внесення ІМК (25мг/л). Живці, які перебували у воді без дії фітогормонів, загинули в бегонії коралової й люцерна, не вкоренились у бегонії тигрової, дуже слабко вкоренились у бегонії манжетної, задовільно – у бегонії металевої та Шмідта. Очевидно, живці досліджуваних варіантів потребують екзогенного впливу ауксинів. Найкращим стимулятором ризогенезу для досліджуваних видів бегоній є розчин ІМК (25 мг/л), при якому спостерігали загалом задовільне вкорінення. На екзогенне внесення ІОК (25 мг/л) живці бегонії реагують специфічно. Приживлюваність усіх досліджуваних видів бегоній становила 100 %. Усі варіанти утворили рослини, які перебувають на стадії бутонізації або рясного цвітіння.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

22

Mishchenko, Iryna, Olena Mankivska, Bohdan Kopyak, Nataliya Pil’kevych, and Oleksandr Motuziuk. "Вплив N-ацетилцистеїну на рухову активність геміпаркінсо-нічних щурів, викликану ін’єкцією агоніста дофамінових рецепторів." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 3 (August 27, 2019): 173–78. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2019-387-173-178.

Full text

Abstract:

Мета роботи – виявити профілактичний ефект попередньої ін’єкції N-АЦ на розвиток м’язової втоми в неанестезованої тварини з експериментальним геміпаркінсонізмом під час тривалих циркуляторних рухів, викликаних ін’єкцією апоморфіну (АМ).Дослідження проводили на щурах лінії Вістар-Кіото, у яких викликали однобічне руйнування дофамінергічної (ДА) висхідної системи мозку за допомогою ін’єкції 8 мкг 6-гідроксидофаміну, розчиненого в 4 мкл фізіологічного розчину з додатком 0,1 % аскорбінової кислоти, яка гальмує окислення нейротоксину. Поведінкові реакції тварин на ін’єкцію дофаміноміметика апоморфіну були непрямим тестом на ступінь дегенерації ДА-нейронів середнього мозку. Через сім днів після введення 6-гідроксидофаміну тварин розділили на такі групи: 1 – контрольні тварини, у яких викликали інтенсивні циркуляторні рухи за допомогою ін’єкції апоморфіну (0,5 мг/кг) (n = 6); 2 – щури, яким за годину до ін’єкції АМ вводили 0,5 мл фізіологічного розчину (n = 6); 3 – тварини, яким за годину до ін’єкції АМ вводили розчин N-ацетилцистеїну (150 мг/кг) (n = 6).Порівнюючи поведінкові тести на щурах у трьох групах, можемо припустити, що зменшення числа обертів щурів контрольної групи й тварин із попередньою ін’єкцією фізіологічного розчину відбувалося не через припинення дії апоморфіну, а через розвиток м’язової втоми під час тривалих циркуляторних рухів. Водночас у щурів третьої групи після застосування N-АЦ зниження середньої кількості обертів не спостерігали. Це може вказувати на активацію захисної дії антиоксидантної системи у відповідь на тривалу м’язову активність, а N-АЦ можна розглядати як потужний активатор захисних механізмів, спрямованих на зниження втоми скелетних м’язів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

23

Mishchenko, Iryna, Olena Mankivska, Bohdan Kopyak, Nataliya Pil’kevych, and Oleksandr Motuziuk. "Вплив N-ацетилцистеїну на рухову активність геміпаркінсо-нічних щурів, викликану ін’єкцією агоніста дофамінових рецепторів." Lesya Ukrainka Eastern European National University Scientific Bulletin. Series: Biological Sciences, no. 3 (August 27, 2019): 173–78. http://dx.doi.org/10.29038/2617-4723-2019-387-3-173-178.

Full text

Abstract:

Мета роботи – виявити профілактичний ефект попередньої ін’єкції N-АЦ на розвиток м’язової втоми в неанестезованої тварини з експериментальним геміпаркінсонізмом під час тривалих циркуляторних рухів, викликаних ін’єкцією апоморфіну (АМ).Дослідження проводили на щурах лінії Вістар-Кіото, у яких викликали однобічне руйнування дофамінергічної (ДА) висхідної системи мозку за допомогою ін’єкції 8 мкг 6-гідроксидофаміну, розчиненого в 4 мкл фізіологічного розчину з додатком 0,1 % аскорбінової кислоти, яка гальмує окислення нейротоксину. Поведінкові реакції тварин на ін’єкцію дофаміноміметика апоморфіну були непрямим тестом на ступінь дегенерації ДА-нейронів середнього мозку. Через сім днів після введення 6-гідроксидофаміну тварин розділили на такі групи: 1 – контрольні тварини, у яких викликали інтенсивні циркуляторні рухи за допомогою ін’єкції апоморфіну (0,5 мг/кг) (n = 6); 2 – щури, яким за годину до ін’єкції АМ вводили 0,5 мл фізіологічного розчину (n = 6); 3 – тварини, яким за годину до ін’єкції АМ вводили розчин N-ацетилцистеїну (150 мг/кг) (n = 6).Порівнюючи поведінкові тести на щурах у трьох групах, можемо припустити, що зменшення числа обертів щурів контрольної групи й тварин із попередньою ін’єкцією фізіологічного розчину відбувалося не через припинення дії апоморфіну, а через розвиток м’язової втоми під час тривалих циркуляторних рухів. Водночас у щурів третьої групи після застосування N-АЦ зниження середньої кількості обертів не спостерігали. Це може вказувати на активацію захисної дії антиоксидантної системи у відповідь на тривалу м’язову активність, а N-АЦ можна розглядати як потужний активатор захисних механізмів, спрямованих на зниження втоми скелетних м’язів.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

24

Горобець, М. В., П. В. Писаренко, Т. О. Чайка, О. В. Міщенко, and В. Ю. Крикунова. "ВПЛИВ РЕГУЛЯТОРІВ РОСТУ РОСЛИН НА ОНТОГЕНЕЗ СОРТІВ ЯЧМЕНЮ ЯРОГО." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 1 (March 26, 2021): 106–15. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2021.01.12.

Full text

Abstract:

Мета статті – визначити вплив регуляторів росту рослин на продуктивність ячменю ярого у виробничих умовах Полтавської області. Оцінювання ефективності використання регуляторів рос-ту рослин та природного мінералу бішофіт виконано на базі експериментальних даних. Експериме-нтальну роботу проведено у виробничих умовах на базі ФГ «Горобець С. Г.» Полтавської області. Для обробки посівів використовували регулятори росту Циркон та Епін-екстра, а також, 1 % роз-чин природного мінералу бішофіт. Показники фотосинтетичного потенціалу та чистої продуктив-ності фотосинтезу визначено розрахунковим методом за загальноприйнятими методиками. За да-ними п’ятирічних досліджень визначено динаміку впливу регуляторів росту рослин та природного мінералу бішофіт на чисту продуктивність фотосинтезу, фотосинтетичний потенціал та площу листкової поверхні. Установлено, що за 3 роки проведення експериментальних спостережень при обробці нашими регуляторами росту вихід у трубку стався на 1–3 дні раніше, ніж у контрольному варіанті (без використання регуляторів). На дослідній ділянці 2017–2019 рр. найскоріше сходи спос-терігались у сорту Геліос при обробці стимулятором Циркон, тоді як у контролі сходи зафіксовані на 3 дні пізніше. Кущіння ячменю ярого сорту Геліос та вихід у трубку відбувалось найшвидше при дії 1 % розчину бішофіту, а при дії інших стимуляторів (Епін-екстра, Циркон) сходи та повна стиг-лість фіксувалися на 3 дні пізніше. Застосування стимуляторів Циркон і 1 % розчин бішофіту (для сортів Геліос та Парнас) прискорило настання фази колосіння на 2–4 дні, Епін-екстра – тільки на 1–2 дні. У середньому за час проведення досліджень тривалість фаз розвитку рослин ячменю ярого, оброблених стимуляторами, зменшилася на 1–4 дні порівняно з контрольним варіантом. При вико-ристанні регуляторів росту збільшилася площа листкової поверхні у посівів ячменю ярого порівняно з контролем, що дає змогу найбільш повно використовувати ґрунтово-кліматичні ресурси регіону й отримати максимальний ефект від прийомів агротехнічного впливу. Запропоновані моделі техноло-гій дають змогу без застосування десикації зменшити тривалість вегетаційного періоду в посівах ячменю ярого. При обробці посівів у фазі кущіння стимуляторами росту Епін-Екстра, Циркон і 1% розчином бішофіту скорочується період вегетації на 2–4 дні при вирощуванні ячменю ярого на дер-ново-підзолистих ґрунтах; стимулятор Епін-Екстра і 1 % розчин бішофіту збільшують асиміляцій-ну поверхню листя в рослин ячменю ярого на 8,5 і 11,1 % відповідно, потенціал фотосинтетичного процесу – на 5,7 % і чисту продуктивність фотосинтезу на 3 і 10 %.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

25

Khropot, O. S., Ye V. Bazavluk, R. T. Konechna, I. I. Hubytska, Y. Т. Konechnyi, I. Jasicka-Misiak, P. P. Wieczorek, and V. P. Novikov. "ОДЕРЖАННЯ ТА ДОСЛІДЖЕННЯ КАЛЮСНОЇ МАСИ DELPHINIUM ELATUM L." Фармацевтичний часопис, no. 2 (June 23, 2020): 5–15. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.2.11205.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Ввести в культуру in vitro Delphinium elatum L., дослідити вплив регуляторів росту на процеси росту рослинних клітин, визначити оптимальні умови культивування рослини в умовах in vitro. Одержати екстракти біомаси та рослинної сировини D. elatum, провести порівняльне дослідження вмісту біологічно активних сполук, антимікробної та антиоксидантної активностей. Матеріали і методи. Культивування D. elatum проводили на модифікованому живильному середовищі Мурасіге-Скуга. Екстракти одержували методом мацерації, як екстрагент використовували водно-етанольні розчини в концентрації 20, 40, 70 та 90 %. Загальний вміст фенольних сполук в екстрактах визначали спектрофотометричним методом Фоліна-Чокальтеу, загальний вміст флавоноїдів – колориметричним методом з алюмінію хлоридом. Антимікробну активність досліджували на стандартних та клінічних штамах мікроорганізмів методом дифузії в агар, антиоксидантну активність – спектрофотометричним методом шляхом взаємодії зі стабільним хромоген-радикалом 2,2-дифеніл-1-пікрилгідразилом. Результати й обговорення. Підібрано оптимальну схему стратифікації та стерилізації насіння D. elatum з найбільшим виходом асептичних експлантів: почергові механічна обробка, змочування холодною стерильною водою, витримка в холодильнику, обробка 70 % етанолом, натрію гіпохлоритом та стерилізованою бідистильованою водою. Визначено склад поживного середовища Мурасіге-Скуга, доповненого регуляторами росту БАП, 2,4-Д, на якому спостерігались найвищі значення індексу росту і найменший час подвоєння біомаси калюсів. Одержано калюсну біомасу після 35 діб культивування. Досліджено загальний вміст флавоноїдів та фенольних сполук в екстрактах D. Elatum. Встановлено, що екстракти як калюсної біомаси, так і рослинної сировини, одержані з 40 % водно-етанольним розчином мають найбільший вміст фенольних сполук і флавоноїдів. Встановлено протимікробну та протигрибкову активність екстрактів D. elatum щодо стандартних та клінічних штамів деяких мікроорганізмів. Визначено, що максимальну активність проявили екстракти D. elatum, одержані з 40 % та 70 % водно-етанольними розчинами. Висновки. У результаті проведених досліджень встановлено, що калюсна біомаса D. elatum за вмістом фенольних сполук, флавоноїдів та фармакологічною активністю не поступається рослинній сировині і може бути використана як рівноцінна лікарська сировина.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

26

Britsun, V. M., N. L. Tarasenko, N. O. Savina, and N. V. Оstanina. "КОНТРОЛЬ ЗАЛИШКОВИХ КІЛЬКОСТЕЙ ПЕРОКСИДУ ВОДНЮ ПІСЛЯ ДЕЗІНФЕКЦІЇ ЛАБОРАТОРНОГО ПОСУДУ ТА ОБЛАДНАННЯ." Фармацевтичний часопис, no. 2 (July 14, 2021): 21–27. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.2.12145.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Визначення залишкової концентрації пероксиду водню у дистильованій воді, яка відповідає вимогам ДФУ, і обгрунтування кількості промивної води, потрібної для повного видалення Н2О2 після дезінфекції лабораторного посуду і обладнання. Матеріали і методи. Вода деоінізована була отримана з системи Millipore Direct-Q 3 UV, вода дистильована – з аквадистилятора GFL2008. Використовувались розчини пероксиду водню 30% виробництва "Carlo Erba Reagents S.A.S" чистоти "For analysis ACS-Reag.Ph.Eur.-Reag.USP-Stabilized" і 35% кваліфікації "медичний" виробництва "УкрХім". Досліди здійснювались з використанням фармакопейного теста "речовини, що окиснюються" і кондуктометричних вимірювань. Кондуктометричні дослідження проводили на кондуктометрі Hanna HI 2300. Результати і обговорення. З'ясовано, що фармакопейне випробовування "речовини, що окиснюються" (перманганатометричний метод) дозволяє ідентифікувати перекис водню при концентрації приблизно ≥ 10-4%. Була також виміряна питома електропровідність (ПЕ) розведених (3.5х10-5…3.5%) "фармакопейного" і "медичного" розчинів пероксиду водню. З'ясовано, що ПЕ розведених розчинів Н2О2 "фармакопейної" і "медичної" кваліфікації суттєво відрізняється. Вірогідно, це обумовлено наявністю стабілізаторів різної природи (органічних і неорганічних) і в різних концентраціях (в "фармакопейній" Н2О2 – в мінімальній, в "медичній" – в значній концентрації). Висновки. Встановлено, що при кожному ополіскуванні лабораторного посуду дистильованою водою, концентрація пероксиду водню зменшується приблизно в 50-100 разів. Тому для повного видалення пероксиду водню з лабораторного посуду та обладнання (досягнення концентрації <10-4%) - потрібна 3-4-кратна промивка дистильованою водою. Теоретичні розрахунки підтверджені експериментальними даними. Знайдено, що пероксид водню має низьку ПЕ, яка менша за ПЕ розчинів стабілізаторів в ньому, і кондуктометричний метод непридатний для контролю залишкових кількостей Н2О2 в лабораторному посуді і обладнанні.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

27

Гнатів, Ю. В., and М. М. Корда. "Синдром гіперосмолярної гіпогідратації в експерименті: особливості порушень вітальних функцій щурів при розладах гомеостазу різного ступеня тяжкостІ." Вісник медичних і біологічних досліджень, no. 4 (February 23, 2022): 13–18. http://dx.doi.org/10.11603/bmbr.2706-6290.2021.4.12754.

Full text

Abstract:

Резюме. У нейрохірургічних хворих ураження гіпоталамо-гіпофізарної ділянки у 30 % випадків ускладнюється розвитком центрального нецукрового діабету, який проявляється грубими розладами водно-сольового балансу, що призводить до функціональних порушень і структурних ушкоджень органів і тканин, та може завершитися смертю. Моделювання в експерименті гіперосмолярної гіпогідратації, що розвивається при нецукровому діабеті, допомогло б сприяти вивченню біохімічних та патофізіологічних процесів, які відбуваються при цьому. Мета дослідження – змоделювати в експерименті синдром гіперосмолярної гіпогідратації, дослідити особливості змін поведінки, фізичного стану та біохімічних показників тварин залежно від рівня осмолярності плазми крові. Матеріали і методи. В експерименті використали статевозрілих щурів – самок (n=62) масою (242,0±15,0) г. Для моделювання гіперосмолярної гіпогідратації їм внутрішньочеревно вводили розчинн фуросеміду (5,0 мг∙кг-1), та під наркозом із застосуванням натрію тіопенталу (50 мг мг∙кг-1) внутрішньовенно – гіпертонічні (від 1,8 до 9 %) розчини натрію хлориду (по 2,0 мл). Досліджували темп діурезу, шільність сечі, обчислювали осмотично-об’ємний індекс сечі та ступінь гіпогідратації організму, фізичний стан і тривалість наркозу (коми), електроліти плазми крові (Na+, K+), її осмолярність, а також летальність тварин залежно від ступеня тяжкості змодельованої гіперосмолярної гіпогідратації. Результати. В експерименті на щурах змодельовано гіпертонічну (гіперосмолярну) гіпогідратацію різного ступеня тяжкості, яка виникає у хворих на центральний нецукровий діабет; відображено клініко-лабораторні особливості, які спостерігаються при цьому, та вивчено механізми організму, які задіяні на її подолання. Висновки. При втраті води експериментальними тваринами в об’ємі ˃5 % від маси тіла тривалість наркотичної дії натрію тіопенталу (50 мг∙кг-1) подовжується у понад 2 рази. При внутрішньовенному введенні зневодненим (5,2 % від маси тіла) щурам гіпертонічних розчинів розвивається гіперосмолярна кома, тривалість якої корелює із величиною осмолярності плазми. Потенційно небезпечним для життя щурів є зростання натрію плазми крові понад 180 ммоль∙л-1 або її осмолярності˃360 мосм∙л-1. Осмотично-об’ємний індекс сечі – ефективний неінвазивний діагностичний критерій порушень водно-сольового обміну та ефективності його корекції в експериментальних тварин. У нормі в щурів цей показник становить 910,2±28,4, різко знижується (у понад 10 разів) при стимуляції діурезу салуретиками та може зростати до 5061,3±54,2 при нирковій компенсації гіперосмолярного синдрому.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

28

Titova, Оlga, Zoia Hrushak, and Tetiana Kravchuk. "Вивчення залежності силікатно-полімерних розчинів від концентрації компонентів композиції." Proceedings of the National Aviation University 86, no. 1 (April 15, 2021): 41–48. http://dx.doi.org/10.18372/2306-1472.86.15443.

Full text

Abstract:

Мета: Метою даної статті є дослідження можливості застосування ксантану в якості полімерної добавки до силікатно-гелевих розчинів при розробці композицій для підвищення нафтовіддачі пластів. Проаналізована залежність часу гелеутворення силікатно-полімерних композицій і рН гелеутворюючого розчину при різних концентраціях ксантану і поліакриламіду. Методи дослідження: Для визначення можливості використання ксантану у вигляді полімерної добавки замість поліакриламіду використовували пряме і обернене титрування, потенціометричне титрування, рН-метрію, визначення динамічної в’язкості на ротаційному віскозиметрі, метод одновісного стиснення для визначення модуля пружності. Результати: Для визначення можливості використання ксантану в якості полімерної добавки гелеутворюючої композиції і впливу цього полімеру на динамічну в’язкість гелеутворюючих композицій, міцність гелю, стабільність у часі, можливість руйнування гелю, проводились дослідження по визначенню впливу типу і концентрації полімеру на модуль пружності і синерезис композицій у стані гелю. Обговорення: Дослідження ксантану в якості альтернативного полімеру показало перспективність його використання у нафтовидобувній промисловості. Екологічність технологій розроблених з використанням ксантану, який безпечний для довкілля, не призводить до незворотньої зміни колекторських властивостей пласта. Менша молекулярна маса ксантану у порівнянні з синтетичними полімерами визначають покращені фільтраційні властивості розчинів ксантану, особливо в умовах низької проникності, що також дає можливість проводити більш глибокі обробки пласта.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

29

Grynchuk, A. F., I. S. Davydenko, F. V. Grynchuk, and I. Iu Polianskiy. "Експериментальне обґрунтування інтраочеревинного застосування інтерферону 2b для лікування гострого перитоніту." Шпитальна хірургія. Журнал імені Л. Я. Ковальчука, no. 1 (January 16, 2020): 46–50. http://dx.doi.org/10.11603/2414-4533.2020.1.10736.

Full text

Abstract:

Мета роботи: в експерименті дослідити можливість інтраочеревинного застосування інтерферону α2b для лікування гострого перитоніту. Матеріали і методи. У дослідженні використано 64 білих нелінійних щурі. Перитоніт моделювали інтраочеревинним пункційним уведення 20 % суміші автокалу. Через 12 год після моделювання виконували лапаротомію і санацію черевної порожнини. У контрольній групі (32 тварини) промивали розчином декаметоксину і 0,9 % розчином NaCl. У дослідній групи (32 тварини) після цього в черевну порожнину уводили розчин інтерферону α2b в дозі 0,3 млн ОД на 100 г маси. Через 6, 12, 24 і 48 год виконували релапаротомію і забирали парієтальну очеревину для гістологічного дослідження. Препарати зафарбовували гематоксилін-еозином. Результати досліджень та їх обговорення. У контрольній групі через 6 год після санації на тлі виразних запальних змін парієтальної очеревини спостерігаються ознаки неналежної реакції неспецифічної клітинної ланки захисту, прояви активації якої відмічені лише через 12 год; ініціація специфічної ланки відбувається через 24 год, а протягом 48 год не виявлені ознаки регенераційних процесів. У дослідній групі через 6 год спостерігаються ознаки адекватної реакції неспецифічної ланки клітинного захисту на тлі менш виразних запальних змін парієтальної очеревини; через 12 год виявляються ознаки активації специфічної ланки, а через 48 год – ознаки розвитку процесів регенерації.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

30

Dzubanovsky, I. Ya, B. M. Vervega, S. R. Pidruchna, and N. A. Melnyk. "Морфологічна характеристика легенів тварин з експериментальним перитонітом." Klinicheskaia khirurgiia 86, no. 8 (August 29, 2019): 72–75. http://dx.doi.org/10.26779/2522-1396.2019.08.72.

Full text

Abstract:

Мета. Вивчити та оцінити морфологічні зміни в легенях тварин з експериментальним гострим поширеним перитонітом. Матеріали і методи. У цьому дослідженні використано 32 білих щури. Гострий перитоніт моделювали шляхом введення 0,5 мл 10% розчину захопленої фекальної суспензії в черевну порожнину досліджуваних тварин. Строки спостереження: 1-ша, 3-тя, 7-ма доби від початку моделювання перитоніту. Для гістологічного дослідження брали тканину легенів. Отримані шматочки органа фіксували в 10% розчині нейтрального формаліну, а потім фарбували гематоксиліном і еозином. Результати. Упродовж усього спостереження посилювалася ексудативно-запальна реакція судин, виникали дистелектаз, ділянки спадання та емфізематозного розширення альвеол, а також розширення та повнокров’я судин. Стінка бронхів потовщувалась переважно за рахунок клітинних інфільтратів, просвіти бронхіол були вільними від ексудату та клітинних елементів. Висновки. Під час гістологічного дослідження тканини легенів тварин із змодельованим гострим поширеним перитонітом у порівнянні з інтактними щурами на 1-шу добу експерименту було виявлено ділянки спадання та емфізематозного розширення альвеол. На 3-тю добу більшість судин мала широкі повнокровні просвіти, відбувався еритродіапедез як у периваскулярні простори, так і в просвіт окремих альвеол. На 7-му добу спостерігали значне розширення вен та кровонаповнення артерій.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

31

Burun, L. O., and V. V. Ogurtsov. "РОЗРОБКА СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНОЇ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ CУЛЬФАДИМІДИНУ У ТАБЛЕТКАХ." Фармацевтичний часопис, no. 3 (September 25, 2018): 64–70. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.3.9354.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Розробка методики спектрофотометричного визначення кількісного вмісту сульфадимідину в лікарській формі «Сульфадимезин», що ґрунтується на реакції його взаємодії з 3-α,γ-дикарбоксипропілроданіном, а також валідація розробленої методики.Матеріали і методи. У роботі використовували такі реагенти і розчинники: робочий стандартний зразок (РСЗ) сульфадимідину, таблетки «Сульфадимезин» 500 мг (ТОВ «Агрофарм», Україна, серія 020217), 3-α,γ-дикарбоксипропілроданін кваліфікації «ч», розчин натрій нітриту та натрій фосфату готували розчиненням точної наважки реактивів кваліфікації «ч.д.а.», розчини хлоридної кислоти готували розведенням концентрованої кислоти кваліфікації «ч.д.а.».Аналітичне обладнання: спектрофотометр СФ-46, ваги електронні RADWAG WPA 40/160/C/1, мірний посуд класу A.Результати й обговорення. Розроблено методику спектрофотометричного визначення кількісного вмісту сульфадимідину в таблетованій лікарській формі «Сульфадимезин» на основі реакції його взаємодії з 3-α,γ-дикарбоксипропілроданіном. Методами насичення та неперервних змін встановлено стехіометричне співвідношення реагентів, яке виявилось рівним 1:1. Показано, що за такими валідаційними характеристиками, як лінійність, прецизійність, правильність та робасність розроблена методика є коректною і може бути використана у відділах контролю якості хіміко-фармацевтичних підприємств.Висновки. Досліджено реакцію взаємодії попередньо діазотованого сульфадимідину з 3-α,γ-дикарбоксипропілроданіном, в результаті якої утворюється забарвлена азосполука. На основі вказаної реакції розроблено методику кількісного спектрофотометричного визначення сульфадимідину в складі таблетованої лікарської форми «Сульфадимезин» промислового виробництва та проведено її валідацію за такими валідаційними характеристиками, як лінійність, діапазон застосування, прецизійність, правильність та робасність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

32

Drapak, I. V. "ВИВЧЕННЯ ВАЛІДАЦІЙНОГО ПАРАМЕТРА “ЛІНІЙНІСТЬ/КАЛІБРУВАЛЬНА МОДЕЛЬ” АНАЛІТИЧНОЇ МЕТОДИКИ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ КАРДІАЗОЛУ В БІОЛОГІЧНИХ РІДИНАХ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ФАРМАКОКІНЕТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (April 16, 2019): 87–91. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.10012.

Full text

Abstract:

Вступ. Одним із найважливіших етапів створення лікарських засобів є доклінічні та клінічні випробування, належне проведення яких гарантує в подальшому безпечність і високу терапевтичну ефективність розроблених лікарських засобів. Ключовим елементом доклінічних досліджень є різноманітні фармакологічні методики, при застосуванні яких здійснюють ряд аналітичних вимірювань на тих чи інших біологічних об’єктах. Таким чином, набувають актуальності питання, пов’язані з визначенням особливостей процесу валідації біоаналітичних методів, які використовують під час доклінічних фармакологічних досліджень лікарських засобів та розробки стандартизованих підходів до проведення таких валідаційних робіт для оригінальних субстанцій. Мета дослідження – провести експериментальне вивчення валідаційного параметра “лінійність/калібрувальна модель” методики кількісного визначення кардіазолу в плазмі крові для виконання фармакокінетичних досліджень. Методи дослідження. Біоаналітична методика визначення кардіазолу ґрунтується на ВЕРХ/МС/МС-аналізі аналітів у досліджуваних розчинах, отриманих із зразків плазми після попереднього осадження протеїнів. Проби хроматографують з використанням хроматографічної колонки Discovery C18 (50×2,1 мм) з розміром часток 5 мкм та градієнтного елюювання. Результати й обговорення. При побудові калібрувальної кривої необхідно виконати такі умови: для нижньої межі кількісного визначення відхилення від номінальної концентрації повинно бути не більшим ±20 % для калібрувальних розчинів з концентраціями, вищими, ніж нижня межа кількісного визначення, не більшим ±15 %. Доведено лінійну залежність між концентрацією та площею хроматографічних піків кардіазолу в діапазоні концентрацій 1–100 нг/мл. Рівняння регресії – y=0,0141x+-0,00146, коефіцієнт кореляції – r2 0,9985. Висновок. Висновок щодо розробленої методики стосовно валідаційного параметра “лінійність/калібрувальна модель” – коректна.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

33

Korda, M. M., Ye B. Dumukhalska, and T. Ya Yaroshenko. "ВПЛИВ СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ І ГЛІФОСАТУ НА ЛІПІДНИЙ ОБМІН." Medical and Clinical Chemistry, no. 4 (February 6, 2019): 94–98. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2018.v0.i4.9820.

Full text

Abstract:

Вступ. Свинець, як і всі важкі метали, є протоплазматичною отрутою, що викликає зміни в усіх органах та тканинах. Потрапляючи в організм, він порушує ферментативні реакції, пригнічує імунобіологічну резистентність організму, синтез білків, ліпідів, вуглеводів та їх метаболізм. Порушення обміну ліпідів та ліпопротеїнів відіграє важливу роль у різних патологічних процесах, сприяє розвитку серцево-судинних захворювань, захворювань печінки, нирок та ін. Мета дослідження – вивчити комбіновану дію солей важких металів (Плюмбуму і Купруму) та фосфорорганічного пестициду раундапу на показники ліпідного обміну в плазмі крові щурів. Методи дослідження. Досліди проводили на лабораторних нелінійних білих статевозрілих щурах-самцях, яким внутрішньошлунково протягом 30-ти днів вводили водні розчини Плюмбум ацетату, Купрум сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу). Порушення ліпідного обміну в уражених тварин визначали за зміною у сироватці крові загальних ліпідів, тригліцеридів, загального холестеролу, ліпопротеїнів високої та низької щільності. Результати й обговорення. Встановлено, що при введенні щурам водних розчинів Плюмбум ацетату, Купрум сульфату і раундапу в комбінації та окремо призвело до зниження в плазмі крові уражених тварин вмісту ліпопротеїнів високої щільності, тригліцеридів, підвищення вмісту загальних ліпідів, загального холестеролу та ліпопротеїнів низької щільності. Висновок. Введення щурам Плюмбум ацетату, Купрум сульфату і раундапу призвело до порушення показників ліпідного обміну в крові тварин.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

34

Editor, Editor. "СИНТЕТИЧНІ ШКІРИ НА ОСНОВІ ВОДНОГО РОЗЧИНИ ПОЛІУРЕТАНУ ТА ЇХ ЕРГОНОМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ." Товарознавчий вісник 1, no. 12 (November 29, 2019): 271–81. http://dx.doi.org/10.36910/6775-2310-5283-2019-12-27.

Full text

Abstract:

Мета. Метою нашого дослідження є покращення споживних властивостейсинтетичних шкір шляхом застосування нової основи (поліефірний каркасний матеріал) івикористання водного розчину поліуретану.Помітні результати досягнуті в ґалузі виробництва м’яких синтетичних ісинтетичних шкір. Синтетичні шкіри добре імітують натуральну шкіру, достатньом’які, еластичні, мають хороші властивості. До основних недоліків синтетичних шкір слідвіднести відсутність належних ергономічних властивостей. Дефіцит натуральних шкір,що постійно зростає, призводить до необхідності прискорення розроблення і виробництва

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

35

Burun, L. O., and V. V. Ogurtsov. "СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНЕ ВИЗНАЧЕННЯ СУЛЬФАМЕТОКСАЗОЛУ В ТАБЛЕТКАХ." Фармацевтичний часопис, no. 2 (July 13, 2020): 40–50. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.2.11254.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Дослідження умов та хімізму реакції взаємодії сульфаметоксазолу з 3-α,γ-дикарбоксипропілроданіном і розроблення на цій основі методики спектрофотометричного визначення сульфаметоксазолу в таблетованій лікарській формі «Бі-сепТ-Фармак®», а також валідація запропанованої методики. Матеріали і методи. У роботі використовували наступні реагенти і розчинники: робочий стандартний зразок (РСЗ) сульфаметоксазолу, таблетки «Бі-сепТ-Фармак®» 480 мг (АТ «Фармак», Україна, серія 151018), 3-α,γ-дикарбоксипропілроданін кваліфікації «ч», метанол кваліфікації «ч.д.а.», розчин натрій нітриту та натрій фосфату готували розчиненням точної наважки реактивів кваліфікації «ч.д.а.», розчини хлоридної кислоти готували розведенням концентрованої кислоти кваліфікації «ч.д.а.». Аналітичне обладнання: спектрофотометр СФ-46, ваги електронні RADWAG WPA 40/160/C/1, мірний посуд класу A. Результати й обговорення. Розроблено методику спектрофотометричного визначення кількісного вмісту сульфаметоксазолу в таблетованій лікарській формі «Бі-сепТ-Фармак®» на основі реакції його взаємодії з 3-α,γ-дикарбоксипропілроданіном. Методами насичення та неперервних змін встановлено стехіометричне співвідношення реагентів – 1:1. Показано, що за такими валідаційними характеристиками, як лінійність, прецизійність, правильність та робасність розроблена методика є коректною і може бути використана у відділах контролю якості хіміко-фармацевтичних підприємств. Висновки. Досліджено реакцію взаємодії попередньо діазотованого сульфаметоксазолу з 3-α,γ-дикарбоксипропілроданіном, в результаті якої утворюється забарвлена азосполука. На основі вказаної реакції розроблено методику кількісного спектрофотометричного визначення сульфаметоксазолу в складі таблетованої лікарської форми «Бі-сепТ-Фармак®» промислового виробництва та досліджено валідаційні характеристики: лінійність, діапазон застосування, прецизійність, правильність та робасність.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

36

Стародуб, Є. С. "Удосконалення копроовоскопічної діагностики трихостронгільозу гусей." Вісник Полтавської державної аграрної академії, no. 1 (March 29, 2019): 222–26. http://dx.doi.org/10.31210/visnyk2019.01.26.

Full text

Abstract:

Мета статті – удосконалити спосіб копроскопічної зажиттєвої діагностики трихостронгільозу гусей. Методика дослідження. Використано методи зажиттєвої копроскопічної діагностики із застосуванням флотаційних розчинів: загальновідомі (Фюллеборна, Котельникова-Хренова, Маллорі, Мельничука) та удосконалений способи. Проведено визначення показників інтенсивності інвазії у процесі діагностики трихостронгільозу гусей. Результати дослідження. Встановлено, що удосконалений спосіб із використанням комбінованої флотаційної рідини виявився найбільш ефективним за трихостронгільозу гусей, ніж методи з використанням насиченого розчину цукру (до 54,99 %), з насиченим розчином нітрату амонію (до 51,30 %), з карбамідом (до 23,11 %). Причому час, витрачений на дослідження однієї проби посліду, становить 17 хвилин. Елементи наукової новизни. Проведено удосконалення та випробування нового методу флотації, який має високі показники діагностичної ефективності за трихостронгільозу гусей. Практична значущість. Одержані результати дозволяють рекомендувати удосконалений метод для впровадження у виробництво з метою своєчасного та ефективного діагностування трихостронгільозу у птахівництві. The purpose of the article is to improve the method of coproovoscopic lifetime diagnostics of geese trichostrongylosis. Methods of research. Commonly known methods of lifetime coproscopic diagnostics (of Fülleborn, Kotelnykova-Khrenova, Mallory, Melnychuka) using flotation solutions were used, and also the methods were improved. The determining of the invasion intensity indices in the process of diagnosing geese trichostrongylosis was carried out. The research results. It has been established that the improved method with the use of combined flotation fluid was proved to be the most effective in diagnosing trichostrongylosis of geese than methods with the use of saturated sugar solution (up to 54.99 %), with a saturated solution of ammonium nitrate (up to 51.30 %), with urea (up to 23,11 %). Moreover, the time taken to study one sample of the litter is 17 minutes. The elements of scientific novelty. The improving and testing of a new flotation method, which has high indicators of diagnostic effectiveness for geese trichostrongylosis have been carried out. Practical significance. The obtained results allow us to recommend the improved method for introduction in production in order to timely and effectively diagnose trichostrongylosis in poultry farming.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

37

Yaremchuk, L. A., A. S. Kushpit, and M. S. Kobrynovych. "Дослідження впливу барвників і термодеревини на експлуатаційні характеристики захисно-декоративних покриттів деревини." Scientific Bulletin of UNFU 31, no. 3 (April 29, 2021): 89–93. http://dx.doi.org/10.36930/40310314.

Full text

Abstract:

Проаналізовано важливий етап технологічного процесу створення захисно-декоративного покриття деревини – забарвлення. Поверхневому забарвленню зазвичай підлягають деталі та вузли, а також меблеві і столярні вироби у зібраному вигляді, під час останньої стадії виготовлення виробів. Унаслідок поверхневого забарвлення виявляється і підкреслюється текстура, притаманна саме цій деревині, імітуються цінні декоративні породи, підсилюється тон забарвлення. Встановлено, що на сьогодні великого застосування набули підфарбовані лакофарбові матеріали та барвники, розчинні в органічних розчинниках. Їх застосування дає змогу уникнути підняття ворсу, яке відбувається під час використання розчинів барвників і протрав. Проте з'ясовано, що основним недоліком поверхневого забарвлення є: невелика глибина проникнення забарвлюючого розчину в деревину, при цьому у процесі експлуатації виробу можливе його часткове або повне видалення. Відомо, що новинкою серед глибинного забарвлення є зміна кольору деревини під дією високої температури. Оброблення деревини під дією температури отримало назву "термооброблення". А деревина, яка підлягала обробленню – "термодеревина". Термодерево є натуральним, абсолютно екологічно чистим, матеріалом. Термодерево – інноваційний продукт сучасних технологій, який отримують у процесі оброблення дерева під дією високої температури (140-240 °С) без застосування хімічних компонентів. Процес термооброблення надає деревині нові властивості: поверхня деревини не пориста, а щільна, що значно знижує здатність дерева вбирати вологу. У процесі термооброблення деревина змінює колір на коричневий відтінок, інтенсивність якого змінюється залежно від температури оброблення. Зміна кольору не поверхнева, а наскрізна, що добре видно на зрізі. Це дає змогу використовувати термодеревину для підлогового покриття. Встановлено, що матеріали та вид оброблення деревини, для зміни її забарвлення, може впливати на експлуатаційні та декоративні показники лакофарбових покриттів під час опорядження. Досліджено вплив різних видів забарвлення деревини на підставі фізико-механічні і декоративні властивості захисно-декоративних покриттів, створених поліуретановим й алкідним лаком, які найчастіше використовують для опорядження меблів і столярних виробів. Визначено, що температура оброблення термодеревини впливає на такі важливі характеристики, як товщина і твердість покриттів, які відповідають за експлуатаційні властивості виробу. Встановлено, що термічне оброблення деревини за температури, вищої ніж 140-160 °С, знижує твердість і товщину плівки лакофарбового покриття. Отримані експериментальні дослідження свідчать про те, що температура оброблення деревини повинна не перевищувати допустимих меж для отримання якісного продукту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

38

Kryvoviaz, O. V., and Yu O. Tomashevska. "ЗАСОБИ ДЛЯ ЗАМІСНОЇ ТЕРАПІЇ СИНДРОМУ СУХОГО ОКА: АНАЛІЗ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО РИНКУ УКРАЇНИ." Фармацевтичний часопис, no. 4 (November 29, 2019): 37–44. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.4.10627.

Full text

Abstract:

Мета роботи: Аналіз асортименту засобів для замісної терапії синдрому сухого ока, наявних на фармацевтичному ринку України. Матеріали і методи: Маркетинговий, статистичний, структурний, графічний. Результати і обговорення: Серед засобів для місцевої замісної терапії синдрому сухого ока нараховується 11 лікарських засобів групи S01X A20 – «Штучні замінники слізної рідини та інші нейтральні препарати» та 24 зареєстрованих як медичні вироби, в тому числі 1 багатоцільовий розчин (група 03. Офтальмологічні та оптичні вироби), 16 засобів для офтальмологічного використання (група 03. Офтальмологічні та оптичні вироби) та 7 розчинів для промивання, зрошення, лікування (група 13. Інші вироби для лікування). Аналіз форм випуску засобів для замісної терапії виявив, що в Україні вони представлені у чотирьох формах: очних крапель, очного гелю, розчинів, емульсії. Асортиментний аналіз за країною-виробником вказав на широку географію розташування потужностей виробництв. Механізм дії даних засобів забезпечується наявністю таких активних інгредієнтів, як натрію гіалуронат, карбомер, гіпромелоза, кармелоза, поліквад, повідон, полівініловий спирт, декспантенол з таурином, трегалоза, комплекс вітамінів з амінокислотами, ектоїн, омега-3, поєднання натрію гіалуронату з пропіленгліколем та гуаром. Висновки. Для замісної терапії синдрому сухого ока в Україні використовується 35 найменувань засобів у формі очних крапель, очного гелю, розчинів та емульсії. Майже 90 % з них випускається у флаконах по 3, 5, 10 чи 15 мл. Переважна більшість – 80 % – засобів для замісної терапії синдрому сухого ока імпортується в Україну з Європейських країн. До складу 17 найменувань входить натрію гіалуронат в якості діючої субстанції. Таким чином, в результаті проведених досліджень варто відзначити відсутність засобів для замісної терапії ССО у формі мазей. Крім того, слід звернути увагу як на недостатню кількість засобів зазначеної групи вітчизняного виробництва загалом, так і обмежений асортимент активних інгредієнтів, представлений лише натрію кармелозою, таурином з декспантенолом, а також натрію гіалуронатом.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

39

Хоботова, Е., В. Даценко, and О. Шептур. "Реагентна очистка промивних вод нафти." Науковий журнал «Інженерія природокористування», no. 4(14) (February 25, 2020): 68–74. http://dx.doi.org/10.37700/enm.2019.4(14).68-74.

Full text

Abstract:

У наступний час об'єми світового промислового виробництва по переробці нафти збільшуються з кожним роком. Промислова обробка нафти полягає в її знесолюванні та зневодненні. При обробці нафти методом кавітації промивні води поступово збагачуються іонами хлору. Їх присутність зумовлює утворення хлоридної кислоти в подальших технологічних стадіях термічної обробки нафти. Пари знижують продуктивність виходу нафтопродуктів, порушують режим роботи нафтопереробних установок, знижують калорійність і якість нафтових палив, викликають корозію апаратури нафтопереробних установок. Мета роботи: очистка промивних вод кавітаційної обробки нафти від хлорид-іонів. Задачі роботи: визначити основні параметри процесу реагентної очистки промивних вод нафти від хлорид-іонів та провести оптимізацію його стадій. У роботі методом потенціометрії визначали вміст хлорид-іонів у періодично відібраних пробах вод. Контроль вмісту іонів срібла у розчині після осадження проводили на атомно-абсорбційному спектрофотометрі. Ідентифікацію сполук осаду після осадження здійснювали рентгенографічним методом. Морфологічні особливості поверхні осаду вивчені по методу електронно-зондового мікроаналізу. Виміри кислотності води проводили вимірювальним пристроєм – мілівольтметром. Для очищення промивних вод нафти від хлорид-іонів до норм технологічного процесу запропоновано хімічний реагентний метод осадження. За реагент-осаджувач вибрано арґентум нітрат , оптимальна кількість якого вибрана на підставі експериментальних даних. Визначені основні параметри процесу реагентної очистки промивних вод нафти від хлорид-іонів та оптимізовані його стадії: кількість реагенту-осаджувача по відношенню до кількості хлорид-іонів, що містяться, на стадії осадження; час кип'ятіння суспензії ; об'ємні співвідношення промивної води, що декантується, і осаду на стадії їх розділення; кількість лугу , необхідного для обробки розчину, що залишився після декантації, з осадом арґентум хлориду ; об'ємні співвідношення лужного розчину, що декантується, і осаду, що утворився, на стадії їх розділення; об'єми води, необхідної для промивання осаду; об'єми концентрованої азотної кислоти на стадії розчинення отриманого осаду. Розглянутий в роботі процес очищення вод кавітаційної обробки нафти від хлорид-іонів, що включає хімічне осадження хлорид-іонів аргентум нітратом з наступною регенерацією реагента-осаджувача, може бути використаний на підприємствах газонафтодобуваючої і нафтопереробної промисловостей.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

40

Matsiuk, K. D., L. I. Vyshnevska, and A. V. Buhai. "НАУКОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ ЗАСТОСУВАННЯ ЛОПУХА ВЕЛИКОГО СУЧАСНОЮ МЕДИЦИНОЮ ТА АНАЛІЗ ФАРМАЦЕВТИЧНОГО РИНКУ ПРЕПАРАТІВ НА ЙОГО ОСНОВІ." Фармацевтичний часопис, no. 2 (July 14, 2021): 44–54. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2021.2.12178.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Аналіз фармацевтичного ринку України та визначення доцільності виготовлення на основі субстанцій лопуха великого лікарських препаратів різної направленості дії, зокрема в умовах аптеки. Матеріали і методи. На основі бібліосемантичного, аналітичного та логічного методів досліджень при проведенні аналізу джерел літератури визначено доцільність використання сировини лопуха великого в розробці оригінальних лікарських препаратів завдяки наявності в ній активних речовин широкого спектра дії. Результати й обговорення. У результаті маркетингового аналізу визначено, що на фармацевтичного ринку України присутні три препарати з коренів лопуха великого ‒ Детоксифіт та Нефрофіт (у формі складних зборів) Аллотон (у формі розчину для зовнішнього застосування), 5 дієтичних добавок (з них 1 засіб ‒ таблетки і 4 ‒ фіточаї) та косметичні засоби (у вигляді шампунів для волосся ‒ 6 позицій, масок для волосся, кондиціонеру, олійного екстракту, крему для обличчя ‒ по 1 пропозиції. Виробниками продукції є Україна (4 засоби), Польща, Італія та Франція ‒ по 2 засоби. У народній медицині широко використовують відвар, настій, настоянку, олійні розчини, мазі, фітокреми, сухий порошок із коренів, свіже та висушене листя і насіння лопуха великого при артриті, ревматизмі, псоріазі, ранах, пухлинах, подагричних вузлах, для покращання стану волосся і трофіки волосистої частини голови; боротьби з алопецією та сухою себореєю, проявляючи протизапальну, спазмолітичну, полівітамінну, загальнозміцнювальну, антибактеріальну, імуностимулювальну та антифунгінальну дію; покращує обмінні процеси в організмі. Висновки. Враховуючи достатню сировинну базу лопуха великого, широкий спектр фармакологічної дії його субстанцій, при цьому обмежений асортимент на фармацевтичному ринку лікарських препаратів на його основі, було визначено доцільність виготовлення оригінальних засобів різної направленості дії з сировини лопуха великого, зокрема і в умовах аптеки.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

41

Коротков, І. М. "КОМПЛЕКСНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ГРАВІМЕТРИЧНОГО І ТИТРИМЕТРИЧНОГО МЕТОДІВ АНАЛІЗУ ПІД ЧАС ДОСЛІДЖЕННЯ ПРЕКУРСОРІВ У МЕЖАХ СУДОВОЇ ЕКСПЕРТИЗИ." Криміналістичний вісник 35, no. 1 (June 18, 2021): 70–79. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2021-35-1-70.

Full text

Abstract:

Мета статті – на основі теоретичних узагальнень і практики комплексного застосування гравіметричного і титриметричного методів аналізу на прикладі трикомпонентної суміші сульфатної та хлоридної кислот у водному розчині розробити методику визначення їх масової частки як необхідного і важливого етапу достовірного криміналістичного оцінювання результатів дослідження. Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпечено використанням загальнонаукових і спеціальних методів дослідження. Зокрема, теоретичними методами (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) систематизовано матеріали, що становлять теоретичну базу дослідження, емпіричними (спостереження, вимірювання, порівняння, експеримент) проведено експериментальні дослідження для з’ясування доцільності використання гравіметричного та титриметричного методів аналізу під час визначення масової частки неорганічних кислот. За допомогою спеціальних статистичного та математичного методів дослідження розраховано як масову частку складових досліджуваних сумішей, так і похибку досліджень. У цілому застосування комплексу методів дозволило дійти висновку про придатність гравіметричного і титриметричного методів аналізу для визначення вмісту неорганічних кислот у трикомпонентних сумішах. Наукова новизна. Обґрунтовано можливість комплексного застосування гравіметричного і титриметричного методів аналізу для визначення у трикомпонентній суміші масової частки двох сильних кислот (сульфатної і хлоридної) у водному розчині як необхідного і важливого етапу достовірного криміналістичного оцінювання результатів дослідження. Висновки. Комплексне застосування в межах експерименту гравіметричного і титриметричного методів аналізу для визначення масової частки у трикомпонентній суміші двох сильних кислот (сульфатної та хлоридної) у водному розчині підтвердило можливість їх використання для вирішення експертних завдань. Основними перевагами пропонованих до використання гравіметричного і титриметричного методів аналізу є доступність обладнання, простота, технологічність, достатньо висока точність, що засвідчують доцільність їх застосування для визначення індивідуальних концентрацій неорганічних кислот із метою вирішення питання щодо вжиття заходів контролю за їх обігом. Окреслено основні засади і принципи методики визначення вмісту сульфатної та хлоридної кислот у трикомпонентній суміші, що слугуватиме підґрунтям для подальшого розроблення методичних рекомендацій у цьому напрямі. До того ж здійснено підбір основних параметрів реагентів і запропоновано методику для кількісного аналізу індивідуальних компонентів (неорганічних кислот) сумішей (розчинів) – сульфатної та хлоридної кислот у трикомпонентній суміші, що базується на їх послідовному розділенні й дозволяє отримати значення їх масової частки з відносними похибками 2,4 % для сульфатної та 4,6 % для хлоридної, що в межах допустимої похибки вимірювання (Δхmax ≤ 3σ).

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

42

Zelya, A., R. Suhareva, G. Zelya, M. Nikoriuk, and O. Kuvshynov. "Виявлення нових осередків поширення карантинних органiзмів — ґрунтових збудників хвороб картоплі." Interdepartmental Thematic Scientific Collection of Plant Protection and Quarantine, no. 66 (December 24, 2020): 82–93. http://dx.doi.org/10.36495/1606-9773.2020.66.82-93.

Full text

Abstract:

Мета. Виявити збудників карантинних організмів картоплі — збудника раку та картопляних нематод — зі встановленням ступеня інфекційного навантаження ґрунту збудниками хвороби. Методи. Польові, лабораторні. Зразки ґрунту відбирали у різних осередках поширення хвороб, з фіксуванням геолокації точок відбору GPS-навігатором Garmin eTrex Legend. Відбір зразків для виявлення збудників з однієї ґрунтової проби проводили стандартними методам згідно з ДСТУ 3355-96. Виділяли зооспорангіїв збудника раку та цист золотистої картопляної цистоутворюючої нематоди методом флотації у приладі «РУТА» у розчині натрію йодистого. Життєздатність зооспорангіїв визначали, використовуючи розчин Coomassi blue G-250. Результати. Дослідження, проведені у Карпатському регіоні України у 2019—2020 рр., показали, що в обстежених областях рівень зараженості ґрунту зооспорангіями збудника та цистами картопляної нематоди різний. В осередках поширення збудника у Чернівецькій області навантаження становило 56—68 зооспорангіїв/1 г ґрунту, цист золотистої картопляної нематоди — 14—18. У осередках Закарпатської області виявлено 42—48 зооспорангіїв/1г ґрунту; Івано-Франківської області — 40—45; м. Турка Львівської області — 49; цист нематод — 0. Висновки. Виділення карантинних організмів картоплі з використанням апарату «РУТА» дає змогу водночас виявляти цист золотистої картопляної нематоди та зооспорангіїв збудника раку з однієї ґрунтової проби. Аналіз інфекційного навантаження в осередках поширення раку картоплі та золотистої картопляної нематоди показав, що в обстежених областях рівень зараженості ґрунту збудниками даних хвороб різний.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

43

Vronska, L. V. "РОЗРОБКА СПЕКТРОФОТОМЕТРИЧНОЇ МЕТОДИКИ ВИЗНАЧЕННЯ ФЛАВОНОЇДІВ У ПАГОНАХ ЧОРНИЦІ ЗВИЧАЙНОЇ." Фармацевтичний часопис, no. 4 (December 28, 2018): 49–56. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2018.4.9703.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Розробка спектрофотометричної методики визначення флавоноїдів у пагонах чорниці звичайної. Матеріали і методи. У дослідженнях застосовувались зразки пагонів чорниці, зібрані у Закарпатській, Івано-Франківській, Тернопільській і Волинській областях впродовж 2014-2018 років, і зразки лікарського засобу «Чорниці пагони» (ПрАТ "Ліктрави", Україна). Визначення вмісту флавоноїдів проводили методом абсорбційної спектрофотометрії, вимірюючи абсорбцію комплексу флавоноїдів з алюміній хлоридом. Для вимірювання абсорбції і запису електронних спектрів поглинання застосовували спектрофотометр Cary 50 UV-Vis (Agilent Technologies). Результати й обговорення. Електронні спектри поглинання, отримані для випробовуваних розчинів і стандартного розчину рутину в умовах комплексоутворення флавоноїдів з алюміній хлоридом, були ідентичними за ходом кривих світлопоглинання і характеризувались положенням максимуму поглинання при 410 ± 2 нм і 412 ± 2 нм відповідно, що дозволило обрати рутин за стандарт для перерахунку вмісту флавоноїдів у досліджуваній сировині. При дослідженні впливу концентрації етанолу на вилучення флавоноїдів, встановлено, що для приготування вихідного розчину проби слід застосовувати 70% (об/об) етанол. Вилучення флавоноїдів з аналітичною метою слід виконувати при нагріванні зі зворотнім холодильником трикратно – почергово з 60, 20 і 15 мл етанолу впродовж 30, 15 і 15 хв відповідно. Важливим моментом методики є підготовка сировини – для аналізу слід застосовувати дрібну фракцію (355) подрібненої сировини, враховуючи її вміст у розрахунковій формулі. Знайдено, що вміст флавоноїдів у досліджуваних дикорослих зразках є в межах 1,14-1,86%, а в промислових серіях (за винятком сировини серії 20614) – в межах 0,7-1,0%. Висновки. Розроблено спектрофотометричну методику кількісного визначення флавоноїдів у сировині пагонів чорниці звичайної. Здійснено кількісне визначення вмісту флавоноїдів у 17 зразках сировини різного походження. Для оцінки якості пагонів чорниці запропоновано ввести додатковий показник «Вміст флавоноїдів» з критерієм – не менше 0,6% флавоноїдів у перерахунку на рутин і суху сировину.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

44

Ткачова, Є. С., and М. І. Федорчук. "Алелопатичні особливості гісопу лікарського (Hyssopus officinalis L.)." Аграрні інновації, no. 10 (March 3, 2022): 86–91. http://dx.doi.org/10.32848/agrar.innov.2021.10.14.

Full text

Abstract:

Мета. З’ясувати вплив алелопатичної активності водних екстрактів листків, стебел, квіток і ґрунту у зоні ризосфери рослин гісопу лікарського (Hyssopus officinalis L.) на ріст коренів крес-салату (Lepidium sativum L.). Методи. Була досліджена алелопатична активність у водорозчинних виділень рослин гісопу лікарського (Hyssopus officinalis L.). Закладка дослідів, обліки та спостереження виконувалися за класичними методиками А.М. Гродзинського (1973) та В. М. Шмидта (1984). Індекс інгібування розраховували за методикою Віл’ямсона (1988). Результати. З’ясовано, що найбільша алелопатична активність ґрунту у кореневій зоні гісопу була досягнута у рослин першого року вегетації (59,82%). Найвища алелопатична активність рослин гісопу першого року вегетації у разі використання водного розчину квіток проявлялася у концентрації 1:50 та становила 31,55%. При цьому довжина кореня крес-салату становила 4,42 мм. Найвищий стимулювальний ефект на лінійний приріст кореня крес-салату було досягнуто у варіанті з використанням водного екстракту квітів рослин гісопу другого року вегетації в концентрації 1:10. Довжина кореня тест-об’єкта становила 5,36 мм. Найбільший алелопатичний вплив інгібуючого характеру відбувся з використанням водного екстракту в концентрації 1:10 у варіанті «лист + стебло» рослин третього року вегетації. Довжина кореня крес-салату становила 0,68 мм. Висновки. Показана залежність алелопатичної активності гісопу лікарського від віку та концентрації водних екстрактів листків, стебел та квіток і ґрунту у зоні ризосфери рослини. Встановлено алелопатичний вплив водних екстрактів кореневих виділень та надземних органів рослин гісопу лікарського у фазі цвітіння у концентраціях 1:100, 1:50 та 1:10 на лінійний ріст коренів крес-салату. Найбільшим він був у варіанті з використанням квіток гісопу в концентрації водного розчину 1:10 рослин другого року вегетації. На відміну від першого та другого років вегетації гісопу лікарського, використання водних розчинів рослин третього року вегетації мало інгібуючий вплив на лінійний приріст коренів крес-салату.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

45

Gelmboldt, V. O., and I. O. Shyshkin. "РОЗЧИННІСТЬ 2-, 3-, 4-КАРБОКСИМЕТИЛПІРИДИНІЮ, 2-АМІНО-4,6-ДИГІДРОКСИПІРИМІДИНІЮ ТА ОКТЕНІДИНУ ГЕКСАФТОРОСИЛІКАТІВ." Фармацевтичний часопис, no. 1 (March 7, 2019): 5–10. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2019.1.9877.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Визначення розчинності 2-, 3-, 4-карбоксиметилпіридинію, 2-аміно-4,6-дигідроксипіримідинію та октенідину гексафторосилікатів як перспективних антикарієсних агентів. Матеріали і методи. 2-, 3-, 4-карбоксиметилпіридинію, 2-аміно-4,6-дигідроксипіримідинію та октенідину гексафторосилікати були синтезовані за описаними раніше методиками. Визначення розчинності гексафторосилікатів проводили відповідно до рекомендацій ДФУ. Ізотермічні умови експериментів за визначенням розчинності солей забезпечували за допомогою ультратермостату U15. Результати й обговорення. Визначена розчинність у воді, метанолі, етанолі та диметилсульфоксиді нових потенційних антикарієсних агентів – 2-, 3-, 4-карбоксиметилпіридінію, 2-аміно-4,6-дигідроксипіримідинію та октенідину гексафторосилікатів. Сіль 2-аміно-4,6-дигідроксипіримідинію характеризується низькою розчинністю у всіх використаних розчинниках. Встановлено взаємозв’язок між розчинністю у воді вивчених гексафторосилікатів і характеристиками будови відповідних амонієвих катіонів. Висновки. Встановлено, що 2-, 3-, 4-карбоксиметилпіридинію гексафторосилікати дуже легкорозчинні у воді, розчинні у ДМСО та малорозчинні у метанолі і етанолі. Сіль октенідину легкорозчинна у метанолі, розчинна у етанолі та дуже малорозчинна у ДМСО. Відповідна сіль 2-аміно-4,6-дигідроксипіримідинію малорозчинна у воді та дуже малорозчинна в органічних розчинниках.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

46

Tarasenko, N. L., N. O. Savina, V. M. Britsun, and N. V. Оstanina. "ВИЗНАЧЕННЯ ЗАЛИШКОВИХ КІЛЬКОСТЕЙ МИЙНОГО ЗАСОБУ NEODISHER LABOCLEAN PLM НА ЛАБОРАТОРНОМУ ПОСУДІ." Фармацевтичний часопис, no. 1 (February 28, 2020): 42–50. http://dx.doi.org/10.11603/2312-0967.2020.1.10903.

Full text

Abstract:

Мета роботи. Опрацювання простих експрес-підходів для визначення залишкової кількості мийного засобу Neodisher LaboСlean PLM в лабораторному посуді, заснованих на використанні фармакопейних методів (перевірки питомої електропровідності і теста «речовин, що окиснюються»), і оцінювання якості миття посуду дезінфекційно-мийним автоматом. Матеріали і методи. Воду дистильовану і дейонізовану отримано, відповідно, з аквадистилятора GFL2008 і системи Millipore Direct-Q 3 UV. Використовували розчини мийного засобу Neodisher LaboСlean PLM. Кондуктометричні дослідження проводили на кондуктометрі Hanna HI 2300. Миття лабораторного посуду здійснювали в дезінфекційно-миючому автоматі G7883. Результати й обговорення. Визначено питому електропровідність розчинів різної концентрації Neodisher Laboclean PLM. Отримані дані оброблені Excel з метою побудови калібрувальних графіків та створення математичних рівнянь. Ці підходи, хоча не є селективними, проте дозволяють ідентифікувати остаточні забруднення посуду мийним засобом Neodisher LaboСlean PLM в концентраціях, відповідно, 10-5 % і 10-2 %, в тому числі – і кількісно (за питомою електропровідністю, з використанням калібрувального графіка). Подібним чином отримано калібровочний графік для однієї з солей жорсткості водопровідної води – CaCO3. На основі отриманих даних були проведені дослідження чистоти лабораторного посуду після відмивання у дезінфекційно-мийному автоматі. Висновки. Отримані дані (0,8–3,2 і 2,3–10,0 мкг/одиницю на посуду, відповідно, для мийного засобу Neodisher LaboClean PLM і для CaCO3) свідчать, що чистота лабораторного посуду після мийки в дезінфекційно-мийному автоматі G7883 є задовільною для вирішення більшості завдань, які стоять перед аналітичною та фармацевтичною хімією.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

47

Drapak, L. V. "ВИВЧЕННЯ ВАЛІДАЦІЙНОГО ПАРАМЕТРА “ЛІНІЙНІСТЬ/КАЛІБРУВАЛЬНА МОДЕЛЬ” АНАЛІТИЧНОЇ МЕТОДИКИ КІЛЬКІСНОГО ВИЗНАЧЕННЯ УРОКАРБУ В ПЛАЗМІ КРОВІ ДЛЯ ПРОВЕДЕННЯ ФАРМАКОКІНЕТИЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ." Medical and Clinical Chemistry, no. 2 (July 11, 2019): 85–90. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v.i2.10299.

Full text

Abstract:

Вступ. Аналіз публікацій у провідних світових хіміко-аналітичних та фармацевтичних журналах дозволяє зробити висновок про пріоритетний інтерес дослідників до валідації біоаналітичних методик, на що вказує постійне вивчення валідаційних параметрів, у тому числі параметра “лінійність/калібрувальна модель”. Таким чином, набувають актуальності питання, пов’язані з визначенням валідаційного параметра “лінійність/калібрувальна модель”, який використовують під час доклінічних фармакологічних досліджень лікарських засобів та розробки стандартизованих підходів до проведення таких валідаційних робіт для оригінальних субстанцій. Мета дослідження – провести експериментальне вивчення валідаційного параметра “лінійність/калібрувальна модель” аналітичної методики кількісного визначення урокарбу в плазмі крові для виконання фармакокінетичних досліджень. Методи дослідження. Біоаналітична методика визначення урокарбу ґрунтується на ВЕРХ/МС/МС аналізі аналітів у досліджуваних розчинах, отриманих із зразків плазми після попереднього осадження білків. Проби хроматографують із використанням хроматографічної колонки Discovery C18, 50×2,1 мм, з розміром часток 5 мкм та градієнтного елюювання. Результати й обговорення. Придатність біоаналітичної методики була підтверджена валідаційними характеристиками, які висувають до біоаналітичних методик. У цій роботі описано валідаційний параметр “лінійність/калібрувальна модель”. Розроблено електронні протоколи з використанням Microsoft Exсel, в яких передбачено поля для введення даних. При побудові калібрувальної кривої необхідно виконати такі умови: для нижньої межі кількісного визначення відхилення від номінальної концентрації повинно бути не більшим ±20 %, для калібрувальних розчинів з концентраціями, вищими, ніж нижня межа кількісного визначення, – не більшим ±15 %. Доведено лінійну залежність між концентрацією та площею хроматографічних піків урокарбу в діапазоні концентрацій 1–100 нг/мл. Рівняння регресії – y=0,00365x+0,000177, коефіцієнт кореляції – r2 0,9993. Висновки. Проведено експериментальне вивчення валідаційного параметра “лінійність/калібрувальна модель” аналітичної методики кількісного визначення урокарбу в плазмі крові для виконання фармакокінетичних досліджень. Висновок щодо розробленої методики стосовно валідаційного параметра “лінійність/калібрувальна модель” – коректна.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

48

Т. С. Сухарева, А. І. Ціник, І. Ю. Сливка, О. І. Немчин,. "ЗАСТОСУВАННЯ РОЗЧИНУ СУДАНУ ІІІ ДЛЯ ВИЯВЛЕННЯ ПОТОЖИРОВИХ СЛІДІВ У ДАКТИЛОСКОПІЧНІЙ ЕКСПЕРТИЗІ." Криміналістичний вісник 34, no. 2 (April 26, 2021): 94–101. http://dx.doi.org/10.37025/1992-4437/2020-34-2-94.

Full text

Abstract:

Мета статті – оцінити можливість застосування розчину нейтрального жиророзчинного азобарвника судану ІІІ в дактилоскопічній експертизі, довести ефективність його використання для виявлення потожирових слідів на місці події. Методологія. Достовірність отриманих результатів і висновків забезпеченозастосуванням сукупності методів аналізу, узагальнення та порівняння, які в комплексі із застосуваннямекспериментальних методів надали можливість аргументувати ефективність застосування водно-спиртового розчину судану III для виявлення потожирових слідів на непористих, у тому числі вологих, поверхнях. Наукова новизна. Обґрунтовано та експериментально доведено ефективність виявлення потожирових слідів,придатних для подальшої їх ідентифікації в межах судової дактилоскопічної експертизи, на непористих, зокрема вологих, поверхнях, із використанням водно-спиртового розчину судану ІІІ. Висновки. Порівнюючифізико-хімічні властивості судану ІІІ з іншими найуживанішими азобарвниками, засвідчено його практичне значення. Конкретизовано переваги застосування розчину судану ІІІ для виявлення потожирових слідів.Експериментально підтверджено ефективне застосування розчину судану ІІІ для виявлення потожировихслідів на непористих, зокрема вологих, поверхнях, і малу їх придатність для виявлення потожирових слідів напористих поверхнях через проникнення в пори матеріалу. Запропоновані методологічні засади застосуваннярозчину судану ІІІ, викладені в експериментальній частині дослідження, уточнюють методику виявленняпотожирових слідів і становлять підґрунтя для розроблення відповідних методичних рекомендацій, спрямованих на підвищення ефективності виявлення слідів папілярних узорів для дактилоскопічної експертизи

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

49

Dumukhalska, Ye B. "МОРФОЛОГІЧНІ ЗМІНИ В ОРГАНАХ ЩУРІВ ЗА КОМБІНОВАНОЇ ДІЇ СОЛЕЙ ВАЖКИХ МЕТАЛІВ ТА ФОСФОРОРГАНІЧНИХ ПЕСТИЦИДІВ." Medical and Clinical Chemistry, no. 1 (April 15, 2019): 68–79. http://dx.doi.org/10.11603/mcch.2410-681x.2019.v0.i1.10008.

Full text

Abstract:

Вступ. Отруєння свинцем є небезпечним для здоров’я населення. Свинець і його сполуки використовують у промисловості для виготовлення фарб, емалей та ін., тому одним з основних шляхів потрапляння свинцю в організм людини є вдихання пилу і диму його сполук. Свинець проявляє імунотоксичність, викликає ураження печінки, нирок, органів дихання, кровоносної та нервової систем. Мета дослідження – вивчити вплив Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату у формі раундапу на морфологічні зміни в тканинах серця, нирок та печінки щурів різного віку. Методи дослідження. Досліди проводили на лабораторних нелінійних білих щурах-самцях трьох вікових періодів: статевонезрілих (молодих масою 70–90 г і віком 1–3 міс.), статевозрілих (дорослих масою 170–210 г і віком 5–8 міс.), старих (масою 250–300 г і віком 20–24 місяці), яким внутрішньошлунково протягом 30-ти днів вводили водні розчини Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і гліфосату (у формі гербіциду раундапу) та виконували корекцію пептидом цистеїл-гістидил-тирозил-гістидил-ізолейцином. Гістологічні препарати вивчали після забарвлення їх гематоксиліном і еозином за допомогою світлового мікроскопа OLYMPUS “CX 21”. Результати й обговорення. Встановлено, що введення тваринам водних розчинів Плюмбуму ацетату, Купруму сульфату і раундапу впливає на функції їх органів. Під час морфологічних досліджень було виявлено клітинні ураження в тканинах серця, нирок та печінки щурів, викликані введенням ксенобіотиків. Гістологічні ураження включали запалення, гіперхромну анемію, поліморфну інфільтрацію клубочків та клітинну дегенерацію нирок і печінки. Спостерігали дистрофію паренхіматозних клітин, некротичні процеси та застійні явища в серці, нирках і печінці всіх піддослідних тварин.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

50

Даценко, Віта В., Еліна Б. Хоботова, Олена А. Беліченко, and Олександр В. Ванькевич. "БАГАТОФУНКЦІОНАЛЬНІСТЬ КОМПОЗИТНОГО МАТЕРІАЛУ НА ОСНОВІ МІДНО-ЦИНКОВОГО ФЕРИТУ." Journal of Chemistry and Technologies 29, no. 4 (January 21, 2022): 476–84. http://dx.doi.org/10.15421/jchemtech.v29i4.240173.

Full text

Abstract:

Мета. Вивчення властивостей композитного матеріалу (КФМ), що містить ферит, отриманого методом співосадження при додаванні FeSO4·7Н2О до сульфатного мідно-цинкового електроліту при нагріванні, послідовному введенні розчину NaOH до рН 10-10.5 і окисника К2S2O8. Методи. Мінеральний склад КФМ визначали методом рентгенофазового аналізу, а елементний склад – методом електронно-зондового мікроаналізу. ІЧ спектри отримані в таблетках KBr на Фур'є ІЧ-спектрофотометрі. Намагніченість зразків КФМ визначали методом Фарадея на балістичному магнітометри. Фотокаталітичні і сорбційні властивості КФМ вивчали спектрофотометрично при очищенні розчинів від органічних барвників метилвіолету МВ, метиленового синього МС і Конго червоного КЧ. Результати. Основною фазою КФМ є ферит Zn1.66Cu0.448Fe3.77О4, а додатковими фазами: Fe2O3 і CuO. Поверхневі функціональні групи Fe–О–Н, Zn–O–H і О–Н визначають негативний заряд поверхні феритної фази і вибір сорбату при адсорбційному очищенні вод. Наночастинки фериту суперпарамагнітні при питомій намагніченості насичення 19.5 emu/г. КФМ проявляє фотокаталітичну активність по відношенню до органічних барвників, яка зменшується в часі в результаті адсорбції барвників. КФМ діє як адсорбент, найбільш ефективно при відношенні «феррит: барвник МВ» 500 з сорбційною обмінною ємністю 1.9 мг/г. Висновки. КФМ проявляє властивості суперпарамагнетіка, адсорбенту і фотокаталізатора. Очищення вод від органічних барвників пов'язана з одночасним протіканням процесів фотокаталітичної деградації барвників і їх адсорбції на поверхні фериту.

APA, Harvard, Vancouver, ISO, and other styles

Journal articles on the topic 'Розчини МЕА'

Create a spot-on reference in APA, MLA, Chicago, Harvard, and other styles